Музичний підтекст в агіографії стилю «плетіння словес» (на прикладі творчості Єпіфанія Премудрого)

Мета статті – порушити питання про наявність музичного підтексту у творах Єпіфанія Премудрого, створених у стилі «плетіння словес». Використані герменевтичний та компаративний методи дослідження. Музичність розглянутих творів тісно пов’язана з явищем літературної ампліфікації та специфічним для Єпі...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2022
Автор: Шуміло, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187695
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Музичний підтекст в агіографії стилю «плетіння словес» (на прикладі творчості Єпіфанія Премудрого) / С. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 115-121. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Мета статті – порушити питання про наявність музичного підтексту у творах Єпіфанія Премудрого, створених у стилі «плетіння словес». Використані герменевтичний та компаративний методи дослідження. Музичність розглянутих творів тісно пов’язана з явищем літературної ампліфікації та специфічним для Єпіфанія Премудрого методом запозичувати велику кількість уривків з гімнографічних текстів, переспівувати їх та розширювати. Літургійні твори складаються з двох частин – текстової та музичної, – і тому під час їх цитування агіограф мав би враховувати апеляцію не лише до текстуального аспекту використаного літературного джерела, але й до музичного. Новизна статті полягає в тому, що музичний аспект запозичених текстів вперше розглянутий на прикладі житійного твору. Теза про авторове усвідомлення музичного аспекту цитат підтверджена аналізом тих мозаїчних цитатних компіляцій, які створює Єпіфаній. Так, книжник апелює не до будь-яких випадкових гімнографічних текстів, а досить поступово цитує ірмоси третьої пісні канону та враховує їхню приналежність до того чи іншого гласу. Музичний підтекст вбачаємо й у використанні Єпіфанієм антифонів та прокименів у якості літературного джерела. Метод гімнографічних запозичень сам по собі передбачає апелювання до музичного аспекту літургійних текстів, оскільки розраховує на довготривалу пам’ять реципієнта, яка зберігає богослужбові тексти разом з їхньою музичною складовою, бо саме музика полегшує запам’ятовування та забезпечує легке впізнавання літургійної цитати в тексті житія. У висновку міститься твердження про свідоме використання музикальних особливостей богослужбових текстів під час їх цитування в агіографічних творах давньоруського книжника.