Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)

У статті проаналізовано основні причини появи австрійського нейтралітету. Показаний увесь процес формування принципів австрійської європейської дипломатії. Досліджено проблему трансформації австрійського нейтралітету в умовах зміни європейської системи безпеки. В статье проанализированы основные пр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
Date:	2015
Main Author:	Сафар'янс, Є.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2015
Subjects:	Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188461
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.) / Є. Сафар'янс // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2015. — Вип. 24. — С. 273-283. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859863832948637696
author	Сафар'янс, Є.
author_facet	Сафар'янс, Є.
citation_txt	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.) / Є. Сафар'янс // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2015. — Вип. 24. — С. 273-283. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
description	У статті проаналізовано основні причини появи австрійського нейтралітету. Показаний увесь процес формування принципів австрійської європейської дипломатії. Досліджено проблему трансформації австрійського нейтралітету в умовах зміни європейської системи безпеки. В статье проанализированы основные причины появления австрийского нейтралитета. Показан весь процесс формирования принципов австрийской европейской дипломатии. Исследована проблема трансформации австрийского нейтралитета в условиях изменения европейской системы безопасности. This paper is devoted to the main causes of Austrian neutrality appearance. The formation of principles of the Austrian European diplomacy is considered. Austrian neutrality transformation in a changing of the European security system is analyzed.
first_indexed	2025-12-07T15:47:18Z
format	Article
fulltext	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін… 273 Євгеній Сафар’янс ТРАНСФОРМАЦІЯ АВСТРІЙСЬКОГО НЕЙТРАЛІТЕТУ В УМОВАХ ЗМІН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ (1990�ті — початок ХХІ ст.) У статті проаналізовано основні причини появи австрійського ней- тралітету. Показаний увесь процес формування принципів австрійської європейської дипломатії. Досліджено проблему трансформації авст- рійського нейтралітету в умовах зміни європейської системи безпеки. Ключові слова: Австрія, нейтралітет, трансформація, міжнародні відносини, Європейський Союз. Феномен австрійського нейтралітету є досить цікавим явищем для сучасних міжнародних відносин. Прийняття Австрією нейтрального ста- тусу стало результатом компромісу між найсильнішими державами світу, а нейтралітет виявився необхідним фактором для проведення мирної політики в повоєнному світі. Важливим етапом для випробування авст- рійського нейтралітету став процес його трансформації після розпаду соціалістичного табору та об’єднання Європи. В історіографії значна увага приділяється процесу формування авст- рійського нейтралітету та його модернізації наприкінці ХХ століття. Якщо розглядати німецькомовну історіографію, яка досить тісно пов’я- зана з англомовною, то велике значення мають праці Вольфганга Мюл- лера1, Арнольда Супана2, Одрі Керт Кроніна3, Майкла Гехлера4, Манф- реда Раученстайнера5, а більша частина цих авторів публікуються двома мовами. Особливий інтерес становить колективна праця Вольфганга Мюллера, Нормана Неймарка, Арнольда Супана за редакцією російського історика Геннадія Бордюгова6, яка була видана в Росії і по суті є збірником документів з історії радянської політики в Австрії. Серед англомовної історіографії важливе значення мають праці Вільяма Бей- дера7, Анни Дейтон8 та Войтеха Масного9, які в точності відображають роль австрійського нейтралітету у вирішенні важливих питань європейсь- кої та світової системи міжнародних відносин. На особливу увагу заслуговує російськомовна історіографія, зокрема кандидатська дисертація Кружкова В.А.10, яка повністю присвячена до- слідженню постійного нейтралітету Австрії, його становленню й транс- формації. Серед досліджень вітчизняної історіографії слід відзначити канди- датські дисертації Вдовенко В.М.11 та Семенко В.В., в яких висвітлено Євгеній Сафар’янс 274 значення нейтралітету в архітектурі світової системи безпеки та роль австрійських партій у зовнішній політиці Австрії. Задля більш детального вивчення цього процесу варто заглибитись в історію і дізнатись, що ж стало причиною прийняття австрійського нейтралітету, і як він функціонує донині. У результаті рішень Ялтинської та Потсдамської конференцій в Європі був проведений новий територіальний поділ, утворилася нова система міжнародних відносин. Європа була поділена на дві великі сфери впливу: західну, де визначальну роль отримали США; та східну, або радянську, де домінував військовий вплив СРСР. Колишні території Третього Рейху, тобто Австрія та Німеччина, кожна окремо були розділені на 4 зони окупації між 4 союзниками: Великою Британією, Францією, США та СРСР12. Після початку «холодної війни», коли лінія поділу Європи на два протиборчі табори пройшла територією Австрійської Республіки, єдиним шансом зберегти незалежність та цілісність для австрійців було пого- дитись на умови «великих держав». Саме тому для нас становлять інтерес уявлення тодішніх світових лідерів щодо «справедливого» поділу світу. Розглянемо, наприклад, погляди Й.В. Сталіна, які лягли в основу нового територіального устрою Європи. Поряд з безпосереднім територіальним виграшем, Радянський Союз прагнув створити сферу впливу, яка згідно з меморандумом заступника народного комісара закордонних справ М.М. Литвинова від 11 січня 1945 року, мала охопити Польщу, Угорщину, Чехословаччину, Румунію, Юго- славію, Болгарію, Туреччину та Фінляндію. При цьому Албанія не зга- дувалася, оскільки вона, про це пізніше Сталін натякнув у розмові з югославським комуністом М. Джиласом, мала відійти до Югославії. Крім того, Литвинов відзначив, що Радянський Союз зацікавлений також у сфері впливу в Скандинавії. Британська зона впливу мала охопити Грецію та Західну Європу: країни Бенілюксу, Францію, Іспанію та Португалію. Між радянською та британською зонами впливу Литвинов прагнув ство- рити «нейтральну зону»: Данія, Німеччина, Швейцарія, Італія, Австрія, «в яких обидві сторони могли кооперувати рівноправно, постійно консульту- ючись одне з одним»13. Проте радянське керівництво не враховувало зміну зовнішньополі- тичної парадигми Сполученими Штатами Америки та їхнє втручання в європейські справи14. Після відходу від політики ізоляціонізму аме- риканський уряд не міг допустити, щоб Німеччина, Данія та Італія стали «буферними державами», оскільки це занадто послаблювало позиції західних держав у Європі. Саме тому Італія і Данія стали співзаснов- ницями НАТО, а Німеччина долучилася до Альянсу вже в 1955 р., хоча Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін… 275 без східної частини своєї території. Австрія ж погодилася «дотримуватись постійного нейтралітету швейцарського типу»15, а тому зберегла свою цілісність. Якщо на території Німеччини розпочалася ескалація конфлікту між Сходом та Заходом, що призвело до початку «холодної війни» і фак- тичного розколу Німеччини на ФРН та НДР, то в Австрії вдалося забезпечити дотримання умов Ялтинської і Потсдамської конференцій. 15 травня 1955 року була прийнята Декларація незалежності Австрії, а вже 27 липня вона була ратифікована усіма 5-ма державами, з цього часу встановлювався 90-денний строк виводу окупаційних військ. 19 жовтня територію Австрії залишив останній радянський солдат, а 25 жовтня — в 90-й день цього строку — усі солдати британських військ. Керівництво Радянського Союзу розуміло, що Австрія тяжіє до країн Заходу, а тому вирішило «утримувати» її в якості «нейтральної країни». Варто зазна- чити, що 10 березня 1952 року Радянським Союзом був запропонований план мирного врегулювання «німецького питання», який отримав назву «Нота Сталіна», також відомі назви «березнева нота» чи «мирна нота». За цією пропозицією Сталін пропонував усім чотирьом державам-пере- можницям докласти зусиль до об’єднання Німеччини: він погоджувався на створення німецької армії, проведення вільних демократичних виборів, але за умови, що Німеччина не вступить до НАТО і залишиться в статусі «нейтральної» держави. Саме тому приклад Австрії був важливий як можливий спосіб вирішення «німецького питання». Цікавим є те, що ще 11 січня 1945 року в меморандумі заступника народного комісара закор- донних справ М.М. Литвинова згадувалося про те, що між радянською та британською зонами впливу мала бути «нейтральна зона», яка мала скла- датись з Данії, Німеччини, Швейцарії, Австрії та Італії, «в яких обидві сторони могли кооперувати рівноправно, постійно консультуючись одне з одним»16. Скоріше за все Сталін прагнув, щоб усі п’ять країн отримали нейтральний статус, але в процесі переговорів вдалося зберегти відпо- відний статус лише за Швейцарією та Австрією. Хоча коріння цієї проблеми було набагато глибше. 1946 року США вперше запропонували розпочати переговори відносно австрійського Державного договору, після підписання якого радянські війська мали бути виведені з території Австрії. Саме тому Молотов вирішив відхилити пропозицію про початок переговорів17. На початку 1947 року в Лондоні розпочалися переговори, але вони були перервані західними державами в травні 1948 року, можливо це було пов’язано з побоюваннями захоплення влади в Австрії комуністами, як це сталося в Будапешті в 1947 чи в Празі в 1948 рр. Проте на початку 1949 року перемовини були відновленні, а активність дипломатичних Євгеній Сафар’янс 276 представників вселяла надію на їхнє успішне завершення. Так СРСР відмовився підтримувати югославські територіальні претензії, що стало наслідком конфлікту між Сталіним та Й.Б. Тіто18. Під час переговорів 1949 року було вирішено ряд важливих питань: встановлена компенсація Австрією Радянському Союзу суми в 150 міль- йонів доларів та надання у володіння радянській стороні Дунайської пароплавної компанії (DDSG) та 60% нафтових родовищ на термін 30–33 роки19. Однак Сталін виявився неготовим підписати документ, оскільки вва- жав, що виведення радянських військ з Австрії може ослабити вплив СРСР у Східній Європі. Це призвело до поступового затухання пере- говорного процесу, який продовжився аж через два роки. У березні 1952 року Сталін пропонує свій новий план врегулювання «німецького пи- тання», який зберігся під назвою «нота Сталіна», де він пропонував нове об’єднання Німеччини, виведення з неї військ союзників та одночасне оформлення її нейтралітету, що збільшило шанси на підписання Дер- жавного договору20. Фактично ця пропозиція була спробою дипломатичним шляхом уник- нути нового озброєння Західної Німеччини. Практично в цей самий час західними державами була надіслана пропозиція створення «скороченого договору» по Австрії та Німеччині, але така пропозиція була невигідна для СРСР. Проте в березні 1953 року помирає Сталін і все кардинально змінюється: тепер нове радянське керівництво забажало серйозних пере- мовин відносно Австрії та Німеччини, а перша така спроба була здійснена на Берлінській конференції міністрів закордонних справ у січні-лютому 1954 року. Але ніяких домовленостей тоді досягти з цього питання так і не вдалося. Нова ж радянська ініціатива, яка закінчилася успішним під- писанням державного договору в 1955 році, була пов’язана з остаточною перемогою Микити Хрущова в боротьбі за владу в Кремлі21. Хоча є цілий перелік і інших логічних причин, через які СРСР вже не міг більше затягувати з підписанням Державного договору, що багато в чому було пов’язано з входженням ФРН до складу НАТО та потребою розширити «нейтральну» смугу між Італією та ФРН, у той же час підписання Варшавського договору зміцнювало позиції СРСР у Східній Європі. Як і було обіцяно Радянському Союзу, Федеральний конституційний закон Австрії від 26 жовтня 1955 року проголосив її постійний ней- тралітет. Проте Австрії вдалося використати свій нейтральний статус для створення іміджу «з’єднуючого містка» між Сходом та Заходом, посе- редником у налагодженні діалогу між протиборчими сторонами у най- гостріші періоди «холодної війни»22. Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін… 277 Досить цікавою для дослідження є також громадська підтримка ней- трального статусу. Так ще в 1947 році американська окупаційна влада провела опитування серед австрійців і визначила, що нейтралітет Австрії за швейцарським зразком підтримувало більше 78% австрійців23. Утім ні Захід, ні СРСР не проявляли тривалий час інтересу до цих результатів, оскільки прагнули збереження Австрії у власній сфері впливу. Швейцарський нейтралітет, який спочатку задумувався як «еталон» для австрійського нейтралітету, таким не став, а був лише орієнтиром. Австрія не копіювала швейцарський досвід, а тому її постійний ней- тралітет почав набирати специфічних рис. У грудні 1955 року вона вступила до ООН, а в квітні 1956 року — до Ради Європи, у той час як Швейцарія, виходячи зі свого негативного досвіду перебування у складі Ліги Націй, на той час утримувалася від входження до подібних орга- нізацій24. Офіційний Відень неодноразово заявляв про свою готовність допо- могти у вирішенні важливих питань і знизити міжнародну напругу в статусі нейтрального посередника, тобто всіляко намагався демонстру- вати за кордоном можливості нейтральної держави. У червні 1961 року у Відні відбулася історична зустріч керівників СРСР і США — Микити Хрущова та Джона Кеннеді. У 60-х роках співпраця Австрії з Радянським Союзом стала більш тісною, особливо в економічній сфері, наслідком чого стала активна австрійська політика щодо популяризації радянських нафти та газу в Західній Європі. Можливо саме тому реакція Австрії на події в Чехословаччині 1968 року була дуже стриманою та обережною25. Цікавою для дослідження є так звана фаза «активного нейтралітету» або ж «ери Крайського», названа на честь федерального канцлера Австрії 70-х років ХХ століття. Б. Крайський вважав, що політика нейтралітету не повинна рухатись у напрямку самоізоляції, а має використовувати усі миротворчі, посередницькі та гуманітарні можливості. Цю свою інтен- сивну діяльність Австрія почала здійснювати в першу чергу по лінії ООН26. Найбільшим успіхом австрійського нейтралітету є Гельсінський про- цес і Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1 серпня 1975 р.). З 1979 р. столиця Австрії стала однією із резиденцій ООН. У Ві- денському міжнародному центрі перебувають такі всесвітньо відомі орга- нізації ООН, як міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) і організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) та цілий ряд інших міжнародних організацій27. Наступні 20 років стали випробуванням для австрійського нейтра- літету. Євгеній Сафар’янс 278 З початку 80-х років в Австрії посилився європоцентризм, 1989 року вона надіслала заявку до Брюсселя, але зі спеціальним застереженням з урахуванням її нейтрального статусу. Австрія враховувала той факт, що ставши частиною Європейських співтовариств, вона буде «здійснювати державні правові зобов’язання, що витікають з її статусу постійної ней- тральної держави, і продовжувати свою політику нейтралітету в якості специфічного вкладу в підтримання миру і безпеки в Європі»28. Нейтралітет Австрії став для неї дієвим засобом ствердження своєї дер- жавності у розділеному на блоки континенті. Він прискорив процес національної ідентифікації суспільства. Так, якщо в перші повоєнні роки лише понад 50% опитуваних громадян Австрійської Республіки ідентифі- кували себе відповідною нацією, то наприкінці 80-х років їх питома вага складала понад 90%29. Після краху біполярної системи міжнародних відносин та змін світової політики в 1989–1991 роках іншим стало тлумачення нейтралітету, зокре- ма щодо сфер, на які він розповсюджується. На порозі 90-х років нейтралітет Австрії зазнав модернізації. Глобальні зрушення на конти- ненті, що змінили обличчя Європи, спонукали Австрію до нового воле- виявлення. Федеральний уряд у листопаді 1990 року зробив заяву, адре- совану країнам-учасницям Державного договору, США, СРСР, Велико- британії і Франції, що певні обмеження, зафіксовані у статтях 12-16 частини ІІ Договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії у «визначеннях, що торкаються воєнної справи та повітряних сполучень», для Австрійської Республіки втратили силу. Слід наголосити, що ця заява не стосувалася заборони ядерної, біологічної та хімічної зброї30. Нова європейська система безпеки, яка почала формуватись у період з 1990 по 1994 рр., надала можливість функціонувати в ній нейтральним і позабло- ковим країнам. В австрійській зовнішньополітичній концепції відбувся перехід від повного до диференційованого (вибіркового) нейтралітету. В цей період Відень на перший план висуває необхідність солідарності з міжнародним та європейським співтовариством. Такі зміни дали можли- вість за допомогою визначення сучасних концептуальних засад нейтра- літету і позаблоковості окреслити місце і можливості нейтральних і позаблокових країн в інтеграційних процесах в Європі не тільки на економічному, але й на безпековому рівні. Це дозволяє з’ясувати взаємну відповідність дотримання нейтралітету і позаблоковості та участі у євро- пейських безпекових структурах в умовах формування сучасної євро- пейської системи міжнародних відносин31. Політика нейтралітету і позаблоковості в сучасній архітектурі євро- пейської безпеки не суперечить повномасштабній участі європейських нейтральних і позаблокових країн в економічних союзах (ЄС), в системі Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін… 279 загальноєвропейської безпеки (ОБСЄ), що не передбачають колективної оборони. Дотримання нейтралітету або позаблоковості є несумісним з членством в НАТО через принцип колективної оборони, проте співробіт- ництво з Альянсом є можливим у військово-технічній сфері. Нейтральні та позаблокові країни можуть брати участь у миротворчих операціях під егідою міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ) на рівні гуманітарної, санітарної, технічної допомоги, а позаблокові держави — на рівні вій- ськової домопоги. Таке нове трактування нейтрального статусу дозволило Австрії у січні 1994 року стати учасником програми НАТО «Партнерство заради миру», а вже за рік — 1 січня 1995 року — стати членом Європейського Союзу. Проте, це не завадило Австрії відмовитись від європейської колективної оборони та повноправної участі в НАТО. Події 1990-х років у Європі, тобто розпад Чехословаччини та, особ- ливо, розпад Югославії спричинили цілу низку обговорень в австрійсь- кому суспільстві питання про відмову від нейтрального статусу та долу- чення до європейської системи колективної безпеки. Цей критичний період припав на 2000–2004 роки — час особливо тяжкий для всіх країн Європи. Не останню роль у постійному «підігріванні» цієї теми в самій Австрії відіграли праворадикальні організації, на зразок АПС (Австрійсь- кої партії свободи) на чолі з Й. Гайдером32. Становлять інтерес також відносини Австрії з країнами Східної Європи та колишньої Югославії, з яких в 90-х роках з’явився великий потік біженців та мігрантів. Зокрема, для налагодження відносин з цим регіоном ще в 1989 році була створена ЦЄІ (Центральноєвропейська ініціатива), яка активно продовжує свою діяльність і нині. Цей факт також був одним зі стимулів до зміни засад зовнішньої політики, в тому числі і трансформації нейтралітету33. Варто також зазначити, що криза австрійського нейтралітету не три- вала довго і вже в 2004–2008 роках відбувається відновлення популяр- ності нейтрального статусу. Пов’язано це було передусім з антитеро- ристичними операціями коаліції в Афганістані та Іраку, що стимулювало активне поширення євроскептицизму. До влади в Австрії прийшли при- бічники збереження нейтралітету — соціал-демократичні політики Х. Фішер (став президентом в квітні 2004 року) та А. Гузенбауер (став канцлером в січні 2007 року)34. Потужні зрушення в австрійському суспільстві почалися під впливом подій в Україні 2014–15 років, коли Росією були порушені основні принципи європейської колективної системи безпеки. Порушення Буда- пештського меморандуму зменшило надії багатьох європейських полі- тиків на вирішення міждержавних проблем мирним шляхом. Для євро- пейських держав стало зрозуміло, що мирна політика роззброєння та Євгеній Сафар’янс 280 позаблоковий статус не можуть забезпечити мирного існування, яскравим прикладом чого стала Україна. Хоча канцлер Австрії В. Файнманн ви- ступив 2014 року з пропозицією прийняття нейтралітету Україною за зразком Австрії35, самі європейські держави розпочали посилення власної військової боєздатності. Деякі нейтральні держави, наприклад Фінляндія, почали активні дебати про відміну нейтрального статусу та вступу до НАТО. Дискусії з цього приводу тривають і нині. Хоча варто відзначити, що Австрія намагається використати свою роль нейтральної держави і в цій ситуації продовжити шлях міждержавного конструктивного діалогу. Активну підтримку Австрія надає постраждалим у результаті воєнного конфлікту на Сході України, зокрема і біженцям. Важливим є також внесок Австрії у процес мирного врегулювання конфлікту місією ОБСЄ. Цікавою є думка українського історика А. Кудряченка стосовно вико- ристання австрійського досвіду в Україні: «Суттєвою засадою зовнішньої політики України є добровільно взятий курс на позаблоковість і досяг- нення нейтрального статусу. Проте, на наш погляд, нейтралітет як зов- нішньополітичний принцип в даний конкретно-історичний період не може бути повністю виправданим. Помилкою буде проведення прямої аналогії з добровільно взятим нейтралітетом Австрійської Республіки в повоєнний період. Адже то був зовсім інший розклад геополітичних реалій»36. Зауважимо, що ця думка була висловлена ще в далекому 1995 році. Проте нейтральний статус продовжує залишатися ефективним засобом політики в умовах нестабільності міжнародної системи та може вико- ристовуватися новоствореними державами, яким необхідно визначитися з власними орієнтирами у внутрішній і зовнішній політиці, оскільки ней- тралітет за своєю сутністю передбачає рівновіддалення від конфліктних відносин. Особливо важливим нейтралітет продовжує залишатись у геополітич- ній сфері, так аналізуються можливості нейтральних держав здійснювати нові функції, здатні позитивно впливати на вирішення сучасних між- народних проблем та питання власної безпеки. Цілком можливий вклад нейтральних держав у розвиток цивілізаційного діалогу між Заходом та Сходом, між «багатою» Північчю та Півднем через надання місця для переговорів в різноманітних форматах. Властиві ідеології нейтралітету толерантність, прагматизм та рух до компромісу необхідні для напра- цювання можливостей мирного співіснування різних культур та циві- лізацій37. Внутрішньополітичними факторами австрійського нейтралітету зали- шаються потужні національні збройні сили та інтегрований через систему коопераційних зв’язків з іншими європейськими виробниками австрійсь- Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін… 281 кий військово-промисловий комплекс. Нейтральний статус дає можли- вість Австрії, використовуючи інструменти членства в Євросоюзі, ООН, ОБСЄ, ЦЄІ, підтримувати стабільність у Центральній Європі та забез- печувати безпеку. Нейтралітет забезпечується за умов дотримання усіма гарантами норм міжнародного права. На нашу думку, австрійський нейтралітет на сучасному етапі євро- пейської системи міжнародних відносин перебуває в стані активних перетворень, причиною яких стали події в Україні, але це не означає, що Австрія найближчим часом відмовиться від свого статусу нейтральної держави, оскільки ця політика, на думку австрійських урядових кіл і громадськості, ще не вичерпала себе. Водночас нейтральний статус є результатом конкретно-історичного розвитку, тому не може вважатись універсальною моделлю вирішення міжнародних проблем. —————— 1 Mueller Wolfgang. Anstelle des Staatsvertrages: Die Sowjetunion und das Zweite Kontrollabkommen 1946 // Rauchensteiner Manfried, Kriechbaumer Robert (ed.). Die Gunst des Augenblicks: Neuere Forschungen zu Staatsvertrag und Neutralitat. — Wien, 2005. 2 Suppan Arnold. Jugoslawien und der Staatsvertrag // Suppan Arnold, Stourzh Gerald, Mueller Wolfgang (ed.). Der osterreichische Staatsvertrag 1955: Internationale Strategic, rechtliche Relevanz, nationale Identitat: The Austrian State Treaty, 1955: international Stra- tegy, Legal Relevance, National identity. — Wien, 2005; Arnold Suppan. Austria and Eastern Europe in the PostCold War Context: Between the Opening of the Iron Curtain and a New Nation-Building Process in Eastern Europe/ Austria’s International Position after the End of the Cold War // Contemporary Austrian studies / Volume 22. — New Orleans, University Press, 2013. 3 Cronin Audrey Kurth. Eine verpasste Chance? Die Großmachte und die Verhandlungen liber den Staatsvertrag im Jahre 1949 // Bischof Giinter. Leidenfrost Josef (ed.). Die bevor- mundete Nation: Osterreich und die Aliiierten. — Innsbruck, 1988. 4 Gehler Michael. Kurzvertrag fur Osterreich: Die wesiliche Staatsvertrags-Diplomatie und die Stalin-Noten von 1952 // Vierteljahreshefte fiir Zeitgeschichte. 42/1994. 5 Manfried Rauchensteiner. Die Zwei. Die Grosse Koalition in Österreich. 1945–1966. — Wien, 1987. 6 Советская политика в Австрии. 1945–1955 гг. Сборник документов / Под ред. и сост. Геннадия Бордюгова, Вольфганга Мюллера, Нормана М. Неймарка, Арнольда Суппана. — М.: АИРО-ХХІ; СПб.: «Дмитрий Буланин», 2006. 7 William B. Bader. Austria Between East and West, 1945–1955. — Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1966. 8 Deighton, Anne. The Impossible Peace: Britain, the Division of Germany and the Origins of the Cold War. — Oxford: Clarendon Press, 1993. 9 Mastny Vojtech. Kremlin Politics and the Austrian Settlement // Problems of Com- munism, July–August, 1982. — P. 41–46. 10 Кружков В.А. Постоянный нейтралитет Австрии: становление, трансформация и перспективы / автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата исто- рических наук. — М., 2009. Євгеній Сафар’янс 282 11 Вдовенко В.М. Політика нейтралітету і позаблоковості в сучасній архітектурі євро- пейської безпеки / автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шев- ченка. — К., 2006. 12 William B. Bader. Austria Between East and West, 1945–1955. — Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1966. — P. 30. 13 Советская политика в Австрии. 1945–1955 гг. Сборник документов / Под ред. и сост. Геннадия Бордюгова, Вольфганга Мюллера, Нормана М. Неймарка, Арнольда Суп- пана. — М.: АИРО-ХХІ; СПб.: «Дмитрий Буланин», 2006. — С. 11. 14 Deighton, Anne. The Impossible Peace: Britain, the Division of Germany and the Origins of the Cold War. — Oxford: Clarendon Press, 1993. — P. 127. 15 Воцелка К. История Австрии. Культура, общество, политика / пер. с нем. В.А. Брун-Цеховского, О.И. Величко, В.Н. Ковалева — М.: Весь Мир, 2007. — C. 413. 16 Советская политика в Австрии. 1945–1955 гг. Сборник документов / Под ред. и сост. Геннадия Бордюгова, Вольфганга Мюллера, Нормана М. Неймарка, Арнольда Суппана. — М.: АИРО-ХХІ; СПб.: «Дмитрий Буланин», 2006. — С. 11. 17 Mueller Wolfgang. Anstelle des Staatsvertrages: Die Sowjetunion und das Zweite Kontrollabkommen 1946 // Rauchensteiner Manfried, Kriechbaumer Robert (ed.). Die Gunst des Augenblicks: Neuere Forschungen zu Staatsvertrag und Neutralitat. — Wien, 2005. — S. 291–320. 18 Suppan Arnold. Jugoslawien und der Staatsvertrag // Suppan Arnold, Stourzh Gerald, Mueller Wolfgang (ed.). Der osterreichische Staatsvertrag 1955: Internationale Strategic, rechtliche Relevanz, nationale Identitat: The Austrian State Treaty, 1955: international Stra- tegy, Legal Relevance, National identity. — Wien, 2005. P. 431–471. 19 Cronin Audrey Kurth. Eine verpasste Chance? Die Großmachte und die Verhandlungen liber den Staatsvertrag im Jahre 1949 // Bischof Giinter. Leidenfrost Josef (ed.). Die bevor- mundete Nation: Osterreich und die Aliiierten. — Innsbruck, 1988. — S. 347–370. 20 Gehler Michael. Kurzvertrag fur Osterreich: Die wesiliche Staatsvertrags-Diplomatie und die Stalin-Noten von 1952 // Vierteljahreshefte fiir Zeitgeschichte. 42/1994. — S. 243–278. 21 Mastny Vojtech. Kremlin Politics and the Austrian Settlement // Problems of Com- munism, July–August, 1982. — P. 41–46. 22 Кружков В.А. Постоянный нейтралитет Австрии: становление, трансформация и перспективы / автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата исто- рических наук. — М., 2009. — С. 3. 23 Manfried Rauchensteiner. Die Zwei. Die Grosse Koalition in Österreich. 1945–1966. — Wien, 1987. — S. 109. 24 Кружков В.А. Постоянный нейтралитет Австрии: становление, трансформация и перспективы / автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата истори- ческих наук. — М., 2009. — С. 16. 25 Там же. — С. 17. 26 Там же. — С. 18. 27 Кудряченко А.І. Зовнішньополітичні засади незалежної України // Порівняльний аналіз політичних структур Австрії та України / Доповіді і реферати двостороннього політологічного симпозіуму у приміщенні Австрійського Посольства в Києві 16–18 листопада 1995 р. / Е. Гофер, Ф. Рудич. — Львів, 1996. — С. 267. 28 Wortlaut der österreichischen Anträge um Aufnahme in die Europäischen Gemei- nschaften vom 17.7.1989 / Цит. за Kunnert G. Spurensicherung auf dem österreichischen Weg nach Brüssel. — Wien, 1992. — S. 64. Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін… 283 29 Кудряченко А.І. Еволюція нейтралітету // Політика і час. — 1993. — № 11. — С. 28–31. 30 Österreich. Tatsachen und Zahlen. Wien. — 1992. — S. 58. 31 Вдовенко В.М. Політика нейтралітету і позаблоковості в сучасній архітектурі європейської безпеки / автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2006. — С. 5. 32 Семенко В.В. Особливості розвитку партійної системи Австрії у контексті євро- пейських трансформаційних процесів : Автореф. дис. канд. політ. наук / В.В. Семенко / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. — Чернівці, 2006. — С. 13. 33 Arnold Suppan. Austria and Eastern Europe in the PostCold War Context: Between the Opening of the Iron Curtain and a New Nation-Building Process in Eastern Europe/ Austria’s International Position after the End of the Cold War // Contemporary Austrian studies / Volume 22. — New Orleans, University Press, 2013. — P. 144. 34 Кружков В.А. Постоянный нейтралитет Австрии: становление, трансформация и перспективы / автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата исто- рических наук. — М., 2009. — С. 21. 35 Канцлер Австрії: Україні варто розглянути австрійську модель нейтралітету / газета «Тиждень» від 21 березня 2014 року. — [Електронний ресурс ] Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/105495. 36 Кудряченко А.І. Зовнішньополітичні засади незалежної України // Порівняльний аналіз політичних структур Австрії та України / Доповіді і реферати двостороннього політологічного симпозіуму у приміщенні Австрійського Посольства в Києві 16–18 листопада 1995 р. / Е. Гофер, Ф. Рудич. — Львів, 1996. — С. 265. 37 Кружков В.А. Постоянный нейтралитет Австрии: становление, трансформация и перспективы / автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата исто- рических наук. — М., 2009. — С. 22. В статье проанализированы основные причины появления австрийского нейтралитета. Показан весь процесс формирования принципов австрийской европейской дипломатии. Исследована проблема трансформации австрийского нейтралитета в условиях изменения европейской системы безопасности. Ключевые слова: Австрия, нейтралитет, трансформация, международные отношения, Европейский Союз. This paper is devoted to the main causes of Austrian neutrality appearance. The formation of principles of the Austrian European diplomacy is considered. Austrian neutrality transformation in a changing of the European security system is analyzed. Keywords: Austria, neutrality, transformation, international relations, European Union.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-188461
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2415-7198
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:47:18Z
publishDate	2015
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Сафар'янс, Є. 2023-03-01T19:18:08Z 2023-03-01T19:18:08Z 2015 Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.) / Є. Сафар'янс // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2015. — Вип. 24. — С. 273-283. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2415-7198 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188461 У статті проаналізовано основні причини появи австрійського нейтралітету. Показаний увесь процес формування принципів австрійської європейської дипломатії. Досліджено проблему трансформації австрійського нейтралітету в умовах зміни європейської системи безпеки. В статье проанализированы основные причины появления австрийского нейтралитета. Показан весь процесс формирования принципов австрийской европейской дипломатии. Исследована проблема трансформации австрийского нейтралитета в условиях изменения европейской системы безопасности. This paper is devoted to the main causes of Austrian neutrality appearance. The formation of principles of the Austrian European diplomacy is considered. Austrian neutrality transformation in a changing of the European security system is analyzed. uk Інститут історії України НАН України Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.) Austrian neutrality transformation in the process of European security system changing ( 1990s — early ΧΧΙ c.) Article published earlier
spellingShingle	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.) Сафар'янс, Є. Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин
title	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)
title_alt	Austrian neutrality transformation in the process of European security system changing ( 1990s — early ΧΧΙ c.)
title_full	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)
title_fullStr	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)
title_full_unstemmed	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)
title_short	Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)
title_sort	трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ххі ст.)
topic	Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин
topic_facet	Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188461
work_keys_str_mv	AT safarânsê transformacíâavstríisʹkogoneitralítetuvumovahzmínêvropeisʹkoísistemibezpeki1990típočatokhhíst AT safarânsê austrianneutralitytransformationintheprocessofeuropeansecuritysystemchanging1990searlyχχιc

Трансформація австрійського нейтралітету в умовах змін європейської системи безпеки (1990-ті - початок ХХІ ст.)

Institution

Similar Items