До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища

Більське городище — найбільше укріплене поселення раннього залізного віку Європи, лінія оборони якого має протяжність понад трьох десятків кілометрів. Протягом багатьох років досліджень цієї археологічної пам’ятки поступово формувалась думка про час заселення окремих частин складно...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2022
Main Authors:	Задніков, С.А., Шрамко, І.Б.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2022
Subjects:	Дискусії
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187587
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища / С.А. Задніков, І.Б. Шрамко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 203-233. — Бібліогр.: 98 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860122953654468608
author	Задніков, С.А. Шрамко, І.Б.
author_facet	Задніков, С.А. Шрамко, І.Б.
citation_txt	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища / С.А. Задніков, І.Б. Шрамко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 203-233. — Бібліогр.: 98 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Більське городище — найбільше укріплене поселення раннього залізного віку Європи, лінія оборони якого має протяжність понад трьох десятків кілометрів. Протягом багатьох років досліджень цієї археологічної пам’ятки поступово формувалась думка про час заселення окремих частин складного археологічного комплексу, виникнення та особливості створення грандіозних захисних споруд. Особливу роль в процесі їх формування та використання відігравало Східне укріплення, фортечні стіни якого існували понад два століття. Новітні дослідження його захисного валу та рову з урахуванням результатів, отриманих науковцями в минулі роки, дозволяють висловити думку, щодо створення потужної захисної системи на місці неукріплених поселень та запропонували власне бачення зовнішнього вигляду фортечних стін. Bilsk is the largest fortified settlement of the Early Iron Age in Europe. The defensive line of the site consists of a rampart and the moat of more than 30 km length surrounding the area of ca. 5 thousand hectares. Over the years of the exploration of this archaeological site the idea of the time of settlement of certain parts of the archaeological complex, the origin and peculiarities of the creation of grand defensive structures was gradually formed. A special role in the process of their formation and use was played by the Eastern fortification, the fortified walls of which existed for more than two centuries. Recent exploration of its rampart and moat taking into account the results obtained last years suggest the creation of strong defencive system on the place of unfortified settlements and offered new vision of the appearance of fortified walls. The analysis of excavation materials of different years allows us to state that the territories occupied by unfortified settlements in the pre-fortress period were much larger and went beyond the future line of wood-earth fortifications. For more than a century and a half in the western part of the settlement complex there were no defencive structures. Only open settlements are known, which appeared in the last third of the 8th century BC. The situation changed in the second half of 6th century BC when the eastern part of the complex was occupied by the population with other traditions. Probably at the beginning of the third quarter of the 6th century BC the founders of the settlement, located in the eastern part of the watershed plateau, surrounded the most important part of the village with a wooden fence (a wall of logs, or mud). A similar wall defended the settlements within the modern Western settlement. The defensive line of the Great Fortress was later planned according to the same principle. We believe that such a light fence, without additional engineering structures, had no defensive significance but determined its own social space of settlements, which housed the estates of local tribal leaders, the most important public buildings and other facilities. Probably belonging to the different tribal groups prompted the inhabitants of the two settlements to strengthen the system of defence and surround the perimeter of each of them with an earthen rampart. The settlements gradually turned into a kind of residence of the local elite. We can assume that in the last third of the 5th century BC or at the beginning of the last quarter of this century, most likely, in the unstable situation in the region, the single strong defensive line in the form of an earthen rampart with a wooden wall on the ridge and a moat in front of them was created. The rampart and moat of the Great Fortress probably delineated the boundaries of the centre of the tribal union. The representatives of different ethnic groups and different social groups lived in this large area. The created defensive line with a length of 35 km was relevant until the middle of the 5th century BC until the time of the appearance of the settlement within the Western settlement. In the Eastern settlement life continues for another century and a half, until the endof the 4th century BC.
first_indexed	2025-12-07T17:40:36Z
format	Article
fulltext	203ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) УДК [904.4:725.182](477.54)”638” DOI: 10.37445/adiu.2022.01.15 с. А. Задніков, І. Б. Шрамко до питАннЯ про АрхітектУрУ ЗАхисних спорУд східного УкріпленнЯ білЬсЬкого городищА Більське городище — найбільше укріплене посе- лення раннього залізного віку Європи, лінія оборо- ни якого має протяжність понад трьох десятків кілометрів. Протягом багатьох років досліджень цієї археологічної пам’ятки поступово форму- валась думка про час заселення окремих частин складного археологічного комплексу, виникнення та особливості створення грандіозних захисних споруд. Особливу роль в процесі їх формування та використання відігравало східне укріплення, фор- течні стіни якого існували понад два століття. Новітні дослідження його захисного валу та рову з урахуванням результатів, отриманих науковцями в минулі роки, дозволяють висловити думку, щодо створення потужної захисної системи на місці не- укріплених поселень та запропонували власне ба- чення зовнішнього вигляду фортечних стін. ключові слова: Дніпровське лісостепове Лівобе- режжя, Більський археологічний комплекс, східне укріплення, фортифікація, скіфський час, остання третина VI ст. до н. е. Не зважаючи на те, що більське городище залишається одним з найбільш досліджених поселень Лісостепової Скіфії, не всі особли- вості його системи оборони з’ясовані. зали- шаються дискусійними питання, пов’язані з визначенням часу опанування населенням східної частини цього поселенського комп- лексу та створення тут захисних споруд, міс- це Східного укріплення в створенні єдиної системи захисту. Актуальна також тема від- творення зовнішнього вигляду дерев’яних фортечних стін. Як відомо, Східне укріплення — одне з двох основних поселень в структурі більського го- родища, оточене потужним земляним валом і ровом (рис. 1: 2). Це поселення, досліджене найбільшими площами (близько 50 тис. м2), на території якого протягом понад трьох деся- тиліть експедиція Харківського університету під керівництвом б. А. Шрамка проводила археологічні розкопки (Шрамко 2016; 2019). Починаючи з 1959 р. б. А. Шрамко цілеспря- мовано закладав розкопи в північній, східній та південній частинах укріплення, завдяки чому отримано важливу інформацію про бу- дову дерев’яних стін, простежено будівель- ні періоди, здійснено цікаві спостереження (Шрамко 1972; 1973; 1975; 1987; Шрамко, Ко- рост, задніков 2018). Проте стратиграфічна картина в західній частині укріплення три- валий час залишалась не з’ясованою. Матеріали і методи. Для з’ясування бу- дови захисних укріплень в західній частині Східного городища, на ділянці поблизу одно- го з в’їздів у 2019 р. було вирішено зробити повний поперечний переріз валу і рову (роз- коп 37; Шрамко, задніков, Кушнір 2020). У результаті була отримана стратиграфічна картина заповнення рову, простежена його форма, особливості використання, а також з’ясована послідовність створення штучного захисного валу з використанням дерев’яних надвальних конструкцій. Крім робіт, що ве- лись суто археологічними методами, були здійснені палеоґрунтознавчі дослідження, що включали здійснення мікроморфологіч- ного аналізу 1 зразків ґрунтів з валу та рову (Шрамко, задніков, Кушнір 2020), значно посилили доказову базу для подальших нау- кових інтерпретацій. 1. Палеоґрунтознавчі дослідження здійснив А. С. Кушнір.© С. А. зАДНІКОв, І. б. ШРАМКО, 2022 204 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії результати досліджень. Розкоп був за- кладений біля західного в’їзду на Східне ук- ріплення, вал якого вкритий лісом (рис. 1; 3). з півночі та сходу від розкопу проходить ґрунтова дорога, що веде з села більськ до середини укріплення та розділяється за кількома напрямками. Розкоп уявляв собою траншею, що перети- нала вал та рів за лінією схід—захід (рис. 2), була розташована під деяким кутом до греб- ню валу. Ширина розкопу 2 м, довжина — 30 м. Основні стратиграфічні спостереження велись за контрольною південною стінкою (рис. 2). захисний вал зберігся по всій довжині (рис. 2; 3). з північного боку в напрямку доро- ги він має пологий схил, утворений внаслідок постійного зсуву ґрунту. На момент початку робіт поверхня валу та рову була задернова- на, вкрита шаром листя (рис. 3). У стратиграфічному розрізі (рис. 2) поміт- но, що товщу валу на цій ділянці утворюють нашарування (рис. 2; 4), представлені дерном та мішаним гумусованим горизонтом, в яко- му помітний лес, проте переважає плейстоце- новий ґрунт; у насипу валу зафіксовані про- шарки дернини з давньої поверхні (Шрамко, задніков, Кушнір 2020, с. 104, рис. 6). за да- ними мікроморфологічного аналізу похова- ний ґрунт представлений чорноземом вилу- гованим. Можна припустити, що «на момент спорудження валів переважали лісосте- пові ландшафти з активним промивним режимом, великими площами відкритих просторів. Ліси, імовірно, були байрачного типу, а також існували в заплавах річок, які в той час займали більші території, ніж за- раз» (Шрамко, задніков, Кушнір 2020, с. 105). У рові простежено чотири шари відкладень. У середній частині заповнення помітні щільні прошарки ґрунту (рис. 8: 1, 2), що ілюструють поступові запливи, щільність яких пояснюєть- ся просоченням та тривалими періодами за- стоювання води (Шрамко, задніков, Кушнір 2020, с. 105—106, рис. 8: А.ІІ; 9: А—б). будь- які дерев’яні конструкції не збереглись, проте зафіксовані ями від дерев’яних стовпів (рис. 2; 4). Найбільша висота валу від рівня давньої рис. 1. більське городище: 1 — план (за: Шрамко 1987) з позначенням місць археологічних досліджень захисних споруд (за: Шапорда, Крютченко 2019а; доповнено С. А. задніковим); 2 — план Східного укріп- лення (числами вказано номери розкопів) з позначенням місця розкопу 37 (за: Шрамко 1987; доповнено С. А. задніковим) 205ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... р ис . 2 . П ла н і п ів де нн ий п ро ф іл ь ро зр із у ва лу в р оз ко пі 3 7 Сх ід но го у кр іп ле нн я: 1 — ш ар д ер ну ; 2 — ж ов та м ат ер ик ов а гл ин а; 3 — м ат ер ик ов ий су гл ин ок ; 4 — д ав ні й чо рн оз ем ; 5 — г ум ус ов ан ий ґр ун т (д ав ня д ен на п ов ер хн я) ; 6 — ч ор но зе м, в иб ра ни й з ро ву ; 7 — с уг ли но к, в иб ра ни й з ро ву ; 8 — л ес , в иб ра ни й з ро ву ; 9 — с ві тл о- бу ра г ли на ; 1 0 — ч ор но зе м, н ас ип ан ий з в ну тр іш нь ог о бо ку го ро ди щ а; 1 1 — с ві тл о- ж ов та г ли на ; 1 2 — с уч ас ни й пе ре ві дк ла де ни й ш ар с ір ог о ґр ун ту ; 1 3 — с уч ас ни й пе ре ко п, к ро то ви на ; 1 4 — за ті кл ий ґр ун т (ч ор но зе м з гл ин ою ); 15 — з ат ік ли й чо рн оз ем у р ов і; 16 — с ір ий ч ор но зе м у ро ві ; 1 7 — п ро ш ар ки с ір ог о, м ул ис то го за ті кл ог о ґр ун ту ; 1 8 — з ал иш ки к ол од и; 1 9 — п ро ш ар ки в уг іл ля ; 2 0 — с то вп ов а ям а 206 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії денної поверхні (похований чорнозем) за- фіксована на позначці 2,6 м. Повний переріз валу дозволив об’єктивно встановити розміри його підошви, ширина якої сягає 12 м, а також стало можливим окреслити форму земляного валу, визначити глибину рову, зрозуміти ідею його застосування та простежити загальну картину руйнування системи оборони внаслі- док припинення підтримки обороноздатності її складових частин. Стратиграфія контрольної стінки траншеї відображає декілька будівельних періодів та дозволяє встановити послідовність форму- вання потужної системи оборони із застосу- ванням різних методів. відсутність будь-яких культурних відкла- день під насипом валу свідчить про те, що його було споруджено на місці, вільному від будь-якої забудови та господарської діяль- ності населення. Проте у 2016 р. в 100 м на південь, біля підніжжя валу, було зафіксо- вано культурні відкладення скіфського часу (V—IV ст. до н. е.; задніков 2017, с. 57—58). Можна припустити, що на момент початку зведення захисної лінії ця частина поселен- ня ще не була заселена. інтерпретація. за даними стратиграфії, можна виділити два основні будівельні пе- ріоди зведення лінії оборони в цій частині укріплення. Перший будівельний період. Із значною долею вірогідності можна твердити, що на першому етапі ще не був насипаний земля- ний вал й, відповідно, був відсутній рів. Стра- рис. 3. загальний вигляд валу до початку досліджень, травень 2019 р.: 1, 3 — із півночі; 2 — із заходу 207ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... рис. 4. Розріз валу, розкоп 37; вигляд з півночі рис. 5. Перетин валу й рову Східного укріплення, розкоп 37: 1 — залишки згорілого дерева під насипом валу; 2 — стовпова яма в стінці розкопу; вигляд з півночі рис. 6. Перетин рову Східного укріплення, розкоп 37: 1 — вигляд з північного заходу; 2 — вигляд з північ- ного сходу 208 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії тиграфія профілю земляного насипу свід- чить, що будівельним роботам передувало розчищення території від рослинності (кущі, чагарники, мабуть, пеньки), оскільки у пере- тині на рівні похованого ґрунту — чорнозему з сірим відтінком, — добре зафіксовані сліди горілої деревини (потужність прошарку ста- новить 0,03—0,04 м) та рослинності (рис. 2; 5: 1). Товщина похованого ґрунту у середнь- ому становить 0,20 м. Нижче — залягав чор- нозем завтовшки 0,40 м (рис. 2; 5: 1). Після розчищення чагарнику було створе- но просту лінію захисту у вигляді дерев’яної огорожі (тин або частокіл), сліди від якого рис. 7. залишки дерев’яної колоди в рові, розкоп 37: 1 — вигляд з південного заходу; 2 — вигляд з півночі; 3 — вигляд зверху рис. 8. заповнення рову, розкоп 37: 1 — загальний вигляд заповнення рову; 2 — мулисте заповнення в се- редній частині рову; 3 — загальний вигляд нижньої частини рову; 4 — заповнення в нижній частині рову 209ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... добре помітні на контрольній стінці розкопу (рис. 2; 5: 2). Добре фіксувалось чорноземне заповнення ями від одного з вкопаних стов- пів (рис. 5: 2). залишки деревини на жаль не збереглись. Яма від стовпу мала у розрізі циліндричну форму, трохи звужувалась до низу, була викопана на глибину 0,65 м при діаметрі 0,3 м. заповнена пухким темним чорноземним ґрунтом (рис. 5: 2). обговорення. з’ясувати загальну карти- ну будови захисних споруд більського горо- дища допомагають матеріали розкопок попе- редніх років (рис. 1: 1). Так, сліди дерев’яної огорожі першого етапу були простежені в минулі роки б. А. Шрамком при досліджені ділянки валу в східній частині укріплен- ня, в розкопі 20 (рис. 10; 11; Шрамко 1975, с. 100—101, рис. 3; Шрамко, Корост, задні- ков 2018, с. 90, рис. 12). залишки дерев’яних стовпів досліднику вдалось зафіксувати і під валом західного укріплення (рис. 13; Шрам- ко 1975, рис. 7: Е; 1987, рис. 7; Шрамко, задніков, Корост 2020, с. 44, 64). Під валом великого укріплення (дослідження 1988— 1989 рр.) 1. І. б. Шрамко також простежила 1. в узагальнюючий книзі по неукріпленим посе- ленням більського городища помилково вка- сліди дерев’яної огорожі найбільш раннього, першого етапу створення загальної захисної лінії (рис. 14: 1; Шрамко, Шрамко 1991). за- лишки стовпів в двох розрізах під валом у північній частині великого укріплення від- мічав П. Я. Гавриш, який проводив дослід- ження біля с. Куземин (рис. 14: 2—3; Гавриш 2008, с. 62, 64, рис. 2—3). На його думку, на першому етапі була зроблена дерев’яна сті- на, нижня частина якої укріплювалась чор- ноземним насипом (Гавриш 2008, с. 62, 64). Під валом Куземинського укріплення також було зафіксовано канавку від дерев’яної ого- рожі, що належить до першого етапу будів- ництва укріплень (рис. 15: 1; Гречко 2015, с. 37, рис. 3; Крютченко 2019б, с. 57, рис. 3). Цікаво, але сліди дерев’яної огорожі не були виявлені під «Південним валом» (рис. 15: 2; Крютченко 2019b, рис. 7), який, мабуть вза- галі не мав дерев’яних конструкцій та вико- нував інші функції. зано, що перетин валу та рову в 1988—1989 рр. б. А. Шрамко та І. б. Шрамко здійснили в північ- ній частині Східного укріплення, біля дороги, що веде до с. більськ (Скорий та ін. 2019, с. 270). На- гадаємо, що в дійсності ці роботи проведені зовсім в іншому місці (рис. 1: 1), на ділянці великого укріплення (Шрамко, Шрамко 1991, рис. 1: 1). рис. 9. знахідки знайдені при дослідженні, розкоп 37: 1—4 — насип валу; 5—16 — заповнення рову 210 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Таким чином, дерев’яна огорожа передува- ла зведенню земляних насипів із ровами на усіх складових частинах більського городи- ща: Східному, західному, Куземинському та великому укріпленнях, окрім більш пізнього «Південного валу», призначення та принцип створення якого ще остаточно не з’ясовані. будівництво дерев’яної огорожі на пер- шому етапі зафіксовано і на інших лісосте- пових городищах: Мотронинському, Трахте- мирівському, Пастерському, Шарповському, Немирівському (Хохоровский, Скорый 2006, с. 76, 79; Дараган 2017, с. 35), Городному, Полковомикитинському (Моруженко 1975, с. 140—141), Циркунівському (розкоп 8; Крютченко 2016, с. 116—118). Інакше пояс- нює таку ситуацію О. А. Крютченко: «…ми не схиляємось до думки дослідників, які вва- жають канавку в основі валу першим буді- вельним періодом. Канавка була основою для створення надвальних дерев’яних конс- трукцій (Шрамко 1987, с. 28—29, Шрамко рис. 10. Розкоп 20 на Східному укріпленні більського городища (за: Шрамко 1971; Шрам- ко, Корост, задніков 2018) 211ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... 1998, с. 15). Роботи першого етапу разом зі створенням канавки включали й викопу- вання рову» (Крютченко 2019а, с. 113). Але в більшості випадків саме канавка, в якій була закріплена дерев’яна стіна, знаходиться під валом, тобто є першим будівельним періо- дом. Хоча іноді дійсно наявність канавки може бути пов’язана з викопаним ровом та земляним насипом як, наприклад, у розрізі валу на великому укріпленні в урочищі біля Куземинських Ставків (рис. 1: 1; 14: 3). Досить складним є питання зовнішнього вигляду дерев’яної огорожі першого етапу. відсутність залишків деревини в розкопі 37 Східного укріплення можливо пояснити тим, що стовпи навмисно витягували перед наси- панням валу. На відстані близько 1,5 м на схід від першого стовпа нами були зафіксо- вані сліди від іншого. Таким чином, на наш погляд, точно реконструювати вигляд пер- винної дерев’яної огорожі важко, проте мож- ливо припустити два варіанти: а) на відстані рис. 11. Розкоп 20 на Східному укріп- ленні більського городища (за: Шрамко 1975). Умовні позначення: 1 — дерен; 2 — жовта глина; 3 — бура глина; 4 — змішана глина; 5 — рихла бура глина; 6 — пропечена глина; 7 — зола; 8 — де- ревне вугілля із золою; 9 — чорнозем; 10 — глина з домішками ґрунту; 11 — чорнозем з домішками глини; 12 — по- хований ґрунт; 13 — заповнення ями; 14 — материк рис. 12. Реконструкція захисних споруд Східного укріплення (за: Шрамко 1975) рис. 13. Розрізи захисних споруд на західному укріпленні більсь- кого городища: 1 — розріз валу та рову, 1985 р. (умовні позначення: 1 — дерен; 2 — чорнозем; 3 — бура глина; 4 — жовта глина; 5 — глина з домішками чорнозему; 6 — чорно- зем з домішками глини; 7 — чорно- зем із золою; 8 — похований ґрунт; 9 — материк; 10 — залишки колод; 11 — зола та вугілля на поверхня похованого ґрунту; 12 — прошарок давнього дерену — за: Шрамко 1987); 2 — розріз ПМ 1 і ПМ 2, 1966 р. (умов- ні позначення: 1 — дерен; 2 — жовта глина; 3 — сірий ґрунт; 4 — земля з домішками попелу; 5 — зола; 6 — чор- нозем; 7 — чорнозем з домішками глини; 8 — бура глина; 9 — глина з домішками землі; 10 — похований ґрунт; 11 — суглинок; 12 — заповнення ям; 13 — материк; 14 — дерево; а — східна стінка розкопу ПМ 1; б — південна стінка цього ж розкопу; в — західна стінка цього ж розкопу; г — північна стінка прирізки роз- копу ПМ 1; д — план розкопу ПМ 1; е — план розкопу ПМ 2, зачистка — за: Шрамко 1975; 1987) рис. 14. Дослідження валу та рову на великому укріпленні більського городища у різні роки: 1 — розріз валу й рову, 1988—1989 рр. (за: Шрамко, Шрамко 1991); 2 — розріз валу в околицях с. Куземин, 2006 р. (за: Гавриш 2008); 3 — розріз валу в урочищі Куземинські Ставки, 2006 р. (за: Гавриш 2008); 4 — розріз валу біля дороги з більська на Котельву, 1966 р. (за: Шрамко 1973); 5 — розріз валу в урочищі Царина, 1960 р. (за: Шрамко 1987) 213ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... близько 1,5 м в землю вкопували вертикаль- ні стовпи, між якими встановлювали легку конструкцію подібну тину (рис. 16: 1); б) у кожному з вкопаних вертикальних стовпів з двох боків могли бути зроблені пази, в які вставлялись горизонтально покладені дошки або колоди, тобто то була стіна, зроблена з ко- лод (рис. 16: 2). Саме такий зовнішній вигляд стіни був запропонований б. А. Шрамком на основі матеріалів розкопу 20 (рис. 11; 12) (Шрамко 1975, с. 100—101, рис. 5; Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 90, рис. 12). Слід за- значити, що на думку дослідника конструк- ція захисних стін обох будівельних періодів виглядала однаковою (рис. 15; Шрамко 1975, с. 103). На думку б. А. Шрамка, подібний вигляд мала дерев’яна стіна Люботинського городи- ща (рис. 18). відстань між вертикальними стовпами її основи не перебільшувала 10 м (Шрамко 1998, с. 15, рис. 7). Д. С. Гречко та Г. є. Свистун вважають, що подібну будову мала захисна стіна Циркунівського горо- дища (Гречко, Свистун 2006, рис. 5), але на жаль, дослідникам не вдалось з’ясувати від- стань між вертикальними стовпами. Також рис. 15. Дослідження захисних споруд більського городища: 1 — перетин валу й рову Куземинського укріп- лення, 2014 р. (умовні позначення: 1 — дерновий шар; 2 — глинистий супісок; 3 — чорноземний затік; 4 — тем- но-бурий суглинок; 5 — бурий суглинок з рудими глинистими прошарками; 6 — пропечена глина; 7 — стов- пова яма; 8 — материковий суглинок; 9 — вуглецевий прошарок; 10 — розвал пічки нового часу; 11 — бурий суглинок з домішками піску; 12 — гумусований шар; 13 — бурий суглинок; 14 — сірий суглинок; 15 — темний затіклий шар — за: Гречко 2015; Крютченко 2019b); 2 — перетин валу й рову «Південного валу», 2018 р. (умов- ні позначення: 1 — дерновий шар; 2 — орний шар; 3 — зораний вал; 4 — материковий суглинок; 5 — тіло валу; 6 — заораний чорнозем; 7 — чорноземний затік рову; 8 — чорноземний затік рову; 9 — глиноземний затік рову; 10 — поховальний ґрунт; 11 — культурний шар поселення — за: Крютченко 2019b) рис. 16. Реконструкція дерев’яної огорожі пер- шого будівельного періо- ду Східного укріплення більського городища (ві- зуалізація — в. С. Шрам- ко): 1 — стіна у вигляді тину (плетіння); 2 — стіна зроблена з колод 214 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії можна відмітити і цікаву деталь в запропо- нованій авторами реконструкції захисної огорожі цього городища. У верхній частині дерев’яної стіни передбачені горизонтальні отвори — ймовірно бійниці, у вигляді прямо- кутних вирізів між суцільно закладними ко- лодами (рис. 19). Такі вузькі отвори більше нагадують бійниці для вогнепальної зброї. вести обстріл з луку через такі щілини, на наш погляд, було неможливо через відсут- ність достатнього вертикального огляду. М. М. Дараган, проаналізувавши ре- зультати досліджень захисних споруд Ук- раїнського лісостепу запропонувала уза- гальнену реконструкцію дерев’яної стіни, як систему з вертикальних та горизонталь- них колод, яку вона називає «палісадом» 1 (рис. 20: 1—3; Дараган 2017, с. 35, рис. 49). Ми вважаємо, що у багатьох випадках захис- на стіна була простішою за будовою. Скоріш за все вона мала вигляд тину (рис. 16: 1). Так, перший будівельний період на захід- ному укріпленні більського городища також був представлений дерев’яною стіною у виг- ляді тину з вертикальними стовпами, вкопа- ними на відстані лише 0,15—0,18 м (рис. 13; Шрамко 1987, с. 29, рис. 7). Незначна від- стань між вертикальними колодами також була зафіксована і в розкопі ПМ 2 (Шрамко 1975, с. 114, рис. 7: Е). 1. Хоча насправді «палісад» — (від фр. Palissade <лат. Palus — «паля», «кіл», «стовп») — старовинна обо- ронна споруда у вигляді частоколу вертикально вбитих у землю товстих, загострених зверху колод, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев’яних стовпів» (див напр. ред. бусел 2005, с. 878; ред. Коломієць, Скляренко 2003, с. 267). Отже реконструкція стіни за М. М. Дараган (рис. 20: 1) не є палісадом. Конструкцію у вигляді тину зафіксували О. є. Фіалко та ю. в. болтрик на Трахтеми- рівському городищі. На відстані біля одного метру один від одного вбивались вертикальні колоди, між якими був легкий тин (рис. 22; Фі- алко, болтрик 2003, с. 70, рис. 24). А. О. Мору- женко на основі досліджень захисних споруд городищ поблизу с. Кам’янка та с. Сосонка на ворсклі, в яких виявлені поодинокі стов- пові ями, також зробила реконструкцію за- хисної стіни у вигляді вертикальних стовпів та тину між ними (рис. 23; Моруженко 1975, рис. 4). залишки частоколу від тину вдалось простежити на Мотронинському городи- щі, де зафіксовані зотлілі дерев’яні стовпці діаметром 10—15 см, щільно встановлені на одній лінії (рис. 21; Chochorowski, Skory 2006, fot. 9). захисну стіну у вигляді часто- колу пропонують Д. С. Гречко та Г. є. Свис- тун за результатами вивчення розрізу валу скіфського часу на городищі біля с. Мохнач (Гречко, Свистун 2006, рис. 3), в розкопі 12 якого на древній поверхні були простежені залишки ряду стовпових ям (рис. 19: 1; Греч- ко, Свистун 2006, рис. 2). Укріпленні тільки дерев’яним тином по- селення зафіксовані в лужицькій куль- турі в Сілезії (південно-західна Польща). Нині на цій території на трьох пам’ятках (забродзе (Zabrodzie), Старий Сьлешув 17 (Stary Śleszów 17) (рис. 24) і Мілейовіце 19 (Milejowice 19) (рис. 25)) раннього залізного віку (HaC) також зафіксовано легку огоро- жу (тин), що охоплювала заселену територію (Buchner, Markiewicz 2019; Bugaj, Kopiasz 2006; Baron, Golański, Schellner 2011, р. 335; Buchner 2018, р. 379—380). Цікаво, але на думку деяких дослідни- ків, поселення, що були обнесені парканом рис. 17. Реконструкція захисних споруд Східно- го укріплення більсько- го городища (візуаліза- ція — в. С. Шрамко): 1, 2 — загальний вигляд; 3 — конструктивні еле- менти дерев’яної стіни 215ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... у вигляді тину мали зовсім іншу функцію ніж відкриті селища без огорожі. Науковці вважають, що будівництво паркану не мало захисного характеру, а було демонстрацією сили та показувало виключний статус його мешканців (Baron, Golański, Schellner 2011, р. 336—337) 1. Можливо така традиція була принесена з Гальштату і пояснюється де- якими культурними перетвореннями, а 1. Слід зазначити, що з приводу цих парканів існує і інша думка. Так, Томаш Гралак вважає їх заго- ном для великої рогатої худоби та коней, або вза- галі пропонує розглядати їх як стоянку для возів (Gralak 2017, р. 35). рис. 18. захисні споруди городища Люботин. Умов- ні позначення: 1 — дерен; 2 — чорнозем; 3 — бурий суглинок; 4 — пропечена глина; 5 — жовта матери- кова глина; 6 — глиняна обмазка рову; 7 — чорно- зем змішаний з глиною; 8 — пісок; 9 — обвуглене дерево; 10 — мулисте за- повнення рову нижній горизонт; 11 — мулисте заповнення рову верхній горизонт; 12 — сучасне сміттєве заповнення з цеглою та іншим; 13 — місце розташування стов- па на дні рову; 14 — зола (за: Шрамко 1998) рис. 19. Реконструкція захисних споруд: 1 — городище Мохнач; 2 — городище Циркуни (за: Гречко, Свистун 2006) 216 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії саме процесом політичного та економічного розшарування суспільства того часу (Härke 1989, р. 196—197). Свідоцтвом того є арис- тократичні та багаті поховання на території західного та Східного Гальштату (напр: Augstein 2017, p. 237—253; Glunz-Hüsken 2017, p. 271—285; Fernández-Götz, Arnold 2017, p. 183—199; Trefný 2017, p. 109—126). Не випадково у південно-західній Німеччині відомі численні огороджені селища періоду HaD, що мають окрему назву «Herrenhof» (укр. «садиба») або «Herrensitz» («маєток») та інтерпретуються як аристократичні ре- зиденції (Kopiasz 2003, 157; Gralak 2017, p. 32; Schumann 2011, p. 77—80) 1. На такій 1. Хоча останнім часом стосовно такої інтерпретації цих поселень висловлені критичні зауваження, див. напр.: Schumann 2011, р. 79—80. закритій території могла мешкати ново- створена місцева аристократія, яка свідомо відокремлювала свої будинки і могили від решти суспільства і створювала свій влас- ний соціальний простір (Bugaj, Kopiasz 2006, p. 200). Неукріплені поселення, огороджені дерев’яною стіною, є в богемії (чехія), де датуються періодом HaС (Vokolek, Sedláček 2010, p. 268—276, fig. 3; 10—12; Gralak 2017, p. 32). На території Молдови частокіл зафік- совано на городищі Сахарна Маре, що від- носиться до VI—V ст. до н. е. (рис. 26; Zanoci 2011, с. 126). взагалі подібна огорожа відома на багатьох поселеннях доби бронзи в різних частинах європи (Harding 2000, p. 58; Baron, Golański, Schellner 2011, p. 339). близької точки зору дотримується М. М. Дараган, вважаючи, що оточення час- токолом великої території поселення було рис. 20. Можливі реконструкції захисних споруд першого будівельного етапу лісостепових городищ скіфсь- кого часу, за: 1—3 — Дараган 2017; 4, 5 — Daragan 2020 217ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... значним економічним та трудомістким за- ходом, який не мав військово-захисного зна- чення (Daragan 2020, p. 133). Можливо він маркував підконтрольну територію соціаль- ної верхівки. Так, з другої половини VII ст. до н. е. у Дніпровському Лісостепу, за ма- теріалами поховальних комплексів також чітко простежується соціальне розшарування суспільства. У цей час напевно формується нова еліта (Daragan 2020, p. 133, 135). Свого часу б. А. Шрамко ставив під сумнів захисні функції валу великого більського городища (Шрамко, Шрамко, задніков 2018, с. 30). Таким чином, зовнішній вигляд захисної стіни першого, найбільш раннього будівель- ного періоду на Східному укріпленні та в цілому на більському городищі, скоріш за все був досить простим за конструкцією та являв собою систему з вкопаних через рівні проміжки (від 1 до 3 м) вертикальних стовпів (можливо з ріст людини — висотою близь- ко 2 м), між якими встановлювалась стіна, подібно тину, або закріплювались горизон- тальні дошки, вставлені в пази. На наш пог- ляд, така система не передбачала виконання захисних функцій на випадок бойових дій, а рис. 21. Мотронинське городище. Розріз зовнішньої захисної системи «у розкопі в. Хвойки»: 1 — вигляд на дерев’яну конструкцію першого будівельного горизонту; 2 — ямки від частоколу дерев’яної конструкції пер- шого будівельного горизонту (за: Chochorowski, Skory 2006) рис. 22. Реконструкція захисних споруд Трахтемирівського горо- дища (за: Фіалко, болтрик 2003) рис. 23. Реконструкція: 1 — захисні споруди першого будівельного періоду Кам’янського городища; 2 — ук- ріплення біля с. Сосонка другого будівельного періоду (за: Моруженко 1975) 218 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії лише окреслювала певну територію, до якої потрапляла найважливіша частина великих поселень, де, певно, проживали представни- ки племінної верхівки, знаходились найваж- ливіші для суспільства будівлі (рис. 16). другий будівельний період. Досліджен- ня захисних споруд на місці розкопу 37 Схід- ного укріплення дозволили з’ясувати, що на цьому етапі насипався земляний вал, оточе- ний зовні глибоким ровом. вірогідно, перед початком грандіозних будівних робіт лінія захисту першого періоду була розібрана. Спо- чатку вал насипали ґрунтом, який брали на відстані 4—5 м на захід від лінії частоколу, поступово формуючи майбутній рів. Споруд- ження рову також було сплановано заздале- гідь. При його прокопуванні будівельниками були продумана форма рову, стінки якого мають ухили: східна — під кутом 70°, а за- хідна — 45°. При його ритті поступово на вал накидали чорноземний ґрунт, взятий з біль- ших глибин, що мав відповідно інші відтін- ки кольору. Потужність чорноземного шару сягала до 0,90 м. У ньому був знайдений уламок кварцитової зернотерки. Цей пласт ґрунту був перекритий сірим суглинком, зав- товшки 0,10—0,50 м. У зв’язку з необхідністю подальшого пог- либлення рову будівельники поступово вріза- лися в жовту материкову глину або лес. При розкопках у ньому був знайдений фрагмент кістки тварини. вибрана з рову глина пере- кривала шар чорнозему. У стратиграфічно- му розрізі помітно декілька пластів глини, що відрізнялися відтінками кольору, оскіль- ки на значній глибині глина більш темніша. рис. 24. 3D-візуалізація поселення Старий Сьлешув 17 (Stary Śleszów 17): 1 — загальний вигляд поселен- ня; 2 — будинки й захисна стіна (за: Buchner, Markiewicz 2019) рис. 25. 3D-візуалізація тину на поселенні Мілейовіце 19 (Milejowice 19): 1 — загальний вигляд поселення; 2 — перший період існування поселення (за: Buchner, Markiewicz 2019) рис. 26. Реконструкція частоколу на городищі Са- харна Маре (за: Zanoci 2011) 219ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... Таким чином, у перетині валу відобразилась так звана зворотня стратиграфія, тобто ґрунт з рову використовували для спорудження валу. з боку поселення, для збільшення ви- соти укріплення, чорнозем було взято також із внутрішньої частини городища (рис. 2; 8). На різних глибинах у товщі валу знайдено дві кістки тварин, два фрагменти стінок ліп- них горщиків (рис. 9: 2—3), шматок глиня- ної обмазки (рис. 9: 4) та уламок зернотерки (рис. 9: 1). На вершині валу була встановлена дерев’яна стіна, від якої залишились лише дві стовпові ями циліндричної форми, ши- риною 0,35—0,50 м, глибиною 0,70 м. вони мали пласке дно та були заповнені чорно- земом з суглинком (лесом) (рис. 2; 8). Попе- редньо можна казати, що при будівництві дерев’яної стіни були використані ті ж самі ідеї, що були опановані в першому періоді: вкопувалися вертикальні стовпи, між якими у підготовлених пазах закріплювали гори- зонтальні колоди 1. Рів трапецеподібної форми, у верхній час- тині мав ширину 11 м. його глибина від су- часної поверхні 4,60 м, а від давньої — 4,90 м. Дно пласке, шириною 1,85 м. У дні було ви- копано канавку. Ширина верхньої части- ни — 0,45 м, нижньої — 0,22 м. Глибина від дна — 0,20 м. з боку валу рів мав більш кру- тий нахил під кутом 70°, ніж з напільного (45°; рис. 2). з боку валу рів був заповнений рудим щільним мішаним ґрунтом (суглинок з чор- ноземом) завтовшки 0,20—0,80 м. У нижній частині рову, з двох боків фіксується два щільні суглинкові запливи. Над канавкою, на висоті 0,20 м від дна рову зафіксована згоріла дерев’яна колода розмірами 0,50 × 0,015 м, товщиною 0,03 м (рис. 2; 7: 2). Практично на всю глибину, рів був за- повнений затеклим чорним ґрунтом. Тіль- ки в центральній частині, на глибині від 4,0—5,50 м (0,80—2,20 м від сучасної денної поверхні) фіксувались лінзи щільного сірого ґрунту, що утворились внаслідок постійної присутності вологи (Шрамко, задніков, Куш- нір 2020, с. 105). Лінзи мали товщину від 1 до 3 см (рис. 2; 7: 1—2; 8). На глибині 5,50 м під цим шаром сірого ґрунту фіксувались ок- ремі шматки дерева діаметром до 3 см. Тут також знайдені декілька стінок ліпних гор- щиків (рис. 9: 9—15), шматок глиняної об- мазки (рис. 9: 16), три кістки тварини. На дні рову — фрагменти стінок та денце ліпних горщиків, кістка тварини та кусок червоного пісковику (рис. 9: 5—8). 1. Саме таку реконструкцію стіни пропонував б. А. Шрамко на основі досліджень захисних спо- руд в розкопі 20 (рис. 12; Шрамко 1975, рис. 5). за ровом, із боку поля фіксувався насип висотою до 0,80 м, сформований з суглинку (рис. 2). обговорення. за типологією А. О. Мо- руженко, рів, скоріш за все, можна віднес- ти до типу ІІІ — з канавкою на дні (Мору- женко 1985, с. 171, рис. 5: 3). за типологією О. О. Крютченка — до типу ІІ — трапеціє- подібні рови з сплощеним дном (Крютчен- ко 2019а, с. 136—137). Канавку на дні рову було простежено й при дослідженні захис- них споруд Куземинського укріплення. Д. С. Гречко вважає, що на дні був встанов- лений дерев’яний частокіл (рис. 15: 1; Гречко 2015, с. 38, рис. 3). вірогідно такий прийом додаткового захисту був використаний при ритті рову Південного валу (рис. 15: 2; Греч- ко, Крютченко 2019, с. 66, рис. 5; Крютченко 2019b, с. 62, рис. 7). Траншея на дні рову за- фіксована і на Опішненському городищі на р. ворскла (Гейко 2004, с. 70, рис. 2). Анало- гічний профіль мала канавка, зафіксована в рові східного ескарпованого схилу в роз- копі 12 Циркунівського (Пеляшенко 2016, с. 215, рис. 2; Крютченко 2016, с. 122, рис. 6), Люботинського городищ в басейні Сіверсько- го Дінця (рис. 24; Шрамко 1998, с. 20, рис. 3; 7), а також Северинівського на Південному бузі (Shelekhan et al. 2016, p. 76, fig. 2: 2). На схилі рову сліди від частоколу були зафіксо- вані на городищах біля с. велика Гомільша (Семенов-зусер 1949, рис. 20) та с. Циркуни (Гречко, Свистун 2006, рис. 5). Мабуть, він був присутній і на дні рову внутрішньої лінії захисту Мотронинського городища, де на рисунку профілю рову є зображення начеб- то нижньої частини дерев’яного частоколу (Хохоровски, Скорый 2006, с. 82, рис. 7), але в тексті немає докладного опису цього рову, тому ми можемо тільки зробити припущення про його будову. валоподібне підвищення яке зафіксовано за ровом, із боку поля (рис. 2) ймовірно утво- рилося в результаті чищення рову, коли вже існував земляний вал із дерев’яною стіною на ньому. На цей невеликий насип перед ровом звернув увагу ще б. А. Шрамко: «Час- тина землі з рову, при його розчищенні під час ремонтів вже не могла викидатися на великий вал з фортечною стіною і відкида- лася на зовнішній схил, утворюючи вздовж рову невеликий (до 1,1 м) насип» 2 (Шрамко 1973, с. 97). Подібна ситуація зафіксована і на Мотронинському городищі (Хохоровс- кий, Скорый 2006, с. 78). У 2007 р. при скла- данні нового плану Східного укріплення в. в. Приймак, О. в. Коротя та є. М. Осад- чий також фіксували цей насип, приймаючи його за додатковий вал шириною 3—4 м та висотою — 1 м, навмисно створений перед 2. Тут і далі переклад українською наш. 220 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії укріпленням, так звану берму (Приймак, Осадчий, Коротя 2007, с. 14; Коротя, Осад- чий 2008, с. 30, рис. 2). На цей момент ми вже звертали увагу в попередній, узагаль- нюючий статті про захисні споруди Східного укріплення (Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 92). У зв’язку з тим, що на валу з внутрішнього боку городища фіксувався чорнозем (рис. 2; 4), який був насипаний вже після викопуван- ня рову, можна припустити наявність ще од- ного, ремонтного періоду. У цей час дерев’яна конструкція на валу не змінювалась а лише додатково укріплювалася і з внутрішнього боку валу досипався ґрунт. Можливий варіант реконструкції за- хисної стіни. Спираючись на дані перети- ну валу та рову в розкопі 20 (1970—1971 рр.) б. А. Шрамко запропонував графічну ре- конструкцію дерев’яної стіни (рис. 12) і зро- бив, таким чином, першу візуалізацію зов- нішнього вигляду фортеці скіфського часу (Шрамко 1975, с. 104, рис. 5). Саме такою ми звикли уявляти будову захисних споруд Східного більського городища. У свою чергу, ми пропонуємо власне бачен- ня зовнішнього вигляду фортечної стіни на момент розквіту життя на Східному укріп- ленні, коли будівництво фортеці було закін- чено і у подальшому захисна система лише підтримувалась в належному стані. захисні споруди того часу, на наш погляд, мали наступний вигляд: із напільного боку був утворений невеличкий насип висотою 1—1,5 м, за яким починався трапецеподіб- ної форми рів, який у верхній частині мав ширину 11 м, сягав глибини 4,90 м від рів- ня давньої денної поверхні. з боку валу рів мав більш крутий нахил (під кутом 70°), ніж з напільного (45°). Такий нахил був вдалим для ведення обстрілу з верхівки валу. Дно рову пласке, шириною 1,85 м. По центру була викопана канавка, в якій встановлено частокіл заввишки, ймовірно, близько 1 м. Така висота обумовлена метою стримувати кінноту. Крім того, за ним неможливо було сховатись, і лучник на валу міг обстрілювати нападників, які знаходились у рові. захис- ний вал мав висоту 2,6—3 м. його зовнішній схил був доволі крутим, поступово переходив з валу до глибокого рову, що ускладнювало підйом на земляний насип. висота від дна рову до верхівки земляного валу складала 7,5—8 м. На верхівці валу була побудована стіна, ймовірно у вигляді тину з проміжками для зручності вести обстріл. Максимальна висота стіни могла бути з ріст людини, тоб- то близько 2 м. з внутрішньої сторони до неї примикав дерев’яний поміст, по якому могли пересуватись захисники (рис. 17). Новітні розкопки захисних споруд на захід- ному в’їзді Східного укріплення (розкоп 37), на наш погляд, дозволяють уточнити наявну реконструкцію, запропоновану б. А. Шрам- ком на підставі розкопок 1970—1971 рр. (роз- коп 20). Для зручності сприйняття різниці, спо- чатку дамо короткий опис реконструкції за версією дослідника. На його думку, вал мав два будівельні періоди. Перед почат- ком будівництва місцевість була очищена від рослинності, дерева та кущі спалені. На першому етапі — на схилі викопано рів (але якою глибиною достеменно не відомо, у зв’язку з тим що фіксується тільки один період), неподалік від краю майданчика ви- копана канавка, в яку на відстані близько 1 м були встановлені вертикальні стовпи, між якими закріплені горизонтальні коло- ди. з внутрішнього боку до стіни примикав земляний вал висотою 2,15 м (рис. 10—12). У верхній частині насипу для надання міц- ності дерев’яній конструкції були покладені горизонтальні колоди, один кінець яких при- кріплювався до стіни, а інший — з’єднувався з вкопаними з внутрішнього боку стовпами та, таким чином, вони слугували стяжками для дерев’яного каркасу. Другий будівель- ний період мав таку ж архітектуру, але біль- шу висоту земляного насипу — до 4,8 м від підошви валу. вертикальні стовпи були вко- пані в канавку першого періоду. На думку б. А. Шрамка, про це свідчили різна збере- женість колод у канавці та стратиграфія її заповнення (Шрамко 1975, с. 100—103). Така реконструкція була створена на ос- нові стратиграфічних даних, проте, якщо подивитись на інші розрізи валів та ровів на цьому городищі, зроблені і б. А. Шрам- ком та іншими дослідниками (І. б. Шрамко, П. Я. Гавриш, Д. С. Гречко), то стратигра- фічна картина сприймається по-іншому. На більшості розрізів (велике укріплення: розріз 1988—1989 р. (рис. 14: 1); розріз біля с. Ку- земин, 2006 р. (рис. 14: 2); розріз біля Кузе- минських Ставків, 2006 р. (рис. 14: 3); захід- не укріплення: ПМ 1 і ПМ 2, 1966 р., розріз 1985 р. (рис. 13); Східне укріплення: роз- коп 20 (рис. 10—11); № 37 (2019 р.); розріз на Куземинському укріпленні, 2014 р. (рис. 15: 1)), під валом, на рівні давнього горизонту зафіксовано стовпові ями, які свідчать про наявність лише легкої дерев’яної огорожі. за- лишки дерев’яного частоколу добре помітні в розрізі розкопу 20 (рис. 10—11). відмітимо, що б. А. Шрамко в кресленнях стратиграфії заповнення стовпової ями показав окремою позначкою — штриховкою, проте навколиш- ній ґрунт відзначив як чорнозем (Шрамко, 1975, рис. 4: 9, 13). Таким чином, не зовсім зрозуміло яким ґрунтом заповнена стовпова яма. На жаль, в тексті статті нам не вдалось з’ясувати цей момент, але по фото можна припустити, що вона також була заповнена 221ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... чорноземом (рис. 10: 1). У тексті польового щоденника дослідника за 1970 р. відзначе- но, що «…при розчищенні канавки зі стов- повими ямками діаметром 10—20 см, є і 8 і 15 см, < була> зола дерев’яна труха, зола від прутів» 1. Скоріш за все, це був однаковий ґрунт, який було взято при ритті рову та з ча- сом попав у заповнення ями після руйнації вкопаного дерев’яного стовпа 2. Можна при- пустити наступну стратиграфічну картину: стовпова яма перекрита ґрунтом з чорнозему, вище якого — шар змішаного ґрунту (чорно- зем з глиною), перекритий жовтою глиною. І, таким чином, також, як в розкопі 37 у цьому випадку ми маємо так звану зворотну стра- тиграфію, яка утворилась внаслідок викопу- вання рову та викидання з нього материко- вої глини на чорноземний насип. Крім того, ми вважаємо, що дерев’яна сті- на не була встановлена на всю висоту валу, як це пропонує б. А. Шрамко (рис. 12; Шрам- ко 1975, рис. 5). Скоріш за все, на першому етапі існувала тільки дерев’яна огорожа у вигляді тину (рис. 16), а на другому — вже викопували рів і насипали земляний вал, на вершині якого встановлювали дерев’яну сті- ну (рис. 17). Саме таку огорожу прослідкова- но на західному (рис. 13; Шрамко 1987, с. 29), та в трьох розрізах великого 3 (рис. 14: 1—3; Шрамко, Шрамко 1989, с. 46; Гавриш 2007, с. 64), а також на Куземинському (рис. 15: 1; Гречко 2015, с. 37, рис. 3) укріпленнях. Також відзначимо, що в стратиграфії роз- копу 20, на схилі до рову зафіксовано золь- ний прошарок, який б. А. Шрамко вважав за- лишками дерев’яної стіни, що сформувались у ремонтний період (Шрамко 1975, с. 103). Проте, цей зольний прошарок розташований під деяким кутом і, на наш погляд, не на- лежить до стіни, а пов’язаний з частоколом, який було встановлено в насипу валу. Така додаткова система захисту, коли в земляно- му валу вкопані дерев’яні кілки або частокіл зафіксована на Циркунівському, вал друго- го двору (рис. 19: 2; Гречко, Свистун 2006, рис. 5), Опішненському (Гейко 2004, с. 70, рис. 2) та великогомільшанському (Семенов- зусер 1949, рис. 20: 2) городищах. На жаль, в розкопі 37 нам не вдалось прослідкувати та- кий частокіл на схилі, але це, скоріш за все, пов’язано з поганою збереженістю конструк- тивних елементів в цій частини валу, поверх- 1. Щоденник зберігається в особистому архіві дослід- ника. 2. Така невелика кількість чорнозему може поясню- ватись тим, що рів викопували на схилі, де тов- щина чорнозему складає біля 0,20—0,30 м. 3. На думку П. Я. Гавриша, на першому етапі дерев’яна стіна біля с. Куземин та біля Куземинсь- ких ставків, була додатково укріплена насипом з ґрунту (рис. 14: 2—3; Гавриш 2007, с. 64). ня якого частково зруйнована зсувом ґрунту від лісної стежки (рис. 4). Слід відмити, що є інші розрізи на Східно- му укріпленні (розкопи 7—9); на великому укріпленні — розкоп 1960 р., на південь від західного укріплення, біля дороги на Скоро- бір, б. М. Граков (рис. 1: 1; 14: 5), 1966 р., на південь від Східного укріплення, біля доро- ги на Котельву, б. А. Шрамко (рис. 1: 1; 14: 4). Проте в них сліди першого будівельно- го етапу не зафіксовані. Імовірно, причина неповноти картини в тому, що досліджені ділянки потрапили на зруйновану частину валу, або були закладені розкопи невеликих розмірів (наприклад розкоп 8 має ширину 1 м). Слід зазначити, що в них все ж таки за- фіксована зворотна стратиграфія, що може вказувати на те, що укріплення мало будову яку ми уявляємо за даними наших розкопок (рис. 17). Таким чином, на нашу думку, в обох розрі- зах (розкопи 20 і 37) вал утворювався прак- тично однаково, що дозволяє нам, з ураху- ванням новітніх досліджень, запропонувати ще один варіант реконструкції захисних спо- руд Східного укріплення (рис. 17). питання про розміри до фортечних поселень. На жаль визначити вузькі часові рамки створення захисних споруд складно. Незважаючи на те, що на Східному укріп- ленні це не перший випадок їх вивчення археологічними методами, надійних хроно- логічних індикаторів при розкопках не було знайдено. Тільки в розкопі 9, який було за- кладено на валу в південній частині укріп- лення на глибині 0,2—0,4 м виявлена руч- ка хіоської амфори V ст. до н. е. Ця знахідка дозволила б. А. Шрамку зв’язати руйнуван- ня дерев’яної стіни під час пожежі кінця VI ст. до н. е. та досипкою валу у V ст. до н. е. (Шрамко 1968, с. 27—28; Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 87). в інших випадках у товщі земляного валу були зустрінуті лише фрагменти ліпного посуду скіфського часу, шматки глиняної обмазки та кістки. Нап- риклад, в розкопі 20 б. А. Шрамко в досипці валу зафіксував уламки посуду скіфського часу, який він датував не пізніше VI ст. до н. е. (Шрамко 1971, с. 10; Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 89). Але на ділянці розко- пу 1 (1960 р.) було простежено, що з внутріш- ньої сторони вал сформовано з культурними залишками скіфського часу (Шрамко 1960, с. 26; Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 83), що не дозволяє впевнено казати про час його створення. б. А. Шрамко також відмітив, що вал в цій частині збудований на території більш раннього поселення, через те, що куль- турний шар, виявлений під захисним валом був зафіксований і за його межами (Шрам- ко 1961, с. 26—27; 1975, с. 94—132). зараз це поселення має назву більськ 7 (задніков, 222 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Приймак, Гопкало 2016, с. 139) 1. Аналогіч- на ситуація простежена за межами південної частини Східного укріплення, а саме поблизу його рову, де у 2017 р. в розкопі 1 на поселен- ні барвінкова Гора були виявлені культур- ні відкладення V—IV ст. до н. е. (задніков 2018а, с. 170—174; задніков, Шрамко 2018, с. 14—17). На різних ділянках цього поселен- ня вони були зафіксовані й потім, у 2018 та 2019 рр., проте вже з матеріалами другої по- ловини VI — V ст. до н. е. (Шрамко, задніков 2019а, с. 99—118; Гречко та ін. 2019; 2020). залишки селища в цій частині поселенсько- го комплексу були виявлені й з внутрішньо- го боку валу великого укріплення (Шапорда 2016, с. 186, рис. 1: 8; Скорий 2016, с. 172, рис. 1: 21; Скорий та ін. 2019, с. 258, № 21, рис. 291). Цікавим є те, що культурний шар зі знахід- ками фіксується і в східному напрямку, за межами валу Східного городища. У 2019 році співробітниками ІКз «більськ» відкрите нове поселення на території передгороддя. У цьому місці було закладено три шурфи, в яких знайдені уламки кераміки та бронзові трилопатеві вістря стріл V—IV ст. до н. е. (Шапорда та ін. 2020, с. 170, рис. 1: 9; 10; 28: 43—48). Таким чином, є всі підстави вважати, що у другій половині VI ст. до н. е., до початку будівництва валу Східного більського горо- дища територія східних мисів над заплавою ворскли, вклюно з такими пунктами, як більськ 7, Східне, барвінкова Гора (рис. 27), була зайнята великим неукріпленим посе- ленням, площа якого була дещо більшою 2 ніж та, яку нині оточують вали та рови Схід- ного більська. з часом, при будівництві за- хисних споруд лінія захисту була проведена так, що за її межами залишилась значна час- тина опанованих раніше земель. Слід зазна- чити і те, що після зведення захисних споруд Східного та великого укріплень, люди про- довжували жити біля валів і, що цікаво, на- віть за межами оборонних споруд. 1. У 2015 р. на цій території було закладено два шур- фи розміром 2 × 1 м, в яких не було зафіксовано кераміку скіфського часу. Можливо це пов’язано зі слабкою насиченістю культурного шару за ме- жами комплексів. У 2016 р. співробітниками ІКз «більськ» було закладено ще три шурфи, в яких знайдено кераміку пеньківської культури (Ша- порда 2017, с. 183—184; Приймак 2017, с. 279, рис. 1). Посуд цієї культури зустрічався в цій час- тині городища і раніше (Шрамко 1980, с. 74—79; Шрамко, задніков 2014, с. 12, рис. 23). Для оста- точного вирішення питання потрібні додаткові археологічні дослідження. 2. ймовірно, селище охоплювало територію близько 95 га. Хоча ми не виключаємо що на початку не вся територія була заселена, скоріш за все це була кущова забудова з проміжками між садибами. Подібну картину можна спостерігати на інших ділянках великого поселенського ком- плексу (Гавриш 1997, с. 73; Шапорда 2017, с. 220; Шрамко, задніков 2019; Шрамко та ін. 2021, с. 358). Нині відомо, що поселення на місці західного укріплення виникло ще у другій половині VIII ст. до н. е. та проіснува- ло до другої чверті — середини V ст. до н. е. (Шрамко 2004; 2006, с. 42; 2012а, с. 170— 171; Shramko 2021, p. 175—177). Так, в за- хідній частині поселенського комплексу, поряд з валами західного городища зафік- соване неукріплене поселення Перемірки з матеріалами останньої третини VIII — по- чатку VII ст. до н. е. 3 (Супруненко, Корост, Шапорда 2016, с. 128—134), на якому з ча- сом, у другій половині VII ст. до н. е. було влаштовано курганний некрополь (Кулато- ва, Супруненко 2010). На думку полтавських дослідників на час зведення валу західного городища поселення Перемірки вже не іс- нувало. зрозуміло, що в межі укріплення не була включена і територія могильника (Супруненко, Корост, Шапорда 2016, с. 134; Корост, Шапорда 2016, с. 86). Не виключено, що до виникнення системи захисних споруд в останній третині VI ст. до н. е. (Шрамко, задніков, Корост 2020, с. 63—65), мережа відкритих поселень, або, скоріш за все, одно- го великого, охоплювала і територію селища в урочищі Царина Могила 4 та поселення на території сучасної ферми СТОв «Скіф» (по- селення «Ферма») 5. Як підтвердження цієї думки може бути приміщення, виявлене під валом великого укріплення, неподалік від валів західного городища. Авторами розко- пок об’єкт датовано другою чвертю — середи- ною VI ст. до н. е. (Гречко, Крютченко 2017; Гречко, Крютченко, Ржевуська 2018, с. 54; Крютченко 2019b, с. 61). зрозуміло, що зем- ляний вал із ровом міг з’явитись тільки піс- ля цієї дати, тобто не раніше третьої чверті 3. На наш погляд, ці матеріали слід датувати сере- диною VII ст. до н. е. 4. С. А. Скорий, в. П. білозор та О. б. Супруненко вважають, що поява селища Царина пов’язана з вихідцями із західного укріплення, які намага- лись винести виробничі (вогненебезпечні) об’єкти за межі поселення, тому і заснували нове посе- лення поряд (Скорий та ін. 2019, с. 127, 275). 5. Перші данні про те, що на території колгоспного двору або сучасної ферми ТОв «Скіф» є поселення скіфського часу, що відображені в польовому що- деннику б. А. Шрамка за 1969 р. (зберігається у сімейному архіві). в ньому окремо позначено посе- лення Царина Могила та ще одне поселення, яке заходить під ферму та колгоспний сад. У 2021 р. співробітники Історико-культурного заповідника «більськ», поряд з фермою, на схід від валів за- хідного укріплення, дійсно зафіксували відкла- дення скіфського періоду. за надану інформацію дякуємо директору І. І. Коросту. 223ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... рис. 27. Орієнтовні межі поселення дофортечного періоду на місці Східного укріплення: 1 — тери- торія поселення; 2 — захисний вал 224 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії вказаного століття 1. Аналізуючи матеріали розкопок поселення Царина Могила дослід- ники дійшли висновку, що заселення цієї частини більського поселенського комплексу відбувалось у напрямку від західного укріп- лення, тому багато відкритих при розкопках об’єктів цього поселення синхронізуються із матеріалами західного більська (Скорий та ін. 2019, с. 124). звернемо увагу на те, що територія селища Царина Могила на окре- мих ділянках підходить впритул до валів західного укріплення 2 (Гавриш 2011, с. 60; Шапорда 2017, с. 191, рис. 1: 17; Скорый 2017, рис. 1: 9; Скорий та ін. 2019, с. 11, 245, рис. 1: 10; 278; 298: 10), що може вказувати на існування в до фортечний період одного великого поселення, що включало територію майбутнього західного укріплення / городи- ща, селищ Перемірки та Царина Могила 3 (рис. 28). Цікаво, що в 2019 р. за межами валу великого укріплення на мису, навпро- ти Цариної Могили також було зафіксовано селище ранньоскіфського часу, яке отрима- ло назву Привороття (Шапорда та ін. 2020, с. 171, рис. 1: 10; 11). На думку Д. С. Гречка, територія у межах західного укріплення та Цариної Могили була одним неукріпленим поселенням, яке поступово розвивалося про- тягом століть (Гречко 2020, с. 96). звернемо увагу на те, що під час прокла- дання лінії захисту великого укріплення також була відсічена та не увійшла у межі городища частина поселення Лазьківські Ставки 1, VII—VI ст. до н. е. (Шрамко, задні- ков 2019b, с. 78—88), залишившись за лінією грандіозного захисного валу (Шапорда 2017, с. 218—219, рис. 1: 22, 23; Шапорда, Коротя 2018, рис. 2: 24—25; Шапорда та ін. 2018, с. 158—159, рис. 1: 12; 9: ІІ). 1. На нашу думку, ця подія відбулась ближче до кін- ця третьої — початку останньої чверті VI ст. до н. е. (Шрамко, задніков, Корост 2020, с. 64). 2. У цьому випадку сумнівно виглядає виказане П. Я. Гавришем (Гавриш 1999, с. 68) та С. А. Ско- рим (Скорий та ін. 2019, с. 270) критичне заува- ження про помилковість датування б. А. Шрам- ком валу великого укріплення, оскільки підошва валу останнього періоду була перекрита культур- ним залишками селища Царина Могила (Шрам- ко 1987, с. 33). Проте ці ж автори в своїх роботах вказують, що територія селища простирається до валів великого укріплення і тому знахідки з культурного шару не можуть випадково попасти на вал. Крім того, дослідження Д. С. Гречком у 2016—2017 рр. ділянки валу великого укріплен- ня на поселенні Царина Могила також показали, що культурний шар поселення є під валом (Греч- ко, Крютченко 2017; Гречко, Крютченко, Ржевусь- ка 2018; Крютченко 2019b, с. 59—61), що ще раз доказує вірність спостережень б. А. Шрамка. 3. ймовірно селище охоплювало територію близько 200 га. Скоріш за все, ця територія мала кущову забудову з проміжками між садибами. Таким чином, в різних частинах більсько- го городища спостерігається однакова карти- на формування системи оборони. До почат- ку будівництва захисних споруд територія, охоплена поселенськими структурами була значно більшою, але тільки окремі частини відкритих поселень увійшли в межі захис- них валів, оточених глибокими ровами 4. питання хронології. Нещодавно С. А. Скорий ретельно розглянув історію вив- чення й зібрав різні точки зору на час появи захисних споруд всіх укріплень городища (Скорий та ін. 2019, с. 267—275). зроблено цікаві висновки, але на наш погляд ці поло- ження потребують уточнень і тому ми знову звернемось до цього питання 5. На нашу думку, для визначення часу зве- дення земляних валів Східного укріплення, перш за все, треба спиратись на загальне датування культурних відкладень в його межах. Останні археологічні дослідження культурних нашарувань, виявлених об’єктів та вивчення колекції античної кераміки дозволяють стверджувати, що матеріальна культура, а також відкриті житлові та госпо- дарські об’єкти Східного більська не містять матеріали раніше третьої чверті VI ст. до н. е. (задніков 2014, с. 8; 2015; 2016; 2017; 2018b; 2019). виходячи з логіки розвитку відкритих поселень в межах двох основних укріплень більського городища доволі впевнено можна припустити, що спочатку найбільш значущі території двох поселень в західній та схід- ній частині комплексу були оточені легкою дерев’яною огорожею, і лише з часом замість них були зведені потужні земляні вали із ровами, причому кожне з двох городищ ре- 4. На думку С. А. Скорого та в. П. білозора, однією з причин появи селища в урочищі Царина Моги- ла була потреба умисно винести виробничі ком- плекси за межі укріплення, оскільки вони були вогненебезпечними (Скорий та ін. 2019, с. 127). Тоді виникає питання, чому мешканці Східно- го поселення не виносили виробничі споруди за межі захисних стін при тому, що вільного місця на його території, враховуючи щільність забу- дови, було набагато менше. відомо, що всі вони були знайдені всередині захисних споруд, більш того, у безпосередній близькості від дерев’яних стін (Шрамко 1973, с. 102; 1987, с. 116, 118, рис. 3; 1990, с. 106). До того ж за межами Східного ук- ріплення знаходиться ще одне велике поселення кінця VI ст. до н. е. (Гречко 2019, с. 32—33; Греч- ко та ін. 2020, с. 59—60, рис. 7), на якому немає (поки ще не відомо) виробничих комплексів і яке з часом, у IV ст. до н. е. було використано для похо- вань рядового населення на місці покинутих са- диб (Гречко 2019, с. 33; Шрамко, задніков 2019а, с. 110; Гречко та ін. 2020, с. 60—64). 5. Також можна згадати роботу П. Я. Гавриша, при- свячену фортифікаційному будівництву, але на жаль ця праця не була закінчена за життя авто- ра, тому в ній відсутній довідковий апарат та по- силання на літературу (Гавриш 2019). 225ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... рис. 28. Орієнтовні межі поселення дофортечного періоду на місці західного укріплення: 1 — територія поселення; 2 — захисний вал 226 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії тельно було захищено й з напільного боку, розраховане на захист за всім периметром. Трохи пізніше західне і Східне укріплення були об’єднані загальним валом. Така по- слідовність створення системи оборони окре- мих укріплень вперше була визначена ще у 1958—1959 рр. б. А. Шрамком (1972, с. 89— 90). за спостереженнями І. б. Шрамко, ос- нованими на вивченні матеріалів декількох стратиграфічних горизонтів зольників за- хідного укріплення та їхнього співставлен- ня з матеріалами розкопок б. А. Шрамка на Східному укріпленні, а також з урахуванням повної обробки С. А. задніковим античної кераміки з усіх частин більського археоло- гічного комплексу був зроблений висновок, про неодночасне існування поселень у ме- жах двох основних укріплень (Шрамко 2004) та короткий час їхнього співіснування, у ча- совому діапазоні одного століття, не раніше другої половини VI — не пізніше середини V ст. до н. е. (Шрамко 2010, с. 38; 2012b, с. 6; Shramko 2021, p. 178). Щодо виникнення оборонних споруд, то нами вже була виказа- на думка про те, що обидва поселення мали близькі причини створення попередньої ого- рожі у третій чверті VI ст. до н. е., а з часом — будівництва земляних валів із дерев’яною захисною стіною в умовах складної зовніш- ньополітичної нестабільної ситуації в лівобе- режному Лісостепу, в якій також опинились не тільки племена в басейнах ворскли та Псла, а також Сіверського Дінця (Шрамко, задніков, Корост 2020, с. 64—65). Нагадаємо, що, наприклад, у сіверськодонецькому ре- гіоні раніш третьої чверті цього століття по- селень взагалі не було. відомі лише кургани кочовиків (Шрамко 2003, с. 108; Андрієнко 2004, с. 127; Гречко 2010, с. 100—101; Шрам- ко, буйнов 2012, с. 324; Окатенко, Скорий, зимовець 2018, с. 219—235, та ін.). Усі відомі найраніші городища, на яких проведено ар- хеологічні розкопки, містять матеріал остан- ньої третини VI ст. до н. е. (Крютченко 2017, с. 297). У межах більського археологічного комп- лексу найповніше вивчені захисні споруди Східного укріплення, що досліджувались б. А. Шрамком протягом декількох років (Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 87). На- уковець зазначив, що рів великого укріп- лення на півночі та півдні примикає до рову Східного укріплення під прямим кутом, а вал в обох випадках не підходить до валу Схід- ного укріплення. все це свідчить про те, що Східне укріплення виникло раніше за вели- ке (Шрамко 1973, с. 84). Крім того, дослідник також звернув увагу на те, що з напільної сторони вали Східного звернені всередину великого укріплення, що свідчить про те, що на момент зведення земляних споруд Схід- ного більська валів великого укріплення ще не існувало (Шрамко 1969, с. 19; 1973, с. 84), а не навпаки. Проте в останній час з’явилась доволі несподівана версія формування за- хисної системи більського городища, за якою Східне укріплення виникло вже піс- ля створення загального валу з ровами ве- ликого укріплення «…шляхом «відсічення» майже правильною дугою оборонного валу частини території Великого укріплення» (Скорий та ін. 2019, с. 274). Аргументом на користь цієї версії, на думку її авторів, слу- жить фото космічної зйомки 1, на якій мож- на побачити, як східна частина укріплення точно повторює рельєф плато над заплавою р. ворскли, а західна нібито плавно відгород- жує частину великого укріплення (Скорий та ін. 2019, с. 274). Проте, як було показано вище, б. А. Шрамко переконливо довів, що вал та рів великого укріплення примикають до рову Східного, але не з’єднані з ним і не утворюють загальну, непереривну оборонну лінію. вал та рів Східного укріплення — ок- рема самостійна захисна одиниця, що ство- рює умови для кругової оборони поселення. Крім того, тільки вал цього городища доволі близько підходить до краю вододільного плато та повторює його рельєф. водночас, вал великого укріплення, навпаки, в біль- шості місць проходить на відстані від 10 до 200 м метрів від краю плато, у тому числі безпосередньо в місці з’єднання двох валів. Складається враження, що його умисно на- магались провести майже за прямою лінією, не повторюючи рельєф краю плато, можливо щоб уникнути зайвих трудовитрат. виходячи з того, що у межах Східного ук- ріплення та інших поселень, відкритих у східній частині більського поселенського комплексу відсутні матеріали раніше третьої чверті VI ст. до н. е., а на західному — піз- ніше середини V ст. до н. е. (задніков 2014), можна припустити, що вал як Східного, так і великого укріплень не могли бути побудо- вані раніше третьої чверті VI ст. до н. е. та вже існували і, навіть ремонтувались (Схід- не укріплення) та досипались на почат- ку V ст. до н. е. (Шрамко, Корост, задніков 2018, с. 95). захисні споруди західного ук- ріплення, скоріш за все, почали будуватись одночасно із Східним (Шрамко, задніков, Корост 2020, с. 64), коли в них виникла не- обхідність. На наш погляд, створення подіб- ної системи захисту поселень не пов’язано з ідеями кочовиків, присутність яких в лівобе- режному Лісостепу фіксується ще з VII ст. до н. е., проте протягом майже півтора століття потреба у будь-яких захисних спорудах не 1. Для того, щоб побачити абрис західної частини укріплення, не обов’язково звертатись до кос- мозйомки, оскільки ця особливість прекрасно ві- дображена на усіх планах укріплення. 227ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... виникала, навіть не змінювався образ жит- тя місцевого осілого населення, а основни- ми видами занять залишалось землеробство та скотарство (Шрамко та ін. 2021, с. 369— 375). Грандіозна захисна система більського, як, можливо, і багатьох інших городищ Лісо- степу, перш за все, підкреслювала особливий статус поселення як великого економічного та політичного центра із розвинутою інфра- структурою (Шрамко 2012c, с. 26; Shramko 2021, с. 198). Саме за дерев’яними стінами двох укріплень (західного і Східного) і могли проживати представники соціальної верхів- ки різних племінних груп, знаходитись важ- ливі суспільні будівлі різного призначення. в межах Східного укріплення знаходились і майстерні. Кожне з цих поселень по всьому периметру було оточено високим валом та глибоким ровом, навіть з напільного боку, які виконували, вочевидь, захисні функції. Проте, з часом, вірогідно, коли був утворений союз двох племен та побудований вал із ро- вом великого укріплення, статус об’єднаного поселення став значно вищім. воно пере- творилось на великий центр Лісостепової Скіфії із розвинутими ремеслами, сталими торговельними та культурними відноси- нами, релігійними уявленнями (Шрамко 1987). Висновки. Таким чином, впевнено можна казати, що території, зайняті неукріплени- ми поселеннями до виникнення Східного та західного городищ були значно більшими, виходили за межі майбутньої лінії дерево- земляних укріплень. вірогідно, на початку третьої чверті VI ст. до н. е. засновники посе- лення, розташованого в східній частині водо- дільного плато оточили найбільш важливу частину селища дерев’яною огорожею (стіна з колод, або тин). Подібна за конструкцією огорожа, виходячи з матеріалів розкопок, охоплювала і поселення в межах сучасного західного укріплення. за цим же принци- пом була спланована і захисна лінія вели- кого укріплення, оскільки залишки легкої дерев’яної стіни були зафіксовані також під його валом. вважаємо, що така легка ого- рожа, без додаткових інженерних споруд не мала оборонного значення, а, скоріш за все, визначала власний соціальний простір посе- лень, в якому знаходились садиби представ- ників місцевих племінних верхівок. ймовір- но, приналежність до різних племінних груп спонукала мешканців двох поселень поси- лити систему захисту та оточити периметр земляним валом із ровом. Городища з часом поступово перетворилися на своєрідні рези- денції місцевої еліти. Можна припустити, що в останній третині VI ст. до н. е., скоріш за все, в умовах нестабільної ситуації в регіоні, було створено потужну захисну лінію у виг- ляді земляного валу з дерев’яною стіною на гребні та ровом перед ними. вал та рів ве- ликого укріплення, вірогідно, окреслювали межі центру союзу племен. На цій великій території мешкали представники різних ет- носів та різних соціальних груп. Створена захисна лінія протяжністю 35 км була ак- туальною до середини V ст. до н. е., тобто до того часу, коли існувало поселення в межах західного городища. На Східному городищі життя тривало ще півтора століття, до кін- ця IV ст. до н. е., а величезні земляні вали та глибокі рови помітні й сьогодні. літерАтУрА Андриенко, в. П. 2004. Об относительной хроно- логии наконечников стрели з Пожарной балки (ар- хаический период). Донецкий археологический сбор- ник, 11, с. 118-128. бусел, в. Т. (ред.). 2005. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ; Ірпінь: Пе- рун. Гавриш, П. Я. 1999. До питання про утворення великого більського городища. в: Толочко, П. П. (ред.). Проблемы скифо-сарматской археологии се- верного Причерноморья. запорожье, с. 67-69. Гавриш, П. Я. 2008. Памяткоохоронні роботи в більському городищі. Археологічні дослідження в Україні 2006—2007 рр., с. 62-66. Гавриш, П. Я. 2011. Нові дослідження селища Царина у більському городищі. старожитності Лівобережного Подніпров’я 2011, с. 61-78. Гейко, А. в. 2004. Дослідження оборонних споруд Опішненського городища скіфського часу. старо- житності степового Причорномор’я і Криму, 11, с. 69-74. Городцов, в. А. 1911. Дневник археологических исследований в зеньковском уезде Полтавской губернии в 1906 году. в: Труды XIV Археологичес- кого съезда. 3. Москва: Г. Лисснер, Д. Собко, с. 91- 161. Гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на сіверському Дінці. Київ: ІА НАН України. Гречко, Д. С. 2015. Результати археологічних до- сліджень Куземинського укріплення. Археологічні дослідження Більського городища 2014, с. 35-49. Гречко, Д. С. 2020. Поселенські системи Дніп- ровського Лісостепового Лівобережжя другої поло- вини VII — середини VI ст. до н. е. Археологія і дав- ня історія України, 3 (36), с. 91-100. Гречко, Д. С., Крютченко, О. О. 2017. Досліджен- ня в ур. Царина Могила в 2016 р. Археологічні до- слідженні Більського городища 2016, с. 80-97. Гречко, Д. С., Крютченко, О. О. 2019. Дослід- ження «Південного» валу більського городища у 2018 році. Археологічні дослідження Більського го- родища 2018, с. 61-68. Гречко, Д. С., Свистун, Г. є. 2006. Деякі питання вивчення лісостепових городищ скіфського часу на Сіверському Дінці. Археологія, 4, с. 18-29. Гречко, Д. С., Крютченко, О. О., Ржевуська, С. С. 2018. Археологічні дослідження більського археоло- гічного комплексу в 2017 році. Археологічні дослід- ження Більського городища 2017, с. 42-74. Гречко, Д. С., Демчук, ж., Крютченко, О. О., Рже- вуська, С. С. 2019. Дослідження поселення та ґрун- 228 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії тового могильника в ур. барвінкова Гора у 2018 р. Археологічні дослідження Більського городища 2018, с. 27-34. Гречко, Д. С., Крютченко, О. О., Ржевуська, С. С., Каряка, О. в. 2020. Дослідження в ур. барвінкова Гора у 2019 р. Археологічні дослідження Більського городища 2019, с. 59-74. Грицюк, в. М. 2004. Система оборонних позицій і в’їздів Східного та західного укріплень більсько- го городища. в: черненко, Е. в., Ролле, Р., Скорый, С. А., Махортых, С. в., Херц, в., белозер, в. П. Ис- следования совместной Украинско-Немецкой ар- хеологической экспедиции в 2003 г. Киев: ИА НАН Украины; DFG, с. 86-97. Дараган, М. Н. 2017. Городища-гиганты скифс- кой эпохи в Украинской Лесостепи (особенности рас- положения и фортификации). вводные замечания. Археология и геоинформатика, 8, CD-ROM. Москва: ИА РАН. задніков, С. А. 2014. Античний керамічний ім- порт на Більському городищі скіфського часу. Авто- реферат дисертації к. і. н. Київ. задніков, С. А. 2015. Східне укріплення більсько- го городища: результати досліджень 2014 року. Ар- хеологічні дослідження Більського городища 2014, с. 7-17. задников, С. А. 2016. Исследование восточного бельского городища 2015 г. Раскоп № 35. Археологіч- ні дослідження Більського городища 2015, с. 38-52. задников, С. А. 2017. Исследование восточного бельского городища в 2016 г. Раскоп № 35. Археоло- гічні дослідження Більського городища 2016, с. 36- 65. задніков, С. А. 2018а. Археологічні розвідки та розкопки на більському городищі в 2017 р. Археоло- гічні дослідження Більського городища 2017, с. 170- 187. задников, С. А. 2018b. Античная керамика из раскопа № 35 восточного укрепления бельского го- родища. в: Forum Olbicum II Пам’яті В. В. Крапіві- ної (до 150-річчя дослідження Ольвії). Матеріали міжнародної археологічної конференції 4—6 трав- ня 2018 р. Миколаїв, с. 108-109. задніков, С. А. 2019. Роботи Скіфської експедиції Харківського університету на Східному укріпленні більського городища в 2018 році. Археологічні до- слідження Більського городища 2018, с. 46-60. задніков, С. А., Приймак, в. в., Гопкало, О. в. 2016. Археологічні розвідки на території більського городища в 2015 р. Археологічні дослідження Біль- ського городища 2015, с. 139-149. задніков, С. А., Шрамко, І. б. 2018. Поселення скіфського часу в урочищі барвінкова Гора: загаль- ний огляд досліджень. в: Корост, І. І. (ред.). старо- житності Лівобережжя Дніпра. Київ; Котельва: ЦП НАН України, УТОПІК, с. 14-18. Коломієць, в. Т., Скляренко, в. Г. (ред.). 2003. Етимологічний словник української мови: У 7 т. 4: Н—П. Київ: Наукова думка. Корост, І. І., Шапорда, О. М., 2016. Охоронні ро- боти на поселенні ранньоскіфського часу в ур. Пере- мірки у більську. старожитності Лівобережного Подніпров’я 2016, с. 87-93. Коротя, О. в., Осадчий, є. М. 2008. Городище раннього залізного віку і урочищі барвінкова гора у більську. Археологічний літопис Лівобережної Ук- раїни, 1—2, с. 30-33. Крютченко, О. О. 2016. захисні споруди Цир- кунівського городища. Археологія і давня історія України, 2 (19), с. 114-123. Крютченко, А. А. 2017. Перекопский вал на Хар- ковщине. Археологія і давня історія України, 2 (23): Старожитності раннього залізного віку, с. 292-298. Крютченко, О. О. 2019а. Захисні споруди скіф- ського часу Дніпро-Донецького Лісостепу. Дисерта- ція к. і. н. Київ: ІА НАН України. Крютченко, О. О. 2019b. Нові дослідження за- хисних споруд більського городища. Археологія, 3, с. 55-64. Ляскоронский, в. Г. 1907. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рр. Псла и ворсклы. в: Труды хІІІ Археологического съезда. 1. Москва: Г. Лисснер, Д. Собко, с. 175-177. Моруженко, А. А. 1975. Оборонительные сооруже- ния городищ Поворсклья в скифскую эпоху. в: Тере- ножкин, А. И. (ред.). скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 133-146. Моруженко, А. А. 1985. Городища лесостепных племен Днепро-Донского междуречья VII—III вв. до н. э. советская археология, 1, с. 160-178. Окатенко, в. Н., Скорый, С. А., зимовец, Р. в. 2018. Курган раннескифского времени в Харьковс- кой области. Археологія і давня історія України, 2 (27), с. 219-235. Пеляшенко, К. ю. 2016. Исследование эскарпа Циркуновского городища. в: Скоробогатов, А. М. (ред.). Археология восточноевропейской лесостепи: материалы II-ой Международной научной конфе- ренции. Воронеж, 18—20 декабря 2015 года. воро- неж: вГПУ, с. 214-218. Приймак, в. в., Коротя, О. в., Осадчий, є. М. 2008. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури на території сум- ської і Полтавської областей». НА ІА НАН України, ф. 64, 2007/297. Приймак, в. в. 2017. Пам’ятки третьої чверті І тис. н. е. більського мікрорегіону (до створення культурно-хронологічної колонки старожитностей). Археологічні дослідження Більського городища 2016, с. 276-285. Семенов-зусер, С. А. 1949. Археологические рас- копки у с. Б. Гомольша в 1949 г. НА ІА НАН Украї- ни, ф. 64, 1949/17. Скорый, С. А. 2017. К реестру селищ скифского времени в пределах большого укрепления бельско- го городища. Археологічні дослідження Більського городища 2016, с. 153-178. Скорий, С. А., білозор, в. П., Супруненко. О. б., Кулатова, І. М. 2019. селища скіфського часу в сис- темі Великого укріплення Більського городища. Київ: Майдан. Супруненко, О. б., Корост, І. І. Шапорда, О. М. 2016. Роботи в урочищі Перемірки у більську. Ар- хеологічні дослідження Більського городища 2015, с. 128-138. Фіалко, О. є., болтрик, ю. в. 2003. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. Київ: ІА НАН України. Хохоровски, Я., Скорый, С. А. 2006. Оборонитель- ная система Мотронинского городища. Археологіч- ний літопис Лівобережної України, 1, с. 74-84. Шапорда, О. М. 2017. Дослідження території більського археологічного комплексу в 2016 році. Археологічні дослідження Більського городища 2016, с. 179-237. Шапорда, О. М., Корост, І. І., Овчаренко, М. І., Штанько, А. І. 2018. Розвідки на території більського археологічного комплексу в 2017 році. Археологічні дослідження Більського городища 2017, с. 134-169. Шапорда, О. М., Корост, І. І., Овчаренко, М. І., Штанько, А. І. 2020. Розвідки на території та в ок- 229ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... рузі більського археологічного комплексу в 2019 р. Археологічні дослідження Більського городища 2019, с. 128-185. Шапорда, О. М., Коротя, О. в. 2018. Паспортиза- ція об’єктів культурної спадщини більського мікро- регіону. Археологічні дослідження Більського горо- дища 2017, с. 240-249. Шрамко, б. А. 1960. Отчет о работе скифо-сла- вянской экспедиции харьковского гос. Университе- та в 1959 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1959/29. Шрамко, б. А. 1961. Отчет о работу скифо-сла- вянской экспедиции харьковского гос. Университе- та в 1960 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1960/27. Шрамко, б. А. 1969. Отчет о разведках и раскоп- ках скифо-славянской археологической экспедиции харьковского гос. университета им. А. М. Горького в 1968 году. Науковий архів Музею археології ХНУ імені в. Н. Каразіна, ф. 1, оп. 1, спр. 33. Шрамко, б. А. 1971. Отчет о работе скифо-сла- вянской экспедиции хГУ в 1970 г. НА ІА НАН Украї- ни, ф. 64, 1971/46. Шрамко, б. А. 1972. Основные результаты рас- копок 1970—1971 гг. на бельском городище (го- род Гелон). в: Тезисы докладов на секциях (плену- мах), посвященных итогам полевых исследований 1971 г. Москва, с. 89-90. Шрамко, б. А. 1973. восточное укрепление бель- ского городища. в: Тереножкин, А. И. (ред.). скифс- кие древности. Киев: Наукова думка, с. 82-112. Шрамко, б. А. 1975. Крепость скифской эпохи у с. бельск — город Гелон. в: Тереножкин, А. И. (ред.). скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 94-132. Шрамко, б. А. 1987. Бельское городище скифской эпохи: (город Гелон). Киев: Наукова думка. Шрамко, б. А. 2006. Деякі підсумки досліджень більського городища. в: черненко, є. в. (ред.). Біль- ське городище та його округа (до 100-річчя початку польових досліджень). Київ: Шлях, с. 5-18. Шрамко, б. А. 2007. Основні підсумки досліджень більського городища. Записки наукового товарист- ва ім. Т. Г. Шевченка, CCLIII, с. 323-334. Шрамко, И. б. 1990. Кузница бельского городи- ща. в: Археологические исследования в централь- ном Черноземье в 12 пятилетке: Тезисы докладов и сообщений ІІ межвузовской научной конференции. Белгород, февраль, 1990 г. белгород: бГУ, с. 107- 108. Шрамко, И. б. 2003. Исследование округи Любо- тинского городища. Археологічний літопис Лівобе- режної України, 2 (2002) — 1 (2003), с. 102-108. Шрамко, И. б. 2004. О начальном периоде су- ществования бельского городища. в: Скорий, С. А. (ред.). Від Кіммерії до сарматії, 60 років відділу скіфо-сарматської археології. Київ: Корвін-прес, с. 103-106. Шрамко, І. б. 2006. Ранній період в історії геро- дотівського Гелону (за матеріалами розкопок золь- ника № 5). в: черненко, є. (ред.). Більське городище та його округа (до 100-річчя початку польових до- сліджень). Київ: Шлях, с. 33-56. Шрамко, И. б. 2010. бельское городище: основ- ные этапы развития. в: Проблемы истории и архе- ологии Украины: Материалы VII Международной научной конференции (харьков, 28—29 октября 2010 г.). Харьков, 2010, с. 38. Шрамко, И. б. 2012а. зольники западного бель- ского городища: планиграфия и хронология. в: Щеглова, О. А. (ред.). славяне Восточной Европы накануне образования Древнерусского государства. Материалы международной конференции, посвя- щенной 110-летию со дня рождения Ивана Ивано- вича Ляпушкина (1902—1968) 3—5 декабря 2012 г. санкт-Петербург. Санкт-Петербург: Соло, с. 168- 172. Шрамко, И. б. 2012b. бельское городище — круп- нейший поселенческий комплекс Лесостепной Ски- фии. в: Супруненко, О. б. (ред.). Феномен Більського городища: збереження, дослідження та популяри- зація найбільшої в Європі пам’ятки доби раннього залізного віку. Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, с. 5-8. Шрамко, И. б. 2012c. большие городища Лесо- степной Скифии. в: Проблемы истории и архео- логии Украины. Материалы VIII Международной научной конференции. 9—10 ноября 2012. Харьков, с. 36. Шрамко, И. б. 2016. б. А. Шрамко — исследо- ватель бельского городища. в: Корост, І. І. (ред.). Більське городище в наукових працях Б. А. Шрамка. Збірник наукових праць, присвячений 95-річчю від дня народження вченого. Котельва: ІКз «більськ»; Харків: ХНУ імені в. Н. Каразіна; Майдан, с. 14-26. Шрамко, І. б. 2019. 60 років досліджень більсь- кого городища Харківським університетом. Археоло- гія, 1, с. 144-147. Шрамко, И. б., буйнов, ю. в. 2012. Переход от бронзы к железу в Днепро-Донецкой Лесостепи. Рос- сийский археологический ежегодник, 2, с. 309-332. Шрамко, І. б., Шрамко, б. А. 1991. Оборонні спо- руди великого більського городища. в: Супруненко, О. б. (ред.). Пам’ятки археології Полтавщини. Пол- тава, с. 44-49. Шрамко, И. б., Корост, И. И., задников, С. А. 2018. Оборонительная система восточного укрепле- ния бельского городища. Археологія і давня історія України, 2 (27), с. 77-100. Шрамко, І. б., задніков, С. А. 2019а. Археоло- гічні дослідження в окрузі більського городища в 2018 році. Археологічні дослідження Більського го- родища 2018, с. 99-132. Шрамко, І. б., задніков, С. А. 2019b. Дослідження ранньоскіфського поселення Лазьківські Ставки 1 експедицією Харківського університету в 2018 році. Археологічні дослідження Більського городища 2018, с. 78-88. Шрамко. І. б., задніков, С. А., Корост, І. І. 2020. захисні споруди західного укріплення більського городища: дослідження та інтерпретації. Феномен Більського городища 2020: збірник наукових праць за матеріалами всеукраїнської конференції, с. 22-70 Шрамко, І. б., задніков, С. А., Кушнір, А. С. 2020. Дослідження ділянки валу на західному в’їзді до Східного укріплення (розкоп 37). Археологічні до- слідження Більського городища 2019, с. 95-110. Шрамко, И. б., Снитко, И. А., задников, С. А., Маляревская, А. А. 2021. Усадьба раннескифского времени западного бельского городища. Stratum plus, 3, с. 357-397. Augstein, M. 2017. Elite graves in Bavaria. Con- siderations of practices, status and communication of early Hallstatt communities. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Regions. Perspectives on contacts, relations and differ- entiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 237-253. Baron, J., Golański, A., Schellner, K. 2011. Problems of interpretation of early Iron Age fenced settlements. A case study of site 8 from Zabrodzie, Wrocław district. Sprawozdania Archeologiczne, 63, p. 319-342. 230 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Buchner, A. 2018. Struktura przestrzenno-funkcjon- alna osady z wczesnej epoki żelaza w Starym Śleszowie, Pow. Wrocławski. Śląskie Sprawozdania Archeologic- zne, 60, 1, p. 365-381. Buchner, A., Markiewicz, M. 2019. 3D Images as a Source for Analysis and Interpretation of Data Ob- tained During Archaeological Research. In: Proceed- ings of the 23rd International Conference on Cultural Heritage and New Technologies 2018. CHNT 23, 2018 (Vienna 2019). Режим доступу: https://www.chnt.at/ proceedings-chnt-23/ (Дата звернення 07 листопада 2021). Bugaj, E., Kopiasz, J. 2006. Prуba interpretacji zabudowy osady z wczesnej epoki żelaza na stanow- isku Milejowice 19, gm. Żórawina. In: Gediga, B., Pio- trowski, W. (eds.). Architektura i budownictwo epoki brązu i epoki żelaza w Europie Środkowej — problemy rekonstrukcji. Biskupin; Wrocław, p. 175-208. Chochorowski, J., Skoryj. S. 2006. Mielniki, Raj. Ci- girin, Obl. Cerkassy (Ukraine). Ein Burgwall und Kur- gane der skythischen Zeit. In: Blajer, W., Poleski, J. (eds.). Recherches archйologiques de 1999—2003. Kra- kow: Ksiegarnia Academicka, p. 415-449. Daragan, M. 2020. About appearance of mega- hillforts in the Ukrainian Forest-Steppe in the early Scythian time: the search for an explanatory model. Tyragetia, XIV (XXIX), 1, p. 117-139. Fernández-Götz, M., Arnold, B. 2017. Elites before the Fürstensitze: Hallstatt C sumptuous graves be- tween Main and Danube. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Re- gions. Perspectives on contacts, relations and differen- tiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 183-199. Glunz-Hüsken, B. 2017. Elites in the cemetery at Hallstatt, Upper Austria. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Re- gions. Perspectives on contacts, relations and differen- tiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 271-285. Gralak, T. 2017. Architecture, Style and Structure in the Early Iron Age in Central Europe. Wrocław. Kopiasz, J. 2003 Osada kultury łużyckiej na wielokulturowym stanowisku Stary Śleszów 17, powiat Wrocław. Archeologiczne Zeszyty Autostradowe, 2; Badania na autostradzie A4, I, p. 101-225. Härke, H. 1989. Transformation or collapse? Bronze Age to Iron Age settlement in West Central Europe. In: Sørensen, M. L. S., Thomas, R. (eds.). The Bronze Age — Iron Age transition in Europe. British Archaeo- logical Reports, 483. Oxford, p. 184-203. Harding, A. F. 2000. European Societies in the Bronze Age. Cambridge. Vokolek, V., Sedláček, R. 2010. The Hallstatt Age «Herrensitz» and Patterns of Urban Settlement in Opatovice nad Labem (Pardubice district, Estern Bo- hemia). In: Gediga, B., Piotrowski, W. (eds.). Rola głównych centrów kulturowych w kształtowaniu oblicza kulturowego Europy Środkowej we wczesnych okresach epoki żelaza. Biskupin; Wrocław, p. 265-282. Shelekhan, O., Lifantii, O., Boltryk, Y., Ignaczak, M. 2016. Defensive structures of Severynivka Hillfort (Ex- cavations of 2009 and 2012—2013). Baltic-Pontic stud- ies, 21: Ukrainian fortresses. A study of a strongholds system from the Early Iron Age in Podolia, p. 69-90. Shramko, I. 2021. Bilsk (Belsk) City-Site — the Largest Fortified Settlement of Scythia. Ancient West & East, 20, p. 171-218. Schumann, R. 2011. Scherben — Gruben — Graben- werk. Der hallstattzeitliche Herrenhof von Mintraching- «Kellerfeld», Lkr. Regensburg. Beiträge zur Archäologie in der Oberpfalz und in Regensburg, 9, p. 49-86. Trefný, M. 2017. Hallstatt elite burials in Bohe- mia from the perspective of interregional contacts. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Con- necting Elites and Regions. Perspectives on contacts, re- lations and differentiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 109-126. Zanoci, A. 2011. Tipologia şi evoluţia construcţiilor defensive din spaţiul Est-Carpatic în secolele XII/X— III a. chr. Tyragetia, V (XX), 1, p. 117-152. RefeRenceS Andrienko, V. P. 2004. Ob otnositelnoi khronologii na- konechnikov streli z Pozharnoi Balki (arkhaicheskii period). Donetskii arkheologicheskii sbornik, 11, s. 118-128. Busel, V. T. (ed.). 2005. Velykyi tlumachnyi slovnyk sucha- snoi ukrainskoi movy. Kyiv; Irpin: Perun. Havrysh, P. Ya. 1999. Do pytannia pro utvorennia Velyko- ho Bilskoho horodyshcha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy skifo-sarmatskoi arkheologii Severnogo Prichernomoria. Za- porozhe, s. 67-69. Havrysh, P. Ya. 2008. Pamiatkookhoronni roboty v Bil- skomu horodyshchi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2006—2007 rr., s. 62-66. Havrysh, P. Ya. 2011. Novi doslidzhennia selyshcha Tsary- na u Bilskomu horodyshchi. Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprov’ia 2011, s. 61-78. Heiko, A. V. 2004. Doslidzhennia oboronnykh sporud Opishnenskoho horodyshcha skifskoho chasu. Starozhytnosti stepovoho Prychornomor’ia i Krymu, 11, s. 69-74. Gorodtsov, V. A. 1911. Dnevnik arkheologicheskikh issle- dovanii v Zenkovskom uezde Poltavskoi gubernii v 1906 godu. In: Trudy XIV Arkheologicheskogo sieezda. 3. Moskva: G. Lissner, D. Sobko, s. 91-161. Hrechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siver- skomu Dintsi. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Hrechko, D. S. 2015. Rezultaty arkheolohichnykh doslidzhen Kuzemynskoho ukriplennia. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2014, s. 35-49. Hrechko, D. S. 2020. Poselenski systemy Dniprovskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia druhoi polovyny VII — sere- dyny VI st. do n. e. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (36), s. 91-100. Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O. 2017. Doslidzhennia v ur. Tsaryna Mohyla v 2016 r. Arkheolohichni doslidzhenni Bilskoho horodyshcha 2016, s. 80-97. Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O. 2019. Doslidzhennia «Pivdennoho» valu Bilskoho horodyshcha u 2018 rotsi. Arkhe- olohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 61-68. Hrechko, D. S., Svystun, H. Ye. 2006. Deiaki pytannia vy- vchennia lisostepovykh horodyshch skifskoho chasu na Siver- skomu Dintsi. Arkheolohiia, 4, s. 18-29. Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O., Rzhevuska, S. S. 2018. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2017 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bil- skoho horodyshcha 2017, s. 42-74. Hrechko, D. S., Demchuk, Zh., Kriutchenko, O. O., Rzhe- vuska, S. S. 2019. Doslidzhennia poselennia ta gruntovoho mohylnyka v ur. Barvinkova Hora u 2018 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 27-34. Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O., Rzhevuska, S. S., Ka- riaka, O. V. 2020. Doslidzhennia v ur. Barvinkova Hora u 2019 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2019, s. 59-74. Hrytsiuk, V. M. 2004. Systema oboronnykh pozytsii i v’izdiv Skhidnoho ta Zakhidnoho ukriplen Bilskoho horodyshcha. In: Chernenko, E. V., Rolle, R., Skoryi, S. A., Makhortykh, S. V., Kherts, V., Belozer, V. P. Issledovaniia sovmestnoi Ukrain- sko-Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 2003 g. Kiev: IA NAN Ukrainy; DFG, s. 86-97. 231ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... Daragan, M. N. 2017. Gorodishcha-giganty skifskoi epokhi v Ukrainskoi Lesostepi (osobennosti raspolozheniia i forti- fikatsii). Vvodnye zamechaniia. Arkheologiia i geoinforma- tika, 8, CD-ROM. Moskva: IA RAN. Zadnikov, S. A. 2014. Antychnyi keramichnyi import na Bilskomu horodyshchi skifskoho chasu. Avtoreferat dysertat- sii k. i. n. Kyiv. Zadnikov, S. A. 2015. Skhidne ukriplennia Bilskoho horo- dyshcha: rezultaty doslidzhen 2014 roku. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2014, s. 7-17. Zadnikov, S. A. 2016. Issledovanie Vostochnogo Belskogo gorodishcha 2015 g. Raskop N 35. Arkheolohichni doslidzhen- nia Bilskoho horodyshcha 2015, s. 38-52. Zadnikov, S. A. 2017. Issledovanie Vostochnogo Bel- skogo gorodishcha v 2016 g. Raskop N 35. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2016, s. 36-65. Zadnikov, S. A. 2018a. Arkheolohichni rozvidky ta roz- kopky na Bilskomu horodyshchi v 2017 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2017, s. 170-187. Zadnikov, S. A. 2018b. Antichnaia keramika iz raskopa N 35 Vostochnogo ukrepleniia Belskogo gorodishcha. In: Fo- rum Olbicum II Pam’iati V. V. Krapivinoi (do 150-richchia doslidzhennia Olvii). Materialy mizhnarodnoi arkheolohich- noi konferentsii 4—6 travnia 2018 r. Mykolaiv, s. 108-109. Zadnikov, S. A. 2019. Roboty Skifskoi ekspedytsii Kharkivskoho universytetu na Skhidnomu ukriplenni Bilsko- ho horodyshcha v 2018 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 46-60. Zadnikov, S. A., Pryimak, V. V., Hopkalo, O. V. 2016. Arkheolohichni rozvidky na terytorii Bilskoho horodyshcha v 2015 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2015, s. 139-149. Zadnikov, S. A., Shramko, I. B. 2018. Poselennia skifsko- ho chasu v urochyshchi Barvinkova Hora: zahalnyi ohliad doslidzhen. In: Korost, I. I. (ed.). Starozhytnosti Livobe- rezhzhia Dnipra. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy, UTOPIK, s. 14-18. Kolomiiets, V. T., Skliarenko, V. H. (ed.). 2003. Etymolo- hichnyi slovnyk ukrainskoi movy: U 7 t. 4: N—P. Kyiv: Nau- kova dumka. Korost, I. I., Shaporda, O. M., 2016. Okhoronni roboty na poselenni rannoskifskoho chasu v ur. Peremirky u Bilsku. Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprov’ia 2016, s. 87-93. Korotia, O. V., Osadchyi, Ye. M. 2008. Horodyshche ran- noho zaliznoho viku i urochyshchi Barvinkova hora u Bilsku. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 30- 33. Kriutchenko, O. O. 2016. Zakhysni sporudy Tsyrkuni- vskoho horodyshcha. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (19), s. 114-123. Kriutchenko, A. A. 2017. Perekopskyi val na Kharkovsh- chyne. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (23): Staro- zhytnosti rannoho zaliznoho viku, s. 292-298. Kriutchenko, O. O. 2019a. Zakhysni sporudy skifskoho chasu Dnipro-Donetskoho Lisostepu. Dysertatsiia k. i. n. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Kriutchenko, O. O. 2019b. Novi doslidzhennia zakhysnykh sporud Bilskoho horodyshcha. Arkheolohiia, 3, s. 55-64. Liaskoronskii, V. G. 1907. Gorodishcha, kurgany i dlinnye (zmievye) valy po techeniiu rr. Psla i Vorskly. In: Trudy XІІІ Arkheologicheskogo sieezda. 1. Moskva: G. Lissner, D. Sobko, s. 175-177. Moruzhenko, A. A. 1975. Oboronitelnye sooruzheniia goro- dishch Povorsklia v skifskuiu epokhu. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskii mir. Kiev: Naukova dumka, s. 133-146. Moruzhenko, A. A. 1985. Gorodishcha lesostepnykh plemen Dnepro-Donskogo mezhdurechia VII—III vv. do n. e. Sovet- skaia arkheologiia, 1, s. 160-178. Okatenko, V. N., Skoryi, S. A., Zimovets, R. V. 2018. Kur- gan ranneskifskogo vremeni v Kharkovskoi oblasti. Arkheolo- hiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (27), s. 219-235. Peliashenko, K. Iu. 2016. Issledovanie eskarpa Tsirku- novskogo gorodishcha. In: Skorobogatov, A. M. (ed.). Arkhe- ologiia vostochnoevropeiskoi lesostepi: materialy II-oi Mezhd- unarodnoi nauchnoi konferentsii. Voronezh, 18—20 dekabria 2015 goda. Voronezh: VGPU, s. 214-218. Pryimak, V. V., Korotia, O. V., Osadchyi, Ye. M. 2008. Zvit pro arkheolohichni rozvidky dlia «Zvodu pam’iatok istorii ta kultury na terytorii Sumskoi i Poltavskoi oblastei». NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2007/297. Pryimak, V. V. 2017. Pam’iatky tretoi chverti I tys. n. e. Bilskoho mikrorehionu (do stvorennia kulturno-khronolo- hichnoi kolonky starozhytnostei). Arkheolohichni doslidzhen- nia Bilskoho horodyshcha 2016, s. 276-285. Semenov-Zuser, S. A. 1949. Arkheologicheskie raskopki u s. B. Gomolsha v 1949 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1949/17. Skoryi, S. A. 2017. K reestru selishch skifskogo vremeni v predelakh Bolshogo ukrepleniia Belskogo gorodishcha. Arkhe- olohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2016, s. 153- 178. Skoryi, S. A., Bilozor, V. P., Suprunenko. O. B., Kulatova, I. M. 2019. Selyshcha skifskoho chasu v systemi Velykoho ukriplennia Bilskoho horodyshcha. Kyiv: Maidan. Suprunenko, O. B., Korost, I. I. Shaporda, O. M. 2016. Roboty v urochyshchi Peremirky u Bilsku. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2015, s. 128-138. Fialko, O. Ye., Boltryk, Yu. V. 2003. Napad skifiv na Tra- khtemyrivske horodyshche. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Khokhorovski, Ia., Skoryi, S. A. 2006. Oboronitelnaia sis- tema Motroninskogo gorodishcha. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 74-84. Shaporda, O. M. 2017. Doslidzhennia terytorii Bilskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2016 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2016, s. 179-237. Shaporda, O. M., Korost, I. I., Ovcharenko, M. I., Shtanko, A. I. 2018. Rozvidky na terytorii Bilskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2017 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bil- skoho horodyshcha 2017, s. 134-169. Shaporda, O. M., Korost, I. I., Ovcharenko, M. I., Shtanko, A. I. 2020. Rozvidky na terytorii ta v okruzi Bilskoho arkhe- olohichnoho kompleksu v 2019 r. Arkheolohichni doslidzhen- nia Bilskoho horodyshcha 2019, s. 128-185. Shaporda, O. M., Korotia, O. V. 2018. Pasportyzatsiia ob’iektiv kulturnoi spadshchyny Bilskoho mikrorehionu. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2017, s. 240-249. Shramko, B. A. 1960. Otchet o rabote Skifo-slavianskoi eks- peditsii Kharkovskogo gos. Universiteta v 1959 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1959/29. Shramko, B. A. 1961. Otchet o rabotu Skifo-slavianskoi ekspeditsii Kharkovskogo gos. Universiteta v 1960 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1960/27. Shramko, B. A. 1969. Otchet o razvedkakh i raskopkakh skifo-slavianskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Kharkovskogo gos. universiteta im. A. M. Gorkogo v 1968 godu. Naukovyi arkhiv Muzeiu arkheolohii KhNU imeni V. N. Karazina, f. 1, op. 1, spr. 33. Shramko, B. A. 1971. Otchet o rabote Skifo-slavianskoi eks- peditsii KhGU v 1970 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1971/46. Shramko, B. A. 1972. Osnovnye rezultaty raskopok 1970— 1971 gg. na Belskom gorodishche (gorod Gelon). In: Tezisy dokladov na sektsiiakh (plenumakh), posviashchennykh ito- gam polevykh issledovanii 1971 g. Moskva, s. 89-90. Shramko, B. A. 1973. Vostochnoe ukreplenie Belskogo gorodishcha. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kiev: Naukova dumka, s. 82-112. Shramko, B. A. 1975. Krepost skifskoi epokhi u s. Belsk — gorod Gelon. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskii mir. Kiev: Naukova dumka, s. 94-132. Shramko, B. A. 1987. Belskoe gorodishche skifskoi epokhi: (gorod Gelon). Kiev: Naukova dumka. Shramko, B. A. 2006. Deiaki pidsumky doslidzhen Bil- skoho horodyshcha. In: Chernenko, Ye. V. (ed.). Bilske horo- dyshche ta yoho okruha (do 100-richchia pochatku polovykh doslidzhen). Kyiv: Shliakh, s. 5-18. Shramko, B. A. 2007. Osnovni pidsumky doslidzhen Bilskoho horodyshcha. Zapysky naukovoho tovarystva im. T. H. Shevchenka, CCLIII, s. 323-334. Shramko, I. B. 1990. Kuznitsa Belskogo gorodishcha. In: Arkheologicheskie issledovaniia v tsentralnom Chernozeme v 12 piatiletke: Tezisy dokladov i soobshchenii ІІ mezhvuzovskoi nauchnoi konferentsii. Belgorod, fevral, 1990 g. Belgorod: BGU, s. 107-108. Shramko, I. B. 2003. Issledovanie okrugi Liubotinskogo gorodishcha. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 2 (2002) — 1 (2003), s. 102-108. 232 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Shramko, I. B. 2004. O nachalnom periode sushchestvova- niia Belskogo gorodishcha. In: Skoryi, S. A. (ed.). Vid Kimmer- ii do Sarmatii, 60 rokiv viddilu skifo-sarmatskoi arkheolohii. Kyiv: Korvin-pres, s. 103-106. Shramko, I. B. 2006. Rannii period v istorii herodot- ivskoho Helonu (za materialamy rozkopok zolnyka N 5). In: Chernenko, Ye. (ed.). Bilske horodyshche ta yoho okruha (do 100-richchia pochatku polovykh doslidzhen). Kyiv: Shliakh, s. 33-56. Shramko, I. B. 2010. Belskoe gorodishche: osnovnye etapy razvitiia. In: Problemy istorii i arkheologii Ukrainy: Materialy VII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii (Kharkov, 28— 29 oktiabria 2010 g.). Kharkov, 2010, s. 38. Shramko, I. B. 2012a. Zolniki Zapadnogo Belskogo goro- dishcha: planigrafiia i khronologiia. In: Shcheglova, O. A. (ed.). Slaviane Vostochnoi Evropy nakanune obrazovaniia Drevnerusskogo gosudarstva. Materialy mezhdunarodnoi kon- ferentsii, posviashchennoi 110-letiiu so dnia rozhdeniia Ivana Ivanovicha Liapushkina (1902—1968) 3—5 dekabria 2012 g. Sankt-Peterburg. Sankt-Peterburg: Solo, s. 168-172. Shramko, I. B. 2012b. Belskoe gorodishche — krup- neishii poselencheskii kompleks Lesostepnoi Skifii. In: Su- prunenko, O. B. (ed.). Fenomen Bilskoho horodyshcha: zbe- rezhennia, doslidzhennia ta populiaryzatsiia naibilshoi v Yevropi pam’iatky doby rannoho zaliznoho viku. Kyiv: Tsentr pam’iatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK, s. 5-8. Shramko, I. B. 2012c. Bolshie gorodishcha Lesostepnoi Skifii. In: Problemy istorii i arkheologii Ukrainy. Materialy VIII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. 9—10 noiabria 2012. Kharkov, s. 36. Shramko, I. B. 2016. B. A. Shramko — issledovatel Bel- skogo gorodishcha. In: Korost, I. I. (ed.). Bilske horodyshche v naukovykh pratsiakh B. A. Shramka. Zbirnyk naukovykh prats, prysviachenyi 95-richchiu vid dnia narodzhennia vche- noho. Kotelva: IKZ «Bilsk»; Kharkiv: KhNU imeni V. N. Ka- razina; Maidan, s. 14-26. Shramko, I. B. 2019. 60 rokiv doslidzhen Bilskoho horodysh- cha Kharkivskym universytetom. Arkheolohiia, 1, s. 144-147. Shramko, I. B., Buinov, Iu. V. 2012. Perekhod ot bronzy k zhelezu v Dnepro-Donetskoi Lesostepi. Rossiiskii arkheolog- icheskii ezhegodnik, 2, s. 309-332. Shramko, I. B., Shramko, B. A. 1991. Oboronni sporudy Velykoho Bilskoho horodyshcha. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Pam’iatky arkheolohii Poltavshchyny. Poltava, s. 44-49. Shramko, I. B., Korost, I. I., Zadnikov, S. A. 2018. Oboron- itelnaia sistema Vostochnogo ukrepleniia Belskogo gorodish- cha. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (27), s. 77-100. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2019a. Arkheolohichni doslidzhennia v okruzi Bilskoho horodyshcha v 2018 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 99-132. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2019b. Doslidzhennia ran- noskifskoho poselennia Lazkivski Stavky 1 ekspedytsiieiu Kharkivskoho universytetu v 2018 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 78-88. Shramko. I. B., Zadnikov, S. A., Korost, I. I. 2020. Za- khysni sporudy Zakhidnoho ukriplennia Bilskoho horodysh- cha: doslidzhennia ta interpretatsii. Fenomen Bilskoho horo- dyshcha 2020: Zbirnyk naukovykh prats za materialamy Vseukrainskoi konferentsii, s. 22-70 Shramko, I. B., Zadnikov, S. A., Kushnir, A. S. 2020. Doslidzhennia dilianky valu na zakhidnomu v’izdi do Skhid- noho ukriplennia (rozkop 37). Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2019, s. 95-110. Shramko, I. B., Snitko, I. A., Zadnikov, S. A., Maliar- evskaia, A. A. 2021. Usadba ranneskifskogo vremeni Zapad- nogo Belskogo gorodishcha. Stratum plus, 3, s. 357-397. Augstein, M. 2017. Elite graves in Bavaria. Considerations of practices, status and communication of early Hallstatt communities. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Regions. Perspectives on con- tacts, relations and differentiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 237-253. Baron, J., Golański, A., Schellner, K. 2011. Problems of interpretation of early Iron Age fenced settlements. A case study of site 8 from Zabrodzie, Wrocław district. Sprawozda- nia Archeologiczne, 63, p. 319-342. Buchner, A. 2018. Struktura przestrzenno-funkcjonalna osady z wczesnej epoki żelaza w Starym Śleszowie, Pow. Wrocławski. Śląskie Sprawozdania Archeologiczne, 60, 1, p. 365-381. Buchner, A., Markiewicz, M. 2019. 3D Images as a Source for Analysis and Interpretation of Data Obtained During Archaeological Research. In: Proceedings of the 23rd Interna- tional Conference on Cultural Heritage and New Technologies 2018. CHNT 23, 2018 (Vienna 2019). Rezhym dostupu: ht- tps://www.chnt.at/proceedings-chnt-23/ (Data zvernennia 07 lystopada 2021). Bugaj, E., Kopiasz, J. 2006. Próba interpretacji zabudowy osady z wczesnej epoki żelaza na stanowisku Milejowice 19, gm. Żórawina. In: Gediga, B., Piotrowski, W. (eds.). Architek- tura i budownictwo epoki brązu i epoki żelaza w Europie Środkowej — problemy rekonstrukcji. Biskupin; Wrocław, p. 175-208. Chochorowski, J., Skoryj. S. 2006. Mielniki, Raj. Cigirin, Obl. Cerkassy (Ukraine). Ein Burgwall und Kurgane der skythischen Zeit. In: Blajer, W., Poleski, J. (eds.). Recherches archйologiques de 1999—2003. Krakow: Ksiegarnia Academ- icka, p. 415-449. Daragan, M. 2020. About appearance of mega-hillforts in the Ukrainian Forest-Steppe in the early Scythian time: the search for an explanatory model. Tyragetia, XIV (XXIX), 1, p. 117-139. Fernández-Götz, M., Arnold, B. 2017. Elites before the Fürstensitze: Hallstatt C sumptuous graves between Main and Danube. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Regions. Perspectives on con- tacts, relations and differentiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 183-199. Glunz-Hüsken, B. 2017. Elites in the cemetery at Hallstatt, Upper Austria. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Regions. Perspectives on con- tacts, relations and differentiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 271-285. Gralak, T. 2017. Architecture, Style and Structure in the Early Iron Age in Central Europe. Wrocław. Kopiasz, J. 2003 Osada kultury łużyckiej na wielokul- turowym stanowisku Stary Śleszów 17, powiat Wrocław. Archeologiczne Zeszyty Autostradowe, 2; Badania na auto- stradzie A4, I, p. 101-225. Härke, H. 1989. Transformation or collapse? Bronze Age to Iron Age settlement in West Central Europe. In: Sørensen, M. L. S., Thomas, R. (eds.). The Bronze Age — Iron Age tran- sition in Europe. British Archaeological Reports, 483. Oxford, p. 184-203. Harding, A. F. 2000. European Societies in the Bronze Age. Cambridge. Vokolek, V., Sedláček, R. 2010. The Hallstatt Age «Her- rensitz» and Patterns of Urban Settlement in Opatovice nad Labem (Pardubice district, Estern Bohemia). In: Gediga, B., Piotrowski, W. (eds.). Rola głównych centrów kulturowych w kształtowaniu oblicza kulturowego Europy Środkowej we wcz- esnych okresach epoki żelaza. Biskupin; Wrocław, p. 265-282. Shelekhan, O., Lifantii, O., Boltryk, Y., Ignaczak, M. 2016. Defensive structures of Severynivka Hillfort (Excavations of 2009 and 2012—2013). Baltic-Pontic studies, 21: Ukrainian fortresses. A study of a strongholds system from the Early Iron Age in Podolia, p. 69-90. Shramko, I. 2021. Bilsk (Belsk) City-Site — the Largest Fortified Settlement of Scythia. Ancient West & East, 20, p. 171-218. Schumann, R. 2011. Scherben — Gruben — Grabenwerk. Der hallstattzeitliche Herrenhof von Mintraching-«Keller- feld», Lkr. Regensburg. Beiträge zur Archäologie in der Oberp- falz und in Regensburg, 9, p. 49-86. Trefný, M. 2017. Hallstatt elite burials in Bohemia from the perspective of interregional contacts. In: Schumann, R., Van der Vaart-Verschoof, S. (eds.). Connecting Elites and Re- gions. Perspectives on contacts, relations and differentiation during the Early Iron Age Hallstatt C period in Northwest and Central Europe. Leiden: Sidestone, p. 109-126. Zanoci, A. 2011. Tipologia şi evoluţia construcţiilor de- fensive din spaţiul Est-Carpatic în secolele XII/X—III a. chr. Tyragetia, V (XX), 1, p. 117-152. 233ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Задніков, с. А., Шрамко, І. Б. До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення... S. A. Zadnikov, I. B. Shramko On the iSSue Of the aRchitectuRe Of defenSive StRuctuReS Of the eaSteRn fORtificatiOn Of bilSK hillfORt Bilsk is the largest fortified settlement of the Early Iron Age in Europe. The defensive line of the site con- sists of a rampart and the moat of more than 30 km length surrounding the area of ca. 5 thousand hectares. Over the years of the exploration of this archaeological site the idea of the time of settlement of certain parts of the archaeological complex, the origin and peculiari- ties of the creation of grand defensive structures was gradually formed. A special role in the process of their formation and use was played by the Eastern forti- fication, the fortified walls of which existed for more than two centuries. Recent exploration of its rampart and moat taking into account the results obtained last years suggest the creation of strong defencive system on the place of unfortified settlements and offered new vision of the appearance of fortified walls. The analysis of excavation materials of different years allows us to state that the territories occupied by unfortified settlements in the pre-fortress period were much larger and went beyond the future line of wood-earth fortifications. For more than a century and a half in the western part of the settlement complex there were no defencive structures. Only open settle- ments are known, which appeared in the last third of the 8th century BC. The situation changed in the sec- ond half of 6th century BC when the eastern part of the complex was occupied by the population with other tra- ditions. Probably at the beginning of the third quarter of the 6th century BC the founders of the settlement, located in the eastern part of the watershed plateau, surrounded the most important part of the village with a wooden fence (a wall of logs, or mud). A similar wall defended the settlements within the modern Western settlement. The defensive line of the Great Fortress was later planned according to the same principle. We believe that such a light fence, without additional en- gineering structures, had no defensive significance but determined its own social space of settlements, which housed the estates of local tribal leaders, the most im- portant public buildings and other facilities. Probably belonging to the different tribal groups prompted the inhabitants of the two settlements to strengthen the system of defence and surround the perimeter of each of them with an earthen rampart. The settlements gradu- ally turned into a kind of residence of the local elite. We can assume that in the last third of the 5th century BC or at the beginning of the last quarter of this century, most likely, in the unstable situation in the region, the single strong defensive line in the form of an earthen rampart with a wooden wall on the ridge and a moat in front of them was created. The rampart and moat of the Great Fortress probably delineated the boundaries of the centre of the tribal union. The representatives of different ethnic groups and different social groups lived in this large area. The created defensive line with a length of 35 km was relevant until the middle of the 5th century BC until the time of the appearance of the settlement within the Western settlement. In the East- ern settlement life continues for another century and a half, until the endof the 4th century BC. Key words: forest-steppe of Dnieper Left Bank area, Bilsk archaeological complex, Eastern fortification, for- tification, Scythian Age, last third of the 6th century. Одержано 16.11.2021 ЗАднікоВ станіслав Анатолійович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Музей археології Харківського національного уні- верситету імені в. Н. Каразіна, Харків, Україна. ZadniKOv Stanislav, Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Museum of archaeology of V. N. Kara- zin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine. ORCID: 0000-0003-0425-2312, e-mail: belsk.archaika@gmail.com. шрАМко ірина борисівна, кандидат історичних наук, доцент, Харківський національний універси- тет імені в. Н. Каразіна, директор Музею археоло- гії Харківського національного університету імені в. Н. Каразіна, Харків, Україна. ShRamKO iryna, Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, V. N. Karazin Kharkiv National University, Director of the Museum of Archaeology of V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine. ORCID: 0000-0003-1009-9262, e-mail: i.b.shramko@karazin.com.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187587
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2227-4952
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:40:36Z
publishDate	2022
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Задніков, С.А. Шрамко, І.Б. 2023-01-12T13:09:16Z 2023-01-12T13:09:16Z 2022 До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища / С.А. Задніков, І.Б. Шрамко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 203-233. — Бібліогр.: 98 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.01.15 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187587 [904.4:725.182](477.54)”638” Більське городище — найбільше укріплене поселення раннього залізного віку Європи, лінія оборони якого має протяжність понад трьох десятків кілометрів. Протягом багатьох років досліджень цієї археологічної пам’ятки поступово формувалась думка про час заселення окремих частин складного археологічного комплексу, виникнення та особливості створення грандіозних захисних споруд. Особливу роль в процесі їх формування та використання відігравало Східне укріплення, фортечні стіни якого існували понад два століття. Новітні дослідження його захисного валу та рову з урахуванням результатів, отриманих науковцями в минулі роки, дозволяють висловити думку, щодо створення потужної захисної системи на місці неукріплених поселень та запропонували власне бачення зовнішнього вигляду фортечних стін. Bilsk is the largest fortified settlement of the Early Iron Age in Europe. The defensive line of the site consists of a rampart and the moat of more than 30 km length surrounding the area of ca. 5 thousand hectares. Over the years of the exploration of this archaeological site the idea of the time of settlement of certain parts of the archaeological complex, the origin and peculiarities of the creation of grand defensive structures was gradually formed. A special role in the process of their formation and use was played by the Eastern fortification, the fortified walls of which existed for more than two centuries. Recent exploration of its rampart and moat taking into account the results obtained last years suggest the creation of strong defencive system on the place of unfortified settlements and offered new vision of the appearance of fortified walls. The analysis of excavation materials of different years allows us to state that the territories occupied by unfortified settlements in the pre-fortress period were much larger and went beyond the future line of wood-earth fortifications. For more than a century and a half in the western part of the settlement complex there were no defencive structures. Only open settlements are known, which appeared in the last third of the 8th century BC. The situation changed in the second half of 6th century BC when the eastern part of the complex was occupied by the population with other traditions. Probably at the beginning of the third quarter of the 6th century BC the founders of the settlement, located in the eastern part of the watershed plateau, surrounded the most important part of the village with a wooden fence (a wall of logs, or mud). A similar wall defended the settlements within the modern Western settlement. The defensive line of the Great Fortress was later planned according to the same principle. We believe that such a light fence, without additional engineering structures, had no defensive significance but determined its own social space of settlements, which housed the estates of local tribal leaders, the most important public buildings and other facilities. Probably belonging to the different tribal groups prompted the inhabitants of the two settlements to strengthen the system of defence and surround the perimeter of each of them with an earthen rampart. The settlements gradually turned into a kind of residence of the local elite. We can assume that in the last third of the 5th century BC or at the beginning of the last quarter of this century, most likely, in the unstable situation in the region, the single strong defensive line in the form of an earthen rampart with a wooden wall on the ridge and a moat in front of them was created. The rampart and moat of the Great Fortress probably delineated the boundaries of the centre of the tribal union. The representatives of different ethnic groups and different social groups lived in this large area. The created defensive line with a length of 35 km was relevant until the middle of the 5th century BC until the time of the appearance of the settlement within the Western settlement. In the Eastern settlement life continues for another century and a half, until the endof the 4th century BC. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дискусії До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища The Issue of Fortification Architecture of the Western Earthwork of Bilsk Hillfort Article published earlier
spellingShingle	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища Задніков, С.А. Шрамко, І.Б. Дискусії
title	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища
title_alt	The Issue of Fortification Architecture of the Western Earthwork of Bilsk Hillfort
title_full	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища
title_fullStr	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища
title_full_unstemmed	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища
title_short	До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища
title_sort	до питання про архітектуру захисних споруд східного укріплення більського городища
topic	Дискусії
topic_facet	Дискусії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187587
work_keys_str_mv	AT zadníkovsa dopitannâproarhítekturuzahisnihsporudshídnogoukríplennâbílʹsʹkogogorodiŝa AT šramkoíb dopitannâproarhítekturuzahisnihsporudshídnogoukríplennâbílʹsʹkogogorodiŝa AT zadníkovsa theissueoffortificationarchitectureofthewesternearthworkofbilskhillfort AT šramkoíb theissueoffortificationarchitectureofthewesternearthworkofbilskhillfort

До питання про архітектуру захисних споруд Східного укріплення Більського городища

Institution

Similar Items