Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору
У статті запропоновано лінгвостилістичний аналіз образів «місто» і «село» як фрагментів чорнобильського простору. Окрему увагу звернено на епітетне моделювання обра- зів. Зокрема, встановлено, що родові номінації місто, село, а також назви конкретних населених пунктів, які найбільше постраждали...
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187963 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору / І. Гоцинець // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 75–85. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187963 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гоцинець, І. 2023-02-07T14:23:31Z 2023-02-07T14:23:31Z 2021 Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору / І. Гоцинець // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 75–85. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0201-419X DOI: doi.org/10.37919/0201-419X-2021.94.6 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187963 811.161.2’42 У статті запропоновано лінгвостилістичний аналіз образів «місто» і «село» як фрагментів чорнобильського простору. Окрему увагу звернено на епітетне моделювання обра- зів. Зокрема, встановлено, що родові номінації місто, село, а також назви конкретних населених пунктів, які найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС, послідовно поєднуються з негативно-оцінними епітетами безлюдний, малолюдний, порожній, спорожнілий, покинутий, мертвий, недоглянутий, осиротілий, які вербалізують семантику ‘відсутність життя’, ‘завмирання життя’, ‘безлюддя’. Відзначено стилістичну актуальність означень заражене, приречене, неперспективне – як епітетних характеристик поставарійних населених пунктів. У контексті розгляду механізмів асоціативно-семантичного розвитку мотиву «покинуті, мертві міста і села у зоні відчуження» відзначено текстотвірну вагомість негативно-оцінних образів із семою ‘тиша’, модальних слів нема, немає, заперечних займенників та прислівників (ніхто, нікого, нікому, ніде), дієслівних конструкцій із заперечними частками не та ні, конструкцій із прийменником без. Images of cities and villages for which the consequences of the Chornobyl explosion became the most tangible are outlined in Ukrainian artistic discourse with documentary authenticity. These descriptions exacerbate emotionality, the tone of tragedy, and sometimes apocalyptic coloration. The general nominations city, village, as well as the names of specific settlements that have suffered the most from the Chоrnobyl accident, are consistently combined with the negative epithets deserted, sparsely populated, empty, empty, abandoned, dead, neglected, orphaned. Verbalizing the semantics of ‘lack of life’, ‘fading of life’, ‘desolation’, they depict and assess the state of towns and villages after the accident, in particular in connection with the situation of mass evacuation of residents. The expressiveness of the description is intensified by the definitions of abandoned, neglected, orphaned. The overall picture of desolation is visually complemented by images of looted homes, wild pets, overgrown fields and gardens. The verbal image of a radiation-infected town / village is especially relevant for the texts of fiction and non-fiction. The authors quite motivatedly characterize post-accident cities with the help of epithets infected, doomed, unpromising. The associative-semantic deepening of the motif “abandoned, dead towns and villages in the exclusion zone” is provided by negative-evaluation images with the seed ‘silence’. In the linguistic portraitl of empty, uninhabited towns and villages, modal words no, no, negative pronouns and adverbs (nobody, nowhere) and verb constructions with negative particles no and no, constructions with a preposition without perform an important text-forming function. Indicative aspect of the description - the space above the city, the sky. This is objectively motivated by the artistic reflection of the fact that the cloud of radioactive contamination formed as a result of the explosion rose up, covering Chоrnobyl and Pripyat. The tension of the «ground» atmosphere in Pripyat and Chernobyl is described by verbs and verb compounds with the seeds ‘intensive traffic’, which metaphorize the intensity of traffic – to take off, snatch, race, fly, tear / jerk, jump. Together, they create a cinematic description characteristic of chronicle-documentary prose. This is facilitated by verbs with the seeds ‘to move quickly’, ‘to stop suddenly’, ‘to start moving suddenly’. uk Інститут української мови НАН України Культура слова Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору Images of the city and the villiage as fragments of the lingual description of Chornobyl space Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору |
| spellingShingle |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору Гоцинець, І. Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь |
| title_short |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору |
| title_full |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору |
| title_fullStr |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору |
| title_full_unstemmed |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору |
| title_sort |
образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору |
| author |
Гоцинець, І. |
| author_facet |
Гоцинець, І. |
| topic |
Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь |
| topic_facet |
Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Images of the city and the villiage as fragments of the lingual description of Chornobyl space |
| description |
У статті запропоновано лінгвостилістичний аналіз образів «місто» і «село» як фрагментів чорнобильського простору.
Окрему увагу звернено на епітетне моделювання обра-
зів. Зокрема, встановлено, що родові номінації місто, село,
а також назви конкретних населених пунктів, які найбільше
постраждали від аварії на ЧАЕС, послідовно поєднуються з
негативно-оцінними епітетами безлюдний, малолюдний, порожній, спорожнілий, покинутий, мертвий, недоглянутий,
осиротілий, які вербалізують семантику ‘відсутність життя’, ‘завмирання життя’, ‘безлюддя’. Відзначено стилістичну актуальність означень заражене, приречене, неперспективне – як епітетних характеристик поставарійних населених пунктів.
У контексті розгляду механізмів асоціативно-семантичного розвитку мотиву «покинуті, мертві міста і села у зоні
відчуження» відзначено текстотвірну вагомість негативно-оцінних образів із семою ‘тиша’, модальних слів нема, немає,
заперечних займенників та прислівників (ніхто, нікого, нікому,
ніде), дієслівних конструкцій із заперечними частками не та ні, конструкцій із прийменником без.
Images of cities and villages for which the consequences of
the Chornobyl explosion became the most tangible are outlined in
Ukrainian artistic discourse with documentary authenticity. These
descriptions exacerbate emotionality, the tone of tragedy, and
sometimes apocalyptic coloration.
The general nominations city, village, as well as the names of
specific settlements that have suffered the most from the Chоrnobyl
accident, are consistently combined with the negative epithets
deserted, sparsely populated, empty, empty, abandoned, dead,
neglected, orphaned. Verbalizing the semantics of ‘lack of life’,
‘fading of life’, ‘desolation’, they depict and assess the state of
towns and villages after the accident, in particular in connection
with the situation of mass evacuation of residents.
The expressiveness of the description is intensified by the
definitions of abandoned, neglected, orphaned. The overall picture
of desolation is visually complemented by images of looted homes,
wild pets, overgrown fields and gardens.
The verbal image of a radiation-infected town / village is
especially relevant for the texts of fiction and non-fiction. The
authors quite motivatedly characterize post-accident cities with the
help of epithets infected, doomed, unpromising.
The associative-semantic deepening of the motif “abandoned,
dead towns and villages in the exclusion zone” is provided by
negative-evaluation images with the seed ‘silence’.
In the linguistic portraitl of empty, uninhabited towns and
villages, modal words no, no, negative pronouns and adverbs
(nobody, nowhere) and verb constructions with negative particles
no and no, constructions with a preposition without perform an
important text-forming function.
Indicative aspect of the description - the space above the city,
the sky. This is objectively motivated by the artistic reflection of the
fact that the cloud of radioactive contamination formed as a result
of the explosion rose up, covering Chоrnobyl and Pripyat.
The tension of the «ground» atmosphere in Pripyat and
Chernobyl is described by verbs and verb compounds with the
seeds ‘intensive traffic’, which metaphorize the intensity of traffic –
to take off, snatch, race, fly, tear / jerk, jump. Together, they create
a cinematic description characteristic of chronicle-documentary
prose. This is facilitated by verbs with the seeds ‘to move quickly’,
‘to stop suddenly’, ‘to start moving suddenly’.
|
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187963 |
| citation_txt |
Образи «місто» і «село» як фрагменти мовоопису чорнобильського простору / І. Гоцинець // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 75–85. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gocinecʹí obrazimístoíseloâkfragmentimovoopisučornobilʹsʹkogoprostoru AT gocinecʹí imagesofthecityandthevilliageasfragmentsofthelingualdescriptionofchornobylspace |
| first_indexed |
2025-11-25T23:55:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:55:40Z |
| _version_ |
1850590854096355328 |
| fulltext |
Культура слова №94’ 2021
МІСТО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: ПЕРЕГУК ПОКОЛІНЬ 75
https://doi.org/10.37919/0201-419X-2021.94.6
УДК 811.161.2’42
ОБРАЗИ «МІСТО» І «СЕЛО» ЯК ФРАГМЕНТИ
МОВООПИСУ ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО
ПРОСТОРУ
ГОЦИНЕЦЬ
Ірина Львівна,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри методики
викладання іноземної мови
Дрогобицького державного
педагогічного університету імені
Івана Франка,
вул. Івана Франка, 24, м. Дро го-
бич, 82100;
E-mail: hotsynets@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-
0002-8201-2712
Iryna
HOTSYNETS,
PhD (Philology), Associate professor
of Pedagogic and Methodology
of Teaching Foreign Languages
Department,
Drohobych Ivan Franko State
Pedagogical University
24, Ivan Franko st, 24, Drohobych,
82100, Ukraine;
E-mail: hotsynets@ukr.net
У статті запропоновано лінгвостилістичний аналіз обра-
зів «місто» і «село» як фрагментів чорнобильського простору.
Окрему увагу звернено на епітетне моделювання обра-
зів. Зокрема, встановлено, що родові номінації місто, село,
а також назви конкретних населених пунктів, які найбільше
постраждали від аварії на ЧАЕС, послідовно поєднуються з
негативно-оцінними епітетами безлюдний, малолюдний, по-
рожній, спорожнілий, покинутий, мертвий, недоглянутий,
осиротілий, які вербалізують семантику ‘відсутність жит-
тя’, ‘завмирання життя’, ‘безлюддя’. Відзначено стилістич-
ну актуальність означень заражене, приречене, неперспек-
тивне – як епітетних характеристик поставарійних населе-
них пунктів.
У контексті розгляду механізмів асоціативно-семантич-
ного розвитку мотиву «покинуті, мертві міста і села у зоні
відчуження» відзначено текстотвірну вагомість негативно-
оцінних образів із семою ‘тиша’, модальних слів нема, немає,
заперечних займенників та прислівників (ніхто, нікого, нікому,
ніде), дієслівних конструкцій із заперечними частками не та
ні, конструкцій із прийменником без.
Культура слова №94’ 2021
76 ГОЦИНЕЦЬ Ірина
Ключові слова: чорнобильський дискурс, чорнобильський
словник, образ «місто», образ «село», епітет, метафора,
аксіо логічний зміст, негативна оцінність.
В українс ькому художньому дискурсі (в його поетичному
і прозовому різновидах) із документальною достовірністю
окреслено образи міст (Чорнобиль, Прип’ять) і сіл (Копачі,
Терехи), для яких наслідки вибуху на ЧАЕС стали найвідчутні-
шими, рівень радіоактивного забруднення виявився найвищим,
а тому вони потрапили в зону відчуження [див., наприклад, Го-
цинець 2010]. Дослідження контекстної лексичної й асоціатив-
но-семантичної валентності відповідних назв дають підстави
констатувати, що «розширення семантичної структури номіна-
ції передбачає реалізацію її новітніх парадигматичних зв’язків
як на рівні узусу, так і в системі поетичного дискурсу» [Сюта
2007: 44].
У поетичній мові відбито й таку особливість, як миттєва по-
пуляризація назви Чорнобиль – невеликого міста, про яке до
трагічної ночі 26 квітня 1986 р. знали навіть не всі мешканці
України: Слави, слави, слави! – урочисті, / Тихі, дивні, радісні й
сумні. / На землі жило маленьке місто, / З іменем прослави по-
линів (С. Кузьменко). У проілюстрованому фрагменті засвідче-
но етимологізацію топоніма Чорнобиль через його кореляцію
з назвою полин (пор.: чорнобиль – «багаторічна трав’яниста
рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину» [СУМ
ХІ: 356]). Поглиблення цієї поетичної етимології розвивається
в напрямку інтертекстуалізації через апеляцію до тексту Біблії:
Раптом зразу в пелену туману чорнобиллям чорним на Чорно-
биль / Впало Одкровення Іоанна (Л. Вишеславський).
Варто наголосити також на «вписаності» образів чорно-
бильських міст у семантичне поле «пам’ять», зокрема «націо-
нальна пам’ять»: Двадцять шосте квітня – це траурна дата. /
Не забудуть ні Прип’ять її, ні Чорнобиль, / Як на всю Украї-
ну четвертий реактор / чорним вибухом атомні кинув хво-
роби (О. Бурлака).
Будь-який опис фрагмента чорнобильського простору (міс-
та, села або ж фрагмента природного ландшафту) – апріорі екс-
пресивно конотований. Загострена емоційність, тональність
трагізму, апокаліптичне забарвлення невід’ємно супроводять
пейзажні описи поставарійної природи, загальної ситуації і по-
ведінки людей на вулицях Чорнобиля і Прип’яті, у навколиш-
Культура слова №94’ 2021
МІСТО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: ПЕРЕГУК ПОКОЛІНЬ 77
ніх до них селах. Показовими з цього погляду є характерні і
для поетичних, і для прозових художньо-документальних тек-
стів образні узагальнення ситуації, коли недостатня поінфор-
мованість про суть та масштаби трагедії викликали в людей
страх, паніку. Цю семантику вербалізують негативно-оцінні
образи чутки, олжа, пересуди, здогадки, припущення, тривога,
страх. Пор.: Спить Чорнобиль, приспаний олжею, / Як в гіп-
нозі: велено – і спить (І. Гнатюк); Чорні пересуди, здогадки й
припущення блукали містом, мов зграя роздрочених шакалів
(А. Михайленко). Ця образотвірна закономірність поширюється
і на образ Києва, що на після вибуху, як відомо, теж був накри-
тий радіоактивною хмарою: А колеса намотують смуток – 0
/ пил дороги – дороги – дороги... / І гуляє по Києву чуток – /
невідомості, страху, тривоги (С. Йовенко).
Стани масової паніки, всеохопного страху людей, зумовле-
ного трагічною невідомістю, візуалізовані в химероморфних,
хтонічних номінаціях привид, примара, нетутешнє свічадо,
що їх об’єднує сема ‘загроза, небезпека’ та негативна експре-
сія: Неначе привид у вікні, / Стоїть Чорнобиль перед нами
(І. Гнатюк); І височить Чорнобиль, як примара, / Як місто-
привид, лігво сатани / І, мабуть, не одна ще чорна хмара /
Посіє смерть (В. Бутрім). Порівняймо асоціативно ускладне-
ний химероморфний образ у мовостилі Б. Олійника: І тільки
над Прип’яттю, дужо і владно, / Якесь нетутешнє вставало
свічадо, / І сяйво його пробивалось уперто / Крізь темінь і кри-
ла, во злобі простерті, / І лики якісь, як сузір’я, вогніли / І їх
було шість... / І мене – осінило!
Родові номінації місто, село, а також назви конкретних міст
і сіл, які найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС, послідов-
но поєднуються з негативно-оцінними епітетами безлюдний,
малолюдний, порожній, спорожнілий, покинутий, мертвий,
недоглянутий, осиротілий. Вони не тільки описують, змальо-
вують, а насамперед оцінюють стан міст і сіл після аварії, коли
з них примусово і терміново були евакуйовані мешканці, а самі
населені пункти набули статусу відчужених у межах 30-кіло-
метрової зони.
Найбільш функціонально навантажені означення в художніх
і художньо-документальних описах чорнобильських міст і сіл –
прикметники із семою ‘відсутність ознак життя’ – безлюдний,
малолюдний, порожній, спорожнілий, покинутий, пор.: З болем
і тяжким серцем в’їжджають міліціонери в безлюдне село
Культура слова №94’ 2021
78 ГОЦИНЕЦЬ Ірина
(В. Трегубов); А близько ж – яблуні квітнуть! / В Копачах, без-
людних, лужних (С. Йовенко); Земля древлян – то Прип’ять –
смерті лоно / безлюдне місце на пекельнім тлі (В. Бутрім);
В безлюднім Страхоліссі під Чорнобилем / Ми назбира-
ли атомних грибів (Д. Кулиняк); А втім, ні: малолюдні села,
ніде – жодної дитини (А. Михайленко); В Прип’яті порож-
ній Соловей-Розбійник, / Як вибійник ночі, сам-один живе. / Він
не мрець-покійник і не чародійник, / Він живе, і тьохкає, і за
душу рве (І. Драч); Порожні чорнобильські села / Волають в
німі небеса (В. Камінчук); І ніч прийшла в порожню зону. / За-
куталися в темінь Терехи (Л. Горлач); Приїхали в Прип’ять –
вже спорожніле місто (Ю. Щербак); У спорожнілому від
жителів Чорнобилі йому тимчасово навіть відвели кімнату –
під корпункт (І. Малишевський); Тепер хочу побачити <…> по-
кинуті оселі, які вчора стояли обіч дороги (А. Михайленко);
Минаємо покинуті будинки, зарослі сади й городи (А. Михай-
ленко). Властиву епітетам негативну оцінність увиразнюють но-
сії семи ‘смерть’ (мертвий, мрець-покійник, смерті лоно), екс-
пресивно марковані мікроообрази (пекельне тло, тяжке серце,
біль), дієслівні метафори інтенсивної семантики (волають в німі
небеса, душу рвуть, ніч прийшла, закуталися в темінь).
Майже фотографічно достовірну загальну картину спусті-
лих міст переконливо доповнюють описи спорожнілих, зачи-
нених наглухо або навпаки, незамкнених будинків, установ,
крамниць (вимерлі коридори, спорожнілі кабінети, порожні кі-
нотеатри, незачинені двері під’їздів, замки на дверях), картини
безладу в приміщеннях, зумовленого поспішним, а часто й па-
нічним від’їздом людей (розкидані на підлозі папери, відімкну-
ті сейфи, купи порожніх пляшок). Своєрідною експресивною
кульмінацією таких описів можна вважати мікрообрази поки-
нутих напризволяще, забутих у поспіху або ж знепотрібнілих
дитячих речей (порожні дитячі гойдалки, поіржавілі гірки).
У розглядуваних поетичних і прозових текстах вони є своєрід-
ними стрижнями експресивних панорамних показів ситуацій у
поставарійних містах: громаддя безлюдних будинків, замки на
дверях магазинів, установ, <…> полишені велосипедики, по-
взунки на балконній шворці (В. Яворівський); Ми ходили з ним
вимерлими коридорами, зазирали до спорожнілих кабінетів
(Ю. Щербак); Скриплять і незачинені двері під’їздів. Пону-
рі, кволі ворони сидять на бильцях балконів (В. Яворівський);
Порожні кінотеатри (А. Михайленко).
Культура слова №94’ 2021
МІСТО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: ПЕРЕГУК ПОКОЛІНЬ 79
Прикметна ознака спустілого міста -- відсутність дітей.
Вона набуває максимально експресивно загостреного мета-
форичного вияву: Місто без дітей – мов рік без весни, мов
земля без квітів (А. Михайленко). Пор. також вербалізацію се-
мантики ‘відсутність життя’, ‘завмирання життя’, ‘безлюддя’ у
дієслівно-іменникових і дієслівно-займенникових конструкці-
ях: Завмерло веселе розмальоване оглядове колесо і нікого не
піднімає вгору (А. Михайленко); Поніміли села і причали / Де
стояв реактор-саркофаг (І. Гнатюк).
Експресивність змалювання безлюдних подвір’їв, будинків
інтенсифікують синонімічні до розглянутого вище означення
покинутий епітети недоглянутий, осиротілий, які в описах
чорнобильських міст і сіл стають контекстуальними синоніма-
ми: Все виглядає недоглянутим, осиротілим – подвір’я, сади,
городи (А. Михайленко); Стоять осиротілі хати, / Ніхто по
вулиці не йде... / Зозулі не хочеться кувати (А. Камінчук).
Загальну картину запустіння візуально доповнюють обра-
зи пограбованих осель, здичавілих домашніх тварин, зарос-
лих бур’янами полів та городів: Минаємо покинуті будинки,
зарослі бур’янами сади й городи (А. Михайленко); Забита
криниця. Бур’яни вигналися, заступили вікна. На гноїщі гре-
буться мляві, очманілі кури (В. Яворівський); Ферма обросла
бур’янами, мов сільський дядько щетиною (А. Михайленко);
Лугом бродять здичавілі коні / Ліг туман. Чорнобиля не ви-
дно. / Горобці цвірінькають у зоні / Та ворона каркає обридно
(А. Камінчук); Стриножують ледь здичавілих коней, / і душі
випасають в самоті / про скрині пограбовані, ікони / про речі
не коштовні й золоті (І. Іов); Де в бур’янах, що понад стріхи /
Гарчать здичавілі коти (В. Бровченко).
Українській словесній традиції відповідає опис трагіч-
ного вигляду покинутих людських домівок через уведення
в структуру художнього висловлення мовно-психологічного
образу темних, неосвітлених або вибитих вікон як сліпих, а
осель – як осліплених, невидющих: З болем і тяжким серцем
в’їжджають міліціонери в <…> село, де дивляться на них
темні вікна наглухо зачинених будинків (В. Трегубов); Село
Черевач – порожнє. Вікна невидющо дивляться у світ, ніби
мертва людина, якій нікому закрити очі (А. Михайленко); По-
кинуті оселі <…> стояли обіч дороги сліпими похмурими
копицями (А. Михайленко). Порівняймо вербалізацію ознаки
‘покинутий’ в розгорнутій антропоморфній метафорі осліпле-
Культура слова №94’ 2021
80 ГОЦИНЕЦЬ Ірина
ні хати сивіють: Чому це зозулі німіють? / І мруть на папері
рядки... / Осліплені хати сивіють / Чорніють вишневі садки
(А. Камінчук). Загальний образ занедбаності, запустіння, крім
розглядуваного образу темних вікон, візуально доповнює й екс-
пресивно увиразнює також метафора чорніють вишневі садки.
Стилістично навантаженим у мовоописах чорнобильських
міст і сіл, а також їх найближчого природного довкілля стає
прийом ампліфікації образів з епітетом мертвий: «Зона Чорно-
биль...» – там мертва земля, / Мертві оселі, діброви, / Мерт-
ві багаті родючі поля, / Стихла там пісня і слово (О. Лань);
Лиш згодом усвідомлюємо гірку істину: і ліс, і місто, і озе-
ро – мертві (А. Михайленко); Машини на дорозі... Комбайни
в полі... Копиці сіна... Перестиглі жита... Прив’ялі картоплі...
Все – мертве, вже не життя, хоч ще й не тлін (А. Михай-
ленко); Трагічну мертву Прип’ять? В штрихах? / Узяту під
кутом мистецьким зору? / І згодом виспівать у віршах страх, /
посіять безнадію? (С. Йовенко); Німий Чорнобиль – справжня
мертва зона. / Єдине мертве місто на землі (В. Бутрім); Мені
довго, а може, завжди снитимуться мертві села і мертва
білокам’яна Прип’ять (А. Михайленко); І ніч прийшла в по-
рожню мертву зону./ Закуталися в темінь Терехи (Л. Горлач).
Змалювання мертвих, порожніх, безлюдних міст і сіл безпо-
середньо пов’язане з інтенсивним розвитком мотиву примусо-
вої евакуації населення, виселення людей із зони радіоактивно-
го забруднення. Одне з його художніх втілень репрезентоване в
мовно-психологічних образах прощання з домівкою. Їх зміст і
експресивність вербалізують мовні формули з дієсловами про-
щай, прости, пробач. Пор.: Домівко, прощавай! І, може, на-
завжди. / Прости, пробач, прощай, моя білява Прип’ять! /
Безжурного життя минулись поїзди. / А кочове життя, гляди,
чийсь дух укріпить (С. Йовенко).
Своєрідним поетичним узагальненням до наведених вище
описів стає віршовий фрагмент, вибудуваний на протиставлен-
ні присудків було – нема як словесних маркерів наявності жит-
тя в населеному пункті до аварії та відсутності життя після неї:
села нема. / Втекло кудись село. Було колись село, – / Життя
колись було (І. Драч). Пор. також естетизацію цієї семантики у
порівняльній конструкції: Ваше село веселе нині, мов пустка
голе, / пил замітає, й відлуння тишу ляка (С. Йовенко).
Схожа семантична несумірність мотивує експресивність
описів-протиставлень буяння природи та мертвого простору
Культура слова №94’ 2021
МІСТО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: ПЕРЕГУК ПОКОЛІНЬ 81
міст і сіл, пор.: Тепер він (Чорнобиль) мертво у садах біліє
(Л. Горлач); Дивлюсь на Чорнобиль – землю бачу / усю, як є,
безмежну і малу, / до озарінь і смерті нетерплячу, / у розкві-
ті – й надовго не живу (Л. Горлач); Так тепло – земля як рута /
Буяють сади й ліси, / А в місті (у Прип’яті) життя не чути, /
Не видно його краси (І. Гнатюк).
Окремий напрямок – створення словесного образу радіа-
ційно зараженого міста / села, що особливо актуальний для
текстів художньо-документальної публіцистики. Наприклад,
В. Яворівський та А. Михайленко цілком умотивовано харак-
теризують поставарійні міста як заражене, приречене, непер-
спективне, пор.: Олеся вже знала, що є людські жертви, що
місто заражене (В. Яворівський); День і ніч, тижні й місяці
вітер крутить літачкового пропелера на дитячому майданчи-
ку. Вічний двигун приреченого міста (А. Михайленко); а те-
пірко і місто неперспективне, вже тиждень радіація в ньому
гуляє (В. Яворівський).
Асоціативно-семантичне поглиблення мотиву «покинуті,
мертві міста і села у зоні відчуження» забезпечують негатив-
но-оцінні образи із семою ‘тиша’. Пор.: І тиша у домі, у кож-
нім, / немовби не дім це, а трумна (П. Тимочко); На чорнобиль-
ських подвір’ях / Обпалить душу чуйна тиша (В. Квітневий);
«Зона Чорнобиль...» – там мертва земля, / Мертві оселі, ді-
брови, / Мертві багаті родючі поля, / Стихла там пісня і
слово (О. Лань). У наведених ілюстраціях взаємонакладання
конкретно-чуттєвих (слухових) і психологічних асоціацій ство-
рює загальний трагічний настрій.
У мовному портретуванні спорожнілих, безлюдних чорно-
бильських міст і сіл важливу текстотвірну функцію виконують
модальні слова нема, немає, заперечні займенники та прислів-
ники (ніхто, нікого, нікому, ніде) і дієслівні конструкції із запе-
речними частками не та ні: Ніхто по вулиці не йде... / Зозулі не
хочеться кувати, / Бо в селі немає людей (А. Камінчук); Вмер-
ли зорі, місяць вмер, – / анікого й анічого... / На калині соловей
/ цілу ніч молився Богу (Є. Гуцало); Ніхто по вулиці не йде...
/ Зозулі не хочеться кувати, / Бо в селі немає людей (А. Ка-
мінчук); Прибився до берега Прип’яті / ковчег заповіту, – /
І нікому з нього вийти, / і нікому в нього зайти: / порожньо
в тому ковчезі / й пустельно довкола (В. Кордун). Уже не хо-
дить у долині трактор, / Колючий дріт. То зона чи тюрма?
(А. Камінчук); Вже ні садка, ні навіть хати, / хрущі пропали,
Культура слова №94’ 2021
82 ГОЦИНЕЦЬ Ірина
не гудуть. / Нема села... І тільки мати / Ладна торбину: знов у
путь (А. Камінчук); Вітер обриває з натягнутої шворки дитя-
чі пелюшки – вони вже нікому не знадобляться. Зобов’язання
тваринників на щиті біля воріт ферми – про їх виконання вже
ніхто не спитає. Чиясь голуба машина біля дерев’яного га-
ража – на ній вже ніхто не поїде (А. Михайленко). У загаль-
ну тональність таких описів органічно вписується прикмет-
ник означення колишній, що ним А. Михайленко характеризує
об’єкти, які потрапили в зону відчуження: Все тут – і просто
по дорозі, і позаду та попереду, і праворуч, і ліворуч – усе ко-
лишнє. Колишній племрадгосп, колишні колгоспи, школи і ав-
товокзали, дитсадки й майстерні, колгоспні контори і лікарні
<…> Все в Зоні – колишнє (А. Михайленко).
Образ спорожнілих населених пунктів, з яких виїхали люди,
конкретизують конструкції з прийменником без. Прикметно,
що їх тематична сфера – практично необмежена щодо опи-
су чорнобильських міст і сіл, однак найпродуктивніші вони
в описах фрагментів зони відчуження: город без бабусі, доро-
га без гусей, вулиці без звуків, місто без жителів тощо. Пор.:
сільський город без бабусі – вже не город, сільська дорога без
гусей – вже не сільська дорога, а порожнє буслове гніздо – про-
сто купа хмизу (А. Михайленко); Порожні хати, опустілі ву-
лиці вже котрий раз – без голосу людського, без пісень і без
сварок, без дитячого плачу і сміху, без любовних зітхань під
місячним сяйвом (А. Михайленко); Це було місто без жите-
лів, без дзвінких голосів дітлахів, без звичайного повсякденно-
го, по-районному неквапливого життя (Ю. Щербак).
Виокремлюємо автологічний образ Київ без сміху дитячого,
що його фіксуємо в одній із поезій С. Йовенко: Київ без сміху
дитячого? – / Не приймає душа. / Літо, за котрим плачу я, / не
мені залишать (С. Йовенко). Таке співвіднесення об’єктивно мо-
тивоване реальним життєвим досвідом, адже від травня 1986 р.
кияни масово вивозили дітей із радіоактивно зараженої столиці.
Важливий штрих у мовному портретуванні відчужених на-
селених пунктів – слова та вислови із лексико-тематичних груп
«зона», «обмежений простір». Зона конкретизована номінаці-
ями дріт, колючий дріт, огорожа, охорона як носіями семан-
тики обмеження волі, заборони долати певну межу: Уже не хо-
дить у долині трактор, / Колючий дріт. То зона чи тюрма?
(А. Камінчук); Уся Прип’ять-місто – за високим дротяним
парканом. Місто – за дротом (А. Михайленко).
Культура слова №94’ 2021
МІСТО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: ПЕРЕГУК ПОКОЛІНЬ 83
Показовий аспект опису – простір над містом, небо. Це
об’єктивно мотивовано передусім художнім відображенням
того факту, що утворена внаслідок вибуху хмара радіоактивно-
го забруднення піднялася вгору, у буквальному розумінні на-
кривши Чорнобиль та Прип’ять. Також високо в небо підніма-
лося полум’я спричинених вибухом пожеж. Пор.: Вогненний
стовп завмирає на висоті півтора кілометра, <…> стоїть
над нічним містом, як велетенська ялинкова іграшка блідо-
вишневого, майже кривавого кольору (В. Яворівський); Радіо-
активна хмара над Києвом, / а на Хрещатику – парад (М. Тар-
навська). Показово, що цей образотвірний механізм поширює-
ться і на інші явища – і природні (як-от веселка), і символічні
(чорне крило). Пор.: Кричу – Устань, сумна веселко! – / Й вона
над Прип’яттю встає. / Вернулась жінка – самоселка / На
мертве дворище своє (В. Бровченко); чорнеє крило, / що над
Чорнобилем знесло / Далеко в небо голубеє. / Понесло смерть
воно і зло (М. Кондратенко).
Відомо, що після аварії були активно задіяні засоби повітря-
ного зв’язку, передусім вертольоти. Тому численні мовоописи
поставарійних міст у документально-художній прозі засвідчу-
ють актуальність образу вертоліт, зокрема у варіанті верто-
літ / вертольоти над містом. Для його експресивізації автори
використовують дієслова на означення інтенсивного руху, зву-
ковияву: Кілька вертольотів змолотили небо над містом,
зчинили вітер, підняли піщану куряву й сіли в районі місько-
го пляжу (В. Яворівський); Ревуть вертольоти над містом,
промацуючи собі прожекторами дорогу з берега річки до реак-
тора (В. Яворівський).
Водночас напруженість «наземної» атмосфери у Прип’яті
та Чорнобилі описують дієслова та дієслівні сполуки із семами
‘інтенсивний рух’, що найчастіше метафоризують інтенсив-
ність руху транспортних засобів – вилітати, вихоплюватися,
мчати, летіти, рвати / рвонути, проскакувати. Пор.: Маши-
на рвонула з місця, помчала нічним містом до станції <…>
«Газик» уже проскочив міські вулиці (Л. Даєн); Вилітають
на майданчик перед атомною службові автобуси, „швидкі
допомоги”, пожежні машини з сусідніх районів (В. Яворів-
ський); І ось з тієї восьмої години вечора усе поїхало, помча-
ло з дивовижною швидкістю (Ю. Щербак); Вулицями міста
шугають машини. Рух їхній нервовий, різко гальмують, під-
бирають знайомого пішохода, який біжить серединою вулиці,
знову зриваються з місця (В. Яворівський); Із боків пожежної
Культура слова №94’ 2021
84 ГОЦИНЕЦЬ Ірина
частини з увімкненими сиренами й мигалками, що розбризку-
ють густо-синє світло, вилітає перша пожежна машина, різ-
ко гальмує (В. Яворівський); «Жигулі» Голобородька летять
на великій швидкості в бік атомної станції (В. Яворівський).
У сукупності вони створюють характерну для хронікально-до-
кументальної прози кінематографічність опису – фрагментар-
ного і водночас емоційного.
Здійснений лінгвостилістичний опис образів «місто» і
«село» окреслює мовні портрети основних фрагментів чор-
нобильського простору (їх концептуально доповнює також не
охоплений у статті образ «природа») у їхньому лексичному на-
повненні та асоціативно-семантичній розбудові. Тропеїчну па-
радигму названих образів показово репрезентує епітетний не-
гативно-оцінний ряд безлюдний, малолюдний, порожній, спо-
рожнілий, покинутий, мертвий, недоглянутий, осиротілий, в
якому переконливо вербалізовано семантику ‘відсутність жит-
тя’, ‘завмирання життя’, ‘безлюддя’.
Гоцинець І.Л. Асоціативно-семантичне поле «Чорнобиль» у су-
часному українському художньому дискурсі: автореф. дис. ... канд.
філол. наук. Київ, 2010.
Словник української мови: в 11 томах (1970 – 1980). Київ.
Сюта Г.М. ЧОРНОБИЛЬ – константа української мовно-поетич-
ної свідомості. Мовознавство. 2007. № 4 – 5. с. 44 – 49.
REFERENCES
Hotsynets, I.L. (2010). Associative and semantic fi eld “Chornobyl” in
modern Ukrainian fi ctional discourse: author’s ref. dis. ... cand. philol.
science. Kyiv (in Ukr.).
Dictionary of the Ukrainian language in 11 volumes (1970 – 1980).
Kyiv. (in Ukr.)
Siuta, G.M. (2007). CHОRNOBYL is a constant of Ukrainian linguistic
and poetic consciousness. Linguistics. 2007. № 4 – 5. p. 44 – 49 (in Ukr.).
Iryna Hotsynets
IMAGES OF THE CITY AND THE VILLIAGE AS
FRAGMENTS OF THE LINGUAL DESCRIPTION OF
CHORNOBYL SPACE
Images of cities and villages for which the co nsequences of
the Chornobyl explosion became the most tangible are outlined in
Культура слова №94’ 2021
МІСТО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: ПЕРЕГУК ПОКОЛІНЬ 85
Ukrainian artistic discourse with documentary authenticity. These
descriptions exacerbate emotionality, the tone of tragedy, and
sometimes apocalyptic coloration.
The general nominations city, village, as well as the names of
specifi c settlements that have suffered the most from the Chоrnobyl
accident, are consistently combined with the negative epithets
deserted, sparsely populated, empty, empty, abandoned, dead,
neglected, orphaned. Verbalizing the semantics of ‘lack of life’,
‘fading of life’, ‘desolation’, they depict and assess the state of
towns and villages after the accident, in particular in connection
with the situation of mass evacuation of residents.
The expressiveness of the description is intensifi ed by the
defi nitions of abandoned, neglected, orphaned. The overall picture
of desolation is visually complemented by images of looted homes,
wild pets, overgrown fi elds and gardens.
The verbal image of a radiation-infected town / village is
especially relevant for the texts of fi ction and non-fi ction. The
authors quite motivatedly characterize post-accident cities with the
help of epithets infected, doomed, unpromising.
The associative-semantic deepening of the motif “abandoned,
dead towns and villages in the exclusion zone” is provided by
negative-evaluation images with the seed ‘silence’.
In the linguistic portraitl of empty, uninhabited towns and
villages, modal words no, no, negative pronouns and adverbs
(nobody, nowhere) and verb constructions with negative particles
no and no, constructions with a preposition without perform an
important text-forming function.
Indicative aspect of the description - the space above the city,
the sky. This is objectively motivated by the artistic refl ection of the
fact that the cloud of radioactive contamination formed as a result
of the explosion rose up, covering Chоrnobyl and Pripyat.
The tension of the «ground» atmosphere in Pripyat and
Chernobyl is described by verbs and verb compounds with the
seeds ‘intensive traffi c’, which metaphorize the intensity of traffi c –
to take off, snatch, race, fl y, tear / jerk, jump. Together, they create
a cinematic description characteristic of chronicle-documentary
prose. This is facilitated by verbs with the seeds ‘to move quickly’,
‘to stop suddenly’, ‘to start moving suddenly’.
Key words: Chornobyl discourse, Chornobyl dictionary, image
of city, image of village, epithet, metaphor, axiological content,
negative value.
|