Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу

Вперше запропоновано та обгрунтовано з використанням неемпiричних квантово-механiчних методiв просту фiзичну модель впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ бiлками реплiкативного комплексу з боку мажорної борозенки ДНК. Показано, що найiмовiрнiшими претендентами на цю роль є аспарагiн або глутамiн,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автори: Броварець, О.О., Булавін, Л.А., Говорун, Д.М.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18872
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу / О.О. Броварець, Л.А. Булавiн, Д.М. Говорун // Доп. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 194-200. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860116556119277568
author Броварець, О.О.
Булавін, Л.А.
Говорун, Д.М.
author_facet Броварець, О.О.
Булавін, Л.А.
Говорун, Д.М.
citation_txt Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу / О.О. Броварець, Л.А. Булавiн, Д.М. Говорун // Доп. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 194-200. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
collection DSpace DC
description Вперше запропоновано та обгрунтовано з використанням неемпiричних квантово-механiчних методiв просту фiзичну модель впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ бiлками реплiкативного комплексу з боку мажорної борозенки ДНК. Показано, що найiмовiрнiшими претендентами на цю роль є аспарагiн або глутамiн, якi своїм амiдним бiчним радикалом взаємодiють (з урахуванням його повороту на 180º навколо одинарного зв’язку C−C) двома Н-зв’язками NH. . .O4/6 i C=O. . .HN6/4 з кожною iз чотирьох вотсон-крикiвських пар основ. A simple physical model of Watson-Crick base pairs recognition by the proteins of a replicative complex from the side of the major groove of DNA using modern non-empirical quantum-mechanical methods is suggested and proved for the first time. It is shown that the most credible candidate for this role is asparagin or glutamine which interacts with his own amide residue (taking into account its rotation by 180º around single bond C−C) by both H-bonds NH. . .O4/6 and C−O. . .HN6/4 with each of four Watson-Crick base pairs.
first_indexed 2025-12-07T17:36:36Z
format Article
fulltext оповiдi НАЦIОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ НАУК УКРАЇНИ 10 • 2009 БIОФIЗИКА УДК 577.3 © 2009 О.О. Броварець, академiк НАН України Л. А. Булавiн, член-кореспондент НАН України Д. М. Говорун Фiзична модель впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ ДНК бiлками реплiкативного комплексу Вперше запропоновано та обгрунтовано з використанням неемпiричних квантово-меха- нiчних методiв просту фiзичну модель впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ бiл- ками реплiкативного комплексу з боку мажорної борозенки ДНК. Показано, що най- iмовiрнiшими претендентами на цю роль є аспарагiн або глутамiн, якi своїм амiдним бiчним радикалом взаємодiють (з урахуванням його повороту на 180◦ навколо одинар- ного зв’язку C−C) двома Н-зв’язками NH. . .O4/6 i C=O. . .HN6/4 з кожною iз чотирьох вотсон-крикiвських пар основ. Реплiкацiя ДНК in vivo має високу точнiсть — у середньому 10−9 помилок на пару основ [1]. Незважаючи на неабияку бiологiчну роль цих процесiв у функцiонуваннi клiтини, їхнi фi- зичнi механiзми нинi до кiнця не з’ясовано (див. [2–5] та наведену там бiблiогр.). Теоретично [2, 3] i експериментально [6, 7] на моделях встановлено, що ДНК-полiме- раза in vitro впiзнає вотсон-крикiвськi пари нуклеотидiв водневими (Н) зв’язками мiж її амiнокислотними залишками, що утворюють досить жорсткий центр впiзнавання, та так званими iнварiантними атомними групами нуклеотидних основ, а також цукрових зали- шкiв. Проте такi модельнi уявлення є неповними, оскiльки вони не враховують роль бiлкiв реплiкативного комплексу, якi, функцiонуючи in vivo разом з ДНК-полiмеразою [1], пiд- вищують точнiсть реплiкацiї на три–чотири порядки порiвняно з аналогiчною величиною в експериментах in vitro, коли цi бiлки вiдсутнi. У цiй роботi вперше описано просту фiзичну модель впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ бiлками реплiкативного комплексу з боку мажорної борозенки ДНК, для обгрун- тування якої використано сучаснi неемпiричнi квантово-механiчнi методи. Показано, що найiмовiрнiшими претендентами на цю роль є аспарагiн або глутамiн, якi за допомогою своїх амiдних бiчних радикалiв iнварiантно (з урахуванням повороту на 180˚ навколо оди- нарного зв’язку C−C) взаємодiють двома Н-зв’язками NH. . .O4/6 i C=O. . .HN6/4 з кожною iз чотирьох вотсон-крикiвських пар основ ДНК T · A, A · T, C · G i G · C. 194 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №10 Об’єкти та методи дослiдження. У дослiдженнi використовували найпростiшi мо- дельнi об’єкти — класичнi вотсон-крикiвськi пари нуклеотидних основ, якi моделюють стру- ктури, утворенi комплементарними нуклеотидами, та їхнi комплекси з найпростiшими мо- делями амiнокислотних залишкiв, що належать бiлкам реплiкативного комплексу. Квантово-механiчнi розрахунки геометричної та електронної будови дослiджуваних об’- єктiв проводили на рiвнi теорiї DFT B3LYP/6-311++G(d,p) у вакуумному наближеннi, яке є адекватним для даного класу задач [8, 9], бо задовiльно моделює гiдрофобне середовище центру впiзнавання ДНК-полiмерази з низькою дiелектричною проникнiстю. Усi зоптимi- зованi структури перевiряли на стiйкiсть за вiдсутнiстю уявних частот у їхнiх коливальних спектрах, якi розраховували в гармонiйному наближеннi. Електронну енергiю взаємодiї в парах основ та мiж парами основ i модельними амiнокислотними залишками визнача- ли на рiвнi теорiї MP2/6-311++G(d,p)//B3LYP/6-311++G(d,p) з урахуванням так званої BSSE-поправки на базисний набiр функцiй [10]. Усi квантово-механiчнi розрахунки викону- вали з використанням програмного пакета “GAUSSIAN03” для платформи Win32 [11]. Мiжмолекулярнi Н-зв’язки iдентифiкували та дослiджували методом аналiзу топологiї електронної густини [12, 13] (так звана квантово-механiчна теорiя атомiв у молекулах Бей- дера), використовуючи хвильовi функцiї, отриманi на рiвнi теорiї B3LYP/6-311++G(d,p). При цьому енергiю Н-зв’язкiв визначали за формулою, запропонованою в роботi [14]. То- пологiю електронної густини аналiзували за допомогою програмного пакета AIM2000. У роботi використовували загальноприйняту нумерацiю атомiв [15]. Результати та їхнє обговорення. Моделювання гiпотетичного центру впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ бiлками реплiкативного комплексу ДНК здiйснювали у два етапи. Спочатку, спираючись на якiсний просторовий аналiз, з усiх 20 амiнокислот були ви- бранi лише тi, що здатнi своїми бiчними радикалами утворювати найпростiшу структуру, яка б була комплементарною до всiх чотирьох пар основ, що розпiзнаються нею, i не за- знавала при цьому iстотної просторової реорганiзацiї при переходi вiд однiєї пари до iншої. Виявилося, що вимогам iнварiантної взаємодiї вiдповiдають лише чотири амiнокислоти — аспарагiнова i глутамiнова та аспарагiн i глутамiн, якi мають карбоксильний та амiдний залишки вiдповiдно. Потiм, узявши цей результат за основу, вивчали електронну та просто- рову будову водневозв’язаних комплексiв найпростiших моделей цих залишкiв — HCOOH i HCONH2 вiдповiдно — iз вотсон-крикiвськими парами основ ДНК. Аналiз одержаних результатiв свiдчить про те, що обидва модельнi амiнокислотнi зали- шки утворюють досить мiцнi копланарнi Н-комплекси з вотсон-крикiвськими парами основ, зв’язуючись з ними за допомогою двох (у одному випадку — лише одного) нееквiвалентних мiжмолекулярних Н-зв’язкiв (табл. 1, 2, рис. 1). При цьому карбоксильна група HCOOH забезпечує бiльшу електронну енергiю взаємодiї з парами у комплексах (Т·А/А·Т)·HCOOH та (С ·G/G ·C) ·HCOOH — 10,46 i 15,39 ккал/моль вiдповiдно, нiж амiдна група HCONH2 у комплексах (Т ·А/А ·Т) ·HCONH2 i (С ·G/G ·C) ·HCONH2 — 7,78 i 14,50 ккал/моль вiд- повiдно. Зазначимо, що електронна енергiя взаємодiї модельних амiнокислотних залишкiв у всiх комплексах з вотсон-крикiвськими парами основ ДНК помiтно менша, нiж анало- гiчна величина в останнiх (13,50 ккал/моль у парi А · Т/Т · А i 27,19 ккал/моль у парi G · C/С · G), хоч i спiвмiрна з нею. Порiвнюючи електронну енергiю взаємодiї для всiх до- слiджених структур iз сумарною енергiєю вiдповiдних Н-зв’язкiв (див. табл. 1), бачимо, що внесок останнiх є домiнуючим. Унiкальна, на наш погляд, притягувальна взаємодiя споте- рiгається в комплексi (Т ·А/А ·Т) ·HCOOH, а саме — ван-дер-ваальсiвський контакт N6. . . O (dN6...O = 3,016 Å, ρ = 0,008 ат. од., ∆ρ = 0,034 ат. од.). На жаль, у лiтературi вiдсутнi да- ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №10 195 нi про спiввiдношення, якi б дозволяли оцiнювати енергiю таких взаємодiй на основi їхнiх електронно-топологiчних характеристик. Попри те що карбоксильна група має енергетичнi переваги над амiдною в розпiзнаваннi вотсон-крикiвських пар (див. табл. 1), остання забез- печує помiтно кращу просторову iнварiантнiсть центру розпiзнавання, нiж перша (рис. 2). Привертає до себе увагу те, що при утвореннi комплексiв модельних бiчних радикалiв амiнокислот iз вотсон-крикiвськими парами основ ДНК змiнюється енергiя всiх Н-зв’язкiв мiж основами. У всiх комплексах енергiя верхнього (з боку мажорної борозенки) внутрi- шньопарного Н-зв’язку знижується, а нижнього (з боку малої борозенки) i середнього — посилюється таким чином, що їхня сумарна енергiя мало вiдрiзняється вiд аналогiчної ве- личини в iзольованих вотсон-крикiвських парах (див. табл. 2). Цi змiни енергiї Н-зв’язкiв корелюють зi змiнами їхнiх довжин dA...B та dH...B, подовжень ∆dAH i такими електрон- но-топологiчними характеристиками, як ρ i ∆ρ (див. табл. 1, 2): при змiцненнi Н-зв’язку першi два параметри зменшуються, а останнi три — зростають, i навпаки. Цiкаво, що третiй (нижнiй) Н-зв’язок C2H. . .O2 у парi Т · А/А · Т, енергiя якого становить 0,74 ккал/моль, що перевищує kТ (0,62 ккал/моль за кiмнатної температури), помiтно посилюється в ком- плексах i його енергiя зростає до 1,14 ккал/моль у структурi (Т · А/А · Т) · HCOOH. Це, Таблиця 1. Електронно-топологiчнi та енергетичнi характеристики мiжмолекулярних Н-зв’язкiв у дослi- джуваних структурах Пари основ та їхнi комплекси Н-зв’язок AH . . .B ρ, ат.од. ∇ 2 ρ, ат.од. 100ε dBCP−RCP, ат.од. EHB, ккал/моль (T · A/A · T) · HCOOH OH. . .O4 0,039 0,134 1,27 2,74 11,25 N6H. . . O4 0,019 0,069 4,93 2,02 4,01 N3H. . . N1 0,045 0,094 6,23 2,35 11,47 C2H. . .O2 0,006 0,020 0,22 1,47 1,14 (T · A/A · T) · HCONH2 NH. . .O4 0,020 0,082 0,93 2,60 4,49 N6H. . . O 0,012 0,047 7,88 3,02 2,46 N6H. . . O4 0,021 0,076 4,79 2,04 4,55 N3H. . . N1 0,044 0,093 6,31 2,31 11,04 C2H. . .O2 0,006 0,018 1,12 1,42 1,03 T · A/A · T N6H. . . O4 0,026 0,093 4,39 2,13 5,98 N3H. . . N1 0,040 0,093 6,49 2,28 9,68 C2H. . .O2 0,004 0,014 3,40 1,27 0,74 (C · G/G · C) · HCOOH N4H. . . O 0,012 0,050 27,28 2,71 2,56 OH. . .O6 0,043 0,137 2,34 2,68 12,57 N4H. . . O6 0,031 0,108 4,84 2,14 7,83 N1H. . . N3 0,033 0,087 6,81 2,18 7,54 N2H. . . O2 0,031 0,105 5,45 2,18 7,51 (C · G/G · C) · HCONH2 N4H. . . O 0,018 0,069 1,50 2,87 3,80 NH. . .O6 0,026 0,101 2,45 2,59 6,28 N4H. . . O6 0,033 0,114 4,28 2,14 8,63 N1H. . . N3 0,034 0,087 6,83 2,15 7,63 N2H. . . O2 0,030 0,101 5,56 2,17 7,14 C · G/G · C N4H. . . O6 0,037 0,120 3,71 2,20 9,95 N1H. . . N3 0,033 0,088 6,93 2,15 7,36 N2H. . . O2 0,027 0,094 5,78 2,14 6,22 Пр и м i т ка . ρ i ∆ρ — значення електронної густини i лапласiана електронної густини в критичнiй точцi вiдповiдно; ε — елiптичнiсть; dBCP−RCP — вiдстань вiд критичної точки зв’язку (BCP) до кругової критичної точки (RCP) [12]; EHB — енергiя Н-зв’язку [14]. 196 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №10 зокрема, може бути свiдченням його бiологiчної ролi, попри його незначний внесок (∼ 5,5%) у енергiю стабiлiзацiї iзольованої пари (13,5 ккал/моль). Побiжно зазначимо, що отриманi нами данi дозволяють дати вiдповiдь на запитання щодо вiдносної енергiї Н-зв’язкiв у во- тсон-крикiвських парах — за своєю енергетикою вони утворюють такi ряди прiоритетностi: EN3H...N1 > EN6H...O4 > EC2H...O2 у парi Т · А/А · Т i EN4H...O6 > EN1H...N3 > EN2H...O2 у парi С · G/G · C. Виходячи iз стеричних мiркувань, легко зрозумiти, чому запропонований нами меха- нiзм впiзнавання дозволяє ефективно пригнiчувати синтез неправильних пар G ·T/T ·G та A · C/C · A: причина вельми проста i полягає в iстотнiй вiдмiнностi геометрiї цих пар вiд вотсон-крикiвських [2–4]. Згаданi пари не можуть комплементарно розмiститися в центрi впiзнавання, внаслiдок чого останнiй не набуде компетентної конфiгурацiї i не запустить хiмiчну стадiю процесу бiосинтезу ДНК. Насамкiнець зазначимо, що всi вивченi та охарактеризованi нами Н-зв’язки задовольня- ють усi критерiї, запропонованi Кохом i Попельє [11]. Тут цi данi не наведено, вони будуть предметом наших наступних публiкацiй. Таким чином, уперше iз залученням неемпiричного квантово-механiчного моделювання запропоновано i обгрунтовано просту фiзичну модель розпiзнавання вотсон-крикiвських пар основ ДНК та iнгiбування бiосинтезу неправильних пар, утворених основами в кано- нiчнiй таутомернiй формi, бiлками реплiкативного комплексу з боку мажорної борозен- Таблиця 2. Геометричнi характеристики Н-зв’язкiв у дослiджуваних структурах Пари основ та їхнi комплекси Н-зв’язок AH . . .B dA...B, Å dH...B, Å ∠AH . . .B, град. ∆dAH, Å (T · A/A · T) · HCOOH OH. . .O4 2,715 1,723 179,8 0,021 N6H. . .O4 3,076 2,062 170,0 0,008 N3H. . . N1 2,846 1,792 177,9 0,042 C2H. . .O2 3,768 2,682 135,1 0,00013 (T · A/A · T) · HCONH2 NH. . . O4 3,010 1,992 177,7 0,009 N6H. . .O 3,304 2,295 145,1 0,003 N6H. . .O4 3,037 2,022 175,0 0,008 N3H. . . N1 2,857 1,803 178,1 0,041 C2H. . .O2 3,818 2,732 133,6 0,00021 T · A/A · T N6AH. . .O4 2,946 1,926 173,5 0,014 N3H. . . N1 2,886 1,841 178,8 0,032 C2H. . .O2 3,975 2,890 132,3 0,00022 (C · G/G · C) · HCOOH N4H. . .O 3,320 2,312 115,4 0,003 OH. . .O6 2,693 1,694 175,4 0,027 N4H. . .O6 2,874 1,851 178,7 0,016 N1H. . . N3 2,950 1,913 178,8 0,025 N2H. . .O2 2,883 1,859 179,4 0,015 (C · G/G · C) · HCONH2 N4H. . .O 3,113 2,101 134,5 0,007 NH. . . O6 2,919 1,896 175,2 0,014 N4H. . .O6 2,849 1,825 178,1 0,017 N1H. . . N3 2,948 1,911 178,5 0,025 N2H. . .O2 2,898 1,874 179,4 0,016 C · G/G · C N4H. . .O6 2,809 1,774 178,8 0,027 N1H. . . N3 2,954 1,922 177,1 0,020 N2H. . .O2 2,936 1,915 178,4 0,012 Пр и м i т ка . dA...B, dH...B— вiдстань мiж атомами А i В та Н i В вiдповiдно, якi беруть участь у Н-зв’язку АН. . . В; ∠AH. . . B — кут Н-зв’язування; ∆dAH — подовження хiмiчного зв’язку АН при утвореннi Н-зв’язку АН. . . В. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №10 197 Рис. 1. Геометрична структура вотсон-крикiвських пар основ ДНК (праворуч) та їхнiх комплексiв з мо- дельними залишками аспарагiнової i глутамiнової кислот (лiворуч) та аспарагiну i глутамiну (посерединi) за даними квантово-механiчних розрахункiв на рiвнi теорiї B3LYP/6-311++G(d,p). Пунктиром зображено мiжмолекулярнi Н-зв’язки, бiля кожного з них вказано його довжину (Å) — вiдстань мiж атомами Н i В; у комплексi (T · A/A · T) · HCOOH стрiлкою позначено ван-дер-ваальсiвський контакт N6. . . O Рис. 2. Просторова квазiiзоморфнiсть дослiджуваних комплексiв 198 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №10 ки ДНК. Доведено, що найiмовiрнiшим кандидатом на роль амiнокислот, якi забезпечу- ють цей сценарiй, є аспарагiн та глутамiн, бiчнi радикали яких iнварiантно взаємодiють з усiма чотирма правильними парами двома нееквiвалентними Н-зв’язками NH. . .O4/O6 i C=O. . .HN6/N4. Така модель фактично унеможливлює помилки бiосинтезу ДНК, пов’я- занi з утворенням неправильних пар АС/CA та GT/TG основами в канонiчнiй (основнiй) таутомернiй формi [2, 3], i свiдчить на користь таутомерного механiзму спонтанних то- чкових мутацiй [4], вперше запропонованого Вотсоном i Криком (вiдповiдну бiблiогр. див. у роботi [4]). Автори висловлюють щиру вдячнiсть канд. бiол. наук Є.П. Юренку (Iнститут молекуляр- ної бiологiї та генетики НАН України) за увагу до роботи та корпорацiї “Gaussian” (США) за люб’язно наданий Д.М. Говоруну грант — програмний пакет “Gaussian03” для платформи Win32. 1. Alberts B., Johnson A., Lewis J. et al. Molecular biology of the cell. – 5th ed. – New York: Garland Science. Taylor & Francis Group, 2008. – 1268 p. 2. Полтев В.И., Шулюпина Н.В., Брусков В.И. Молекулярные механизмы правильности биосинте- за нуклеиновых кислот. Компьютерное изучение роли полимераз в образовании неправильных пар модифицированных оснований // Молекуляр. биология. – 1996. – 30, вып. 6. – С. 1284–1298. 3. Полтев В. И, Шулюпина Н.В., Брусков В.И. Молекулярные механизмы правильности биосинтеза нуклеиновых кислот. Сравнение результатов компьютерного моделирования с экспериментальными данными // Там же. – 1998. – 32, № 2. – С. 268–276. 4. Danilov V. I., Anisimov V.M., Kurita N., Hovorun D.M. MP2 and DFT studies of the DNA rare base pairs: the molecular mechanism of the spontaneous substitution mutations conditioned by tautomerism of bases // Chem. Phys. Lett. – 2005. – 412. – P. 285–293. 5. Sun L., Cuckier R. I., Bu Yu. Factors determining the deriving force of DNA formation: geometrical differences of base pairs, dehydration of bases, and the arginine assisting // J. Phys. Chem. B. – 2007. – 111, No 7. – P. 1802–1808. 6. Beard W.A., Wilson S. H. Structural insights into DNA polymerase β fidelity: hold tight if you want it right // Chem. Biol. – 1998. – 5, No 1. – P. R7-R13. 7. Beard W.A., Wilson S.H. Structural insights into the origins of DNA polymerase fidelity // Structure. – 2003. – 11. – P. 489–496. 8. Dewar M. J. S., Storch D.M. Alternative view of enzyme reactions // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. – 1985. – 82. – P. 2225–2229. 9. Petrushka J., Sowers L. C., Goodman M.F. Comparison of nucleotide interactions in water, proteins, and vacuum: model for DNA polymerase fidelity // Ibid. – 1986. – 83. – P. 1559–1562. 10. Boys S. F., Bernardi F. The calculation of small molecular interactions by the differences of separate total energies. Some procedures with reduced errors // Mol. Phys. – 1970. – 19, No 4. – P. 553–566. 11. Gaussian 03, Revision С. 02 / M. J. Frisch, G.W. Trucks, H.B. Schlegel, G. E. Scuseria, M.A. Robb, J.R. Cheeseman, J. A. Montgomery Jr., T. Vreven, K.N. Kudin, J. C. Burant, J. M. Millam, S. S. Iyengar, J. Tomasi, V. Barone, B. Mennucci, M. Cossi, G. Scalmani, N. Rega, G. A. Petersson, H. Nakatsuji, M. Hada, M. Ehara, K. Toyota, R. Fukuda, J. Hasegawa, M. Ishida, T. Nakajima, Y. Honda, O. Kitao, H. Nakai, M. Klene, X. Li, J. E. Knox, H.P. Hratchian, J. B. Cross, V. Bakken, C. Adamo, J. Jarami- llo, R. Gomperts, R. E. Stratmann, O. Yazyev, A. J. Austin, R. Cammi, C. Pomelli, J. W. Ochterski, P.Y. Ayala, K. Morokuma, G. A. Voth, P. Salvador, J. J. Dannenberg, V.G. Zakrzewski, S. Dapprich, A.D. Daniels, M.C. Strain, O. Farkas, D.K. Malick, A.D. Rabuck, K. Raghavachari, J. B. Foresman, J.V. Ortiz, Q. Cui, A.G. Baboul, S. Clifford, J. Cioslowski, B.B. Stefanov, G. Liu, A. Liashenko, P. Pi- skorz, I. Komaromi, R. L. Martin, D. J. Fox, T. Keith, M. A. Al-Laham, C. Y. Peng, A. Nanayakkara, M. Challacombe, P.M. W. Gill, B. Johnson, W. Chen, M. W. Wong, C. Gonzalez, J. A. Pople. – Gaussian, Inc., Wallingford CT, 2004. 12. Бейдер Р. Атомы в молекулах. Квантовая теория. – Москва: Мир, 2001. – 532 с. 13. Koch U., Popelier P. L. A. Characterization of C−H−O hydrogen bonds on the basis of the charge density // J. Phys. Chem. – 1995. – 99. – P. 9747–9754. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №10 199 14. Espinosa E., Molins E., Lecomte C. Hydrogen bond strenghts revealed by topological analyses of experi- mentally observed electron densities // Chem. Phys. Lett. – 1998. – 285. – P. 170–173. 15. Зенгер В. Принципы структурной организации нуклеиновых кислот. – Москва: Мир, 1987. – 584 с. Надiйшло до редакцiї 13.05.2009Київський нацiональний унiверситет iм. Тараса Шевченка Iнститут молекулярної бiологiї та генетики НАН України, Київ O.O. Brovarets’, Academician of the NAS of Ukraine L.A. Bulavin, Corresponding Member of the NAS of Ukraine D.M. Hovorun A physical model of Watson-Crick base pairs DNA recognition by proteins of the replicative complex A simple physical model of Watson-Crick base pairs recognition by the proteins of a replicative complex from the side of the major groove of DNA using modern non-empirical quantum-mechanical methods is suggested and proved for the first time. It is shown that the most credible candidate for this role is asparagin or glutamine which interacts with his own amide residue (taking into account its rotation by 180◦ around single bond C−C) by both H-bonds NH. . .O4/6 and C−O. . .HN6/4 with each of four Watson-Crick base pairs. 200 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №10
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18872
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1025-6415
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:36:36Z
publishDate 2009
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Броварець, О.О.
Булавін, Л.А.
Говорун, Д.М.
2011-04-11T16:39:37Z
2011-04-11T16:39:37Z
2009
Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу / О.О. Броварець, Л.А. Булавiн, Д.М. Говорун // Доп. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 194-200. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
1025-6415
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18872
577.3
Вперше запропоновано та обгрунтовано з використанням неемпiричних квантово-механiчних методiв просту фiзичну модель впiзнавання вотсон-крикiвських пар основ бiлками реплiкативного комплексу з боку мажорної борозенки ДНК. Показано, що найiмовiрнiшими претендентами на цю роль є аспарагiн або глутамiн, якi своїм амiдним бiчним радикалом взаємодiють (з урахуванням його повороту на 180º навколо одинарного зв’язку C−C) двома Н-зв’язками NH. . .O4/6 i C=O. . .HN6/4 з кожною iз чотирьох вотсон-крикiвських пар основ.
A simple physical model of Watson-Crick base pairs recognition by the proteins of a replicative complex from the side of the major groove of DNA using modern non-empirical quantum-mechanical methods is suggested and proved for the first time. It is shown that the most credible candidate for this role is asparagin or glutamine which interacts with his own amide residue (taking into account its rotation by 180º around single bond C−C) by both H-bonds NH. . .O4/6 and C−O. . .HN6/4 with each of four Watson-Crick base pairs.
Автори висловлюють щиру вдячнiсть канд. бiол. наук Є.П. Юренку (Iнститут молекулярної бiологiї та генетики НАН України) за увагу до роботи та корпорацiї “Gaussian” (США) за люб’язно наданий Д.М. Говоруну грант програмний пакет “Gaussian03” для платформи Win32.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Біофізика
Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
A physical model of Watson-Crick base pairs DNA recognition by proteins of the replicative complex
Article
published earlier
spellingShingle Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
Броварець, О.О.
Булавін, Л.А.
Говорун, Д.М.
Біофізика
title Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
title_alt A physical model of Watson-Crick base pairs DNA recognition by proteins of the replicative complex
title_full Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
title_fullStr Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
title_full_unstemmed Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
title_short Фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ ДНК білками реплікативного комплексу
title_sort фізична модель впізнавання вотсон-криківських пар основ днк білками реплікативного комплексу
topic Біофізика
topic_facet Біофізика
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18872
work_keys_str_mv AT brovarecʹoo fízičnamodelʹvpíznavannâvotsonkrikívsʹkihparosnovdnkbílkamireplíkativnogokompleksu
AT bulavínla fízičnamodelʹvpíznavannâvotsonkrikívsʹkihparosnovdnkbílkamireplíkativnogokompleksu
AT govorundm fízičnamodelʹvpíznavannâvotsonkrikívsʹkihparosnovdnkbílkamireplíkativnogokompleksu
AT brovarecʹoo aphysicalmodelofwatsoncrickbasepairsdnarecognitionbyproteinsofthereplicativecomplex
AT bulavínla aphysicalmodelofwatsoncrickbasepairsdnarecognitionbyproteinsofthereplicativecomplex
AT govorundm aphysicalmodelofwatsoncrickbasepairsdnarecognitionbyproteinsofthereplicativecomplex