Посольство до папи Сикста ІV з посланням Мисаїла у світлі деяких документів Ватиканського таємного архіву

• Опубліковано в: : Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Дата: 2017
• Автор: Заторський, Н.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2017
• Теми: Методологічні, джерелознавчі та історіографічні студії
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188579
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Посольство до папи Сикста ІV з посланням Мисаїла у світлі деяких документів Ватиканського таємного архіву / Н. Заторський // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 11-30. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

У статті проаналізовано всі відомі на сьогодні згадки та докази на
 користь того, що посольство до папи Сикста IV з посланням Мисаїла
 відбулося, та доведено їхню непереконливість або й хибність. Автор
 відслідковує джерела, на підставі яких постали хибні тлумачення, та
 шляхи їх розповсюдження в українській, польській та частково російській історіографіях. The article considers the Epistle of Misael to the Pope Sixtus IV of 1476,
 which was first published by the Uniate metropolitan Hypatius Potij in 1605.
 Though its authenticity was definitely proved only at the end of 20th century,
 the fate of this letter, particularly with regard to the envoys who allegedly
 brought the charter to Pope Sixtus IV, has been discussed from the moment of
 its first edition until today. However, no special research was made concerning
 existing theories about this embassy. The article aims to fill this gap. A particular
 attention is paid to the thesis of the first publisher of the charter, who
 considered the noble Ruthenian Ivan Soltan and the Chancellor of the Great
 Duchy of Lithuania Jakub as the envoys with the Epistle of Misael.
 The author demonstrates that the title of the document, which appeared in
 the first edition of 1605, had been lacking in the original manuscript (now lost)
 and was invented by metropolitan Hypatius Potij. He presents the ways by
 which Potij’s thesis about two envoys to Pope Sixtus IV was spread in the
 Ukrainian and Polish historiography of the 17th through 19th centuries. The
 author also examines another source about two envoys with Misael’s charter
 to Pope Sixtus IV — Elucidarius errorum ritus ruthenici by Jan Sacran, edited
 at the beginning of the 16th century, to which Mykhailo Hrushevsky and other
 scholars referred, and shows that this document was a source of misrepresentation,
 wherefrom the idea of two envoys with the Epistle of Misael to
 Pope Sixtus VI derived. Based on a false quotation of Elucidarius, this idea is
 still circulating in the contemporary Ukrainian historiography. Therefore, this
 article is to correct these fallacious ideas of the embassy with Misael’s charter
 to Pope Sixtus IV. In addition, the author identifies one of the written sources,
 to which Jan Sacran referred in his treatise. He also traces back some 20th
 century erroneous ideas of the authorship of the Epistle of Misael that partially
 exist in the Ukrainian historiography even today. Finally, the article is
 supplemented by a report from Codex Arm. XXXII 21 from the Vatican Secret
 Archives that sheds light on the personality of Alexander Soltan, one of the
 alleged envoys with Misael’s charter. The author analyzes the content of the
 Codex Arm. XXXII 21 and argues the significance of this document in the
 solution of the question whether the embassy to Pope Sixtus IV has ever taken place.