Семантико-синтаксична та лексична специфіка вокатива в ідіолекті Лесі Українки

• Опубліковано в: : Культура слова
• Дата: 2021
• Автор: Городенська, К.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2021
• Теми: Слово в текстах Лесі Українки
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187970
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Семантико-синтаксична та лексична специфіка вокатива в ідіолекті Лесі Українки / К. Городенська // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 165–172. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Статтю присвячено з’ясуванню семантико-синтаксичних
 функцій вокатива, досить поширеного в поетичному ідіолекті Лесі Українки. Обґрунтовано його граматичну специфіку –
 переважне вживання в ліричних поезіях із двома вторинними
 семантико-синтаксичними функціями: ототожнювальною і
 семантичного акцентування адресата, якому про щось повідомляють, та обмеженіше вживання кличного із первинною
 семантико-синтаксичною функцією адресата – суб’єкта потенційної дії (носія потенційного стану). Відзначено використання персоніфікованих назв неістот та іменників середнього
 роду й іменників у формі множини в позиціях звертання із цими
 семантико-синтаксичними функціями вокатива. Простежено особливості лексичного наповнення кличного відмінка,
 констатовано органічне використання слів із народного етикету. The article is devoted to elucidating the semantic and syntactic
 functions of the vocative, which is quite common in the poetic idiolect
 of Lesya Ukrainka. Its grammatical specificity is substantiated –
 the predominant use in lyrical poetry with two secondary semanticsyntactic
 functions: identification and semantic accentuation of the
 addressee to whom something is reported, and more limited use
 of the exclamatory with the primary semantic-syntactic function of
 the addressee - the subject of potential action). The function of the
 vocative identifier is traced mainly by the names of non-beings, and
 the function of semantic accentuation of the addressee – mostly by
 the names of persons who are informed about something but do
 not motivate them to action, and occasionally – by the names of
 non-beings. The parameters of the use of personalized names of
 masculine and feminine objects and nouns of the middle gender
 and nouns in the plural form in the positions of treatment with
 these semantic-syntactic functions of the vocative are noted. The
 well-known address in the form of the middle genus is a word
 that constitutes the lexical and grammatical specificity of Lesya
 Ukrainka’s poetic idiolect.
 Peculiarities of lexical filling of the accusative case are traced,
 the predominant and organic use of words from the vernacular in its
 function is stated. The poetess widely used the well-known in folk
 etiquette indefinite noun with the collective meaning of brothers
 and more limitedly – the indefinite noun gentlemen. A notable
 feature of the lexical range of the vocative is the predominant use
 of such etiquette words as sir, kind sir, noble lord, friend, heaven (as
 a tender address to a man younger than age), brother (as a friendly
 address to a man or a loved one, friend), good people and others that
 are inherent in the communication of ordinary people.