Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові
Висвітлюються результати дослідження курганного і ґрунтового могильника ХІ—ХІІ ст. на території Чернігова, характеризується планувальна
 структура, розглядаються виявлені археологічні матеріали. The materials of archaeological research in 2020 on
 the territory of the mound and mound...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Authors: | , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187640 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові / О.П. Моця, В.М. Скороход, В.С. Жигола, Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 297-309. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860110044642672640 |
|---|---|
| author | Моця, О.П. Скороход, В.М. Жигола, В.С. Ситий, Ю.М. |
| author_facet | Моця, О.П. Скороход, В.М. Жигола, В.С. Ситий, Ю.М. |
| citation_txt | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові / О.П. Моця, В.М. Скороход, В.С. Жигола, Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 297-309. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | Висвітлюються результати дослідження курганного і ґрунтового могильника ХІ—ХІІ ст. на території Чернігова, характеризується планувальна
структура, розглядаються виявлені археологічні матеріали.
The materials of archaeological research in 2020 on
the territory of the mound and moundless necropolises
belonged to the Old Rus Chernihiv are examined and
analyzed in the paper.
This is the area on the border of suburb and the territory
beyond it, where the remains of a barrow necropolis
(11th century) and the moundless burial ground (city cemetery
of the 11th — mid-13th centuries) were discovered.
The barrows which were visible as early as the
18th century, belonged to the first stage of the burial
ground functioning.
A total of 65 moundless burials were discovered.
Judging by individual cases of cutting some graves by
later ones we can confidently talk about the duration
of the existence of the moundless burial ground in this
area. The discovery of the rim of a pot of the 12th century
and fabric from the collar may indicate the burials in
the 12th century as well. Thus, the site was used for at
least 200 years. During this time, the barrow mounds
were significantly leveled, the external signs of moundless
burials of the 11th century disappeared from the
surface but the site continued to be used.
It is noteworthy that burials in the moundless necropolis
are mainly without grave goods which is characteristic
of the Christian tradition. The find of the pendant
with the image of a trident is of great interest. It belongs
to the official two-sided pendants of the end of the
10th — the first half of the 11th century and were used as
the badges of officials of the princely apparatus. Judging
by the features of the images of tridents on the obverse
and reverse, the period of use of the pendant covers the
reigns of Mstislav and Yaroslav Volodymyrovyches.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:33:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
297ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
УДК 904.5(477.51)”10/11” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.20
О. П. Моця, В. М. скороход, В. с. жигола, Ю. М. ситий
дослідЖеннЯ МогилЬникА
хі—хіі ст. У ЧернігоВі
Висвітлюються результати дослідження кур-
ганного і ґрунтового могильника хІ—хІІ ст. на те-
риторії Чернігова, характеризується планувальна
структура, розглядаються виявлені археологічні
матеріали.
ключові слова: Чернігів, давньоруський час,
кургани, поховання, артефакти
У зв’язку із запланованим будівництвом двох
житлових будинків за адресою проспект Пере-
моги, 64 у чернігові (рис. 1: 1) влітку 2020 р.
було проведено археологічні дослідження си-
лами Лівобережної археологічної експедиції
Інституту археології НАН України на чолі з
О. П. Моцею. Територія входить до охоронної
археологічної зони давньоруського чернігова.
На мапі 1787 р. ділянка між верхів’ями Холод-
них ярів та воскресенською церквою (побудо-
ваною у 1772—1775 рр.) показана із залишка-
ми курганного могильника часів Київської Русі
(рис. 1: 2).
Дослідження проводилися на межі Пере-
дгороддя і території за ним, де були вияв-
лені залишки курганного некрополя (ХІ ст.)
та ґрунтового могильника (міський цвинтар
ХІ — середини ХІІІ ст.). У каталозі візантій-
ських монет, знайдених на території СССР, є
вказівка на знахідку у 1907 р. мідної візантій-
ської анонімної монети Х—ХІ ст. (Кропоткин
1962, с. 38, № 290). знахідка монети походила
з району глинища цегельного заводу, сліди від
кар’єру якого знаходяться на північ від міс-
ця досліджень 2020 р. На нашу думку монета
могла походити зі зруйнованого підкурганного
поховання. У 1962 р. С. С. Ширинський дослі-
див курганний насип по вул. Попудренко, 10.
знайти поховання не вдалося (Ширинський
1962). У 2000 р. по пр. Перемоги, 70 досліджено
три сегменти ровиків кургану та 13 поховань у
ґрунтових могилах, одне з яких було влашто-
вано у насипі кургану (Ситий 2013, с. 72—73,
рис. 60, 61). 2016 р. на місці будівництва по
вул. б. Луговського, 10 також були дослід-
жені як залишки курганів так і ґрунтові похо-
вання.
У 2008 р. дослідження проводилися поруч
сучасних розкопів, на площі 1500 м2 було ви-
явлено близько 120 поховань, що здійснені за
християнським обрядом — в могилах головою
на захід. Траплялися випадки перекривання
могилами одна одну, що вказує на тривалий
час функціонування цвинтаря. Поховальний
інвентар представлений деталями одягу (ре-
штки золотих ниток від коміра, ґудзик) та при-
красами (скляне намисто, бронзові каблучки
тощо) (Казаков, черненко, Сорокін 2009, с. 99;
Ситий 2013, с. 72).
Дослідження у 2020 р. проводилися на місці
двох майбутніх будівельних котлованів загаль-
ною площею 1240 м2. західний котлован був
розбитий на 5 розкопів (площею 570 м2; рис. 2),
східний на 6 розкопів (площею 670 м2; рис. 3).
Між котлованами знаходився розкоп 2008 р.
Під час робіт вдалося зафіксувати окремі ді-
лянки з наявністю незначного культурного
шару, потужністю до 0,2 м (ближче до перед-
материка), який містив керамічний матеріал
доби Київської Русі та Нового часу (рис. 4: 1,
2, 5, 7—13, 15, 16). Наявність кераміки Нового
часу зумовлена перекопами (траншеї комуні-
кацій, ями).
До першого етапу функціонування могиль-
ника належали кургани, що були помітні ще у
ХVIII ст. (рис. 1: 2).
© О. П. МОЦЯ, в. М. СКОРОХОД, в. С. жИГОЛА,
ю. М. СИТИй, 2022
298 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
У східній частині виявлено курганні ровики
та поховання 59 кургану 1 (рис. 2). Похован-
ня 59 зафіксоване на рівні материка у вигляді
підпрямокутної плями розмірами 1,1 × 2,6 м,
орієнтовану за віссю схід—захід з відхиленням
до півдня на 15° (рис. 2). Під час розбирання
заповнення могили фіксувалися 15 цвяхів від
домовини. У могилі на глибині 0,8 м від рів-
ня материка виявлено кістяк людини, пред-
ставлений черепом (що завалився на праву
скроню), ключицями, хребцями, кістками рук,
тазу та верхніх кінцівок (рис. 5: 1). Руки зігнуті
у ліктях, права покладена на таз, ліва — на
живіт. Небіжчика було поховано за христи-
янською обрядовістю у витягнутому положен-
ні на спині, головою на захід. біля лівої руки
були помітні сліди зітлілої деревини від домо-
вини.
Навколо поховання 59 фіксувалися пля-
ми сірого суглинку. Як з’ясувалося під час
робіт — це були 4 сегменти ровика кургану, що
оточували площадку діаметром 6,0—6,5 м. Ро-
вик між сегментами мав перемички, що вели з
площадки кургану на північ, південь, захід (і,
ймовірно, на схід хоча ця перемичка не увійш-
ла до майбутнього котловану). І орієнтація мо-
гили, і перемички курганів мали відхилення
від сторін світу відносно центру кургану.
Північно-західний сегмент ровика на рів-
ні материку мав ширину до 0,6 м і довжину
до 3,1 м, максимальна глибина сягала 0,26 м.
Північно-східний сегмент ровика на рівні ма-
терику мав ширину до 0,8 м і зберігся в ме-
жах розкопу на довжину до 2,0 м, максималь-
на глибина сягала 0,13 м. Південно-західний
сегмент ровика на рівні материку мав шири-
ну від 0,5 до 1,2 м і довжину до 5,0 м, макси-
мальна глибина сягала 0,38 м. Південно-схід-
ний сегмент ровика на рівні материку мав
ширину до 0,9 м і в межах розкопу фіксував-
ся на довжину до 1,8 м, максимальна глибина
сягала 0,23 м.
У верхньому заповненні ровика знайдені
уламки кераміки ХІ та ХІІ ст. (рис. 4: 9). Та-
ким чином можемо констатувати, що курган
насипаний у ХІ ст. (кераміка ХІІ ст. потрапила
у ровик пізніше), мав неглибокі ровики і, від-
повідно, невисокий насип (ймовірніше за все,
не вище 0,5 м). Під насипом поховання було
здійснено у могильній ямі з дотриманням хрис-
тиянських норм поховання. Такі незначні слі-
ди ровиків кургану і його незначна висота по-
яснюють відсутність яскраво виражених слідів
курганів у решті розкопів. Сліди курганів у
розкопах 1—6 також дуже слабкі і тому при по-
дальших захороненнях ґрунтового могильника
майже повністю зникли.
У розкопі 6 зафіксовано пляму сірого суг-
линк, шириною до 1,0 м і довжиною до 4,0 м,
дещо прогнуту у східному напрямку (рис. 2).
Пляма обмежує ділянку розкопу, на якій до-
сліджено поховання 52. Дно і стінки заглиб-
лення округлі, глибина до 0,2 м. Матеріалів не
знайдено. Складається враження, що це най-
рис. 1. План чернігова 1787 р.: 1 — місце досліджень; 2 — позначення залишків курганів
299ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Моця, О. П., скороход, В. М., жигола, В. с., ситий, Ю. М. Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у чернігові
більш заглиблена ділянка ровика кургану 2,
діаметром 10 м, що існував у центральній час-
тині розкопу (ближче до західної стінки).
Поховання 52 розмірами 1,10 × 2,55 м, орієн-
товане за віссю схід—захід з відхиленням до
півдня на 15° (рис. 2), що співпадає з похован-
ням 59 у кургані 1. Під час розбирання запов-
нення знайдено 17 цвяхів від домовини. На
глибині 0,5 м нижче рівня материка дослідже-
но кістяк людини, похованої на спині, головою
на захід (рис. 5: 2). від небіжчика зберігся че-
реп, кістки лівої руки зігнутої у лікті і покладе-
ної на живіт, одна кістка від тазу та кістки ніг.
Довжина кістяка становить 1,6 м.
У розкопі 2 на плані плям і по материку за-
фіксовано три ділянки заглибленого об’єкта
(рис. 3), розташовані з розривом, які обмежу-
ють округлу площадку (діаметром 8,0 м), яка
може бути слідами невеликого кургану 3. У ме-
жах поховання 13 була зроблена стратиграфія
заповнення об’єкта — дно заокруглене, глиби-
на 0,3 м нижче рівня материка, заповнення
однорідне, матеріал відсутній. його ровики
мали незначну глибину і тому насип був до-
сить низьким. Поховання 13 і 15 потрапили у
ровики кургану і значно ускладнили ситуацію
з його виявленням.
На межі розкопів 2 і 4 виявлено три фраг-
менти заокруглених по материку заглиблень,
завширшки до 1,0 м і глибиною 0,2—0,4 м від
рівня материка, що напівколом оточують по-
ховання 18 і 19. Це, ймовірно, залишки рови-
ку кургану 4, який міг мати діаметр до 9,0 м
(рис. 3).
У розкопі 2 досліджено поховання 21, роз-
мірами 0,75 × 2,00 м, орієнтоване за віссю пів-
денний схід — північний захід, що виділяєть-
ся від орієнтації решти поховань могильника
(рис. 3). Складається враження, що могила врі-
зана у вже існуючий ровик кургану 5 і тому її
орієнтація співпадає з трасою ровика. Ще один
фрагмент ровику знаходився на північний за-
хід від поховання 30. в такому випадку, діа-
метр кургану складав більше 10 м. Похован-
ня 21 було здійснене у западині ще помітного
на поверхні курганного ровика. Люди, що хо-
вали небіжчика, не притримувалися орієнтації
сусідніх могил, економлячи свої зусилля під час
викопування могили, що є досить традиційним
на міських цвинтарях ХІІ ст. Ділянка ровику
кургану 5 на рівні материка в межах розкопу
рис. 2. зведений план по материку східної частини
досліджень
300 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
мала ширину від 1,1 до 1,5 м, глибину від 0,30
до 0,35 м, довжину — до 5,0 м. На південь у
розкопі 3 ровик знищений перекопом.
біля південної стінки розкопу 3 досліджено
край округлої ями із мішаним заповненням і
перекопами (рис. 3). Стінки ями похилі, дно
увігнуте (глибина 0,5 м). ймовірно, це край
ровика кургану 6, центр якого знаходиться пів-
денніше розкопу 3.
У північно-західній частині розкопу 5 зафік-
совано дві плями, які обмежують майданчик
діаметром до 8,0 м (рис. 3), що може маркувати
невисокий насип і ровики кургану 7. Материк
на місці цих плям має незначне заглиблен-
ня, що вказує на невисокий насип кургану.
Опосередковано про наявність тут кургану в
ХІ—ХІІ ст. може свідчити розташування похо-
вань 37, 38, 41, 43, 50 в один ряд, вигнутих на
захід вздовж краю насипу.
Південний край плями має вигин, що вказує
на існування ровика від ще одного кургану 8,
розміщеного на південний схід від попередньо-
го. Під плямою досліджено дві прямокутні ями
(без кісток і матеріалу), орієнтовані з півдня на
північ з відхиленням до заходу, що засвідчує
на влаштування ймовірних поховань у заглиб-
леннях від ровиків кургану (рис. 3).
Практика визначення знищених курганів
за залишками насипів сегментів ровиків та
їх перетинами досить поширена в археології.
Аналіз таких об’єктів дозволяє з’ясувати місця
розташування і розмірів курганних насипів,
визначити мікротопографію могильників (див.
напр.: Козюба 2021, с. 209—228).
У ХІХ—ХХ ст. територія досліджень неодно-
разово нівелювалася та впорядковувалася, зва-
жаючи на розташування поруч старого кар’єру
цегляного заводу, наявність слідів будівель
ХІХ — першої половини ХХ ст. та збудованого
у 1980-ті рр. корпусів видавництва «Деснянсь-
ка правда». Стан збереженості материка у роз-
копах та глибина ровиків можуть вказувати
на вирівнювання території у ХІХ — початку
ХХІ ст., що значно ускладнює пошуки знівельо-
ваних і пошкоджених курганів.
загалом було досліджено 65 ґрунтових похо-
вань. Судячи з окремих випадків прорізання
одних могил більш пізніми, можна впевнено
рис. 3. зведений план по материку
західної частини досліджень
301ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Моця, О. П., скороход, В. М., жигола, В. с., ситий, Ю. М. Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у чернігові
рис. 4. Керамічний матеріал: 1, 2, 5, 7—13, 15,
16 — культурний шар; 3 — яма 2; 4 — поховання 2;
6 — поховання 15; 14 — поховання 43
рис. 5. Могильник у чернігові: 1 — курган 1, поховання 59; 2 — курган 2, поховання 52
302 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
говорити про тривалість існування ґрунтово-
го могильника на цій ділянці. знахідка вінця
горщика ХІІ ст. та тканина від комірця можуть
вказувати на здійснення поховань і у ХІІ ст.
Таким чином, ділянка використовувалася що-
найменше 200 років. за цей час курганні на-
сипи були значно знівельовані, наземні ознаки
ґрунтових поховань ХІ ст. зникли з поверхні,
але ділянку використовували далі.
Слід сказати кілька слів про глибину мо-
гильних ям. Хоча яскравих слідів курганів і
не зафіксовано, але слід визнати факт їхньої
наявності під час здійснення поховань ґрун-
тового могильника. На ділянці біля найкраще
зафіксованого ровика кургану на його май-
данчику досліджено могили 17, 22—24, 26,
30, 31 (рис. 3). Глибини могил 22, 23, 26, 30,
31 знаходяться в рамках від 0,4 до 0,5 м ниж-
че рівня материка. Поховання 17 має глибину
0,75 м нижче рівня материка і відрізняється
глибиною від розташованих поряд поховань.
виникає припущення, що поховання 17 було
зроблене з рівня денної поверхні ХІ ст., а потім
насипаний курган. Поховання 22, 23, 26, 30, 31
здійснювалися вже у насипу існуючого курга-
ну. Різниця у глибині могил може вказувати
на висоту насипу під час викопування могил.
Поховання 28 (глибина 0,73 м) та похован-
ня 27 (глибина 0,8 м), що знаходяться у між-
курганному просторі, мають глибини могил, як
і поховання під курганом. Можна визначити,
що у ХІ ст. існувала певна традиція хорони-
ти небіжчиків на глибину 0,7—0,8 м від рівня
материка (0,8—0,9 м від рівня денної поверх-
ні, якщо родючий шар мав глибину 0,1 м). з
цього правила були виключення — могила 32,
розташована між могилами 27 і 28 у міжкур-
ганному просторі, мала глибину 0,6 м від рівня
материку. Ця глибина, ймовірно, була зроб-
лена для дитячого чи підліткового поховання
(на що може вказувати довжина могильної
ями). У міжкурганному просторі виявлено по-
ховання 36 (глибина 0,8 м) і 37 (глибина 0,8 м).
Поховання 46 (глибина 0,7 м) на площадці
невисокого кургану, ймовірніше за все, було
здійснене до влаштування насипу. Але поряд
з могилами глибиною 0,7 м є не такі глибокі
могили з глибинами від 0,02 до 0,3 м. Якщо
це не дитячі поховання, то вони можуть відно-
ситися до більш пізніх поховань, або зроблені
взимку. Ділянка таких поховань фіксуються в
північній частині дослідженого котловану —
там де не вдалося зафіксувати навіть слабкі
сліди існування курганів ХІ ст. Це може бути
пов’язане зі знищенням материка в цій частині
розкопу.
варто відмітити, що не всі могили містять
залишки кісток, в решті збереглися у неза-
довільному стані або ж фрагментарно. відсут-
ність гумусних шарів та їх впливу на стан збе-
реженості кісток призвів до практично повної
руйнації кісткового матеріалу.
Стан збереженості кісток лише у чотирьох
випадках дозволив зафіксувати положення
рук — у похованнях 36, 45 кістки рук знаходи-
лися в районі живота; у похованні 42 — ліва на
животі, права на тазових кістках; у похован-
ні 46 — права на животі, ліва на грудях. Пере-
важна кількість поховань була орієнтована за
віссю схід—захід (інколи з відхиленнями до 25°
до півночі чи півдня), і лише у кількох випад-
ках поховання були орієнтовані головою на пів-
денний захід та північний захід. виключенням
є поховання 1, у східній частині якого виявле-
но частину пошкодженого черепа у дуже пога-
ному стані та нижню щелепу небіжчика. Разом
з положенням рук та положенням тіла — ви-
тягнуто на спині — все вказує на дотримання
канонів християнської релігії.
Для досліджених поховань характерні до-
сить великі розміри могил. Якщо відокремити
могили дітей та підлітків, то ширина могил
знаходиться в межах від 0,6 до 1,4 м, а довжина
від 1,5 до 3,0 м. Як ширина так і довжина моги-
ли можуть певним чином відповідати довжині
тіла і довжині домовини. У кількох випадках
(за розташуванням цвяхів та по перетину за-
повнення могил) вдалося зафіксувати ширину
домовини. вона становила від 0,4 до 0,7 м. При
досить великих показниках могильних ям мо-
жемо стверджувати, що навколо домовини було
досить багато вільного місця. Такі параметри
могил в значній мірі є певною традицією, що
існувала у ХІ ст. вона з’явилася як наслідуван-
ня форми і розмірів підпрямокутних камерних
поховань і характерніша саме для ділянок
ґрунтових могильників, де було досить багато
місця для здійснення подібного обряду. Такі
розміри могил на іншій категорії кладовищ, а
саме поховань на цвинтарях церков, через об-
меженість місця досить швидко зникли, а на
ділянках ґрунтових могильників існували три-
валіший час.
Крім того, виявлено одинадцять могил, у
яких могли бути поховані діти та підлітки, що
складає 16,6 % від загальної кількості дослід-
жених поховань. Наявність поховань, за відсут-
ності консервуючих властивостей культурного
шару, обумовлює погану збереженість кісток,
тому у своїх визначеннях ми можемо спиратися
на довжину могили і, зрідка, на довжину вияв-
леного кістяка.
з 66 поховань у 41 могилі виявлено цвяхи
від домовин, розміщені по їх периметру. Як
правило у дитячих похованнях цвяхи відсутні.
Кількість цвяхів у похованнях коливається від
0 до 18 екземплярів. При цьому цвяхи є різних
розмірів — від 4,0 до 10 см у довжину. Цікаво
простежити кількість цвяхів у залежності від
глибини могили. У могилах глибиною 0,1—
0,2 м знайдено по 1, 2 і 4 цвяхи; глибиною 0,2—
0,3 м знайдено по 1, 2, три рази 4, 5, 6 цвяхів;
глибиною 0,3—0,4 м знайдено по 2, 5, 9, 12, 13,
18 цвяхів; глибиною 0,4—0,5 м знайдено по 1,
303ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Моця, О. П., скороход, В. М., жигола, В. с., ситий, Ю. М. Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у чернігові
три рази 4, 7, 8, 9, 2 рази 10, 11 цвяхів; гли-
биною 0,5—0,6 м знайдено по 8, 14, 17 цвяхів;
глибиною 0,6—0,7 м знайдено по 12 цвяхів;
глибиною 0,7—0,8 м знайдено по 1, 7, 10, 13,
14, 15 цвяхів; глибиною 0,8—0,9 м знайдено по
1, 10, 15 цвяхів; глибиною 0,9—1,0 м знайдено
по 15 цвяхів.
Переважна більшість поховань без супро-
воджувального матеріалу. У заповненні похо-
вань 2, 15 і 43 трапилися фрагменти керамі-
ки ХІ—ХІІ ст. (рис. 4: 4, 6, 14). У похованні 22
знайдено ґудзик (рис. 6: 2); у верхньому запов-
ненні поховання 23 трапився ніж (рис. 6: 1);
у центральній частині поховання 57 в районі
тазу (кістки відсутні) виявлено пряжку та два
поясних кільця з боків від неї (рис. 6: 14—16); у
похованнях 48, 54 і 58 виявлено по два скроневі
кільця (рис. 6: 3—6, 12, 13); з боків від черепу
поховання 56 виявлено 5 скроневих кілець — 3
з правого боку і 2 з лівого боку (рис. 6: 7—11).
У центрі могили поховання 41 на її дні (гли-
бина 0,5 м) виявлено кістки небіжчика, по-
кладеного головою на захід. знайдено череп,
уламок нижньої щелепи, окремі кістки ребер,
кістку лівої руки. Кістки ніг вказують на той
факт, що ноги небіжчика були зігнуті в колі-
нах і повернуті у південному напрямку. На схід
від черепу було виявлено залишки тканини із
шиттям металевими нитками.
знахідки залишків частин одягу з шиттям є
досить рідкісним при дослідженні давньорусь-
ких пам’яток. У ХІ—ХІІІ ст. шиття, як прави-
ло, використовували на повсякденному й по-
ховальному одязі заможної категорії містян і
сільського населення.
знахідка тканини з елементами шиття із
поховання 41 ймовірно є частиною комірця
(рис. 7). Тут шиття виконано у тератологічному
стилі, що характеризується включенням зоб-
ражень звірів і птахів у рослинний орнамент
(Макарова 1997, с. 206).
На фрагментах шиття з чернігівського не-
крополя присутні зображення вертикально
поставленого крина, обабіч якого знаходяться
круглі клейма птахів з розпущеними та скла-
деними крилами. На думку дослідників такі
орнаментальні композиції, у своїй більшості,
характерні для давньоруських комірців ХІ—
ХІІ ст. і належали заможним містянам. Ана-
логії чернігівському шиттю виявлені у Старій
Рязані, Суздалі, Пушкіно, Твері — РФ (Степа-
нова 2019, с. 285—286).
Окремо звернемо увагу на двосторонню ге-
ральдичну підвіску зі знаками Рюриковичів,
знайдену в північно-західному куті похован-
ня 5 (рис. 8: 1, 2). Судячи з розмірів могили
0,8 × 1,5 м, орієнтованої за віссю схід—захід, у
ямі за християнською обрядовістю було похова-
но дитину. Глибина могили становила 0,27 м.
У заповненні могили виявлено 6 цвяхів від до-
мовини (по контуру). Тлін від домовини фіксу-
вався у західній частині ями, там же знайдені
і фрагменти зубів. Підвіска знайдена за межею
домовини у засипці на 0,14 м вище її дна. Це
дозволяє висловити припущення про випадко-
ве потрапляння підвіски до могильної ями під
час засипки. Можливо з ґрунтом з поховання 8
(пошкодженого під час викопування могили),
або з культурного шару. Підвіска з внутріш-
нього боку має сліди потертості від тривалого
носіння на грудях. Це, на нашу думку, вказує
на її приналежність дорослій людині, що носи-
ла її досить довго. Навряд чи підвіска належа-
ла дитині похованій у похованні 5.
Під час дослідження на чернігівському
Третяку 1991 р. було знайдено подібну мідну
односторонню підвіску. зображення тризуба
нагадує знак володимира Святославича на
підвісках з с. Циблі та Новгорода початку ХІ ст.
На гладкій зворотній стороні зберіглося прок-
реслене графіті, яке не вдалося розшифрувати
через сильне пошкодження корозією (Новик
2002, с. 141—142).
Підвіска з поховання 5 виготовлена зі спла-
ву на основі срібла та міді (?), трапецієподібної
форми, розмірами 2,3 × 4,4 см (разом з вуш-
ком), товщина до 0,3 см, ширина вушка 0,5 см,
діаметр отвору 0,3 см. На всій площі аверсу зоб-
ражено тризуб, що складається із двох верти-
кальних бокових елементів (рогів). Між ними
горизонтальна нижня частина з трикутним
виступом униз по центру. Над ним знаходить-
ся центральний вертикальний зубець із гори-
зонтальною перемичкою на середині висоти.
На завершенні центрального зубця знаходить-
ся рівносторонній хрест, що частково заходить
на вушне потоншення трапеції. Усі елементи
доповнено складними заокругленими геомет-
ричним візерунками та завитками, подекуди
подвійними лініями. Форма підвіски прямо за-
лежить від форми зображеного на ній гераль-
дичного знаку.
рис. 6. знахідки із поховань: 1 — № 23; 2 — № 22; 3,
4 — № 48; 5, 6 — № 54; 7—11 — № 56; 12, 13 — № 58;
14—16 — № 57
304 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
верхня частина реверсу має сліди потертості
від довгого носіння підвіски, тому важко виз-
начити важливі атрибутивні деталі знаку. Доб-
ре помітно два бокові вертикальні елементи
(роги) та горизонтальна нижня частина з три-
кутним виступом униз по центру. Ці елементи
досить подібні до першого зображення. На бо-
кових вертикальних рогах не прослідковують-
ся додаткові елементи. У центральній частині
прослідковується нижня частина центрального
вертикального зубця.
за класифікації підвіска відноситься до
офіційних двосторонніх підвісок кінця Х — пер-
шої половини ХІ ст., що використовувалися у
якості вірчих знаків чиновників княжого апара-
ту (докладніше про історіографію призначення
див.: Колибенко та ін. 2008). На сьогодні відомо
близько 10 давньоруських металевих підвісок
(Київ, чернігів, с. Циблі, Новгород, Полоцьк
тощо), що мають зображення, інтерпретовані
як знаки Рюриковичів, і датуються кінцем
Х — першою половиною ХІ ст. (белецкий 2002,
рис. 1; Михеев 2007, с. 227—228; Колибенко та
ін. 2008). Особливістю знахідок з Новгорода
(1956 р.), Києва, Ладоги і чернігова (2020 р.) є
зображення на аверсі та реверсі різних знаків-
тризубів, але досить схожих між собою. Підвіс-
ки із с. Циблі, Полоцька та Передольського
рис. 7. Комірець з поховання 41, фрагменти: 1, 8 — А; 2, 9 — б; 3, 10 — в; 4, 11 — Г; 5, 13 — Д; 6, 12 — Е; 7,
14 — є
305ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Моця, О. П., скороход, В. М., жигола, В. с., ситий, Ю. М. Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у чернігові
погосту на Лугі (Новгородщина)
разом з тризубом володимира на
звороті мали складні рослинні та
геометричні орнаменти у вигляді
хрестоподібних розеток, ускладне-
них додатковими завитками (про-
квітлого хреста). Ще в двох на зво-
роті зображені стяг (Гньоздово, РФ)
та меч із молотом Тора (Прикам’я,
РФ). виключенням є односторон-
ні підвіски з Новгорода (1954 р.) і
чернігова (1991 р.) — мали лише
лицьове зображення тризуба воло-
димира.
О. в. Колибенко та ін. провели
аналіз форм, розмірів та зображень
відомих знахідок і дійшли виснов-
ку, що кількість підвісок зі знаками
Рюриковичів вказаного часу, за яки-
ми можна впевнено бачити офіційні
атрибути великокнязівської влади,
досить мала — всі інші відносять-
ся до прикрас-імітацій другої по-
ловини ХІ—ХІІ ст. Автори звузили
кількість автентичних підвісок до
5 артефактів (залишивши 4 з 7,
опублікованих С. в. бєлєцьким),
вказують лише їх належність і час
функціонування перебуванням на
київському великокняжому столі
двох князів — володимира Святос-
лавича та Ярослава володимирови-
ча (Колибенко та ін. 2008, с. 286—
287). Тобто, тільки їм належало
виготовлення і «ліцензування» цих
підвісок-булл. С. М. Міхеєв розши-
рює цей список до 7 екземплярів
(Михеев 2014, с. 58). Пізніше публі-
кується підвіска з Полоцька (Кежа
2021).
На думку С. в. бєлєцького, наяв-
ність двох зображень тризубів свід-
чить про діяння його носія в якості
представника двох князів одночас-
но (белецкий 2002, с. 140). з цією
думкою не погоджується С. М. Мі-
хеєв, який, за паралелями інтер-
претації двосторонніх молівдовулів
Н. П. Ліхачєва і двосторонніх плом-
бах дрогичинського типу в. Л. Яні-
на, пояснює це передачею ім’я та по-
батькові князя-тримача буллотірія
(Михеев 2007, с. 228—230). Тобто,
на лицьовій стороні зображено знак
(або святий) власника (князя, що
видав), на зворотній — його батька.
Цим і пояснюється подібність три-
зубів на підвісках.
Спираючись на зображення три-
зубів, С. в. бєлєцький ідентифікує
їх конкретним князям, синам та, на-
віть, кому могли належати підвіски.
рис. 8. Підвіска з поховання 5: 1 — прорисовка; 2 — фото; 3 —
зображення тризуба на кістяній накладці з Тмутораканя; 4 —
двостороння підвіска з Новгорода (1956 р.)
306 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
На основі цієї схеми (часові відрізки правлін-
ня двох князів) автор датує час використання
підвісок за літописними датами (белецкий
2002, с. 143—145).
На його думку, підвіска з Новгорода (1956 р.)
має одночасне зображенням знаків Мстислава
(сторона «а» зі стилізованим хрестом чи ромбом
на завершенні центрального зубця) і Ярослава
володимировичів, тому могла належати Кос-
тянтину Добриничу — посадський Новгорода
часів дуумвірату (белецкий 2002, с. 139, 143,
рис. 1: 6). Підвіска з Ладоги має зображення
знаків володимира Святославича та Ярослава
володимировича (белецкий 2002, с. 139, рис. 1:
3). Підвіски з Рюрикового і Даумгальського го-
родищ мають знаки Ярослава володимирови-
ча та його дядьки і старшого сина володими-
ра — вишеслава (белецкий 2002, с. 142, рис. 1:
4, 5). Автор дійшов такої думки, інтерпретуючи
зміну нижнього трикутника тризуба володи-
мира на хрестоподібне закінчення. Подібним
закінченням на підвісці з білгородки і з-під
Києва визначається знак сина Ярослава — во-
лодимира (белецкий 2002, с. 144, рис. 1: 7, 8).
Стилізоване зображення птаху на централь-
ному зубці знахідки з-під Києва автор припи-
сує одному з синів володимира — Судиславу
Псковському (белецкий 2002, с. 144, рис. 1:
7). Підвіска із Рождєствєнського могильника,
де з одного боку зображено тризуб володими-
ра великого, а з іншого меч із молотом Тора,
могла, на думку С. в. бєлєцького, належати
Олаву Трюггвасону, хоча і залишає це питан-
ня відкритим (белецкий 2002, с. 146—149;
рис. 1: 2). Також автор припускає належність
тих чи інших тризубів іншим історичним дія-
чам — Іллі Ярославичу, Ростиславу володими-
ровичу.
ю. М. Кежа, О. в. Колибенко з колегами,
аналізуючи підвіски з тризубом володимира
Святославича та зображенням проквітлого
хреста на звороті, відносять їх до вірчих зна-
ків чиновників княжого апарату. відсутність
другого геральдичного знаку пояснюють або
виконання функцій управління людиною з
оточення київського князя, або відсутністю у
місцевого князя власної особисто-родової ембле-
ми: через неповноліття, далекі сімейні зв’язки,
політичні мотиви (Колибенко та ін. 2008; Кежа
2021).
Підвіска з поховання 5 за усіма ознаками
автентичності, запропоновані перерахованими
авторами (контекст, форма, розмір, зображен-
ня), відноситься до групи вірчих знаків князів
кінця Х — першої половини ХІ ст. вона має
зображення двох тризубів, але, на відміну від
переважної більшості, на лицевій (?) стороні не
зображено тризуб володимира Святославича
або Ярослава володимировича. зображення
на другій стороні дуже пошкоджено і є ймовір-
ність, що один з двох вказаних тризубів міг
бути там зображений.
Складніше питання зі знаком на аверсі. На
сьогодні є сталим визначення тризубів синів
володимира за завершями їх центральних
зубців, зберігаючи всі інші батьківські елемен-
ти. Так, зубець Ярослава вінчало коло, Мстис-
лава — ромб, Ізяслава — хрест (белецкий
2002, с. 140). використовуючи цю традицію,
С. в. бєлєцький визначив знак на підвісці з
Новгорода (1956 р.) як тризуб Мстислава воло-
димировича, вгледівши на ньому стилізований
ромб на завершенні центрального зубця.
за такою логікою, підвіска з поховання 5 має
зображення тризуба Ізяслава володимирови-
ча, що наразі піддається сумніву.
На сьогодні достовірно ідентифіковано лише
три княжі знаки кінця Х — першої половини
ХІ ст., що мають підтвердження на найдав-
ніших давньоруських монетах. Не викликає
сумнівів, що двозуб з хрестом на лівому розі
належав Святополку Окаянному, простий
тризуб — володимиру Святославичу, тризуб з
кругом на центральному зубці — Ярославу во-
лодимировичу. На думку С. М. Міхеєва спроби
ототожнити інші відомі варіації тризубів з тим
чи іншим князем вказаного періоду на сьогодні
є передчасними (Михеев 2014, с. 60).
У 1953 р. в шарі середини ХІІ ст. у Новго-
роді було знайдено відому вислу печать, де
зображено тризуб з хрестом на завершенні
центрального зубця і круговим написом, який
в. Л. Янін прочитав як «Изас (ла)озо» (Михеев
2014, рис. 8). Саме це започаткувало традицію
ототожнювати цей тризуб з Ізяславом володи-
мировичем. С. М. Міхеєв докладно проаналізу-
вав відому знахідку і прочитав напис за пра-
вилами (Михеев 2014, с. 53—55), отримавши
ім’я « (С)оzоntαc», що співпадає з ім’ям та ін-
шими автографами новгородця Созонта, який
жив у місті в ХІІ ст. На зворотному боці літери
«гра» означають не «град Полоцк», а «грамма»
(лист), тобто посада князівського писаря. Ниж-
ня частина тризубу потрапила на пошкод-
жену частину печаті та відсутня, верхня зна-
ходить аналогію на графіті Георгіївського
собору, Новгород (Михеев 2014, рис. 5). Таким
чином, автор спростовує спроби атрибутува-
ти особистий знак Ізяслава володимировича,
з чим погоджується О. в. Комар (Комар 2016,
с. 32).
У публікації ю. М. Кежа про знахідку
підвіски з Полоцьку підняте питання про осо-
бисто-родовий знак Ізяслава володимировича.
На аверсі зображено тризуб володимира Свя-
тославича, на реверсі зображено проквітлий
хрест (Кежа 2021, рис. 1). Автор дотримується
думки С. М. Міхеєва про хибність традиційно-
го зображення тризуба Ізяслава. Наявність на
звороті хреста і відсутність іншого типу тризу-
ба пояснюється повною відсутністю особисто-
родового знаку місцевого князя. Це, на думку
автора, могло бути викликано спочатку його
неповноліттям, тому підвіска з лише одним
307ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Моця, О. П., скороход, В. М., жигола, В. с., ситий, Ю. М. Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у чернігові
тризубом київського князя могла належати на-
міснику-регенту, а пізніше — ранньою смертю
Ізяслава володимировича (Кежа 2021, с. 22,
24).
враховуючи наведені дані, тризуб на аверсі
підвіски з поховання 5 не можна пов’язати з
Ізяславом володимировичем.
Якщо прийняти до уваги спільну рису відо-
мих знахідок підвісок — розміщення на аверсі
тризуба саме київського князя, а також майже
ідентичні зображення тризуба володимира
Святославича без додаткових елементів на за-
вершенні центрального зубця, то наша підвіс-
ка відноситься до часу після 1019 р. (адже три-
зуб часів правління Святополка Окаянного
1015—1019 рр. достовірно відомий). враховую-
чи, що цей тип підвісок проіснував до середини
ХІ ст. (пізніше відомі репліки і прикраси), то
час вжитку підвіски з поховання 5 припадає на
княжіння Мстислава і Ярослава володимиро-
вичів.
У такому випадку, один із зображених три-
зубів мав належати Ярославу. з відомих їх
зображень форма кола на центральному зубці
залишалася сталою, змінювалися лише деталі
рисунку всередині кола. Малоймовірно, що
коло могло трансформуватися в рівносторонній
хрест. На нашу думку, знак Ярослава міг бути
зображеним на зворотній стертій стороні.
відповідно, на аверсі може бути зображення
тризуба Мстислава володимировича. Певний
час їх правління з братом відзначається як ду-
умвірат, тобто особа, що носила підвіску в чер-
нігові, могла вільно використовувати за лице-
ву сторону знак чернігівського, а не київського
князя.
зовнішній вигляд тризуба чернігівського
князя Мстислава володимировича реконструй-
овано на основі однієї знахідки кістяної наклад-
ки на лук з давньоруського шару Тмутораканя
(рис. 8: 3). б. О. Рибаков атрибутував його на-
лежність саме сину володимира, С. в. бєлєць-
кий сину або онуку — євстафію Мстиславови-
чу. О. Р. Артємьєв і А. А. Молчанов вбачали
в цьому тризубі лише наслідування княжому
знаку, як стилізований варіант тамги володи-
мира або Ярослава (Артемьев, Молчанов 1995,
с. 190). С. М. Міхеєв лишає це питання відкри-
тим (Михеев 2014, с. 51).
враховуючи, що зображення на накладці
спрощене і стилізоване, то у ньому можна розг-
ледіти загальні риси нашої підвіски: централь-
ний вертикальний зубець із горизонтальною
перемичкою на середині висоти — прямокут-
ник під ромбом; на завершенні центрального
зубця знаходиться рівносторонній хрест —
стилізований ромб на накладці.
На думку С. в. бєлєцького, старші сини мог-
ли наслідувати тризуб батька, змінюючи одну
його деталь. Один із цих проявів — додавання
на трикутний виступ в нижній частині хрес-
топодібне закінчення. Отже, дослідник може
мати рацію, що тмутораканський тризуб міг
належати євстафію Мстиславовичу, тому на
підвісці з поховання 5 може бути саме тризуб
Мстислава.
Аналогію нашій підвісці можна вбачати в
знахідці з Новгорода (1956 р.), де, як вже від-
значалося, С. в. бєлєцький вбачає одночасне
зображенням знаків Мстислава і Ярослава
володимировичів (белецкий 2002, с. 139, 143,
рис. 1: 6). Якщо прийняти цю точку зору, то на
завершенні центрального зубця тризуба Мстис-
лава зображено щось середнє між ромбом і рів-
ностороннім хрестом (рис. 8: 4б), що може бути
додатковим аргументом наведеним думкам.
На користь ототожнення тризубів з кістя-
ної накладки і поховання 5 говорять також їх
археологічний та історичний контекст, адже
Мстислав був князем чернігова, а його син в
той самий час сидів у Тмуторакані.
Таким чином, археологічні дослідження
2020 р. на околиці давньоруського чернігова
дозволили виявити залишки міського некропо-
лю у вигляді курганного та ґрунтового могиль-
ника.
Давньоруський ґрунтовий могильник з’я-
вився саме на місці існування курганного поля,
або ж одночасно з ним. При подальшому існу-
ванні увесь простір був зайнятий курганами,
слабкі (ледь помітні) сліди від ровиків пізні-
ше були перекопані значною кількістю могил
ґрунтового некрополя. Спочатку вони займали
ділянки у міжкурганному просторі та у рови-
ках курганів. Можливо, частина була і у наси-
пах, але зникла разом з ними. Таке розміщен-
ня могил значно змінювало вигляд місцевості.
Під час викопування могил ґрунт викидався у
ровики, а засипалася могила ґрунтом з насипу
кургану. Це певною мірою вирівнювало рельєф,
тому нові могили робилися на вже більш рівній
поверхні, дотримуючись рядності з могилами
більш раннього часу, які мали наземні ознаки
на поверхні. Ділянка могильника у східному
будівельному котловані використовувалася
коротший час, про що свідчить щільність похо-
вань. Можливо, це також пов’язано з ще наяв-
ними на той час курганними насипами. Розта-
шування могил вказує і на певну рядність їх
влаштування — можна виділити 5—7 рядів
поховань.
ймовірніше за все, окремі сім’ї мали на цій
ділянці могильника свої сімейні ділянки і про-
довжували хоронити родичів біля старих могил.
Саме така практика поступового виникнення
рядів та ущільнення поховань і зафіксована у
розкопах.
Сліди курганного могильника ХІ ст. та похо-
вань ґрунтового некрополя (у міжкурганному
просторі) ХІ—ХІІ ст. вказують на дотримання
християнського обряду поховання мешкан-
цями чернігова, а окремі знахідки розширю-
ють наші уявлення в різних аспектах життя
міста.
308 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Танатологія
літерАтУрА
Артёмьев, А. Р., Молчанов, А. А. 1995. Древнерус-
ские предметы вооружения с княжескими знаками
собственности. Российская археология, 2, с. 188-191.
белецкий, С. в. 2002. Лично-родовые знаки кня-
зей-Рюриковичей на металлических подвесках ХІ в.
Ruthenica, 1, с. 134-151.
Казаков, А. Л., черненко, О. є., Сорокін, С. О.
2009. Археологічні дослідження на території чер-
нігова у 2008 р. Археологічні дослідження в Україні
2008 р., с. 98-99.
Кежа, ю. Н. 2021. Изображение княжеского зна-
ка (трезубца) на подвеске из Полоцка: к вопросу о
лично-родовом знаке Изяслава владимировича. в:
Беларускае Падзвінне: вопыт, методыка і вынікі
палявых і міждысцыплінарных даследаванняў.
V міжнародная навуковая канферэнцыя (Полацк,
15—16 крас. 2021 г.). Наваполацк: Полац. дзярж.
ун-т, с. 21-25.
Козюба, в. К. 2021. Мікротопографія язичницько-
го могильника Х ст. під садибою Десятинної церкви
в Києві. Археологія і давня історія України, 1 (38),
с. 209-228.
Колибенко, О., Колибенко, О., Тетеря, Д., юр-
ченко, О. 2008. Підвіска зі знаком Рюриковичів з
Переяславщини та деякі роздуми з приводу інтер-
претації геральдичних підвісок. Наукові записки з
української історії, 20, с. 268-289.
Комар, О. в. 2016. Княжі знаки з Десятинної
церкви. Київ: МІДЦ.
Кропоткин, в. в. 1962. Клады византийских мо-
нет на территории сссР. Свод археологических
источников, Е4-4. Москва: АН СССР.
Макарова, Т. И. 1997. Методика изучения орна-
мента. в: Колчин, б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древ-
няя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 203-
208.
Михеев, С. М. 2007. Двусторонние подвески со
знаками Рюриковичей. в: Единство гуманитарно-
го знания: новый синтез. Материалы XIX между-
народной научной конференции (Москва, 25—27 ян-
варя 2007 г.). Москва: РГГУ, с. 227-230.
Михеев, С. М. 2014. К проблеме атрибутации зна-
ков Рюриковичей. Древняя Русь: Вопросы медиевис-
тики, 4 (58), с. 45-63.
Моця, О., Скороход, в., Ситий, ю., жигола, в.
2022. Дослідження у чернігові. Археологічні дослід-
ження в Україні 2020 р., с. 342-343.
Новик, Т. 2002. Подвеска из чернигова со знаком
Рюриковичей. в: Ювелирное искусство и матери-
альная культура. Тезисы докладов участников IX
и X коллоквиумов. Санкт-Петербург: Государствен-
ный Эрмитаж, с. 141-142.
Степанова, ю. в. 2019. вышивка в древнерусском
костюме XI—XIII вв.: место, значение, орнамент.
в: Ёлкина, И. И., вагнер, М., Тарасов, П. Е. (ред.).
Искусство древнего текстиля. Методы изучения,
сохранность, реконструкция. Материалы Россий-
ско-Германского семинара (Москва, 11—13 мар-
та 2018 г.). Archaeology in China and East Asia, 7.
Москва; Оппенхайм-на-Рейне: ИА РАН; Nünnerich-
Asmus, с. 270-289.
Ситий, ю. М. 2013. християнські поховальні
пам’ятки давньоруського Чернігова. чернігів: Де-
сна Поліграф.
Ширинський, С. С. 1962. Звіт про розкопки, здій-
снені у 1962 р. Чернігівським загоном Придніпровсь-
кої експедиції Інституту археології АН УРсР. НА
ІА НАН України, ф. 64, 1962/56.
REFEREnCEs
Artemev, A. R., Molchanov, A. A. 1995. Drevnerusskie
predmety vooruzheniia s kniazheskimi znakami sobstven-
nosti. Rossiiskaia arkheologiia, 2, s. 188-191.
Beletskii, S. V. 2002. Lichno-rodovye znaki kniazei-Riurik-
ovichei na metallicheskikh podveskakh XІ v. Ruthenica, 1,
s. 134-151.
Kazakov, A. L., Chernenko, O. Ye., Sorokin, S. O. 2009.
Arkheolohichni doslidzhennia na terytorii Chernihova u
2008 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2008 r., s. 98-
99.
Kezha, Iu. N. 2021. Izobrazhenie kniazheskogo znaka (tre-
zubtsa) na podveske iz Polotska: k voprosu o lichno-rodovom
znake Iziaslava Vladimirovicha. In: Belaruskae Padzvinne:
vopyt, metodyka i vyniki paliavykh i mizhdystsyplinarnykh
dasledavanniav. V mizhnarodnaia navukovaia kanferentsyia
(Polatsk, 15—16 kras. 2021 g.). Navapolatsk: Polats. dziarzh.
un-t, s. 21-25.
Koziuba, V. K. 2021. Mikrotopohrafiia yazychnytskoho
mohylnyka X st. pid sadyboiu Desiatynnoi tserkvy v Kyievi.
Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (38), s. 209-228.
Kolybenko, O., Kolybenko, O., Teteria, D., Yurchenko, O.
2008. Pidviska zi znakom Riurykovychiv z Pereiaslavshchyny
ta deiaki rozdumy z pryvodu interpretatsii heraldychnykh
pidvisok. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, 20, s. 268-
289.
Komar, O. V. 2016. Kniazhi znaky z Desiatynnoi tserkvy.
Kyiv: MIDTs.
Kropotkin, V. V. 1962. Klady vizantiiskikh monet na ter-
ritorii SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E4-4.
Moskva: AN SSSR.
Makarova, T. I. 1997. Metodika izucheniia ornamenta. In:
Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevniaia Rus. Byt i kul-
tura. Moskva: Nauka, s. 203-208.
Mikheev, S. M. 2007. Dvustoronnie podveski so znakami
Riurikovichei. In: Edinstvo gumanitarnogo znaniia: novyi
sintez. Materialy XIX mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii
(Moskva, 25—27 ianvaria 2007 g.). Moskva: RGGU, s. 227-
230.
Mikheev, S. M. 2014. K probleme atributatsii znakov
Riurikovichei. Drevniaia Rus: Voprosy medievistiki, 4 (58),
s. 45-63.
Motsia, O., Skorokhod, V., Sytyi, Yu., Zhyhola, V. 2022.
Doslidzhennia u Chernihovi. Arkheolohichni doslidzhennia v
Ukraini 2020 r., s. 342-343.
Novik, T. 2002. Podveska iz Chernigova so znakom Riuri-
kovichei. In: Iuvelirnoe iskusstvo i materialnaia kultura. Te-
zisy dokladov uchastnikov IX i X kollokviumov. Sankt-Peter-
burg: Gosudarstvennyi Ermitazh, s. 141-142.
Stepanova, Iu. V. 2019. Vyshivka v drevnerusskom kos-
tiume XI—XIII vv.: mesto, znachenie, ornament. In: Elkina,
I. I., Vagner, M., Tarasov, P. E. (eds.). Iskusstvo drevnego teks-
tilia. Metody izucheniia, sokhrannost, rekonstruktsiia. Materi-
aly Rossiisko-Germanskogo seminara (Moskva, 11—13 marta
2018 g.). Archaeology in China and East Asia, 7. Moskva; Op-
penkhaim-na-Reine: IA RAN; Nünnerich-Asmus, s. 270-289.
Sytyi, Yu. M. 2013. Khrystyianski pokhovalni pam’iatky
davnoruskoho Chernihova. Chernihiv: Desna Polihraf.
Shyrynskyi, S. S. 1962. Zvit pro rozkopky, zdiisneni u
1962 r. Chernihivskym zahonom Prydniprovskoi ekspedytsii
Instytutu arkheolohii AN URSR. NA IA NAN Ukrainy, f. 64,
1962/56.
O. P. Motsia, V. M. Skorokhod,
V. S. Zhyhola, Yu. M. Sytyi
THE RESEARCH OF THE BURIAL
GROUND OF 11th—12th CENTURIES
IN CHERNIHIV
The materials of archaeological research in 2020 on
the territory of the mound and moundless necropolises
309ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Моця, О. П., скороход, В. М., жигола, В. с., ситий, Ю. М. Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у чернігові
belonged to the Old Rus Chernihiv are examined and
analyzed in the paper.
This is the area on the border of suburb and the terri-
tory beyond it, where the remains of a barrow necropolis
(11th century) and the moundless burial ground (city cem-
etery of the 11th — mid-13th centuries) were discovered.
The barrows which were visible as early as the
18th century, belonged to the first stage of the burial
ground functioning.
A total of 65 moundless burials were discovered.
Judging by individual cases of cutting some graves by
later ones we can confidently talk about the duration
of the existence of the moundless burial ground in this
area. The discovery of the rim of a pot of the 12th centu-
ry and fabric from the collar may indicate the burials in
the 12th century as well. Thus, the site was used for at
least 200 years. During this time, the barrow mounds
were significantly leveled, the external signs of mound-
less burials of the 11th century disappeared from the
surface but the site continued to be used.
It is noteworthy that burials in the moundless necrop-
olis are mainly without grave goods which is character-
istic of the Christian tradition. The find of the pendant
with the image of a trident is of great interest. It be-
longs to the official two-sided pendants of the end of the
10th — the first half of the 11th century and were used as
the badges of officials of the princely apparatus. Judging
by the features of the images of tridents on the obverse
and reverse, the period of use of the pendant covers the
reigns of Mstislav and Yaroslav Volodymyrovyches.
Keywords: Chernihiv, Old Rus times, barrows,
burials, artifacts.
Одержано 20.06.2022
ЖиголА Віталій сергійович, молодший науко-
вий співробітник, Інститут археології НАН України,
Київ, Україна.
ZHYHOLA Vitalii, Research Fellow, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-9420-4893, e-mail:
gvjredaktor@gmail.com.
МоЦЯ олександр петрович, член-кореспондент
НАН України, професор, завідувач відділу, Інститут
археології НАН України, Київ, Україна.
MOTSIA Oleksandr, Corresponding member of the
National Academy of Sciences of Ukraine, Dr. hab.,
Prof., Institute of Archaeology, National Academy of
Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-9032-0881, e-mail: oldrus@ukr.net.
ситиЙ Юрій Миколайович, старший науко-
вий співробітник, Національний університет «чер-
нігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка, чернігів,
Україна.
SYTYI Yurii, Senior Researcher, T. H. Shevchenko
National University «Chernihiv Colehium», Chernihiv,
Ukraine.
ORCID: 0000-0002-6117-3875, e-mail:
yurisytyi@gmail.com.
скороход В’ячеслав Миколайович, кандидат
історичних наук, старший науковий співробітник,
Інститут археології НАН України, Київ, Україна.
SKOROKHOD Viacheslav, Ph. D., Senior Research-
er, Institute of Archaeology, National Academy of Sci-
ences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-5317-0896, e-mail:
skorohod-sv@ukr.net.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187640 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:33:29Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Моця, О.П. Скороход, В.М. Жигола, В.С. Ситий, Ю.М. 2023-01-16T18:35:03Z 2023-01-16T18:35:03Z 2022 Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові / О.П. Моця, В.М. Скороход, В.С. Жигола, Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 297-309. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.20 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187640 904.5(477.51)”10/11” Висвітлюються результати дослідження курганного і ґрунтового могильника ХІ—ХІІ ст. на території Чернігова, характеризується планувальна
 структура, розглядаються виявлені археологічні матеріали. The materials of archaeological research in 2020 on
 the territory of the mound and moundless necropolises
 belonged to the Old Rus Chernihiv are examined and
 analyzed in the paper.
 This is the area on the border of suburb and the territory
 beyond it, where the remains of a barrow necropolis
 (11th century) and the moundless burial ground (city cemetery
 of the 11th — mid-13th centuries) were discovered.
 The barrows which were visible as early as the
 18th century, belonged to the first stage of the burial
 ground functioning.
 A total of 65 moundless burials were discovered.
 Judging by individual cases of cutting some graves by
 later ones we can confidently talk about the duration
 of the existence of the moundless burial ground in this
 area. The discovery of the rim of a pot of the 12th century
 and fabric from the collar may indicate the burials in
 the 12th century as well. Thus, the site was used for at
 least 200 years. During this time, the barrow mounds
 were significantly leveled, the external signs of moundless
 burials of the 11th century disappeared from the
 surface but the site continued to be used.
 It is noteworthy that burials in the moundless necropolis
 are mainly without grave goods which is characteristic
 of the Christian tradition. The find of the pendant
 with the image of a trident is of great interest. It belongs
 to the official two-sided pendants of the end of the
 10th — the first half of the 11th century and were used as
 the badges of officials of the princely apparatus. Judging
 by the features of the images of tridents on the obverse
 and reverse, the period of use of the pendant covers the
 reigns of Mstislav and Yaroslav Volodymyrovyches. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Танатологія Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові The Research of the Burial Ground of 11th—12th Centuries in Chernihiv Article published earlier |
| spellingShingle | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові Моця, О.П. Скороход, В.М. Жигола, В.С. Ситий, Ю.М. Танатологія |
| title | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові |
| title_alt | The Research of the Burial Ground of 11th—12th Centuries in Chernihiv |
| title_full | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові |
| title_fullStr | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові |
| title_full_unstemmed | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові |
| title_short | Дослідження могильника ХІ—ХІІ ст. у Чернігові |
| title_sort | дослідження могильника хі—хіі ст. у чернігові |
| topic | Танатологія |
| topic_facet | Танатологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187640 |
| work_keys_str_mv | AT mocâop doslídžennâmogilʹnikahíhíístučernígoví AT skorohodvm doslídžennâmogilʹnikahíhíístučernígoví AT žigolavs doslídžennâmogilʹnikahíhíístučernígoví AT sitiiûm doslídžennâmogilʹnikahíhíístučernígoví AT mocâop theresearchoftheburialgroundof11th12thcenturiesinchernihiv AT skorohodvm theresearchoftheburialgroundof11th12thcenturiesinchernihiv AT žigolavs theresearchoftheburialgroundof11th12thcenturiesinchernihiv AT sitiiûm theresearchoftheburialgroundof11th12thcenturiesinchernihiv |