Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.)
Доповідь присвячено 200-річчю від дня народження засновника сучасної генетики Грегора Йоганна Менделя (1822—1884). Підкреслено непересічне значення наукової спадщини Грегора Менделя, яка набула нового звучання і практичного втілення у різних галузях цієї науки: від загальної генетики до геноміки...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187849 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) / Я.Б. Блюм // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 11. — С. 29-38. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859651555322494976 |
|---|---|
| author | Блюм, Я.Б. |
| author_facet | Блюм, Я.Б. |
| citation_txt | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) / Я.Б. Блюм // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 11. — С. 29-38. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Доповідь присвячено 200-річчю від дня народження засновника сучасної
генетики Грегора Йоганна Менделя (1822—1884). Підкреслено непересічне
значення наукової спадщини Грегора Менделя, яка набула нового звучання і
практичного втілення у різних галузях цієї науки: від загальної генетики до
геноміки та синтетичної біології. Коротко описано становлення та розвиток генетики в Національній академії наук України.
The report is devoted to the 200th anniversary of the birth of Gregor Johann Mendel (1822-1884), the founder of modern
genetics. It is emphasized that Gregor Mendel's scientific heritage is of unique importance and has acquired a new
meaning and practical embodiment in various branches of this science: from general genetics to genomics and synthetic
biology. The formation and development of genetics in the NAS of Ukraine is briefly described.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:34:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 11 29
ГРЕГОР МЕНДЕЛЬ І ЙОГО РОЛЬ
У РОЗВИТКУ ГЕНЕТИЧНОЇ НАУКИ:
ДО 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
За матеріалами доповіді на засіданні
Президії НАН України 21 вересня 2022 року
Доповідь присвячено 200-річчю від дня народження засновника сучасної
генетики Грегора Йоганна Менделя (1822—1884). Підкреслено непересічне
значення наукової спадщини Грегора Менделя, яка набула нового звучання і
практичного втілення у різних галузях цієї науки: від загальної генетики до
геноміки та синтетичної біології. Коротко описано становлення та розви-
ток генетики в Національній академії наук України.
Ключові слова: Грегор Мендель, генетика, закони Менделя, наукова
спадщина.
20 липня 2022 р. виповнилося 200 років від дня народження
Грегора Йоганна Менделя (1822—1884), якого по праву вважа-
ють батьком сучасної генетики. Завдяки ретельно проведеним
дослідженням зі схрещення звичайного садового гороху він
сформулював фундаментальні закони успадкування генетич-
ної інформації. Грегор Мендель почав розробляти свої ідеї за-
довго до того, як стали зрозумілими структури ДНК та генів,
які і є менделівськими «факторами спадковості». З нагоди цієї
знаменної дати впродовж усього 2022 року міжнародна науко-
ва спільнота, різні дослідницькі інституції, товариства та нау-
кові видання всього світу проводять конференції, семінари, пу-
блікують спеціальні випуски журналів та організовують інші
святкові заходи.
Національна академія наук України, віддаючи данину не-
пересічному значенню наукової спадщини Грегора Менделя,
на засіданні Президії HAH України 21 вересня 2022 р. заслу-
хала доповідь академіка НАН України Я.Б. Блюма та виступи
президента Українського товариства генетиків і селекціонерів
ім. М.І. Вавилова (УТГіС) члена-кореспондента НАН Украї-
ни В.А. Кунаха та почесного доктора Університету Менделя
(м. Брно, Чехія) професора Ярослава Долежела (Інститут екс-
периментальної ботаніки Чеської академії наук в Оломоуці).
БЛЮМ
Ярослав Борисович —
академік НАН України,
директор Державної установи
«Інститут харчової біотехнології
та геноміки Національної
академії наук України»,
завідувач відділу геноміки та
молекулярної біотехнології
Інституту
doi: https://doi.org/10.15407/visn2022.11.029
30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (11)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Отже, українська наукова спільнота також до-
лучилася до відзначення 200-річчя від дня наро-
дження Грегора Менделя і віддала належне його
ролі в подальшому розвитку генетичної науки.
І хоча детальному життєпису Грегора Мен-
деля присвячено чимало робіт [1—4], варто
все ж дуже коротко нагадати основні віхи його
життєвого шляху. Народжений у селянській
родині у маленькому містечку Гинчице (час-
тина села Вражне) у районі Новий Їчин, Чехія
(в ті часи — Хейнцендорф, Австро-Угорщи-
на), Йоганн Мендель був хрещений 22 липня.
Після навчання у сільській школі він у 1840 р.
закінчив шість класів гімназії в Троппау
(нині — Опава). Після цього два роки навчав-
ся у філософських класах Інституту Ольмю-
ца (нині — Оломоуц), а в 1843 р. постригся в
ченці августинського монастиря Св. Томаса в
Брюнні (нині — Брно, Чехія), взявши ім’я Гре-
гор. У 1844—1848 рр. навчався в Брюннському
богословському інституті, в 1847 р. став свя-
щенником. Грегор Мендель самостійно вивчав
багато дисциплін, проте, складаючи іспити на
звання викладача, отримав незадовільні оцін-
ки з біології та геології.
Деякий час, у 1849—1851 рр., Мендель ви-
кладав математику, латинську та грецьку мови
у гімназії міста Зноймо (тоді — Цнайм). У
період з 1851 до 1853 р. навчався природни-
чої історії у Віденському університеті, в тому
числі під керівництвом Франца Унгера (Franz
Unger, 1800—1870) — знаного в ті часи ботані-
ка і цитолога. В університеті він слухав лекції
Христіана Допплера (Christian Doppler, 1803—
1853) — всесвітньо відомого австрійського ма-
тематика і фізика. Саме під час перебування у
Відні Грегор Мендель зацікавився процесом
гібридизації рослин і, зокрема, аналізом різних
типів гібридних нащадків та оцінкою їх кіль-
кісних співвідношень.
У 1854 р. Грегор Мендель отримав місце ви-
кладача фізики та природничої історії у Ви-
щій реальній школі в Брно, незважаючи на те,
що він не був дипломованим фахівцем. Втім,
ще дві його спроби скласти іспит з біології в
1856 р. закінчилися провалом, і Мендель за-
лишався, як і раніше, ченцем, пізніше (1868 р.)
ставши абатом августинського монастиря. На
території монастиря, де жив і працював Грегор
Мендель, сьогодні створено Музей Менделя 1.
Саме тут, у монастирському саду, захопившись
вивченням змін ознак рослин, з 1856 по 1863 р.
Грегор Мендель проводив свої досліди на горо-
сі, за результатами яких він сформулював за-
кони, що пояснюють закономірності успадку-
вання ознак, відомі нам як «закони Менделя».
У своїх дослідах Мендель розглядав успад-
кування 7 ознак гороху: висота рослини, фор-
ма та колір стручка, форма та колір насіння,
положення і колір квітки. Проаналізувавши
загалом понад 10 тис. рослин та 300 тис. горо-
шин, йому вдалося виявити закономірності
змін їх фізичних особливостей, що передають-
ся з покоління в покоління. Схрещуючи рос-
лини, які відрізнялися за однією ознакою, вче-
ний спостерігав, що у фенотипі всіх гібридів
першого покоління (F1) проявляється лише
один з двох можливих станів такої ознаки. На-
приклад, усі рослини від схрещення гороху з
білими квітками і гороху з фіолетовими квіт-
ками мали фіолетові квітки. Стан ознаки, який
проявлявся в першому поколінні (F1), Мен-
дель назвав домінантним, а той, що не прояв-
лявся, — рецесивним. Для всіх семи пар станів
проаналізованих ознак один з них виявився
домінантним, інший — рецесивним. Тому пер-
ший закон Менделя, або закон одноманітності
гібридів першого покоління, формулюється так:
у першому поколінні від схрещування гомо-
1 https://mendelmuseum.muni.cz/en
Грегор Мендель
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 11 31
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
зигот з домінантною та рецесивною ознаками
проявляється лише домінантна ознака.
Далі, після самозапилення особин поколін-
ня F1, дослідник збирав і висаджував насіння з
кожної рослини для того, щоб проаналізувати
друге покоління (F2). У цьому випадку серед
рослин з’являлися такі, що проявляли реце-
сивну ознаку (тобто ту, яка повністю замас-
кована у поколінні F1). Щоб краще зрозуміти,
як саме відбувається успадкування, Мендель
порахував усі рослини, в яких проявлялася
певна ознака. Виявилося, що в середньому
співвідношення фенотипових класів у друго-
му поколінні F2 становило 3:1, тобто у чверті
рослин проявлялася рецесивна ознака. Відпо-
відно, другий закон Менделя, або закон розще-
плення, звучить так: у разі схрещування двох
гібридів першого покоління у нащадків спо-
стерігається розщеплення фенотипових класів
у співвідношенні 3:1. Після аналогічного ана-
лізу особин F2 із зеленими горошинами Грегор
Мендель переконався, що на відміну від рос-
лин з домінантною ознакою, останні були чи-
стою лінією. Це свідчило про те, що за фено-
типовим співвідношенням 3:1 криється більш
фундаментальне генотипове співвідношення
1:2:1, що підтвердилося і для успадкування ін-
ших ознак, які аналізував вчений. Отже, його
модель спадковості пояснювала не просто фе-
нотипове розщеплення у другому поколінні з
розподілом 3 :1, а генотипове розщеплення у
співвідношенні саме 1:2 :1. Ця модель є при-
кладом вдалої побудови на основі експеримен-
тальних даних наукової гіпотези, яка підлягає
подальшій експериментальній перевірці.
Для пояснення отриманих результатів Гре-
гор Мендель зробив кілька припущень, які
дозволили йому сформулювати модель спад-
ковості. Саме ці припущення зрештою і лягли
в основу класичної генетики. По-перше, всі
ознаки не передаються безпосередньо від бать-
ків нащадкам. Нащадки успадковують певні
дискретні частинки, які несуть інформацію про
конкретні ознаки і беруть участь у формуванні
відповідних ознак. На той час Грегор Мендель
назвав їх «факторами», а нині вони відомі як
«гени». По-друге, кожен індивід має по дві ко-
пії кожного виду таких частинок спадковості,
тобто генів, і вони можуть бути як однаковими,
так і відрізнятися одна від одної. Тепер варіан-
ти гена, які визначають різні стани однієї й тієї
самої ознаки, називають алелями. Відповідно,
організми, які є носіями двох однакових але-
лів певного гена, називають гомозиготними за
цим геном, а ті, що несуть різні алелі — гетеро-
зиготними.
Два алелі одного гена не впливають один на
одного, вони не можуть модифікувати один
одного чи зливатися, залишаючись, як вислов-
лювався Мендель, «незабрудненими». Під час
утворення статевих клітин (гамет), кожна з
них отримує лише одну з двох наявних у сома-
тичних клітинах «чисту» копію кожного гена.
Такий розподіл відбувається рівномірно: 50 %
гамет гетерозиготного за певним геном орга-
нізму нестимуть один алель, а 50 % — інший.
Цей принцип називають ще правилом (зако-
ном) чистоти гамет. Запліднення відбувається
випадковим чином, тобто гамети комбінують-
ся між собою незалежно від того, які саме алелі
вони несуть.
Отже, Грегор Мендель, проаналізувавши
успадкування ознак у гороху, виявив законо-
мірності домінування, а потім і розщеплення.
Після цього він проаналізував кількісні зако-
номірності розщеплення для рослин, які різ-
нилися за одною, двома та трьома ознаками, і
нарешті вивів формули для будь-яких схрещу-
Грегор Мендель серед монахів абатства Святого Тома-
са. 1862 р.
32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (11)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Музей Грегора Менделя в Брно
вань. Ускладнюючи крок за кроком свої дослі-
дження, Грегор Мендель піднімався сходинка
за сходинкою до вершини своєї теорії — перед-
бачення принципів успадкування генетичного
матеріалу.
Результати своїх досліджень Грегор Мендель
доповів 8 березня 1865 р. на засіданні Брюнн-
ського товариства натуралістів, а наприкінці
наступного року конспект його доповіді було
опубліковано у черговому томі збірника праць
цього товариства під назвою «Досліди над рос-
линними гібридами» [5]. Цей том збірника по-
трапив до 120 університетських бібліотек сві-
ту. Сам Мендель замовив 40 окремих відбитків
своєї статті, з яких майже всі розіслав відомим
дослідникам-ботанікам, але його робота так і
не викликала інтересу у його сучасників.
Зробивши відкриття надзвичайної важ-
ливості, Грегор Мендель і сам спочатку був у
цьому переконаний. Однак згодом він зробив
кілька спроб підтвердити своє відкриття на
інших біологічних видах і провів з цією ме-
тою серію дослідів зі схрещування різновидів
нечуйвітру (Hieracium) — рослини родини ай-
стрових [6], а потім — зі схрещування різнови-
дів бджіл [7]. В обох випадках на нього чекало
трагічне розчарування: результати, отримані
на горосі, не підтверджувалися на інших ви-
дах. Причина цього полягала в тому, що меха-
нізми запліднення як нечуйвітру, так і бджіл,
мали свої особливості, ще не відомі тогочасній
науці, а в методах схрещування, якими корис-
тувався Мендель, ці особливості не врахову-
валися. Ще однією причиною того, що колеги
Менделя не зрозуміли його досліджень, а тому
й не оцінили їх, було те, що вчений випередив
свій час і застосував математику в біологічних
дослідженнях [8]. Ніхто до нього не робив та-
кого точного аналізу в біології.
Після обрання Грегора Менделя настояте-
лем монастиря у 1868 р. він більше не займався
біологічними дослідженнями. Лише на почат-
ку XX ст., з розвитком уявлень про гени і після
того як кілька інших вчених незалежно один
від одного заново відкрили вже виведені Мен-
делем закони успадкування, наукова спільно-
та усвідомила всю важливість зроблених ним
висновків. Тому далі варто навести спрощений
хронологічний ланцюжок, який ілюструє роз-
виток наукової думки від менделівських до-
слідів з горохом до сучасних здобутків генети-
ки — загальної генетики, геноміки [9] і навіть
синтетичної біології [10].
1869 р. — Фрідріх Мішер ізолював ДНК з
клітин крові і назвав цю субстанцію «нуклеїн»
[11];
1900 р. — Гуго де Фріз, Карл Корренс та Еріх
фон Чермак незалежно один від одного отри-
мали результати, аналогічні результатам Грего-
ра Менделя, і визначили їх як закони генетики
[12—14];
1902 р. — Вальтер Саттон і Теодор Бовері
сформулювали хромосомну теорію спадко-
вості, встановивши, що хромосоми відіграють
роль одиниць спадковості, які описував Грегор
Мендель [15—17];
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 11 33
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
1905 р. — Вільям Бейтсон уперше викорис-
тав термін «генетика» 2 на позначення науки
про спадковість та варіабельність [18, 19];
1911 р. — Томас Хант Морган встановив, що
гени локалізовані на хромосомах; він та його
колеги виявили також взаємозв’язок між гене-
тикою і стáттю [20, 21];
1944 р. — Освальд Евері, Колін Маклеод і
Маклін Маккарті експериментально довели,
що ДНК є носієм генетичної інформації [22];
25 квітня 1953 р. — Френсіс Крік, Джеймс
Ватсон, Моріс Вілкінс та Розалін Франклін
опублікували дослідження щодо структури
ДНК [23—25];
1966 р. — Маршалл Ніренберг з колегами
розшифрували генетичний код 3 [26];
1977 р. — Фредерік Сенгер, Алан Мексем та
Волтер Гілберт розробили новий метод секве-
нування ДНК [27, 28];
1983 р. — Керрі Малліс запропонував метод
ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), який
дозволяє швидко і недорого ампліфікувати по-
слідовності ДНК [29];
2000 р. — оголошено про секвенування геному
першої квіткової рослини — арабідопсису [30];
2001 р. — оголошено про секвенування гено-
му людини [31, 32];
2003 р. — завершено проєкт з розшифруван-
ня геному людини [33];
2010 р. — створено бактеріальну клітину із
синтетичним геномом [34];
2012 р. — Дженніфер Дудна та Еммануель
Шарпантьє використали для редагування гено-
му метод CRISP/Cas9, який дозволяє цілеспря-
мовано вносити зміни до структури ДНК [35];
2022 р. — описано повний геном людини [36].
З нагоди 200-річчя з дня народження Грего-
ра Менделя на нинішній рік було заплановано
багато цікавих заходів, значну частину яких на
цей час уже проведено. Зокрема, в м. Брно се-
ред низки святкових заходів на особливу ува-
гу заслуговувала довгоочікувана міжнародна
конференція з генетики, яка відбулася 20—23
2 https://exhibitions.lib.cam.ac.uk/linesofthought/
artifacts/naming-genetics/
3 https://profiles.nlm.nih.gov/spotlight/jj/catalog/
nlm:nlmuid-101584910X475-img
липня на місці абатства Святого Томаса, де
Мендель жив і проводив свої дослідження 4.
Інститут молекулярної біології рослин імені
Грегора Менделя Австрійської академії наук 5,
віддаючи данину інноваційним засобам кому-
нікації, відзначився встановленням монументу
у вигляді 7-метрової горошини на симпозіумі
на честь ювілею Менделя в Університеті при-
родних ресурсів і наук про життя (BOKU) у
Відні 6. Потім цю горошину перемістили на
площу перед входом до августинського абат-
ства у м. Брно. Фонд Грегора Менделя (Ні-
меччина) вшанує пам’ять ученого на церемонії
17 листопада 2022 р. в Берліні, в рамках якої
опікунська рада присудить премію Менделя
за інновації видатним ученим у галузі генети-
ки рослин 7. Цій визначній даті було присвя-
чено також редакційні статті і навіть цілі ви-
4 https://mendel.brno.cz/
5 https://www.oeaw.ac.at/gmi/home
6 https://gregormendel200.org/
7 https://www.gregor-mendel-stiftung.de/
Кімната в монастирі, де жив і працював Г. Мендель
34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (11)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
пуски провідних профільних журналів, таких
як Nature, Nature Genetics, Proceeding of the
National Academy of Sciences of the USA, Plant
Physiology, Plant Cell та ін.
Вчені НАН України працюють у різних
галузях генетики практично від часу засну-
вання Академії [37, 38]. Першими генетични-
ми дослідженнями у закладах Академії наук
України були роботи з каріології, зокрема з
вивчення морфології хромосом рослин. Цей
напрям було започатковано класичними до-
слідженнями Сергія Гавриловича Навашина у
період його діяльності на посаді професора у
Київському університеті в 1885—1915 рр., і на-
далі він розвивався в системі Академії наук за-
вдяки роботам його учнів та послідовників —
Г.А. Левітського, Л.М. Делоне, В.В. Фінна,
Я.С. Модилевського, В.І. Фаворського та ін.
С.Г. Навашина було обрано академіком ВУАН
у 1924 р. Він та його учні заклали в Україні су-
часну школу цитогенетики.
Вивчення теоретичних питань генетики,
власне генетичні дослідження, в Україні роз-
почалися у 20-х роках ХХ ст. [38]. У 1929 р.
у Києві при Академії наук з метою координа-
ції генетичних і селекційних досліджень було
створено комісію з експериментальної біології
і генетики. Очолив її обраний у 1922 р. академі-
ком ВУАН Іван Іванович Шмальгаузен; одним
із членів комісії був Микола Іванович Вавилов
(академік ВУАН з 1929 р.). Завдяки зусиллям
І.І. Шмальгаузена в Академії було сформовано
потужну школу генетиків-еволюціоністів.
Уже після сумнозвісної сесії ВАСГНІЛ
1948 р., коли офіційно було заборонено генети-
ку, Сергій Михайлович Гершензон, який пра-
цював тоді в Інституті зоології, почав вивчати
вірусні хвороби [38]. У дослідах з виділення
ДНК з вірусу ядерного поліедрозу китайської
дубової прядки у 1953 р. він першим у світі ви-
явив феномен самозбирання (відтворення) па-
тогенного вірусу з нуклеїнової кислоти і білка
[39]. С.М. Гершензон уперше продемонстрував
можливість трансдукції вірусами спадкових
властивостей у багатоклітинного організму —
прядки шовкової; раніше це явище було відо-
ме лише у мікроорганізмів. Пізніше, на почат-
ку 1960-х років, під час нетривалого періоду
роботи в Інституті мікробіології і вірусології
С.М. Гершензон у серії експериментів з віруса-
ми комах уперше у світі похитнув центральну
догму молекулярної генетики про передачу
генетичної інформації від ДНК до РНК [39].
Саме завдяки цим роботам С.М. Гершензону
вдалося отримати дані про можливість зворот-
ної транскрипції, але, на жаль, через недостат-
ні робочі можливості ці дослідження не було
завершено. Нобелівську премію 1975 р. за від-
криття ефекту зворотної транскрипції отрима-
ли американські дослідники Г. Темін і Д. Бал-
тімор [40, 41].
У післялисенківський період генетичні до-
слідження відновилися, і в 1973 р. в Академії
було створено Інститут молекулярної біології
і генетики. Його засновниками були відомі
українські вчені: вже згаданий С.М. Гершен-
зон, якого в 1976 р. було обрано академіком
АН УРСР; член-кореспондент АН УРСР Во-
Монумент на честь 200-річчя Грегора Менделя у ви-
гляді 7-метрової горошини
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 11 35
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
лодимир Павлович Зосимович і професор Пе-
тро Климентійович Шкварніков, які до того
розвивали дослідження з генетики та селекції
рослин в Інституті ботаніки; майбутній акаде-
мік АН УРСР Геннадій Харлампійович Мацу-
ка, який став першим директором новостворе-
ної установи (1973—2003).
Напрям з генетики та селекції рослин про-
довжив розвиватися в Інституті фізіології
рослин та генетики, до складу якого в 1986 р.
увійшли генетичні відділи Інституту моле-
кулярної біології і генетики. У 1990 р. на базі
відділення клітинної біології та інженерії Ін-
ституту ботаніки було організовано Інститут
клітинної біології та генетичної інженерії. А
вже у роки незалежності України було ство-
рено Інститут харчової біотехнології та гено-
міки НАН України, ядром якого став відділ
геноміки та молекулярної біотехнології Ін-
ституту клітинної біології та генетичної інже-
нерії НАН України.
Нині дослідження в різних галузях генетики
плідно розвиваються і в інших установах Ака-
демії, зокрема в Інституті біології клітини, На-
ціональному ботанічному саду ім. М.М. Гриш-
ка тощо.
Фахівці НАН України плідно співпрацю-
ють з провідними університетами, такими як
Київський національний університет імені Та-
раса Шевченка, Національний технічний уні-
верситет України «Київський політехнічний
інститут імені Ігоря Сікорського», Національ-
ний університет «Києво-Могилянська акаде-
мія», Національний університет біоресурсів
і природокористування України, викладають
студентам різні розділи генетики та започат-
ковують спільні програми з підготовки докто-
рів філософії. Для студентів Київського націо-
нального університету імені Тараса Шевченка,
які спеціалізуються в галузі генетики, біохімії,
молекулярної біології та біотехнології, розро-
блено єдиний у нашій країні курс з геноміки.
Також у післялисенківський період в Інсти-
туті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
під керівництвом члена-кореспондента НАН
України В.П. Зосимовича було започатковано
видання наукового збірника «Цитологія і гене-
тика» (1964), який незабаром, у 1967 р., пере-
творився на журнал [42, 43]. Сьогодні журнал
«Цитологія і генетика» (головний редактор —
академік НАН України Я.Б. Блюм) є одним з
найбільш рейтингових видань НАН України,
що входить до таких відомих наукометричних
баз даних, як Scopus та WoS [43, 44].
Важливу роль у координації та організації
генетичних досліджень в Україні, налагоджен-
ні та зміцненні наукових зв’язків і контактів як
серед учених України, так і між українськими
дослідниками та їхніми колегами з інших кра-
їн, відіграє Українське товариство генетиків і
селекціонерів ім. М.І. Вавилова (УТГіС), за-
сноване у 1967 р. [38]. Першим президентом
Товариства був професор П.К. Шкварніков.
За часів незалежності України його очолювали
також академік НАН України і НААН Укра-
їни О.О. Созінов та академік НАН України
В.В. Моргун, а з 2007 р. — член-кореспондент
НАН України В.А. Кунах. На початку 2022 р.
УТГіС налічувало близько 1200 членів,
об’єднаних у 23 регіональні відділення. Това-
риство щороку організовує міжнародні конфе-
ренції «Фактори експериментальної еволюції
організмів» і разом з Всеукраїнською асоціа-
цією біологів рослин відновило традицію про-
ведення симпозіумів «Геном рослин». Спільно
з Інститутом молекулярної біології і генетики
НАН України Товариство видає науково-прак-
тичний журнал «Вісник Українського товари-
ства генетиків і селекціонерів», а також збір-
ник наукових праць «Фактори експеримен-
тальної еволюції організмів».
Отже, нині, у «золотий вік» біології генети-
ка та суміжні біологічні дисципліни є надзви-
чайно важливими і потребують подальшого
розвитку в Україні. Зокрема, необхідно поси-
лити роль Академії у розвитку та координації
сучасних генетичних досліджень в нашій кра-
їні. НАН України вже порушувала питання
про створення геномного центру та ключових
лабораторій для дослідження геномів різної
складності організації — від мікроорганізмів,
рослин до геному людини. Важливим є також
подальше розширення співпраці установ НАН
України з кафедрами генетичного профілю
36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (11)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
провідних закладів вищої освіти, поглиблення
взаємодії з УТГіС, яке має глибоке академічне
підґрунтя, шляхом координації та спільного
розгляду питань щодо перспектив розвитку
сучасної генетики. Все це сприятиме не лише
активізації фундаментальних досліджень у
галузі генетики, а й інноваційному розвитку
сучасних біотехнологій, успішному впрова-
дженню та масштабуванню наукових розробок
українських вчених.
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТКРАТУРИ]
1. Iltis H. Gregor Johann Mendel. Leben, Werk und Wirkung. Berlin: Verlag Julius Springer, 1924.
2. Henig R.M. The monk in the garden: The lost and found genius of Gregor Mendel, the father of genetics. Boston: Hough-
ton Mifflin, 2000.
3. Klein J., Klein N. Solitude of a humble genius — Gregor Johann Mendel. Vol. 1. Formative years. Berlin: Springer, 2013.
https://doi.org/10.1007/978-3-642-35254-6
4. Opalko A.I. Personality of Gregor Mendel: myths and realities. The 150th anniversary of Mendel’s disclosure of his
results of «experiments on plant hybrids». Faktori eksperimental’noi evolucii organizmiv. 2015. 16: 13—20 (in Ukrai-
nian).
[Опалко А.І. Постать Грегора Менделя: міфи і реалії. До 150-річчя оприлюднення Грегором Менделем ре-
зультатів «Дослідів над рослинними гібридами». Фактори експериментальної еволюції організмів. 2015. Т. 16.
С. 13—20.]
5. Mendel G. Versuche über Pflanzen-Hybriden. Verhandlungen des Naturforschenden Vereins zu Brünn. 1866. 4: 3—47.
https://doi.org/10.5962/bhl.title.61004
6. Nogler G.A. The lesser-known Mendel: his experiments on Hieracium. Genetics. 2006. 172(1): 1—6. https://doi.
org/10.1093/genetics/172.1.1
7. Vecerek O. Johann Gregor Mendel as a beekeeper. Bee World. 1965. 46(3): 86—96. https://doi.org/10.1080/000577
2X.1965.11095345
8. Vyskot B., Siroky J. Bicentennial of Gregor Johann Mendel’s birth: Mendel’s work still addresses geneticists in 2022.
Front. Plant Sci. 2022. 13: 969745. https://doi.org/10.3389/fpls.2022.969745
9. Sussmilch F.C., Ross J.J., Reid J.B. Mendel: from genes to genome. Plant Physiol. 2022. kiac424. https://doi.org/
10.1093/plphys/kiac424
10. McEuen P., Dekker C. Synthesizing the future. ACS Chem. Biol. 2008. 3(1): 10—12.
11. Dahm R. Friedrich Miescher and the discovery of DNA. Dev. Biol. 2005. 278(2): 274—288. https://doi.org/10.1016/j.
ydbio.2004.11.028
12. Correns C.G. Mendel‘s Regel über das Verhalten der Nachkommenschaft der Rassenbastarde. Berichte der Deutschen
Botanischen Gesellschaft. 1900. 18: 158—168.
13. de Vries H. Sur la loi de disjonction des hybrides. Comptes rendus de l’Acad. des sc. Paris. 1900. 130(13): 845—847.
14. Tschermak E. Uber Kunstliche Kreizung bei Pisum sativum. Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft. 1900.
18: 232—239.
15. Boveri T. Über mehrpolige Mitosen als Mittel zur Analyse des Zellkerns. Verh. Phys. Med. Gesellschaft Würzburg.
1902. 35: 67—90.
16. Sutton W.S. On the morphology of the chromoso group in Brachystola magna. The Biological Bulletin. 1902. 4(1):
24—39. https://doi.org/10.2307/1535510
17. Sutton W.S. The chromosomes in heredity. The Biological Bulletin. 1903. 4(5): 231—250. https://doi.org/10.2307/
1535741
18. Bateson W. The progress of genetic research. In: Wilks W. (ed.) Report of the Third International Conference 1906 on
Genetics. London, England: Royal Horticultural Society, 1906. P. 90—97.
19. Bateson W. The progress of genetics since the rediscovery of Mendel’s papers. Progr. Res. Bot. 1906. 1: 368—418.
20. Morgan T.H. Chromosomes and associative inheritance. Science. 1911. 34(880): 636—638. https://doi.org/10.1126/
science.34.880.63
21. Morgan T.H. Sex-limited inheritance in Drosophila. Science. 1910. 32(812): 120—122. https://doi.org/10.1126/sci-
ence.32.812.120
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 11 37
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
22. Avery O.T., MacLeod C.M., McCarty M. Studies on the chemical nature of the substance inducing transformation of
pneumococcal types — induction of transformation by a desoxyribonucleic acid fraction isolated from Pneumococcus
type III. J. Exp. Med. 1944. 79(2): 137—158. https://doi.org/10.1084/jem.79.2.137
23. Watson J., Crick F. Molecular structure of nucleic acids: a structure for deoxyribose nucleic acid. Nature. 1953.
171(4356): 737—738. https://doi.org/10.1038/171737a0
24. Wilkins M.H., Stokes A.R., Wilson H.R. Molecular structure of deoxypentose nucleic acids. Nature. 1953. 171(4356):
738—740. https://doi.org/10.1038/171738a0
25. Franklin R.E., Gosling R.G. Molecular configuration in sodium thymonucleate. Nature. 1953. 171(4356): 740—741.
https://doi.org/10.1038/171740a0
26. Nirenberg M. Historical review: Deciphering the genetic code — a personal account. Trends Biochem. Sci. 2004. 29(1):
46—54. https://doi.org/10.1016/j.tibs.2003.11.009
27. Sanger F., Nicklen S., Coulson A.R. DNA sequencing with chain-terminating inhibitors. Proc. Natl. Acad. Sci. USA.
1977. 74(12): 5463—5467. https://doi.org/10.1073/pnas.74.12.5463
28. Maxam A., Gilbert W. A new method for sequencing DNA. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 1977. 74(2): 560—564. https://
doi.org/10.1073/pnas.74.2.560
29. Mullis K.B. The unusual origin of the polymerase chain reaction. Scientific American. 1990. 262(4): 56—61. https://
doi.org/10.1038/scientificamerican0490-56
30. The Arabidopsis Genome Initiative. Analysis of the genome sequence of the flowering plant Arabidopsis thaliana.
Nature. 2000. 408: 796—815. https://doi.org/10.1038/35048692
31. International Human Genome Sequencing Consortium. Initial sequencing and analysis of the human genome. Na-
ture. 2001. 409: 860—921. https://doi.org/10.1038/35057062
32. Venter J.C. et al. The sequence of the human genome. Science. 2001. 291(5507): 1304—1351. https://doi.org/10.1126/
science.1058040
33. Powledge T.M. Human genome project completed. Genome Biol. 2003. 4: spotlight-20030415-01. https://doi.
org/10.1186/gb-spotlight-20030415-01
34. Gibson D.G. et al. Creation of a bacterial cell controlled by a chemically synthesized genome. Science. 2010. 329(5987):
52—56. https://doi.org/10.1126/science.1190719
35. Jinek M., Chilynksi K., Fonfara I., Hauer M., Doudna J., Charpentier E. A programmable dual-RNA-guided DNA
endonuclease in adaptive bacterial immunity. Science. 2012. 337(6069): 816—821. https://doi.org/10.1126/sci-
ence.1225829
36. Nurk S. et al. The complete sequence of a human genome. Science. 2022. 376(6588): 44—53. https://doi.org/10.1126/
science.abj698
37. Golda D.M. Henetyka. Istoriia. Vidkryttia. Personalii. Terminy (Genetics. History. Discoveries. Personalities. Terms).
Kyiv: Fitоsociocentr, 2004 (in Ukrainian).
[Голда Д.М. Генетика. Історія. Відкриття. Персоналії. Терміни. Київ: Фітосоціоцентр, 2004.]
38. Kunakh V.A. Rozvytok genetyky v Natsionalnii akademii nauk Ukrainy. Do 90-richchia vid chasu zasnuvannia Ukrains-
koi akademii nauk (Development of genetics at the National Academy of Sciences of Ukraine. To the 90th anniversary of
the founding of the Ukrainian Academy of Sciences). Kyiv: Akademperiodyka, 2009 (in Ukrainian).
[Кунах В.А. Розвиток генетики в Національній академії наук України. До 90-річчя від часу заснування Української
академії наук. Київ: Академперіодика, 2009.]
39. Malyuta S. Three whales of Academician Gershenzon. Tsitologiia i genetika. 2017. 51(2): 14—18 (in Ukrainian).
[Малюта С. Три кити академіка Гершензона. Цитологія і генетика. 2017. Т. 51, № 2. C. 14—18].
40. Temin H.M., Mizutani S. RNA-dependent DNA polymerase in virions of Rous sarcoma virus. Nature. 1970. 226(5252):
1211—1213. https://doi.org/10.1038/2261211a0
41. Baltimore D. RNA-dependent DNA polymerase in virions of RNA tumour viruses. Nature. 1970. 226(5252): 1209—
1211. https://doi.org/10.1038/2261209a0
42. Kordyum E.L. Cytology and genetics: Сollection of papers. Tsitologiia i genetika. 2017. 51(2): 12—13 (in Russian).
[Кордюм Е.Л. Сборник «Цитология и генетика». Цитологія і генетика. 2017. Т. 51, № 2. C. 12—13].
43. Kunakh V.A. 50 years to our journal! Tsitologiia i genetika. 2017. 51(2): 9—11 (in Ukrainian).
[Кунах В.А. Нашому журналу — 50 років! Цитологія і генетика. 2017. Т. 51, № 2. C. 9—11.]
44. Blume Y.B. Double helix of the journal Cytology and Genetics: 50 years later. Cytology and Genetics. 2017. 51(2):
83—86. https://doi.org/10.3103/S0095452717020098
38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (11)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Yaroslav B. Blume
Institute of Food Biotechnology and Genomics
of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7078-7548
GREGOR MENDEL AND HIS ROLE IN THE DEVELOPMENT
OF GENETIC SCIENCE: TO THE 200TH ANNIVERSARY OF HIS BIRTH
According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine,
September 21, 2022
The report is devoted to the 200th anniversary of the birth of Gregor Johann Mendel (1822-1884), the founder of mod-
ern genetics. It is emphasized that Gregor Mendel's scientific heritage is of unique importance and has acquired a new
meaning and practical embodiment in various branches of this science: from general genetics to genomics and synthetic
biology. The formation and development of genetics in the NAS of Ukraine is briefly described.
Keywords: Gregor Mendel, genetics, Mendel's laws, scientific heritage.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187849 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:34:35Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Блюм, Я.Б. 2023-01-29T18:17:32Z 2023-01-29T18:17:32Z 2022 Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) / Я.Б. Блюм // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 11. — С. 29-38. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.11.029 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187849 Доповідь присвячено 200-річчю від дня народження засновника сучасної генетики Грегора Йоганна Менделя (1822—1884). Підкреслено непересічне значення наукової спадщини Грегора Менделя, яка набула нового звучання і практичного втілення у різних галузях цієї науки: від загальної генетики до геноміки та синтетичної біології. Коротко описано становлення та розвиток генетики в Національній академії наук України. The report is devoted to the 200th anniversary of the birth of Gregor Johann Mendel (1822-1884), the founder of modern genetics. It is emphasized that Gregor Mendel's scientific heritage is of unique importance and has acquired a new meaning and practical embodiment in various branches of this science: from general genetics to genomics and synthetic biology. The formation and development of genetics in the NAS of Ukraine is briefly described. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) Gregor Mendel and his role in the development of genetic science: to the 200th anniversary of his birth (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, September 21, 2022) Article published earlier |
| spellingShingle | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) Блюм, Я.Б. З кафедри Президії НАН України |
| title | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) |
| title_alt | Gregor Mendel and his role in the development of genetic science: to the 200th anniversary of his birth (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, September 21, 2022) |
| title_full | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) |
| title_fullStr | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) |
| title_full_unstemmed | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) |
| title_short | Грегор Мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 21 вересня 2022 р.) |
| title_sort | грегор мендель і його роль у розвитку генетичної науки: до 200-річчя від дня народження (за матеріалами доповіді на засіданні президії нан україни 21 вересня 2022 р.) |
| topic | З кафедри Президії НАН України |
| topic_facet | З кафедри Президії НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187849 |
| work_keys_str_mv | AT blûmâb gregormendelʹíiogorolʹurozvitkugenetičnoínaukido200ríččâvíddnânarodžennâzamateríalamidopovídínazasídanníprezidíínanukraíni21veresnâ2022r AT blûmâb gregormendelandhisroleinthedevelopmentofgeneticsciencetothe200thanniversaryofhisbirthaccordingtothematerialsofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukraineseptember212022 |