Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років

Стаття присвячена дослідженням В. А. Богусевича у Чернігові у 1947, 1949 рр. Узагальнюються результати робіт, простежено у якій послідовності проводилися роботи і що впливало на підведення підсумків досліджень. Результати робіт різних років дозволяють порівнювати їх між собою і зробити висновок пр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2022
Main Author:	Ситий, Ю.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2022
Subjects:	Наш ювілей
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187622
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років / Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 21-40. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187622
record_format	dspace
spelling	Ситий, Ю.М. 2023-01-16T17:52:46Z 2023-01-16T17:52:46Z 2022 Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років / Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 21-40. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.02 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187622 902.2(477.51)”1947+1949”(091) Стаття присвячена дослідженням В. А. Богусевича у Чернігові у 1947, 1949 рр. Узагальнюються результати робіт, простежено у якій послідовності проводилися роботи і що впливало на підведення підсумків досліджень. Результати робіт різних років дозволяють порівнювати їх між собою і зробити висновок про накопичення археологічного досвіду. Недоліки у роботі пояснюються отриманою перед війною підготовкою та відсутністю археологічного досвіду при роботах з «сухим» археологічним шаром. The excavations of V. A. Bohusevych in Chernihiv in 1947 and 1949 are analyzed in the paper. In the first year, the work was carried out on the terrace of the Desna River — on the Сitadel (the Dytynets), Okolny Grad and near the Eletsky Monastery. On the Сitadel V. A. Bohusevych looked for the remains of a barrow cemetery and did not watch the pits of buildings deepened into earth. In 1949, the expedition managed to explore the pits of the buildings not only on the Citadel (as it was in 1947) but also on other areas in its eastern part. Works were widely carried out in the Okolny Grad which allowed to obtain materials about the planning of this part of the city outscirt. Excavations have been carried out near the Eletsky Monastery. The results of different years of research allow us to compare them and draw the conclusion — in the process of expedition participants gained some archaeological experience, began understand better the structure of the cultural layer and filling the pits of buildings. The shortcomings in the work of the head of expedition can be explained by the lack of archaeological experience in working with the «dry» cultural layer. Before the war, V. A. Bohusevych worked in Pskov and Novgorod and dealt with «wet» cultural layers and the remains of land structures. Each archeological site has its own characteristics and each researcher, starting the work, develops the methods, learns to understand these features and enriches his experience in the research process. In archeology there are no direct ways to accumulate new knowledge. New materials refute false theories, and their verification allows us to increase our understanding of the development of various parts of Chernihiv, to open new pages in its history. The first years of research by V. A. Bohusevych in Ukraine were this very period of accumulation of new knowledge, which he lacked due to low-quality training caused by poor state of archaeological science in the prewar period. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Наш ювілей Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років Excavations of V. A. Bohusevych in Chernihiv in 1947 and 1949 Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років
spellingShingle	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років Ситий, Ю.М. Наш ювілей
title_short	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років
title_full	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років
title_fullStr	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років
title_full_unstemmed	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років
title_sort	дослідження в. а. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років
author	Ситий, Ю.М.
author_facet	Ситий, Ю.М.
topic	Наш ювілей
topic_facet	Наш ювілей
publishDate	2022
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Excavations of V. A. Bohusevych in Chernihiv in 1947 and 1949
description	Стаття присвячена дослідженням В. А. Богусевича у Чернігові у 1947, 1949 рр. Узагальнюються результати робіт, простежено у якій послідовності проводилися роботи і що впливало на підведення підсумків досліджень. Результати робіт різних років дозволяють порівнювати їх між собою і зробити висновок про накопичення археологічного досвіду. Недоліки у роботі пояснюються отриманою перед війною підготовкою та відсутністю археологічного досвіду при роботах з «сухим» археологічним шаром. The excavations of V. A. Bohusevych in Chernihiv in 1947 and 1949 are analyzed in the paper. In the first year, the work was carried out on the terrace of the Desna River — on the Сitadel (the Dytynets), Okolny Grad and near the Eletsky Monastery. On the Сitadel V. A. Bohusevych looked for the remains of a barrow cemetery and did not watch the pits of buildings deepened into earth. In 1949, the expedition managed to explore the pits of the buildings not only on the Citadel (as it was in 1947) but also on other areas in its eastern part. Works were widely carried out in the Okolny Grad which allowed to obtain materials about the planning of this part of the city outscirt. Excavations have been carried out near the Eletsky Monastery. The results of different years of research allow us to compare them and draw the conclusion — in the process of expedition participants gained some archaeological experience, began understand better the structure of the cultural layer and filling the pits of buildings. The shortcomings in the work of the head of expedition can be explained by the lack of archaeological experience in working with the «dry» cultural layer. Before the war, V. A. Bohusevych worked in Pskov and Novgorod and dealt with «wet» cultural layers and the remains of land structures. Each archeological site has its own characteristics and each researcher, starting the work, develops the methods, learns to understand these features and enriches his experience in the research process. In archeology there are no direct ways to accumulate new knowledge. New materials refute false theories, and their verification allows us to increase our understanding of the development of various parts of Chernihiv, to open new pages in its history. The first years of research by V. A. Bohusevych in Ukraine were this very period of accumulation of new knowledge, which he lacked due to low-quality training caused by poor state of archaeological science in the prewar period.
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187622
citation_txt	Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років / Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 21-40. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT sitiiûm doslídžennâvabogusevičaučernígoví1947ta1949rokív AT sitiiûm excavationsofvabohusevychinchernihivin1947and1949
first_indexed	2025-11-26T18:13:43Z
last_indexed	2025-11-26T18:13:43Z
_version_	1850767075249750016
fulltext	21ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) УДК 902.2(477.51)”1947+1949”(091) DOI: 10.37445/adiu.2022.02.02 Ю. М. ситий дослідЖеннЯ В. А. БогУсеВиЧА У ЧернігоВі 1947 та 1949 років стаття присвячена дослідженням В. А. Богусе- вича у Чернігові у 1947, 1949 рр. Узагальнюються результати робіт, простежено у якій послідов- ності проводилися роботи і що впливало на підве- дення підсумків досліджень. Результати робіт різ- них років дозволяють порівнювати їх між собою і зробити висновок про накопичення археологічного досвіду. Недоліки у роботі пояснюються отрима- ною перед війною підготовкою та відсутністю ар- хеологічного досвіду при роботах з «сухим» археоло- гічним шаром. ключові слова: Давньоруський Чернігів, архео- логічні дослідження, експедиція В. А. Богусевича. Під час війни 1941—1945 рр. українська ар- хеологія зазнала значних людських втрат. Для відновлення археологічних інституцій в Украї- ну направлялися археологи з інших регіонів СРСР. Так після завершення війни до Інститу- ту археології у Київ був направлений в. А. бо- гусевич. У 1946 р. у чернігові почала працю- вати археологічна експедиція АН СРСР під керівництвом б. О. Рибакова. Уже протягом першого року археологи розгорнули досліджен- ня благовіщенського собору ХІІ ст. та розпоча- ли пошуки літописної Михайлівської церкви. Фінансування робіт проводилося Інститутом археології УРСР. Таким чином, починаючи з 1947 р., у чернігові одночасно працювали і московські і київські археологи. Якщо мос- ковські колеги поставили собі за мету досліди- ти за два сезони величезний благовіщенський собор, то київські археологи перед собою таких масштабних завдань поставити не могли. До чернігова під керівництвом в. А. богусевича приїхало усього кілька осіб. Окрім керівника, у складі експедиції були заступник началь- ника О. О. Попко (у минулому — директор чернігівського історичного музею) 1, молодші наукові співробітники С. Дьомін, ю. Колосов (у щоденнику згаданий як студент), І. євсей- чик, О. Савченко, які керували окремими розкопами або ділянками розкопів. Г. Попко та в. водоложська займалися камеральною обробкою матеріалу. У роботах на конкрет- них розкопах згадуються до 4 найманих ро- бітників. Археологічні дослідження повинні були дати відповіді на питання: «…де знаходився найд- ревніший чернігівський дитинець (його форма і розміри), де розташовувались древні населені частини міста (посад), як і в яких напрям- ках… відбувався ріст посада…» 2 (богусевич 1947, с. 2—3). Дослідження кінця ХІХ — почат- ку ХХ ст. були спрямовані в основному на вив- чення некрополю міста. в. А. богусевич, розуміючи, що такими си- лами неможливо проводити роботи широкими площами, застосував методику «розвідувально- го характеру» — закладення великої кількості розкопів розміром 4 × 4 м у різних частинах стародавнього чернігова. На території Дитин- ця (у звіті «Кремль») було зроблено зачистку водопровідної траншеї, закладено 6 розкопів та шурф (рис. 1). У дуже короткому тексті звіту згадані результати досліджень кількох розко- пів та зазначено наявність окремих різночас- них об’єктів (богусевич 1947, с. 1—20). До звіту додавався план ур. вал (територія Дитинця) з нанесеними розкопами. Схеми у 1. О. О. Попко, як знавець місцевих старожитностей консультував б. О. Рибакова у 1946 р., а згодом, під час експедиції 1947 р., — в. А. богусевича. 2. Тут і далі переклад наш.© ю. М. СИТИй, 2022 22 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей польових щоденниках дозволяють визначити, як нумерувалися розкопи 1. Роботи по траншеї водогону проводилися з метою пошуку Михайлівського храму, згада- ного у літопису під 1174 р. Траншея проходила через подвір’я сучасного Художнього музею, від цегляної огорожі в бік ганку музею. Товщина культурного шару сягала понад 2 м; знайдено окремі кістки від поховань людей. У післявоєн- ний час на місцевості ще знаходилася велика кількість різноманітних ям, траншей, залиш- ків бліндажів 1941 та 1943 рр. частину таких пошкоджень культурного шару було оглянуто, частину зачищено, а на місці окремих закладе- но розкопи. розкоп 1, за даними дослідника, був за- кладений 11 липня. він знаходився за 120 м на схід від південно-східного кута Спасо-Пре- ображенського собору на території Дитинця. за планами розкоп 1 був розбитий на захід від південного кута цегляної огорожі подвір’я 1. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, № 725, 771—775, 1545. Художнього музею. У польовому щоденнику зазначено, що на глибині 1,7 м зафіксовано шар будівельного сміття — вапно та уламки цегли (товщиною 3,5 см, шириною 18,0 см). У тексті звіту вказано, що на глибині 1,9 м було досліджено два поховання, орієнтовані голо- вою на захід. «Поховання, виявлені в розкопі № 1, не можуть, по-видимому, бути віднесені до дохристиянських курганних. Вони занадто близько розташовані одне до одного» (богусе- вич 1947, с. 5—6). Ця ремарка в. А. богусевича про те, що на Дитинці чернігова можуть бути курганні поховання, ймовірно, була резуль- татом знайомства дослідника з матеріалами робіт на Старокиївській горі, де виявлені сліди поховань під курганними насипами. У цьому випадку уявлення про чернігів формувалося у нього не за результатами аналізу отриманих в процесі роботи матеріалів, а згідно з уже існую- чих аналогій, відомих досліднику на прикладі інших пам’яток (в першу чергу Києва). У науковому архіві ІА НАН України знахо- дяться чернетки стратиграфій стінок розкопів, які текстово можна викласти у вигляді таблиць. рис. 1. План Дитинця чернігова з розкопами ХІХ—ХХІ ст. 1947 р.: 1 — розкоп 1; 2 — розкоп 2; 3 — роз- коп 3; 4 — розкоп 4; 5 — розкоп 5; 6 — розкоп 6; 7 — розкоп на Цитаделі; 8 — розкоп 1 у Катерининському парку; 9 — розкоп 2 у Катерининському парку; 10 — розкоп 3 у Катерининському парку; 16 — траншея 1; 1949 р.: 11 — розкоп 1; 12 — розкоп 2; 13 — розкоп 3; 14 — розкоп 4 (у Катерининському парку); 15 — роз- коп 5; 17 — розкоп 7; 1951 р.: 18 — розкоп 2; 1984 р.: 19 — траншея 23ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років таблиця 1. Стратиграфія північної стінки розкопу 1 № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,03 Дерен — ХХ 2 0,03—0,25 Сірий з цеглою — ХХ 3 0,25—0,5 Світло-сірий з цеглою Підковка на чобіт, денце скляної посудини, кера- міка ХІ—ХІІ, ХVІ ст., ухналь ХІХ 4 0,5—0,6 Сірий з цеглою, вап- ном, деревним тліном Скляний посуд ХVІІ—ХVІІІ 5 0,6—1,7 Сірий з цеглою та вапном Кахлі, вінця скляних посудин ХVІІ ст., скляні браслети, кераміка кінця Х, ХV—ХVІ ст., цвях ХV—ХVІІ 6 1,7—2,25 Сірий з вугликами, кіс- тками та білим піском Смальта, скляні та пластинчатий бронзовий брас- лети, намистина, проколка кістяна, уламки амфор, язичок пряжки, плінфа, кераміка Х—ХІ ст., цвях ХІІ—ХІІІ 7 2,25—2,45 білий пісок з сірою землею Ручка чорнолощеної посудини, ліпна кераміка, кераміка початку Х—ХІІ ст. ІІ (?) — ХІ 8 2,45 Материк (білий пісок і червона глина) — — таблиця 2. Стратиграфія північної стінки розкопу 2 № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,4 Дерен, чорний ґрунт Ніж, скляний бокал, пластина, цвях ХХ 2 0,4—0,7 Сірий з червоною цеглою Кераміка ХІІ—ХІІІ, кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст., люлька, фрагмент завіси ХVІІІ—ХІХ 3 0,7—1,25 Сірий з цеглою та вапном Скло ХVІІІ ст., кераміка ХІІ—ХІV, кінця ХVІ, дру- гої половини ХVІІ ст., підковки на чоботи ХVІІІ ст., завіса, скляний посуд, брусок з пісковику ХVІІІ 4 1,25—1,3 біле вапно — ХVІІ 5 1,3—1,7 Печина з глиною Кераміка ХІІ, ХV — кінця ХVІ ст., скляний браслет ХІІІ—ХVІІ 6 1,7—2,0 Сірий з глиною Скляні браслети, пряслице шиферне, плінфа, кераміка Х ст. ХІІ—ХІІІ 7 2,0—2,25 чорний Риб’яча луска, кераміка Х—ХІІІ ст. та плінфа ХІІ—ХІІІ ст. Х—ХІІ 8 2,25—2,3 Материк (глина) — — таблиця 3. Стратиграфія північної стінки розкопу 3 № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,2 Дерен, чорний ґрунт — ХХ 2 0,2—0,4 Сірий ґрунт з вуглика- ми, цеглою та глиною — ХІХ 3 0,4—0,45 вапно та камінь — 2 пол. ХVІІІ. 4 0,45—0,6 червона глина, цегла та вуглики Цем’янка, цвях, скляний браслет 1750 р. 5 0,6—1,0 Глина з вугликами та цеглою Люлька, ніж із заклепками 1718— 1750 р. 6 1,0—1,4 чорний пухкий з цеглою, вугликами та перегноєм Кахлі, скляний бокал та підковка на чобіт ХVІІ ст., уламок завіси 1239— 1718 р. 7 1,4—1,95 чорний щільний ґрунт Свинцева скручена пластина (від даху собору?), вінце горщика ХVІ ст., кераміка ХІ—ХІІ ст. Х—ХІІІ 8 1,95 Материк — — 24 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей за планом, на рівні поховань (глибина 1,7— 1,8 м) розкоп звузився з кожного боку на 0,3 м і його площа становила 11,5 м2. У 1940—50-х рр. існувала практика залишати усередині розкопу земляні сходи (які дослідники називали тераси) для полегшення робіт. Подібна методика змен- шувала площу досліджень з 16 м2 до 12 м2 і не дозволяла зафіксувати повну стратиграфію всіх стінок. чим глибший був розкоп, тим меншу площу вдавалося дослідити на його дні. Таким чином, при початковій площі розкопу 16 м2 кот- ловани споруд могли буди зафіксовані на пло- щі близько 9 м2, а виявлений на рівні материка котлован об’єкту практично завжди потрапляв частково під стінки розкопу, а частково — під не копану ділянку. Досить часто робітники проко- пували материковий шар, що ще більше усклад- нювало правильне розуміння об’єктів у розкопі. Тривалість життя на Дитинці і, відповідно, на- явність значної кількості різночасових об’єктів значно ускладнювали фіксацію шарів. Матеріали, що походили з розкопу записува- лися в опис з позначенням розкопу, квадрату (чи кількох квадратів) та глибини. У розкопах споруди не виділялися і не нумерувалися, в публікаціях також відсутня їх нумерація. Опис об’єктів та споруд в окремих випадках подано, але визначитися, про що конкретно йде мова таблиця 4. Стратиграфія північної стінки розкопу 4 № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,35 Дерен, чорний ґрунт залізний стрижень, брусок з пісковику, петля стремена, вапно, ніжка чарки ХІХ ст. ХІХ—ХХ 2 0,35—0,6 чорний щільний ґрунт Фрагменти амфор з дрібним рифленням ХVІІІ 3 0,6—1,1 чорний з цеглою та глиною залізний стрижень, люлька, кераміка ХІV— ХV ст., цвяхи ХІІІ—ХVІІ 4 1,1—1,2 Горілий шар, попіл — 1239 р. 5 1,2—1,9 Глина, чорний, вугли- ки, цегла вінце горщика другої половини Х ст. Х—ХІІІ 6 1,9 Материк (сіра глина ) — — таблиця 5. Стратиграфія північної стінки розкопу 5 № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,25 Дерен, чорний пухкий ґрунт — — 2 0,25—0,45 Сірий щільний ґрунт Сталева виделка з кістяним руків’ям ХІХ 3 0,45—0,6 Пухкий ґрунт з вугли- ками — — 4 0,6—0,8 жовта глина з цеглою частина дзвоника, хрестик ХІХ 5 0,8—1,2 Цегла Іконка-складень, риб’яча луска, кераміка кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст. ХVІІ—ХVІІІ 6 1,2—1,4 вапно Кераміка Х, ХVІІ—ХVІІІ ст. ХVІІ—ХVІІІ 7 1,4—2,0 Шари, порушені котло- ванами Кераміка другої половини ХVІІ — початку ХVІІІ ст., тарілка з розписом поливою ХVІІІ ст. ХVІІ—ХVІІІ таблиця 6. Стратиграфія північної стінки розкопу № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,35 Дерен, чорний ґрунт бочки середини ХХ ст. ХХ 2 0,35—0,8 білий щільний пісок Глиняне грузило, кахлі, вістря стріли ХІХ 3 0,8—1,05 Сірий щільний ґрунт частина скляного бокалу ХVІІ—ХVІІІ 4 1,05 Материк (пісок із глиною) Кераміка кінця Х ст. — 25ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років досить складно. все це свідчить про відсутність польового досвіду учасників експедиції. Судячи з чернеток стратиграфій стінок роз- копу, у північно-східному куті (кв. 3) з глиби- ни 1,8 м до 3,1 м від рівня дерну знаходився котлован споруди, що може вказувати на її да- тування у межах ХІІ — серединою ХІІІ ст. На глибині 1,8 м над котлованом зображений горі- лий прошарок (сліди пожежі 1239 р.). з кв. 3 походив камінь (точильний брусок?) та кера- міка ХІІ — середини ХІІІ ст. На глибині 3,4 м знайдені денце посудини Х ст. та фрагмент стінки амфори з рифленою поверхнею. У стратиграфії південної стінки, ймовірно, теж фіксувався об’єкт. з кв. 4 (південно-схід- ний кут розкопу) з глибини 2,0 м походила підковка на чобіт, можливо ХVІІ ст. (рис. 2: 12) Стратиграфії західної та південної стінок роз- копу містять заповнення котловану потужніс- тю щонайменше до 2,4 м. згідно опису матеріалів (індивідуальні та масові знахідки матеріал з усіх розкопів за- писані у єдиному описі), з розкопу 1 походили № 1—211, 922—939. Серед матеріалів згадані: № 73, 106, 191, — шматки шлаків (з гл. 1,0; 2,0; 2,35 м). розкоп 2 був закладений 11 липня. він зна- ходився на північний захід від попереднього та на захід від цегляної огорожі подвір’я Худож- нього музею. У звіті розкоп не описаний. таблиця 7. Стратиграфія східної стінки розкопу 3 у Катерининському парку № шару Глибина, м Назва шару Мате- ріали Датування, ст. 1 0—0,35 чорний пухкий ґрунт — ХХ 2 0,35—2,0 чорний ґрунт з цеглою, глиною, вапном та шматка- ми дерева — ХVІІІ—ХІХ 3 (2,0—2,1)—(2,5—2,6) Глина з вапном (шар з нахилом на південь і пере- криває котлован) — ХVІІ—ХVІІІ 4 (2,2—2,3)—(2,6—2,7) Сірий ґрунт з вугликами (шар з нахилом на південь) — ХVІІ 5 (2,3—2,4)—(2,7—2,85) Сірий ґрунт з вугликами та попелом (шар з нахилом на південь) — ХVІІ 6 (2,4—2,6)—(2,85—3,0) біла глина (шар з нахилом на південь) — ХVІІ 7 (2,6—2,8)—(3,0—3,4) Сірий ґрунт з вугликами (шар з нахилом на південь) — ХVІІ 8 2,8 Материк (щільний пісок) — — таблиця 8. Стратиграфія південної стінки розкопу 1 № шару Глибина, м Назва шару Матеріали Датування, ст. 1 0—0,65 Дерен, чорний ґрунт — ХХ 2 0,65—0,7 Пісок Пляшка ХІХ 3 0,7—1,0 чорний ґрунт Скляний браслет, кремінь, оброблений ріг ХVІІІ 4 1,0—1,1 вапно — Кінець ХVІІ 5 1,1—1,15 чорний ґрунт — Кінець ХVІІ 6 1,15—1,35 Цегла Кераміка Х—ХІІІ ст. Кінець ХVІІ 7 1,35—2,23 чорний ґрунт Скляний браслет, фрагменти амфор, підкова, вістря стріли, поливна плитка, ніж, монета 1747 р., смальта, жовта двочасткова намистина, кераміка Х—ХІІ ст. ХІІІ—ХVІІ 8 2,23—2,3 вуглики й пічина Скляний браслет, фрагменти амфор ХІІІ 9 2,3—2,5 Суглинок Скляні браслети, плитка підлоги із зеленою поливою, фрагменти амфор, скляна намистина темно-зеленого кольору, кераміка Х, ХІІ—ХІІІ (котлован), ХVІІІ (поховання) ст. ХІІ і ХVІІІ 10 2,5—2,6 вуглики Фрагменти амфор, смальта, висла печатка, скля- на намистина бірюзового кольору ХІІ 11 2,6—2,75 Сірий суглинок Фрагменти амфор Х—ХІІ 12 2,75 Материк — — 26 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей У щоденнику зазначено, що у північно-схід- ному куті розкопу до глибини 1,1 м спостеріга- лося заповнення вапнякової ями. згідно опису, з розкопу 2 походили № 212—321, 940—968. Серед матеріалів згадані: № 280 — шматок шлаку (з гл. 0,35 м) та № 286 — шматок болот- ної руди (з гл. 0,8 м). У південній стінці розкопу з глибини 0,9 м фіксувався котлован споруди. він перекри- тий шаром з вапном, що лежав з нахилом — з півночі на південь. Імовірно, з котловану (дно на глибині 2,7 м) походила кераміка ХVІІІ ст., камінь та ніж із заклепками для дерев’яного руків’я. У щоденнику вказано, що 16 липня досягли рівня материка на глибині 2,3 м. На глибині 2,0 м у кв. 4 знайдено уламок кахлі із зеленою поливою. зображення на виробі нага- дує шию орла з гербових кахлів (рис. 3: 10). з кв. 1, з глибини 3,4 м походило вінце горщика ХІІ ст. та уламок амфори з дрібним рифленням поверхні. розкоп 3 був закладений 11 липня. він зна- ходився на південний захід від розкопу 1 та на північ від будівлі Історичного музею. У звіті розкоп не описаний. згідно опису, з розкопу 3 походили № 322—475, 515—524. Серед матеріалів зга- дані: № 442— шматки шлаку (з гл. 0,75 м) та № 444 — шматок болотної руди (з гл. 0,75 м), 523 — шматок кварцу (з гл. 1,15 м). У північно-східному куті знаходився котлован об’єкту, зафіксований з глибини 0,9—1,0 м. Така глибина залягання може вказувати на існуван- ня споруди у кінці ХVІІ — на початку ХVІІІ ст. (рис. 4) У південно-західному куті розкопу є горі- лий прошарок (1239 р.?), що перекривав котлован споруди, з якого походила кераміка ХІІІ ст. та точильний брусок. з глибини 2,5 м походив фраг- мент кістяної проколки; з кв. 2 з глибини 2,15 м — кераміка ХІІ—ХV ст., фрагмент амфори. Розкоп 3 був закінчений 16 липня (на шостий день робіт). розкоп 4 було розпочато 11 липня. він зна- ходився на південний захід від попереднього, на захід від будівлі Історичного музею і розта- шований найближче до Спасо-Преображенсь- кого собору. У звіті розкоп не описаний. згідно запису у щоденнику, 17 липня на роз- копі проводилася розчистка споруди ХVІІ ст., інтерпретованої як горн. рис. 2. Дитинець, розкоп 1, 1947 р., знахід- ки: 1, 11, 12 — залізо; 2—10, 14 — скло; 13 — кістка; 15—28 — кераміка 27ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років У північно-східному куті з глибини 0,9—1,0 м зафіксовано котлован до 2,6 м завглибшки від рівня дерну. з кв. 2 із глибини 2,5 м походила підковка на чобіт, яку можна датувати ХVІІ ст., а з глибини 3,2 м — залізне шило (рис. 5: 2). за описом з розкопу 4 походили знахідки № 476—514. Серед яких згаданий № 503 — шматок шлаку (з гл. 1,0 м). У польовому щоденнику 2 в. А. богусевича за 20.07 є запис: «…розкоп № 4. У північній частині розкопа, на глибині… товстий шар золи та вугликів [над рядком вставлено — вугільний шар 20—30 см] із вмістом горілих людських кісток і дрібних фрагментів кера- міки товстостінної. серед них невеликий фрагмент вінчика маленької посудини силь- рис. 3. Дитинець, розкоп 2, 1947 р., знахідки: 1— 3 — залізо; 4, 5 — скло; 6, 15 — камінь; 7—14 — ке- раміка рис. 4. Дитинець, розкоп 3, 1947 р., знахідки: 1, 3 — скло; 2, 4, 6, 8 — залізо; 5 — свинець; 7 — кістка; 8, 10 — кераміка 28 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей но відігнутий кружальний товстостінний. Можна припустити, що це остатки трупос- палення, часу дохри…». Два останні слова були закреслені. У тексті намальований профіль кругового вінця з манжетом другої половини Х ст. У звіті на с. 19, у підсумках робіт було на- писано: «Відсутність слідів житлових і госп. споруд і наявність слідів трупоспалення на території в 100 м на схід від спаського собору викликає припущення про наявність тут дох- ристиянського могильника, що існував тут до часу побудови спаського собору. Це підтверд- жується назвою місцевості — «Могилки», що знаходиться безпосередньо на північ від Крем- ля і зберегла таку назву до хІх ст.» 1 У пуб- лікаціях початкові припущення подавалися як доведені факти. Роздуми дослідника з приводу поховань на розкопі 1 вказують, що він шукав на території Дитинця дохристиянський могильник, а наяв- ність горілої деревини дозволила висловити гі- потезу про розташування курганів на місці Ди- тинця у Х ст. визначення перепалених кісток, як належних людині, ставить питання, на які не можна дати однозначної відповіді. Швидше за все, ми маємо справу з упередженістю до- слідника, яка на сторінках звіту трансформу- валася на ствердження про фіксацію залишків курганного поховання (за обрядом кремації). У стратиграфії північної стінки розкопу 4 була зафіксована горіла деревина на краю котловану (про котловани споруд у звіті зазна- чено, що їх взагалі не знайдено), при цьому у котловані фіксувався шар сірої глини, чорної землі, з включенням вугликів та шматків цег- ли. Наявність цегли (чи плінфи?) вказує на да- тування шару не раніше часу побудови Спась- кого собору. На сьогодні відомо, що територія на схід від Спаського собору була забудована уже в пер- шій половині Х ст., і вести розмову про курган- ний могильник недоречно. Якщо палені людсь- кі кістки дійсно у розкопі були, то ця знахідка може бути ранішою, чи підтверджувати гіпо- тезу про існування на місці Спаського собору 1. з топонімом «Могилки» був пов’язаний цвинтар Миколаївської церкви ХVІІ—ХVІІІ ст. розташова- ний саме на північ від Дитинцю. язичницького капища, але точно не курганно- го могильника. Перший запис про розкоп 5 міститься у що- деннику за 20 липня. Розкоп був розбитий у південно-західній частині території Дитинця (біля паркової скульптури білого ведмедя). У тексті звіту зазначено, що розкоп потрапив на залишки мурованого будинку, датованого до- слідником кінцем ХVІІ—ХVІІІ ст. У розкопі були виявлені залишки цегляних фундаментів, які дослідники датували ХVІІ— ХVІІІ ст., а до них у ХІХ ст. були прибудовані сходи. У тексті звіту розкоп 5 описаний на 9—11 сторінках. На відміну від інших розко- пів, тут були чітко виражені залишки наземної будівлі. в. А. богусевич мав досвід вивчення наземних споруд, і тому приділив цьому розко- пу значно більше уваги, хоча будівля й датова- на ХVІІ—ХІХ ст. (рис. 6). згідно опису матеріалу, з розкопу 5 походи- ли № 525—648, 969—977. У котловані знай- дені денце пізньосередньовічного горщика зі смолою в середині, цвяхи, фрагмент скляного браслета. Розкоп 5 був закінчений 23 липня. Ми не знаємо, чи працювали дві експедиції (б. О. Рибакова та в. А. богусевича) одночасно (скоріш за все, так), але в публікації б. О. Ри- бакова, присвяченій чернігову (Рыбаков 1949, с. 60) є лише згадка про те, що у чернігові са- мостійно працювали археологи з Києва. Про- фесор більше не згадував про роботи київських колег. У публікації 1949 р. у б. О. Рибаковим досить добре описані майже усі складові части- ни міста. його думки про поділ Дитинця на дві частини (південно-західну і північно-східну) в. А. богусевич спробував підкріпити матеріа- лами своїх досліджень на розкопі 6. розкоп 6 було закладено 20 липня у південній частині Дитинця. він був закладений за 24 м на південний захід від південно-західного кута бу- динку Мазепи. На плані та у тексті щоденника в. А. богусевича згадуються розкопи 1 і 2 біля бу- динку Мазепи. На плані показано розкоп Г-подіб- ної форми. Скоріш за все, це розкоп з прирізкою (яка в описі може називатися розкопом 2 біля бу- динку Мазепи). У звіті розкоп не описаний. згідно опису, з розкопів біля будинку Мазепи походили № 649—921, 1797. Серед матеріалів згаданий № 843 — шматок шлаку (з гл. 2,7 м). рис. 5. Дитинець, роз- коп 4, 1947 р., знахід- ки: 1, 2, 5 — залізо; 3 — камінь; 4, 6 — ке- раміка 29ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років за результатами робіт на розкопах біля дому Мазепи дослідник дійшов наступного виснов- ку: «…ми тут мали засипку рову, зроблену в хVІІ—хVІІІ ст. Рів цей проходив у напрямку з півдня на північ… В розрізі рів має понад 8 метрів в верхній частині…». знов ми бачи- мо, що конкретним археологічним матеріалом робиться підтвердження уже існуючої (озвуче- ної б. О. Рибаковим) теорії. Слід сказати, що ця теорія не пройшла перевірку новими археоло- гічними дослідженнями. вона виникла під час аналізу рельєфу місцевості, розташованої на схід від Спасо-Преображенського собору. Там фіксувався перепад денної поверхні по лінії за- хід—схід, і б. О. Рибаков пояснив цей перепад наявністю засипаного рову, а насправді цей пе- репад був зумовлений наявністю огорожі тери- торії зі східного боку Спасо-Преображенського собору. У центральній частині цієї території активно здійснювалися поховання, що значно підняло рівень денної поверхні, а за огорожею такого підйому денної поверхні не було, що і зумовило перепад рівнів поверхні, а як резуль- тат — появу хибної теорії про поділ Дитинця на дві ділянки: південно-західну, укріплену раніше, і північно-східну, додану до складу Ди- тинця пізніше. У розкопах зафіксовано великий котлован підкліту наземної споруди. з котловану похо- див кремінь до рушниці, а з глибини 2,1 м — уламок кам’яного точильного круга, який розколовся навпіл, після чого його використо- вували для заточування дрібних предметів. У заповненні були уламки віконниць, цвяхи, фрагмент люльки, горщик, вінце скляної посу- дини кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст. (рис. 7). в. А. богусевич, потрапивши в розкопі 6 у ве- ликий котлован споруди ХVІІ—ХVІІІ ст., розта- шованої із заходу, біля проїжджої частини замко- вої вулиці, піддався хибній теорії назвав її ровом, хоча котловани жител з довжиною 8 м у черні- гові зустрічаються. виявивши у 1951 р. у східній частині Дитинця оборонний рів, в. А. богусевич став уже дещо по-іншому оцінювати результати робіт 1947 р. (богусевич 1951b, с. 5—6). Розкопи у південній частині (розкопи 5 і 6) потрапили до об’єктів ранньомодерного часу, і дослідник у щоденнику зробив запис: «…бас- тіон… На його влаштування було взято не менше 50000 кв. м. землі з території північної частини Кремля. Цим пояснюється відсут- ність древніх до хVІІІ ст. культурних шарів у багатьох місцях Кремля. Це встановлено мої- ми розвідками і розкопками проф. Б. А. Риба- кова». Досить цікаве зауваження щодо робіт б. О. Рибакова у південній частині Дитинця. Справа в тім, що в 1946 р. роботи на цих ділян- ках професором не проводилися, а продовжен- ня робіт з пошуку Михайлівського храму пла- нувалося, але звіт за 1947 р. у наукових архівах відсутній. Тому ми не знаємо, які пошукові ро- боти проводив б. О. Рибаков у 1947 р. рис. 6. Дитинець, розкоп 5, 1947 р., знахідки: 1 — скло; 2 — кольоровий метал; 3—5 — кераміка 30 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей Особливу увагу в. А. богусевич приділив до- слідженням у південній частині Дитинця — на території верхнього замку чи Цитаделі. Перед роботами на верхньому замку дослідник вва- жав його дитинцем чернігова та називав «роз- копом на валу» або «розкопом на Городищі». згідно опису, з розкопу «на Городищі» походили знахідки № 978—1353, 1741—1760, 1802, 1805. Текст звіту про дослідження на верхньому замку (1,5 машинописні сторінки) містить вис- новки дослідника щодо результатів проведе- них робіт. Розкоп було закладено 14 липня. Початко- вий його розмір ділянки становив 4 × 4 м (як і інших розкопів на Дитинці). згодом загальна площа розкопу була збільшена до 68 м2. Спо- чатку основна концентрація всіх сил була зо- середжена на ділянках одного розкопу. Після отримання з верхніх шарів матеріалів ХVІІ— ХІХ ст. людей почали переводити на інші роз- копи. Це можна пояснити бажанням началь- ника експедиції швидше закінчити роботи у чернігові. При характеристиці шарів, зафіксованих на верхньому замку у чернігові, слід мати на увазі, що чистові креслення, розміщені у нау- ковому звіті та публікації матеріалів робіт, не відповідали результатам досліджень. На чис- товому кресленні верхнім намальований родю- чий шар (0,87 м), нижче — шар глини з піском (товщиною 0,5 м до гл. 1,37 м), ще нижче — чорнозем (до гл. 2,97 м), потім шар жовтого піс- ку (до гл. 4,09 м), нижче — чорнозем з піском (до гл. 4,52 м), пісок з глиною (до гл. 5,60 м) із включенням шару глини, піску та перегною, а на дні знаходився шар піску із вугіллям (тов- щиною 0,47 м до гл. 6,07 м). зображення шарів та їх залягання не відповідають чернетці стра- тиграфій розкопу, а такої глибини в розкопі не було навіть у місцях прокопування матери- ка. Що було досліджено на Цитаделі і як да- товано шари, розглянуто в окремій публікації ю. М. Ситого (Сытый 2021, с. 123—135). На поставлене на початку експедиції питан- ня — чи це найдавніше городище, чи бастіон ХVІІ ст., в. А. богусевич відповідь для себе знайшов, і такі дрібниці, як глибина розкопу, його вже не цікавили. висновки в. А. богусеви- ча про датування шарів ХVІІ—ХVІІІ ст. досить довго впливали на думки археологів, і тільки роботи, проведені в. П. Коваленком у 1989 р., змінили наші уявлення про стан збереженості та наявність об’єктів давньоруського часу у пів- денній частині Дитинця. рис. 7. Дитинець, розкоп 6, 1947 р., знахідки: 1, 2 — камінь; 3, 4, 6—8 — кераміка; 5 — скло 31ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років Одним із завдань експедиції було дослід- ження посадів, тому з Дитинця роботи були перенесені на ділянку Окольного міста, яку дослідник помилково називав Третяком. Після пожежі 1941 р., яка знищила довоєнну забудо- ву на території Окольного міста, на північний захід від Катерининської церкви залишили- ся пошкоджені ділянки ґрунту, придатні для археологічних досліджень. Наявність вільної території дозволила у 1947 р. в. А. богусевичу закласти на 35 м на північний захід від церкви розкоп 1, а на 10 м на північний схід від ньо- го — 2 (по 16 м2 кожний) (Сытый 2017, с. 409— 420). Розкоп 1 був закладений 21 липня, а у щоденнику згадано про фотографування печі у споруді ХІІ—ХІІІ ст. 24 липня — таким чи- ном розкоп площею 16 м2 був досліджений за 4—5 днів. 23 липня розбитий розкоп 2, а в що- деннику О. Савченко зазначено, що 28 липня на розкопі досягли дна на глибині 3,0 м. У розкопі 1 було відкрито частину житла ХІІ—ХІІІ ст. (богусевич 1952, с. 60—61). згідно опису, з розкопу 1 походили знахідки № 1354— 1489, 1798—1801, 1803—1804, серед яких була плінфа зі знаками на постелі, кераміка Х, ХІІ—ХІІІ та ХVІІ—ХVІІІ ст. (рис. 8: 1—7). Се- ред матеріалів згадані № 1540—1541 — шмат- ки шлаку (з гл. 1,7 м). Різниця у товщині культурного шару біля Катерининської церкви (котлован житла ХІІ—ХІІІ ст. гарно фіксувався на фоні материка), у порівнянні з територією Дитинця, здалася досліднику більш пер- спективною для подальших досліджень. У розкопі 2 було виявлено рів, заси- паний перегноєм, з великою кількістю матеріалів ХVІІІ ст. Датування рову було зроблено за матеріалами, що по- ходять із основного заповнення, а на- явність у нижньому заповненні більш ранніх матеріалів слід відносити до за- мивів рову давньоруським культурним шаром. згідно опису, з розкопу 2 похо- дили знахідки № 1484—1607, 1784— 1797. Серед них знаходилися шматки шкіряного взуття та вовняного одягу, уламки люльок, фрагменти скляного посуду, уламки орнаментованих ка- хлів, круглі скляні намистини, цвяхи, сокира, уламки залізних предметів, металургійні шлаки, глиняне рибаль- ське грузило. Усі ці знахідки вказують на досить тривалий період формуван- ня основного заповнення рову. У куль- турному шарі розкопів фіксувалася плінфа від зруйнованого храму та ке- раміка Х—ХІ ст. (рис. 8: 8). за планами фортеці ХVІІІ ст. можна зрозуміти, що Катерининський бастіон мав рів саме на цій ділянці парку. через значну зливу, що пройшла 18 липня, на наступний день були про- ведені роботи по зачистці культурного шару на схилі, південніше Катерининської церкви і за- фіксована його товщина — 2,0 м. У культурному шарі фіксувалася кераміка ХVІІ ст., кераміка та уламки плінфи ХІІ ст. були помітні горілі про- шарки, які, на думку дослідників, відносилися до залишків підлоги землянок. На городі за 3 м на південь від східного кута Катерининської церкви з метою виявлення фундаментів давньоруського храму було закладено розкоп 3 розмірами 2 × 4 м, орієнтований довгою віссю з півдня на північ. з розкопу 3 в описі кераміка відсутня, але є кера- міка, позначена «Третяк підйомний матеріал». в день, коли копався розкоп, робилися зачистки та збирання матеріалу на пошкоджених ділянках і тому матеріали з розкопу могли бути змішані і зашифровані під № 1608—1617. Розкоп натрапив на склепи та поховання ХVІІІ—ХІХ ст. і тому був зменшений до роз- мірів 2 × 2 м. Працювали у північній частині розкопу — там, де не було цегляних склепів. чернетки стратиграфій фіксують різні культур- ні шари та поховання у домовинах. Найбільш цікава стратиграфія східної стінки розкопу. Церкву збудували на краю материкової те- раси. за часи, що пройшли до освячення цер- кви у 1715 р., рівень денної поверхні постійно рис. 8. Дитинець, кераміка з розкопів у Катерининському парку 1947 р.: 1—7 — розкоп 1; 8 — розкоп 2 32 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей змінювався. Тривалий час на краю тераси від- кладався культурний шар, будувалися різні об’єкти, на край тераси переміщувалися різні матеріали, у тому числі й будівельні. Під час побудови Катерининської церкви ґрунт з фун- даментних ровів та котловану крипти (під схід- ною частиною храму) та залишки цегли з вап- ном теж були викинуті у східному напрямку і край тераси ще змістився на південь та схід. У стратиграфії зафіксований нахил шарів, починаючи з глибини близько 2,0 м у східній стінці розкопу. Стратиграфія південної стінки також вказує на існування котловану спору- ди, у якому і відклалися шари 3—7. Можемо зазначити, що прошарок глини з вапном та розташований вище шар цегли з вапном (час будівництва церкви) на 0,3 м просіли до запов- нення цього котловану. Така стратиграфія доз- воляє датувати котлован ХVІІ ст. Таким чином, у розкопі 3 фіксувався культурний шар значно пошкоджений досить щільно розташованими похованнями (на окремих ділянках до глибини 2,5 м), та частина котловану споруди, західна стінка якої майже вертикальна, а північна — більш полога. Котлован заходив під південно- східний кут розкопу. Котлован глибиною 0,8 м фіксувався з глибини 2,0 м від рівня дерну і на 0,4 м заходив в шар материка. У північній частині стратиграфії була вияв- лена могильна яма з домовиною, що знищи- ла частину стратиграфії до глибини 2,4 м. У стратиграфії південної стінки розкопу також фіксується край могильної ями із залишками домовини. У північній частині розкопу на гли- бині 2,5 м було виявлено домовину довжиною 1,6 м, орієнтовану по лінії схід — захід з від- хиленням на південь. Домовина мала ширину 0,55 м (у головах) і звужувалася в районі ніг. з цього поховання до колекції музею потрапило жіноче шкіряне взуття. Роботи на території Окольного міста були продовжені по вул. 25 жовтня буд. № 6, 8 (су- часна вул. Кирпоноса). У розкопі площею 20 м2 досліджено залишки житла ХІІ—ХІІІ ст., в яко- му виявили поливні плитки на підлозі. житло було описано у статті в. А. богусевича присвя- ченій результатам робіт 1947 та 1949 рр. (богу- севич 1951a, с. 119—121). згідно опису, з розкопу по вул. 25 жовтня похо- дили знахідки № 1617—1740. Серед матеріалів згадані № 1679 — шматок шлаку (з гл. 2,15 м) та № 1750 — шматок криці (з гл. 0,75 м). На плані ур. вал нанесено шурф, розта- шований на північ від борисоглібського со- бору, з якого згідно опису походили знахідки № 1761—1765. Серед матеріалів згаданий № 1764— шматок шлаку. згідно опису, з шур- фу 1 на єлецькій горі походили № 1765—1770, а з шурфу 2 — № 1784—1783. Слід вказати яким чином проводилися робо- ти. Експедиція розпочала роботу 10 липня, а завершила у серпні, хоча керівник експедиції відбув до столиці 1 серпня (загальна площа до- сліджень за нашими підрахунками становила приблизно 170 м2). записи у польовому щоден- нику в. А. богусевича дуже стислі (дещо більше він писав про дослідження на Цитаделі — Сы- тый 2021, с. 123—135). він зрідка робив записи про знахідки, у звіті стверджував, що давньо- руська забудова відсутня, що свідчить про його слабку польову підготовку. в. А. богусевич у довоєнний час працював у Пскові та велико- му Новгороді і, напевно, сподівався у розкопах побачити деревину від давньоруських споруд. Але сухий культурний шар чернігова зберігає лише сліди деревини у горілому (краще) чи зіт- лілому (гірше) вигляді. Саме з цим, скоріш за все, і пов’язане його твердження про відсутність споруд на Дитинці чернігова, хоча котловани у чернетках стратиграфій є. А його упередженість щодо існування курганного могильника та на- сипу бастіону на Цитаделі суперечила виявле- ним шарам та отриманим матеріалам, однак все рівно знайшла своє відображення у тексті звіту, а згодом і в публікаціях. Дослідники, які аналізували роботи в. А. богусевича, так чи інакше стикалися з його твердженням про ви- явлення на Дитинці залишків тілоспалення. У статті, вміщеній у виданні «Археология Ук- раинской СССР» і присвяченій дослідженням чернігова 1947 р., є згадка про матеріали, як про могильник з трупоспаленням (без вказівки курганний), розташований поряд з ймовірним розташуванням святилища (блифельд, Кова- ленко, 1986, с. 274). записи у польовому щоденнику зроблені під час робіт на Цитаделі (так званий розкоп на валу) свідчать на значний поспіх у виконанні робіт. за 21 день експедиції були проведені до- слідження на 7 розкопах (на плані ще показа- ний шурф з півночі від борисоглібського собору) на Дитинці, 3 розкопах біля Катерининської церкви, розпочато роботи на вул. 25 жовтня та закладено 2 шурфи на єлецькій горі. У чорновому варіанті книги Д. І. бліфельда про Шестовицю є вказівка, що в. А. богусевич у 1947 р. дослідив один курган у Шестовиці. знов, скоріш за все, ми маємо справу з архе- ологічним досвідом науковця (розумів як вла- штовані і як досліджуються кургани) і який він хотів реалізувати 1. 1. з 5 липня по 14 серпня на території чернігівської обл. працювала маршрутна експедиція І. І. Ля- пушкіна. У щоденниках І. І. Ляпушкіна є згадки про експонати у музеї та огляд місця робіт експе- диції б. О. Рибакова 1946 р. (веремейчик 2008, с. 40—47). Щоденник в. А. богусевича вказує на 10 липня як на перший день чернігівської експе- диції. Напевно, члени двох експедицій спілкува- лися, і І. І. Ляпушкін розповідав про знахідку ті- лоспалення у Шестовиці. Можливо, І. І. Ляпушкін зацікавив в. А. богусевича курганами у с. Шесто- виця і при всій обмеженості часу на роботи в чер- нігові дослідник зміг попрацювати у Шестовиці. 33ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років застосована методика «розвідувального ха- рактеру» дозволила виявити перспективні ді- лянки для подальших досліджень. У 1947 р. не було чіткого розуміння розмірів міста дав- ньоруського часу, і тому роботи обмежували- ся територією Дитинця та західної частини Окольного міста. були виявлені матеріали Х—ХVІІІ ст., визначена товщина культурного шару. Не обійшлося і без прикрих помилок (вис- новки про нашарування Цитаделі та ділянку, наближену до неї), зумовлених упередженим ставленням до шарів другої половини ХІІІ— ХVІІІ ст. Матеріали робіт частково потрапили до фондів чернігівського обласного історичного музею імені в. в. Тарновського (інв. № чОІМ варх. 301 (303 од.)). Наявний у музеї матеріал дозволяє датувати шари, зафіксовані у чернет- ках стратиграфій. значний вплив на подальші археологічні дослідження та гіпотези щодо виникнення та розвитку міста мало хибне твердження про на- явність на Дитинці слідів курганного могиль- ника. Якщо на Дитинці люди не жили, то пос- тавало питання — де ж вони жили? У 1947 р. учасник експедиції О. О. Попко склав звіт про пам’ятки на території міста, де писав про го- родище на території єлецького монастиря та наявність там більш ранніх матеріалів (Попко 1947, с. 1—10). Цю гіпотезу, про єлецьке горо- дище, з якого нібито розпочиналося життя у чернігові (богусевич 1951b, с. 120), члени екс- педиції спробували підкріпити матеріалами (у 1947 р. заклали 2 шурфи, а під час наступних експедицій закладалися розкопи у різних міс- цях). Наступна експедиція, якою керував в. А. бо- гусевич у чернігові, відбулася уже у 1949 р. Серед її учасників, окрім керівника, названі молодший науковий співробітник А. М. Ка- ленська, старший лаборант С. М. Кузнецова, лаборант О. Г. Гордієнко, кресляр в. Каменєв. Маємо науковий звіт та частково польові ма- теріали (богусевич 1949, с. 1—21) 1. звіт має 21 сторінку машинописного тексту, 16 сторі- нок з яких нагадують статтю про досліджен- ня чернігова. є згадка про територію Подолу. в. А. богусевич, маючи власні спостереження за будівельними роботами на траншеях на київському Подолі, зацікавився наявністю По- долу у чернігові, а під час однієї з екскурсій містом О. О. Попко показав досліднику такі ді- лянки на березі оз. Млиновище (старе річище р. Стрижень). Ця згадка була зроблена з метою можливого порівняння подолів двох давньо- руських міст. У звіті після загальних роздумів про дав- ньоруський чернігів на сторінках 17—21 про- аналізовано окремі категорії археологічних ма- теріалів. з тексту не можна зрозуміти, скільки і де знаходилися розкопи, і якого розміру вони 1. НА ІА НАН України, ф. 64, № 1052, 1546. були. було зазначено, що роботи проводилися в трьох місцях. На схід від Спасо-Преображенсь- кого собору, на території Пушкінського парку здійснювалися дослідження князівського двору та пошуки Михайлівського храму. Один розкоп був закладений на території Окольного міста, на північ від Катерининської церкви (рис. 1). Трете місце досліджень знаходилося на терасі, на території зі сходу від огорожі єлецького монастиря. Пошуками Михайлівського храму 1174 р. займався б. О. Рибаков у 1946—1947 р. Як одне із завдань експедиції, ця мета стави- лася і у 1949 р. Матеріали робіт 1949 р. частково потрапили до фондів чернігівського обласного історичного музею імені в. в. Тарновського (інв. № чОІМ варх. 311 (1344 од.)). частково уявлення про місце розташування та розміри розкопів дають польові плани. роз- коп 1 (4 × 4 м, орієнтований стінками за сторо- нами світу) знаходився на захід від південного кута огорожі Художнього музею (на південь чи південний схід від розкопу 1 1947 р.). У розкопі 1 1947 р., розташованому поряд, материк знаходився на глибині 2,45 м від рів- ня дерну. з глибини 2,25 м у 1949 р. походила тканина від поховань ХVІІІ ст., які прорізали майже всю товщину культурного шару. У роз- копах 1 (1947 р.), 1, 2 (1949 р.) були виявлені поховання, здійснені за християнським обря- дом, та поряд з ними залишки фундаментів му- рованої воскресенської церкви. Церква згоріла у 1750 р. і була розібрана на цеглу. Місце роз- ташування храму визначають плани фортеці, а більш точно фундаменти церкви були нанесені на план А. А. Карнабедом у 1972 р. (Карнабед 1972, с. 15). Таким чином, на сьогодні ми може- мо поховання, досліджені у 1947 та 1949 роках, віднести до цвинтаря воскресенської церкви ХVІІІ ст. і визначити, де вони знаходилися від- носно фундаментів храму. в інвентарному описі перший запис зробле- но 2 серпня, а останній 14 вересня 1949 р. Це може вказувати на час знахідки матеріалів на розкопі (дата на бірці), чи на дату шифруван- ня знахідок на камералці. Експедиція тривала у два рази довше, ніж у 1947 р., що дозволило дослідити розкопи більшої площі. в описах у графі «глибина» дуже часто зазна- чено «викид», що може вказувати на знахідку матеріалів не у розкопі, а у ґрунті викинутому з розкопу одразу чи під час його закопування. Цінність таких знахідок для датування розко- пів дуже не значна. Можливо, їх брали для по- повнення колекції музеїв, котрі під час війни втратили свої матеріали. згідно опису, з розкопу 1 походили знахідки під № 1—33, 61—78, 119—160, 171—185, 190— 251, 299—303, 305—312, 395, 481, 681—686, 765—768. У кв. 2/А на глибині 2,55 м знайде- на свинцева висла печатка. в. П. Коваленко та А. А. Молчанов так описали цю знахідку: 34 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей «Діаметр — 20—24 мм. Лиц. ст.: архангел у повний ріст, точечний обідок. Об. ст.: св. Феодор у повний ріст зі списом у правій руці і зі щитом у лівій руці, точечний обідок… від- несені В. Л. Яніним до новгородських князів другої половини хІІ ст…» (Коваленко, Молча- нов 1993, с. 213). У публікації (богусевич 1955, с. 9) вказано, що печатку було виявлено біля залишків великого будинку, на місці розташу- вання князівського двору. Аналізуючи знахід- ки уламків амфор з розкопів 1949 р., дослідник зазначив, що було знайдено 14 фрагментів. Слід зауважити, що у 1984 р. в. П. Коваленко, проводячи роботи, у траншеї під теплотрасу на північ від розкопів 1 (1947, 1949 рр.) зафіксу- вав пошкоджену споруду князівської медуші, з якої, напевно, і походили уламки амфор (Кова- ленко 1990, с. 22). з кв. 1/А (північна частина розкопу), з рівня материка і глибше походить кераміка ХІІ — се- редини ХІІІ ст., що може свідчити про наяв- ність котловану споруди, яка існувала до пог- рому 1239 р. (рис. 9). У кв. 1/б (південна частина розкопу), нижче рівня материка знайдені двочасткова намис- тина з жовтого скла, невелика намистина з темно-синього скла та кераміка Х ст., що може вказувати на існування котловану другої поло- вини Х ст. Останній матеріал з розкопу датований 11 серпня. розкоп 2 (2—4 × 6—10 м; 32 м2), орієнтова- ний довгою віссю з північного сходу на півден- ний захід), був розташований на південний схід від попереднього, зі східного боку від спуску на золотий пляж (дорога до гирла р. Стрижень). У розкопі зафіксовані траншея з трубами (у бік Стрижня), фундаменти воскресенської цер- кви та поховання навколо храму (до глибини 2,8 м). Поховання пробивали культурний шар та верхнє заповнення котлованів давньорусь- ких споруд. згідно опису, з розкопу 2 походили знахідки № 34—60, 79—118, 161—170, 186—189, 252— 298, 304, 313—394, 396—480, 482—680, 687— 764, 769—821, 926—940, 4016—4025. Матеріал у описі має дати 2—17 серпня та 13 вересня. Як зазначено у публікації (богусевич 1955, с. 5) в розкопі 2 на глибині 2,45 м був дослід- жений котлован господарчої споруди, датова- ний ІХ—Х ст. Котлован розмірами 2,3 × 2,3 м заглиблений в материк на 0,35—0,4 м і містив сліди згорілих конструкцій. У тексті вказано, що стіни були сплетені з прутів і обмазані з двох боків глиною. На 1 м на захід від попереднього був зафік- сований ще один котлован, дуже поруйнований похованнями ХVІІІ ст. У північно-східному куті котловану були знайдені залишки поруйнова- ної глиняної печі. На південь від споруд вияв- лена яма, яка разом з цими спорудами скла- дала забудову одного двору вірогідно, саме до цих котлованів відноситься кераміка другої половини Х ст. в. А. богусевич зафіксував знахідки шматків міді, свинцю та олова і пов’язав їх з князівськи- ми майстернями (богусевич 1949, с. 15). з гли- бини 2,0 м фіксувався котлован, орієнтований стінками за сторонами світу. з цією спорудою слід пов’язати уламки кераміки другої полови- ни ХІІ—ХІІІ ст. та чисельні скляні браслети. До цього часу також відносилась кам’яна фор- рис. 9. Дитинець, розкоп 1, 1949 р., знахід- ки: 1, 5 — залізо; 2—4 — скло; 6—14 — ке- раміка 35ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років мочка для відливки щитків перснів. знайдені п’ять пірофілітових пряслиць у кв. 8 та одне у кв. 2; у кв. 5 на глибині 1,65 м — невелика скляна намистина бірюзового кольору. (рис. 10: 1—7). розкоп 3 (2 × 2 м) знаходився біля північно- го кута будівлі Історичного музею. згідно опису від 12—20 серпня з розкопу 3 походили знахідки № 822—849, 922—925, 969— 977, 2015—2023, 2025—2029, 2055—2060. У розкопі знайдено залізний предмет (гл. 0,45 м), що нагадує фігурне вушко металевої посудини (ХVІІ—ХVІІІ ст?); на глибині 0,8—1,0 м кера- міка ХІ—ХІІ ст. (рис. 11: 1—4), а на глибинах 1,45, 2,0, 2,1, 255 м — фрагменти браслетів з жовтого, синього, блакитного, коричневого, зе- леного та чорного скла. розкоп 5 розташований на південний схід від розкопу 2 та на схід від дороги на золотий пляж. Спочатку була розбита траншея 1 × 8 м, орієнтована зі сходу на захід з відхиленням до півдня, потім у південно-західній частині зроб- лена прирізка 3 × 3 м на південь. загальна площа розкопу становила 17 м2. згідно опису, з розкопу 5 походили знахідки № 2362—2365, 2959—2983, 3251—2383, 3396— 3419, 3729—3760, 4012—4014. Дати зазначені у описі матеріалів — від 26 серпня по 12 вересня. в центральній частині розкопу фіксувався кот- лован зі слідами дерев’яної конструкції шири- ною 2,5 м, що була досліджена в межах розкопу на довжину до 3,5 м. з її існуванням, скоріш за все, пов’язані керамічна кришка ХVІІІ—ХІХ ст. та уламок вінця мідної посудини. У центральній частині розкопу була вияв- лена частина древнього котловану (названого житлом), прорізаного пізньою спорудою. Серед матеріалів відзначимо кераміку ХІІ—ХІІІ ст. (представлена уламками горщиків та корчаг), фрагменти скляних браслетів (кв. 1, гл. 2,7 м; кв. 2/б, гл. 1,9 м; кв. 4/А, гл. 3,15 м; кв. 3/А, гл. 2,8, 3,0 і 3,1 м; кв. 5, гл. 1,8 і 1,4 м; кв. 6, рис. 10. Дитинець, розкоп 2, 1949 р., знахідки: 1—6 — пірофіліт; 7 — скло; 8 — свинець; 9, 10 — залізо; 11—31 — кераміка 36 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей гл. 1,5 і 2,6 м; кв. 7, гл. 2,0 м), пірофілітове пряслице та фігурний виріб (ювелірна матри- ця) з кольорового металу (рис. 11: 5—10). розкоп 7 (2 × 10 м, орієнтація схід—захід) знаходився за 14 м на захід від південного кута будинку Художнього музею. згідно опису, з розкопу 7 походили знахід- ки № 3719—3728, 3761—3994, 4015. Дати за- значені в описі — 7—11 та 13 вересня. Серед знахідок були рибальський залізний гачок та невелика скляна намистина салатового кольо- ру (кв. 4, гл. 2,6 і 1,0 м) та кераміка Х—ХІ ст. (рис. 12). У кв. 2 є пляма, підписана словом «піч». в розкопі фіксувалися ями кінця Х ст., перекриті шарами ХІ ст. У кв. 1 з глибини 2,5— 2,8 м була взята кераміка і вказано, що вона походить з ями. Скоріш за все, материк знахо- дився десь на глибині 2,5—2,6 м. Фрагменти скляних браслетів виявлено у кв. 1, гл. 2,4 м; кв. 4, гл. 1,0 м; кв. 5, гл. 1,0 м; кв. 6, гл. 1,5 м. знахідки скляних браслетів можуть свідчи- ти, що на глибині від 1,5 до 2,4 м міг залягати культурний шар та об’єкти ХІІ—ХІІІ ст. Таким чином, можемо зазначити, що в роз- копах 1—3, 5, 7, закладених у східній частині Дитинця, слідів Михайлівського храму так і не вдалося виявити, разом з тим було досліджено ряд об’єктів Х—ХVІІІ ст. та поховань ХVІІІ ст. На відміну від 1947 р., під час робіт 1949 р. були зафіксовані котловани споруд. У публі- кації згадано (богусевич 1952, с. 59—61) три котловани споруд ІХ—Х ст. та чотири — ХІІ— ХІІІ ст. у розкопах на схід від Спасо-Преоб- раженського собору. Скоріш за все, протягом 1947—1949 рр. дослідник отримав певний до- свід і став краще розуміти специфіку «сухого» культурного шару. Роботи 1947 р. на території Катерининського скверу показали меншу концентрацію пізнь- осередньовічних шарів і гарну збереженість шарів давньоруських. При меншій потужності культурного шару це дозволяло розкрити біль- шу площу і отримати кращі результати. У роз- копі було виявлено 8 споруд Х—ХVІІІ ст. Ма- теріали цього розкопу вже були оприлюднені раніше. (Сытый 2017, с. 409—420). Площа розкопу була найбільша і, відповід- но, матеріалу з нього взято було найбільше. згідно опису, з розкопу походили № 850—921, 941—968, 978—2014, 2030—2054, 2061—2361, 2366—2958, 2984—3181, 3284—3395, 3420— 3718, 4026. Матеріал в описі датований з 15 сер- пня по 6 та 14 вересня. У описі вказані номери квадратів зі знахідками, але не вказувалися номери споруд (скоріш за все, вони взагалі не нумерувалися). На польовому плані є розбивка та нумерація квадратів, і тому розібратися, які матеріали походить з котлованів конкретних споруд, важко, але все ж таки можливо. У пуб- лікаціях датування споруд вказане, а матеріал з них практично не згадується. розкоп 6 (1 × 11 м) знаходився на мисі, на схід від огорожі єлецького монастиря. з розкопу походили № 3182—3250, позначені 31 серпня. Серед матеріалів, що зберігаються у чернігівському історичному музеї, є кераміка домонастирського часу — ліпна слов’янська та кругова давньоруська Х ст. та невелика кіль- кість кераміки, яка може датуватися середи- ною ХІІІ ст. (рис. 11: 11—19). відсутність у тексті звіту опису розкопу та невелика кількість знахідок в описі підтверд- жують незначні отримані результати. Розкоп, закладений для перевірки гіпотези, що перше рис. 11. Дитинець, розкопки 1949 р. (І — № 3; ІІ — № 5; ІІІ — № 6), знахідки: 1, 6 — бронза; 5 — пірофіліт; 2—4, 7—19 — кераміка 37ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років городище знаходилося на єлецькій горі, пе- реконливих результатів не дав, але ця думка все ж таки мала місце у публікаціях про чер- нігів. Ця гіпотеза після того як визначили, що на Дитинці існувала забудова Х ст. транс- формувалася в іншу — в якій зазначалося, що чернігів перетворився на місто в результаті об’єднання кількох більш ранніх поселень (у варіанті в. П. Коваленка: «...саме це городище [в ур. вал], завдяки вигідності топографіч- них умов, надалі стало центральним у групі чернігівських поселень і перейняло всі провідні функції, трансформувавшись із часом в ди- тинець древнього Чернігова» Коваленко 1990, с. 18). У сезоні 1949 р. експедиція дослідила 260 м2. Роботи в. А. богусевича розширювали уявлен- ня про археологічні старожитності чернігова, але через певні упередження (що існували ще до проведення робіт) призвели до появи хиб- них тверджень та теорій про розвиток міста на першому етапі його існування. Перевірка од- нієї теорії призвела, з одного боку, до затрим- ки досліджень у південній частини Дитинця, з іншого — до розширення археологічних робіт в районі єлецької гори. Аналізуючи дослідження чернігова (вклю- чаючи методику, за якою ці роботи проводили- ся), складені звіти, написані описи та зроблені креслення і, порівнюючи різні роки між собою, можна побачити, що археологічний досвід в. А. богусевича значно збагатився. від твер- дження, що на території Дитинця давньорусь- кого чернігова споруд немає, а наявні сліди існування курганного могильника, дослідник пройшов певний шлях, накопичив новий до- свід і вже після другого року робіт на Дитинці вказує на наявність давньоруської забудови і робить її короткі описи у підсумкових публіка- ціях. Тексти звітів мало змінилися за два роки, рис. 12. Дитинець, розкоп 7, 1949 р., знахідки: 1 — залізо; 2 — скло; 3—24 — кераміка 38 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей але подальші роботи свідчать про зміни і в плані відображення результатів робіт у текстах звітів та польових щоденниках. Це не тільки наша думка. У рецензії на звіт в. А. богусеви- ча за 1951 р. в. К. Гончаров писав: «Нажаль, у звіті дуже мало приділено уваги відкритим розкопками жител і господарських споруд на пагорбі…» (богусевич 1951b, с. 2). Кожна археологічна пам’ятка має свої особ- ливості, і кожен науковець, розпочинаючи ро- боти, відпрацьовує методи досліджень, вчиться розуміти ці особливості і збагачує свій досвід. в археології не буває прямих шляхів накопичен- ня нових знань. Нові матеріали спростовують хибні теорії, а їх перевірка дозволяє збільшити наші уявлення про розвиток різних складових частин міста чернігова, відкрити нові сторінки його історії. У звіті за 1949 р. є перелік скарбів, знайде- них на території чернігова. Речі знаходили у різних частинах міста, як біля краю тераси, так і далеко в її глибині. Роботи 1947, 1949 рр. не виходили за межі 50—150 м вглиб тераси р. Де- сни. завдання, поставлене на початку робіт по- лягало в тому, щоб з’ясувати «…де розташову- вались древні населені частини міста (посад), як і яким чином відбувався ріст посада....» але практично не було реалізоване. Хоча дослідник писав у 1955 р.: «Археологічні розкопки… були проведені в чотирьох пунктах… на Дитинці…, на території “Окольного міста”…, на Подолі…, поблизу Єлецького монастиря. Таким чином, археологічними розкопками були охоплені май- же всі основні частини древнього Чернігова» (богусевич 1955, с. 5—11). У Науковому архіві ІА НАН України зберігається карта чернігова, складена після завершення робіт 1953 р. На ній нанесені майже всі розкопи, зроблені чернігівсь- кою археологічною експедицією, та позначені давньоруські укріплення. є укріплення Дитин- ця, Окольного міста, Третяка (східна межа яко- го вказана неправильно) і відсутні укріплення Передгороддя. Це дивно, бо вже існували плани міста, складені наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. (про які дослідник згадує у публікаціях), а у 1949 р. з’явилося публікація б. О. Рибакова рис. 13. План давньоруського чернігова в. А. богусевича з розкопами 1947—1953 рр. (бо- гусевич 1953/6, № 1991) 39ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) ситий, Ю. М. Дослідження в. А. богусевича у чернігові 1947 та 1949 років присвячена чернігову. вказуючи на знахідки скарбів на північ від території Окольного міста, в. А. богусевич навіть не спробував з’ясувати, з якої частини посаду міста вони походять. Ця карта теж певним чином відображає уявлення в. А. богусевича про розміри чернігова. Уявля- ючи Цитадель (площею 0,6 га) дитинцем чер- нігова і малюючи місто в межах стін Окольного міста та Подолу, не було навіть спроб провести спостереження за пошкодженнями культурно- го шару північніше Окольного міста (напевно в цьому також відображаються уявлення про чернігів, сформовані на базі знань про Київ) (рис. 13). в цей час місто активно розчищалося від поруйнованих війною будинків, розбиралися на цеглу підвали згорілих споруд, на території міста існувала безліч окопів та траншей, у буді- вельних котлованах було видно культурні шари та об’єкти, але все це залишилося поза увагою, через відсутність певних знань та навичок про- ведення археологічних робіт. Уже в 1950-ті рр. чернігівські музейні співробітники І. І. єдомаха та М. А. Попудренко, після виявлення під час будівельних робіт на посаді кількох скарбів та речей давньоруського часу, звернули увагу на наявність забудови на значній відстані від краю тераси, а учасники експедицій Інституту архе- ології СРСР (б. О. Рибаков та С. О. Плетньова; 1956, 1958, 1959 рр.) доєдналися до цих дослід- жень, значно розширивши уявлення про розмір посадів міста. До безперечних досягнень в. А. богусевича слід зарахувати пошуки Подолу та спроби порів- нянь археологічних матеріалів двох найбільших давньоруських міст — чернігова та Києва. літерАтУрА блифельд, Д. И., Коваленко, в. П. 1986. черни- гов. в: Артеменко, И. И. (ред.). Археология Украинс- кой сссР. 3. Киев: Наукова думка, с. 272-281. богусевич, в. А. 1947. Черниговская археологи- ческая экспедиция 1947 г. Отчет. НА ІА НАН Ук- раїни, ф. 64, 1947/20. богусевич, в. А. 1949. Археологические раскопки древнего Чернигова. 1949 год. НА ІА НАН України, ф. 64, 1949/2. богусевич, в. А. 1951a. Про топографію древнього чернігова. Археологія, 5, с. 116-126. богусевич, в. А. 1951b. Черниговская экспедиция 1951 г. Раскопки на черниговском Подоле и в Елец- ком монастыре. НА ІА НАН України, ф. 64, 1951/10. богусевич, в. 1952. Древній чернігів за археоло- гічними даними. Вісник АН УРсР, 1, с. 59-61. богусевич, в. А. 1953. Черниговская археологичес- кая экспедиция Института археологии АН УссР 1953 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1953/6. богусевич, в. А. 1955. Археологічні розкопки в чернігові в 1949 та 1951 рр. Археологічні пам’ятки УРсР, 5, с. 5-11. веремейчик, О. 2008. Розвідувальна експедиція І. І. Ляпушкіна 1947 р. на чернігівщині. сіверянсь- кий літопис, 6, с. 40-47. Карнабед, А. А. 1972. Научный отчет об архи- тектурно-археологических исследованиях на тер- ритории Черниговского государственного архитек- турно-исторического заповедника в 1972 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1972/116. Коваленко, в. П. 1990. К исторической топогра- фии черниговского детинца. в: Толочко, П. П. (ред.). Проблемы археологии Южной Руси: Материалы ис- торико-археологического семинара «Чернигов и его округа в Іх—хІІІ вв.». Киев: Наукова думка, с. 15- 23. Коваленко, в. П., Молчанов, А. А. 1993. Древне- русские сфрагистические памятники домонгольско- го времени из чернигова. Российская археология, 4, с. 208-216. Попко, А. А. 1947. Краткий отчет об археологи- ческих разведках в районе Чернигова 1947 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1947/20-а. Рыбаков, б. А. 1949. Древности чернигова. Ма- териалы и исследования по археологии сссР, 11, с. 60. Сытый, ю. Н. 2017. Страница земляной летописи чернигова (участок возле Екатерининской церкви). Карнабідовські читання, 1—3, с. 409-420. Сытый, ю. Н. 2021. Исследования 1947 г. на верхнем замке в чернигове. Русский сборник, 10, с. 123-135. REFEREnCEs Blifeld, D. I., Kovalenko, V. P. 1986. Chernigov. In: Ar- temenko, I. I. (ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSSR. 3. Kiev: Naukova dumka, s. 272-281. Bogusevich, V. A. 1947. Chernigovskaia arkheolog- icheskaia ekspeditsiia 1947 g. Otchet. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1947/20. Bogusevich, V. A. 1949. Arkheologicheskie raskopki drevne- go Chernigova. 1949 god. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1949/2. Bohusevych, V. A. 1951a. Pro topohrafiiu drevnoho Cherni- hova. Arkheolohiia, 5, s. 116-126. Bogusevich, V. A. 1951b. Chernigovskaia ekspeditsiia 1951 g. Raskopki na chernigovskom Podole i v Eletskom monastyre. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1951/10. Bohusevych, V. 1952. Drevnii Chernihiv za arkheolohich- nymy danymy. Visnyk AN URSR, 1, s. 59-61. Bogusevich, V. A. 1953. Chernigovskaia arkheologicheskaia ekspeditsiia Instituta arkheologii AN USSR 1953 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1953/6. Bohusevych, V. A. 1955. Arkheolohichni rozkopky v Chernihovi v 1949 ta 1951 rr. Arkheolohichni pam’iatky URSR, 5, s. 5-11. Veremeichyk, O. 2008. Rozviduvalna ekspedytsiia I. I. Lia- pushkina 1947 r. na Chernihivshchyni. Siverianskyi litopys, 6, s. 40-47. Karnabed, A. A. 1972. Nauchnyi otchet ob arkhitekturno- arkheologicheskikh issledovaniiakh na territorii Chernigov- skogo gosudarstvennogo arkhitekturno-istoricheskogo zapo- vednika v 1972 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1972/116. Kovalenko, V. P. 1990. K istoricheskoi topografii Chernig- ovskogo detintsa. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy arkhe- ologii Iuzhnoi Rusi: Materialy istoriko-arkheologicheskogo seminara «Chernigov i ego okruga v ІX—XІІІ vv.». Kiev: Nau- kova dumka, s. 15-23. Kovalenko, V. P., Molchanov, A. A. 1993. Drevnerussk- ie sfragisticheskie pamiatniki domongolskogo vremeni iz Chernigova. Rossiiskaia arkheologiia, 4, s. 208-216. Popko, A. A. 1947. Kratkii otchet ob arkheologicheskikh razvedkakh v raione Chernigova 1947 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1947/20-a. Rybakov, B. A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 11, s. 60. Sytyi, Iu. N. 2017. Stranitsa zemlianoi letopisi Chernigova (uchastok vozle Ekaterininskoi tserkvi). Karnabidovski chy- tannia, 1—3, s. 409-420. Sytyi, Iu. N. 2021. Issledovaniia 1947 g. na Verkhnem Zamke v Chernigove. Russkii sbornik, 10, s. 123-135. 40 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей Yu. M. Sytyi ExCAVATIONS OF V. A. BOHUSEVYCH IN CHERNIHIV IN 1947 AND 1949 The excavations of V. A. Bohusevych in Chernihiv in 1947 and 1949 are analyzed in the paper. In the first year, the work was carried out on the terrace of the Desna River — on the Сitadel (the Dytynets), Okolny Grad and near the Eletsky Monastery. On the Сitadel V. A. Bohusevych looked for the remains of a barrow cemetery and did not watch the pits of buildings deep- ened into earth. In 1949, the expedition managed to explore the pits of the buildings not only on the Citadel (as it was in 1947) but also on other areas in its east- ern part. Works were widely carried out in the Okol- ny Grad which allowed to obtain materials about the planning of this part of the city outscirt. Excavations have been carried out near the Eletsky Monastery. The results of different years of research allow us to com- pare them and draw the conclusion — in the process of expedition participants gained some archaeological experience, began understand better the structure of the cultural layer and filling the pits of buildings. The shortcomings in the work of the head of expedition can be explained by the lack of archaeological experience in working with the «dry» cultural layer. Before the war, V. A. Bohusevych worked in Pskov and Novgorod and dealt with «wet» cultural layers and the remains of land structures. Each archeological site has its own characteristics and each researcher, starting the work, develops the methods, learns to understand these features and en- riches his experience in the research process. In ar- cheology there are no direct ways to accumulate new knowledge. New materials refute false theories, and their verification allows us to increase our understand- ing of the development of various parts of Chernihiv, to open new pages in its history. The first years of research by V. A. Bohusevych in Ukraine were this very period of accumulation of new knowledge, which he lacked due to low-quality training caused by poor state of archaeological science in the prewar period. Keywords: Old Rus Chernihiv, archaeological re- searches, expedition of V. A. Bohusevych. Одержано 22.02.2022 ситиЙ Юрій Миколайович, старший науко- вий співробітник, Національний університет «чер- нігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, чернігів, Україна. SYTYI Yurii, Senior Researcher, National University «Chernihiv Collegium» named after T. G. Shevchenko, Chernihiv, Ukraine. ORCID 0000-0002-6117-3875, е-mail: yurisytyi@gmail.com.

Дослідження В. А. Богусевича у Чернігові 1947 та 1949 років

Institution

Similar Items