Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення
У статті проаналізовано найменування локусів та персонажів у спогадах про примусове переселення із зон затоплення внаслідок побудови ГЕС. Це продовження студій переселенської лексики, що її використовують переселенці у своїх спогадах і яка репрезентує вербальний образ примусового переселення. Ном...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187778 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення / І.М. Коваль-Фучило // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 44-56. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187778 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коваль-Фучило, І.М. 2023-01-25T17:35:03Z 2023-01-25T17:35:03Z 2020 Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення / І.М. Коваль-Фучило // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 44-56. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-315-2020-6-004 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187778 У статті проаналізовано найменування локусів та персонажів у спогадах про примусове переселення із зон затоплення внаслідок побудови ГЕС. Це продовження студій переселенської лексики, що її використовують переселенці у своїх спогадах і яка репрезентує вербальний образ примусового переселення. Номінація у спогадах розкриває особливості бачення пережитої події її учасниками, класифікує набутий досвід. У досліджуваних автобіографічних наративах найпоширенішими номінаціями місцевості є називання відповідних просторових об’єктів на затопленому і на новому місці поселення. У цій семантичній категорії номінації, як і в інших аналізованих категоріях, діє така закономірність: чим густіша номінативна сітка покриття тієї чи тієї території — тим більш освоєним є цей локус. У досліджуваних текстах упадає в око різна щільність просторової номінації цих двох контекстуально опозиційних локусів. Так, промовистою ознакою є наявність численних мікротопонімів у розповідях про втрачену територію і майже цілковита відсутність таких номінацій в описі нового місця поселення. Описи цього місця лаконічні, скупі, з відчутним протиставленням на користь утраченого місця. У спогадах людей, які особисто пережили усі етапи переселення, розстановка персонажів найчастіше відбувається через протиставлення ‛ми — виконавці переселення’ (у спогадах про підготовку і власне переселення) і через опозицію ‛ми — сусіди’ (у спогадах про адаптацію на новому місці). Типовим місцем спогадів є презентація громади переселеного села як дружного і згуртованого. Автономінація безпосередніх учасників примусового виселення найчастіше утворюється від дієслівної твірної основи переселяти: переселенці, переселенські люди, переселені. На протилежному полюсі контекстуальної семантичної опозиції ‛переселенці — виконавці переселення’ перебуває багато персонажів, які є безпосередніми виконавцями. Фольклоризованими є постаті людей, найчастіше це дід і баба, які до останньої хвилини відмовлялися переселятися. Сьогодні в цих образах прочитується народний спротив вимушеній міграції. The article analyses the names of loci and characters in the memoirs about forced relocation from flood zones due to the construction of hydroelectricity. This is a continuation of the study of resettlement vocabulary, that is nominative constructions of different types (tokens, phrases, idioms, phraseologies, descriptive frames), which function in the migrants’ memories and represent the verbal image of forced resettlement. The nomination in the memoirs reveals the special vision of the experienced event by its participants, classifies their gained experience. In the studied autobiographical narratives, the most common location nominations are the names of the spatial objects in the flooded places and in the new place. In this semantic category of nomination, as well as in other analysed categories, the following regularity operates: the more nominative density of this or that territory indicates the more mastered, native locus. In the studied texts the different density of the spatial nomination of these two contextually oppositional loci is striking. Thus, a telling feature is the presence of numerous microtoponyms in stories about the lost territory and the almost complete absence of such nominations in the description of the new settlement. Descriptions of the resettlement place are concise, stingy, with a tangible contrast in favour of the lost place. In the memories of people who have personally gone through all the stages of resettlement, the arrangement of characters often occurs through the opposition ‟we — the perpetrators of resettlement” (in memories about preparation and resettlement) and through the opposition ‟we — neighbours” (in memories about adaptation to a new place). A typical place of memories is the presentation of the resettled village community as friendly and cohesive. Autonomy of direct participants in forced evictions is most often formed from the verb creative basis переселяти (resettlement): переселенці, переселенські люди, переселені (migrants, displaced people, displaced persons). At the opposite pole of the contextual semantic opposition ῾immigrants — performers of resettlement’ are numerous characters who are direct performers. The figures of people are folklorized — most often old men and women, who had been refusing to move until the last minute. Today, these images have been symbolizing the people’s resistance to the forced migration. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення The naming of loci and characters in narratives about forced eviction from the inundation zone Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення |
| spellingShingle |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення Коваль-Фучило, І.М. |
| title_short |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення |
| title_full |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення |
| title_fullStr |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення |
| title_full_unstemmed |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення |
| title_sort |
номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення |
| author |
Коваль-Фучило, І.М. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І.М. |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The naming of loci and characters in narratives about forced eviction from the inundation zone |
| description |
У статті проаналізовано найменування локусів та персонажів у спогадах про
примусове переселення із зон затоплення внаслідок побудови ГЕС. Це продовження
студій переселенської лексики, що її використовують переселенці у своїх спогадах і
яка репрезентує вербальний образ примусового переселення. Номінація у спогадах
розкриває особливості бачення пережитої події її учасниками, класифікує набутий
досвід.
У досліджуваних автобіографічних наративах найпоширенішими номінаціями
місцевості є називання відповідних просторових об’єктів на затопленому і на новому місці поселення. У цій семантичній категорії номінації, як і в інших аналізованих
категоріях, діє така закономірність: чим густіша номінативна сітка покриття тієї чи
тієї території — тим більш освоєним є цей локус. У досліджуваних текстах упадає
в око різна щільність просторової номінації цих двох контекстуально опозиційних
локусів. Так, промовистою ознакою є наявність численних мікротопонімів у розповідях про втрачену територію і майже цілковита відсутність таких номінацій в описі
нового місця поселення. Описи цього місця лаконічні, скупі, з відчутним протиставленням на користь утраченого місця.
У спогадах людей, які особисто пережили усі етапи переселення, розстановка
персонажів найчастіше відбувається через протиставлення ‛ми — виконавці переселення’ (у спогадах про підготовку і власне переселення) і через опозицію ‛ми —
сусіди’ (у спогадах про адаптацію на новому місці). Типовим місцем спогадів є
презентація громади переселеного села як дружного і згуртованого. Автономінація
безпосередніх учасників примусового виселення найчастіше утворюється від дієслівної твірної основи переселяти: переселенці, переселенські люди, переселені. На
протилежному полюсі контекстуальної семантичної опозиції ‛переселенці — виконавці переселення’ перебуває багато персонажів, які є безпосередніми виконавцями.
Фольклоризованими є постаті людей, найчастіше це дід і баба, які до останньої
хвилини відмовлялися переселятися. Сьогодні в цих образах прочитується народний спротив вимушеній міграції.
The article analyses the names of loci and characters in the memoirs about forced
relocation from flood zones due to the construction of hydroelectricity. This is a
continuation of the study of resettlement vocabulary, that is nominative constructions
of different types (tokens, phrases, idioms, phraseologies, descriptive frames), which
function in the migrants’ memories and represent the verbal image of forced resettlement.
The nomination in the memoirs reveals the special vision of the experienced event by its
participants, classifies their gained experience.
In the studied autobiographical narratives, the most common location nominations
are the names of the spatial objects in the flooded places and in the new place. In this
semantic category of nomination, as well as in other analysed categories, the following
regularity operates: the more nominative density of this or that territory indicates the more
mastered, native locus. In the studied texts the different density of the spatial nomination of
these two contextually oppositional loci is striking. Thus, a telling feature is the presence
of numerous microtoponyms in stories about the lost territory and the almost complete
absence of such nominations in the description of the new settlement. Descriptions of the
resettlement place are concise, stingy, with a tangible contrast in favour of the lost place.
In the memories of people who have personally gone through all the stages of
resettlement, the arrangement of characters often occurs through the opposition ‟we —
the perpetrators of resettlement” (in memories about preparation and resettlement) and
through the opposition ‟we — neighbours” (in memories about adaptation to a new place).
A typical place of memories is the presentation of the resettled village community as
friendly and cohesive. Autonomy of direct participants in forced evictions is most
often formed from the verb creative basis переселяти (resettlement): переселенці,
переселенські люди, переселені (migrants, displaced people, displaced persons). At
the opposite pole of the contextual semantic opposition ῾immigrants — performers of
resettlement’ are numerous characters who are direct performers.
The figures of people are folklorized — most often old men and women, who had
been refusing to move until the last minute. Today, these images have been symbolizing
the people’s resistance to the forced migration.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187778 |
| citation_txt |
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення із зони затоплення / І.М. Коваль-Фучило // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 44-56. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloím nomínacíâlokusívtapersonažívvopovídâhproprimusovepereselennâízzonizatoplennâ AT kovalʹfučiloím thenamingoflociandcharactersinnarrativesaboutforcedevictionfromtheinundationzone |
| first_indexed |
2025-11-26T01:39:52Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:39:52Z |
| _version_ |
1850604000764755968 |
| fulltext |
© І. М. КОВАЛЬ-ФУЧИЛО, 2020
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
DOI 10.33190/0027-2833-315-2020-6-004
І. М. КОВАЛЬ-ФУЧИЛО
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України
м. Київ, Україна
Електронна пошта: koval-fuchylo@ukr.net
http://orcid.org/0000-0003-4048-9114
НОМІНАЦІЯ ЛОКУСІВ ТА ПЕРСОНАЖІВ В ОПОВІДЯХ
ПРО ПРИМУСОВЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ІЗ ЗОНИ
ЗАТОПЛЕННЯ
У статті проаналізовано найменування локусів та персонажів у спогадах про
примусове переселення із зон затоплення внаслідок побудови ГЕС. Це продовження
студій переселенської лексики, що її використовують переселенці у своїх спогадах і
яка репрезентує вербальний образ примусового переселення. Номінація у спогадах
розкриває особливості бачення пережитої події її учасниками, класифікує набутий
досвід.
У досліджуваних автобіографічних наративах найпоширенішими номінаціями
місцевості є називання відповідних просторових об’єктів на затопленому і на ново-
му місці поселення. У цій семантичній категорії номінації, як і в інших аналізованих
категоріях, діє така закономірність: чим густіша номінативна сітка покриття тієї чи
тієї території — тим більш освоєним є цей локус. У досліджуваних текстах упадає
в око різна щільність просторової номінації цих двох контекстуально опозиційних
локусів. Так, промовистою ознакою є наявність численних мікротопонімів у розпо-
відях про втрачену територію і майже цілковита відсутність таких номінацій в описі
нового місця поселення. Описи цього місця лаконічні, скупі, з відчутним протистав-
ленням на користь утраченого місця.
У спогадах людей, які особисто пережили усі етапи переселення, розстановка
персонажів найчастіше відбувається через протиставлення ‛ми — виконавці пере-
селення’ (у спогадах про підготовку і власне переселення) і через опозицію ‛ми —
сусіди’ (у спогадах про адаптацію на новому місці). Типовим місцем спогадів є
презентація громади переселеного села як дружного і згуртованого. Автономінація
безпосередніх учасників примусового виселення найчастіше утворюється від дієс-
лівної твірної основи переселяти: переселенці, переселенські люди, переселені. На
протилежному полюсі контекстуальної семантичної опозиції ‛переселенці — вико-
навці переселення’ перебуває багато персонажів, які є безпосередніми виконавцями.
Фольклоризованими є постаті людей, найчастіше це дід і баба, які до останньої
хвилини відмовлялися переселятися. Сьогодні в цих образах прочитується народ-
ний спротив вимушеній міграції.
Ключові слова: номінація, мовна картина світу, примусові переселення, зато-
плення, номінація локусів, номінація персонажів.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 45
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення...
Пропонована стаття є продовженням студій переселенської лексики,
тобто номінативних конструкцій різного типу (лексем, словосполучень,
ідіом, фразеологізмів, описових сполук), які функціонують у спогадах пе-
реселенців і репрезентують вербальний образ примусової міграції. Можна
виділити такі лексико-семантичні групи найменувань: номінація самої події
переселення, її причин, номінація локусів, зокрема старого й нового місця
проживання, номінація персонажів, насамперед виконавців і переселених
людей. У цій статті спинимося на аналізі назв локусів та персонажів. Про-
поновані групи містять відповідні лексичні парадигми, лексико-синонімічні
ряди, описові конструкції, фразеологічні одиниці.
Саме у номінації чітко простежуються світоглядні орієнтири, сформова-
ні під впливом здобутого досвіду, здійснено його систематизацію. Номінація
є результатом «творчої діяльності людини, засобом формування, об’єктивації
досвіду» [Єрмоленко : 96]. Увага до номінації дає змогу встановити, що й на-
скільки в описуваній історії притягує увагу оповідачів. Ідеться про так звану
номінативну щільність, коли для певних явищ характерна «густа» номіна-
ція, а для інших — малочисельна. Причому лексична розробленість поняття
прямо пропорційна його значущості: «чим важливіше в культурному плані
поняття, тим більше і детальніше воно параметризоване» [Вендина : 45].
У студіях, присвячених номінації, ми підходимо до мови як до «феноме-
ну національної самоідентифікації», як до «вербалізованого вияву менталь-
ності народу, стрижня національної культури». Мова «відтінює універсальні
логічні закони людського пізнання, мислення» [Єрмоленко : 95]. Закономір-
но, що схожий життєвий досвід певних соціальних груп формує відповідну
номінацію реалій і явищ пережитої події. У нашому випадку такою групою є
переселенці, які компактно проживають на виділеному для них місці.
Цю статтю підготовлено на матеріалі власних інтерв’ю авторки, запи-
саних у 2012–2014 роках від переселенців у Полтавській, Кіровоградській,
Черкаській, Хмельницькій областях. Тут важливо наголосити на одній осо-
бливості запису спогадів. Так, у дослідженні номінації на матеріалі інтерв’ю
необхідно відрізняти питомі назви оповідачів від привнесених інтерв’юе-
ром. Ідеться про ситуацію, коли запитання впливає чи навіть формує від-
повідь: «— А коли переселялися — чи можна було місце вибрати, чи вам
давали? / — Давали. Наділяли. Отут перві, з того боку вже ми» (ОЄП)1. У
наведеному фрагменті оповідачка спочатку відповіла лексемою, запропоно-
ваною в питанні, — давали, проте далі вжила слово, яким самі учасники по-
дії номінували акт виділення ділянки під забудову, — наділяли. Такі питомі
назви оповідачі вживають тоді, коли самостійно формулюють інформацію. У
пропонованій студії ми намагалися наводити саме питомі лексеми.
У досліджуваних автобіографічних наративах найпоширенішими номі-
націями місцевості є називання відповідних просторових об’єктів на зато-
пленому місці та на новому місці поселення. У цій семантичній категорії
номінації, як і в інших аналізованих категоріях, діє така закономірність: що
щільніша номінативна сітка покриття відповідної території, то більш осво-
єним, рідним, своїм є цей локус. У досліджуваних текстах упадає в око різ-
на щільність просторової номінації цих двох контекстуально опозиційних
локусів. Так, промовистою ознакою є наявність численних мікротопонімів
1 Тут і далі абревіатурою позначено ім̕я оповідача, наведене в переліку інфор-
мантів у кінці статті.
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
І. М. Коваль-Фучило
у розповідях про втрачену територію і майже цілковита відсутність таких
номінацій в описі нового місця поселення. Ось перелік мікротопонімів з ін-
терв’ю однієї людини із села Скородистик, яке було частково переселене:
Стовпова дорога, Сусликів хутір, Лободин Пляж, Бурдимів хутір, Бурдими,
Бобухівщина, Ланоринківщина, Хамська, Коробки, Солонці (ЗВФ). Пересе-
ленці без особливих зусиль описують географію свого затопленого села, на-
голошують, що добре пам’ятають, де що було розташоване: «І ми зара ідем
над гору, там села ж то нема, лиш ярочки там. Ми знаєм кожен той ярочок,
де це ті хати наші: Прокопів ярок, Жидівський ярок, Рипа, там місток був, і
то зго́ ниво — там худобу зганяли. Панський ярок — тутво близько в селі /…/
В нас там одна дорога була — Крива дорога. А сюда, як йти до Дністра, то
казали Скавки́ , бо скали були. Тут Штефанів ліс, ліси людські були» (ЛФЛ).
На прохання інтерв’юера оповідачі, особливо чоловіки, легко погоджуються
зобразити карту свого колишнього села.
Наголосимо, що така ж закономірність у номінації локусів притаманна
розповідям переселенців акції «Вісла», які легко вербалізують ментальну
карту рідного втраченого села: «[Село Гораєць Любачівського повіту] по-
ложене в Північному Надсянні, між селами Хотилюбом, Лівчою, Жуковом,
Чесановом і Плазовом, званим колись Любелею, серед лісів мало свої хати
й присілки. На північному сході була Сигла, на півночі, за полями, званими
Загумення, Підліс. Від заходу були одні й другі Качори, а «одні» й «другі»
тому, що між ними була перерва між хатами. На північний захід називалося
Підомлин, бо там здавен-давна стояв на річці млин. Від Підмлина Качори
відділяв невеликий молодий ліс. З південної сторони перед селом стояло
кілька розкинених хаток, а далі, за малим ліском і полем був присілок Буща
й громадське пасовище, також Бущею назване. Хати тягнулися в самому селі
за номерами з заходу на схід, одним рядом. Загумення, згадані вже поля пе-
ретинали дві доріжки. Одна, Стежка, вела під млин і далі, до Жукова. Друга,
Гостинець, малася ширше, тягнулася ближче Підліса, а починалася від Під-
млина й вела до кінця села на сході. При Гостинці стояла стара капличка,
а в тій капличці стояла фіґура Яна Непомуцена, а далі придорожній хрест
моїх сусідів Козіїв» [Пропам’ятна… : 128]. У мемуарах автори навіть через
пів століття можуть зобразити карту свого села у вигляді схеми [див.: Про-
пам’ятна… : 12, 208, 285, 343, 446]).
Описи місця поселення лаконічні, скупі, з відчутним протиставленням
на користь утраченого місця: «Взяли поля кусок і розбили на квартали»
(ПІМ), «І нема ж нічого, степ голий» (ЯГП), «Давали участки, люди строї-
лися» (ЛГІ), «Тут усе по кварталах» (ПІМ), «Вийшли на голий степ» (ДМС).
Домінантною ознакою номінації місця переселення є його порожність, не-
заселеність, майже непридатність для життя, яку довелося побороти, тобто
почати нове будівництво, обробити землю, посадити дерева: «То мені там
лучче було, як отуто» (ЮНС), «Все туди на гору перенесене» (ОЄП), «А там
в нас гарно було: гора, тут і ліс ізнизу. І тут у мене великий город, а це ж
висохло. Траву Юра не вспіває косить, росте зелена, а оце вигоріло в городі.
Оце город — січи його, поливай» (ОЄП), «Сади, луга — все дуже гарно. І вас
переселяють просто в чисте поле: ні води, ні доріг. Оце Ленінське, Придні-
провське. Нема нічого — чисто голе поле» (КСП).
У досліджуваних наративах опозиція ‛втрачене місце — місце поселен-
ня’ вербалізована такими контекстуально синонімічними парами: ‛внизу, з
долини — на гору’; ‛там — тут, сюди’: «Бабка померла — ми ше на долині
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 47
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення...
були, а дід — вже на верхо́ ви» (ТОС), «виселили сюди на гору» (ЮОЯ), «вни-
зу, оце де Сула, там було село раніше Там унизу як ще вони жили» (КЛГ),
«Мами наші ше полишалися на низу» (ЛФЛ), «Нам то добре було на низу
жити» (ЛФЛ), «Всі чисто села понад Дністер — всі вийдут догори» (ВГП).
У розповідях дуже відчутна ідеалізація рідного втраченого місця: «І наче
мені й воздух не такий. Там були кучугури, ми називали, — пісок такий. Оце
підемо отак зариємся у піску. Отакі в’юни ловили, і природа, і вопше там
лучше було жить. Я всєгда казала: там на тому куті мені лучше було жить, як
отуто. Тут і асфальт, но мені там лучше /…/ Гарно там було. А тута шо? Ба-
чите, нема ніде нічого» (ЮНС), «Там мені лучше жить, як тут оце» (ЮНС),
«Мені оце нове місце не сниться, а те сниться» (ЗВФ), «Там була Золота
долина, там добре було жити, дуже добре» (ЯКІ), «Ну, така гарна хата, дуже
гарно построїна, бо ми під самою горою жили, і вона дуже в нас на такім
веселім місці, на все село дуже видко її. І вже дуже гарні вікна поробили,
великі, бо то маленькі були в старій хаті. Дуже насадила вазонів, зацвили —
понад усе село! Хто йде, каже: ‟Ну в цеї жінки квіток!” Дуже росли. Повні
вікна цвіток, такі-во великі цвили кругом! Я як нагадаю — так мені шкода.
Як прийшла в цей дім, а в нім — Боже, Боже… холодно» (ЛПО).
Ідеалізація втраченого місця у спогадах примусових мігрантів типова
для їхніх наративів [див.: Качмар : 918; Кузьменко 2010 : 214]. Це місце у
розповідях набуває чудових рис, образу втраченого раю. Ідеалізація найчас-
тіше виявляється в описах красивих краєвидів, багатих природних ресурсів,
успішного господарювання, особливо дружної громади, а також у свідомо-
му, а частіше неусвідомленому замовчуванні чи применшуванні негативних
спогадів, пов’язаних із втраченим місцем. Переселенці із зон затоплення з
гіркотою описують втрачені краєвиди і господарські угіддя: «Там у нас був
дуже город гарний. Там у нас було клубники багато, город великий, сінокіс
для корови був свій. І таке ж було деревце коє-яке було: то сливи, то груші.
Отаке було. Тоді багато у нас садів там не було, де посадки взять, шоб його
посадить. А так усе дуже гарно родило. Був і низ, був і бугор там. Все ми
своє вирощували, і були довольні, бо там усе було» (ЧКА), «Дуже добра зем-
ля, всьо родило, і садки мали, і … ну, було: і картошка родила, і буряк» (ЯКІ).
Часто у спогадах оповідачі дають узагальнену позитивну оцінку своєму гос-
подарству, яке вони змушені були розібрати, фактично знищити, й перенести
на нове місце: «Як там люди жили гарно, а море, поставили море» (ГМІ),
«А я як подумаю, шо ми так жили добре — і забиратися: Боже!» (ВГП).
У спогадах людей, які особисто пережили всі етапи переселення, упо-
рядкування персонажів найчастіше відбувається через протиставлення ‛ми’
(переселенці, переселені, переселенські люди, біженці; потопляник) — ‛вико-
навці переселення’ (інженери по переселенню, гробокопателі, спеціалісти,
рабочі; бульдозер, трактор, комісія, контроль, держава, власть) (у розпо-
відях про підготовку і власне переселення) і через опозицію ‛ми’ — ‛сусіди’
(у розповідях про адаптацію на новому місці). Типовим місцем спогадів є
презентація громади переселеного села як дружного і згуртованого: «І були
люди, так сказать, якісь такі добріші, шановніші між собою» (ЧМЛ), «І село
було дуже дружне. /…/ А тоді вже оце так сучасні більш, то почали — хтось
приїжджать, хтось переїжджать, то хтось приїхав, то хтось оселився, то по-
бачив, шо дуже гарне село, будинки були колгоспні, колгосп почав будувати
/…/ і почали з’їжджатись. І армяни приїжджали, і росіяни, бо бачили, що
гарне село. Колесо оглядове — наче у го́ роді, будинки чотирьохповерхові
48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
І. М. Коваль-Фучило
були. Вони і зараз є, що живуть у квартирах. Тоді вже трошки люди недруж-
ні стали. А іменно у [19]50-х роках, як ще не було переселення, то люди
дружні були, одне одному помагали» (ЗВФ), «Нам то добре було на низу
жити. Село маленьке, дуже дружні люди, ніяких, ніякого нічого в нас там не
було» (ЛФЛ), «А така Бакота була, шо нема на всьо побережжя такого села.
Дуже дружне і дуже гарне село» (ЛПО), «То така була громада, то такі були
любезні люди, шо, якщо строїти хату — то всі, якщо весілля робят — то всі.
Сьогодні в вас весілля, то вся, чисто вся Бакота у вас. Чисто — до йдної хати,
всі!» (ЛПО).
Автономінація безпосередніх учасників примусового виселення найчас-
тіше утворюється від дієслівної твірної основи переселяти: переселенці, пе-
реселенські люди, переселені: «Наші переселенці — по всій Україні» (БВІ),
«Там є цілі квартали, переселенських людей дуже багато» (МІЛ), «Тоже ж
вони переселені» (ОЄП). Найчастотніша номінація переселенці в активне
мовлення людей прийшла з офіційного дискурсу: саме так називали людей,
оселі яких потрапили в зону затоплення: «В мене зберігся документ: ‟Вида-
ти Горбняку Василю Прокоповичу (моєму батьку) як переселенцю першої
категорії…” ». Тобто ті, хто жив найближче до Дністра, бо планувалося, що
вода ж не зразу підніметься за один рік, вода піднімалася шість років. Тобто
можна було визначити, що оце село має вийти самим першим, друга кате-
горія — це ті, що живуть трошки далеко, куди вода може дійти через рік
або через два. Тобто в них є ще запас трошки часу, для того, щоб не все вже
робити в той самий момент» (БВІ). Попри те, що зазначена лексема актив-
но побутувала в живому мовленні, вона була надто нейтральною, не задо-
вольняла потреби змалювання трагічної долі об’єкта номінації, не актуалі-
зовувала семантики втрати, примусу, не описувала пережитого горя, історії
зникнення села, громади. У зв’язку з цим дуже цікавими і промовистими є
два по суті фольклорні сюжети про виникнення альтернативних автономіна-
цій серед учасників переселення: «Тут настає такий момент: ти приходиш в
чуже село, в чужу сім’ю, в чужий колектив, а як ці люди тебе сприймуть? Ви
знаєте, як їх називали? Біженці» (ГТВ). Ця номінативна одиниця існувала
в пасивній пам’яті людей, будучи пов’язаною з воєнним лихоліттям ще від
часу Першої світової війни, коли примусові міграції на території України
мали масовий характер. Події Другої світової війни посилили її звучання, а
вимушене переселення, яке оповідачі за ступенем трагізму ставлять поряд
з Голодомором і війною, повернуло цю номінацію в активне побутування.
Загалом тема війни часто з’являється у спогадах про переселення із зони
затоплення: «Ми переселилися, у нас море ж, водохраніліще. Там на низу ми
жили. І коли війна була, мені 5 год було, хату палили. Німці йшли, на рогачі
несли хва́ келу, це я бачила. Ми ж пішли в очерет, а тоді вернулися — хата
горить! Ми тушили. Затушили ту хату» (КВО). Це особливо властиво для
розповідей мешканців тих переселених сіл, які відбудовували свої хати після
війни, а потім були змушені їх руйнувати і будуватися знову. Дві згадані іс-
торичні події — війна і переселення — пов’язує концепт дому, який є одним
з провідних у спогадах [Коваль-Фучило].
Цікаво, що тема війни була використана в державній пропаганді для
примусу до переселення: «/— Розкажіть ще за ту пересилку, чи то людям
було важко, чи вони з радістю переселялися? / — Ой! Той Николай, шо при-
ходив, кричав: «‟Та я, <…>, виходьте, сказав вам, шоб до такого такого чис-
ла — шоб ви вибралися, бо як прийдут!.. Ми, <…> (він ругається), ми вою-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 49
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення...
вали, кров проливали, вся земля кровію пролята, і всьо ми перебороли, всьо
ми відвоювали, жиєм вольно тут ми в свої державі, а ви не хочете вийти на
друге місце!? Мусите вийти”!» (ВГП). Агітатори за переселення апелювали
до теми війни, використовуючи образ перемоги як аргумент на користь ви-
селення. Водночас в українському фольклорі, у спогадах, що відображають
народне уявлення про війну, концепту «перемога» немає. Тут побутують мо-
литва, смерть, ворог, мати, туга, страх [Кузьменко 2018]. Людей, які не хоті-
ли покидати своїх домівок, звинувачували у невдячності державі за здобуту
перемогу: ось, мовляв, ви тут вільно живете, ви такі невдячні й навіть не хо-
чете перейти на інше місце. Облудність і спекулятивність таких звинувачень
не потребують коментарів.
Наведемо ще один сюжет з наших записів: «Багато людей не витримали
того, шо перейшли, не витримали — повмирали <…> Там поселився, тай
всьо! А мені, — каже, — ніяк не кажуть, лиш потопляни́ к. Він каже: ‟Я не
витримаю цього!” Я кажу: ‟Шо ти, Сидір Паладієвич!..” А тут його й дру-
жина померла. Він каже: ‟Я не витримаю”. І незадовго я чую, кажуть, Сидір
Паладієвич помер. Кажу: ‟Як помер?!” Затосковала людина так. Багато було
случаїв тоски такої. Помер — і всьо» (НОГ). Семантика лексеми потопля-
ник — ‛людина, що втопилася’. Головна мета такої номінації — передати
пригнічений емоційний стан людей, які переживали через втрату рідної зем-
лі, а особливо тих, які не змогли прижитися на новому місці, яким не вдалося
звикнути до нових умов, і які навіть померли від туги за втраченою малою
батьківщиною. Такі факти і згадки про це є типовим місцем у спогадах на-
ших респондентів: «Люди переживали з боллю. Такі були, шо й померли, не
могли. От в мене дід Петро — він не мог цього пережить» (БВІ).
Типовими, по суті, фольклорними є образи людей, найчастіше це люди
похилого віку, дід і баба, які так і не пішли з рідної домівки, дочекалися на-
воднювання; їх з даху затопленого дому примусово забирав вертоліт: «Дід
один остався на острівці і виліз на грушу. Уже вода прибувала, в 61-му, в 62-
му році, а він хату оставив і сказав: ‟Не піду і вмру тут”. То його — приле-
тіли вертольотом і силою забрали, і силою переселяли. Один такий випадок
був» (ЗВФ), «Було в районі, шо дєдушка один і баба осталися і сказали: ‟Не
підемо і все”. Село уже залило, а вони на хаті сидять» (ЧМЛ), «Сиділи даже
люди, не хотіли виселяться, шо сиділи даже на криші своєї хати» (ЖНІ),
«Казали, шо там уже затопляли, а дід і баба не хотіли переселяться, казали:
‟Лучче ми потонемо”. То не знаю, чи їх виселили, чи вони потонули» (ГМІ).
На протилежному полюсі контекстуальної семантичної опозиції ‛пересе-
ленці — виконавці переселення’ перебувають численні персонажі, які є без-
посередніми виконавцями: «Приїхали чоловік і жінка — молоді, гарні такі,
понімаєш. Представилися, шо вони інженери по переселенню, от» (ЧМЛ),
«Прийшли люди із районного виконкому, описали хату» (ЗВФ), «Червоний
хлоп, здоровий, з Ка́ м’янця» (ВГП), «А після червня, хто не виселявся —
нахально уже ходила комисія, провіряла, де хто є, всіх виселяли» (МАФ). У
спогадах ці особи завжди описані як байдужі до трагічної долі переселенців,
агресивно налаштовані, готові застосувати негуманні, жорстокі методи для
досягнення мети своєї роботи. Це завжди чужинці, які приходять зі страш-
ною звісткою про виселення і впевнено впроваджують його на практиці.
Узагальненими, цілком позбавленими людських облич є збірні персона-
жі ініціаторів переселення, а також керівництва переселенням — держава,
власть, контроль: «Ну взяла держава — вислати з долини понад Дністер,
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
І. М. Коваль-Фучило
села в долині» (ВГП), «Да канєшна тужили: ‟Де вона взялась ця власть, шо
таке зробила?!”» (БАП).
Найбільш ворожими є персоніфіковані знеособлені образи великих ма-
шин, які руйнують людські будівлі й сади: «Як стали переселяти, як стали
трактори гудіти попід хату, які прийшли — якісь зеки рубають дерево, ки-
дают куда бачат, рубают в пнях, кидают. Другі прийшли — вже зачепив угол
хати, вже й валит хату. В хаті ше всьо стоїт, тут ми ше лиш почали строїтись,
на горі. Ше не кончили, ше нема ні їдної комнати вибіленої чи помащеної,
щоб можна було шось покласти, усьо несем на піл, бо піл змастили і вже
просохло, то всьо на піл, туда на горище, а в хаті ше нема де покласти нічо-
го, ні підлоги, ні побілки — нічого! /…/ І так люди волновалися, і так люди
плакали, не знали шо робити. Їдні побігли по селах купувати, другі взяли
номери строїтись. Їдні — в Старі Ушиці, тут на горі, їдні — на Колодівці,
їдні — до Гораївки» (ЛПО), «А хто не хотів хати валять, то валяли бульдозе-
ром уже последнє время, бо надо було срочно» (МАФ), «Під’їжджав бульдо-
зер, завалив хату — і всьо» (БАП), «І приїжджає бульдозер, і начинає ті де-
рева викорчовувать! /…/ вони приїхали — їм всьо равно, їм надо освободить
под затоплєніє» (БВІ).
Відчутно фольклоризованими у спогадах про переселення є сюжети про
перенесення кладовищ. Ці сюжети містять обов’язкові згадки про основних
виконавців — гробокопателів. Ці персонажі — це завжди чужинці, не міс-
цеві, приїжджі («В нас були гробокопателі з Нової Каховки» — МАФ); пред-
ставники асоціальних груп, байдужі до особистих переживань переселенців
через непокоєння померлих, позбавлені страху перед мерцями. Повторюва-
ним мотивом у спогадах є згадка про те, що ці копачі померли передчас-
но: «Ми ше називали, там копачі були, гробокопатєлі казали на них. ‟То, —
каже, — вони всі померли”. Це дуже важка справа була» (ЗВФ), «І ще казали,
що всі, хто розкопував, їм гроші великі платили, кажуть: ‟Ти знаєш, вони всі
померли в 40-50 років”» (ЗВФ).
Типовими, хоча й не дуже поширеними у розповідях є персонажі, які в
опозиції ‛переселенці — виконавці’ посідають проміжне місце. Це особи,
які обіймали керівні посади під час переселення і всіляко намагалися допо-
могти переселенцям, прагнули полегшити це випробування. Із таким чоло-
віком мені неодноразово радили зустрітися в селі Скородистик: «Скажете:
‟Михайло Гнатович! Ви були головою сільської ради”. Якраз на його судьбу
припало переселення /…/ І оце він все оце влаштовував, як там, кому шо ви-
писати: кому ліс, кому дрова, кому там глини, кому піску, куди машину, куди,
— ну, помагав людям. Такий хороший чоловік» (ЗВФ). Добротворців пересе-
лення найчастіше згадують у відповідях на питання: «Хто допомагав вам під
час переселення, чи були такі люди?». У записах на Переяславщині, здійсне-
них 2019 року, мені розповіли, без жодного попереднього питання, про чо-
ловіка, який всіляко сприяв переселенцям і якого несправедливо звільнили з
обійманої посади якраз перед нагородженням за успішне переселення.
Типовими персонажами в розповідях про адаптацію на новому місці є
сусіди, яких можна умовно розташувати на протилежному векторі опозиції
‛переселенці — сусіди’. Ця група персонажів має широкий спектр характе-
ристик — від співчутливих до ворожих: «Але всьо равно гораївські недо-
любляли нас» (НОГ), «Ніхто нічого в нас не брав, ніхто нічого не казав. Ну
шо — не з свої волі поїхали, нас заставили» (ГНІ), «Ми їм зачали розказува-
ти, вони так на нас — мали трохи протів, шо ми повиходили сюда, таке, таке.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 51
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення...
А ми кажемо: ‟Боже, а якби вас зара з цего місця? Ви робили, тут жили, ваші
батьки, діди, прадіди, і взяли вас нагнали в друге село, і в тім селі вас ше не
хтят і кажут, шо-сте прийшли такі, такі? Це ж не то, шо ми хтіли і самі до вас
прийшли”» (ЛПО). Для означення нових сусідів часто вживають номінації
місцеві, мєсні, а також номінації, утворені від назв населених пунктів: гора-
ївські (від Гораївка, село): «Нє, тут є мєсні. Це-во всьо переселенці» (ДВІ).
Такі найменування свідчать про ментальне протиставлення власної долі і
долі людей з ближніх сіл, яким пощастило не потрапити в зону затоплення.
Загалом у презентації персонажів — виконавців переселення і сусідів на
новому місці чітко простежується така закономірність: байдужих ініціато-
рів, ворожих виконавців, насторожених сусідів названо знеособленими но-
мінативними одиницями (контроль, держава, власть), а людям, які сприя-
ли, підтримали переселенців у важкі хвилини, повернено ім’я, згадано їхню
допомогу. У цьому переконує і вже наведений фрагмент про Михайла Гна-
товича із с. Скородистик, й інші фрагменти: «Непагані були люди. Помагали
слава Богу. Оце сусідка Маруся, то всігда пускала. Усе. Що треба поставить,
що треба покладе. І цемент привезеш чи що, то до неї. Осьо Катерина, допо-
магала з бабою Уляною, тоже» (ФКА).
Отже, здійснений нами аналіз оповідей примусово переселених осіб із
зон затоплення дає підстави зробити такі висновки:
– увесь лексичний номінативний комплекс репрезентує вербальну кар-
тину примусового переселення;
– номінації основних досліджених лексико-семантичних груп в усних
спогадах оповідачів містять номінативні конструкції різних типів (лексеми,
словосполучення, ідіоми, фразеологізми, описові сполуки), які функціону-
ють у спогадах переселенців, а також їхніх сусідів, і становлять переселен-
ську лексику;
– спогади примусово переселених осіб із зон затоплення внаслідок бу-
дівництва ГЕС демонструють конфлікт між радянською пропагандою про
вихід із «темного болота» до «світлих домів» і переживаннями людей через
втрату землі, громади, історії, через те, що змушені руйнувати рідну домівку
і без достатніх засобів будувати новий дім. Цей факт зумовлює існування
двох типів назв — народних та офіційних. Народне й офіційне найменуван-
ня способу переселення дуже чітко виявляє дві протилежні стратегії оціню-
вання події, формування її образу. Так, неофіційна номінація актуалізує се-
мантику руйнації, знищення, втрати, вербалізує ідею руйнування і спільної
поразки; водночас у творенні офіційних номінативів використано лексеми з
нейтральною семантикою чи навіть з позитивною семантикою на позначен-
ня майбутніх змін.
Використання народної чи офіційної номінації зумовлене відповідною
стратегією оповіді і способом презентації історичної події.
ЛІТЕРАТУРА
Вендина Т. И. Словообразование как источник реконструкции языкового сознания.
Вопр. языкознания. 2002. № 4. С. 42–72.
Єрмоленко С. Я. Мінлива стійкість мовної картини світу. Мовознавство. 2009.
№ 3–4. С. 94–103.
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
І. М. Коваль-Фучило
Качмар М. Народні оповідання про переселення українців у Закерзоння у 1940-х
роках: фольклорна та історична пам’ять (на матеріалах села Тулиголови Городо-
цького району Львівської області). Народознав. зошити. 2019. № 4. С. 913–927.
Коваль-Фучило І. Концепт дому в оповідях про примусове переселення. Łemkowie,
Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kultura materialna i duchowa. Słupsk :
Tyrsa, 2016. T. 6. С. 147–158.
Кузьменко О. Драматичне буття людини в українському фольклорі: концептуальні
форми вираження (період Першої та Другої світових воєн) : монографія. Львів :
Інститут народознавства НАН України, 2018. 728 с.
Кузьменко О. Концепт Батьківщина у парадигмі художніх образів простору в фоль-
клорних новотворах про виселення (на матеріалі власних записів із Західної Бой-
ківщини). Література. Фольклор. Проблеми поетики. Київ, 2010. С. 210–220.
Пропам’ятна Книга. 1947. Зібрав та до друку зладив Богдан Гук. Варшава : Тирса,
1997.
СПИСОК ЗАТОПЛЕНИХ СІЛ
Бакота Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.,
Жовніно Градизького р-ну Полтав. обл.,
Калабарок Новоєгорівського р-ну Кіровоград. обл.,
Конилівка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.,
Кривчани Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.,
Морозівка Глобинського р-ну Полтав. обл.,
Наддністрянка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.,
Новоселівка Кременчуцького р-ну Полтав. обл.,
Скородистик, частково затоплене, колишній Іркліївський р-н, Полтав. обл., нині
Черкаська обл.
ІНФОРМАНТИ
БАП — Бережний Андрій Петрович, 1950 р.н., переселенець, нар. у с. Морозівка
Запис у с. Новоселівка Кременчуцького р-ну Полтав. обл. 19.05.2012.
БВІ — Бугаєнко Василь Іванович, 1941 р. н., переселенець, нар у с. Пеньківка
Запис у с. Підгірне Кременчуцького р-ну Полтав. обл. 20.05.2012.
ВГП — Василишина Ганна Петрівна, 1927 р.н., переселенка, нар. у с. Бакота,
Запис у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. 18.07.2014.
ГНІ — Горбняк (Фарфанюк) Надія Іванівна, 1934 р.н., нар. у с. Бакота Запис у
с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. 19.07.2014.
ГТВ — Горбняк Тарас Васильович, 1945 р.н., переселенець, вища освіта, нар. у
с. Бакота. Запис у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.
18.07.2014.
ГМІ — Гречка Марія Іванівна, 1927 р.н. нар. у с. Новоселівка Кременчуцького
р-ну Полтав. обл. Запис у с. Новоселівка 19.05.2012.
ДВІ — Дубенюк Василь Іванович, 1929 р.н., переселенець, нар. у с. Бакота. Запис
у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. 21.07.2014.
ДМС — Дубенюк Марія Сергіївна, 1932 р.н., переселенка, нар. у м. Херсоні, жила
у с. Бакота. Запис у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн.
обл. 21.07.2014.
ЖНІ — Жменько Надія Іллівна, 1960 р.н. Запис у с. Скородистик 02.08.2014.
ЗВФ — Загреба Валентина Федорівна, 1950 р.н., нар. у с. Скородистик,
колгоспниця. Запис у с. Скородистик 19.08.2014.
КВО — Квіташ Віра Олександрівна, 1937 р.н., с. Максимівка Кременчуцького р-ну
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 53
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення...
Полтавської обл. Запис у с. Глинськ Світловодського р-ну Кіровоград.
обл. 19.05.2012.
КЛГ — Кикоть (Лушник) Лариса Григорівна, 1970 р.н., нар. у с. Канівці
Чорнобаївського р-ну Черкас. обл. Запис у с. Скородистик 03.08.2014.
КСП — Кикоть Станіслав Петрович, 1964 р.н., нар. у с. Великі Канівці
Чорнобаївського р-ну Черкас. обл. Запис у с. Скородистик 03.08.2014.
ЛПО — Левченко Параска Олексіївна, 1940 р.н., переселенка, нар. у с. Кривчани,
у Бакоті була невісткою. Запис у с. Гораївка Кам’янець-Подільського
р-ну Хмельн. обл. 19.07.2014.
ЛГІ — Литвинюк Галина Іллівна, 1964 р.н., нар. у с. Каштанівка Кам’янець-
Подільського р-ну Хмельн. обл. Запис у с. Гораївка цього ж району
20.07.2014.
ЛФЛ — Литвинюк Федора Лаврентіївна, 1942 р.н., нар. у с. Наддністрянка. Запис
у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. 18.07.2014.
МІЛ — Манько Іван Лукович, 1948 р.н., переселенець, нар. у с. Скородистик.
Запис у с. Скородистик 31.07.2014.
МАФ — Мотайло Антоніна Федорівна, 1937 р.н., переселенка, нар. у с. Калабарок.
Запис у с. Глинськ Світловодського р-ну Кіровоград. обл. 19.05.2012.
НОГ — Никуляк Олександр Григорович, 1926 р.н., переселенець, нар. у
с. Конилівка, бухгалтер. Запис у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну
Хмельн. обл. 18.07.2014.
ОЄП — Онищенко Євдокія Петрівна, 1928 р.н., переселенка, нар. у с. Скородистик.
Запис у с. Скородистик 1.08.2014.
ПІМ — Поїздник Іван Михайлович, 1959 р.н., нар. у с. Хрущівка Золотоніського
р-ну Черкас. обл., учитель. Запис у с. Скородистик 29.07.2014.
ТОС — Трофимчук Ольга Семенівна, 1949 р.н., нар. у с. Конилівка. Запис у
с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. 21.07.2014.
ФКА — Форостянко Катерина Андріївна, 1932 р.н., переселенка, нар. у с. Рудяків.
Запис Петренко Вікторії Володимирівни у с. Головурів Бориспільського
р-ну Київ. обл. 2010 р. (аудіозапис зберігається в особистому архіві
Петренко В. В.).
ЧКА — Чепинога Катерина Андріївна, 1931 р.н., нар. у с. Скородистик. Запис у
с. Скородистик 19.08.2014.
ЧМЛ — Чепинога Михайло Логвинович, 1929 р.н., нар. у с. Скородистик, колишній
голова сільради, учитель, директор школи. Запис у с. Скородистик
19.08.2014.
ЮНС — Юхно Ніна Семенівна, 1952 р.н., переселенка, нар. у с. Скородистик.
Запис у с. Скородистик, 01.08.2014.
ЮОЯ — Юхно Олександр Якович, 1963 р.н., нар. у м. Іркліїв, освіта вища. Запис у
с. Скородистик 02.08.2014.
ЯГП — Якуба Ганна Павлівна, 1926 р. н., нар. у с. Ялинці Градизького р-ну
Полтав. обл. Запис у с. Білецьківка Кременчуцького р-ну Полтав. обл.
20.05.2012.
ЯКІ — Ярошевська Катерина Іванівна, 1956 р.н., переселенка, нар. у с. Бакота
Запис у с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. 21.07.2014.
REFERENCES
Kachmar M. (2019). Narodni opovidannia pro pereselennia ukraintsiv z Zakerzonnia
u 1940-kh rokakh: folklorna ta istorychna pamiat (na materialakh sela Tulyholovy
Horodockoho raionu Lvivskoi oblasti). Narodoznavchi zoshyty, (4), 915–927. [In
Ukrainian].
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
І. М. Коваль-Фучило
Koval-Fuchylo I. (2016). Koncept domu v opovidiakh pro prymusove pereselennia.
Łemkowie, Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kultura materialna i duchowa.
Słupsk: Tyrsa, vol. 6, 147–158. [In Ukrainian].
Kuzmenko O. (2010). Kontsept BATKIVSHCHYNA v paradyhmi chasoprostorovykh
obraziv u folklornykh novotvorakh pro vyselennia. Literatura. Folklor. Problemy po-
etyky. Kyiv, vol. 34, 210–219. [In Ukrainian].
Kuzmenko O. (2018). Dramatychne buttia liudyny v ukrainskomu folklori: kontseptualni
formy vyrazhennia (period Pershoi ta Druhoi svitovykh voien): monoghrafiia. Lviv:
Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy. [In Ukrainian].
Propamiatna Knygha. 1947. Zibrav ta do druku zladyv Bohdan Huk (1997). B. Huk (Ed.).
Warsaw: Tyrsa. [In Ukrainian].
Vendina T. I. (2002). Slovoobrazovanie kak istochnik rekonstruktsii yazykovogo
soznaniya. Voprosy yazykoznaniya, (4), 42–72. [In Russian].
Yermolenko S. Ya. (2009). Minlyva stiikist movnoi kartyny svitu. Movoznavstvo, (3–
4), 94–103. [In Ukrainian].
INFORMANTS
BAP — Berezhnyi Andrii Petrovych, migrant, born in 1950 in the village of Morozivka.
Recorded in the village of Novoselivka, district of Kremenchuk, region of
Poltava on 19.05.2012.
BVI — Buhaienko Vasyl Ivanovych, migrant, born in 1941 in the village of Penkivka.
Recorded in the village of Pidhirne, district of Kremenchuk, region of Poltava
on 20.05.2012.
ChKA — Chepynoha Kateryna Andriivna, born in 1931 in the village of Skorodystyk.
Recorded in the village of Skorodystyk on 19.08.2014.
ChML — Chepynoha Mykhailo Lohvynovych, born in 1929 in the village of Skorodystyk,
ex village head, teacher, school director. Recorded in the village of Skorodystyk
on 19.08.2014.
DMS — Dubeniuk Mariia Serhiivna, migrant, born in 1932 in Kherson, lived in the
village of Bakota. Recorded in the village of Horaivka, district of Kamianets-
Podilskyi, region of Khmelnytskyi on 21.07.2014.
DVI — Dubeniuk Vasyl Ivanovych, migrant, born in 1929 in the village of Bakota.
Recorded in the village of Horaivka, district of Kamianets-Podilskyi, region of
Khmelnytskyi on 21.07.2014.
FKA — Forostianko Kateryna Andriivna, migrant, born in 1932 in the village
of Rudiakiv. Recorded by Viktoriia Volodymyrivna Petrenko in the village
of Holovuriv, district of Boryspil, region of Kyiv in the year 2010 (the
audiorecord is having been stored in the private archive of V. V. Petrenko).
HNI — Horbniak (Farfaniuk) Nadiia Ivanivna, born in 1934 in the village of Bakota
Recorded in the village of Horaivka, district of Kamianets-Podilskyi, region of
Khmelnytskyi on 19.07.2014.
HMI — Hrechka Mariia Ivanivna, born in 1927 in the village of Novoselivka, district
of Kremenchuk, reion of Poltava. Recorded in the village of Novoselivka on
19.05.2012.
HTV — Horbniak Taras Vasyliovych, migrant, college educated, вища освіта, born in
1945 in the village of Bakota Recorded in the village of Horaivka, district of
Kamianets-Podilskyi, region of Khmelnytskyi on 18.07.2014.
КVО — Kvitash Vira Oleksandrivna, born in 1937 in the village of Maksymivka,
district of Kremenchuk, Region of Poltava. Recorded in the village of Hlynsk,
district of Svitlovodsk, region of Kropyvnytskyi (Kirovohrad) on 19.05.2012.
KLH — Kykot (Lushnyk) Larysa Hryhorivna, born in 1970 in the village of Kanivtsi,
district of Chornobai, region of Cherkasy. Recorded in the village
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 55
Номінація локусів та персонажів в оповідях про примусове переселення...
of Skorodystyk on 03.08.2014.
KSP — Kykot Stanislav Petrovych, born in 1964 in the village of Velyki Kanivtsi, district
of Chornobai, region of Cherkasy. Recorded in the village of Skorodystyk on
03.08.2014.
LFL — Lytvyniuk Fedora Lavrentiivna, born in 1942 in the village of Naddnistrianka.
Recorded the village of Horaivka , district of Kamianets-Podilskyi, region of
Khmelnytskyi on 18.07.2014.
LHI — Lytvyniuk Halyna Illivna, born in 1964 in the village of Каштанівка , district
of Kamianets-Podilskyi, region of Khmelnytskyi. Recorded in the village of
Horaivka on 20.07.2014.
LPO — Levchenko Paraska Oleksiivna, migrant, born in 1940 in the village
of Kryvychany, and was a gaughter-in-law in Bakota. Recorded in the village
of Horaivka, district of Kamianets-Podilskyi, region of Khmelnytskyi on
19.07.2014.
MAF — Motailo Antonina Fedorivna, migrant, born in 1937 in the village of Kalabarok.
Recorded in the village of Hlynsk, district of Svitlovodsk, region of
Kropyvnytskyi (Kirovohrad) on 19.05.2012.
MIL — Manko Ivan Lukovych, migrant, born in 1948 in the village of Skorodystyk.
Recorded in the village of Skorodystyk on 31.07.2014.
NOH — Nykuliak Oleksandr Hryhorovych, migrant, born in 1929 in the village
of Konylivka, bookkeeper. Recorded in the village of Horaivka, district of
Kamianets-Podilskyi, region of Khmelnytskyi on 18.07.2014.
OYeP — Onyshchenko Yevdokiia Petrivna, migrant, born in 1928 in the village
of Skorodystyk. Recorded in the village of Skorodystyk on 01.08.2014.
PIM — Poizdnyk Ivan Mykhailovych, born in 1959 in the village of Khrushchivka,
district of Zolotonosha, region of Cherkasy, teacher. Recorded in the village of
Skorodystyk on 29.07.2014.
ТОS — Trofymchuk Olha Semenivna, born in 1949 in the village of Konylivka.
Recorded in the village of Horaivka, district of Kamianets-Podilskyi, region of
Khmelnytskyi on 21.07.2014.
VHP — Vasylyshyna Hanna Petrivna, migrant, born in 1927 in the village of Bakota.
Recorded in the village of Horaivka, district of Kamianets-Podilskyi, region of
Khmelnytskyi on 18.07.2014.
YuNS — Yukhno Nina Semenivna, migrant, born in 1952 in the village of Skorodystyk.
Recorded in the village of Skorodystyk on 01.08.2014.
YuOYa — Yukhno Oleksandr Yakovych, born in 1963 in the town of Irkliiv, college
educated. Recorded the village of Skorodystyk on 02.08.2014.
YaHP — Yakuba Hanna Pavlivna, born in 1926 in the village of Yalyntsi, district of
Hradyzk, region of Poltava. Recorded the village of Biletskivka, district of
Kremenchuk, region of Poltava on 20.05.2012.
YaKI — Yaroshevska Kateryna Ivanivna, migrant, born in 1956 in the village of Bakota.
Recorded in the village of Horaivka , district of Kamianets-Podilskyi, region
of Khmelnytskyi on 21.07.2014.
ZhNI — Zhmenko Nadiia Illivna, born in 1960. Recorded in the village of Skorodystyk
on 02.08.2014.
ZVF — Zahreba Valentyna Fedorivna, born in 1950 in the village of Skorodystyk,
collective farmer. Recorded on 19.08.2014.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
І. М. Коваль-Фучило
KOVAL-FUCHYLO І. М.
Rylsky Institute for Art Studies, Folklore and Ethnology, National Academy of
Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
E-mail: koval-fuchylo@ukr.net
http://orcid.org/0000-0003-4048-9114
THE NAMING OF LOCI AND CHARACTERS IN NARRATIVES ABOUT
FORCED EVICTION FROM THE INUNDATION ZONE
The article analyses the names of loci and characters in the memoirs about forced
relocation from flood zones due to the construction of hydroelectricity. This is a
continuation of the study of resettlement vocabulary, that is nominative constructions
of different types (tokens, phrases, idioms, phraseologies, descriptive frames), which
function in the migrants’ memories and represent the verbal image of forced resettlement.
The nomination in the memoirs reveals the special vision of the experienced event by its
participants, classifies their gained experience.
In the studied autobiographical narratives, the most common location nominations
are the names of the spatial objects in the flooded places and in the new place. In this
semantic category of nomination, as well as in other analysed categories, the following
regularity operates: the more nominative density of this or that territory indicates the more
mastered, native locus. In the studied texts the different density of the spatial nomination of
these two contextually oppositional loci is striking. Thus, a telling feature is the presence
of numerous microtoponyms in stories about the lost territory and the almost complete
absence of such nominations in the description of the new settlement. Descriptions of the
resettlement place are concise, stingy, with a tangible contrast in favour of the lost place.
In the memories of people who have personally gone through all the stages of
resettlement, the arrangement of characters often occurs through the opposition ‟we —
the perpetrators of resettlement” (in memories about preparation and resettlement) and
through the opposition ‟we — neighbours” (in memories about adaptation to a new place).
A typical place of memories is the presentation of the resettled village community as
friendly and cohesive. Autonomy of direct participants in forced evictions is most
often formed from the verb creative basis переселяти (resettlement): переселенці,
переселенські люди, переселені (migrants, displaced people, displaced persons). At
the opposite pole of the contextual semantic opposition ῾immigrants — performers of
resettlement’ are numerous characters who are direct performers.
The figures of people are folklorized — most often old men and women, who had
been refusing to move until the last minute. Today, these images have been symbolizing
the people’s resistance to the forced migration.
Keywords: nomination, linguistic world picture, forced relocations, in undation,
nomination of loci, nomination of characters.
Дата надходження до редакції — 27.08.2020
Дата затвердження редакцією — 14.09.2020
|