Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках (Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187747 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 50-69. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187747 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Межжеріна, Г.В. 2023-01-24T15:20:41Z 2023-01-24T15:20:41Z 2020 Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 50-69. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-314-2020-5-004 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187747 Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках (Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській кормчій ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіарху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я за життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етичної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’. У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа», час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого, факт існування римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано, що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів. У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання, зневаги. На той час, коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до культурної семантики. Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним, урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати «літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою. Article is devoted to finding out the motivational basis, reconstruction of reference connections, denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи available in the original and translated East Slavic written monuments (the Lavrenty chronicle, «Chronicle of George Amartol», «Old Slavonic Kormchaia of 14 titles» etc.). The anthroponym belongs to two people — Patriarch Peter ІІІ of Alexandria V century (Πέτρος Μογγός) and the «chronicle» Roman heresiarch ІХ century. It is assumed that Peter ІІІ got an unofficial name among the Monophysites during his lifetime. It is proved that the transition from the assessment of a person by physical disabilities to religious and ethical assessment, from the meaning ‛who has a hoarse, vague voice’ to the meaning ‛heretic’ reflected in the internal form of the unofficial proprial name Μογγός and its translation equivalent Гоугнивыи. The use of an informal anthroponym in written monuments after the thirteenth century has been traced in connection with reconstruction of denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи. A number of discussion issues were considered, including the origin of «Philosopher’s Speech», time of inclusion of the legend of Петръ Гоугнивыи in the chronicle, fact of existence of Pope ІХ century by name Петръ Гоугнивыи, ethnic roots of the heresiarch, etc. It was shown that Peter Huhnyvyy introduced into the Catholic faith a heretical teaching focused on pagan and Jewish dogmas. Denotation of second component in an unofficial name Петръ Гоугнивыи includes characteristics that appeared at rethinking the original semantics of Indo-European root *gou‑(n‑) and its continuants. Semantics of dissatisfaction, mockery, disrespect developed in East Slavic derivatives. The transition to cultural semantics has already taken place in a word-forming nest with a root ‑гоу(г)‑ at a time when the legend of Peter Huhnyvyy was included in the chronicle article * 988. The ethnocultural denotative components which are included in the content of the anthroponym Петръ Гоугнивыи, in its entirety coincide with the semantic structure of the word heretic. Combination of linguistic analysis with historical and cultural analysis, taking into account historical facts and information contained in apocryphal legends and scientific versions, gives reason to believe that the «chronicle» Peter Huhnyvyy was the real historical person. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 The informal anthroponym Петръ Гоугнивыи. 1 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 |
| spellingShingle |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 Межжеріна, Г.В. |
| title_short |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 |
| title_full |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 |
| title_fullStr |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 |
| title_full_unstemmed |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 |
| title_sort |
неофіційний антропонім петръ гоугнивыи. 1 |
| author |
Межжеріна, Г.В. |
| author_facet |
Межжеріна, Г.В. |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The informal anthroponym Петръ Гоугнивыи. 1 |
| description |
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках
(Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській
кормчій
ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіарху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я
за життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного
пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов
відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етичної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’.
У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма
Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після
ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа», час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого,
факт існування римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано, що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого
компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли
в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів.
У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання,
зневаги. На той час, коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну
статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до
культурної семантики. Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять
до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним, урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої
в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати
«літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою.
Article is devoted to finding out the motivational basis, reconstruction of reference
connections, denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи
available in the original and translated East Slavic written monuments (the Lavrenty
chronicle, «Chronicle of George Amartol», «Old Slavonic Kormchaia of 14 titles» etc.).
The anthroponym belongs to two people — Patriarch Peter ІІІ of Alexandria V century
(Πέτρος Μογγός) and the «chronicle» Roman heresiarch ІХ century. It is assumed that
Peter ІІІ got an unofficial name among the Monophysites during his lifetime. It is proved
that the transition from the assessment of a person by physical disabilities to religious
and ethical assessment, from the meaning ‛who has a hoarse, vague voice’ to the meaning
‛heretic’ reflected in the internal form of the unofficial proprial name Μογγός and its
translation equivalent Гоугнивыи.
The use of an informal anthroponym in written monuments after the thirteenth century
has been traced in connection with reconstruction of denotative features of an unofficial
anthroponym Петръ Гоугнивыи. A number of discussion issues were considered, including
the origin of «Philosopher’s Speech», time of inclusion of the legend of Петръ Гоугнивыи
in the chronicle, fact of existence of Pope ІХ century by name Петръ Гоугнивыи, ethnic
roots of the heresiarch, etc. It was shown that Peter Huhnyvyy introduced into the Catholic
faith a heretical teaching focused on pagan and Jewish dogmas. Denotation of second
component in an unofficial name Петръ Гоугнивыи includes characteristics that appeared
at rethinking the original semantics of Indo-European root *gou‑(n‑) and its continuants.
Semantics of dissatisfaction, mockery, disrespect developed in East Slavic derivatives.
The transition to cultural semantics has already taken place in a word-forming nest with a
root ‑гоу(г)‑ at a time when the legend of Peter Huhnyvyy was included in the chronicle
article * 988. The ethnocultural denotative components which are included in the content
of the anthroponym Петръ Гоугнивыи, in its entirety coincide with the semantic structure
of the word heretic. Combination of linguistic analysis with historical and cultural analysis,
taking into account historical facts and information contained in apocryphal legends and
scientific versions, gives reason to believe that the «chronicle» Peter Huhnyvyy was the
real historical person.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187747 |
| citation_txt |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 50-69. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mežžerínagv neofícíiniiantroponímpetrʺgougnivyi1 AT mežžerínagv theinformalanthroponympetrʺgougnivyi1 |
| first_indexed |
2025-11-26T13:36:23Z |
| last_indexed |
2025-11-26T13:36:23Z |
| _version_ |
1850623240746041344 |
| fulltext |
© Г. В. МЕЖЖЕРІНА, 2020
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
DOI 10.33190/0027-2833-314-2020-5-004
Г. В. МЕЖЖЕРІНА
Національний авіаційний університет
м. Київ, Україна
Електронна пошта: anvame1@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-8900-577
НЕОФІЦІЙНИЙ АНТРОПОНІМ ПЕТРЪ ГОУГНИВЫИ.1
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референт-
них зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи,
наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках
(Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській
корм чій ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрій-
ському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресі-
арху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я
за життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного
пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов
відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етич-
ної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’.
У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма
Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після
ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промо-
ви філософа», час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого,
факт існування римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіар-
ха та ін. Показано, що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єре-
тичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого
компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли
в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів.
У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання,
зневаги. На той час, коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну
статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до
культурної семантики. Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять
до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантич-
ну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з істори-
ко-культурологічним, урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої
в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати
«літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою.
Ключові слова: Київська Русь, неофіційний антропонім, семантика, істори-
ко-культурологічний аналіз, Петръ Гоугнивыи, Петро Монг.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 51
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
Неофіційні антропоніми, ужиті в писемних пам’ятках Східної Славії
ХІ–ХІІІ ст., потребують «індивідуального підходу» до кожної одиниці, який
передбачає з’ясування зв’язку того чи іншого іменування з конкретною осо-
бою. Оскільки реконструкція неофіційних іменувань здійснюється переваж-
но з фрагментарним залученням історичного контексту, глибинні мотиви
надання особі другого імені нерідко так і залишаються невиявленими. Недо-
оцінюється, відсувається в маргінальну область роль історичних чинників у
появі неофіційного імені, а самé ім’я сприймається як джерело лише лінгві-
стичної інформації. У результаті склалася ситуація, коли «антропоцентризм
та увага до суб’єктивного фактора в мові не знайшли належного відбиття в
сучасній теорії історичної антропоніміки, яка традиційно розглядається з
погляду формування основних антропонімічних категорій: власного імені,
по батькові, прізвиська, а також їхніх похідних одиниць» [Городилова : 80].
Виникнення неофіційного антропоніма супроводжується збагаченням
семантичної структури апелятива новими смислами, асоціативними зв’язка-
ми, латентними семами. Як зауважує С. М. Смольников, «при конкретно-ре-
ферентній номінації екстенсіонал імені (апелятива або оніма) зводиться до
одиниці, референтне значення витісняє на другий план закріплене за словом
у мові поняття, яке є узагальненням властивостей ряду однорідних предме-
тів» [Смольников : 12]. Якщо у функції апелятива виступає прикметник /
субстантивований прикметник / іменник, який маркує фізичні вади люди-
ни, зокрема дефекти мовлення, при утворенні неофіційного антропоніма
пряме значення може ускладнюватися додатковими конотаціями і появою
переносного значення. Субстратом для постпозиційних компонентів неофі-
ційних антропонімів Михаїл ІІ Травл і Петръ Гоугнивыи слугували однотип-
ні апелятиви з прозорою внутрішньою формою, але розвиток первинного
значення відбувався в різних векторах. Візантійський імператор Михаїл ІІ
(820–829 рр.) увійшов в історію під іменем Михаїл ІІ Травл, де компонент
Травл (дгр. Τραυλός означає ‛шепелявий, картавий’ — Косс., 329) не тільки
вказує на особливості мовлення, а й виконує інвективну функцію, має не-
гативну конотацію соціального характеру, маркує неповагу до імператора з
боку підданих, викликану його «нешляхетним» походженням, поганою осві-
тою та невдачами в зовнішній політиці 1. Набуваючи різного змісту залеж-
но від численних обставин (змінення в часі «перспектив бачення»; позиція
того, хто дає прізвисько; наявність кількох власників нового імені тощо), се-
мантика неофіційного антропоніма ніколи не залишається в одній площині,
складається зі смислових шарів. Подібного висновку дійшла І. О. Кюршуно-
ва, досліджуючи наявні в пам’ятках XV―XVII ст. неофіційні антропоніми
Карелії: «Слід за прізвиськом, зафіксованим у пам’ятках писемності, бачити
не один мотив, а комплекс мотивів іменування, і, більше того, як і в некален-
дарних власних імен, у прізвиськ слід ураховувати можливу дифузію мотиву
іменування» [Кюршунова : 160].
Засвідчений у писемних східнослов’янських пам’ятках ХІ―ХІІІ ст. ан-
тропонім Петръ Гоугнивыи (Гугнивыи, Гоугънивыи, ãqãíèâû, ã@ãíèâûè,
ãuãíèâûé) давно має ореол таємничості, але дискусії, які майже два сто-
ліття тривають навколо цього імені та його власника, не виходять за межі
1 «М. ІІ Недорікуватий був зведений на престол (820) прямо з тюрми <…>
Людина низького походження й погано освічена, він утримався на престолі до самої
смерті, хоча не мав успіху в зовнішніх справах» [Византийские… : 480].
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
наукової літератури з історії церкви. Зовні проста внутрішня форма апеля-
тива гоугнивыи створює ілюзію можливості перенесення її на зміст антро-
поніма гоугнивыи і фактично перешкоджає пошуку додаткових мотивів, які
лежать в основі другого, неофіційного імені історичної особи. Спробуємо
з’ясувати, якій особі — міфічній чи реально-історичній — належить ім’я
Петръ Гоугнивыи, виявити функціональне призначення та мотиваційну ос-
нову неофіційного антропоніма, реконструювати референтні зв’язки, дено-
тативні та конотативні компоненти змісту, поєднавши лінгвістичний аналіз з
історико-культурологічним.
Ім’я Петръ Гоугнивыи фігурує в «Повісті временних літ» у статті *988 р.,
а саме в тій її частині, яка має назву «Промова філософа» (промова Корсун-
ського єпископа на честь хрещення кн. Володимира). «Промова філософа»
складається з трьох взаємопов’язаних, послідовно розташованих трактатів:
розповідь про хрещення кн. Володимира, сказання про сім Вселенських Со-
борів, застереження проти латинської віри та єресі. Трактат проти латин-
ської віри та єресі завершується сказанням про Петра Гугнивого: «На p-мь
сбор h ˂…˃ вси [со] своими єп(и)(с)(ко)пы сход#щес# и пр(о)славл#ху
[вh ру] по семь же сбор h . Петръ Гугнивыи со инh ми шедъ в Римъ. и пр(е)
(с)т(о)лъ въсхвативъ . и разъвр(а)ти в hру . nвергъс# n пр(е)(с)т(о)ла Zр(у)
(со)л(и)м(с)ка . и Jлексаньдрьскаго [и] Ц(а)р#града . и Jнтиахиискаго въз-
мутиша Италию всю . сh юще оученьє своє» (*988, ПВЛ-1, арк. 40; т. с. *988,
ЛР, арк. 64 зв.; *988, ПВЛ, ЛИ-3, арк. 43 зв.; *988, ЛН, арк. 65). Спроби
дослідників з’ясувати, хто саме приховується під іменем Петръ Гоугнивыи,
успіху не мали.
У середині ХІХ ст. А. М. Попов прокоментував зроблені німецьким цер-
ковним істориком Ж. Гергенретером у праці «Photius, Patriarch von Konstan-
tinopel» (1867) припущення стосовно особи Петра Гугнивого: «Можливо,
говорить він, під Петром гугнивим мається на увазі Petrus Mongus, патрі-
арх Александрійський, або Petrus Damiani ˂…>, або Петръ Амієнський, або
Petrus Lombardus» [Попов : 18–19]. Першим у цьому ряду стоїть Алексан-
дрійський патріарх Petrus Mongus.
«Древне-славянская кормчая XIV титуловъ безъ толкованій» містить
переклад імені Πέτρος Μογγός: «ἀπὀ Πέτρου τοῦ Μογγοῦ» — «^ ïåòðà
ãqãúíèâààãî» (ЕКорм., арк. 285а). Цілком зрозуміло, що в літописах і Корм-
чій ідеться про різних осіб, яких розділяє величезний проміжок часу: «літо-
писний» Петръ Гѹгнивыи з’явився в Римі після VII Вселенського собору
787 р. («На p-мь сборh ˂…˃ по семь же сборh Петръ Гугнивыи со инh ми
шедъ в Римъ» — *988, ПВЛ-1, арк. 40), а Петръ Гѹгнивыи, який згадується
в Кормчій, жив на чотириста років раніше. Чим можна пояснити такий збіг
імен?
Πέτρος Μογγός. У складі імені Πέτρος Μογγός (Петро Монг) другий ком-
понент являє собою неофіційне іменування патріарха V ст. Петра ІІІ Алек-
сандрійського († 489 2). Щоб з’ясувати мотиваційну основу неофіційного
імені патріарха, звернімося до деяких моментів його діяльності.
2 Як пише Євагрій Схоластик, 477 року після смерті патріарха Тимофія ІІ
«александрійські єпископи своєю власною владою обрали Петра, на прізвисько
Монг. Ця подія дійшла до відома Зенона і викликала в нього обурення. Тому Петра
він засудив до смертної кари» [Евагрий… : 62]. Петро Монг помер 489 р. [Поснов :
258]. Орієнтуватися на «Літопис Феофана», який прив’язує дату смерті Петра Монга
до 482 р. («В сем году умер Петр Монг в Александрии» — *482, ЛФеоф.), можна
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 53
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
Основні положення IV Вселенського (Халкідонського) собору 451 р.
[Болотов : 279–311], який проголосив двоєдину природу Ісуса Христа, були
скептично сприйняті на Заході й категорично заперечені на Сході, особливо
в Сирії, Вірменії, Єгипті, де «значна частина населення належала до при-
хильників монофізитства» [Вселенский…]. Серед найактивніших діячів ан-
тихалкідонського руху був скандально відомий архієпископ Єгипту Петро.
Коли 482 р. з’явилася перспектива посісти трон патріарха, він змінив свої
принципи і за вимогою імператора Зенона підписав церковний статут «Фор-
мула єдності», або «Енотикон» (ενωτικον) 3. «Літопис Феофана» повідомляє
про ці події: «В это же время умер Тимофей Елур, а на его место возведен
Петр Монг, человек злой и вредный, враг истины, уже раз отлученный от
Церкви. Он рукоположен был епископом также отлученным. Некоторые мо-
нахи, движимые божественною ревностью, изгнали его, после тридцатише-
стидневного разбойнического правления» (*469, ЛФеоф.).
Оскільки монофізитам небезпідставно здавалося, що в «Енотиконі» май-
же немає не те що анафеми, а навіть критики Халкідонського собору 4, вони
вимагали від Петра конкретних дій проти формул собору. Унаслідок тиску
радикальних монофізитів «Петро Монг почав пристосовуватися. ˂ …˃ Петро
Монг повинен був говорити проповіді в колишньому стилі та запевнювати,
що поглядів він не змінив. Він навіть говорив проти Халкідона, без анафем
˂…˃ Водночас він писав Акакію Константинопольському листи, сповнені
шани до Халкідонського собору» [Карташев : 224]. Отже, як священнослу-
житель Петро ІІІ Монг виявляв непослідовність у поглядах і вчинках і, на-
магаючись пристосуватися до влади, паралельно висловлював прямо про-
тилежні думки. Шукаючи компромісу з церквою та владою, монофізитами і
халкідонітами, Петро ІІІ був змушений «стирати мéжі», нечітко тлумачити
положення Халкідонського собору, туманно, неясно висловлювати свою по-
зицію. Це у свою чергу могло послужити однією з причин виникнення його
другого імені — Μογγός, яке є переосмисленням прямого значення ‛з охри-
плим, неясним голосом’ давньогрецького слова μογγός (Косс., 214). Оскільки
церковний діяч першої величини, ідеолог антихалкідонського руху, патріарх
навряд чи міг мати дефекти артикуляції, цілком очевидно, що в пропріаль-
ному імені Μογγός ознака ‘неясний’ актуалізує зв’язок насамперед із вторин-
ним значенням: відбувся перехід від оцінки людини за фізичними вадами до
оцінки релігійної, етичної, від прямого значення ‛який має охриплий, неяс-
ний голос’ до переносного ‛який навмисно неясно, нечітко виражає релігійні
погляди’ (у даному випадку на догмати Халкідонського собору).
Скоріше за все в V ст. дгр. μογγός було сповнене особливих конотацій
у мові спілкування віруючих — кліриків, церковних людей, мирян, де вжи-
валося на позначення єретиків. На користь такого припущення служить ви-
лише з урахуванням того, що хронологія подій у літописі має похибку.
3 «Імператор Зенон (476–481) намагався забезпечити єдність Візантійської
імперії за допомогою едикту про релігію (Енотикону), виданого в 482 році. Це
створене патріархом Акакієм віровчення було спрямоване на досягнення компромісу
між кафоліками і монофізитами» [Гергей].
4 «В енотиконі Зенона Халкідонський собор не заперечувався, але питання
про нього обходили мовчанням. Це була уніоністська спроба обійти факт існування
Халкідонського собору» [Болотов : 329]; «Зенон визнав за необхідне заспокоїти
монофізитів пóступками на словах, не порушуючи сутності Халкідонського Собору»
[Поснов : 257].
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
значення слова єресь в Енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона:
«Є р е с ь , є р е т и к и . — На мові церковної догматики Є. означає свідоме і
навмисне ухилення від ясно вираженого (курсив наш. — Г. М.) і сформу-
льованого догмата віри християнської, і водночас — виокремлення зі складу
церкви нової спільноти. Є. треба відрізняти: від 1) розколу ˂…>, 2) від не-
навмисних помилок у догматичному вченні ˂…> Такі помилкові судження
трапляються нерідко ˂…> , коли була наявна велика свобода думок у га-
лузі богослов’я, а істини церковного вчення не були ще сформульовані в
символах і подібних віровченнях соборів вселенських» [Барсов 1894 : 671].
Етнокультурні денотативні компоненти, які входять до змісту неофіційного
пропріального імені дгр. Μογγός, у своїй сукупності повторюють семантич-
ну структуру слова єретик: ‛той, чия думка в питаннях релігії відрізняється
від канонічної’, ‛той, хто неясно виражає думки’, ‛той, хто хибно тлумачить
догмати вселенського собору’. З великою часткою вірогідності припускає-
мо, що неофіційне ім’я Μογγός дали Петру ІІІ саме монофізити, які бурх-
ливо виявляли незадоволення мінливою позицією свого ідейного ватажка.
Добре знаючи Біблію, монофізити, безперечно, вкладали в це ім’я теоло-
гічний смисл: ім’я Μογγός містить алюзію на біблійний фрагмент «во jны
д(ь)нии оуслышать глусии словеса книжнаz . и zснъ будеть zзыкъ гуг-
нивы(х)» (*988, ПВЛ-1, арк. 41 зв.), де словосполучення «zзыкъ гугнивы(х)»
означає ‛мова, слова, учення тих, хто свідомо або несвідомо ухиляється від
догматів християнської віри’. О. В. Зуєва, розглянувши проблему з іншого
боку, проаналізувала способи вербалізації уявлення про латинів як носіїв не-
гативних лінгвокомунікативних властивостей і дійшла висновку, співзвуч-
ного з нашим: «Грецький автор, а слідом за ним східнослов’янський літопи-
сець реалізують <…> метафору: гугнивыи ‛німий, недорікуватий, гугнявий’
(СлРЯ XI–XVII вв., IV, 154) > гугнивыи ‛нехристиянин’» [Зуева: 27].
Під іменем Μογγός церковний діяч Петро ІІІ, певно, був відомий ще за
часів його переорієнтації в питаннях доктрини Халкідонського собору, тобто
в період з 482 р. до 489 р. — з початку боротьби за патріарший стіл і до смер-
ті. Спробуємо визначити, коли і завдяки кому неофіційне ім’я Πέτρος Μογγός
перетворилося на Петръ Гѹгнивыи.
У кінці 570-х — на початку 580-х років у Константинополі уклали
«Синтагму ХIV титулів» — церковно-юридичний збірник, основним зміс-
том якого є християнські канони Вселенської Церкви; «зібрання 14 титулів
є анонімним <…> Час появи цього збірника було визначено К. Е. Цахаріе.
Це могло бути ‟близько 580 р.”, або, точніше, після 578 р.» [Щапов : 50].
І. В. Платонов з’ясував, що збірники укладали на основі попередніх канонів
з посиланнями на більш ранні документи: рішення соборів «свято зберігали
в державних і церковних архівах, і звідти діставали для укладання каноніч-
них збірників, <…> як це можемо з’ясувати з посилань, зроблених отцями
соборів, <…> на існуючі в їхній час зібрання постанов попередніх соборів»
[Платонов : 97]. Якщо «Синтагму ХIV титулів» уклали близько 580 р., то
найближчими архівними документами, якими користувалися її укладачі, є
правила V Вселенського собору 553 р., а далі — правила ІV собору (Хал-
кідонського) 451 р. Немає сумнівів, що в церковних документах між 490 р.
(Петро ІІІ помер 489 р.) і 580 р. патріарх Петро ІІІ уже фігурував під неофі-
ційним, даним йому за життя іменем Μογγός, яке в колі священнослужителів
мало негативну конотацію, кваліфікувало його релігійні погляди як єретичні
і «відсилало» до подій, пов’язаних з підписанням «Енотикону».
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 55
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
У ІХ ст. «Синтагму» доповнили церковними правилами та пов’язани-
ми з церковними справами цивільними законами, у результаті чого 883 року
з’явився збірник змішаного типу — «Номоканон». Скрупульозно проаналі-
зувавши полеміку, яка розгорнулася навколо авторства, кількості та складу
редакцій «Номоканону», протоієрей Владислав Ципін зробив висновок про
те, що та частина збірника, в основі якої лежить «Синтагма ІV титулів»,
була укладена патріархом Фотієм І Константинопольським [Цыпин : 98].
Патріарх переклав грецький текст, зробивши його доступним для слов’ян.
Зважаючи на те, що «до складу Збірника <…> приєднані були <…> канони
соборів, які Фотій тримав у 861-му і 879-му роках» [Платонов : 98], а збір-
ник вийшов у 883 р., а також знаючи, що Фотій посідав патріаршу кафедру
спочатку в 858–867 рр., а потім в 878–886 рр. [Платонов : 6, 23, 70, 76], мож-
на говорити про те, що Фотій І працював над редагуванням, доповненням і
перекладом «Синтагми» під час свого другого періоду перебування на патрі-
аршій кафедрі. Скоріше за все, активна робота над «Синтагмою» розпочала-
ся після реабілітації та відновлення Фотія І на патріаршому столі, тобто не
раніше 878 р., а завершилася не пізніше 883 р. Саме тоді, між 878 р. і 883 р.,
Фотій І переклав ім’я Πέτρος Μογγός, вдаючись до більш складного способу
перекладу, ніж транслітерація, оскільки в контексті церковного документа
переносне значення дгр. μογγός було значущим, сповненим особливого ре-
лігійного змісту. Знайдений Фотієм І слов’янський відповідник Петръ Гѹг-
нивыи мав виконувати в перекладі «Синтагми» таку саму функцію, що й ім’я
Πέτρος Μογγός у грецькому тексті.
Разом із «Синтагмою XIV титулів» імена Πέτρος Μογγός і Петръ Гѹг-
нивыи потрапили в «Кормчу XIV титулів» («ἀπὀ Πέτρου τοῦ Μογγοῦ» — «^
ïåòðà ãqãúíèâààãî» — ЕКорм., арк. 285а). В. М. Бенешевич зазначає, що
«в основі видання слов’янського тексту лежить найдавніший і найправиль-
ніший так званий ‟Єфремовський” список його — Моск. Синод. Бібліот.
227 (за старим катал. 148) пергам. ХІ–ХІІ ст.» [Бенешевич : І], а Єфремов-
ська Кормча у свою чергу так само, як і інші Кормчі XV–XVII ст., містить
«переклад грецької канонічної Синтагми ХIV титулів ІІІ редакції початку ІХ
століття» [Троицкий : 7].
Петро ІІІ — не єдиний патріарх, якому дали друге, неофіційне, спов-
нене негативного змісту ім’я. Усталені прізвиська отримали Тимофій ІІ
Елур і Тимофій ІІІ Салофакіол, які були в опозиції до Петра ІІІ та один до
одного: монофізити «заволоділи головною церквою в Александрії і поста-
вили собі патріархом ченця Тимофія, прозваного за його хитрість Елуром
(Αιλουρος — вертун, хвіст, кіт)» [Поснов : 256]; патріарх Тимофій ІІІ
(460 – 475, 477 – 475) мав друге ім’я Салофакіол (Σαλοφακιολος), що водно-
час означає Біла Шапка та Хитка Шапка [Тимофей III; Карташев : 220]. Але
хоча всі троє — Тимофій ІІ, Тимофій ІІІ, Петро ІІІ — брали участь у «пре-
стольних» інтригах, єретиком прозвали лише Петра ІІІ.
У «Кормчій ХIV титулів» ім’я Μογγός ужите в трактаті пресвітера Со-
фійського собору Тимофія Константинопольського «Тимоѳея, пресвитера
Кп., о способахъ принятія еретиковъ», а саме в переліку «ереси безглав-
ныхъ», точніше, у фрагменті «Άκίφαλοι» (ЕКорм., арк. 276а–287а). Монахи,
які відійшли від Петра ІІІ після того, як він підписав статут «Формула єдно-
сті», отримали назву акефали (дгр. Άκίφαλοι ‛безголовий’ — Косс., 180), або
ст.-сл. áåzãëàâüíèöè: «îòúâüðãúøàñ# . ^ ïåòðà ãqãúíèâààãî .
ïðèèìúøàãî òàêîâî ~äèíüñòâî» (ЕКорм., арк. 285а). Давньоруський імен-
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
ник безглавьници (множ.) мав значення ‛єретики, які належать до секти, що
зреклася свого патріарха, голови’ (СДРЯ XI–XIV, І, 113). Вважається, що
своїм учинком Петро ІІІ поклав початок тридцятип’ятирічному церковно-
му розколу «Акакіанська схизма» (484–519 рр.). Говорячи про христологічні
спори, зокрема про схизму Акакія, Вільгельм де Фріс зазначає: « У Римі були
переконані, що Петро Монг — єретик, і що тому патріархів константино-
польських, які перебували в церковному спілкуванні з ним та його наступ-
никами, можна було підозрювати в єресі. Рим розірвав відносини з Констан-
тинополем» [Вильгельм де Фрис]. Єретиком Петра ІІІ назвали ще за життя:
спочатку монофізити, потім Константинопольський патріарх Акакій, завдя-
ки якому5 імператор віддав Петру ІІІ Александрійську кафедру («Сам Ака-
кій називав Монга єретиком» [Барсов 1878 : 92]), потім Собор 484 р. (папа
«Фелікс, який вже отримав свідчення про дії своїх легатів у Константино-
полі, негайно скликав (484 р.) собор, на якому відлучив їх від св. причастя і
повторив анафему над Петром Монгом» [Барсов 1878 : 94]).
Слов’янський еквівалент імені Πέτρος Μογγός наявний не тільки в «Кор-
мчій ХIV титулів», а й Рязанській кормчій 1284 р.: «цей ‟Петръ гугнивый”
єпископ Александрійський ˂…> Ось справжнє свідчення Рязанської Корм-
чої 1284 р. ˂…> ^òâüðãúøàñ# ^ ïåòðà ãqãíèâàãî ˂…> áåçãëàâíèè
íå ïðè~ìëþòü ïåòðà ãqãíèâàãî» [Попов : 20]. Натомість у зробленому
В. О. Матвєєнко і Л. І. Щеголевою сучасному перекладі «Хроніки Георгія
Амартола» невиправдано використано ім’я Петр Гундосый: «он своими ру-
ками стер со святого диптиха имя Петра Гундосого ˂…> А этот Гундосый
был в Александрии епископом и злым еретиком» (XI, сп. XIII–XIV, ГАмарт.,
328). Коригування зробленого Фотієм І перекладу неофіційного імені патрі-
арха і відхід від свідчень Рязанської Кормчої 1284 р. є неприйнятними. На
жаль, довільний переклад давнього неофіційного антропоніма призвів до
повного викривлення його внутрішнього змісту.
Отже, між 878 р. і 883 р. Фотій І переклав «Синтагму XIV титулів», а
разом з нею ім’я Πέτρος Μογγός, знайшовши для нього слов’янський відпо-
відник Петръ Гѹгнивыи. Фотій І прагнув передати не звучання імені, а його
значення, «підтекст», зберегти внутрішній зміст неофіційного антропоніма,
указавши на відхилення в релігійних поглядах патріарха, відступ від догма-
тів вселенського собору.
Петръ Гоугнивыи. Повернімося до «літописного» Петра Гугнивого. У
писемних пам’ятках компонент Гѹгнивыи майже завжди стоїть у постпо-
зиції до імені Петръ: «Петръ Гугнивыи со инh ми шедъ <…> Петръ Гуг-
нивыи <…> разъвр(а)ти в hру» (*988, ПВЛ-1, арк. 40); «О Петрh Гугнив hмъ
<…> не малу времяни минувшу, Петръ Гугнивый…» (*988, ЛНик-1, ІХ, 56);
«папа великаго престола Римскаго Петръ Гугнивый» (О вере-1588, арк. 176);
«Петра гугниваго папежа» (О вере-XVIІ); «папа в Риме Петръ гугнивый»
(Обличит., 37–38); «Петр Гугнивыи. сей беззаконник» (Крещ.Лат.1621);
«папа великаго престола Римскаго Петр Гугнивый» (Сказ. о лат.); «О папе
Петре Гугнивом» (О папе-XVII); «папы Петра Гугниваго» (Служ.Иос.1647);
«беззаконный Петр гугнивый» (Чин от ереси); «папа Петръ Гугнивый»
(Посл. Правов., 407); «сына сатаны, папы Петра гугниваго» (Дим. Серб.);
«òîãî ïåòðà ã@ãíèâàãî» (ХІ, сп. XV, Сл. Феод. о лат., 25); «ïåòðú ãqãíèâû
5 «Зинон, по совету Акакия, заставил всех восточных епископов подписаться
под мирною грамотою касательно общения с Петром Монгом» (*480, ЛФеоф.).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 57
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
âú ðèìh» (Сербський требник за сп. XV ст.; цит. за: Попов : 27); «ñîáëàzíèë
æå å ïåòðú ãqãíèâûè» (не пізн. XIII, сп. 1538, ЭтноТрактат, 16); «à
ëàòûíh ìàëî ïåòðîìú ãuãíèâûìú» (Никифоровський зб. XV ст.; цит. за:
Вершинин, Андрейчева : 86). Препозиційне використання слова гѹгнивыи
знайдене в пам’ятках «Слово о немечскомъ прелщеніи…» і «Сказаніе» про
Мамаєво побоїще: «íàu÷è èõ ãuãíèâûè ïåòðú åðåñè» (сп. к. XV, Сл.Нем.
Прелщ., арк. 204); «законъ гоугниваго Петра» (Мамай-3, XVI, 53). Абсолют-
не переважання постпозиційного розташування компонента Гѹгнивыи над
препозиційним вказує на його особливий статус неофіційного антропоніма.
Для реконструкції мотиваційної основи неофіційного антропоніма Пе-
тръ Гѹгнивыи необхідно з’ясувати обставини, за яких вона виникла і сфор-
мувалася. Найперші згадування про Петра Гугнивого містяться в «Промові
філософа» у складі Лаврентіївського, Радзивіллівського, Іпатіївського, Нов-
городського, Никонівського літописів, датовані *988 р. У Никонівському
літописі сказання про Петра Гугнивого виділено в окрему частину Промо-
ви — «О Петрh Гугнивh мъ» (*988, ЛНик-1, ІХ, 56).
Внутрішній зміст антропоніма Петръ Гѹгнивыи залежить від жанро-
во-стильових особливостей і функціонального призначення «Промови філо-
софа», її місця в літописі — документі, хронографі, в який літописець вно-
сив виключно важливі, всебічно перевірені дані. Через відсутність надійних
джерел «Промови філософа» виникла думка про те, що насправді ніякої про-
мови не було (Є. Є. Голубинський, О. О. Шахматов, О. В. Творогов, митропо-
лит Макарій, Н. І. Мілютенко, В. Я. Петрухін; детально див.: Похилько : 409)
і ми маємо справу з літературним твором невідомого автора. «Систематиза-
ція історичних уявлень, — пише А. С. Дьомін, — переростала у творчість.
Перекладні історичні твори почали поповнюватися оригінальними давньо-
руськими переробками. Ось особливо виразний приклад. Надзвичайно рано,
уже в кінці Х ст., за життя київського князя Володимира Святославича, який
хрестив Русь, невідомий нам автор склав досить довгий твір, так звану ‟Про-
мову філософа”, якою якийсь грецький філософ нібито просвіщав князя Во-
лодимира перед хрещенням» [Демин : 135]. Протилежного висновку дійшла
І. І. Єршова, яка розглянула проблему походження «Промови філософа» в
аспекті русько-візантійських відносин ІХ–Х ст., зокрема у зв’язку з роллю
Хазарського каганату і корсунських земель у вирішенні геополітичних та ре-
лігійних питань: «Літописець не вказує, що саме Костянтин Філософ прого-
лошував свою проповідь руському князеві. <…> Водночас паралель князя з
хазарським каганом та відсилання до місії солунських братів, скоріше за все,
допускалися цілком свідомо. У цьому вбачається мета показати, що майс-
терного філософа, який виголошує істинне вчення, за статусом Володимиру
Хрестителю мало бути надано» [Ершова].
Відхиляючи думку про те, що «Промову філософа» написав літописець,
Н. П. Похилько визначила адресата, функцію та жанрову специфіку трактату:
«Зміст і структура Промови філософа сягають, імовірно, візантійської літур-
гійної традиції читання під час посту монологічного тексту, складеного для
потреб оглашення <…> Огласительне читання перетворилося на ‟бесіду”
під пером літописця-редактора, який добре уявляв давню церковну практику
традиційного оглашення в його тричастинному структуруванні. Редактор,
який включив у текст ‟бесіди” апокрифічні сюжети, орієнтувався на аудито-
рію, яка перебувала під враженням гетеродоксальної проповіді квазідуаліс-
тичного толку, <…> мала єретичні уявлення про Втілення, Хрест, Творіння
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
світу і людини. <…> На етапі ‟протибогомільського” редагування Промова
філософа набула неявно вираженої полемічної інтонації, яка отримала наба-
гато більшу різкість в ‟антиіудаїстській” інтерполяції» [Похилько : 438]. Усі
аргументи свідчать на користь того, що «Промова філософа» — не результат
літературної творчості літописця, а текст промови грецького проповідника,
документ епохи, в якому навряд чи було місце легендам і вигадкам.
Зміст антропоніма Петръ Гѹгнивыи розкриється тільки в контексті ре-
лігійних настроїв конкретного історичного періоду. Насамперед необхідно
визначити, коли і з якого джерела сказання про Петра Гугнивого потрапило
в літопис. В історіографії закріпилася версія, за якою «Промову філософа»,
а, відповідно, і трактат проти латинів разом зі сказанням, було внесено в
літописну статтю *988 р. не безпосередньо після промови грецького пропо-
відника, а через 66 років або навіть пізніше. Починаючи з ХІХ ст., час вклю-
чення в літопис антилатинського трактату пов’язують з другою половиною
ХІ ст., коли відбулося остаточне розділення церков на римсько-католицьку і
східногрецьку. Саме А. М. Попов висловив думку про те, що стаття *988 р.
була написана в другій половині ХІ ст.: «Літописну статтю не можна відно-
сити до 988-го року, тобто зводити її до того початкового періоду в історії
розділення церков, коли в грецькому духівництві жили поняття Фотія патрі-
арха. За змістом своїм вона має бути віднесена до більш пізнього часу, до
другої половини ХІ століття, тобто до часу остаточного розділення церков»
[Попов : 16–17]. Такої ж позиції дотримувався О. С. Павлов, вважаючи, що
сказання про Петра Гугнивого з’явилося в літописі у другій половині ХІ ст.:
«Отже, коли б не був зроблений слов’янський переклад цієї оповіді, але в
літописі він є не більш як складовою частиною одного літературного цілого,
яке належить руці другої половини ХІ століття» [Павлов : 9].
Припущення А. М. Попова і О. С. Павлова, хоч і були підтримані в ХХ ст.
і навіть ХХІ ст., але видаються непереконливими. Після того, як у Корсуні
в 988 р. Володимир прийняв християнство, до Києва приїхав Корсунський
єпископ, де прочитав проповідь на честь знаменної події, розставивши ак-
центи у відносинах між Римом і Візантією. Із прийняттям християнства
Руська церква автоматично потрапила під юрисдикцію Константинополя, і
в цьому контексті проповідь Корсунського місіонера не просто мала велике
значення, а була настановою, орієнтиром у спілкуванні з Римом. А тому не-
включення в *988 р. або невдовзі після цього року проповіді Корсунського
єпископа в літопис могло означати невизнання Руссю юрисдикції Візантії.
Якщо виходити з того, що проповідь грецького єпископа, а разом з нею
і антропонім Петръ Гѹгнивыи, включили в літопис після 1054 р., то на ній
неодмінно мали б відбитися церковні настрої та зміст документів церков-
но-канонічного права тих часів. Найважливішим з таких документів є скла-
дений в середині ХІ ст. київським митрополитом грецького походження Єф-
ремом антилатинський трактат. Але чи є сліди цього трактату в сказанні про
Петра Гугнивого? Зіставлення переліку звинувачень проти Петра Гугнивого
в проповіді Корсунського єпископа з переліком відхилень Латинської церкви
від християнської традиції в трактаті митрополита Єфрема показало відсут-
ність прямих текстових збігів. Суттєві змістові відмінності мають навіть те-
матично близькі фрагменти; фактично, у них ідеться про різні звинувачення:
«jви бо попове jдиною женою . jжен hвъсu служать . а друзии до семые
жены поимаючи» (*988, ПВЛ-1, арк. 40) і «визнання законними шлюбів двох
братів на двох сестрах» (у переліку Єфрема) [Чичуров : 124–125]; «попове
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 59
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
˂…˃ пращають же гр hхи на дару» (*988, ПВЛ-1, арк. 40) і «помазання єлеєм
на знак відпущення гріхів» (у переліку Єфрема) [Чичуров : 124 –125]. Неві-
домо, наскільки великим був перелік «римських» відхилень у проповіді Кор-
сунського єпископа, але зрозуміло, що складений він був не на основі і не під
впливом списку митрополита Єфрема. Імовірніше, «âèíû» Петра Гугнивого
в літописній статті *988 р. взяті з переліку звинувачень, який містився в про-
повіді Корсунського єпископа. Укладений для усного виголошення, перелік
міг бути великим, якщо взяти до уваги жанровий характер тексту, а також те,
що в подібних списках кількість звинувачень звичайно сягала кількох десят-
ків 6. Завершальне зауваження «єже єсть злh є всего» (*988, ПВЛ-1, арк. 40)
свідчить, що хроніст називає лише ті відступи від віри, які, на його погляд,
є найтяжчими.
Наведені обставини вказують на те, що 1) включений у літопис фраг-
мент зі звинуваченнями проти Петра Гугнивого був написаний до розколу
церков 1054 р., 2) сказання про Петра Гугнивого є частиною виголошеної в
Києві проповіді Корсунського Філософа і 3) було внесене в літописну статтю
*988 р. безпосередньо або невдовзі після проповіді.
На відміну від Петра ІІІ Монга, щодо існування якого вчені не мають
сумнівів, «літописний» Петро Гугнивий потрапив до розряду міфічних
персонажів; у дослідженні 1858 р. «О так называемой Кирилловой книге»
О. І. Лілов висловив думку, яка досі вважається основною в оцінці цієї осо-
би: «До вигадок і казок у цій статті належить сказання про Папу Латинського
Петра Гугниваго ˂ …˃ Судячи з того, як описується Петро Гугнивий в повні-
ших списках історії відпадіння Латинів від східної Церкви, з більшою віро-
гідністю можна припустити, що це була особа вигадана» [Лилов : 189–190].
А. М. Попов, аналізуючи представлення особи Петра Гугнивого в полеміч-
них творах, спрямованих проти вчення латинів, дійшов висновку: «Справді,
марно дошукуватися, яка історична особистість приховується під вигаданим
іменем ‟Петра гугниваго”» [Попов : 21]. У цей же період О. С. Павлов пише
про те, що «крім свого імені, міфічний Петро Гугнивий нічим не зобов’яза-
ний історичному» [Павлов : 25]. Версію щодо міфічного походження особи
Петра Гугнивого поділяв М. І. Івановський: «Насправді папи Петра гугниво-
го ніколи не було; — це особа вигадана, щоб у ній уособити відступи лати-
нів» [Ивановский : 249].
Наводячи фрагменти Кириллової книги і Хронографа, О. І. Лілов об-
ґрунтовує думку про те, що особу Петра Гугнивого було вигадано задля
протиставлення її св. Апостолу Петру: «Петро Гугнивий <…> була особа
вигадана; і вигадано її було з тією метою, щоб у ній уособити, об’єднати всі
відступи і єресі, до яких схилилися Латини після відокремлення від Східної
Церкви і якими дорікали їм Греки. Причина ж, з якої особа ця отримала ім’я
Петра, могла полягати в тому, щоб протиставити Петра Гугнивого, представ-
ника всіх можливих єресей і неподобств Латинських, Апостолові Петру, яко-
го Латини вважають своїм першим Папою» [Лилов : 190–191]. А. М. Попов
убачає в міркуваннях О. І. Лілова раціональне зерно також тому, що Петра
Гугнивого протиставлено св. Апостолу Петру в неопублікованій пам’ятці
«Слово о немечскомъ прелщеніи, како научи их гугнивыи Петръ ереси» (сп.
XVI ст.), в основу якої покладено давню християнську легенду про спір во-
6 Наприклад, пам’ятка «Argyriou A. Remarques sur quelques listes grecques enu-
merant les heresies latines» нараховує 35 докорів на адресу латинів [Чичуров : 108].
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
лхва Симона з Апостолом Петром [Попов : 21–22]. О. С. Павлов доводить
непереконливість позиції А. М. Попова, пояснюючи появу загадкового імені
«звичайним прийомом візантійської полеміки (усної та письмової) — про-
тиставляти церковним авторитетам <…> відомих давніх єресіархів з таким
самим іменем» [Павлов : 24].
Попри те, що в літописі Петро Гугнивий виступає як папа римський
(«Петръ Гугнивыи со инh ми шедъ в Римъ. и пр(е)(с)т(о)лъ въсхвативъ» —
*988, ПВЛ -1, арк. 40), дослідники традиційно зараховують його до мі-
фічних осіб, посилаючись на відсутність 7 відповідного імені в переліку
церковних патріархів. Однак звернімо увагу на те, що римським папою
Петра Гугнивого названо не тільки в літописній статті *988 р., а й у пізні-
ших пам’ятках. Матеріал показав, що в сані римського папи, який з’явив-
ся після сьомого Вселенського собору 787 р. (Нікейський ІІ собор), Петро
Гугнивий фігурує в пам’ятках антилатинської спрямованості: «èìåíå(ì)
ïåòðú è òú áh ðh÷¿@ ã@ãíèâü. è ñúòâwðèø# åãî ïàïî@ ð³ìëhíå <…>
ïðhëümåíè áûâøå ^ òîãî ïåòðà ã@ãíèâàãî èæå áû(ñ) è(ì) ïàïî@» (ХІ,
сп. XV, Сл. Феод. о лат., 24–25); «бысть папа великаго престола Римскаго
Петръ Гугнивый» (О вере-1588, арк. 176); «По многих же папах бысть папа
великаго престола Римскаго Петр Гугнивый. Сей безаконный отверже веру
християнскую» (Сказ. о лат.); «По многих же папах, бысть папа великаго
престола Римскаго, Петр Гугнивыи. сей беззаконник отверг веру християн-
скую» (Крещ.Лат.1621); «врага и отступника веры христианския, Римскаго
папы Петра Гугниваго» (Служ.Иос.1647); «Тому началника поведают, Петра
гугниваго папежа» (О вере-XVIІ); «папа Петръ Гугнивый <…> ‟Безумный
папа!” <…> Папа же посрамлен бысть» (Посл. Правов., 407); «беззаконный
Петр гугнивый, римский папа» (Чин от ереси); «О папе Петре Гугнивом»
(О папе-XVII).
М. Ю. Брайчевський зазначав, що «на території України і в Білорусії,
які після розпаду Київської Русі потрапили під владу католицьких держав,
легенди про Петра Гугнивого і папесу набули широкої популярності <…>
У XVI ст. обидва сказання багаторазово використовувалися православними
полемістами» [Брайчевский 1989 : 230]. Популярність новелістичних фабул
про Петра Гугнивого П. В. Білоус пояснює проникненням елементів рене-
сансної новелістики в релігійно-полемічну літературу: «‟Історія про одного
папуˮ вдало покладена в контекст православно-католицької полеміки другої
пол. XVI — першої пол. XVII ст., але не на рівні теоретико-богословських
суперечок чи з’ясування політичних стосунків, а на рівні фольклорного па-
родіювання історії папства та лукавого блазнювання, що розраховано на ма-
сове сприйняття і поширення в такій ‟легкійˮ формі антипапських та анти-
католицьких настроїв» [Білоус : 292].
Сюжет про Петра Гугнивого міститься не тільки в східнослов’янських, а
й південнослов’янських пам’ятках; «сказання про Петра гугнивого як пред-
ставника Латинських єресей ˂ …˃ було поширене в Південних Слов’ян. Воно
вміщене, між іншим, у старійших Сербських Требниках, у Чині прийняття
7 Іпатій Потій аргументує думку про те, що Петро Гугнивий — вигаданий пер-
сонаж, відсутністю серед римських пап особи на ім’я Петро: «Радъ быхъ в hдалъ,
што то за Петръ Гугнивый?! <…> отъ светого верховного апостола Петра почавши,
большей двухъ сотъ папежовъ проминуло, а жадного зъ нихъ || (об. 55) не найдешъ,
которого бы Петромъ звано» (Потій-1608, 220).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 61
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
тих, хто приходить від Латинської віри» [Попов : 27]. У Посланні 1533 р. до
угорського короля Яноша Запояі сербський полеміст, агіограф, перекладач,
ченець Хіландарського монастиря Гавриїл (др. пол. XV ст. — після 1535 р.)
детально розповідає про міфічного папу Петра Гугнивого; листування Яно-
ша Запояі та Гавриїла збереглося в сербських списках 1558 р. та XVІІ ст.,
східнослов’янських списках XVІ–ХІХ ст. [Турилов]. Петра Гугнивого наз-
вано папою в праці сербського архієпископа, митрополита Димитрія (1846–
1930): «Окаяннии латини во многи ереси впадоша ˂…˃ сия вся приемше
от отца своего злейшаго сына сатаны, папы Петра гугниваго» (Дим. Серб.).
Обґрунтовані О. І. Ліловим, А. М. Поповим, О. С. Павловим версії щодо
міфічного походження особи Петра Гугнивого тривалий час вважалися
слушними. Як зауважила І. В. Ведюшкіна, «безглуздість перенесення імені
реального александрійського патріарха кінця V століття на вигадану фігуру
римського папи ˂…˃ майже повністю закрила для дослідників можливість
побачити в даному фрагменті літописного тексту не вигадку, а плід дослід-
ницької реконструкції, заснованої на реальному збігові досить істотних для
історії Церкви обставин життя і діяльності двох персонажів» [Ведюшкина :
312]. І все ж були зроблені спроби ототожнити Петра Гугнивого з одним із
римських пап, зокрема висловлені припущення про те, що під іменем Петра
Гугнивого «ховається» постать або папи Лева ІХ [Ивановский : 249], або
папи Формоза [Ивановский : 250], або папи Лева ІІІ [Костромин : 117–120].
Здійснивши текстологічний аналіз листа патріарха Фотія, датованого
863 р. і адресованого Аскольду, М. Ю. Брайчевський не тільки спростував
думку про пізнє походження пов’язаних між собою легенд про Петра Гуг-
нивого і папесу Іоанну, а й дійшов висновку, що обидві легенди виникли
на ґрунті реальних подій: «Як переконує історіографічний досвід, в основі
подібних переказів ˂ …˃ завжди лежать спогади про достовірні історичні по-
дії. Тому і в нашому випадку не бачимо підстав підозрювати джерелознавчу
підробку або свідому інтерполяцію тексту» [Брайчевский 1986 : 38].
Варто звернути увагу і на контекстуальне оточення імені Петръ Гѹг-
нивыи в християнських текстах. У «Старообрядницьких молельнях у Гала-
цах» Петро Гугнивий згадується поряд з Формосом та Мартіном Лютером,
більше того — у хронологічній послідовності: «Формосъ проклятый па-
пинъ, и Петръ Гугнивый, и Мартинъ Люторъ и прочіе еретицы» [Яцимирс-
кий 1905 : 824]. Навряд чи міфічний персонаж може згадуватися в одному
ряду з історичними особами — римським папою ІХ ст. Формозом і като-
лицьким священником XVI ст. Мартіном Лютером.
ЛІТЕРАТУРА
Барсов Н. Ересь, еретики. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т.
Санкт-Петербург, 1894. Т. 11а. С. 671–672.
Барсов Т. Константинопольский патриарх и его власть над Русскою Церковию.
Санкт-Петербург : Тип. П. А. Ремезова, 1878. I–VIII, 578, I–V с.
Бенешевич В. Н. Предисловие. Древнеславянская кормчая XIV титулов без толкова-
ний. Труд В. Н. Бенешевича. Изд. Отд-ния рус. яз. и словесности Императ. Акад.
Наук. Санкт-Петербург, 1906. Т. 1. С. І–V.
Білоус В. Літературна медієвістика. Вибрані студії : у 3 т. Житомир : ПП «Рута»,
2012. Т. 2. 428 с.
Болотов В. В. Лекции по истории древней церкви. IV. Отд. ІІІ. Приложение к
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
«Христианскому Чтению» за 1913–1918 гг . Петроград : Третья Гос. Тип., 1918.
599 с.
Брайчевский М. Ю. Неизвестное письмо патриарха Фотия киевскому кагану Ас-
кольду и митрополиту Михаилу Сирину. Византийский временник. Москва :
Нау ка, 1986. Т. 47. С. 31–38.
Брайчевский М. Ю. Утверждение христианства на Руси. Киев : Наук. думка, 1989.
295 с.
Ведюшкина И. В. Петр Гугнивый и Петр Монг. Диалог со временем. 2004. № 12.
С. 309–313.
Вершинин К. В., Андрейчева М. Ю. Древнерусский этногенеалогический трактат
(часть 2. Текстологический и источниковедческий комментарий). Древняя Русь.
Вопр. медиевистики. 2020. № 1 (79). С. 81–96.
Византийские императоры. Михаил. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефро-
на : в 86 т. Санкт-Петербург, 1896. Т. 19а. С. 479–482.
Вильгельм де Фрис. Православие и католичество. Противоположность или взаимо-
дополнение? Брюссель, 1992. URL: http://agnuz.info/app/webroot/library/81/379/
page11.htm. (дата звернення: 17.07.2020).
Вселенский IV Собор [Халкидонский]. Православная энциклопедия / под ред. Па-
триарха Московского и всея Руси Кирилла. Москва : Церков.-науч. центр «Пра-
вославная энциклопедия», 2010. Т. 9. С. 597–616. URL: http://www.pravenc.ru/
text/155496.html#part_20. (дата звернення: 19.07.2020).
Гергей Е. История папства. Москва : Республика, 1996. 463 с.
Городилова Л. М. Историческая антропонимика XX—XXI вв. : направления и про-
блемы исследования. Вестник Бурятского государственного университета. Пе-
дагогика. Филология. Философия. Улан-Удэ. 2012. Спецвып. А. С. 79–83. URL:
https://cyberleninka.ru/article. (дата звернення: 18.07.2020).
Демин А. С. О художественности древнерусской литературы. Москва : Изд-во «Язы-
ки русской культуры», 1998. 848 с.
Евагрий Схоластик. Церковная история. Кн. I–VI. URL: https://azbyka.ru/otechnik/
Evagrij_Sholastik/cerkovnaya_istoriya/#0_6. (дата звернення: 19.07.2020).
Ершова И. И. О речи Философа в «Повести временных лет». URL: https://istina.msu.
ru/profile/IrinaErshova. (дата звернення: 19.07.2020).
Зуева О. В. Лингвокоммуникативная характеристика последователей латинской
веры в древнерусской церковной полемике. Веснік Беларускага дзяржаўнага
ўніверсітэта. 2014. Сер. 4. № 2. С. 26–30.
Ивановский Н. И. Критический разбор учения безпоповцев о церкви и таинствах.
Казань : Тип. Императ. Ун-та, 1892. 380 с.
Карташев А. В. Вселенские Соборы. Православие и современность. Электронная
библиотека. URL: http://councils.pdf. (дата звернення: 18.07.2020).
Костромин К. Развитие антилатинской полемики в Киевской Руси (ХІ — середина
ХІІ в.) : Страницы истории межцерковных отношений. Sanktum. 2013. 141 с. URL:
http://kizhi.karelia.ru/library/ryabinin-2007/428.html. (дата звернення: 18.07.2020).
Кюршунова И. А. Антропоцентрический аспект семантико-мотивационной ре-
конструкции региональной исторической антропонимии. Науч. диалог. 2016.
№ 11 (59). С. 54–75. URL: https://cyberleninka.ru/article. (дата звернення:
19.07.2020).
Лилов А. О так называемой Кирилловой книге. Библиогр. изложение в отношении к
глаголемому старообрядству. Казань : Изд. И. Дубровина, 1858. 241 с.
Павлов А. Критические опыты по истории древнейшей греко-русской полемики
против латинян. Санкт-Петербург : Тип. Императ. Акад. Наук, 1878. 210 с.
Платонов И. В. Патриарх Фотий. 891―1891. Москва : Тип. Потапова, 1891. 147 с.
Попов А. Историко-литературный обзор древнерусских полемических сочинений
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 63
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
против латинян. (XI—XV вв.). Москва : Тип. Т. Рис, 1875. 417 с.
Поснов М. Э. История Христианской Церкви (до разделения Церквей в 1054 г.).
Православие и современность. Электронная библиотека. (Holy Trinity Orthodox
School), (2002). URL: http://history3. pdf. (дата звернення: 17.07.2020).
Похилько Н. П. «Речь философа» в Повести временных лет: вопрос функции и адре-
сата. Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма.
2016. Вып. 8. С. 408–454. URL: https://cyberleninka.ru/article. (дата звернення:
18.07.2020).
Смольников С. Н. Антропонимия в деловой письменности Русского Севера XVI—
XVII вв. : Функциональные категории и модальные отношения. Санкт-Петер-
бург : Изд-во СПб. ун-та, 2005. 255 с.
Тимофей III. Салофакиол. Словарь по христианству / Авт. проект А. Колоди-
на. Электронное издание. URL: http://religiocivilis.ru/hristianstvo/christ-t/4023-
timofej-iii-salofakiol.html. (дата звернення: 19.07.2020).
Троицкий С. В. Кто включил папистическую схолию в православную Кормчую. Бо-
гословские труды. Москва : Изд-во Моск. Патриархии, 1961. Сб. 2. С. 5–61.
Турилов А. А. Гавриил. Православная энциклопедия / под ред. Патриарха Московс-
кого и всея Руси Кирилла. Москва : Церков.-науч. центр «Православная энци-
клопедия», 2005. Т. 10. С. 207–208. URL: http://pravenc.ru. pdf. (дата звернення:
15.03.2020).
Цыпин В., прот. Курс церковного права. Клин : «Христианская жизнь», 2004. 703 с.
Чичуров И. С. Антилатинский трактат киевского митрополита Ефрема (ок. 1054/55 —
1061/62 гг.) в составе гречеcкого канонического сборника Vat. Gr. 828. Вестн.
Православ. Свято-Тихон. гуманитар. ун-та. Сер. 1 : Богословие. Философия.
2007. Вып. 3. С. 107–132.
Щапов Я. Н. Византийское и южнославянское правовое наследие на Руси в ХІ—
ХІІІ вв. Москва : Наука, 1978. 291 с.
Яцимирский А. И. Славянские и русские рукописи румынских библиотек. Санкт-Пе-
тербург : Тип. Императ. Акад. наук, 1905. XL, 965 с.
ДЖЕРЕЛА
ГАмарт. Книги временные и образные Георгия Монаха. Матвеенко В. А.,
Щеголева Л. И. Временник Георгия Монаха (Хроника Георгия
Амартола). Русский текст, комментарий, указатели. Москва :
Изд-во «Богородский печатник», 2000. С. 35–330.
Дим. Серб. Книга Димитрия митрополита Сербского. Старопоморское
(федосеевское) согласие. Устав. URL: http://www.staropomor.
ru/Ustav(2)/oborode.html. (дата звернення: 28.07.2020).
ЕКорм. Древнеславянская кормчая XIV титулов без толкований.
Труд В. Н. Бенешевича. Изд. Отд-ния рус. яз. и словесности
Императ. Акад. Наук. Санкт-Петербург, 1906. Т. 1. V, 840 с.
Косс. Коссович И. А. Древнегреческо-русский словарь. Москва :
Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. 368 с.
Крещ.Лат.1621 Соборное изложение 1621 года о крещении латынь. URL:
http://www.synaxis.info/synaxis/8_law/h_misc/SobIzl.html. (дата
звернення: 28.07.2020).
ЛН Новгородская первая летопись младшего извода. По
Комиссионному списку. Новгородская первая летопись
старшего и младшего изводов. Москва ; Ленинград : Изд-во
Акад. наук СССР, 1950. С. 101–427.
ЛНик–1 Летописный сборник, именуемый Патриаршей или
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
Никоновскою летописью. Полное собрание русских летописей.
Москва : «Языки русской культуры», 2000. Т. 9. 288 с.
ЛР Радзивиловская летопись. Полное собрание русских летописей.
Ленинград : Наука, 1989. Т. 38. 178 с.
ЛФеоф. Летопись византийца Феофана от Диоклетиана до царей
Михаила и сына его Феофилакта / пер. с греч. В. И. Оболенского
и Ф. А. Терновского. Чтения в Императорском Обществе
Истории и Древностей Российских при Московском
Университете. Москва : Университет. тип., 1884. Кн. 1.
С. 1–32. URL: http://www.bashtina.org/?page_id=262. (дата
звернення:15.03.2020).
Мамай-3 Сказание. ІІІ редакция. Шамбинаго С. Повести о Мамаевом
побоище. Санкт-Петербург : Тип. Императ. Акад. наук, 1906.
С. 38–73.
Обличит. Обличительные списания против жидов и латинян. Чтения в
Императорском Обществе истории древностей российских.
Москва : Университет. тип., 1879. Кн. 1. С. 1–41.
О вере-XVIІ Книга О вере. Старопоморское (федосеевское) согласие.
Устав. URL: http:// www.staropomor.ru/Ustav(2)/oborode.html.
(дата звернення: 27.07.2020).
О вере-1588 О единой истинной православной вере… Соч. Острожского
священника Василия 1588 года. Русская Историческая
Библиотека, издаваемая Археографическою коммиссиею. Т. 7 :
Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 2.
Петербург : Тип. А. М. Котомина и К, 1882. Стб. 633–938.
О папе-XVII О папе Петре Гугнивом. Исторические сборники XV—XVII вв.
Описание Рукописного отдела библиотеки Академии наук
СССР / сост. А. И. Копанев, М. В. Кукушкина, В. Ф. Покровская.
Москва ; Ленинград : Наука, 1965. Т. 3. Вып. 2. С. 237.
ПВЛ-1 Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку. Полное
собрание русских летописей. Москва : «Языки русской
культуры», 1997. Т. 1. С. 1–286.
ПВЛ, ЛИ-3 Повесть временных лет по Ипатьевскому списку. Полное
собрание русских летописей. Москва : «Языки русской
культуры», 1998. Т. 2. С. 1–284.
Посл. Правов. Шашков А. Т. Послание «правоверным» — новый памятник
урало-сибирской старообрядческой литературы начала
XVIII в. : атрибуция, текст, комментарии. Старообрядчество
в России (XVII−XX вв.) : Сб. науч. тр. / отв. ред. и сост.
Е. М. Юхименко. Москва : «Языки славянских культур», 2010.
Вып. 4. С. 389–427.
Потій-1608 Гармония Восточной Церкви с костелом Римским 1608
года. Русская Историческая Библиотека, издаваемая
Археографическою коммиссиею. Т. 7 : Памятники полемической
литературы в Западной Руси. Кн. 2. Петербург : Тип. А. М.
Котомина и К ̊, 1882. Стб. 169–222.
СДРЯ XI-XIV Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.). Москва : Рус. яз.,
1988. Т. 1. 526 с.
Сказ. о лат. Сказание вкратце о Латынех. Русский Летописец (Хронограф)
XVI в. URL: http://starajavera.narod.ru/letopisec.html. (дата
звернення: 15.03.2020).
Сл.Нем.Прелщ. Ñëîâî w íåìåöñêw(ì) ïðåëümåí¿è zêî íàu÷è èõ ãuãíèâûè
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 65
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
ïåòðú åðåñè. Библиотека Соловецкого монастыря,
Сол. 856/966, л. 204–212 об. URL: http://expositions.nlr.ru/ex_
manus/Solovki_Manuscripts. (дата звернення: 28.03.2020).
Служ.Иос.1647 Служебник патриарха Иосифа. Старопоморское (федосеевское)
согласие. Устав. URL: http://www.staropomor.ru/Ustav(2)/
oborode.html. (дата звернення: 28.03.2020).
Сл. Феод. о лат. Ñëî(â) ^öà íàøåãî fåw(ä)ñ¿à, ïåmåðñêàãî èãuìåíà. êú
èz#ñëàâu êí#su, w ë(à)ò(è)íw(õ). Яцимирский А. И.
Из славянских рукописей. Тексты и заметки. Москва :
Университет. тип., 1898. С. 23–27.
Чин от ереси Чин от ереси приходящих к Церкви Христовой. Старопоморское
(федосеевское) согласие. Устав. URL: http://www.staropomor.
ru/Ustav(2)/oborode.html. (дата звернення: 28.03.2020).
ЭтноТрактат Вершинин К. В., Андрейчева М. Ю. Древнерусский
этногенеалогический трактат (часть 1). Древняя Русь. Вопр.
медиевистики. 2019. № 1. С. 16–17.
REFERENCES
Barsov N. (1894). Eres, eretiki. Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86 t.
(11a), 671–672. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Barsov T. (1878). Konstantinopolskіy patrіarkh i ego vlast nad Russkoyu Tserkovіyu.
Sankt-Peterburg : Tip. P. A. Remezova. [in Russian].
Beneshevich V. N. (1906). Predislovіe. Drevne-slavyanskaya kormchaya XIV titulov bez
tolkovanіy. Trud V. N. Beneshevicha. Izd. Otd-nіya rus. yaz. i slovesnosti Imperat.
Akad. Nauk. Sankt-Peterburg, (1), І–V. [in Russian].
Bіlous V. (2012). Lіteraturna medііеvіstyka. Vybranі studіi :in 3 t. Zhitomir : PP «Ruta».
(2). [in Ukrainian].
Bolotov V. V. (1918). Lektsii po istorіi drevney tserkvi. IV. Otdel ІІІ. (Prilozheniye k
«Khristianskomu Chteniyu» za 1913–1918 gg.). Petrograd : Tretia Gos. Tip. [in Rus-
sian].
Braychevskiy M. Yu. (1986). Neizvestnoye pismo patriarkha Fotiya kiyevskomu kaganu
Askoldu i mitropolitu Mikhailu Sirinu. Vizantiyskiy vremennik, (47), 31–38. Moskva :
Nauka. [in Russian].
Braychevskiy M. Yu. (1989). Utverzhdeniye khristianstva na Rusi. Kyev : Naukova dum-
ka. [in Russian].
Vedyushkina I. V. (2004). Petr Gugnivyy i Petr Mong. Dialog so vremenem, (12),
309–313. [in Russian].
Vershinin K. V., Andreycheva M. Yu. (2020). Drevnerusskiy etnogenealogicheskiy trak-
tat (chast 2. Tekstologicheskiy i istochnikovedcheskiy kommentariy). Drevnyaya Rus.
Voprosy mediyevistiki, (1), 81–96. [in Russian].
Vizantіyskіe imperatory. Mikhail. Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86
t. (1896), (19a), 479–482. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Vilgelm de Fris (1992). Pravoslaviye i katolichestvo. Protivopolozhnost ili vzaimodopol-
neniye? Bryussel. URL: http://agnuz.info/app/webroot/library/81/379/page11.htm.
[in Russian].
Vselenskiy IV Sobor [Khalkidonskiy]. Pravoslavnaya entsiklopediya. Entsiklopediya pod
red. Patriarkha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla : svod znaniy po pravoslaviyu i
istorii religii, (2010), (9), 597–616. Moskva : Tserkovno-nauchnyy tsentr «Pravo-
slavnaya entsiklopediya». URL: http://www.pravenc.ru/text/155496.html#part_20.
[in Russian].
Gergey E. (1996). Istoriya papstva : (Per. s veng.). Moskva : Respublika. [in Russian].
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
Gorodilova L. M. (2012). Istoricheskaya antroponimika XX–XXI vv. : napravleniya i
problemy issledovaniya. Vestnik Buryatskogo gosudarstvennogo universiteta. Ped-
agogika. Filologiya. Filosofiya. (Spetsvyp А). 79–83. URL: https://cyberleninka.ru/
article. [in Russian].
Demin A. S. (1998). O khudozhestvennosti drevnerusskoy literatury. Moskva : Izd-vo
«Yazyki russkoy kultury». [in Russian].
Evagriy Skholastik. Tserkovnaya istoriya. Kn. I–VI. URL: https://azbyka.ru/otechnik/
Evagrij_Sholastik/cerkovnaya_istoriya/#0_6. [in Russian].
Ershova I. I. (2016). O rechi Filosofa v «Povesti vremennykh let». URL: https://istina.
msu.ru/profile/IrinaErshova. [in Russian].
Zuyeva O. V. (2014). Lingvokommunikativnaya kharakteristika posledovateley latinskoy
very v drevnerusskoy tserkovnoy polemike. Vesnіk Belaruskaga dzyarzhaўnaga
ўnіversіteta. (Ser. 4), (2), 26–30. [in Russian].
Ivanovskiy N. I. (1892). Kriticheskіy razbor uchenіya bezpopovtsev o tserkvi i tainstvakh.
Kazan : Tip. Imperat. Universiteta. [in Russian].
Kartashev A. V. (1994). Vselenskiye Sobory. Pravoslaviye i sovremennost. Elektronnaya
biblioteka. URL: http://councils.pdf. [in Russian].
Kostromin K. (2013). Razvitiye antilatinskoy polemiki v Kiyevskoy Rusi (ХІ – seredina
ХІІ v.) : Stranitsy istorii mezhtserkovnykh otnosheniy. Sanktum. URL: http://kizhi.
karelia.ru/library/ryabinin-2007/428.html. [in Russian].
Kyurshunova I. A. (2016). Antropotsentricheskiy aspekt semantiko-motivatsionnoy re-
konstruktsii regionalnoy istoricheskoy antroponimii. Nauchnyy dialog, (11), 54–75.
URL: https://cyberleninka.ru/article. [in Russian].
Lilov A. (1858). O tak nazyvayemoy Kirillovoy knige. Bibliogr. izlozheniye v otnoshenii
k glagolemomu staroobryadstvu. Kazan : Izd. I. Dubrovina. [in Russian].
Pavlov A. (1878). Kriticheskіe opyty po istorіi drevneyshey greko-russkoy polemiki pro-
tiv latinyan. Sankt-Peterburg : Tip. Imperat. Akademіi Nauk. [in Russian].
Platonov I. V. (1891). Patrіarkh Fotіy. 891–1891. Moskva : Tip. Potapova. [in Russian].
Popov A. (1875). Istoriko-literaturnyy obzor drevne-russkikh polemicheskikh sochinenіy
protiv latinyan. (XI–XV vv.). Moskva : Tip. T. Ris. [in Russian].
Posnov M. E. (2002). Istoriya Khristianskoy Tserkvi (do razdeleniya Tserkvey v 1054 g.).
Pravoslaviye i sovremennost. Elektronnaya biblioteka (Holy Trinity Orthodox
School). URL: http://history3. pdf. [in Russian].
Pokhilko N. P. (2016). «Rech filosofa» v Povesti vremennykh let : vopros funktsii i adre-
sata. Materialy po arkheologii i istorii antichnogo i srednevekovogo Kryma, (8), 408–
454. URL: https://cyberleninka.ru/article. [in Russian].
Smolnikov S. N. (2005). Antroponimiya v delovoy pismennosti Russkogo Severa XVI–
XVII vv. : Funktsionalnyye kategorii i modalnyye otnosheniya. Sankt-Peterburg : Izd-
vo SPb. un-ta. [in Russian].
Timofey III. Salofakiol. Slovar po khristianstvu / Avt. proyekt A. Kolodina. Elektronnoye
izdaniye, (2020). URL: http://religiocivilis.ru/hristianstvo/christ-t/4023-timofej-iii-
salofakiol.html. [in Russian].
Troitskiy S. V. (1961). Kto vklyuchil papisticheskuyu skholiyu v pravoslavnuyu Korm-
chuyu. Bogoslovskiye trudy, (2), 5–61. Moskva : Izd-vo Moskovskoy Patriarkhii. [in
Russian].
Turilov A. A. (2005). Gavriil. Pravoslavnaya entsiklopediya. Entsiklopediya pod red.
Patriarkha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla : svod znaniy po pravoslaviyu i istorii
religii, (10), 207–208. Moskva : Tserkovno-nauchnyy tsentr «Pravoslavnaya entsiklo-
pediya». URL: http://pravenc.ru. pdf. [in Russian].
Tsypin V. Kurs tserkovnogo prava. Klin : ‹‹Hristianskaya zhyzn’››. 2004. [in Rassian].
Chichurov I. S. (2007). Antilatinskiy traktat kiyevskogo mitropolita Efrema (ok. 1054/55 —
1061/62 gg.) v sostave grecheckogo kanonicheskogo sbornika Vat. Gr. 828. Vestnik
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 67
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
Pravoslavnogo Svyato-Tikhonovskogo gumanitarnogo universiteta. Seriya 1 : Bo-
gosloviye. Filosofiya, (3), 107–132. [in Russian].
Shchapov Ya. N. (1978). Vizantiyskoye i yuzhnoslavyanskoye pravovoye naslediye na
Rusi v ХІ―ХІІІ vv. Moskva : Nauka. [in Russian].
Yatsimirskіy A. I. (1905). Slavyanskіyе i russkіyе rukopisi rumynskikh biblіotek. Sankt-
Peterburg : Izd. Imperat. Akademіi nauk. [in Russian].
SOURCES
GAmart. Knigi vremennyye i obraznyye Georgiya Monakha
Matveyenko V. A., Shchegoleva L. I. Vremennik Georgiya Monakha
(Khronika Georgiya Amartola). Russkiy tekst. kommentariy.
ukazateli. Moskva : Izd-vo «Bogorodskiy pechatnik». (2000), 35–
330. [in Russian].
Dim. Serb. Kniga Dimitriya mitropolita Serbskago. Staropomorskoye
(fedoseyevskoye) soglasiye. Ustav. URL: http://www.staropomor.ru/
Ustav(2)/oborode.html. [in Russian].
EKorm. Drevne-slavyanskaya kormchaya XIV titulov bez tolkovanіy. Trud
V. N. Beneshevicha. Izd. Otdnіya rus. yaz. i slovesnosti Imperat.
Akad.i Nauk. Sankt-Peterburg. (1906), (1). [in Russian].
Koss Kossovich I. A. Drevnegrechesko-russkiy slovar. Moskva :
Knizhnyy dom «LIBROKOM». (2012). [in Russian].
Kreshch.Lat.1621 Sobornoye izlozheniye 1621 goda o kreshchenii latyn. URL: http://
www.synaxis.info/synaxis/8_law/h_misc/SobIzl.html. [in Russian].
LN Novgorodskaya pervaya letopis mladshego izvoda. Po
Komissionnomu spisku. Novgorodskaya pervaya letopis starshego i
mladshego izvodov. Moskva ; Leningrad : Izd-vo Akad. nauk SSSR.
(1950), 101–427. [in Russian].
LNik–1 Letopisnyy sbornik, imenuyemyy Patriarshey ili Nikonovskoyu
letopisyu. Polnoye sobraniye russkikh letopisey. Moskva : «Yazyki
russkoy kultury». (2000), (9). [in Russian].
LR Radzivilovskaya letopis. Polnoye sobraniye russkikh letopisey.
Leningrad : Nauka. (1989), (38). [in Russian].
LFeof. Letopis vizantiytsa Feofana ot Diokletiana do tsarey Mikhaila i syna
ego Feofilakta / per. s grech. V. I. Obolenskogo i F. A. Ternovskogo.
Chteniya v Imperat. Obshchestve Istorii i Drevnostey Rossiyskikh
pri Moskovskom Universitete. Moskva : Universitetskaya tip.
(1884), (1), 1–32. URL: http://www.bashtina.org/?page_id=262. [in
Russian].
Mamay–3 Skazanіe. ІІІya redaktsіya. Shambinago S. Povesti o Mamayevom
poboishche. Sankt-Peterburg : Tip. Imperat. Akademіi nauk. (1906),
38–73. [in Russian].
Oblichit. Oblichitelnyya spisanіya protiv zhidov i latinyan. Chtenіya v
Imperat. Obshchestve istorіi drevnostey rossіyskikh. Moskva :
Universitetskaya tip. (1879), (1), 1–41. [in Russian].
O vere–XVIІ Kniga O vere. Staropomorskoye (fedoseyevskoye) soglasiye.
Ustav. URL: http:// www.staropomor.ru/Ustav(2)/oborode.html.
[in Russian].
O vere–1588 O edinoy istinnoy pravoslavnoy vere… Soch. Ostrozhskago
svyashchennika Vasilіya 1588 goda. Pamyatniki polemicheskoy
literatury v Zapadnoy Rusi. Kniga 2. Russkaya Istoricheskaya
Biblіoteka. izdavayemaya Imperat. Arkheograficheskoyu
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
Г. В. Межжеріна
kommissiyeyu. Sankt-Peterburg. (1882), (t. 7), 633–938. [in
Russian].
O pape–XVII O pape Petre Gugnivom. Istoricheskiye sborniki XV―XVII vv.
Opisaniye Rukopisnogo otdela biblioteki Akademii nauk SSSR /
sost. A. I. Kopanev, M. V. Kukushkina, V. F. Pokrovskaya. Moskva ;
Leningrad : Nauka. (1965), (3), (vyp. 2), 237. [in Russian].
PVL–1 Povest vremennykh let po Lavrentyevskomu spisku. Polnoye
sobraniye russkikh letopisey. Moskva : «Yazyki russkoy kultury».
(1997), (1), 1–286. [in Russian].
PVL, LI–3 Povest vremennykh let po Ipatyevskomu spisku. Polnoye sobraniye
russkikh letopisey. Moskva : «Yazyki russkoy kultury». (1998), (2),
1–284. [in Russian].
Posl. Pravov. Shashkov A. T. Poslaniye «pravovernym» — novyy pamyatnik
uralo-sibirskoy staroobryadcheskoy literatury nachala XVIII v. :
atributsiya. tekst. kommentarii. Staroobryadchestvo v Rossii
(XVII–XX vv.) : Sb. nauch. tr. / Otv. red. i sost. E. M. Yukhimenko.
Moskva : «Yazyki slavyanskikh kultur». (2010), (vyp. 4), 389–427.
[in Russian].
Potiy–1608 Garmonіya Vostochnoy Tserkvi s kostelom Rimskim 1608 goda.
Pamyatniki polemicheskoy literatury v Zapadnoy Rusi. Kniga 2
// Russkaya Istoricheskaya Biblіoteka. izdavayemaya Imperat.
Arkheograficheskoyu kommissiyeyu. Sankt-Peterburg. (1882), (t. 7),
169–222. [in Ukrainian].
SDRYa XI–XIV Slovar drevnerusskogo yazyka (XI–XIV vv.). Moskva : Rus. yaz. —
Azbukovnik. (1988), (1). [in Russian].
Skaz. o lat. Skazaniye vkrattse o Latynekh. Russkiy Letopisets (Khronograf)
XVI v. URL: http://starajavera.narod.ru/letopisec.html. [in Russian].
Sl.Nem.Prelshch. Ñëîâî w íåìåöñêw(ì) ïðåëümåí¿è «zêî íàu÷è èõ ãuãíèâûè
ïåòðú åðåñè. Rukop. k. XV v. Biblioteki Solovetskogo monastyrya.
Sol. 856/966, l. 204–212 ob. URL: http://expositions.nlr.ru/ex_
manus/Solovki_Manuscripts. [in Russian].
Sluzh.Ios.1647 Sluzhebnik patriarkha Iosifa. Staropomorskoye (fedoseyevskoye)
soglasiye. Ustav. URL: http://www.staropomor.ru/Ustav(2)/
oborode.html. [in Russian].
Sl. Feod. o lat. Ñëî(â) ^öà íàøåãî fåw(ä)ñ¿à, ïåmåðñêàãî èãuìåíà. êú
èz#ñëàâu êí#su, w ë(à)ò(è)íw(õ). Yatsimirskіy A. I. Iz
slavyanskikh rukopisey. Teksty i zamtki. Moskva : Universitetskaya
tip. (1898), 23–27. [in Russian].
Chin ot eresi Chin ot eresi prikhodyashchikh k Tserkvi Khristovoy.
Staropomorskoye (fedoseyevskoye) soglasiye. Ustav. URL: http://
www.staropomor.ru/Ustav(2)/oborode.html. [in Russian].
EtnoTraktat Etnogenealogicheskiy traktat. Vershinin K. V., Andreycheva M. Yu.
Drevnerusskiy etnogenealogicheskiy traktat (chast 1). Drevnyaya
Rus. Voprosy mediyevistiki. (2019), (1), 16–17. [in Russian].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 69
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.1
H. V. MEZHZHERINA
National Aviation University
Kyiv, Ukraine
E-mail: anvame1@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-8900-577X
THE INFORMAL ANTHROPONYM ПЕТРЪ ГОУГНИВЫИ. 1
Article is devoted to finding out the motivational basis, reconstruction of reference
connections, denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи
available in the original and translated East Slavic written monuments (the Lavrenty
chronicle, «Chronicle of George Amartol», «Old Slavonic Kormchaia of 14 titles» etc.).
The anthroponym belongs to two people — Patriarch Peter ІІІ of Alexandria V century
(Πέτρος Μογγός) and the «chronicle» Roman heresiarch ІХ century. It is assumed that
Peter ІІІ got an unofficial name among the Monophysites during his lifetime. It is proved
that the transition from the assessment of a person by physical disabilities to religious
and ethical assessment, from the meaning ‛who has a hoarse, vague voice’ to the meaning
‛heretic’ reflected in the internal form of the unofficial proprial name Μογγός and its
translation equivalent Гоугнивыи.
The use of an informal anthroponym in written monuments after the thirteenth century
has been traced in connection with reconstruction of denotative features of an unofficial
anthroponym Петръ Гоугнивыи. A number of discussion issues were considered, including
the origin of «Philosopher’s Speech», time of inclusion of the legend of Петръ Гоугнивыи
in the chronicle, fact of existence of Pope ІХ century by name Петръ Гоугнивыи, ethnic
roots of the heresiarch, etc. It was shown that Peter Huhnyvyy introduced into the Catholic
faith a heretical teaching focused on pagan and Jewish dogmas. Denotation of second
component in an unofficial name Петръ Гоугнивыи includes characteristics that appeared
at rethinking the original semantics of Indo-European root *gou-(n-) and its continuants.
Semantics of dissatisfaction, mockery, disrespect developed in East Slavic derivatives.
The transition to cultural semantics has already taken place in a word-forming nest with a
root -гоу(г)- at a time when the legend of Peter Huhnyvyy was included in the chronicle
article * 988. The ethnocultural denotative components which are included in the content
of the anthroponym Петръ Гоугнивыи, in its entirety coincide with the semantic structure
of the word heretic. Combination of linguistic analysis with historical and cultural analysis,
taking into account historical facts and information contained in apocryphal legends and
scientific versions, gives reason to believe that the «chronicle» Peter Huhnyvyy was the
real historical person.
Keywords: Kyiv Rus’, unofficial anthroponomy, semantics, historical and cultural
analysis, Петръ Гоугнивыи, Peter Mongus.
(Продовження див. у наступних номерах журналу)
Дата надходження до редакції — 16.09.20
Дата затвердження редакцією — 22.09.2020
|