Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню

Статтю присвячено публікації комплексу знахідок, виявлених В. А. Богусевичем 1950 р. на Київському Подолі та асоційованих ним зі склоробною майстернею. На підставі аналізу речового матеріалу з колекції знахідок уточнене датування комплексу ХІІ—ХІІІ ст., а об’єкту, що безпосередньо передував йому...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Хамайко, Н.В., Журухіна, О.Ю., Гунь, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Наш ювілей
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187624
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню / Н.В. Хамайко, О.Ю. Журухіна, М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 50-64. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187624
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1876242025-02-09T21:22:29Z Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню New Look to the First Glassmaking Workshop Discovered in Kyiv Podil Хамайко, Н.В. Журухіна, О.Ю. Гунь, М.О. Наш ювілей Статтю присвячено публікації комплексу знахідок, виявлених В. А. Богусевичем 1950 р. на Київському Подолі та асоційованих ним зі склоробною майстернею. На підставі аналізу речового матеріалу з колекції знахідок уточнене датування комплексу ХІІ—ХІІІ ст., а об’єкту, що безпосередньо передував йому і містив скупчення залізних шлаків, першою половиною — серединою ХІІ ст. Наявність власне склоплавильного горна в розкопі піддано сумніву. Виділено матеріали післямонгольської доби, що засвідчують обжитість цієї ділянки в ХІІІ—ХV ст. In 1950 V. A. Bohusevich carried out the first stationary excavations in Kyiv Podil which unearthed the archaeological sites with remains of ironwork, glasswork and woodworking. One of them, an assemblage with the remains of glass processing was interpreted as a workshop where bracelets, rings and smalt were made. It was dated by a copper coin of Alexei Comnenus to the years of his reign — 1081—1118. However, despite such a craft complex was found in Podil for the first time, and despite the extreme lack of archaeological data on the only workshop, previously known in Kyiv thanks to the excavations of Vikentiy Khvoika in 1907-1908, publications were limited to brief mentions of it, leaving its complex of finds out of the context. The collection of finds from V. A. Bohusevich excavations as well as field documentation and the excavation report are stored in the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine which allows to refer to the source base. The paper provides the publication of this complex of finds at the first time, and interpretation of the material in the light of modern archaeological concepts. The attention, first of all, is directed to two main categories of finds, which are the glass and fragments of pottery, the most numerous in the collection. Both of these categories as well as the amphorae fragments highlight the analogies in later archaeological complexes than previously thought. Well-dated archaeological features show the similarities with materials from the 12th and 13th centuries. This allows us to refine the dating of this assemblage towards a later one. We cannot conclude confidently that the glass manufacture was located here because these conclusions require certain evidence, such as a glass-making furnace, raw materials, remnants of production, and rejected products. The remains of the real glass furnace have not been found in situ as well as most of the other components. However, given the presence of certain materials such as: bricks with riveted liquid glass, fragments of trading glass, bracelets of certain types and colors with the same size ratio, it may indicate that a certain glass-making complex may have been located nearby. Ми щиро вдячні М. Е. Тимошенко за надані консультації з визначення типології амфор. 2022 Article Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню / Н.В. Хамайко, О.Ю. Журухіна, М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 50-64. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.04 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187624 903.2(477.411)”653”-033.5 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наш ювілей Наш ювілей
spellingShingle	Наш ювілей Наш ювілей Хамайко, Н.В. Журухіна, О.Ю. Гунь, М.О. Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню Археологія і давня історія України
description	Статтю присвячено публікації комплексу знахідок, виявлених В. А. Богусевичем 1950 р. на Київському Подолі та асоційованих ним зі склоробною майстернею. На підставі аналізу речового матеріалу з колекції знахідок уточнене датування комплексу ХІІ—ХІІІ ст., а об’єкту, що безпосередньо передував йому і містив скупчення залізних шлаків, першою половиною — серединою ХІІ ст. Наявність власне склоплавильного горна в розкопі піддано сумніву. Виділено матеріали післямонгольської доби, що засвідчують обжитість цієї ділянки в ХІІІ—ХV ст.
format	Article
author	Хамайко, Н.В. Журухіна, О.Ю. Гунь, М.О.
author_facet	Хамайко, Н.В. Журухіна, О.Ю. Гунь, М.О.
author_sort	Хамайко, Н.В.
title	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню
title_short	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню
title_full	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню
title_fullStr	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню
title_full_unstemmed	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню
title_sort	новий погляд на вперше відкриту на київському подолі склоробну майстерню
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Наш ювілей
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187624
citation_txt	Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню / Н.В. Хамайко, О.Ю. Журухіна, М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 50-64. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT hamaikonv noviipoglâdnavperševídkritunakiívsʹkomupodolísklorobnumaisternû AT žuruhínaoû noviipoglâdnavperševídkritunakiívsʹkomupodolísklorobnumaisternû AT gunʹmo noviipoglâdnavperševídkritunakiívsʹkomupodolísklorobnumaisternû AT hamaikonv newlooktothefirstglassmakingworkshopdiscoveredinkyivpodil AT žuruhínaoû newlooktothefirstglassmakingworkshopdiscoveredinkyivpodil AT gunʹmo newlooktothefirstglassmakingworkshopdiscoveredinkyivpodil
first_indexed	2025-11-30T23:20:35Z
last_indexed	2025-11-30T23:20:35Z
_version_	1850259366586875904
fulltext	50 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) УДК 903.2(477.411)”653”-033.5 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.04 Н. В. хамайко, О. Ю. журухіна, М. О. Гунь ноВиЙ поглЯд нА ВперШе ВідкритУ нА киїВсЬкоМУ подолі склороБнУ МАЙстернЮ статтю присвячено публікації комплексу знахідок, виявлених В. А. Богусевичем 1950 р. на Київському Подолі та асоційованих ним зі скло- робною майстернею. На підставі аналізу речового матеріалу з колекції знахідок уточнене датуван- ня комплексу хІІ—хІІІ ст., а об’єкту, що безпосе- редньо передував йому і містив скупчення залізних шлаків, першою половиною — серединою хІІ ст. Наявність власне склоплавильного горна в розкопі піддано сумніву. Виділено матеріали післямонголь- ської доби, що засвідчують обжитість цієї ділянки в хІІІ—хV ст. ключові слова: Давня Русь, Київський Поділ, скло, браслети, персні, намисто, кераміка, амфори. Київський Поділ в історичній топографії давньоруської столиці відомий, передусім, як осередок ремесла і торгівлі. Уже перші ж ста- ціонарні розкопки, проведені у 1950 р. в. А. бо- гусевичем на розі вулиць волоської і Героїв Трипілля (нині — Спаська), виявили тут од- разу три місця локалізації решток виробниц- тва — заліза, скла та дерев’яного начиння. Матеріали розкопок опубліковано у вигляді наукової статті в журналі «Археологія» (богусе- вич 1954a). вона майже дослівно дублює нау- ковий звіт (богусевич 1950a). Початково автор розкопок в. А. богусевич датував залізоробне виробництво за знахідка- ми керамічного посуду ІХ—Х ст., а так званий «будинок токаря» пов’язував із виготовленням дерев’яного точеного на верстаті посуду, проте чіткого датування не отримав. Натомість, сліди склоробного виробництва, виявлені на схід від «будинку токаря» датовано за мідною монетою Олексія І Комніна (1081—1118) відповідно часу її побутування — кінцем ХІ — початком ХІІ ст., а також цегли, що, на думку автора розкопок, відносилася до кінця ХІ ст. та була пов’язана з облаштуванням склоплавильних горнів (богу- севич 1954а, с. 45—50). Результати розкопок після авторської публі- кації згадувалися вибірково. з часом датуван- ня залізоробного комплексу ІХ—Х ст. піддав критиці П. П. Толочко. На основі накопичених даних про ширшу хронологію побутування ман- жетоподібних країв вінець він висловив припу- щення про значно пізніший час функціонуван- ня цього об’єкту, а саме ХІ ст. (Толочко 1981, с. 269). А К. М. Гупало, очевидно за відсутності специфічних рис виробництва (як то робочі інс- трументи та виробничі відходи деревообробки), припустив, що «житло токаря» є скоріше торго- вельним складом, ніж ремісничим комплексом (Гупало 1981, с. 319). Пізніше С. П. Тараненко оприлюднив і сумніви в. М. Тимощука щодо цілісності та відповідної синхронності комп- лексу так званої «трикамерної споруди», куди входило, на думку в. А. богусевича, й «житло токаря» (Тараненко 2017, с. 21). Комплекс же, пов’язаний із виготовленням ви- робів зі скла, отримав дещо більше уваги. знач- ною мірою цьому посприяв виявлений роком пізніше яскравий склоробний комплекс в Митро- поличому саду Києво-Печерської лаври (богусе- вич 1951; 1954b; Хамайко та ін. 2021), оскільки і сам автор розкопок в. А. богусевич, і інші фа- хівці згадували його в контексті склоробного ре- месла Київської Русі (богусевич 1954b, с. 14—15; 1957, с. 136—137; безбородов 1956, с. 105; Гупа- ло, Ивакин 1980, с. 216; Килиевич 1981, с. 313). Проте, зазначена майстерня обмежується лише короткими згадками у наукових працях. Очевидно, відсутність фізико-хімічних до- сліджень скла з подільського комплексу відсія- ло цей матеріал із загального наукового аналізу © Н. в. ХАМАйКО, О. ю. жУРУХІНА, М. О. ГУНЬ, 2022 51ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню склоробного виробництва Київської Русі на про- тивагу склоробній майстерні на території Киє- во-Печерської лаври, яка одразу дуже широко увійшла в науковий обіг. більше того, численні археологічні знахідки, виявлені під час розкопок на розі вулиць волоської та Героїв Трипілля, ні- коли детально не оприлюднювалися і не обгово- рювалися в науковій літературі (окрім кількох яскравих предметів в публікації 1954 р.). Науковий архів та Наукові фонди ІА НАН України зберігають звіт, польову документа- цію та колекцію знахідок за результатами роз- копок на Подолі 1950 р., що дозволяє ще раз переглянути уже відому в літературі інформа- цію щодо цього комплексу та опублікувати збе- режені матеріали. опис комплексу. Публікація в. А. богусе- вича 1954 р. містить опис зазначеного склороб- ного комплексу, що складався зі зруйнованих приміщень із глинобитними печами зі збере- женими частинами склепіння та черені. У роз- валі однієї з печей та недалеко від неї зафік- сована велика кількість скляних браслетів та інших скляних предметів, разом із полив’яними плитками, тонкою цеглою і смальтою. Поблизу знайдено великий свинцевий лист та дві ма- сивні болванки (дископодібна та прямокутна), які, на думку автора, могли бути сировиною для скла (богусевич 1954а, с. 50, рис. 7). У спеціальній статті, присвяченій безпосе- редньо склоробним майстерням Києва і ви- даній того ж року, в. А. богусевич закономірно повторив опис комплексу і свої висновки, виніс- ши, проте, у заголовок яскраву дату «ХІ ст.» (богусевич 1954b, с. 14—15). Утім, сумніви ав- тора розкопок в датуванні майстерні помітні вже у роботі 1957 р. «До історії склоробного ви- робництва в Київській Русі», де він інтерпретує її як склоробний комплекс ХІІ ст., пов’язаний із функціонуванням Новгородського торгового двору на Подолі (богусевич 1957, с. 136—137). Ні інформація з публікації, ні навіть щоден- никові описи склоробної майстерні не дають чіт- кого уявлення про його межі та стратиграфічну ситуацію залягання відносно інших об’єктів. І залишається тільки припускати, що наявність решток кількох печей може свідчити скоріше про різночасовість об’єктів, до яких вони нале- жали, ніж до синхронного їх існування в одній споруді. Та сама ситуація і з «домом токаря», багатокамерність якого викликала свого часу сумніви дослідників Подолу. Архівні фото розкопу (див. альбом фото до звіту богусевич 1950а) та стратиграфічний розріз, уміщений в публікації (богусевич 1954а, с. 45, рис. 2), дають уявлення про наявність на цій ділянці звичної для давньоруського часу подільської стратиграфії з відносно тонкими культурними шарами, розділеними алювіаль- ними та делювіальними намивами, що заляга- ють в горизонтальній площині. Таким чином, знахідки, виявлені в межах певних квадратів на одній глибині, скоріше за все, будуть на- лежати до того ж самого або дуже близького хронологічного відрізку. значно полегшує уяв- лення про контексти і те, щоденники, сфор- мовані, здебільшого, записами Р. І. виєзжева та М. П. Кучери, містять детальний перелік знахідок за кожен день із зазначеним місцем виявлення та її індивідуальним номером. за щоденниковими записами та інвентарною книгою (богусевич 1950b) нами було вибрано знахідки з жител 2 і 3, асоційованих зі склороб- ною справою, а також знахідки з відповідних квадратів та глибин, пов’язаних із цими двома комплексами. Щоденник 2, арк. 39. «Продовжилося розчи- щення ножами квадратів А5, А4, Б5, Б4 та В5. Виявлено скупчення залізних криць та заліз- них шлаків на глибині 2,80 м (кв. Б5), і, мабуть, підлога цієї споруди, що характеризується на- явністю дрібного вугілля, риб’ячої луски та побутових предметів, що належать до періоду Київської Русі. У кв. А5 виявлено зелену глину, мабуть, перенесену сюди людиною, яка лежить як пластом, так і великими круглими грудка- ми. При розчищенні на цьому ж квадраті ями виявлено кілька вінець посуду х ст. Ці знахідки дозволяють датувати цей житловий комп- лекс х ст. Ми назвемо його житло 3». Арк. 39 зв. «список знахідок № 138: № 1197 — скляні сплави (2 фрагменти: коричневий та синій — шлак із синього непрозорого скла)». Арк. 44. «Продовжили розчищення шарів кузні на квадратах 6А, Б та частково В. Вия- вилося, що три плити на квадраті 6Б є свин- цевими листами та плитами. Розчищення за- значених квадратів дало велику кількість [...] уламків цегли. Тут же знайдено [...] шматок зе- леної смальти (№ 1274, гл. 2,50 м), два невеликі шматочки скляних посудин (№1275, гл. 2,50 м). На кв. Б6 знайдені біконічна бурштинова на- мистина (гл. 2,60 м, № 1277), шматок амфори з сірим ангобом (№ 1276), уламки двох скляних браслетів (гл. 2,45 м, № 1280—1281) та перс- нів (2) (гл. 2, 50 м, № 1268—1269)». Щоденник № 3, арк. 4. «На кв. Б7 відкри- та частина глинобитної печі з збереженим склепінням». Арк. 5. «Але піч супроводжується виключ- но керамікою Київської Русі. У печі знайдено 7 уламків скляних браслетів (№ 1358—1364), шматок зеленої смальти (№ 1365) — смаль- това заготовка з темно-зеленого непрозорого скла 22 × 11 × 6 мм, сплави та шматки скла (№ 186) з яскраво-жовтого прозорого скла, фрагменти кераміки (глибина 2,0 м). Тут же знайдено половину жовтої пастової намисти- ни (№ 1369)». Арк. 7. «Велось розчищення всередині горна на кв. Б7, В7, Г7 з глибини 2,20—2,40 м. Знай- дені * 6 ф-тів скляних браслетів (№ 1388— 1393), два денця маленьких скляних посудин (№ 1394—1395), шиферне прясельце (№ 1396), 52 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей намистини пастова (№ 1397) та кришта- лева (№ 1398) (але її немає в описі). Кераміка Київської Русі та 17 століття. * також 3 стінки скляних посудин (№ 1398—1400) та скляний перстень синього кольору (№1401). Зустрічається багато ранньої цегли (Київська Русь) та цегли XVII—XVIII ст., ба- гато поливних кольорових кахлів. Із західного боку збереглися глинобитні частини старо- давнього горна». Щоденник № 4, арк. 24. «Квадрат Е1, Е2, Е3 поглиблюються з 2,50 (частково з 3,00 м) до 3,10 м. На глибині до 2,60 м йшов пізній ма- теріал, з глибини 2,60 до 3,10 м на площі жит- ла № 2 виявлено матеріал Київської Русі. список знахідок № 275 з квадратів Е1, Е2, Е3, на глибині з 2,50 (3,00) до 3,10 м: № 2055— 2056 — цегла, сплавлена зі склом». Арк. 27. «Розчистка темного гумусного шару, що знаходився під раніше знятими свин- цевими плитами. Кв. А6, Б6. список знахідок № 281: №2166 — сплав скла з цеглою (глибина 2,75—2,85 м)». До обох комплексів жител 2 і 3 автори розко- пок зарахували печі, а піч з житла 2 безпосе- редньо асоційовано з горном. за щоденниками, ці об’єкти містили такі знахідки, виявлені у за- валі склепіння або в черені печей. житло 2. «З печі (залишки горна), кв. Б6— 7, гл. 2,0—2,5 м: № 2075—2076 — ф-ти амфор, № 2077 — денце посудини з поливою, № 2078— 2100 — вінця посуду, № 2101 — ручка амфори, № 2102 — стінка посудини, № 2103 — шма- точки шлаку (не вказано якого). Піч, кв. Б, В 6—7, гл. 2,0—2,65 м: № 2205— 2225 — вінця посуду, № 2226—2229 — фрагмен- ти стінок амфор, № 2230—2231 — фрагмен- ти світильника, а також цвях, 8 браслетів, 3 прясельця, 2 намистини, скляне кільце, бронзові предмети. Під черінню печі (горна), кв. Б6—7, гл. 2,75— 2,95: № 2358—2362 — вінця посуду, цвях, № 2365 — стінка світильника, денце скляної посудини, 2 скляні браслети, кільце». житло 3. «Кв. Б6, гл. 2,40—2,65: № 1296— 1297 — свинцеві зливки, №1298 — свинцевий лист. Біля печі, кв. Б 7, гл. 2,0: № 1358—1364 — скляні браслети, № 1365 — смальта, № 1366— 1368 — різнокольорові шматки скла (включно зі скломасою жовтого кольору), № 1369 — жов- та намистина». Незважаючи на цілком звичний для давньо- руського міста набір речей, таких, як фрагмен- ти керамічного посуду, амфор, світильників, пірофілітові прясельця, залізні цвяхи та на- віть скляні прикраси, посуд чи смальта, шмат- ки скляних шлаків, уламки торгового скла та брили свинцю дійсно можуть бути свідоцтвом склоробного комплексу. Особливо тут привер- тає увагу цегла, облита рідким склом. вияв- лені тут печі, не містили ніяких слідів рідкого скла (принаймні, про це не йдеться ні в пуб- лікації, ні у польовій документації за резуль- татами розкопок). вони скоріше належать до звичайних побутових печей. Однак, цегла зі скляними напливами, як правило, чітко вка- зує на належність її до конструкції склоробного горну (Хамайко та ін. 2021, кол. іл. 22). Колекція № 164, що зберігається у Наукових фондах Інституту археології, містить далеко не повний комплекс знахідок з розкопок 1950 р. на розі вулиць волоської та Героїв Трипілля, однак дозволяє скласти певне уявлення про ре- човий комплекс зі склоробної майстерні. Серед збережених до сьогодні знахідок у ко- лекції наймасовішими є предмети зі скла, а також фрагменти керамічного посуду. Обидві ці категорії вважаємо за необхідне проаналізу- вати детальніше. Знахідки зі скла. У колекції Наукових фондів ІА НАН України скляні вироби з роз- копок містяться у колекції № 164 — це 86 ек- земплярів браслетів, 9 екземплярів перснів, 2 уламки заготовок для смальти, фрагменти посуду, два уламки скляної маси та два скля- них шлаки. Браслети можна поділити на такі типи 1 (рис. 1: 1—11). 1) Круглі гладкі (32 екземпляри), із зеленого прозорого, світло-зеленого, зеленого, блакитно- го та фіолетового, темного зелено-жовтого на- півпрозорого, а також чорного непрозорого скла (рис. 1: 1). Один з екземплярів із фіолетового напівпрозорого скла має насічки на внутріш- ній поверхні обруча (рис. 1: 2); ще екземпляр із фіолетового скла оздоблено жовтою емалевою смугою вздовж зовнішнього боку обруча. 2) Круглі гладкі (9 екземплярів), перевиті жовтою смугою (одинарною чи подвійною) з не- прозорого скла, обруч зроблено з яскраво-жов- того прозорого, блакитного, фіолетового, тем- ного зелено-жовтого напівпрозорого та чорного непрозорого скла (рис. 1: 3). 3) Кручені (6 екземплярів), зі світло-жовтого прозорого, зеленого, блакитного, темного зеле- но-жовтого та фіолетового напівпрозорого скла. 4) Кручений (1 екземпляр), з блакитного на- півпрозорого скла, перевитий смугою з жовтого непрозорого скла. 5) Дрібнокручені (13 екземплярів), зі світло- жовтого прозорого, світло-блакитного, фіолето- вого та темного зелено-жовтого напівпрозорого скла (рис. 1: 4). 6) Дрібнокручені (4 екземпляри), перевиті одинарною смугою з жовтого непрозорого скла, зроблені із фіолетового та темного зелено-жов- того напівпрозорого скла. 7) Фігурний (1 екземпляр), зроблений із поєднання двох гладких обручів із зеленого 1. Деякі фрагменти вкрито патиною, що ускладнює виз- начення кольору скла, з якого виготовлено виріб. 53ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню напівпрозорого скла, круглих у поперековому перетині (рис. 1: 5). 8) Рифлений (1 екземпляр), з фіолетового напівпрозорого скла (рис. 1: 6). Розміри браслетів: діаметр обруча до діамет- ру його перетину у межах 35 до 3—4 мм, 40 до 3—6 мм, 50 до 5—6 мм, 60 до 5—7 мм, 70 до 5 мм. Переважна більшість браслетів із розмірами 50 до 5—6 мм та 60 до 5—6 мм. браслети зроблено витягуванням скляної палички із подальшою її обробкою (Столярова 2016, с. 99). Крім шару па- тини, що вкриває поверхню обручів браслетів, також спостерігається сильне розсклування виробів (особливо на браслетах із світло-жовто- го прозорого та зеленого й фіолетового напів- прозорого скла). Це ознаки калієво-свинцевого скла, яке характерне як для давньоруського виробництва взагалі, так і київського зокре- ма (журухіна, Храмченкова 2012, с. 230—232; Столярова 2016, с. 154—155). Деякі браслети зроблено з блискучого (в основному чорного не- прозорого) скла, що за візуальними ознаками є притаманним свинцевому склу, поширеному на території візантії та Давньої Русі. Широко побутувати браслети давньоруського виробниц- тва починають з ХІІ ст. (Полубояринова 1963, с. 164—181). Аналогії браслету, що має насічки, знайдено під час розкопок склоробної майстер- ні кінця ХІІ — початку ХІІІ ст., де виготовляли прикраси та посуд на території київського По- долу. Точніше, такі браслети були виявлені у складі скарбу склороба, що за супутніми реча- ми датують ХІІ—ХІІІ ст. (Сагайдак та ін. 2008, с. 37, 41, 46; журухіна 2010, с. 77). На деяких обручах помітні сліди від замків, що зроблено зварюванням кінців та їхнім пре- суванням на пласкість, про такий технологіч- ний прийом можуть свідчити зварювані шви, які або виконані впритул, або накладали один на один (у поперековому перетині такий замок має форму овалу чи прямокутника). Серед браслетів трапляються знахідки (18 ек- земплярів), що за морфологічними ознаками могли бути зроблені у візантійських склоробних майстернях шляхом забору скляної маси та її навивкою навколо гладенької поверхні (Столя- рова 2016, с. 99). Це круглі гладкі (3 екземпля- ри) з яскраво-синього прозорого та напівпрозо- рого скла (рис. 1: 7), кручені (3 екземпляри) з яскравого темно-синього прозорого та блакитно- го напівпрозорого скла (рис. 1: 8), дрібнокручені (4 екземпляри) зі світло- та яскраво-синього про- зорого скла, синього напівпрозорого скла (рис. 1: 9), пласко-опуклі браслети (7 екземплярів) зі світло-, яскраво- та темно-блакитного, яскраво- синього та зеленого напівпрозорого скла (рис. 1: 10; один екземпляр з яскраво-синього та єдиний екземпляр з зеленого напівпрозорого скла ор- наментовані емалевою смугою жовтого кольору вздовж зовнішньої поверхні обруча, рис. 1: 11), трикутний (1 екземпляр). На поверхні помітна іризація. Розміри браслетів, де була можливість це встановити, складають: діаметр обручів — 50—60 мм, діаметр обручів у перетині — 6— рис. 1. Скляні браслети з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі 54 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей 7 мм. загалом, на території Давньої Русі візан- тійські браслети датовані широко: з’явились у ХІ ст. і побутували до першої половини ХІІІ ст. (Щапова 1972, с. 110—112; Полубояринова 1963, с. 171—172; Щапова 2010, с. 130—132). На ділянці, що знаходилась неподалік (вул. Спась- ка, 35) і досліджувалася у 2007—2011 рр., була виявлена колекція скляних речей візантійсь- кого виробництва. візантійські браслети з цієї збірки за стратиграфією було датовано кінцем ХІ — першою половиною ХІІ ст. (Сагайдак, Ха- майко, Комар 2015, с. 25—26). Персні. за формою поперекового перети- ну обруча всі персні пласко-опуклі (9 екземп- лярів, зроблені зі світло-жовтого, яскраво-жов- того, яскраво-зеленого, яскраво-блакитного та яскраво-синього прозорого, темно-коричневого напівпрозорого, світло-зеленого непрозорого скла; рис. 2: 1—3). Серед знахідок траплялись персні зі щитком (через фрагментарність наявність щитка вда- лось виявити тільки у 4 екземплярах): • щиток овальний плаский у плані, є части- ною обруча й зроблений шляхом пресування зовнішньої частини обруча (3 екземпляри з яскраво-жовтого прозорого, блакитного та тем- но-коричневого напівпрозорого та світло-зеле- ного непрозорого скла; рис. 2: 2); • щиток у вигляді невеликого бугорка, зроб- леного шляхом зачепу інструментом невели- кої ділянки на скляному обручі (1 екземпляр з яскраво-блакитного прозорого скла; рис. 2: 3). Деякі екземпляри вкриті шаром патини, що ускладнило можливість визначити колір скла, але за морфологічними ознаками більшість перснів давньоруського виробництва (дрібні тріщини — кракле, шар патини на обручі), зроблені з калієво-свинцевого (світло-жовтий прозорий, темно-коричневий (?) напівпрозо- рий) та свинцевого (блискучий, яскраво-жов- тий прозорий) скла. Один екземпляр з яскра- во-синього прозорого скла, скоріше за все, має натрієво-кальцієвий склад скла, що може вка- зувати на візантійське виробництво. Розміри діаметрів обручів від 14—15 до 20 мм, діаметр обруча у перетині 2—4 мм. Персні зі скла поширенні як на території Давньої Русі, так і території Центральної та західної європи, візантійської імперії, Кав- казу, булгарії та Середньої Азії. Їх виробниц- тво починається з ХІ ст. і триває до середини ХІІІ ст. (Щапова 1963, с. 108, 112, 114). Посуд давньоруського виробництва у колекції представлений фрагментами вінець, стінок та денець (рис. 3: 1—6). всі екземпляри — фраг- менти тонкостінних посудин із жовтого різного ступеню насиченості прозорого скла, іноді на поверхні помітні дрібні тріщини — кракле. він- ця (1 екземпляр) із широкою манжетою, тонкі (рис. 3: 1). Представлені два фрагменти стінок також від тонкостінної посудини зі світло-жовто- го прозорого скла й орнаментовані широкою бла- китною прозорою смугою (рис. 3: 2). Ця знахідка доволі цікава технологією свого виготовлення. в той час, коли у переважній більшості стінки посу- дин декорували накладом скляних смуг, ці фраг- менти зроблено шляхом почергового накладан- ня смуг скла (жовта основа на понтії, потім тонка полоса блакитного скла, і знову жовте) по колу, а потім дуття. Фрагментарність вінець та стінок не дає можливості реконструювати форму посудин, до яких вони могли належать. Денця від тонкос- тінних посудин давньоруського виробництва, зроблені зі світло-жовтого прозорого скла, трьох типів: гостродонні нестійкі денця (рис. 3: 3, діа- метром 10 та 13 мм) від конусоподібних посудин (3 екземпляра), а також 2 екземпляра придон- них частин конусоподібних посудин зі нестійким денцем (один із рельєфними стінками), стійким денцем круглої форми (діаметром 14 мм), дещо увігнутим всередину ємності (1 екземпляр) та по- судин з піддоном (5 екземплярів). Піддони округ- лої (іноді деформованої) форми, діаметром 27— 35 мм, всередині порожні й поєднані із конічним денцем посудин (рис. 3: 4). виготовляли їх за допомогою шаблону, із зовнішнього боку помітні сліди від понтії. Усі посудини виготовлені шля- хом дуття скляної маси. Перший тип датують доволі широко — ХІ—ХІІІ ст., інші характерні з рис. 2. Скляні персні з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі рис. 3. Скляний посуд з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1—4 — давньорусько- го, 5—6 — візантійського виробництва 55ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню ХІІ ст. (Щапова 1972, с. 54—55). Аналогії фраг- ментам поширені на давньоруських пам’ятках. Серед знахідок трапились фрагменти посу- дин візантійського виробництва (рис. 3: 5, 6). У звіті згадані стінки блакитної посудини з бі- лими емалевими паличками (богусевич 1950a, с. 27). Посудина складається з чотирьох фраг- ментів (вінця, стінка та придонна частина), зроблена з яскраво-синього прозорого скла, зі слідами іризації на поверхні. Посудина тонкос- тінна, декорована емалевими тонкими смуга- ми з білого чи світло-жовтого непрозорого скла (рис. 3: 5). Окремо йде маленький уламок стін- ки тонкостінної посудини (морфологічно подіб- ний: скло яскраве, синього кольору, прозоре, фрагмент декоровано емалевими смугами) (рис. 3: 6). Ця категорія скляних виробів не час- то зустрічається й, у переважній більшості, фік- сується при досліджені комплексів ХІІ ст. (жу- рухіна 2015, с. 219). Так, на згаданому розкопі по вул. Спаська, 35 фрагменти тонкостінних посудин із синього різного ступеню насиченості скла виявлено у горизонтах середини — другої половини ХІІ ст. (Сагайдак, Хамайко, Комар 2015, с. 27—28). Також серед колекції, що зберігається у На- укових фондах, 2 уламки заготовок смальти (товщиною 6 та 12 мм) із блискучого, темно-зеле- ного непрозорого скла — свинцеве скло (рис. 4: 1); два уламки скляної маси з яскраво-жовтого прозорого скла (за морфологічними ознаками — дрібні тріщини, шар патини — скло калієво- свинцеве, давньоруського виробництва) (рис. 4: 2); невеликий скляний шлак аморфної форми з яскраво-синього непрозорого скла (рис. 4: 3). Окремо можна згадати про намистини. всі вони зроблені з коштовного каміння (група кремнезему — сердолік) та органогенного по- ходження — бурштин (рис. 5: 1, 2). Ця категорія археологічного матеріалу має певні хронологіч- ні рамки побутування, тому може допомогти у датуванні комплексу. всі намистини знайдено у «житлі 3». У колекції Наукових фондів збері- гаються 3 екземпляри дрібних кулястих сер- долікових намистин (інв. № 1431—1433; роз- мірами: h — 6 мм, d — 7 мм, d отвору — 1,5 мм; на одному екземплярові помітно, що отвір просвердлено з обох боків назустріч, рис. 5: 1) та заготовка 8-гранної біконічної бурштинової намистини без отвору (інв. № 1387; розмірами: h — 22 мм, dmax — 18 мм, dmin — 10 мм, рис. 5: 2), вказана у звіті як сердолікова (богусевич 1950a, с. 27). Сердолікові кулясті намистини у Києві зустрічаються у Х ст. (поховання) та в об’єктах та культурних горизонтах ХІ—ХІІ ст. (журухіна 2021, с. 103). бурштинові намисти- ни подібної форми є продукцією київських май- стерень з обробки бурштину, що розташовані на території київського Подолу й мають дату ХІІ — початку ХІІІ ст. (Івакін, Козубовський 1993, с. 125—127; Нестеровський, журухіна 2017, с. 310). У переважній більшості, оброблений ма- теріал за морфологічними ознаками являє собою предмети давньоруського виробництва, хронологічні межі побутування яких за анало- гіями датуються ХІІ—ХІІІ ст., іноді (передусім посуд), заходячи в ХІ ст. Щодо можливого виявлення склоробної май- стерні: наявність браслетів певних типів (пе- редусім, круглих гладких, круглих гладких перевитих, кручених та дрібнокручених) пев- ної кольорової гами (фіолетові та темні зелено- жовті напівпрозорі), а також певне співвідно- шення діаметрів обручів до їхніх перетинів (50 до 5—6 мм та 60 до 5—6 мм), може вказувати на вірогідний осередок склоробного виробниц- тва поблизу (археологічні дослідження при- леглих територій виявили існування великого ремісничого кварталу із господарськими та ви- робничими об’єктами ХІ—ХІІІ ст. — сучасні ву- лиці Щекавицька, Оболонська, Межигірська, волоська, Спаська, Набережно-Хрещатицька), але інші комплектуючі, що притаманні реміс- ничому комплексу (наявність виробничих пе- чей, залишків виробництва у вигляді сировини та бракованої продукції) не представлено пов- ною мірою, щоб робити подібні висновки. Щодо можливого виготовлення смальти та перснів — наявний матеріал (2 уламки заготовок смаль- ти, 9 екземплярів різних за кольором перснів) не дає можливості наразі впевнено про це го- ворити. керамічний посуд. У колекції № 164 збері- гається лише незначна частина гончарної ке- раміки, що походить з розкопок на розі вули- ць волоської та Героїв Трипілля. На перший погляд даний комплекс досить типовий, пред- ставлений лише кухонними горщиками. Тарна і спеціалізована кераміка відсутні, а столовий посуд представлений лише одним фрагмен- том. Але, при детальному вивченні комплексу, стає очевидною його провідна роль в датуванні рис. 4. Сліди склоробної справи з розкопок в. А. бо- гусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1 — фраг- менти мозаїчних пластин-заготовок, 2 — фрагменти торгового скла, 3 — скляний шлак рис. 5. Намистини з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1 — сердолік, 2 — бурштин 56 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей культурних нашарувань давньоруської та мон- гольсько-литовської доби. Під час аналізу матеріалів використано стра- тиграфічний та типологічний методи, що доз- воляють простежити еволюційну зміну форм профілюючих частин посуду та дослідити особ- ливості залягання археологічних матеріалів. Морфологічні особливості кераміки, в першу чергу профілювання, досить динамічно зміню- валися, а недостатня вивченість даних аспек- тів дослідниками початку-середини минулого століття часто призводила до помилкового да- тування комплексів. На сьогодні до наукового обігу введено достатню кількість матеріалів, що дозволяють уточнити хронологічні та іс- торичні реалії розвитку стародавнього Києва. Слід зауважити, що датування деяких типів посуду залишається відносним, адже кінцева межа існування таких горщиків збігалася із появою нових форм, тому період їх побутуван- ня накладається. Традиційно дослідники в першу чергу аналі- зують ранні матеріали, поступово переходячи до більш пізніх, але в даному випадку раціо- нально зробити навпаки, простежити, як змі- нювалася профілююча частина від верхніх го- ризонтів до нижніх. в. А. богусевич зазначив, що шари доби Русі знаходилися на глибині 2,5—4,5 м, а над ними був шар господарської забудови та пожежі ХVІІ—ХVІІІ ст. Однак, гончарна кераміка з колекції Наукових фон- дів та шифри на ній свідчать, що на глибині 1,75—2,40 м залягали шари литовського періо- ду ХІV—ХV ст., під ними знаходився незнач- ний прошарок кераміки монгольської доби, а нижче залягали численні відкладення періоду ХІІ — першої половини ХІІІ ст. в публікації матеріалів в. А. богусевич вказує на наявність манжетоподібної кераміки та залізоробного виробництва, датованого ним ІХ—Х ст. (бо- гусевич 1954, с. 42—45), але серед матеріалів колекції посуд, типологія якого може належа- ти до ХІ ст., практично відсутній, а два наявні фрагменти, про які мова піде нижче, відносять- ся до фінального етапу існування манжету, тоб- то, до рубежу ХІ—ХІІ ст., а часом трапляються і в шарах першої половини ХІІ ст. Ліпленої та ранньогончарної кераміки також немає, тому підтвердити міркування дослідника наразі не- можливо. Присутні певні неточності в фіксації знахідок, що не дозволяє прив’язати частину кераміки до конкретних шарів та об’єктів, але загальна картина хронологічно зрізу просте- жується достатньо чітко. Найпізніші матеріали з досліджуваної ко- лекції зафіксовано на глибині 1,75—2,40 м, звідки походять дві верхні частини та де- нце горщиків ХІV — першої половини ХV ст. (рис. 6: 1, 2, 6). в цей період продовжувалися давньоруські традиції виготовлення посуду, доповнені інноваційними технологіями. зок- рема це стосується повільного гончарного кола, яке було замінено на швидке ножне, за раху- нок чого майстри перестали використовувати стрічковий спосіб формування корпусу посудин та підсипку і почали виводити стінки з одного шматка глини та зрізати горщики з підставки ниткою. Такі поступальні зміни дослідники за- раховують до фінального сьомого етапу (РФК-7) розвитку гончарного кола (бобринский 1978, с. 191). На території Середнього Подніпров’я цей період починається із кінця ХІV ст. (Оног- да 2012, с. 139). Сіроглиняне денце з досліджу- ваної колекції (рис. 6: 6) має яскраво виражені сліди від зрізування ниткою, тому, безсумнів- но, належить до періоду кінця ХІV — ХV ст. Інші два горщики (рис. 6: 1, 2) мають масивні валикоподібні вінця типу 3а за О. в. Оногдою. Таке профілювання було новим для ХІV ст., але швидко розповсюдилося і стало масовим в першій половині ХV ст. Плічка горщиків деко- ровано прямими лініями. Аналогічний посуд було виявлено на території Михайлівського мо- настиря, Старого Арсеналу, Києво-Печерської лаври, на вулицях верхнього міста і Подолу (Оногда 2012, с. 132, 133, 242). в межах цього горизонту (на глибині 2,00— 2,20 м) зафіксовано верхню частину горщика з вінцями типу 1а за О. в. Оногдою (Оногда 2012, с. 126, 242), що датується другою половиною ХІІІ — початком ХІV ст. (рис. 6: 5). Характер- ною особливістю таких вінець є валикоподібне потовщення з чітко вираженою масивною внут- рішньою закраїною та низька конусоподібна шийка. Плічка посудини прикрашено прями- ми лініями та хвилею. Археологічні матеріали демонструють масове розповсюдження анало- гічної кераміки по всій території Русі (Оногда 2012, с. 126, 127). з глибини 2,20—2,40 м походить верхня час- тина горщика (рис. 6: 3) із невеликим пласким валиком на зовнішньому боці вінець та корот- кою конусоподібною шийкою. Плічка орнамен- товано рядом косих насічок, за формою подіб- них до зерен пшениці. в тому ж шарі (глибина 2,20—2,45 м) знаходився уламок ще одного гор- щика (рис. 6: 4) з подібним профілюванням та врізними лініями на плічках. Аналогічний по- суд належить до типу 2 за О. в. Оногдою (Оног- да 2012, с. 128) та має досить вузькі рамки по- бутування: середина — третя чверть ХІV ст. Профілі даного типу займають проміжну лан- ку між давньоруськими та «грибоподібними» вінцями, тому тривалий час їх помилково за- раховували до раніших матеріалів (Хамайко, чміль, Гунь 2020, с. 130—131). Посуд цього типу також був розповсюджений не лише на території Середнього Подніпров’я, а й на зем- лях усієї Русі. Із цього ж шару (2,20—2,40; 2,20—2,45 м) походить ще п’ять верхніх частин горщиків із валикоподібними вінцями (рис. 6: 7—9, 13, 15), які відносяться до типу 1 за О. в. Оногдою, але посудини подібного профілювання знахо- 57ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню рис. 6. Керамічний посуд з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1—3, 6 — монгольсько- литовської доби; 4—5, 7—19 — давньоруського часу 58 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей дять аналогії і серед матеріалів ХІІ — першої половини ХІІІ ст., являючись похідною фор- мою від класичних мініатюрних підокруглих вінець із загнутою досередини гончарною ма- сою, що виникають на початку ХІІ ст. вінця цього типу виділені в хронологічних таблицях П. П. Толочка як тип ІV, в. М. Тимощука як тип І, М. П. Кучери як тип 17 та в. О. Петра- шенко як тип 17 (Толочко 1981, с. 298—300; Тимощук 2001, с. 69; Кучера 1986, с. 448, 449; Петрашенко 2005, с. 50—73). На сьогоднішній день найповніше розроблена узагальнююча типологія давньоруської кераміки Подолу на- лежить П. П. Толочку, який не лише продату- вав матеріали, а й зіставив їх із можливими глибинами залягання. Детальні типологічні схеми датування нашарувань Подолу розроб- ляв і в. М. Тимощук. Аналогічні валикоподібні вінця дослідники виявляли на глибині 1—2 м по вул. волоській 17/19 та на глибині 2—3 м на розі вул. Героїв Трипілля — Хорива, а та- кож на червоній площі та на житньому ринку. близька локалізація цих розкопів та однакова глибина залягання матеріалів вказує на син- хронний період побутування даної кераміки. Такі комплекси тяжіють до ХІІ—ХІІІ ст., хоча не виключено і пізніше їх функціонування, аж до початку ХІV ст. з позначкою глибини 2,25—2,35 м в колекції присутній фрагмент вінця ХІІ — першої поло- вини ХІІІ ст. (рис. 6: 11). Гончарну масу загну- то досередини так, що вона утворює підокруг- лий валик з яскраво вираженою внутрішньою закраїною, але без потовщення, що в пізніший час формує валикоподібні форми. Аналогічні профілі належать до типу ІІІ за П. П. Толоч- ком (Толочко 1981, с. 298—300). До цього ж хронологічного горизонту нале- жать уламки вінець (рис. 6: 10; 7: 1) та денець (рис. 6: 14, 17) з глибини 2,00—2,65 м. вінця ти- пу ІV (рис. 6: 1) за П. П. Толочком (Толочко 1981, с. 298—300), валикоподібні, з високою шийкою, гончарна маса загнута досередини, формуючи маловиразну закраїну, але на зовнішньому боці помітно сформоване потовщення. Декор про- стий — кілька врізних ліній по плічках. Інший фрагмент (рис. 6: 10) має високу дещо відігнуту назовні шийку, що завершується косо зрізаними досередини вінцями із вираженою внутрішньою закраїною. Шийка і плічка густо вкриті врізни- ми лініями. Аналогічний посуд був поширений у ХІІ ст. і відомий на поселеннях київських око- лиць (Гунь 2018, с. 160). Наступний горизонт залягання виділяється в межах глибин 2,50—2,90 м. Серед матеріалів присутні нижні частини горщиків (рис. 6: 18, 19), період побутування яких чітко визначи- ти неможливо, адже тісто та особливості фор- мування корпусу посудин ідентичні в ХІІ та ХІІІ ст., однак, вони безсумнівно за техноло- гією формування та обпалу належать до давньо- руського часу. Із житла 1 у межах квадрату в4 походить один уламок глека (рис. 6: 12), зафіксований на глибині 2,93 м. Це єдиний фрагмент керамі- ки, що зберігся в колекції з цього об’єкту. вінця посудини відповідають типу ІV за в. М. Тимо- щуком: відігнуті назовні, вертикально зрізані з подальшим формуванням канелюри та заглад- жуванням. Шийка висока. Тісто світло-сіре, щільне, з домішкою піску. Поверхня вкрита ан- гобом коричнево-цегляного кольору. До вінець кріпиться нестандартна ручка, виготовлена із двох скручених овальних джгутів. Глек, най- вірогідніше, відноситься до столового посуду, що призначався для подачі напоїв, та аналогів посудині поки не виявлено. Решту кераміки зафіксовано в спорудах, на- званих житлами 2 та 3. Пляму житла 2 було зафіксовано на глибині близько 2,65 м. Подальші дослідження шару виявили згорілу споруду, що мала три кімна- ти, в одній з яких (приміщення б) (богусевич 1954, с. 47) зберігся дерев’яний посуд, поруч з яким було виявлено уламки гончарної кера- міки: нижні (рис. 7: 9—11) та верхні частини (рис. 7: 3, 8) кухонного посуду домонгольської доби. Перший горщик тонкостінний, з високою шийкою, відігнутими назовні вінцями (рис. 7: 3). Гончарна маса загинається досередини, формуючи виражену внутрішню закраїну. зовнішня закраїна, притаманна для ХІІІ ст., відсутня. Плічка декоровано кількома врізни- ми лініями. Такий посуд відповідає типу ІІІ за П. П. Толочком (Толочко 1981, с. 298—300). Другий виріб мініатюрний (рис. 7: 8), його діа- метр лише 10 см. вінця нагадують листоподіб- ну форму, але чітко простежується напрям руху формувальної маси вгору із незначним загином досередини. Морфологічні особливості відпові- дають попередньому типові. Плічка прикраше- но двома рядами горизонтальних насічок, що імітують хвилю. Кераміка даного типу була ма- совою, поширеною по всій території Середнього Подніпров’я та за його межами. На рівні підлоги на глибині 3 м зафіксовано ще кілька уламків вінець домонгольської доби. чотири з них мають високі шийки (рис. 7: 2, 4, 6, 7), що завершуються відігнутими назовні вінцями з вираженими внутрішніми закраїна- ми та ледь помітними потовщеннями на місці зовнішніх закраїн. Ці профілі відносяться до найпоширенішого типу ІІІ за П. П. Толочком (Толочко 1981, с. 298—300). Найвірогідніший період їх побутування — ХІІ — перша полови- на ХІІІ ст. П’ята верхня частина манжетоподібної фор- ми (рис. 7: 5). Шийка висока, відігнута, манжет прямий, без виражених закраїн чи канелюр. Та- кий посуд майстри виготовляли на фінальних етапах побутування манжетоподібної кераміки, в кінці ХІ — на початку ХІІ ст. Якийсь час такі горщики побутували паралельно із новоутворе- ними типами, поступово витісняючись ними. 59ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню рис. 7. Керамічний посуд з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1 — верхня части- на горщика з культурного шару; 2—11 — керамічний комплекс із житла 2; 14—17 — гончарний посуд із житла 3 60 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей У публікації в. А. богусевич згадав унікальну корчагу, вкопану в тому самому приміщенні б, звідки походить і решта кераміки. Її форма та пропорції (висота 68 см, діаметр найбільшого розширення 47 см) цілком відповідають стан- дартам давньоруських майстрів домонгольської доби, але плічка посудини декоровані рядом крупних спіралей, утворених прокресленими пунктирними лініями. На денці знаходилося тавро-двозубець із відігнутими назовні зубцями та підпрямокутною основою, з якої донизу вихо- дить петлеподібний спіральний відросток (богу- севич 1950а, альбом; 1950b, щод. 4, арк. 31; 1954, с. 48). Походження двозубців з підпрямокутною основою дослідники пов’язують із Святосла- вом Ігоревичем та його нащадками до Яросла- ва Мудрого, а знаки з коротким центральним стрижнем, як в даному випадку (рис. 8: 1—2), співвідносять із часами правління Мстислава володимировича (1076—1132 рр.; Готун, Гунь 2014, с. 44, 45). Дослідник проводить паралелі між тавром з корчаги і знаками на вислих пе- чатках та ливарних формочках із Саркела, але питання щодо походження та призначення тавр на посуді досі залишається відкритим. Розглядаючи матеріали з «будинку токаря» у спеціальному дослідженні, присвяченому дерев’яному посуду Київської Русі, М. С. Сер- гєєва не вдається до дискусії про його датуван- ня, обмежуючись загальним висновком, що час його виробництва визначається не пізніше, ніж ХІІ ст. (Сергєєва 1998, с. 125). виходячи з того, що дерев’яний згорілий посуд зберігся in situ на підлозі споруди, а гончарна кераміка була розташована поруч із ним, то найімовірніший час існування житла за наявним керамічним матеріалом можна визначити, як ХІІ — перша половина ХІІІ ст. Матеріали з житла 3 також нечисельні. Їх було зафіксовано на глибині 2,60—3,00 м. Окрім трьох денець (рис. 7: 14, 15, 17), привертає увагу верхня частина мініатюрного горщика, діамет- ром 9 см, що має низьку циліндричну шийку, яка завершується манжетом, утвореним верти- кальним зрізуванням відігнутої назовні гончар- ної маси (рис. 7: 16). Манжет не зовсім типовий для ХІ ст., імовірно, він також належить до пере- хідних типів, що побутували на межі ХІ—ХІІ ст. Підлогу житла 3 в. А. богусевичем зафіксовано на глибині 3 м, відповідно, горщик походив із шару періоду функціонування споруди. На глибині 2,80 м, поряд із скупченням залізних шлаків, визначеним початково як залізоробний комплекс і датованим в. А. бо- гусевичем ІХ—Х ст., а П. П. Толочком ХІ ст., знаходилося ще два уламки вінець (рис. 7: 12, 13). Перша посудина (рис. 7: 12) відноситься до типу ІІІ за П. П. Толочком (Толочко 1981, с. 298—300), гончарна маса загнута досереди- ни, але внутрішня закраїна слабо виражена, утворена вигином і специфічним підрізуван- ням шийки, пристосованим, найімовірніше, для використання кришки. Інший горщик з цього шару менш розповсюджений. він має високу шийку і відігнуті навскісно зрізані до- середини вінця з вираженою внутрішньою за- країною (рис. 7: 13). верхня частина горщика вкрита густими врізними лініями. вищеопи- сані фрагменти горщиків дозволяють віднести їх до першої половини — середини ХІІ ст., посу- нувши дату залягання комплексу до пізнішого часу. Посуд з аналогічним профілюванням, де- кором та розмірами було виявлено в згорілому житлі першої половини ХІІ ст. та навколиш- ньому шарі поселення Софіївська борщагівка (Казимір та ін. 2015, с. 88). Привертає увагу одна з нижніх частин горщи- ків (рис. 7: 17) зі споруди 3: на її внутрішній по- верхні зберігся шар прикипілої залізистої речо- вини товщиною близько 1 см. Імовірно, посудина використовувалася при залізоробному виробниц- тві, яке автор досліджень фіксує саме в цій спо- руді, але наразі немає жодних підстав датувати виробничий комплекс ІХ—Х ст. житло 3, судячи з керамічних матеріалів, дійсно було збудовано раніше, ніж житло 2 і час його побутування мож- на відносити до початку — середини ХІІ ст. Останній фрагмент вінець, що зберігається в даній колекції, походить з глибини 4,0 м і від- носиться до шару навколо поховання, зафік- рис. 8. Тавро на дні корчаги з «приміщення б» з роз- копок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1 — фото з альбому ілюстрацій до польового звіту; 2 — щоденниковий малюнок (Щоденник 4, арк. 31) 61ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню сованого дослідниками. Посудина має високу циліндричну шийку з ледь відхиленими на- зовні горизонтально зрізаними вінцями з ка- нелюрою (рис. 6: 16). Посуд із таким способом формуванням верхньої частини відноситься до типу Х за в. М. Тимощуком (Тимощук 2001, с. 69). Період його побутування — друга поло- вина ХІ—ХІІ ст. Тип не надто поширений, ві- домий серед матеріалів київських околиць на поселенні Софіївська борщагівка. завершуючи огляд гончарних виробів давньо- руської та монгольсько-литовської доби, слід коротко зупинитися на його загальних мор- фологічних особливостях. Майже всі горщики виготовлено на повільному гончарному крузі стрічковим способом з донного чи донно-ємніс- ного начину. Тісто якісне, щільне, з домішками піску, світло-сірого чи коричневого кольорів. випал однорідний. Поверхня горщиків ретель- но загладжена. Орнаментація посуду також типова: врізні лінії та їх комбінації з хвилями, насічками чи нігтьовими вдавленнями. части- на посуду не має орнаментів. Діаметри верхніх частин різноманітні: від 9 до 32 см, але кіль- кісно переважає посуд великого розміру (20— 32 см), призначений для приготування страв. єдиним зразком столового посуду є фрагмент вінця глека з ручкою, сплетеною із джгутів. Діаметри денець варіюють в межах 6—12 см. в усіх випадках (окрім посудини, зрізаної нит- кою) в якості підсипки використано дрібний пісок. Переважна більшість денець має рівне дно, три — увігнуте, з бортиком напливу по краю. Лише на одному з горщиків присутнє тавро-колесо, знак, що часто трапляється на давньоруському посуді. Інше тавро — князівсь- кий знак-двозубець містився на корчазі, яка в колекції не збереглася. зображення знаку ві- доме за звітом і польовим щоденником. Ще одним яскравим матеріалом з садиби 124 школи стали фрагменти амфор. На момент першої публікації ні типологія, ні культурна атрибуція ам- фор не були визначені. Ті ж фрагменти, що зберег- лися в колекції дотепер, дозволяють їх умовно виз- начити 1 за сучасними розробками як належні до типу ІІІ за H. Гюнсенін або 2Р за в. в. булгаковим (рис. 9: 3, 5, 7) та до типу IV за H. Гюнсенін або 2К за в. в. булгаковим (рис. 9: 3, 5, 7; Günsenin 1990, p. 28—30, fig. 16, pl. XXXIX: 3a, b; LIII, LXXXIV: 2; р. 25, 31, fig. 12, 17; булгаков 2021, с. 154, 152). Оби- два типи побутують в межах ХІІ—ХІІІ ст. і добре корелюють з вище описаним гончарним посудом, датованим синхронним часом. 1. Ми щиро вдячні М. Е. Тимошенко за надані кон- сультації з визначення типології амфор. рис. 9. Фрагменти амфор ХІІ—ХІІІ ст. з розкопок в. А. богусевича 1950 р. на Київському Подолі: 1, 2, 4, 6 — тип ІІІ за Н. Гюн- сенін, тип 2Р за в. в. бул- гаковим; 3, 5, 7 — тип ІV за Н. Гюнсенін, тип 2K за в. в. булгаковим 62 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей * * * Майстерня, виявлена в. А. богусевичем влітку 1950 р., була першим відкритим пунк- том з рештками виробництва скла на Подолі і другим у Києві після відкритого в. в. Хвойкою комплексу, пов’язаного з виготовленням скла та поливи, поблизу Десятинної церкви (Хвойка 1913, с. 71). здавалося б, він мав привернути увагу дослідників у першу чергу. Однак, доля його виявилася інакшою. відкриті наступно- го ж року яскраві склоробні комплекси Киє- во-Печерської лаври — з розвалами горнів, численними фрагментами склоплавильних тиглів, значною кількістю скломаси та навіть уламками готової продукції у вигляді золотос- кляної смальти — цілковито поглину увагу як широкої археологічної спільноти, так і вузь- копрофільних фахівців. А проведені на зраз- ках з цього матеріалу фізико-хімічні аналізи на багато десятиліть ввели його в фахову літе- ратуру як еталонний комплекс. Склоробна ж майстерня, виявлена на Подолі роком раніше, навпаки, загубилася серед коротких історіогра- фічних згадок. Ситуацію значно ускладнює та обставина, що речова колекція дійшла до нас не в повному складі. Однак навіть той нечис- ленний матеріал, який сьогодні присутній в колекції, дозволяє поглянути на цей комплекс з сучасної точки зору. Робота з археологічними колекціями, що були досліджені в 1940—1970-х рр. вже не- одноразово виявляла неточності в датуванні керамічних матеріалів. Сучасний же стан на- копичення інформації з опорними комплекса- ми дозволяє уточнити його. Так, уламки гон- чарного посуду, виявленого в давньоруських шарах на садибі 124 жіночої школи на розі вул. волоської і Героїв Трипілля (нині Спась- ка), майже не місять матеріалів ХІ ст. всього пара вінець мають профілювання, характерне для цього часу, однак такі типи зустрічаються і пізніше, що не дозволяє датувати їх раніше від ХІІ ст. загалом. Натомість, матеріали ХІІ— ХІІІ ст. — і гончарна кераміка, і фрагменти ам- фор — присутні в комплексах з цього розкопу переважною мірою. Цим же часом переважно датуються і збе- режені вироби зі скла та коштовного каміння. єдиним виключенням є фрагменти скляного посуду, хронологія побутування якого нижнь- ою межею заходить в ХІ ст. Однак, так звані «скарби» з битого скла на Київському Подолі та серед затонулих середньовічних кораблів Серче Лімані, яскраво продемонстрували ши- роке використання вторсировини у склоробній справі. До такої категорії можуть бути відне- сені і розрізнені фрагменти скляних прикрас або смальти. власне виробничий комплекс з обробки скла, на нашу думку, на дослідженому розкопі від- сутній, оскільки ніяких решток власне склопла- вильного горна in situ тут не було, а виявлені печі радше є звичайними побутовими печами. Однак наявність серед матеріалів, виявлених тут, цегли з прикіпілим рідким склом та фраг- ментів торгового скла, свідчить, що подібний комплекс міг розташовуватися десь поряд. Присутність же кераміки пізнішого часу — від другої половини ХІІІ ст. до першої полови- ни ХV ст. — демонструє рідкісний епізод обжи- тості цієї ділянки в постмонгольську добу. загалом, рештки цього склоробного комп- лексу, наряду з комплексами, виявленими на території Подолу, Києво-Печерської лаври та інших, належить до часу активної обробки скла у Києві в ХІІ—ХІІІ ст. літерАтУрА безбородов, М. А. 1956. стеклоделие в Древней Руси. Минск: АН бССР. бобринский, А. А. 1978. Гончарство Восточной Европы. Источники и методы изучения. Москва: Наука. богусевич, в. А. 1950a. Археологические раскопки на Киевоподоле в 1950 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1950/1-б. богусевич, в. А. 1950b. Дневник раскопок на По- доле (г. Киев) в 1950 г. журналы № 1—4. НА ІА НАН України, ф. 64, 1950/1-б. богусевич, в. А. 1951. Вновь открытые мастер- ские для изготовления стекла и смальты хІ века в Киеве. НА ІА НАН України, ф. 64, 1951/8-а. богусевич, в. А. 1954a. Археологічні розкопки в Києві на Подолі в 1950 р. Археологія, IX, с. 42-53. богусевич, в. А. 1954b. Мастерские ХІ в. по изго- товлению стекла и смальты в Киеве. Краткие сооб- щения Института археологии, 3, с. 14-20. богусевич, в. А. 1957. До історії склоробного ви- робництва в Київський Русі. Нариси з історії техні- ки, ІV, с. 134-144. булгаков, в. в. 2000. Византийские амфоры IX— XIV вв.: основные типы (online). Восточноевропейс- кий археологический журнал, 4 (5). Режим доступу: http://archaeologe.kiev.ua/journal/040700/bulgakov. htm (Дата звернення 18 жовтня 2021). Готун, І. А., Гунь, М. О. 2014. Керамічний комп- лекс поселення Ходосівка-Рославське як показник духовної культури мешканців. Наукові записки На- УКМА, 153: Теорія історії та культури, с. 40-46. Гунь, М. О. 2018. Керамічний комплекс давньо- руського горизонту поселення Софіївська борщагів- ка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.). Архео- логія і давня історія України, 4 (29), с. 149-164. Гупало, К. Н. 1981. Обработка дерева, кости и камня. в: Толочко, П. П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Наукова думка, с. 319-334. Гупало, К. Н., Ивакин, Г. ю. 1980. О ремесленном производстве на киевском Подоле. советская архео- логия, 2, с. 203-222. журухіна, О. 2010. Скляні вироби з розкопок 2008 року на Київському Подолі. Ант: Вісник археології, мистецтва, культурної антропології 2009—2010, 22—24, с. 74-77. журухина, Е. ю., Храмченкова, Р. Х. 2012. Стек- лоделательные мастерские Киевского Подола. Фи- лология и культура, 3 (29), с. 226-234. журухіна, О. 2015. візантійське скло з розкопок Старокиївської гори. Opus mixtum, 3, с. 219-229. 63ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) хамайко, Н. В., журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. Новий погляд на вперше відкриту у Києві склоробну майстерню журухіна, О. ю. 2021. Намисто середнього Подніпров’я х—хІІІ ст. Дисертація к. і. н. Київ: ІА НАН України. Івакін, Г. ю., Козубовський, Г. А. 1993. Дослід- ження південної частини Подолу в 1984—1985 рр. в: Толочко, П. П. (ред.). стародавній Київ. Археоло- гічні дослідження 1984—1989 років. Київ: Наукова думка, с. 104-133. Казимір, О. М., Готун, І. А., Осипенко, М. С., Си- ниця, є. в., Непомящих, в. ю., Шахрай, Д. О., Гунь, М. О., Лозниця, Т. в. 2015. Продовження досліджень розкопу ІІІ на селищі в Софіївській борщагівці. Ар- хеологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 87-90. Килиевич, С. Р. 1981. Стеклоделие. в: Толочко, П. П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Науко- ва думка, с. 312-319. Кучера, М. П. 1986. Ремесленное производство и сельское хозяйство. Керамика. в: Артеменко, И. И. (ред.). Археология Украинской ссР. 3: Раннеславян- ский и древнерусский периоды. Киев: Наукова дум- ка, с. 446-455. Нестеровський, в. А., журухіна, О. ю. 2017. Тех- нологія обробки бурштину у давньоруський час. Ар- хеологія і давня історія України, 1 (22), с. 310-316. Оногда, О. в. 2012. Кераміка середньої Над- дніпрянщини другої половини хІІІ—хV ст. Дисер- тація к. і. н. Київ: Національний університет «Киє- во-Могилянська академія». Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село. По материалам поселений у с. Григоровка. Киев: ИА НАН Украины. Полубояринова, М. Д. 1963. Стеклянные брас- леты древнего Новгорода. в: Арциховский, А. в., Колчин, б. А. (ред.). Труды Новгородской археологи- ческой экспедиции. III: Новые методы в археологии. Материалы и исследования по археологии СССР, 117. Москва: АН СССР, с. 164-181. Сагайдак, М., Хамайко, Н., Комар, О. 2015. Спась- кий розкоп давньокиївського Подолу. Пам’ятки Ук- раїни, 5—6, с. 20-31. Сагайдак, М. А., Сергєєва, М. С., Пефтіць, Д. М., Гречко, Д. С. 2008. Звіт Центру археології Києва ІА НАНУ про археологічні дослідження у Києві по вул. Набережно-хрещатицька, 9 у 2008 р. 1. НА ІА НАН України, ф. 64, 2008/291. Сергєєва, М. С. 1998. Дерев’яний посуд з давньо- руських міст Середнього Подніпров’я. Археологія, 1, с. 118-128. Столярова, Е. К. 2016. стекло средневековой Мос- квы XII—XIV века. Москва: РГГУ. Тараненко, С. П. 2017. Планувальна структура давньоруського Подолу Києва: формування та роз- виток. 2-е вид., випр. Київ. Тимощук, в. М. 2001. Деякі питання типології київської кухонної кераміки. Археологічний літо- пис Лівобережної України, 2, с. 67-71. Толочко, П. П. 1981. Кузнечное ремесло. в: То- лочко, П. П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Наукова думка, с. 319-334. Хамайко, Н., чміль, Л., Гунь, М. 2020. Археоло- гічні об’єкти з розкопок 1972 року по вул. Десятин- ній, 2 у Києві (до проблеми датування та атрибуції). Opus mixtum, 8, с. 176-205. Хамайко, Н., журухіна, О., чміль, Л., Гунь, М., Нестеровський, в. 2021. Археологічний контекст давньоруських склоробних комплексів Києво-Пе- черської лаври. Opus mixtum, 9, с. 121-155, X-XV. Хвойка, в. в. 1913. Древние обитатели среднего Поднепровья и их культура в доисторические вре- мена. Киев: Е. А. Синкевич. Щапова, ю. Л. 1963. Стеклянные изделия древ- него Новгорода. в: Арциховский, А. в., Колчин, б. А. (ред.). Труды Новгородской археологической экспеди- ции. III: Новые методы в археологии. Материалы и исследования по археологии СССР, 117. Москва: АН СССР, с. 104-163. Щапова, ю. Л. 1972. стекло Киевской Руси. Мос- ква: МГУ. Щапова, ю. Л. 2010. Византийское стекло: Очер- ки истории. Москва: ЛКИ. Günsenin, N. 1990. Les amphores byzantines (Xe— XIIIe siècles). Typologie, production, circulation d’après les collections turques. Université Paris, I (Panthéon- Sorbonne). Paris. REFEREnCEs Bezborodov, M. A. 1956. Steklodelie v Drevnei Rusi. Minsk: AN BSSR. Bobrinskii, A. A. 1978. Goncharstvo Vostochnoi Evropy. Is- tochniki i metody izucheniia. Moskva: Nauka. Bogusevich, V. A. 1950a. Arkheologicheskie raskopki na Kievopodole v 1950 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1950/1-b. Bogusevich, V. A. 1950b. Dnevnik raskopok na Podole (g. Kiev) v 1950 g. Zhurnaly N 1—4. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1950/1-b. Bogusevich, V. A. 1951. Vnov otkrytye masterskie dlia izgo- tovleniia stekla i smalty XІ veka v Kieve. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1951/8-a. Bohusevych, V. A. 1954a. Arkheolohichni rozkopky v Kyievi na Podoli v 1950 r. Arkheolohiia, IX, s. 42-53. Bogusevich, V. A. 1954b. Masterskie XІ v. po izgotovle- niiu stekla i smalty v Kieve. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 3, s. 14-20. Bohusevych, V. A. 1957. Do istorii sklorobnoho vyrobnyt- stva v Kyivskyi Rusi. Narysy z istorii tekhniky, IV, s. 134- 144. Bulgakov, V. V. 2000. Vizantiiskie amfory IX—XIV vv.: os- novnye tipy (online). Vostochnoevropeiskii arkheologicheskii zhurnal, 4 (5). Rezhim dostupu: http://archaeologe.kiev.ua/ journal/040700/bulgakov.htm (Data zvernennia 18 zhovtnia 2021). Hotun, I. A., Hun, M. O. 2014. Keramichnyi kompleks poselennia Khodosivka-Roslavske yak pokaznyk dukhovnoi kultury meshkantsiv. Naukovi zapysky NaUKMA, 153: Te- oriia istorii ta kultury, s. 40-46. Hun, M. O. 2018. Keramichnyi kompleks davnoruskoho horyzontu poselennia Sofiivska Borshchahivka (za materi- alamy rozkopok 2008—2013 rr.). Arkheolohiia i davnia istori- ia Ukrainy, 4 (29), s. 149-164. Gupalo, K. N. 1981. Obrabotka dereva, kosti i kamnia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Novoe v arkheologii Kieva. Kiev: Nau- kova dumka, s. 319-334. Gupalo, K. N., Ivakin, G. Iu. 1980. O remeslennom proiz- vodstve na kievskom Podole. Sovetskaia arkheologiia, 2, s. 203-222. Zhurukhina, O. 2010. Skliani vyroby z rozkopok 2008 roku na Kyivskomu Podoli. Ant: Visnyk arkheolohii, mystetstva, kulturnoi antropolohii 2009—2010, 22—24, s. 74-77. Zhurukhina, E. Iu., Khramchenkova, R. Kh. 2012. Stek- lodelatelnye masterskie Kievskogo Podola. Filologiia i kul- tura, 3 (29), s. 226-234. Zhurukhina, O. 2015. Vizantiiske sklo z rozkopok Star- okyivskoi hory. Opus mixtum, 3, s. 219-229. Zhurukhina, O. Yu. 2021. Namysto Serednoho Podniprov’ia X—XIII st. Dysertatsiia k. i. n. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Ivakin, H. Yu., Kozubovskyi, H. A. 1993. Doslidzhennia pivdennoi chastyny Podolu v 1984—1985 rr. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennia 1984—1989 rokiv. Kyiv: Naukova dumka, s. 104-133. Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Osypenko, M. S., Synytsia, Ye. V., Nepomiashchykh, V. Yu., Shakhrai, D. O., Hun, M. O., Loznytsia, T. V. 2015. Prodovzhennia doslidzhen rozkopu III na selyshchi v Sofiivskii Borshchahivtsi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 87-90. 64 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Наш ювілей Kilievich, S. R. 1981. Steklodelie. In: Tolochko, P. P. (ed.). Novoe v arkheologii Kieva. Kiev: Naukova dumka, s. 312-319. Kuchera, M. P. 1986. Remeslennoe proizvodstvo i selskoe khoziaistvo. Keramika. In: Artemenko, I. I. (ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSR. 3: Ranneslavianskii i drevnerusskii periody. Kiev: Naukova dumka, s. 446-455. Nesterovskyi, V. A., Zhurukhina, O. Yu. 2017. Tekhnolo- hiia obrobky burshtynu u davnoruskyi chas. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22), s. 310-316. Onohda, O. V. 2012. Keramika Serednoi Naddnipriansh- chyny druhoi polovyny XIII—XV st. Dysertatsiia k. i. n. Kyiv: Natsionalnyi universytet «Kyievo-Mohylianska akademiia». Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo. Po materi- alam poselenii u s. Grigorovka. Kiev: IA NAN Ukrainy. Poluboiarinova, M. D. 1963. Stekliannye braslety drevne- go Novgoroda. In: Artsikhovskii, A. V., Kolchin, B. A. (eds.). Trudy Novgorodskoi arkheologicheskoi ekspeditsii. III: Novye metody v arkheologii. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 117. Moskva: AN SSSR, s. 164-181. Sahaidak, M., Khamaiko, N., Komar, O. 2015. Spaskyi ro- zkop davnokyivskoho Podolu. Pam’iatky Ukrainy, 5—6, s. 20- 31. Sahaidak, M. A., Serhieieva, M. S., Peftits, D. M., Hrechko, D. S. 2008. Zvit Tsentru arkheolohii Kyieva IA NANU pro arkheolohichni doslidzhennia u Kyievi po vul. Naberezhno- Khreshchatytska, 9 u 2008 r. 1. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2008/291. Serhieieva, M. S. 1998. Derev’ianyi posud z davnoruskykh mist Serednoho Podniprov’ia. Arkheolohiia, 1, s. 118-128. Stoliarova, E. K. 2016. Steklo srednevekovoi Moskvy XII— XIV veka. Moskva: RGGU. Taranenko, S. P. 2017. Planuvalna struktura davnorusko- ho Podolu Kyieva: formuvannia ta rozvytok. 2-e vyd., vypr. Kyiv. Tymoshchuk, V. M. 2001. Deiaki pytannia typolohii kyivskoi kukhonnoi keramiky. Arkheolohichnyi litopys Livobe- rezhnoi Ukrainy, 2, s. 67-71. Tolochko, P. P. 1981. Kuznechnoe remeslo. In: Tolochko, P. P. (ed.). Novoe v arkheologii Kieva. Kiev: Naukova dumka, s. 319-334. Khamaiko, N., Chmil, L., Hun, M. 2020. Arkheolohichni ob’iekty z rozkopok 1972 roku po vul. Desiatynnii, 2 u Kyievi (do problemy datuvannia ta atrybutsii). Opus mixtum, 8, s. 176-205. Khamaiko, N., Zhurukhina, O., Chmil, L., Hun, M., Nes- terovskyi, V. 2021. Arkheolohichnyi kontekst davnoruskykh sklorobnykh kompleksiv Kyievo-Pecherskoi lavry. Opus mix- tum, 9, s. 121-155, X-XV. Khvoika, V. V. 1913. Drevnie obitateli Srednego Podnepro- via i ikh kultura v doistoricheskie vremena. Kiev: E. A. Sinkev- ich. Shchapova, Iu. L. 1963. Stekliannye izdeliia drevnego Novgoroda. In: Artsikhovskii, A. V., Kolchin, B. A. (eds.). Trudy Novgorodskoi arkheologicheskoi ekspeditsii. III: Novye metody v arkheologii. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 117. Moskva: AN SSSR, s. 104-163. Shchapova, Iu. L. 1972. Steklo Kievskoi Rusi. Moskva: MGU. Shchapova, Iu. L. 2010. Vizantiiskoe steklo: Ocherki istorii. Moskva: LKI. Günsenin, N. 1990. Les amphores byzantines (Xe—XIIIe siè- cles). Typologie, production, circulation d’après les collections turques. Université Paris, I (Panthéon-Sorbonne). Paris. N. V. Khamaiko, O. Yu. Zhurukhina, M. O. Hun NEw LOOK TO THE FIRST GLASSMAKING wORKSHOP DISCOVERED IN KYIV PODIL In 1950 V. A. Bohusevich carried out the first sta- tionary excavations in Kyiv Podil which unearthed the archaeological sites with remains of ironwork, glass- work and woodworking. One of them, an assemblage with the remains of glass processing was interpreted as a workshop where bracelets, rings and smalt were made. It was dated by a copper coin of Alexei Comne- nus to the years of his reign — 1081—1118. However, despite such a craft complex was found in Podil for the first time, and despite the extreme lack of archaeologi- cal data on the only workshop, previously known in Kyiv thanks to the excavations of Vikentiy Khvoika in 1907-1908, publications were limited to brief mentions of it, leaving its complex of finds out of the context. The collection of finds from V. A. Bohusevich exca- vations as well as field documentation and the exca- vation report are stored in the Institute of Archaeol- ogy of the NAS of Ukraine which allows to refer to the source base. The paper provides the publication of this complex of finds at the first time, and interpretation of the material in the light of modern archaeological con- cepts. The attention, first of all, is directed to two main categories of finds, which are the glass and fragments of pottery, the most numerous in the collection. Both of these categories as well as the amphorae fragments highlight the analogies in later archaeological complex- es than previously thought. Well-dated archaeological features show the similarities with materials from the 12th and 13th centuries. This allows us to refine the dat- ing of this assemblage towards a later one. We cannot conclude confidently that the glass manufacture was located here because these conclu- sions require certain evidence, such as a glass-making furnace, raw materials, remnants of production, and rejected products. The remains of the real glass fur- nace have not been found in situ as well as most of the other components. However, given the presence of certain materials such as: bricks with riveted liquid glass, fragments of trading glass, bracelets of certain types and colors with the same size ratio, it may in- dicate that a certain glass-making complex may have been located nearby. Keywords: Old Rus’, Kyiv Podil, glass, bracelets, rings, necklaces, pottery, amphorae. Одержано 14.06.2022 гУнЬ Мар’яна олександрівна, старший науко- вий співробітник, Музей історії Десятинної церкви; науковий співробітник, Музей історії Києва, Київ, Україна. HUN Mar’iana, Senior Researcher, Museum of Desiatynna church history; Researcher, Museum of Kyiv, Kyiv, Ukraine. ORСID: 0000-0001-9190-6139, e-mail: gunmaryana@meta.ua. ЖУрУхінА олена Юріївна, кандидат історичних наук, завідувачка, науково-дослідний відділ, Музей історії Десятинної церкви, Київ, Україна. ZHURUKHINA Olena, Ph. D., head of scientific research department, Museum of Desiatynna church history, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-1768-3747, e-mail: lenzhurukh@gmail.com. хАМАЙко наталя Віталіївна, молодший науко- вий співробітник, Інститут археології НАН України, Київ, Україна. KHAMAIKO Natalia, Research Fellow, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-7396-0315, e-mail: natalia_khamaiko@iananu.org.ua.

Новий погляд на вперше відкриту на Київському Подолі склоробну майстерню

Репозитарії

Схожі ресурси