Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)

Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)

Мета статті – розкрити особливості формування та функціонування сумського відділу Союзу 17 жовтня. Мета деталізована завданнями: а) схарактеризувати політичну, організаційну та законотворчу діяльність лідерів осередку – П.Матюніна, Н.Савича; б) з’ясувати кадровий потенціал реґіональної організаці...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Український історичний журнал
Дата:2022
Автори: Кудінов, Д., Пархоменко, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
Теми:
Історичні студії
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188124
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) / Д. Кудінов, В. Пархоменко // Український історичний журнал. — 2022. — Число 5. — С. 97-111. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-188124
record_format dspace
spelling Кудінов, Д.
Пархоменко, В.
2023-02-12T19:13:07Z
2023-02-12T19:13:07Z
2022
Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) / Д. Кудінов, В. Пархоменко // Український історичний журнал. — 2022. — Число 5. — С. 97-111. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
0130-5247
DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.05.097
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188124
94(477.52):[329.055.2:32.019.5]«1905/1914»
Мета статті – розкрити особливості формування та функціонування сумського відділу Союзу 17 жовтня. Мета деталізована завданнями: а) схарактеризувати політичну, організаційну та законотворчу діяльність лідерів осередку – П.Матюніна, Н.Савича; б) з’ясувати кадровий потенціал реґіональної організації; в) оцінити її активність на період проведення виборів до Державної думи, а також у міжвиборчий період. Методологія дослідження базується на принципах історичності, комплексності, системності, критичності, репрезентативності. Використано спеціальні методи: історико-системний, порівняльно-аналітичний, історико-генетичний, історико-біографічний, описовий. Уперше здійснено комплексний аналіз функціонування сумської організації октябристів у період російської революції 1905–1907 рр. та під час режиму Третьочервневої монархії. Висновки. Відповіддю поміркованих за політичними поглядами осіб у Сумському повіті на революційних рух стало їх гуртування довкола місцевого відділу Союзу 17 жовтня. Помітну роль в його організації відігравали юрист П.Матюнін і землевласник Н.Савич. Осередок конституювався під час першої думської кампанії й надалі проявляв свою активність передусім під час виборів до Державної думи. Успішними для сумських октябристів виявилися вибори до ІІІ Думи, які забезпечили їх двома депутатськими місцями (П.Матюнін і Н.Савич). Думська діяльність обох лідерів сумського відділу партії, з одного боку, відривала їх від управління організацією, а з іншого – дозволяла підтримувати її статус, незважаючи на скорочення складу партійців і перехід деяких із них у правий табір.
The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the formation and functioning of the Sumy branch of the Union of 17 October. The goal is detailed with tasks: a) to characterize the political, organizational and law-making activities of the leaders of the party branch – P.Matiunin and N.Savych; b) find out the personnel potential of the regional organization; c) evaluate the activity of the Sumy branch of the Union of 17 October during the State Duma elections, as well as in the inter-election period. The research methodology is based on the principles of historicity, complexity, systematicity, criticality, representativeness. The following special methods were used: historical-systemic, comparative-analytical, historicalgenetic, historical-biographical, descriptive. For the first time, a comprehensive analysis of the functioning of the Sumy Octobrist Party organization during the First Russian Revolution and during the reign of the June Third Monarchy regime was carried out. Conclusions. The response of politically moderate people in Sumy county to the revolutionary movement was their rallying around the local branch of the Union of 17 October. The Lawyer P.Matiunin and the landowner N.Savych played a prominent role in its organization. The cell was formed during the first Duma campaign and continued to be active, primarily during the State Duma elections. The elections to the Third Duma proved successful for the Sumy Octobrists and provided them with two parliamentary seats (P.Matiunin and N.Savych). Duma activities of both leaders of the Sumy branch of the party, on the one hand, distracted them from the management of the organization, and on the other hand, allowed to maintain its image and status, despite the reduction in the number of party members and the transition of some of them to the right camp.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Історичні студії
Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
The Sumy Section of the Union of 17 October: Formation and Activity (1905–1914)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
spellingShingle Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
Кудінов, Д.
Пархоменко, В.
Історичні студії
title_short Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
title_full Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
title_fullStr Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
title_full_unstemmed Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
title_sort сумський відділ союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.)
author Кудінов, Д.
Пархоменко, В.
author_facet Кудінов, Д.
Пархоменко, В.
topic Історичні студії
topic_facet Історичні студії
publishDate 2022
language Ukrainian
container_title Український історичний журнал
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt The Sumy Section of the Union of 17 October: Formation and Activity (1905–1914)
description Мета статті – розкрити особливості формування та функціонування сумського відділу Союзу 17 жовтня. Мета деталізована завданнями: а) схарактеризувати політичну, організаційну та законотворчу діяльність лідерів осередку – П.Матюніна, Н.Савича; б) з’ясувати кадровий потенціал реґіональної організації; в) оцінити її активність на період проведення виборів до Державної думи, а також у міжвиборчий період. Методологія дослідження базується на принципах історичності, комплексності, системності, критичності, репрезентативності. Використано спеціальні методи: історико-системний, порівняльно-аналітичний, історико-генетичний, історико-біографічний, описовий. Уперше здійснено комплексний аналіз функціонування сумської організації октябристів у період російської революції 1905–1907 рр. та під час режиму Третьочервневої монархії. Висновки. Відповіддю поміркованих за політичними поглядами осіб у Сумському повіті на революційних рух стало їх гуртування довкола місцевого відділу Союзу 17 жовтня. Помітну роль в його організації відігравали юрист П.Матюнін і землевласник Н.Савич. Осередок конституювався під час першої думської кампанії й надалі проявляв свою активність передусім під час виборів до Державної думи. Успішними для сумських октябристів виявилися вибори до ІІІ Думи, які забезпечили їх двома депутатськими місцями (П.Матюнін і Н.Савич). Думська діяльність обох лідерів сумського відділу партії, з одного боку, відривала їх від управління організацією, а з іншого – дозволяла підтримувати її статус, незважаючи на скорочення складу партійців і перехід деяких із них у правий табір. The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the formation and functioning of the Sumy branch of the Union of 17 October. The goal is detailed with tasks: a) to characterize the political, organizational and law-making activities of the leaders of the party branch – P.Matiunin and N.Savych; b) find out the personnel potential of the regional organization; c) evaluate the activity of the Sumy branch of the Union of 17 October during the State Duma elections, as well as in the inter-election period. The research methodology is based on the principles of historicity, complexity, systematicity, criticality, representativeness. The following special methods were used: historical-systemic, comparative-analytical, historicalgenetic, historical-biographical, descriptive. For the first time, a comprehensive analysis of the functioning of the Sumy Octobrist Party organization during the First Russian Revolution and during the reign of the June Third Monarchy regime was carried out. Conclusions. The response of politically moderate people in Sumy county to the revolutionary movement was their rallying around the local branch of the Union of 17 October. The Lawyer P.Matiunin and the landowner N.Savych played a prominent role in its organization. The cell was formed during the first Duma campaign and continued to be active, primarily during the State Duma elections. The elections to the Third Duma proved successful for the Sumy Octobrists and provided them with two parliamentary seats (P.Matiunin and N.Savych). Duma activities of both leaders of the Sumy branch of the party, on the one hand, distracted them from the management of the organization, and on the other hand, allowed to maintain its image and status, despite the reduction in the number of party members and the transition of some of them to the right camp.
issn 0130-5247
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188124
citation_txt Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) / Д. Кудінов, В. Пархоменко // Український історичний журнал. — 2022. — Число 5. — С. 97-111. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT kudínovd sumsʹkiivíddílsoûzu17žovtnâformuvannâtadíâlʹnístʹ19051914rr
AT parhomenkov sumsʹkiivíddílsoûzu17žovtnâformuvannâtadíâlʹnístʹ19051914rr
AT kudínovd thesumysectionoftheunionof17octoberformationandactivity19051914
AT parhomenkov thesumysectionoftheunionof17octoberformationandactivity19051914
first_indexed 2025-11-26T10:38:21Z
last_indexed 2025-11-26T10:38:21Z
_version_ 1850620783726952448
fulltext Український історичний журнал. – 2022. – №5 Історико­партологічні дослідження – вельми популярний напрям вітчизняної іс­ торіографії. Нині доволі детально розкриті різні сторони функціонування українських, загальноросійських та деяких національних партійних організацій на українських тере­ нах Російської імперії. Утім, ще залишаються суттєві пробіли в розгляді діяльності реґіо­ нальних структур, зокрема організацій Союзу 17 жовтня. При цьому не можна ствер­ джувати, що формування мережі вказаної партії, а  також її активність  – абсолютно Анотація. Мета статті – розкрити особливості формування та функціонування сумського відділу Союзу 17 жовтня. Мета деталізована завданнями: а) схарактеризувати політичну, організаційну та законотворчу діяльність лідерів осередку – П.Матюніна, Н.Савича; б)  з’ясувати кадровий потенціал реґіональної організації; в) оцінити її активність на період проведення виборів до Державної думи, а також у міжвиборчий період. Методологія до- слідження базується на принципах історичності, комплексності, системності, критичності, репрезентативності. Використано спеціальні методи: історико­системний, порівняльно­ аналітичний, історико­генетичний, історико­біографічний, описовий. Уперше здійснено комп­ лексний аналіз функціонування сумської організації октябристів у період російської революції 1905–1907 рр. та під час режиму Третьочервневої монархії. Висновки. Відповіддю поміркованих за політичними поглядами осіб у Сумському повіті на революційних рух стало їх гуртування довкола місцевого відділу Союзу 17 жовтня. Помітну роль в його організації відігравали юрист П.Матюнін і землевласник Н.Савич. Осередок конституювався під час першої думської кампанії й надалі проявляв свою активність передусім під час виборів до Державної думи. Успішними для сумських октябристів виявилися вибори до ІІІ Думи, які забезпечили їх двома депутатськими місцями (П.Матюнін і Н.Савич). Думська діяльність обох лідерів сумського відділу партії, з од­ ного боку, відривала їх від управління організацією, а з іншого – дозволяла підтримувати її статус, незважаючи на скорочення складу партійців і перехід деяких із них у правий табір. Ключові слова: Союз 17 жовтня, октябристи, Н.Савич, П.Матюнін, Сумський повіт, Державна дума, кадети, вибори. Дмитро КУДІНОВ доктор історичних наук, професор, кафедра історії України, Сумський державний педагогічний університет ім. А.Макаренка (Суми, Україна), dmytro.kudinov@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0002­1516­576X Владислав ПАРХОМЕНКО доктор історичних наук, доцент, кафедра історії, Миколаївський національний університет ім. В.Сухомлинського (Миколаїв, Україна), vlad10031974@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0003­0911­2941 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.05.097      УДК: 94(477.52):[329.055.2:32.019.5]«1905/1914» Український історичний журнал. – 2022. – №5 98   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко упущена проблема вітчизняної історичної науки. Навпаки, цю політсилу доволі ряс­ но згадували дослідники політичної боротьби на Наддніпрянщині початку минулого століття. Однак подані характеристики статусу й позицій октябристів  (від рос. назви партії – «Союз 17 октября») на громадській ниві, їхньої політичної програми, а також дій здебільшого відзначаються узагальненістю, сухою схематичністю, навіть рефератив­ ністю думок. Це й не дивно, беручи до уваги той факт, що основні джерела з вивчення партійних структур  (матеріали архівних фондів ґубернських жандармських управлінь, загалом органів МВС Росії, канцелярій ґубернаторів) фактично не містять повідомлень про цю лояльну до влади партію. Листування з місцевими осередками Союзу 17 жовт­ ня, що мало б висвітлювати їхню діяльність, нині складає частину справ фонду зазначе­ ної партії в Державному архіві Російської Федерації. Звісно, знайомство вітчизняних фахівців із подібними документами нині ускладнено. Автори послуговуються нагодою опрацювання двох справ саме з ДАРФ – із фо­ ндів Союзу 17 жовтня (ф.115) та «Колекція речових доказів, узятих жандармськими установами при обшуках редакцій, газет й окремих осіб» (ф.1167). Їх використання, по­перше, вможливило написання цієї статті, а по­друге  – розширило уявлення про діяльність провінційних структур октябристів за революції 1905–1907 рр. Активність сумського відділу під час виборів до ІІ  Державної думи відзначена в одній зі справ фонду Харківського ґубернського жандармського управління  (ф.336) Центрального державного історичного архіву України в м.  Києві. Персональний склад місцевого осередку партії станом на 1913 р. частково з’ясований завдяки справі щодо проведен­ ня виборів земських гласних у Харківській ґубернії з фонду Харківського ґубернсько­ го у земських і міських справах присутствія  (ф.19) Державного архіву Харківської обл. Документи значною мірою доповнюють матеріали преси – повідомлення, статті місцевих видань  («Будущее», «Волна», «Накануне», «Рада», «Сумской вестник», «Утро»), де вміщено інформацію про гуртування правого фланґу лібералізму в ре­ ґіоні, пропаґандистську активність октябристів у Сумському повіті, перебіг прове­ дення виборів до Державної думи, думську діяльність членів Сумської групи Союзу 17 жовтня тощо. Важливим джерелом для усвідомлення розходжень у ліберальному таборі у Сумах стали опубліковані спогади думця ІІІ та IV скликань Н.Савича. Вагомі фактичні дані, виважені оцінки діяльності октябристів репрезентовані в уза­ гальнюючих працях радянських, українських і російських істориків. Стосовно виділеного нами поля дослідження – аналізу діяльності сумських партійців – корисною виявилася мо­ нографія В.Шелохаєва, в якій він докладно схарактеризував тактику політичної боротьби «союзників», їх участь у думських виборах, відтворив загальну картину розвитку територі­ альної мережі партії та мобілізації до неї членів, у тому числі в межах Харківської ґубернії1. Наведені у цій праці дані щодо чисельності октябристів повторено (з деякими уточнення­ ми) в іншій студії цього автора, виконаній у співавторстві з І.Кисельовим і А.Кореліним2. В.Шелохаєв у своїй монографії окреслив необхідність подальших реґіональних досліджень на основі залучення даних місцевих архівів і матеріалів преси. Це мало б, у тому числі, уточнити реальну чисельність та соціальний склад Союзу 17 жовтня. У пострадянській російській історіографії одним із перших здійснив це завдання Д.Павлов, який підтвердив оцінку кількості «союзників», дану В.Шелохаєвим, але суттєво розширив уявлення про їх соціальну репрезентацію3. Уже разом ці фахівці 1 Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. – Москва, 1987. – 157 с. 2 Киселёв И.Н., Корелин А.П., Шелохаев В.В. Политические партии в России в 1905–1907 гг.: численность, состав, размещение (Количественный анализ) // История СССР. – 1990. – №4. – С.74–75. 3 Павлов Д.Б. «Союз 17 октября» в 1905–1907 гг.: численность и социальный состав // Отечественная история. – 1993. – №6. – С.181–185. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 99 підготували главу до тематичного збірника, де узагальнили основні підходи росій­ ської історіографії до бачення ролі та місії Союзу 17  жовтня, а також уточнили ос­ новні факти щодо його функціонування4. У 1990–2010­х рр. в українській історіографії з’явилася низка праць, в яких порушувалося питання конституювання та діяльності місцевих осередків октябрис­ тів. Зокрема їх становлення та активність у цілому по Україні вивчали П.Шморгун, А.Павко, С.Донченко5, на Чернігівщині  – О.Кривобок6. Участь партії у виборах до І  Державної думи на українських теренах досліджена М.Циганюком7. Згадані авто­ ри суттєво розширили уявлення про локацію, чисельність, соціальний склад провін­ ційних структур Союзу 17  жовтня, виявили реґіональну специфіку політичної ді­ яльності октябристів. Примітно, що українські історики здебільшого спиралися на узагальнюючі праці, в тому числі на статтю М.Ясира, котра й досі залишається чи не єдиним конкретно­історичним дослідженням діяльності партії в Україні8. Вагому роль в оформленні праволіберального табору у Сумському повіті відігравали П.Матюнін і Н.Савич. Наведемо стислі біографічні довідки про них. Павло Гаврилович Матюнін  (1852  – після 1917  рр.) походив зі спадкових дворян Казанської ґубернії. У 1869 р. він закінчив Імператорський Олександрівський ліцей, що мав юридичний на­ прям освіти, і працевлаштувався в канцелярію Державного контролю. Потім служив у судовому відомстві в Петербурзькій, мировим посередником в Ольгопільському по­ віті Подільської ґуберній, був управителем канцелярії при подільському ґубернаторові В.Глінці. У 1892 р. П.Матюнін вийшов у відставку та переїхав у Суми, де до 1907 р. пра­ цював присяжним повіреним округу Харківської судової палати9. Деякі гучні процеси за його участі мали відгуки у пресі, він зажив слави успішного адвоката10. Спадковий дворянин Никанор Васильович Савич (1869–1942  рр.) народився в батьківському маєтку у с.  Біловоди Сумського повіту. Закінчив фізико­математич­ ний факультет  (відділення природничих наук) Санкт­Петербурзького університету. У 1895  р. повернувся на батьківщину. Обирався гласним  (від 1895  р.) й секретарем повітового земського зібрання, але за визначенням ідейних противників у земстві, «діяльності своєї ніде ще не проявив»11. Політичну кар’єру, як згадував сам Н.Савич, він розпочав виступом на одному із зібрань у приміщенні земства 1905  р.  (вірогід­ но, на з’їзді землевласників у листопаді), коли виголосив промову проти відчуження 4 Политические партии России: история и современность / Под ред. проф. А.И.Зевелева, проф. Ю.П.Свириденко, проф. В.В.Шелохаева. – Москва, 2000. – С.109–121. 5 Донченко  С.П. Ліберальні партії України, 1900–1920  рр.: Автореф. дис.  … д­ра іст. наук. – Дніпропетровськ, 2006. – 32 с.; Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: наприкінці XIX – початок XX ст.: зародження, еволю­ ція, діяльність, історична доля. – К., 1999. – С.185–190; Шморгун П.М. Політичні партії України на початку ХХ ст.: соціальний склад, чисельність, типологія // Наукові праці з питань політичної історії. – Вип.172: Політичні партії на Україні (1905–1925 рр.). – К., 1992. – С.17–18. 6 Кривобок  О.П. Діяльність політичних партій та організацій на півночі Лівобережної України в кінці ХІХ  – на початку ХХ ст.: Дис. … канд. іст. наук. – К., 2009. – С.116–125. 7  Циганюк М.А. Партія «Союз 17 октября» у виборах до І Державної думи в Україні // Наукові праці Кам’янець­ Подільського національного університету ім.  Івана Огієнка: Історичні науки. – Т.25. – Кам’янець­Подільський, 2015. – С.325–334. 8 Ясир  М.Д. З діяльності партійних осередків октябристів на Україні в 1905–1907  рр.  // Наукові праці з питань політичної історії. – К., 1992. – Вип.172: Політичні партії на Україні (1905–1925 рр.). – С.54–61. 9 Кудинов  Д. Правый октябрист и опытный юрист: Павел Гаврилович Матюнин  – забытый сумской парламента­ рий // Ваш шанс. – 2021. – №13. – С.22Б; Памятная книжка лицеистов: Издание собрания курсовых представителей Императорского Александровского лицея: 19  октября 1811–1911. – Санкт­Петербург, 1911. – С.83; 3­й созыв Государственной думы: портреты, биографии, автографы. – Санкт­Петербург, 1910. – Табл.29. 10 Коник О.О. Депутати Державної думи Російської імперії від губерній Наддніпрянської України (1906–1917 рр.). – Дніпропетровськ, 2013. – С.176–177; Судебная хроника // Киевлянин. – 1902. – 14 марта. – С.3; Харьковская судебная палата (иск к казне в 365 тыс. руб.) // Право. – 1907. – №10. – Стб.768. 11 Корреспонденции // Волна. – 1906. – 12 января. – С.3. Український історичний журнал. – 2022. – №5 100   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко приватної землі12. З цього моменту гостре неприйняття лівих лібералів стало не­ від’ємною частиною його світогляду. Колега по роботі в думі Я.Глинка характеризу­ вав Н.Савича саме як принципового противника кадетів13. Як відомо, Союз 17  жовтня постав за доволі стислий термін у ході проведення двох нарад ідеологів поміркованого лібералізму в Москві й Петербурзі, а також під час земсько­міського з’їду  (жовтень – листопад 1905 р.). Сумську організацію може­ мо визвати одним із піонерів партійної структури в Україні, що з’явилася за першої думської кампанії та у відповідь на загрозу з боку революції. Для Сум вірна думка В.Шелохаєва про те, що ядром провінційних осередків партії слугували земські й міські органи самоврядування14. Сприятливими обстави­ нами організації правих лібералів слугувала нейтралізація лівих сил і сумської гру­ пи Партії народної свободи у грудні 1905  р.  – лютому 1906  р., що збіглося з часом переведення Сумського повіту на правовий режим воєнного стану й запровадження суворого військово­поліцейського контролю. Відбулися арешти земських службовців, пов’язаних з очільником Сумської повітової земської управи та лідером місцевої ор­ ганізації кадетів П.Линтварьовим (спочатку заарештований, а потім відсторонений від посади у земстві). Загалом узимку 1905–1906  рр. у Сумському, Охтирському та Лебединському повітах було заарештовано до 350  осіб. Чимало причетних до демо­ кратичного руху переховувалися15. Недовіра до земської інтеліґенції була настільки високою, що у Сумах від учителів початкових шкіл вимагалася розписка в тому, що вони не вступатимуть у партії, лівіші за Союз 17 жовтня16. На тлі цих подій більшість земських гласних, частина з яких пізніше приєдна­ ються до октябристів, зайняла проурядову позицію, чому, вочевидь, сприяв не лише страх перед революцією, але й напучування сумського тимчасового ґенерал­ґуберна­ тора М.Ходоровича на особистій зустрічі з земцями. На земському зібранні 4  січня 1906  р. було переобрано управу, яку тепер складали представники поміркованого табору, у тому числі майбутні октябристи В.Краснянський  (тимчасовий голова) і Н.Савич17. Розмежування сумського «общества» підтвердив і колишній член управи кадет Г.Линтварьов – частина привілейованої верстви населення, перелякана за долю свого майна, взяла на себе роль «святої інквізиції» й усіляко сприяла виявленню та переслідуванню «небезпечних елементів»18. 15  січня 1906  р. у приміщенні міського училища відбулося організаційне засі­ дання за участю гласних разом зі своїми «знайомими виборниками». Вирішувалося питання про те, до якої партії слід приєднатися. Було заслухано програми. Більшість схилилася до підтримки Союзу 17 жовтня. Тут же обрали бюро міського відділу ос­ таннього у складі 12  осіб під головуванням П.Матюніна19. 28  лютого конституював­ ся повітовий осередок партії20. До кінця 1906 р. вона залишалася єдиною леґальною 12 Обзор деятельности Государственной думы третьего созыва: 1907–1912  гг. – Ч.1: Общие сведения. – Санкт­ Петербург, 1912. – С.46; Савич  Н.В. Воспоминания. – Санкт­Петербург; Дюссельдорф, 1993. – С.13–16; 3­й созыв Государственной думы: портреты, биографии, автографы. – Санкт­Петербург, 1910. – табл.21. 13 Глинка  Я.В. Одиннадцать лет в Государственной думе: 1906–1917: Дневник и воспоминания. – Москва, 2001. – С.169–170. 14 Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. – С.36. 15 Линтварёв Г. Что делается в Сумском уезде // Волна. – 1906. – 21 января. – С.3; Державний архів Сумської обл.  (далі – ДАСО). – Ф.Р­2362. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.116; Спр.11. – Арк.193; Кудинов Д. Сумские либералы в российском освободительном движении, 1901–1906 гг.: региональное измерение. – Сумы, 2013. – С.119–120; Центральний дер­ жавний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). – Ф.1682. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.7. 16 Кр-ль М.А. Как прошли выборы в Государственную думу. – Санкт­Петербург, 1906. – С.12. 17 Корреспонденция // Волна. – 1906. – 11 января. – С.4; Корреспонденции // Там же. – 12 января. – С.3. 18 Линтварёв Г. Что делается в Сумском уезде // Там же. – 21 января. – С.3. 19 Корреспонденции // Будущее. – 1906. – 5 февраля. – С.4. 20 Там же. – 10 марта. – С.3. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 101 політичною організацією в реґіоні, що мала керівний склад і проводила аґітацію. Решта партійних структур вимушено діяли в підпіллі, в тому числі кадети, що під­ тверджувало Харківське ґубернське жандармське управління21. М.Ходорович уважно стежив за тим, аби діяльність сумських октябристів не виходила за рамки допустимого. Наприклад, коли нотаріус В.Смирнов, присутній на згаданому установчому зібранні міського осередку Союзу  17  жовтня, висловився за  необхідність скасування воєнного стану та здійснення вільної аґітації, розпоря­ дженням очільника адміністрації його було вислано за межі Харківської ґубернії22. Іноді члени місцевого відділу партії заступалися за декого, звільненого волею ґенерал­ ґубернатора. Зокрема міський голова В.Золотарьов просив М.Ходоровича відновити на посадах санітарного лікаря С.Трамбицького й машиніста Ф.Супруна, за якими він «не помічав нічого антиурядового»23. Щодо чисельності сумського осередку Союзу 17  жовтня, маємо різні дані, ви­ нятково з матеріалів преси. Так, дописувач газети «Будущее» Д.Асмолов зазначав, що на партійному зібранні 1  березня 1906  р. вже висувалося питання про обрання місцевого комітету, а це, відповідно до §9 статуту партії, ставало можливим за умов перевищення кількості членів у реґіоні в понад 100  осіб. Кореспондент указав циф­ ру у близько 160, яку, вочевидь, озвучили самі учасники заходу, на який прибули до 400 осіб. Коли ж присутнім тут не членам союзу запропонували приєднатися до ньо­ го, то «бажаючих знайшлося небагато», а ще один учасник узагалі заявив про вихід із партії24. Зважаючи на пасивність присутніх, котрі навіть зрештою не спроміглися обрати комітет, викликає сумнів реальність зазначеної кількості партійців. Можна припустити, що повітова організація в період піднесення своєї активності в перший рік існування відповідала середньому значенню подібних структур  – від 100 до 300  членів25. Д.Павлов типовий розмір повітової організації октябристів визначив у 363  особи26. Подібна цифра відповідає кількості учасників розширеного партійного зібрання 15  січня 1907  р., на яке прибули 300  учасників. Утім частина присутніх була просто співчуваючими чи контактерами партійців27. Ураховуючи той факт, що організа­ ція партії в ґубернському Харкові в 1906 р. становила приблизно 200 осіб, можемо суто умоглядно оцінити реальну чисельність сумського відділу орієнтовно у 100  осіб28. При цьому партійний актив у Сумах навряд чи перевищував позначку 20 осіб. Питання «мертвих душ» цілком стає зрозумілим при знайомстві зі способа­ ми кооптації нових членів. Основу сумської партійної організації становили гласні міської думи. Останнім пропонувалося на чергові партійні засідання, які найчастіше відбувалися в умовах виборчої кампанії  («у цілях об’єднання для аґітації»), залучати «добрих знайомих». Наприклад, у березні 1906 р. міський голова зобов’язав депута­ тів привести по 15 таких29. Вочевидь, можливості «рекрутинґу» нових членів багато у чому залежали від репутації партійних активістів із кадрової основи відділу  – гро­ мадських діячів і благодійників. Так, чимало октябристів була членами Товариства піклування про бідних, піклувальних рад місцевих середніх і початкових закладів 21 ЦДІАК України. – Ф.336. – Оп.1. – Спр.2258. – Арк.20. 22 Корреспонденции // Будущее. – 1906. – 10 марта. – С.3. 23 ЦДІАК України. – Ф.1682. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.43. 24 Государственный архив Российской Федерации (далі – ГАРФ). – Ф.1167. – Оп.1. – Д.1253. – Л.1; Корреспонденции // Будущее. – 1906, 9 марта. – С.4; Устав общества под названием «Союз 17­го октября». – Москва, 1906. – С.4. 25 Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. – С.37. 26 Павлов Д.Б. «Союз 17 октября» в 1905–1907 гг.: численность и социальный состав. – С.181. 27 Корреспонденции // Утро. – 1907. – 18 января. – С.3. 28 Донченко С.П. Ліберальні партії України, 1900–1920 рр. – С.16. 29 Корреспонденции // Будущее. – 1906. – 10 марта. – С.3. Український історичний журнал. – 2022. – №5 102   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко освіти, Сумського комітету товариства Червоного Хреста, повітового комітету пі­ клування про народну тверезість. Звісно, ваги партії додавала постать відомого своєю доброчинністю цукрозаводчика П.Харитоненка. Мінусом подібного підходу до партійного будівництва  («кум  –  брат  –  сват») було те, що він не забезпечував як ідеологічну цілісність осередку, так і його висо­ ку активність. Утім багато у чому визначав соціальний склад організації. Переважну більшість октябристів становили освічені  (найчастіше вища юридична чи загалом гуманітарна освіта) заможні люди з високим статусом у суспільстві  – чиновники V–VIII  класу, підприємці, добре оплачувані працівники торгово­промислових уста­ нов, спадкові дворяни та почесні громадяни, купці, земле­ або домовласники та ін.30 Подібну картину соціального обличчя октябриста спостерігаємо й на прикла­ ді Сумського повіту, де за ними тягнулися як селяни­землевласники, так і поміщи­ ки31. До Союзу 17  жовтня приєдналися насамперед люди освічені, статечні, успіш­ ні  – поміщики Н. і М.  Савичі, О.Ігнатьєв, В. та М.  Де­Коннор, Б.Золотницький, О.Линтварьов, В.  фон Лоретц­Еблін, керуючий сумським Олександрівським се­ лянським сільськогосподарським банком В.Краснянський, член Сумської міської управи М.Крамаренко, власники механічного заводу П.Гольберт і лісового складу Л.Харченко, земський агроном та директор міського громадського банку І.Сазанов, управляючий Терновською економією І.Кабештов, міський голова В.Золотарьов, повітовий предводитель дворянства І.Траскін, цукрозаводчики П.Харитоненко й М.Лещинський, купець і головноуправляючий маєтками Харитоненка М.Ка­ лаш ни ков, викладач Сумської Олександрівської гімназії М.Степанов, священики І.Дмитрієв (Суми) та К.Сперанський (Миколаївська церква с. Старе). Представників нижчих верств населення в партійній організації було обмаль. Відомо, що членом Союзу  17  жовтня деякий час був селянин с.  Стецьківка Сумського повіту М.Іваненко32. Вочевидь, він належав до невеликої групи хліборобів, поміченої серед за­ сновників сумського відділу партії у середині січня 1906  р.33 На установчому повітовому з’їзді 28 лютого до нього також записалися кілька селян. Утім більшість присутніх землеро­ бів відмовилися вступати в партію, побоюючись арештів34. У складі Сумського повітового земського зібрання, обраного 1913 р., жодного гласного від сільських товариств із числа ок­ тябристів обрано не було, хоча в «панській» частині зібрання їх не бракувало35. Коли урядові вдалося придушити революційні виступи, зменшився і стимул для представників еліт удаватися до політичної діяльності36. Вочевидь, скорочення кількості сумських партійців відповідало процесу зменшення чисельності Союзу 17 жовтня в 1906– 1908 рр.37 А після виборів до ІІІ Державної думи сумський відділ загалом існував лише «на папері» (як і більшість тодішніх партійних осередків)38. Особливо це помітно на при­ кладі переходів «союзників» до інших політсил. Зокрема вже 1907  р. П.Харитоненко, В.Золотарьов, В.Де­Коннор, І.Дмитрієв і В.Краснянський приєдналися до табору правих. Там само згодом опинився й селянин М.Іваненко. Пізніше дехто повертався (Де­Коннор 30 Павлов Д.Б. «Союз 17 октября» в 1905–1907 гг.: численность и социальный состав. – С.183. 31 Савич Н.В. Воспоминания. – С.17. 32 К выборам в Харьковской губернии // Утро. – 1907. – 23 января. – С.3. 33 Корреспонденции // Будущее. – 1906. – 5 февраля. – С.4. 34 Там же. – 10 марта. – С.3. 35 Державний архів Харківської обл. (далі – ДАХО). – Ф.19. – Оп.1. – Спр.142. – Арк.272–273. 36 Черменский Е.Д. Буржуазия и царизм в революции 1905–1907 гг. – Москва; Ленинград, 1939. – С.198. 37 Киселёв И.Н., Корелин А.П., Шелохаев В.В. Политические партии в России в 1905–1907 гг.: численность, состав, размещение  (Количественный анализ). – С.74–75; Карнишин  В.Ю. «Союз 17 октября» в 1907–1913  гг.: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 1992. – С.20. 38 Политические партии России: история и современность. – С.118–121. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 103 у 1910­х рр. знов значився у складі Союзу 17 жовтня)39. Примітно, що в публікаціях ча­ сопису «Утро» на початку 1907  р. деякі громадські діячі фіґурували як серед чорносо­ тенців, так і серед октябристів40. Подібна ситуація не була дивною, зважаючи на те, що частина сумських октябристів до 1906 р. входила до складу Російського зібрання41. Дехто з союзників, надалі перебуваючи в ліберальній партії, поводився по­чорносотенному. Наприклад, Л.Харченко відзначався відверто антисемітськими поглядами42. Можливість перебувати відразу в кількох партіях випливала з самого статуту Союзу 17  жовтня, чле­ нами якого могли бути особи, «котрі належать до партії, що не приєдналася своїм за­ гальним своїм складом до Союзу»43. Подібна розмитість формулювання щодо членства надавала сумським октябристам право перебувати у складі інших політичних сил. Звідси й різні ідентифікації одних і тих самих діячів. Наприклад, П.Харитоненко водночас по­ зиціонувався як «октябристом», так і «правим» чи «прогресистом». Не маючи джерел, які переконливо засвідчили б мотивацію «перебіжчиків», можемо припустити, що факт плинності партійних кадрів зумовлювався, по­перше, браком партійної дисципліни, чіткої організації, доручень та обов’язків; по­друге, на місцевому рівні могло допускатися подвійне партійне членство, що дозволяло мане­ врувати на виборах залежно від настроїв виборців і підтримки з боку влади; по­тре­ тє, намаганням використовувати партійні структури у власних цілях; по­четверте, доволі тісними відносинами між «правими» та «центристами» в невеликому про­ вінційному місті, де члени обох таборів не лише добре знали один одного, але й по­ стійно взаємодіяли у приватних справах і навіть товаришували. А головне, приклади переходів із Союзу російського народу до Союзу 17  жовтня та навпаки, висування одних і тих самих виборників від обох цих сил засвідчували відсутність для членів партії як чітких організаційних, так й ідеологічних рамок. Відповідно, не можна визнати сумський відділ згуртованою структурою. Як і більшість осередків Союзу 17  жовтня, він був типовим для партії, котра, за словами В.Шелохаєва, являла собою «розпливчате об’єднання різнорідних елементів», а  її «організаційна струк­ тура  […] була досить рихлою та аморфною»44. У результаті кількісне зростання осередків не підтверджувалося якістю їхньої роботи. Неодмінно з’являвся «баласт» із більшості фор­ мальних членів, які швидко втрачали організаційний зв’язок із партією. Подібну ситуацію змальовують і сумські дописувачі харківської преси: відсут­ ність спільної думки місцевих октябристів, «відпадіння вправо» вже в перші місяці існування партії, кулуарність ухвалення рішень, неспроможність обрати кандидатів у виборників на партійному зібранні в березні 1906  р., низька явка на вибори комі­ тету партійного відділу у січні 1907  р., нечисленність партійних зібрань і публічних виступів керівників45. Доповнює цю картину визнання Н.Савича щодо відсутності керівництва та «правильної» партійної організації, принаймні на період перших думських виборів46. У нашому випадку справедливим буде й зауваження про те, що октябристи спрямовували свою активність «не на постійну роботу з виборцями, а 39 Корреспонденции  // Утро. – 1907, 13  января. – С.3; Кудинов  Д. Правый октябрист и опытный юрист: Павел Гаврилович Матюнин – забытый сумской парламентарий. – С.22Б; ДАХО. – Ф.19. – Оп.1. – Спр.142. – Арк.280–286. 40 Выборы // Утро. – 1907. – 25 сентября. – С.3; К выборам в Харьковской губернии // Там же. – 23 января. – С.3; Корреспонденции // Там же. – 13 января. – С.3; Корреспонденции // Там же. – 18 января. – С.3. 41 ГАРФ. – Ф.1167. – Оп.1. – Д.1253. – Л.1; Корреспонденции // Будущее. – 1906. – 9 марта. – С.4. 42 Областной отдел. Перед выборами // Утро. – 1912. – 17 мая. – С.5. 43 Устав общества под названием «Союз 17­го октября». – Москва, 1906. – С.1–3. 44 Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. – С.38, 41. 45 Корреспонденции // Будущее. – 1906. – 9 марта. – С.4; 10 марта. – С.3; Корреспонденции // Утро. – 1907. – 13 ян­ варя. – С.3; 18 января. – С.3; 1910. – 8 октября. – С.5. 46 Савич Н.В. Воспоминания. – С.20. Український історичний журнал. – 2022. – №5 104   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко на думську діяльність», тоді як «місцеві відділи виконували функцію допоміжного апарату для завоювання місць у Державній думі»47. На плаву сумський осередок Союзу 17  жовтня утримувало те, що його ядро складалося із земсько­міських діячів, котрі мали досвід управління та політичної ко­ мунікації. Певною мірою це нівелювало вади партійної організації. На момент вибо­ рів до Сумського повітового земського зібрання восени 1913  р. місцева організація спромоглася провести до органу самоврядування 9  своїх членів із 39  від загальної кількості гласних48. Утім на той момент її важко визначити за структуру, яка виходи­ ла б за межі гуртка близьких за духом громадських діячів. Особливістю функціонування провінційних структур Союзу 17  жовтня була їх мобілізація на час думських, земських і міських виборів та фактичне «заморожуван­ ня» в період між виборами. Сам факт створення сумської організації октябристів був продиктований потребою оформлення помірковано­правого табору земсько­міських діячів напередодні виборів І Думи. Значний поштовх виборчій кампанії партії надав її І  з’їзд 8–12  лютого 1906  р. в Москві, в якому взяли участь 389  делеґатів. Партія міцно зайняла центристську позицію, не підтримуючи ані реакцію, ані революцію49. На заході були присутні посланці сумського відділу. Серед них  – І.Кабештов, який виступив доповідачем на звіті делеґації перед членами партійного осередку 1 березня 1906  р. Відомо, що сумські представники зайняли консервативну позицію, голосую­ чи проти резолюції, яка засуджувала репресивні дії уряду50. Напередодні виборів до І  Думи октябристи розгорнули жваву аґітаційну діяль­ ність, видаючи окремі брошури мільйонним накладом51. Сумська організація також друкувала заклики до міських діячів. Зокрема поширювала прокламацію «Обращение к избирателям» і брошуру «Аграрный вопрос». У зверненні вістря критики спрямо­ вувалися не проти курсу уряду, а проти найближчих політичних конкурентів – кадетів, котрих звинувачували в потуранні національним почуттям «бідних маленьких народ­ ностей» (передусім поляків)52. Побудова виборчої кампанії не стільки на діалозі з вла­ дою, як на нищівній критиці Партії народної свободи загалом було характерною рисою перших двох думських кампаній октябристів. Центральне бюро Союзу 17  жовтня на­ віть випустило окремою брошурою роз’яснення виборцям, чому не слід підтримувати кадетів. Вони, мовляв, мають нежиттєздатну програму, що ґрунтується на «літератур­ них деклараціях» і «теоретичному фанатизмі», та марно обіцяють народові «земний рай», насправді бажаючи заволодіти стерном управління державою і встановити одно­ партійну систему53. У такому дусі витримувалися й словесні нападки на представників ПНС на ґубернських передвиборчих зібраннях. Зокрема в березні 1906  р. у Харкові П.Матюнін цілком у дусі програми Союзу 17 жовтня звинуватив кадетів у бажанні по­ сприяти національному сепаратизму та й загалом ліквідувати монархію54. Консервативно представив анонімний сумський автор55 згаданої брошу­ ри й аграрно­селянське питання. Потреба її видання диктувалася як активною 47 Карнишин В.Ю. «Союз 17 октября» в 1907–1913 гг. – Москва, 1992. – С.20. 48 ДАХО. – Ф.19. – Оп.1. – Спр.142. – Арк.265–270. 49 Шелохаев  В.В. Контрреволюционная тактика партии октябристов в 1905–1907  гг.  // Исторические записки. – Вып.111. – Москва, 1984. – С.162–163. 50 ГАРФ. – Ф.1167. – Оп.1. – Д.1253. – Л.1. 51 Политические партии России: история и современность. – С.117; Шелохаев  В.В. Контрреволюционная тактика партии октябристов в 1905–1907 гг. – С.166–167. 52 ГАРФ. – Ф.115. – Оп.1. – Д.97. – Л.7. 53 Чего же хочет конституционно­демократическая партия? – Москва, 1906. – 10 с. 54 Предвыборное собрание выборщиков губернского избирательного собрания // Накануне. – 1906. – 28 марта. – С.3; Полный сборник платформ всех русских политических партий. – Санкт­Петербург, 1906. – С.97–99. 55 Припускаємо, ним був Н.Савич, близько знайомий із ситуацією довкола земельного питання. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 105 громадянською позицією місцевого селянства, яке у значній мірі підтримувало Всеросійський селянський союз, так і лапідарним  (а отже незадовільним) описом вирішення «селянського питання» у програмі партії56. Визнаючи біди селянства від малоземелля й низькопродуктивного господарювання, автор змалював чорну карти­ ну економічного хаосу та загального занепаду внаслідок відчуження землі у великих господарств, що обернеться бідами для самого селянства, обтяженого викупними ви­ платами. Альтернатива вбачалася не в «механічному збільшенні землеволодіння», а в «підвищенні земельної культури» й «сільськогосподарської техніки» за умов пану­ вання приватного селянського землеволодіння, що неможливо без руйнації «общи­ ни», а також у налагодженні переселенського руху в багаті вільними землями реґіони імперії57. Звісно, подібний аналіз, здійснений з опорою на статистичні дані, узагаль­ нення окремих економістів, був розрахований не на селянство, а на освіченого чита­ ча, який мав прийти до виборчих дільниць. Відсутність доступного та невеликого за обсягом звернення до селян, зрештою, згубно відбилося на обох перших виборчих кампаніях сумських октябристів. 15  березня 1906  р. на з’їзді землевласників виборниками було обрано чотирьох представників, усі  – члени Союзу 17  жовтня: Никанор і Микола Савичи, І.Траскін, В.Де­Коннор. Наступного дня відбулися вибори по курії міських виборців, де знов перемогу здобули октябристи – з шести місць вони взяли чотири. Тут обраними ви­ явилися Харитоненко, Золотарьов, Степанов, Матюнін. Особливо велику кількість голосів зібрав перший – 787 з орієнтовно 4,5 тис. максимально можливих. Успіх ок­ тябристів їхні противники пояснювали репресіями проти «лівих», фальшуванням голосів неграмотних виборців із боку членів виборчої комісії, монополією Союзу 17  жовтня на проведення аґітації, адже опозиційні партії були цього позбавлені58. Останнє вірне лише частково. П.Матюнін у листі до ЦК указував, що воєнний стан також згубно відбивався на виборчій аґітації октябристів: у січні сумський тимчасо­ вий ґенерал­ґубернатор заборонив їм проводити зібрання, друкувати й розсилати за­ клики, поки він не матиме «довіри з боку урядових органів». Лише після того, як очільник організації відправив міністрові внутрішніх справ скаргу, сумський відділ не мав перепон із боку місцевої влади59. Попри успіхи у Сумах, другий тур виборів виявився для октябристів невдалим. Ще при голосуванні по нотатках для балотування у члени Думи на передвиборчих зі­ браннях 24–25  березня 1906  р. Н.Савич отримав лише 40, П.Матюнін  – 30  голосів, що було набагато менше, ніж в їхніх основних конкурентів. Ганебним виявився резуль­ тат для «батька Сум» Харитоненка, за чию кандидатуру було подано всього 2 голоси. Таким чином, від Союзу 17 жовтня з семи його кандидатів отримали право обиратися двоє сумчан, які, указував П.Матюнін, усвідомлювали, «що не пройдуть». Дійсно, під час балотування 26 березня 1906 р. вони отримали неґативний результат: за кандидату­ ру П.Матюніна було вкинуто 53 кулі, проти – 95; за Н.Савича – 52, проти – 9660. Причина низького результату партії на перших думських виборах самі октябрис­ ти пояснювали недостатньою активністю й невмілою аґітацією, відсутністю політич­ ної реклами та міцного зв’язку з виборцями, а також підтримкою курсу непопуляр­ ного в народі уряду61. В поразці партії на виборах у Харківській ґубернії Н.Савич 56 Полный сборник платформ всех русских политических партий. – С.101–102. 57 ГАРФ. – Ф.115. – Оп.1. – Д.97. – Л.9–26. 58 Ход выборов // Накануне. – 1906. – 20 марта. – С.2. 59 ГАРФ. – Ф.115. – Оп.1. – Д.97. – Л.1; ЦДІАК України. – Ф.1682. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.53; Циганюк М.А. Партія «Союз 17 октября» у виборах до І Державної думи в Україні. – С.330. 60 ГАРФ. – Ф.115. – Оп.1. – Д.97. – Л.3; Предвыборное собрание выборщиков губернского избирательного собрания. – С.3. 61 Черменский Е.Д. Буржуазия и царизм в революции 1905–1907 гг. – С.244. Український історичний журнал. – 2022. – №5 106   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко звинувачував «просякнуту соціалістичними ідеями дрібну служилу інтеліґенцію», котра мала право голосу, недалекоглядність розробників виборчого закону, що ба­ гато голосів віддали селянам, які, своєю чергою, підпали під вплив лівих партійних гасел, розшарування земців між різними політичними таборами, нарешті кадетів, що не йшли на поступки, і до того ж, на відміну від октябристів, мали дисципліновану партійну структуру62. П.Матюнін у неуспіху партії на виборах звинувачував «підпіль­ ну аґітацію» Партії народної свободи  (цей факт був відомий поліції та сумському тимчасовому ґенерал­ґубернатору63), котрій удалося провести двох своїх виборників, з яких один, зрештою, був обраний у Думу  (Г.Линтварьов), запізнілий початок пар­ тійної аґітації внаслідок обмежень, установлених властями, погану організацію робо­ ти партії по ґубернії. А головне, програш був зумовлений опозиційними настроями селянських виборників Харківщини, «залишками спогадів про селянський союз», які на передвиборчих дебатах «усіляко підігрівали» кадети, котрі, на його переко­ нання, селян­виборників просто «нагло ошукали»64. Подібні нарікання викликали зловтіху в демократичній пресі, яка залюбки кеп­ кувала з того, що правих лібералів «завше б’ють ріжні кадети»65. Цей факт поясню­ вався статистикою виборників. За чинним до 3  червня 1907  р. виборчим законом, їх загальна кількість у Харківській ґубернії становила 157 осіб. За куріями був такий роз­ поділ: по 43 – від землевласників і від міських обивателів, 64 – від селян, 7 – від робіт­ ників. За подібної схеми перевагу отримували представники опозиції, котрі спиралися на підтримку демократичних кіл населення66. Тому програш «союзників» був запро­ грамований і під час другої думської кампанії. І це при тому, що участі Союзу 17 жовт­ ня у виборах сприяло втручання з боку місцевих адміністрацій шляхом виключення зі списків виборців, переслідування опозиційних кандидатів, заборони аґітації лівих партій, застосування касацій та ін.67 Так, зі списків виборців було виключено кадета, в минулому директора Степанівського цукрового заводу інженера М.Піцкера. Причому на прохання правління товариства цього підприємства. Тут, імовірно, проявилися про­ думані дії цукрозаводчика Харитоненка проти конкурента Союзу 17  жовтня, який у минулій думській кампанії якраз був обраний виборником за міською курією68. У Сумському повіті передбачалося обрати 14 виборників: 2 – від селянської ку­ рії, 4  – від землевласників, 8  – від міської курії69. Результат виборів від з’їзду зем­ левласників був прогнозовано сприятливий для октябристів. У списку виборників Сумського повіту всі четверо були їхніми представниками  – Траскін, Сперанський, Іваненко, Савич. На зібранні 14  січня 1907  р. сумські партійці висунули за міською курією своїми кандидатами Харитоненка, Матюніна, Золотарьова, Де­Коннора, Крамаренка, Калашникова, Сазанова, Кабештова, Гольберта. Утім виборці у Сумах обрали виборником від Союзу  17  жовтня лише одного Харитоненка70. Невдачі спіткали октябристів і на ґубернському виборчому з’їзді. Тут із 43  виборників за 62 Савич Н.В. Воспоминания. – С.17–23. 63 ЦДІАК України. – Ф.1682. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.117. 64 ГАРФ. – Ф.115. – Оп.1. – Д.97. – Л.1–4; З українського життя // Рада. – 1906. – 19 грудня. – С.2. 65 Нові мученики // Рада. – 1906. – 24 грудня. – С.2. 66 Избирательная арифметика // Утро. – 1912. – 9 августа. – С.4. 67 Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. – С.115. 68 ДАСО. – Ф.778. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.1–3. 69 Герман Г.О. Выборы во II Государственную думу на Украине: Дисс. … канд. ист. наук. – К., 1948. – Прил.1. 70 В «Харьк. вед.» напечатан список выборщиков в харьковское губернское избирательное собрание, назна­ ченное высочайшим указом на 6  февраля 1907  г. По выборам членов в Государственную думу  // Утро. – 1907. – 6 февраля. – С.3; До виборів по Україні // Рада. – 1907. – 27 січня. – С.3; К выборам в Харьковской губернии // Утро. – 1907. – 23 января. – С.3; ЦДІАК України. – Ф.336. – Оп.1. – Спр.2863. Ч.1. – Арк.13; Ясир М.Д. З діяльності партійних осередків октябристів на Україні в 1905–1907 рр. – С.61. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 107 землевласницькою курією 17  осіб віддали свої голоси октябристам. Із 64  вибор­ ників селянської курії  – лише 3. Стільки ж голосів надала октябристам міська ку­ рія (43 особи). У результаті з 11 депутатів, обраних до Думи від Харківської ґубернії, жоден не належав до Союзу 17 жовтня71. Технічною стороною поразки було те, що октябристи, як правило, не мали успі­ ху на публічних виступах і дебатах, отримуючи гідну відсіч від лівих та кадетських аґітаторів. Громадськість сприймала їх переважно неґативно. Наприклад, на перед­ виборче зібрання у січні 1907  р. прибули ледь більше півсотні осіб. Такі нечисельні зібрання «союзників» спостерігалися й у наступні думські кампанії (зокрема містяни знехтували публічними лекціями П.Матюніна та Н.Савича у вересні 1912 р.)72. Після зміни виборчого закону 3 червня 1907 р., який ґарантував дві третини місць провладним силам, влаштовувати велелюдні зібрання не було потреб. В умовах провін­ ційного міста апеляція до курій виборців землевласників і 1­го міського з’їзду фактично зводилася до приватних розмов та домовленостей73. Оскільки серед інших груп вибор­ ців важко було розраховувати на порозуміння в усному спілкуванні, до них партійці зверталися через друковану аґітацію, вдаючись до дискредитації противників. Так, під час виборів до IV  Думи у Сумському повіті поширювалася листівка «Предвыборные размышления неизвестного автора», яка містила «філіппіки» проти безпартійного проґресиста С.Линтварьова, основного конкурента П.Матюніна на виборах по 2­му з’їзду виборців Сум. Натомість останнього вихваляли як «патріота міста», котрий палко захищав прероґативи нижньої палати парламенту, брав участь у розробці закону про місцевий суд, допомагав у реалізації «спеціальних інтересів рідного міста»74. За новим законом вибори до ІІІ Думи для октябристів відбувалися в більш спри­ ятливих умовах  (Н.Савич згадував, що нові правила він та його оточення зустріли «з неприхованим тріумфуванням»75). Відтепер у Харківській ґубернії обирали депутатів на ґубернському зібранні 134  виборники, нерівномірно розподілені за п’ятьма курія­ ми: 71  – від землевласників, 17  – від 1­го міського з’їзду, 12  – від 2­го міського з’їзду, 30 – від селян, 4 – від робітників. Незважаючи не те, що виборники 2­го міського з’їз­ ду у цілому були налаштовані опозиційно, вони віддали голос П.Матюніну, що стало несподіванкою думської кампанії в реґіоні. Вибори за цією курією відбувалися двічі. Спочатку лідер виборів, представник проґресистів, на голосуванні 23  вересня не на­ брав потрібної кількості голосів. 7 жовтня за умов низької явки виборців перевагу здо­ був П.Матюнін76. Натомість обрання представників Союзу 17 жовтня – Харитоненка й Золотарьова  – в 1­й курії міських виборців виглядає закономірним, також попри низьку явку (з 360 виборців на виборчі дільниці з’явилися лише 136)77. Уже на ґуберн­ ському виборчому зібранні П.Матюнін і Н.Савич, виборник від курії землевласників, були обрані депутатами нижньої палати російського парламенту. Державна дума відкрила широкий простір для застосування своїх талантів обох сумських громадських діячів. П.Матюнін став «найактивнішим думцем­законодав­ цем», часто виступав із трибуни як доповідач комісій, у складі яких перебував. При цьому здатність презентувати проекти пояснюється його успішною попередньою 71 Герман Г.О. Выборы во II Государственную думу на Украине. – С.129, 147, 166, 238. 72 Корреспонденции // Утро. – 1907. – 13 января. – С.3; По областному отделу // Там же. – 1912. – 28 сентября. – С.6. 73 Избирательная арифметика // Утро. – 1912. – 9 августа. – С.4. 74 Октябрист П.Г.Матюнин // Там же. – 9 октября. – С.7. 75 Савич Н.В. Воспоминания. – С.27. 76 До виборів у третю Думу // Рада. – 1907. – 12 жовтня. – С.3; Избирательная арифметика // Утро. – 1912. – 9 авгу­ ста. – С.4; От чего зависит исход выборов // Там же. – 5 августа. – С.5. 77 Выборы // Утро. – 1907. – 25 сентября. – С.3. Український історичний журнал. – 2022. – №5 108   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко адвокатською діяльністю78. Сумчанин очолював редакційну комісію 4­ї та 5­ї се­ сій  (із  15  жовтня 1910 до 13  травня 1911  рр., із 15  жовтня до 9  червня 1912  р.), що здійснювала вичитку всіх ухвалених законопроектів. Крім того, П.Матюнін був се­ кретарем 3­го відділу Думи79. Із думської трибуни він вимагав скасувати «виняткове становище» в місцевостях, де «громадське життя повернулося у своє природне мирне річище», одночасно ви­ ступаючи на захист застосування смертної кари до осіб, які, «забувши свої обов’язки російських громадян, посягають на святу святих російської державності»80. Велику роботу депутат здійснював у галузі законотворчості, будучі автором або співавтором 17  законопроектів. Думці, віддаючи належне невтомності та професіоналізму сум­ чанина, неодноразово винагороджували його «шумними оваціями», «тривалими оплесками». Конструктивність П.Матюніна підкреслював і правий депутат професор Харківського університету А.Вязигін, котрий відносив колеґу­октябриста до тих об­ ранців, які «відстоювали безумовне дотримання існуючих законоположень, усуваючи абсолютно партійні міркування, які вносять політику у суто юридичне питання»81. Хоч П.Матюнін і належав до провладної фракції, це не заважало йому голосувати «проґресивно» з деяких болючих для російської влади питань. Зокрема він підтримав бажаність розгляду законодавчої пропозиції «про скасування обмеження євреїв у пра­ ві обрання місцеперебування та пересування з одного місця на інше», заяву про запит голові уряду щодо виключення учнів, «винних у заворушеннях» та заборони студент­ ських зборів82. Заслуговують уваги й інші ініціативи. Так, за його пропозицією навесні 1909 р. думці проголосували за збільшення утримання поштово­телеграфних чиновни­ ків83. Своє депутатське становище П.Матюнін використовував і для вирішення кон­ кретних завдань на запит сумських виборців  – добився «височайшого» помилування для засудженого на тривале ув’язнення за вбивство свого родича юнака, сприяв пере­ творенню чоловічої приватної школи на заклад середньої освіти, виділенню коштів на зведення у Сумах «палацу правосуддя» для місцевого окружного суду84. Не менш активно діяв у Думі Н.Савич. Зазвичай його пропозиції мали кон­ структивний характер. 24  березня 1908  р. він представив на розгляд нижньої пала­ ти російського парламенту законопроект про спорудження Амурської залізниці. Депутат не лише детально окреслив вагоме стратегічне значення, економічні вигоди від її прокладання, але й обґрунтував необхідність будівництва маґістралі «винятко­ во працею російських робітників»85. Значну роботу Н.Савич здійснював у складі бю­ джетної та комісії з оборони (від 1912 р. – з військових і морських справ). Особливо помітною виявилася його діяльність у питанні розвитку флоту. Він та його колеґи по комісії шукали порозуміння з військовим командуванням, наполягаючи на раціо­ нальному підході до планів будівництва кораблів  (спочатку обґрунтований проект, 78 Кирьянов  И.К. Российские парламентарии начала ХХ  в.: новые политики в новом политическом пространстве: Дисс. … д­ра ист. наук. – Пермь, 2009. – С.235. 79 Обзор деятельности Государственной думы третьего созыва: 1907–1912 гг. – С.114–115. 80 Кудинов Д. Правый октябрист и опытный юрист: Павел Гаврилович Матюнин – забытый сумской парламентарий. – С.23Б. 81 Вязигин  А.С. «Гололобовский инцидент» (Страничка из истории политических партий в России). – Х., 1909. – С.15–16. 82 Доклад по вопросу отмены смертной кары // Утро. – 1910. – 24 января. – С.2; Телеграммы // Там же. – 1909. – 21 мая. – С.2. 83 Закрытие заседаний // Там же. – 25 марта. – С.3. 84 Григорьев В. В Сумской думе // Там же. – 1913, 11 октября. – С.7; ДАСО. – Ф.354. – Оп.1. – Спр.46. – Арк.9; Местная жизнь // Утро. – 1909. – 13 июня. – С.4; Мужская частная гимназия в Сумах // Сумской вестник. – 1913. – 4 декабря. – С.3; Телеграммы // Утро. – 1908. – 18 ноября. – С.3. 85 Избранные выступления депутатов Государственной думы с 1906  г. до наших дней. – Москва, 2013. – С.43–50; Партия «Союз 17 октября»: Протоколы съездов, конференций и заседаний ЦК: В 2 т. – Т.II: Протоколы III съезда, конференций и заседаний ЦК: 1907–1915 гг. – Москва, 1996. – С.24. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 109 заснований на можливостях промисловості, а потім фінансування), на необхідності вирішення питання заборгованості морського міністерства перед підприємствами, на посиленні Чорноморського флоту. Очоливши бюджетну комісію у IV Думі, Н.Савич продовжив активно працювати в рамках членства в комісії з військових і морських справ. А восени 1913  р. він був одним з ініціаторів реформи ґубернського земства, що мала б призвести до обмеження його повноважень і фінансування86. Подібний почин знайшов відгук і серед його однопартійців у Сумах, у чому можемо побачи­ ти злагодженість дій депутата та партійного відділу в його окрузі. На підтримку ідеї ліквідації ґубернського земства виступили гласні Сумського повітового земського зі­ брання І.Траскін і В.Золотарьов87. Інколи про свою діяльність та роботу всієї фракції П.Матюнін звітував перед сумськими виборцями у приміщенні громадського зібрання. Подібні виступи мали багато у чому просвітницький характер: процедура проведення законів, функціону­ вання фракції октябристів, діяльність думських комісій тощо. Депутат оцінював зако­ нодавчий орган доволі стримано, не вдаючись до критики уряду, що й зумовлювало низький інтерес громадськості міста до подібних зустрічей88. Думці Сумського по­ віту більшою мірою орієнтувалися на політичне життя у столиці. Зокрема Н.Савич наприкінці 1913 р. разом із М.Алексеєнком і М.Родзянком став одним із лідерів так званої групи земців­октябристів  (або центральних октябристів), котрі проголосили створення нової фракції, що мала б відбивати «інтереси всіх видів самоврядування» та наполягати на проведенні конституційної реформи в дусі маніфесту 17  жовтня89. Центральні ж структури партії лише іноді нагадували про себе у Сумах. Зокрема влітку 1912  р. бюро парламентської фракції надіслало на ім’я міського голови стан­ дартний запит про кількість мобілізованих під час російсько­японської війни містян, склад їхніх родин, котрі користувалися допомогою від міста, розмір пайка тощо. Ці дані були потрібні думцям для внесення поправок до законопроекту про списан­ ня із земств і міст боргів перед Державним казначейством90. Після програшу на виборах до IV  Думи, П.Матюнін ненадовго повернувся у Суми, де на початку 1913 р. ввійшов до складу комісії з облаштування місцевого ко­ мерційного училища91. Утім уже у червні того року він виїхав у столицю на постійне місце проживання92. У Петербурзі П.Матюнін продовжив свою юридичну практи­ ку, яку здійснював принаймні до кінця 1917 р.93 Відомо, що екс­депутат узяв на себе функції повіреного в міських справах Харкова, посприявши на початку Першої сві­ тової війни виділенню місту позики від держави в розмірі 200 тис. руб. для виплати допомоги сім’ям запасних, призваних на військову службу94. Продовжував він і свою роботу у складі ЦК  Союзу 17  жовтня. Зокрема як секретар брав участь у партійній конференції 7–10 листопада 1913 р.95 86 Бескровный  Л.Г. Армия и флот России в начале ХХ  в.: Очерки военно­экономического потенциала. – Москва, 1986. – С.194–195; Обзор деятельности Государственной думы третьего созыва: 1907–1912 гг. – С.436; По телеграфу и телефону // Утро. – 1913. – 13 июня. – С.3; Савич Н.В. Воспоминания. – С.37–51. 87 Боязнь света и общественного мнения // Утро. – 1913. – 30 ноября. – С.2. 88 Корреспонденция // Там же. – 1910. – 8 октября. – С.5. 89 Аврех А.Я. Раскол фракции октябристов в IV Думе // История СССР. – 1978. – №4. – С.124–125; Кирьянов И.К. Российские парламентарии начала ХХ века: новые политики в новом политическом пространстве. – С.265. 90 ДАСО. – Ф.354. – Оп.1. – Спр.45. – Арк.32. 91 К постройке коммерческого училища // Сумской вестник. – 1913. – 22 января. – С.2. 92 Местная жизнь // Там же. – 16 июня. – С.2. 93 Городская дума // Там же. – 1917. – 10 декабря. – С.4. 94 Городские дела  // Утро. – 1913. – 27  ноября. – С.4; Местная жизнь  // Там же. – 1914. – 20  декабря. – С.4; По телеграфу и телефону // Там же. – 1913. – 17 ноября. – С.5. 95 Партия «Союз 17 октября»: Протоколы съездов, конференций и заседаний ЦК. – Т.II. – С.414, 421. Український історичний журнал. – 2022. – №5 110   Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко Розмах революційного руху у Сумському повіті під час революції 1905–1907  рр. згуртував не лише місцеві опозиційні сили, але й противників насилля. До останніх належали передусім місцеві землевласники і промисловці. Заперечення радикальної трансформації суспільства вони поєднували з усвідомленням необхідності здійснення обмежених реформ, спрямованих на модернізацію державних інститутів і пом’якшення соціальних суперечностей. У цьому випадку ідеальною кандидатурою на політичне пред­ ставництво ставав Союз 17  жовтня, до якого й долучилися представники правих лібе­ ральних і консервативних поглядів. Типовим для Сум був той факт, що ініціативна група складалася здебільшого із земсько­міських діячів. Вона ж багато у чому забезпечувала й кадрове наповнення партійної організації. Формування останньої відбувалося впродовж січня – березня 1906 р., коли осередок набув правильної структури та визначеного член­ ства. Певної ваги сумському відділу в перший рік його існування додавав відомий своєю благодійністю мільйонер П.Харитоненко. Його кандидатура набирала найбільшу кіль­ кість голосів під час виборів у «столиці цукрового королівства». Важливим для масово­ сті було залучення представників різних верств населення. Деякою мірою виправдався розрахунок на підтримку заможних селян, зацікавлених у виході з «общини», а також на кооптацію інтеліґенції. Утім обидві ці групи не відігравали помітної ролі у житті партії та, певно, покинули її від часу стабілізації політичної ситуації. Примітно, що саме початковий період існування сумського осередку виявився найбільш продуктивним за всю його історію. Можемо пояснити це, по­перше, сти­ мулом для діяльності «центру», якого надав йому революційний розмах у повіті на­ прикінці 1905  р., адже виникла необхідність протиставлення демократичним орга­ нізаціям об’єднання поміркованих і правих громадських діячів; по­друге, відсутністю на той момент політичної конкуренції на леґальному полі діяльності за умов запро­ вадження воєнного стану в реґіоні; по­третє, думською кампанією, що породжувала чимало сподівань на швидкий вихід із політичної кризи. У подальшому саме чергові думські кампанії активізуватимуть партійний осередок. Натомість у міжвиборчий період політичне життя затихало, що вочевидь позначалося як на «перетіканні» ок­ ремих членів до правих сил, так і на загальному скороченні партійців чи перетворен­ ні більшості їх на пасивну масу. Загалом сумський відділ Союзу 17  жовтня був типовою провінційною організа­ цією з вираженою «класовою фізіономією» (поміщики та капіталісти) свого ядра, що доволі слабко приховувалася за декларацією інтеркласовості. Ця обставина визначала певну недовіру й навіть ворожість до «союзників» збудженого революцією населен­ ня. Певною мірою її стримували вигоди, що їх отримав реґіон у вигляді депутатства двох своїх представників. Водночас це дозволило забезпечити стабілізацію партійно­ го осередку, який (щоправда в помітно скороченому з часів революції 1905–1907 рр. вигляді) проіснує до початку Першої світової війни. REFERENCES 1. Avrekh, A. (1978). Raskol fraktsii oktyabristov v IV Dume. Istoriya SSSR, 4, 115–127. [in Russian]. 2. Beskrovnyj, L.G. (1986). Armiya i flot Rossii v nachale XX v.: Ocherki voenno-ekonomicheskogo potentsiala. Moskva. [in Russian]. 3. Donchenko, S. (2006). Liberalni partii Ukrainy, 1900–1920 rr. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 4. Galij, I.P. (2005). Partiya “Soyuz 17 oktyabrya” v Donskoj oblasti: 1905–1912 gg. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Rostov­ na­Donu. [in Russian]. 5. Kiryanov, I.K. (2009). Rossijskie parlamentarii nachala XX v.: novye politiki v novom politicheskom prostranstve. (Doctor’s thesis). Perm. [in Russian]. 6. Kiselev, I.N., Korelin, A.P., Shelokhaev, V.V. (1990). Politicheskie partii v Rossii v 1905–1907 gg.: chislennost, sostav, razmesh­ chenie (Kolichestvennyj analiz). Istoriya SSSR, 4, 71–88. [in Russian]. 7. Konyk, O.O. (2013). Deputaty Derzhavnoi dumy Rosiiskoi imperii vid hubernii Naddniprianskoi Ukrainy  (1906–1917  rr.). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 8. Kryvobok, O.P. (2009). Diialnist politychnykh partii ta orhanizatsii na pivnochi livoberezhnoii Ukrainy v kintsi XIX – na pochatku XX st. (Abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. Український історичний журнал. – 2022. – №5 Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905–1914 рр.) 111 9. Kudinov, D. (2013). Sumskie liberaly v rossijskom osvoboditelnom dvizhenii, 1901–1906 gg.: regionalnoe izmerenie. Sumy. [in Russian]. 10. Kudinov, D. (2021). Pravyj oktiabrist i opytnyj yurist: Pavel Gavrilovich Matyunin – zabytyj sumskoj parlamentarij. Vash shans, 13, 22B–23B. [in Russian]. 11. Naryshkina, S. (Ed.) (2013). Izbrannye vystupleniya deputatov Gosudarstvennoj Dumy s 1906 g. do nashikh dnej. Moskva. [in Russian]. 12. Pavko, A. (1999). Politychni partii, organizatsii v Ukraini: naprikintsi XIX – pochatok XX st.: zarodzhennia, evolutsiia, diialnist, istorychna dolia. Kyiv. [in Ukrainian]. 13. Pavlov, D.B. (1993). “Soyuz 17 oktyabrya” v 1905–1907 gg.: chislennost i sotsialnyj sostav. Otechestvennaya istoriya, 6, 181–185. [in Russian]. 14. Pavlov, D.B., Shelokhaev, V.V. (Comp.) (1996). Rossijskie liberaly: kadety i oktyabristy. Moskva. [in Russian]. 15. Shelokhaev, V.V. (1984). Kontrrevolyutsionnaya taktika partii oktyabristov v 1905–1907 gg. Istoricheskie zapiski, 111, 151–200. [in Russian]. 16. Shelokhaev, V.V. (1987). Partiya oktyabristov v period pervoj rossijskoj revolyutsii. Moskva. [in Russian]. 17. Shmorhun, P.M. (1992). Politychni partii Ukrainy na pochatku XX st.: sotsialnyi sklad, chyselnist, typolohiia. Naukovi pratsi z pytan politychnoi istorii, 172: Politychni partii na Ukraini (1905–1925 rr.), 14–25. Kyiv. [in Ukrainian]. 18. Tsyhaniuk, M.A. (2015). Partiia „Soiuz 17 oktiabria” u vyborakh do I Derzhavnoi dumy v Ukraini. Naukovi pratsi Kamianets- Podilskoho natsionalnoho universytetu im.  Ivana Ohiienka: Istorychni nauky, 25: Na poshanu profesora I.S.Vynokura, 325–334. Kamianets­Podilskyi. [in Ukrainian]. Dmytro KUDINOV Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Department of History of Ukraine, Sumy State Pedagogical University named after A.Makarenko (Sumy, Ukraine), dmytro.kudinov@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0002­1516­576X Vladyslav PARKHOMENKO Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Department of History, V.Sukhomlynskyi Mykolaiv National University (Mykolaiv, Ukraine), vlad10031974@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0003­0911­2941 The Sumy Section of the Union of 17 October: Formation and Activity (1905–1914) Abstract. The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the formation and functioning of the Sumy branch of the Union of 17  October. The goal is detailed with tasks: a) to characterize the political, organizational and law­making activities of the leaders of the party branch  – P.Matiunin and N.Savych; b)  find out the personnel potential of the regional organization; c)  evaluate the activity of the Sumy branch of the Union of 17  October during the State Duma elections, as well as in the inter­election period. The research methodology is based on the principles of historicity, complexity, systematicity, criticality, representativeness. The following special methods were used: historical­systemic, comparative­analytical, historical­ genetic, historical­biographical, descriptive. For the first time, a comprehensive analysis of the functioning of the Sumy Octobrist Party organization during the First Russian Revolution and during the reign of the June Third Monarchy regime was carried out. Conclusions. The response of politically moderate people in Sumy county to the revolutionary movement was their rallying around the local branch of the Union of 17 October. The Lawyer P.Matiunin and the landowner N.Savych played a prominent role in its organization. The cell was formed during the first Duma campaign and continued to be active, primarily during the State Duma elections. The elections to the Third Duma proved successful for the Sumy Octobrists and provided them with two parliamentary seats  (P.Matiunin and N.Savych). Duma activities of both leaders of the Sumy branch of the party, on the one hand, distracted them from the management of the organization, and on the other hand, allowed to maintain its image and status, despite the reduction in the number of party members and the transition of some of them to the right camp. Keywords: Union of 17 October, Octobrists, N.Savych, P.Matiunin, Sumy county, State Duma, Kadets, elections.

Схожі ресурси