Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки
У статті на прикладі поняття тиша як одного з фундаментальних засад людського існування, що охоплює характеристики буття, часу, руху, проаналізовано розгортання контекстуальних лексико-семантичних і стилістичних відтінків слова у мовотворчості Лесі Українки. Ураховуючи загальномовні лексикографічн...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187971 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки / Т. Коць // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 173–184. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859648931202334720 |
|---|---|
| author | Коць, Т. |
| author_facet | Коць, Т. |
| citation_txt | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки / Т. Коць // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 173–184. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| description | У статті на прикладі поняття тиша як одного з фундаментальних засад людського існування, що охоплює характеристики буття, часу, руху, проаналізовано розгортання контекстуальних лексико-семантичних і стилістичних відтінків
слова у мовотворчості Лесі Українки.
Ураховуючи загальномовні лексикографічні тлумачення лексеми, простежено розширення її семантичного потенціалу у
поетичних текстах, показано формування позитивноемоційної і негативноемоційної значеннєвих парадигм. Позитивноемоційна шкала об’єднує семи «спокою», «надії», а негативнооцінна – семи ‘неспокій’, ‘біль’, ‘сум’, ‘громадянська бездіяльність’. Позитивноемоційну парадигму створюють переважно
образи природи, а негативнооцінну – філософсько-психологічне осмислення душевного стану людини на зламі ХІХ – початку
ХХ ст. в проєкції на самовираження української національної
ідентичності. Наголошено на лексико-стилістичних індивідуально-авторських особливостях у зображенні природного і
чуттєвого стану тиші.
Поліфункціональність мовних засобів поняття тиша корелює із психічним станом людини, її позитивними і негативними емоціями, екзистенційною налаштованістю.
The article uses the concept of silence as one of the fundamental
principles of human existence, which covers the characteristics of
being, time, movement, analyzes the development of contextual
lexical-semantic and stylistic nuances of the word in the language
of Lesia Ukrainka.
Taking into account the common lexicographical interpretations
of the token, the expansion of its semantic potential in poetic texts is
traced, the formation of positive emotional and negative emotional
meaning paradigms is shown. The positive emotional scale
combines seven «calm», «hope», and the negative scale – seven
«anxiety», «pain», «sadness», «civil inaction». Positive-emotional
paradigm is created mainly by images of nature, and negative-value –
philosophical and psychological understanding of the mental state
of man at the turn of the XIX – early XX centuries. in the projection
on the self-expression of Ukrainian national identity. Emphasis
is placed on lexical and stylistic individual-author features in the
depiction of the natural and sensual state of silence.
The multifunctionality of language means of the concept of
silence correlates with the mental state of a person, his positive and
negative emotions, existential attitude.
The development of lexical and semantic nuances of the
noun silence in Lesіa Ukrainka’s language creation testifies to
the formation of positive-emotional and negative-emotional
meaning paradigms of ontological phenomena of the existence of
Ukrainian society. The positive emotional scale combines seven
«calm», «hope», and the negative scale - seven «anxiety», «pain»,
«sadness», «civil inaction». Positive-emotional paradigm is created
mainly by images of nature, and negative-value – philosophical
and psychological understanding of the mental state of man at the
turn of the XIX – early XX centuries in the projection on the selfexpression
of Ukrainian national identity.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:31:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
Культура слова №94’ 2021
CЛОВО В ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 173
https://doi.org/10.37919/0201-419X-2021.94.14
УДК 821.161.2.-6 Українка
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ПАРАДИГМА
ПОНЯТТЯ ТИ ША В МОВОТВОРЧОСТІ
ЛЕСІ УКРАЇНКИ
КОЦЬ
Тетяна Анатоліївна,
доктор філологічних наук,
старший науковий співробітник
відділу стилістики, культури мови
та соціолінгвістики Інституту
української мови НАН України,
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ,
01001;
Е-mail: tetyana_kots@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-
4622-9559
Tetiana
KOTS,
Doctor of Philological Sciences,
Senior Researcher of the
Department of Stylistics, Language
Culture and Sociolinguistics, Institute
of the Ukrainian Language of
National Academy of Sciences of
Ukraine,
4 Hrushevskyi St., Kyiv 01001
Е-mail: tetyana_kots@ukr.net
У статті на прикладі поняття тиша як одного з фунда-
ментальних засад людського існування, що охоплює характе-
ристики буття, часу, руху, проаналізовано розгортання кон-
текстуальних лексико-семантичних і стилістичних відтінків
слова у мовотворчості Лесі Українки.
Ураховуючи загальномовні лексикографічні тлумачення лек-
семи, простежено розширення її семантичного потенціалу у
поетичних текстах, показано формування позитивноемоцій-
ної і негативноемоційної значеннєвих парадигм. Позитивное-
моційна шкала об’єднує семи «спокою», «надії», а негативно-
оцінна – семи ‘неспокій’, ‘біль’, ‘сум’, ‘громадянська бездіяль-
ність’. Позитивноемоційну парадигму створюють переважно
образи природи, а негативнооцінну – філософсько-психологіч-
не осмислення душевного стану людини на зламі ХІХ – початку
ХХ ст. в проєкції на самовираження української національної
ідентичності. Наголошено на лексико-стилістичних індиві-
дуально-авторських особливостях у зображенні природного і
чуттєвого стану тиші.
Поліфункціональність мовних засобів поняття тиша коре-
лює із психічним станом людини, її позитивними і негативни-
ми емоціями, екзистенційною налаштованістю.
Культура слова №94’ 2021
174 КОЦЬ Тетяна
Ключові слова: слово, семантика, сема, позитивноемоцій-
ний словник, негативноемоційний словник, ідіолект, мово-
творчість Лесі Українки.
Історія літературної мови – це історія мовних особистостей.
Щоб оцінити внесок письменника в розвиток літературного
стандарту, потрібен час, який відбирає і зберігає все вагоме,
знакове, цінне, естетичне і залишає позаду одноденне, непри-
мітне. Для мовної особистості слово – це своєрідний орієнтир,
за допомогою якого на різних рівнях усвідомлення актуалізу-
ється певна частина її попереднього досвіду. Мовотворчість
Лесі Українки – важлива сторінка історії літературної мови
кінця ХІХ – початку ХХ ст., яка і сьогодні потребує нового про-
читання й ґрунтовного лінгвістичного аналізу.
С. Єфремов писав, що Леся Українка була чи не найбільш
сучасним з усіх поетів наших і найповніше одбила в собі озна-
ки свого часу з усіма його запитами, поривами до високої мети
й нидіння серед дрібних та мізерних обставин, з високими за-
мірами та малими вчинками» [3, с.128]. Поетеса втілює свої
думки та ідеї в конкретно-чуттєві образи найрізноманітніших
явищ навколишнього світу і відтворює словесними формами
їх зорове та слухове сприйняття людиною. Аналізуючи літера-
турну творчість Лесі Українки, Ліна Костенко стверджує: «Ко-
лись російське суспільство, після «Лиха з розуму», заговорило
мовою Грибоєдова. Незмірний жаль для нашого суспільства,
що воно через ряд об’єктивних і всіляких інших причин не
заговорило мовою Лесі Українки, мовою справжнього інтелі-
гента, що акумулювала в собі все – інтелект і народну стихію,
національну своєрідність і найвищої проби культуру мислення
[2, с.85]. Ідіолект поетеси позначений вишуканістю тропів, ри-
торичних фігур, семантичною місткістю, багатством асоціацій,
актуальністю в усі часи. Л.І. Мацько пише, що «мовотворчість
Лесі Українки вмістила в собі все: від дитинної ніжності, бла-
китних легкокрилих мрій, родинної ласки й закоханості, святої
віри в ідеали визволення нації, чистої моралі, від гарту волі й
нестримного пориву до діяльності, до тернових вінців, страш-
ної й невблаганної борні…» [4, с. 10].
Одним із найважливіших завдань сучасної лінгвостилісти-
ки є систематизація словника поетеси, розкриття стилістично-
го потенціалу поетичного тексту, визначення індивідуально-
авторського внеску в історію літературної мови. Семантика
Культура слова №94’ 2021
CЛОВО В ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 175
мовних одиниць ідіолекту Лесі Українки відображає її інди-
відуальне осмислення, що активується одиницями словника
національної мови. Тому для дослідників першочерговим, як
зазначає П.Ю. Гриценко, є «лексикологічне опрацювання тек-
стів…задля виявлення тієї лексики, семантики фразеологізмів,
які не потрапили до «Словника української мови» [Гриценко
2016: 17].
Звернення Лесі Українки до природних явищ світу, позначе-
не насамперед їхнім антропоцентричним сприйняттям і нама-
ганням засвідчити бачення психо-, соціо-, етномовних проблем
українського національного простору. Зафіксовані в тлумачних
словниках української мови значення зрозумілих загальномов-
них і на перший погляд однозначних слів не завжди охоплюють
повний перелік їхніх семантичних відтінків, які можна виявити
з урахуванням контекстуального вживання.
Однією із функцій художніх текстів є образне осмислення
інформації на основі зорового, слухового, чуттєвого, розумово-
го осмислення явищ дійсності. Мовотворчість Лесі Українки,
охоплюючи увесь можливий широкий спектр слова, демон-
струє тенденцію до розширення його лексико-семантичного
потенціалу та емоційних значень. Визначальними для актуалі-
зації народнорозмовних традицій і створення нових семантич-
них відтінків були світоглядні засади поетеси, які відповідали
концепції створення національної ідентичності в кінці ХІХ –
на початку ХХ ст. загалом.
Формування нових значень слів – процес безперервний і за
спостереженням дослідників, «може відбуватися у межах сло-
ва і призводити до так званої автономної вторинної номінації,
або у межах словосполуки завдяки новому контексту побуту-
вання слова» [Карпіловська 2017: 21]. Для всебічного аналізу
сучасних тенденцій сучасного українського словника важли-
во з’ясувати лексико-семантичні зміни в історії літературної
мови, творцями якої були мовні особистості.
Тиша – це онтологічний феномен (характеристика бут-
тя, часу, руху), який позначає стан без звуку і шуму. Полі-
функціональність цього поняття розкривається в кореляції
із психічним станом людини, її позитивними і негативними
емоціями, екзистенційною налаштованістю.
Тишу у мовотворчості Лесі Українки реалізовано насам-
перед у загальномовному значенні «стан, коли де-небудь немає
звуків, шуму» [СУМ Х, с. 135]. Стан тиші властивий переважно
Культура слова №94’ 2021
176 КОЦЬ Тетяна
реаліям світу природи. Тут переважають назви предметів і
явищ навколишнього середовища з епітетом тихий: тихий мі-
сяць, тихий плескіт, тиха ніч, тихий вечір, тиха весна, тиха
вода, тихі зорі, тихий ліс, тихе повітря, які в контексті на-
бувають не лише слухових, а й зорово-естетичних відчуттів.
Cемантику краси передають епітети-кольороназви метафорич-
но осмислених реалій світу: І снилися мені все білі сни: / На
сріблі сяли ясні самоцвіти, / Стелилися незнані трави, квіти,
/ блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі / спадали з неба – білі, не-
прозорі – / і клалися в намети… Біло, чисто / попід намета-
ми. Ясне намисто / з кришталю грає і ряхтить усюди… / Я
спала. Дихали так вільно груди. / По білих снах рожевії гадки /
легенькі гаптували мережки, / і мрії ткались золото-блакитні,
/ спокійні, тихі, не такі, як літні…(«Лісова пісня»); Там яснії
зорі і тихії квіти / Єднаються в дивній розмові, / Де стиха ше-
почуть зеленії віти, / Де гімни лунають любові («Сім струн»).
Позитивно-емоційне сприйняття тиші природи увиразнюють
розмовно-поетичні метафоричні вислови з пестливими фор-
мами прикметників, напр.: Місяць ясненький / Промінь ти-
хесенький / Кинув до наc. / Спи ж ти, малесенький, / Пізній
бо час («Сім струн»). Позитивно-якісну ознаку стану природи
традиційно передає прислівник тихо: Тихо i тепло, так наче i
справдi весна («Весна зимова»).
Семантику прислівника тихо (синонім беззвучно) увираз-
нюють звукові подразники млинового кола, пісні тощо, що пере-
дають дієслова з семою «шуму», «звуку», напр.: Тихо в садку,
тихо в мiстi, бо пiзня година. / Вже й на горi, у будинках вогнів
небагато лишилось / Злотом червоним горiти. Скрiзь тихо, /
Тiльки потiк невидимий гiрський, як млиновеє коло, шумить,
/ Пiсня часами озветься десь, ледве лунає… / Часом на вулицi
люди проходять безгучно, мов тіні, / Море далеко лелiє так
нiжно, як мрiя. / Легкi тумани серпанками соннi долини вкри-
вають. / Тихо i тепло… I сон не бере, i робота не йде («Весна
зимова»); Стояла я і слухала весну, / Весна мені багато гово-
рила, / Співала пісню дзвінку, голосну, / То знов таємно-тихо
шепотіла («Стояла я і слухала весну…»).
Прикметник тихий в ідіолекті Лесі Українки часто функціо-
нує як синонім слова спокійний у контекстах, які наповнюються
конкретно-чуттєвими образами природи: тихий ліс, тихе
поле, тиха річка: Тихі, тихі й спокійні в ту нічку були / Ліс і
поля на цілім просторі, / І здавалось, неначе ми чути могли, /
Культура слова №94’ 2021
CЛОВО В ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 177
Як спадали летючії зорі («Свята ніч»). Персоніфіковані образи
тиші природної проєктуються на психологічний стан людини,
вибудовуючи асоціативний зв’язок: тиха природа – спокійна
душа: Думка спить, i серденько спочило; / Я дивлюсь на об-
личчя твоє; / Тихе море спокою навчило / Невгамовнеє серце
моє… («Кримські спогади»). Сему душевного «спокою» поси-
люють звукові антитези: Або пісню утни голосну, не смутну,
/ Щоб, мовляв, засміялося лихо, / Проженеш тоді, певне, по-
твору страшну, / І на серденьку знов стане тихо… («Якщо
прийде журба…»).
Традиційна в художніх описах увага до конкретних явищ
актуалізує образ ночі, побудований на звукових відчуттях
і на психологічному їх сприйнятті. Тиха ніч у мовотворчості
поетеси відповідає загальномовному значенню «стан у приро-
ді, коли зовсім немає вітру» [СУМ Х, с. 135], проте набуває
психологічного осмислення у метафоричному вираженні «ду-
шевного спокою людини». Поетичне осмислення тиші в приро-
ді поєднується з позитивним емоційно-психологічним станом
ліричного героя, що виразно передають пестливі форми назв
предметів і явищ довкілля: Тиша в морi… ледве-ледве / Колихає
море хвилi; / Не колишуться од вiтру / На човнах вiтрила бiлi.
/ З тихим плескотом на берег / Рине хвилечка перлиста; /
Править хтось малим човенцем, / В’ється стежечка злотис-
та. / Править хтось малим човенцем, / Стиха весла пiдiймає,
/ I здається, що з весельця / Щире золото спадає («Кримські
спогади»).
До лексико-семантичної парадигми тиші в значенні «спо-
кою» входять також назви на означення певних процесів та
станів зовнішнього світу і життєдіяльності людини. Це діє-
слова теперішнього і минулого часів з семантикою «мовчання»:
сплять, спить, поснули, мовчала, шепче, стихли, стихло, за-
тихло, замовкло, заніміло, спочиває. Образ світу природи, що
входить у царство тиші, часто персоніфікується: Ранком зимо-
вим діброва мовчала, / Наче замерла сумна, / Тільки рясним
верховіттям шептала / Вічно зелена сосна («Сосна»); Тихо.
Повітря стоїть нерухоме, як води стоячі; / Закам’янів на ба-
нанах широкий порепаний лист, / Ніжні мімози і ті розгорнули
листочки гарячі, / Мліють без мрії… («Арфа»). Для відтворен-
ня різних відтінків тиші, неоднакової її інтенсивності слугують
дієслова на означення руху, шумових процесів, семантику
яких конкретизують, доповнюють і увиразнюють прислівни-
Культура слова №94’ 2021
178 КОЦЬ Тетяна
ки тихо, стиха: тихо іде, стиха промовля, тихо пливе, тихо
співає, тихо плаче, тихо шелестить, напр.: Настрой свою
лiру гучну невидиму, / Струна струнi стиха нехай промовля, /
I вслiд за тобою я голос вестиму, / А думка хай вiльно по свiтi
гуля («Зимова ніч на чужині»).
Тиша як синонім слова спокій виразно контрастує із звукови-
ми подразниками, які в мовотворчості Лесі Українки, реалізо-
вані в емоційно-естетичних порівняннях з добре відомими для
українського мовомислення образами: Прокидалась край неба
зірниця / Мов над озером тихим, глибоким / Лебідь сплеску-
вав білим крилом («То була тиха ніч чарівниця»).
Спокій настає із заходом сонця, тобто ввечері – у цей час
усе засинає, притихає, замовкає, вгамовується. Леся Українка
називає ніч «міцною чарівниченькою божою», яка приносить
тишу і спокій у світ природи і в життя людини: Поснули усі до
спочивку охочі, Здрімалася навіть обачна сторожа; / Скрізь
тихо… Міцна чарівниченька Божа, – / Кориться їй все під
кінець… («То була тиха ніч чарівниця»).
Синонімом слова тиша є сон, який бере у своє царство не
лише людину, а й увесь навколишній світ. Сонна вода, нерухомі
віти, тихий захист – це ознаки спокою і водночас природної і
душевної гармонії: Схилялися б над сонною водою / Берез пла-
кучих нерухомі віти; / У тихий захист вітер би не віяв; / Спус-
кався б тільки з неба на лілеї / І на квітки, що я безумно рвала,
спокій, спокій…(«Ритми»).
Виразно психологічно-емоційними є контексти, які розкри-
вають загальнолюдські, духовні, родинні, громадянські цін-
ності і актуалізують у cловах тихий, тихо сему «надії», напр.:
Родинне коло діда оточило, / Сини та дочки, молоді онуки; /
Одні уважно, пильно вислухають, / У других тиха мрія в очах
сяє («Коли втомлюся я життям щоденним»); Загинув би напев-
но люд нещасний. / Якби погасла та маленька іскра / Любові
братньої, що поміж людьми / У деяких серцях горіла тихо. / Та
іскра тиха тліла, не вгасала, / І розгорілася багаттям ясним,
/ І освітила темную темноту, – / На нашім світі влада світла
стала!.. («Коли втомлюся я життям щоденним»).
У словосполученнях тихий спів, тихі струни означення ти-
хий містить сему ‘несмілий’: На шлях я вийшла ранньою вес-
ною / І тихий спів несмілий заспівала («Мій шлях»); І, може,
заграє та кобза вільніше, / Ніж тихії струни мої. / І вільнії
гуки її / Знайдуть послухання у світі пильніше («Мій шлях»);
Культура слова №94’ 2021
CЛОВО В ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 179
Тихі струни, тиха пісня часто вживані з контекстуальним зна-
ченням щирі струни, щира пісня, яке увиразнюється на тлі зву-
кових подразників: І буде та кобза – гучна, / Та тільки не може
вона / Лунати від струн моїх тихих щиріше («Сім струн»).
Тиша в ідіолекті Лесі Українки, крім позитивного світо-
сприйняття, набуває метафоричної негативноемоційної семан-
тики. Тихий, тихо поетеса вживає як синоніми слів сумний,
сумно, журливо: Тут водограїв ледве чутна мова, – / Журливо,
тихо гомонить вода, – / Немов сльозами, краплями спада; /
Себе оплакує оселя ся чудова («Кримські спогади»); Стали в
саду кипариси стiною / Оберiгати в оселi cпокою, / Лаври – не-
наче зсушила журба, / Тихо, журливо кива головою, / Вiттям
плакуча верба («Кримські спогади»). Відчуття тиші навіває
сум, годину сумну і в таких контекстах прислівник тихо пере-
дає сему ‘сум’, ‘журба’: Тихо спускається нічка осіння, – / Го-
дина сумна; / Місяць холоднеє кида проміння; / Здалека луна
(«Співець»).
Розгортання лексико-семантичного відтінку «суму» спо-
стерігаємо в словосполученнях з назвами абстрактних понять:
тихі сльози, тихі жалі, тихі мрії, тихе зітхання, тихі струни
душі. Негативний емоційний відтінок посилює причиново-на-
слідковий зв’язок тихих сліз, тихих жалів як виявів «прихо-
ваної підступності» і ворожих дій, метафорично осмислених
через вживання абстрактних іменників з семантикою агресії –
злість, погрози, іскри, блискавиці, лютість, свист гадючий,
пор.: Вже очі ті, що так було привикли / Спускати погляд,
тихі сльози лити, / Тепер метають іскри, блискавиці, – / Їх
дикий блиск невже вас не лякає? / І руки ті, не учені до зброї,
/ Що досі так довірливо одкриті / Шукали тільки дружньої
руки, / Тепер зводяться від судороги злості, – / Чи вам байду-
же про такі погрози? / Уста, що солодко співали й вимовляли
/ Солодкі речі або тихі жалі, / Тепер шиплять від лютості, і
голос / Спотворився, неначе свист гадючий, – / Що, як для вас
жалом язик їх буде? («Ворогам»). Метафора скотилася тихо
сльоза передає негативноемоційний сумний стан душі: Дівчи-
на. Згадала околиці рідні: / Скрізь квіти, ряст, ясна роса… /
На проліски білі, на квіти лагідні / Скотилася тихо сльоза…
(«В магазині квіток»).
Тиха ніч виразно контрастує з антонімічним словосполученням
тривожна ніч, сумна година, тривога душі, виразниками яких
є негативноемоційні асоціативні сенсорні і звукові подразники.
Культура слова №94’ 2021
180 КОЦЬ Тетяна
Нічний сум у мовотворчості Лесі Українки настроєво по-
в’язаний із звучанням, бринінням пісні, пор.: Нічка тиха і
темна була. / Вітер сумно зітхав у саду. / Ти співав, я мовчаз-
на сиділа, / Пісня в серці у мене бриніла («Нічка тиха і темна
була»). Уночі спить усе, навіть горе, журба, лихо, сум (антоні-
мічний ряд до слова спокій) – і тоді відпочиває душа людини,
заспокоюється серце, пор.: Тихо скрізь, і на серденьку тихо, /
Десь журба з нього згинула пріч («На човні»).
Негативноемоційний відтінок мають синоніми прикметни-
ка тихий – німий, мертвий (німий ліс, німе поле, німа пташи-
на, німа діброва, мертве поле). Персоніфікованій німій природі
протиставлено позитивне поняття розмова в «Лісовій пісні» в
діалозі Лукаша і Мавки: Лукаш: А я й не знав, що в них така
розмова. / Я думав – дерево німе, та й годі. Мавка: Німого в
лісі в нас нема нічого!
Прислівник тихо з семою «тривоги» передає психологічний
настрій, стан душі людини: Але що се? Тихо й смутно / за-
бринів старечий голос: / «Ти прийшла, кохана доню? / Сядь,
спочинь, моя дитино…» («Королівна»).
Сему «тривоги» часто увиразнюють порівняння з порож-
нечею, німим світом, смертю та епітети з виразним негатив-
нооцінним значенням: мертвий, тьмяний, мовчазний, німий,
смутний, блідий. Така емоційна парадигма формує ще один
відтінок у значенні слова тиша – ознака «громадянської без-
діяльності» в рідному краї, землі, сторононьці: Сторононько
рідна! Коханий мій краю! / Чого все замовкло в тобі, заніміло?
/ Де-не-де озветься пташина несміло, / Немов перед бурею в
темному гаю, / І знову замовкне… як глухо, як тихо… («Сто-
рононько рідна…»). Прикметник тихий у громадянській поезії
Лесі Українки функціонує як епітет до негативноемоційного
іменника стогін і передає сему «душевного неспокою, болю»:
Чи се лютий бiль у мене / Тихий стогiн вириває. / Чи то стог-
не бранець-лицар… («Мрії»). Несприйняття громадянської без-
діяльності пронизує всю мовотворчість поетеси: Глухо так
навколо, тихо, / Не шумить гарячка в жилах, / Не вчувається
здалека / Дикий гомiн з бойовиська («Мрії»). Змістове напо-
внення тиші як бездіяльності конкретизують назви абстрак-
тних понять тьма, хаос, яким контекстуально протиставлено
одважні, вільні голоси: І досі так, о браття! й досі тьма. /
Гей, озовіться! Страшно в сім хаосі. / Я чула голоси одважні,
Культура слова №94’ 2021
CЛОВО В ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 181
вільні, / Вони лунали, мов гукання в лісі, – / Тепер замовкли, і
страшніше тиша («Fait Nox!»).
Негативним є означення тиші душі людини прикметником
німий. З німим, мовчазним станом у тексті контрастують аб-
страктні іменники з семантикою «звуку» пісня, розмова, стру-
ни, плач, сміх: Якби мої думи німії / Та піснею стали без слова. /
Тоді б вони більше сказали, / Ніж вся отся довга розмова. / Якби
мої думи німії / На струни проречисті впали, / Зайшлись би
плачем мої струни / І сміхом дитячим заграли («Хвилини»).
Семи ‘неспокій’, ‘тривога’ в словосполуці тихі води інтен-
сифікуються в сему ‘страх’, на яку вказують однорідні конт-
растні додатки з негативною емоційною семантикою звуку та
контекстуальний синонім темний: Дивись: навколо нас великі
перелоги. / І дикі пущі, і високі кручі, / І темні, тихі води.
Подивись: / Шляхів нема, а тільки де-не-де / Поплутані / сте-
жинки йдуть на безвість. / Он люди – мало їх – орють ті пе-
релоги. / Он з пущі ледве чутно стук сокири. / З високих круч
луна орлиний клекіт, / Лиш тихі води все стоять мовчазно, / І
тільки часом камінь з круч зірветься, / Впаде і кане в темних
тихих водах, / Розійдеться і зникне круг тремтячий («To be?
Or not to be?»); Що, коли не стане в мене сили. / Вогонь об-
палить крила й я впаду, / Неначе камінь, що зірвався з кручі, /
Туди, у темні води, в глибину, В холодну тишу, і недовго буде
/ Тремтіти круг на площині води? («To be? Or not to be?»). Тиха
вода у поетичній мовотворчості Лесі Українки часто асоцію-
ється з безвістю: Я дивилась на тебе, мiй брате; / Що гадала, –
не вимовлю зроду; / Чим було тодi серце багате, / Поховала я в
тихую воду. («Кримські спогади»).
Тиша оволодіває світом природи і входить у внутрішнє
єство людини лише за відсутності звукових подразників. Та-
кий стан у природі змальовано дієсловами, емоційно-оцінний
ефект яких підсилюється заперечною часткою не: не шумить,
не колишуться, не співа, не війне, не ворухнеться. Такі слово-
форми, як правило, передають цілковиту тишу, тишу мертву,
яка лякає і водночас приносить тривожний спокій і в природу,
і в душу людини. Емоційний контекст формують образи тиші,
мовчання: тихі темні очі, мертві тьмяні очі, мовчазні скелі.
Наприклад: Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, / де
тихі, темні води / Спокійно сплять, як мертві тьмяні очі, /
Мовчазні скелі там стоять над ними німими свідками подій,
що вмерли. / Спокійно там: ні дерево, ні зілля не шелестить,
Культура слова №94’ 2021
182 КОЦЬ Тетяна
не навіває мрій, / Зрадливих мрій, що не дають заснути («Лі-
сова пісня»). Негативне сприйняття посилює фразеологізм все
спить, як в могилі: Хто спить, хто не спить, – покорись тем-
ній силі! / Щасливий, хто сни має милі! / Від мене сон милий
тіка… / Навколо темнота тяжка, / Навколо все спить, як в
могилі («Досвітні вогні»).
Емоційно-оцінний відтінок в описі тиші створює поєднан-
ня народнорозмовних та індивідуальних порівнянь: спить ціле
місто, мов заклятий край; тихі, темні води спокійно сплять,
як мертві, тьмяні очі; тихо, як в могилі.
Розгортання лексико-семантичних відтінків іменника тиша
в мовотворчості Лесі Українки засвідчує формування позитив-
ноемоційної і негативноемоційної значеннєвих парадигм онто-
логічних явищ буття українського соціуму. Позитивноемоцій-
на шкала об’єднує семи ‘спокій’, ‘надія’, а негативнооцінна –
семи ‘неспокій’, ‘біль’, ‘сум’, ‘громадянська бездіяльність’.
Позитивноемоційну парадигму створюють переважно обра-
зи природи, а негативнооцінну – філософсько-психологічне
осмислення душевного стану людини на зламі ХІХ – початку
ХХ ст. в проєкції на самовираження української національної
ідентичності.
Бибик С. Епітетний портрет у драмах Лесі Українки. Культура
слова. 2001. Вип. 59. С. 33 – 39.
Брюховецький Р.С. Ліна Костенко: Нарис творчості. Київ, 1986.
146 с.
Єфремов С. Статті, наукові розвідки, монографії. Київ, 2002. 706 с.
Карпіловська Є.А. Роль неосемантизації слова в розвитку структу-
ри сучасного українського лексикону. Вплив суспільних змін на роз-
виток української мови. / Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П., Клименко
Н.Ф. та ін. Київ, 2017. 444 с.
Мовний всесвіт Івана Багряного. Зб. наук. праць. Київ, 2016. 364 с.
Мацько Л., Сидоренко О. «Що за дивна сила слова!». Культура
слова. 2001. Вип. 59. С. 5 – 10.
Словник української мови в 11-ти томах. Т. 10, Київ, 1979.
Українка Леся Твори в 12 томах. Київ, 1986.
Культура слова №94’ 2021
CЛОВО В ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 183
REFERENCES
Bryukhovetsky, R. (1986). Lina Kostenko: Essay of creativity. Kyiv
(in Ukr.).
Efremov, S. (2002). Articles, scientifi c research, monographs. Kyiv
(in Ukr.).
Karpilovska, E.A. (2017). The role of word neosemanticization in the
development of the structure of modern Ukrainian lexicon. The impact of
social change on the development of the Ukrainian language / Karpilovs-
kaya EA, Kysliuk LP, Klymenko NF etc. Kyiv (in Ukr.).
The linguistic universe of Ivan Bagryany. (2016). Kyiv (in Ukr.).
Dictionary of the Ukrainian language in 11 volumes. (1979). Vol. 10,
Kyiv
Ukrainka Lesia. (1986). Works in 12 volumes. Kyiv (in Ukr.).
Статтю отримано 18.06.2021
Tetiana Kots
LEXICO-SEMANTIC PARADIGM OF THE
CONCEPT OF SILENCE IN THE LESIA
UKRAINKA’S LANGUAGE
The article uses the concept of silence as one of the fundamental
principles of human existence, which covers the characteristics of
being, time, movement, analyzes the development of contextual
lexical-semantic and stylistic nuances of the word in the language
of Lesia Ukrainka.
Taking into account the common lexicographical interpretations
of the token, the expansion of its semantic potential in poetic texts is
traced, the formation of positive emotional and negative emotional
meaning paradigms is shown. The positive emotional scale
combines seven «calm», «hope», and the negative scale – seven
«anxiety», «pain», «sadness», «civil inaction». Positive-emotional
paradigm is created mainly by images of nature, and negative-value –
philosophical and psychological understanding of the mental state
of man at the turn of the XIX – early XX centuries. in the projection
on the self-expression of Ukrainian national identity. Emphasis
is placed on lexical and stylistic individual-author features in the
depiction of the natural and sensual state of silence.
Культура слова №94’ 2021
184 КОЦЬ Тетяна
The multifunctionality of language means of the concept of
silence correlates with the mental state of a person, his positive and
negative emotions, existential attitude.
The development of lexical and semantic nuances of the
noun silence in Lesіa Ukrainka’s language creation testifi es to
the formation of positive-emotional and negative-emotional
meaning paradigms of ontological phenomena of the existence of
Ukrainian society. The positive emotional scale combines seven
«calm», «hope», and the negative scale - seven «anxiety», «pain»,
«sadness», «civil inaction». Positive-emotional paradigm is created
mainly by images of nature, and negative-value – philosophical
and psychological understanding of the mental state of man at the
turn of the XIX – early XX centuries in the projection on the self-
expression of Ukrainian national identity.
Key words: word, semantics, sema, positive emotional dictionary,
negative emotional dictionary, idiolect, of Lesіa Ukrainka’s
language creation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187971 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:31:21Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Коць, Т. 2023-02-07T14:24:41Z 2023-02-07T14:24:41Z 2021 Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки / Т. Коць // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 173–184. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0201-419X DOI: doi.org/10.37919/0201-419X-2021.94.14 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187971 821.161.2.-6 Українка У статті на прикладі поняття тиша як одного з фундаментальних засад людського існування, що охоплює характеристики буття, часу, руху, проаналізовано розгортання контекстуальних лексико-семантичних і стилістичних відтінків слова у мовотворчості Лесі Українки. Ураховуючи загальномовні лексикографічні тлумачення лексеми, простежено розширення її семантичного потенціалу у поетичних текстах, показано формування позитивноемоційної і негативноемоційної значеннєвих парадигм. Позитивноемоційна шкала об’єднує семи «спокою», «надії», а негативнооцінна – семи ‘неспокій’, ‘біль’, ‘сум’, ‘громадянська бездіяльність’. Позитивноемоційну парадигму створюють переважно образи природи, а негативнооцінну – філософсько-психологічне осмислення душевного стану людини на зламі ХІХ – початку ХХ ст. в проєкції на самовираження української національної ідентичності. Наголошено на лексико-стилістичних індивідуально-авторських особливостях у зображенні природного і чуттєвого стану тиші. Поліфункціональність мовних засобів поняття тиша корелює із психічним станом людини, її позитивними і негативними емоціями, екзистенційною налаштованістю. The article uses the concept of silence as one of the fundamental principles of human existence, which covers the characteristics of being, time, movement, analyzes the development of contextual lexical-semantic and stylistic nuances of the word in the language of Lesia Ukrainka. Taking into account the common lexicographical interpretations of the token, the expansion of its semantic potential in poetic texts is traced, the formation of positive emotional and negative emotional meaning paradigms is shown. The positive emotional scale combines seven «calm», «hope», and the negative scale – seven «anxiety», «pain», «sadness», «civil inaction». Positive-emotional paradigm is created mainly by images of nature, and negative-value – philosophical and psychological understanding of the mental state of man at the turn of the XIX – early XX centuries. in the projection on the self-expression of Ukrainian national identity. Emphasis is placed on lexical and stylistic individual-author features in the depiction of the natural and sensual state of silence. The multifunctionality of language means of the concept of silence correlates with the mental state of a person, his positive and negative emotions, existential attitude. The development of lexical and semantic nuances of the noun silence in Lesіa Ukrainka’s language creation testifies to the formation of positive-emotional and negative-emotional meaning paradigms of ontological phenomena of the existence of Ukrainian society. The positive emotional scale combines seven «calm», «hope», and the negative scale - seven «anxiety», «pain», «sadness», «civil inaction». Positive-emotional paradigm is created mainly by images of nature, and negative-value – philosophical and psychological understanding of the mental state of man at the turn of the XIX – early XX centuries in the projection on the selfexpression of Ukrainian national identity. uk Інститут української мови НАН України Культура слова Слово в текстах Лесі Українки Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки Lexico-semantic paradigm of the concept of silence in Lesia Ukrainka’s language Article published earlier |
| spellingShingle | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки Коць, Т. Слово в текстах Лесі Українки |
| title | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки |
| title_alt | Lexico-semantic paradigm of the concept of silence in Lesia Ukrainka’s language |
| title_full | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки |
| title_fullStr | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки |
| title_full_unstemmed | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки |
| title_short | Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки |
| title_sort | лексико-семантична парадигма поняття тиша у мовотворчості лесі українки |
| topic | Слово в текстах Лесі Українки |
| topic_facet | Слово в текстах Лесі Українки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187971 |
| work_keys_str_mv | AT kocʹt leksikosemantičnaparadigmaponâttâtišaumovotvorčostílesíukraínki AT kocʹt lexicosemanticparadigmoftheconceptofsilenceinlesiaukrainkaslanguage |