Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської
Статтю присвячено публікації поховального комплексу, дослідженого авторами біля Софійського собору в Києві у 2021 р. На основі знахідок з комплексу, його характеру і стратиграфічних особливостей розкопане підкурганне поховання датоване часом близько 970—1000 років. In 2021, as part of the «Great R...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187639 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської / Т.А. Бобровський, В.К. Козюба // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 283-296. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859672787481788416 |
|---|---|
| author | Бобровський, Т.А. Козюба, В.К. |
| author_facet | Бобровський, Т.А. Козюба, В.К. |
| citation_txt | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської / Т.А. Бобровський, В.К. Козюба // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 283-296. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | Статтю присвячено публікації поховального
комплексу, дослідженого авторами біля Софійського собору в Києві у 2021 р. На основі знахідок з комплексу, його характеру і стратиграфічних особливостей розкопане підкурганне поховання датоване
часом близько 970—1000 років.
In 2021, as part of the «Great Restoration» state program,
the cobblestones around St. Sophia’s Cathedral
in Kyiv were replaced. During these works, the archaeological
exploration was carried out with the participation
of authors, as a result of which the ancient burial
was discovered and investigated.
The dimensions of the burial pit were about 3 × (1—
1.2) m. It had a depth of 1.6 m, and its bottom situated
at a depth of 2.4 m from the modern surface.
The remains of a rectangular wooden funeral construction
were found below, assembled from boards
and fastened with more than two dozen iron nails.
Its overall dimensions are (2.2—2.7) × (0.6—0.64) m
and a height of 0.5-0.55 m.
The remains of two transverse wooden supports
were recorded under the funeral construction. They
had a triangular cross-section and lay edge down. Each
of them was 0.7 m long and 0.15 m wide.
The skeleton was lying on its back, oriented with
its head on northwest. His bones, except for the skull,
were preserved in a satisfactory condition.
The billon jewelry such as the wire rings near the
head and a ring on the little finger of the right hand,
were found in the burial. The iron a knife with a wooden
handle was located near the right knee. Also the
two hemispherical bone buttons with carved decoration
were discovered on the legs below the pelvic bones.
Difference between ornaments, the technique of their
execution, sizes and profiles of buttons found nearby
Sophia Cathedral testifies to the fact that each of them
made by various craftsmen.
The buttons of a similar shape and ornament there
are known from mounds in Chernihiv (Ukraine), Gniozdovo
(Russia) and Nishapur (Iran).
A segment of the barrow with a width of 1.25 m and
a depth of 0.75 m was recorded a few meters from the
burial trench. This made it possible to determine
the approximate diameter of the mound above the
burial like 5.5-6 m.
Traces of the development of urban development of
the beginning of the 11th century are recorded on the
site of the mound. The next stage was in the 20s and
30s of the 11th century, when the St. Sophia Cathedral
was built, one of the apses of which was covered part of
the territory of the mound. At the same time, one of the
apses of the cathedral was covered part of the territory
of the mound.
Considering the historical context of the development
of the ancient Kyiv mound necropolis, the mound
discovered in 2021 near the northeastern corner of St.
Sophia Cathedral can be dated to the second half of
the 10th — beginning of 11th century, and most likely
between 970 and 1000.
|
| first_indexed | 2025-11-30T14:19:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
283ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
УДК 904.5(477.411)”9/10” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.19
Т. А. Бобровський, В. К. Козюба
ноВоВідкрите підкУргАнне похоВАннЯ
дрУгої полоВини х — поЧАткУ хі столітЬ
БілЯ соФії киїВсЬкої
статтю присвячено публікації поховального
комплексу, дослідженого авторами біля софійсько-
го собору в Києві у 2021 р. На основі знахідок з ком-
плексу, його характеру і стратиграфічних особли-
востей розкопане підкурганне поховання датоване
часом близько 970—1000 років.
ключові слова: поховання, курган, стратигра-
фія, софія Київська
У серпні—грудні 2021 р. в межах державної
програми «велика реставрація» було здійснено
роботи по заміні покриття навколо Софійського
собору, які охопили весь периметр пам’ятки на
відстані від 5 до 10 м від її стін. Під час демонта-
жу кам’яних плит старого покриття і цементної
основи під ними співробітниками Національного
заповідника «Софія Київська» та Інституту архе-
ології НАН України за участі авторів цієї статті
було проведено рятівні археологічні досліджен-
ня, зосереджені на площі понад 1200 м2 (керівник
досліджень — в. Івакін). У кількох місцях з усіх
боків собору на площі близько 300 м2 були вико-
нані археологічні зачистки та шурфи з фіксацією
та вибиранням заповнень об’єктів ХІ—XVIII ст.,
яким безпосередньо загрожувала руйнація.
Загальні обставини знахідки. Однією з най-
більш досліджених стала ділянка перед східним
фасадом північної зовнішньої галереї Софій-
ського собору (рис. 1: А). Тут на площі близько
25 м2 були розчищені залишки невідомої раніше
апсиди першої половини ХІ ст. із фундаментом,
нижньою частиною стіни, основою кладки синт-
рона і залишками полив’яних плит підлоги все-
редині апсиди (рис. 2: І) 1. Із зовнішнього боку
1. Результати дослідження залишків цієї апсиди викла-
дені в окремій статті (бобровський, Козюба 2021).
відкритої апсиди зафіксовано кілька об’єктів се-
редньовічного і ранньомодерного часу, зокрема
поховання, стовпові та господарські ями тощо.
Серед них особливий інтерес викликають за-
лишки давнього поховання «Апс-5» у північній
частині дослідженої ділянки (рис. 2: ІІ).© Т. А. бОбРОвСЬКИй, в. К. КОзюбА, 2022
рис. 1. Фото вівтарної стіни Софійського собору в
м. Києві з розкопом 2021 р. на місці знахідки залиш-
ків апсиди ХІ ст. біля його північно-східного кута,
вигляд зі сходу: літерою «А» позначене місце знаход-
ження поховання «Апс-5»
284 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Спочатку в межах розкопу було відкрито сег-
мент з кутом давнього об’єкту, який за стратиг-
рафією і характером заповнення був датова-
ний часом до будівництва Софійського собору.
Подальша часткова виїмка його заповнення
виявила сліди кута дерев’яної конструкції та
залишки черепа і плечової кістки правої руки,
які вказали на поховальний характер об’єкту. з
метою його дослідження до розкопу було здій-
снено прирізку максимально можливих за тих
умов, що склалися, розмірів (0,8—1,1) × 2,7 м.
І хоча прирізка не дала можливості дослідити
поховальну яму в усьому її обсязі, але саме по-
ховання (кістяк і поховальна дерев’яна конс-
трукція) було розкрите майже повністю.
частину площі давньої могильної ями було
перекрито двома похованнями ХVІІІ ст. («Апс-
3» та «Апс-4»), які прорізали нашарування над
ямою та всередині неї, на щастя, лише сяг-
нувши верхньої відмітки давньої дерев’яної
поховальної конструкції. Ще одна прирізка у
південно-східній частині розкопу, (0,8—0,9) ×
рис. 2. загальний план розкопу на місці залишків апсиди ХІ ст. та поховання «Апс-5»: І — залишки муру-
вань апсиди ХІ ст.; ІІ — могильна яма поховання «Апс-5», ІІІ — гіпотетична траса курганного ровика похо-
вання «Апс-5»; A—B, C—D — лінії стратиграфічних перетинів
285ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бобровський, Т. А., Козюба, В. К. Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст...
(1,4—1,5) м, виконана для дослідження похо-
вання «Апс-2» ранньомодерного часу, дозволи-
ла дослідити сліди давньої споруди, які були
інтерпретовані як залишки курганного ровика
поховання «Апс-5» (рис. 2: ІІІ).
загальна стратиграфічна ситуація на розкопі
2021 р. біля північно-східного кута Софійського
собору мала певні особливості. від рівня сучас-
ної денної поверхні (далі — від с. п.), що відпові-
дав на момент розкопок 2021 р. абсолютній поз-
начці 187,62 м за балтійською шкалою (вздовж
північно-східної стіни розкопу), до глибини 0,5 м
зафіксовано піщано-щебеневі шари підготовки
під кам’яні плити відмостки, облаштованої на-
прикінці 1970-х рр., а також гумусові нашару-
вання, насичені будівельним сміттям XIX—XX
та XVIII ст., що перекривали заповнення похо-
вань «Апс-2», «Апс-3», «Апс-4» та «Апс-7» ранньо-
модерного часу (рис. 3: 0—2) 1.
Нижче — до глибини 0,8 м від с. п. — про-
стежено нашарування давньоруського часу
(рис. 3: 4—6), при цьому нижнє з них — гумус-
не з включеннями шматочків деревного вугіл-
ля, обпаленої глини та фрагментів кераміки
першої половини ХІ ст. — перекривало рівень
запуску могильної ями поховання «Апс-5» та
його курганного ровику, але було перерізане
фундаментним ровом давньої апсиди, отже
1. Ще один шар (або заповнення) — зі знахідками не
пізніше кінця XVII ст. — був простежений вкрай
фрагментарно у північному куті розкопу, а мо-
гильні ями поховань «Апс-3» та «Апс-4» його пере-
різали (рис. 3: 3). відсутність нашарувань пізньо-
середньовічного часу, очевидно, викликана тим,
що в першій половині XVIII ст. довкола Софійсь-
кого собору було здійснено великі розплануваль-
ні роботи, внаслідок яких рівень денної поверхні
було понижено щонайменше на 0,5 м. Подібна
ситуація в 2021 р. була зафіксована з усіх боків
собору, при цьому характерним свідченням цих
перепланувань може служити простежена різни-
ця у рівнях залягання поховань ранньомодерного
часу — до 0,8—1,0 м від с. п. для об’єктів кінця
XVII — початку XVIII ст. та близько 1,6—1,8 м від
с. п. — для середини XVIII ст. і пізніших.
сформувалося раніше, аніж було побудовано
Софійський собор.
Ще нижче — аж до поверхні лесового матери-
ка на глибині 1,2—1,5 м від с. п. — спостеріга-
лися «порожні» суглинкові нашарування з різ-
ним ступенем їх гумусованості, які, вірогідно,
фіксують стародавній похований дерен. Саме в
них та материк й було запущено могильну яму
та курганний ровик поховання «Апс-5» (рис. 3:
7—9).
Могильна яма. Яму поховання «Апс-5», як і
кістяк у ньому, було орієнтовано по осі північ-
ний захід—південний схід (азимут — 295°).
Реконструйована довжина могильної ями,
за умови, що відстань від торців поховальної
дерев’яної конструкції до торців ями однакова,
була не меншою, ніж 3 м; ширина ями станови-
ла 1,05—1,2 м. Яма мала підпрямокутну форму,
дещо звужуючись до торців; її кути були трохи
заокруглені. У найближчих точках відстань від
могильної ями до відкритих у 2021 р. залишків
апсиди Софійського собору становила 0,8 м, а
до східного контрфорсу ХVІІІ ст. північно-схід-
ного кута собору — 1,95 м.
Довші стінки ями та середина дослідженої
північно-західної торцевої її стінки були вер-
тикальними, в той час як біля кутів торцевої
стінки залишились материкові виступи, які
свідчать про певну недбалість при викопуван-
ні могили. Пласке дно могильної ями мало
незначний уклін у південно-східному напрям-
ку і глибину близько 2,4 м від с. п. У лесовий
материк яма була заглиблена щонайменше на
1,25 м. за стратиграфією рівень запуску мо-
гильної ями (давня денна поверхня) знаходив-
ся на глибині 0,75—0,8 м від с. п., отже справж-
ня глибина ями була приблизно 1,6 м.
заповнення могильної ями було досить щіль-
ним, а його стратиграфія була представлена
такими нашаруваннями (рис. 4: А, б).
• У верхній частині заповнення — на глибині
0,8—1,0 м від с. п. — залягав шар світло-сірого,
місцями коричнюватого гумусу з домішками
супіску; його потужність суттєво зменшувалася
та сходила нанівець у північно-східному на-
рис. 3. Стратиграфічний перетин A—B похо-
вання «Апс-5»; пунктиром позначено рівень
сучасної денної поверхні на момент дослі-
джень 2021 р. тут і на рис. 5 — опис нуме-
рації в тексті
286 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
прямку, тож, не виключено, що цей шар є за-
лишком від курганного насипу, який частково
просів у могильну яму (рис. 3: 10; 5: 10).
• До глибини 1,05—1,1 м від с. п. зафіксова-
но сірий гумус з домішками суглинку, який мав
включення великого масиву перевідкладеного
лесу (рис. 3: 11; 5: 11, 11а).
• До глибини 1,55—1,75 м від с. п. яму було
заповнено темним гумусом з включеннями
міцних та чітко окреслених грудок чорнозему,
очевидно, викопаних лопатою (рис. 4: 1), а та-
кож насипних прошарків лесового суглинку з
характерними слідами осідання від стінок ями
до її центру; в нижній частині цього шару по
центру лесові прошарки були змішані, а сам
шар переходив у невеличке лійчасте заглиб-
лення, низ якого — на глибині 1,9 м від с. п. —
сягав верхівки поховальної конструкції (рис. 3:
12, 12а; 5: 12, 12b).
• До глибини 1,7—2,0 м від с. п. зафіксовано
три шари з різною інтенсивністю їх насичен-
ня гумусом, суглинком та супіском; при цьому
нижній з них безпосередньо перекривав за-
лишки покришки поховальної конструкції та
містив сліди піщаного намиву на поверхні цієї
покришки (рис. 3: 13—15; 5: 13—15)
• До глибини близько 2,3 м від с. п. знахо-
дилася слабогумусована суглиниста засипка з
темним гумусним прошарком у південно-схід-
ній частині ями, виконана вже довкола залиш-
ків поховальної конструкції (рис. 3: 16, 16а; 4:
2; 5: 16, 16а).
• На самому дні могильної ями — до глиби-
ни 2,35—2,45 м від с. п., поверх материкового
лесу зафіксовано прошарок лесової підсипки, в
яку занурювалася нижня частина поховальної
конструкції (рис. 3: 16b; 5: 16b).
в цілому стратиграфія заповнення могиль-
ної ями поховання «Апс-5» відображає процес її
засипання ґрунтом, вийнятим при викопуванні
самої ями. Усі нашарування цього заповнення
були фактично стерильними — в них не було
знайдено нічого, крім кількох дрібних камінців
і грудок печини.
Дерев’яна поховальна конструкція. Фікса-
ція окремих елементів — ділянок зотлілої де-
ревини, заповнених деревним порохом пустот,
залізних цвяхів — дозволяє в загальних ри-
рис. 4. Фото стратиграфічних перетинів могильної ями поховання «Апс-5»: А — повздовжній перетин, виг-
ляд із південного заходу; б — поперечний перетин, вигляд із північного заходу (1 — грудки чорної землі;
2 — перевідкладений материковий ґрунт; 3, 4 — тлін торцевої і бічних стінок гробниці; 5 — яма поховання
ХVІІІ ст. «Апс-4»)
287ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бобровський, Т. А., Козюба, В. К. Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст...
сах реконструювати поховальну конструкцію,
яка стояла на дні могильної ями і в якій було
розміщене тіло небіжчика. Це був великий
дерев’яний ящик-гробниця, зібраний із дошок
(рис. 6). його довжина — 2,2—2,27 м (північ-
на сторона трохи коротша за південну), ши-
рина — від 0,64 м (західний торець) до 0,6 м.
Довші стінки виступали за торцеві назовні
на 7—9 см, відтак внутрішня довжина об’єму
конструкції не перевищувала 2 м. збережена
товщина дошок сягала 2—4 см.
виходячи зі слідів зотлілої деревини, можна
стверджувати, що бокові стінки гробниці були
встановлені вертикально, а покришка, ймовір-
но складена з двох дошок, мала горизонтальну
поверхню. Про це, зокрема, свідчить наявність
тоненького прошарку піщаного намиву, що ут-
ворився від короткочасного накопичення води
поверх насиченого деревиною гумусного шару,
який, очевидно, й репрезентує спорохнявілі за-
лишки верхніх дошок (рис. 5: 15, 17; 7).
Дно гробниці, судячи із збережених ділянок
деревини (ззовні західної торцевої стінки та під
верхньою частиною кістяка), було однією широ-
кою суцільною дошкою, на зразок нижніх плит
у пірофілітових саркофагах. Її протяжність від-
повідає повній довжині конструкції, із виступа-
ючими кінцями довших сторін включно (рис. 6;
8: А). відсутність цвяхів, за допомогою яких дно
ящика, якби воно було утворене кількома до-
шками, мало б з’єднуватися із вертикальними
стінками конструкції та між собою, підтверджує
цей висновок. варто зазначити, що конструкція
гробниці, в якій торцеві стінки було встанов-
лено на суцільному дні, передбачає наявність
відповідних поперечних пазів у нижній та бо-
кових дошках труни або дерев’яних шпонок
на зразок того, як були облаштовані домовини
типів в та Г за М. Сагайдаком, досліджених у
1983—84 рр. на Київському Подолі (Сагайдак
1988, с. 130, 132, 134, рис. 3, 7). На жаль, через
стан збереженості деревини в нашому випадку
простежити це не вдалося.
рис. 5. Стратиграфічний перетин D—C поховання
«Апс-5»; пунктиром позначено рівень сучасної денної
поверхні на момент досліджень 2021 р.
рис. 6. План поховання «Апс-5» в межах поховаль-
ної ями: a, b — срібні кільця, c — срібна каблучка,
d, e — кістяні ґудзики, f — залізний ніж, g—х — за-
лізні цвяхи. Глибини дані від рівня с. п. 2021 р.;
пунктиром позначено гіпотетичні межі гробниці та
могильної ями у недослідженій їх частині
288 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Натомість дошки бокових стінок гробниці
були скріплені понад 20 залізними цвяхами
різної довжини, які перебували у сильно ко-
родованому стані. Простежується певна сис-
темність у їх розташуванні, але без повної си-
метрії відносно довгої осі конструкції. висота
гробниці становила близько 0,5—0,55 м, що
підтверджується як стратиграфічними спосте-
реженнями, так і різницею рівнів місцеполо-
ження цвяхів. Найдовші з них (до 10—15 см
довжиною) з’єднували нижню і верхню дошки
конструкції (дно та кришку) з бічними стінка-
ми. При цьому положення (кут нахилу) цвяхів
дозволяє припустити, що дошка на дні була
вужчою, і низ довших стінок затуляв її то-
рець, — саме про це свідчать горизонтально за-
биті цвяхи (по три з кожного боку) на донному
рівні конструкції (рис. 6: l, n, p, u, x). Натомість
цвяхи, якими кришку було прибито до стінок,
рис. 7. Фото залишків зотлілих верхніх дошок пок-
ришки та бокової стінки дерев’яної гробниці похо-
вання «Апс-5» з супісковими намивами на їх поверх-
ні, вигляд із північного заходу
рис. 8. Фото придонної частини дерев’яної гробниці
в могильній ямі поховання «Апс-5», вигляд із пів-
денного заходу: А — на рівні залишків дерев’яних
частин; в — на рівні заглиблень від дерев’яних час-
тин після їх розбирання
289ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бобровський, Т. А., Козюба, В. К. Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст...
мали вертикальне положення (рис. 6: i, m, o, r,
t). Крім описаних нижнього і верхнього рівнів
розташування цвяхів, був ще й середній: час-
тину таких цвяхів, виявлену біля кутів ящика,
можна пов’язати із фіксацією торцевих стінок,
але зафіксовано ще кілька, функціональне
призначення яких невідоме, хіба що можна
припустити існування додаткових брусів-на-
кладок в якості ребер жорсткості для довгих
бічних стінок (рис. 6: h, r, s, w, x).
Цікавою особливістю цього поховального ком-
плексу є залишки двох дерев’яних підкладок, на
верхню пласку площину яких й було поставлено
ящик-гробницю на дні могильної ями. Довжина
обох підкладок — 0,7 м, ширина — до 0,15 м.
вони були довшими за ширину поховальної
конструкції і виступали за її контур на 8—15 см
(рис. 6; 8: А, в). Конструкцію з тілом було пос-
тавлено на них таким чином, що голова і п’яти
небіжчика розташовувалися над підкладками.
Розчистка деревного пороху підкладок показала,
що нижня частина останніх мала дві площини,
тобто, підкладки у перетині мали форму трикут-
ників (різностороннього в голові та рівнобедре-
ного в ногах), на ширші основи яких спиралася
гробниця. Нижнє ребро підкладок було заглиб-
лене в дно могильної ями на 8—10 см. При цьо-
му, перед здійсненням власне поховання, дно
могильної ями було підсипане вже згаданим ма-
териковим викидом товщиною в 5—10 см, в який
і було занурено ребра підкладок. Після опускан-
ня до ями поховальної конструкції виступаючі
частини підкладок дозволяли через тиск на них
вирівняти згадану конструкцію. Іншим призна-
ченням підкладок була можливість вільного
витягування мотузок, використаних при опус-
канні до могили гробниці з небіжчиком. Подібні
підставки відомі в конструкціях києвоподільсь-
ких дощатих домовин ХІ ст. (зокрема, гробниць
типу в за М. Сагайдаком), а виступи-заглибини
від них простежені в донних частинах деяких
могильних ям чернігівських могильників ХІ—
ХІІ ст. (Сагайдак, 1988, с. 130, 132, рис. 3; Ситий
2013, с. 136—137, рис. 100).
внутрішній простір гробниці на момент до-
сліджень був заповнений ґрунтом, який мав
певні стратиграфічні особливості, дещо від-
мінні від стратиграфії заповнення могильної
ями. зокрема, в нижній частині гробниці ле-
жав темний шар мішаного ґрунту, утворений
залишками деревини та органіки поховання,
який вкривав кістяк і мав товщину 10—20 см,
збільшуючись до центральної осі поховання
(рис. 3: 19; 5: 19; 9: 1). його повністю було пере-
крито дуже світлим смугастим шаром намулу.
в ньому простежено понад десяток супіскових
прошарків, при цьому два верхні прошарки
розмежовувалися значно товстішими смугами
мішаного ґрунту, що свідчить про поступове
зменшення частоти проникнення води до внут-
рішнього об’єму дерев’яної поховальної конс-
трукції (рис. 5: 18, 18а; 9: 2).
зовнішні краї замулення (крім найнижчих),
як і темного мішаного ґрунту над ними, не до-
ходили до стінок гробниці, а утворювали межу,
яка під нахилом піднімалась до середини ре-
конструйованого рівня перекриття поховальної
конструкції. Пазухи між згаданими заповнен-
нями і вертикальними стінками гробниці були
заповнені мішаним материковим ґрунтом, при
цьому, з південного боку цей ґрунт більш світ-
лий, що відповідає характеру засипки проміж-
ків між гробницею і стінками могильної ями на
цій ділянці (рис. 5: 16с; 9: 3).
Така особливість стратиграфії заповнен-
ня східної половини поховальної конструкції
дозволяє реконструювати послідовність його
формування. за якийсь час після здійснення
поховання під тиском ґрунту відбулася дефор-
мація бокових стінок гробниці — верхньої час-
тини північної і всієї (за висотою) південної,
внаслідок чого заповнення могильної ями по-
чало продавлюватися всередину поховальної
конструкції. водночас відбувалося циклічне
надходження (просочування) води до внут-
рішньої порожнини, призводячи до утворення
прошарків намулу. Дещо пізніше заповнення
над кришкою гробниці, через щілину по довгій
осі конструкції, почало потроху заповнювати
також і верхню частину ящика за принципом
пісочного годинника, тому мішаний темний
ґрунт останнього етапу заповнення гробниці
мав трикутну в перетині форму, що було зафік-
совано як в стратиграфії, так і в плані (рис. 7;
9: 4). відповідно, верхня частина «пісочного го-
рис. 9. Фото стратиграфії поперечного перетину
придонної частини могильної ями та дерев’яної
гробниці поховання «Апс-5», вигляд із північного
заходу: 1 — темний шар мішаного ґрунту, утворе-
ний залишками деревини та органіки поховання;
2 — прошарки замулення; 3 — мішаний материко-
вий ґрунт засипки могильної ями, що потрапив до
гробниці; 4 — мішаний гумусований ґрунт засипки
могильної ями, що потрапив до гробниці; 5 — міша-
ний гумусований ґрунт засипки могильної ями, що
просідав до гробниці
290 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
динника» над гробницею — більш гумусована
і мішана — набула саме такого характеру під
час осипання ґрунту вниз (рис. 5: 12b, 18; 9: 5).
Кістяк та інвентар поховання. Кістяк, що
розташовувався всередині гробниці і був орієн-
тований ногами на південний схід, зберігся в
задовільному стані, крім черепа, крихкі кістки
якого не втримали тиску ґрунту і були сплю-
щені, та повної руйнації кількох хребців верх-
нього відділення хребта (рис. 6; 10). Анатоміч-
ний порядок розташування кісток небіжчика,
похованого у випростаному стані на спині, за-
знав незначного порушення — велика і мала
гомілкові кістки лівої ноги, а також її надколі-
нок посунулись до правої ноги, грудина роз-
валилася на кілька частин і частково з’їхала
ліворуч, голова похованого трохи відхилилась
праворуч. Руки небіжчика було покладено на
живіт — права лежала на його верхній час-
тині, ліва — на нижній, сягаючи кісток тазу.
зріст похованого, за відстанню від маківки до
п’яткових кісток, становив близько 165 см.
Привертає увагу, що кістяк відносно внутріш-
нього об’єму поховальної конструкції розташова-
но головою впритул до торцевої стінки, в той час
як між ступнями ніг та другою торцевою стінкою
є вільна зона шириною до 0,35 м. Оскільки в но-
гах не виявлено ніяких поховальних предметів,
можна припустити, що описане зміщення тіла
відбулося внаслідок перекосу гробниці під час її
опускання до могильної ями.
У межах дерев’яної конструкції поховання
та серед його кісток було виявлено кілька пред-
метів поховального інвентарю (рис. 6: a—f; 11).
• Серед кісток правої скроні черепа знайде-
но срібне дротяне кілечко, розімкнене по кра-
ях, діаметром 1,3—1,5 см, з дроту товщиною
1 мм (рис. 6: a; 11: 1).
• Ліворуч від черепа нижче скроні знайде-
но срібне дротяне кілечко, із зімкненими кра-
ями, діаметром 1,4—1,5 см, з дроту товщиною
до 1,5 мм (рис. 6: b; 11: 2). ймовірно, обидва
кілечка служили сережками або скроневими
кільцями, що належать до категорії особистих
прикрас, знахідки яких достатньо поширені у
давньоруських поховальних комплексах від Х
до ХІІІ ст.
• На правій руці, обіймаючи другу фалангу
її мізинця, зафіксовано in situ більш масивне
срібне кільце діаметром 2—2,1 см, виготовлене
з дроту товщиною до 3 мм із зімкнутими кін-
цями (рис. 6: c; 11: 3). Такі кільця також на-
лежать до поширеного у Х—ХІІІ ст. типу при-
крас — так званих каблучок. Слід зазначити,
що всі три вищезазначені знахідки прикрас
були виготовлені з низькопробного срібла з до-
мішками міді або бронзи (білону).
• У верхній частині стегна лівої ноги, прак-
тично на самій його поверхні зафіксовано
напівсферичний кістяний ґудзик діаметром
1,9 см та висотою 0,82 см, з наскрізним отвором
діаметром 0,5 см, оточеним згори округлим
бортиком шириною в 1 мм. Тильний бік ґудзи-
ка має пласку зі слідами підрізки поверхню,
його діаметр становить 1,8 см. бокові опуклі
поверхні виробу вкриті врізаним геометрич-
ним орнаментом, основу якого складають зоб-
раження чотирьох ромбів, утворених подвій-
ними лініями. верхівки ромбів виходять до
верхньої площини ґудзика, нижні кути — до
канавки, прорізаної довкола основи ґудзика.
На місці бічних кутів ромбів розташовані кола,
утворені широкими заглибленими лініями, по
їх центру — заглиблення-крапки. Кола сусід-
ніх ромбів з’єднано подвійними лініями-півко-
лами («смайликами»), над якими нанесено по
одній крапці. Поверхні ґудзика, крім тильної,
наполіровані до блиску (рис. 6: d; 11: 4; 12: А)
• біля верхівки правого стегна з його внут-
рішнього боку у перегорнутому стані зафіксо-
вано ще один подібний кістяний ґудзик — на-
півсферичної форми, зі зрізаною верхівкою.
його діаметр становить 1,75 см, висота 0,77 см.
Ґудзик має наскрізний отвір діаметром 0,45 см,
поверху оздоблений бортиком товщиною 0,7 мм.
Тильний бік ґудзика має дещо увігнуту поверх-
ню діаметром 1,6 см. бічний профіль ґудзика —
рис. 10. Фото розчищеного кістяка в похованні
«Апс-5», вигляд із північного заходу
291ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бобровський, Т. А., Козюба, В. К. Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст...
більш опуклий, порівняно із першим. Орнамент
утворений тими ж елементами (подвійні пара-
лельні і дугоподібні лінії, кола і крапки), але в
іншій комбінації: у верхньому поясі залишився
кут ромба та кола з крапками на місці бічних
кутів, натомість в нижній частині замість кутів
зображено півкола з подвійної лінії з крапками
посередині (як у попереднього екземпляра між
ромбами). вільний від чотирьох описаних фігур
простір заповнено трьома колами циркульного
орнаменту (середнє з них меншого діаметру),
що утворюють вертикальний ряд. На окремих
ділянках заглиблених частин цих великих пар-
них кіл збереглася біла речовина — ймовірно,
залишки пасти, якою було інкрустовано більші
кола між «смайликами». Як і у першого ґудзи-
ка, в нижній частині боковин простежується
окантовка висотою до 1 мм, вище якої розташо-
вується така сама канавка. Слід зазначити, що
врізані лінії другого ґудзика є більш тонкими та
вишуканими, хоча його збереженість гірша —
одна з боковин виробу зазнала локальної руй-
нації поверхні (рис. 6: е; 11: 5; 12: в). Якщо ди-
витися на обидва ґудзики згори, подвійні лінії
верхніх кутів їх орнаментів окреслюють конту-
ри хрестів. Як видно з композиції орнаменту та
техніки її нанесення, ґудзики були виготовлені
різними майстрами, тож маловірогідно, що вони
початково складали один комплект. Розташо-
вані практично на одному рівні, вони, безумов-
но, фіксують якийсь парний, симетричний де-
коративно-ужитковий елемент верхнього одягу
покійного на рівні його стегон.
• Із зовнішнього боку правої ноги, від колі-
на і нижче, уздовж великогомілкової кістки
лежав вістрям донизу залізний черешковий
ніж. його довжина становить 13,6 см (за дов-
жини дерев’яного руків’я близько 6 см), шири-
на спрацьованого леза — 1,5 см, товщина його
спинки — 0,35—0,4 см. збереженість предме-
та — погана; він є залишком поширеного в Х—
ХІІІ ст. різновиду господарського ножа, який,
судячи з локації знахідки, був, ймовірно, захо-
ваний за халявою чобота (рис. 6: f; 11: 6).
Антропологічне вивчення виявлених у по-
хованні «Апс-5» кісток на момент написання
цієї статті ще не проведено, відтак визначення
статі похованої людини є доволі ускладненим.
втім, за певними ознаками — розташуванням
ножа біля коліна, місцем схованки якого міг
рис. 11. Промальовки знахідок з поховання «Апс-5»: 1, 2 — срібні кільця, знайдені біля черепа; 3 — срібна
каблучка; 4, 5 — кістяні орнаментовані ґудзики, знайдені в районі стегон небіжчика; 5 — залізний ніж із
залишками дерев’яного руків’я
рис. 12. Фото елементів орнаменту на кістяних ґудзиках, знайдених в похованні «Апс-5»: А — біля лівого
стегна; в — біля правого стегна
292 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
бути чобіт, а також відсутністю намиста, харак-
терного для жіночих інвентарних поховань, ми
припускаємо чоловічу стать похованого 1.
Курганний ровик. видовжений об’єкт із гори-
зонтальним смугастим замуленням на дні був
зафіксований в стінці могильної ями одного з
поховань ХVІІІ ст. («Апс-2») за кілька метрів від
місця, де пізніше було виявлено поховання «Апс-
5». Після дослідження останнього цей об’єкт при-
вернув увагу як можливий фрагмент курганного
ровика. У плані простежений сегмент об’єкта із
його внутрішнім краєм було розчищено на дов-
жину трохи більшу за 1 м (рис. 2: ІІІа; 13). його
зовнішній край і схил були зрізані ямою згада-
ного вище поховання ХVІІІ ст., втім їх вдалося
простежити в стратиграфії стінки прирізки, зроб-
леної для повного вивчення пізнього поховання
(рис. 2: IIIb; 3: Апс-2; 14: А). Дугоподібний край
ровика і його стратиграфічні розрізи, а також ха-
рактер заповнення роблять зазначену інтерпре-
тацію об’єкта повністю обґрунтованою.
Ширина ровика у верхній частині сягала
1,25 м, а стратиграфічно простежена глиби-
на становила близько 0,55—0,75 м від рівня
його запуску, який розташовувався на глибині
близько 0,7—0,8 м від с. п. Ровик мав майже
пласке, трохи похиле дно, більш заглиблене
попід внутрішнім бортом (до глибини 1,5 м
від с. п.), шириною до 1,0 м. Стратиграфія за-
повнення ровика була представлена кількома
шарами, з яких придонні — суглинисті з різ-
ним ступенем гумусованості — мали численні
смугасті світлі нашарування та лінзи піщаних
намулів товщиною від 1 до 3 см (до 6—7 про-
шарків у середньому шарі та поодинокі в ниж-
ньому та верхньому; рис. 3: 22—24; 14: 1). вище
розташовувалися шари, очевидно, пов’язані із
засипкою залишків ровика та загальним ніве-
люванням місцевості — спочатку перевідкла-
деним лесом, а поверх — коричнюватим гуму-
1. вушні прикраси, зокрема, парні сережки, хоча й
не часто, але трапляються в середньовічних чо-
ловічих похованнях Центральної і Східної євро-
пи (Михайлов 2016, с. 121).
сом (рис. 3: 20, 21; 14: 2, 3). будь-яких знахідок
в заповненні ровика не виявлено.
зафіксований фрагментарно ровик мав ха-
рактерні ознаки (пласке дно, світлі прошарки
замулення над ним, шар нівелювання у верх-
ній частині), подібні до простежених у курган-
них ровиках в районі Десятинної церкви (Козю-
ба 2021, с. 211—219). відстань від внутрішнього
краю ровика до центру поховання «Апс-5» (низу
тазових кісток небіжчика) становила майже 3 м,
що дає можливість реконструювати діаметр кур-
ганного насипу — близько 5,5—6 м (рис. 2: ІІІ).
Інтерпретація й датування. Наявність
залишків курганного ровика, що оперізував
поховання «Апс-5», досліджене у 2021 р. біля
північно-східного кута Софійського собору,
дозволяє визначати саме поховання як підкур-
ганне. Очевидно, воно належало до великого
курганного могильника, що займав значну час-
тину Старокиївської гори. На сьогодні на тери-
торії, прилеглій до дитинця Києва (так званого
«Міста володимира»), відомо понад три десят-
ка поховань Х — початку ХІ ст. значна їх час-
тина — 22 комплекси — була виявлена під час
розкопок 1997—1999 р в районі Михайлівсько-
го золотоверхого монастиря, здійснених Архі-
тектурно-археологічною експедицією ІА НАН
України (керівник Г. Івакін; Івакін, Козюба,
рис. 13. Фото сегменту курганного ровика зі сліда-
ми замулення (білий ґрунт) після часткової вибірки
його заповнення, вигляд із південного сходу
рис. 14. Фото стратиграфії заповнення курганного
ровика: А — поперечна, вигляд з південного заходу;
в — поздовжня, вигляд з південного сходу (1 — про-
шарки замулення; 2, 3 — шари нівелювання)
293ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бобровський, Т. А., Козюба, В. К. Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст...
Поляков 2003). На підкурганні поховання в
межах так званого «Міста Ярослава» під час
проведення в ХХ ст. земляних робіт натрап-
ляли на захід (ріг сучасних вул. Рейтарської і
О. Гончара, 1900 р., № 108 за М. Каргером) та
південь (вул. золотоворітська, 1984 р.) від са-
диби Софії Київської (Каргер 1958, с. 169—172;
боровський, Архипова 1993, с. 206—208). Ще
один комплекс, виявлений наприкінці ХІХ ст.
на північ від софійської садиби (Рильський,
колишній Троїцький, провулок), традицій-
но пов’язують із багатим кремаційним похо-
ванням (№ 119 за М. Каргером; Каргер 1958,
с. 195—196), але опис характеру «поховання»,
яке було значно заглиблене у материк і мало
вигляд «величезного вогнища», викликає сум-
нів у його інтерпретації та хронології.
Ще кілька поховальних комплексів цього ж
могильника було досліджено в безпосередній
близькості від собору — в радіусі до 150 м від
нього. Одне з них (№ 103 за М. Каргером) — вої-
на-вершника з конем — було виявлене у 1878 р.
при будівництві корпусу біля Південної брами
софійської садиби (Каргер 1958, с. 166—167).
Ще два комплекси — з одинарним і камерним
парним похованнями — були розкриті у північ-
ній частині Софійської площі в 1998 р. (Івакін та
ін. 1998, с. 79; Івакін, Козюба 2003, с. 39—40, 47,
рис. 2). У 2001 р. було зафіксоване напівзруй-
новане поховання в садибі 5 по Георгіївському
провулку (Мовчан, Климовський 2002, с. 193).
важливим, але непростим є питання хроно-
логії поховання «Апс-5». Як вже зазначалося,
речі, що входили до складу поховального ін-
вентарю, здебільшого належать до категорій
предметів — срібних дротяних каблучок та
сережок, залізних господарських ножів, — які
були розповсюджені на теренах Давньої Русі
впродовж Х—ХІІІ ст. більш характерними
знахідками є кістяні орнаментовані ґудзики,
повні аналогії яких нам невідомі, але існує
низка стилістично близьких речей. зокрема,
віддаленим та спрощеним варіантом орнамен-
тів з київського поховання є зображення на кіс-
тяних ґудзиках з чернігівського кургану Гуль-
бище, дослідженого Д. Самоквасовим у 1872 р.
(Рыбаков 1949, с. 39, рис. 13). На них присутні
геометричні елементи (трикутник — половина
ромбу з колами на кутах, комбінації великих
і малих кіл, подвійні лінії півкіл-«смайликів»
з крапками по центру), які використано у на-
багато складніших орнаментах ґудзиків з похо-
вання біля Софії Київської (рис. 15: А). ближче
до останніх — кістяний ґудзик з кургану Л-182,
розкопаного у 1990 р. в Гньоздові (Дементьева
2014, с. 122—124, рис. 1: 3). У нього часткове
співпадіння із орнаментом одного з київських
ґудзиків, знайдених у 2021 р., зокрема, наяв-
ність гострого кута (зубця) у верхній частині
орнаментальної композиції, наявність кіл по
кутам його основи і з’єднання останніх подвій-
ним півколом-«смайликом» (рис. 12: А; 15: б).
зрештою, спільним для розглянутих київсь-
кої, чернігівської й гньоздовської знахідок на-
півсферичних ґудзиків є подібність їх профілів,
близький набір базових орнаментальних еле-
ментів, виготовлення виробів на токарному
станку, їх приналежність до курганних похо-
вальних комплексів.
Також широкі аналогії представленим ор-
наментованим кістяним ґудзикам можна по-
бачити серед старожитностей давнього Схо-
ду, зокрема, з розкопок одного з найбільших
міст перської держави Нішапуру (провінція
Хорасан), проведених в Ірані у 1935—1940,
1947—1948 рр. 1 Серед них ґудзики з пташка-
ми, подібні до знахідок з кургану Гульбище
(рис. 15: 1), із заштрихованими трикутниками
(«прапорцями»), вершини яких рискою вихо-
дять до верхньої площини виробу (рис. 15: 2),
як на ґудзику з Гньоздова. До орнаментики
київських ґудзиків близькі вироби з декоратив-
ними елементами — одинарні чи подвійні на-
півкола-«смайлики» з крапкою по центру, що
виходять з кружечків (рис. 15: 3-5), кути (зуб-
ці) з подвійних ліній, що також виходять з кру-
жечків (рис. 15: 6).
1. Фотографії кістяних ґудзиків з розкопок Ніша-
пуру, якими для ілюстрації скористались автори
статті, представлено на офіційному сайті Мет-
рополітен Музею (Metropolitan Museum of Art):
https://www.metmuseum.org/art/collection/search?
material=Bone&era=A. D.+500-1000&department=
14&geolocation=Nishapur.
рис. 15. Аналогії ІХ—Х ст. кістяним напівсферич-
ним орнаментованим ґудзикам з поховання «Апс-5»:
А — з кургану Гульбище в чернігові (за б. Рибако-
вим; без масштабу); б — з кургану Л-182 у Гньоздові
(за А. Дементьєвою); 1—6 — з розкопок м. Нішапур
в Ірані (фото з колекції Metropolitan Museum of Art у
Нью-йорку, США; без масштабу)
294 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Кістяні ґудзики з Нішапуру в колекції Мет-
рополітен Музею датовані широко — ІХ—Х ст.
(Metropolitan Museum of Art). Поховання в
кургані Гульбище (і, відповідно, ґудзики з ньо-
го) б. Рибаков вважав таким, що належить до
першої половини Х ст., не пізніше князювання
Ігоря (Рыбаков 1949, с. 37); за О. Комаром, цей
комплекс датується серединою Х ст. (Комар
2012, с. 343). Поховання з ґудзиком у гньоз-
довському кургані Л-182, за кружальною ке-
рамікою в ньому, датують серединою — другої
половиною Х ст. (Дементьева 2014, с. 124).
Отже, за наведеними непрямими аналогіями
орнаментованих кістяних ґудзиків розглянуте
київське поховання може належати до середи-
ни — другої половини Х ст. чи є можливість зву-
зити це датування і встановити діапазон з орієн-
товними нижньою і верхньою датами комплексу?
Для цього потрібно більш уважно розглянути
топографію і хронологію курганного могильника
на Старокиївській горі. Нещодавно здійснений
аналіз мікротопографії ділянки цього могиль-
ника в районі Десятинної церкви засвідчив,
що могильник біля Старокиївського городища
функціонував у два етапи — до реконструкції
укріплень останнього і після (Козюба 2021). Ця
реконструкція, із суттєвим поглибленням рову
городища, відбулась, ймовірно, близько 968 р.,
після першого нападу печенігів на Київ (Комар
2012, с. 319; Козюба 2021, с. 226). Під час її прове-
дення зовнішній край рову було суттєво посунуто
у напільний бік, при цьому було зрізано могильні
ями і частини насипів найближчих до рову кур-
ганів. Для підвищення обороноздатності Старо-
київської фортеці насипи великих курганів було
зрізано, поверхню перед ровом знівельовано і
перетворено на своєрідну еспланаду. У 970—980-
х рр. могильник повернувся на цю ділянку, але у
вигляді рядових, здебільшого безінвентарних по-
ховань під невеликими насипами (Козюба 2021,
с. 225, рис. 22, 226).
ймовірно, саме після згаданої реконструкції
Старокиївського городища курганний могиль-
ник почав активно займати нові площі і ділян-
ки уздовж доріг на місці майбутнього «Міста
Ярослава», хоча окремі великі кургани («Діро-
ва могила») могли з’явитися тут і раніше. вихо-
дячи з цього, більшість поховань на цій тери-
торії (із камерними включно) можна датувати
останньою третиною Х ст.
Після прийняття християнства у Києві та ін-
ших містах Русі деякий час продовжували здій-
снювати підкурганні та впускні в курганах по-
ховання. Про це свідчать монети самого кінця
Х ст., знайдені, зокрема, у впускному похованні
(срібник володимира) на Китаївському могиль-
нику (Мовчан 1993, с. 154) та в чернігові (Рыба-
ков 1949, с. 19). Одне впускне поховання з хрес-
тиком-підвіскою, що зрізало частину дерев’яної
конструкції язичницького поховання, було до-
сліджене на місці майбутнього Михайлівського
золотоверхого собору у 1996 р. (Івакін, Козюба
2003, с. 39). Існує думка, що західна орієнтація
похованих (із сезонними відхиленнями) є озна-
кою або ранньої християнізації, або здійснення
поховань уже після хрещення Русі. Статистич-
ний підрахунок інгумаційних поховань Х ст. в
районі Десятинної церкви засвідчує, що орієн-
тація похованих в них головою на південний
захід — захід — північний захід становить три
чверті (74,6 %) усіх випадків (Козюба 2021, с. 225,
рис. 22). На цю домінантність західної орієнтації
рядових поховань київського язичницького мо-
гильника вказував ще М. Каргер (Каргер 1958,
с. 156-157). відтак західна орієнтація поховань
не може слугувати надійним індикатором їх при-
належності до язичницького або християнського
часів. з іншого боку, використання в поховально-
му обряді дощатої гробниці, скріпленої цвяхами,
на теренах стародавніх Києва та чернігова не
має прикладів, які б сягали «часів язичництва»
або навіть були б ранішими за ХІ ст. (Івакін 2008,
с. 126—130; Ситий 2013, с. 134—137).
Як видно із загальної реконструкції плану
кургану над похованням «Апс-5», одна з апсид
Софійського собору першої половини ХІ ст. пе-
рекрила південно-західну частину колишнього
курганного насипу, а її фундаменти перерізали
його курганний ровик (рис. 2). Стратиграфічні
спостереження дозволяють стверджувати, що цей
курган було знесено не безпосередньо перед по-
чатком будівництва собору, а раніше, коли ця те-
риторія тільки-но почала заселятися. Між ямою
поховання і згаданою апсидою під час розкопок
2021 р. було виявлено край якогось заглибле-
ного об’єкта, більша частина якого була зрізана
підмурками апсиди. його заповнення було наси-
чене вугликами, печиною, фрагментами кісток
тварин, уламками кераміки, серед яких було
знайдене ціле денце з клеймом і декілька фраг-
ментів вінець горщиків першої половини ХІ ст.
зазначений об’єкт був пов’язаний з культурним
шаром, що виник після нівелювання кургану,
перекрив могильну яму та курганний ровик
поховання «Апс-5» та не містив жодних вклю-
чень будівельних матеріалів (грудок вапняно-
цем’янкового розчину, сколів пірофіліту, уламків
плінфи). Це свідчить про міську життєдіяльність
на цій ділянці у певний часовий проміжок між
знесенням кургану і будівництвом собору 1.
На існування якоїсь забудови на місці Софії
Київської також вказують об’єкти, зафіксовані у
2021 р. біля південного входу до собору (канавка
огорожі і заглиблена споруда, перерізані фун-
даментом першої половини ХІ ст.) та біля його
південно-західного кута (ще одна перерізана
фундаментом канавка огорожі). залишки подіб-
ної садибної забудови (із канавкою паркану і
видовженою заглибленою спорудою (льохом?))
було виявлено під час розкопок 2014 р. залиш-
1. Саме в цьому шарі понад могильною ямою похо-
вання «Апс-5» було зафіксовано вуглисту пляму, з
якої походило пірофілітове пряслице.
295ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Бобровський, Т. А., Козюба, В. К. Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст...
ків Ірининської церкви другої чверті ХІ ст. на
території колишнього Митрополичого саду за
140 м на захід від Софійського собору (Івакін,
бобровський, Козюба 2015, с. 66, рис. 2; Козюба
2016, с. 297—298, 314, рис. 11: б, 315, рис. 12) 1.
Найдавніший культурний шар першої поло-
вини ХІ ст. було знайдено і всередині собору, де,
зокрема, в північній зовнішній галереї в 2018 р.
зафіксовано частину заглибленої споруди, що за-
гинула від пожежі, яка передувала будівництву
Софії Київської (бобровський, Савицький, Стри-
хар 2020, с. 47—48, рис. 2). Отже, стратиграфічні
спостереження, виявлення заглиблених госпо-
дарських об’єктів і слідів парканів беззаперечно
свідчать, що територія верхнього міста в районі
Софійського собору вже у перші десятиліття
ХІ ст., ще до розбудови «Міста Ярослава» і митро-
поличого храму, була освоєна і хоча б частково за-
будована, і ніякого літописного «поля вне града»
на час закладення кам’яного собору тут не було.
Не виключено, що археологічно зафіксовані слі-
ди пожежі в цьому районі можуть бути пов’язані
із великою київською пожежею 1017 р., про яку
двічі повідомляється в Хроніці Тітмара з Мерзеб-
ургу та в найдавніших списках «Повісті минулих
літ» (Ипатьевская 2001, стлб. 130; Лаврентьевсь-
кая 2001, стлб. 142; Титмар 2009, с. 177).
Таким чином, спираючись на наявні знахід-
ки з розглянутого поховального комплексу, його
характер, стратиграфічні особливості, а також
сучасні уявлення про топографію і хронологію
могильника на Старокиївській горі, дослідже-
не у 2021 р. біля північно-східного кута Софій-
ського собору підкурганне поховання «Апс-5»
можна віднести до другої половини Х — почат-
ку ХІ ст., найімовірніше — до 970—1000 років.
1. Нагадаємо, що про будівництво цієї церкви, як і
Софійського собору, «Повість минулих літ» пові-
домляє під 1037 р. (Ипатьевская 2001, стлб. 139).
Івакін, Г. ю., Козубовський, Г. А., Козюба, в. К.,
Поляков, С. є., чміль, Л. в. 1998. Дослідження Ми-
хайлівського золотоверхого монастиря та прилеглих
площ у 1998 р. Археологічні відкриття в Україні
1997—1998 рр., с. 79-80.
Івакін, Г. ю., Козюба, в. К., Поляков, С. є. 2003.
Поховання Х—ХІ ст. на Михайлівській горі в Києві.
в: Нові дослідження давніх пам’яток Києва. Ма-
теріали наукової конференції Національного за-
повідника «софія Київська» (Київ, 22—23 листопа-
да 2001 р.). Київ, с. 93-103.
Івакін, Г., Козюба, в. 2003. Нові поховання Х—
ХІ ст. верхнього Києва (з розкопок Архітектурно-ар-
хеологічної експедиції 1997—1999 рр.). в: Толочко,
П. П. (ред.). Дружинні старожитності Централь-
но-східної Європи VIII—XI ст. Матеріали Між-
народного польового археологічного семінару (Чер-
нігів-Шестовиця, 17—20 липня 2003 р.). чернігів:
Сіверянська думка, с. 38-50.
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев. Очерки по ис-
тории материальной культуры древнерусского го-
рода. 1. Москва; Ленинград: АН СССР.
Козюба, в. 2016. До проблеми датування «київсь-
кої» кераміки середини Х — середини ХІІІ ст. Нау-
кові студії, 9: Датування — хронологія — періоди-
зація. Різні аспекти часу в археології, с. 292-318.
Козюба, в. К., 2021. Мікротопографія язичниць-
кого могильника Х ст. під садибою Десятинної цер-
кви в Києві. Археологія і давня історія України, 1
(38), с. 209-228.
Комар, А. в. 2012. чернигов и Нижнее Подесенье.
в: Макаров, Н. А. (ред.). Русь в Іх—хІ веках: архео-
логическая панорама. Москва; вологда: Древности
Севера, с. 335-366.
Лаврентьевськая… 2001. Лаврентьевськая лето-
пись. ПСРЛ. 1. Москва: Языки славянской культуры.
Михайлов, К. А. 2016. Элитарный погребальный
обряд Древней Руси: камерные погребения Іх — на-
чала хІ века в контексте североевропейских анало-
гий. Санкт-Петербург: бранко.
Мовчан, І. І. 1993. Давньокиївська околиця. Київ:
Наукова думка.
Мовчан, І. І., Климовський, С. І. 2002. Дослідження
«граду Ярослава» стародавнього Києва. Археологічні
відкриття в Україні 2000—2001 рр., с. 192-195.
Рыбаков, б. А. 1949. Древности чернигова. Матери-
алы и исследования по археологии сссР, 11, с. 7-102.
Сагайдак, М. А. 1988. О конструкциях погребаль-
ных комплексов Киевщины и черниговщины IX—
XI вв. в: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его округа
в IX—XIII вв. Киев: Наукова думка, с. 127-135.
Ситий, ю. М. 2013. християнські поховальні
пам’ятки давньоруського Чернігова. чернігів: Де-
сна Поліграф.
Титмар Мерзебургский. 2009. хроника. 2-е изд.,
испр. Перевод с лат. И. в. Дьякова. Москва: Русская
панорама.
Metropolitan… Metropolitan Museum of Art. Офіцій-
ний сайт. Режим доступу: https://www.metmuseum.
org/ (Дата звернення 24 травня 2022).
REFEREnCEs
Bobrovskyi, T., Koziuba, V. 2021. Vidkryttia zalyshkiv ran-
ishe nevidomoi apsydy XI st. Sofiiskoho soboru v m. Kyievi.
In: Zbirnyk tez V Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konfer-
entsii «Pam’iatky Tustani v konteksti osvoiennia Karpat» (do
50-littia ekspedytsii v Tustani). Lviv, s. 24-27.
Bobrovskyi, T., Savytskyi, V., Strykhar, M. 2020.
Doslidzhennia u sadybi Sofiiskoho soboru u m. Kyievi. Arkhe-
olohichni doslidzhennia v Ukraini 2018 r., s. 45-48.
літерАтУрА
бобровський, Т., Козюба, в. 2021. відкриття за-
лишків раніше невідомої апсиди ХІ ст. Софійського
собору в м. Києві. в: Збірник тез V Міжнародної на-
уково-практичної конференції «Пам’ятки Тустані
в контексті освоєння Карпат» (до 50-ліття експе-
диції в Тустані). Львів, с. 24-27.
бобровський, Т., Савицький, в., Стрихар, М. 2020.
Дослідження у садибі Софійського собору у м. Києві.
Археологічні дослідження в Україні 2018 р., с. 45-48.
боровський, Я. є., Архипова, є. І. 1993. Дослід-
ження «міста Ярослава» 1984—1989 рр. в: Толочко,
П. П. (ред.). стародавній Київ. Археологічні дослід-
ження 1984—1989. Київ: Наукова думка, с. 206-216.
Дементьева, А. С. 2014. Костяные детали костюма
древнего населения Гнездова. Вестник Московского
университета. Серия 8. История, 5, с. 121-130.
Ипатьевская… 2001. Ипатьевская летопись.
ПсРЛ. 2. Москва: Языки славянской культуры.
Івакін, Г. ю., бобровський, Т. А., Козюба, в. К.
2015. Нові дослідження храму ХІ ст. у садибі Со-
фії київської. Археологічні дослідження в Україні
2014 р., с. с. 64-67.
296 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
Borovskyi, Ya. Ye., Arkhypova, Ye. I. 1993. Doslidzhennia
«mista Yaroslava» 1984—1989 rr. In: Tolochko, P. P. (ed.).
Starodavnii Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennia 1984—1989.
Kyiv: Naukova dumka, s. 206-216.
Dementeva, A. S. 2014. Kostianye detali kostiuma drevne-
go naseleniia Gnezdova. Vestnik Moskovskogo universiteta.
Seriia 8. Istoriia, 5, s. 121-130.
Ipatevskaia… 2001. Ipatevskaia letopis. PSRL. 2. Moskva:
Iazyki slavianskoi kultury.
Ivakin, H. Yu., Bobrovskyi, T. A., Koziuba, V. K. 2015.
Novi doslidzhennia khramu XI st. u sadybi Sofii kyivskoi.
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. s. 64-67.
Ivakin, H. Yu., Kozubovskyi, H. A., Koziuba, V. K., Polia-
kov, S. Ye., Chmil, L. V. 1998. Doslidzhennia Mykhailivskoho
Zolotoverkhoho monastyria ta prylehlykh ploshch u 1998 r.
Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1997—1998 rr., s. 79-80.
Ivakin, H. Yu., Koziuba, V. K., Poliakov, S. Ye. 2003.
Pokhovannia X—XI st. na Mykhailivskii hori v Kyievi. In:
Novi doslidzhennia davnikh pam’iatok Kyieva. Materialy
naukovoi konferentsii Natsionalnoho zapovidnyka «Sofiia
Kyivska» (Kyiv, 22—23 lystopada 2001 r.). Kyiv, s. 93-103.
Ivakin, H., Koziuba, V. 2003. Novi pokhovannia X—XI st.
Verkhnoho Kyieva (z rozkopok Arkhitekturno-arkheolohich-
noi ekspedytsii 1997—1999 rr.). In: Tolochko, P. P. (ed.).
Druzhynni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy
VIII—XI st. Materialy Mizhnarodnoho polovoho arkheolo-
hichnoho seminaru (Chernihiv-Shestovytsia, 17—20 lypnia
2003 r.). Chernihiv: Siverianska dumka, s. 38-50.
Karger, M. K. 1958. Drevnii Kiev. Ocherki po istorii mate-
rialnoi kultury drevnerusskogo goroda. 1. Moskva; Leningrad:
AN SSSR.
Koziuba, V. 2016. Do problemy datuvannia «kyivskoi»
keramiky seredyny X — seredyny XIII st. Naukovi studii, 9:
Datuvannia — khronolohiia — periodyzatsiia. Rizni aspekty
chasu v arkheolohii, s. 292-318.
Koziuba, V. K., 2021. Mikrotopohrafiia yazychnytskoho
mohylnyka X st. pid sadyboiu Desiatynnoi tserkvy v Kyievi.
Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (38), s. 209-228.
Komar, A. V. 2012. Chernigov i Nizhnee Podesene. In:
Makarov, N. A. (ed.). Rus v ІX—XІ vekakh: arkheologicheskaia
panorama. Moskva; Vologda: Drevnosti Severa, s. 335-366.
Lavrentevskaia… 2001. Lavrentevskaia letopis. PSRL. 1.
Moskva: Iazyki slavianskoi kultury.
Mikhailov, K. A. 2016. Elitarnyi pogrebalnyi obriad Drev-
nei Rusi: kamernye pogrebeniia ІX — nachala XІ veka v kon-
tekste severoevropeiskikh analogii. Sankt-Peterburg: Branko.
Movchan, I. I. 1993. Davnokyivska okolytsia. Kyiv: Nau-
kova dumka.
Movchan, I. I., Klymovskyi, S. I. 2002. Doslidzhennia
«hradu Yaroslava» starodavnoho Kyieva. Arkheolohichni vid-
kryttia v Ukraini 2000—2001 rr., s. 192-195.
Rybakov, B. A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy i
issledovaniia po arkheologii SSSR, 11, s. 7-102.
Sagaidak, M. A. 1988. O konstruktsiiakh pogrebalnykh
kompleksov Kievshchiny i Chernigovshchiny IX—XI vv. In:
Tolochko, P. P. (ed.). Chernigov i ego okruga v IX—XIII vv.
Kiev: Naukova dumka, s. 127-135.
Sytyi, Yu. M. 2013. Khrystyianski pokhovalni pam’iatky
davnoruskoho Chernihova. Chernihiv: Desna Polihraf.
Titmar Merzeburgskii. 2009. Khronika. 2-e izd., ispr. Per-
evod s lat. I. V. Diakova. Moskva: Russkaia panorama.
Metropolitan… Metropolitan Museum of Art. Ofitsiinyi
sait. Rezhym dostupu: https://www.metmuseum.org/ (Data
zvernennia 24 travnia 2022).
T. O. Bobrovski, V. K. Kozyuba
NEw BURIAL OF THE SECOND HALF
10th — EARLY 11th — CENTURY NEAR
ST. SOPHIA CATHEDRAL OF KYIV
In 2021, as part of the «Great Restoration» state pro-
gram, the cobblestones around St. Sophia’s Cathedral
in Kyiv were replaced. During these works, the archae-
ological exploration was carried out with the participa-
tion of authors, as a result of which the ancient burial
was discovered and investigated.
The dimensions of the burial pit were about 3 × (1—
1.2) m. It had a depth of 1.6 m, and its bottom situated
at a depth of 2.4 m from the modern surface.
The remains of a rectangular wooden funeral con-
struction were found below, assembled from boards
and fastened with more than two dozen iron nails.
Its overall dimensions are (2.2—2.7) × (0.6—0.64) m
and a height of 0.5-0.55 m.
The remains of two transverse wooden supports
were recorded under the funeral construction. They
had a triangular cross-section and lay edge down. Each
of them was 0.7 m long and 0.15 m wide.
The skeleton was lying on its back, oriented with
its head on northwest. His bones, except for the skull,
were preserved in a satisfactory condition.
The billon jewelry such as the wire rings near the
head and a ring on the little finger of the right hand,
were found in the burial. The iron a knife with a wood-
en handle was located near the right knee. Also the
two hemispherical bone buttons with carved decora-
tion were discovered on the legs below the pelvic bones.
Difference between ornaments, the technique of their
execution, sizes and profiles of buttons found nearby
Sophia Cathedral testifies to the fact that each of them
made by various craftsmen.
The buttons of a similar shape and ornament there
are known from mounds in Chernihiv (Ukraine), Gnioz-
dovo (Russia) and Nishapur (Iran).
A segment of the barrow with a width of 1.25 m and
a depth of 0.75 m was recorded a few meters from the
burial trench. This made it possible to determine
the approximate diameter of the mound above the
burial like 5.5-6 m.
Traces of the development of urban development of
the beginning of the 11th century are recorded on the
site of the mound. The next stage was in the 20s and
30s of the 11th century, when the St. Sophia Cathedral
was built, one of the apses of which was covered part of
the territory of the mound. At the same time, one of the
apses of the cathedral was covered part of the territory
of the mound.
Considering the historical context of the develop-
ment of the ancient Kyiv mound necropolis, the mound
discovered in 2021 near the northeastern corner of St.
Sophia Cathedral can be dated to the second half of
the 10th — beginning of 11th century, and most likely
between 970 and 1000.
Keywords: burial, mound, stratigraphy, Sophia of
Kyiv.
Одержано 17.06.2022
БоБроВсЬкиЙ тимур Анатолійович, канди-
дат історичних наук, старший науковий співробіт-
ник, Національний заповідник «Софія Київська»,
Київ, Україна.
BOBROVSKYY Tymur A., Ph. D., Senior Researcher,
National Reserve «Sofia Kyivska», Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-3221-4279, e-mail:
bobrovskij@ukr.net.
коЗЮБА Віталій костянтинович, кандидат істо-
ричних наук, науковий співробітник, ІА НАН Украї-
ни, Київ, Україна.
Koziuba Vitalii, Ph.D., Research Officer, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-9117-0993, e-mail:
koziuba_vitalii@iananu.org.ua.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187639 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T14:19:32Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бобровський, Т.А. Козюба, В.К. 2023-01-16T18:32:23Z 2023-01-16T18:32:23Z 2022 Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської / Т.А. Бобровський, В.К. Козюба // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 283-296. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.19 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187639 904.5(477.411)”9/10” Статтю присвячено публікації поховального комплексу, дослідженого авторами біля Софійського собору в Києві у 2021 р. На основі знахідок з комплексу, його характеру і стратиграфічних особливостей розкопане підкурганне поховання датоване часом близько 970—1000 років. In 2021, as part of the «Great Restoration» state program, the cobblestones around St. Sophia’s Cathedral in Kyiv were replaced. During these works, the archaeological exploration was carried out with the participation of authors, as a result of which the ancient burial was discovered and investigated. The dimensions of the burial pit were about 3 × (1— 1.2) m. It had a depth of 1.6 m, and its bottom situated at a depth of 2.4 m from the modern surface. The remains of a rectangular wooden funeral construction were found below, assembled from boards and fastened with more than two dozen iron nails. Its overall dimensions are (2.2—2.7) × (0.6—0.64) m and a height of 0.5-0.55 m. The remains of two transverse wooden supports were recorded under the funeral construction. They had a triangular cross-section and lay edge down. Each of them was 0.7 m long and 0.15 m wide. The skeleton was lying on its back, oriented with its head on northwest. His bones, except for the skull, were preserved in a satisfactory condition. The billon jewelry such as the wire rings near the head and a ring on the little finger of the right hand, were found in the burial. The iron a knife with a wooden handle was located near the right knee. Also the two hemispherical bone buttons with carved decoration were discovered on the legs below the pelvic bones. Difference between ornaments, the technique of their execution, sizes and profiles of buttons found nearby Sophia Cathedral testifies to the fact that each of them made by various craftsmen. The buttons of a similar shape and ornament there are known from mounds in Chernihiv (Ukraine), Gniozdovo (Russia) and Nishapur (Iran). A segment of the barrow with a width of 1.25 m and a depth of 0.75 m was recorded a few meters from the burial trench. This made it possible to determine the approximate diameter of the mound above the burial like 5.5-6 m. Traces of the development of urban development of the beginning of the 11th century are recorded on the site of the mound. The next stage was in the 20s and 30s of the 11th century, when the St. Sophia Cathedral was built, one of the apses of which was covered part of the territory of the mound. At the same time, one of the apses of the cathedral was covered part of the territory of the mound. Considering the historical context of the development of the ancient Kyiv mound necropolis, the mound discovered in 2021 near the northeastern corner of St. Sophia Cathedral can be dated to the second half of the 10th — beginning of 11th century, and most likely between 970 and 1000. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Танатологія Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської New Burial of the Second Half 10th — Early 11th Century near St. Sophia Cathedral of Kyiv Article published earlier |
| spellingShingle | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської Бобровський, Т.А. Козюба, В.К. Танатологія |
| title | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської |
| title_alt | New Burial of the Second Half 10th — Early 11th Century near St. Sophia Cathedral of Kyiv |
| title_full | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської |
| title_fullStr | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської |
| title_full_unstemmed | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської |
| title_short | Нововідкрите підкурганне поховання другої половини Х — початку ХІ ст. біля Софії Київської |
| title_sort | нововідкрите підкурганне поховання другої половини х — початку хі ст. біля софії київської |
| topic | Танатологія |
| topic_facet | Танатологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187639 |
| work_keys_str_mv | AT bobrovsʹkiita novovídkritepídkurgannepohovannâdrugoípolovinihpočatkuhístbílâsofííkiívsʹkoí AT kozûbavk novovídkritepídkurgannepohovannâdrugoípolovinihpočatkuhístbílâsofííkiívsʹkoí AT bobrovsʹkiita newburialofthesecondhalf10thearly11thcenturynearstsophiacathedralofkyiv AT kozûbavk newburialofthesecondhalf10thearly11thcenturynearstsophiacathedralofkyiv |