Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.

Рецензія на книгу: Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Мовознавство
Дата:	2020
Автори:	Pадзієвська, Т., Труб, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2020
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187779
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. / Т. Pадзієвська, В. Труб // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 57-62. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860225210729365504
author	Pадзієвська, Т. Труб, В.
author_facet	Pадзієвська, Т. Труб, В.
citation_txt	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. / Т. Pадзієвська, В. Труб // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 57-62. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.
first_indexed	2025-12-07T18:19:53Z
format	Article
fulltext	ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 6 57 © Т. РАДЗІЄВСЬКА, В. ТРУБ, 2020 Рецензії DOI 10.33190/0027-2833-315-2020-6-005 ITALIAN-UKRAINIAN CONTRASTIVE STUDIES: LINGUISTICS, LITERATURE, TRANSLATION / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawist- ischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. Рецензоване видання, здійснене в рамках серії Віденського славістичного альманаху (Wiener Slawistischer Almanach), підготовано на основі доповідей Першого міжнародного симпозіуму з італійсько-українських контраcтивних студій, що проходив 2018 року в Києві. Укладена Сальваторе Дель Гаудіо ко- лективна монографія репрезентує доробок сучасних дослідників у галузі іта- лійсько-україністичних студій, що відображають широкий спектр зацікавлень і напрямів досліджень, пов’язаних як із синхронічними, так і з діахронічними аспектами вивчення двох мов і культур та їхньої взаємодії. За своєю тематикою і проблематикою праця вирізняється тим, що порушує різноманітні питання широкого гуманітарного циклу, які поки що, на жаль, перебувають на периферійній ділянці сучасної української філології в цілому, лінгвокультурологічних та контрастивних студій, літературознавства та пе- рекладознавства. Це та ділянка, в якій залишається безліч «білих плям» і яка відкриває для дослідника численні можливості та нові напрями для наукового пошуку. Тому слід особливо наголосити на актуальності заявленої проблема- тики, зумовленої дослідженням української й італійської мов у контрастивно- му аспекті в поєднанні теоретичного та прикладного підходів. Слід зазначити, що рецензована праця фактично започатковує міжнародний проєкт, який, як видається, зможе поступово сформувати окремий напрям філологічних студій, спрямований на розв’язання теоретичних і практичних питань лінгвотиполо- гії, лексикографії, питань, що виникають при створенні теоретичних граматик, розробленні методик для викладання мов та в інших галузях, зокрема в міжна- родній співпраці, де виникає потреба в залученні ресурсу мовознавчих і, шир- ше, філологічних та лінгвокультурологічних знань. Монографія складається з трьох розділів — «Лінгвістика», «Література» та «Перекладознавство», яким передує стисла «Передмова», написана С. Дель Гаудіо (вона подається у виданні італійською та англійською мовами), і нарис О. І. Чередниченка «Контрастивні студії у лінгвістиці і перекладознавстві: за- мість передмови». Розглядаючи походження терміна «контрастивна лінгвістика» та витоки самого цього напряму в мовознавстві, О. І. Чередниченко, по-перше, звертає увагу на похідний (або частково похідний) характер цього напряму до- сліджень (мається на увазі продовження певних традицій компаративної лінгві- стики), а по-друге, наголошує на його «екстралінгвістичному походженні», яке стимульоване реальними ситуаціями міжмовної взаємодії, контактами носіїв двох мов та потребами вдосконалення мовних механізмів такої взаємодії. Не можна не погодитися з думкою про те, що контрастивні студії становлять базу для підвищення якості роботи перекладача, збагачують перекладознавство та здатні полегшити процес перекладу, зробити його більш точним і адекватним. Зважаючи на те, що об’єктом контрастивного аналізу можуть бути одиниці будь-яких мовних рівнів, які потребують поглибленого зіставного аналізу, за- 58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, №6 Рецензії кономірним є висновок про необхідність брати до уваги не лише мовні, а й позамовні чинники, враховувати екстратекстуальні та інтертекстуальні зв’язки (с.14–15). Додамо, що з розбудовою різноманітних дискурсивних середовищ, поширенням функціонування текстів спеціального характеру, що створює нові сфери для взаємодії носіїв двох мов, подібні дослідження набувають усе біль- шої актуальності. Перший розділ «Лінгвістика» відкривається статтею С. Дель Гаудіо «Про італійсько-українські контрастивні студії: стан і перспективи дослідження», що має інтродуктивний характер відносно тематики всього розділу. У ній відзна- чається, що «культурний і науковий інтерес до Італії сягає в глибочінь віків» (с.19), і це підтверджують численні публікації К. М. Тищенка. Тут послідовно розглянуто внесок дослідників у різні галузі лінгвістики, літературознавства та перекладознавства (в кінці тексту подається досить повний список наукових пу- блікацій із заявленої тематики). Так, звертаючись до мовознавчого доробку, С. Дель Гаудіо характеризує праці з фонетики, словотвору, морфології, синтакси- су, тим самим окреслюючи поле пошуків сучасних лінгвістів, які працюють у галузі контрастивного аналізу. Наведена таблиця статей, розкласифікованих за проблематикою (с. 23–25), добре унаочнює публікаційну діяльність авторів і дає справжнє уявлення про те, що вдалося зробити за останні десятиліття в цьому напрямі. Ці праці, звичайно, не охоплюють усієї української мовознав- чої італістики, різні аспекти якої присутні в лексикографічних, компаративних та граматичних працях останнього часу (В. І. Охріменко, В. П. Пономаренко, О. Б. Солодюк та ін.). Автор звертається тут також до перспективних напрямів подальшої дослід- ницької діяльності і, власне, формулює низку лакунарних проблем, якими ха- рактеризується сучасний стан цих лінгвістичних студій (с.30–31). Цей підрозділ видається особливо важливим, оскільки фактично в ньому стисло сформульо- вано програму, за якою в майбутньому можуть розбудовуватися контрастивні студії із залученням матеріалу двох мов. Розвідка П. Бокале «Вплив міграції на мову соціальних мереж українських мігрантів в Італії» присвячена вивченню явищ, які виникають у процесі мов- них контактів українських мігрантів. Об’єктом дослідження став корпус укра- їнськомовних постів на сторінках соціальних мереж, де мігранти обговорюють різні актуальні питання, звертаються до власників нерухомості, роботодавців, державних службовців тощо. Показано, що внаслідок потужної інтерференції італійської мови ці тексти рясніють численними неадекватними запозичення- ми та помилковими кальками. Запозичення являють собою так звані гібридні форми, в яких відтворений кирилицею італійський корінь часто вживається в оформленні українських морфологічних одиниць. Розрізняються необхідні за- позичення, що вживаються на позначення понять, які виникли в Італії і не мають відповідників в українській мові, і, з іншого боку, запозичення «непотрібні», що їх використовують замість уже наявних адекватних українських еквівалентів. Можна вважати, що найвищий ступінь інтерференції з італійською мовою ви- являється серед менш освічених мовців, які не володіють українською мовою достатньою мірою, тих, хто і в рідній країні під тиском іншої домінантної мови користується українсько-російським «суржиком». Розвідка Л. Голетіані «Маркери деонтичної модальності зобов’язання в українській та італійській мовах: контрастивне дослідження паралельного нор- мативного тексту» є продовженням попередніх зіставних досліджень авторки, присвячених питанням варіативності в українській юридичній мові. На основі розгляду паралельних української та італійської версій директивного докумен- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 59 Рецензії та Європейського Парламенту та Ради здійснено контрастивний аналіз засобів вираження модальності позитивного зобов’язання (ПОВИНЕН) в українській та італійській мовах. Ця модальність являє собою одне з чотирьох співвідно- сних модальних значень, до яких належать також негативне зобов’язання (НЕ ПОВИНЕН, НЕ МОЖЕ), позитивний дозвіл (МОЖЕ) та негативний дозвіл (НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ). На відміну від італійської мови, яка має лише одне модаль- не дієслово на позначення сильного зобов’язання (dovere), в українській мові спостерігається висока варіативність засобів вираження цього модального зна- чення, найчастотнішими з яких є безособова конструкція необхідно + інфіні- тив, особова конструкція повинен + інфінітив та дієслівна конструкція мати + інфінітив. Тут ретельно простежено, які саме типи італійських конструкцій з dovere є відповідниками варіативних українських засобів вираження модально- сті позитивного зобов’язання. Дещо інший аспект функціонування модальних значень розглянуто В. Охріменко в розвідці «Смислова структура найуживаніших модальних оди- ниць поля достовірності в італійській і українській мовах», присвяченій порів- няльному аналізу засобів вираження модальності достовірності в обох мовах. Проаналізовано функціонування італійських модальних одиниць dovvere, infatti, in realtà та співвіднесених з ними українських відповідників дійсно, справді, насправді. Порівнювані одиниці розглядаються в їхньому найближчому ото- ченні — мікроконтексті, який становить від трьох до п’яти висловлень, де крім модальної одиниці — ядра виділяють його безпосередню сполучуваність (при- ядерну зону), а також ближчу периферію і периферію. У межах мікроконтексту звичайно вживають різноманітні маркери проблематичної достовірності, дієсло- ва на позначення прогнозування та результатів ментальної діяльності, які в той чи інший спосіб використовуються як засоби вираження суб’єктивних уявлень про дійсність. А досліджувані модальні одиниці виконують функцію порівнян- ня цих суб’єктивних уявлень з дійсністю. Зокрема, такі одиниці, як укр. дійсно, справді, іт. dovvere, infatti, слугують засобами позитивної оцінки істинності від- повідних уявлень. Натомість укр. насправді, іт. in realtà є засобами негативної оцінки істинності, спростовують попередні очікування і вказують на ситуацію, яка наявна в реальності. У розвідці С. Дель Гаудіо «Іншомовна лексика і романські елементи в укра- їнській мові», як це видно з назви, подається поглиблена характеристика тієї частини української лексичної системи, яка утворена запозиченнями з основних західноєвропейських мов — романських, германських та західнослов’янських і яка розрахована переважно на італійську аудиторію. Розгляд цього питання, природно, передбачає звернення до історії розвитку мови, у зв’язку з чим про- цес поповнення лексичного складу української мови описується відповідно до певних значущих для розвитку української культури періодів. Так, автор харак- теризує процес запозичення з грецької та латинської мов, який слушно пов’язує з науково-технічними нововведеннями, новими філософськими поняттями, що поступово входили в життя завдяки діяльності Києво-Могилянської академії (період ХVI– ХVII ст.). Тут подається інформація про елементи германського, зокрема скандинавського та англійського, походження, а також одиниці, запози- чені українською мовою з тюркських мов, які утворюють численні лексико-се- мантичні групи (назви їжі, тварин, видів зброї тощо). Основна частина тексту присвячена послідовному опису українського лексичного ресурсу, що походить з романських мов — французької, провансальської, італійської, іспанської, пор- тугальської, румунської. Він супроводжується таблицею-діаграмою, де співвід- ношення між цими одиницями показано в кількісному вимірі. 60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 Рецензії Р. М. Махачашвілі («Моделі й цифрові інструменти діагностики динаміки інноваційної полілінгвальної логосфери комп’ютерного буття») розглядає пи- тання, зумовлені «комп’ютерною дійсністю», яка, на думку авторки, «виокреми- лась у самостійне буттєве ціле» (с.99). На матеріалі міждисциплінарного дороб- ку філософів, методологів, семіотиків дослідниця окреслює модель динаміки макро- і мікроструктур інноваційної логосфери. Дослідження Л. Ораці «Мовна політика та її вплив на лексику і терміно- логію: спроба порівняння італійської та української мов міжвоєнного періоду» присвячене аналізу впливу мовної політики на лексику і термінологію України й Італії міжвоєнної доби. У той час українська та італійська мови намагалися знайти власні ресурси для називання нових понять та уникнення запозичень. Якщо українські нормалізатори періоду українізації працювали над лексикою і термінологією з метою відмежування від російської мови (тобто боролися з негативними наслідками контактного білінгвізму), то їхні італійські колеги на- магалися звільнитися від французьких і англійських слів, які заполонили іта- лійську мову через потужний дистантний вплив відповідних мов. Як зазначає авторка, в обох випадках можна спостерігати, принаймні частково, впливовість мовної політики та спільні риси мовного пуризму. Однак в італійській мові він був занадто сильним, в українській натомість — поміркованим і частково висту- пав як наслідок знищення української мови та неможливості її попередньої сис- тематичної нормалізації на науковому підґрунті. Відмінність полягає і в тому, що тогочасна італійська мовна політика мала експериментальний характер, і мало італійських відповідників справді ввійшло в мовний реєстр. Разом з тим у пізніший (воєнний) період боротьба за чистоту італійської мови привела до від- чутніших змін. Завдяки адаптації запозичень до фонологічної системи мови-ре- ципієнта з’явилося близько 2 тис. нових кодифікованих італійських лексем. А в Україні в період українізації (1925–1933 рр.) нова лексика й термінологія стали нормою і почали активно вживатися. Процес селекції мовних одиниць відбував- ся шляхом відмежовування від системи російської мови, використання власних народних ресурсів для називання нових понять, заміни іншомовних слів власне українськими лексемами. Проте поворот у мовній політиці 30-х рр., на жаль, змінив умови й розвиток лексичного і термінологічного унормування літератур- ної мови. Т. А. Остахова («Деякі пропозиції щодо критеріїв створення лексичного мінімуму з української мови як іноземної») розглядає критерії виокремлення лексики та пропозиції щодо її презентації для забезпечення функціональної до- статності лексичного мінімуму з української мови як іноземної. Обговорюється питання кореляції між різними рівнями володіння іноземною мовою та кількістю засвоюваних лексичних одиниць, що мають співвідноситися з кожним рівнем, а також критерії відбору цих лексичних одиниць. До таких критеріїв, зокрема, на- лежать семантична цінність слова, його здатність входити до різних сполучень, стилістична необмеженість, частотність, висока словотворча здатність. Авторка особливо наголошує на необхідності фіксації комбінаторних властивостей лек- сичних одиниць, що входять до лексичного мінімуму, тобто особливостей їхньої сполучуваності. Носії мови зберігають цю інформацію на рівні підсвідомості, тоді як інші повинні її запам’ятовувати. Відсутність інформації про сполучува- ність іноземної лексичної одиниці різко обмежує можливості її вживання. У той же час представлення цієї інформації в лексичному мінімумі помітно збагатить лексичний запас інофонів. Таким чином, лексичний мінімум являтиме собою не просто перелік лексем, а новий тип навчального словника, зорієнтованого насамперед на розвиток комунікативно-мовленнєвої компетенції. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 61 Рецензії У розвідці В. П. Пономаренка «Італійські, українські та інші етноніми: соціо лінгвістичні, компаративні аспекти» (італійською мовою) пропонується семасіологічний і стилістичний аналіз італійських етнонімів (напр.: italianі, gre- ci, armeni, albanesi, ungheresi, tedeschi тощо) та фразеологічних одиниць, що мають їх у своєму складі, у порівнянні з матеріалом української та інших мов. Тут зібрано чимало цікавих фактів щодо особливостей одиниць цієї категорії, які стосуються соціолінгвістичних реалій їхнього функціонування. Так, на різ- номанітному матеріалі автор демонструє тяжіння етнонімів до сфери оцінної семантики та появу одиниць з кваліфікативними семами (переважно семами не- гативної оцінки), які можуть розрізнятися і за параметром суб’єкта оцінки (iт. italiota, фр. franchouillard, ісп. franchón). Із залученням матеріалу численних європейських мов показано вживання відповідних іменників, прикметників та інших частин мови у складі фразем типу parlare (in) greco, fare l’indiano, семан- тика яких часто пов’язана з тим, що прийнято називати етнічними стереотипами (andarsene all’anglese). Подібність лексико-синтаксичних утворень з етноніма- ми в різних мовах дає підстави дослідникові для висновку про їхній універсаль- ний характер. О. Є. Румянцев («Проблема фонетичної транскрипції напівпом’якшених приголосних у підручниках з української мови як іноземної») звертає увагу на певну непослідовність у застосуванні Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА): його графічні засоби не дозволяють розрізняти різні рівні палаталізації українських губних, ясенних, задньопіднебінних та глоткових приголосних у позиції перед голосними заднього ряду [я] і [ю]. Так, у звукосполученні б’я [bja] твердий приголосний [b] стоїть перед звукосполученням [ja], а у звукосполу- ченні ля [lja] йдеться, відповідно, про м’який приголосний [lj] та голосний [a]. Натомість виникає проблема транскрипції звукосполучень бя, вя, бю, кю, жя, чя тощо, де після твердого (у вимові — напівпом’якшеного) приголосного бачимо голосний без апострофа. Для адекватнішої транскрипції таких звукосполучень автор пропонує давати транскрипцію без символу палаталізації приголосного, а після нього вказувати відповідний голосний: свято [sβjatο], різьбяр [rjizjbjar] тощо. Як стверджує О.Є.Румянцев, вплив тенденційно-твердої вимови та твер- дої фонематичної характеристики цієї групи напівпом’якшених приголосних на тип їхнього фонетичного запису має виконувати виключно дидактичну функ- цію, яка не створить викривленого уявлення у студента стосовно звучання живої української мови. Розвідка К. А. Константиненко «Образ українських земель в італійських текстах: зародження і розвиток» присвячена аналізу текстів, написаних або ж перекладених та популярних в Італії, в яких (починаючи з ХІІІ століття) зга- дуються території сучасної України. Простежено еволюцію уявлень про «скіф- сько-сарматські» землі — уявлень, зумовлених інтересом італійців до схід- нослов’янського світу. Ознаки українських земель та їхнього етносу постають на основі текстів класиків античності (Геродота, Птолемея, Овідія, Вергілія) та античних міфів, символіки античного та середньовічного походження, пов’я- заної з поняттям «дивовижного», а також вражень сучасників — дипломатів, купців, мандрівників. У них відбито сприйняття «чужого» крізь призму «сво- го-європейського». Постійним складником образу України є образ безмежного непрохідного лісу з його багатою символікою, яка відштовхує і водночас притя- гує до себе. У культурологічній розвідці М.Саббатіні «Віктор Некрасов і київська літе- ратура радянської доби: італійський погляд на події 1956 р.» (італійською мо- вою) висвітлюються майже не відомі або призабуті сторінки життя київського письменника Віктора Некрасова (1911–1987), пов’язані з його професійними стосунками з італійськими літературознавцями К. Леві, Ф. Фортіні, В. Страда у 50-і роки минулого століття. Вони були започатковані після публікації його 62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 Рецензії роману «У рідному місті» («В родном городе») в Італії в двох варіантах пере- кладу (1956 р.). Завдяки деталізованому опрацюванню джерел авторові вдалося відтворити історію зародження літературних взаємозв’язків між італійськими критиками та Некрасовим після його поїздки до Італії, у результаті якої для італійських колег відкрилася можливість спостерігати й вивчати літературний процес у Радянському Союзі. Творчість Некрасова та письменників його кола стала відкриттям для італійців, які визнали існування київської письменницької школи — «scuola di prosa contemporanea russa di Kiev» (c.218), до якої належали М. Дубов, Л. Волинський, М. Пархомов, які своєю позицією найбільше заціка- вили італійців. Автор робить висновок про те, що в умовах панування тогочас- ної ідеології творчість київських письменників становила певну можливу аль- тернативу генеральній лінії розвитку радянської культури. Дослідження Г. Агеєвої присвячене особливостям перекладу італійської ді- алектної поезії, що розглядаються на матеріалі поезій Дж. Беллі, який створю- вав поетичні тексти, послуговуючись римським діалектом. Тут проаналізовано українські переклади його поезій, здійснені Г. Федоровим, і показано, що ос- новною стратегією перекладача став пошук лексичних відповідників з ресурсу української діалектної лексики. Таким чином, можемо констатувати, що з’явилося корисне й актуальне ви- дання, яке дає уявлення про характер наукових пошуків українських дослідників італійської мови та італійських україністів, об’єднаних цариною контрастивних студій двох мов і, ширше, — двох культур у їх взаємодії. Ознайомлення з книж- кою залишає позитивне враження і вселяє впевненість у перспективності цього напряму досліджень, яке, утім, потребує певних координаційних зусиль, прове- дення конференцій, колоквіумів, семінарів, які б об’єднали зусилля лінгвістів, перекладачів, представників літературної критики та культурологів. Безпереч- но, рецензована колективна праця становить значний інтерес для філологів та представників інших гуманітарних наук. Т. В. Pадзієвська Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України м. Київ, Україна Електронна пошта: t.v.rad@ukr.net https://orcid.org/0000-0003-2871-2395 В. М. Труб Інститут української мови НАН України м. Київ, Україна Електронна пошта: trub44@ukr.net https://orcid.org/0000-0002-5955-2569 T. V. Radziievska O.O.Potebnya Institute of Linguistics, National Academy of Sciences of Ukraine Kyiv, Ukraine E-mail: t.v.rad@ukr.net https://orcid.org/0000-0003-2871-2395 V. M. Trub Institute of Ukrainian, National Academy of Science of Ukraine Kyiv, Ukraine E-mail: trub44@ukr.net ITALIAN-UKRAINIAN CONTRASTIVE STUDIES: LINGUISTICS, LITERA- TURE, TRANSLATION / Del Gaudio S. (ed.). (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. Дата надходження до редакції — 29.09.2020 Дата затвердження редакцією — 06.10.2020
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187779
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0027-2833
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:19:53Z
publishDate	2020
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
record_format	dspace
spelling	Pадзієвська, Т. Труб, В. 2023-01-25T17:35:15Z 2023-01-25T17:35:15Z 2020 Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. / Т. Pадзієвська, В. Труб // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 57-62. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-315-2020-6-005 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187779 Рецензія на книгу: Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Рецензії Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. Article published earlier
spellingShingle	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р. Pадзієвська, Т. Труб, В. Рецензії
title	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.
title_full	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.
title_fullStr	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.
title_full_unstemmed	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.
title_short	Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.
title_sort	italian-ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / del gaudio s. (ed.) (wiener slawistischer almanach. linguistische reihe / hrsg. von tilmann reuther. — sonderband 97). berlin : peter lang, 2020. – 236р.
topic	Рецензії
topic_facet	Рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187779
work_keys_str_mv	AT padzíêvsʹkat italianukrainiancontrastivestudieslinguisticsliteraturetranslationdelgaudiosedwienerslawistischeralmanachlinguistischereihehrsgvontilmannreuthersonderband97berlinpeterlang2020236r AT trubv italianukrainiancontrastivestudieslinguisticsliteraturetranslationdelgaudiosedwienerslawistischeralmanachlinguistischereihehrsgvontilmannreuthersonderband97berlinpeterlang2020236r

Italian-Ukrainian contrastive studies: linguistics, literature, translation / Del Gaudio S. (ed.) (Wiener Slawistischer Almanach. Linguistische Reihe / Hrsg. von Tilmann Reuther. — Sonderband 97). Berlin : Peter Lang, 2020. – 236р.

Репозитарії

Схожі ресурси