Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи
Рецензія на книгу: Новак А. Як поставала «імперія зла»? Досвід Центрально-Східної Європи / Пер. із пол. М.Яковини. – К.: Дух і літера, 2021. – 352 с.
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188111 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи / О. Ковалевська // Український історичний журнал. — 2022. — Число 5. — С. 222-224. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-188111 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ковалевська, О. 2023-02-12T19:02:39Z 2023-02-12T19:02:39Z 2022 Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи / О. Ковалевська // Український історичний журнал. — 2022. — Число 5. — С. 222-224. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188111 Рецензія на книгу: Новак А. Як поставала «імперія зла»? Досвід Центрально-Східної Європи / Пер. із пол. М.Яковини. – К.: Дух і літера, 2021. – 352 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи Novak A. How Did the Empire of Evil Emerge? The Experience of Central and Eastern Europe (O.Kovalevska, Kyiv) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи |
| spellingShingle |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи Ковалевська, О. Рецензії й огляди |
| title_short |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи |
| title_full |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи |
| title_fullStr |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи |
| title_full_unstemmed |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи |
| title_sort |
новак а. як поставала "імперія зла"? досвід центрально-східної європи |
| author |
Ковалевська, О. |
| author_facet |
Ковалевська, О. |
| topic |
Рецензії й огляди |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Novak A. How Did the Empire of Evil Emerge? The Experience of Central and Eastern Europe (O.Kovalevska, Kyiv) |
| description |
Рецензія на книгу: Новак А. Як поставала «імперія зла»? Досвід
Центрально-Східної Європи / Пер. із пол.
М.Яковини. – К.: Дух і літера, 2021. – 352 с.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188111 |
| citation_txt |
Новак А. Як поставала "імперія зла"? Досвід Центрально-Східної Європи / О. Ковалевська // Український історичний журнал. — 2022. — Число 5. — С. 222-224. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalevsʹkao novakaâkpostavalaímperíâzladosvídcentralʹnoshídnoíêvropi AT kovalevsʹkao novakahowdidtheempireofevilemergetheexperienceofcentralandeasterneuropeokovalevskakyiv |
| first_indexed |
2025-11-25T23:55:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:55:40Z |
| _version_ |
1850584539456339968 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2022. – №5
Новак А.
Як поставала «імперія зла»? Досвід
Центрально-Східної Європи / Пер. із пол.
М.Яковини. – К.: Дух і літера, 2021. – 352 с.
Постать польського історика, політичного філо
софа, редактора часопису «Аркана», професора
Яґеллонського університету добре відома у колах
українських гуманітаріїв. Натомість пересічному
читачеві, не заглибленому у проблематику історії
Польщі, історії та сутності імперій, «війн пам’яті»,
польськоукраїнських стосунків міжвоєнного часу,
міжнародної політики 1919–1939 рр. тощо, його
ім’я навряд чи щось скаже. Чи не головною причи
ною такої несправедливості була відсутність українських перекладів праць дослідни
ка. Виправити цю ситуацію мав на меті видавничий проект Польського інституту в
Києві, польського Інституту книги та київського видавництва «Дух і літера», реалі
зований у 2021 р. Саме завдяки їхнім зусиллям вийшла друком перша збірка есеїв
А.Новака, яка і стане предметом нашої уваги у цьому огляді. Оскільки частину ста
тей було написано спеціально для цього видання, частина стала наслідком реалізації
автором інших дослідницьких проектів і лише представила їх результати у скороче
ному вигляді, а ще частина постала у вигляді головних тез із виданих раніше моногра
фій автора, архітектоніка книжки вийшла доволі своєрідною. Вступ написав україн
ський історіограф А.Портнов, який уже багато років працює в Польщі та Німеччині.
Чотири основні розділи представляють погляди польського фахівця на проблеми
російської революції та її вплив на ситуацію в Європі, на події Варшавської битви
1920 р., їх наслідки для розвитку міжнародних відносин, на так звану східну полі
тику Ю.Пілсудського, надзвичайно цікаві й актуальні питання витоків російського
євразійства, на проблему генези «імперії зла» від її виникнення до падіння, на роль
еліт периферії та інтеліґенції загалом у формуванні й підтримці імперії тощо. Замість
традиційного заключного розділу представлено текстові версії розмов А.Новака з
М.Войнаром і А.Портновим. Науковий апарат, який більше стане у пригоді саме за
цікавленому читачеві, містить ґрунтовні підрядкові посилання, коментарі, примітки
та іменний покажчик.
Однак не слід думати, що доступні відтепер увазі українців тексти розрахова
ні суто на фахівців, адже чимало інформації, авторських роздумів і висновків заці
кавлять будького, хто прагне розібратися в питаннях, які мали ґлобальне значення,
впливаючи на історію ЦентральноСхідної та Східної Європи впродовж століття.
Попри те, що дослідник, окрім теоретичних викладок, послуговується (цілком зако
номірно) прикладами з польської історії, окремі тексти А.Новака можна розглядати
саме як нариси з історії України.
У цьому контексті особливої уваги заслуговують праці «Боротьба генерала
Бібікова проти “нерозсудливої польської народності”: Причинок до українізації
України», а також «Польща, Росія та Україна: стратегічний трикутник концепції
Юзефа Пілсудського 1918–1920 рр.». Ці тексти привносять у, здавалося б, уже доб
ре розроблені українською історіографією питання розвитку національного руху
ХІХ ст. та польськоукраїнського союзу 1920 р. цікавий погляд зі сторони. Завдяки
обраній автором несподіваній, як для українців, перспективі, зовсім поіншому
Український історичний журнал. – 2022. – №5
Рецензії й огляди 223
починають сприйматися відомі факти, вимальовуються раніше непомітні нюан
си, конкретизуються й чіткіше окреслюються висновки. Чимало думок професора
А.Новака, висловлені ним 2017–2021 рр., нині сприймаються пророче, надто на
тлі активної фази російського воєнного вторгнення в Україну. Так, у тексті «Витоки
прометейських концепцій у польській політичній думці» автор актуалізує давно ві
домі думки, висловлені А.Є.Чарторийським щодо взаємин провідної («правлячої»)
та другорядних («підвладних») націй в імперії: «Політична неволя […] розпалює
взаємну ненависть і шовінізм, отруює життя правлячої та підвладної націй» (с.90).
У системи взаємин між ними «єдиною мовою порозуміння є сервільність і корупція,
а громадська думка змушена нишкнути й симулювати, з усім похмурим шлейфом мо
ральних наслідків такого стану». Посилаючись на листи та думки М.Мохнацького,
А.Новак звертає увагу читача на те, що «абсолютизм в Росії […] є […] інститутом,
існування якого не має нічого спільного з існуванням нації, повалення якого може
бути благом». Самодержавство та всемогутність царя призначені лише для того, аби
«тримати в узді цю географічну потвору (тобто Російську імперію – О.К.). Тож, на
думку М.Мохнацького, революція, котра розбила б цього колоса на глиняних но
гах, дуже потрібна, адже патріотизм у Росії дорівнює рабству (с.91). Чи не здається,
що підібрані та проаналізовані А.Новаком думки тих, хто стояв у витоків промете
їзму, дозволяють дещо інакше подивитися й на особливості розвитку українського
національного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. в умовах Російської імперії? Чи не
пояснюють вони сутність тих процесів, які тривали у сучасній РФ та призвели до
нинішнього воєнного конфлікту на сході Європи? Чи не допомагають зрозуміти сенс
взаємин влади й суспільства не лише теперішньої Росії, але ще більше – Білорусі?
Принаймні потреба замислитися над цими питаннями очевидна.
Не менш цікавим для українського читача стане знайомство з нарисом, присвя
ченим боротьбі київського ґенералґубернатора Д.Бібікова з представниками «поль
ської народності» на теренах ПівденноЗахідного краю Російської імперії, тобто су
часної Правобережної України. Поперше, цей текст привертає увагу до маловідомої
українцям «змови» Ш.Конарського, що ширилася Волинню та Наддніпрянщиною
вже після придушення Листопадового повстання, продемонструвавши готовність до
спільної боротьби литовців, білорусів, українців (лише в Києві за цією справою було
заарештовано чимало учасників подій). Подруге, Д.Бібіков випробував на поляках
низку методів ліквідації їхньої національної окремішності від «великоросів», що піз
ніше будуть використані російською владою вже проти українців. Потретє, стає зро
зумілим, якими саме діями адміністратор краю заслужив собі прихильність вищої
влади та «амплуа» найкращого «обрусителя». Почетверте, діяльність Д.Бібікова
несподівано зіграла на користь українському руху, який саме в той час уперше після
безрезультатної «місії Капніста» 1791 р. спробував заявити про окремішність укра
їнства та про цілі власної діяльності, що знайшло втілення у програмних документах
КирилоМефодіївського товариства.
Не заглиблюючись у детальний огляд змісту інших статей А.Новака, які, безу
мовно, варті вдумливого прочитання, зверну увагу лише на проблему польськоукра
їнських відносин 1920–1921 рр., котра виринає в кількох есеях та інтерв’ю дослідни
ка. В них обґрунтовано доводиться, що Ю.Пілсудський не міг вчинити щодо України
інакше, ніж це сталося внаслідок підписання Ризького мирного договору 1921 р.
У вітчизняній історичній літературі часто можна зустріти досить спрощений висновок
стосовно фіналу польськоукраїнського союзу 1920 р.: «Україну зрадили!». Натомість
польський фахівець, послідовно описуючи тогочасні події та обставини, в яких опи
нилися як Ю.Пілсудський, так і С.Петлюра, зазначає: «Начальник держави […]
Український історичний журнал. – 2022. – №5
224 Рецензії й огляди
не відмовився від […] амбітного проекту […] руйнування Російської імперії шляхом
підтримки незалежної України, що чітко підтвердили його подальші рішення. Однак
йому, безумовно, довелося рахуватися з тим, що він не спроможний це здійснити»
(с.125). Тож, у сухому підсумку, Польща покинула свого союзника, сам альянс слід
визнати невдалим, оскільки він не призвів до «міцного українськопольського поро
зуміння, не спричинив перелому у справі Львова та найважливіше – не призвів до
створення української держави в період міжвоєнного двадцятиліття». Маючи ідеї
практичної співпраці поляків, литовців, українців у БалтоЧорноморському реґі
оні, Ю.Пілсудський, на думку А.Новака, «програв свій великий проект у 1920 р.»
(с.317). Ця невдача коштувала українцям та їхнім сусідам великих страждань, обер
нувшись 70річним пануванням комунізму. Заразом, на переконання історика, цей
досвід і водночас пам’ять про цю можливість сьогодні допомагають думати й діяти
задля порозуміння, яке змінює вигляд Східної Європи.
Значний інтерес у зацікавленого читача викличуть роздуми, написані із залу
ченням значної спеціальної літератури та досліджень американських і російських
авторів. Їх аналіз дозволить заглибитися у проблему витоків сучасної ідеології євра
зійства, яка багато у чому пояснює нинішню аґресивну політику Росії та її рішення
щодо повномасштабного воєнного вторгнення в Україну. Авторський аналіз особли
востей формування та розпаду російської й радянської імперій дозволить побачити
ймовірні перспективи майбутнього устрою повоєнної Європи та післяпутінської
Росії (хоч напряму А.Новак ніде на це не вказує).
Нарешті, молодому поколінню читачів цікаво буде ознайомитися з історією по
яви поширеного визначення СРСР як «імперії зла» та з причинами розпаду цього
утворення, їх історичною обумовленістю, авторськими обґрунтуваннями неможли
вості відродження сучасної Росії саме як імперії у класичному розумінні цього слова.
Низка окреслених вище й багато інших, що залишилися поза цим оглядом, пи
тань, котрі майстерно та водночас цікаво розкрив у своїх працях А.Новак, не повин
ні залишитися поза увагою української аудиторії. Тим більше, що автор є великим
другом нашої країни, неодноразово це доводив не лише репертуаром опрацьованих
тем, але й реакцією на поточні суспільнополітичні події. У своїх інтерв’ю, два з яких
наведено наприкінці книжки, він наголошує, що лише згода та порозуміння забез
печать політичне буття як для України, так і для Польщі; акцентує, що попри трав
матичну пам’ять багатьох українців та поляків про темні сторінки спільної історії,
попри дії московської аґентури, зацікавленої в підриві довіри між нашими народами
й у роздмухуванні конфліктогенних тем, потенціал культурних контактів України та
Польщі значно більший, він безумовно вартий усебічного розвитку – як нині, так і в
майбутньому.
Ольга КОВАЛЕВСЬКА
докторка історичних наук, професорка,
провідна наукова співробітниця,
відділ спеціальних галузей історичної науки
та електронних інформаційних ресурсів,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), o.kovalevska2017@gmail.com
|