До проблеми літописного Білобережжя XIV ст.
У статті розглянуто дискусійну проблему локалізації Білобережжя XIV cт. Звертається увага на тюркську назву ріки Південний Буг — Аксу (Біла Вода). Її береги були місцями традиційних літніх і зимових кочовищ і найважливіших транзитних шляхів. Похід Ольгерда на початку 1360-х рр. було здійснено д...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187644 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 351-378. — Бібліогр.: 198 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187644 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Козубовський, Г.А. 2023-01-16T18:43:37Z 2023-01-16T18:43:37Z 2022 До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 351-378. — Бібліогр.: 198 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.24 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187644 904.4(282.247.318)”13” У статті розглянуто дискусійну проблему локалізації Білобережжя XIV cт. Звертається увага на тюркську назву ріки Південний Буг — Аксу (Біла Вода). Її береги були місцями традиційних літніх і зимових кочовищ і найважливіших транзитних шляхів. Похід Ольгерда на початку 1360-х рр. було здійснено до золотоординських центрів у басейні річок Синя Вода (Гексу) і Біла Вода (Аксу). Розкопки пам’яток золотоординського часу в басейні р. Південний Буг можуть суттєво допомогти у вирішенні низки дискусійних питань історичної географії цього регіону. In the paper the attempt to identify the geographical toponyms and hydronyms of the 14th century is made. It contains an analysis of the hypotheses about the Beloberezhye site of the 14th century in the written sources. Based on the examination of the written, cartographic, archeological and numismatics sources the conception about connection of Beloberezhye with the bank of Southern Bug River is considered. Also, the information about origin of the river name since antiquity till nowadays — Bug (Boh, Bug, Boug, Bohus, Bohem and other), Hypanis, Kouβoũ (Kuvu), Vagosola, Bagossla, Aksu (White Waters) — is discussed. The conception, according to which the Turkik geographical names of the river (Ak Su — White Water) and its banks (Belobereshye — White Banks) were the territory of the traditional summer and winter nomads roamings has been substantiated. Also, the certain aspects of activity of the Tartars emirs Kutlu- Buha, Khadjibej, and Dmytro, and the landscapes of these regions are examined. Important stimulus for development of the trade routes in these regions were the saline in the lower reaches of the Southern Bug and in Black Sea region. Based on the analysis of numismatics sources the author concludes that in the first part — mid-14th century the trade route in Southern Bug basin was one of the main transit trade routes in the West territory of Golden Horde. The finds of the silver and copper coins of the mid-14th century marked the most important centers in the Bug River region. After the victories of Lithuanian Prince Olgerdas over the Hordes in 1362 at the Syny Vody (Gek-su) and Bili Vody (Ak-su) Rivers the economic resources of the Western Hordes were considerably reduced. According to archaeological and numismatic data, Torhovytsia on the Siniukha River was an important center in the mid-14th century but was destroyed in the beginning of the 1360s. The issues of historical geography, many of which can be solved by assistance of systematic archaeology research of the Golden Horde centers in the Southern Bug River basins are discussed in the paper. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дискусії До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. On the Issue of Annalistic Beloberezhye of the 14th Century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. |
| spellingShingle |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. Козубовський, Г.А. Дискусії |
| title_short |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. |
| title_full |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. |
| title_fullStr |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. |
| title_full_unstemmed |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. |
| title_sort |
до проблеми літописного білобережжя xiv ст. |
| author |
Козубовський, Г.А. |
| author_facet |
Козубовський, Г.А. |
| topic |
Дискусії |
| topic_facet |
Дискусії |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On the Issue of Annalistic Beloberezhye of the 14th Century |
| description |
У статті розглянуто дискусійну проблему локалізації Білобережжя XIV cт. Звертається увага
на тюркську назву ріки Південний Буг — Аксу (Біла
Вода). Її береги були місцями традиційних літніх
і зимових кочовищ і найважливіших транзитних
шляхів. Похід Ольгерда на початку 1360-х рр. було
здійснено до золотоординських центрів у басейні річок Синя Вода (Гексу) і Біла Вода (Аксу). Розкопки
пам’яток золотоординського часу в басейні р. Південний Буг можуть суттєво допомогти у вирішенні низки дискусійних питань історичної географії цього регіону.
In the paper the attempt to identify the geographical
toponyms and hydronyms of the 14th century is
made. It contains an analysis of the hypotheses about
the Beloberezhye site of the 14th century in the written
sources. Based on the examination of the written, cartographic,
archeological and numismatics sources the
conception about connection of Beloberezhye with the
bank of Southern Bug River is considered.
Also, the information about origin of the river name
since antiquity till nowadays — Bug (Boh, Bug, Boug,
Bohus, Bohem and other), Hypanis, Kouβoũ (Kuvu),
Vagosola, Bagossla, Aksu (White Waters) — is discussed.
The conception, according to which the Turkik
geographical names of the river (Ak Su — White Water)
and its banks (Belobereshye — White Banks) were
the territory of the traditional summer and winter
nomads roamings has been substantiated. Also, the
certain aspects of activity of the Tartars emirs Kutlu-
Buha, Khadjibej, and Dmytro, and the landscapes of
these regions are examined. Important stimulus for development
of the trade routes in these regions were the
saline in the lower reaches of the Southern Bug and
in Black Sea region. Based on the analysis of numismatics
sources the author concludes that in the first
part — mid-14th century the trade route in Southern
Bug basin was one of the main transit trade routes in
the West territory of Golden Horde. The finds of the
silver and copper coins of the mid-14th century marked
the most important centers in the Bug River region.
After the victories of Lithuanian Prince Olgerdas over
the Hordes in 1362 at the Syny Vody (Gek-su) and
Bili Vody (Ak-su) Rivers the economic resources of the
Western Hordes were considerably reduced. According
to archaeological and numismatic data, Torhovytsia
on the Siniukha River was an important center in the
mid-14th century but was destroyed in the beginning of
the 1360s.
The issues of historical geography, many of which
can be solved by assistance of systematic archaeology
research of the Golden Horde centers in the Southern
Bug River basins are discussed in the paper.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187644 |
| citation_txt |
До проблеми літописного Білобережжя XIV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 351-378. — Бібліогр.: 198 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kozubovsʹkiiga doproblemilítopisnogobíloberežžâxivst AT kozubovsʹkiiga ontheissueofannalisticbeloberezhyeofthe14thcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T21:10:19Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:10:19Z |
| _version_ |
1850551757077217280 |
| fulltext |
351ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
УДК 904.4(282.247.318)”13” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.24
Г. А. Козубовський
до проБлеМи літописного
БілоБереЖЖЯ xIV cт.
У статті розглянуто дискусійну проблему ло-
калізації Білобережжя XIV cт. Звертається увага
на тюркську назву ріки Південний Буг — Аксу (Біла
Вода). Її береги були місцями традиційних літніх
і зимових кочовищ і найважливіших транзитних
шляхів. Похід Ольгерда на початку 1360-х рр. було
здійснено до золотоординських центрів у басейні рі-
чок синя Вода (Гексу) і Біла Вода (Аксу). Розкопки
пам’яток золотоординського часу в басейні р. Пів-
денний Буг можуть суттєво допомогти у вирішен-
ні низки дискусійних питань історичної географії
цього регіону.
ключові слова: Білобережжя, Південний Буг,
XIV ст., Біла Вода (Аксу).
згідно Рогозького літопису въ лъто 6871:
«…тое же осени Ольгерд синю воду и Бълобе-
режіе повоевалъ» (ПСРЛ 1922, стб. 75). Напри-
кінці 1520-х рр. цю інформацію було повторено
з незначними змінами в Никонівському зводі:
«Того же лъта князь великій Литовский Оль-
гердъ Гедименовичъ синюю Воду и Бълобе-
режіе повоева» (ПСРЛ 1897, с. 2; Шабульдо
2000, с. 57). білорусько-литовські літописи та-
кож розповіли про цю битву і назвали імена
трьох татарських князів: «князь великии Ол-
гирд… побиль татар на синеи воде, трех бра-
товь: князя хачебея а Кутлубуга и Дмитрия»
(ПСРЛ 1980, с. 74, 66, 186).
Уже кілька століть дослідники намагають-
ся з’ясувати місце знаходження зазначених
топонімів. Останні десятиліття спостерігаєть-
ся значне збільшення праць українських і за-
рубіжних дослідників, дотичних до битви біля
Синіх вод. Серед розглянутих в них тем — і
можлива локалізація літописного білобере-
жжя. значна кількість подібних топонімів на
території України дає можливість для вели-
кої кількості гіпотез про локалізацію цієї міс-
цевості. Свого час М. Дашкевич нарахував до
10 подібних топонімів і зазначив, що ця назва
могла відноситися до кількох місцевостей. (бар-
сов 1865, с. 19—20; Дашкевич 1876, с. 14—15).
з цим погодився Н. Молчановський (Молча-
новский 1885, с. 27), а також частина сучасних
дослідників (ред. Стрижак 1985, с. 27).
в. Антонович назвав білобережжя як кін-
цеву мету Ольгердового походу — Дніпровсь-
ке надріччя від порогів до гирла (Антонович
1885, с. 127—128). М. Грушевський поєднав
білобережжя джерел Х і ХІV ст. Коментуючи
кампанію Ольгерда, дослідник зазначив, що
«білобережжем... звало ся побереже Дніпра по-
низше Київа й аж до самого устя» (Грушевсь-
кий 1991, с. 290, 477; Грушевський 1993, с. 82).
Українські археологи, як і Ф. брун, «білобе-
режжя» пов’язують із «барбезе» («barbarese»)
італійських портуланів XIV—XV ст. і локалі-
зують на правому березі лиману від Аджигола
до березані, але залишають це під питанням
(буйських, Ієвлєв 1991, с. 101). Або ж — локалі-
зують у районі березанського лиману (болтрик
2003, с. 48—50). Ф. брун вважав, що в італійців
у слові «barbarese» перша літера «л» замінилась
літерою «р» та розміщував «білобережжя» біля
березанського лиману, але звернув увагу, що
крім берегів лиману, ця назва могла означати і
береги самого Бугу (брун 1865, с. 12; брун 1880,
с. 19, 25, 168). М. болтенко, коментуючи «бар-
барезе» чи «барберезе» італійських портуланів
XIV ст., звернув увагу на район о. березань
та протилежне йому місце на Сосицько-бере-
занському лимані. Дослідник зазначив, що в
другій частині італійської назви не важко роз-
пізнати сучасну назву о. березань, а в цілому © Г. А. КОзУбОвСЬКИй, 2022
352 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
білобережжя наших літописів. він також звер-
нув увагу на фракійське «берксана» — «висо-
ке місце», височінь, гора, на противагу долу,
«подільська земля», низу, низової частини,
широкого причорноморського степу на шляхах
«у лукоморья зеленого…». А також, «Очевидно,
Березань, — геологічно крайній східний вихід
одеського вапняку — мислилась як головний
вузловий пункт всього Білобережжя, “білого”
або вільного берега прилиманної частини пів-
нічно-західного Причорномор’я, що замикала-
ся на заході таким самим “Білим” або вільним
містом Аккерманом-Білгородом» (болтен-
ко 1947, с. 39, 43—44, 50). Або ще як світлий,
східний, сонячний острів. Дослідник також не
виключав для пізніших часів розширення ро-
зуміння терміну білобережжя, як позначення
вапнякового берега всього виходу т. н. одесько-
го вапняку (болтенко 2009, с. 339—340).
У сучасних дослідженнях «barbarexe» серед-
ньовічних портуланів (фіксують біля 60 варіан-
тів написання, серед них і «balbarasa» (1639 р.)
пов’язують із мисом Аджияск — в гирлі захід-
ного рукава Дніпра (сучасний березанський
лиман). Але звертають увагу, що на значній
частині карт XV ст. топонім barbarexe позна-
чений (помилково) у районі західного гирла
ріки — сучасний Тилігульський лиман (Горде-
ев, Терещенко 2017, с. 378—379).
У ґрунтовній мовознавчій праці, присвя-
ченій давньоруському літописному білобере-
жжю пропонується висновок, що давньоруське
«низове бълобережье» є слов’янською калькою
не збереженої субстратної назви Північного
Причорномор’я й віддзеркаленням традиції
називати Північне Причорномор’я білою, світ-
лою стороною. Але зауважується, що саме яви-
ще, де простежується вказівка на колір, було
запозичене від східних народів: біла, західна
Куманія і чорна, Східна Куманія (Карпенко
1986, с. 43—44).
за Я. Дашкевичем: «Білобережжя, яке зга-
дується в деяких редакціях літопису як об’єкт
походу литовців 1362/1363 р., це, треба дума-
ти, сучасне дністрове Побережжя на Поділ-
лі... Побережжя до недавніх часів це місцевість
між Мурафою, Кодимою, Богом і Дністром»
(Дашкевич 2006, с. 115).
О. Галенко пов’язав цю назву відповідно до
східної степової традиції системи орієнтації —
позначати кольорами сторони світу. білий колір
позначав захід, а синій — схід; у XIV ст. біло-
бережжя відносилося до земель, що простяга-
лися від західного правого берега Дніпра аж до
Дністра. Дніпро був головним орієнтиром у цій
орієнтації (Галенко 2005, с. 140—141). Ф. Ша-
бульдо визначає білобережжя як місцевість на
чорноморському узбережжі між гирлами Дніп-
ра і Південного бугу (Шабульдо 2013, с. 83).
за джерелами XVI—XVII ст. топонім білобе-
режжя локалізують на правому березі Дніпра,
на ділянці довжиною близько однієї милі на
північний схід від чигирина (нині затоплено
Кременчуцьким водосховищем). звертається
увага, що мова йде саме про дніпровське бі-
лобережжя та припускається, що воно й є од-
ним із топонімів, зазначених у літописі про
виправу Ольгерда (Гедзь 2012). Топонім також
локалізується на 6 миль нижче черкас, чи як
місцевість уздовж Дніпра, поблизу впадіння в
нього річки Тясмин (Козир, чорний 2012, с. 18).
за однією з останніх праць, білобережжя —
«лівобережна частина нижньої течії Дніпра
(XIV ст. — 1600)» (Лисецкий 2021, с. 8).
Крім білобережжя, джерела фіксують назви:
білий берег, білі береги. 1401 р. подільський
князь Свидригайло видав грамоту на с. Козлов
і «луку нижче білих берегів» (не ідентифіко-
вано; Полехов 2015, с. 511—512). бояри єрші
в другій половині XV ст. володіли Могилами
й білим-берегом (за М. Грушевським — Дніп-
ровським побережем, очевидно — понизше
Роси). Свого часу М. Грушевський звернув ува-
гу на цей білий-берег і білобережжя (шість
миль нижче черкас; Грушевський 1995, с. 17,
249, 592). в сучасних дослідженнях наводяться
аргументи, що біл-берег (село десь на Канів-
щині, можливо близько від Мошнів, яке пізні-
ше зникло) і урочище білобережжя на лівому
березі Дніпра в районі Кременчуцького водо-
сховища (у районі Городища-Градицька) — це
різні топоніми (жарких 2013, 152, 276—277).
«Список русских городов дальних и ближних»,
складений між 1387 і 1392 рр., в 1394—1396 рр.
за одними дослідниками чи 1374/1375 рр. за ін-
шими (огляд датування див. Тихомиров 1979,
с. 87; Кузьмин 2019, с. 151—154), згадує м. бе-
лобережье серед міст у переліку — «А се Литов-
ские». белобережье згадується поруч із такими
містами як Ржищев, Самара, броницарев (чи
брони, Царев (?). Свого часу М. Тихомиров,
вірно визначивши розташування абсолютної
більшості згаданих у Списку міст, зазначив,
що залишається невстановленим місце розта-
шування наступних міст: «…Ерусалимъ, Ржи-
щев, Белобережье, самара, Брони Царев или
Броницарев» (Тихомиров 1979, с. 95, 117).
з контексту літописного повідомлення зро-
зуміло, що повоювання Синіх вод і білобере-
жжя усвідомлювалися як пов’язані між собою
і синхронні чи майже синхронні події. Тому
видається логічним шукати білобережжя поб-
лизу Синюхи чи Південного бугу. в існуючій
історіографії є кілька версій про походжен-
ня назви однієї з найбільших водних артерій
України р. Південний буг (бог, бъгъ, бъоугъ,
Buh, Boh, Bog, Bohus, Bohem та ін.). Серед
основних називають: від готського «bougs» —
вигін, від глагола «biugan» — гнути, герм.
«baki», нім. «Bach» — струмок, або «біг» «течія»
і «Bach» «струмок» (Лисецкий 2021, с. 14). Або
пов’язують з інд.-європ. «bheug (h)» (гнути) із
значенням «кривий, звивистий». Також — і з
давньопівнічнопонтійського кореня «kǖb (h)» —
353ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
«вигнутий» (як i для р. Кубані) (Шрамм 1997,
с. 65, 103). При цьому звертають увагу на сло-
во багно «болото». Римський географ Помпоній
Мела (І ст. н. е.) стверджував, що Гіпаніс виті-
кає з великого болота (Лисецкий 2021, с. 14).
Також фіксують явні паралелі з доіндоєвро-
пеським грецьким словом paga / pege / byge —
«джерело», причому не тільки для самого Пів-
денного бугу й пов’язаних із ним гідронімів
бугар, бужок, а й для таких як бухеники, бу-
шинка, Поха (Мосенкіс 2002, с. 93).
Джерела зберегли велику кількість назв
для цієї ріки в греко-латинський писемності:
«Υπανις / Hypanis» (Гіпаніс; починаючи від Ге-
родота, V ст. до н. е.), «вoγũ» (грець.), «Κοűφις»
(пов’язується з готським посередництвом),
печенізьким «Κοuβοũ» (Kuvu) (Шрамм 1997,
с. 62, 23). «вагассола» (Vagosola), «багассола»
(Bagossola) — у римських авторів, «Куву» — у
печенігів (Κουβου, грець., чи місцеве індоарій-
ське «Kuba» (за О. Трубачевим; Лисецкий 2021,
с. 14). Існує точка зору, що в давнину верхня й
нижня частини цієї ріки по-різному називали-
ся: слов’яни, що просунулись до гирл Дністра
і Південного бугу, змінили свої давні найме-
нування на назви, які використовувалися в її
нижній течії (Шрамм 1997, с. 102, 63). запропо-
новано і різноманітні народні тлумачення цьо-
го гідроніма, в тому числі і від «збіжжя» (воро-
на та ін. 2009, с. 6—8).
Але ще дослідники та мандрівники ХVІ—
ХІХ ст. звернули увагу, що у середньовічних
кочовиків України р. Південний буг називала-
ся Ак-су (біла вода) та вказали на значну кіль-
кість річок із такою назвою на Сході (Тунманн
1991, с. 50; Семенов 1863, с. 326, 35—36; брун
1880, с. 19; Эварницкий 1898, с. 141). До річ-
ки Ак-су (бугу) тікали бунтівники ногайці від
кримського хана Девлет-Гірея, тут на березі
Ак-су — Південного бугу ногайські князі вла-
штували нараду з приводу своїх подальших дій
у цій боротьбі (Смирнов 1887, с. 681, 720). Ак-Су
(біла вода), як і Гіок-су (Синя вода), були доб-
ре відомі в Прибужжі ще наприкінці XVIII cт.
в документі 1779 р.: «Въ 8-ми часахъ разсто-
няиемъ отъ Ghaivaresi противу крепости Оре-
ла на польскихъ и российскихъ границахъ, где
соединяются реки Гіокъ-су и Акъ-су есть одна
деревня, именуемая Havlita, состоящая въ 15
или же въ 16 домахъ подданыхъ молдавской
націи…». Або «В 4-хъ часахъ отъ Bagzeli при
реке Акъ-су есть деревня acmesit, где поныне
видны знаки Акъ-Мечета...» (Дубровин 1887,
с. 278—279). Про те, що в XVII cт. і середня
течія Південного бугу в районі Ладижина та-
кож звалася Аксу, згадав челебі (челеби 1961,
с. 90).
Середньовічні автори знають Аксію-ріку
(Axiacis fluminis; Ян Анжей Красінський
(1550—1612). Або за С. Сарницьким (бл. 1532—
1597): «Бог ріка 50. 52. Аксій загалом старо-
давніми звалася, деякі Гіпанісом уважають,
ґрунтуючись, як стверджують, на думці Ге-
родота…» (пер. за вирський 2008b, с. 15, 26,
32, 43; дослідник вважає, що «Aхiacum» треба
читати «Axia cum», с. 73, 112). Я. Дашкевич,
коментуючи повідомлення середньовічних ав-
торів і картографів про ототожнення Аксіаце-
са з богом, зауважив, що на це вплинула (по-
милково) тюркська назва богу — Ак-су, тобто
біла вода. Учений звернув увагу, що С. Мюн-
стер деформував на Аріацес (Ariaces), а інші
на Артацес (Artaces). Пізніше Аріаско (Ariasco)
cтала назвою лівої притоки Дністра. Ассака,
Аксіакус, Аксіацес (Assaca, Axiacus, Axiaces)
почала витікати з Тилігульського озера, а під
назвою Асіак (Aciah) — із Куяльницького. Уче-
ний вважав, що з огляду на реалії більше рації
є в ідентифікації Аксіацеса з Тилігульським
лиманом (Дашкевич 1990, с. 160). в сучасних
дослідженнях звертається увага, що в середнь-
ому гідроніми регіону в минулому мали по чо-
тири географічні назви, але й значна кількість
має 7—13 варіантів; найбільша кількість змін
у назвах присутня у Тилігульського лиману,
річок черталка, березань, Арбузинка. У р. чи-
чиклії зафіксовано — 26 варіантів (Лисецкий
2012, с. 5—6). зв’язок індоарійського місцевого
Акsi-Ak (Очаків; за О. Трубачовим) з Аксиак
(Axiacus; Помпоній Мела, І ст. н. е.) (або рікою
Тилігул і її лиманом) пояснюють випадковіс-
тю — співзвуччам (Лисецкий 2021, с. 675). Але
не можна виключити, що в зазначеному регіоні
існувало кілька гідронімів, що завдячували у
своїй назві білому кольорові, а також, що час-
то менші ріки та притоки отримували близь-
ку чи споріднену назву основної ріки. Певно,
частина гідронімів із подібною назвою вже не
існує на карті України. в топоніміці Середньої
Азії доволі часто зустрічається «Ак-сай» — наз-
ва місцевостей, пасовиськ, а також невеликих
гірських річок. в сучасній географічній номен-
клатурі «сай» («saj») використовується у значен-
ні — висохле русло ріки, галька, мілина (Камо-
лиддин 2006, с. 33—34, 56, 60—61, 79, 84—85).
Ф. брун звернув увагу, що на карті вітсена
назва Південного бугу ще й пояснена — Aksu
«alias wit-water» (Ochsű — Aksu; рис. 1). Ко-
ментуючи назви «Аксу» і «Оксъ», учений при-
пускав, що «Оксъ» означало яку-небудь річ-
ку по сусідству з бугом і Дніпром, чи скоріше
одну з цих річок (брун 1879, с. 88; 1880, с. 19,
25, 168). Шарль де Пейсонель на своїй карті
1765 р. позначив три назви Південного бугу:
«le Bog», «en Turc. Aksou», «Axiaces Fl.» (рис. 2;
Peyssonnel 1765, p. 107, pl. 3). Дослідник дав
своє пояснення цьому: «слід обов’язково до-
тримуватися [припущення], що Буг — це Ак-
сіак древніх. Турки насправді іменують його
Аксу, що є не що інше, як назва Аксіака, з якого
вони, за своєю звичкою, вивели багатозначне
ім’я, що означає біла вода» (Peyssonnel 1765,
p. 152; Сапожников, Полевщикова 2005—2009,
с. 472).
354 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
Ак-су (біла вода) і Гьок-су (Синя вода) висту-
пають визнаними гідронімами в офіційних до-
кументах XVIII ст. (Крикун 2012, с. 312, 317,
323, 329; Середа 2015, с. 75). Ак-су (тюрк. біла
вода) як назва ріки надзвичайно поширено в
місцевостях, де говорять на тюркських мовах.
зазвичай так називають основну частину —
первинне русло, але й окремі річки й ручаї теж
називають — Аксу. Нерідко ця назва перехо-
дить і на міста й поселення при відповідних рі-
ках (бартольд 1965, с. 316). Аксу (тюрк.), Агсу
(туркм.), Ахсу (азербайдж.) — дослівно біла,
чиста вода. На Сході гідроніми Аксу пов’язують
із високими горами, що несуть сніги й льодови-
ки і не характерні для сухих і пустинних гір.
Такі назви часто зустрічаються серед гідронімів
Казахстану, Узбекистану, Киргизстану, Татар-
стану. в цих же регіонах часто зустрічаються
топоніми «Аксум» — білі, чисті піски (Мурзаев
1984, с. 34). в давньотюркській мові «ак» мало
й іншій зміст — текти, протікати, литися. Гід-
роніми «Аксу» розглядаються як композити на
основі словосполучення, що містять «ак» з ети-
мологічною семантикою «текти», пізніше — «бі-
лий», і «су» — вода, буквально «вода, що тече»
(Мурзаев 1974, с. 285; Мурзаев 1984, с. 34; Лу-
чик 2015, s. 59). в середньовічних джерелах —
Південний буг також позначено як вода буг
(челебі, 1657), белые воды (1753) (Лисецкий
2021, с. 15). На крайньому заході Монголії
тюркські топоніми зустрічаються поруч із мон-
гольськими, нерідко створюючи подвійну но-
менклатуру: Цагаан-Гол і Аксу (Мурзаев 1974,
с. 244). Цікаво, що в Середній Азії переселенці
зі Східної європи узгоджували місцеві топоні-
ми зі зрозумілими ім назвами. за описом одно-
го з європейських мандрівників — Г. Лансдела
(1880-і рр.), в Киргизстані, біля укріпленого
пункту Ак-су, знаходилося село біловодське з
вихідцями з воронежа й України (Турдалиева
2009, с. 117).
Різні дослідники надають певний пріоритет
у визначенні первинної основи у виникнен-
ні подібних топонімів: за назвами гідронімів,
кольором чи якістю води, рельєфом, виходом
порід, спорудами (Янко 1998, с. 47), відповід-
ною кольоровою орієнтацією народів та ін. Су-
часні дослідники пояснюють тюркську назву
Південного бугу тим, що при переправах через
річки на порожистих ділянках вода піниться й
різко виділяється білим кольором між порога-
ми (Денисик, Лаврик 2018, с. 5). звертає увагу
й спостереження, що літом ропа солених озер
може видаватися синюватого, зеленуватого,
слабо-малинового, жовтого чи чорного кольо-
ру, а також, що на Сході багато соляних озер
отримали свою назву від кольору ропи (Дзенс-
Литовский 1957, с. 52). Не виключено, що саме
з цим пов’язана згадка у С. Сарницького назви
Сині води в гирлі борисфена (або Аджигольсь-
ке озеро за Ф. бруном; брун 1853, с. 451 Луцке-
вич 2019, с. 612). Повідомлення С. Сарницького,
як і згадки в турецькому джерелі XVII ст. про
зелену (блакитну / синю) долину, дають певні
підстави для сумнівів щодо локалізації Синь-
оводської битви (вирський 2008а, с. 205—206).
Але так могли розрізняти солоні озера, місця
солончаків за кольором, відтінками ропи. Ніко-
лас вітсен, описуючи солоні озера в басейні Ір-
тиша наприкінці XVII ст., звернув увагу на їх
кольорові назви: «інше озеро,… назване через
свій колір білі води. Воно теж солоне, через
що з’являється його біла окраїна». він також
пояснив білий колір берегів Каспійського моря:
«земля, особливо біля моря, солонувата, і ба-
гато земель в околицях вранці ніби покриті
сіллю. Ця роса… солонувата біла речови-
на, яка висить над землею й травою і від сон-
ця знову випаровується» (витсен 2010, с. 269,
702). вважається, що колір або гамма солоної
води залежить від виду одноклітинної водо-
рості, що живе у водоймі, а також залежить від
концентрації ропи, пори року (Иванова 2010,
с. 69, 80). за описом бессарабії 1816 р., при-
рис. 1. Південний буг на карті Н. вітсена (за Witsen
1705)
рис. 2. Південний буг на карті Шарля де Пейсоне-
ля (le Bog, en Turc. Aksou, Axiaces Fl; за Peyssonnel
1765)
355ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
морські озера вкриваються сіллю товщиною у
два вершка. Цю сіль збирали й складали на
березі в кришталеві гори. Навіть у прісновод-
ного Катлабухського озера в жару прибережна
смуга біліє від випарювання солі (Руссев 2018,
с. 184, 187).
Дослідники звертають увагу і на надзвичай-
ну поширеність домобудування в буго-Дніст-
ровському міжріччі з використанням кременевої
крейди, м’якого кремністого пісковику зеленува-
того, а в сухому вигляді — зелено-білого кольору
(выржиковский 1930, с. 19). згідно з місцевим
церковним літописом, одна з річок, що впадає
в р. Дністер — річка Молокиш, аналогічно до
р. білоче, отримала свою назву від повенів, коли
вода стає як молоко біла. Гори по бокам долини
вкриті білою глиною, із якої людність виробляє
особливої форми «малаї», та камінням рішь.
Хати в селах побудовані з однакових каменів —
«скрізь камінь, білі малаї поскладувані у вели-
кі купи» (Карачківський 1929, с. 180—182). за
донесенням Катеринославського намісника до
Катерини ІІ (1792 р.), житла на берегах бугу
й Дністра були побудовані з білого вапняку і
минулими мешканцями (Скальковский 1850,
с. 50—51). Шлях від Парутина до Миколаєва по
правому берегу Південного бугу також вражав
мандрівників (П. Кеппен) білим кольором. біло-
го кольору були церква, млини і сам берег бугу.
біла церква, яку пов’язують із богоявленською
слободою, знаходилась в 12 км від Миколаєва
на лівому березі бузького лиману і вважаєть-
ся заснованою в XIV ст. Свою назву отримала
від церкви, яку і згадує П. Кеппен (Назарчук
1999, прим. 25). за А. Мейером, береги бугу ви-
давалися зовсім білими від квітів (Мейер 1794,
с. 189). Свого часу ю. венелін звернув увагу на
колір Киликійського лиману під час своєї по-
дорожі з Одеси до варни: лиман видавався з
корабля зовсім білим, наче вкритим снігом у
червні 1830 р. він вважав, що саме таким його
бачили й у найдавніші часи грецькі матроси і
що через цей обман зору отримала свою назву
біла ріка на Дунайсько-бесарабському березі
(венелин 1847, с. 27—28). Але такими могли ба-
чити грецькі матроси й береги біля гирла бугу.
На Сході білий колір вважається уособлен-
ням усього чистого, священного, величного,
благородного. До недавнього часу монгольські
і тюркські народи Сибіру приносили в жертву
богам тварин білої чи світлої масті, їх боги і
герої їздили на конях білої масті (Сюлбэ 2004,
с. 16). звертається увага на зв’язок білого, чис-
того, благородного з тотемним оленем — ос-
новною тотемною твариною західних тюрків.
Транслітерація одного з найдавніших руніч-
них написів на іртишському кістяному аму-
леті «Олень» (V—VI ст. до н. е.) складається з
двох рядків : (1) «аq» білий (2) «sїgїn» «олень»,
марал-самець. в реконструкціях протюрксь-
кої духовної культури «білий Олень = Сонце»,
з яким пов’язували усілякі блага людині. До
недавнього часу елементи тотемізму, пов’язані
із шануванням предка — звіра зберігалися у
якутів, алтайських тюрок, тувинців, хакасів,
киргизів, казахів, туркмен та ін. Один із духів-
покровителів казахського шамана має назву
«Акмарал» («білий олень»). Тотемна назва
киргизького роду «Бугу» — «Олень». Тюркське
слово загадкового походження, що визначає
самця благородного оленя — бугу (у киргизьк.
і узбек. мовах), буги (у казах. і каракалп.), буга
(в уйгурськ.), буг (у тунгус. (евенк.) (Аманжолов
2003, с. 194—195; Каиржанов 2013, с. 28—31).
Монголи, що жили в північно-західних гірських
районах Монголії, також розводили північних
оленів. Північний олень, що розводився деяки-
ми племенами дархатів, в халха-монгольській
мові називався «цаа буга», в давньописемній
монгольській мові цьому словосполученню
відповідає «ča buγu». в ньому елемент «ča» —
«белеть». Слово «buγu» означає олень, марал,
ізюбр, знаходить свою паралель у давньо-тюрк
«buγu» — олень (Рассадин 2015, с. 109—110). У
багатьох сучасних східних народів: буга / бука /
бога — бик, але у частини — бугу / буги — лось,
олень (Шипова 1976, с. 89). Найбільше плем’я
(«поколение») правого крила кара-киргизів —
бугу, кочувало на Тянь-Шані та частині Па-
мірської гірської системи і складалося з 15,
111 кибиток. вважається, що більшість назв
поколінь чи головних родових союзів були при-
несені із Саян, оскільки на Тянь-Шані лосі не
водяться, а племена мають відповідні назви:
«багиш» (одне з головних племен) — «лось»,
«сарабагиш» — «жовтий лось» До складу кара-
киргизів також долучають племена кипчаків,
найманів, аргин та джагатайських монголів
(Аристов 1896, с. 396). Киргизьке плем’я бугу
(bogu, boghu) фіксується у європейських ман-
дрівників ХІХ — початку ХХ ст. (Турдалиева
2009 с. 266). частиною дослідників тюрко-мон-
гольський етнонім найман / майма (майман)
пов’язують із майма — північний олень у ко-
согольских урянхів. Кочівля найманів доходи-
ли до р. Орхона, до тих міст, де була заснова-
на столиця Монгольської імперії Каракорум.
Після поразки від чингиз-хана більша части-
на тюрків-найманів була відкинута на захід,
інші — омонголені. На початку ХІІІ ст. омо-
нголені наймани згадуються серед найбіль-
ших монгольських племен (Молчанова 1979,
с. 259—260, 268). значна кількість топонімів
на території Криму: Онгар-Найман, Кара-
Найман, Арс-Найман та ін. (Маркевич 1928,
с. 10), дозволяє припускати, що наймани скла-
дали значну кількість монгольського війська в
Причорномор’ї. Пара «першопредків монголів»
(вовк і олень) розглядається як виразники двох
груп монголів, де вовкам відповідали самки
оленя. Останні, у свою чергу, повинні були
представляти рід свого батька — оленя, який
позначається як буху (buqu). Реконструюється
синонімічний ряд: гоа (самка оленя) — кият =
356 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
буху / буха, що відтворює поділ монголів на дві
групи, спрямовані на легітимність влади чин-
гізхана і його нащадків. Також допускається
синонімічність buqu i buqa (бик — самець оле-
ня) (Крадин, Скрынникова 2006, с. 188, 196).
Буга — бик, а також олень розглядаються за-
гальноалтайською лексичною основою, форма
буга в застосуванні до оленя може бути резуль-
татом фонетичної подібності назв і часткової
однорідності господарської функції цих тварин
(Севортян 1978, с. 230—232).
На початку ХХ ст. на р. Буг у Монголії була
ставка хана одного з племен — кобдоських
дербетів. варто уваги, що назви деяких мон-
гольських дербетовських родів мають аналогії
серед астраханських калмико-дербетів (влади-
мирцов 2002, с. 76).
Привертають увагу мідні анепіграфічні золо-
тоординські пули кінця ХІІІ ст. кримського по-
ходження із зображенням оленя і джучидської
тамги (рис. 3: 1), а також зауваження сучасного
дослідника про те, що у світоуявленні тюрксь-
ких народів олень грав особливу роль і його зоб-
раження — основний мотив кістяних обкладок
колчанів із поховань Нижнього Поволжя, Пів-
нічного Кавказу і Північного Причорномор’я
(Лебедев 1990, с. 150). в кількох похованнях
кістяні обкладки зафіксовані разом із срібними
й мідними джучидськими монетами (в одному
випадку продатовані початком XIV ст.). Фік-
сується поширеність подібних кістяних обкла-
док і в Подніпров’ї, Побужжі та Подністров’ї.
Одна з таких обкладок з оленем походить із
розкопок біля с. Ковалівки, Миколаївської обл.
(рис. 3: 3—5; Малиновская 1974, с. 134, 138—
139, 159, № 45, табл. ХІІІ). Для першої поло-
вини XIV ст. дослідники фіксують значну кон-
центрацію поховальних пам’яток у межиріччі
Дністра і Південного бугу. Типологічно близь-
кою до поховань у районі березанського лиману
вважається тираспільська група, що датується
монетами Тулабуги (1287—1290), Токти (1291—
1313) і Узбека (1313—1341). Тираспільська
група, яку пов’язують із чорними клобуками,
нараховує 49 поховань в курганах, в 7 з яких
знайдені монети 681—729 р. г. (1282/1283—
1328/1329) (Руссев 1999b, с. 385—387). значна
концентрація поховань у регіоні пов’язується з
волею Токти, який наказав розбитим на Куган-
лику кочовикам «ногаївцям» відкочувати в цей
регіон, або з часу боротьби Ногая й Токти, коли
темник перемістив свої орди на схід від Дніст-
ра (Добролюбський, Смирнов 2011, с. 83—85).
Переміщення центру ногайців на схід у район
сучасного Тирасполя також датують, у зв’язку
з передачею портових міст Ногая болгарському
царю, початком XIV ст. (Руссев 1999b, с. 385—
387). Появу кістяних обкладок у пониззі Дніп-
ра відносять до надходжень шовковим шляхом
із Поволжя, як і поховання кочівницької знаті
в буго-Дністровському межиріччі із залишка-
ми тканин китайського виробництва (датовані
20—40-ми рр. XIV ст.). вважається, що подіб-
ні речі осідали в пунктах на перевозах на ве-
ликих ріках, що виконували роль своєрідних
торжищ-базарів, і далі розповсюджувалися
серед кочовиків (єльников 2010, с. 68, 71). До
монетного карбування Криму монети з оленем
(3—5 екземплярів на кінець ХХ ст. за в. П. Ле-
бедєвим) віднесено за припущенням, оскільки
вони зафіксовані лише серед кримських знахі-
док, і відсутні серед опублікованого матеріалу
з інших ординських городищ (Лебедев 1990,
с. 150; 2000, с. 56). Напевно, оленя розміщено і
на одному з типів пулів із легендою Орда / Му-
аззам в дуговій рамці (Федоров-Давыдов 2003,
с. 216, табл. ХХХ, № 436).
С. Мишецький, який у 1736—1740 рр. пе-
ребував на запоріжжі, на перше місце серед
звірів, що ловляться на обох боках Дніпра і на
островах, поставив оленів: «олені, вовки, лиси-
ці, зайці, борсуки, видри, дикі кози, дикі кішки,
дикі кабані, дикі коні» (Мышецкий 1847, с. 34).
У ХVІ ст. у М. броневського олені згадуються
в Очаківських степах, на Кінбурській косі та
Кримських горах. У сучасних коментаріях до
твору М. броневського звертається увага, що в
його описах може йтися лише про благородного
оленя, адже олень — це звір переважно лісо-
вий (жарких 2004, с. 346).
бугути — назва гір на південному сході Ка-
захстану, від давньотюркської «бугуту» — оле-
няча гора. Існує пояснення буги від гірської
трави, букв. самець оленя. «бугили» — назви
багатьох перевалів і гір у значенні: місце, де во-
дяться олені. бугумуіз (досл. «оленячі роги») —
сідловина, перевал через гори — пояснюється
рис. 3. Образ оленя: 1 — мідна золотоординська
монета з оленем; 2 — мідна золотоординська моне-
та з оленем (?); 3—5 — кістяні обкладки з оленями
(за: 1 — Лебедев 1990; 2 — Федоров-Давыдов 2003;
3—5 — Малиновская 1974)
357ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
подібністю до велетенських оленячих рогів
(Койчубаев 1974, с. 73). в сучасних досліджен-
нях допускається, що тюрк. бука (>буга) — старе
слово, що збереглося в обмеженому використан-
ні, можливо, витіснене словом іранського по-
ходження. зіставляється з дієслівною формою
гнутися, згинатися. чи буг-бук — місце згину,
поворот ріки, вигин ріки, кут, бука — назва
іригаційного об’єкту, що відводиться від ріки
(Татаринцев 2000, с. 282—283).
Напевно, що в багатьох випадках ідеться про
випадковість, фонетичне зближення термінів і
слів до нашого Південного бугу тощо. Але й не
виключено близьке й зрозуміле різним наро-
дам повторення гідронімічних і топографічних
орієнтирів. в тюркських топонімічних мета-
форах нерідко зустрічаються слова, що озна-
чають частини тіла людей і тварин. в умовах
відсутності технічних засобів спостережливість
кочовика дозволяла йому помітити конфігура-
ції знайомих предметів і живих істот в обрисах
берегових ліній річок і озер. Наприклад: му-
рун / мурин ніс і мис, бет — щока, обличчя і
схил гори (Семби 2013, с. 11, 182). Татарська
назва Кінбурської коси — Кил-Бурун — «Го-
стрий ніс» (Гордеев, Терещенко 2017, с. 354).
Первинні назви річок, води, рельєфу були
пов’язані з образами відповідних племінних
тварин, і в першу чергу — тотемних (Камолид-
дин 2006, с. 26). в бурятії місцевість і скала
«Буха-Нойони сури», що здалеку нагадувала
обриси лежачого бика із широко розставле-
ними рогами, дозволила місцевим шаманам
побачити в ній родоначальника бурятського
народу. Місцевість перетворилась на місце
шанування й поклоніння. в новітній час вона
стала називатися «Біла скеля» (Мельхеев 1969,
с. 120).
Також звертає на себе увагу значна подіб-
ність Південного бугу, його приток і берегів до
річок Сходу, зокрема, й з однією з найбільших
водних артерій Алтаю — р. Катунь. значна
кількість гідронімів її басейну має аналогії з
Південним бугом: р. Коксу (Синя вода, ліва
притока), большой і Малий Коксун, Синій
бом. вершина Катунського хребта — белуха, у
калмиків називалася «Ак-су-рю», тобто «з білою
водою». Назва пояснюється за правилом: нази-
вати гори за ріками, які з них витікають. Ріка
біла (ліва притока Кок-су) в липні вражала
синім кольором, але після сильних дощів, що
призводили до великої кількості виносів із бе-
регів, різко змінювала колір. Цим пояснюється
і її назва — біла. По орографії, рослинному й
тваринному світу східні частини Алтаю мають
спільні риси із сусідньою Монголією (Сапож-
ников 1901, с. 92—93, 97, 99, 114—116, 132).
Подібні явища характерні і для інших річок ре-
гіону. Мовознавці звертають увагу, що завдяки
великій подібності майже всіх тюркських мов
і рухливості тюркських кочових племен IV —
XVII ст. значну кількість найменувань можна
знайти в однаковій формі на величезних про-
сторах від бессарабії й Київщини до Середнь-
ої Азії й Паміру (Горпинич, Лобода, Масенко
1977, с. 185).
На сході назви гір і гірських кряжів із «Ак»
(Актау, Агдаг) пов’язується і з кольором від-
повідних порід (Койчубаєв 1974, с. 25). в Ук-
раїні іноді частина подібних топонімічних назв
пов’язуються з відкладами крейди в руслах
річок або по їх берегах. Наприклад, смт білий
Колодязь на Харківщині — від білого колодязя
біля крейдяних оголень (Янко 1998, с. 47). На
Півночі Казахстану Аксу — ріки, що не пере-
сихають літом і які швидко течуть. в Серед-
ній Азії й Азербайджані так називають якісну
прісну воду (Мурзаев 1984, с. 34). Стосовно то-
понімів із «Ак», беручи до уваги велику кіль-
кість об’єктів різного характеру, первинними їх
гідронімічне значення визначають як: мутно-
білий, льодяниковий, чистий, добрий, прісний,
проточний, текучий (Молчанова 1979, с. 19).
Тому, не виключено, що стосовно Південного
бугу така назва закріпилася на противагу ін-
шим річкам, наприклад, Кодими, що на най-
більшій своїй частині не має течії й вода якої не-
придатна для використання (брун 1880, с. 27).
Або ж до тієї частини бугу, що через підвищену
солонуватість після впадіння до нього невели-
кої річки вважалася не придатною чи малоп-
ридатною (Геродот 2004, с. 184 (52); витрувий
2006, с. 155). Питання про визначення ріки
(притоки Південного бугу) із гіркою чи соло-
ною водою, як і багато десятиліть тому, зали-
шається дискусійним. Різні дослідники назива-
ють ріки Синюху, Мертвовод, Гнилий єланець,
чорний Ташлик (брун 1880, с. 24—25; Агбунов
1992, с. 176—178). Іноді пояснюють тим, що
морська солона вода південним вітром далеко
заноситься у гирло Південного бугу (Геродот
2004, с. 184, прим. 486). Інформація про соло-
нуватість Синюхи підкріплюється свідченнями
джерел про те, що в її верхів’ях до недавнього
часу існувало кілька солоних озер, із яких ще
на початку ХІХ ст. інтенсивно добували сіль
(Шмит 1863, с. 80; Акбунов 1992, с. 177). згід-
но спостережень дослідників минулого, степові
ріки часто бувають солонуваті й гіркуваті (Поп-
ка 1858, с. 18).
Ріка Південний буг мала величезне значен-
ня в житті кочових і землеробських районів,
насамперед, через доступність і до чистої пріс-
ної, і до солоної води. Харчування людей і
тварин, виробництво шкіри, шкіряного одягу
й взуття потребує значної кількості солі. Сіль
вважається важливим елементом у виробниц-
тві фарфорового, фаянсового і кам’яного посу-
ду (Гомилевский 1881, с. 127). Для Південно-
го бугу фактор солі мав величезне значення
у зв’язку з рибним промислом, адже експорт
риби з цього регіону датується найдавнішими
часами (Иевлев 2014, с. 152, 209). Місця вихо-
ду солі надзвичайно цінувалися мисливцями,
358 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
тому що туди приходили звірі злизувати сіль.
в таких місцях, як правило, влаштовували
засідки (Сюлбэ 2004, с. 42). Це мало неабия-
ке значення і для представників чисельних
північних і східних орд, що прийшли у складі
монгольських військ в Україну і чиїм основним
заняттям і засобом існування, було полювання.
Ще в рік зайця (1207) війська чингиз-хана під-
корили всі «лісові народи», в тому числі й народ
шибір (sibir) (Мельхеев 1969, с. 154). за Рашид
ад-Діном, в районі зимівки Угедея, за його
наказом, було збудовано вал із кілків і глини
довжиною у два дні шляху. Після закінчення
облави на звірів здобич ділилася між усіма
розрядами царевичів, емірів і воїнів. І після
десятиденного свята кожен рід повертався до
своїх юрт (Рашид ад-Дин 1960, с. 41—42). в
районі гір Kök було побудовано канал для того,
щоб там збиралося більше птахів — для полю-
вання (бартольд 1966, с. 82). Монголи дуже
добре розуміли значення природних ресурсів:
в імперії існували заповідні місця, низку те-
риторій було об’явлено забороненими. Існував
навіть спеціальний термін «корук» — заповідні
ханські пасовища і мисливські угіддя (Иванов
1954, с. 73, прим. 1). Не виключено, що такі
землі були в басейні Південного бугу, й згад-
ка в ханському листі до Сигізмунда Августа
від 1548 р. пов’язана саме з цим (є наслідком
давньої традиції). «…И в листе своем писал,
именуючи которие врочища есть по Богу по
реце и по синей Воде: яркгумаклы и янък-
гилунгу, именуючи тыя поля и земли своими,
абы тежь мои люди там не кочовали, кони и
быдла и овецъ своихъ не паствили. Ино тые
есть земли и врочыща, яко теперь суть, и зна-
ки того же предъсе моего саинъ Цара Езюбекъ
Чаанъбекъ Цара кочовища были, якожъ они и
до сихъ часовъ у тыхъ кишенях есть похованы
и теперь тые кешени стоять..., бо есть то
земля ни твоя, ни моя, одно бозская (виді-
лено нами — Г. К.)» (Книга… 1843, с. 41—42,
№ 28).
Але надзвичайно привабливими для мон-
голів були саме солончаки в районі гирл Дніп-
ра і Південного бугу. Рубрук, розповідаючи
про Крим, згадав, що північніше знаходиться
багато великих озер і на їх берегах соляні дже-
рела. з цих джерел батий і Сартах отримують
великі прибутки, адже сюди з усієї Русі їдуть за
сіллю. за сіллю приходить багато кораблів і всі
вони платять відповідно взятій кількості солі.
А також згадав про табір монголів на краю
Газарії, які були поставлені там, щоб збирати
податки з тих, хто припливає за сіллю (Карпи-
ни Пиано де, Поляк бенедикт, Рубрук Уильям
2013, с. 59). Напевно, до таких відносилися і
солончаки в гирлах Дніпра і Південного бугу,
і, можливо, саме цьому завдячують тут кілька
топонімів, що постійно фіксуються на італійсь-
ких портуланах XIV—XV ст. (рис. 4). значення
їх повинно було незрівнянно вирости під час
боротьби Джанібека з італійськими колоніями
в 1343—1349 рр. та блокади Кафи. в сучасних
дослідженнях «erexe / ellexe» (Леріче-Іліче) ло-
калізують у районі м. Цюрюпінська чи на міс-
ці городища Дніпровське 2, «Porto de louo» та
«bouo» у районі с. Парутине, «barbаrexe» із мисом
Аджигол (Аджияськ), «La ginesta» і «zinesta» —
із Куяльницьким лиманом. Але привертає ува-
гу кілька не локалізованих місць у регіоні, поз-
начених як «salina» (1674, 1675) «salline» (1489)
«saline» (1586) (Гордєєв 2013, с. 22, 28; Госпо-
даренко 2015, с. 55—56; Гордеев, Терещенко
2017, с. 365—369, 377, 387). На значення со-
лончаків Дніпро-Дністровського межиріччя,
ймовірно, також впливала і різниця в ціні солі.
Наприклад, наприкінці ХІІІ ст. в районі вироб-
ництва сіль коштувала 1,75 кафінських аспрів
за 1 кафінський модій, в Кафі — до 5 кафінсь-
ких аспрів за ту ж міру, а в Трапезунді 16,8 ка-
фінських аспрів за ту саму кількість (Карпов
1990, с. 146—147). Цей же фактор може бути
домінуючим і в переважанні керамічних форм
трапезундських типів, в тому числі і з клей-
мами кримських міст, на пам’ятках Нижнього
Подніпров’я золотоординського в часу (Ельни-
ков 2005, с. 58). Достеменно не відомий час ут-
ворення, статус, територіальні межі золотоор-
динських і генуезьких центрів у гирлах Дніпра
і Південного бугу. У травні 1361 р. (під час
кризи в золотій Орді і напередодні кампанії
Ольгерда — Г. К.) генуезець Еліано Дентуро в
Кілії заключив угоду на поставку солі з Ілліче
на своєму кораблі. Угода, певно, передбачала
значні прибутки, бо він продав ще не привезе-
ну сіль своїм співвітчизникам за ціною 9 сомів
рис. 4. Узбережжя чорного моря в районі гирл Дніп-
ра і Південного бугу на карті 1351 р. (за Serristоri
1856)
359ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
за 100 модіїв (Pistarino 1971, s. 133—135, № 77;
Руссев 2015, с. 27). в сучасних дослідженнях
виникнення укріплених пунктів у гирлі Пів-
денного бугу пов’язують із кризою, яка охопи-
ла золоту Орду після епідемії чуми в другій
половині 40-х рр. XIV cт. в казначейських кни-
гах Кафи 1374, 1381, 1386 рр. згадані вихідці
з Ілліче. 1374 р. в Ілліче проживала не тільки
певна кількість італійців, а й знаходився гену-
езький консул. На певну зовнішньоекономічну
специфікацію вказує і згадка в джерелах про
сеньйора Ілліче — Акбоги, із яким 1381 р. ад-
міністрація Кафи уклала договір на поставку
400 модіїв проса (112,6 т) (Руссев 2015, с. 27;
Джанов 2017, с. 30). У трактаті бартоломія з
Пізи (між 1385 і 1390 рр.) згадується францис-
канський осередок св. Марії в Ілліче (locum de
Ylice) (Хаутала 2019, с. 630). Акбуга згадуєть-
ся як один з учасників підписання татарсько-
генуезького договору 1380 р. (у генуезьких
документах на італійській мові й латині його
титул записувався як «bey»). батька Акбуги в
оригінальному документі названо «Allexandro
bey». Існує версія, що це своєрідна європеїзова-
на форма імені Іскандер-бек, або батько Акбуги
належав до ординських християн. в докумен-
ті 1381 р. Акбугу названо «господином округи
Ілліче» («domini contratibus Illicis»), у травні й
липні 1381 і березні 1382 рр. він отримував по-
дарунки від кафинського казначейства (Талах
2021, с. 118—119).
На італійських картах часто зустрічають-
ся назви: «P. de Buo», «рorto de bo», «Porto Bo»,
«Porto Buo», «P de Bouo», а також «erexe / ellexe».
Приставка «Porto», «P» («P. de Buo», «рorto de
bo», «Porto Bo», «Porto Buo», «P de Bouo», «Porto
de louo») для топоніма в районі с. Парутіно, на
багатьох портуланах указує, що це, насампе-
ред, порт. Наявність порту визначає додаткові і
значні прибутки його володарям. Наприклад, у
Кафі податок на товари, розвантажені й заван-
тажені в порту («introytus pontis en ponderis»,
перша згадка — 1341 р.), називають в 5 % вар-
тості товару (Карпов 1990, с. 246). згадка про
консула в Ілліче (Джанов 2017, с. 30) дозволяє
припускати статус і податкове законодавство,
подібне до Кафи. Але значні податки доводи-
лося сплачувати і в інших зручних (і, напев-
но, облаштованих) гаванях у гирлах Дніпра і
Південного бугу. в 50-х рр. XV ст. (за даними
массарії Кафи) 1 % сплачували з вартості ко-
рабля при його прибутті в порт, ще 1 % — при
відплитті, і 1 % за вхід і вихід у море («pro exitu
et introite»), не рахуючи коммеракия за товари
(Карпов 1990, с. 246).
Поява й розвиток багатьох міст пов’язана з
покладами, видобутком і транспортуванням
солі. На середньовічних морських картах то-
понім «SALINE» (сіль, солевидобуток) за час-
тотою згадок займає перше місце серед назв,
пов’язаних із господарчою діяльністю (Фомен-
ко 2001, с. 41). важко перебільшити і значен-
ня солі у розвитку транспортної системи і то-
варно-грошових відносин. Сіль була настільки
важливим товаром, що з її транспортуванням
пов’язувалась абсолютна більшість тогочасних
комунікацій. Прибережні землі в районі гир-
ла Південного бугу відносять до потенційних
районів солевидобутку в енеоліті. Найперші,
археологічні сліди масштабного отримання солі
в лиманах Північно-західного Причорномор’я
пов’язуються з усатівськими племенами (3500—
2800 рр. до н. е.). в обмін на сіль усатівські
племена отримували високоякісні бронзові
вироби, кераміку, прикраси. значення солон-
чаків Північно-західного Причорномор’я обу-
мовлювалось низькою вартістю видобутку солі,
що не вимагало додаткових витрат (на відмі-
ну від багатьох найдавніших європейських
районів видобутку солі). Сформовані у брикети
солі традиційно розглядаються одними з най-
перших обмінних еквівалентів неолітичних
племен (Иванова 2010, с. 91, 74—75, 50). Шлях
уздовж Південного бугу відомий населен-
ню Правобережного лісостепу ще до початку
грецької колонізації. Шлях справедливо вва-
жається однією з найважливіших комунікацій
Східної європи. Траса розглядається одним з
основних чинників виникнення Ольвії; соле-
розробки цього регіону були основними на пів-
дні України, оскільки Сиваш на той час ще не
мав покладів і розробки солі. вважається, що
шлях, насамперед, спрямовувався в північному
й північно-східному напрямках і забезпечував
сіллю населення Середнього Подніпров’я (Ос-
троверхов 1981, с. 85; болтрик 2003, с. 48—49,
с. 54, прим. 12). Але солончаки в районі гирла
Південного бугу, напевно, забезпечували сіл-
лю й населення Поділля. видобуток і продаж
солі розглядаються основними елементами гос-
подарської діяльності давнього березанського
поселення (Иевлев 2014, с. 153, 209, 211). На-
явність соляного промислу поблизу о. березань
фіксують карти 1907—1908 рр. Слов’янську
назву березань також пов’язують із білим ко-
льором солі, як і деякі інші топоніми регіону:
Аджияск, Тузли (болтрик 2014, с. 67). Шлях
(чи одна з його гілок? — Г. К.) уздовж Півден-
ного бугу: о. березань — Лиман — Південний
буг — Немирівське городище вважається за-
гальновизнаним, регулярне функціювання
його датується серединою VI ст. до н. е. (Гав-
рилюк 1999, с. 264, 273). в золотоординський
час основні опорні пункти комунікації у районі
Південного бугу пов’язуються з найважливі-
шими бродами (Егоров 1985, с. 83—84). Лише
в нижній частині Південного бугу відомо
9 переправ і бродів, значна кількість їх зга-
дується на його притоках (Яворницький 1990,
с. 37). Торгівля сіллю розглядається одним із
найважливіших чинників виникнення й роз-
витку Качибея в XV—XVI ст. (Маркевич 1894,
с. 21—23). челебі в XVII ст. відмітив значення
причорноморських солончаків: «якщо… рід Ос-
360 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
мана захопить солеварні, що є у цих місцях,
то козаки не будуть мати й горсті солі. Адже
всі їхні доходи (виділено нами — Г. К.) зале-
жать від цих солеварень» (челеби 1961, с. 209).
Тому, напевно, більшість козацьких зимівни-
ків у басейні Південного бугу так чи інакше
пов’язана з фактором солі. в сучасних дослід-
женнях звертається увага на зміни в гідроло-
гічній ситуації в районах Хаджибейського й
Куяльницького лиманів у золотоординський
час. зокрема, через відділення Куяльницько-
го лиману від моря (близько XIV ст.) солоність
води почала збільшуватись, що призвело до ви-
никнення значних соляних промислів у серед-
ні віки. На середньовічних картах портуланах
у цьому районі позначено топонім — «zinestra».
Ця пристань у районі Куяльницького лима-
ну — на шляху р. Рось — Південний буг — Ко-
дима — великий Куяльник — до берегів бол-
гарії й Греції розглядається як найважливіший
пунк регіону, оскільки лодки з товарами могли
виходити в море, обминаючи дніпровські по-
роги. за данними античних авторів (Пліній,
Птолемей) деякі дослідники тут локалізують р.
Аксіак (Гордеев, Терещенко 2017, с. 384; зуба-
рев 2005, с. 440).
Можливість отримання значних прибутків
передбачає і поселення, якусь організацію по
видобутку і зберіганню солі, продажу, збору
податків, адміністративні споруди тощо, як за
монгольського володарювання, так і за литовсь-
кого. Як, наприклад, в районі солених озер на
Кубані ще в середині ХІХ ст. зберігалася ціла
система по обслуговуванню соляних промислів:
редути, вали, рови, склади солі. Тут же знахо-
дилися і полонені, що працювали на озерах, а
також гарнізони, що їх охороняли (Попка 1858,
с. 17). Напевно, що й ординські та пізніші ли-
товські порти і замки виникають у районі дав-
ніх солончаків і поселень буго-Дністровського
межиріччя, а також таборів монголів, які були
поставлені там, щоб збирати податки з тих, хто
припливає за сіллю (Карпини Пиано де, Поляк
бенедикт, Рубрук Уильям 2013, с. 59).
багато дослідників звертає увагу на харак-
терне для тюрків кольорове позначення сторін
світу: «кара» — чорний — північ, «ак» — бі-
лий — південь, «кёк» — зелений, синій — схід і
«сару» жовтий чи «кизил» — червоний — захід.
в тюркській етнонімії доволі часто зустріча-
ються кольорові визначення племен і народів,
розселення даного народу відносно сторін світу
(Агеева 1990, с. 74). Але визначення одного й
того ж кольору різняться відносно тієї чи ін-
шої сторін світу і залежать від різних обставин
(Молчанова 1979, с. 19). Киргизи при визначен-
ні сторін світу ставали обличчям на північ, тюр-
ки — на схід, монголи — на південь. Монголи,
як правило, юрту ставили входом на південь.
Слова: «південь» і «перед» вважаються синоні-
мами. виділяють кілька основних принципів,
за якими давні тюрки визначали сторони сві-
ту: обличчям до «полуночної сторони» (у давніх
уйгурів) по вертикалі «верх» — «низ», за рухом
сонця — піднімається на сході, опускається на
заході (у монголів). У тюрків золотої Орди був
поширений поділ на шість сторін: праворуч, лі-
воруч, спереду, позаду, зверху й знизу. У турк-
мен уверх — схід, вниз — захід, вперед — пів-
день, назад — північ та ін. в давньоуйгурських
текстах також для визначення півночі вико-
ристовувалося слово «гора», або «повернувшись
у бік гір». Також використовувалося кілька тер-
мінів, в залежності від місцеперебування, як у
тюрків болгарії: північ — «зимова сторона»,
«Дунайська сторона», «Румунська сторона» (Ко-
нонов 1978а, с. 81—85; жуковская 1988, с. 157).
в тюркській етнонімії доволі часто зустріча-
ються кольорові визначення племен і народів,
розселення даного народу відносно сторін світу
(Агеева 1990, с. 74). Надзвичайно поширеним
вважається поділ споріднених племінних груп
на «білих» — «ак» і «чорних» — «кара». Але
зустрічаються інші кольорові маркери: «сині»,
«жовті, «чорноголові» і «червоноголові». Після
розпаду Першого Тюркського каганату в 630 р.
китайці виділяють «кёк — тюрків» («синіх
тюрків») і «тюрків шелі» («тюрків шари»,
«жовтих тюрків»). Фіксується певний зв’язок
між кольоровим визначенням і окремими на-
родами — слова «сари» / «шари» переважають
серед племен кипчакської групи: казахів, ка-
ракалпаків, киргизів, алтайців. визначення
«кизил» переважає серед туркмен, але це нія-
ким чином не пов’язано з антропологічними
відмінностями, а маркує структурні підрозділи
союзів племен (Кляшторний 2013, с. 19—20).
звертають увагу на самоназву монголів «Кöке
Монгол», що частиною дослідників пов’язується
з відродженням у ХІІІ ст. давньотюркської гео-
політичної символіки: «кöке монгол» — «кöк
тюрк» — сині тюрки, тобто східні тюрки. з ча-
сом назва «кöке mongġol» поступилася місцем
«yeke mongġol» (великие монголы; огляд див.
Ускенбай 2013, с. 100—101).
О. Галенко вважає, що для орієнтації степо-
виків України золотоординського часу білий
колір означав захід, а синій — схід, основним
орієнтиром була р. Дніпро. Якщо б у цій ролі
виступав Південний буг, то правий берег Дніп-
ра, що розташований на схід від нього, мусив би
називатися Синьобережжям і річка Південний
буг не виступала рівноцінним орієнтиром щодо
Дніпра. Дослідник локалізує історичне білобе-
режжя як Дніпро-Дністровське межиріччя і як
окремий золотоординський улус темника Ко-
чубея. Назва білобережжя, тюркського поход-
ження, можливо, була синонімом і ужитковою
назвою цього улусу; західним кордоном білобе-
режжя був Дністер (Галенко 2005, с. 140—141).
Але Синя вода є східною (синій колір) прито-
кою р. Південний буг (західний — білий колір),
і за логікою саме Південний буг виступав ос-
новним просторовим орієнтиром для кочовиків
361ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
цього регіону. «Кöк / гöк» у сучасних тюркських
мовах використовується в значеннях синій, бла-
китний, лазурний, світло-зелений, сірий та ін.
Назви багатьох річок у Середній Азії й інших
місцях Сходу — Кöк / гöк-су (Кононов 1978b,
с. 172). Сині води турецькою «Гек-су» (Горпи-
нич, Лобода, Масенко 1977, с. 181). Із символа-
ми кольорів — білий і синій — пов’язуються і
два основні племінні об’єднання золотої Орди.
відповідно володіння нащадків найперших за-
войовників євразії отримали назви синя Орда
(Кöк-Орда) і Біла Орда (Ак-Орда) (Кононов
1978b, с. 172—173). вихідним для слова «орда»
називають — «юрта», ханська юрта, із якого ви-
росло нове значення «ставка», резиденція хана.
за історичним твором Утемиш-хаджи (написа-
ний за розповідями чингізидів і представників
різних племен Дешт-і-Кипчак у XVI ст., вва-
жається пам’ятником ідеології чингізизма в її
шейбанідській версії), була ще й Сіра Орда.
«…Виникла суперечка, кому з них бути ханом
в Улусі Джучі… Два сина, народжені від однієї
матері й сімнадцять синів, народжених від ін-
ших матерів, все разом відправились… до Ве-
ликого хана, хан поставив їм три юрти: білу
юрту з золотим порогом поставив для саін-
хана; // синю орду зі срібним порогом поста-
вив для Іджана; сіру орду зі сталевим порогом
поставив для Шайбана» (Утемиш-хаджи 1992,
с. 92; юдин 1992, с. 22—23, 26). чингізхан
виділив трьох онуків серед інших: білий колір
і золото символізували старшинство бату,
синій колір і срібло — підпорядкованість йому
Орда-Еджена, сірий колір і сталь — підпоряд-
кованість Шайбана і бату й Орду-Еджену. Але
символіка кольорових визначень цього джере-
ла: «ак» білий і золото, «кок» — синій і срібло,
«боз» — сірий і сталь, пов’язується не з орієнта-
цією за сторонами світу, а із соціальною стра-
тифікацією. Колір юрт визначав ранги трьох
синів Джучі, розмежував їх володіння в Улусі
Джучі, за спостереженням в. юдина, після
смерті Джучі в 1227 р. і до західного походу
бату в 1236 р. Ставка Орда-Еджена знаходи-
лась на сході, тому термін Синя Орда повинен
бути віднесений до східної частини улусу, його
лівого крила, а біла Орда — відповідно до його
західної частини. Але розподілу підлягала те-
риторія від Яїка до Іртиша, отримана Джучі
від чингізхана, а не завойовані після західного
походу землі до Дунаю. Тому пізніше кордони і
відповідні володіння білої й Синьої Орди знач-
но зсунулися на захід. згадка про Сіру Орду
(Боз Орда) на чолі із Шайбаном на крайньому
заході визначає її, вірогідно, десь на кордо-
нах із Польщею (юдин 1992, с. 27—30). в іс-
торіографії звертається увага на легендарність
багатьох повідомлень Утемиш-хаджи (Ускен-
бай 2013, с. 102—104). Але частина дослідни-
ків визнає достовірність інформації, із певни-
ми корективами. Ак Орда, Кок Орда і (чи) Боз
Орда зараховуються до 19 улусів за батия,
чи 23 — за Узбека. Стосовно боз Орди заува-
жується, що скоріш за все вона існувала, але
Шибаніди її не очолювали, а були її складовою
частиною. Шибанідам до 1266 р. належало три
улуси із шести в правому крилі (західній час-
тині): Джулат (Північний Кавказ), Кирк-йер
(Крим), Кара-улак (валахія). боз Орда — сим-
волічна чи метафорично знакова в очах сте-
пового населення назва правого крила Улусу
Джучі (де правили нащадки бувала: бувал,
Микгкадар, Ногай), куди входили і три улу-
си Шибана. «Биік боз Орда» (высокая (боль-
шая) серая орда), також перекладають «свет-
лоликая орда» (Сабитов, Кушкумбаев 2013,
с. 60—63, 65—69). згідно з Утеміш-хаджи, бату
виділив 40000 війська Шибану і відправив на
завоювання Криму і Кафи з тим, що після їх
підкорення вони відійдуть йому. Шибан заво-
ював ще й вілайєти Улак і Курал. Киримі ет-
нопоніми Улак і Курал перекладає як богдан
(Молдова) і Лехлю (Польща) вілайети. за тво-
рами Джувейні й Рашид ад-Діна Курал / Ко-
рел — Угорщина. за Утеміш-хаджи, хан Шейх-
Ахмед, який багато років знаходився в полоні у
вілайлеті Курал (у Польщі й Литві), згадував,
що там є такі ж омаки (роди, племена), що і
в Дешті, які «пішли разом із Шибан-ханом і
там залишились» (Утемиш-хаджи 1992, с. 96).
Я. Дашкевич пов’язав керел із трансформацією
слова король, Галицько-волинським князівс-
твом, що мало своїх королів, угорців белу ІІІ
(1173—1196) і Андрія І (1227—1236) (Дашке-
вич 2011, с. 167—168; Дашкевич 2006, с. 113).
У сучасних дослідженнях допускається, що
початково терміном Курал могла позначатися
Угорщина, а з часом — Польща (Мустакимов
2010, с. 23—24). Також існує версія, що корел
(король, курел, келар, келет) — це не етнонім, а
скоріше политонім, що відноситься до угорсько-
го короля. за Рашид ад-Діном, володар країн
булар і башкард, розташованих поруч із фран-
ками, називався келар. Хоча частиною дослід-
ників підтримується версія про зв’язок корел із
народом по сусідству з уральськими башкира-
ми, або сучасними карелами (Костюков 2010,
с. 85—90). челебі згадав народи крул поруч з
іншими слов’янськими народами при розповіді
про фортецю Львів (челеби 1961, с. 73, 256,
прим. 3, за коментарями до тексту: крул, тут
і хешдек не піддаються розшифровці). в одно-
му з послань османського султана кримському
ханові Девлет-Гірею І від 1577 р. згадується
про напад невірних країни Курал (Курэл кя-
фере) на одну з кримських фортець на Дніпрі;
припускається, що мова йде про запорізьких
козаків, які перебували на службі у польського
короля (Мустакимов 2010, с. 23—24). Напевно,
існуючи джерела поки не дозволяють виріши-
ти цю проблему.
Існує велика кількість версій про трьох ор-
динських володарів, розбитих Ольгердом,
можливі місця їх кочовищ. Іноді їх називають
362 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
емірами. в сучасних дослідженнях визнається
три рівні емірів за правління Узбека та Джані-
бека. Найвищий рівень — карачи-беки, чотири
еміри, що вибирали собі беклярибека (старшого
еміра). Далі еміри-темники, правителі улусів
(23 — за Узбека), ще далі еміри (беки) — очіль-
ники племен, які раніше входили до певних
улусів Джучидів. Після адміністративної ре-
форми Узбека вони підпорядковувались ханові
через улусбеків. в кожному улусі залишалось
по три беки й один темник, правитель улусу
(тумена) (Сабитов 2014, с. 126).
Ім’я Кутлу-Буга звичайно перекладають як
«щасливий олень» (Дашкевич 2006, с. 15) або —
«благословенний бугай» (Галенко 2005, с. 136).
Спільнослов’янське «бик» вважається запози-
ченням із тюрк. «byqa», сучасне укр. «бугай» —
нове запозичення з тюркської мови (Кримський
2010, с. 192). за Утемиш-хаджи, один із най-
старших емірів Хизр-хана (1360—1361) Кутлу-
Буга походив із найманів (Утемиш-хаджи 1992,
с. 112). Існує також велика кількість версій про
розташування орди Кутлу-Буги, розбитого
Ольгердом, перебіг його життя, належність до
того чи іншого ординського клану. звертається
увага на можливі посади при золотоординсь-
ких ханах 50-х рр. XIV cт., його повернення до
лав ординської еліти після приходу до влади
Тохтамиша, займання посади баскака та ін.
Існує припущення, що розбиті Ольгердом емі-
ри карбували свої монети: Кутлуг-буга у Сол-
хаті і Хаджи-бек у Кирк-йері (Гончаров 2016,
с. 46). в золотоординських центрах Побужжя й
Подністров’я (Старий Орхей, Костешти, Торго-
виця, балаклей) масово представлені мідні зо-
лотоординські монети типів із двоголовим ор-
лом і квітковою розеткою 40—50-х рр. XІV ст. та
їх наслідування. У поодиноких випадках вони
відомі в містах Галичини й Поділля. Насліду-
вання датуються 50—60-ми рр. XІV ст. Їх ви-
готовлення можливе в багатьох містах золотої
Орди, в тому числі в прикордонних з Кримом
північно-західних областях, як це допускаєть-
ся сучасними дослідниками (Лебедев, Смирнов
2005, с. 29). І дійсно, не виключено, що якась
група з таких монет належить до карбування
емірів, розбитих Ольгердом.
Але надзвичайна поширеність імені серед
золотоординської еліти дає право говорити
про кількох ординських емірів, посадовців на
ім’я Кутлу-Буги. Привертає увагу й спосте-
реження про поширення практики контролю
певних посад членами однієї родини, і від-
повідно згадані в джерелах: Інак Кутлубуга
(близький радник хана Джанібека), його син
Ільяс бег (Ellias segnò fijo de Inach Cotolboga)
кримський улусбек (1381), сеньйор Котлобога
(1387) — уособлюють діда, батька й онука (Га-
ленко 2005, с. 136). Також згадка в джерелах
про Енжли Кутлу-Буга пов’язується з тим, що
плем’я енжли було гілкою племені найман (Са-
битов 2014, с. 121). А. Григор’єв свого часу вису-
нув версію про родинний зв’язок (рід Урусбуги)
кількох представників золотоординської еліти:
брати Могулбуга, Кутлубуга, Урусбуга, а та-
кож їх гіпотетичний батько севинчбуга. Але
зазначив, що це не означає, що всі ординські
сановники з буга («бик») у якості другого ком-
понента імені були кровними родичами (Гри-
горьев 2004, с. 124). Друга частина антропоні-
ма надзвичайно поширена серед монгольської
еліти, в тому числі каан Ариг-буга (Арик-Бука,
Арик-Бока, Арык-Буга, Ариг Бог), хан Тула-
буга (1287—1291) та ін. Існують повідомлення
джерел, що власником генуезької фортеці Ле-
риче (ототожнюється з пам’яткою Дніпровсь-
ке 2) 1381 р. був Акбога (Acboga) (Господаренко
2015, с. 56; Джанов 2017, с. 30). Дійсно, близько
середини XIV cт. якийсь із компонентів цього
складного антропоніма міг бути характерним
(традиційним) для одного з кланів, родів. Кла-
нова система золотої Орди — інститут чотирь-
ох карачи-беків (представників чотирьох основ-
них племен) зазнавав значної трансформації.
У степових районах виділяється велика кіль-
кість племен, що комутували між собою (Саби-
тов 2012, с. 118—119). Але цей антропонім фік-
сується на західних землях золотої Орди ще з
другої половини ХІІІ ст. 1277 р. Ногай відпра-
вив до Лева і Мстислава Даниловичей, а та-
кож володимира васильковича «“послы своя” с
грамотами Тегинача Котлубугу и Ешимута»
(ПСРЛ 1843, с. 207). Мовознавці звертають
увагу на поширеність варіантів гідроніма Кут-
луй / Котлуй, Кутлуга / Котлуга, Гоглуй, що по-
яснюється можливістю гідронімів реагувати на
основні мовні події мікрорегіону, мовні впли-
ви й адаптації. Деякі дослідники пов’язують
подібні гідроніми з відповідними антропоні-
мами: Кутлуга — ватажка повстання тюр-
кютів 682 р. н. е., Темір-Кутлуя (Тимур-Кут-
луга) — золотоординського хана, переможця
вітовта й Токтамиша в битві на ворсклі 1399 р.
Або — із половецьким родом Кутлу, названо-
го в Іпатіївському літописі 1185 р. Колобич
внаслідок слов’янської адаптації половецького
Kutlu (o)ba, дослівно «рід Кутлу» (огляд див.
желєзняк 1987, с. 79—83). в козацькій термі-
нології «Котлубань» — заглиблення на рівній
поверхні, котловина (Губарев 1970, с. 272). У
сучасних дослідженнях (у зв’язку з пошука-
ми географічних маркерів, пов’язаних з ім’ям
Кутлубуги, одного з розбитих на Синіх водах
ординського володаря), звертається увага на
назву р. Котлубаївка (друга назва р. брониця
(1470 р.), витоки якої розташовані біля села
Котлубаївка на вінниччині (Михайловський
2021, с. 59—60).
значна кількість історіографії присвячена й
ординському ватажку Хаджибею. частина до-
слідників погоджується з тим, що ідентифіка-
ція його М. Стрийковським з епонімом у порту
й поселення Kaczubieiow на місці сучасної Оде-
си виглядає правдоподібною. Цей порт, розта-
363ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
шований як перехрестя водних і сухопутних
шляхів, був вигідним місцем для виникнення
ринку й поселення, і називання такого посе-
лення й табору іменем або титулом воєннона-
чальника було цілком доречним, що вважаєть-
ся поширеним у золотій Орді (Галенко 2005,
с. 138, 155, прим. 59).
Повідомлення Яна Длугоша про те, що
1415 р. владислав ІІ Ягайло наказав відправи-
ти збіжжя у своєму королівському порту Качи-
бей, може свідчити, що і подільська пшениця
була одним із традиційних товарів експорту че-
рез порти цього регіону, що, напевно, спиралося
на традиції монгольського часу. в сучасних до-
слідженнях звертається увага, що залишається
відкритим питання, чому досить тривалий час
(якщо Качибей існував у 60-х рр. XIV ст.), до
30-х рр. XV ст. (перша актова згадка як про за-
мок), назва не фіксується в документах (білець-
ка 2015, с. 236, там же ґрунтовний огляд джерел
і історіографії). Існує припущення, що в районі
Качибея в XIV ст. існував центр Джамболуксь-
кої орди (бея Джамбо (Ямбо), і місцевою назвою
замку і прилеглої території було — Ябу, зафік-
соване в пізніших ярликах і картографічних
матеріалах (Сапожников 2016, с. 57, 62—66).
Привертає увагу згадка бек-хаджи поруч із
кримським намісником Кутлуг-бугой у ярли-
ку Тохтамиша, який різні дослідники датують:
1380, 1381, 1382, 1383, 1391 чи 1392 рр. (Григо-
рьев 1844, с. 339; березин 1851, с. 15; Набиев
2008, с. 105—106, 108; Талах 2021, с. 123). Це
дозволяє припускати їх певний зв’язок із роз-
битими Ольгердом емірами. за перекладами
ярлика, плем’я «Шюракюль» чи «Сютколь»,
очільником якого визнається бек-хаджи (бек-
хаджи — Хаджибек (?), звільняється від подат-
ків не залежно від того, будуть вони кочувати
всередині чи за межами Криму: «на стоянках
к Сютколю причисленных людей» (Мурзакевич
1840, с. 144—145; Григорьев 1844, с. 339; 2006,
с. 89—92). в сучасних дослідженнях визнаєть-
ся, що Сюткольський ель бек-хаджи знаходив-
ся поблизу Молочного озера в Приазов’ї (Наби-
ев 2010, с. 113; черкас 2016, с. 171). Сютколь
(сяттÿкол) — букв. Молочне озеро (Молчанова
1979, с. 291; Семби 2013, с. 208—210). челебі
вважав, що назва ріки Молочні води походить
від кольору води, яка стає подібною до молока
бо протікає через родовища свинцевих і мідних
руд. звертається увага на посуд для молока,
який на кримськотатарський мові називається
сютлюк. Кримські татари так і називали це
озеро — Сютлюк. зазначається, що берегові
обриси Молочного озера в Приазов’ї повторю-
ють форму шкіряного посуду для зберігання
молочних продуктів (Семби 2013, с. 208—209).
На користь прив’язки племені «Шуракаль» чи
«Сютколь» до Молочного озера в Приазов’ї го-
ворять і архівні матеріали ХІХ ст. (Маврина
2014, с. 434—435). Але зважаючи на значну
поширеність «молочних гідронімів» в Україні
(желєзняк 1987, с. 47—48), не можна повністю
відкидати й інші можливі варіанти, зокрема,
на частині пізніше перейменованих білих рік
і озер. Як і одна з річок, що впадає в р. Дніс-
тер — річка Молокиш (Одещина), аналогічно
до р. білоче, отримала свою назву від повеней,
коли вода стає як молоко біла (Карачківсь-
кий 1929, с. 182). Або, як свого часу вважав
Ф. брун, перебування цього племені могло
поширюватися до околиць Гаджибейського
порту (брун 1865, с. 16—17). Одні дослідники
ототожнюють бека-хаджи згаданого ярлика
(бек-Гаджи за Ф. бруном) з одним із розбитих
Ольгердом емірів (брун 1879, с. 173; Набиев
2010, с. 112—113). Інші заперечують будь-який
зв’язок між Кочубеєм розбитим Ольгердом і
беком Хаджи згаданого ярлика, зважаючи на
мовні можливості (Галенко 2005, с. 138, 154,
прим. 57). Але привертає увагу надзвичайна
кількість варіантів написання назви поселен-
ня в районі сучасної Одеси в середньовічних
джерелах та картографічних матеріалах: Ка-
чибей, Гаджибей, Кучюбей, Куджабей, Кати-
бей, Каzubinyow, Kaczibeius, Koczibej, Koczubi,
Caczibej, Caczubyeow, Coczubi, port Kogia-Bej
(Koga-Bej), Chogia Bej, Pozoebe та інші (Петрунь
1928а, с. 192—193; білецька 2015, с. 234—245).
При створенні нових карт у XVI — XVIII cт. ви-
користовувалися старі, та залучалися перекла-
дачі, а також знавці місцевих топонімів (Мур-
закевич 1848, с. 594—595). Але в цьому процесі,
в умовах середньовіччя, важко було уникну-
ти помилок. Як на карті зойтера (1739 р.) на
правому березі Дніпра неподалік Кодака є
назва: «Simoneka Tolodof», а на карті Фаціуса
(1769 р.) «Simoneck Tolotof». Що повинно було
означати «Simownik Cholodow», тобто зимівлі
російської армії, із карти 1737 р. (Кордт 1931,
с. 16, 22, прим. 1, карти 19, 22). чи як в атласі
Річчі занноні 1772 р., де найменування низки
поселень у латинському написанні не співпа-
дають з османським варіантом, але відобра-
жають своєрідну форму, вживану місцевим
населенням, подекуди як частковий переклад
османської назви. Наприклад, османська назва
населеного пункту Аk-köy латиницею зазначе-
на як Białakew (Бялакев), що вважається його
прямим перекладом і може означати Біле село
(Середа 2008, с. 415; Середа 2015, с. 28). Тун-
манн у XVIII ст. згадав про ногайське коліно
(племя) Ак-кою, розповідаючи про землі між
бугом і Дністром (Тунманн 1991, с. 50). Або,
як боплан подав назву семенов-Рогъ — семен-
вирукъ (Эварницкий 1898, с. 146). Досвідчені
картографи, мабуть, таких топонімів уникали
або намагалися відтворити (часто зі слів іншої
не зрозумілої мови) графічним способом — без
назви. Їх контури могли бути передані досить
точно з османських карт, із слів або жестів та-
тарських чи турецьких перекладачів. Імовірно,
до подібних карт і топонімів могли долучити-
ся і місцеві татарські начальники, очільники
364 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
орд, і зберегти, залишити нам їх давні назви.
На зразок одного з каймаканів — литовсько-
го татарина Якуб-аги-Лека, який управляв
ханськими слободами в Побужжі і мав рези-
денцію в слободі Криве Озеро. Джерела (1762,
1765) згадують його як воєводу чи хатмана
Дубоссарського (перекладають як «гетьман
волошский»). На посади каймаканів кримські
хани могли призначати ногайців, кримських
і литовських татар, вірмен та ін. Каймаканом
Голти був якийсь черкас. Основною ознакою
каймаканів вважається належність до місцевої
або службової аристократії, не пов’язаної рідс-
твом із Гіреями (Грибовский 2009, с. 74). Але
варто згадати й отаманів, із якими, за літопи-
сами, «вошли у приязнь» князі Коріятовичи.
зміни влади в регіоні, необхідність узгоджу-
вати різноманітні територіальні та податкові
назви тюркського (ймовірно різних діалектів),
монгольського, литовського, італійського, поль-
ського, османського, українського, російського,
молдавського та ін. походження створювали
передумови для використання різних форм у
написанні назви давнього поселення в районі
сучасної Одеси. Напевно, в цьому не останню
роль грав фактор солі. варто уваги й спостере-
ження, що в джерелах XVIII ст. до території між
бугом і Дністром вживається назва ханська
Україна, але й використовується інша назва —
Кочубеївська Татарія (Середа 2015, с. 101). Не
виключено також, що похід Ольгерда початку
60-х рр. XIV ст. призвів до зміни місць перебу-
вання однієї з орд регіону, але назва території
залишалась маркуючою (у різних формах) для
переважаючого тюркського населення.
Ще більш загадковою особистістю виглядає
третій татарський володар, згаданий у джере-
лах під ім’ям Дмитро. Різні дослідники вважа-
ють його князем Малого Поділля, володарем
білгороду, бесарабом І Драгошем, ханом Ям-
болуцької орди, правителем Мангупу, сотни-
ком Куїтаном і одночасно правителем Мангу-
пу, ханом мангупських татар, беком Добруджі,
походив із болоховських князів, був безпосе-
реднім ленником Хаджибея, мав походити із
Судака. частина істориків локалізує державу
Дмитра між дельтою Дунаю і Дніпробузьким
лиманом (перелік версій див. Дашкевич 2006,
с. 117). Сам Я. Дашкевич вважав його україн-
цем (русином) або ясом (аланом), звернув увагу
на кілька топонімів у регіоні: Дмитрів Кільш
(на карті 1696 р.) — тепер р. Гнилий Тікич,
оселі Димитрівка, Димитропіль на лівому бе-
резі богу нижче Саврані — нижче Димитрів-
ки — на Побережжі. Учений припускав, що
Дмитро був центральною фігурою регіону, що
зумів централізувати державу, приєднати до
неї землі Кутлу-буги і Хаджибея, зупинити на-
тиск литовців, відновити торгівлю із заходом.
його столиця була розташована на лівому бе-
резі Дністра, на віддалі 50 миль від брацлава.
(Дашкевич 2006, с. 117—118). Деякі сучасні до-
слідники його називають вождем християн га-
гаузів (Шпулер 2016, с. 143, коментарі). Ф. Ша-
бульдо вважав його ханом Ямболуцької орди з
адміністративним центром — Ак-Мечеть (Ша-
бульдо 1987, с. 71—72). варто відзначити, що
близько середини XIV cт. у степах Східної єв-
ропи християнство масово поширюється серед
ординської еліти, в тому числі і в ханському
середовищі, причому і за західним, і за східним
обрядом. Літопис, згадавши про п’ятимісячне
правління хана Кульпи (1359) і його вбивство
Наврузом, додав: «со двома сынома своима, со
Михаиломъ и Иваномъ» (ПСРЛ 1922, стб. 68).
за рукописом в. Татищева, до цих слів цита-
ти зроблено припис: «...бывшими от матери
кресчеными» (Григорьев 1983, с. 25). На золо-
тоординських пам’ятках України фіксуються
процесійні хрести (Мамай-Сурка, Торговиця),
залишки легких наземних споруд культового
характеру та ін. Пов’язується з масовою хрис-
тіанізацією половців, насамперед, з Угорщини
(Квитницкий 2016, с. 57—58, 62—64). в Тор-
говиці знахідка залізного процесійного хреста
походить із напівкруглого об’єкта (скупчення
обробленого каміння) в межах могильника
XIV cт. (датований монетами середини XIV cт.)
(бокій, Козир 2005, с. 70—73).
Не виключено, що виокремлення кількох
кочівницьких орд у басейні Південного бугу
сталося ще в ХІІІ ст. (белобережці, чернятинці,
болоховці (?) і монголи їх частково знищили, а
частково використали. Під час війни монголів
із Хорезмом у половецькому степу розгоріла-
ся боротьба двох половецьких ханів, про яку
згадав домініканець юліан. «Другой вождь
с реки Буз по имени Гурег, из-за его богатс-
тва напал на него и победил» (р. буз — р. буг;
Гурег — юрій, син Кончака, або Кючлюг син
хана найманів (?) (цит. за зимони, Кузембаев
2014, с. 90, прим. 65, 367; Голубовский 1884,
с. 230—231, прим. 3). в угорських половців
переважання християнських імен фіксуєть-
ся із середини XIV ст., але й до цього значна
їх частина, насамперед еліти, була похреще-
ною. Такі половці в джерелах іноді згадані під
двома іменами: «Iwan et Kuchmek Christiani
Cumani» (Іван і Кучмек половці-христиане)
(Осипян 2013, с. 143). Напевно, небезпідставно
вважають, що і згадані в джерелах із початку
XV ст. імена на зразок: Ганс татарин із Гали-
ча чи Маргарита татарка, або Мингельбей
католик чи Домініка Менельбея, Ганс Бито-
мир, кузнец Ногай, кузнец Мамай (Галиць-
ке передмістя) мають зв’язок із похрещеними
половцями. Можливо, ще з ХІІІ ст. — «полов-
ци Данилови». Після повстання й поразки від
угорських військ на початку 80-х рр. ХІІІ ст.
два клани із семи повернулися до золотоор-
динських володінь. (Осипян 2013, с. 140—143,
150—151, 154—161). Але, напевно, враховую-
чи напружені відносини з угорською знаттю,
повернення окремих родів чи племен до ко-
365ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
лишніх місць кочування продовжувалося і на-
далі. Не виключено, що через кілька зворотних
хвиль з Угорщини частина побозьких половців
повернулася до рідних місць і була інтегрова-
на до складу монгольських підрозділів у цьо-
му регіоні. І, очевидно, не випадково, «dominus
Demetrius. Princeps Tartarorum» (1368), як
титулував його угорський король (Дашкевич
2006, с. 117), знайшов собі притулок на кордо-
нах Угорщини. Привертає увагу і поширеність
цього імені серед половців Угорщини на службі
у Карла І Роберта і Людовіка Угорського: Де-
метрій із борчол (бордж-огли), Деметрій з Улас
(улаш-огли) (Пилипчук 2013, с. 126).
У степах України, враховуючи значний
вплив італійців, певну залежність від італій-
ської торгівлі, більшість кочівницької еліти,
напевно, орієнтувалась на католицьких місіо-
нерів. в умовах натурального господарства
контроль над найважливішими річковими та
сухопутними комунікаціями забезпечував ре-
гулярними грошовими прибутками. Функцію-
вання довгих і складних торгівельних шляхів
із переходом від однієї ріки до іншої, із вико-
ристанням дрібних річок і волоків, майже за-
вжди прискорювало створення державницьких
структур із міцним апаратом влади (Кизилов
1984, с. 64). Головним чином, торгівлю вели
місцева ординська адміністрація й італійська
купецька верхівка. Одні реалізовували товари,
отримані у вигляді данини від навколишнього
осілого населення чи прямого грабунку, інші ви-
возили ці товари за кордон. значним стимулом
для «монетизації» визнають работоргівлю. в
1370-х рр. відсоток татар серед рабів, проданих
у Флоренції, венеції та Генуї становив 77—87 %
(Руссев 1999b, с. 119; 2016, с. 174). безперечно,
що серед цих «татар» значна частина належить
різноманітним етнічним групам степових і лі-
состепових районів Правобережної України й
Молдови. ймовірно, що значна кількість таких
угод здійснювалась і в містах Північно-захід-
ного Причорномор’я. в зафіксованих із Килії
документах 1360—1361 рр. згадується про про-
даж сарацинам із білгорода 18-річної татарки
(«de proienia tartarorum») за участі переклада-
ча з команської («comanescho») мови (Руссев
1999b, с. 65).
ближче до середини XIV ст. кочовики Украї-
ни зазнали значних змін у клановому та етно-
політичному відношенні (враховуючи боротьбу
Ногая й Токти, епідемії та ін.). відцентрові
тенденції до самостійності у своїх володіннях
середини XIV ст. економічно найпотужніших
представників ординської еліти пов’язують
саме із західними землями золотої Орди, де
райони осілості, залишаючись зобов’язаними
даниною ханові, фактично виявились за межа-
ми реального військово-політичного контролю
ханської ставки, що проявилося після смерті
Узбека 1342 р. (Параска 1981, с. 83). боротьба
за ханський престол зразу кількох чингізидів,
значне погіршення природних умов, занепад
землеробства й скотарства, торгівлі й ремесла,
зменшення притоку данини і військової здо-
бичі, розлад грошового обігу, ослаблення цен-
тральної влади призвели до системної кризи у
величезній державі. До цього долучилися і на-
слідки пандемії чуми, летальність від якої ся-
гала 70—80 %, а в деяких місцях — і до 100 %
населення. відмічається значне скорочення
товарообігу через італійські торгові республіки
(Измайлов 2018, с. 33, 36, 40). Для очільників
окремих орд чи кланів, що перебували в при-
кордонних степових і лісостепових районах Ук-
раїни, фактор солі залишався одним з основ-
них ресурсів у боротьбі за власне виживання.
Про це певним чином свідчить і згаданий вище
документ про покупку солі з Ілліче 1361 р.
(Pistarino 1971, s. 133—135, N 77).
У Дністровсько-Дніпровському межиріччі
зафіксована низка золотоординських городищ
(називають 6—7 населених пунктів). Причому
їх більшість концентрується в басейні Півден-
ного бугу, але систематичних розкопок не про-
вадилось (Петрунь 1928b, с. 162—167; Егоров
1985, с. 82—84, єльников, 2008, с. 123—125).
У результаті систематичних археологічних
досліджень Торговиці останніх десятиріч зібра-
но значну кількість матеріалів, в тому числі
золотоординських монет кінця першої — по-
чатку другої половини XІV ст., що дозволяють
пов’язувати пам’ятку зі значним золотоор-
динським центром. Мідні випуски — суто місь-
ка монета, абсолютно представлені типами зо-
лотоординських пулів із двоголовим орлом та з
квітковою розеткою, а також їх наслідування-
ми. Цим же часом датуються і срібні дирхеми
(бокій, Козир 2005, с. 44—45, 60—61, 72, 82;
Козир 2010, с. 6—14).). час існування й заги-
белі цього центру корегують і кілька комплек-
сів (боровик 2012, с. 92—93; Сиверс 1922, с. 21,
№ 60). У добре відомому Торговицькому скарбі
1894 р. з берега р. Синюхи (173 монети) присут-
ні джучидські дирхеми від Токти (1290—1312)
до Навруза (1360), а також 6 празьких грошів
вацлава ІІ (1305—1310), Яна І Люксембурзь-
кого (1310—1346) і Карла (1346—1378) (Сиверс
1922, с. 21). відсутність згадок про монети Кіль-
дібека (1361—1362) та Абдуллаха (1361—1369)
дозволяє досить точно датувати комплекси —
межа 50—60-х рр. XІV ст. Це певним чином уз-
годжується і з літописними повідомленнями.
Уведені нещодавно до наукового обігу
знахідки золотоординських монет (кілька
скарбів, велика кількість окремих знахідок) із
городища (фортеці) баликлея біля с. Покров-
ка веселинівського р-ну Миколаївської обл.
підтверджують існування тут значного золо-
тоординського центру, який існував із першої
половини XІV ст. (Піворович 2008, с. 13—17;
Господаренко 2021, с. 337 (на малюнку мідні
пули 1350-х рр. з розеткою або наслідування
(?). Але, крім мідних (міських) та срібних мо-
366 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
нет Узбека, Джанибека та бердібека, тут ши-
роко представлене карбування Кільдібека та
«мамаєвого хана» Абдуллаха, що свідчить про
активне функціювання населеного пункту і
протягом 60—70-х рр. XІV ст. (Піворович 2008,
с. 15—26). Ці нумізматичні знахідки підтверд-
жують існування кількох міст у Побужжі саме
наприкінці першої — на початку другої поло-
вини XІV ст. Міста переважно будувались на
місці зимових кочівель, в південних частинах
кочувань відповідних орд (Федоров-Давыдов
1973, с. 78), але розкопки Торговиці засвідчують
існування таких центрів і на північних марш-
рутах. Наприкінці першої половини XIV cт. тут
виросли й сформувалися кілька значних осе-
редків. з послабленням центральної ханської
влади й початком «великої замятні» на межі
50—60-х рр. XIV cт. вони отримали контроль
над найважливішими комунікаціями в басей-
ні Південного бугу, між західною Україною,
Поділлям і Причорномор’ям. ймовірно, що од-
ним з основних засобів існування цих орд були
саме солончаки біля гирла Дніпра і Південного
бугу. Як і властиво кочовикам, вони кочували
вздовж великих річок Правобережної України.
Як за описом свідка подібних кочовищ на вол-
зі в другій половині XV cт.: «Місто Астрахань
належить трьом братам; вони сини рідно-
го брата головного хана, який нині править
татарами, які живуть у степах Черкесії та
біля Тани. Влітку через спеку вони йдуть до
меж Росії у пошуках прохолоди і трави. Взим-
ку ці три брати проводять кілька місяців у
Астрахані…» (ред. Скржинская 1971, с. 220).
Основний спосіб господарювання і саме існу-
вання кочівницьких угрупувань передбачає
мередіальне кочування вздовж значних річок.
Стада літом переганялись на північ, де тра-
ва не так сильно пересихала від жари і було
більше води, а взимку на південь, де снігу було
менше і морози слабкіші. Але така різниця у
кліматі стає відчутною на відстані не менше
ніж 100—200 км, тому золотоординські улуси
ймали форму довгих меридіональних смуг по
кілька сотень кілометрів, і кордонами таких
кочових територій і відповідних улусів повин-
ні були бути великі ріки. Такий спосіб госпо-
дарювання передбачав напівкочові форми ор-
ганізації відповідних орд із довготривалими
зупинками біля сінокісних угідь. Тривалі зу-
пинки створювали умови для розвитку земле-
робства й ремесла, появи постійних поселень із
кам’яними будівлями (Шенников 1987, с. 90—
91, 87).
Кочовища орд на правому й лівому берегах
бугу, певно, доволі різнилися з огляду їх мож-
ливих маршрутів на північ. На правому березі
в смугу степів буг входить за р. Саврань. На
лівому — межа лісів проходить значно вище,
майже біля багатого рибою «устя Удицького
чорного». 1529 р. вартові загони на брацлав-
щині не виходили у своїх постійних стоянках
поза межі поширення лісів, на правому до-
пливі р. бугу — Саврані біля чечельника, а на
лівому березі в районі звенигородщини. Мапи
XVI ст., зазвичай, відмічають межу Поділля
р. Саврань (Петрунь 1926, с. 91). У тих випад-
ках, коли річкова система не дозволяла здій-
снювати мерідіальні кочування, вони відбува-
лися залежно від місцевої ситуації, в тому числі
і круговим рухом (Шенников 1987, с. 90).
Кольорові позначення місцевостей також
пов’язувались з характером скотарського госпо-
дарства: зимові пасовиська кочовики називали
чорні землі чи чорні піски. У джерелі XV ст.
«чорні піски» протиставляються літнім пасо-
виськам — «адыр». в XVІ ст. ногаї, які кочува-
ли між Азовом і Астраханню, зимували в міс-
цевості «Каракорум» — «чорні піски». Казахи
всі пасовиська ділили на «каткил» — твердий
ґрунт (ковильний і полинний степ, солончак);
землі придатні для осінньо-літніх пасовиськ
і «кунгир» — м’який ґрунт (піски, очеретові і
лугові місця), придатні для зимівок (Ракушин
2006, с. 220). На території Казахстану, Узбекис-
тану, Киргизстану, Татарстану часто зустріча-
ються топоніми — «Аксум», білі, чисті піски
(Мурзаев 1984, с. 34). М. желєзняк звернула
увагу на гідронім Гоглуй, половецьке: гог /
кок — «синій, блакитний, сірий», порівняла
з назвою р. Кок-су (бас. р. Катунь, бас. р. Обі),
а також з казахським «кок» — місцевість із зе-
леною луговою рослинністю, «кокорай» — луго-
ва місцевість з рясною водою (желєзняк 1987,
с. 83). «біла земля» — монгольськ. «цаган хэр»,
букв. білий степ, у значенні «ковильний степ»
(Койчубаєв 1974, с. 25, 22; Мельхеев 1969, с. 67).
«Акдала» від «ак» (кормова трава) і «дала»
(степ) — степ з кормовими травами: назви ба-
гатьох степів у Казахстані і разом із тим бар-
ханно-грядовий пісчаний масив уздовж схід-
ного правого берега р. Ілі. Урочище Акжайлу
виводять із «ак» + «жайлау» (джайлау) — літнє
пасовище із соковитими кормовими травами
(Койчубаев 1974, с. 27, 22). Подібні місцевості
з пишною травою мали величезне значення у
життєзабезпеченні багатьох кочовиків євразії,
за них точилася запекла боротьба. Але в різних
місцевостях їх кольорове визначення могло
бути різним і протилежним (відповідно білим,
синім чи зеленим).
Сучасні дослідники (за матеріалами По-
волжя) звертають увагу, що в літній період
беки, які стояли на чолі родів і кланів, могли
більш чи менш вільно розташовуватися на
кордонах степу й лісостепу. Але зимою такої
можливості не було — зимові пасовиська були
на вагу золота, тому їх розподіл був жорстко
регламентований. Клани, що виникали на від-
веденій їм території, називались за іменами
засновника-предка чи за назвою визначеної
місцевості (Ракушин 2016, с. 65). У киргизів
до нового часу, за визначеним здавна місцем
зимівки чи літніх кочівель, можна було знай-
367ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
ти відповідне плем’я чи рід (Турдалиева 2009,
с. 157).
Подібні явища характерні були і для По-
бужжя, але мали свої особливості, обумовлені
гідрогеографічною ситуацією. «Кöк / гöк» —
синій, блакитний, лазурний, світло-зелений,
сірий та ін.; назви багатьох річок в Середній
Азії та інших місцях Сходу — Кöк / гöк-су (Ко-
нонов 1978b, с. 172), як і наші Сині води (по-
турецькі «Гек-су») (Горпинич, Лобода, Масенко
1977, с. 181), могли використовуватися у шир-
шому значенні — місце із зеленою луговою рос-
линністю в басейні відповідної ріки. У зв’язку
з цим привертають увагу зафіксовані в районі
річки Синя вода відповідні топоніми: «барак
синовидский», «урочище сині Роси». М. Стрий-
ковський знає «урочище сині Води» (Козир,
чорний 2012, с. 13, 16; Лицкевич 2019, с. 604).
І як слушно зауважено сучасними дослідни-
ками, бачення географічної назви «сині Води
може бути у двох напрямках — як традицій-
но, а також як урочища». А, також, «сині Води
можуть бути й узагальнюючою назвою цілої
місцевості» (Козир, чорний 2012, с. 13, 16).
Мабуть, варто додати, що не тільки цілої міс-
цевості, а історико-географічного та політично
значущого осередку, місця перебування, кор-
мової бази окремої орди. Теж саме стосується
і білої води / Ак-су, а також і її берегів у ши-
рокому розумінні — білобережжя (кормова
база, визначене місце перебування орди). Різні
дільниці річок (як і прилегла територія) могли
по різному називатися, або назви одних річок
переходили на інші. Наприклад, середньовічні
географи вважали Південний буг лише однією
з приток Дніпра (буйських, Ієвлєв 1991, с. 99).
Ліва притока Синюхи — річка Кагарлик із дав-
ньотюркської перекладається: «робиться синім,
блакитним» і є калькою слов’янського гідроні-
ма Синіє вода (Лучик 2005, с. 127). На Сході
ріка часто змінювала свою назву, приймаючи
велику притоку, при зміні напрямку долини чи
її рельєфу.
затверджені ще на початку монгольського
володарювання маршрути кочовищ побузьких
орд визначалися найважливішими топоніма-
ми — відповідно Синя вода і біла вода. І неза-
лежно від первинної семантики цих назв (від
кольору води, порід, солі, матеріалу, що вико-
ристовувався в домобудівництві, які у різних
народів на різних етапах могли бути різними),
в XIV cт. ці гідроніми і їх похідні (місцевість,
кормова база, долина, білобережжя та ін.) ус-
відомлювалися як територія розташування од-
нієї або кількох орд. Первинно, білобережжя
мало асоціюватися з невеликою територію, пор-
том, зручною гаванню тощо в районі буго-Дніс-
тровського лиману (брун 1858, с. 256—257),
можливо, пов’язаною із зовнішньоекономічною
діяльністю. Або, як свого часу вважав П. Го-
лубовський, від місцевості і поселень у гирлі
Дніпра, на шляху з Русі до Греції (можливо,
поселень, які важко було оминути — Г. К.). До-
слідник вважав Ак — білий, як і для білгоро-
да, запозиченням із половецької чи печенізької
мови (Голубовський 1884, с. 201). в сучасних
дослідженнях запропонована гіпотеза, що
Акчакерман (білуватий) 30-х рр. XIV cт. (як
варіант Аккерман) асоціювався не з білим чи
білуватим кольором стін, а з багатством, розви-
нутою торгівлею (акче — срібна монета; Руссев
1999а, с. 386—387).
Про звичку причорноморських тюрків нази-
вати місцевість за назвою ріки в Х ст. згадав і
Костянтин багрянородний, але стосовно Пів-
денного бугу вживає назви Куbó і Богу (Кон-
стантин багрянородный 1991, с. 163, 173, 403,
487). ближче до середини XIV cт., це повинна
була бути досить значна територія кочування
однієї чи кількох побузьких орд. Або, як зазна-
чає сучасний дослідник — було синонімом і
ужитковою назвою цілого улусу (Галенко 2005,
с. 140—141). Мабуть, варто додати, улусу чи
улусів, значним фактором існування, еконо-
мічною базою яких були солончаки неподалік
гирл Південного бугу й Дніпра, а також кон-
троль за найважливішими шляхами Правобе-
режної України.
Традиційно, для золотоординського часу не
виділяють буго-Дніпровське міжріччя і від-
повідно всю територію Дніпро-Дністровського
межиріччя відносять до володінь одного з ор-
динських володарів, розбитих Ольгердом (Га-
ленко 2005, с. 139—141), що, певно, пов’язано
із станом вивчення пам’яток регіону золотоор-
динського часу. Але надзвичайно важливою, з
огляду на комунікаційну роль для кочовиків
була р. Інгул. Торговельні контакти населення
Середнього Подніпров’я з районом приольвій-
ських солончаків здійснювалися з найдавні-
ших часів через межиріччя Інгулу та Інгуль-
ця. в пізніші часи чумацький шлях у верхів’ях
цих річок вливався у відгалуження чорного
та Шпакова шляхів (болтрик 2003, с. 47—50).
виділяють чотири відгалуження Ольвійського
шляху скіфського часу в басейні Інгулу. Кістя-
ки двох верблюдів у курганних могільниках
Гірського Тикича пов’язуються з караванним
шляхом, що співпадає з дільницею чорного
шляху, який від Лисянки йшов на північний
захід уздовж верхів’їв Гнилого Тікича (бессо-
нова, Полтавець 2015, с. 23). Пізніші джере-
ла вказують, що в інгульських степах могли
розміщуватися дуже значні військові контин-
генти кочовиків. Наприклад, 1649 р. на ріках
Інгулі й Інгульці стояли кочів’я 10000 татар,
що прийшли на допомогу б. Хмельницькому.
30000 кримських татар приходило на ріку Інгул
на допомогу П. Дорошенку 1675 р. Місцевість
між Інгулом та Інгульцем відома за наявністю
запорізьких кінських заводів і іншої рогатої ху-
доби (Эварницкий 1898, с. 151). На карті Річчі
занноні Інгульський степ показано рівнознач-
ною територією до бузького степу: до Інгулу —
368 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
показано бузький степ, а між Інгулом і Інгуль-
цем — Інгульський (рис. 5; Ricci-Zannoni 1772,
p. 24). Тому видається, що в степах між бугом
і Інгулом перебувала одна орда, а між Інгулом
і Дніпром інша (або кілька). Іноді на картах
середньовічна назва «boristene» (та її варіанти)
показана в районі р. Інгул, яка впадає в бугсь-
кий лиман у районі сучасного Миколаєва (Гор-
деев, Терещенко 2017, с. 371).
велика кількість крапок на середньовічних
портуланах, напевно, відтворює мілину й не-
безпеку (Гордеев, Терещенко 2017, с. 348), а та-
кож свідчить, що італійцям були добре відомі
прибережні райони сучасної України. Порти
в районі Цюрюпінська, Парутино, Куяльни-
цького лиману та ін., ймовірно, відтворюють
найважливіші пункти маршрутів основних орд
регіону, місця збуту головних ресурсів (сіль,
зерно, невільники). Традиційно суфікс «ец» в
українській гідронімії визначається як прито-
ка основної ріки. в XVIII cт. Інгулець називали
Малим Інгулом, але він на 195 км довший за
великий Інгул (Лисецкий 2021, с. 21), що пере-
дбачає і пропорційно більшу кількість пам’яток
на зазначених кілометрах.
Субмеридіональний маршрут від білого бе-
рега (локалізується в районі березанського ли-
ману) до чорного лісу потребував 9 днів (болт-
рик 2003, с. 48—50). за твором М. бронєвського,
шлях брацлав-Очаків (345 км): 50 миль, або
6—7 днів шляху, день шляху вираховується
в 49—57 км (чи 40—60 км) (1 миля — 7 км)
(жарких 2004, с. 345—346). У Приарал’ї — для
шляху Центрального Устюрту, збудованого як
єдина система облаштованої дороги, від почат-
ку другої треті до 70-х рр. XIV ст., відстань між
караван-сараями фіксують від 25 до 54 км. Це
пояснюється необхідністю побудови їх у місцях,
наближених до котлованів із постійними чи се-
зонними джерелами води й іншими сприятли-
вими факторами (Манылов 1982, с. 95, 111, 118).
за бопланом, татарські денні переходи стано-
вили 6 французьких льє (1 льє — 4,444 км, тоб-
то приблизно 26—27 км (боплан 1990, с. 157,
206, прим. 48). Киргизи при перегоні худоби
на літні пасовища орієнтувались на швидкість
не більше 30 км на добу, але досвідчені люди
гнали худобу не більше ніж 10—15 км на добу
(Турдалиева 2009, с. 158). Напевно, ці циф-
ри і такі денні переходи значно коливалися
й залежали від багатьох природних факторів,
насамперед, води й корму для коней. Але на-
віть при найбільших можливих денних перехо-
дах такі відстані передбачають значно більшу
кількість пам’яток у басейні Південного бугу
ніж згадується в літературі. Напевно, значна
кількість їх повинна бути на місці козацьких
зимівників. враховуючи надзвичайно розви-
нуту поштову службу в Монгольській імперії,
ймовірно, до середини XІV cт. в басейнах Пів-
денного бугу, Інгулу та Інгульця вже існува-
ла низка поштових станцій (jam), що повинна
була розташовуватись на приблизно однаковій
відстані (приблизно рівному часі по подоланню
дільниці шляху). забезпечення їх функціюван-
ня відносять до баскаків (Гурлянд 1904, с. 88)
чи місцевих правителів, які опікувались цілим
штатом чиновників. До їх числа зараховують і
«побережников», до обов’язків яких входили і
митні збори (Шпулер 2016, с. 409—410). У ба-
гатьох випадках такі пункти розташовувались
у найважливіших місцях караванних шляхів,
на відповідних переправах.
На сучасному етапі значна частина дослід-
ників вважає, що значення походу Ольгерда
на Синю воду значно перебільшено історика-
ми чи взагалі ставить під сумнів сам факт цієї
події (Русина 1998, с. 64; жарких 2017; бабен-
ко, Комаров 2020, с. 144—145, 153). Але роз-
копки в Торговиці свідчать, що місто не відро-
рис. 5. Інгульський і бузький степ на карті Річчі-занноні 1767 р. (за Ricci-Zannoni 1772)
369ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
дилося, кочівники були відкинуті далеко на
Південь. На відміну від Північно-Східної Русі,
з цього часу відсутні будь-які повідомлення
про баскаків (даруг). без цих подій навряд чи
були б і можливі чисельні надання Коріатови-
чів у середній (нижній?) течії басейну Півден-
ного бугу, а також у бакоті (Лицкевич 2019,
с. 620—621; Михайловський 2012, с. 29, 36—47;
Михайловський 2021, с. 69, 93—94, 130). важко
перебільшити і появу на межі XIV—XV ст. ли-
товських фортець у гирлах Дніпра і Південно-
го бугу. безперечно, що це стало можливим у
результаті тривалої боротьби литовських і ли-
товсько-руських князів. Але початок було пок-
ладено діями Ольгерда на початку 1360-х рр.
Увага кількох літописів до білобережжя, мож-
ливо, обумовлена значимістю цієї території.
Ольгерд повоював не тільки Сині води — міс-
ця традиційних літніх кочовищ, а й здійснив
похід до місць зимівок кочовиків.
Наведене вище дозволяє пов’язувати Сині
води і білобережжя Рогозького та Никоновсь-
кого літописів із басейном р. Південний буг. А
саме з літніми й зимовими кочовищами кількох
потужних орд у басейнах річок Ак-су (Півден-
ний буг) і Гёк-су (Синя вода). Орд, що контро-
лювали торгівлю сіллю, зерном, невільниками
та ін. значної частини Правобережної України.
А також із місцевостями, де близько середини
XІV cт. виросли золотоординські міста з бага-
тою матеріальною культурою. Кочівницьким
ордам, що в умовах розпаду золотоординської
держави залишалися реальною загрозою полі-
тичним і економічним інтересам Ольгерда на
Поділлі та Київщині. А також погодитися з ук-
раїнським істориком Ф. Шабульдо, що ще мало
хто з наших сучасників знає щось конкретне
про ці події (Шабульдо 2013, с. 69). видається,
що суттєву допомогу у вирішенні цього питан-
ня можуть надати систематичні розкопки золо-
тоординських пам’яток у басейнах Південного
бугу, Інгулу й Інгульця. Дослідження в цьому
напрямку тільки розпочинаються.
літерАтУрА
Агбунов, М. в. 1992. Античная география север-
ного Причерноморья. Москва: Наука.
Агеева, Р. А. 1990. страны и народы: происхож-
дение названий. Москва: Наука.
Аманжолов, А. С. 2003. История и теория древ-
нетюркского письма. Алматы: Мектеп.
Антонович, в. б. 1885. Монографии по истории
Западной и Юго-Западной России. 1. Киев: Е. Я. Фе-
доров.
Аристов, Н. А. 1896. заметки об этническом соста-
ве тюркских племен и народностей и сведения об их
численности. живая старина, 3—4, с. 277-456.
бабенко, А. А., Комаров, О. в. 2020. битва на Си-
них водах — факт или историографический миф?
Novogardia, 2, с. 135-160.
барсов, Н. 1865. Материалы для историко-гео-
графического словаря России. вильна: А. Сыркин.
бартольд, в. в. 1965. сочинения. ІІІ. Москва: Наука.
бартольд, в. в. 1966. сочинения. ІV. Москва: На-
ука.
березин, И. Н. 1851. Тарханные ярлыки Тохта-
мыша, Тимур-Кутлука и саадет-Гирея с введени-
ем, переписью, переводом и примечаниями. Казань:
Университет.
бессонова, С. С., Полтавець, в. І. 2015. Шляхи спо-
лучення в басейні Тясмину на початку доби заліза.
Археологія і давня історія України, 2 (15), с. 21-37.
білецька, О. в. 2015. Качибей у світлі джерел
XIV—XVI ст. (матеріали до вивчення історичної
географії Поділля та північного Причорномор’я).
Записки історичного факультету Одеського Націо-
нального університету, 26, с. 233-258.
бокій, Н., Козир, І. 2005. Комплекс золотоординсь-
кого часу біля с. Торговиця на Кіровоградщині (по-
передня публікація). в: Шабульдо, Ф. М. (ред.). си-
ньоводська проблема у новітніх дослідженнях. Київ:
Інститут історії України НАН України, с. 41-83.
болтенко, М. 1947. Стародавня руська березань.
Археологія, 1, с. 39-51.
болтенко, М. Ф. 2009. О. березань и его исследо-
вания. часть І. Исследования по 1900 г. (Колесни-
ченко, А. Н., Полищук, Л. ю. вступительная статья
и подготовка к изданию). Материалы по археологии
северного Причерноморья, 9, с. 321-380.
болтрик, ю. в. 2003. Шляхи сполучення Скіфії
України. Воєнна історія, 1, с. 45-56.
болтрик, ю. в. 2014. Соляні промисли Північ-
ного Причорномор’я в скіфський час. Археологія, 4,
с. 63-80.
боплан, Г. де. 1990. Опис України, кількох про-
вінцій Королівства Польського, що тягнуться від
кордонів до границь Трансільванії, разом з їхніми
звичаями, способом життя і ведення воєн. Київ:
Наукова думка. Кембрідж: Український науковий
інститут Гарвардського університету.
боровик, Т. Д. 2012. Поховання 241 могильника
золотоординського часу на Кіровоградщині. Архео-
логія, 4, с. 91-94.
брун, Ф. 1853. Voyages et ambassades de messire
Guilebert de Lannoy, 1339—1450. Комментарии. За-
писки Одесского общества истории и древностей,
IІІ, с. 443-465.
брун, Ф. 1858. берег чорного моря между Днеп-
ром и Днестром по морским картам XIV—XV ст. За-
писки Одесского общества истории и древностей,
IV, с. 244-260.
брун, Ф. 1865. судьбы местности занимаемой
Одессою. Одесса: П. Францов.
брун, Ф. 1879. Черноморье. сборник изследова-
ний по исторической географии Южной России. І.
Одесса: Г. Ульрих.
брун, Ф. 1880. Черноморье. сборник изследова-
ний по исторической географии Южной России. ІІ.
Одесса: Г. Ульрих.
буйських, С. б., Ієвлєв, М. М. 1991. Про осіле на-
селення понизь Дніпра та Південного бугу. Архео-
логія, 4, с. 84-104.
венелин, ю. 1847. О соляном озере «Halmyris»
(Rassein, Rаmsin). Чтения в Историческом обще-
стве истории и древностей российских, 6, с. 19-46.
вирський, Д. 2008a. Річпосполита історіографія
України (XVI—XVII ст.). 1. Київ: Інститут історії
НАН України.
вирський, Д. 2008b. Річпосполита історіографія
України (XVI—XVII ст.). 2: Додатки. Київ: Інститут
історії НАН України.
витрувий, 2006. Десять книг об архитектуре.
Москва: Архитектура-С.
370 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
витсен, Н. 2010. северная и Восточная Тарта-
рия, включающая области, расположенные в север-
ной и восточной частях Европы и Азии. ІІ. Амстер-
дам: Pegasus.
владимирцов, б. Я. 2002. Работы по истории и
этнографии монгольских народов. Москва: восточ-
ная литература.
ворона, є. І., Кириляч, О. в., Максименюк, О. Д.,
Марушевський, Г. б., Яворський, Д. М., Яворська,
О. Г. 2009. Басейн річки Бог. вінниця; Київ: Wetlands
International.
выржиковский, Р. Р. 1930. Краткий геологичес-
кий очерк Могилевского Приднестровья. Вісник Ук-
раїнської районової геолого-розвідкової управи, 14,
с. 1-52.
Галенко, О. 2005. золота Орда у битві біля Синіх
вод 1362 р. в: Шабульдо, Ф. М. (ред.). синьоводська
проблема у новітніх дослідженнях. Київ: Інститут
історії НАН України, с. 129-159.
Гедзь, Т. 2012. До питання про Дніпровсь-
ке Білобережжя (online). Режим доступу:
www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/AuxHistSci/
HistGeography/Biloberezhzhja.html (дата звернення
28 жовтня 2021).
Геродот. 2004. История. Москва: Ольма.
Голубовский, П. 1884. Печенеги, торки и половцы
до нашествия татар. История южно-русских сте-
пей IX—XIII вв. Киев: И. И. завадский.
Гомилевский, в. 1881. соль. Исследование русско-
го богатства солью и употребление этого вещест-
ва при различных видах скотоводства, земледелии
в лесном хозяйстве, в пищу людей, промышленнос-
ти и друг. Санкт-Петербург.
Гончаров, Е. ю. 2016. Новые типы пулов 760-х г.
х. Сырдарья и Крым. Нумизматические чтения
ГИМ 2015 года, с. 43-47.
Гордєєв, А. ю. 2013. Аналіз топонімів регіону
чорного моря на картах-портуланах Дульсерта Ан-
геліно 1325—1339 рр. Вісник геодезії та картогра-
фії, 6 (87), с. 20-29.
Гордеев, А. ю., Терещенко, А. А. 2017. Топонимия
побережья Черного и Азовского морей на картах
портуланах XIV—XVII веков. в 2 томах. 1. Киев.
Горпинич, в. О., Лобода, в. в, Масенко, Л. Т.
1977. Власні назви і відтопонімні утворення Інгу-
ло-Бузького межиріччя. Київ: Наукова думка.
Господаренко, О. 2015. Про генуезьку присутність
на території Миколаївської області: історико-геогра-
фічні й археологічні зауваження. Емінак. 3 (11),
с. 55-59.
Господаренко, О. 2021. Поселення «Городок» і
перспективи дослідження середньовічної фортеці
«баликлей». Емінак, 1 (33), с. 328-338.
Грибовский, в. в. 2009. Управление ногайца-
ми Северного Причерноморья в Крымском ханстве
(40—60-е годы XVIII в.). Тюркологический сборник
2007—2008, с. 67-97.
Григорьев, в. 1844. Ярлыки Тохтамыша и Сеа-
дат-Гирея. Записки Одесского общества истории и
древностей, I, с. 337-346.
Григорьев, А. П. 1983. золотоордынские ханы
60—70-х годов XIV в.: хронология правлений. Исто-
риография и источниковедение стран Азии и Аф-
рики, 7, с. 9-51.
Григорьев, А. П. 2004. сборник ханских ярлыков
русским митрополитам. Санкт-Петербург: СПбУ.
Григорьев, А. П. 2006. золотоордынские ярлыки:
поиск и интерпретация. Тюркологический сборник
2005: Тюркские народы России и великой степи,
с. 74-142.
Грушевський, М. С. 1991. Історія України-Руси.
1. Київ: Наукова думка.
Грушевський, М. С. 1993. Історія України-Руси.
4. Київ: Наукова думка.
Грушевський, М. С. 1995. Історія України-Руси.
7. Київ: Наукова думка.
Губарев, Г. в. 1970. Казачий словарь-справочник.
3. Сан-Ансельмо.
Гурлянд, Я. И. 1904. Степное законодательство
с древнейших времен по XVІІ столетие. Известия
общества археологии, истории и этнографии при
Императорском Казанском университете, ХХ, 4—
5, с. 49-158.
Дашкевич, Н. 1876. Болоховская земля и ее значе-
ние в русской истории. Эпизод из истории Южной
Руси в XIII и XIV столетиях. Киев: Университетс-
кая типография.
Дашкевич, Я. Р. 1990. Східне Поділля на кар-
тах XVI ст. в: Шевченко, Ф. П. (ред.). Географічний
фактор в історичному процесі. Київ: Наукова дум-
ка, с. 155-169.
Дашкевич, Я. Р. 2006. Степові держави на Поділ-
лі та в західному Причорномор’ї як проблема історії
України XIV cт. Матеріали і дослідження з архео-
логії Прикарпаття і Волині, 10, с. 112-121.
Дашкевич, Я. Р. 2011. «Секретна історія монголів» як
джерело до історії України ХІІІ ст. в: Дашкевич, Я. Р.
Майстерня історика: Джерелознавство та спеціаль-
ні історичні дисципліни. Львів: Піраміда, с. 165-169.
Денисик, Г. Лаврик, О. 2018. Сучасні гідроніми
Правобережної України та топонімічне значення
долинно-річкових ланшафтно-технічних систем.
Наукові записки Тернопільського національного
педагогічного університету імені Володимира Гна-
тюка, серія: географія, 2 (45), с. 4-15.
Джанов, О. 2017. Нарис освоєння генуезцями
Східної європи на північ від Криму та Тани. Істо-
ричні відомості та матеріальні залишки ХІІІ—XV ст.
Наш Крим, 3, с. 10-38.
Дзенс-Литовский, А. И. 1957. Методы комплекс-
ного исследования и разведки озерных соляных мес-
торождений. Труды всесоюзного научно-исследова-
тельского института галургии, XXXIV. Ленинград:
Госхимиздат.
Добролюбський, А. О., Смирнов, І. О. 2011. Кочо-
вики південно-західної України в х—XVII століт-
тях. Київ; Миколаїв: Іліон.
Дубровин, Н. 1887. Присоединение Крыма к Рос-
сии. Рескрипты, письма, реляции и донесения. 3:
1779—1780. Санкт-Петербург.
Егоров, в. Л. 1985. Историческая география Зо-
лотой Орды. Москва: Наука.
Ельников, М.в. 2005. Экономические и культур-
ные связи населения Нижнего Поднепровья и Кры-
ма в золотоордынский период. сугдейский сборник,
ІІ, с. 57-65.
єльников, М. в. 2010. Нижньодніпровська ланка
великого шовкового шляху часів золотої Орди: між
Сходом і заходом. старожитності Лівобережного
Подніпров’я, с. 65-73.
жарких, М. 2004. «Опис Татарії» Мартина бро-
невського: джерелознавчі спостереження. в: Гирич,
І. (ред.). До джерел. Збірник праць на пошану Олега
Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ; Львів:
Простір-М, с. 313-350.
жарких, М. 2013. (online). Терехтемирів. Київ.
Режим доступу :www.V-Zhrkikh.name/uk/History/
Terextemyriv.html (дата звернення 2 жовтня 2021).
жарких, М. І. 2017. (online). Міфічна «битва на
Синій воді». Режим доступу: https://href=”/uk/History/
371ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
Monographs/Essays/MythBlueWater/Historiography/
Enthusiasts.html (дата звернення 21 липня 2019).
желєзняк, І. М. 1987. Рось і етнолінгвістичні
процеси середньо-Наддніпрянського Правобережжя.
Київ: Наукова думка.
жуковская, Н. Л. 1988. Категории и символика
традиционной культуры монголов. Москва: Наука.
зимони, И., Кузембаев, Н. 2014. Монгольское за-
воевание Дешт-и Кипчака. Павлодар; Кереку.
зубарев, в. Г. 2005. Историческая география
северного Причерноморья по данным античной
письменной традиции. Москва: Языки славянской
культуры.
Иванов, П. П. 1954. хозяйство джуйбарских шей-
хов. К истории феодального землевладения в сред-
ней Азии в XVI—XVII вв. Москва; Ленинград: АН
СССР.
Иванова, С. в. 2010. Природные ресурсы и эконо-
мика древних обществ. Stratum plus, 2, с. 49-07.
Иевлев, М. 2014. Очерки античной палеоэко-
логии Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья.
Киев.
Измайлов, И. Л. 2018. черная смерть и кризис
в Улусе Джучи: идеальный шторм. в: Миргалеев,
И. М. (ред.). Эпидемии и природные катаклизмы в
Золотой Орде и сопредельных территориях (XIII—
XVI вв.). Казань: Институт истории им. Ш. Марджа-
ни АН РТ, с. 23-46.
Каиржанов, А. К. 2013. Древнетюркские памят-
ники письменности: открытия и исследования. в:
Шаймердинова, Н. Г., Каиржанов, А. К. (ред.). Вве-
дение в тюркологию. Астана: ЕНУ им. Л. Н. Гуми-
лева, с. 28-62.
Камолиддин, Ш. С. 2006. Древнетюркская топо-
нимия средней Азии. Ташкент: Шарк.
Карачківський, М. 1929. Північно-західна бал-
тщина (історико-географічні матеріали на підставі
подорожи влітку 1928 р.). Історико-географічний
збірник, ІІІ, с. 158-202.
Карпенко, О. П. 1986. Літописне білобережжя.
в: Німчук, в. в. (ред.). Давньоруська ономастична
спадщина в східнослов’янських мовах. Київ: Наукова
думка, с. 40-51.
Карпини, П. де, Поляк, б., Рубрук, У. 2013. Пу-
тешествие к тартарам католических монахов в
1245—1255 гг. Киев: Стебеляк.
Карпов, С. П. 1990. Итальянские морские респуб-
лики и Южное Причерноморье в XIII—XV вв.: про-
блемы торговли. Москва: МГУ.
Квитницкий, М. в. 2016. Потрясения в духовной
культуре половцев восточной Европы XIII—XIV вв.
(по данным археологии). Stratum plus, 6, с. 45-68.
Кизилов, ю. А. 1984. Земли и народы России в
XIII—XV вв. Москва: высшая школа.
Кляшторный, С. Г. 2013. Кипчаки, команы, полов-
цы. в: сборник материалов международной науч-
ной конференции Кипчаки Евразии: история, язык
и письменные памятники, посвященной 1100-летию
Кимекского государства в рамках Дней тюркской
письменности и культуры. Астана, с. 18-21.
Книга… 1843. Книга посольская Метрики Ве-
ликого княжества Литовского, содержащая в себе
дипломатические сношения Литвы в государс-
твование короля сигизмунда-Августа (с 1545 по
1572 год). Москва: Университетская типография.
Козир, І. 2010. Керамічна майстерня золотоор-
динського часу з торговицького археологічного ком-
плексу. Наукові записки Кіровоградського держав-
ного педагогічного університету ім. В. Винниченка.
Історичні науки, 13, с. 6-14.
Козир, І. А, чорний, О. в. 2012. Локалізація місця
битви на Синіх водах 1362 р. Український історич-
ний журнал, 2, с. 11-27.
Койчубаев, Е. 1974. Краткий толковый словарь
топонимов Казахстана. Алма-Ата: Наука.
Кононов, А. Н. 1978а. Способы и термины опреде-
ления стран света у тюркских народов. Тюркологи-
ческий сборник 1974, с. 72-89.
Кононов, А. Н. 1978b. Семантика цветообозначе-
ний в тюркских языках. Тюркологический сборник
1975, с. 159-179.
Константин багрянародный, 1991. Об управле-
нии империей. Москва: Наука.
Кордт, в. 1931. Матеріали до історії картогра-
фії України. частина перша. Київ.
Костюков, в. Н. 2010. Улус Шибана Золотой
Орды в хIII—XIV вв. Казань: ФЭН АН РТ.
Крадин, Н. Н., Скрынникова, Т. Д. 2006. Импе-
рия Чингис-хана. Москва: восточная литература.
Крамаровский, М. Г. 2003. Джучиды и Крым.
XIII—XIV вв. Материалы по археологии, истории и
этнографии Таврии, Х, с. 506-532.
Крикун, Н. 2012. Воєводства Правобережної Ук-
раїни у XVI—XVІІІ століттях: статті і матеріа-
ли. Львів.
Кримський, А. 2010. Вибрані сходознавчі праці. В
5 т. ІІІ: Тюркологія. Київ: Стилос.
Кузьмин, А. С. 2019. О возможном источнике
«Списка городов русских дальних и ближних». в:
Восточная Европа в древности и средневековье.
хххІ чтения памяти члена-корреспондента АН
сссР Владимира Терентьевича Пашуто. Москва:
Институт всеобщей истории, с. 150-155.
Лебедев, в. П. 1990. Символика и язык монет Кры-
ма золотоордынского периода. в: Янин, в. Л. (ред.).
Нумизматические исследования по истории Юго-
Восточной Европы. Кишинев: Штиинца, с. 139-155.
Лебедев, в. П. 2000. К нумизматике Крыма золо-
тоордынского периода. Нумизматический альма-
нах, 7, с. 52-64.
Лебедев, в. П., Смирнов, в. в. 2005. Новосарайс-
кие пулы с цветочной розеткой из Крыма и Азова. в:
Монеты и денежное обращение в монгольских госу-
дарствах хІІІ—хV веков. Труды ІІІ международной
нумизматической конференции. старый Крым,
3—9 октября 2004. Москва: Нумизматическая ли-
тература, с. 24-30.
Лисецкий, Ф. Н. 2012. (online). Историко-геогра-
фический анализ трансформации гидронимов в Се-
верном Причерноморье. современные проблемы на-
уки и образования: электронный научный журнал, 5.
Режим доступу: http://hdl.Handle.net⁄123456789/3245
(дата звернення 12 липня 2019).
Лисецкий, Ф. Н. 2021. Историко-географический
справочник расселения населения по территории
Днепро-Бугской части Новороссии. белгород: Кон-
станта.
Лицкевич, О. в. 2019. «Летописец великих кня-
зей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт ком-
плексного критического разбора. Санкт-Петербург:
Д. буланин.
Лучик, в. 2015. Тюркізми козацької доби в то-
понімії України. в: Melnik, V. P. (ed.). Uluslararsi
Türkiye-Ukrayna Іliskilеri Sempoyzumu: Kazak
Dönemi (1500—1800). Istаmbul: Camlica, s. 53-64.
Маврина, О. С. 2014. Перевод документов мусуль-
манской знати в Таврическом дворянском собрании
в первой половине ХІХ века: трудности и открытия.
Материалы по археологии, истории и этнографии
Таврии, ХІХ, с. 427-437.
372 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
Малиновская, Н. в. 1974. Колчаны XIII—XIV вв.
с костяными орнаментированными обкладками на
территории евразийских степей. в: Смирнов, А. П,
Федоров-Давыдов, Г. А (ред.). Города Поволжья в
средние века. Москва: Наука, с. 132-175.
Манылов, ю. Н. 1982. Археологические исследо-
вания караван-сараев Центрального Устюрта. в:
Камалов, С. И. (ред.). Археология Приаралья. Таш-
кент: Фан, с. 93-122.
Маркевич, А. 1894. Город Качибей или Гаджибей
предшественник города Одессы. Записки Импера-
торского Одесского общества истории и древнос-
тей, XVII, с. 2-72.
Маркевич, А. И. 1928. Географическая номенкла-
тура Крыма как исторический материал. Топоними-
ческие данные крымских архивов (памяти Л. бер-
тье-Делагарда). Известия Таврического общества
истории, археологии и этнографии, 2 (59), с. 17-32.
Мейер, А. 1794. Повествование землемерное
и естественное описание Очаковской земли, со-
держащиеся в двух донесениях. Санкт-Петербург:
І. К. Шнор.
Мельхеев, М. Н. 1969. Топонимия Бурятии. Ис-
тория системы и происхождение географических на-
званий. Улан-Удэ: бурятское книжное издательство.
Михайловський, в. 2012. Еластична спільнота.
Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х ро-
ках XVІ століття. Київ: Темпора.
Михайловський, в. 2021. Історія, мова, геогра-
фія: топоніми середньовічного Поділля. Київ: Тем-
пора.
Молчанова, О. Т. 1979. Топонимический словарь
Горного Алтая. Горно-Алтайск: Алтайское книжное
издательство.
Мосенкіс, ю. Л. 2002. Українські гідроніми неві-
домого походження з середземноморськими парале-
лями. Актуальні проблеми української лінгвісти-
ки: теорія і практика, 5, с. 90-98.
Мурзаев, Э. в.1974. Очерки топонимики. Моск-
ва: Мысль.
Мурзаев, Э. в.1984. словарь народных географи-
ческих терминов. Москва: Мысль.
Мурзакевич, Н. 1840. Письменные памятники
Тохтамыш-хана. журнал Министерства народного
просвещения, 27, с. 143-148.
Мурзакевич, Н. 1848. Статейный список велика-
го Государя Его Царского величества посланников:
Стольника василия Михайлова Тяпкина, дьяка Ни-
кити зотова. к Крымскому Хану Мурал-Гирею в 1681
году. Записки Императорского Одесского общества
истории и древностей, II, с. 568-658.
Мустакимов, И. А. 2010. владения Шибана и Ши-
банидов в ХІІІ—XV вв. по данным некоторых арабо-
графичных источников. средневековые тюрко-та-
тарские государства, 2, с. 21-31.
Мышецкий, С. 1847. История о козаках запорож-
ских, как оные из древних лет зачалися, и откуда
свое происхожение имеють, и в каком состоянии
ныне находятся. Чтения в императорском обще-
стве истории и древностей российских при Москов-
ском университете, 6, с. 1-42.
Набиев, Р. Ф. 2008. О дате и месте выдачи Тох-
тамыш-ханом тарханного ярлыка бек-Хаджи. в:
Миргалеев, И. М. (ред.). Золотоордынская цивили-
зация. 1. Казань: Институт истории им. Ш. Марджа-
ни, с. 101-109.
Набиев, Р. Ф. 2010. О времени завоевания Тохта-
мыш-ханом золотой Орды. Ученые записки Казан-
ского государственного университета. Гуманитар-
ные науки, 152 (3), 1, с. 107-118.
Назарчук, в. И. 1999. Ольвийский сборник
П. И. Кеппена. Летопись Прчерноморья. Археология,
история, литература, нумизматика, 3, с. 14-30.
Осипян, А. Л. 2013. Миграция, адаптация и ин-
теграция кочевников в оседлом обществе: сравни-
тельный анализ перехода половцев к оседлому обра-
зу жизни в Галицкой Руси и венгерском королевстве
в XIII—XV вв. в: загидуллин, И. К. (ред.). Тюркские
кочевники Евразии (кимаки, кипчаки, половцы (…).
Казань: Ихлас; Институт истории им. Ш. Марджани
АН РТ, с. 122-174.
Островерхов, А. С. 1981. Ольвия и торговые пути
Скифии в: Мезенцева, Г. Г. (ред.). Древности севе-
ро-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка,
с. 84-94.
Петрунь, Ф. О. 1926. Степове Побужжя в госпо-
дарським та військовім укладі Українського погра-
ниччя. замітки до бронєвського та боплана. жур-
нал научно-исследовательских кафедр в Одессе, 2,
с. 91-103.
Петрунь, Ф. О. 1928а. Качибей на старинных кар-
тах. Записки Одесского общества естествоиспыта-
телей, 44, с. 191-198.
Петрунь, Ф. 1928b. Нове про татарську старови-
ну бозько-Дністрянського степу. східний світ, 6,
с. 155-171.
Пилипчук, Я. в. 2013. Кипчаки у християнському
світі (питання адаптації та асиміляції). сходознавс-
тво, 61, с. 117-138.
Піворович, в. в. 2008. Монети і скарби півдня
України. Херсон: Штрих.
Полехов, С. 2015. Наследники Витовта. Динас-
тическая война в Великом княжестве Литовском
в 30-е годы XV века. Москва: Индрик.
Полное… 1843. Полное собрание русских лето-
писей. 2: Ипатьевская летопись и Густынская лето-
пись. Санкт-Петербург: Э. Прац.
Полное… 1897. Полное собрание русских летопи-
сей. 8: Летописный сборник, именуемый Патриар-
шею или Никоновскою летописью. Санкт-Петербург:
И. Н. Скороходов.
Полное… 1922. Полное собрание русских летопи-
сей. 15, вып. 1: Рогожский летописец. Петроград.
Полное… 1980. Полное собрание русских лето-
писей. 35: Летописи белорусско-литовские. Москва:
Наука.
Попка, И. Д. 1858. Черноморские козаки в их граж-
данском и военном быту. Очерки края, общества,
вооруженной силы и службы. Санкт-Петербург.
Ракушин, А. И. 2006. Кочевые улусы золотой
Орды (по материалам курганных могильников Ниж-
него Поволжья XIII—XV вв.). Археология восточно-
европейской степи, 4, с. 214-239.
Ракушин, А. И. 2016. Монголы на Волге (обрете-
ние новой родины: от завоевания к ассимиляции).
Саратов: Техно-Декор.
Рассадин, в. И. 2015. Тюрко-монгольские назва-
ния крупного и мелкого рогатого скота в халха-мон-
гольском языке. Вестник Калмыцкого института
гуманитарных исследований РАН, 3, с. 107-111.
Рашид ад-Дин. 1960. сборник летописей. 2. Мос-
ква; Ленинград: АН СССР.
Русина, О. в. 1998. Україна під татарами і Лит-
вою. Київ: Альтернативи.
Русcев, Н. Д. 1999a. Молдавия в «темные века»:
материалы к осмыслению культурно-исторических
процессов. Stratum plus, 5, с. 379-407.
Русcев, Н. Д. 1999b. На грани миров и эпох. Горо-
да низовьев Дуная и Днестра в конце хIII—хIV вв.
Кишинёв: вАШ.
373ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
Руссев, Н. Д. 2015. Два варианта городской исто-
рии средневекового Причерноморья — белгород и
Олешье. в: бочаров, С. Г. (ред.). Генуэзская Газария
и Золотая Орда. Кишенев: Stratum plus, с. 19-38.
Руссев, Н. Д. 2016. Карпато-Дунайские земли в
эпоху Джучидов: некоторые соображения и неисчис-
лимые пути «взоров». Stratum plus, 6, с. 165-181.
Руссев, Н. 2018. Сахар Катлабухского берега: то-
поним «Шикирли-Китай» в свете интердисципли-
нарных подходов. Българите в северното Причер-
номорие, ХІІІ, с. 179-191.
Сабитов, ж. М. 2012. Клановая система Улуса
Джучи: основные этапы развития. средневековые
тюрко-татарские государства, 4, с. 118-120.
Сабитов, ж. М. 2014. Эмиры Узбек-хана и Джани-
бек-хана. Золотоордынское обозрение, 2 (4), с. 120-134.
Сабитов, ж. М., Кушкумбаев, А. К. 2013. Улусная
система золотой Орды в ХIII—ХIV веках: к вопросу
о локализации Ак Орды и Кок Орды. Золотоордын-
ское обозрение, 2, с. 60-72.
Сапожников, в. в. 1901. Катунь и ея истоки.
Путешествия 1897—1899 годов. Томск: П. И. Маку-
шин.
Сапожников, И. в. 2016. Литовский Качибей —
османский Хаджибей: очерки истории с начала XV
до середины XVІІІ вв. Scriptorium nostrum, 2 (5),
с. 48-85.
Сапожников, И. в., Полевщикова, Е. в. 2005—
2009. Шарль де Пейсонель и его вклад в изучение
античной и средневековой географии Северо-запад-
ного Причерноморья. Stratum plus, 4, с. 464-475.
Севортян, Э. в. 1978. Этимологический словарь
тюркских языков. Общетюркские и межтюркские
основы на букву «Б». Москва: Наука.
Семби, М. 2013. Память земли тюрко-монголь-
ской: истоки и символика топонимов (тюркский
меридиан). Алмати: Казнини.
Семенов, П. 1863. Географическо-статистичес-
кий словарь Российской империи. 1. Санкт-Петер-
бург.
Середа, О. 2008. Північне Причорномор’я в пись-
мових і картографічних джерелах XVIII ст. Записки
історичного факультету Одеського Національного
університету ім. І. І. Мечнникова, 19, с. 410-421.
Середа, О. 2015. Османсько-українське степо-
ве Порубіжжя в османсько-турецьких джерелах
XVIII ст. Одеса: Астропринт.
Сиверс, А. А. 1922. Топография кладов с праж-
скими грошами. Петербург: Российская государс-
твенная академическая типография.
Скальковский, А. 1850. Опыт статистического
описания Новороссийского края. 1. Одесса: Л. Нит-
че.
Скржинская, Е. ч. (ред.). 1971. Барбаро и Конта-
рини о России. К истории итало-русских связей в
XV в. Ленинград: Наука.
Смирнов, в. Д. 1887. Крымское ханство под верхо-
венством Оттоманской Порты до начала XVIII в.
Санкт-Петербург: Университетская типография в
Казани.
Стрижак, О. С. (ред.). 1985. Етимологічний слов-
ник літописних географічних назв Південної Русі.
Київ: Наукова думка.
Сюлбе, б. 2004. Топонимика Якутии. Якутск: би-
чик.
Талах, в. Н. 2021. Татарско-генуэзские договоры
1380 и 1381 года в историческом контексте. Золото-
ордынское обозрение, 9, 1, с. 108-148.
Татаринцев, б. И. 2000. Этимологический словарь
тувинского языка. 1: А—б. Новосибирск: Наука.
Тихомиров, М. Н. 1979. «Список русских городов
дальних и ближних». в: Тихомиров, М. Н. Русское
летописание. Москва: Наука, с. 83-137.
Тунман. 1991 (1774). Крымское ханство. Симфе-
рополь: Таврия.
Турдалиева, ч. Дж. 2009. Западные путешест-
венники и исследователи о кыргызах и Кыргызста-
не (вторая половина хІх — начала хх вв.). биш-
кек.
Ускенбай, К. 2013. Восточный Дашт-и Кыпчак в
хIII — начале XV века. Проблемы этнополитичес-
кой истории Улуса Джучи. Казань: ФЭН АН РТ.
Утемиш-хаджи. 1992. Чингиз-наме. Факсимиле,
перевод, транскрипция, текстологические приме-
чания, исследование в. П. юдина. Комментарии и
указатели М. Х. Абусеитовой. Алма-Ата: Гылым.
Федоров-Давыдов, Г. А. 1973. Общественный
строй Золотой Орды. Москва: МГУ.
Федоров-Давыдов, Г. А. 2003. Денежное дело Зо-
лотой Орды. Москва: Палеограф.
Фоменко, И. Н. 2001. Номенклатура географи-
ческих названий Причерноморья по морским кар-
там XIII—XVII вв. Причерноморье в средние века, 5,
с. 40-43.
Хаутала, Р. 2019. В землях «северной Тартарии»:
сведения латинских источников о Золотой Орде в
правление хана Узбека (1313—1341). Казань: Инс-
титут истории им. Ш. Марджани АН РТ.
челеби, Э. 1961. Книга путешествия (Извле-
чения из сочинения турецкого путешественника
XVII века). 1. Москва: Институт народов Азии.
черкас, б. 2016. Территориальное устройство Улу-
са Джучи (территория западнее Дона). в: Миргале-
ев, И., Хаутала, Р. (ред.). Золотая Орда в мировой
истории. Казань: Институт истории им. Ш. Мард-
жани АН РТ, с. 157-179.
Шабульдо, Ф. М. 1987. Земли Юго-Западной Руси
в составе Великого княжества Литовского. Киев:
Наукова думка.
Шабульдо, Ф. М. 1998. синьоводська проблема:
можливий спосіб її розв’язання. Київ: Інститут іс-
торії НАН України.
Шабульдо, Ф. М. 2000. Наративні джерела й пер-
ші дослідники про похід Ольгерда на Сині води і
білобережжя. в: Смолій, в. (ред.). Україна в Цент-
рально-східній Європі. Київ: Інститут історії НАН
України, с. 57-74.
Шабульдо, Ф. М. 2013. К итогам изучения сине-
водской проблемы. История и современность, 1,
март, с. 69-89.
Шенников, А. А. Исследование по истории и гео-
графии среднего Подонья в XIV—XV вв. Ленинград:
Наука.
Шипова, Е. Н. 1976. словарь тюркизмов в рус-
ском языке. Алма-Ата: Наука.
Шмидт, А. 1863. Материалы для географии и
статистики России, собранные офицерами Гене-
рального штаба. херсонская губерния. Санкт-Пе-
тербург.
Шпулер, б. 2016. Золотая Орда. Монголы в
России. 1223—1502 гг. Казань: Институт истории
им. Ш. Марджани АН РТ.
Шрамм, Г. 1997. Реки северного Причерноморья.
Историко-филологическое исследование их названий
в ранних веках. Москва: Eastern Communication.
Эварницкий, Д. И. 1898. Вольности запорожских
казаков. Санкт-Петербург: П. И. бабкин.
юдин, в. П. 1992. Орды: белая, Синяя, Серая,
золотая. в: Утемиш-хаджи. Чингиз-наме. Факсими-
ле, перевод, транскрипция, текстологические при-
374 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
мечания, исследование в. П. юдина. Комментарии
и указатели М. Х. Абусеитовой. Алма-Ата: Гылым,
с. 14-56.
Яворницький, Д. І. 1990. Історія запорізьких ко-
заків. 1. Львів: Світ.
Янко, М. П. 1998. Топонімічний словник України.
Київ: знання.
Peyssonnel, Ch. 1765. Observations historiques et
géographiques, sur les peuples barbares qui ont habité
les bords du Danube & du Pont-Euxin… Paris: chez
N. M. Tilliard libraire.
Pistarino, G. 1971. Notai Genovesi in Oltremare
Atti rogati a Chilia da Antonio di Ponzò (1360—1361).
Genova Bordighera: Instituto internazionale di studi
liguri.
Ricci-Zannoni. 1772. Carte de la Pologne divisée par
provinces et palatinats et subdivisée par districts con-
struite d’après quantité d’Arpentages d’Observations et
de Mesures prises sur les Lieux. Paris.
Serristоri, L. 1856. Ilustrazione di una Carta del
Mar Nero del MCCCLI e ricordi sul Caucaso, sulla
Spagna, sul Marocco ec. ec. Firenze: Florentina.
Witsen, N. 1705. Noord en Oost Tartarye, ofte bondig
ontwerp van eenige dier landen en volken, welke voor-
maels bekent zijn geweest… t’Amsterdam: Francois
Halma, Boekverkooper op de Nieuwen-dyk.
REFEREnCEs
Agbunov, M. V. 1992. Antichnaia geografiia Severnogo
Prichernomoria. Moskva: Nauka.
Ageeva, R. A. 1990. Strany i narody: proiskhozhdenie naz-
vanii. Moskva: Nauka.
Amanzholov, A. S. 2003. Istoriia i teoriia drevnetiurkskogo
pisma. Almaty: Mektep.
Antonovich, V. B. 1885. Monografii po istorii Zapadnoi i
Iugo-Zapadnoi Rossii. 1. Kiev: E. Ia. Fedorov.
Aristov, N. A. 1896. Zametki ob etnicheskom sostave tiurk-
skikh plemen i narodnostei i svedeniia ob ikh chislennosti.
Zhivaia starina, 3—4, s. 277-456.
Babenko, A. A., Komarov, O. V. 2020. Bitva na Sinikh Vo-
dakh — fakt ili istoriograficheskii mif? Novogardia, 2, s. 135-
160.
Barsov, N. 1865. Materialy dlia istoriko-geograficheskogo
slovaria Rossii. Vilna: A. Syrkin.
Bartold, V. V. 1965. Sochineniia. ІІІ. Moskva: Nauka.
Bartold, V. V. 1966. Sochineniia. ІV. Moskva: Nauka.
Berezin, I. N. 1851. Tarkhannye iarlyki Tokhtamysha,
Timur-Kutluka i Saadet-Gireia s vvedeniem, perepisiu, per-
evodom i primechaniiami. Kazan: Universitet.
Bessonova, S. S., Poltavets, V. I. 2015. Shliakhy spoluchen-
nia v baseini Tiasmynu na pochatku doby zaliza. Arkheolohiia
i davnia istoriia Ukrainy, 2 (15), s. 21-37.
Biletska, O. V. 2015. Kachybei u svitli dzherel XIV—XVI st.
(materialy do vyvchennia istorychnoi heohrafii Podillia ta
pivnichnoho Prychornomor’ia). Zapysky istorychnoho fakultetu
Odeskoho Natsionalnoho universytetu, 26, s. 233-258.
Bokii, N., Kozyr, I. 2005. Kompleks zolotoordynskoho
chasu bilia s. Torhovytsia na Kirovohradshchyni (poperednia
publikatsiia). In: Shabuldo, F. M. (ed.). Synovodska problema
u novitnikh doslidzhenniakh. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy
NAN Ukrainy, s. 41-83.
Boltenko, M. 1947. Starodavnia ruska Berezan. Arkheolo-
hiia, 1, s. 39-51.
Boltenko, M. F. 2009. O. Berezan i ego issledovaniia. Chast
І. Issledovaniia po 1900 g. (Kolesnichenko, A. N., Polishchuk,
L. Iu. Vstupitelnaia statia i podgotovka k izdaniiu). Materialy
po arkheologii Severnogo Prichernomoria, 9, s. 321-380.
Boltryk, Yu. V. 2003. Shliakhy spoluchennia Skifii Ukrainy.
Voienna istoriia, 1, s. 45-56.
Boltryk, Yu. V. 2014. Soliani promysly Pivnichnoho
Prychornomor’ia v skifskyi chas. Arkheolohiia, 4, s. 63-80.
Boplan, H. de. 1990. Opys Ukrainy, kilkokh provintsii Ko-
rolivstva Polskoho, shcho tiahnutsia vid kordoniv do hranyts
Transilvanii, razom z yikhnimy zvychaiamy, sposobom zhyttia
i vedennia voien. Kyiv: Naukova dumka. Kembridzh: Ukrain-
skyi naukovyi instytut Harvardskoho universytetu.
Borovyk, T. D. 2012. Pokhovannia 241 mohylnyka zolo-
toordynskoho chasu na Kirovohradshchyni. Arkheolohiia, 4,
s. 91-94.
Brun, F. 1853. Voyages et ambassades de messire Guile-
bert de Lannoy, 1339—1450. Kommentarii. Zapiski Odessko-
go obshchestva istorii i drevnostei, IІІ, s. 443-465.
Brun, F. 1858. Bereg Chornogo moria mezhdu Dneprom i
Dnestrom po morskim kartam XIV—XV st. Zapiski Odessko-
go obshchestva istorii i drevnostei, IV, s. 244-260.
Brun, F. 1865. Sudby mestnosti zanimaemoi Odessoiu.
Odessa: P. Frantsov.
Brun, F. 1879. Chernomore. Sbornik izsledovanii po is-
toricheskoi geografii Iuzhnoi Rossii. І. Odessa: G. Ulrikh.
Brun, F. 1880. Chernomore. Sbornik izsledovanii po is-
toricheskoi geografii Iuzhnoi Rossii. ІІ. Odessa: G. Ulrikh.
Buiskykh, S. B., Iievliev, M. M. 1991. Pro osile naselen-
nia ponyz Dnipra ta Pivdennoho Buhu. Arkheolohiia, 4, s. 84-
104.
Venelin, Iu. 1847. O solianom ozere «Halmyris» (Rassein,
Ramsin). Chteniia v Istoricheskom obshchestve istorii i
drevnostei rossiiskikh, 6, s. 19-46.
Vyrskyi, D. 2008a. Richpospolyta istoriohrafiia Ukrainy
(XVI—XVII st.). 1. Kyiv: Instytut istorii NAN Ukrainy.
Vyrskyi, D. 2008b. Richpospolyta istoriohrafiia Ukrainy
(XVI—XVII st.). 2: Dodatky. Kyiv: Instytut istorii NAN
Ukrainy.
Vitruvii, 2006. Desiat knig ob arkhitekture. Moskva:
Arkhitektura-S.
Vitsen, N. 2010. Severnaia i Vostochnaia Tartariia, vk-
liuchaiushchaia oblasti, raspolozhennye v severnoi i vostoch-
noi chastiakh Evropy i Azii. ІІ. Amsterdam: Pegasus.
Vladimirtsov, B. Ia. 2002. Raboty po istorii i etnografii
mongolskikh narodov. Moskva: Vostochnaia literatura.
Vorona, Ye. I., Kyryliach, O. V., Maksymeniuk, O. D., Ma-
rushevskyi, H. B., Yavorskyi, D. M., Yavorska, O. H. 2009.
Basein richky Boh. Vinnytsia; Kyiv: Wetlands International.
Vyrzhikovskii, R. R. 1930. Kratkii geologicheskii ocherk
Mogilevskogo Pridnestrovia. Visnyk Ukraiinskoi rayonovoii
geologo-rozvidkovoii upravy, 14, s. 1-52.
Halenko, O. 2005. Zolota Orda u bytvi bilia Synikh Vod 1362 r.
In: Shabuldo, F. M. (ed.). Synovodska problema u novitnikh
doslidzhenniakh. Kyiv: Instytut istorii NAN Ukrainy, s. 129-159.
Hedz, T. 2012. Do pytannia pro Dniprovske Biloberezhzhia
(online). Rezhym dostupu: www.myslenedrevo.com.ua/uk/
Sci/AuxHistSci/HistGeography/Biloberezhzhja.html (data
zvernennia 28 zhovtnia 2021).
Gerodot. 2004. Istoriia. Moskva: Olma.
Golubovskii, P. 1884. Pechenegi, torki i polovtsy do nash-
estviia tatar. Istoriia iuzhno-russkikh stepei IX—XIII vv.
Kiev: I. I. Zavadskii.
Gomilevskii, V. 1881. Sol. Issledovanie russkogo bogatstva
soliu i upotreblenie etogo veshchestva pri razlichnykh vidakh
skotovodstva, zemledelii v lesnom khoziaistve, v pishchu liu-
dei, promyshlennosti i drug. Sankt-Peterburg.
Goncharov, E. Iu. 2016. Novye tipy pulov 760-kh g. kh.
Syrdaria i Krym. Numizmaticheskie chteniia GIM 2015 goda,
s. 43-47.
Hordieiev, A. Yu. 2013. Analiz toponimiv rehionu Chorno-
ho moria na kartakh-portulanakh Dulserta Anhelino 1325—
1339 rr. Visnyk heodezii ta kartohrafii, 6 (87), s. 20-29.
Gordeev, A. Iu., Tereshchenko, A. A. 2017. Toponimiia
poberezhia Chernogo i Azovskogo morei na kartakh portu-
lanakh XIV—XVII vekov. v 2 tomakh. 1. Kiev.
Horpynych, V. O., Loboda, V. V, Masenko, L. T. 1977. Vlas-
ni nazvy i vidtoponimni utvorennia Inhulo-Buzkoho mezhy-
richchia. Kyiv: Naukova dumka.
Hospodarenko, O. 2015. Pro henuezku prysutnist na tery-
torii Mykolaivskoi oblasti: istoryko-heohrafichni y arkheolo-
hichni zauvazhennia. Eminak. 3 (11), s. 55-59.
Hospodarenko, O. 2021. Poselennia «Horodok» i perspekty-
vy doslidzhennia serednovichnoi fortetsi «Balyklei». Eminak,
1 (33), s. 328-338.
Gribovskii, V. V. 2009. Upravlenie nogaitsami Severnogo
Prichernomoria v Krymskom khanstve (40—60-e gody XVI-
II v.). Tiurkologicheskii sbornik 2007—2008, s. 67-97.
375ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
Grigorev, V. 1844. Iarlyki Tokhtamysha i Seadat-Gireia. Za-
piski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, I, s. 337-346.
Grigorev, A. P. 1983. Zolotoordynskie khany 60—70-kh go-
dov XIV v.: khronologiia pravlenii. Istoriografiia i istochniko-
vedenie stran Azii i Afriki, 7, s. 9-51.
Grigorev, A. P. 2004. Sbornik khanskikh iarlykov russkim
mitropolitam. Sankt-Peterburg: SPbU.
Grigorev, A. P. 2006. Zolotoordynskie iarlyki: poisk i inter-
pretatsiia. Tiurkologicheskii sbornik 2005: Tiurkskie narody
Rossii i Velikoi stepi, s. 74-142.
Hrushevskyi, M. S. 1991. Istoriia Ukrainy-Rusy. 1. Kyiv:
Naukova dumka.
Hrushevskyi, M. S. 1993. Istoriia Ukrainy-Rusy. 4. Kyiv:
Naukova dumka.
Hrushevskyi, M. S. 1995. Istoriia Ukrainy-Rusy. 7. Kyiv:
Naukova dumka.
Gubarev, G. V. 1970. Kazachii slovar-spravochnik. 3. San-
Anselmo.
Gurliand, Ia. I. 1904. Stepnoe zakonodatelstvo s drev-
neishikh vremen po XVІІ stoletie. Izvestiia obshchestva
arkheologii, istorii i etnografii pri Imperatorskom Kazanskom
universitete, XX, 4—5, s. 49-158.
Dashkevich, N. 1876. Bolokhovskaia zemlia i ee znachenie
v russkoi istorii. Epizod iz istorii Iuzhnoi Rusi v XIII i XIV
stoletiiakh. Kiev: Universitetskaia tipografiia.
Dashkevych, Ya. R. 1990. Skhidne Podillia na kartakh
XVI st. In: Shevchenko, F. P. (ed.). Heohrafichnyi faktor v is-
torychnomu protsesi. Kyiv: Naukova dumka, s. 155-169.
Dashkevych, Ya. R. 2006. Stepovi derzhavy na Podilli ta
v Zakhidnomu Prychornomor’i yak problema istorii Ukrainy
XIV st. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i
Volyni, 10, s. 112-121.
Dashkevych, Ya. R. 2011. «Sekretna istoriia monholiv» yak
dzherelo do istorii Ukrainy XIII st. In: Dashkevych, Ya. R.
Maisternia istoryka: Dzhereloznavstvo ta spetsialni istorychni
dystsypliny. Lviv: Piramida, s. 165-169.
Denysyk, H. Lavryk, O. 2018. Suchasni hidronimy Pravobe-
rezhnoi Ukrainy ta toponimichne znachennia dolynno-richko-
vykh lanshaftno-tekhnichnykh system. Naukovi zapysky Ter-
nopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni
Volodymyra Hnatiuka, seriia: heohrafiia, 2 (45), s. 4-15.
Dzhanov, O. 2017. Narys osvoiennia henueztsiamy Skhid-
noi Yevropy na pivnich vid Krymu ta Tany. Istorychni vido-
mosti ta materialni zalyshky XIII—XV st. Nash Krym, 3,
s. 10-38.
Dzens-Litovskii, A. I. 1957. Metody kompleksnogo issle-
dovaniia i razvedki ozernykh solianykh mestorozhdenii. Trudy
Vsesoiuznogo nauchno-issledovatelskogo instituta galurgii,
XXXIV. Leningrad: Goskhimizdat.
Dobroliubskyi, A. O., Smyrnov, I. O. 2011. Kochovyky
pivdenno-zakhidnoi Ukrainy v X—XVII stolittiakh. Kyiv;
Mykolaiv: Ilion.
Dubrovin, N. 1887. Prisoedinenie Kryma k Rossii. Reskrip-
ty, pisma, reliatsii i doneseniia. 3: 1779—1780. Sankt-Peter-
burg.
Egorov, V. L. 1985. Istoricheskaia geografiia Zolotoi Ordy.
Moskva: Nauka.
Elnikov, M.V. 2005. Ekonomicheskie i kulturnye sviazi
naseleniia Nizhnego Podneprovia i Kryma v zolotoordynskii
period. Sugdeiskii sbornik, ІІ, s. 57-65.
Yelnykov, M. V. 2010. Nyzhnodniprovska lanka Velykoho
shovkovoho shliakhu chasiv Zolotoi Ordy: mizh Skhodom
i Zakhodom. Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprov’ia,
s. 65-73.
Zharkykh, M. 2004. «Opys Tatarii» Martyna Bronevskoho:
dzhereloznavchi sposterezhennia. In: Hyrych, I. (ed.). Do
dzherel. Zbirnyk prats na poshanu Oleha Kupchynskoho z
nahody yoho 70-richchia. Kyiv; Lviv: Prostir-M, s. 313-350.
Zharkykh, M. 2013. (online). Terekhtemyriv. Kyiv. Rezhym
dostupu :www.V-Zhrkikh.name/uk/History/Terextemyriv.
html (data zvernennia 2 zhovtnia 2021).
Zharkykh, M. I. 2017. (online). Mifichna «bytva na Sy-
nii Vodi». Rezhym dostupu: https://href=”/uk/History/Mono-
graphs/Essays/MythBlueWater/Historiography/Enthusiasts.
html (data zvernennia 21 lypnia 2019).
Zheliezniak, I. M. 1987. Ros i etnolinhvistychni protsesy
Seredno-Naddniprianskoho Pravoberezhzhia. Kyiv: Naukova
dumka.
Zhukovskaia, N. L. 1988. Kategorii i simvolika traditsion-
noi kultury mongolov. Moskva: Nauka.
Zimoni, I., Kuzembaev, N. 2014. Mongolskoe zavoevanie
Desht-i Kipchaka. Pavlodar; Kereku.
Zubarev, V. G. 2005. Istoricheskaia geografiia Severnogo
Prichernomoria po dannym antichnoi pismennoi traditsii.
Moskva: Iazyki slavianskoi kultury.
Ivanov, P. P. 1954. Khoziaistvo dzhuibarskikh sheikhov.
K istorii feodalnogo zemlevladeniia v Srednei Azii v XVI—
XVII vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Ivanova, S. V. 2010. Prirodnye resursy i ekonomika
drevnikh obshchestv. Stratum plus, 2, s. 49-07.
Ievlev, M. 2014. Ocherki antichnoi paleoekologii Nizhnego
Pobuzhia i Nizhnego Podneprovia. Kiev.
Izmailov, I. L. 2018. Chernaia smert i krizis v Uluse
Dzhuchi: idealnyi shtorm. In: Mirgaleev, I. M. (ed.). Epidemii
i prirodnye kataklizmy v Zolotoi Orde i sopredelnykh territori-
iakh (XIII—XVI vv.). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzha-
ni AN RT, s. 23-46.
Kairzhanov, A. K. 2013. Drevnetiurkskie pamiatniki pis-
mennosti: otkrytiia i issledovaniia. In: Shaimerdinova, N. G.,
Kairzhanov, A. K. (ed.). Vvedenie v tiurkologiiu. Astana: ENU
im. L. N. Gumileva, s. 28-62.
Kamoliddin, Sh. S. 2006. Drevnetiurkskaia toponimiia
Srednei Azii. Tashkent: Shark.
Karachkivskyi, M. 1929. Pivnichno-Zakhidna Baltshchyna
(istoryko-heohrafichni materialy na pidstavi podorozhy vlitku
1928 r.). Istoryko-heohrafichnyi zbirnyk, III, s. 158-202.
Karpenko, O. P. 1986. Litopysne Biloberezhzhia. In: Nim-
chuk, V. V. (ed.). Davnoruska onomastychna spadshchyna v
skhidnoslov’ianskykh movakh. Kyiv: Naukova dumka, s. 40-
51.
Karpini, P. de, Poliak, B., Rubruk, U. 2013. Puteshestvie
k tartaram katolicheskikh monakhov v 1245—1255 gg. Kiev:
Stebeliak.
Karpov, S. P. 1990. Italianskie morskie respubliki i Iuzh-
noe Prichernomore v XIII—XV vv.: problemy torgovli. Moskva:
MGU.
Kvitnitskii, M. V. 2016. Potriaseniia v dukhovnoi kul-
ture polovtsev Vostochnoi Evropy XIII—XIV vv. (po dannym
arkheologii). Stratum plus, 6, s. 45-68.
Kizilov, Iu. A. 1984. Zemli i narody Rossii v XIII—XV vv.
Moskva: Vysshaia shkola.
Kliashtornyi, S. G. 2013. Kipchaki, komany, polovtsy.
In: Sbornik materialov mezhdunarodnoi nauchnoi konfer-
entsii Kipchaki Evrazii: istoriia, iazyk i pismennye pamiat-
niki, posviashchennoi 1100-letiiu Kimekskogo gosudarstva
v ramkakh Dnei tiurkskoi pismennosti i kultury. Astana,
s. 18-21.
Kniga… 1843. Kniga posolskaia Metriki Velikogo kni-
azhestva Litovskogo, soderzhashchaia v sebe diplomaticheskie
snosheniia Litvy v gosudarstvovanie korolia Sigizmunda-
Avgusta (s 1545 po 1572 god). Moskva: Universitetskaia
tipografiia.
Kozyr, I. 2010. Keramichna maisternia zolotoordynskoho
chasu z torhovytskoho arkheolohichnoho kompleksu. Nau-
kovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohich-
noho universytetu im. V. Vynnychenka. Istorychni nauky, 13,
s. 6-14.
Kozyr, I. A, Chornyi, O. V. 2012. Lokalizatsiia mistsia
bytvy na Synikh Vodakh 1362 r. Ukrainskyi istorychnyi zhur-
nal, 2, s. 11-27.
Koichubaev, E. 1974. Kratkii tolkovyi slovar toponimov Ka-
zakhstana. Alma-Ata: Nauka.
Kononov, A. N. 1978a. Sposoby i terminy opredeleniia
stran sveta u tiurkskikh narodov. Tiurkologicheskii sbornik
1974, s. 72-89.
Kononov, A. N. 1978b. Semantika tsvetooboznachenii v
tiurkskikh iazykakh. Tiurkologicheskii sbornik 1975, s. 159-
179.
Konstantin Bagrianarodnyi, 1991. Ob upravlenii imperiei.
Moskva: Nauka.
Kordt, V. 1931. Materialy do istorii kartohrafii Ukrainy.
Chastyna persha. Kyiv.
Kostiukov, V. N. 2010. Ulus Shibana Zolotoi Ordy v XIII—
XIV vv. Kazan: FEN AN RT.
Kradin, N. N., Skrynnikova, T. D. 2006. Imperiia Chingis-
khana. Moskva: Vostochnaia literatura.
376 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
Kramarovskii, M. G. 2003. Dzhuchidy i Krym. XIII—
XIV vv. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, X,
s. 506-532.
Krykun, N. 2012. Voievodstva Pravoberezhnoi Ukrainy u
XVI—XVIII stolittiakh: Statti i materialy. Lviv.
Krymskyi, A. 2010. Vybrani skhodoznavchi pratsi. V 5 t.
III: Tiurkolohiia. Kyiv: Stylos.
Kuzmin, A. S. 2019. O vozmozhnom istochnike «Spiska
gorodov russkikh dalnikh i blizhnikh». In: Vostochnaia Ev-
ropa v drevnosti i srednevekove. XXXІ chteniia pamiati chlena-
korrespondenta AN SSSR Vladimira Terentevicha Pashuto.
Moskva: Institut vseobshchei istorii, s. 150-155.
Lebedev, V. P. 1990. Simvolika i iazyk monet Kryma zolo-
toordynskogo perioda. In: Ianin, V. L. (ed.). Numizmatichesk-
ie issledovaniia po istorii Iugo-Vostochnoi Evropy. Kishinev:
Shtiintsa, s. 139-155.
Lebedev, V. P. 2000. K numizmatike Kryma zolotoordyn-
skogo perioda. Numizmaticheskii almanakh, 7, s. 52-64.
Lebedev, V. P., Smirnov, V. V. 2005. Novosaraiskie puly s
tsvetochnoi rozetkoi iz Kryma i Azova. In: Monety i denezhnoe
obrashchenie v mongolskikh gosudarstvakh XІІІ—XV vekov.
Trudy ІІІ mezhdunarodnoi numizmaticheskoi konferent-
sii. Staryi Krym, 3—9 oktiabria 2004. Moskva: Numizmat-
icheskaia literatura, s. 24-30.
Lisetskii, F. N. 2012. (online). Istoriko-geograficheskii
analiz transformatsii gidronimov v Severnom Prichernomore.
Sovremennye problemy nauki i obrazovaniia: elektronnyi
nauchnyi zhurnal, 5. Rezhim dostupu: http://hdl.Handle.
net⁄123456789/3245 (data zvernennia 12 lipnia 2019).
Lisetskii, F. N. 2021. Istoriko-geograficheskii spravoch-
nik rasseleniia naseleniia po territorii Dnepro-Bugskoi chasti
Novorossii. Belgorod: Konstanta.
Litskevich, O. V. 2019. «Letopisets velikikh kniazei lito-
vskikh» i «Povest o Podole»: opyt kompleksnogo kriticheskogo
razbora. Sankt-Peterburg: D. Bulanin.
Luchyk, V. 2015. Tiurkizmy kozatskoi doby v toponimii
Ukrainy. In: Melnik, V. P. (ed.). Uluslararsi Türkiye-Ukrayna
Iliskileri Sempoyzumu: Kazak Dönemi (1500—1800). Istam-
bul: Camlica, s. 53-64.
Mavrina, O. S. 2014. Perevod dokumentov musulmanskoi
znati v Tavricheskom dvorianskom sobranii v pervoi polovine
XІX veka: trudnosti i otkrytiia. Materialy po arkheologii, is-
torii i etnografii Tavrii, XІX, s. 427-437.
Malinovskaia, N. V. 1974. Kolchany XIII—XIV vv. s kos-
tianymi ornamentirovannymi obkladkami na territorii evrazi-
iskikh stepei. In: Smirnov, A. P, Fedorov-Davydov, G. A (ed.).
Goroda Povolzhia v srednie veka. Moskva: Nauka, s. 132-175.
Manylov, Iu. N. 1982. Arkheologicheskie issledovaniia ka-
ravan-saraev Tsentralnogo Ustiurta. In: Kamalov, S. I. (ed.).
Arkheologiia Priaralia. Tashkent: Fan, s. 93-122.
Markevich, A. 1894. Gorod Kachibei ili Gadzhibei predsh-
estvennik goroda Odessy. Zapiski Imperatorskogo Odesskogo
obshchestva istorii i drevnostei, XVII, s. 2-72.
Markevich, A. I. 1928. Geograficheskaia nomenklatura
Kryma kak istoricheskii material. Toponimicheskie dannye
krymskikh arkhivov (pamiati L. Berte-Delagarda). Izvestiia
Tavricheskogo obshchestva istorii, arkheologii i etnografii, 2
(59), s. 17-32.
Meier, A. 1794. Povestvovanie zemlemernoe i estestvennoe
opisanie Ochakovskoi zemli, soderzhashchiesia v dvukh done-
seniiakh. Sankt-Peterburg: І. K. Shnor.
Melkheev, M. N. 1969. Toponimiia Buriatii. Istoriia sis-
temy i proiskhozhdenie geograficheskikh nazvanii. Ulan-Ude:
Buriatskoe knizhnoe izdatelstvo.
Mykhailovskyi, V. 2012. Elastychna spilnota. Podilska
shliakhta v druhii polovyni XIV — 70-kh rokakh XVI stolittia.
Kyiv: Tempora.
Mykhailovskyi, V. 2021. Istoriia, mova, heohrafiia: topon-
imy serednovichnoho Podillia. Kyiv: Tempora.
Molchanova, O. T. 1979. Toponimicheskii slovar Gornogo
Altaia. Gorno-Altaisk: Altaiskoe knizhnoe izdatelstvo.
Mosenkis, Yu. L. 2002. Ukrainski hidronimy nevidomoho
pokhodzhennia z seredzemnomorskymy paraleliamy. Aktu-
alni problemy ukrainskoi linhvistyky: teoriia i praktyka, 5,
s. 90-98.
Murzaev, E. V.1974. Ocherki toponimiki. Moskva: Mysl.
Murzaev, E. V.1984. Slovar narodnykh geograficheskikh
terminov. Moskva: Mysl.
Murzakevich, N. 1840. Pismennye pamiatniki Tokhtamysh-
khana. Zhurnal Ministerstva narodnogo prosveshcheniia, 27,
s. 143-148.
Murzakevich, N. 1848. Stateinyi spisok Velikago Gos-
udaria Ego Tsarskogo Velichestva poslannikov: Stolnika
Vasiliia Mikhailova Tiapkina, diaka Nikiti Zotova. k Krym-
skomu Khanu Mural-Gireiu v 1681 godu. Zapiski Imperator-
skogo Odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, II, s. 568-
658.
Mustakimov, I. A. 2010. Vladeniia Shibana i Shibanidov
v XІІІ—XV vv. po dannym nekotorykh arabografichnykh is-
tochnikov. Srednevekovye tiurko-tatarskie gosudarstva, 2,
s. 21-31.
Myshetskii, S. 1847. Istoriia o kozakakh zaporozh-
skikh, kak onye iz drevnikh let zachalisia, i otkuda svoe pr-
oiskhozhenie imeiut, i v kakom sostoianii nyne nakhodiatsia.
Chteniia v imperatorskom obshchestve istorii i drevnostei ros-
siiskikh pri Moskovskom universitete, 6, s. 1-42.
Nabiev, R. F. 2008. O date i meste vydachi Tokhtamysh-
khanom tarkhannogo iarlyka Bek-Khadzhi. In: Mirgaleev, I.
M. (ed.). Zolotoordynskaia tsivilizatsiia. 1. Kazan: Institut is-
torii im. Sh. Mardzhani, s. 101-109.
Nabiev, R. F. 2010. O vremeni zavoevaniia Tokhtamysh-
khanom Zolotoi Ordy. Uchenye zapiski Kazanskogo gosudarst-
vennogo universiteta. Gumanitarnye nauki, 152 (3), 1, s. 107-
118.
Nazarchuk, V. I. 1999. Olviiskii sbornik P. I. Keppena.
Letopis Prchernomoria. Arkheologiia, istoriia, literatura, nu-
mizmatika, 3, s. 14-30.
Osipian, A. L. 2013. Migratsiia, adaptatsiia i integrat-
siia kochevnikov v osedlom obshchestve: sravnitelnyi analiz
perekhoda polovtsev k osedlomu obrazu zhizni v Galitskoi
Rusi i Vengerskom korolevstve v XIII—XV vv. In: Zagidul-
lin, I. K. (ed.). Tiurkskie kochevniki Evrazii (kimaki, kipchaki,
polovtsy (…). Kazan: Ikhlas; Institut istorii im. Sh. Mardzhani
AN RT, s. 122-174.
Ostroverkhov, A. S. 1981. Olviia i torgovye puti Skifii In:
Mezentseva, G. G. (ed.). Drevnosti Severo-Zapadnogo Pricher-
nomoria. Kiev: Naukova dumka, s. 84-94.
Petrun, F. O. 1926. Stepove Pobuzhzhia v hospodarskym
ta viiskovim ukladi Ukrainskoho pohranychchia. Zamitky do
Bronievskoho ta Boplana. Zhurnal nauchno-issledovatelskikh
kafedr v Odesse, 2, s. 91-103.
Petrun, F. O. 1928a. Kachibei na starinnykh kartakh.
Zapiski Odesskogo obshchestva estestvoispytatelei, 44, s. 191-
198.
Petrun, F. 1928b. Nove pro tatarsku starovynu Bozko-
Dnistrianskoho stepu. Skhidnyi svit, 6, s. 155-171.
Pylypchuk, Ya. V. 2013. Kypchaky u khrystyianskomu
sviti (pytannia adaptatsii ta asymiliatsii). Skhodoznavstvo,
61, s. 117-138.
Pivorovych, V. V. 2008. Monety i skarby pivdnia Ukrainy.
Kherson: Shtrykh.
Polekhov, S. 2015. Nasledniki Vitovta. Dinasticheskaia
voina v Velikom kniazhestve Litovskom v 30-e gody XV veka.
Moskva: Indrik.
Polnoe… 1843. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 2: Ipat-
evskaia letopis i Gustynskaia letopis. Sankt-Peterburg: E.
Prats.
Polnoe… 1897. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 8:
Letopisnyi sbornik, imenuemyi Patriarsheiu ili Nikonovskoiu
letopisiu. Sankt-Peterburg: I. N. Skorokhodov.
Polnoe… 1922. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 15, vyp.
1: Rogozhskii letopisets. Petrograd.
Polnoe… 1980. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 35:
Letopisi belorussko-litovskie. Moskva: Nauka.
Popka, I. D. 1858. Chernomorskie kozaki v ikh grazhdan-
skom i voennom bytu. Ocherki kraia, obshchestva, vooruzhen-
noi sily i sluzhby. Sankt-Peterburg.
Rakushin, A. I. 2006. Kochevye ulusy Zolotoi Ordy (po
materialam kurgannykh mogilnikov Nizhnego Povolzhia
XIII—XV vv.). Arkheologiia vostochnoevropeiskoi stepi, 4,
s. 214-239.
Rakushin, A. I. 2016. Mongoly na Volge (obretenie novoi
rodiny: ot zavoevaniia k assimiliatsii). Saratov: Tekhno-De-
kor.
Rassadin, V. I. 2015. Tiurko-mongolskie nazvaniia krup-
nogo i melkogo rogatogo skota v khalkha-mongolskom iazyke.
377ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Козубовський, Г. А. До проблеми літописного білобережжя XIV ст.
Vestnik Kalmytskogo instituta gumanitarnykh issledovanii
RAN, 3, s. 107-111.
Rashid ad-Din. 1960. Sbornik letopisei. 2. Moskva; Lenin-
grad: AN SSSR.
Rusyna, O. V. 1998. Ukraina pid tataramy i Lytvoiu. Kyiv:
Alternatyvy.
Russev, N. D. 1999a. Moldaviia v «temnye veka»: materi-
aly k osmysleniiu kulturno-istoricheskikh protsessov. Stra-
tum plus, 5, s. 379-407.
Russev, N. D. 1999b. Na grani mirov i epokh. Goroda
nizovev Dunaia i Dnestra v kontse XIII—XIV vv. Kishinev:
VASh.
Russev, N. D. 2015. Dva varianta gorodskoi istorii sredn-
evekovogo Prichernomoria — Belgorod i Oleshe. In: Bocharov,
S. G. (ed.). Genuezskaia Gazariia i Zolotaia Orda. Kishenev:
Stratum plus, s. 19-38.
Russev, N. D. 2016. Karpato-Dunaiskie zemli v epokhu
Dzhuchidov: nekotorye soobrazheniia i neischislimye puti
«vzorov». Stratum plus, 6, s. 165-181.
Russev, N. 2018. Sakhar Katlabukhskogo berega: topon-
im «Shikirli-Kitai» v svete interdistsiplinarnykh podkhodov.
Bielgarite v Severnoto Prichernomorie, XІІІ, s. 179-191.
Sabitov, Zh. M. 2012. Klanovaia sistema Ulusa Dzhuchi:
osnovnye etapy razvitiia. Srednevekovye tiurko-tatarskie gos-
udarstva, 4, s. 118-120.
Sabitov, Zh. M. 2014. Emiry Uzbek-khana i Dzhanibek-
khana. Zolotoordynskoe obozrenie, 2 (4), s. 120-134.
Sabitov, Zh. M., Kushkumbaev, A. K. 2013. Ulusnaia
sistema Zolotoi Ordy v XIII—XIV vekakh: k voprosu o loka-
lizatsii Ak Ordy i Kok Ordy. Zolotoordynskoe obozrenie, 2,
s. 60-72.
Sapozhnikov, V. V. 1901. Katun i eia istoki. Puteshestviia
1897—1899 godov. Tomsk: P. I. Makushin.
Sapozhnikov, I. V. 2016. Litovskii Kachibei — osmanskii
Khadzhibei: ocherki istorii s nachala XV do serediny XVІІІ vv.
Scriptorium nostrum, 2 (5), s. 48-85.
Sapozhnikov, I. V., Polevshchikova, E. V. 2005—2009.
Sharl de Peisonel i ego vklad v izuchenie antichnoi i sredneve-
kovoi geografii Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Stratum
plus, 4, s. 464-475.
Sevortian, E. V. 1978. Etimologicheskii slovar tiurkskikh
iazykov. Obshchetiurkskie i mezhtiurkskie osnovy na bukvu
«B». Moskva: Nauka.
Sembi, M. 2013. Pamiat zemli tiurko-mongolskoi: istoki i
simvolika toponimov (tiurkskii meridian). Almati: Kaznini.
Semenov, P. 1863. Geografichesko-statisticheskii slovar
Rossiiskoi imperii. 1. Sankt-Peterburg.
Sereda, O. 2008. Pivnichne Prychornomor’ia v pysmovykh
i kartohrafichnykh dzherelakh XVIII st. Zapysky istorych-
noho fakultetu Odeskoho Natsionalnoho universytetu im. I. I.
Mechnnykova, 19, s. 410-421.
Sereda, O. 2015. Osmansko-ukrainske stepove Poru-
bizhzhia v osmansko-turetskykh dzherelakh XVIII st. Odesa:
Astroprynt.
Sivers, A. A. 1922. Topografiia kladov s prazhskimi gro-
shami. Peterburg: Rossiiskaia gosudarstvennaia akadem-
icheskaia tipografiia.
Skalkovskii, A. 1850. Opyt statisticheskogo opisaniia Novo-
rossiiskogo kraia. 1. Odessa: L. Nitche.
Skrzhinskaia, E. Ch. (ed.). 1971. Barbaro i Kontarini o Ros-
sii. K istorii italo-russkikh sviazei v XV v. Leningrad: Nauka.
Smirnov, V. D. 1887. Krymskoe khanstvo pod verkhoven-
stvom Ottomanskoi Porty do nachala XVIII v. Sankt-Peter-
burg: Universitetskaia tipografiia v Kazani.
Stryzhak, O. S. (ed.). 1985. Etymolohichnyi slovnyk lito-
pysnykh heohrafichnykh nazv Pivdennoi Rusi. Kyiv: Naukova
dumka.
Siulbe, B. 2004. Toponimika Iakutii. Iakutsk: Bichik.
Talakh, V. N. 2021. Tatarsko-genuezskie dogovory 1380
i 1381 goda v istoricheskom kontekste. Zolotoordynskoe
obozrenie, 9, 1, s. 108-148.
Tatarintsev, B. I. 2000. Etimologicheskii slovar tuvinskogo
iazyka. 1: A—B. Novosibirsk: Nauka.
Tikhomirov, M. N. 1979. «Spisok russkikh gorodov daln-
ikh i blizhnikh». In: Tikhomirov, M. N. Russkoe letopisanie.
Moskva: Nauka, s. 83-137.
Tunman. 1991 (1774). Krymskoe khanstvo. Simferopol: Ta-
vriia.
Turdalieva, Ch. Dzh. 2009. Zapadnye puteshestvenniki
i issledovateli o kyrgyzakh i Kyrgyzstane (vtoraia polovina
XІX — nachala XX vv.). Bishkek.
Uskenbai, K. 2013. Vostochnyi Dasht-i Kypchak v XIII —
nachale XV veka. Problemy etnopoliticheskoi istorii Ulusa
Dzhuchi. Kazan: FEN AN RT.
Utemish-khadzhi. 1992. Chingiz-name. Faksimile, perevod,
transkriptsiia, tekstologicheskie primechaniia, issledovanie
V. P. Iudina. Kommentarii i ukazateli M. Kh. Abuseitovoi.
Alma-Ata: Gylym.
Fedorov-Davydov, G. A. 1973. Obshchestvennyi stroi Zolo-
toi Ordy. Moskva: MGU.
Fedorov-Davydov, G. A. 2003. Denezhnoe delo Zolotoi
Ordy. Moskva: Paleograf.
Fomenko, I. N. 2001. Nomenklatura geograficheskikh
nazvanii Prichernomoria po morskim kartam XIII—XVII vv.
Prichernomore v srednie veka, 5, s. 40-43.
Khautala, R. 2019. V zemliakh «Severnoi Tartarii»: Svede-
niia latinskikh istochnikov o Zolotoi Orde v pravlenie khana
Uzbeka (1313—1341). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzha-
ni AN RT.
Chelebi, E. 1961. Kniga puteshestviia (Izvlecheniia iz
sochineniia turetskogo puteshestvennika XVII veka). 1. Mosk-
va: Institut narodov Azii.
Cherkas, B. 2016. Territorialnoe ustroistvo Ulusa Dzhuchi
(territoriia zapadnee Dona). In: Mirgaleev, I., Khautala, R.
(ed.). Zolotaia Orda v mirovoi istorii. Kazan: Institut istorii
im. Sh. Mardzhani AN RT, s. 157-179.
Shabuldo, F. M. 1987. Zemli Iugo-Zapadnoi Rusi v sostave
Velikogo kniazhestva Litovskogo. Kiev: Naukova dumka.
Shabuldo, F. M. 1998. Synovodska problema: mozhlyvyi
sposib yii rozv’iazannia. Kyiv: Instytut istorii NAN Ukrainy.
Shabuldo, F. M. 2000. Naratyvni dzherela y pershi doslid-
nyky pro pokhid Olherda na Syni Vody i Biloberezhzhia. In:
Smolii, V. (ed.). Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi. Kyiv:
Instytut istorii NAN Ukrainy, s. 57-74.
Shabuldo, F. M. 2013. K itogam izucheniia sinevodskoi
problemy. Istoriia i sovremennost, 1, mart, s. 69-89.
Shennikov, A. A. Issledovanie po istorii i geografii Sred-
nego Podonia v XIV—XV vv. Leningrad: Nauka.
Shipova, E. N. 1976. Slovar tiurkizmov v russkom iazyke.
Alma-Ata: Nauka.
Shmidt, A. 1863. Materialy dlia geografii i statistiki Ros-
sii, sobrannye ofitserami Generalnogo shtaba. Khersonskaia
guberniia. Sankt-Peterburg.
Shpuler, B. 2016. Zolotaia Orda. Mongoly v Rossii. 1223—
1502 gg. Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT.
Shramm, G. 1997. Reki Severnogo Prichernomoria. Istoriko-
filologicheskoe issledovanie ikh nazvanii v rannikh vekakh.
Moskva: Eastern Communication.
Evarnitskii, D. I. 1898. Volnosti zaporozhskikh kazakov.
Sankt-Peterburg: P. I. Babkin.
Iudin, V. P. 1992. Ordy: Belaia, Siniaia, Seraia, Zolotaia.
In: Utemish-khadzhi. Chingiz-name. Faksimile, perevod,
transkriptsiia, tekstologicheskie primechaniia, issledovanie
V. P. Iudina. Kommentarii i ukazateli M. Kh. Abuseitovoi.
Alma-Ata: Gylym, s. 14-56.
Yavornytskyi, D. I. 1990. Istoriia zaporizkykh kozakiv. 1.
Lviv: Svit.
Yanko, M. P. 1998. Toponimichnyi slovnyk Ukrainy. Kyiv:
Znannia.
Peyssonnel, Ch. 1765. Observations historiques et géo-
graphiques, sur les peuples barbares qui ont habité les bords du
Danube & du Pont-Euxin… Paris: chez N. M. Tilliard libraire.
Pistarino, G. 1971. Notai Genovesi in Oltremare Atti rogati
a Chilia da Antonio di Ponzò (1360—1361). Genova Bordigh-
era: Instituto internazionale di studi liguri.
Ricci-Zannoni. 1772. Carte de la Pologne divisée par prov-
inces et palatinats et subdivisée par districts construite d’après
quantité d’Arpentages d’Observations et de Mesures prises sur
les Lieux. Paris.
Serristоri, L. 1856. Ilustrazione di una Carta del Mar Nero
del MCCCLI e ricordi sul Caucaso, sulla Spagna, sul Marocco
ec. ec. Firenze: Florentina.
Witsen, N. 1705. Noord en Oost Tartarye, ofte bondig
ontwerp van eenige dier landen en volken, welke voor-
maels bekent zijn geweest… t’Amsterdam: Francois Halma,
Boekverkooper op de Nieuwen-dyk.
378 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Дискусії
G. A. Kozubovskyi
ON THE ISSUE OF ANNALISTIC
BELOBEREZHYE OF THE
14th CENTURY
In the paper the attempt to identify the geographi-
cal toponyms and hydronyms of the 14th century is
made. It contains an analysis of the hypotheses about
the Beloberezhye site of the 14th century in the written
sources. Based on the examination of the written, car-
tographic, archeological and numismatics sources the
conception about connection of Beloberezhye with the
bank of Southern Bug River is considered.
Also, the information about origin of the river name
since antiquity till nowadays — Bug (Boh, Bug, Boug,
Bohus, Bohem and other), Hypanis, Kouβoũ (Kuvu),
Vagosola, Bagossla, Aksu (White Waters) — is dis-
cussed. The conception, according to which the Turkik
geographical names of the river (Ak Su — White Wa-
ter) and its banks (Belobereshye — White Banks) were
the territory of the traditional summer and winter
nomads roamings has been substantiated. Also, the
certain aspects of activity of the Tartars emirs Kutlu-
Buha, Khadjibej, and Dmytro, and the landscapes of
these regions are examined. Important stimulus for de-
velopment of the trade routes in these regions were the
saline in the lower reaches of the Southern Bug and
in Black Sea region. Based on the analysis of numis-
matics sources the author concludes that in the first
part — mid-14th century the trade route in Southern
Bug basin was one of the main transit trade routes in
the West territory of Golden Horde. The finds of the
silver and copper coins of the mid-14th century marked
the most important centers in the Bug River region.
After the victories of Lithuanian Prince Olgerdas over
the Hordes in 1362 at the Syny Vody (Gek-su) and
Bili Vody (Ak-su) Rivers the economic resources of the
Western Hordes were considerably reduced. According
to archaeological and numismatic data, Torhovytsia
on the Siniukha River was an important center in the
mid-14th century but was destroyed in the beginning of
the 1360s.
The issues of historical geography, many of which
can be solved by assistance of systematic archaeology
research of the Golden Horde centers in the Southern
Bug River basins are discussed in the paper.
Keywords: Beloberezhye, Southern Bug, 14th cen-
tury, White Waters (Aksy).
Одержано 7.06.2022
коЗУБоВсЬкиЙ георгій Анатолійович, кан-
дидат історичних наук, науковий співробітник, Інс-
титут археології НАН України, Київ, Україна.
KOZUBOwSKIJ Georgij A., Candidate of Historical
Sciences, Researcher, Institute of Archaeology, National
Academy of Science of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-2633-604X.
|