Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50)
Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які дотичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело, його специфіку та принципи публікації див. першу статтю. У цій статті публікуються матеріали, які охоплюють події 1...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187685 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 12-18. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187685 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мушар, Ф. 2023-01-21T13:33:11Z 2023-01-21T13:33:11Z 2022 Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 12-18. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7492854 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187685 94(477+44)«15» Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які дотичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело, його специфіку та принципи публікації див. першу статтю. У цій статті публікуються матеріали, які охоплюють події 1563–1571 рр. In this article, we continue to publish excerpts of the «History of his time» by Jacques-Auguste de Toux (1551–1617), which relate to the history of Ukraine, in the Latin text with a parallel Ukrainian translation. About the source, its specifics and principles of publication, see the first article («Northern Chronicle», № 2 (164), 2022, pp. 4–9). In this article, materials covering the events of 1563–1571 are published. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) Ukrainian history of the second half of the 16th century. In «The History of His Time» by Jacques-Auguste de Thou (continued; from books 35–50) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) |
| spellingShingle |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) Мушар, Ф. У глиб віків |
| title_short |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) |
| title_full |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) |
| title_fullStr |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) |
| title_full_unstemmed |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) |
| title_sort |
українська історія другої половини xvi ст. в «історії свого часу» жака-оґюста де ту (продовження; з кн. 35–50) |
| author |
Мушар, Ф. |
| author_facet |
Мушар, Ф. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ukrainian history of the second half of the 16th century. In «The History of His Time» by Jacques-Auguste de Thou (continued; from books 35–50) |
| description |
Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які дотичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело,
його специфіку та принципи публікації див. першу статтю. У цій статті публікуються матеріали, які охоплюють події 1563–1571 рр.
In this article, we continue to publish excerpts of the «History of his time» by Jacques-Auguste de Toux
(1551–1617), which relate to the history of Ukraine, in the Latin text with a parallel Ukrainian translation.
About the source, its specifics and principles of publication, see the first article («Northern Chronicle»,
№ 2 (164), 2022, pp. 4–9). In this article, materials covering the events of 1563–1571 are published.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187685 |
| citation_txt |
Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 35–50) / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 12-18. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mušarf ukraínsʹkaístoríâdrugoípolovinixvistvístoríísvogočasužakaogûstadetuprodovžennâzkn3550 AT mušarf ukrainianhistoryofthesecondhalfofthe16thcenturyinthehistoryofhistimebyjacquesaugustedethoucontinuedfrombooks3550 |
| first_indexed |
2025-11-26T08:49:34Z |
| last_indexed |
2025-11-26T08:49:34Z |
| _version_ |
1850616315030536192 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2022. № 4
13
УДК 94(477+44)«15»
Флоран Мушар
•
УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI ст.
В «ІСТОРІЇ СВОГО ЧАСУ» ЖАКА-ОҐЮСТА ДЕ ТУ
(продовження; з кн. 35–50)
DOI: 10.5281/zenodo.7492854
© Ф. Мушар, 2022. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0651-8954
Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які до-
тичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело,
його специфіку та принципи публікації див. першу статтю1. У цій статті публікуються матеріа-
ли, які охоплюють події 1563–1571 рр.
Ключові слова: історія України XVI–XVII ст., Жак-Оґюст де Ту, новолатинська історіографія,
історіографія давньої Русі.
Уривок № 2. Із книги 35.14 – про молдавських господарів
та загибель кн. Дмитра Вишневецького (1563 р.)
У цьому уривку де Ту, спираючись на неопубліковані в його часи посольські матеріа-
ли, що збереглися в архіві Жака Бурдена, державного секретаря із закордонних справ2,
розповідає про долю молдавського престолу в 1561–1564 рр., згадавши загибель
кн. Дмитра Вишневецького, якого деспот Томша схопив і послав на страту до Константи-
нополя. Розповідь де Ту, втім, не зовсім зрозуміла й точно не без помилок; так, він пере-
плутав румунські землі й протягом усього пасажу називає Молдавію Волощиною.
Цей рік виявився останнім для Якова, нового
деспота Волощини3: свої ж його вбили, того
само місяця, в якому за два роки раніше він пе-
реміг і прогнав Олександра з господарства.
Яків із дитинства вивчав вільні мистецтва, на-
віть викладав математику в Ростоку в Меклен-
бурзькому князівстві, і вмів витончено вислов-
люватися грецькою, латиною, італійською й
французькою; згодом його обдурили волохи,
народ варварський, який через невірність до
своїх господарів перевершує всіх інших; але
коли він не бачив жодного виходу, і зрозумів,
що йому доведеться загинути, він уникнув сво-
єї долі завдяки наполегливості та звитязі.
Зодягнувшись у стрій деспота, не виказуючи
жодної ознаки пригніченого духу, у мужній
промові він дорікнув волохам, що вони не оці-
нили його доброго правління, а також його
численних та щедрих благодіянь, благав Бога
про помсту, щоб не залишав їх віроломство
безкарним.
HIC annus Iacobo novo Valachiae despotae ulti-
mus fuit, eodem ipso mense, quo Alexandrum pro-
elio victum ante biennium regno expulerat, a suis
occiso. Is, cum a pueritia liberalibus disciplinis
imbutus fuisset, etiam mathematicas artes Rosto-
chii in Megalopolensi principatu professus fuerat,
et eleganter Graece, Latine, Italice, Gallice nove-
rat; tandem a Valachis, gente barbara, et qua nulla
in dominos suos inconstantior, fraude circumven-
tus, ubi nullum effugium et sibi necessario mori-
endum vidit, fati necessitatem constantia et intre-
pido animo superavit.
Nam regio amictu indutus, nullo abiecti animi
signo edito, oratione libera, bene recteque gestam
rempublicam ac multa eaque eximia Valachis suis
beneficia exprobravit, Deum ultorem precatus, ut
impunitam eorum perfidiam non sineret.
1 Мушар Ф. Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака Оґюста де Ту. Сіверянський
літопис. 2022. № 2. С. 4–9.
2 Про це є запис у списку «авторитетів» (джерел), вміщеному на початку книги: [ex] aliisque actis et regiorum
legatorum orationibus ac litteris, quae penes Iacobum Burdinum, unum e quatuorviris a secretis epistolis, remanserunt,
тобто «[з] інших актів, промов та листів королівських послів, що їх сховав Жак Бурден, один з чотирьох
державних секретарів». Ці папери, мабуть, є листуванням французьких послів у Порті, яке було опубліковано ще
в XIX ст.: пор. E. Charrière. Négociations de la France dans le Levant, ou Correspondances, mémoires et actes
diplomatiques des ambassadeurs de France à Constantinople… Paris. 1850. Кн. 2. С. 736–755.
3 Читай – «Молдавії». В тексті згадуються правління Олександра IV Лопушанина (до листопада 1561 р.), Іоана
Якова Іраклида чи Деспота Воде (листопад 1561 р. – листопад 1563 р., тут він – Iacobus), Стефана VII Томші
(листопад 1563 – березень 1564 р., тут – Thousa), і знову Олександра IV (до 1568 p.).
Сіверянський літопис. 2022. № 4
14
Під час цієї промови він був убитий змовни-
ками; потім закликали князя Дмитра Вишне-
вецького; але його одразу зв’язали й вислали
Сулейманові до Константинополя на вірну
смерть; замість нього змовники привітали кня-
зем Томшу. Однак після недовгого правління
Томша був вигнаний Олександром, який по-
вернувся; а коли було виявлено, що він, втікши
в Польську Русію, замислював нову смуту, то
був страчений у Львові за наказом Сигізмунда
Августа. Після смерті Олександра його наступ-
ником став його син Богдан, а після нього вже
Івоня, – так вони Івана називають, – який ого-
лошував себе сином колишнього воєводи Сте-
фана від наложниці; про нього йтиметься далі.
Ось скільки господарів за короткий час мала
Волощина, і стільки разів вона змінювалася.
Inter has exprobrationes occiso eo a coniuratis,
dux Demetrius Visnovecius vocatur, qui statim
Solimano Constantinopolim vinctus ad certam ne-
cem missus est; cuius loco Thousa a factiosis prin-
ceps salutatur. Verum is, cum exiguo tempore
rempublicam administrasset, ab Alexandro reduce
expulsus, cum in Russiam Polonicam profugus ibi
res novas moliri compertus esset, Sigismundi Au-
gusti iussu apud Leontopolim securi percutitur.
Alexandro humanis exempto successit Bogdanus
filius; huic Ivonia, sic Ioannem ipsi vocant, qui se
ex Stephani quondam provinciae vaivodae filium
ex concubina perhibebat, de quo plura deinceps
dicenda erunt. Tot dominos Valachia brevi tempo-
re habuit, et toties mutavit.
Уривок № 3. Із книги 36 – про участь кримських татар у взятті Полоцька (1563?)
Кримські татари досить часто з’являються на сторінках «Історії свого часу», зазвичай
коли йдеться про війни Османської імперії та Московської держави в центральній та схід-
ній Європі (тобто в Угорщині, на румунських землях, у Лівонії тощо). Нижче наведені всі
уривки, де кримські татари згадуються. Перший – про їхню участь у взятті Полоцька мос-
ковськими військами, у першу фазу Лівонської війни (лютий 1563 р. – з книги 36.7).
Переможець, захопивши фортецю, відправив
полоцького воєводу4 з дружиною та дітьми до
Московії; він вигнав жителів із міста, і з нечу-
ваною жорстокістю п’ять днів відмовляв їм у
їжі; він ще зарізав дітей молодших десяти ро-
ків, старших із собою забрав у рабство й про-
дав у ясир татарам, мордуючи всіх не зважаю-
чи на стать або вік – за винятком пушкарів,
яких він найняв на війну, виділивши їм особ-
ливу плату; і, спустошивши Литву вбивствами,
пожежами та пограбуваннями, він пішов додо-
му.
Victor, capta arce, loci praefecto in Moscoviam
cum liberis et uxore ablegato et oppidanis urbe
pulsis, inaudita crudelitate per V dies alimenta
subtrahit, pueros infra X annos mactat, alios gran-
diores secum in servitutem abducit et Tataris pro
mancipiis vendit, in cunctos nullo sexus aut aetatis
discrimine saeviens, praeterquam in tormentorum
libratores, quos stipendio conductos in rei bellicae
usum seposuit; et ita Lithuania caede, incendio ac
praedis vastata, domum retro abiit.
Далі (кн. 36.18) згадуються кримські татари у складі московських військ у поході
1564 р.:
У російських військах було сорок тисяч вої-
нів, а татарських найманців тридцять тисяч; із
них усіх, як передають, загинули з різних при-
чин тридцять тисяч; багато хто потонув у річ-
ках, лід яких провалився під вагою і через гур-
кіт утікачів із їхніми возами.
Erant in exercitu Russorum XLM et Tatarorum
conductorum XXXM ; ex iis vario pestis genere
XXXM amplius absumpta traduntur; fluminibus,
quae glacie stabant, fugientium ac curruum frago-
re ac pondere resolutis; quo casu plerique hausti
sunt.
Уривок № 4. Із книги 39.14 – про козаків
Цей уривок, незважаючи на стислість, містить важливу для нашої теми згадку про ко-
заків, завдяки якій стає зрозуміло, що для де Ту йдеться не про етнос чи частину етносу, а
про рід діяльності, а саме – про розбійницьку вольницю, яку порівняно з діями інших вій-
ськових формувань на території Центральної та Східної Європи.
Отже, після упокорення всіх цих земель, які
раніше, бігаючи туди й сюди, вкрай спустошу-
вали ті розбійники, яких угорці зазвичай нази-
вають гайдуками, поляки – козаками, хорвати –
ускоками, турки та албанці – мартолосами5, а
німці – фрайбойтерами6, найнагальнішим завд-
анням було приготувати все необхідне до від-
Ita pacata circum regione, quae antea a praedo-
nibus, quos Hungari Heidones, Poloni Cosacos,
Dalmatae Uscochos, Turci et Illyrici Martellosos,
Germani Freibuteros vulgo nominant, huc illuc li-
bere discurrentibus infestabatur, proxima cura fuit
omnia comparare, quae ad potentissimi hostis ad-
ventantis impetus sustinendos necessaria essent, et
4 Польським воєводою в Полоцьку був Станіслав Довойна (вм. 1573 р.).
5 Мартолоси – назва піратів чи розбійників, які жили в балканських регіонах (пор.).
6 Нім. Freibeuter – «капер, морський розбійник».
Siverian chronicle. 2022. № 4
15
биття нападів наступаючого найсильнішого во-
рога, а водночас, зібравши війська в Яварині7,
простежити його переїзди та рухи.
interea copiis ad Iavarinum contractis, eius motus
ac progressus observare.
Уривок № 5. Із книги 39.15 – про поразку татарського загону (1566 р.)
Кримські татари дуже активно допомагали османському султанові в його угорських
походах і виконували функцію легкої кінноти, а також своєю жорстокістю лякали христи-
янське населення; принаймні так уявляє собі їхню роль де Ту. У цьому уривку командувач
австрійської армії Лазар Швенді під час походу на східних землях угорського королівства,
які тоді перебували під османським контролем, розбиває татарський загін.
Швенді було наказано залишатися у Верхній
Паннонії та на Спиській землі8, поки імператор
стояв табором у Яварині з дуже великою армі-
єю, щоб спостерігати за рухом і просуванням
ворога; у той час він мав справу з татарами,
яких заохочував Сулейман на прохання Яна.
Вони розкинулися по обидві сторони Тіміша,
плюндруючи й спустошуючи край; людей
будь-якого віку та статі вони то вбивали, то по-
неволювали. Спочатку Швенді витримав їхній
натиск, бо він вважав небезпечним на них на-
пасти, оскільки вони переважали за кількістю;
він затягнув битву до того часу, коли ненажер-
ливі татари виснажили самих себе, поїдаючи
недозрілі фрукти та стиглий виноград; тоді він
накинувся на них, знемагаючих від хвороб і в
значно меншому складі, дуже легко перебив їх
до десяти тисяч і вигнав із землі; із двох ту-
рецьких ватажків, під проводом яких вони спу-
стилися до Паннонії, один убитий, а інший
смертельно поранений.
Sub id tempus Schuendio, qui certo consilio in
Pannonia Superiore et agro Cepusiensi, dum Cae-
sar castris ad Iavarinum positis cum numerosissi-
mo exercitu hostium motus ac progressus observa-
ret, subsistere iussus fuerat, cum Tataris Ioannis
rogatu a Solimano excitis, res fuit. Nam cum illi
late cis et trans Tibiscum cursitantes praedis abac-
tis omnia infesta facerent, et homines cuiusvis ae-
tatis ac sexus partim trucidarent, partim in servitu-
tem raperent, sustinuit primo impetum Schuendi-
us, eos quippe numero superiores adoriri nequaqu-
am tutum ratus, dilato in hoc usque tempus proe-
lio, quo praecocium fructuum et uvarum matura-
rum esu homines voraces semetipsos conficerent:
tum eos morbis languidos et numero non parum
deminutos adortus, ad XM nullo prope negotio ce-
cidit, et finibus eiecit, praetorum Turcicorum, quo-
rum ductu in Pannoniam descenderant, altero inte-
rempto, altero lethaliter vulnerato.
Уривок № 6. Із книги 39.21 – про звірства татар у східній Угорщині (1566 р.)
Цей уривок доповнює попередній і дозволяє де Ту створити жахливу картину звірств
кримських татар; у зв’язку з цим слід звернути увагу на використання щодо них античної
назви «скіфи», адже ті були зразком азійського варварства. Конкретний контекст опові-
дання – усе та сама австро-турецька війна 1566 р., яка того року увінчалася для султана
Сулеймана Чудового взяттям Сігетвара – але, як відомо, він помер під час облоги. Тут дія
відбувається у Трансильванії, де принцу Яну Запольї, ставленику османів, доводиться за-
хищати свій край від татар – своїх союзників.
Невдовзі після цього через сувору зиму Се-
лім залишив Угорщину, доручивши Пертаву
баші очолити сильне військо турків, волохів і
татар, щоб підкріпити Яна Трансильванського,
який продовжував війну проти імператора (…)
Haud multo post Selimus asperitate hiemis ur-
gente Pannoniam reliquit, Perthavo purpurato ne-
gotio dato, ut cum validis Turcorum, Valachorum
et Tatarorum copiis Ioanni Transilvano, qui bel-
lum contra Caesarem prosequebatur, praesto esset.
(…)
І тепер, поставивши десять гармат і почавши
ними бити Токай, Іоанн уже доводив місто до
крайнього горя, коли до нього надійшла три-
вожна звістка про тих десять тисяч татар, яких
Селім залишив захищати його з турками та во-
лохами: вони збунтувались і стали спустошу-
вати всі волоські землі, скрізь розоряли як май-
но, так і людей, не зважаючи на вік та стать.
Тому він був змушений зняти облогу через ві-
сім днів, щоб не дозволити довести власний
народ до повного винищення, якщо б він ще
наполегливіше тримався за неї. Бо, окрім під-
палів і грабунків, говорили про жахливі речі:
що вони немовлят розсікали й насаджували на
Iamque admotis decem tormentis, et cepta ver-
beratione, Tocaium in maximas angustias redege-
rat Ioannes, cum trepidus nuntius ad eum venit ХМ
Tatarorum, quos Selimus defendendi eum causa
cum Turcis ac Valachis reliquerat, totam Daciam
per seditionem populari, et inaudita crudelitate ho-
minum passim in fortunas ac corpora nullo sexus
et aetatis discrimine grassari: quapropter obsidio-
nem solvere post octiduum coactus est, ne dum is-
tic pertinacius haereret, suos ad internecionem de-
leri sineret. Nam praeter incendia ac direptiones
horrida memorabantur, infantes videlicet disseca-
tos et verubus transfixos ad ignem torreri, et tostos
ab illis devorari: praeterea Christianorum hostium
7 Сучасний Дьєр (польською – Jawaryn).
8 Тут ідеться про Спиш у сучасній Словаччині.
Сіверянський літопис. 2022. № 4
16
палиці, підсмажували на вогні та їли; що вони
щодня їли м’ясо християн, своїх ворогів, і,
крім того, харчувалися жіночими грудьми, які
вони вважають за вишукану їжу.
Тому, коли Ян прибув до Трансильванії, він
спочатку через своїх послів дружньо закликав
їх піти звідти й утримуватися від образ і зла.
Коли вони відмовилися це зробити, він зі своїм
військом, підстерігаючи заблукалих та необе-
режних татар, убив їх шість тисяч; а звідти він
повернувся до Варадина9, де скіфи, охоплені
жагою помсти, взяли його в облогу. Однак той,
побачивши, що місце недостатньо захищене чи
природою, чи укріпленнями, щоб мати змогу
захистити власною артилерією від такого на-
товпу людей, таємно вийшов уночі й відійшов
у безпечніші місця, де, зібравши свої сили, він
знову напав на безжальних татар і скосив бага-
то тисяч із них, і отримав незліченну кількість
в’язнів, яких варвари забрали в убоге рабство,
і серед них кілька знатних дам і дів, взятих
у полон у місті Береговому10; сумне видови-
ще скрізь, особливо навколо Кошиць, звідки
близько трьохсот яничарів, користуючись вла-
дою й жорстокістю, вивели з собою близько
восьмиста вʼязнів, скрізь залишивши по собі
суцільний жах, особливо біля Дунаю, Ваґа і
Дьєра.
Між тим гарнізони Секешфегервара отрима-
ли Ґестерн і Вітан11, які минулого літа захоп-
лювали християни, так що Палота, Веспрініум
і Татта, тепер дуже близькі до ворога, були в
найбільшій небезпеці. Згодом ці скіфи, після
однієї та другої поразки від Іоанна, отримали
когось із гетів12 та з яничарів, які приєдналися
до них, сподіваючись на здобич, спрямували
напади в бік Русі й Поділля, які належать коро-
лю Польщі, де вони, піддавшись усілякій жорс-
токості, нарешті обложили воєводу провінції в
одному місті, привізши з собою дванадцять об-
логових пристроїв13. Воєвода, правда, був не
менш благородний давністю свого роду, ніж
своєю військовою доблестю, і, часто вириваю-
чись із обраними бійцями, яких мав із собою,
нарешті захопив ті пристрої у розбійників, а,
забравши їх, до єдиного знищив решту жорсто-
ких воїнів.
carnes quotidie edere, et quod exquisiti cibi loco
ducunt, mulierum mamillis vesci.
Igitur Ioannes, ubi in Transsilvaniam venit, pri-
mum eos per legatos amice hortatus est ut illinc
discederent, et ab iniuria ac maleficio abstinerent.
Quod cum illi facere recusarent, ipse cum suis pa-
lantes et incautos adortus, ad VI M trucidavit; et
inde Varadinum rediit, quo illum ultionis rabie in-
censi Scythae circumsident. Is vero, qui videret lo-
cum neque natura neque operibus satis munitum
esse, ut eum adversus tot hominum turbam admo-
tis tormentis tueri posset, clam noctu egressus in
tutiora loca se recepit; ubi collectis viribus rursus
populabundos aggressus multa millia ex illis ceci-
dit, et innumeros captivos, quos barbari in mise-
ram servitutem abducebant, et in iis complures no-
biles matronas ac virgines in oppido Beregazio
captas recepit, lamentabili ubique rerum facie,
praecipue circa Cassoviam, unde СССС circiter
praetoriani, omni licentiae ac saevitiae genere
usurpato, DCCC fere captivos secum avehebant, in-
genti sui terrore passim incusso, praesertim circa
Danubium, Vagum, et Arabonem degentibus.
Inter haec Albae praesidiarii egressi Gesternum
et Vitanum superiore aestate a nostris occupata re-
ceperunt, ita ut Palota, Vesprinium ac Tatta tam
vicino hoste iam in summo discrimine versarentur.
Tandem Scythae illi post unam et alteram a Ioanne
acceptas clades Getis aliquot et praetorianis spe
praedae ad illos se adiungentibus auctiores Russi-
am et Podoliam, quae provinciae regi Poloniae pa-
rent, converso impetu deflexerunt, ubi, omni sae-
vitiae genere grassati, postremo provinciae Palati-
num in quodam oppido obsident, adductis secum
XII muralibus machinis. Verum, ille non minus
vetustate familiae quam bellica virtute nobilis,
cum delectis quos habebat crebro erumpens, ad
extremum machinas praedonibus eripuit, et iis
ademptis immanes crudelium bellatorum reliquias
ad internecionem delevit.
Уривок № 7. Із книги 41.28 – захоплення Мукачева Лазарем Швенді (1567 р.)
У 1567 р., під час війни Яна II Зиґмунда Запольї проти Габсбурґів, Лазар Швенді взяв
Мукачево на Закарпатті, що було крупною поразкою для Яна, який розраховував на під-
тримку Речі Посполитої (його матір’ю була Ізабелла Ягеллонка, сестра Сиґізмунда II Ав-
ґуста).
Невдовзі, не зважаючи на зимові холоди,
[Швенді] із таким само успіхом обложив Му-
качево, добре укріплене й зручне для цієї війни
місто, гарнізон якого здався, домовившись про
збереження життя й майна. Це було 17 лютого,
на четвертий день після початку облоги; а якби
через день військо не здалося, то загинуло б
Nec magno temporis interiecto spatio, nulla hi-
berni frigoris ratione habita, Monchausium pari fe-
licitate obsidet, locum munitissimum et huic bello
gerendo maxime opportunum, cuius praesidiarii
vitam facultatesque salvas pacti deditionem fece-
runt. Id incidit in XIII Kal. Mart., quarto postquam
obsideri coeperat die; quo nisi deditio facta fuis-
9 Сучасна назва – Орадя в Румунії.
10 Тобто вони були взяті в полон у цьому місті (сьогодні в Закарпатській області України) та приведені татарами
до Трансильванії.
11 Ці угорські міста мені не вдалося ідентифікувати.
12 Антична назва, яка тут використовується для румунів.
13 Імовірно, стінобитних машин.
Siverian chronicle. 2022. № 4
17
разом із військовим обладнанням через розлив
вод. До цієї біди принцові Трансильванському
додалася ще одна, а саме, що гроші, які він мав
сплатити солдатам, були перехоплені війська-
ми Імперії. Відомо, що це його вразило, тому
він шукав будь-яких способів знову заволодіти
фортецею. Він бачив, що без неї доступ до
Сарматії та Русі буде йому повністю закритий,
а також він не міг сподіватися іншого шляху
для подальшого надходження підкріплення від
союзного королівства, окрім як в обхід через
Молдавію, що було вкрай важко й незручно.
set, effuso postridie imbre insolito, miles et omnis
apparatus bellicus aquarum inundatione procul du-
bio periisset. Accessit ad hoc Transilvani damnum
et aliud; pecunia, quam ille militum stipendio mit-
tebat, a Caesarianis in itinere intercepta. Eo casu
summopere commotum eum constat, ut de arce
quavis ratione recuperanda cogitaverit; quippe qua
amissa sibi in Sarmatiam et Russiam omnem adi-
tum praecludi videret, nec ullas subsidiarias e reg-
no amico in posterum copias sperare posset, nisi
eas per Moldaviam variis ambagibus et itinere dif-
ficili venire vellet.
Уривок № 8. Із книги 46.16 – згадка про короля Данила Романовича
в папському документі (1569 р.)
У 1569 р. в Італії виникла велика суперечка з приводу титулу великого герцога Фло-
рентійського, присудженого Папою Римським Пієм V місцевому правителю Козімо Меді-
чі. Іспанський король Філіп II, який контролював прямо чи опосередковано Мілан, Савою
та Неаполітанське королівство, а також імператор Максиміліан II, через давні права Свя-
щенної Римської імперії на Італію, категорично відмовлялися визнавати зміну титулу
флорентійського правителя. Внаслідок цього папа (і флорентійці) доручив кардиналові
Коммендоне вибудувати захист Козімо; той вдався до історичних аргументів, які мали
підтвердити, що папа справді має право надавати особливі титули католицьким правите-
лям. Саме в цьому контексті згадується коронація Данила Галицького (1253 р.). Із дуже
довгого списку історичних прецедентів наводиться лише релевантне місце:
... його константинопольський імператор Гоно-
рій зробив графом Осерським; так литовський
князь Міндовг та Данило, король південної Ру-
сі, за владою Апостольського Престолу отри-
мали королівський титул; так багато італій-
ських володарів, поставлених імператором Лю-
довиком, згодом папською ж владою були
зроблені законними принцами...
... eumdem Honorium Constantinopolitanum im-
peratorem creasse comitem Autissiodorensem: sic
Mindacum Lithuaniae ducem et Danielem Russiae
australis reges auctoritate Sedis Apostolicae appel-
latos; sic plerosque per Italiam a Ludovico Caesa-
re tyrannos constitutos, postea pontificum auctori-
tate legitimos principes effectos…
Уривок № 9. Із книги 50.19 – про набіг кримських татар на Москву (1571 р.)
В «Історії» досить докладно висвітлюються події Лівонської війни, яка виступає хіба
що осередком, навколо котрого концентруються інші події північно-східноєвропейські.
Наприклад, набіг кримських татар на Москву у травні 1571 р. у розумінні де Ту представ-
лений як Боже покарання московському царю Іванові IV за жорстоке поводження з жите-
лями Дорпата14 в Лівонії.
Незабаром такій жорстокості і такому суво-
рому покаранню невинних помстився Бог ви-
значною подією. Майже в той самий час, поки
це відбувалося в Дорпаті, татари, кочовий і
схильний до набігів народ, під проводом Крем-
псехія15, який вів із собою сімдесят тисяч
військ, 24 травня несподівано напали на Моск-
ву, величезну столицю Російського царства,
яка складається переважно з дерев’яних буді-
вель, і, пограбувавши її, залишили майже пов-
ністю зруйнованою, за винятком володаревої
фортеці, побудованої з каменю та оточеної сті-
нами на кшталт великого міста. Потім моско-
вити запекло кинулися навздогін татарам, які
виїжджали з великим полоном (ясиром –
Ф.М.); вони подумали, що татари втекли; але
ті, оточивши їх, усіх знищили.
Eam saevitiam et in innocentes severitatem
usurpatam Deus casu mox alio insigni ultus est.
Nam eodem fere tempore, quo haec Torpati age-
bantur, Tatari, gens vaga et inopinato irruens,
Krempsechio duce, qui LXX M equitum secum tra-
hebat, Moscoviam Russici imperii metropolim va-
stissimam urbem, sed ligneis fere aedificiis cons-
tantem, subita irruptione oppressere IX Kal. Iun.,
et igne inter praedandum iniecto totam fere incen-
dio delevere, excepta arce principis, quae lapide
structa, et ampli oppidi instar muris cingebatur;
cum vero Mosci abeuntes cum praeda Tataros ar-
dentius insequerentur, a Tataris fugere creditis cir-
cumventi ad unum omnes interfecti sunt.
Мушар Флоран – кандидат славістичних наук, доцент, університет Ренн-ІІ, Бретань,
Франція (Place du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France).
14 Сучасне місто Тарту в Естонії.
15 Можливо, йдеться про кримськотатарського хана Девлет Ґерая (?).
Сіверянський літопис. 2022. № 4
18
Mouchard Florent – Ph.D., Professeur agrégé, Rennes II university, Brittany, France (Place
du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France).
E-mail: florent.mouchard@univ-rennes2.fr
UKRAINIAN HISTORY OF THE SECOND HALF OF THE 16TH c.
IN "THE HISTORY OF HIS TIME" BY JACQUES-AUGUSTE DE TOUX
(continued; from books 35–50)
In this article, we continue to publish excerpts of the «History of his time» by Jacques-Auguste de Toux
(1551–1617), which relate to the history of Ukraine, in the Latin text with a parallel Ukrainian translation.
About the source, its specifics and principles of publication, see the first article («Northern Chronicle»,
№ 2 (164), 2022, pp. 4–9). In this article, materials covering the events of 1563–1571 are published.
Key words: the history of Ukraine of the 16th–17th c., Jacques-Auguste de Toux, New Latin historio-
graphy, historiography of ancient Rus.
Дата подання: 22 жовтня 2022 р.
Дата затвердження до друку: 31 жовтня 2022 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мушар, Ф. Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста
де Ту (продовження; з кн. 35–50). Сіверянський літопис. 2022. № 4. С. 13–18. DOI: 10.5281/zeno-
do.7492854.
Цитування за стандартом APA
Mouchard, F. (2022). Ukrainska istoriia druhoi polovyny XVI st. v «Istorii svoho chasu» Zhaka-
Ogiusta de Tu (prodovzhennia; z kn. 35–50) [Ukrainian history of the second half of the 16th century. in
«The History of His Time» by Jacques-Auguste de Thou (continued; from books 35–50)]. Siverianskyi
litopys – Siverian chronicle, 4, P. 13–18. DOI: 10.5281/zenodo.7492854.
|