Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу

Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу

Стаття присвячена висвітленню нових можливостей, проблем та перспектив розвитку транскордонного співробітництва України після масштабного розширення Європейського Союзу в 2004–2007 рр. і виникнення спільного євросоюзівсько-українського кордону як важливого чинника поглиблення європейської інтегра...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки
Дата:2012
Автор: Чубай-Федоренко, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2012
Теми:
З історії міжнародних відносин
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188248
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу / Г. Чубай-Федоренко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 228-243. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-188248
record_format dspace
spelling Чубай-Федоренко, Г.
2023-02-18T11:58:01Z
2023-02-18T11:58:01Z
2012
Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу / Г. Чубай-Федоренко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 228-243. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
2415-7198
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188248
Стаття присвячена висвітленню нових можливостей, проблем та перспектив розвитку транскордонного співробітництва України після масштабного розширення Європейського Союзу в 2004–2007 рр. і виникнення спільного євросоюзівсько-українського кордону як важливого чинника поглиблення європейської інтеграції. Виявлені фактори, що стримують повноцінне використання можливостей транскордонної співпраці України з сусідніми країнами-членами ЄС, запропоновано низку заходів щодо підвищення її ефективності.
Статья посвящена освещению новых возможностей, проблем и перспектив развития приграничного сотрудничества Украины после масштабного расширения Европейского Союза в 2004–2007 гг. и возникновения совместной евросоюзо-украинской границы как важного фактора углубления европейской интеграции. Рассмотрены факторы, тормозящие полноценное использование возможностей приграничного взаимодействия Украины с соседними странами-членами ЕС, предложен ряд мероприятий по повышению его эффективности.
The article is devoted to displaying new opportunities, problems and prospects of cross-border cooperation ofUkraine after large-scale expansion of the European Union in 2004–2007 and after building united border between EU and Ukrainian as an important factor in deepening European integration. The factors that hinder the full use of cross-border cooperation between Ukraine and neighboring EU member states was figured out, a series of measures to improve its effectiveness has been offered.
uk
Інститут історії України НАН України
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки
З історії міжнародних відносин
Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
The problems of cross-border cooperation of Ukraine under the conditions of enlarged European Union
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
spellingShingle Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
Чубай-Федоренко, Г.
З історії міжнародних відносин
title_short Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
title_full Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
title_fullStr Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
title_full_unstemmed Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу
title_sort проблеми транскордонного співробітництва україни в умовах розширеного європейського союзу
author Чубай-Федоренко, Г.
author_facet Чубай-Федоренко, Г.
topic З історії міжнародних відносин
topic_facet З історії міжнародних відносин
publishDate 2012
language Ukrainian
container_title Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt The problems of cross-border cooperation of Ukraine under the conditions of enlarged European Union
description Стаття присвячена висвітленню нових можливостей, проблем та перспектив розвитку транскордонного співробітництва України після масштабного розширення Європейського Союзу в 2004–2007 рр. і виникнення спільного євросоюзівсько-українського кордону як важливого чинника поглиблення європейської інтеграції. Виявлені фактори, що стримують повноцінне використання можливостей транскордонної співпраці України з сусідніми країнами-членами ЄС, запропоновано низку заходів щодо підвищення її ефективності. Статья посвящена освещению новых возможностей, проблем и перспектив развития приграничного сотрудничества Украины после масштабного расширения Европейского Союза в 2004–2007 гг. и возникновения совместной евросоюзо-украинской границы как важного фактора углубления европейской интеграции. Рассмотрены факторы, тормозящие полноценное использование возможностей приграничного взаимодействия Украины с соседними странами-членами ЕС, предложен ряд мероприятий по повышению его эффективности. The article is devoted to displaying new opportunities, problems and prospects of cross-border cooperation ofUkraine after large-scale expansion of the European Union in 2004–2007 and after building united border between EU and Ukrainian as an important factor in deepening European integration. The factors that hinder the full use of cross-border cooperation between Ukraine and neighboring EU member states was figured out, a series of measures to improve its effectiveness has been offered.
issn 2415-7198
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188248
citation_txt Проблеми транскордонного співробітництва України в умовах розширеного Європейського Союзу / Г. Чубай-Федоренко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 228-243. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT čubaifedorenkog problemitranskordonnogospívrobítnictvaukraínivumovahrozširenogoêvropeisʹkogosoûzu
AT čubaifedorenkog theproblemsofcrossbordercooperationofukraineundertheconditionsofenlargedeuropeanunion
first_indexed 2025-11-26T15:50:01Z
last_indexed 2025-11-26T15:50:01Z
_version_ 1850626945377632256
fulltext Ганна Чубай-Федоренко 228 Ганна Чубай-Федоренко ПРОБЛЕМИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗШИРЕНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Стаття присвячена висвітленню нових можливостей, проблем та перспектив розвитку транскордонного співробітництва України після масштабного розширення Європейського Союзу в 2004–2007 рр. і виник- нення спільного євросоюзівсько-українського кордону як важливого чинника поглиблення європейської інтеграції. Виявлені фактори, що стримують повноцінне використання можливостей транскордонної співпраці України з сусідніми країнами-членами ЄС, запропоновано низку заходів щодо підвищення її ефективності. Ключові слова: Україна, Європейський Союз, транскордонне спів- робітництво, європейська інтеграція, регіон, єврорегіон, неурядові та громадські організації. Транскордонне співробітництво, як елемент державної політики, займає сьогодні важливе місце в системі пріоритетів як соціально- економічного розвитку, так і зовнішньої політики, зокрема європейської інтеграції України. Науковий аналіз теорії і особливо практики транс- кордонного співробітництва України в контексті європейських інтегра- ційних процесів має вагоме значення для розроблення і реалізації стра- тегії внутрішньої та зовнішньої політики України на сучасному етапі. Актуальність питання міжнародних відносин на регіональному рівні визначається перспективою українського державотворення і логікою та динамікою європейського інтеграційного розвитку, адже важливою складовою зовнішньої політики України у центральноєвропейському регіоні має стати активізація двосторонніх відносин з країнами регіону в нових умовах, зокрема динамічна розбудова ефективної системи транс- кордонного співробітництва з сусідніми країнами-членами Європей- ського Союзу. Європейська, в тому числі євроінтеграційна парадигма є провідною в історіографії незалежної України, про що свідчить величезний масив наукової продукції вітчизняних гуманітаріїв, яка включає колективні праці, монографічні дослідження, дисертаційні роботи, навчальні посіб- ники та публікації статей у фахових виданнях. Сучасні здобутки в істо- ріографії українсько-європейських взаємовідносин досить повно пред- ставлено в колективній монографії «Україна в Європі: пошуки спільного Проблеми транскордонного співробітництва України... 229 майбутнього» за редакцією А.І. Кудряченка, яка, на думку авторів, має прислужитися наступності дослідницьких кроків з тим, щоб підвищити ефективність напрацювань і щоб вони були витребувані та сприяли подальшому й більш успішному входженню України до європейської сім’ї держав і народів1. Серед досліджень, що безпосередньо розглядають проблеми транскордонного співробітництва України на сучасному етапі, на особливу увагу заслуговують праці І. Артьомова, Н. Буглай, І. Бура- ковського, С. Гакмана, В. Гарагонича, Є. Кіш, Н. Мікули, С. Мітряєвої, О. Передрія, Н. Ротар, С. Устича, Ю. Шолоха та багатьох інших нау- ковців. Разом з тим, вивчення вітчизняної, а також зарубіжної історіо- графії й ознайомлення з основними нормативно-правовими актами Укра- їни, джерелами та документами провідних європейських інституцій — Ради Європи і Європейського Союзу щодо проблематики транскор- донного співробітництва переконує в необхідності здійснення подальших наукових досліджень в цьому напрямі, зокрема вивчення еволюційних змін, нових явищ, можливостей і проблем розвитку міжрегіональної співпраці України з сусідніми європейськими країнами після набуття ними повноправного членства в ЄС. Цій меті присвячена й дана стаття, в якій особлива увага приділена висвітленню ролі інститутів громадян- ського суспільства у підвищенні ефективності транскордонного співро- бітництва на новому східному кордоні Європейського Союзу і досягнення найбільшої відкритості західних кордонів України. Визначення ролі та перспектив транскордонного співробітництва у контексті розширення Європейського Союзу пов’язане з відповідною політикою України, де транскордонне співробітництво із самого початку розглядалося як частина євроінтеграційного курсу держави, починаючи з 1998 р., коли Україна заявила про своє прагнення набути асоційованого членства в ЄС і президент України затвердив Стратегію інтеграції України до ЄС2. Водночас воно спиралося на певні історичні традиції колишньої, хоча і політико-заідеологізованої системи прикордонних зв’язків соціалістичних країн Центрально-Східної Європи у повоєнні роки, найбільш позитивними з яких були 70–80-ті роки минулого сто- ліття, а також ґрунтувалося на положеннях широкомасштабних базових договорів про дружбу, співробітництво і добросусідські відносини Укра- їни з європейськими країнами і двосторонніх міжурядових угод зі всіма сусідніми державами про міжрегіональне й транскордонне співробіт- ництво, підписаних в першій половині 90-х років ХХ ст.3 Аналогічні документи підписані між прикордонними регіонами цих країн. Напри- клад, органи місцевого самоврядування і місцеві органи державної влади Закарпатської області України уклали з адміністративно-територіальними одиницями сусідніх країн понад 100 різних угод4. Ганна Чубай-Федоренко 230 Іншим важливим питанням для загальної оцінки перспектив транскор- донного співробітництва на «нових кордонах» ЄС став стан міжнародної нормативно-правової бази цього процесу. Головними документами, які легалізували транскордонні відносини, а також сприяли децентралізації прийняття рішень на рівні регіонів та громад, стали Європейська Рамкова Конвенція транскордонного співробітництва між територіальними общи- нами або властями, прийнята Радою Європи 21 травня 1980 р. в Мадриді а також два додаткових протоколи до неї (Протокол № 1 від 9 листопада 1995 р. і Протокол № 2 від 5 травня 1998 р.), що надавали більших прав й повноважень регіонам у розвитку співробітництва «через кордони». Відповідно до Статті 2 Рамкової Конвенції «транскордонне співробіт- ництво» означає будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиб- лення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох Дого- вірних Сторін, та на укладання з цією метою необхідних угод або досягнення домовленостей. Транскордонне співробітництво здійснюється в межах компетенції територіальних общин або властей, визначених внутрішнім законодавством. Межі та характер такої компетенції цією Конвенцією не змінюються»5. Серед стратегічних завдань транскор- донного співробітництва в Європі були визначені: сприяння економіч- ному і соціальному розвитку прикордонних територій; спільна робота над вирішенням таких важливих проблем, як охорона навколишнього сере- довища, охорона здоров’я і боротьба з організованою злочинністю; сприяння розвитку ефективних і безпечних кордонів, боротьба з неле- гальною міграцією; сприяння людським контактам. Ці поняття, поло- ження й завдання, що містяться в Мадридській Конвенції про транс- кордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, закладені і в рамкові правові акти країн Центрально-Східної Європи, в тому числі й України, яка приєдналася до Конвенції в 1993 р. В цілому, сьогодні транскордонне співробітництво — це специфічна сфера міжнародних відносин, яка здійснюється і розвивається на основі чітких критеріїв та принципів. Воно має вигляд розроблених спільних програм економічної, культурної та гуманітарної взаємодії. Це співробіт- ництво спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення узгод- жених заходів у різних сферах життєдіяльності. Активний розвиток при- кордонних регіонів розглядається як один з елементів загальноєвро- пейської системи пріоритетів, який відповідає принципові інтеграції держав через інтеграцію регіонів. Така діяльність передбачає приско- рення соціально-економічного розвитку транскордонних регіонів і країни в цілому для поглиблення співробітництва з Європейським Союзом, прискорення процесів європейської інтеграції. Тобто стратегічна мета Проблеми транскордонного співробітництва України... 231 транскордонного співробітництва полягає у його спрямованості на зміц- нення держави в цілому через гармонізований комплексний розвиток регіонів та поглиблення їх участі в міжнародних інтеграційних процесах. Протягом другої половини 90-х років минулого століття, коли чітко визначилися дві різні євроінтеграційні перспективи країн Центральної та Східної Європи у тому числі і України, Європейський Союз викорис- товував для стимулювання транскордонного співробітництва на кордоні між ними два відмінні інструменти: масштабну програму PHARE-СBC для постсоціалістичних країн-кандидатів та, відповідно, менш значний у фінансовому відношенні проект ТАСІS CBC для Росії, Білорусі та України. Ці програми технічної допомоги, що фінансувалися з бюджету ЄС, спрямовувалися насамперед на надання гуманітарної допомоги, реко- мендацій та організацію навчання, регіональних інвестицій за відповід- ними секторами, тобто були зорієнтовані на потреби підготовки цих країн до вступу до Євросоюзу. З 1999 р., коли почали визначатися строки приєднання центрально- європейських держав до ЄС, в середовищі Євросоюзу почали розроб- лятися проекти заміни інструменту PHARE-СBC на програму INTERREG III, яка поширювалася на прикордоння власне Союзу та шляхи узгод- ження її після нової хвилі розширення з програмою ТАСІS CBC. Потреба у такій політиці була підтверджена у 2001 р., коли Єврокомісія підго- товила оцінку функціонування інструменту TACIS, і серед відповідних рекомендацій зазначалася необхідність координації діяльності програм TACIS, PHARE та INTERREG, використання методології «спільного про- грамування» транскордонних проектів, їх моніторингу з обох сторін кор- дону, збільшення обсягів фінансування в рамках програми TACIS СВС6. Як свідчить європейська практика, у розвитку сучасного транскор- донного співробітництва основну роль повинні відігравати регіональні органи самоврядування і територіальні громади прикордонних адміні- стративно-територіальних одиниць. В країнах Центральної Європи, на- приклад, з цією метою у другій половині 1990-х років були проведені адміністративно-територіальні реформи і створена відповідна законо- давча база регіонального розвитку, що сприяло розширенню самовря- дування органів місцевої влади, в тому числі в сфері міжнародних відносин. Зрозуміло, що і в Україні виникла потреба відмовитись від хибної практики обмеження компетенцій органів місцевого самовряду- вання і територіальних громад у здійсненні самостійної діяльності у сфері міжнародних стосунків згідно із загальноприйнятими принципами де- централізації та субсидіарності. Відповідно до Національної програми інтеграції України до ЄС, схва- леної у вересні 2000 р., регіональний та місцевий рівень стали осередками Ганна Чубай-Федоренко 232 практичної реалізації інтеграційної діяльності. Серед пріоритетів регіо- нальної співпраці територій України на 2000–2007 рр. було визначено формування економічно конкурентоспроможних єврорегіонів на захід- ному кордоні України, утворення спільних з європейськими партнерами фондів, асоціацій, проектів, укладення нових угод для розбудови правової бази співробітництва, побратимство міст і, взагалі, координація соці- ально-економічного та екологічного розвитку прикордонних регіонів. У Постанові Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів» від 29 квітня 2002 р. підкреслювалась необхідність розвитку взаємовигідних зв’язків з парт- нерами у сусідніх державах, узгодження законодавства України, чинного у цій сфері, із міжнародними стандартами. Проте, суттєвим недоліком цього документу було те, що він не визначав конкретні організаційні та фінансові інструменти для стимулювання подібної діяльності. Наприклад, для західних областей України, які безпосередньо межують з країнами Центральної Європи, згадана вище Національна програма визначила серед пріоритетів розвитку міжрегіональної співпраці будівництво пунк- тів перетину кордону та відповідної інфраструктури, укладення нових транскордонних угод, розвиток мереж логістичних центрів та центрів підтримки підприємництва за участі закордонних партнерів. Разом з тим, не було вироблено механізм співфінансування цієї діяльності з дер- жавного бюджету, що трансформувало ці національні пріоритети на декларативні і не сприяло загальній реалізації програми в цілому. Підтвердженням цього є, зокрема і досвід діяльності чотирьох євро- регіонів, що діють нині на західному і південно-західному кордонах України — «Карпати», «Буг», «Нижній Дунай» і «Верхній Прут». Будучи однією з вищих організаційних, юридично закріплених і перспективних форм транскордонного співробітництва суміжних самоврядних терито- ріальних спільнот та місцевих органів державної влади прикордонних територій України та сусідніх з нею держав, вони за умов обмеженого фінансування, відсутності «повноцінної інституційної форми» діяльності та механізмів формування «спільних» бюджетів досягли лише епізо- дичних успіхів, перш за все в культурній сфері, і «демонструють на сьогодні невідповідність реалій раніше визначеним цілям та завданням»7. Ефективне використання європейської фінансової допомоги для роз- витку українського прикордоння ускладнювалося також через нестачу стратегічного системного підходу серед українських управлінців до планування та залучення міжнародної зовнішньої допомоги. В Україні лише з часом стала формуватися система внутрішньої оцінки потреб та ефективності використання міжнародної технічно-фінансової допомоги, відповідальність за що було покладено на Національне координаційне Проблеми транскордонного співробітництва України... 233 бюро при Міністерстві економіки України. Як результат, повноважені центральні та місцеві органи влади недостатньо володіли цілісною кар- тиною потреб країни, зокрема у сфери транскордонного співробітництва, в обсягах та предметних формах міжнародної допомоги, включно з боку Європейського Союзу. Тому деякі місцеві органи влади українського прикордоння вирішили стимулювати транскордонну співпрацю шляхом розробки відповідних регіональних програм. Мова йде, насамперед, про Закарпатську обласну раду, яка 27 грудня 2002 р. схвалила Програму розвитку транскордонного співробітництва, серед пріоритетів якої була розробка, разом із парт- нерами із сусідніх регіонів Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії, Стратегії розвитку транскордонного співробітництва у Карпатському регіоні на 2003–2011 рр., що стала основою для залучення фінансових ресурсів не лише з державних і місцевих бюджетів п’яти сусідніх країн, але й з фондів та програм Європейського Союзу. Наприклад, розробка цієї Стратегії співфінансувалася Європейською Комісією в рамках про- екту ТАСІS CBC. Зазначена Програми також визначала завдання та вирішувала питання щодо підвищення фахового рівня державних і муні- ципальних службовців, які працювали у сфері транскордонного спів- робітництва з метою їх підготовки до нових умов взаємодії з партнерами. Реалізація цих планів стала можливою лише за умов залучення сталого потоку коштів із бюджетів різних рівнів, що було складним завданням, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулює бюджетну прак- тику та функціонування органів місцевого самоврядування8. «Велике» розширення Європейського Союзу за рахунок центрально- східноєвропейських держав в 2004 і 2007 роках суттєво змінило систему транскордонного співробітництва в регіоні Центральної та Східної Єв- ропи. Ця система стала значно масштабнішою. Зокрема, сьогодні в орбіту транскордонного співробітництва залучено численні регіони країн — нових членів ЄС та східноєвропейських держав на пострадянському просторі. Зокрема, нові східні зовнішні рубежі Європейського Союзу лінеарно стали збігатися з існуючими раніше кордонами балтійських (Литва, Латвія, Естонія), центральноєвропейських (Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія) держав зі східноєвропейськими (Україною, Біло- руссю, Росією) і склали близько 3 тис. км. А протяжність державного кордону України із країнами Євросоюзу становить близько 1400 км (із майже 7000 км її зовнішніх рубежів). Суб’єктами цього співробітництва з боку України стали сім регіонів з територією понад 100 тис. квадратних кілометрів та населенням близько 10 мільйонів, а з боку Європейського Союзу — десять регіонів з майже такою ж територією та населенням майже 9 млн. жителів. Ганна Чубай-Федоренко 234 Відбулися радикальні зміни сутнісних характеристик, механізмів, принципів міжрегіонального та транскордонного співробітництва країн Центральної та Східної Європи і України. Зокрема, відносини цих держав отримали нову якість як відносини суб’єктів і несуб’єктів Євросоюзу. В Європі виникла нова геополітична ситуація, основні риси якої позна- чаються політичним, економічним, дипломатичним поняттям «новий східний кордон Європейського Союзу»9. Європейська спільнота зацікавлена у створенні по всьому периметру свого нового східного кордону смуги сталого економічного розвитку, політичної і соціальної стабільності та добросусідства. Ще у 2003 р. Європейська Комісія запропонувала будувати відносини зі східними та південними сусідами ЄС на основі нової структури відносин, яка отри- мала назву «Розширена Європа — Сусідні країни». А після набуття членства в ЄС сусідніми з Україною державами Європейською Комісією був створений новий інструмент регулювання відносин із країнами- сусідами, «який ґрунтується на позитивному досвіді розвитку транс- кордонного співробітництва в рамках програм PHARE, TACIS та INTERREG», і який буде зосереджений «на забезпеченні безперешкод- ного функціонування майбутніх східних і середземноморських кордонів та надійного управління ними, сприянні сталому соціально-економічному розвиткові прикордонних регіонів і налагодженні регіонального та транскордонного співробітництва». Зокрема, в рамках реалізацій єдиного інструменту транскордонного співробітництва для розширеного ЄС та країн сусідів розпочалося виконання трьох програм сусідства на період 2004-2006 рр. — «Угорщина–Словаччина–Україна», «Польща–Білорусь– Україна» та «Румунія–Україна», метою яких було поліпшення соціально- економічної ситуації у прикордонних адміністративно-територіальних одиницях країн-учасниць таких програм. Це дало можливість для при- кордонних областей України (Закарпатської, Волинської, Львівської, Чер- нівецької, Івано-Франківської та Одеської) — учасників програм, залу- чити у розвиток своїх регіонів додаткові кошти у формі безповоротної технічної допомоги10. Важливою також в цьому сенсі є ініціатива ЄС «Східне партнерство», (2009 р.), головною метою якого є створення необхідних умов для прискорення політичної асоціації та подальшої економічної інтеграції між Європейським Союзом і зацікавленими країнами-партнерами. Цю про- граму слід розглядати як посилення політики ЄС щодо країн-партнерів через розвиток східного виміру Європейської політики сусідства і вод- ночас в якості допоміжного засобу для розширення й поглиблення від- носин між прикордонними регіонами. Позаяк першочергового завдання набувають прямі транскордонні зв’язки регіонів України та ЄС на Проблеми транскордонного співробітництва України... 235 локальному, міжрегіональному/транскордонному рівнях. По суті, «Східне партнерство» — це форум, що координується Єврокомісією, який лише зміцнює східний вимір Європейської політики сусідства у таких напрямах як енергетика, транспорт, боротьба з нелегальної міграцією. В рамках якісно нового документу Східного партнерства передбачено значне фінансування (600 мільйонів євро) також і на регіональне економічне співробітництво. Розширення Європейського Союзу має, безперечно, значні позитивні наслідки як для нових та майбутніх країн-членів, так і для сусідніх з ними країн. Проте разом з новими можливостями з’являються й нові проблеми: наприклад, існуючи відмінності у рівні життя у країнах, що знаходяться по різні сторони кордону, матимуть тенденцію проявлятися з більшою силою через швидкі темпи зростання у країнах-нових членах ЄС порів- няно із сусідніми з ними країнами-не членами ЄС. Сучасний динамічний розвиток європейської інтеграції, вже за умов розширеного на схід Європейського Союзу, потребує виокремлення нових пріоритетів розвитку транскордонного співробітництва України та сусідніх держав, що частково знайшло відображення у Законі України «Про транскордонне співробітництво» від 24 червня 2004 р.11 Втім сьогодні і він, на думку фахівців, має бути суттєво видозміненим в частині конкретизації напрямів і джерел фінансування транскордонного співробітництва, а також доповнений законами «Про діяльність євроре- гіонів на території України», «Про міжнародну технічну допомогу», «Про спеціальний режим здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної з транскордонним співробітництвом» тощо. В цьому сенсі, транскордонне співробітництво повинно визнаватись як особлива сфера міжнародної діяльності регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування і регулюватися спеціальними нормативними актами, що передбачають спрощений режим виїзду за кордон для відповідних керів- ників та працівників обласних, районних і міських рад, державних адміністрацій тощо12. Геополітичні зміни в регіоні Центральної та Східної Європи внаслідок розширення ЄС на схід також вимагають формування транскордонних відносин між Україною та західноєвропейськими державами за «європей- ськими стандартами». При цьому слід звернути особливу увагу на те, що транскордонне співробітництво між Україною і новими-членами ЄС — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією має здійснюватися згідно з європейськими нормами і принципами в контексті формування і реалізації науково обґрунтованих спільних концепцій розвитку прикор- донних територій сусідніх держав включно. Насамперед йдеться про зміни в роботі та повноваженнях державних інституцій, дотичних до Ганна Чубай-Федоренко 236 транскордонної сфери, зокрема переведення більшої частини управлін- ських повноважень щодо здійснення транскордонної діяльності на рівень місцевих органів влади, а також про включення транскордонного спів- робітництва в систему пріоритетів зовнішньої політики України та фор- мування на цій основі відповідної нормативно-правової бази. Особливої уваги потребує також зміна ставлення українського дипломатичного кор- пусу до місця та значення транскордонного співробітництва в нала- годженні добросусідських відносин України з країнами Центральної Європи та активізації процесу реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави. Більше того, як справедливо зазначають фахівці, найефектив- нішим засобом формування стратегії розвитку транскордонного співро- бітництва регіону є розробка спільних стратегій розвитку транскор- донного співробітництва регіонів України та Європейського Союзу. В цьому зв’язку акцент робиться на пошук взаємозв’язків стратегічного планування та цільових програм, узагальнення теоретико-методологічних підходів у розвитку прикордонних регіонів України та ЄС13. Цій меті, зокрема, була підпорядкована схвалена розпорядженням Кабінету міністрів України від 15 березня 2006 р. «Концепція Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 роки», в якій практично вперше на державному рівні дістали чітке визначення причини повільного розвитку транскордонного співробітництва і обґрун- тування необхідності та шляхів його активізації14. Головною метою прийнятої Державної програми розвитку транс- кордонного співробітництва на 2007–2011 роки було стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів та міжрегіональної співпраці, активізація економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв’язків між суб’єктами та учасниками транскордонного співро- бітництва. Програма передбачала підвищення рівня координованості та узгодження розвитку суміжних прикордонних територій сусідніх країн шляхом укладання угод між суб’єктами транскордонного співробіт- ництва, активізації діяльності діючих та створення нових єврорегіонів на кордонах України, реалізації проектів та програм транскордонного спів- робітництва, спрямованих на спільну розбудову соціальної, інформацій- ної, виробничої та прикордонної інфраструктури, розвиток транспортної мережі, наукової та культурної сфери, охорону навколишнього природ- ного середовища15. З-поміж основних завдань Державної програми розвитку транскор- донного співробітництвf слід відзначити: активізацію зовнішньоеконо- мічної діяльності регіонів, формування інституційної інфраструктури місцевих органів виконавчої влади, створення єдиного інформаційного простору в межах єврорегіонів; розвиток малого та середнього під- Проблеми транскордонного співробітництва України... 237 приємництва, зниження рівня безробіття у прикордонних регіонах та створення нових робочих місць; збереження навколишнього природного середовища, створення системи екологічного моніторингу довкілля, еко- логічне оздоровлення басейнів річок, створення системи техногенно- екологічної безпеки; розвиток соціальної сфери, покращення якості та стандартів життя громадян, подолання різниці у рівнях соціального розвитку центральних та периферійних регіонів16. На жаль, і ця програма не принесла очікуваних результатів, зокрема щодо підвищення рівня життя населення прикордонних регіонів України. Сьогодні Україна та сусідні країни-члени Євросоюзу здійснюють транскордонне співробітництво в рамках Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства ЄІСП (ENPI CBC), що охоплює цілий ряд програм, основна мета яких є похідною від результатів масштабного розширення ЄС у 2004 і 2007 роках. Після вступу до ЄС нових центрально-східноєвропейських держав виникла необхідність ініціативи, яка могла б запобігти виникненню в Європі нових «роз’єднувальних» ліній. Тому було започатковано проект ENPI CBC, розроблений за моделлю транскордонного співробітництва всередині ЄС. У його основі лежить концепція співпраці між регіонами по обидві сторони кордону, яка виступає в ролі об’єднувального чинника. На сьогодні діють 13 основних програм, які функціонують вздовж зовнішнього кордону Європейського Союзу та спрямовані на субсиді- ювання і допомогу розвитку прикордонних регіонів. Це завдання вирішу- ється, зокрема, через підтримку економічного та культурного розвитку, надання країнам-партнерам допомоги у вирішенні спільних завдань у таких галузях, як охорона навколишнього середовища, освіта та охорона здоров’я, допомога у підтримці ефективності та безпеки кордонів у поєднанні зі зростанням транскордонної співпраці і, нарешті, через різке збільшення обміну інформацією між самими людьми. Загальний бюджет 13 програм прикордонного співробітництва ЄІСП складає понад 1,1 млрд. євро (зокрема, це внески фондів ЄІСП та Європейського фонду регіо- нального розвитку). Відповідно до затверджених Європейською комісією Стратегії прикор- донного співробітництва на 2007–2013 роки та Індикативної програми з прикордонного співробітництва на 2007–2010 роки ЄІСП Україна бере участь у чотирьох наступних програмах: «Угорщина–Словаччина– Румунія–Україна» (індикативний бюджет програми — 68,638 млн. євро); «Польща–Білорусь–Україна» (індикативний бюджет програми — 202,9 млн. євро); «Румунія–Республіка Молдова–Україна» (індикативний бюджет програми — 126,718 млн. євро); «Басейн Чорного моря» (індикативний бюджет програми — 25,697 млн. євро). В рамках зазначених програм з Ганна Чубай-Федоренко 238 метою здійснення контролю за процесом їх реалізації та стратегічної адаптації було створено Спільні моніторингові комітети, завдання яких полягало в забезпеченні якості та ефективності виконання, а також звітності програм17. Важливою особливістю нових програм транскордонного співробіт- ництва в рамках Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства є те, що разом з підтримкою економічних і соціальних проектів транс- кордонного співробітництва, вони надають велику увагу розвитку в прикордонних регіонах інститутів громадянського суспільства. Це прин- ципово важливо, оскільки, як засвідчує досвід, економічний розвиток (інвестиції, реформи) не може бути успішним без формування демо- кратичного середовища. В результаті, разом з державними інституціями, все більш активне сприяння розвитку транскордонного співробітництва на новому східному кордоні ЄС надають неурядові структури (добродійні фундації, громадські організації, науково-консультативні установи і т. п.). Наприклад, однією з таких неурядових, громадських організацій в Україні є Інститут транскордонного співробітництва (ІТС) в Ужгороді, заснований в 2005 р. (директор — Надзвичайний і Повноважний посол України С. Устич). Серед статутних завдань Інституту пріоритетними визначені: дослідження природи й тенденцій розвитку транскордонних процесів; аналіз геополітичної динаміки, пов’язаної з новітніми змінами європейських кордонів; розбудова та оптимізація функціонування моделі транскордонної системи «Схід–Захід Європи» через здійснення довго- строкового моніторингу її основних параметрів; розробка практичних рекомендацій суб’єктам державного управління та інститутам грома- дянського суспільства для досягнення найбільшої відкритості та безпеки нового східного кордону Європейського Союзу, розвитку масштабного та ефективного транскордонного співробітництва. В Інституті створена й діє Міжнародна дослідницька група, до якої входять авторитетні науковці, дипломати, бізнесмени з країн Європи та США. Починаючи з 2005 р. в рамках програми «Аналіз та управління сучасними транскордонними процесами» в Інституті були реалізовані проекти «Сучасний світ та кордони», «Як зробити новий східний кордон Європейського Союзу більш відкритими та безпечними» і «Транскор- донне співробітництво як фактор регіональної безпеки». Зокрема, резуль- татом виконання цієї програми стала підготовка до друку й видання трехмовної книги «Транскордонне співробітництво як альтернатива новій «залізній завісі» та конфліктам» (Ужгород, 2007), в якій з позицій сис- темного моделювання та моніторування обґрунтовується концепція ана- лізу та управління транскордонним співробітництвом на новому східному Проблеми транскордонного співробітництва України... 239 кордоні ЄС і пропонуються політичні рекомендації з її практичного використання. З 2009 р. Інститут транскордонного співробітництва є учасником між- народної програми «Транскордонне співробітництво в ширшій Європі», яка здійснюється такими авторитетними європейськими та американ- ськими дослідницькими й політико-консультативними установами як Баренц Інститут та Баренц Секретаріат (Норвегія), Калінінградське Агенство Регіонального Розвитку (Російська Федерація), Міжнародний Центр Демократичних Перетворень (Угорщина), Інститут стабільності і розвитку (Чеська Республіка), Інститут Джефферсона (США). В рамках цієї програми інститут виступив ініціатором розробки методології індексування та моніторингу транскордонних процесів в новітній Європі. В 2010 р. Інститут в рамках програми ЄІСП ТКС «Угорщина– Словаччина–Румунія–Україна 2007–2013» отримав грант на виконання проекту «Кордони для людей» (Оптимізація управління транскордонним співробітництвом сусідніх регіонів Румунії, Словаччини, Угорщини та України). В процесі роботи над проектом було сформовано міжнародну команду високопрофесійних експертів із Угорщині, Словаччини, Румунії і України з числа науковців академій наук й викладачів вузів, юристів, дипломатів, керівників наукових центрів й неурядових організацій. Проект пройшов презентації на європейських форумах: в жовтні 2010 р. в Ужгороді та Кошице (Словаччина) за участю віце-президента Європей- ської Комісії, і в листопаді 2011 року в Калінінграді та Ельблонзі. В квітні 2011 р. в Ужгороді ІТС в партнерстві з Інститутом суспільних наук Словацької Академії Наук та Інститутом світової економіки і міжна- родних відносин НАН України в рамках реалізації проекту «Кордони для людей» була проведена стартова Міжнародна науково-практична кон- ференція «Ефективність транскордонного співробітництва через міжна- родний моніторинг та координацію діяльності національних суб’єктів», метою якої було знайомство учасників із цілями та завданнями Проекту, створення міжнародних робочих груп експертів для його реалізації і обговорення існуючих проблем та перспектив розвитку транскордонного співробітництва в Карпатському регіоні та можливостей координації дій, спрямованих на покращення співпраці в різних сегментах, забезпечення індексації та моніторингу транскордонного співробітництва. За резуль- татами роботи Міжнародної конференції, в якій взяло участь близько 70 фахівців з 5 країн ЄС та України, було видано спеціальний випуск збірника наукових праць «Геополітика України: історія і сучасність (Ужгород, 2011). А у вересні 2012 р. в Словаччині (м. Стара Лесна) на міжнародній науково-практичні конференції були підведені підсумки виконання проекту «Кордони для людей», зокрема презентовано роз- Ганна Чубай-Федоренко 240 роблену Концепцію оптимізації транскордонного співробітництва сусід- ніх регіонів Угорщини, Словаччини, Румунії та України та методологію його індексації та моніторингу. Слід зазначити, що вироблені ужгородським Інститутом транскор- донного співробітництва в ході реалізації проекту політичні рекомендації, зокрема в частині раціонального використання фінансових, інформа- ційних та людських ресурсів в процесі транскордонної співпраці вже пройшли належну практичну апробацію. Одна з перших спроб прак- тичного застосування методології індексації транскордонного співробіт- ництва була зроблена в рамках проекту «Індекс ТКС — інформування зацікавлених сторін», який був реалізований в 2010–2011 рр. під егідою Міністерства закордонних справ Норвегії. Ще один практичний досвід використання методології індексації транскордонного співробітництва, зокрема щодо використання даних транскордонної статистики, отримано в результаті реалізації польсько-українського проекту «Рахуймося із кор- донами» в 2011–2012 рр. За розробленою ІТС в Ужгороді методологією в стадії реалізації знаходяться також проекти «Транскордонне співробіт- ництво на новому східному кордоні — вивчення фінського та норвезького досвіду» і щодо упровадження моніторингу транскордонних процесів між Республікою Молдова та Румунією, який виконується в рамках програми ЕІСП «Румунія–Молдова–Україна». Окрім цього, конкретні рекомендації з оптимізації системи транскордонного співробітництва, зокрема щодо шляхів пом’якшення або й скасування візового режиму для українських громадян (адже Україна першою зробила такий гуманний крок для жителів ЄС ще у 2005 р.) були розіслані центральним урядам країн- сусідів України, регіональним очільникам, а також до євросоюзівських структур у Брюселі.18 Серед подальших кроків з імплементації результатів проекту «Кордони для людей» Інститутом транскордонного співробітництва передбачається проведення систематичного моніторингу транскордонного співробіт- ництва на окремих ділянках нового східного кордону ЄС, написання нарисів новітньої історії транскордонного співробітництва в Європі і видання першого Словника транскордонного співробітництва, заснування й розгортання діяльності Міжнародного інституту транскордонного ана- лізу і менеджменту. Звичайно, вирішення наявних і майбутніх проблем транскордонного співробітництва вимагатимуть пошуків компромісів між Україною та Європейським Союзом, а також формування постійно діючого активного діалогу та співпраці як центральних і регіональних органів влади, так й громадськості у конструктивному вирішенні проблемних питань, зокрема узгодження інтересів сторін у наступних проблемах: Проблеми транскордонного співробітництва України... 241 – вплив візового режиму Шенгену на зміну характеру кордонів ЄС та України; – проблеми безпеки на нових східних кордонах ЄС; – проблеми трудової міграції та нелегальної міграції; – міжнародне співробітництво в сфері охорони кордону; – розвиток ефективних напрямів й форм транскордонної й регіо- нальної співпраці. Щодо останнього, то транскордонна взаємодія з сусідніми державами — новими членами Європейського Союзу може стати для України одним із ефективних каналів участі в європейській інтеграції. Вона цілком відпо- відає концепції «Європи регіонів» та новітнім теоріям міжрегіональної інтеграції. Вже сьогодні статус єврорегіонів зокрема і транскордонного співробітництва України взагалі з центральноєвропейськими державами піднявся на якісно вищий щабель, що слід вважати беззаперечним по- зитивом. На транскордонному, міжрегіональному рівні стосунки України з ЄС майже не обтяжені проблемами і претензіями як політичного, так і економічного характеру. Тому взаємодія України з ЄС та країнами- членами ЄС у сфері єврорегіонального, транскордонного співробітництва може бути навіть більш динамічною і ефективною, ніж на міждер- жавному рівні. Безумовно, що ефективна єврорегіональна інтеграція через транскордонне співробітництво суттєво розширить базу включення України до європейських інтеграційних процесів. ——————— 1 Див.: Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього / За редакцією доктора історичних наук, професора А.І. Кудряченка. — К., 2009. — С. 23–81. 2 Артьомов І.В. Український вимір європейської та євроатлантичної інтеграції: Навчальний посібник: У 2-х кн. — Ужгород, 2008. — Кн. 1. — С. 65. 3 Див.: Динис Г.Г., Дербак В.І. Сюсько І.М. Транскордонне співробітництво України // Міжнародні зв’язки україни: наукові пошуки і знахідки. — Вип. 10. — К., 2001. — С. 110–126. 4 Транскордонне співробітництво як альтернатива новій «залізній завісі» та конф- ліктам. — Ужгород, 2007. — С. 32. 5 Європейська Рамкова Конвенція транскордонного співробітництва між терито- ріальними общинами або властями // Там само. — С. 65. 6 Notice № 2001/C 329/01 Special Report № 11/2001 concerning the TACIS cross-border cooperation programme together with the Commission’s replies (Court of Auditors). 7 Кіш Є., Ковач В. Формування системи транскордонного співробітництва України // Геополітика України: історія і сучасність: збірник наукових праць. Вип. 4 / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Ефективність транскордонного співро- бітництва через міжнародний моніторинг та координацію діяльності національних суб’єктів», м. Ужгород, 8–9 квітня 2011 р. — Ужгород, 2011. — С. 246. Ганна Чубай-Федоренко 242 8 Див.: Стратегія розвитку транскордонного співробітництва в Карпатському регіоні «Карпати 2004-2011». — Ужгород, 2004. — 46 с. 9 Кіш Є.Б. Центральна Європа в сучасній системі єврорегіональної інтеграції: Моно- графія. — Ужгород, 2008. — С. 207–211. 10 Гоблик В. Перспективи транскордонного співробітництва в умовах розширеного Євросоюзу // Регіональна політика і транскордонне співробітництво в євроінтеграційній стратегії України: Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної конференції (м. Ужгород, 24–25 травня 2007 р.). — Ужгород, 2007. — С. 220–221. 11 Закон України «Про транскордонне співробітництво» // Транскордонне співробіт- ництво як альтернатива новій «залізній завісі» та конфліктам. — С. 82–92. 12 «Пріоритети державної стратегії поглиблення українсько-польського транскор- донного співробітництва». Аналітична записка // Електроний ресурс. — Режим доступу: www.niss.gov.ua. 13 Шолох Ю.М. Програмно-цільовий, стратегічний підходи розвитку Закарпатської області // Науковий вісник Закарпатського державного університету. Економічні науки. — Випуск 7. — Ужгород, 2007. — С. 40–44. 14 Концепція Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 роки // Артьомов І.В. Український вимір європейської та євроатлантичної інтеграції. — С. 358–363. 15 Державна програма розвитку транскордонного співробітництва України на 2007– 2011 роки // Електроний ресурс. — Режим доступу: www.rada.kiev.ua/laws 16 Там само. 17 Ротар Н. Тенденції розвитку транскордонної співпраці України та Румунії в контексті євроінтеграційних процесів (Частина 2) // 29.12. 2010 // Електроний ресурс. — Режим доступу: http://dc-summit.info/proekty/ukraina-rumunija-moldova; Геополітика України: історія і сучасність: збірник наукових праць. Вип. 4. — С. 11. Статья посвящена освещению новых возможностей, проблем и перспектив развития приграничного сотрудничества Украины после масштабного расширения Европейского Союза в 2004–2007 гг. и возник- новения совместной евросоюзо-украинской границы как важного фак- тора углубления европейской интеграции. Рассмотрены факторы, тор- мозящие полноценное использование возможностей приграничного взаи- модействия Украины с соседними странами-членами ЕС, предложен ряд мероприятий по повышению его эффективности. Ключевые слова: Украина, Европейский Союз, приграничное сотруд- ничество, европейская интеграция, регион, єврорегион, неправитель- ственные и общественные організації. The article is devoted to displaying new opportunities, problems and prospects of cross-border cooperation ofUkraine after large-scale expansion of Проблеми транскордонного співробітництва України... 243 the European Union in 2004–2007 and after building united border between EU and Ukrainian as an important factor in deepening European integration. The factors that hinder the full use of cross-border cooperation between Ukraine and neighboring EU member states was figured out, a series of measures to improve its effectiveness has been offered. Key words: Ukraine, the European Union, cross-border cooperation, European integration, the region, the Euroregion, non-governmental and civil society organizations.

Схожі ресурси