Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича

У статті розглядається наукова біографія відомого археолога, історика і музейника, дослідника пам’яток Київської Русі Володимира Андрійовича Богусевича (1902—1978 рр.). Провідне місце у його науковому доробку посідають проблеми походження і формування давньоруських міст, їх топографії і соціальн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Абашина, Н.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Наш ювілей
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187620
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича / Н.С. Абашина // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 5-17. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187620
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1876202025-02-23T18:22:20Z Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича Career and Scientific Heritage of V. A. Bohusevych Абашина, Н.С. Наш ювілей У статті розглядається наукова біографія відомого археолога, історика і музейника, дослідника пам’яток Київської Русі Володимира Андрійовича Богусевича (1902—1978 рр.). Провідне місце у його науковому доробку посідають проблеми походження і формування давньоруських міст, їх топографії і соціальної структури, будівництва середньовічних оборонних споруд. In July 24, 2022 is the 120th anniversary of the famous archaeologist, historian and museologist, the researcher of archaeological sites of Kievan Rus, Candidate of Historical Sciences Volodymyr Andriyovych Bogusevych (1902—1978). V. A. Bogusevich graduated from the historical and economic department of Leningrad Herzen State Pedagogical Institute (1925) and postgraduate studies at the State Academy of the History of Material Culture (1929). In 1929—1931 he was a research officer at the State Academy of the History of Material Culture; in 1931—1935 — the Deputy Director for Research and Scientific Secretary of the Pskov State Museum; 1935—1941 — the Deputy Director for Science of the Administration of the Novgorod State Museums and Senior Research Fellow of the Novgorod Section of the Institute of History of the USSR Academy of Sciences; 1945—1946 — the Deputy Director for the scientific part of the State Historical and Cultural Reserve «Kyiv- Pechersk Lavra»; 1947—1962 — the Senior Research Fellow, Head of the Department of Slavic Archeology of the Institute of Archaeology of Academy of Sciences of Ukrainian SSR. In 1947 Bogusevich received his Candidate of Sciences degree. He studied the archeological sites of Novgorod (1937—1941), Kyiv (1948, 1950—1952, 1957), Chernihiv (1947—1949, 1951, 1953), the Rus cities of Voin (1956—1957), Gorodets Ostersky (1954, 1961), Vyr (1958—1959), V’yahan (1959), Putivl (1960—1961), settlements of the Slavs near Kaniv (1947—1948). V. A. Bogusevych’s contribution to the archeology of Kyiv is significant. He supervised the dismantling of the ruins of the Assumption Cathedral of the Kyiv- Pechersk Lavra (1945—1948), explored the archeological sites of the Kyiv-Pechersk Lavra and the Upper Town, conducted the first excavations in Podil, discovered the wall of the «city of Yaroslav». The excavations of V. A. Bogusevych on the territory of the Chernihiv Kremlin and on the Tretyak were the beginning of the study of ancient parts of the city. This allowed him to develop the historical topography of Chernihiv. V. A. Bogusevich is the author of more than 60 scientific and popular works. In research he made extensive use of written sources supplementing them with archaeological material. V. A. Bogusevych’s works demonstrate a concrete-historical approach to the problems of the origin and formation of the cities of Kievan Rus, their topography and social structure, the construction of medieval fortifications. Висловлюю щиру подяку В. В. Павловій за допомогу у доборі фото з Наукового архіву ІА НАН України і завідувачці Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка Л. Г. Самойленко за фото випуску кафедри археології та музеєзнавства Київського державного університету імені Тараса Шевченка, 1950 р. 2022 Article Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича / Н.С. Абашина // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 5-17. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.01 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187620 929:902 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наш ювілей Наш ювілей
spellingShingle	Наш ювілей Наш ювілей Абашина, Н.С. Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича Археологія і давня історія України
description	У статті розглядається наукова біографія відомого археолога, історика і музейника, дослідника пам’яток Київської Русі Володимира Андрійовича Богусевича (1902—1978 рр.). Провідне місце у його науковому доробку посідають проблеми походження і формування давньоруських міст, їх топографії і соціальної структури, будівництва середньовічних оборонних споруд.
format	Article
author	Абашина, Н.С.
author_facet	Абашина, Н.С.
author_sort	Абашина, Н.С.
title	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича
title_short	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича
title_full	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича
title_fullStr	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича
title_full_unstemmed	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича
title_sort	життєвий шлях і наукова спадщина в. а. богусевича
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Наш ювілей
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187620
citation_txt	Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича / Н.С. Абашина // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 5-17. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT abašinans žittêvijšlâhínaukovaspadŝinavaboguseviča AT abašinans careerandscientificheritageofvabohusevych
first_indexed	2025-11-24T09:25:33Z
last_indexed	2025-11-24T09:25:33Z
_version_	1849663247687352320
fulltext	5ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) УДК 929:902 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.01 Н. с. Абашина ЖиттЄВиЙ ШлЯх і нАУкоВА спАдЩинА В. А. БогУсеВиЧА Наш ювілей У статті розглядається наукова біографія відо- мого археолога, історика і музейника, дослідника пам’яток Київської Русі Володимира Андрійовича Богусевича (1902—1978 рр.). Провідне місце у його науковому доробку посідають проблеми походжен- ня і формування давньоруських міст, їх топографії і соціальної структури, будівництва середньовіч- них оборонних споруд. ключові слова: Володимир Андрійович Богу- севич, Київська Русь, давній Київ, давній Чернігів, Києво-Печерська лавра, городища, археологічні пам’ятки х—хІІІ ст. 24 липня 2022 р. виповнилось 120 років від дня народження відомого археолога, історика і музейника, дослідника пам’яток Київської Русі, кандидата історичних наук володимира Андрійовича богусевича (1902—1978). Узагальнюючі роботи, що містять наукову біографію в. А. богусевича та аналіз його на- укової спадщини, зараз відсутні. відомості про його життя і діяльність містяться у біографіч- них довідках здебільшого в енциклопедичних виданнях (До 90-річчя… 1992; богусевич… 2002, с. 26; 2015; волкова 2002, с. 50—51; Фи- лимонов 2004, с. 67, 180—182; Маркина 2007, с. 97—98) та публікаціях про його роботу у Пскові і Новгороді (Трояновский 2002; Мар- кина 2003; волкова 2004), кілька статей при- свячені вивченню окремих аспектів його на- укового доробку (Ткаченко 2007; Абашина 2018). в. А. богусевич народився 24 липня 1902 р. у м. Тотьма вологодської області у родині службовців. батько його був суддею у м. во- логді, помер у 1929 р. Мати була домашньою господаркою, померла у 1942 р. в Ленінграді під час блокади 1. У 1919—1922 рр. в. А. бо- гусевич був студентом історико-економічного відділення вологодського педагогічного інс- титуту, одночасно навчався у вологодському художньому технікумі на відділенні живопису (1921—1922 рр.). Продовжив освіту в. А. богу- севич у 1922—1925 рр. на історико-економіч- ному відділенні Ленінградського педагогічно- го інституту імені О. І. Герцена, по закінченні якого отримав спеціальність «історик». з січня 1926 по жовтень 1929 р. в. А. богусевич нав- чався в аспірантурі у провідній археологічній установі країни — Державній академії історії 1. Основним джерелом біографічних даних в. А. бо- гусевича є його особова справа, що зберігається в Інституті археології НАН України.© Н. С. АбАШИНА, 2022 володимир Андрійович богусевич (1902—1978), фото 1960 р. 6 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей матеріальної культури (ДАІМК), спеціалі- зуючись з історії давньоруської культури на кафедрі історії раннього феодалізму в Росії (завідувач б. Д. Греков) в Інституті історії фе- одального суспільства. По закінченні аспіран- тури отримав спеціальність «історик, археолог, мистецтвознавець» і залишився працювати у ДАІМК на посаді старшого наукового спів- робітника. У серпні 1930 р. у ДАІМК звернулося керів- ництво Псковського державного музею з про- ханням допомогти у розробці проєкту історич- ної експозиції (волкова 2004). Розробка проєкту нової експозиції була доручена академічній групі, до складу якої увійшли П. П. єфіменко, в. А. богусевич, що неодноразово брав участь у псковських експедиціях, К. К. Романов та ін. У лютому 1931 р. в. А. богусевич переїхав у Псков, де отримав посаду заступника дирек- тора по науковій частині та ученого секретаря Псковського державного музею. за сумісниц- твом він читав курс з історії у Псковському педагогічному інституті, проводив семінари та екскурсії для студентів з демонстрацією речо- вих та писемних джерел. Основним завданням в. А. богусевича була підготовка реекспозиції історичного відділу від- повідно до рішень 1-го всеросійського музейно- го з’їзду (1930), що закріплювали уявлення про музей як про політико-просвітницьку установу. Доводилось також опікуватись антирелігійним відділом, бібліотекою і архівом, проводити екс- курсії, читати лекції, зокрема й лекції, що транс- лювалися по радіо, робити наукові доповіді, готувати пересувні виставки. Музей проводив експедиції і обстеження, надавав шефську допо- могу радгоспам і колгоспам, заводам. У всій цій діяльності в. А. богусевич брав активну участь. в. А. богусевич багато фотографував. Об- стежив і сфотографував архітектурні пам’ятки поблизу Пскова, Порховську фортецю. Серед його наукових зацікавлень були топографія міста, митні книги Пскова ХVІІ ст., серед- ньовічні дзвони (волкова 2004). Під керівництвом в. А. богусевича у 1933 р. північніше Пскова у с. васці були проведені археологічні розкопки поганських (язичниць- ких) поховань, а у 1935 р. поблизу сіл Рюха і васильєво — обстеження місцезнаходжень со- ляних варниць. в. А. богусевич разом із краєзнавцем М. І. Платоновим видали у 1932 р. путівник по сучасному та давньому Пскову. в. А. богусеви- чу у цьому виданні належить розділ, присвяче- ний історії міста (Платонов, богусевич 1932). варто зазначити, що через п’ять років, у травні 1937 р. у газеті «Псковский колхозник» зазначалося, що М. І. Платонов і в. А. богу- севич допустили у путівнику низку політично шкідливих трактувань. На щастя, ніяких на- слідків для авторів ця критика у рік «великого терору» не мала (Филимонов 2013, с. 40). У 1935 р. в. А. богусевича запросили на по- саду заступника директора по науковій частині Управління Новгородських державних музеїв. Із 1938 р. Новгород став постійним місцем роботи археологічної експедиції АН СРСР під керівництвом А. в. Арциховського. Проте ще у 1932 р. Управління Новгородських державних музеїв розпочало власні археологічні розкопки на Неревському кінці. Керував дослідження- ми директор Управління Новгородських де- ржавних музеїв О. О. Строков. було відкрито 18 шарів дерев’яних настилів вулиці, залиш- ки житлових будівель та ремісничі вироби. в. А. богусевич відразу долучився до опрацю- вання матеріалів цих розкопок та підготовки публікації (Строков 1936). Із 1936 р. в. А. богусевич проводив спосте- реження за земляними роботами в Новгороді та охоронні розкопки у місцях новобудов, брав участь в археологічних дослідженнях на Ярос- лавовому дворі (1937, 1940) і у Новгородському кремлі (1938—1941). У розкопах на східній частині Ярославового двору в 1937 р. був зафіксований культурний шар потужністю від 2,6 до 3 м і виявлено госпо- дарські споруди ХVІ—ХVІІ ст. та рештки мос- тових ХІІ — першої половини ХІІІ ст.; у 1938, 1940 рр. досліджувалися дренажні системи (Строков, богусевич, Мантейфель 1938; Стро- ков 1939; 1940). з метою пошуку найдавніших культурних шарів Управлінням Новгородських державних музеїв почалися дослідження у південній час- тині Новгородського кремля. У 1938 р. у розко- пі зафіксовано культурний шар потужністю до 5 м і відкрито 15 ярусів дерев’яних мостових, датованих авторами розкопок, від Х—ХІІ ст. до ХVІІ ст. Досліджено рештки житлових при- міщень, ремісничі майстерні та господарські споруди (Строков, богусевич, Мантейфель 1939). У 1939 р. у розкопі, що примикав до минулорічного, виявлено дерев’яну мостову та прилеглі до неї зруби з великою кількістю різноманітних знахідок ХV — першої полови- ни ХVІІІ ст. Отримані матеріали дозволили дослідникам зробити висновок, що у Новгород- ському кремлі відсутні культурні шари раніші за ІХ—Х ст. (Строков, богусевич 1940). У 1940 р. О. О. Строков і в. А. богусевич про- вели розкопки руїн мурованої церкви бориса і Гліба, збудованої у кремлі в 1167—1173 рр., і прилеглого цвинтаря: досліджено 80 поховань з речами ХІІ ст. (Строков 1945). У 1941 р. під час розкопок у північній частині кремля був виявлений потужний глиняний вал, проте з початком війни ці роботи було припинено (Пор- фиридов 1947, с. 23—24). У грудні 1938 р. була організована Новгород- ська секція Інституту історії АН СРСР. Керував секцією О. О. Строков. Її завданням було вив- чення писемних та археологічних пам’яток ста- родавнього Новгорода та пов’язаних із ним те- 7ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Абашина, Н. с. життєвий шлях і наукова спадщина в. А. богусевича риторій (Новгородская… 1940). в. А. богусевич був зарахований на посаду старшого наукового співробітника цієї секції за сумісництвом. згід- но індивідуального плану наукової роботи він готував дослідження «військово-оборонні спо- руди у Північно-західній Русі ХІV—ХVІ ст.», яке планувалося як дисертаційне. Основні результати дослідження в. А. богусе- вичем військово-оборонних споруд висвітлені у низці статей та окремій роботі «военно-оборони- тельные сооружения Новгорода, Старой Ладоги и Копорья», виданій у 1940 р. (богусевич 1936; 1937; 1940). Серед інших він використовував ма- теріали, зібрані в період його роботи у Пскові — Псковського кремля та Порховської фортеці. в. А. богусевич зазначав, що є достатньо прикладів, найбільш яскравим з яких є Новго- родський кремль, які переконують у тому, що сучасний вигляд давніх фортець у більшості не має нічого спільного з їхнім первісним вигля- дом і конструкцією. зміни військової техніки і озброєння, зокрема поява артилерії, виклика- ли капітальні зміни первісного вигляду і конс- трукції фортець. У 1939 р. вийшла книга О. О. Строкова і в. А. богусевича «Новгород великий. Пособие для экскурсантов и туристов» (Строков, богусе- вич 1939). Ця книга тепер є цінним джерелом інформації про пам’ятки архітектури Новго- рода, які значною мірою були втрачені в роки Другої світової війни. У липні 1941 р., коли О. О. Строков був мо- білізований, в. А. богусевич був призначений в. о. директора Управління Новгородських дер- жавних музеїв і на його плечі лягла вся робота по евакуації музейних цінностей. Для паку- вання речей володимир Андрійович викорис- товував навіть бочки зі складу рибного госпо- дарства. Разом із ним готувала експонати до транспортування і його дружина Леонілла Ми- хайлівна Глащинська — завідувачка галереї. Таким чином було врятовано приблизно 12 ти- сяч експонатів ХІІ—ХVІІІ ст. (Кончин 1981). в евакуації, в Алма-Атинській області Ка- захстану в. А. богусевич викладав історію і географію у Тургенському педтехнікумі до при- зову в армію у жовтні 1943 р. Після демобілізації у вересні 1945 р. в. А. бо- гусевич приїхав до Києва, куди з Казахстану переїхала до родичів його дружина з дочкою. Про повернення у спустошений війною Новго- род у той час не могло бути й мови (Трояновс- кий 2002). враховуючи довоєнний досвід музейної робо- ти, вже 20 вересня 1945 р. богусевич був при- значений заступником директора по науковій частині Державного історико-культурного за- повідника «Києво-Печерська лавра» (зараз На- ціональний заповідник «Києво-Печерська лав- ра»). його дружина також почала працювати в заповіднику на посаді наукового робітника. Це дозволило родині оселитися на території за- повідника, де вони мешкали до 1964 р., поки не отримали квартиру в академічному будинку. Мабуть відразу в. А. богусевич почав пра- цювати за сумісництвом в Інституті археоло- Канівська археологічна екс- педиція. 1947—1949 рр. (дру- гий ряд: перший ліворуч — в. А. богусевич, третій ряд: перший ліворуч — М. М. бон- дар) (НА ІА НАН України, ф. 35, спр. 8, негатив) 8 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей гії. Цьому сприяла його співпраця у ДАІМК з П. П. єфіменком, котрий у 1945 р. став дирек- тором Інституту археології АН УРСР. У плані роботи Інституту на 1946 р. в. А. богусевич вже зазначений як керівник експедиції по слов’янських містах (V наукова… 1948, с. 224). У вересні 1945 р. заповідник отримав від Уп- равління у справах архітектури при Раднарко- мі УРСР санкцію на розбирання руїн Успенсь- кого собору і в. А. богусевичу довелося очолити ці роботи. Епіцентр вибуху знаходився у північно-за- хідній частині собору, між північною стіною давньоруської частини собору та Іоанно-Пред- теченською церквою. Силою вибухової хвилі були зруйновані стовпи-пілони собору, через що обвалились його склепіння й стіни. вцілілі фрагменти собору перебували в аварійному стані, загрожуючи обвалом. блоки і різне буді- вельне сміття обчислювалося в 20 тис. кубо- метрів. Детального плану собору не існувало. До руйнації у 1941 р. Успенський собор ХІ ст. дій- шов у забудові з трьох боків приділами XVII— XVIII ст. і лише його східна первісна стіна була незабудована. Тому реконструкція комплексу Успенського собору і передусім його первісного ядра, з’ясування будівельної і архітектурної іс- торії пам’ятки було метою архітектурно-архео- логічних досліджень, безпосередньо пов’язаних із розбиранням руїн. Для проведення досліджень в. А. богусевич застосував археологічні методи. Площа собору була поділена на квадрати, за якими здійсню- вався опис і облік знахідок (Сіткарьова 2000, с. 55). Метою розбирання руїн було звільнити від завалів і будівельного сміття рештки собо- ру, які залишилися на місці (in situ). До червня 1946 р. здійснили великий об- сяг робіт. з повідомленням про результати розбирання руїн «великої лаврської церкви» в. А. богусевич виступив на V Науковій конфе- ренції Інституту археології, яка відбулася 1— 5 червня 1946 р. (V Наукова… 1948, с. 205). він зазначав, що були розібрані величезні завали, в результаті чого очищені Іоанно-богословсь- кий приділ, південні частини собору ХІ ст. і майже вся південна прибудова ХVІІ—ХVІІІ ст., де містилася ризниця. Це дало змогу вжити заходи для консервації Іоанно-богословського приділу, стіни якого були прорізані великими тріщинами. Розбирання руїн дозволило дослідити давньо- руську основу храму. Південна стіна ХІ ст. була розчищена в напрямі на захід на кілька десятків метрів у довжину і на висоту від 4 до 5—6 м. виявилося, що внизу була типова клад- ка ХІ ст., вище — кладка з цегли ХІ ст., але на розчині, який не відповідає кладці ХІ ст., що може свідчити про великий ремонт собору. в. А. богусевич керував спеціальною екс- педицією Інституту археології АН УРСР, яка була створена з метою розбирання руїн та до- слідження собору, ще й у 1946—1948 рр. вже як співробітник Інституту археології. Під час розбирання руїн були проведені спос- тереження, що стосуються історії будівництва і перебудов собору, яка не була відображена у писемних та іконографічних джерелах, але яка була зафіксована у залишках самої пам’ятки і виявлена археологічними методами. У руїнах собору знайдено найцінніший речо- вий матеріал. врятовано великої цінності тка- нини й шиття, понад тисячу експонатів, з них чимало датованих, надмогильний барельєф фельдмаршала П. О. Румянцева-задунайсько- го, виконаний у 1805 р. (скульптор І. П. Мар- тос, архітектор ж.-Ф. Тома де Томон), рештки срібних гробниць, південні ворота художньої роботи кінця ХVІІ ст. У рештках центральної апсиди виявлено цінний барельєф з пісковику із зображенням богородиці, розколотий на три частини. з-під руїн дістали художні вироби з металу й дерева, мармуру й шиферу, давньо- руські будівельні матеріали. загалом майже 2 тис. цінних експонатів ХІV—ХVІІІ ст. У 1947—1948 рр. більшу частину завалів ви- везли, що дало можливість у подальшому роз- почати вивчення вцілілих фрагментів давньої частини храму, а також пізніших різночасних перемурувань будівлі (Очерки… 1992, с. 141). востаннє володимир Андрійович долучив- ся до досліджень руїн Успенського собору у 1952 р. (червень—жовтень) як консультант від Інституту археології. Роботи здійснювалав Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра» під керівництвом ар- хітектора М. в. Холостенка (Холостенко 1955). влітку 1946 р. в. А. богусевича відрядили до Німеччини для визначення предметів, ви- везених з музеїв України, що були знайдені в баварії. Попри офіційні повноваження від українського уряду, з якими в. А. богусевич прибув до берліну, демонструючи відверто дискримінаційне ставлення до українського представника, завідувач відділу реституції Ра- дянської військової адміністрації в Німеччині категорично відмовив йому у в’їзді до Мюн- хена. вдалося лише з’ясувати, що 12 ящиків цінностей Державного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська лавра», які зна- ходились у німецькому місті вітшток, у берез- ні 1946 р. були вивезені до Москви (Кот 2020, с. 627—628). У січні 1947 р. в. А. богусевич звільнився з Державного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська лавра» і перейшов на роботу в Інститут археології. 3 липня 1947 р. у Київсь- кому державному університеті імені Т. Г. Шев- ченка в. А. богусевич захистив кандидатську дисертацію, підготовлену значною мірою ще до війни. Після захисту був призначений на по- саду завідувача відділу слов’янської археоло- гії, тематика якого охоплювала переддержав- 9ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Абашина, Н. с. життєвий шлях і наукова спадщина в. А. богусевича ний період та давньоруський час, а з жовтня 1954 р. продовжив працювати у цьому відділі на посаді старшого наукового співробітника. У 1949 р. отримав звання старшого наукового співробітника. Протягом 1947—1950 рр. воло- димир Андрійович також викладав спецкурс зі слов’яно-руської археології у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Як зазначено у заяві, у зв’язку із необхідніс- тю лікування 1 жовтня 1962 р. в. А. богусевич вийшов на пенсію. Останні роки життя воло- димир Андрійович тяжко хворів. 18 липня 1978 р. за тиждень до свого 76-ліття він пішов з життя. володимир Андрійович богусевич залишив значну наукову спадщину. він є автором по- над 50 наукових і науково-популярних праць, 38 з яких написані під час роботи в Інституті археології АН УРСР. Крім археології, до кола його зацікавлень входили історія архітектури та мистецтва. володимир Андрійович брав участь у бага- тьох експедиціях з вивчення пам’яток Київсь- кої Русі. він провів значні роботи у Києві (1948, 1950—1952, 1957) та чернігові (1947—1949, 1951, 1953), досліджував літописні міста воїнь (1956), Городець Остерський (1954, 1961), вир (1958, 1959), в’яхань (1959), Путивль (1960, 1961), городища поблизу Канева (1947). На Канівщині в. А. богусевич також виявив і провів перші дослідження городища заруби- нецької культури, яка доти була відома лише за могильниками, та слов’янського поселен- ня ІХ—Х ст. загалом за 16 років роботи в Ін- ституті археології володимир Андрійович був керівником 18 експедицій і окремих загонів, звіти про які зберігаються у Науковому архіві Інституту. Майже всі матеріали, отримані під час розкопок, ним опрацьовані і введені до на- укового обігу. значним є внесок в. А. богусевича в архео- логію Києва. він досліджував пам’ятки верх- нього міста і Києво-Печерської лаври, провів перші розкопки на Подолі, відкрив вал «міста Ярослава». У 1948 р. у північно-західній частині гори Киселівки в. А. богусевич виявив і дослідив дві напівземлянкові зрубні споруди часів Київської Русі з господарськими ямами, що знаходилися поблизу. Інвентар з об’єктів датується ХІІІ ст., а те, що будівлі згоріли, дало підставу припус- тити, що це сталося під час батиєвої навали в 1240 р. На думку в. А. богусевича, ці зруби дозволяють переглянути усталену думку щодо випуск кафедри археології та музеєзнавства Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, 1950 р. (перший ряд зліва направо: другий — в. А. богусевич, далі — Л. М. Славін, М. М. бондар; другий ряд: пер- ший ліворуч — в. І. Канівець; третій ряд: третя ліворуч — є. О. Петровська) (Архів Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка) 10 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей забудови давнього Києва, оскільки досі на те- риторії «міста володимира» та на Михайлівсь- кій горі були виявлені лише напівземлянки стовпової конструкції (богусевич 1952d). великі земляні роботи, які здійснювали- ся у Києві на Подолі у зв’язку із прокладкою труб газопроводу у 1949—1950 рр., дозволи- ли виявити культурний шар часів Київської Русі. Розкопками в. А. богусевича 1950 р. на вулиці волоській зафіксовано культурні на- шарування потужністю до 4 м з матеріалами, починаючи з Х ст. в ХІ—ХІІ ст. на цій ділянці були розміщені житлові та господарські спору- ди, що загинули у пожежі. в. А. богусевичем були досліджені рештки згорілого наземного будинку — зрубу з глинобитною пічкою. По- близу виявлено рештки склоробної майстерні, де виявлено запас свинцю (приблизно 100 кг) і декілька зруйнованих глинобитних горнів з фрагментами скляних браслетів і посуду. знайдено також смальту і скляне намисто (бо- гусевич 1954a). Про результати своїх досліджень на Подолі в. А. богусевич зробив доповідь «Археологи- ческие раскопки 1950 г. на Подоле в Киеве» на Пленумі Інституту історії матеріальної куль- тури, присвяченому підсумкам археологічно- го вивчення давньоруських міст (богусевич 1951c). зокрема він зазначив, що спостереження- ми за земляними роботами на Подолі у 1949 і 1950 рр. на глибині від 1 до 1,5 м виявлено на- сичений численними речами шар доби Київсь- кої Русі досить гарної збереженості. У доповіді в. А. богусевич наголосив, що наявність ве- ликого наземного зрубу змушує переглянути висновок про напівземлянки як основний тип жител давнього Києва. Інформація в. А. богусевича про великий на- земний будинок на Подолі викликала недовіру у представників російської академічної науки. Це було висловлено у зауваженні редакції: «Інтерпретація виявлених залишків житла як наземного дерев’яного будинку викликала серйозні заперечення. Вірогідніше вважати, що це залишки типових для Києва напівзем- лянкових дерево-глинобитних жител. — Ре- дакція» 1 (богусевич 1951c, с. 48). Тим не менше в. А. богусевич був перекона- ний, що уявлення про виняткове переважання в давньому Києві напівземлянкових жител до- слідженнями на Подолі поставлено під серйоз- ний сумнів. збереженість дерева в мокрому ґрунті Подолу дала можливість в. А. богусеви- чу передбачити, що в цьому районі міста мож- на буде знайти дерев’яні будівельні комплекси часів Київської Русі (богусевич 1952b, с. 70). Розкопки валу «міста Ярослава», проведені в. А. богусевичем у 1951 р. на вулиці Мало- підвальній, були першими дослідженнями у південній частині давнього Києва. Тут виявле- но матеріали, що характеризують як структуру валу — зруби з секціями-городнями, засипани- ми лесом, так і основні його параметри. Оборон- ний рів перед валом не виявлений. в. А. богу- севич це пояснював тим, що схил гори в цьому місці ескарпований і додаткова перепона тут була не потрібна (єфіменко, богусевич 1952). Археологічні пам’ятки в поєднанні з писем- ними джерелами, архітектурними пам’ятками та знахідками окремих речей дозволили в. А. богусевичу зробити висновки щодо со- ціально-топографічної структури території міс- та володимира (богусевич 1957). він вважав, що у місті володимира, площа якого дорівнюва- ла близько 10 га, були розташовані 9 великих дворів: два князівські — великий Ярославів та Мстиславів; три церковні — Федорового та Андріївського монастирів, Десятинної церк- ви; чотири боярські (за відомостями літопи- су). біля західного фасаду Десятинної церкви була розташована невелика площа — бабин Торжок. значні археологічні дослідження в. А. бо- гусевич провів у Києво-Печерській лаврі. важ- ливі матеріали були ним отримані у 1951 р., коли в. А. богусевич вперше археологічно зафіксував муровані стіни монастиря ХІІ ст., лаконічна інформація про які містилася лише у двох писемних джерелах, а також провів до- слідження склоробного виробництва ХІ ст. та обстежив давньоруські фундаменти Троїцької надбрамної церкви. залишки мурованої стіни монастиря були виявлені в. А. богусевичем 9 квітня 1951 р. у стінці одного з провалів, що утворилися че- рез руйнування підземних ходів, затоплених водою з пошкоджених водогінних труб на те- риторії Митрополичого саду Києво-Печерської лаври. задля їх дослідження Інститутом архе- ології вже у кінці квітня був створений «Лавр- ський загін» археологічної експедиції «великий Київ», якою керував директор Інституту ака- демік П. П. єфіменко. загін очолив в. А. бо- 1. Переклад наш. Рештки мурованої стіни Печерського монастиря ХІІ ст. Розкопки в. А. богусевича 1951 р. ДІКз «Киє- во-Печерська лавра» (богусевич 1951a) 11ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Абашина, Н. с. життєвий шлях і наукова спадщина в. А. богусевича гусевич. До складу загону увійшли також археолог Р. І. виєзжев та архітектори ю. С. Асєєв, Г. Н. Лог- вин. Дослідження тривали протя- гом травня — червня 1951 р. (богу- севич 1951a, с. 2). Матеріали трьох розкопів свід- чили, що стіна йшла з південного сходу на північний захід у напрям- ку Троїцької надбрамної церкви — головного входу до Лаври. До- слідженнями біля південної стіни Троїцької надбрамної церкви дове- дено, що оборонна стіна монастиря і церква споруджені не одночасно. Характер мурування цих об’єктів різний. Оборонна стіна не була пов’язана кладкою зі стіною церк- ви, а лише примикала до південної пілястри її західного фасаду. за- лишки оборонної стіни були також знайдені у розкопі з протилежного, північного боку церкви (Асєєв, бо- гусевич 1951). в. А. богусевич дійшов висновку, що Троїць- ка надбрамна церква зведена раніше — у кін- ці ХІ або на початку ХІІ ст., а оборонна стіна монастиря — у другій половині ХІІ ст. Аналіз матеріалів розкопок фортечних стін Києво-Пе- черського монастиря та висновки щодо їх спо- рудження, довжини і руйнування містяться у публікації в. А. богусевича «К вопросу о кре- постных стенах ХІІ в. Киево-Печерского монас- тыря» (1960). Поряд із монастирською стіною в Митропо- личому саду в. А. богусевичем були відкриті залишки склоробного виробництва. Судячи зі знахідок, крім виробництва смальти для мозаїчного декору Успенського собору в кін- ці ХІ ст., лаврська склоробна майстерня виго- товляла інші речі — скляний посуд, віконне скло і кольорові полив’яні плитки для підлоги. Порівняння смальти з цієї склоробної майстер- ні зі смальтою від стінних мозаїк, знайдених у руїнах Успенського собору, продемонструва- ло їхню ідентичність (Холостенко 1955, с. 357). в. А. богусевич зазначав, що жодного разу не зафіксовані рештки скляних браслетів і перс- нів, що підкреслює монастирський характер цього склоробного виробництва. Дослідник на- голошував, що лаврські склоробні майстерні остаточно доводять місцеве київське виробниц- тво смальти для оздоблення монументальних споруд давнього Києва (богусевич 1954b). До своїх визначних знахідок — оборон- ної стіни монастиря і склоробної майстерні в. А. богусевич поставився як музейник. з його ініціативи заповідник «Києво-Печерська лавра» запропонував зробити спеціальний ек- спозиційний павільйон у Митрополичому саду. Проте це питання не було вирішено і об’єкти були законсервовані шляхом засипання зем- лею, що відповідним чином зафіксовано у його звіті (богусевич 1951b, с. 1). востаннє до археологічних досліджень Киє- во-Печерської лаври в. А. богусевич долучив- ся у 1961 р., коли він від Інституту археології брав участь у роботі Київської археологічної експедиції під керівництвом С. Р. Кілієвич, що мала на меті обстежити оборонні мури XII ст. в. А. богусевич особисто показав місця розко- пів 1951 р. у Митрополичому саду і це дозво- лило відкрити неподалік скупчення бутового каменю та плінфи, що нагадувало залишки фундаментів монастирських мурів другої поло- вини XII ст. (Кілієвич 1961). Дослідження відкритих в. А. богусевичем пам’яток Києво-Печерської лаври — мурованої стіни монастиря ХІІ ст. та склоробного вироб- ництва ХІ ст. продовжено науково-дослідним сектором археології Національного заповідни- ка «Києво-Печерська лавра» під керівництвом С. П. Тараненка. У 2018 р. у Митрополичому саду були досліджені нові ділянки мурованої стіни монастиря, а в 2021 році з нагоди 70-річчя виявлення склоробної майстерні проведено моні- торинг стану залишків унікального склоробного комплексу (Тараненко, Махота, Мисько 2020). Широкі розвідувальні і стаціонарні розкоп- ки, проведені в. А. богусевичем у різних час- тинах чернігова — в центральній і південній частині кремля, а також у східній і західній частині Третяка, були початком дослідження давніх частин міста. Їх результати дозволили в. А. богусевичу розробити історичну топогра- фію чернігова. Дослідник вважав, що феодаль- ний чернігів, подібно до Києва, Коростеня, Любеча та інших давньоруських міст, об’єднав низку городищ, які були тут розташовані в до- феодальний час (богусевич 1951d). в. А. богусевич (ліворуч) біля південного фасаду Троїцької над- брамної церкви. ДІКз «Києво-Печерська лавра», 1951 р. (богусе- вич 1951b) 12 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей На підставі літописних повідомлень та ар- хеологічних спостережень дослідник зробив висновок, що просторий чернігівський кремль (дитинець) ХІ—ХІІІ ст., на якому були розта- шовані Спаський і борисоглібський собори, благовіщенська і Михайлівська церкви, при- лягав до берега Стрижня. Раніше на тери- торії, де стоїть Спаський собор, був розташо- ваний дохристиянський могильник. На думку в. А. богусевича, княжий двір і Михайлівська церква містилися у східній частині кремля. У найпівденнішій частині дитинця під насипом бастіону ХVІІ—ХVІІІ ст. у 1947 р. в. А. богусе- вичем вперше було виявлено залишки згорілих жилих споруд часів Київської Русі. Північніше і західніше дитинця був розташований «околь- ний град» або «острог», на південь від дитинця по берегу Десни знаходився Поділ (богусевич 1951d). У 1949 р. на території дитинця, на схід від Спаського собору в. А. богусевичем були до- сліджені напівземлянкові споруди і госпо- дарські ями, які свідчать про наявність тут великого поселення ІХ—Х ст. Також на цій ділянці було зафіксоване слов’янське посе- лення VІІ—VІІІ ст. Між Спаським собором і берегом р. Стрижень був відкритий рів, що огороджував в ХІ ст. дитинець зі сходу (богу- севич 1955а). На захід від Спаського собору в 1951 р. в. А. богусевичем була досліджена основа цегляної, квадратної в плані теремної башти ХІ ст. ймовірно, башта мала не менше трьох поверхів і була прикрашена фресковим живописом і кольоровими полив’яними плит- ками (богусевич, Холостенко 1952). Південні- ше терема були відкриті залишки невеликої двоповерхової будівлі, прикрашеної мозаїкою, фресками і кольоровими полив’яними плитка- ми, що була частиною палацового комплексу, розташованого біля Спаського і борисоглібсь- кого соборів (богусевич 1955b). Комплекс житлових і господарських споруд Х—ХІІІ ст. був досліджений в. А. богусевичем у 1947 та 1949 рр. в окольному городі — у за- хідній частині міста, північніше Катерининсь- кої церкви (богусевич 1952с, с. 116—120). От- римані матеріали дозволили в. А. богусевичу дійти висновку, що це одна з найдавніших частин чернігова, яка була щільно заселена. житла і ями-льохи біля них розташовані у кілька ярусів. Найдавніші будівлі належали до Х—ХІ ст., пізніші, які їх перерізали, да- товані ХІІ—ХІІІ ст. (богусевич 1952с; 1955а, с. 7—10). На стрілці пагорба єлецького монастиря в. А. богусевичем виявлено поселення VІІ— VІІІ ст. він вважав, що в ІХ—Х ст. на пагорбі єлецького монастиря був князівський замок або невелика фортеця. Поселення VІІ—VІІІ ст., а також рештки житлових і господарських ком- плексів Х—ХІІІ ст. в. А. богусевич відкрив на чернігівському Подолі в урочищі Млиновище у 1951 р. (богусевич 1955а, с. 10—11). У 1947—1948 рр. в. А. богусевич провів роз- копки на низці пам’яток розташованих поблизу Канева. Це, зокрема велике скіфське городище та поселення біля його підніжжя, Мале городи- ще, Пилипенкова гора, Московка, Хмільна та ін. (богусевич 1952а). визначним відкриттям в. А. богусевича ста- ли поселення зарубинецької культури на горі Московка і Пилипенковій горі, адже до того часу були відомі лише могильники цієї куль- тури. На горі Московка шар зарубинецької культури був перекритий шаром ХІ—ХІІ ст., на Пилипенковій горі пізніші нашарування були відсутні, що зробило це городище над- звичайно цінним для досліджень. Розкопками в. А. богусевича у 1948 р. були досліджені за- лишки п’яти заглиблених жител з вогнищами, викладеними невеликим камінням, знахідки з яких представлені переважно фрагментами товстостінних ліпних горщиків та посудин з ло- щеною поверхнею, аналогічними до кераміки зарубинецького та Корчуватського могильни- ків (богусевич, Линка 1959). На підставі фраг- ментів античних амфор в. А. богусевич достат- ньо точно датував це зарубинецьке городище ІІІ—І ст. до н. е. Розкопками в. А. богусевича на Пилипен- ковій горі був покладений початок досліджен- ню поселень зарубинецької культури таких в. А. богусевич оглядає котлован на вул. Ме- жигірський, Київ, 1955 р. (НА ІА НАН України, ф. 35, спр. 8) 13ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Абашина, Н. с. життєвий шлях і наукова спадщина в. А. богусевича важливих для висвітлення основних питань етногенезу слов’ян. У подальшому розкопками є. в. Максимова 1966—1970 рр. досліджена практично вся територія Пилипенкової гори, на якій були розташовані 42 житла і 112 гос- подарських ям. Отримані матеріали дозволя- ють вважати цю пам’ятку еталонною для за- рубинецької культури Середнього Подніпров’я (Максимов 1982, с. 32—58). біля підніжжя великого і Малого скіфсь- кого городищ в. А. богусевичем були відкриті слов’янські поселення кінця І тисячоліття н. е. На поселенні біля підніжжя великого скіфсь- кого городища в. А. богусевич розкопав ре- штки чотирьох жител з кам’яними вогнищами. Одночасне існування грубої ліпної і гончар- ної кераміки, орнаментованої паралельними лініями-хвилями, встановлене під час дослід- жень, дало підставу в. А. богусевичу датува- ти це поселення ІХ—Х ст. він зазначав, що дослідження поселень такого типу дозволить вивчити матеріальну культуру племені по- лян. Ця пам’ятка, досить точно атрибутована в. А. богусевичем, відома зараз як Канівське поселення і є однією з майже повністю дослід- жених слов’янських пам’яток останньої чверті І тис. н. е. (Мезенцева 1965; Терпиловський, Синиця 2010). У 1954 р. в. А. богусевич обстежив літо- писне місто Городець Остерський, який був однією із найміцніших фортець Середнього Подніпров’я 1. завдяки цим дослідженням от- римані нові матеріали стосовно спорудження і структури цієї фортеці, її історії у княжу добу (богусевич 1962). Усі попередні роботи зводилися до вивчення решток Михайлівської божниці, що знаходи- лися на території городища. Кам’яна божниця була розташована на невеликому дитинці у південно-західній частині Остерської фортеці, зведеної володимиром Мономахом у 1098 р. На думку в. А. богусевича, дитинець являв собою укріплений князівський двір. Михайлівська церква — невелика прямокутна будівля — була важливою ланкою в оборонній лінії ди- тинця. Розташована у південно-східному куті оборонної лінії вона була ніби кутовою баш- тою, що контролювала підходи з боку р. Остра. в. А. богусевич зазначив, що розміри цегли, використаної при будівництві церкви, та знаки на ній характерні для чернігівського виробниц- тва кінця ХІ ст. за підрахунками в. А. богусе- вича за аналогією з валом «міста Ярослава» в Києві, оборонна стіна дитинця складалася з 30 городень (приблизно 576 м). в. А. богусевич також обстежив вали і рів городища. У розрізі валу він простежив два шари, розділені потужним шаром горілого де- 1. зараз не території Городця Остерського розташо- ване с. Старогородка, яке безпосередньо прими- кає до м. Остра. рева. На думку дослідника, цей шар є рештка- ми дерев’яних оборонних конструкцій, що були на валу і згоріли під час військових дій у се- редині ХІІ ст. верхній шар валу був, вірогідно, досипаний під час відновлення фортеці у кінці ХІІ ст. Протягом 1956—1957 рр. в. А. богусевич брав участь у дослідженнях літописного міста воїнь, розташованого біля с. воїнська Гребля Полтавської області. Дослідження передували затопленню пам’ятки водами Кременчуцько- го водосховища. в експедиції, яку очолювали в. й. Довженок і в. К. Гончаров, в. А. богусе- вич був начальником загону, що досліджував посад літописного міста (богусевич 1956; богу- севич и др. 1957). У північній частині посаду в 1956 р. у роз- копі площею 400 кв. м в. А. богусевичем були досліджені залишки трьох печей від наземних жител, чотири заглиблених житла, а також сім господарських ям, які разом із житлами складали комплекси. На одному місці просте- жено залишки трьох різночасових об’єктів, що знаходилися на різних рівнях і належали до трьох будівельних періодів від Х ст. до почат- ку ХІІІ ст. (Гончаров, богусевич, юра 1959). Розкопки у наступні роки показали, що основ- ний культурний шар на посаді, як і на дитин- ці, належить до ХІ—ХІІ ст. і представлений як наземними будівлями, від яких лишилися ре- штки глинобитних печей, так і напівземлянка- ми стовпової конструкції (Довженок, Гончаров, юра 1966, с. 58—64). Свої останні польові сезони 1958—1961 рр. в. А. богусевич провів на території Сумської області, досліджуючи літописні міста. Дослідження літописного міста вир, на території якого нині розташований міський парк м. білопілля, в. А. богусевич розпочав у 1958 р. завдяки розкопкам 1958—1960 рр. вдалось встановити час існування вирського городища — Х—ХІІІ ст. До фондів Сумського краєзнавчого музею в. А. богусевичем пере- дано понад 270 предметів, серед яких привер- тає увагу колекція посуду із різними знаками майстрів-гончарів (богусевич 1959). У липні 1959 р. володимир Андрійович про- вів розвідки з метою локалізації давньорусько- го міста в’яхань, завдяки чому було підтверд- жено, що це літописне місто, засноване в ХІ ст., розташоване в центрі с. Городище Недригай- лівського р-ну Сумської обл., в урочищі Горо- док. Городище в’яхань має овальну форму, оточене валом і ровом. До городища примикає неукріплений посад (богусевич 1998) 2. Попередніми розвідувальними розкопками в. А. богусевича у Путивлі в жовтні 1959 р. були зафіксовані залишки кам’яної споруди в центрі південної частини Путивльського ди- 2. звіт про цю розвідку опублікований зі вступом і коментарями ю. ю. Моргунова. 14 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей тинця — «Городка». Дослідженнями 1960 р. було встановлено, що це рештки храму, харак- терною особливістю якого є два напівкруглих виступи (типу апсид) на південному і північно- му фасадах. в. А. богусевич датував пам’ятку ХІІ ст. і зазначав, що це була перша кам’яна будівля часів Київської Русі відкрита в Путив- лі. На підставі аналізу літописних відомостей в. А. богусевич дійшов висновку, що на тери- торії Городка був розташований дитинець із князівським двором. Одночасно були проведені розкопки у тій частини городища, де містилися житлові будів- лі. На всій площі розкопок знайдено велику кількість керамічних, залізних, скляних речей. Неабияку наукову цінність мають знайдені під час розкопок 140 цеглин із князівськими зна- ками і клеймами майстрів. численність і різно- манітність цих знаків дали підставу вважати, що будівництво кам’яних споруд набуло чима- лого розмаху, і що в ньому брали участь майс- три із різних міст (богусевич 1963). Головним напрямком наукової діяльності в. А. богусевича було вивчення проблем по- ходження і формування міст Київської Русі, їх топографії і соціальної структури, будівництва середньовічних оборонних споруд. У дослід- женнях він широко використовував писемні джерела, узгоджуючи з ними археологічні ма- теріали. Дослідження в. А. богусевичем пам’яток давнього Києва стали значним внеском у розробку історичної топографії міста. він впер- ше виявив на Подолі насичений численними речами шар доби Київської Русі та провів до- слідження наземного зрубного житла. Це дало в. А. богусевичу підстави переглянути устале- ний на той час висновок про напівземлянки як основний тип жител давнього Києва і передба- чити наявність на Подолі дерев’яних будівель- них комплексів часів Київської Русі. Керуючи розбиранням руїн Успенського со- бору Києво-Печерської лаври в перші повоєнні роки, в. А. богусевич зробив важливі спостере- ження щодо його будівництва в ХІ ст. та пізні- ших ремонтів і перебудов. він також вперше археологічно зафіксував муровані стіни Пе- черського монастиря ХІІ ст. та відкрив скло- робні майстерні, які виготовляли смальту для мозаїчного декору Успенського собору в кінці ХІ ст. Особливої уваги заслуговують великі роз- відувальні і стаціонарні розкопки, проведені в. А. богусевичем у різних частинах черніго- ва. вони поклали початок дослідженню давніх частин міста та дозволили в. А. богусевичу розробити історичну топографію чернігова. завдяки дослідженням в. А. богусевича отримані нові матеріали стосовно споруджен- ня і структури літописних міст Городець Ос- терський, воїнь, вир та в’яхань, у Путивлі від- криті рештки мурованого храму ХІІ ст. Хоча в. А. богусевич відомий головним чи- ном як дослідник пам’яток Київської Русі, у його науковому доробку є й відкриття нових типів пам’яток попереднього часу — городищ зарубинецької культури та слов’янських посе- лень ІХ—Х ст. Наддніпрянщини. він провів перші розкопки на городищі Пилипенкова гора та Канівському поселенні полян — пам’ятках, що зараз вважаються еталонними для старо- житностей Середнього Подніпров’я. Роботи в. А. богусевича демонструють кон- кретно-історичний підхід до висвітлення про- блем історії Київської Русі. його наукова спад- щина становить значний внесок в археологію України і залишається предметом зацікавлень сучасних археологів. подяки. висловлюю щиру подяку в. в. Пав- ловій за допомогу у доборі фото з Наукового архіву ІА НАН України і завідувачці Археоло- гічного музею Київського національного уні- верситету імені Тараса Шевченка Л. Г. Самой- ленко за фото випуску кафедри археології та музеєзнавства Київського державного універ- ситету імені Тараса Шевченка, 1950 р. літерАтУрА Абашина, Н. С. 2018. в. А. богусевич — дослід- ник Києво-Печерської лаври. Могилянські читання 2018: Дослідження сакральних пам’яток України, с. 216-220. Асєєв, ю. С., богусевич, в. А. 1951. воєнно-обо- ронні стіни XII віку Києво-Печерської лаври. Вісник Академії архітектури УРсР, 4, с. 39-45. богусевич, в. А. 1936. Порховская крепость. Нов- городский исторический сборник, 1, с. 5-22. богусевич, в. А. 1937. Стены Староладожской крепости. Новгородский исторический сборник, 2, с. 124-125. богусевич, в. А. 1940. Военно-оборонительные сооружения Новгорода, старой Ладоги, Порхова и Копорья. Новгород: АН СРСР. богусевич, в. А. 1951a. Археологические раскопки в заповеднике Киево-Печерской лавры в 1951 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1951/8а. богусевич, в. А. 1951b. Вновь открытые мастер- ские по изготовлению стекла и смальты хІ века в Киеве. НА ІА НАН України, ф. 64, 1951/8а. богусевич, в. А. 1951с. Археологические раскоп- ки 1950 г. на Подоле в Киеве. Краткие сообщения ИИМК сссР, 41, с. 47-48. богусевич, в. А. 1951d. Про топографію древнього чернігова. Археологія, V, с. 116-126. богусевич, в. А. 1952a. Канівська археологіч- на експедиція. Археологічні пам’ятки УРсР, ІІІ, с. 141-153. богусевич, в. А. 1952b. Про походження і топог- рафію древнього Києва за археологічними даними. Археологія, VІІ, с. 66-71. богусевич, в. А. 1952c. Роботи чернігівської ек- спедиції. Археологічні пам’ятки УРсР, ІІІ, с. 109- 122. богусевич, в. А. 1952d. Розкопки на горі Киселів- ці. Археологічні пам’ятки УРсР, ІІІ, с. 66-72. богусевич, в. А. 1954a. Археологічні розкопки в Києві на Подолі в 1950 р. Археологія, ІХ, с. 42-53. 15ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Абашина, Н. с. життєвий шлях і наукова спадщина в. А. богусевича богусевич, в. А. 1954b. Мастерские по изготовле- нию стекла и смальты в Киеве. По материалам рас- копок 1951 г. Краткие сообщения ИА АН УссР, 3, с. 14-20. богусевич, в. А. 1955a. Археологічні розкопки в чернігові в 1949 та 1951 рр. Археологічні пам’ятки УРсР, V, с. 5-11. богусевич, в. А. 1955b. Раскопки в чернигове. Краткие сообщения ИА АН УссР, 4, с. 9-11. богусевич, в. А. 1956. Отчёт о раскопках посада древнерусского города «Воинь» в 1956 г. (Древнерус- ская Кременчугская экспедиция). НА ІА НАН Украї- ни, ф. 64, 1956/3. богусевич, в. А. 1957. Про феодальні двори Києва ХІ—ХІІІ ст. Археологія, ХІ, с. 14-20. богусевич, в. А. 1959. Древнерусский город Вырь. НА ІА НАН України, ф. 64, 1958—59/14. богусевич, в. А. 1960. К вопросу о крепостных сте- нах ХІІ в. Киево-Печерского монастыря. Краткие сообщения ИА АН УссР, 9, с. 108-112. богусевич, в. А. 1962. Остерский городок. Крат- кие сообщения ИА АН УссР, 12, с. 37-42. богусевич, в. А. 1963. Розкопки в Путивльському кремлі. Археологія, ХV, с. 165-174. богусевич, в. А. 1998. Разведка на городище вья- хань. сумська старовина, ІІІ—IV, с. 28-33. богусевич, в. А., Гончаров, в. К., Довженок, в. И., Килиевич, С. Р., Копылов, Ф. б., Кучера, М. П., юра, Р. А. 1957. Отчёт о работах Кременчугской древне- русской археологической экспедиции Института археологии АН УссР в 1957 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1957/3. богусевич, в. А., Линка, Н. в. 1959. зарубинецкое поселение на Пилипенковой Горе близ г. Канева. Материалы и исследования по археологии сссР, 70, с. 114-118. богусевич, в. А., Холостенко, Н. в. 1952. черни- говские каменные дворцы ХІ—ХІІ вв. Краткие со- общения ИА АН УссР, 1, с. 32-42. богусевич… 2002. богусевич владимир Андре- евич. в: Рыбина, Е. А., Хорошев, А. С. (ред.). Архео- логи Великого Новгорода: Биографический справоч- ник. великий Новгород, с. 26. богусевич… 2015. богусевич володимир Андрі- йович. в: Толочко, П. П. (ред.). Інститут археології Національної академії наук України. 1918—2014. Київ: АДЕФ-Україна, с. 347-348. волкова, С. А. 2002. богусевич владимир Андре- евич. в: Псковский биографический словарь. Псков: ПГПИ, с. 50-51. волкова, С. А. 2004. в. А. богусевич и истори- ческая экспозиция в Поганкиных палатах в 1930— 1935 гг. Псков, 20, с. 29. Гончаров, в. К., богусевич, в. А., юра, Р. А. 1959. Раскопки древнерусского города воиня в 1956 году. Краткие сообщения ИА АН УссР, 8, с. 60-71. Довженок, в. й., Гончаров, в. К., юра, Р. О. 1966. Древньоруське місто Воїнь. Київ: Наукова думка. До 90-річчя… 1992. До 90-річчя володимира Анд- рійовича богусевича. Археологія, 4, с. 108-109. єфіменко, П. П., богусевич, в. А. 1952. Кріпость Ярослава Мудрого в Києві. Вісник Академії наук Української РсР, 12, с. 34-46. Кілієвич, С. Р. 1961. Звіт про археологічну розвідку в Києві 1961 р. НА ІА НАН України, ф. 64, 1961/61. Кончин, Е. 1981. «…И доставлены в полной со- хранности». Вокруг света, 5 (online). Режим доступу: https://www.vokrugsveta.ru/vs/article/2179/. Кот, С. 2020. Повернення і реституція культур- них цінностей у політичному та культурному житті України (хх — поч. ххІ ст.). Київ: Інститут історії України НАН України. Максимов, Е. в. 1982. Зарубинецкая культура на территории УссР. Киев: Наукова думка. Маркина, Г. К. 2003. в. А. богусевич и Новгородс- кий музей. Ежегодник Новгородского государственно- го объединённого музея-заповедника—2002, с. 48-51. Маркина, Г. К. 2007. богусевич владимир Ан- дреевич. в: Янин, в. Л. (ред.). Великий Новгород: история и культура IX—XVII веков: Энциклопеди- ческий. словарь. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 97-98. Мезенцева, Г. Г. 1965. Канівське поселення полян. Київ: Наукова думка. Новгородская… 1940. Новгородская секция Инс- титута истории Академии наук СРСР. Новгородский исторический сборник, 7, с. 125-126. Очерки… 1992. Очерки истории Киево-Печерской лавры и Заповедника. Киев: Радянська Україна. Платонов, Н. И., богусевич, в. А. 1932. современ- ный и древний Псков: путеводитель. Псков: Псковс- кое Райбюро краеведения. Порфиридов, Н. Г. 1947. Древний Новгород: очер- ки из истории русской культуры XI—XV вв. Моск- ва; Ленинград: АН СССР. Сіткарьова, О. в. 2000. Успенський собор Києво- Печерської лаври: До історії архітектурно-архе- ологічних досліджень та проекту відбудови. Київ: Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Строков, А. А. 1936. Раскопки Холопьей улицы древнего Новгорода. Новгородский исторический сборник, 1, с. 41-64. Строков, А. А. 1939. Отчёт о раскопках древнего русского водопровода. Новгородский исторический сборник, 6, с. 16-20. Строков, А. А. 1940. Раскопки на Ярославовом дворе в 1940 г. Новгородский исторический сбор- ник, 8, с. 3-17. Строков, А. А. 1945. Раскопки в Новгороде в 1940 г. Краткие сообщения ИИМК сссР, 11, с. 65-73. Строков, А., богусевич, в. 1939. Новгород Вели- кий. Ленинград: АН СССР. Строков, А. А., богусевич, в. А. 1940. Предвари- тельный отчёт о раскопках в Новгороде в 1939 г. (южная часть Кремля). Новгородский исторический сборник, 7, с. 3-18. Строков, А. А., богусевич, в. А., Мантейфель, б. К. 1938. Раскопки на Ярославовом дворище. Новгородс- кий исторический сборник, 3—4, с. 183-210. Строков, А. А., богусевич, в. А., Мантейфель, б. К. 1939. Раскопки в Новгородском Кремле в 1938 г. Новгородский исторический сборник, 5, с. 3-17. Тараненко, С., Махота, О., Мисько, ю. 2020. Архе- ологічний сезон у Національному Києво-Печерсько- му історико-культурному заповіднику. Археологічні дослідження в Україні 2018 р., с. 59-60. Терпиловський, Р. в., Синиця, є. в. 2010. Архео- логічні дослідження пам’яток раннього середньовіч- чя на території Канівського природного заповідника: історія, здобутки, перспективи. Археологія і давня іс- торія України, 1, с. 226-237. Ткаченко, М. в. 2007. з історії археологічних до- сліджень лаврських мурів. Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української іс- торії та культури, 19, с. 48-51. Трояновский, С. в. 2002. К 100-летию со дня рож- дения в. А. богусевича (1902—1978 гг.). биографи- ческий очерк. Ежегодник Новгородского государс- твенного объединённого музея-заповедника—2002, с. 41-48. 16 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей Филимонов, А. в. 2013. Краеведческая деятель- ность Н. И. Платонова. Псков, 39, с. 36-40. Филимонов, А. в. 2004. Псковское краеведение в 1920—1930-е гг. Псков: ПГПИ. Холостенко, Н. в. 1955. Исследование руин Ус- пенского собора Киево-Печерской лавры. советская археология, ХХІІІ, с. 341-358. V наукова… 1948. V наукова конференція Інсти- туту археології АН УРСР. Археологія, ІІ, с. 199-225. REFEREnCEs Abashyna, N. S. 2018. V. A. Bohusevych — doslidnyk Kyievo-Pecherskoi lavry. Mohylianski chytannia 2018: Doslidzhennia sakralnykh pam’iatok Ukrainy, s. 216-220. Asieiev, Yu. S., Bohusevych, V. A. 1951. Voienno-oboron- ni stiny XII st. Kyievo-Pecherskoi lavry. Visnyk Akademii arkhitektury URSR, 4, s. 39-45. Bogusevich, V. A. 1936. Porkhovskaia krepost. Novgorod- skii istoricheskii sbornik, 1, s. 5-22. Bogusevich, V. A. 1937. Steny Staroladozhskoi kreposti. Novgorodskii istoricheskii sbornik, 2, s. 124-125. Bogusevich, V. A. 1940. Voenno-oboronitelnye sooruzheniia Novgoroda, Staroi Ladogi, Porkhova i Koporia. Novgorod: AN SRSR. Bogusevich, V. A. 1951a. Arkheologicheskie raskopki v zapovednike Kievo-Pecherskoi lavry v 1951 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1951/8a. Bogusevich, V. A. 1951b. Vnov otkrytye masterskie po izgo- tovleniiu stekla i smalty XІ veka v Kieve. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1951/8a. Bogusevich, V. A. 1951c. Arkheologicheskie raskopki 1950 g. na Podole v Kieve. Kratkie soobshcheniia IIMK SSSR, 41, s. 47-48. Bohusevych, V. A. 1951d. Pro topohrafiiu drevnoho Cherni- hova. Arkheolohiia, V, s. 116-126. Bohusevych, V. A. 1952a. Kanivska arkheolohichna ek- spedytsiia. Arkheolohichni pam’iatky URSR, III, s. 141-153. Bohusevych, V. A. 1952b. Pro pokhodzhennia i topohrafiiu drevnoho Kyieva za arkheolohichnymy danymy. Arkheolo- hiia, VII, s. 66-71. Bohusevych, V. A. 1952c. Roboty Chernihivskoi ekspedyt- sii. Arkheolohichni pam’iatky URSR, III, s. 109-122. Bohusevych, V. A. 1952d. Rozkopky na hori Kyselivtsi. Arkheolohichni pam’iatky URSR, III, s. 66-72. Bohusevych, V. A. 1954a. Arkheolohichni rozkopky v Kyievi na Podoli v 1950 r. Arkheolohiia, IX, s. 42-53. Bogusevich, V. A. 1954b. Masterskie po izgotovleniiu stek- la i smalty v Kieve. Po materialam raskopok 1951 g. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 3, s. 14-20. Bohusevych, V. A. 1955a. Arkheolohichni rozkopky v Chernihovi v 1949 ta 1951 rr. Arkheolohichni pam’iatky URSR, V, s. 5-11. Bogusevich, V. A. 1955b. Raskopki v Chernigove. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 4, s. 9-11. Bogusevich, V. A. 1956. Otchet o raskopkakh posada drevnerusskogo goroda «Voin» v 1956 g. (Drevnerusskaia Kre- menchugskaia ekspeditsiia). NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1956/3. Bohusevych, V. A. 1957. Pro feodalni dvory Kyieva XI— XIII st. Arkheolohiia, XI, s. 14-20. Bogusevich, V. A. 1959. Drevnerusskii gorod Vyr. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1958—59/14. Bogusevich, V. A. 1960. K voprosu o krepostnykh stenakh XІІ v. Kievo-Pecherskogo monastyria. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 9, s. 108-112. Bogusevich, V. A. 1962. Osterskii gorodok. Kratkie soobsh- cheniia IA AN USSR, 12, s. 37-42. Bohusevych, V. A. 1963. Rozkopky v Putyvlskomu kremli. Arkheolohiia, XV, s. 165-174. Bogusevich, V. A. 1998. Razvedka na gorodishche Viakhan. Sumska starovina, ІІІ—IV, s. 28-33. Bogusevich, V. A., Goncharov, V. K., Dovzhenok, V. I., Kilievich, S. R., Kopylov, F. B., Kuchera, M. P., Iura, R. A. 1957. Otchet o rabotakh Kremenchugskoi drevnerusskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Instituta arkheologii AN USSR v 1957 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1957/3. Bogusevich, V. A., Linka, N. V. 1959. Zarubinetskoe pose- lenie na Pilipenkovoi Gore bliz g. Kaneva. Materialy i issle- dovaniia po arkheologii SSSR, 70, s. 114-118. Bogusevich, V. A., Kholostenko, N. V. 1952. Chernigovskie kamennye dvortsy XІ—XІІ vv. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 1, s. 32-42. Bogusevich… 2002. Bogusevich Vladimir Andreevich. In: Rybina, E. A., Khoroshev, A. S. (eds.). Arkheologi Velikogo Novgoroda: Biograficheskii spravochnik. Velikii Novgorod, s. 26. Bohusevych… 2015. Bohusevych Volodymyr Andriiovych. In: Tolochko, P. P. (ed.). Instytut arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. 1918—2014. Kyiv: ADEF-Ukraina, s. 347-348. Volkova, S. A. 2002. Bogusevich Vladimir Andreevich. In: Pskovskii biograficheskii slovar. Pskov: PGPI, s. 50-51. Volkova, S. A. 2004. V. A. Bogusevich i istoricheskaia ek- spozitsiia v Pogankinykh palatakh v 1930—1935 gg. Pskov, 20, s. 29. Goncharov, V. K., Bogusevich, V. A., Iura, R. A. 1959. Raskopki drevnerusskogo goroda Voinia v 1956 godu. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 8, s. 60-71. Dovzhenok, V. Y., Honcharov, V. K., Yura, R. O. 1966. Drevnoruske misto Voin. Kyiv: Naukova dumka. Do 90-richchia… 1992. Do 90-richchia Volodymyra Andri- iovycha Bohusevycha. Arkheolohiia, 4, s. 108-109. Yefimenko, P. P., Bohusevych, V. A. 1952. Kripost Yaro- slava Mudroho v Kyievi. Visnyk Akademii nauk Ukrainskoi RSR, 12, s. 34-46. Kiliievych, S. R. 1961. Zvit pro arkheolohichnu rozvidku v Kyievi 1961 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1961/61. Konchin, E. 1981. «…I dostavleny v polnoi sokhrannos- ti». Vokrug sveta, 5 (online). Rezhim dostupu: https://www. vokrugsveta.ru/vs/article/2179/. Kot, S. 2020. Povernennia i restytutsiia kulturnykh tsinnos- tei u politychnomu ta kulturnomu zhytti Ukrainy (XX — poch. XXI st.). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Maksimov, E. V. 1982. Zarubinetskaia kultura na territorii USSR. Kiev: Naukova dumka. Markina, G. K. 2003. V. A. Bogusevich i Novgorodskii muzei. Ezhegodnik Novgorodskogo gosudarstvennogo obieed- inennogo muzeia-zapovednika—2002, s. 48-51. Markina, G. K. 2007. Bogusevich Vladimir Andreevich. In: Ianin, V. L. (ed.). Velikii Novgorod: istoriia i kultura IX— XVII vekov: Entsiklopedicheskii. slovar. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 97-98. Mezentseva, H. H. 1965. Kanivske poselennia polian. Kyiv: Naukova dumka. Novgorodskaia… 1940. Novgorodskaia sektsiia Institu- ta istorii Akademii nauk SRSR. Novgorodskii istoricheskii sbornik, 7, s. 125-126. Ocherki… 1992. Ocherki istorii Kievo-Pecherskoi lavry i Zapovednika. Kiev: Radianska Ukraina. Platonov, N. I., Bogusevich, V. A. 1932. Sovremennyi i drevnii Pskov: putevoditel. Pskov: Pskovskoe Raibiuro krae- vedeniia. Porfiridov, N. G. 1947. Drevnii Novgorod: ocherki iz istorii russkoi kultury XI—XV vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Sitkarova, O. V. 2000. Uspenskyi sobor Kyievo-Pecherskoi lavry: Do istorii arkhitekturno-arkheolohichnykh doslidzhen ta proektu vidbudovy. Kyiv: Sviato-Uspenska Kyievo-Pecher- ska Lavra. Strokov, A. A. 1936. Raskopki Kholopei ulitsy drevnego Novgoroda. Novgorodskii istoricheskii sbornik, 1, s. 41-64. Strokov, A. A. 1939. Otchet o raskopkakh drevnego russko- go vodoprovoda. Novgorodskii istoricheskii sbornik, 6, s. 16-20. Strokov, A. A. 1940. Raskopki na Iaroslavovom dvore v 1940 g. Novgorodskii istoricheskii sbornik, 8, s. 3-17. Strokov, A. A. 1945. Raskopki v Novgorode v 1940 g. Krat- kie soobshcheniia IIMK SSSR, 11, s. 65-73. Strokov, A., Bogusevich, V. 1939. Novgorod Velikii. Lenin- grad: AN SSSR. Strokov, A. A., Bogusevich, V. A. 1940. Predvaritelnyi otchet o raskopkakh v Novgorode v 1939 g. (iuzhnaia chast Kremlia). Novgorodskii istoricheskii sbornik, 7, s. 3-18. Strokov, A. A., Bogusevich, V. A., Manteifel, B. K. 1938. Raskopki na Iaroslavovom dvorishche. Novgorodskii is- toricheskii sbornik, 3—4, s. 183-210. 17ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Абашина, Н. с. життєвий шлях і наукова спадщина в. А. богусевича Strokov, A. A., Bogusevich, V. A., Manteifel, B. K. 1939. Raskopki v Novgorodskom Kremle v 1938 g. Novgorodskii is- toricheskii sbornik, 5, s. 3-17. Taranenko, S., Makhota, O., Mysko, Yu. 2020. Arkheolo- hichnyi sezon u Natsionalnomu Kyievo-Pecherskomu isto- ryko-kulturnomu zapovidnyku. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018 r., s. 59-60. Terpylovskyi, R. V., Synytsia, Ye. V. 2010. Arkheolohichni doslidzhennia pam’iatok rannoho serednovichchia na tery- torii Kanivskoho pryrodnoho zapovidnyka: istoriia, zdobutky, perspektyvy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1, s. 226- 237. Tkachenko, M. V. 2007. Z istorii arkheolohichnykh doslidzhen lavrskykh muriv. Lavrskyi almanakh: Kyievo- Pecherska lavra v konteksti ukrainskoi istorii ta kultury, 19, s. 48-51. Troianovskii, S. V. 2002. K 100-letiiu so dnia rozhdeniia V. A. Bogusevicha (1902—1978 gg.). Biograficheskii ocherk. Ezhegodnik Novgorodskogo gosudarstvennogo obieedinennogo muzeia-zapovednika—2002, s. 41-48. Filimonov, A. V. 2013. Kraevedcheskaia deiatelnost N. I. Platonova. Pskov, 39, s. 36-40. Filimonov, A. V. 2004. Pskovskoe kraevedenie v 1920— 1930-e gg. Pskov: PGPI. Kholostenko, N. V. 1955. Issledovanie ruin Uspenskogo sobora Kievo-Pecherskoi lavry. Sovetskaia arkheologiia, XXІІІ, s. 341-358. V naukova… 1948. V naukova konferentsiia Instytutu arkheolohii AN URSR. Arkheolohiia, II, s. 199-225. N. S. Abashyna CAREER AND SCIENTIFIC HERITAGE OF V. A. BOGUSEVICH In July 24, 2022 is the 120th anniversary of the fa- mous archaeologist, historian and museologist, the researcher of archaeological sites of Kievan Rus, Can- didate of Historical Sciences Volodymyr Andriyovych Bogusevych (1902—1978). V. A. Bogusevich graduated from the historical and economic department of Leningrad Herzen State Pedagogical Institute (1925) and postgraduate studies at the State Academy of the History of Material Cul- ture (1929). In 1929—1931 he was a research officer at the State Academy of the History of Material Culture; in 1931—1935 — the Deputy Director for Research and Scientific Secretary of the Pskov State Museum; 1935—1941 — the Deputy Director for Science of the Administration of the Novgorod State Museums and Senior Research Fellow of the Novgorod Section of the Institute of History of the USSR Academy of Sciences; 1945—1946 — the Deputy Director for the scientific part of the State Historical and Cultural Reserve «Kyiv- Pechersk Lavra»; 1947—1962 — the Senior Research Fellow, Head of the Department of Slavic Archeology of the Institute of Archaeology of Academy of Sciences of Ukrainian SSR. In 1947 Bogusevich received his Can- didate of Sciences degree. He studied the archeological sites of Novgorod (1937—1941), Kyiv (1948, 1950—1952, 1957), Cherni- hiv (1947—1949, 1951, 1953), the Rus cities of Voin (1956—1957), Gorodets Ostersky (1954, 1961), Vyr (1958—1959), V’yahan (1959), Putivl (1960—1961), settlements of the Slavs near Kaniv (1947—1948). V. A. Bogusevych’s contribution to the archeology of Kyiv is significant. He supervised the dismantling of the ruins of the Assumption Cathedral of the Kyiv- Pechersk Lavra (1945—1948), explored the archeologi- cal sites of the Kyiv-Pechersk Lavra and the Upper Town, conducted the first excavations in Podil, discov- ered the wall of the «city of Yaroslav». The excavations of V. A. Bogusevych on the terri- tory of the Chernihiv Kremlin and on the Tretyak were the beginning of the study of ancient parts of the city. This allowed him to develop the historical topography of Chernihiv. V. A. Bogusevich is the author of more than 60 scien- tific and popular works. In research he made extensive use of written sources supplementing them with ar- chaeological material. V. A. Bogusevych’s works dem- onstrate a concrete-historical approach to the problems of the origin and formation of the cities of Kievan Rus, their topography and social structure, the construction of medieval fortifications. Keywords: Volodymyr Andriyovych Bogusevych, Kievan Rus, Old Kyiv, Old Chernihiv, Kyiv-Pechersk Lavra, settlements, archaeological sites of the 10th— 13th centuries. Одержано 29.04.2022 АБАШинА наталія серафимівна, кандидат іс- торичних наук, провідний науковий співробітник, Національний заповідник «Києво-Печерська лав- ра», Київ, Україна. ABASHYNA Nataliia, Ph. D., Leading Researcher, National Preserve «Kyiv-Pechersk Lavra», Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-4483-2840, e-mail: n1212@ukr.net.

Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича

Репозитарії

Схожі ресурси