Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери
У 2021 р. на території Китаївського курганного некрополя авторами було виявлене інгумаційне поховання в гробовищі, поміщеному до добре збереженої дубової камери. У статті аналізуються конструктивні особливості захоронення, його датування та місце в схемі еволюції давньоруського поховального обряд...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187638 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери / Д.В. Бібіков, І.В. Зоценко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 267-282. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859852060337373184 |
|---|---|
| author | Бібіков, Д.В. Зоценко, І.В. |
| author_facet | Бібіков, Д.В. Зоценко, І.В. |
| citation_txt | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери / Д.В. Бібіков, І.В. Зоценко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 267-282. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У 2021 р. на території Китаївського курганного некрополя авторами було виявлене інгумаційне
поховання в гробовищі, поміщеному до добре збереженої дубової камери. У статті аналізуються
конструктивні особливості захоронення, його датування та місце в схемі еволюції давньоруського
поховального обряду Х—ХІ ст.
In 2021, on the territory of the second mound group
of the Kytaiv Cemetery on the outskirts of Kyiv the
authors discovered the inhumation burial in a coffin
placed in a wooden funeral chamber. Burials with
wooden structures made directly in the grave pit have
been widespread in Northern and Eastern Europe of
the Viking Age and are well known in the literature as
chamber burials. Some modern researchers distinguish
among the early medieval burials the category of socalled
«quasi-chambers» which are similar to original
chamber tombs but differ from them in certain important
structural and ritual elements. In our opinion, the
burial complexes, combining wooden walls and «movable
» coffin, as the one under discussion, should also be
included into this category. They differ from original
chambers by general semantics of the rite and usually
are later chronologically. In the 1910s and 1970s,
similar assemblages were excavated in the first barrow
group of the cemetery.
According to the grave goods the newly discovered
burial can be considered ordinary, and the mound over
the burial chamber is one of the smallest in the mound
group. Thus, at least in the territory of the Kyiv area
the chambers with coffins at the late 10th and early
11th centuries became a mass phenomenon, losing the
elitist character inherent in original chamber tombs.
Compared to the latter the design of burial structures
is also showing clear signs of simplification.
The obtained results prove the expediency of classification
the chambers with coffins as one of the types
of Old Rus quasi-chamber burials. Further theoretical
developments in this direction and new excavations
should complement the reconstructed vision of religious,
social and political progress of the population of
Old Rus at the stage of statehood formation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:42:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
267ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
УДК 904.5(477.411)”653” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.18
Д. В. Бібіков, І. В. Зоценко
ноВе похоВАннЯ З китАїВсЬкого
кУргАнного МогилЬникА: до дискУсії
про дАВнЬорУсЬкі кВАЗікАМери
У 2021 р. на території Китаївського курганно-
го некрополя авторами було виявлене інгумаційне
поховання в гробовищі, поміщеному до добре збе-
реженої дубової камери. У статті аналізуються
конструктивні особливості захоронення, його да-
тування та місце в схемі еволюції давньоруського
поховального обряду х—хІ ст.
ключові слова: епоха вікінгів, Південна Русь,
Китаївський могильник, поховальний обряд, ка-
мерні гробниці, квазікамери, конструктивні особ-
ливості.
Вступ. Наприкінці І — на початку ІІ тис.
в Східній європі завершилося формування
однієї з найбільших держав Середньовіччя.
Ця доба відзначається небувалим пожвавлен-
ням соціально-економічних, етнокультурних і
релігійних процесів у регіоні. важливим і на-
віть певною мірою недооціненим джерелом їх
вивчення є дані поховальних пам’яток. Однак,
відсутність диференційованого підходу при
розгляді поховальних форм, подекуди абсо-
лютно різних за етносоціальною та релігійною
суттю, значно применшує їх інформативний
потенціал. На прикладі камерних гробниць ми
бачимо, що термінологічна неузгодженість час-
то призводить до штучного розширення як гео-
графічних, так і хронологічних рамок побуту-
вання конкретного обряду. Тому на сучасному
етапі досліджень важливим є не так кількісне
накопичення джерельної бази, як систематиза-
ція та переосмислення раніше здобутих даних,
а також — упровадження сучасних методик
обробки археологічних і антропологічних ма-
теріалів. Саме з таких позицій ми спробуємо
подати результати останніх комплексних до-
сліджень Китаївського курганного могильника
на південній околиці Києва.
Китаївський археологічний комплекс, роз-
ташований у східній частині сучасного Голо-
сіївського національного природного заповід-
ника, прийнято вважати залишками основного
південного форпосту Стародавнього Києва і
асоціювати з літописним Пересіченем. Курган-
ний могильник, що з південного заходу при-
микає до Китаївського городища, неодноразо-
во викликав інтерес у археологів. Некрополь
складається із трьох курганних груп, хоча дру-
гу і третю групи нерідко об’єднують в одну. його
дослідження розпочав іще в 1874 р. Д. Я. Са-
моквасов (Самоквасов 1908, с. 222), а протягом
наступних двох десятиліть любительські розко-
пки проводили в. П. Науменко, в. б. Антоно-
вич, в. в. Хвойка та в. О. Городцов (Антонович
1879, с. 256; 1895, с. 23). Незадовго до жовтне-
вого перевороту О. Д. Ертелем були здійснені
особливо масштабні роботи (Кубишев 1964,
с. 4951). По одному кургану розкопали в 1961 і
1963 рр. А. І. Кубишев і в. І. бідзіля (Кубишев
1964, с. 5253). Найпослідовнішим дослідником
Китаївського археологічного комплексу мож-
на вважати І. І. Мовчана, котрий у різні роки
протягом 1973—1998 рр. дослідив 13 насипів
(Мовчан 1973; 1976, с. 109—118; 1993, с. 151—
153). Із 2020 р. планові розкопки могильника
поновив загін Архітектурно-археологічної екс-
педиції Інституту археології НАН України під
керівництвом авторів. було досліджено два
курганні насипи, пошкоджені грабіжниками
(зоценко, бібіков, Козак 2020).
Археологічні дослідження 2021 р. кур-
ган 3. У липні 2021 р. роботи Китаївського
загону були продовжені. Для розкопок обрали
два невеликих насипи в центральній частині
другої курганної групи, розташовані поруч із
дослідженими торік (рис. 1: а). У цій частині © Д. в. бІбІКОв, І. в. зОЦЕНКО, 2022
268 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
рис. 1. Місце розташування розкопу 2 2021 р.: а — на топографічному плані другої курганної групи Ки-
таївського могильника; б — на її центральній частині
269ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
могильника виділяються принаймні 17 таких
само невеликих курганів, розташованих за
явно вираженим рядним принципом (рис. 1:
б). Роботи велися суцільною площею, разом із
міжкурганним простором (рис. 2). Курганні на-
сипи сильно опливли та деформувалися внаслі-
док природних процесів. Під шарами дерну та
темно-сірого гумусованого супіску потужністю
близько 0,2 м виявлено масив перевідкладе-
ного лесоподібного суглинку — тіла курганів.
Цей масив краще відтворював первинну форму
насипів. через кореневу систему дерев і делю-
віальні процеси ґрунт сильно змішався; кон-
тури заглиблених об’єктів на рівні материка
практично не простежувалися.
Курган 3 був розташований в східній час-
тині розкопу. візуально зафіксований діаметр
із півночі на південь становив 5,7 м, із заходу
на схід — 4,2 м, висота — біля 0,45 м (в давни-
ну складала 0,6—0,7 м). На північно-східному
краю курганного насипу, ближче до рівня ма-
терика, виявлено фрагмент стегнової кістки
людини, котрий, очевидно, потрапив сюди з
сусіднього грабованого поховання. в півден-
но-східній частині насипу, від глибини 0,4 м
й до рівня материка, знайдено розвали двох
горщиків — сліди тризни. в його західній час-
тині було помічено більш темну пляму округ-
лої форми, діаметром близько 1 м, вибірка якої
дозволила зафіксувати залишки поховальної
споруди.
Могильна яма була розташована в південно-
західній частині кургану, мала розміри (2,64—
2,86) × (1,72—1,8) м і була орієнтована довгою
віссю з північного сходу на південний захід.
Глибина становила 1—1,2 м від рівня матери-
ка. Стінки ями були майже вертикальними,
проте простежувалися досить погано.
поховальна споруда. Поховання було
здійснене в дубовій (за визначенням д. і. н.
М. С. Сергеєвої) камерній гробниці з двосхи-
лим перекриттям, до якої додатково поміщене
«рухоме» гробовище (рис. 3). По всьому пери-
метру могильної ями містилася сходинка за-
ввишки 10—12 см, на якій було встановлено
стінки поховальної камери з двох рядів масив-
них брусів.
верхній брус південно-східної стінки зберіг-
ся на довжину 2,35 м (орієнтовна довжина
споруди), його ширина становила 16—18 см,
товщина — до 14 см. На ньому добре видно
поперечні виїмки шириною від 2 до 9 см, роз-
рис. 2. загальний план і стратиграфічні розрізи розкопу 2: 1 — кераміка; 2 — кістка; 3 — дерн; 4 — супі-
сок; 5 — лесоподібний суглинок; 6 — світлий супісок (заповнення могильної ями); 7 — дерево; 8 — кістки;
9 — материк
270 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
ташовані в 6—20 см одна від одної (рис. 4: 4).
вірогідно, вони утворилися внаслідок тривало-
го потрапляння вологи між дошками перекрит-
тя на верхній брус. Під цим брусом розчищено
ще один — довжиною 2,21 м, шириною 16 см,
товщиною 15 см (рис. 4: 3).
Північно-західна стінка камери зберегла-
ся фрагментарно. залишки верхнього брусу,
розмірами 0,41 × 0,1 м, зафіксовані в північ-
ній частині ями, на відстані 1 м від південно-
східної стінки камери. частина брусу в процесі
руйнації змістилася на 0,1—0,15 м ближче до
центру камери. вона зберіглася на довжину
1,17 м, ширина становила 17 см, товщина — до
12 см. На ній також помітні поперечні виїмки
близьких параметрів. від нижнього брусу ли-
шився тільки деревний тлін, простежений на
довжину приблизно 0,7 м і на ширину 16 см.
Таким чином, загальна зовнішня ширина ка-
мери становила 1,25—1,3 м.
з північного сходу поховальну камеру обме-
жувала покладена на ребро дошка, в довжину
рис. 3. Курган 3, могильна яма: а — план на рівні виявлення дерев’яних конструкцій; б — план на рівні
дна; в — розрізи
271ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
рис. 4. Поховання в кургані 3: 1 — загальний вигляд поховальної камери на рівні виявлення дерев’яних
конструкцій; 2 — загальний вигляд камери на рівні підлоги; 3 — південно-східна стінка камери; 4 — попе-
речні виїмки на стінці камери; 5 — край бруса-«коника» в стінці могильної ями; 6 — срібне скроневе кільце
in situ; 7 — кришталева намистина in situ; 8 — сердолікова намистина in situ
272 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
простежена на 0,9 м, шириною до 26 см, товщи-
ною 8 см. в неї упиралися бруси поперечних
стінок. вірогідно, така сама дошка утворювала
південно-західну стінку споруди, проте в цій
частині дерев’яні конструкції не збереглись.
Камера мала перекриття у вигляді двосхи-
лого даху. По центру могильної ями, за довгою
віссю, містився масивний брус, що виконував
роль гребеневої балки — «коника» даху. з обох
боків він був укопаний у поперечні стінки ями.
в південно-західній стінці край брусу лишився
in situ на висоті 0,55 м від дна ями (рис. 4: 5).
Ця цифра маркує внутрішню висоту поховаль-
ної камери. Основна частина брусу, довжиною
1,74 м, провалилася всередину, порушивши
кістяк (рис. 4: 1). Інший, північно-східний,
край, завдовжки 0,26 м, лежав навскіс від стін-
ки ями до місця зламу. Ширина брусу станови-
ла 17—19 см, товщина — до 9 см. У південно-
західній частині, над обличчям небіжчика, він
був обпалений згори.
Трохи вище дна ями зафіксовано кілька
цвяхів від «рухомого» гробовища-труни: 1) біля
правої таранної кістки — горизонтальний,
шляпкою на схід; 2) біля дистального епіфізу
зміщеної лівої великої гомілкової кістки — го-
ризонтальний, шляпкою на північний захід;
3) в 5 см на північний захід від лівої стегнової
кістки — шляпкою догори, в південно-захід-
ному напрямку; 4) в 5 см на південний захід
від правої плечової кістки — горизонтальний,
шляпка не збереглась; 5) в 5 см на південь від
черепа — горизонтальний, шляпкою на пів-
денний захід; 6) в 25 см на захід від черепа —
горизонтальний, шляпкою на північний захід;
7) попід північно-західною стінкою камери.
Цілі зразки мали довжину 46 см. Контури са-
мого гробовища простежувалися погано, у виг-
ляді слабкого прошарку деревного тліну; його
орієнтовні розміри становили 1,9 × 0,65 м.
Антропологічний матеріал. На дні похо-
вальної камери виявлене жіноче поховання,
орієнтоване головою на південний захід. Дов-
жина кістяка становила 1,62 м. через влас-
тивості ґрунту збереженість скелету була по-
ганою. Колір кісток та їх стан характерні для
процесів діагенезу в умовах пустої, заповне-
ної повітрям, камери у середовищі з високим
вмістом органіки. Крім того, більшість кісток
зміщені з початого положення та частково були
знищені внаслідок руйнування верхнього бру-
су перекриття. Отже, руйнація перекриття від-
булася вже після повного розкладання м’яких
тканин, а вірогідно — і гробовища; проте, внут-
рішній простір камери на той момент зали-
шався не заповненим землею. Ноги небіжчиці
були випростані, трохи розведені. Кістки ніг
лишилися більш чи менш на своїх місцях. Дис-
тальний епіфіз правої стегнової кістки сильно
пошкоджений, розтрісканий. Мала гомілкова
кістка зміщена під кутом близько 20°, велика
гомілкова — досить сильно ушкоджена. Над-
колінник зміщено під велику гомілкову кістку.
від правої стопи збереглася лише таранна та
4 плеснова кістки. Мала гомілкова кістка лівої
ноги лишилася на місці, велика зміщена під
кутом приблизно 20°. Дистальний епіфіз лівої
стегнової кістки розтрощений, як і проксималь-
ний епіфіз великої гомілкової кістки. від лівої
стопи збереглися дві фаланги пальців, вияв-
лені попід північно-західною стінкою камери.
Тазові кістки сильно фрагментовані. Крижі
представлені тільки першим верхнім сегмен-
том, ребра не збереглися, від хребта лишили-
ся два шийних хребці. Обабіч від тазу лежа-
ли уламки променевих кісток. Права плечова
кістка знаходилася приблизно на початковому
місці. в районі грудей виявлені дуже погано
збережені фрагменти кісток передпліччя та
фрагмент лівої ключиці. череп лежав у пе-
ревернутому положенні, зміщений унаслідок
руйнування перекриття; обличчям на схід, на
лівому боці. зберіглася лише ця, нижня (ліва),
його частина. зліва — зі сходу — від черепа ле-
жала нижня щелепа (рис. 4: 2).
за визначенням к. і. н. О. Д. Козак (бібіков
та ін. 2022), скелет належав жінці 60—70 років.
Кістки мають сліди остеопорозу та вікової ерозії
поверхневого шару, що віддзеркалюється, зокре-
ма, в дуже чітко вираженому м’язовому рельєфі
та візуальній пластичності кістки. На тім’яних
кістках знайдені ознаки вікової атрофії — си-
метричні заглиблення в області тім’яних горбів.
На нижній щелепі всі зуби втрачено, альвеоли
повністю загоєні. На верхній щелепі зуби втра-
чено незадовго до смерті, припустимо внаслідок
інтенсивних процесів пародонтозу та, можливо,
карієсу. На збереженому різці присутня каріоз-
на порожнина, коронки всіх збережених перед-
ніх зубів покриті зубним каменем. Стертість
цих зубів слабка, що свідчить про досить давню
втрату зубів-антагоністів, та/або про вживання
м’якої, добре приготованої їжі. жінка за життя
страждала на запалення лобних та гайморових
пазух і, судячи з набутого звуження лівого зов-
нішнього вушного проходу, десятиліттями недо-
чувала на ліве вухо.
зміни суглобів мінімальні, що, на тлі добре
розвинутого м’язового рельєфу, свідчить про
рухливий спосіб життя. запальні зміни лівого
кульшового суглоба й підсідничної бурси могли
бути викликані травмою, перенавантаженням
або застудою, й спричиняли труднощі у пере-
суванні в останні роки життя. Судячи з наяв-
ності глибоких відбитків судин на поверхні го-
мілкових кісток, жінка також могла страждати
на варикозну хворобу. зріст жінки складав
від 158,8 до 162,4 см (згідно різним системам
підрахунку), і був середнім для міського насе-
лення Княжої доби.
Крім того, в західній частині могильної ями,
від глибини 0,4 м до дна, траплялися дрібні пе-
репалені кістки людини, зокрема — фрагмент
черепа. Тут же, ближче до нижньої частини
273ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
ями, фіксувалися вуглики. за висновком антро-
пологів, ці кістки належали іншому індивіду.
поховальний інвентар і його датування.
захоронення супроводжувалося відносно чис-
ленним поховальним інвентарем (рис. 5). знай-
дено чотири деформованих скроневих кільця зі
срібного дроту завтовшки близько 1 мм, з не-
зімкненими кінцями, — три дрібних, діамет-
рами 89 мм, і одне більше, діаметром 13 мм
(рис. 4: 6; 5: 14). Два з них, включаючи більше,
знаходилися в лівій частині грудей, на 5—6 см
вище долівки могильної ями. Третє — в 5 см на
південь від черепа, на такій самій глибині. чет-
верте кільце знайдене за допомогою металоде-
тектора у відвалі. в районі шиї виявлено три
14-гранні сердолікові намистини розмірами
(11—13) × (10—11) × 67 мм: перша — біля клю-
чиці, в 10 см вище материка; друга — південні-
ше черепа, під скроневим кільцем; третя — під
зміщеною нижньої щелепою (рис. 4: 8; 5: 57).
в 0,3 м на схід від першої намистини, також у
районі грудей, — куляста намистина з гірсько-
го кришталю, довжиною 9 мм, діаметром 12 мм
(рис. 4: 7; 5: 8). Між уламками тазу, на висоті
6 см від дна ями, — пірофілітове пряслице діа-
метром 22 мм, заввишки 13 мм (рис. 5: 9). Дріб-
ний фрагмент залізного предмету виявлено під
черепом.
більшість поховального інвентарю має на
середньодніпровських теренах досить широ-
кий діапазон побутування. Так, перснеподібні
скроневі кільця є одним із найпоширеніших у
Східній європі типів прикрас, відомим іще в
ранньослов’янських археологічних культурах і
протягом усього давньоруського періоду (Лева-
шова 1967, с. 15). 14-гранні сердолікові намис-
тини з’являються в Середньому Подніпров’ї не
пізніше другої чверті Х ст. (Коростенське горо-
дище 1, київський некрополь в районі Десятин-
ної церкви, Шестовицький могильник) і в ціло-
му датовані Х—ХІ ст., хоча зрідка трапляються
в ХІІ ст. та навіть у ХІІІ ст. (Полубояринова,
1994, с. 75; Давидан, 1998, с. 123—124; журухі-
на, звіздецький 2006, с. 66). Таким же чином
датуються кулясті кришталеві намистини (Фех-
нер 1959, с. 185; Полубояринова 1994, с. 77).
Тому вирішальне значення для датуван-
ня комплексу має керамічний матеріал. вінця
обох горщиків, знайдених у курганному насипі,
є цілком однотипними. вони рівномірно загнуті
назовні, утворюючи гострі кути відносно гори-
зонтальної та вертикальної площин посудини.
рис. 5. знахідки з кургану 3: 14 — срібні скроневі кіль-
ця; 57 — сердолікові намистини; 8 — кришталева на-
мистина; 9 — пірофілітові пряслице; 10 — залізні цвя-
хи; 11 — профілі вінець горщиків
274 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Мають невеликий наплив-манжет на зовнішній
стороні, загладжений знизу під час вторинної об-
робки. Шийка — доволі висока, середньо відхи-
лена (рис. 5: 11). М. П. Кучера датував подібну
кераміку досить широко: Х — першою половиною
ХІ ст. (Кучера 1986, рис. 106). На Дніпровському
Лівобережжі, згідно типологій схемі І. Г. Сараче-
ва, цей тип профілювання (тип 5А) виникає вже
в другій половині ХІ ст., отримує найбільше роз-
повсюдження на початку ХІ ст. і до середини цьо-
го століття повністю зникає (Сарачев 2000, с. 227,
232—234, рис. 62). згідно типології в. О. Петра-
шенко, заснованої на матеріалах поселення Гри-
горівка, вінця горщиків із кургану 3 найбільш
подібні до типу 1 (відрізняються загладженнням
напливу), датованого дослідницею рубежем Х—
ХІ — першою чвертю ХІ ст. (Петрашенко 2005,
с. 57, рис. 32: 1). враховуючи характер поховаль-
ного обряду та загальну хронологію могильника,
таке датування комплексу видається найбільш
вірогідним.
камери та квазікамери на території пів-
денної русі. камери з гробовищами. захоро-
нення з дерев’яними конструкціями, зведеними
безпосередньо в могильній ямі, отримали досить
широке розповсюдження на території Північної
та Східної європи доби вікінгів і добре відомі в
літературі як камерні поховання. Аналіз конс-
труктивно-ритуальних елементів класичних
камер Середнього Подніпров’я переконливо
свідчить про їхню спорідненість із подібними
пам’ятками Скандинавського регіону та Пів-
нічної Русі (бібіков 2020). водночас, останні-
ми роками виявлення значної кількості нових
пам’яток сприяло активізації дискусії щодо
проблем дефініції давньоруських елітарних по-
ховань. Стає дедалі очевиднішим, що пошире-
ний принцип поділу інгумаційних захоронень
на «камерні» та «рядові», або «ґрунтові», є дуже
умовним. Низка сучасних археологів активно
застосовує запропоноване ю. М. Лєсманом по-
няття «квазікамери» (чи близький термін «псев-
докамери»), розуміючи під ним ширше коло за-
хоронень, що, на їхню думку, не відповідають
деяким критеріям виокремлення класичних
камерних гробниць (Ситий 2009, с. 294; Müller-
Wille 2014, р. 479; Михайлов 2016, с. 9194; Пла-
винский, васильев 2018, с. 6364).
Проте, сам термін «квазікамери» наразі є до-
сить розмитим: дослідники розуміють під ним
(як, зрештою, і під самим поняттям «камерні
поховання») щоразу різне коло пам’яток. Один
із авторів цієї статті запропонував виділити чо-
тири групи поховань Південної Русі, спорідне-
них із класичними камерами (до яких їх нерід-
ко зараховують), проте, ймовірно, хронологічно
пізніших: 1) камери з гробовищами (котрі крім
стаціонарних дерев’яних конструкцій містили
й «рухомі» домовини); 2) наземні «склепи» (за
термінологією К. М. Мельник), які відрізня-
лися від попередньої групи розташуванням
усередині підкурганного простору — на рівні
горизонту чи на підсипці; 3) земляні камери,
що не мали дерев’яних стін і настилів підлоги,
проте містили над могильною ямою дерев’яне
перекриття, завдяки якому внутрішній про-
стір могили залишався не засипаним землею;
4) великі могильні ями, що на відміну від зем-
ляних камер не мали дерев’яного перекриття.
всі перераховані «перехідні» обрядові форми
не містять деяких соціально значущих рис,
притаманних класичним камерам: супутніх
поховань жінок і коней, знахідок клинкової
зброї тощо. відмінність полягає й у самій суті
поховального обряду, котра в усіх випадках
суперечить ідеї «будинку померлих». Разом із
тим, немає сумнівів щодо намагання учасників
поховальної церемонії відтворити ті чи ті візу-
альні елементи елітарних поховань більш ран-
ньої епохи. Тому ці групи захоронень доцільно
розглядати як окреме явище, об’єднавши під
терміном «квазікамери», «псевдокамери», або
«камери-наслідування». Такий принцип класи-
фікації давньоруських інгумаційних поховань
дасть змогу уникнути не лише термінологічної
плутанини, але й дослідницької суб’єктивності
(бібіков 2021, с. 214—217).
Нововиявлене поховання в кургані 3 Ки-
таївського могильника є яскравим прикладом
квазікамерних захоронень першого типу. від
класичних камер вони конструктивно відріз-
нялися лише наявністю додаткового елемен-
та — рухомого гробовища. власне, більшість
науковців сприймає їх як єдине явище. Це сто-
сується навіть тих дослідників, котрі розгляда-
ють камери-наслідування як осібну категорію
поховальних пам’яток, зокрема — одного з про-
відних фахівців із давньоруського «камерного»
обряду — К. О. Михайлова (Михайлов 2016,
с. 67—69). Останній при цьому цілком ігно-
рує, наприклад, матеріали території волині чи
того-таки Китаївського могильника. Натомість,
ю. М. Ситий слушно вважає появу всередині
деяких камер чернігівської округи додаткової
конструкції меншого розміру «еволюційною
ланкою від камерних поховань язичницької
епохи до появи перших могил охрещеного на-
прикінці Х ст. населення» (Ситий 2009, с. 239).
На території Південної Русі нам відомо що-
найменше 16 камер із гробовищами, рахуючи
лише добре задокументовані комплекси (бібі-
ков 2021, с. 229—232, 248—251). Можна виділи-
ти три основні регіони їх поширення: Погорин-
ня (Старожуків, білів, Пересопниця), Київ із
найближчою округою (Совки, Китаїв) та Ниж-
нє Подесення (Шестовиця, Клонів, Седнів). По-
одинокі захоронення цього типу зафіксовані на
р. Стир (Городище), у Середньому Подесенні
(Левінка). На більшості могильників було до-
сліджено по одній-дві камери з гробовищами,
що може вказувати на недовге побутування
обряду. Найвищу їхню концентрацію спостері-
гаємо якраз на Китаївському некрополі, про що
мова піде нижче.
275ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
Конструктивно-обрядові риси та датування
камер із гробовищами, як і інших квазікамер-
них поховань Дніпровського Правобережжя,
були детально проаналізовані в одній із попе-
редніх публікацій (бібіков 2021, с. 229—232).
зазначимо лише, що в чотирьох комплексах
із 16-и знайдено лише по одному предмету, а
ще в трьох інвентарю не виявлено взагалі. На
цьому тлі виділяються багатством лише оби-
два поховання з Києва. Найімовірнішою да-
тою їх спорудження вбачають другу половину
Х ст. (Івакін, Козюба 2003, с. 38—39; Михайлов
2016, с. 149), кургани з Седнева та Левінок
могли бути зведені не раніше кінця Х ст., а
курган зі Старожукова 2 — в межах ХІ ст. за
межами розглядуваного регіону по дві камери
з гробовищами другої половини Х ст. відомі на
некрополях Гньоздова та Пскова (Михайлов
2016, с. 67).
Побутування класичних камерних поховань
на території Давньої Русі визначають у ме-
жах Х ст. (Лесман 2014, с. 79; Михайлов 2016,
с. 180; Соболев 2018, с. 66). в провідних раннь-
оміських центрах Київської держави вони зни-
кають у 970—980-х рр. (Михайлов 2016, с. 91),
а в більш периферійних районах найпізніші
камери (Підгірці, Тімерьово, Удрай) «дожива-
ють» до рубежу Х—ХІ ст. Таким чином, урахо-
вуючи регіональну асинхронність у розвитку
поховального обряду, камери з гробовищами
є хронологічно більш пізньою формою обряду.
значно біднішим порівняно з класичними ка-
мерними гробницями є набір інвентарю, а со-
ціальний склад похованих — дуже строкатим.
Та найбільша відмінність між обома типами
захоронень полягає в загальній семантиці об-
ряду. Сама наявність гробовищ є індикатором
християнського поховального обряду чи, при-
наймні, його впливу (Ивакин 2011, с. 13; Сытый
2011, с. 100—101), чого не виключав і К. О. Ми-
хайлов (Михайлов 2016, с. 69). Ця конструктив-
но-ритуальна особливість рішуче суперечить
властивій класичним камерам ідеї будинку, в
якому «оселявся» небіжчик після смерті.
близько півсотні подібних поховань було ви-
явлено протягом 1990—2000-х рр. на території
Польщі (Janowski, 2015, s. 101—108). захоро-
нення були здійснені в широких могильних
ямах, жодна з яких не була перекрита курган-
ним насипом. Абсолютна більшість поховань
містила залишки гробовищ, іноді — в поєд-
нанні зі стаціонарними дерев’яними конструк-
ціями. Наразі їх християнська належність не
викликає сумнівів: А. Яновскі припускає, що
деякі ранні камери (Кальдус, Дзєкановіце)
зводили біля найдавніших церков, збудованих
Пястами, а навколо них, своєю чергою, форму-
валися християнські цвинтарі (Janowski 2015,
s. 85). М. Мюллер-вілле, усвідомлюючи відмін-
ності між цими похованнями та класичними
камерами, почав, за давньоруськими аналогія-
ми, називати їх «квазікамерними» («chamber-
likegraves») (Müller-Wille, 2014, p. 479, 481—
482, 507—510), з чим погоджуються й деякі
польські археологи (Buko 2016, s. 58, 61). біль-
ше десятка камер із трунами відомо в континен-
тальній Данії (Eisenschmidt 1994, 32—33, 100,
102—105), християнізованій значно раніше за
решту Скандинавського регіону. Натомість, у
Швеції подібні комплекси практично не зус-
трічаються. Так, у бірці серед 119 камерних
гробниць, врахованих А.-С. Грьослунд, жодна
не містила гробовища (Gräslund 1980, p. 29—
30). єдине захоронення цього типу, виявлене
1997 р., датоване VIII ст. (Holmqvist Olausson,
Götherström 1998, р. 105—107).
загалом на південноруських теренах каме-
ри з гробовищами досліджені не найкращим
чином. більшість захоронень цього типу були
розкопані ще наприкінці ХІХ — на початку
ХХ ст. Тому особливо важливе значення для
їх подальшого вивчення мають матеріали Ки-
таївського курганного некрополя, на яких вар-
то зупинитись окремо.
квазікамерні поховання китаївського
могильника. Кілька типологічно подібних
споруд, зокрема, були виявлені в першій кур-
ганній групі експедицією 1973 р. під керівниц-
твом І. І. Мовчана. Курганні насипи мали висо-
ту 0,9—1 м, їх діаметри становили від 7 до 9,6 м.
в насипах траплялася кераміка Х—ХІ ст.
в кургані 1 виявлено дві могильні ями, роз-
мірами 2,5 × 0,9 м, глибиною 0,8 м, розташовані
на відстані 0,4 м одна від одної. Ями були об-
кладені сосновими колодами діаметром 0,15 м
і зверху перекриті поздовжніми колодами та-
кого самого діаметру. знайдено фрагменти за-
лізних цвяхів. в обох камерах виявлено дубові
труни розмірами 1,65 × 0,6 × 0,45 і 2 × 0,55 м,
а всередині них — по одному кістяку головою
на захід (рис. 6: 1). в районі лівого вуха скеле-
ту з південної камери знайдене бронзове скро-
неве кільце. Руки були зігнуті в ліктях, праву
покладено в ділянку живота, ліву — на груди.
в північній камері руки кістяка також зігну-
то в ліктях і покладено кистями на плечі. На
пальці правої руки знайдено срібний пластин-
чатий перстень із напаяним восьмилисником,
до якого кріпився мініатюрний хрест, в ділянці
живота — невелика намистина, а в районі пра-
вого вуха — бронзове скроневе кільце (Мовчан
1973, с. 68; 1993, с. 151; Мовчан, Степаненко
1976, с. 112—115).
Могильну яму кургану 2, що мала розміри
2,5 × 0,9 × 1,2 м, було обкладено дубовими до-
шками. в заповненні містилася велика кіль-
кість вугликів. Усередину вміщено дерев’яну
труну менших розмірів (рис. 6: 2). Кістяк мав за-
хідне орієнтування, руки зігнуті в ліктях і пок-
ладені кистями на плечі. в лівій скроні містився
великий пролом, невеликий отвір зафіксовано і
в правій потиличній частині. біля лівого стег-
на знайдено бронзову ліроподібну пряжку, два
бронзові поясні (?) кільця та залізне фігурне
276 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
кресало з кременем (Мовчан 1973, с. 89; 1993,
с. 152; Мовчан, Степаненко 1976, с. 115—116).
Під насипом кургану 3 розчищено могильну
яму розмірами 2,5 × 1,2 м. На північній стінці по-
мічено обкладку з колод, траплялись залізні цвя-
хи. На глибині 1 м зафіксовано залишки дощатої
труни, зверху заваленої поздовжніми колодами
від перекриття могильної ями (рис. 6: 3). Кістяк
зотлів майже повністю, проте в його правій го-
мілковій кістці було виявлене вістря стріли. Між
ногами знайдено бронзову ліроподібну пряжку,
біля правого стегна — бронзове поясне (?) кільце
(Мовчан 1973, с. 10; 1993, с. 152—153; Мовчан,
Степаненко 1976, с. 116—117).
Ще раніше, протягом 1911—1914 рр.,
О. Д. Ертель розкопав декілька курганів у всіх
трьох групах могильника, виявивши в деяких із
них дерев’яні гробниці. Стіни могильних ям, а
іноді — також і їх дно, обкладалися дошками чи
тонкими колодами, кінці яких скріплялися цвя-
хами. На дно ями поміщали труну («дерев’яний
ящик») з тілом небіжчика (Кубишев 1964, с. 51).
На жаль, ні розміри таких гробниць, ні бодай
їхню кількість О. Д. Ертель не зазначає. Та на-
віть без урахування цих матеріалів, за кількістю
камер із гробовищами Китаївський могильник
не має рівних на території Давньоруської держа-
ви. відкрите в 2021 р. поховання стає щонаймен-
ше четвертим достовірним захороненням цього
типу, виявленим на некрополі. Кількість їх стає
цілком сумірною з виявленими наразі трупопок-
ладеннями в звичайних ґрунтових ямах, поступа-
ючись останнім приблизно вдвічі. Таким чином,
у межах Китаївського могильника камери з гро-
бовищами були досить масовою формою обряду.
При цьому достатня однотипність влаштування
поховальних споруд може вказувати на недовге
побутування цієї форми.
конструктивні особливості квазікамери
з розкопок 2021 р. в контексті східно- та
північноєвропейських аналогій. Непогана
збереженість дерева в кургані 3 дозволяє в дета-
лях простежити конструкцію поховальної спору-
ди. Процес зведення камери можна реконструю-
вати наступним чином (рис. 7). Спершу на місці
майбутнього кургану була викопана могильна
яма підпрямокутної форми з незначним заглиб-
ленням під гробовище по центру. На її дно вста-
новили обтесані дубові бруси, що утворювали
поздовжні стіни камери, по два ряди з кожного
боку (рис. 7: 1). Поперечні стіни з масивних до-
щок зсередини підпиралися торцями цих брусів,
а ззовні — стінками могильної ями (рис. 7: 3).
вірогідно, їх установили вже після поміщення
до ями гробовища з тілом, аби полегшити цей
процес (рис. 7: 2). Потім у стінки ями, на сере-
дині їх висоти, було вкопано брус-«коник» (рис. 7:
4). Накат у вигляді двосхилого даху складався з
дощок або горбилів, один кінець яких спирався
на «коник», інший — на поздовжні стіни камери
(рис. 7: 5). згори, над обличчям небіжчиці, пе-
рекриття обпалили, можливо на ньому навіть
розвели невелике багаття. Нарешті, після про-
ведення поминального бенкету, над «будинком»
померлої насипали курган.
Як відомо, давньоруські поховальні камери,
імітуючи синхронні житлові споруди, мали або
каркасно-стовпову, або зрубну конструкцію.
Гробниці другої групи, більш численної, за спо-
собом кріплення кутів поділяють на рублені «в
обло» та «в лапу». Так, у Києві цілковито пере-
важала рубка «в обло», традиційна для зрубних
жител. Натомість, у нововідкритому захоронен-
ні з Китаївського некрополя стіни поховальної
споруди взагалі жодним чином не були скріп-
лені між собою по кутах. Те саме можна ска-
зати і про квазікамери, розкопані на цьому
могильнику в 1973 р. власне, доцільніше гово-
рити не про цілісну конструкцію, а лише про
дерев’яну обкладку стін. Однак, цю конструк-
рис. 6. Квазікамерні поховання Китаївського мо-
гильника з розкопок 1973 р. (Мовчан, Степаненко
1976): цифри відповідають номерам курганів
277ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
тивну рису не можна вважати специфічною
ознакою поховань Китаївського могильника
чи-то квазікамер загалом: так, у похованні 750
могильника бірки довгі стіни просто підпира-
лися короткими. На жаль, крім цього випадку,
спосіб з’єднання кутів не простежений в жод-
ній камерній гробниці бірки з 38, в яких збе-
реглися залишки стін (Gräslund 1980, р. 31).
Про кріплення кутів квазікамерних захоро-
нень більшості південноруських могильників
ми так само не знаємо практично нічого.
Поєднання брусів і дощок при зведенні стін
камери не знаходить аналогій серед пам’яток
даного кола. Проте, подібним чином було спо-
руджено труну, поміщену до камерної гробниці
кургану 4 біля села Городище на волині: її поз-
довжні стіни складені з брусів, а поперечні — з
дощок (Мельник 1901, с. 555). Комбінований
характер будівельного матеріалу, як і відсут-
ність кріплень по кутах, безумовно свідчить
про певне спрощення конструкції. Натомість,
окремої уваги заслуговує перекриття, котре
імітувало двосхилий дах житла.
загалом залишки перекритів поховальних
камер вдається зафіксувати дуже рідко. Як
рис. 7. Реконструкція етапів спорудження
поховальної камери: 1 — спорудження поз-
довжніх стінок; 2 — встановлення гробовища;
3 — спорудження поперечних стінок; 4 — вста-
новлення бруса-«коника»; 5 — спорудження
накату перекриття
278 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
на території Русі, так і в Скандинавському
регіоні, в абсолютній більшості випадків цей
конструктивний елемент являв собою горизон-
тальний накат із дощок, напівколод або цілих
колод. Проте, в ісландській «Сазі про Греттіра»
засвідчений інший тип перекриття. Розриваю-
чи курган, герой саги натикається на крокви,
що вказує на наявність над поховальною спо-
рудою двосхилого даху (ред. Стеблин-Каменс-
кий 1976, с. 31). Хоча твір був записаний лише
в XIV ст., описані в ньому події відбувалися в
Норвегії першої чверті ХІ ст. і в цілому викли-
кають довіру більшості дослідників.
Кілька разів залишки подібних перекриттів
зафіксовані й археологічно, наприклад — у
кургані 297 Тімерьовського могильника у вер-
хньому Поволжі, датованому другою — третьою
чвертю Х ст. Попід західною стіною могильної
ями, котра мала глибину всього 0,13—0,25 м,
знаходилися три стовпові ямки, котрі, за вис-
новком авторів розкопок, входили в конструк-
цію «козирка» камери (рис. 8: 1; Дубов, Седых
1992, с. 116). С. С. зозуля, виходячи з незнач-
ної глибини могильної ями, розглядав віро-
гідність існування «коникового» перекриття
і в кургані 100 того ж некрополя, датованому
останніми десятиліттями Х ст. за молодшою
монетою 976/977 р. (зозуля 2014, с. 235236). На
території Польщі залишки перекриття квазі-
камер вдавалося зафіксувати лише на двох мо-
гильниках Куявсько-Поморського воєводства.
На одному з них — кладовищі в Кальдусі — в
квазікамерних похованнях другої полови-
ни Х — рубежу ХІ ст. були зафіксовані сліди
двосхилих дахів (рис. 8: 2; Bojarski et al. 2016,
s. 106). Аналогічні перекриття могли мати де-
які датські гробниці, зокрема — камера знаме-
нитого кургану б’єррінгхой біля селища Мам-
мен (рис. 8: 3; Rimstad et al. 2021, fig. 1).
Надзвичайно широка географія поширен-
ня цього конструктивно-обрядового елемен-
ту безсумнівно вказує на його значно більшу
розповсюдженість, аніж це на даний момент
засвідчено археологічно. звертає на себе ува-
гу і відносна синхронність усіх наведених
прикладів. Не виключаємо, що двосхилі дахи
камер є ознакою суто хронологічною, оскільки
перекриття всіх більш ранніх камер, де вдава-
лося їх простежити, були пласкими. Одначе,
говорити про це стверджувально заважає мала
чисельність вибірки.
На відміну від наведених комплексів, у по-
хованні з Китаєва гребенева балка даху була
не закріплена на стовпах, а вкопана в стінки
могильної ями. Аналогічну конструкцію, воче-
видь, мало перекриття камери з розкопаного
1973 р. в першій курганній групі кургану 3, де
поперек могильної ями, по центру, виявлено
балку діаметром 0,22 м, що на 0,6 м виступала
за межі ями з обох боків (рис. 6: 3; Мовчан 1973,
с. 10; 1993, с. 152—153). Як і в нашому випадку
вона могла утримувати двосхилий дах. Дошки
від останнього (щоправда, орієнтовані вздовж
осі могильної ями), провалилися на гробовище.
Матеріали Китаївського могильника дозво-
ляють краще зрозуміти характер конструкції де-
яких інших поховальних споруд, у тому числі —
розкопаних іще в позаминулому столітті. Так,
із 245 курганів, досліджених в. б. Антоновичем
на житомирщині, 57 містили рештки поздовж-
ніх колод або брусів обабіч кістяка (32 випад-
ки) чи над ним (29 випадків) Як видно з урив-
ків тексту, здебільшого мова йде про залишки
гробовищ. Лише у восьми комплексах (буки,
Стрижавка, Городськ, Ставки) крім цього були
знайдені й поперечні бруси, що разом із поз-
довжніми утворювали навколо тіла «прямокутні
зрубні конструкції» (Антонович 1893, с. 8). Окре-
мо варто виділити принаймні чотири випадки,
рис. 8. Поховальні камери з двосхилим перекрит-
тям на території Східної та Північної європи: 1 —
Тімерьово, Росія (Михайлов 2016); 2 — Кальдус,
Польща (ed. Błaszczyk, Stępniewska 2016); 3 — Мам-
мен, Данія (Rimstad et al. 2021)
279ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
в яких зверху на кістяку лежала масивна коло-
да, а навколо нього — бічні бруси (Ягнятин № 3,
5, 7; Ставки № 2) (Антонович 1893, с. 31—32,
62—63). Можливо, ми маємо справу з конструк-
ціями перекриттів, аналогічними зафіксованій
у 2021 р., що дозволило б розширити географію
поширення квазікамер на Дніпровському Пра-
вобережжі. Ще в шести захороненнях (буки,
Городськ, Ягнятин) дерев’яні споруди, котрі на
думку в. б. Антоновича нагадували двосхилий
дах, були виявлені у товщі курганних насипів
(Антонович 1893, с. 6, 25, 28, 31—32, 59).
Повертаючись до конструктивних деталей
китаївських квазікамер, можемо констатува-
ти, що вони демонструють ознаки явного спро-
щення порівняно з класичними камерними
похованнями Північної та Східної європи. По-
ховальна споруда, досліджена 2021 р., хоча й
наслідувала ідею «будинку померлих» (про що
наочно свідчить перекриття у вигляді двосхи-
лого даху), в цілому виглядає як його досить
груба імітація.
Висновки. про один зі шляхів трансфор-
мації «камерного» обряду. Фахівці недарма
розглядають камерні гробниці як особливе та
осібне явище в поховальній традиції Північної
та Східної європи епохи вікінгів. за соціальним
складом поховані в камерах — це коло замож-
них воїнів і купців (переважно — скандинавів
за походженням), а також — представники їх-
ніх родин (Gräslund 1980, p. 79—82; жарнов
1991, с. 117—188). зведення класичних камер-
них гробниць припиняється наприкінці Х ст. У
Швеції цей процес пов’язаний зі згасанням про-
відних торгових центрів, у Данії та на Русі — з
насадженням християнської ідеології.
Однак, повністю відмовитися від цієї тради-
ції давньоруська еліта змогла не відразу. Не
пізніше останньої чверті Х ст. з’являється низка
різновидів морфологічно подібних поховальних
споруд — так званих квазікамер. Між камерни-
ми гробницями та їх наслідуваннями спостері-
гається спадкоємність, проте через докорінні
відмінності в сутності обряду потрібно розгля-
дати обидві групи пам’яток як окремі явища.
Очевидно, в умовах християнської доктрини
панівна верства давньоруського суспільства
прагнула поєднати традиційні звичаї елітар-
них поховань із елементами нового канону.
внаслідок державницької діяльності володи-
мира Святославича, котра могла супроводжу-
ватись притоком населення («ліпших мужів») із
Середнього Подніпров’я, псевдокамери почина-
ють масового розповсюджуватися на широких
новоосвоєних теренах Південної Русі. До подіб-
ного ж висновку доходить М. О. Плавінський,
аналізуючи аналогічні поховання браславсь-
кого Поозер’я (Плавінскі 2017, с. 193—196, 200).
Попри незначну кількість вузько датованих
комплексів, безсумнівним видається поетапне
«проникнення» обряду з Києва та інших раннь-
оміських центрів до округи і далі. Соціальний
склад похованих у квазікамерах стає неоднорід-
ним. При цьому, незважаючи на поодинокі ви-
нятки, простежується чітка генеральна тенден-
ція до поступового спрощення як конструкції
поховальних споруд, так і інвентарного набору.
за влучним висловом в. ю. Соболєва, в середо-
вищі населення Новгородської землі ХІ ст. збе-
реглися лише загальні уявлення про камери,
а конкретні способи і прийоми їх спорудження
були індивідуальними (Соболев 2018, с. 67).
рис. 9. Поховання в кургані 3,
реконструкція
280 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Поховання, виявлене на Китаївському мо-
гильнику в 2021 р. було здійснене в труні, по-
міщеній до дерев’яної камери, спорудженої без-
посередньо в могильній ямі (рис. 9). Переважна
більшість дослідників розглядає захоронення
цього типу нерозривно від класичних камер-
них поховань. Натомість, у працях одного з
авторів камери з гробовищами осмислюються
як один із різновидів квазікамерних поховань.
Яскравим підтвердженням цієї гіпотези, на
наш погляд, являються результати останніх
робіт у Китаєві, як і аналіз матеріалів поперед-
ніх розкопок некрополя.
за характером інвентарю нововиявлене за-
хоронення можна без застережень вважати
рядовим, а курганний насип, яким перекрито
поховальну камеру, відноситься до числа най-
менших у курганній групі. Принаймні на те-
риторії київської округи камери з гробовищами
наприкінці Х — на початку ХІ ст. стають масо-
вим явищем, втрачаючи, як і в деяких інших
давньоруських регіонах, елітарний характер,
притаманний класичним камерним гробницям.
Порівняно з останніми, явних ознак спрощення
набуває й конструкція поховальних споруд.
Отримані результати, на нашу думку, дово-
дять доцільність виділення камер із гробови-
щами в якості одного з окремих типів ранньосе-
редньовічних поховальних пам’яток. Подальші
теоретичні розробки в цьому напрямі та нові
польові дослідження мають доповнити реконс-
труйоване бачення релігійного, соціального та
політичного поступу населення південнорусь-
ких земель на етапі формування державності.
літерАтУрА
Антонович, в. б. 1879. Археологические находки
и раскопки в Киеве и в Киевской губернии в течение
1876 г. Чтения в Историческом обществе Нестора-
летописца, 1, с. 244-261.
Антонович, в. б. 1893. Раскопки в стране древ-
лян. Материалы по археологии России, 11. Санкт-
Петербург: И. Н. Скороходов.
Антонович, в. б. 1895. Археологическая карта
Киевской губернии. Приложение к: Древности, XV.
Москва: М. Г. волчанинов.
бібіков, Д. в. 2020. Конструктивні особливості
камерних поховань доби вікінгів у Середньому
Подніпров’ї. Археологія і давня історія України, 2
(35), с. 294-299.
бібіков, Д. 2021. Давньоруські камерні гробниці
та їх наслідування на території Дніпровського Ліво-
бережжя. City History, Culture, Society, 11 (4), с. 211-
265. https://doi.org/10.15407/mics2020.11.211
бібіков, Д. в., зоценко, І. в., Івакін, в. Г., Хлис-
тун, є. в., Козак, О. Д. 2022. Попередні результати
розкопок Китаївського курганного могильника в
2021 р. Археологічні дослідження в Україні 2021 р.,
у друці.
Давидан, О. И. 1984. Янтарь Старой Ладоги. Ар-
хеологический сборник Государственного Эрмита-
жа, 25, с. 118-126.
Дубов, И. в., Седых, в. Н. 1992. Новые исследо-
вания Тимеревского могильника. в: Кирпичников,
А. Н., Рябинина, Е. А. (ред.). Древности славян и
финно-угров. Доклады советско-финляндского сим-
позиума по вопросам археологии 16—22 мая 1986 г.
Санкт-Петербург: Наука, с. 115-123.
жарнов, ю. Э. 1991. женские скандинавские пог-
ребения в Гнёздове. в: Авдусин, Д. А. (ред.). смо-
ленск и Гнёздово. Москва: МГУ, с. 200-225.
журухіна, О., звіздецький, б. 2006. Про поход-
ження і датування намистин із розкопок Стародав-
нього Іскоростеня. в: Толочко, П. П. (ред.). Русь на
перехресті світів (міжнародні впливи на форму-
вання Давньоруської держави) Іх—хІ ст. Матеріа-
ли Міжнародного польового архелологічного семі-
нару (Чернігів-Шестовиця, 20—23 липня 2006 р.).
чернігів: Сіверянська думка, с. 65-72.
зозуля, С. С. 2014. К вопросу об особенностях ка-
мерного обряда погребения в Ярославском Повол-
жье. Погребения в курганах 100 и 459 Тимерёвского
археологического комплекса. в: Шустрова И. ю.,
Салова в. Г. (ред.). XIV Тихомировские краеведчес-
кие чтения: Материалы научной конференции.
Ярославль: ЯГИАХМз, с. 233-243.
зоценко, І. в. бібіков, Д. в., Козак, О. Д. 2020. По-
передні результати дослідження Китаївського курган-
ного могильника в 2020 р. в: Танатологія: смерть та
навколо смерті в європейській культурі. Матеріали
Міжнародної наукової конференції, 1—2, с. 157-162.
Ивакин, в. Г. 2011. Киевские погребения Х века.
Stratum plus, 5, с. 1-44.
Івакін, Г. ю., Козюба, в. К. 2003. Нові похован-
ня Х—ХІ ст. верхнього Києва (з розкопок Архітек-
турно-археологічної експедиції 1997—1999 рр.). в:
Толочко, П. П. (ред.). Дружинні старожитності
Центрально-східної Європи VIII—хІ ст. чернігів:
Сіверянська думка, с. 38-50.
Кубишев, А. І. 1964. Стародавній Китаїв. Архео-
логія, XVII, с. 43-55.
Кучера, М. П. 1986. Керамика. в: баран, в. Д.
(ред.). Археология Украинской ссР. 3. Киев: Науко-
ва думка, с. 446-455.
Левашова, в. П. 1967. височные кольца. в: Рыба-
ков, б. А. (ред.). Очерки по истории русской деревни
X—XIII веков. Труды ГИМ, 43, с. 7-54.
Лесман, ю. М. 2014. Скандинавский компонент
древнерусской культуры. Stratum plus, 5, с. 43-93.
Михайлов, К. А. 2016. Элитарный погребальный
обряд Древней Руси. Санкт-Петербург: бранко.
Мовчан, І. І., Степаненко, Л. Я. 1973. Розкопки
поселення та могильника в Китаєво. в: Толочко,
П. П. (ред.). Археологічні дослідження стародав-
нього Києва. Київ: Наукова думка, с. 108-118.
Мовчан, І. І. 1993. Давньокиївська околиця. Київ:
Наукова думка.
Мовчан, И. И. 1973. Отчёт о раскопках Китаев-
ского поселения и могильника. НА ІА НАН України,
ф. 64, 1973/22.
Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село (по
материалам поселений у с. Григоровка). Киев: ИА
НАН Украины.
Плавінскі, М. А. 2017. Курганны могільнік Па-
гошча ў кантэксце сінхронных старажытнасцяў
Браслаўскага Паазер’я. Мінск: А. М. Янушкевіч.
Плавинский, Н. А., васильев, в. М. 2018. «Погре-
бальная камера» или нет? возможные пути транс-
формации «камерного» обряда на территории Полоц-
кой земли в конце Х—ХI вв. в: Археология Древней
Руси: проблемы и открытия. Материалы между-
народной конференции, посвященной 100-летию со
дня рождения Д. А. Авдусина. Москва: Памятники
исторической мысли, с. 63-64.
281ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бібіков, Д. В., Зоценко, І. В. Нове поховання з Китаївського курганного могильника...
Полубояринова, М. Д. 1994. Полудрагоценные
камни и янтарь в древнем Новгороде. в: Янин, в. Л.,
Гайдуков, П. Г. (ред.). Новгородские археологичес-
кие чтения. Материалы научной конференции,
посвящённые 60-летию археологического изучения
Новгорода и 90-летию со дня рождения основателя
Новгородской археологической экспедиции А. В. Ар-
циховского. Новгород, с. 75-82.
Сарачев, И. 2000. Типология венчиков древнерус-
ских горшков Днепровского Левобережья. в: Григо-
рьев, А. северская земля в VIII — начале хІ вв. по ар-
хеологическим данным. Тула: Гриф и Ко, с. 225-236.
Ситий, ю. М. 2009. Камери, «псевдокамери» та
могили чернігівського некрополя. Чернігівські ста-
рожитності, ІІ, с. 292-296.
Сытый, ю. Н. 2011. Могилы христиан чернигова
Х века (к постановке проблемы). в: Толочко, П. П.
(ред.). християнізаційні впливи в Київській Русі за
часів князя Оскольда: 1150 років. Матеріали між-
народної наукової конференції, 19—20 листопада
2010 р. чернігів; Луцьк: Терен, с. 98-110.
Соболев, в. ю. 2018. Камеры, домовины, гробы.
Судьба североевропейской погребальной традиции в
Новгородской земле XI—XII вв. в: Археология Древ-
ней Руси: проблемы и открытия. Материалы меж-
дународной конференции, посвящённой 100-летию
со дня рождения Д. А. Авдусина. Москва: Памятни-
ки исторической мысли, с. 66-67.
Стеблин-Каменский, М. И. (ред.). 1976. сага о
Греттире. Новосибирск: Наука.
Фехнер, М. в. 1959. К вопросу об экономических
связях древнерусской деревни. в: Рыбаков, б. А.
(ред.). Очерки по истории русской деревни X—
XIII веков. Труды ГИМ, 33, с. 149-224.
Błaszczyk, D., Stępniewska, D. (eds.). 2016. Pochówki
w grobach komorowych na ziemiach polskich w okresie
wczesnego średniowiecza. Warszawa: Instytut Arche-
ologii Uniwersytetu Warszawskiego.
Bojarski, J., Chudziak, W., Kozlowski, T., Reitsema,
L. 2016. Wczesnosredniowieczne groby komorowe z
ziemi chelmhiskiej. In: Błaszczyk, D., Stępniewska, D.
(eds.). Pochуwki w grobach komorowych na ziemiach
polskich w okresie wczesnego średniowiecza. Warszawa:
Instytut Archeologii UW, s. 102-121.
Buko, A. 2016. Czy na cmentarzysku w Bodzi, gm.
Lubanie, woj. kujawsko-pomorskie budowano groby
komorowe? In: Błaszczyk, D., Stępniewska, D. (eds.).
Pochуwki w grobach komorowych na ziemiach polskich
w okresie wczesnego średniowiecza. Warszawa: Insty-
tut Archeologii UW, s. 50-61.
Eisenschmidt, S. 1994. Kammergräber der
Wikingerzeit in Altdanemark. Universitatsforschungen
zur Prähistorischen Archäologie, 25. Bonn: R. Habelt.
Holmqvist Olausson, L., Götherström, A. 1998. Sex
identification of a skeleton in a new chamber-grave
from Birka. Laborativ Arkeologi: Journal of Nordic Ar-
chaeological Science, 10—11, р. 105-108.
Gräslund, A.-S. 1980. Birka. IV: The Burial Cus-
toms. A study of the graves on Bjorko. Stockholm:
Almqvist & Wiksell.
Janowski, А. 2015. Groby komorowe w Europie
Środkowo-Wschodniej. Problemy wybrane. Szczecin:
IAE PAN.
Müller-Wille, M. 2014. The Cemetery at Bodzia in a
Broader European Context. In: Buko, A. (ed.). Bodzia:
A Late Viking-Age Elite Cemetery in Central Poland.
Leiden; Boston: Brill, р. 477-510.
Rimstad, Ch., Mannering, U., Jшrkov, M. L. S.,
Kanstrup, M. 2021. Lost and found: Viking Age human
bones and textiles from Bjerringhшj, Denmark. An-
tiquity, 95 (381), p. 735-752. https://doi.org/10.15184/
aqy.2020.189
REFEREnCEs
Antonovich, V. B. 1879. Arkheologicheskie nakhodki
i raskopki v Kieve i v Kievskoi gubernii v techenie 1876 g.
Chteniia v Istoricheskom obshchestve Nestora-letopistsa, 1,
s. 244-261.
Antonovich, V. B. 1893. Raskopki v strane drevlian. Ma-
terialy po arkheologii Rossii, 11. Sankt-Peterburg: I. N. Sko-
rokhodov.
Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi
gubernii. Prilozhenie k: Drevnosti, XV. Moskva: M. G. Vol-
chaninov.
Bibikov, D. V. 2020. Konstruktyvni osoblyvosti kamernykh
pokhovan doby vikinhiv u Serednomu Podniprov’i. Arkheolo-
hiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (35), s. 294-299.
Bibikov, D. 2021. Davnoruski kamerni hrobnytsi ta yikh
nasliduvannia na terytorii Dniprovskoho Livoberezhzhia.
City History, Culture, Society, 11 (4), s. 211-265. https://doi.
org/10.15407/mics2020.11.211
Bibikov, D. V., Zotsenko, I. V., Ivakin, V. H., Khlystun,
Ye. V., Kozak, O. D. 2022. Poperedni rezultaty rozkopok
Kytaivskoho kurhannoho mohylnyka v 2021 r. Arkheolohich-
ni doslidzhennia v Ukraini 2021 r., u drutsi.
Davidan, O. I. 1984. Iantar Staroi Ladogi. Arkheologicheskii
sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 25, s. 118-126.
Dubov, I. V., Sedykh, V. N. 1992. Novye issledovaniia
Timerevskogo mogilnika. In: Kirpichnikov, A. N., Riabinina,
E. A. (ed.). Drevnosti slavian i finno-ugrov. Doklady sovetsko-
finliandskogo simpoziuma po voprosam arkheologii 16—22
maia 1986 g. Sankt-Peterburg: Nauka, s. 115-123.
Zharnov, Iu. E. 1991. Zhenskie skandinavskie pogrebeniia
v Gnezdove. In: Avdusin, D. A. (ed.). Smolensk i Gnezdovo.
Moskva: MGU, s. 200-225.
Zhurukhina, O., Zvizdetskyi, B. 2006. Pro pokhodzhennia i
datuvannia namystyn iz rozkopok Starodavnoho Iskorostenia.
In: Tolochko, P. P. (ed.). Rus na perekhresti svitiv (mizhnarod-
ni vplyvy na formuvannia Davnoruskoi derzhavy) IX—XI st.
Materialy Mizhnarodnoho polovoho arkhelolohichnoho semi-
naru (Chernihiv-Shestovytsia, 20—23 lypnia 2006 r.). Cherni-
hiv: Siverianska dumka, s. 65-72.
Zozulia, S. S. 2014. K voprosu ob osobennostiakh kamer-
nogo obriada pogrebeniia v Iaroslavskom Povolzhe. Pogrebe-
niia v kurganakh 100 i 459 Timerevskogo arkheologichesko-
go kompleksa. In: Shustrova I. Iu., Salova V. G. (ed.). XIV
Tikhomirovskie kraevedcheskie chteniia: Materialy nauchnoi
konferentsii. Iaroslavl: IaGIAKhMZ, s. 233-243.
Zotsenko, I. V. Bibikov, D. V., Kozak, O. D. 2020. Poperedni
rezultaty doslidzhennia Kytaivskoho kurhannoho mohylnyka
v 2020 r. In: Tanatolohiia: smert ta navkolo smerti v yevro-
peiskii kulturi. Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferent-
sii, 1—2, s. 157-162.
Ivakin, V. G. 2011. Kievskie pogrebeniia X veka. Stratum
plus, 5, s. 1-44.
Ivakin, H. Yu., Koziuba, V. K. 2003. Novi pokhovannia X—
XI st. Verkhnoho Kyieva (z rozkopok Arkhitekturno-arkhe-
olohichnoi ekspedytsii 1997—1999 rr.). In: Tolochko, P. P.
(ed.). Druzhynni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy
VIII—XI st. Chernihiv: Siverianska dumka, s. 38-50.
Kubyshev, A. I. 1964. Starodavnii Kytaiv. Arkheolohiia,
XVII, s. 43-55.
Kuchera, M. P. 1986. Keramika. In: Baran, V. D. (ed.).
Arkheologiia Ukrainskoi SSR. 3. Kiev: Naukova dumka,
s. 446-455.
Levashova, V. P. 1967. Visochnye koltsa. In: Rybakov,
B. A. (ed.). Ocherki po istorii russkoi derevni X—XIII vekov.
Trudy GIM, 43, s. 7-54.
Lesman, Iu. M. 2014. Skandinavskii komponent drevne-
russkoi kultury. Stratum plus, 5, s. 43-93.
Mikhailov, K. A. 2016. Elitarnyi pogrebalnyi obriad Drev-
nei Rusi. Sankt-Peterburg: Branko.
Movchan, I. I., Stepanenko, L. Ya. 1973. Rozkopky poselen-
nia ta mohylnyka v Kytaievo. In: Tolochko, P. P. (ed.). Arkhe-
olohichni doslidzhennia Starodavnoho Kyieva. Kyiv: Naukova
dumka, s. 108-118.
282 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Movchan, I. I. 1993. Davnokyivska okolytsia. Kyiv: Nau-
kova dumka.
Movchan, I. I. 1973. Otchet o raskopkakh Kitaevskogo pose-
leniia i mogilnika. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1973/22.
Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo (po materi-
alam poselenii u s. Grigorovka). Kiev: IA NAN Ukrainy.
Plavinski, M. A. 2017. Kurhanny mohiĺnik Pahošča ŭ
kantekscie sinchronnych staražytnasciaŭ Braslaŭskaha Paa-
zierja. Minsk: A. M. Januškievič.
Plavinskii, N. A., Vasilev, V. M. 2018. «Pogrebalnaia kam-
era» ili net? Vozmozhnye puti transformatsii «kamernogo»
obriada na territorii Polotskoi zemli v kontse X—XI vv. In:
Arkheologiia Drevnei Rusi: problemy i otkrytiia. Materialy
mezhdunarodnoi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu
so dnia rozhdeniia D. A. Avdusina. Moskva: Pamiatniki is-
toricheskoi mysli, s. 63-64.
Poluboiarinova, M. D. 1994. Poludragotsennye kamni i
iantar v drevnem Novgorode. In: Ianin, V. L., Gaidukov, P. G.
(ed.). Novgorodskie arkheologicheskie chteniia. Materialy
nauchnoi konferentsii, posviashchennye 60-letiiu arkheolog-
icheskogo izucheniia Novgoroda i 90-letiiu so dnia rozhdeniia
osnovatelia Novgorodskoi arkheologicheskoi ekspeditsii A. V.
Artsikhovskogo. Novgorod, s. 75-82.
Sarachev, I. 2000. Tipologiia venchikov drevnerusskikh
gorshkov Dneprovskogo Levoberezhia. In: Grigorev, A. Sev-
erskaia zemlia v VIII — nachale XІ vv. po arkheologicheskim
dannym. Tula: Grif i Ko, s. 225-236.
Sytyi, Yu. M. 2009. Kamery, «psevdokamery» ta mohyly
Chernihivskoho nekropolia. Chernihivski starozhytnosti, II,
s. 292-296.
Sytyi, Iu. N. 2011. Mogily khristian Chernigova X veka (k
postanovke problemy). In: Tolochko, P. P. (ed.). Khrystyiani-
zatsiini vplyvy v Kyivskii Rusi za chasiv kniazia Oskolda:
1150 rokiv. Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii,
19—20 lystopada 2010 r. Chernihiv; Lutsk: Teren, s. 98-110.
Sobolev, V. Iu. 2018. Kamery, domoviny, groby. Sudba
severoevropeiskoi pogrebalnoi traditsii v Novgorodskoi zemle
XI—XII vv. In: Arkheologiia Drevnei Rusi: problemy i otkry-
tiia. Materialy mezhdunarodnoi konferentsii, posviashchennoi
100-letiiu so dnia rozhdeniia D. A. Avdusina. Moskva: Pami-
atniki istoricheskoi mysli, s. 66-67.
Steblin-Kamenskii, M. I. (ed.). 1976. Saga o Grettire. Nov-
osibirsk: Nauka.
Fekhner, M. V. 1959. K voprosu ob ekonomicheskikh
sviaziakh drevnerusskoi derevni. In: Rybakov, B. A. (ed.).
Ocherki po istorii russkoi derevni X—XIII vekov. Trudy GIM,
33, s. 149-224.
Błaszczyk, D., Stępniewska, D. (eds.). 2016. Pochówki w
grobach komorowych na ziemiach polskich w okresie wczes-
nego średniowiecza. Warszawa: Instytut Archeologii Uniwer-
sytetu Warszawskiego.
Bojarski, J., Chudziak, W., Kozlowski, T., Reitsema, L.
2016. Wczesnosredniowieczne groby komorowe z ziemi chelm-
hiskiej. In: Błaszczyk, D., Stępniewska, D. (eds.). Pochówki
w grobach komorowych na ziemiach polskich w okresie wcz-
esnego średniowiecza. Warszawa: Instytut Archeologii UW,
s. 102-121.
Buko, A. 2016. Czy na cmentarzysku w Bodzi, gm. Lu-
banie, woj. kujawsko-pomorskie budowano groby komorowe?
In: Błaszczyk, D., Stępniewska, D. (eds.). Pochówki w gro-
bach komorowych na ziemiach polskich w okresie wczesnego
średniowiecza. Warszawa: Instytut Archeologii UW, s. 50-61.
Eisenschmidt, S. 1994. Kammergräber der Wikingerzeit in
Altdanemark. Universitatsforschungen zur Prähistorischen
Archäologie, 25. Bonn: R. Habelt.
Holmqvist Olausson, L., Götherström, A. 1998. Sex iden-
tification of a skeleton in a new chamber-grave from Birka.
Laborativ Arkeologi: Journal of Nordic Archaeological Sci-
ence, 10—11, р. 105-108.
Gräslund, A.-S. 1980. Birka. IV: The Burial Customs. A
study of the graves on Bjorko. Stockholm: Almqvist & Wik-
sell.
Janowski, А. 2015. Groby komorowe w Europie Środkowo-
Wschodniej. Problemy wybrane. Szczecin: IAE PAN.
Müller-Wille, M. 2014. The Cemetery at Bodzia in a Broad-
er European Context. In: Buko, A. (ed.). Bodzia: A Late Vi-
king-Age Elite Cemetery in Central Poland. Leiden; Boston:
Brill, р. 477-510.
Rimstad, Ch., Mannering, U., Jшrkov, M. L. S., Kanstrup,
M. 2021. Lost and found: Viking Age human bones and tex-
tiles from Bjerringhшj, Denmark. Antiquity, 95 (381), p. 735-
752. https://doi.org/10.15184/aqy.2020.189
D. V. Bibikov, I. V. Zotsenko
NEw BURIAL FROM KYTAIV BARROw
CEMETERY: DISCUSSING THE OLD
RUS QUASI-CHAMBERS
In 2021, on the territory of the second mound group
of the Kytaiv Cemetery on the outskirts of Kyiv the
authors discovered the inhumation burial in a coffin
placed in a wooden funeral chamber. Burials with
wooden structures made directly in the grave pit have
been widespread in Northern and Eastern Europe of
the Viking Age and are well known in the literature as
chamber burials. Some modern researchers distinguish
among the early medieval burials the category of so-
called «quasi-chambers» which are similar to original
chamber tombs but differ from them in certain impor-
tant structural and ritual elements. In our opinion, the
burial complexes, combining wooden walls and «mov-
able» coffin, as the one under discussion, should also be
included into this category. They differ from original
chambers by general semantics of the rite and usu-
ally are later chronologically. In the 1910s and 1970s,
similar assemblages were excavated in the first barrow
group of the cemetery.
According to the grave goods the newly discovered
burial can be considered ordinary, and the mound over
the burial chamber is one of the smallest in the mound
group. Thus, at least in the territory of the Kyiv area
the chambers with coffins at the late 10th and early
11th centuries became a mass phenomenon, losing the
elitist character inherent in original chamber tombs.
Compared to the latter the design of burial structures
is also showing clear signs of simplification.
The obtained results prove the expediency of clas-
sification the chambers with coffins as one of the types
of Old Rus quasi-chamber burials. Further theoretical
developments in this direction and new excavations
should complement the reconstructed vision of reli-
gious, social and political progress of the population of
Old Rus at the stage of statehood formation.
Keywords: Viking Age, Southern Rus, Kytaivo
cemetery, funeral rite, chamber tombs, quasi-cham-
bers, design features.
Одержано 20.04.2022
БіБікоВ дмитро Валентинович, кандидат істо-
ричних наук, науковий співробітник, Інститут архе-
ології НАН України, Київ, Україна.
BIBIKOV Dmytro V., Ph. D., Researcher, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-4288-2091, e-mail:
bibikovdmytrov@gmail.com.
ЗоЦенко іван Володимирович, молодший нау-
ковий співробітник, Інститут археології НАН Украї-
ни, Київ, Україна.
ZOTSENKO Ivan V., Junior researcher, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-8517-7101, e-mail:
zotsenkoi@gmail.com.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187638 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:42:04Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бібіков, Д.В. Зоценко, І.В. 2023-01-16T18:29:06Z 2023-01-16T18:29:06Z 2022 Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери / Д.В. Бібіков, І.В. Зоценко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 267-282. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.18 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187638 904.5(477.411)”653” У 2021 р. на території Китаївського курганного некрополя авторами було виявлене інгумаційне поховання в гробовищі, поміщеному до добре збереженої дубової камери. У статті аналізуються конструктивні особливості захоронення, його датування та місце в схемі еволюції давньоруського поховального обряду Х—ХІ ст. In 2021, on the territory of the second mound group of the Kytaiv Cemetery on the outskirts of Kyiv the authors discovered the inhumation burial in a coffin placed in a wooden funeral chamber. Burials with wooden structures made directly in the grave pit have been widespread in Northern and Eastern Europe of the Viking Age and are well known in the literature as chamber burials. Some modern researchers distinguish among the early medieval burials the category of socalled «quasi-chambers» which are similar to original chamber tombs but differ from them in certain important structural and ritual elements. In our opinion, the burial complexes, combining wooden walls and «movable » coffin, as the one under discussion, should also be included into this category. They differ from original chambers by general semantics of the rite and usually are later chronologically. In the 1910s and 1970s, similar assemblages were excavated in the first barrow group of the cemetery. According to the grave goods the newly discovered burial can be considered ordinary, and the mound over the burial chamber is one of the smallest in the mound group. Thus, at least in the territory of the Kyiv area the chambers with coffins at the late 10th and early 11th centuries became a mass phenomenon, losing the elitist character inherent in original chamber tombs. Compared to the latter the design of burial structures is also showing clear signs of simplification. The obtained results prove the expediency of classification the chambers with coffins as one of the types of Old Rus quasi-chamber burials. Further theoretical developments in this direction and new excavations should complement the reconstructed vision of religious, social and political progress of the population of Old Rus at the stage of statehood formation. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Танатологія Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери New Grave from the Barrow Cemetery Kytaiv: Concerning Discussion on the Old Rus Quasi-Chambers Article published earlier |
| spellingShingle | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери Бібіков, Д.В. Зоценко, І.В. Танатологія |
| title | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери |
| title_alt | New Grave from the Barrow Cemetery Kytaiv: Concerning Discussion on the Old Rus Quasi-Chambers |
| title_full | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери |
| title_fullStr | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери |
| title_full_unstemmed | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери |
| title_short | Нове поховання з Китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери |
| title_sort | нове поховання з китаївського курганного могильника: до дискусії про давньоруські квазікамери |
| topic | Танатологія |
| topic_facet | Танатологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187638 |
| work_keys_str_mv | AT bíbíkovdv novepohovannâzkitaívsʹkogokurgannogomogilʹnikadodiskusííprodavnʹorusʹkíkvazíkameri AT zocenkoív novepohovannâzkitaívsʹkogokurgannogomogilʹnikadodiskusííprodavnʹorusʹkíkvazíkameri AT bíbíkovdv newgravefromthebarrowcemeterykytaivconcerningdiscussionontheoldrusquasichambers AT zocenkoív newgravefromthebarrowcemeterykytaivconcerningdiscussionontheoldrusquasichambers |