Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу
У статті розглянуто функціональне використання двох трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу. Висловлюється припущення про їх приналежність до деталей жіночого вбрання чи кінського спорядження за аналогіями із могильників Криму та Аварського каганату. Ці прикраси могли мати декоративн...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187643 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу / Я.В. Володарець-Урбанович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 333-350. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859673574114066432 |
|---|---|
| author | Володарець-Урбанович, Я.В. |
| author_facet | Володарець-Урбанович, Я.В. |
| citation_txt | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу / Я.В. Володарець-Урбанович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 333-350. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті розглянуто функціональне використання двох трипроменевих ажурних блях із
Мартинівського скарбу. Висловлюється припущення про їх приналежність до деталей жіночого
вбрання чи кінського спорядження за аналогіями
із могильників Криму та Аварського каганату. Ці
прикраси могли мати декоративне призначення.
The paper presents consider of the functional use of
two three-beam openwork badges from the Martynivka
hoard (fig. 1). There are two points of view on the functional
use of these products: 1) horse trappings; 2) details
of the belt.
An attempt is made to determine the range of possible
analogies or prototypes of products. All analogies
can be divided into two major groups: 1) on the general
outlines; 2) on the «internal ornamentation».
The first group. An almost complete analogy to the
products from the Martynivka hoard is the decoration
from grave 1, vault 238 of the Luchiste cemetery in the
Crimea (fig. 2) — the last quarter of the 7th century.
The other two analogies come from the Avar cemetery
of Pécs-Köztemető, burial 45 (fig. 3), although they
differ in greater finesse. This is the burial of a horse
with trappings. A. Kissa dates this area of the cemetery
within the end of 6th — middle of 7th century.
More distant analogies are two finds (almost completely
identical to each other) from the Luchiste cemetery,
from vault 65, grave 2 — the second half of the
7th century (figs. 4—6) and vault 113 — the first half
of the 7th century (fig. 8: 7). A similar badge depicting
a man in the center comes from Cherkasy or Chyhyryn
counties (fig. 8: 8). This find, together with products from
Luchiste, on formal grounds belongs to type IV according
to E. Garam. On the territory of the Avar Khanate,
similar ornaments are known (figs. 7; 8: 9—12) — Tiszafüred,
grave 166 and 262, Tiszaderzs, grave 14 and an
accidental find from Hungary.
Second group. Prototypes or analogies for this
group are determined by internal ornamentation. They
can be found among the bronze belt openwork badges of
a number of cemeteries of the Avar Khanate.
The first subgroup — badges with three rays departing
from the central shamrock (fig. 8: 13). The second
subgroup — badges with a triangle in the centre with
three groups of double rays diverging from it in different
directions (fig. 8: 14). The third subgroup — badges with
а circle in the centre and three radial rays (fig. 8: 15).
So, in the second group you can find similar products,
they are very diverse, differ in the design of interior
decoration. There is a difference from the presence of
eyelets. Although finds from Avar cemeteries sometimes
have one eyelet.
In the Avars, the beginning of the existence of such
products falls on the Early Avar period — the second half
of 6th — early 7th century, although most of them in the
Late Avar period — 8th century. E. Garam believes that
these products appear in the Avars from the middle of
the 7th century and continue to exist in the 8th century.
Thus, the three-beam openwork badges from the Martynivka
hoard could have two uses: as details of a horse
harness and details of belt ornaments of a woman’s suit.
|
| first_indexed | 2025-11-30T14:56:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
333ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
УДК 904.25(477.46)”653” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.23
Я. В. Володарець-Урбанович
про ФУнкЦіонАлЬне приЗнАЧеннЯ
трипроМенеВих АЖУрних БлЯх
іЗ МАртиніВсЬкого скАрБУ
диСкуСії
У статті розглянуто функціональне вико-
ристання двох трипроменевих ажурних блях із
Мартинівського скарбу. Висловлюється припу-
щення про їх приналежність до деталей жіночого
вбрання чи кінського спорядження за аналогіями
із могильників Криму та Аварського каганату. Ці
прикраси могли мати декоративне призначення.
ключові слова: середнє Подніпров’я, раннє се-
редньовіччя, VI—VII ст., Мартинівський скарб.
Вступ. Мартинівський скарб є найвідомі-
шим із усіх слов’янських комплексів раннього
середньовіччя. виявлений на початку XX ст.
в околицях с. Мартинівка Канівського пові-
ту Київської губернії — нині черкаський р-н
черкаської обл. (Пекарська 1991). Історія його
дослідження нараховує вже більше ста років.
його комплексні публікації вийшли впродовж
1990-х рр. (Приходнюк та ін. 1991; Pekarskaja,
Kidd 1994; Корзухина 1996). Аналізу речей,
структурі вбрання та етнокультурній інтерпре-
тації присвячено велику кількість робіт.
У цій статті зупинимося на визначені функ-
ціонального призначення двох трипроменевих
ажурних блях із складу цього комплексу (рис. 1).
Одна із них зберігається у Національному музеї
історії України, інша — в британському музеї.
є дві точки зору щодо функціонального ви-
користання цих знахідок. До першої належать
погляди дослідників, які розгладяють ці вироби
як деталі кінського спорядження. Просто як де-
талі кінського спорядження, без конкретизації
функціонального використання, її висловили
кілька дослідників (Рыбаков 1953, с. 80, рис. 17:
5, 10; Амброз 1989, с. 80; Pekarskaja, Kidd 1994,
s. 67; Родинкова 2020, с. 116). Г. Ф. Корзухіна
вважала їх скроневими бляхами кінської вуз-
ди (Корзухина 1996, с. 366, кат. 27: 61). Нато-
мість, О. М. Приходнюк припускав, що ці ви-
роби є розподільниками кінських нагрудних
ременів (Приходнюк 2001, с. 47, рис. 49: 20). Як
«розподільник» для ременів ці вироби згадує
й М. Рудніцькі (Rudnicki 2009—2010, p. 119;
2019, p. 121) 1.
Інша точка зору вказує, що ці вироби є дета-
лями поясної гарнітури. Ф. Курта називає ці
прикраси «накладка на ремінь» (Curta 2009,
fig. 14). М. Даскалов вважає ці вироби деталями
поясної гарнітури і включає їх до «ажурної» гру-
пи прикрас (Даскалов 2012, с. 20, обр. 31: 1).
1. Слід зауважити, що в Мартинівському скарбі є і
деталі кінського спорядження. Це трипроменева
лита прикраса з заглибленням всередині. висота
6,9 см, ширина 6,4, товщина 0,2—0,6 см. Скла-
дається з широкого кола, від якого відходять три
промені, що складаються з звуженої основи та
щитоподібної пластини. з них дві наближені одна
до одної. Поверхня бляшки пласка, прикрашена
гравірованим узором. Коло обрамлено двома вузь-
кими конічними заглибленнями. На кожному
промені прокреслено ліроподібні фігури, причому
середня з них закінчується подвоєнням. На одно-
му із променів просвердллено отвір. На кожному
промені наявні дві срібних шпеньки для кріплен-
ня з внутрішньою мідною пластиною (Приходнюк
и др. 1991, с. 83—84, рис. 5: 18; Корзухина 1996,
с. 364, табл. 19: 21). Принаймні певні схожі виро-
би побутують в якості нагрудних розподільників
кінського спорядження для матеріалів VIII—X ст.
(Григоров 1998; Тишкин, Горбунова 2004, рис. 40;
Горбунова, Тишкин, Хаврин 2009, с. 49—50,
рис. 17—19; Ткачев, Ткачев 2021, с. 114, рис. 4:
12, 15). Хоча, зазвичай, на слов’янських пам’ятках
раннього середньовіччя деталі кінського споряд-
ження та вершника представлені вудилами, кіс-
тяними підпружними пряжками та шпорами (Ка-
занский 2005—2007; 2011; 2015; 2019).© Я. в. вОЛОДАРЕЦЬ-УРбАНОвИч, 2022
334 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
Натомість дослідники, зазвичай, не нама-
галися визначити коло можливих аналогій
чи прототипів виробів. Також не наводять чіт-
ких аргументів на користь однієї із вказаних
теорій. Саме такій спробі і присвячена дана
робота. всі аналогії, які вдалося знайти, мож-
на умовно поділити на дві великі групи: 1) за
загальними обрисами виробів; 2) за «внутріш-
ньою орнаментацією».
перша група. Майже повною аналогією
виробам із Мартинівського скарбу є прикраса
із могильника Лучисте в Кри-
му. Це матеріали поховання 1
шару 1 склепу 238 (рис. 2;
Айбабин, Хайрединова 2008,
рис. 13: 2). Дане похован-
ня належить до періоду остан-
ньої чверті VII ст. На жаль,
ці матеріали комплексно не
опубліковані, тому залишаєть-
ся не до кінця зрозумілим
функціональне використання
даної знахідки. Однак, мож-
на констатувати, що в даному
випадку мова іде про деталі
вбрання людини, а не про
кінське спорядження. від мар-
тинівських виробів, прикра-
са із поховання 1 склепу 238
відрізняється: 1) відсутністю
виступів на трапецієподібних
відростках; 2) округлою цент-
ральною частиною, а не трьох-
лисною; 3) промені від центру
розходяться до країв круга, де
розташовані трапецієподібні
відростки. зазначимо, що із
цього ж поховання походять
дві пряжки (рис. 2) — типу
«Сіракузи» (детальніше: Гав-
ритухин 2016; Хайрединова
2016; Айбабин, Хайрединова
2020) та безщиткові, варіан-
ту 5 за О. І. Айбабіним (де-
тальніше: Айбабин 1990, с. 41,
рис. 40: 12).
Інші дві, дуже схожі, анало-
гії походять із аварського мо-
гильника Печ-Кезтемете, по-
ховання 45 (рис. 3; Kiss 1977,
S. 96, Pl. XL: 45; Balint 1992,
S. 425, Taf. 39: 37), хоча різ-
няться від мартинівських більшою ажурністю.
Це поховання коня із кінською збруєю (рис. 3:
А). залізні вудила зафіксовані в роті, бронзо-
вий дзвіночок із залізним язичком, біля чере-
пу. Уламок залізного серпа «в районі шиї». Два
круглих залізний стремена із довгими петля-
ми та «два бронзових литих гравійованих роз-
подільника упряжі (збруї)» (рис. 3: А: 3), що ма-
ють жолобки на внутрішньому і зовнішньому
краях, виявлені «в районі талії». П’ять залізних
фрагментів виявлено біля ніг. Місце розташу-
вання залізної пряжки надійно не зафіксова-
но. за спостереженнями А. Кісса ділянка цього
могильника датована кінцем VI — серединою
VII ст. Поховання 45 знаходиться в центрі да-
ної ділянки, так що його датування, імовірно,
вкладається в ці межі (рис. 3: б).
Розташування знахідок «в районі талії» коня
може вказувати на їх використання як деталей
сідла, хоча конкретне функціональне наван-
таження залишається не до кінця зрозумілим.
рис. 1. Трипроменеві ажурні бляхи із Мартинівського скарбу: 1 — колек-
ція Національного музею історії України; 2 — колекція британського му-
зею (за: 1а, 2а — Корзухина 1996; 1б, 1в, 2б, 2в — Pekarskaja, Kidd 1994)
рис. 2. Лучисте, знахідки із поховання 1, шару 1
склепу 238 (без масштабу)
335ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
Принаймні серед синхронних кочівницьких ком-
плексів, де зафіксовані сідла, знайти схожі виро-
би не вдалося (див.: Амброз 1973; Комар 2008).
Крім того, видається сумнівним, щоб такі при-
краси використовувалися в якості функціональ-
них виробів, адже отвори в них дуже вузькі для
ременів, вони досить граційні і навряд чи могли
витримувати сильне навантаження. Можливо, ці
знахідки мали виключно декоративну функцію.
віддаленішими аналогіями є дві знахідки
(майже повністю ідентичні між собою) із мо-
гильника Лучисте, із склепів 65 та 113.
Склеп 65 був споруджений в першій чверті
VII ст. Первісно на підлозі камери було здій-
снено поховання 6, 7 та 11. Потім в західній
частині камери були поховані дорослі 3, 9 та
5, а в східній частині поверх кістяка 6 — до-
рослі 10 та 8. При цьому залишки похованих 7
рис. 3. Могильник Печ-Коземете: А — поховання 45 (1 — дзвіночок; 2 — вудила; 3 — трилопатеві бляхи;
4 — стремена; 5 — серп; 6 — залізна пряжка; без масштабу); б — план (умовні позначення: І — чоловічі;
ІІ — жіночі; ІІІ — дитячі; IV — коні; V — порушені; VI — недосліджені поховання; арабськими цифрами
позначено номери поховань)
336 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
та 11 були зсунуті до стін камери. Пізніше, у
другій чверті VII ст. було поховано дорослого 4,
що був покладений поверх залишків похова-
них 5 і 9. в останньому шарі 1 були поховані
діти 12—15 років, чиї тіла поклали впоперек
до похованого 10. в другій половині VII ст., по-
ховані були засипані шаром темної землі, а в
центрі камери поклали жінку — поховання 2
та дитину — поховання 1 (Айбабин, Хайреди-
нова 2014, с. 29).
верхня частина кістяка 2 переворушена, че-
реп роздавлений. в похованні виявлені (рис. 4;
Айбабин 1990, с. 70, рис. 55: 1; 1999, с. 148,
рис. 59: 21; Айбабин, Хайрединова 2014, с. 95):
близько переворушених кісток черепа — брон-
зові рурочки-пронизки (рис. 4: 19; 5: 1), плас-
тинчасті підвіски (рис. 4: 19; 5: 2) і два браслети
(рис. 4: 20, 21; 5: 3, 4); у верхній частині грудної
клітини — намистини (рис. 4: 22; 5: 5), з голів-
кою вниз бронзова пальчаста фібула дніпровсь-
кого кола (рис. 4: 23; 5: 12) і лежала зворотною
стороною вверх бронзова бляха (рис. 4: 24; 5:
14); біля лівого ліктьового суглоба — друга
бронзова пальчаста фібула дніпровського кола
(рис. 4: 29; 5: 13); біля кісток правого передпліч-
чя — бронзові пластинчасті підвіски (рис. 4: 25,
26; 5: 6, 7) і фрагмент пластини (рис. 4: 19; 5:
8); в районі поясу — бронзові пряжка (рис. 4:
27; 5: 9) і бляшка (рис. 4: 28; 5: 10); біля лівого
тазостегнового суглоба — залізний ніж (рис. 4:
18; 5: 11).
Для нашого дослідження важливо детально
розглянути бронзову круглу бляху, відлиту із
трьома гладенькими трапецієподібними висту-
пами на зовнішній стороні кільця і фігуркою
людини на внутрішній (рис. 5: 14). Людина
зображена із розведеними в сторону зігнутими
в ліктях руками і розставленими, зігнутими в
колінах, ногами. На обличчі позначені брови,
очі, широкий ніс, рот і підборіддя. Показаний
одяг, що складався із шапки, що по формі на-
гадує «триуголку», короткої сорочки (чи кап-
тану?) і штанів, заправлених в короткі м’які
напівчобітки. загнуті краї шапки прикрашені
ромбоподібними підвісками із вставками. У
верхній частині фігурки прокреслено лінії, що
утворюють або ремені портупеї, або вишивку,
або показні відвороти каптана. Розмір 7,8 ×
8,2 см. Як раз за зовнішніми конфігураціями
дана знахідка нагадує вироби із Мартинівсько-
го скарбу, хоча різниться від них тим, що тра-
пецієподібні відростки не мають отворів.
На жаль, другий склеп (№ 113) комплексно
не опублікований. Але з нього походить досить
рис. 4. Лучисте, план склепу 65 шару 1, поховання 2
337ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
рис. 5. Лучисте, супровідний інвентар похо-
вання 2 склепу 65
338 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
близька бляха як і з склепу 65 поховання 2.
Кругла бронзова лита бляха із цього комплексу
відлиту із трьома гладенькими трапецієподіб-
ними виступами, із отворами всередині, на
зовнішній стороні кільця (рис. 7: 7). за іншими
деталями знахідка аналогічна як в склепі 65,
тільки очі позначені кружечком із точкою.
Дана знахідка датована О. І. Айбабіним та
є. О. Хайрединовою в межах першої половини
VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2017, с. 302).
зазвичай, ці знахідки розглядають разом із
іншими круглими бляхами із зображеннями
чоловічків всередині (Айбабин, Хайрединова
2017, с. 302, рис. 198; бажин 2018, с. 149—150)
чи навіть ширше — в контексті антропоморф-
них фігурок на теренах Східної європи (Щег-
лова 2010). Однак, окрім антропоморфних рис,
не слід відкидати і схожість блях із Лучистого із
мартинівськими бляхами за зовнішніми пара-
метрами, хоч вони і трішечки різняться роз-
мірами.
Імовірно, до цього ж кола прикрас належить
бляха із зображенням чоловічка по центру із
черкаського або чигиринського повіту (рис. 7:
8; Корзухина 1996, табл. 93: 2). Ця знахідка,
разом із виробами із Лучистого, за формаль-
ними ознаками належить до типу IV за Е. Га-
рам (Garam 1980, S. 168—170). На території
рис. 6. Поясні диски з антропоморфними зображеннями із могильників Аварського каганату: 1 — Тісадерзс,
поховання 14; 2 — Тісадерзс, поховання 166; 3 — Тісафюред, поховання 262 (без масштабу)
339ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
аварського каганату аналогічні прикраси ві-
домі (рис. 6; 7: 9—12) — могильник Тісафю-
ред, поховання 166 та 262 (Garam 1995, S. 328,
Abb. 182: 22/262, 23/166; Taf. 71: 5; 78: 6; 225:
5), Тісадерзс, поховання 14 — з петелькою для
підвішування (Kovrig 1975, fig. 4: 1) та випадко-
ва знахідка із Угорщини (Garam 1980, Abb. 6: 7).
всі поховання жіночі; в похованні 166 знахідка
була виявлена в районі передпліччя, в похо-
ванні 262 — під стегном, в похованні 14 — біля
правої стегнової кістки. Ці круглі поясні бляш-
ки із антропоморфними зображеннями є дета-
лями поясних прикрас жіночого вбрання насе-
лення Аварського каганату. вони розглянуті
рис. 7. Мартинівські трипроменеві ажурні бляхи та коло аналогій: Мартинівський скарб; А — перша група
аналогій; б — друга група аналогій: 13 — перша підгрупа, приклад; 14 — друга підгрупа, приклад; 15 —
третя підгрупа, приклад; в — інші поясні диски аварського кола із пам’яток празької культури (1, 2 — Мар-
тинівка; Лучисте: 3 — склеп 238, шар 1, поховання 1; 6 — склеп 65, шар 1, поховання 2; 7 — склеп 113; 4,
5 — Печ-Коземете, поховання 45; 8 — черкаський або чигиринський повіт; Тісафюред: 9 — поховання 166;
10 — поховання 262; 13 — поховання 279; 14 — поховання 465; 15 — поховання 22; 11 — Тісадерзс, похован-
ня 14; 12 — випадкова знахідка з Угорщини; 16, 17 — городище зимно (16а, 17 — за Ауліх 1972; 16б — фото
Я. в. Погоральського, публікується вперше); 18 — Рашків ІІІ. 3—5, 9—15 — без масштабу)
340 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
в спеціальній статті Е. Гарам (Garam 1980) та
в монографії присвяченій могильнику Тіса-
фюред, де таких прикрас виявлено найбільше
(Garam 1995, S. 306—326).
друга група. Прототипи чи аналогії для
цієї групи виділені за внутрішньою орнамента-
цією. Їх можна знайти серед бронзових поясних
ажурних блях низки могильників Аварського
каганату 1.
У цьому досліджені в основному використані
матеріали двох могильників — Тісафюред
(Garam 1995) та замарді-Ретіфельдек (Bárdos,
Garam 2009; 2014). Саме матеріали першого
були покладені в основу типологічної розробки
Е. Гарам (Garam 1980, Abb. 6: 7). Поясні дис-
1. Подібного роду поясні диски відомі і серед германсь-
ких старожитностей раннього середньовіччя (Hampel
1905, S. 203, Taf. 164: 14—16; Zábojník 2010), де вони
набувають поширення із другої половини VI ст.
Е. Гарам вважає, що аварські поясні диски походять
від германських (Garam 2011, S. 83).
Також схожі підвіски відомі серед аланських
старожитностей Північного Кавказу (Ковалевс-
кая 1981, рис. 64; 2005, рис. 40; Албегова 2001;
Афанасьев, Рунич 2001) та салтівської культури
(Плетнева 1981, рис. 37; 1989, рис. 48; Приходнюк
2001, рис. 101: 23—25).
відомі таки вироби і на могильнику Лучисте,
склеп 152, що датується в межах кінця IV — почат-
ку V ст. Дослідники називають ці вироби деталями
кінської упряжі (Айбабин, Хайрединова 2021).
То ж, можливо схожі вироби характерні для
широкого ареалу. Однак, принаймні вироби із
Аварського каганату синхронні знахідкам із Мар-
тинівки та найближчі до них саме за «внутріш-
ньою орнаментацією».
ки другого могильника були проаналізовані
у роботі Е. бардоса (Bárdos 1996). Як показав
порівняльний аналіз, поясні бляхи із обох пун-
ктів досить ідентичні між собою (Garam 2011,
Tabl. 3). Також матеріали в тому числі цих
двох могильників лягли в основу для аналізу
поясних прикрас жіночого вбрання населення
Аварського каганату в роботі Е. Гарам (Garam
2011). Саме серед прикрас цих двох могильни-
ків проведено пошук поясних блях, що стиліс-
тично нагадують мартинівські вироби. вони
різні за розмірами і своїми орнаментальними
особливостями.
Перша підгрупа аналогій в цій групі — дис-
ки із трьома променями, що відходять від цен-
трального трилисника, належать до типу І,
варіанту С за Е. Гарам (Garam 1980, S. 164) чи
до типу І (з геометричним малюнком), варіан-
ту в (розеткових), підваріанту «розетково-спи-
цевих» за Е. бардосом (Bárdos 1996, S. 48).
Серед матеріалів могильника Тісафюред
вирізняється кругла бляха із жіночого похо-
вання 279 (рис. 8: 1). вона має всередині три
проміні, що з’єднуються в трилисник. єдина
відмінність від мартинівських блях, що промені
приєднані до кінців листочків, а в мартинівсь-
ких — до їх кутів. знахідка розташовувалася
біля зап’ястя лівої руки похованої (Garam 1995,
S. 41, Abb. 16: 279).
Інші схожі диски походять із могильника за-
марді-Ретіфельдек (рис. 9; 10): поховання 320,
476, 1618, 1779 та 2365 (Bárdos, Garam 2009;
2014). в цих знахідках промені проходять від
кутів з’єднання листочків трилисника в центрі
як на мартинівських знахідках.
рис. 8. Тісафюред, похован-
ня 279 (1); Кіелари (2). без
масштабу
341ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
Поховання 320 — жіноче; диск виявлено
зліва від лівої стегнової кістки під фалангами
лівої руки (Bárdos, Garam 2009, S. 52; Abb. 13:
320; Taf. 36: 320); 476 — молода дівчина; дві
фібули римського часу під литим диском із зов-
нішньої сторони голівки лівої стегнової кістки,
циліндричний контейнер для кістяних голок
поруч із диском (Bárdos, Garam 2009, S. 70—
71, Taf. 59: 476); 1618 — диск під куприкової
кісткою (Bárdos, Garam 2014, S. 27, Abb. 11:
1618, Taf. 176: 1618); 1779 — жіноче, диск
внизу, біля хребта (Bárdos, Garam 2014, S. 52,
Taf. 190: 1779); 2365 — жіноче, зліва від кістя-
ка (сильно поруйнованого) в районі стегон чи
тазу (Bárdos, Garam 2014, S. 147—148, Abb. 74:
2365, Taf. 249: 2365).
Ще одна подібна знахідка походить із Кіе-
ларів (рис. 8: 2) вармінсько-Мазурського воє-
водство, що є свідченням перебування аварів
на території північно-східної Польщі (Rudnicki
рис. 9. замарді-Ретіфельдек: 1 — поховання 320; 2 — поховання 476; 3 — поховання 1779 (без масштабу)
342 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
2009—2010; 2019, s. 120, fig. 4.25). Саму пам’ят-
ку М. Рудніцькі датує в межах середини VII ст.
(Rudnicki 2009—2010, р. 120).
Друга підгрупа аналогій — прикраси із три-
кутником по центру із трьома групами под-
війних променями, що розходяться від нього
в різні боки. Ці знахідки належать до типу І
варіанту A за Е. Гарам (Garam 1980, S. 162—
164) чи до типу І (з геометричним малюнком),
варіанту А (спеціальні), підваріанту «шести-
спицеві, що розташовані попарно» за Е. бардо-
сом (Bárdos 1996, S. 48).
На могильнику Тісафюред таких виробів два
(рис. 11: 1, 2): поховання 465 — жіноче, бляха
виявлена між лівою рукою і тазовими кістками
(Garam 1995, S. 63, Abb. 26: 465); 481 — жіноче,
під тазовим крилом з лівого боку (Garam 1995,
S. 64, Abb. 95: 481). замарді-Ретіфельдек, по-
ховання 485 (рис. 11: 3) — молодої жінки, два
диски (цілий та уламок іншого) знаходилися на
голівці лівої стегнової кістки, поруч розташову-
валися гольник, різного роду підвіски, бронзова
пряжка та фрагменти кольчуги (Bárdos, Garam
2009, S. 73, Taf. 61: 485).
Третя підгрупа прикрас — із круглою сер-
цевиною і трьома радіальними променями
(рис. 12—14). Належать до типу І, варіанту A
за Е. Гарам (Garam 1980, S. 162) чи до типу І
(з геометричним малюнком), варіанту А (спе-
ціальні), підваріанту «центральне коло із трьо-
ма спицями навколо» за Е. бардосом (Bárdos
1996, S. 48). Представлені знахідками: Тіса-
фюред, поховання 22, 918, 1010 (Garam 1995,
Abb. 181), замарді-Ретіфельдек, похован-
ня 517, 1837, 2149 (Bárdos, Garam 2009; 2014).
Такі бляхи близькі до виробу із поховання 1
склепу 238 могильника Лучисте.
Тісафюред, похованні 22 — жіноче, бляха
виявлена на голівці стегна (Garam 1995, S. 11,
Abb. 3: 22); 458 — жіноче, два диски разом із
рис. 10. замарді-Ретіфельдек: 1 — поховання 1618; 2 — поховання 2365 (без масштабу)
343ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
розеткою та кістяним гольником із зовнішньої
сторони голівки лівого стегна (Garam 1995,
S. 60—63, Abb. 26: 458; Taf. 93: 458); 918 — жі-
ноче, бляха виявлена на стегні (Garam 1995,
S. 110); 1010 — жіноче, бляха виявлена біля
правого стегна (Garam 1995, S. 120, Abb. 48:
1010).
замарді-Ретіфельдек, поховання 517 — жі-
ноче, поруч із тазовими кістками та лівою стег-
новою кісткою (Bárdos, Garam 2009, S. 76—79,
Abb. 18, 19, Taf. 66; 67; Balogh 2018 (2019);
2021); 1837 — жіноче, біля верхньої частини лі-
вої стегнової кістки (Bárdos, Garam 2014, S. 58,
Abb. 26: 1837; Taf. 194; 1837); 2149 — чоловіче,
справа від тазових кісток (Bárdos, Garam 2014,
S. 107, Abb. 49: 2149, Taf. 225: 2149).
Отже, в другій групі аналогій можна знай-
ти схожі вироби, вони дуже різноманітні, різ-
няться за оформленням внутрішньої частини.
звісно є відмінність у наявності вушок. Хоча
знахідки із аварських могильників іноді ма-
ють одне вушко — за спостереженнями Е. Га-
рам кількість таких виробів складає до 25 %
(Garam 1980). Три вушка спостерігається лише
на виробах із Мартинівки та Лучистого (див.
вироби першої групи), що, можливо, є місцеви-
ми особливостями.
Уперше комплексно такі знахідки розгля-
нуті Е. Гарам в статті 1980 р. (Garam 1980). До-
слідниця розглянула наявну джерельну базу,
погляди попередників, розробила типологію —
виділила чотири типи: з геометричним рисун-
ком, із зображенням рослин, тварин та людей.
всі згадані аналогії із могильника Тісафюред,
як прототипи / аналогії мартинівським знахід-
ками, належать до типу І — із геометричним
орнаментом.
Для нас цікаві спостереження, які зробила
Е. Гарам.
1. Переважна більшість знахідок із поховань
дорослих жінок.
2. Переважна більшість знахідок виявлено в
районі лівої сторони кістяка, зазвичай на зов-
нішній стороні лівої стегнової кістки, інколи
під стегном чи із внутрішньої сторони, іноді в
районі лівої колінної чашечки.
3. У переважній більшості могил виявлено
по одній бляшки. Однак, відомі випадки, коли
в могилі виявлено по дві чи навіть по три ана-
логічні прикраси. в цих випадках, вони час-
тково чи повністю накладені одне на один чи
виявлені поруч на одній глибині.
4. Поруч із дисками в середині тазових кісток
чи зліва від них, часто знаходяться залізні чи
рис. 11. Тісафюред, поховання 465 (1); Тісафюред, поховання 481 (2); замарді-Ретіфельдек, поховання 485
(3). без масштабу
344 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
бронзові пряжки чи кільця. Під дисками чи далі
від них знаходяться предмети побуту (ніж, голь-
ник, пряслице) чи фрагменти різного роду пред-
метів. Поблизу дисків іноді знаходиться одна чи
дві великі скляні чи халцедонові намистини.
5. Приблизно 1/4 блях має петлі для підві-
шування. Профільовані квадратні чи прямо-
кутні петлі або виступають із краю прикраси,
або одна із круглих прорізей використовується
в якості петлі.
На основі спостережень Е. Гарам вбачає два
варіанти функціонального використання цих
прикрас.
1. Ажурний бронзовий диск звисав із поясу,
що оперізував верхній жіночій одяг, з заліз-
ним чи бронзовим кільцем чи без нього. Диск
слугував розподільником, відправною точкою
для кількох більш вузьких шкіряних ременів,
на яких були прикріплені ножі, гольники, пін-
цети чи інші металеві речі. Прикрасами слугу-
вали великі намистини, що були прив’язані за
допомогою стрічок.
2. з ременя, який скріпляв одежу, звисала
в описаний вище спосіб сумочка (шкіряна чи
льняна). На неї привішували орнаментовані
тільки спереду диски без вушок. Інші речі —
зберігалися в сумочці, які можна знаходити
біля дисків.
Функція двох—трьох дисків, виявлених в од-
ному похованні, не з’ясована. Імовірно, їх кріпи-
ли до кількох ременів однакової довжини. Це
стосується тих випадків, коли диски розташо-
вані близько одне до одного чи один під одним.
У роботі Е. бардоса розглянуті прикраси із
могильника замарді-Ретіфельдек. Спостере-
рис. 12. Тісафюред: 1 — поховання 22; 2 — поховання 458;
3 — поховання 918; 4 — поховання 1010 (без масштабу)
345ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
ження дослідника, можна підсумувати наступ-
ними тезами.
Диски є супровідним інвентарем в похован-
нях жінок і дівчат. в ряді випадків таки вироби
в чоловічих похованнях вони використовували-
ся як «поясний розподільний диск». У жіночих
похованнях вони є або невід’ємною частиною
поясу, або просто поясними розподільниками.
У жіночих похованнях вони розташовані на
лівій стороні скелета, на зовнішній стороні лі-
вої стегнової кістки, на лінії коліна (рідше між
двома стегновими кістками).
зазвичай використовували один диск, але є
випадки знаходження двох, трьох і чотирьох.
Нижче або навколо дисків трапляються дріб-
ні предмети вжитку (ключ, пряслиця, залізний
або кістяний гольники, ножі, бронзові бряз-
кальця тощо). Іноді «перевикористані предме-
ти»: римська медаль, зламані бронзові вироби,
римські бронзові фібули тощо. Диски також мо-
жуть мати вушко.
На краях дисків, зазвичай на одному місці,
можна помітити сліди зносу, іноді залишки
шкіри. На великих декорованих дисках сліди
зносу помітні в двох місцях — зверху і знизу.
Диски зі спицями зазвичай слугували роз-
подільником ременів з кількома місцями зносу
на поверхні, але вони також можуть бути деко-
ративними виробами.
У випадках знаходження поясних дисків у
жіночих похованнях дослідник розрізняє три
види зносу.
• Ремінь із гладкої шкіри без великого кінця
на ньому. Диск вішали на ліву сторону поясу і
носили на гладкому або в’язаному ремінці.
• звисаючий ремінець поясу закінчується
на кінці великою пластиною з великими лям-
ками, іноді близько до двох щиколоток. Диски
кріпилися до лівого боку поясу — на гладкому
шкіряному ремінці без бретелей. в деяких по-
рис. 13. замарді-Ретіфельдек, поховання 517 (без
масштабу)
346 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
хованнях, де кінець великого ременя свідчить
про характер використання поясу, а область
навколо лівої стегнової кістки не була задіяна
або майже не задіювалася, кріплення ременя
не виявлено (напр., поховання 280, 320, 477,
695).
• в інших похованнях, де область навколо
лівої руки та лівого стегнової кістки майже не
постраждала від пограбування, поясний диск,
іноді прикрашений прямокутною проріззю,
можна легко відчепити. Хоча є поховання, де
навколо диска або дисків можна знайти неве-
ликі знахідки, неможливо довести, що диск
прикрашав сумочку.
Поясні диски із вушками зазвичай менші за
розміром, в основному використовуються лише
як кільце для підвішування для декоративних
цілей або як розподільник одного чи кількох
ремінців.
Слід відзначити, що подібні аварським
(скоріш за все імпорти) диски відомі і на тери-
торії України — із низки празьких пам’яток
(рис. 7: в). Це знахідки із городища зимно —
дві аналогічні прикраси (Ауліх 1972, с. 65,
табл. ХІІ: 1, 2) та Рашків ІІІ, яма 28 (баран
1988, с. 23, рис. 12: 2). Ці вироби досить про-
сті (круглі бляхи із променями, що просто пе-
ретинаються по центру), їх аналогії — тип І,
варіант A за Е. Гарам (Garam 1980, S. 162) чи
до типу І (з геометричним малюнком), варіан-
ту А (спеціальні), підваріанту «центральне коло
із трьома спицями навколо» за Е. бардосом
(Bárdos 1996, S. 48) — досить широко представ-
лені серед аварських старожитностей — Тіса-
фюред, поховання 587 (жіноче, бляха виявле-
на вище голови), 281 (жіноче, бляха виявлена
біля стегна), 46 (чоловіче, бляха виявлена біля
тазових кісток разом із іншими деталями поя-
су) (Garam 1995, S. 13—16, 41, 78, Abb. 5: 46; 32:
587). Хоча такі вироби мають ширшу хроноло-
гію (напр. див.: Bede, Langó 2021). Цікаво, що
ці знахідки розташовуються в районі Середньо-
го Подністров’я (Рашків ІІІ) та західного По-
бужжя (зимно). Найближчі слов’яно-аварські
могильники фіксуються у верхньому Потиссі,
в межах східної Словаччини (Пеняк, Пеняк
2013, с. 216—217). Тобто знахідки аварських
поясних дисків на празьких пам’ятках Украї-
ни виявлені відносно недалеко від території
Аварського каганату.
Імовірно, знахідки із черкаського або чиги-
ринського повітів та Лучистого також належить
до кола аварських виробів. Слід наголосити,
що зображення чоловічків із знахідки із Се-
рис. 14. замарді-Ретіфельдек:
1 — поховання 1837; 2 — похо-
вання 2149 (без масштабу)
347ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
реднього Подніпров’я та Криму більш деталі-
зоване, ніж аналогічні прикраси із аварських
могильників. Можливо, така деталізація є вже
свідченнями місцевого виробництва.
У авар такі вироби побутують впродовж
значного проміжку часу, хоча в різні періоди
їх кількість була неоднакова. зокрема, поча-
ток побутування таких виробів припадає на
ранньоаварський період — друга половина
VI — початок VII ст. (боталов 2010, рис. 7: 262),
хоча найбільше їх в пізньоаварський період —
VIII ст. (боталов 2010, рис. 9; Гавритухин 2001).
Е. Гарам вважає, що ці вироби з’являються у
авар із середини VIІ ст. і продовжують побуту-
вати у VIII ст. (Garam 2011, S. 83, 89).
Цікаво, що в складі Мартинівського скарбу
виявлені деталі геральдичної поясної гарніту-
ри, на які нанесено тамгоподібні знаки. Подіб-
ні зображення часто трапляються на виробах
із теренів Аварського каганату, що додатково
зближує Мартинівський скарб із старожинос-
тями аварів (Скиба 2016, с. 86). Хоча, загалом
аварських знахідок на теренах півдня Східної
європи (Приходнюк 2001, с. 15—17) не так і
багато — наприклад: велика Круча (Головко
2011) та «Глинськ-більськ», знахідка 5 (?) (во-
лодарець-Урбанович 2020, с. 151—156).
прикінцеві положення. Отже, трипроме-
неві ажурні бляхи із Мартинівського скарбу
за наведеними аналогіями могли мати два
варіанти використання. вони могли бути і
деталями кінського спорядження, і деталями
поясних оздоб, імовірно, жіночого костюму.
Обидві точки зору мають право на існування,
оскільки в складі Мартинівського комплексу
є й інші деталі упряжі (див. вище) та велика
кількість прикрас жіночого вбрання (див.: во-
лодарець-Урбанович 2019, рис. 14) 1.
Матеріали поховання 45 могильника Печ-
Кезтемете вказують, що ці знахідки могли бути
деталями сідла. Однак, у слов’ян інших знахі-
док — деталей сідел — немає. Та й конкретне
функціональне навантаження виробів із Печ-
Кезтемете залишається не до кінця зрозумі-
лим. видається сумнівним, щоб такі прикраси
використовували як функціональні вироби.
Можливо, ці знахідки мали виключно декора-
тивну функцію.
вірогіднішим видається використання даних
прикрас як оздоб поясу. Точніше використання
стане зрозуміло після комплексної публіка-
1. У роботі 2019 р. ці знахідки були дещо безпідстав-
но названі «нагрудні розподільники». На той мо-
мент за аналогією знаходження подібної бляхи
із поховання 2 склепу 65 могильника Лучисте «у
верхній частині грудної клітини», мені здавалося,
що це деталі намиста, що мали розташовуватися
між двома фібулами. Однак, верхня частина по-
ховання була порушена у давнину. Тому бляха
може і не знаходитися в положенні «in situ». На
це, зокрема, може вказувати те, що вона розташо-
вувалася «зворотною стороною вверх».
ції матеріалів склепів 238 та 113 могильника
Лучисте. Однак, вже зараз можна припустити
їх використання як деталей вбрання людини.
Судячи за аналогіями із другої групи — мо-
гильників Аварського каганату — вони могли
використовуватися в якості прикрас додатко-
вих ременів поясу. Не виключено, що дані ви-
роби могли бути оздобою сумочок, як це іноді
реконструюють дослідники.
подяки. висловлюю щиру вдячність
І. О. Гавритухіну, О. в. Комару, Я. в. Пого-
ральському та А. в. Скибі за надані консульта-
ції і зауваження.
літерАтУрА
Айбабин, А. И. 1990. Хронология могильников
Крыма позднеримского и раннесредневекового вре-
мени. Материалы по археологии, истории и этно-
графии Таврии, I, с. 3-86, 175-241.
Айбабин, А. И. 1999. Этническая история ранне-
византийского Крыма. Севастополь: ДАР.
Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2008. Могиль-
ник у села Лучистое. Раскопки 1977, 1982—1984 го-
дов. 1. Симферополь, Керчь: АДЕФ-Україна.
Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2014. Могиль-
ник у села Лучистое. Раскопки 1984, 1986, 1991,
1993—1995 годов. 2. Киев: Майстер Книг.
Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2017. Крымс-
кие готы страны Дори (середина III — VII в.). Сим-
ферополь: Антиква.
Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2020. Новые
комплексы с пряжкой типа «Сиракузы» из могиль-
ника у с. Лучистое. в: Обломский, А. М. (ред.). Ис-
тория вещей — история и вещи. Раннеславянский
мир, 20. Москва: ИА РАН, с. 27-35.
Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2021. Погре-
бения с напутственной пищей эпохи великого пере-
селения народов из могильника у с. Лучистое (юго-
западный Крым). Stratum plus, 4, с. 79-123.
Албегова, з. Х. 2001. Палеосоциология аланской
религии VII—IX вв. (по материалам амулетов из ка-
такомбных погребений Северного Кавказа и Сред-
него Дона). Российская археология, 2, с. 83-96.
Амброз, А. К. 1973. Стремена и сёдла раннего
средневековья как хронологический показатель
(IV—VIII вв.). советская археология, 4, с. 81-98.
Амброз, А. К. 1989. хронология древностей север-
ного Кавказа. Москва: Наука.
Ауліх, в. в. 1972. Зимнівське городище —
слов’янська пам’ятка VI—VII ст. н. е. в Західній
Волині. Київ: Наукова думка.
Афанасьев, Г. Е., Рунич, А. П. 2001. Мокрая Бал-
ка. 1: Дневник раскопок. Москва: Научный мир.
бажин, М. И. 2018. Антропоморфная бляха из
могильника у села Лучистое: контекст и аналогии
находки. Верхнедонской археологический сборник,
10, с. 148-151.
баран, в. Д. 1988. Пражская культура Поднест-
ровья (по материалам поселения у с. Рашков). Киев:
Наукова думка.
боталов, С. Г. 2010. Раннетюрские ареалы вос-
точной Европы в системе кочевой цивилизации
Евразии. в: Сташенков, Д. А. (ред.). Культуры ев-
разийских степей второй половины І тысячелетия
н. э. (вопросы межэтнических контактов и меж-
культурных взаимодействий). Самара: Офорт, с. 4-
41.
348 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
володарець-Урбанович, Я. в. 2019. Про один тип
прикрас голови у слов’ян: за матеріалами Малоржа-
вецького та Мартинівського скарбів. Археологія і
давня історія України, 1 (30), с. 201-217.
володарець-Урбанович, Я. в. 2020. знахідки
І тис. н. е. в Середньому Поворсклі: нові надходжен-
ня до ІКз «більськ». Феномен Більського городи-
ща — 2020: збірник наукових праць за матеріалами
всеукраїнської конференції, с. 146-160.
Гавритухин, И. О. 2001. Хронология «среднеавар-
ского» периода. степи Европы в эпоху средневеко-
вья, ІІ, с. 45-162.
Гавритухин, И. 2016. Пряжки типа Сиракузы
на восточно-Европейской (Русской) Равнине. In:
Chudzińska, B., Wojenka, M., Wołoszyn, M. (eds.).
Od Bachórza do Światowida ze Zbrucza. Tworzenie
się słowiańskiej Europy w ujęciu źródłoznawczym.
Księga jubileuszowa Profesora Michała Parczewskiego.
Kraków; Rzeszów, с. 151-169.
Головко, І. в. 2011. Аварський наконечник реме-
ня з с. великої Кручі на р. Удаї. Археологія і давня
історія України, 7, с. 175-177.
Горбунова, Т. Г. 2004. Распределители ремней
конской амуниции из памятников Алтая эпохи ран-
него средневековья (систематизация и этнокультур-
ная интерпретация). Древности Алтая, 12, с. 114-
123.
Горбунова, Т. Г., Тишкин, А. А., Хаврин, С. в.
2009. средневековые украшения конского снаряже-
ния на Алтае: морфологический анализ, техноло-
гии изготовления, состав сплавов. барнаул: Азбу-
ка.
Григоров, Е. в. 1998. Распределители ремней юж-
ной Сибири VII—X вв. в: Кирюшин, ю. Ф., Тишкин,
А. А. (ред.). снаряжение верхового коня на Алтае
в раннем железном веке и средневековье. барнаул:
Алтайский университет, с. 152-158.
Даскалов, М. 2012. Колани и коланни украси от
VI—VII век (от днешна България и съседните земи).
София: Bulgaria.
Казанский, М. М. 2005—2007. О раннеславянс-
кой коннице. Stratum plus, 5, с. 457-471.
Казанский, М. М. 2011. О славянском панцирном
войске (VI—VII вв.). Stratum plus, 5, с. 43-50.
Казанский, М. М. 2015. вооружение и конское
снаряжение славян V—VII вв. Stratum plus, 4, с. 43-
95.
Казанский, М. М. 2019. Степные традиции в
славянском вооружении и конском снаряжении в
V—VII вв. Краткие сообщения Института архео-
логии, 254, с. 253-269.
Ковалевская, в. б. 1981. Северокавказские древ-
ности. в: Плетнева, С. А. (ред.). степи Евразии в
эпоху средневековья. Археология СССР в 20 т. Мос-
ква: Наука, с. 83-97.
Ковалевская, в. б. 2005. Кавказ — скифы, сар-
маты, аланы I тыс. до н. э. — I тыс. н. э. Пущино:
ОНТИ ПНЦ РАН.
Комар, А. в. 2008. К вопросу о развитии восточно-
европейского седла в VII — 1-й пол. VIII вв. в: Афа-
насьев, Г. Е. (ред.). Древности Юга России. Памяти
А. Г. Атавина. Москва: ИА РАН; ТАУС, с. 239-252.
Корзухина, Г. Ф. 1996. Клады и случайные на-
ходки вещей круга «древностей антов» в Среднем
Поднепровье. Каталог памятников. Материалы
по археологии, истории и этнографии Таврии, V,
с. 352-435, 586-705.
Пекарська, Л. в. 1991. Про долю Мартинівського
скарбу. Український історичний журнал, 6, с. 124-
129.
Пеняк, С. І., Пеняк, П. С. 2013. Археологія Закар-
паття: історія дослідження. Ужгород: Краєвиди
Карпат.
Плетнева, С. А. 1981. Салтово-маяцкая культу-
ра. в: Плетнева, С. А. (ред.). степи Евразии в эпоху
средневековья. Археология СССР в 20 т. Москва: Нау-
ка, с. 62-75.
Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пог-
раничье: Дмитриевский археологический комплекс.
Москва: Наука.
Приходнюк, О. М. 2001. степове населення Ук-
раїни та східні слов’яни (друга половина І тис.
н. е.). чернівці: зелена буковина.
Приходнюк, О. М., Шовкопляс, А. М., Ольговс-
кая, С. Я., Струина, Т. А. 1991. Мартыновский клад.
Материалы по археологии, истории и этнографии
Таврии, ІІ, с. 72-92.
Родинкова, в. Е. 2020. вещевой комплекс кла-
дов «древностей антов» в материальной культуре
раннесредневекового населения Поднепровья. In
Sclavenia terra, 3, с. 111-130.
Рыбаков, б. А. 1953. Древние Русы. советская
археология, XVII, с. 23-104.
Скиба, А. в. 2016. Поясні набори геральдичного
стилю у слов’ян. Київ.
Тишкин, А. А., Горбунова, Т. Г. 2004. Методика
изучения снаряжения верхового коня эпохи раннего
железа и средневековья: Учебно-методическое посо-
бие. барнаул: Алтайский университет.
Ткачев, А. А., Ткачев, Ал. Ал. 2021. Тюркское пог-
ребение в сопровождении коней из верхнего Приир-
тышья. Вестник археологии, антропологии и эт-
нографии, 3 (54), с. 107-118.
Хайрединова, Э. А. 2016. Пряжки типа «Сира-
кузы» из Керчи. Боспорские исследования, XXXIII,
с. 242-265.
Щеглова, О. А. 2010. Тайна «пляшущих человеч-
ков» и «следы невиданных зверей». Антропо- и зоомор-
фные изображения в раннеславянской металоплас-
тике. в: Пескова, А. А., Щеглова, О. А., Мусин, А. Е.
(ред.). славяно-русское ювелирное дело и его истоки.
Материалы Международной научной конференции,
посвященной 100-летию со дня рождения Гали Фёдо-
ровны Корзухиной (санкт-Петербург, 10—16 апреля
2006 г.). Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 146-171.
Balint, Cs. 1992. Kontakte zwischen Iran, Byzanz
und der Steppe. Das Grab von Üč Tepe (Sowj.
Azerbajdžan) und der beschlagverzierte Gürtel im
6. und 7. Jahrhundert. Studien zur Archäologie der
Awaren, 4: Awarenforschungen, I, S. 309-496.
Balogh, C. 2018 (2019). «Eltűntek, mint az ava-
rok…». Avar kori temető Zamárdi-Rétiföldeken. Buda-
pest; Zamárdi.
Balogh, C. 2021. Kültürlerin buluşmasi — en büyük
ve en zengin avar mezarliрi olan zamárdi-rétiföldek
(macaristan) işiрinda erken orta çağ orta avrupa’sinda
avar-cermen kültürel ilişkileri ve kaynaşmasi. In:
Akkaya, M. A., Beşalti, K. (eds.). International archeo-
logy, art history and cultural heritage congress, Novem-
ber 13—14. Adana, s. 16-33.
Bárdos, E. 1996. Az avarkori öntött bronz korongok
viseleti szokásához a zamárdi avar temető alapjan I.
Somogyi Múzeumok Közleményei, 12, s. 47-106.
Bárdos, E., Garam, É. 2009. Das awarenzeitliche
Gräberfeld in Zamárdi-Rétiföldek. I. Budapest.
Bárdos, E., Garam, É. 2014. Das awarenzeitliche
Gräberfeld in Zamárdi-Rétiföldek. ІІ. Budapest.
Bede, I., Langó, P. 2021. Un assemblage de mobilier
caractéristique des premiers hongrois (Xe siecle) à Aspres-
lès-Corps (Hautes-Alpes). Cahiers LandArc, 42, s. 1-12.
349ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Володарець-Урбанович, Я. В. Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях...
Curta, F. 2009. Neither Gothic, nor Slavic: bow fibu-
lae of Werner’s class II B. Archaeologia Austriaca, 93,
s. 45-77.
Garam, É. 1980. Spätawarenzeitliche durchbro-
chene bronzescheiben. Acta Archaeologica, XXXII,
S. 161-180.
Garam, É 1995. Das awarenzeitliche Gräberfeld von
Tiszafüred. Budapest.
Garam, É. 2011. Az avar kori nők csüngős övű vise-
lete a 6—8. században. Archaeologiai Értesítő, 136,
s. 63-93.
Hampel, J. 1905. Alterthümer des frühen Mittelal-
ters in Ungarn. Braunschweig: F. Vieweg und sohn.
Kiss, A. 1977. Avar cemeteries in county Baranya.
Cemeteries of the Avar period (567—829) in Hungary,
2. Budapest: Akadémiai Kiadó.
Kovrig, I. 1975. The Tiszaderzs Cemetery. Avar
Finds in the National Mueum, I, s. 210-239.
Rudnicki, M. 2009—2010. Ażurowa tarczka z
Kielar. Przyczynek do badań nad dalekosiężnymi
powiązaniami grupy olsztyńskiej. Światowit, VIII
(XLIX), B, p. 119-137.
Rudnicki, M. 2019. The Olsztyn group in the Early
Medieval Archaeology of the Baltic region: The Cemetery
at Leleszki. East Central and Eastern Europe in the
Middle Ages, 450—1450, 52. Gale: Cengage Learning.
Pekarskaja, L. V., Kidd, D. 1994. Der Silberschatz
von Martynovka (Ukraine) aus dem 6. und 7. Jahrhun-
dert. Innsbruk.
Zábojník, J. 2010. Zur problematik der zierscheiben
des frühen mittelalters. Terra Barbarica Monumenta
archaeologica barbarica, Series Gemina, II, S. 497-505.
REFEREnCEs
Aibabin, A. I. 1990. Khronologiia mogilnikov Kryma pozd-
nerimskogo i rannesrednevekovogo vremeni. Materialy po
arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, I, s. 3-86, 175-241.
Aibabin, A. I. 1999. Etnicheskaia istoriia rannevizantiisko-
go Kryma. Sevastopol: DAR.
Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2008. Mogilnik u sela
Luchistoe. Raskopki 1977, 1982—1984 godov. 1. Simferopol,
Kerch: ADEF-Ukraina.
Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2014. Mogilnik u sela
Luchistoe. Raskopki 1984, 1986, 1991, 1993—1995 godov. 2.
Kiev: Maister Knig.
Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2017. Krymskie goty
strany Dori (seredina III — VII v.). Simferopol: Antikva.
Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2020. Novye kompleksy
s priazhkoi tipa «Sirakuzy» iz mogilnika u s. Luchistoe. In:
Oblomskii, A. M. (ed.). Istoriia veshchei — istoriia i veshchi.
Ranneslavianskii mir, 20. Moskva: IA RAN, s. 27-35.
Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2021. Pogrebeniia s
naputstvennoi pishchei epokhi Velikogo pereseleniia narodov
iz mogilnika u s. Luchistoe (Iugo-Zapadnyi Krym). Stratum
plus, 4, s. 79-123.
Albegova, Z. Kh. 2001. Paleosotsiologiia alanskoi religii
VII—IX vv. (po materialam amuletov iz katakombnykh
pogrebenii Severnogo Kavkaza i Srednego Dona). Rossiiskaia
arkheologiia, 2, s. 83-96.
Ambroz, A. K. 1973. Stremena i sedla rannego sredneve-
kovia kak khronologicheskii pokazatel (IV—VIII vv.). Sovet-
skaia arkheologiia, 4, s. 81-98.
Ambroz, A. K. 1989. Khronologiia drevnostei Severnogo
Kavkaza. Moskva: Nauka.
Aulikh, V. V. 1972. Zymnivske horodyshche — slov’ianska
pam’iatka VI—VII st. n. e. v Zakhidnii Volyni. Kyiv: Naukova
dumka.
Afanasev, G. E., Runich, A. P. 2001. Mokraia Balka. 1:
Dnevnik raskopok. Moskva: Nauchnyi mir.
Bazhin, M. I. 2018. Antropomorfnaia bliakha iz mogilnika
u sela Luchistoe: kontekst i analogii nakhodki. Verkhnedon-
skoi arkheologicheskii sbornik, 10, s. 148-151.
Baran, V. D. 1988. Prazhskaia kultura Podnestrovia
(po materialam poseleniia u s. Rashkov). Kiev: Naukova
dumka.
Botalov, S. G. 2010. Rannetiurskie arealy Vostochnoi Ev-
ropy v sisteme kochevoi tsivilizatsii Evrazii. In: Stashenkov,
D. A. (ed.). Kultury evraziiskikh stepei vtoroi poloviny І tysia-
cheletiia n. e. (voprosy mezhetnicheskikh kontaktov i mezhkul-
turnykh vzaimodeistvii). Samara: Ofort, s. 4-41.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2019. Pro odyn typ prykras
holovy u slov’ian: za materialamy Malorzhavetskoho ta Mar-
tynivskoho skarbiv. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1
(30), s. 201-217.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2020. Znakhidky I tys. n. e.
v Serednomu Povorskli: novi nadkhodzhennia do IKZ «Bilsk».
Fenomen Bilskoho horodyshcha — 2020: zbirnyk nau-
kovykh prats za materialamy Vseukrainskoi konferentsii,
s. 146-160.
Gavritukhin, I. O. 2001. Khronologiia «sredneavarsko-
go» perioda. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, ІІ, s. 45-
162.
Gavritukhin, I. 2016. Priazhki tipa Sirakuzy na Vostoch-
no-Evropeiskoi (Russkoi) Ravnine. In: Chudzińska, B., Wo-
jenka, M., Wołoszyn, M. (eds.). Od Bachórza do Światowida
ze Zbrucza. Tworzenie się słowiańskiej Europy w ujęciu
źródłoznawczym. Księga jubileuszowa Profesora Michała
Parczewskiego. Kraków; Rzeszów, s. 151-169.
Holovko, I. V. 2011. Avarskyi nakonechnyk remenia z
s. Velykoi Kruchi na r. Udai. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 7, s. 175-177.
Gorbunova, T. G. 2004. Raspredeliteli remnei konskoi
amunitsii iz pamiatnikov Altaia epokhi rannego sredneve-
kovia (sistematizatsiia i etnokulturnaia interpretatsiia).
Drevnosti Altaia, 12, s. 114-123.
Gorbunova, T. G., Tishkin, A. A., Khavrin, S. V. 2009.
Srednevekovye ukrasheniia konskogo snariazheniia na Altae:
morfologicheskii analiz, tekhnologii izgotovleniia, sostav spla-
vov. Barnaul: Azbuka.
Grigorov, E. V. 1998. Raspredeliteli remnei Iuzhnoi Sibiri
VII—X vv. In: Kiriushin, Iu. F., Tishkin, A. A. (ed.). Snari-
azhenie verkhovogo konia na Altae v rannem zheleznom
veke i srednevekove. Barnaul: Altaiskii universitet, s. 152-
158.
Daskalov, M. 2012. Kolani i kolanni ukrasi ot VI—VII vek
(ot dneshna Bielgariia i siesednite zemi). Sofiia: Bulgaria.
Kazanskii, M. M. 2005—2007. O ranneslavianskoi kon-
nitse. Stratum plus, 5, s. 457-471.
Kazanskii, M. M. 2011. O slavianskom pantsirnom voiske
(VI—VII vv.). Stratum plus, 5, s. 43-50.
Kazanskii, M. M. 2015. Vooruzhenie i konskoe snari-
azhenie slavian V—VII vv. Stratum plus, 4, s. 43-95.
Kazanskii, M. M. 2019. Stepnye traditsii v slavianskom
vooruzhenii i konskom snariazhenii v V—VII vv. Kratkie soo-
bshcheniia Instituta arkheologii, 254, s. 253-269.
Kovalevskaia, V. B. 1981. Severokavkazskie drevnosti. In:
Pletneva, S. A. (ed.). Stepi Evrazii v epokhu srednevekovia.
Arkheologiia SSSR v 20 t. Moskva: Nauka, s. 83-97.
Kovalevskaia, V. B. 2005. Kavkaz — skify, sarmaty, alany
I tys. do n. e. — I tys. n. e. Pushchino: ONTI PNTs RAN.
Komar, A. V. 2008. K voprosu o razvitii Vostochnoevro-
peiskogo sedla v VII — 1-i pol. VIII vv. In: Afanasev, G. E.
(ed.). Drevnosti Iuga Rossii. Pamiati A. G. Atavina. Moskva:
IA RAN; TAUS, s. 239-252.
Korzukhina, G. F. 1996. Klady i sluchainye nakhodki vesh-
chei kruga «drevnostei antov» v Srednem Podneprove. Kata-
log pamiatnikov. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii
Tavrii, V, s. 352-435, 586-705.
Pekarska, L. V. 1991. Pro doliu Martynivskoho skarbu.
Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, s. 124-129.
Peniak, S. I., Peniak, P. S. 2013. Arkheolohiia Zakarpattia:
istoriia doslidzhennia. Uzhhorod: Kraievydy Karpat.
Pletneva, S. A. 1981. Saltovo-maiatskaia kultura. In: Plet-
neva, S. A. (ed.). Stepi Evrazii v epokhu srednevekovia. Arkhe-
ologiia SSSR v 20 t. Moskva: Nauka, s. 62-75.
Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pograniche:
Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moskva: Nauka.
Prykhodniuk, O. M. 2001. Stepove naselennia Ukrainy ta
skhidni slov’iany (druha polovyna I tys. n. e.). Chernivtsi: Ze-
lena Bukovyna.
350 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
Prikhodniuk, O. M., Shovkoplias, A. M., Olgovskaia, S. Ia.,
Struina, T. A. 1991. Martynovskii klad. Materialy po arkheo-
logii, istorii i etnografii Tavrii, ІІ, s. 72-92.
Rodinkova, V. E. 2020. Veshchevoi kompleks kladov
«drevnostei antov» v materialnoi kulture rannesrednevekovo-
go naseleniia Podneprovia. In Sclavenia terra, 3, s. 111-130.
Rybakov, B. A. 1953. Drevnie Rusy. Sovetskaia arkheolo-
giia, XVII, s. 23-104.
Skyba, A. V. 2016. Poiasni nabory heraldychnoho styliu u
slov’ian. Kyiv.
Tishkin, A. A., Gorbunova, T. G. 2004. Metodika izuche-
niia snariazheniia verkhovogo konia epokhi rannego zheleza
i srednevekovia: Uchebno-metodicheskoe posobie. Barnaul:
Altaiskii universitet.
Tkachev, A. A., Tkachev, Al. Al. 2021. Tiurkskoe pogrebe-
nie v soprovozhdenii konei iz Verkhnego Priirtyshia. Vestnik
arkheologii, antropologii i etnografii, 3 (54), s. 107-118.
Khairedinova, E. A. 2016. Priazhki tipa «Sirakuzy» iz Ker-
chi. Bosporskie issledovaniia, XXXIII, s. 242-265.
Shcheglova, O. A. 2010. Taina «pliashushchikh chelovechk-
ov» i «sledy nevidannykh zverei». Antropo- i zoomorfnye izo-
brazheniia v ranneslavianskoi metaloplastike. In: Peskova,
A. A., Shcheglova, O. A., Musin, A. E. (ed.). Slaviano-russkoe
iuvelirnoe delo i ego istoki. Materialy Mezhdunarodnoi nauch-
noi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia
Gali Fedorovny Korzukhinoi (Sankt-Peterburg, 10—16 aprelia
2006 g.). Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 146-171.
Balint, Cs. 1992. Kontakte zwischen Iran, Byzanz und der
Steppe. Das Grab von Üč Tepe (Sowj. Azerbajdžan) und der
beschlagverzierte Gürtel im 6. und 7. Jahrhundert. Studien
zur Archäologie der Awaren, 4: Awarenforschungen, I, S. 309-
496.
Balogh, C. 2018 (2019). «Eltűntek, mint az avarok…». Avar
kori temető Zamárdi-Rétiföldeken. Budapest; Zamárdi.
Balogh, C. 2021. Kültürlerin buluşmasi — en büyük ve
en zengin avar mezarliрi olan zamárdi-rétiföldek (macaris-
tan) işiрinda erken orta çağ orta avrupa’sinda avar-cermen
kültürel ilişkileri ve kaynaşmasi. In: Akkaya, M. A., Beşalti,
K. (eds.). International archeology, art history and cultural
heritage congress, November 13—14. Adana, s. 16-33.
Bárdos, E. 1996. Az avarkori öntött bronz korongok vise-
leti szokásához a zamárdi avar temető alapjan I. Somogyi
Múzeumok Közleményei, 12, s. 47-106.
Bárdos, E., Garam, É. 2009. Das awarenzeitliche Gräber-
feld in Zamárdi-Rétiföldek. I. Budapest.
Bárdos, E., Garam, É. 2014. Das awarenzeitliche Gräber-
feld in Zamárdi-Rétiföldek. ІІ. Budapest.
Bede, I., Langó, P. 2021. Un assemblage de mobilier cara-
ctéristique des premiers hongrois (Xe siecle) à Aspres-lès-
Corps (Hautes-Alpes). Cahiers LandArc, 42, s. 1-12.
Curta, F. 2009. Neither Gothic, nor Slavic: bow fibulae of
Werner’s class II B. Archaeologia Austriaca, 93, s. 45-77.
Garam, É. 1980. Spätawarenzeitliche durchbrochene
bronzescheiben. Acta Archaeologica, XXXII, S. 161-180.
Garam, É 1995. Das awarenzeitliche Gräberfeld von Tis-
zafüred. Budapest.
Garam, É. 2011. Az avar kori nők csüngős övű viselete a
6—8. században. Archaeologiai Értesítő, 136, s. 63-93.
Hampel, J. 1905. Alterthümer des frühen Mittelalters in
Ungarn. Braunschweig: F. Vieweg und sohn.
Kiss, A. 1977. Avar cemeteries in county Baranya. Ceme-
teries of the Avar period (567—829) in Hungary, 2. Budapest:
Akadémiai Kiadó.
Kovrig, I. 1975. The Tiszaderzs Cemetery. Avar Finds in
the National Mueum, I, s. 210-239.
Rudnicki, M. 2009—2010. Ażurowa tarczka z Kielar. Przy-
czynek do badań nad dalekosiężnymi powiązaniami grupy
olsztyńskiej. Światowit, VIII (XLIX), B, p. 119-137.
Rudnicki, M. 2019. The Olsztyn group in the Early Me-
dieval Archaeology of the Baltic region: The Cemetery at Le-
leszki. East Central and Eastern Europe in the Middle Ages,
450—1450, 52. Gale: Cengage Learning.
Pekarskaja, L. V., Kidd, D. 1994. Der Silberschatz von
Martynovka (Ukraine) aus dem 6. und 7. Jahrhundert. Inns-
bruk.
Zábojník, J. 2010. Zur problematik der zierscheiben des
frühen mittelalters. Terra Barbarica Monumenta archaeo-
logica barbarica, Series Gemina, II, S. 497-505.
Y. V. Volodarets-Urbanovіch
THREE-BEAM TRACERY BADGES
FROM MARTYNIVKA HOARD:
FUNCTIONS AND USE
The paper presents consider of the functional use of
two three-beam openwork badges from the Martynivka
hoard (fig. 1). There are two points of view on the func-
tional use of these products: 1) horse trappings; 2) de-
tails of the belt.
An attempt is made to determine the range of pos-
sible analogies or prototypes of products. All analogies
can be divided into two major groups: 1) on the general
outlines; 2) on the «internal ornamentation».
The first group. An almost complete analogy to the
products from the Martynivka hoard is the decoration
from grave 1, vault 238 of the Luchiste cemetery in the
Crimea (fig. 2) — the last quarter of the 7th century.
The other two analogies come from the Avar ceme-
tery of Pécs-Köztemető, burial 45 (fig. 3), although they
differ in greater finesse. This is the burial of a horse
with trappings. A. Kissa dates this area of the cemetery
within the end of 6th — middle of 7th century.
More distant analogies are two finds (almost com-
pletely identical to each other) from the Luchiste ceme-
tery, from vault 65, grave 2 — the second half of the
7th century (figs. 4—6) and vault 113 — the first half
of the 7th century (fig. 8: 7). A similar badge depicting
a man in the center comes from Cherkasy or Chyhyryn
counties (fig. 8: 8). This find, together with products from
Luchiste, on formal grounds belongs to type IV accor-
ding to E. Garam. On the territory of the Avar Khanate,
similar ornaments are known (figs. 7; 8: 9—12) — Tis-
zafüred, grave 166 and 262, Tiszaderzs, grave 14 and an
accidental find from Hungary.
Second group. Prototypes or analogies for this
group are determined by internal ornamentation. They
can be found among the bronze belt openwork badges of
a number of cemeteries of the Avar Khanate.
The first subgroup — badges with three rays depart-
ing from the central shamrock (fig. 8: 13). The second
subgroup — badges with a triangle in the centre with
three groups of double rays diverging from it in different
directions (fig. 8: 14). The third subgroup — badges with
а circle in the centre and three radial rays (fig. 8: 15).
So, in the second group you can find similar products,
they are very diverse, differ in the design of interior
decoration. There is a difference from the presence of
eyelets. Although finds from Avar cemeteries sometimes
have one eyelet.
In the Avars, the beginning of the existence of such
products falls on the Early Avar period — the second half
of 6th — early 7th century, although most of them in the
Late Avar period — 8th century. E. Garam believes that
these products appear in the Avars from the middle of
the 7th century and continue to exist in the 8th century.
Thus, the three-beam openwork badges from the Mar-
tynivka hoard could have two uses: as details of a horse
harness and details of belt ornaments of a woman’s suit.
Keywords: Middle Dnieper, early middle ages, 6th—
7th centuries, Martynivka hoard.
Одержано 15.05.2022
ВолодАреЦЬ-УрБАноВиЧ Ярослав Володими-
рович, кандидат історичних наук, науковий співробіт-
ник, Інститут археології НАН України, Київ, Україна.
VOLODARETS-URBANOVіCH Yaroslav, Ph. D., Re-
searcher, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-1560-3608, e-mail: volodargrad@ukr.net,
volodarets_urbanovych@iananu.org.ua.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187643 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T14:56:47Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Володарець-Урбанович, Я.В. 2023-01-16T18:41:40Z 2023-01-16T18:41:40Z 2022 Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу / Я.В. Володарець-Урбанович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 333-350. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.23 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187643 904.25(477.46)”653” У статті розглянуто функціональне використання двох трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу. Висловлюється припущення про їх приналежність до деталей жіночого вбрання чи кінського спорядження за аналогіями із могильників Криму та Аварського каганату. Ці прикраси могли мати декоративне призначення. The paper presents consider of the functional use of two three-beam openwork badges from the Martynivka hoard (fig. 1). There are two points of view on the functional use of these products: 1) horse trappings; 2) details of the belt. An attempt is made to determine the range of possible analogies or prototypes of products. All analogies can be divided into two major groups: 1) on the general outlines; 2) on the «internal ornamentation». The first group. An almost complete analogy to the products from the Martynivka hoard is the decoration from grave 1, vault 238 of the Luchiste cemetery in the Crimea (fig. 2) — the last quarter of the 7th century. The other two analogies come from the Avar cemetery of Pécs-Köztemető, burial 45 (fig. 3), although they differ in greater finesse. This is the burial of a horse with trappings. A. Kissa dates this area of the cemetery within the end of 6th — middle of 7th century. More distant analogies are two finds (almost completely identical to each other) from the Luchiste cemetery, from vault 65, grave 2 — the second half of the 7th century (figs. 4—6) and vault 113 — the first half of the 7th century (fig. 8: 7). A similar badge depicting a man in the center comes from Cherkasy or Chyhyryn counties (fig. 8: 8). This find, together with products from Luchiste, on formal grounds belongs to type IV according to E. Garam. On the territory of the Avar Khanate, similar ornaments are known (figs. 7; 8: 9—12) — Tiszafüred, grave 166 and 262, Tiszaderzs, grave 14 and an accidental find from Hungary. Second group. Prototypes or analogies for this group are determined by internal ornamentation. They can be found among the bronze belt openwork badges of a number of cemeteries of the Avar Khanate. The first subgroup — badges with three rays departing from the central shamrock (fig. 8: 13). The second subgroup — badges with a triangle in the centre with three groups of double rays diverging from it in different directions (fig. 8: 14). The third subgroup — badges with а circle in the centre and three radial rays (fig. 8: 15). So, in the second group you can find similar products, they are very diverse, differ in the design of interior decoration. There is a difference from the presence of eyelets. Although finds from Avar cemeteries sometimes have one eyelet. In the Avars, the beginning of the existence of such products falls on the Early Avar period — the second half of 6th — early 7th century, although most of them in the Late Avar period — 8th century. E. Garam believes that these products appear in the Avars from the middle of the 7th century and continue to exist in the 8th century. Thus, the three-beam openwork badges from the Martynivka hoard could have two uses: as details of a horse harness and details of belt ornaments of a woman’s suit. Висловлюю щиру вдячність І. О. Гавритухіну, О. В. Комару, Я. В. Погоральському та А. В. Скибі за надані консультації і зауваження. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дискусії Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу Three-Beam Tracery Badges from Martynivka Hoard: Functions and Use Article published earlier |
| spellingShingle | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу Володарець-Урбанович, Я.В. Дискусії |
| title | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу |
| title_alt | Three-Beam Tracery Badges from Martynivka Hoard: Functions and Use |
| title_full | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу |
| title_fullStr | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу |
| title_full_unstemmed | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу |
| title_short | Про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із Мартинівського скарбу |
| title_sort | про функціональне призначення трипроменевих ажурних блях із мартинівського скарбу |
| topic | Дискусії |
| topic_facet | Дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187643 |
| work_keys_str_mv | AT volodarecʹurbanovičâv profunkcíonalʹnepriznačennâtripromenevihažurnihblâhízmartinívsʹkogoskarbu AT volodarecʹurbanovičâv threebeamtracerybadgesfrommartynivkahoardfunctionsanduse |