Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми
У статті аналізуються наукові розвідки зарубіжних та вітчизняних дослідників, присвячені вивченню причин, витоків, перебігу Великого терору в СРСР (1936–1938 рр.), його впливу на діяльність ІІІ Інтернаціоналу та національних секцій. Окрема увага приділена висвітленню в науковій літературі ролі ке...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188741 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми / І. Римар, О. Черевко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 28. — С. 359-382. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859879620185161728 |
|---|---|
| author | Римар, І. Черевко, О. |
| author_facet | Римар, І. Черевко, О. |
| citation_txt | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми / І. Римар, О. Черевко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 28. — С. 359-382. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
| description | У статті аналізуються наукові розвідки зарубіжних та вітчизняних
дослідників, присвячені вивченню причин, витоків, перебігу Великого
терору в СРСР (1936–1938 рр.), його впливу на діяльність ІІІ Інтернаціоналу та національних секцій. Окрема увага приділена висвітленню в
науковій літературі ролі керівництва НКВС та особисто Й. Сталіна в
цьому процесі. У контексті проблеми репресій та Великого терору
схарактеризовані комплексні наукові дослідження, в яких розглядаються
механізми й засоби реалізації терору та репресій проти функціонерів
Секретаріату ІІІ Інтернаціоналу та національних секцій. Здійснено
спробу узагальнити погляди дослідників проблеми, виявити їхнє спільне
бачення та найбільш дискусійні питання.
The article analyzes scientific investigations of foreign and domestic
researchers devoted to the causes, origins, ways and means of the Great Terror
realization in the USSR (1936–1938), its influence on the activities of the Third
International and the subsequent destiny of its leaders. Particular attention is
paid to the role of the NKVD leadership and J. Stalin personally in the process.
In the context of the problem of repression and the Great Terror, complex
scientific researches are considered. It also examines the mechanisms and
means of realization of terror and repression, especially on the territory of the
USSR, against political opponents of J. Stalin, national minorities, functionaries
of the central apparatus of the III International, national sections.
Considerable attention is paid to the analysis of the Soviet archives published
in the first half of the 1990s and the documents (that declassified in 2015) of
the Sectoral Archive of the Security Service of Ukraine that help to rethink the
phenomenon of the Great Terror.
Analyzing the scientific investigations about repression at the Comintern, it
was concluded that, according to the researchers, it is advisable to consider
the III International both the agent, the instrument and the victim of terror.
That is given the simultaneous dependence of repression in the USSR and the
Comintern on J. Stalin, the Politburo, the Central Bureau,) and the NKVD,
which ultimately resulted into horrific consequences for both the Soviet Union
and the Third International. An attempt was made to summarize the views of
the problem researchers, to identify their shared visions and the most
debatable questions about the problem studied.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:52:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
359
УДК 930:327.323 “1936/1938”
Ігор Римар
канд. іст. наук, судовий експерт сектору звуко-
та відеозапису лабораторії досліджень
у сфері інформаційних технологій
Київського НДЕКЦ МВС України
01601, Україна, Київ, вул. Володимирська, 15
E-mail:qwerty14531204@gmail.com
Оксана Черевко
канд. іст. наук, доцент
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова
03037, Україна, Київ, вул.Освіти, 6
E-mail:oxanacherevko7@gmail.com
ВПЛИВ ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ 1936–1938 РОКІВ
НА ДІЯЛЬНІСТЬ ІІІ ІНТЕРНАЦІОНАЛУ:
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
У статті аналізуються наукові розвідки зарубіжних та вітчизняних
дослідників, присвячені вивченню причин, витоків, перебігу Великого
терору в СРСР (1936–1938 рр.), його впливу на діяльність ІІІ Інтер-
націоналу та національних секцій. Окрема увага приділена висвітленню в
науковій літературі ролі керівництва НКВС та особисто Й. Сталіна в
цьому процесі. У контексті проблеми репресій та Великого терору
схарактеризовані комплексні наукові дослідження, в яких розглядаються
механізми й засоби реалізації терору та репресій проти функціонерів
Секретаріату ІІІ Інтернаціоналу та національних секцій. Здійснено
спробу узагальнити погляди дослідників проблеми, виявити їхнє спільне
бачення та найбільш дискусійні питання.
Ключові слова: Великий терор («велика чистка»), ІІІ Інтернаціонал
(Комінтерн), більшовицький тоталітарний режим, сталінські репресії.
Ihor Rymar
PhD in History, Forensic Expert of
the Audio and Video Recording Sector
of the Research Lab in Information Technology
Kyiv NSDECC, the Ministry of the Interior of Ukraine
15, Volodymyrs'ka Street, Kyiv, 01601, Ukraine
E-mail:qwerty14531204@gmail.com
© «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки», 2019
Ігор Римар, Оксана Черевко
360
Oksana Cherevko
PhD in History, Associate Professor
National Pedagogical Dragomanov University
6, Osvity Street, Kyiv, 03037, Ukraine
E-mail:oxanacherevko7@gmail.com
THE IMPACT OF THE 1936�1938 GREAT PURGE ON THE
THIRD INTERNATIONAL’S WORK: HISTORIOGRAPHICAL
ANALYSIS
The article analyzes scientific investigations of foreign and domestic
researchers devoted to the causes, origins, ways and means of the Great Terror
realization in the USSR (1936–1938), its influence on the activities of the Third
International and the subsequent destiny of its leaders. Particular attention is
paid to the role of the NKVD leadership and J. Stalin personally in the process.
In the context of the problem of repression and the Great Terror, complex
scientific researches are considered. It also examines the mechanisms and
means of realization of terror and repression, especially on the territory of the
USSR, against political opponents of J. Stalin, national minorities, functio-
naries of the central apparatus of the III International, national sections.
Considerable attention is paid to the analysis of the Soviet archives published
in the first half of the 1990s and the documents (that declassified in 2015) of
the Sectoral Archive of the Security Service of Ukraine that help to rethink the
phenomenon of the Great Terror.
Analyzing the scientific investigations about repression at the Comintern, it
was concluded that, according to the researchers, it is advisable to consider
the III International both the agent, the instrument and the victim of terror.
That is given the simultaneous dependence of repression in the USSR and the
Comintern on J. Stalin, the Politburo, the Central Bureau,) and the NKVD,
which ultimately resulted into horrific consequences for both the Soviet Union
and the Third International. An attempt was made to summarize the views of
the problem researchers, to identify their shared visions and the most
debatable questions about the problem studied.
Keywords: Great Terror (“Great Purge”), III International (Comintern),
Bolshevik totalitarian regime, Stalinist repressions.
Феномен Великого терору в СРСР 1936–1938 рр. є складним, супе-
речливим та багатовекторним процесом, тому існує необхідність його
подальшого концептуального пояснення й аналізу. Велика кількість нау-
кових підходів щодо трактування причин виникнення, розвитку та згор-
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
361
тання репресій 1936–1938 рр. потребує подальшої систематизації та
окреслення основних напрямів і шкіл.
Репресії як явище загалом були притаманні більшовицькому стилю
управління. Зіткнувшись із революційною ситуацією та в умовах гро-
мадянської війни 1917–1922 рр., більшовики змушені були застосовувати
перманентні чистки власних рядів (іноді криваві) задля збереження
єдності та консолідованості як керівного ядра партії, так і рядових членів.
Однак, якщо до 1930-х рр. чистка сприймалася як «самоочищення партії»
від шкідливих елементів та не супроводжувалася політичними розпра-
вами, то з 1936–1938 рр. вона перетворюється на жахливе знаряддя
залякування населення та розправи з політичними суперниками.
Насамперед варто наголосити на проблемі періодизації феномена
терору. Представники західної та вітчизняної історіографій, розглядаючи
проблему Великого терору, виводять його початок від лютнево-берез-
невого пленуму ЦК ВКП(б) 1937 р., призначення на посаду наркома
внутрішніх справ СРСР М. Єжова та видання наказу наркома НКВС
№ 00447, яким започатковано його перший етап.
Однак варто звернутися до витоків Великого терору та закцентувати
увагу на його підготовчому етапі, під час якого відбулося збирання
інформації — від прийняття постанови ЦВК та РНК СРСР «Про внесення
змін до чинних кримінально-процесуальних кодексів союзних респуб-
лік»1 від 1 грудня 1934 р. до закінчення «великої чистки» партії восени
1936 р.
«Велика чистка» як явище характеризується тим, що, починаючи із
зими 1933–1934 рр. до осені 1936 р., відбувався безперервний процес
перевірки партійних документів кандидатів у члени та членів ВКП(б) з
подальшою їх заміною. Під час чистки частина членів партії були
виключені з її лав, частині винесено попередження тощо. Варто також
звернути увагу на те, що упродовж зазначеного періоду до членів партії
було застосовано два феномени тоталітарної тріади контролю: феномени
біографії та автобіографії, критики та самокритики, що детально роз-
глянуто німецькими дослідниками Б. Штудер та Б. Унфріда2.
Варто також зауважити, що протягом 1936 р. відбулися одразу дві
знакові події, які передували безпосередньому розв’язанню Великого
терору: завершення «великої чистки» партії, яка розпочалася у 1934 р., та
Перший московський показовий процес, що став своєрідною прелюдією
до лютнево-березневого пленуму партії 1937 р.
Уже за підсумками пленуму 1937 р. та з призначенням М. Єжова
народним комісаром внутрішніх справ розпочинається безпосередній
терор як прямий наслідок кампаній із перевірки партійних документів та
«великої чистки» партії.
Ігор Римар, Оксана Черевко
362
Проблемі репресій та Великого терору (термін, уведений американ-
ським дослідником Р. Конквестом3) 1936–1938 рр. на території СРСР та в
Комінтерні присвячено значний масив досліджень як західних, так і
російських та вітчизняних істориків. У спробах знайти відповідь на
питання про витоки й причини терору дослідники стикаються з аб-
сурдністю ситуації, зокрема театралізованістю процесів і створенням
вкрай напруженої атмосфери страху та взаємних підозр під час чисток,
які охопили весь Радянський Союз.
Яскравою ілюстрацією картини суспільних настроїв напередодні
Великого терору слугує цитата зі щоденника генерального секретаря
ІІІ Інтернаціоналу Г. Димитрова: «Чому такий великий галас на суді.
Незбагненно. Серед населення створено атмосферу крайнього схвилю-
вання, взаємних підозр, доносів <…> Троцькізм розбитий — чому така
кампанія?»4. Саме таке враження викликав суд над троцькістсько-
зінов’євською групою в Г. Димитрова та його друзів Л. Фейхтвангера та
М. Остен, які з кінця 1936 р. перебували в Москві. Запис від 18 грудня
1936 р., коли Л. Фейхтвангер та М. Остен були присутніми на суді,
свідчить про нерозуміння ними причин суду та вироків — розстрілу за
відсутності доказів, окрім визнань самих звинувачених, у ситуації, «коли
радянський режим настільки сильний, що йому не варто боятися людей,
що сидять у в’язницях»5.
Очевидно, «режим» в особі Й. Сталіна, не мислив себе без «пер-
манентних чисток, терору, постійної війни проти власного народу»6.
Пошук ворогів, пристосуванство, мобілізація схвалення та ворожості,
навіювання страху — все це стало частиною сталінської політичної
культури7. Окрім цього, варто наголосити на абсурдності, масовому
страхові, недовірі та підозрілості, абсолютній незахищеності, тотальній
прецесії симулякрів, коли образ уявного ворога передує, стимулює пошук
та породжує ворога «реального», якого насправді не існує.
Великий терор як глобальне явище, «що став можливим завдяки
тоталітаризму»8, охопив територію Союзу РСР, усі прошарки суспільства,
включаючи іноземців та політемігрантів, усі структури й рівні соціуму та
державного апарату.
Вивченню Великого терору, виявленню його причин і впливу на
суспільні структури й партію присвятили наукові розвідки численні
відомі дослідники, як західні, так і українські, і російські. Незважаючи на
певні протиріччя, як зазначає російський історик О. Хлєвнюк, більшість із
них сходяться на тому, що терор був серією централізованих та керо-
ваних із Кремля акцій, головним ініціатором та ідеологом яких був
Й. Сталін9.
Підсумовуючи досягнення попередніх дослідників та спираючись на
напрацьований ними наратив, російський дослідник А. Медушевський10
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
363
виділяє сім основних підходів (психологічний, інституційний, функціо-
нальний, соціологічний, фактор особистості, багатофакторний аналіз,
відмова від раціонального пояснення цього феномена) які, проливаючи
світло на Великий терор та дошукуючись причин і витоків цього явища,
намагаються дати відповідь на єдине запитання: чому так сталося?
Окрім цього, «при вивченні механізмів репресій 1936–1938 рр. ви-
являються певні протиріччя»11 у їх трактуваннях. Вони пов’язані перед-
усім із такими питанням: як та звідки виникла ідея Великого терору, яка
його інституційна основа, як він розвивався − стихійно чи під контролем
Й. Сталіна, і насамкінець, де проходить межа між терором та іншими
формами насилля, притаманними сталінській тоталітарній системі.
Комплексно та системно проблему репресій можливо дослідити через
застосування саме багатофакторного аналізу. Великий терор, як і загалом
сталінську репресивну систему, неможливо пояснити, висуваючи на
перший план ту чи іншу складову. Як внутрішні (ліквідація «п’ятої
колони»12 тощо), так і зовнішні (активізація фашистських організацій та
страх загрози нової війни13) причини та чинники впливали на характер і
сутність сталінської політики та системи управління.
З відкриттям радянських архівів після розпаду СРСР у першій поло-
вині 1990-х рр. з’явилася велика кількість документальних збірників та
публікацій окремих документів, які заклали основу для сучасного осяг-
нення та переосмислення феномена Великого терору, ґрунтовнішого
вивчення його витоків, реалізації та наслідків.
Для української історичної науки відчутним поштовхом до вивчення
феномена 1936–1938 рр. стало поступове розсекречення документів Галу-
зевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) з наступ-
ним повним розсекреченням документів радянської епохи в 2015 р. Це
сприяло активізації дослідження дискусійних проблем радянської історії
в Україні, серед яких питання терору посідає чи не найперше місце.
Протягом 1990-х — 2010-х рр. виходить друком декілька дуже важливих
збірників документів, котрі проливають світло на окремі аспекти терору
в УРСР.
Серед них особливу увагу привертає перша частина 8-го тому 9-том-
ного зібрання документів «Польща та Україна у тридцятих — сорокових
роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб»14.
Документи збірки висвітлюють перебіг Великого терору на території
СРСР загалом, та УСРР/УРСР зокрема. Окремий корпус документів при-
свячений «польській операції» НКВС — одній із найбільших національ-
них операцій у межах «національної лінії» Великого терору 1936–1938 рр.
У контексті «польської операції» під час Великого терору в
УСРР/УРСР цінним також є збірник документів і матеріалів «Справа
Ігор Римар, Оксана Черевко
364
«Польської Організації Військової» в Україні. 1920–1938 рр.» за редак-
цією українських дослідників С. Кокіна, Р. Подкура та О. Рубльова15. На
основі розсекречених документів російських архівів та Галузевого дер-
жавного архіву СБУ упорядники акцентують увагу на малодосліджених
аспектах справи проти Польської організації військової (ПОВ) та поль-
ської національної меншини в контексті реалізації оперативного наказу
наркома внутрішніх справ СРСР № 00485, що є важливим внеском у
дослідження процесу розгортання та реалізації репресій проти польської
нацменшини на території СРСР у межах політики та практики Великого
терору.
Окрім «польської операції», на теренах УРСР у межах Великого
терору було проведено також «німецьку операцію», спільно досліджену
українськими та німецькими істориками С. Кокіним, Н. Сердюк та
А. Айсфельдом16. У збірнику, сформованому на основі документів ГДА
СБУ, висвітлюється процес підготовки та проведення органами НКВС
УРСР масової «німецької операції» як невід’ємної складової терору 1936–
1938 рр. На основі виявлених документів розкриваються історичні об-
ставини підготовки та реалізації оперативного наказу наркома № 00449
від 25 липня 1937 р. на території СРСР. Також упорядниками харак-
теризується методика відбору репресованих, механізми проведення опе-
рації та наслідки для німецької нацменшини УРСР.
Окремий документальний масив — це матеріали, які характеризують
діяльність каральних органів УСРР/УРСР у справі встановлення та
зміцнення більшовицького тоталітарного режиму протягом 1919–1991 рр.
Особлива увага приділяється діяльності ЧК–ГПУ–НКВС у 1930-х рр. у
контексті утвердження сталінського тоталітарного режиму17. Ще один
аспект вивчення Великого терору, якому особливу увагу приділяють віт-
чизняні дослідники, — реалізація Великого терору в рамках наказу нар-
кома внутрішніх справ СРСР № 00447 — так звана «куркульська опера-
ція» в УРСР18.
Російська історична наука, маючи у своєму розпорядженні значний
документальний масив, не обійшла увагою проблему репресій у СРСР та
сприяла формуванню комплексного й багатовекторного підходу до вив-
чення цієї проблеми. Зокрема, завдяки публікаціям документів із радян-
ських архівів.
Серед великої кількості матеріалів, опублікованих протягом 1990-х —
2010-х рр., найбільш вагомим є збірник документів за редакцією акаде-
міка О. Яковлєва 2004 р.19, присвячений проблемі Великого терору.
Документи збірника охоплюють виключно період 1937–1938 рр. та про-
ливають світло не лише на малодосліджені аспекти терору, але й на роль
Й. Сталіна в його розгортанні та завершенні восени 1938 р. Доповнюють
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
365
картину документальні матеріали щодо діяльності сталінського Політ-
бюро в 1930-х рр.20. Одна з частин збірника присвячена періоду терору й
розкриває механізми політичного життя та боротьби всередині радянської
верхівки, а також процес та наслідки терору для представників найвищої
ланки радянського партійного керівництва.
Окремі матеріали присвячені депортаціям національних меншин про-
тягом періоду правління Й. Сталіна21, а також функціонуванню табірної
системи примусової праці — ГУЛАГу22, та розкривають масштаби, ха-
рактер і наслідки сталінської практики соціального насилля й викорис-
тання праці ув’язнених протягом 1928–1953 рр.
Особливий інтерес викликає епістолярна спадщина, що представлена
кореспонденцією радянського керівництва впродовж 1928–1941 рр.23,
зокрема йдеться про листування Й. Сталіна з Л. Кагановичем24. Цей тип
джерел, з одного боку, розкриває процес роботи вищого партійного ке-
рівництва СРСР, характер неформальних зв’язків, механізм прийняття
рішень тощо. З іншого боку, за відсутності додаткового документального
масиву, листування проливає світло на процес розгортання терору, меха-
нізм відбору підсудних та цілі, які переслідувало радянське керівництво,
розпочинаючи терор передусім проти партійної верхівки, представників
національних меншин та діячів Комінтерну.
У російських збірниках архівних документів наголошується на таких
аспектах проблеми, як прийняття рішень вищим радянським партійним
керівництвом на чолі з Й. Сталіним та доведення їх до низового (район-
ного) рівня, де безпосередньо функціонери на місцях займалися реалі-
зацією чисток і терору відповідно до вказівок зверху, рознарядок, лімітів
тощо.
Важливий масив джерел становлять спогади й мемуарна література.
Г. Димитров25, М. Бубер-Нейман26, Ж. Павлович27, Дж. Орвелл28 та ін. —
безпосередні очевидці, учасники, жертви терору. Вони залишили неоці-
ненні свідчення про епоху терору, атмосферу масового страху та маніа-
кальну одержимість пошуками ворога, що охопила радянський соціум.
Досліджуючи феномен Великого терору та політичних репресій на
території СРСР, варто виокремити ще один, досить специфічний вид
історичних джерел, а саме матеріали художньої літератури. Йдеться про
твори, написані під впливом подій громадянської війни в Росії, що стали
відображенням становлення радянської влади (М. Островський29), осо-
бистих трактувань справжньої суті й мотивів Великого терору 1936–
1938 рр. (А. Кестлер30, О. Солженіцин31), реакції на більшовицьку ідео-
логію та політику СРСР, поданої у художній формі (Дж. Оруел)32.
Цінність творів вищезгаданих авторів зумовлена тим, що вони були
безпосередніми очевидцями, а подекуди навіть учасниками подій, що
Ігор Римар, Оксана Черевко
366
переосмислилися ними пізніше в художній формі. Їхня причетність
до комуністичного руху (М. Островський), національних компартій
(А. Кестлер та О. Солженіцин) чи крайніх лівих течій (Дж. Оруел) посту-
пово призвела до розчарування у відстоюваних ідеях та розуміння
необхідності критичного переосмислення власного досвіду, своєрідної
«сповіді», що відображається в художній формі, непрямій критиці та
іронії щодо пануючого в СРСР режиму. Використання творів художньої
літератури розширює рамки джерельної бази й дає змогу залучити, окрім
мемуарної літератури, переосмислений і втілений у художній формі
досвід очевидців подій як протест/реакцію на несправедливість тота-
літарного режиму чи травматичний досвід пережитого.
Загалом, джерельна база досліджень репресій і терору в СРСР є
досить широкою, різноманітною та певною мірою громіздкою, однак, це
не означає, що за її допомогою можливо осягнути всі аспекти феномена
Великого терору. Водночас опубліковані збірники документів, мемуарна
та епістолярна спадщина, твори художньої літератури дають змогу ви-
явити, розкрити й схарактеризувати процес розгортання, проведення та
наслідки Великого терору в усій його суперечливості, складності як
єдиного цілеспрямованого процесу.
Варто зауважити, що проблема репресій щодо діячів Комінтерну у
світовій історіографії є невіддільною від проблеми державного насилля,
національного терору та сталінських репресій загалом у СРСР. Виходячи
з цієї позиції, зумовленої єдністю терору проти діячів ІІІ Інтернаціоналу
та Великого терору загалом, варто закцентувати на дослідженнях, що
безпосередньо стосуються проблеми Великого терору, репресій щодо
національних меншин та державного насилля в СРСР задля аналізу без-
посередніх причин, перебігу та наслідків репресій 1936–1938 рр., як для
СРСР, так і для ІІІ Інтернаціоналу.
Проблема Великого терору та сталінських репресій другої половини
1930-х рр. є однією з найбільш контроверсійних і складних в історії
СРСР, вона традиційно привертає увагу істориків. Охопивши весь Ра-
дянський Союз, терор не міг оминути Комінтерн і представників націо-
нальних компартій, які перебували в Москві. Репресії і терор безпосе-
реднім чином вплинули не лише на діяльність ІІІ Інтернаціоналу, але й на
функціонування його секцій — комуністичних партій. У цьому контексті
привертають увагу праці західних істориків: Р. Конквеста33, Н. Верта34
Н. Наймарка35, Т. Мартіна36, Й. Баберовскі37, А. Гетті38, С. Куртуа39,
Х. Куромія40, В. Дьоннінгхауса41 та ін.
Основна увага дослідників проблеми зосереджується на механізмах і
характері терору в СРСР, його інституційній основі, категоріях насе-
лення, новаціях національної політики СРСР, терорі та репресіях проти
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
367
представників нацменшин тощо. Водночас історики поділяють тезу про
те, що в розгортанні та проведенні Великого терору й репресій 1930-х рр.
особливу роль відіграв Й. Сталін як ідейний натхненник, ініціатор та одна
з ключових осіб, що здійснювали чистки та терор; підтримують погляд
про необхідність подолання розколу між «ревізіоністською школою» та
«школою тоталітаризму» у вивченні історії СРСР.
Окрім дослідження політико-ідеологічних аспектів терору та новацій
у національній політиці, праці С. Девіса42, Р.Д. Ширера43, К. Шлегеля44,
Ф.-К. Нерара45, збірник статей за редакцією М. Гейєра та Ш. Фіцпатрік46,
присвячені соціальним аспектам репресій і терору на території СРСР
(дихотомія «ми» і «вони» як прояв соціальної ідентичності та її зв’язок із
терором тощо), його наслідкам для радянського соціуму, практики полі-
тичного доносу, що був невід’ємною складовою терору проти пред-
ставників Комінтерну, які мешкали в московському готелі «Люкс». Як
зауважує у своїх спогадах М. Бубер-Нейман, «вони стали агентами ГПУ
та доносили на своїх земляків»47.
Російська історіографія, своєю чергою, теж не оминає увагою до-
слідження проблеми репресій і державного насилля в СРСР 1930-х рр.
Маючи у своєму розпорядженні більший масив архівних документів, ніж
їхні західні колеги, російські дослідники зосереджують увагу на причинах
та витоках феномена Великого терору (О. Хлєвнюк48, М. Юнге, Г. Бор-
дюгов, Р. Біннер49, Л. Рибаковський50, матеріали VI міжнародної наукової
конференції за ред. С. Кропачова51), ролі Й. Сталіна в керівництві орга-
нами НКВС під час підготовки та проведення масових репресій
(В. Хаустов)52, протидії у середовищі Політбюро та партійної номенкла-
тури репресіям, їхньому впливі на внутрішньополітичне життя СРСР
(А. Рогінскій53, В. Роговін54, О. Шубін55), операціях проти національних
меншин (М. Петров та А. Рогінський56, М. Осотін та А. Рогінський57,
дослідження об’єднання «Меморіал»58) тощо. Водночас російські істо-
рики, залишаючи за Й. Сталіним роль натхненника та ініціатора репресій
і терору, вказують на те, що якби він не мав у своєму розпорядженні
таких прямих виконавців його волі, як нарком внутрішніх справ М. Єжов
та партійні функціонери на місцях, терор не став би таким масовим і
тотальним. Як західні, так і російські історики, досліджуючи чистки й
терор 1930-х рр., сходяться на тому, що ІІІ Інтернаціонал потрапивши в
лещата сталінської системи, втратив велику частину свого складу та
представників комуністичних партій, які перебували на території СРСР.
Значна увага істориків приділена також соціальному виміру репресій
і терору на території СРСР. Дослідження В. Зими59, С. Кропачова та
Є. Крінко60, матеріали міжнародної конференції за редакцією О. Соро-
кіна, О. Кобака та О. Кувалдіна61 розкривають різноманітні аспекти
Ігор Римар, Оксана Черевко
368
соціальних практик виживання за часів терору, вплив репресій на радян-
ський соціум та людину, демографічні наслідки терору тощо. Зверта-
ючись безпосередньо до соціального аспекту феномена Великого терору,
як західні, так і російські історики реконструюють масштаби цього
явища, його вплив на суспільну свідомість та радянський соціум напе-
редодні Другої світової війни.
На відміну від західної та російської історіографічних традицій, пред-
ставники української історіографії майже не звертали увагу на проблему
терору проти діячів ІІІ Інтернаціоналу. І все ж таки, серед нечисленних
праць, присвячених репресіям і терору 1930-х рр. як явищу внутрішньо-
політичного життя СРСР, варто виокремити ґрунтовну студію україн-
ського історика С. Білоконя62 як невід’ємну частину історіографії терору,
яка дає змогу глибше усвідомити особливості національного терору на
території УРСР. На основі великої кількості документів українських ар-
хівів, монографічної та періодичної літератури, автор значну увагу при-
діляє джерелознавчому аспекту вивчення документів НКВС, подає ґрун-
товну та систематизовану історіографію проблеми, реконструює меха-
нізми та характер терору в СРСР, з’ясовує причини та особливості терору
на території УСРР/УРСР протягом 1917–1941 рр., акцентує увагу на
репресіях проти окремих верств та національних меншин на території
республіки. Незважаючи на те, що автором аналізується терор переважно
на території УСРР/УРСР, а також на певну суб’єктивність в оцінках
мотивів, причин та масштабів репресивних заходів радянського керів-
ництва проти різних верств населення України, монографія є одним із
найґрунтовніших вітчизняних досліджень проблеми терору в СРСР та в
УСРР/УРСР зокрема.
Значний інтерес становить дослідження Л. Якубової та Я. Прима-
ченко63, присвячене більшовицькому терору в Україні. Ілюструючи оче-
видну антирадянську, антибільшовицьку та загалом антикомуністичну
позицію авторів, ця праця розкриває нові аспекти проведення націо-
нального терору на території УРСР.
Увагу дослідників проблеми привертає український науково-докумен-
тальний журнал «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», заснований у 1994 р.
Тематика журналу — репресивна та каральна політика органів радян-
ського тоталітарного режиму протягом 1917–1991 рр. На сторінках жур-
налу знайшли відображення різноманітні аспекти Великого терору 1936–
1938 рр. Автори переважної більшості наукових розвідок звертаються до
проблематики терору на території УРСР. Зокрема, це праці Пристайко
В.64, Лотоцького О.65, Нікольського В.66, Васильєва В.67, Подкура Р.68,
Бажана О.69, Золотарьова В.70, Кокіна С.71, Ведмідь Л.72 та ін.
У своїх дослідженнях українські історики акцентують увагу на ре-
гіональних аспектах терору в УРСР, його впливі на науку, економічне
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
369
життя республіки, керівному складі репресивних органів, репресіях проти
духівництва, статистичному вимірі, реакції на терор «шістдесятників»
тощо. На особливу увагу заслуговує випуск, присвячений 70-річчю Вели-
кого терору73.
З іншого боку, певну увагу вітчизняні дослідники приділяють проб-
лемі національного терору на території УРСР. Зокрема, в розвідках
Єрмака О.74, Чирко Б.75, Рубльова О. та Репринцева В.76, Гранкіної О.77,
Потапова Н.78 аналізуються механізми національного терору на території
УРСР, акцентується увага на таких національних операціях, як польська,
харбінська, терорі проти болгар та ін. нацменшин на території УРСР,
джерелознавчих аспектах дослідження терору проти них у 1936–1938 рр.
тощо.
Загалом, внесок українських дослідників у вивчення феномена Вели-
кого терору є вагомим, зокрема в дослідженні національних операцій на
основі документів Галузевого державного архіву СБУ та матеріалів інших
українських архівів.
Незважаючи на майже цілковите переважання праць, присвячених
Великому терору загалом, усе-таки варто виокремити ті нечисленні
дослідження російських і західних науковців, що торкаються проблеми
сталінських репресій у Комінтерні та в середовищі іноземних комуністів
упродовж другої половини 1930-х рр.
У західній історіографічній традиції варто виділити колективну пра-
цю французьких істориків «Чорна книга комунізму»79, окремий розділ
якої присвячено репресіям у ІІІ Інтернаціоналі та в середовищі іноземних
комуністів. Особливу увагу автори звертають на причини та характер
репресивних заходів, мету, яку переслідували репресії, тощо. Зокрема,
об’єктом, проти якого був спрямований терор, як зауважують дослідники,
стали чиновники центрального апарату, національні секції та рядові ко-
мінтернівські функціонери, що дозволяє авторам зробити висновок: під
удар потрапили всі — від Секретаріату ВККІ до представництв націо-
нальних компартій80.
Вагомим є науковий доробок американського історика У. Чейза81. На
основі великого обсягу документального матеріалу він розкриває при-
роду, характер, причини та наслідки сталінських чисток не лише в
Комінтерні, але й у середовищі іноземних комуністів, насамперед німців,
угорців, поляків та ін. Свої висновки У. Чейз підкріплює архівними
документами, що в повному обсязі наводяться в його праці. Аналізуючи
репресії у Комінтерні, він характеризує організацію одночасно як агента,
інструмент та жертву терору, вказуючи на одночасну залежність репресій
у СРСР і ІІІ Інтернаціоналі від Й. Сталіна, Політбюро, Центрального
комітету ВКП(б) та НКВС82, що призвело до жахливих наслідків як для
Радянського Союзу, так і для Комінтерну.
Ігор Римар, Оксана Черевко
370
Праця німецьких істориків Б. Штудер та Б. Унфріда83 присвячена
дискурсивним практикам та самоідентифікації «нової людини» у ста-
лінському соціумі 1930-х рр. Автори розглядають інституційні основи та
характер репресій не лише в Радянському Союзі, але й у Комінтерні як
частині апарату партії-держави СРСР. Як резюмують дослідники, основне
завдання численних комісій, створених для проведення чистки в Комін-
терні та емігрантському середовищі впродовж 1936–1937 рр., полягало у
«зміні персоналу Комінтерну, знищенні старих кадрів»84.
Російські дослідники сталінського терору в Комінтерні зосереджують
увагу на проблемах кадрової політики, чистках комінтернівського апа-
рату й терорі більшою мірою в самому Комінтерні, ніж у середовищі
іноземних комуністів (О. Ватлін85, М. Пантєлєєв86, К. Макдермот87).
Окремий аспект, який аналізують російські історики, — це діяльність
спеціальних комісій із перевірки партійних документів, таких як «комісія
Москвіна» (Л. Бабчиченко)88, котрі займалися попереднім збиранням ін-
формації, що лягла в основу інституційної і документальної бази для
подальшого терору в 1936–1938 рр. На основі ґрунтовного дослідження
чисток в апараті Комінтерну російський історик Ф. Фірсов89 висунув
гіпотезу, що окрім трьох московських процесів, готувався четвертий, без-
посередньо проти Комінтерну.
Особливу увагу дослідники проблеми приділяють питанню репресій
щодо представників Комуністичної партії Польщі (Ф. Фірсов, І. Яжбо-
ровська90), діяльності Г. Димитрова у справі порятунку жертв сталінських
репресій (Ф. Фірсов91) тощо. Загалом, проблема репресій як у апараті
Комінтерну, так і серед іноземних комуністів на території СРСР потребує
подальшого й ґрунтовнішого опрацювання.
Звертаючись безпосередньо до терору проти іноземних комуністів,
варто виділити найбільш показовий приклад: справа проти члена Кому-
ністичної партії Німеччини (КПН) В. Мюнценберга.
В. Мюнценберг досить рано долучився до лав соціалістичної партії,
яку залишив після знайомства з В. Леніним у Цюриху. Активний анти-
мілітарист входить до організації спартаківців. Достатньо швидко він
опинився серед представників цілої мережі різноманітних товариств, які
займалися пропагандою радянського досвіду. Основними соціальними
категоріями, на які була націлена пропагандистська діяльність В. Мюн-
ценберга, були інтелектуали, митці, культурна еліта. Як писав про нього
німецький есеїст М. Шпербер, «він підштовхував письменників, філосо-
фів, митців різного роду засвідчувати власними підписами свою належ-
ність до передових лав найрадикальніших борців <...> він, таким чином,
мав у своєму розпорядженні цілу низку інтелектуалів, які лише чекали
<...> знаку, аби разом з ним вирушити в дорогу; напрямок руху обирав він
сам»92.
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
371
Дослідник комунізму, французький історик Ф. Фюре характеризує
В. Мюнценберга періоду 1933–1935 рр. як людину, яка стала кимось на
кшталт «світового підпільного міністра пропаганди Комінтерну, вплив
якого <…> відчувався в Західній Європі»93. В. Мюнценбер, цей пред-
ставник «радянської культурної дипломатії» (Soviet cultural diplomacy)94,
звик жити на периферії комуністичного руху та привертати до себе увагу
харизмою і вправністю агітатора, що з часом почало викликати певні
підозри в Москві.
До 1936 р. В. Мюнценберг залишався вірним послідовником та при-
хильником Й. Сталіна, незважаючи на конфлікт із німецьким комуністом
В. Ульбріхтом щодо подальшої долі німецького народного фронту
(Volksfront). У результаті В. Мюнценберг поступово віддаляється від
Комінтерну та протягом 1936 р. переходить в опозицію до сталінського
режиму.
У жовтні 1936 р. Г. Димитров пропонує В. Мюнценбергу очолити
Відділ друку та пропаганди Комінтерну, але отримує відмову. Якби він
погодився, «проблема Мюнценберга» найімовірніше розв’язалася би в
рамках Великого терору.
Саме в цей час Інтернаціональна контрольна комісія (ІКК), що зай-
малася перевіркою партійних документів членів Комінтерну та іноземних
компартій, розглядає так звану «справу Мюнценберга» щодо витрат ним
комінтернівських грошей у Берліні та Парижі протягом 1934–1935 рр.95.
Очевидно, що В. Ульбріхт знав про можливу долю В. Мюнценберга у
випадку приїзду до Москви, про що сам пізніше зізнався німецькому
юристу та колишньому прусському міністрові фінансів О. Клепперу96.
Для генсека Комінтерну це теж не було секретом. 11 листопада 1937 р.
Г. Димитров занотовує в щоденнику зміст бесіди з Й. Сталіним, який
називає В. Мюнценберга троцькістом та пропонує заманити його до
Москви, щоб заарештувати97. 21 березня 1938 р. секретар Комінтерну й
тимчасовий керівник КПН (на час ув’язнення Е. Тельмана) В. Пік, за
погодженням Кремля, направив Г. Димитрову проект постанови про ви-
ключення В. Мюнценберга зі складу ЦК КПН98. У 1939 р. В. Мюнценберг
приймає рішення вийти з КПН, що означає його остаточне відречення від
сталінської версії комунізму.
Таким чином, В. Мюнценбергу вдалося уникнути жорен сталінського
терору. Однак тим національним бюро компартій і комінтернівським
функціонерам, які в період розгортання терору перебували на території
СРСР, пощастило менше. Найбільш показовим прикладом серед репресо-
ваних став керівник угорської компартії Б. Кун та ще близько 30 угор-
ських комуністів. Як зазначає український історик М. Держалюк, генсека
компартії Угорщини розстріляно в Москві 29 серпня 1939 р. за звинува-
Ігор Римар, Оксана Черевко
372
ченням у створенні фашистської організації, яка ставила собі за мету
повалення влади в СРСР, проводила антикомінтернівську та антибіль-
шовицьку політику. Окрім цього, заарештували і стратили 32 членів
уряду Угорської радянської республіки, близько 90% угорських емігран-
тів заарештовано, вислано з території СРСР або ж страчено99.
Окрім угорської компартії, за свідченням сучасника подій, югослав-
ського комуніста Ж. Павловіча, репресій зазнали також представники
Комуністичної партії Югославії (КПЮ). Генсек компартії Югославії
М. Горкіч, значна частина так званої «старої гвардії» КПЮ та близько ста
югославських товаришів були ліквідовані100.
Під час терору, як зауважує американський дослідник Е. Вейц, репре-
совано близько 60% німецьких комуністів, які проживали на території
СРСР101.
Однак найжорстокіше сталінський режим розправився з представ-
никами польської компартії. 28 листопада 1937 р. керівний склад ком-
партії Польщі на чолі з А. Варським було репресовано, а партію розпу-
щено до подальших вказівок із Кремля. Офіційно компартію розпустили
постановою Президії та Секретаріату ВККІ, протокол № 27(Б) та
№ 337(Б) від 16 серпня 1938 р. за звинуваченнями у «засміченості» партії
«пілсудчиками, троцькістсько-бухарінськими виродками» та іншими
антисоціальними елементами, які проникли в партію та працювали на
ворога проти антифашистських і демократичних сил102.
Підсумовуючи, варто зазначити, що більшість як зарубіжних, так і
вітчизняних дослідників сходяться на тому, що Великий терор 1936–
1938 рр. був невід’ємною частиною сталінської системи управління,
ініційованою й керованою з єдиного центру акцією, натхненником та
ідеологом якої виступало керівництво СРСР та особисто Й. Сталін.
Розпочавшись як терор проти політичних опонентів, прикритий пропа-
гандистськими розмовами про троцькізм, шпигунство та шкідництво, він
досить швидко переріс у масові репресії проти цільових груп населення
СРСР (куркулі, колишні царські чиновники, білогвардійці, представники
національних меншин, що мешкали в прикордонних районах Союзу РСР,
представники національних комуністичних партій та ін.). Вони були
визначені центральною владою як такі, що загрожують існуванню ра-
дянської системи та співпрацюють із фашистськими й антидемокра-
тичними силами, що видавалося логічним і відповідало державній рито-
риці періоду антифашистського повороту як у політиці СРСР, так і
Комінтерну.
Щодо аналізу проблеми репресій і терору в СРСР та Комінтерні
дослідники сходяться на думці про маніакальну одержимість радянського
диктатора пошуком ворогів у середині СРСР та наявністю прихованої
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
373
«п’ятої колони», яка працювала з метою розвалу Радянського Союзу.
Найбільш відповідною мішенню стали іноземні комуністи та національні
прикордонні меншини, передусім через їхні транскордонні зв’язки з
батьківщиною та емігрантськими колами.
Водночас, найбільш дискусійними питаннями в історіографії проб-
леми залишаються кількість жертв репресій 1936–1938 рр., ступінь
залученості іноземних комуністів до терору проти своїх земляків тощо.
До того ж висунута російським істориком Ф. Фірсовим гіпотеза про
підготовку четвертого показового процесу проти ІІІ Інтернаціоналу, не-
зважаючи на аргументи вченого та опосередковані документальні свід-
чення, усе ще залишається в дискусійному полі.
Ще одним каменем спотикання в історіографії проблеми є критика
«Чорної книги комунізму» авторства французьких істориків, передусім
через дискусії щодо оцінки кількості жертв сталінського терору та
ступеня злочинності більшовицького режиму як такого.
І наостанок прослідковується процес подолання концептуальних
протиріч між «школою тоталітаризму» та ревізіоністами в дослідженні
історії Великого терору в СРСР, їхнє зближення на тлі поширення
синтетичних концепцій у сучасній історичній науці.
—————
1 Постановление Президиума ЦИК СССР от 1 декабря 1934 года. URL:
http://doc.histrf.ru/20/postanovlenie-prezidiuma-sssr-ot-1-dekabrya-1934-goda/
2 Штудер Б., Унфрид Б. Сталинские партийные кадры. Практика идентификации и
дискурсы в Советском Союзе 1930-х гг. Москва: Российская политическая энциклопедия
(РОССПЭН), 2011. 247 c.
3 Конквест Р. Великий терор. Сталінські чистки тридцятих років. Луцьк: ВМА
«Терен», 2009. 880 c.
4 The Diary of Georgi Dimitrov. 1933–1949. Yale University Press: New Haven and
London, 2003. P. 51.
5 Там само. С. 44.
6 Волкогонов Д.А. Семь вождей: у 2-х книгах. Кн. І. Москва: АО «Издательство
«Новости»», 1995. С. 203.
7 Баберовски Й. Выжженная земля: Сталинское царство насилия. Москва: Полити-
ческая эциклопедия, 2014. С. 16.
8 Даниелс Р.В. Взлет и падение коммунизма в России. Москва: Российская поли-
тическая энциклопедия (РОССПЭН), 2011. С. 246.
9 Хлевнюк О. «Причины «большого террора». Ведомости, 7 июля 2017. URL: https:/
/vedomosti.ru/opinion/articles/2017/07/06/712528-bolshogo-terrora
10 Медушевский А. Сталинизм как модель социального конструирования. Россий-
ская история. 2010. № 6. URL: https://publications.hse.ru/articles/72545345
11 Там само.
12 Майнер С.М. Сталинская священная война. Религия, национализм и союзни-
ческая политика. 1941–1945. Москва: РОССПЭН, 2010. С. 60–61.
Ігор Римар, Оксана Черевко
374
13 Harris J. Stalin as Historical Personality. The Cambridge History of Communism.
Cambridge University Press, 2017. Vol. 1. P. 186.
14 Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. Невідомі доку-
менти з архівів спеціальних служб. Т. 8: Великий Терор. Польська операція 1937–1938.
Ч. 1. Галузевий державний архів Служби безпеки України; Інститут національної пам’яті —
Комісія з переслідування злочинів проти польського народу; Інститут політичних і
етнонаціональних досліджень НАН України. Варшава; Київ, 2010. 1040 с.
15 Справа «Польської Організації Військової» в Україні. 1920–1938 рр. Київ:
Головна редколегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», 2011.
472 с.
16 «Великий терор» в Україні: Німецька операція 1937–1938 років. Київ: К.І.С., 2018.
1248 с.
17 Шаповал Ю. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. Київ:
Абрис, 1997. 608 с.
18 Великий терор в Україні. «Куркульська операція» 1937–1938 рр. Частина 1. Київ:
Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. 614 с.; Великий терор в Україні.
«Куркульська операція» 1937–1938 рр. Частина 2. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2010. 598 с.
19 Лубянка. Сталин и Главное управление госбезопасности НКВД. Архив Сталина.
Документы высших органов партийной и государственной власти. 1937–1938. Москва:
МФД, 2004. 736 с.
20 Сталинское Политбюро в 30-е годы. Москва: «АИРО-ХХ», 1995. 340 с.
21 Сталинские депортации. 1928–1953. Москва: МДФ: Материк, 2005. 904 с.
22 История сталинского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов:
Собрание документов в 7-ми томах. Т. 1. Массовые репрессии в СССР. Москва:
«Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. 728 с.
23 Советское руководство. Переписка. 1928–1941 гг. Москва: «Российская поли-
тическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1999. 519 с.
24 Сталин и Каганович. Переписка. 1931–1936 гг. Москва: «Российская полити-
ческая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. 798 с.
25 The Diary of Georgi Dimitrov. 1933–1949. Yale University Press: New Haven and
London, 2003. 496 p.
26 Бубер-Нейман М. Мировая революция и сталинский режим: записки очевидца о
деятельности Коминтерна в 1920–1930-х годах. Москва: АИРО-ХХ, 1995. 262 с.
27 Павлович Ж. Баланс советского термидора. Сталинский террор в судьбе серб-
ского коммуниста. Минск: Літаратура і Мастацтва, 2011. 256 с.
28 Орвелл Дж. Памяти Каталонии. Paris: Editions de la Seine, 1971. 313 с.
29 Островский Н. Как закалялась сталь. Рожденные бурей. Москва: Молодая гвар-
дия, 1979. 576 с.
30 Кестлер А. Слепящая тьма. Москва: ДЭМ, 1989. 208 с.
31 Солженицын А. Архипелаг ГУЛАГ. 1918–1956. Опыт художественного иссле-
дования. Часть І–ІІ. Екатеринбург: Издательство «У-Фактория», 2006. 278 с.
32 Орвелл Дж. 1984: роман. Київ: Вид-во Жупанського, 2015. 312 с.; Орвелл Дж.
Колгосп тварин. Київ: Вид-во Жупанського, 2015. 120 с.
33 Конквест Р. Великий терор. Сталінські чистки тридцятих років. Луцьк: ВМА
«Терен», 2009. 880 c.
34 Верт Н. Террор и беспорядок. Сталинизм как система. Москва: Российская поли-
тическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. 447 с.
35 Наймарк Н. Геноциди Сталіна. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська ака-
демія», 2011. 136 с.
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
375
36 Мартин Т. Імперія національного вирівнювання: нації та націоналізм в Радян-
ському Союзі, 1923–1939. Київ: Критика, 2013. 640 с.
37 Баберовски Й. Выжженная земля: Сталинское царство насилия. Москва: Полити-
ческая эциклопедия, 2014. 478 с.; Баберовски Й. Красный террор: История сталинизма.
Москва: РОССПЭН, 2007. 278 с.
38 Гетти А. Практика сталинизма: Большевики, бояре и неумирающая традиция.
Москва: Политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2016. 374 с.
39 Куртуа С. Більшовизм à la française. Київ: Темпора, 2012. 456 с.
40 Kuromiya H. Communism, Violence and Terror. The Cambridge History of
Communism. Cambridge University Press, 2017. Vol. 1. P. 279–303.
41 Дённингхаус, В. В тени «Большого Брата»: Западные национальные меншинства
в СССР (1917–1938 гг.). Москва: РОССПЭН, 2011. 727 с.
42 Дэвис С. Мнение народа в сталинской России: Террор, пропаганда и инако-
мыслие, 1934–1941. Москва: РОССПЭН, 2011. 231 с.
43 Ширер Д.Р. Сталинский военный социализм. Репрессии и общественный порядок
в Советском Союзе, 1924–1953 гг. Москва: Политическая энциклопедия, 2014. 543 с.
44 Шлёгель К. Террор и мечта. Москва 1937. Москва: РОССПЭН, 2011. 742 с.
45 Нерар Ф.-К. Пять процентов правды. Разоблачение и доносительство в сталин-
ском СССР (1928–1941). Москва: РОССПЭН, 2011. 398 с.
46 За рамками тоталитаризма. Сравнительные исследования сталинизма и нацизма.
Москва: РОССПЭН, 2011. 679 с.
47 Бубер-Нейман М. Мировая революция и сталинский режим: записки очевидца о
деятельности Коминтерна в 1920-1930-х годах. Москва: АИРО-ХХ, 1995. С. 249
48 Хлевнюк О. «Причины «большого террора». Ведомости, 7 июля 2017. URL: https:
//vedomosti.ru/opinion/articles/2017/07/06/712528-bolshogo-terrora; Хлевнюк, О. «Феномен
«большого террора». Ведомости, 29 июня 2017. URL: https://vedomosti.ru/opinion/articles/
2017/06/29/701835-fenomen-terrora
49 Юнге М., Бордюгов Г., Биннер Р. Вертикаль большого террора. История опера-
ции по приказу НКВД № 00447. Москва: Новый Хронограф, 2008. 784 с.
50 Рыбаковский Л. Л. Политический террор. 1937–1938 гг. Москва: Эконинформ,
2013. 245 с.
51 Проблемы истории массовых политических репрессий в СССР. К 70-летию
Всесоюзной переписи населения 1939 года: материалы VI Международной научной
конференции. Краснодар: Экоинвест, 2010. 424 с.
52 Хаустов,В., Самуэльсон Л. Сталин, НКВД и репрессии 1936–1938 гг. Москва:
Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. 432 с.; Хаустов В. Из
предыстории массовых репрессий против поляков. Середина 1930-х годов. «Истори-
ческие сборники «Мемориал», «Репрессии против поляков и польских граждан», 1997.
URL: http://www.old.memo.ru/history/POLAcy/Index.htm
53 Рогинский А. Партия расстрелянных. Москва: Московская типография № 3 РАН,
1997. URL: https://stuff.mit.edu/people/fjk/Rogovin/volume5/index.hrml
54 Роговин В. 1937. Москва, 1996. URL: http://trst.narod.ru/rogovin/t4/oglav.htm
55 Шубин А.В. Вожди и заговорщики: политическая борьба в СССР в 1920–1930-х
годах. Москва: Вече, 2004. 425 с.
56 Петров Н., Рогинский А. Польская операция НКВД 1937–1938 гг. Исторические
сборники «Мемориал», «Репрессии против поляков и польских граждан, 1997.
URL: http://www.memo.ru/history/POLAcy/vved/index.htm
57 Ochotin N., Roginski A. Zur Geschichte der „Deutschen Operation“ des NKWD 1937–
1938. Jahrbuch für Historische Kommunismusforchung, 2000/2001.
Ігор Римар, Оксана Черевко
376
58 Международное историко-просветительское правозащитное и благотворительное
общество «Мемориал». URL: http://old.memo.ru/index.htm
59 Зима В. Человек и власть в СССР в 1920–1930-е годы: политика репрессий.
Москва: Собрание, 2010. 234 с.
60 Кропачев С.А., Кринко Е. Ф. Потери населения СССР в 1937–1945 гг.: масштабы
и формы. Отечественная историография. Москва: РОССПЭН, 2012. 350 с.
61 История сталинизма: Жизнь в терроре. Социальные аспекты репрессий: мате-
риалы международной научной конференции. Санкт-Петербург, 18–20 октября 2012 г.
Москва: РОССПЭН, 2013. 485 с.
62 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917–
1941 рр.: джерелознавче дослідження. Київ: Пенмен, 2017. 768 с.
63 Якубова Л., Примаченко Я. В обіймах страху і смерті. Більшовицький терор в
Україні. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. 544 с.
64 Пристайко В. Жертви терору. Як ДПУ боролося з українською академічною
наукою. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1994. № 1. С. 70–88.
65 Лотоцький О. «Лабораторія» Нові документи і свідчення про масові репресії
1937–1938 років на Вінниччині. З архіві ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1998. № 1. С. 183–227.
66 Нікольський В. Статистика політичних репресій 1937 р. в Українській РСР.
З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2000. № 2/4. С. 103–112.
67 Васильєв В. Вплив «великого терору» 1937–1938 рр. на економічні процеси в
УРСР. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2004. № 1/2(22/23). С. 35–58; Васильєв В.,
Подкур Р. Організатори та виконавці масового вбивства людей в 1937–1938 рр.: долі
співробітників Вінницького та Кам’янець-Подільського обласних управлінь НКВС.
З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2015. № 1(44). С. 48–120.
68 Подкур Р. Реакція співробітників органів державної безпеки УРСР на припинення
«великого терору» (листопад 1938–1939 рр.). З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2009.
№ 2(33). С. 136–167.
69 Бажан О. Репресії проти духовенства та віруючих в УРСР в часи «великого
терору»: статистичний аспект. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2007. № 2(29). С. 7–17;
Бажан О. «Ми всіх ворогів народу зметемо з лиця землі, щоб не бруднили наш
Радянський Союз…». Великий терор на Київщині в 1937–1938 рр.: механізм, діапазон,
специфіка. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2017. № 1(47). С. 5–86.
70 Золотарьов В. Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–
1938 рр.): соціально-статистичний аналіз. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2009.
№ 2(33). С. 86–115; Золотарьов В. Репресії серед співробітників державної безпеки
УРСР у 1936–1941 рр.: персоналізовано-статистичний аналіз. З архівів ВУЧК–ГПУ–
НКВД–КГБ. 2017. № 2(48). С. 156–217; Золотаров В., Бажан О. Архітектор «Великого
терору» на Полтавщині: Олександр Олександрович Волков. З архівів ВУЧК–ГПУ–
НКВД–КГБ. 2017. № 2(48). С. 5–59.
71 Кокін С. Доля співробітників УНКВС по Житомирській області — організаторів
та виконавців «Великого терору» (за матеріалами архівно-кримінальних справ 1938–
1940 рр.). З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2015. № 1(44). С. 121–233.
72 Ведмідь Л. «Великий терор» очима «шістдесятників». З архівів ВУЧК–ГПУ–
НКВД–КГБ. 2017. № 2(48). С. 60–95.
73 З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2007. № 1(28). С. 63–252.
74 Єрмак О. Доля болгарських комунарів… З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1994.
№ 1. С. 59–63.
75 Чирко Б. Нацмен? Значить ворог. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1995. № 1/2.
С. 95–111.
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
377
76 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні в 30-ті роки. З архівів
ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1995. № 1/2. С. 116–156.
77 Гранкіна О. Архівно-слідчі справи другої половини 1937 року щодо представ-
ників національних меншин України. Джерелознавчий аналіз складу документів. З архі-
вів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1998. № 1. С. 174–182.
78 Потапова Н. Механизмы, целевые категории и масштабы «харбинской» операции
НКВД СССР 1937–1938 гг. в Украине. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2017. № 1(47).
С. 87–112.
79 Куртуа С., Верт Н., Панне Ж.-Л., Пачковский А., Бартошек К., Марголен Ж.-Л.
Чёрная книга коммунизма. Преступления, террор, репрессии. Москва: «Три века исто-
рии», 2001. 780 с.
80 Там само. С. 283–284.
81 Chase W. J. Enemies Within the Gates? The Comintern and the Stalinist Repression,
1934–1939. Yale University Press: New Haven and London, 2001. 515 p.
82 Там само. С. 420.
83 Штудер Б., Унфрид Б. Сталинские партийные кадры. Практика идентификации и
дискурсы в Советском Союзе 1930-х гг. Москва: Российская политическая энциклопедия
(РОССПЭН), 2011. 247 c.
84 Там само. С. 81.
85 Vatlin A. Kaderpolitik und Säuberungen in der Komintern Herman Weber, Ulrich
Maehlert (Hg.). Terror. Stalinistische Partieisäuberungen 1936–1953. Padeborn et al., 1998.
S. 33–89.
86 Panteleїev M. La Terreur stаlinienne au Komintern en 1937–1938: Les chiffres et les
causes. Communisme. 1995. № 40–41.
87 McDermott K. Stalinist Terror in the Comintern: New Perspectives. Journal of
Contemporary History. 1995. Vol. 30. No. 1.
88 Babičenko L. Die Moskvin-Komission. Neue Einyelheiten zur politisch-organi-
satorischen Struktur der Komintern in der Repressionsphase. The International Newsletter of
the Historical Studies on Comintern, Communism and Stalinism, 5/6. 1994/1995.
89 Firsow F. Die Säueberungen im Apparat der Komintern Hermann Weber et al. (Hg.)
Kommunisten verfolgen Kommunisten. Stalinistischer Terror und „Säueberungen“ in der
kommunistischen Parteien Europas seit den dreißiger Jahren. Berlin; 1993. S. 37–51.
90 Фирсов Ф. Яжборовская И. Под диктовку Сталина… (О репрессиях против
Коммунистической партии Польши). Открывая новые страницы… Международные
вопросы: события и люди. Москва: Политиздат, 1989. С. 384–391.
91 Фирсов Ф. Вильгельм Пик и Георгий Димитров в борьбе за спасение жертв
сталинских репрессий. Ежегодник германской истории, 1988. 1991.
92 Sperber M. Les visages de l’histoire. Paris: Editions Odile Jacob, 1990. P. 92
URL: https://books.google.nl/books?id=_XKjyjlt-2YC&pg=PA85&dq=Manès+Sperber+
Munzenberg&hl=ru&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Man%C3%A8s%20Sperber%20Mun
zenberg&f=false
93 Фюре Ф. Минуле однієї ілюзії. Нарис про комуністичну ідею у ХХ столітті. Київ:
ДУХ І ЛІТЕРА, 2007. C. 347.
94 David-Fox M. Communism and Intellectuals. The Cambridge History of Communism.
Cambridge University Press, 2017. Vol. 1. P. 543.
95 Российский государственный архив социально-политической истории (РДАСПИ),
фонд 505, опись 1, дело 46 — Протоколы заседаний Интернациональной контрольной
комиссии Исполнительного комитета Коммунистического Интернационала (ИКК
ИККИ), л. 26–27.
Ігор Римар, Оксана Черевко
378
96 Braskén, K. «Hauptgefahr jetzt nicht Trotzkismus, sondern Münzenberg» East German
Uses of Remembrance and the Contentious Case of Willi Münzenberg. CoWoPa — Comintern
Working Papers 22. 2011. URL: https://www.abo.fi/student/media/7957/cowopa22brasken.pdf
97 The Diary of Georgi Dimitrov. 1933–1949. Yale University Press: New Haven and
London, 2003. P. 69.
98 Courtois S. La seconde mort de Willi Munzenberg. Communisme, №38/39
99 Держалюк М. Угорські демократи проти тоталітаризму (20–30-ті роки). Київ:
Либідь, 1993. С. 130
100 Павлович Ж. Баланс советского термидора. Сталинский террор в судьбе серб-
ского коммуниста. Минск: Літаратура і Мастацтва, 2011. С. 96–110.
101 Weitz E. German Communism. The Cambridge History of Communism. Cambridge
University Press, 2017. Vol. 1. Р. 591.
102 Российский государственный архив социально-политической истории
(РДАСПИ), фонд 505, опись 1, дело 74 — Протоколы заседаний Интернациональной
контрольной комиссии Исполнительного комитета Коммунистического Интернационала
(ИКК ИККИ): Роспуск Коммунистической партии Польши, л. 1–4.
REFERENCES
1. Baberovski, Y. (2014). Vyzhzhennaya zemlya: Stalinskoye tsarstvo nasiliya. Moskva:
Politicheskaya etsiklopediya [in Russian].
2. Baberovski, Y. (2007). Krasnyy terror: Istoriya stalinizma. Moskva: ROSSPEN [in
Russian].
3. Babičenko, L. (1994/1995). Die Moskvin-Komission. Neue Einyelheiten zur politisch-
organisatorischen Struktur der Komintern in der Repressionsphase. The International News-
letter of the Historical Studies on Comintern, Communism and Stalinism, 5/6 [in German].
4. Bazhan, O. (2007). Represii proty dukhovenstva ta viruiuchykh v URSR v chasy
velykoho teroru: statystychnyi aspekt. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 2(29), 7–17 [in
Ukrainian].
5. Bazhan, O. (2017). My vsikh vorohiv narodu zmetemo z lytsia zemli, shchob ne
brudnyly nash Radianskyi Soiuz…. Velykyi teror na Kyivshchyni v 1937–1938rr.: mekhanizm,
diapazon, spetsyfika. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB, 1(47), 5–86 [in Ukrainian].
6. Bilokin, S. (2017). Masovyi teror yak zasib derzhavnoho upravlinnia v SRSR. 1917–
1941 rr.: dzhereloznavche doslidzhennia. Kyiv: Penmen [in Ukrainian].
7. Braskén, K. (2011). Hauptgefahr jetzt nicht Trotzkismus, sondern Münzenberg East
German Uses of Remembrance and the Contentious Case of Willi Münzenberg. CoWoPa —
Comintern Working Papers 22. Retrieved from https://www.abo.fi/student/media/7957/
cowopa22brasken.pdf (Last accessed: 15.12.2018)/ [in German].
8. Buber-Neumann, M. (1995). Mirovaya revolyutsiya i stalinskiy rezhim: zapiski
ochevidtsa o deyatelnosti Kominterna v 1920–1930-kh godakh. Moskva: AIRO-ХХ [in
Russian].
9. Chase, W. (2001). Enemies Within the Gates? The Comintern and the Stalinist
Repression, 1934–1939. Yale University Press: New Haven and London [in English].
10. Chyrko, B. (1995). Natsmen? Znachyt voroh. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB,
1/2, 95–111 [in Ukrainian].
11. Conquest, R. (2009). Velykyi teror. Stalinski chystky trydtsiatykh rokiv. Lutsk: VMA
Teren [in Ukrainian].
12. Courtois, S. (2012). Bilshovyzm à la française. Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
13. Courtois, S. La seconde mort de Willi Munzenberg. Communisme, 38/39 [in French].
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
379
14. Courtois, S., Werth, N., Panné, J.-L., Paczkowski, A., Bartošek, K., & Margolin J.-L.
(2001). Chernaya kniga kommunizma. Prestupleniya, terror, repressii. Moskva: Tri veka istorii
[in Russian].
15. Daniels, R. (2011). Vzlet i padeniye kommunizma v Rossii. Moskva: Rossiyskaya
politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
16. David-Fox, M. Communism and Intellectuals. The Cambridge History of Com-
munism. (Vol. 1) [in English].
17. Dönninghaus, V. (2011). V teni Bolshogo Brata: Zapadnyye natsionalnyye men-
shinstva v SSSR (1917–1938 gg.). Moskva: ROSSPEN [in Russian].
18. Davis, S. (2011). Mneniye naroda v stalinskoy Rossii: Terror, propaganda i inako-
mysliye. 1934–1941. Moskva: ROSSPEN [in Russian].
19. Derzhaliuk, M. (1993). Uhorski demokraty proty totalitaryzmu (20–30-ti roky). Kyiv:
Lybid [in Ukrainian].
20. Firsow, F. (1993). Die Säueberungen im Apparat der Komintern. Kommunisten
verfolgen Kommunisten. Stalinistischer Terror und Säueberungen in der kommunistischen
Parteien Europas seit den dreißiger Jahren, 37–51 [in German].
21. Firsov, F. (1991). Vilgelm Pik i Georgiy Dimitrov v borbe za spaseniye zhertv
stalinskikh repressiy. Ezhegodnik germanskoy istorii, 1988 [in Russian].
22. Firsov, F., & Yazhborovskaya. I. (1989). Pod diktovku Stalina… (O repressiyakh
protiv Kommunisticheskoy partii Polshi). Otkryvaya novyye stranitsy… Mezhdunarodnyye
voprosy: sobytiya i lyudi, 384–391 [in Russian].
23. Furet, F. (2007). Mynule odniiei iliuzii. Narys pro komunistychnu ideiu u ХХ stolitti.
Kyiv: DUKh I LITERA [in Ukrainian].
24. Getty, A. (2016). Praktika stalinizma: Bolsheviki. boyare i neumirayushchaya tra-
ditsiya. Moskva: Politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
25. Harris, J. (2017). Stalin as Historical Personality. The Cambridge History of Com-
munism, 1, 166–188 [in English].
26. Hrankina, O. (1998). Arkhivno-slidchi spravy druhoi polovyny 1937 roku shchodo
predstavnykiv natsionalnykh menshyn Ukrainy. Dzhereloznavchyi analiz skladu dokumentiv.
Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1, 174–182 [in Ukrainian].
27. Iakubova, L., Prymachenko, Ya. (2016). V obiimakh strakhu i smerti. Bilshovytskyi
teror v Ukraini. Kharkiv: Klub simeinoho dozvillia [in Ukrainian].
28. Iermak, O. (1994). Dolia bolharskykh komunariv… Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–
KHB, 1, 59–63 [in Ukrainian].
29. Istoriya stalinizma: Zhizn v terrore. Sotsialnyye aspekty repressiy: materialy mezh-
dunarodnoy nauchnoy konferentsii. Sankt-Peterburg. 18–20 oktyabrya 2012 g. (2013).
Moskva: ROSSPEN [in Russian].
30. Istoriya stalinskogo Gulaga. Konets 1920-kh — pervaya polovina 1950-kh godov:
Sobraniye dokumentov v 7-mi tomakh. T. 1. Massovyye repressii v SSSR. (2004). Moskva:
Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
31. Khaustov, V. (1997). Iz predystorii massovykh repressiy protiv polyakov. Seredina
1930-kh godov. Istoricheskiye sborniki Memorial. Repressii protiv polyakov i polskikh
grazhdan. Retrieved from http://www.old.memo.ru/history/POLAcy/Index.htm [in Russian].
32. Khaustov, V. & Samuelson. L. (2010). Stalin, NKVD i repressii 1936–1938 gg.
Moskva: Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
33. Khlevnyuk, O. (2017). Fenomen bolshogo terrora. Vedomosti, 29 iyunya. Retrieved
from https://vedomosti.ru/opinion/articles/2017/06/29/701835-fenomen-terrora [in Russian].
34. Khlevnyuk, O. (2017). Prichiny bolshogo terrora. Vedomosti, 7 iyunya. Retrieved
from https://vedomosti.ru/opinion/articles/2017/07/06/712528-bolshogo-terrora [in Russian].
Ігор Римар, Оксана Черевко
380
35. Koestler, A. (1989). Slepyashchaya tma. Moskva: DEM [in Russian].
36. Kokin, S. (2015). Dolia spivrobitnykiv UNKVS po Zhytomyrskii oblasti — orha-
nizatoriv ta vykonavtsiv Velykoho teroru (za materialamy arkhivno-kryminalnykh sprav 1938–
1940 rr.). Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1(44), 121–233 [in Ukrainian].
37. Kropachev, S., & Krinko, E. (2012). Poteri naseleniya SSSR v 1937–1945 gg.:
masshtaby i formy. Otechestvennaya istoriografiya. Moskva: ROSSPEN [in Russian].
38. Kuromiya, H. (2017). Communism, Violence and Terror. The Cambridge History of
Communism, 1, 279–303 [in English].
39. Lototskyi, O. (1998). Laboratoriia Novi dokumenty i svidchennia pro masovi represii
1937–1938 rokiv na Vinnychchyni. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1, 183–227. [in
Ukrainian].
40. Lubyanka. Stalin i Glavnoye upravleniye gosbezopasnosti NKVD. Arkhiv Stalina.
Dokumenty vysshikh organov partiynoy i gosudarstvennoy vlasti. 1937–1938. (2004). Moskva:
MFD [in Russian].
41. Martin, T. (2013). Imperiia natsionalnoho vyrivniuvannia: natsii ta natsionalizm v
Radianskomu Soiuzi, 1923–1939. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].
42. McDermott, K. (1995). Stalinist Terror in the Comintern: New Perspectives. Journal
of Contemporary History. (Vol. 30. No. 1) [in English].
43. Medushevskiy, A. (2010). Stalinizm kak model sotsialnogo konstruirovaniya.
Rossiyskaya istoriya, 6. Retrieved from https://publications.hse.ru/articles/72545345 [in
Russian].
44. Mezhdunarodnoye istoriko-prosvetitelskoye pravozashchitnoye i blagotvoritelnoye
obshchestvo Memorial. Retrieved from http://old.memo.ru/index.htm [in Russian].
45. Miner, S. (2010). Stalinskaya svyashchennaya voyna. Religiya. natsionalizm i
soyuznicheskaya politika. 1941–1945. Moskva: ROSSPEN [in Russian].
46. Naimark, N. (2011). Henotsydy Stalina. Kyiv: Vydavnychyi dim Kyievo-Mohylianska
akademiia [in Ukrainian].
47. Nérard, F.-X. (2011). Pyat protsentov pravdy. Razoblacheniye i donositelstvo v
stalinskom SSSR (1928–1941). Moskva: ROSSPEN [in Russian].
48. Nikolskyi, V. (2000). Statystyka politychnykh represii 1937 r. v Ukrainskii RSR.
Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 2/4, 103–112 [in Ukrainian].
49. Ochotin, N., & Roginski, A. (2000/2001). Zur Geschichte der Deutschen Operation
des NKWD 1937-1938. Jahrbuch für Historische Kommunismusforchung [in German].
50. Orwell, G. (2015). 1984: roman. Kyiv: Vyd-vo Zhupanskoho [in Ukrainian].
51. Orwell, G. (2015). Kolhosp tvaryn. Kyiv: Vyd-vo Zhupanskoho [in Ukrainian].
52. Orwell, G. (1971). Pamyati Katalonii. Paris: Editions de la Seine [in Russian].
53. Ostrovskiy, N. (1979). Kak zakalyalas stal. Rozhdennyye burey. Moskva: Molodaya
gvardiya [in Russian].
54. Panteleїev, M. (1995). La Terreur stаlinienne am Komintern en 1937–1938: Les
chiffres et les causes. Communisme, 40–41 [in French].
55. Pavlovich, Zh. (2011). Balans sovetskogo termidora. Stalinskiy terror v sudbe
serbskogo kommunista. Minsk: Lіtaratura і Mastatstva [in Russian].
56. Petrov, N., & Roginskiy, A. (1997). Polskaya operatsiya NKVD 1937–1938 gg.
Istoricheskiye sborniki Memorial. Repressii protiv polyakov i polskikh grazhdan. Retrieved
from http://www.memo.ru/history/POLAcy/vved/index.htm [in Russian].
57. Podkur, R. (2009). Reaktsiia spivrobitnykiv orhaniv derzhavnoi bezpeky URSR na
prypynennia velykoho teroru (lystopad 1938– 1939 rr.). Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–
KHB, 2(33), 136–167 [in Ukrainian].
Вплив Великого терору 1936–1938 рр. на діяльність ІІІ Інтернаціоналу
381
58. Polshcha ta Ukraina u trydtsiatykh-sorokovykh rokakh XX stolittia. Nevidomi
dokumenty z arkhiviv spetsialnykh sluzhb. T. 8: Velykyi Teror. Polska operatsiia 1937–1938.
(2010). Varshava, Kyiv [in Ukrainian].
59. Postanovleniye Prezidiuma TsIK SSSR ot 1 dekabrya 1934 goda. Retrieved from
http://doc.histrf.ru/20/postanovlenie-prezidiuma-sssr-ot-1-dekabrya-1934-goda/ [in Russian].
60. Potapova, N. (2017). Mekhanizmy. tselevyye kategorii i masshtaby kharbinskoy
operatsii NKVD SSSR 1937–1938 gg. v Ukraine. Z arkhіvіv VUChK–GPU–NKVD–KGB,
1(47), 87–112 [in Russian].
61. Prystaiko, V. (1994). Zhertvy teroru. Yak DPU borolosia z ukrainskoiu akade-
michnoiu naukoiu. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1, 70–88 [in Ukrainian].
62. Problemy istorii massovykh politicheskikh repressiy v SSSR. K 70-letiyu Vsesoyuznoy
perepisi nasedeniya 1939 goda: materialy VI Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii. (2010).
Krasnodar: Ekoinvest [in Russian].
63. Roginskiy, A. (1997). Partiya rasstrelyannykh. Moskva: Moskovskaya tipografiya
No.3 RAN. Retrieved from https://stuff.mit.edu/people/fjk/Rogovin/volume5/index.hrml [in
Russian].
64. Rogovin, V. (1996). 1937. Moskva. Retrieved from http://trst.narod.ru/rogovin/t4/
oglav.htm [in Russian].
65. Rublov, O., & Repryntsev, V. (1995). Represii proty poliakiv v Ukraini v 30-ti roky.
Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1/2, 116–156 [in Ukrainian].
66. Rybakovskiy, L. (2013). Politicheskiy terror. 1937–1938 gg. Moskva: Ekoninform [in
Russian].
67. Shapoval, Yu. (1997). ChK–HPU–NKVD v Ukraini: osoby, fakty, dokumenty. Kyiv:
Abrys [in Ukrainian]
68. Shearer, D.R. (2014). Stalinskiy voyennyy sotsializm. Repressii i obshchestvennyy
poryadok v Sovetskom Soyuze. 1924–1953 gg. Moskva: Politicheskaya entsiklopediya [in
Russian].
69. Schlögel, K. (2011). Terror i mechta. Moskva 1937. Moskva: ROSSPEN [in Russian].
70. Shubin, A. (2004). Vozhdi i zagovorshchiki: politicheskaya borba v SSSR v 1920–
1930-kh godakh. Moskva: Veche [in Russian].
71. Solzhenitsyn, A. (2006). Arkhipelag GULAG. 1918–1956. Opyt khudozhestvennogo
issledovaniya. (2006). Ekaterinburg: Izdatelstvo U-Faktoriya [in Russian].
72. Sovetskoye rukovodstvo. Perepiska. 1928–1941 gg. (1999). Moskva: Rossiyskaya
politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
73. Sperber, M. (1990). Les visages de l’histoire. Paris: Editions Odile Jacob. Retrieved
from https://books.google.nl/books?id=_XKjyjlt-2YC&pg=PA85&dq=Manès+Sperber+
Munzenberg&hl=ru&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Man%C3%A8s%20Sperber%20Mun
zenberg&f=false [in French].
74. Sprava Polskoi Orhanizatsii Viiskovoi v Ukraini. 1920–1938 rr. (2011). Kyiv:
Holovna redkolehiia naukovo-dokumentalnoi serii knyh Reabilitovani istoriieiu [in Ukrainian].
75. Stalin i Kaganovich. Perepiska. 1931–1936 gg. (2001). Moskva: Rossiyskaya
politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
76. Stalinskiye deportatsii. 1928–1953. (2005). Moskva: MDF: Materik [in Russian].
77. Stalinskoye Politbyuro v 30-e gody. (1995). Moskva: AIRO-XX [in Russian].
78. Studer, B., & Unfried, B. (2011). Stalinskiye partiynyye kadry. Praktika identifikatsii i
diskursy v Sovetskom Soyuze 1930-kh gg. Moskva: Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya
(ROSSPEN) [in Russian].
79. The Diary of Georgi Dimitrov. 1933–1949. (2003). New Haven and London: Yale
University Press [in English].
Ігор Римар, Оксана Черевко
382
80. Vasyliev, V. (2004). Vplyv velykoho teroru 1937–1938 rr. na ekonomichni protsesy v
URSR. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1/2(22/23), 35–58 [in Ukrainian].
81. Vasyliev, V., & Podkur, R. (2015). Orhanizatory ta vykonavtsi masovoho vbyvstva
liudei v 1937–1938 rr.: doli spivrobitnykiv Vinnytskoho ta Kamianets-Podilskoho oblasnykh
upravlin NKVS. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1(44), 48–120 [in Ukrainian].
82. Vatlin, A. (1998). Kaderpolitik und Säuberungen in der Komintern. Terror.
Stalinistische Partieisäuberungen 1936–1953, 33–89 [in German].
83. Vedmid', L. (2017). Velykyi tero ochyma shistdesiatnykiv. Z arkhiviv VUChK–HPU–
NKVD–KHB, 2(48), 60–95 [in Ukrainian].
84. Velykyi teror v Ukraini. Kurkulska operatsiia 1937–1938 rr. Chastyna 1. (2010).
Kyiv: Vyd. dim Kyievo-Mohylianska akademiia [in Ukrainian].
85. Velykyi teror v Ukraini. Kurkulska operatsiia 1937–1938 rr. Chastyna 2. (2010).
Kyiv: Vyd. dim Kyievo-Mohylianska akademiia [in Ukrainian].
86. Velykyi teror v Ukraini: Nimetska operatsiia 1937–1938 rokiv. (2018). Kyiv: K.I.S.
[in Ukrainian].
87. Volkogonov, D. (1995). Sem vozhdey. (Vol.1). Moskva: AO Izdatelstvo Novosti [in
Russian].
88. Werth, N. (2010). Terror i besporyadok. Stalinizm kak sistema. Moskva: Rossiyskaya
politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) [in Russian].
89. Weitz, E. (2017). German Communism. The Cambridge History of Communism, 1,
573-593 [in English].
90. Yunge, M., Bordyugov, G., & Binner, R. (2008). Vertikal bolshogo terrora. Istoriya
operatsii po prikazu NKVD No.00447. Moskva: Novyy Khronograf [in Russian].
91. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB. (2007), 1(28), 63–252 [in Ukrainian].
92. Za ramkami totalitarizma. Sravnitelnyye issledovaniya stalinizma i natsizma. (2011).
Moskva: ROSSPEN [in Russian].
93. Zima, V. (2010). Chelovek i vlast v SSSR v 1920–1930-e gody: politika repressiy.
Moskva: Sobraniye [in Russian].
94. Zolotarov, V. (2009). Kerivnyi sklad NKVS URSR pid chas velykoho teroru (1936–
1938 rr.): sotsialno-statystychnyi analiz. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 2(33), 86–115
[in Ukrainian].
95. Zolotarov, V. (2017). Represii sered spivrobitnykiv derzhavnoi bezpeky URSR u
1936–1941 rr.: personalizovano-statystychnyi analiz. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB,
2(48), 156–217 [in Ukrainian].
96. Zolotarov, V., & Bazhan, O. (2017). Arkhitektor Velykoho teroru na Poltavshchyni:
Oleksandr Oleksandrovych Volkov. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 2(48), 5–59 [in
Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-188741 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-7198 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:52:33Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Римар, І. Черевко, О. 2023-03-14T13:48:32Z 2023-03-14T13:48:32Z 2019 Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми / І. Римар, О. Черевко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 28. — С. 359-382. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. 2415-7198 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188741 930:327.323 “1936/1938” У статті аналізуються наукові розвідки зарубіжних та вітчизняних дослідників, присвячені вивченню причин, витоків, перебігу Великого терору в СРСР (1936–1938 рр.), його впливу на діяльність ІІІ Інтернаціоналу та національних секцій. Окрема увага приділена висвітленню в науковій літературі ролі керівництва НКВС та особисто Й. Сталіна в цьому процесі. У контексті проблеми репресій та Великого терору схарактеризовані комплексні наукові дослідження, в яких розглядаються механізми й засоби реалізації терору та репресій проти функціонерів Секретаріату ІІІ Інтернаціоналу та національних секцій. Здійснено спробу узагальнити погляди дослідників проблеми, виявити їхнє спільне бачення та найбільш дискусійні питання. The article analyzes scientific investigations of foreign and domestic researchers devoted to the causes, origins, ways and means of the Great Terror realization in the USSR (1936–1938), its influence on the activities of the Third International and the subsequent destiny of its leaders. Particular attention is paid to the role of the NKVD leadership and J. Stalin personally in the process. In the context of the problem of repression and the Great Terror, complex scientific researches are considered. It also examines the mechanisms and means of realization of terror and repression, especially on the territory of the USSR, against political opponents of J. Stalin, national minorities, functionaries of the central apparatus of the III International, national sections. Considerable attention is paid to the analysis of the Soviet archives published in the first half of the 1990s and the documents (that declassified in 2015) of the Sectoral Archive of the Security Service of Ukraine that help to rethink the phenomenon of the Great Terror. Analyzing the scientific investigations about repression at the Comintern, it was concluded that, according to the researchers, it is advisable to consider the III International both the agent, the instrument and the victim of terror. That is given the simultaneous dependence of repression in the USSR and the Comintern on J. Stalin, the Politburo, the Central Bureau,) and the NKVD, which ultimately resulted into horrific consequences for both the Soviet Union and the Third International. An attempt was made to summarize the views of the problem researchers, to identify their shared visions and the most debatable questions about the problem studied. uk Інститут історії України НАН України Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки Теоретико-методологічні, історіографічні та архівознавчі розвідки Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми The Impact of the 1936–1938 Great Purge on the Third International’s Work: Historiographical Analysis Article published earlier |
| spellingShingle | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми Римар, І. Черевко, О. Теоретико-методологічні, історіографічні та архівознавчі розвідки |
| title | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми |
| title_alt | The Impact of the 1936–1938 Great Purge on the Third International’s Work: Historiographical Analysis |
| title_full | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми |
| title_fullStr | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми |
| title_full_unstemmed | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми |
| title_short | Вплив Великого терору 1936-1938 років на діяльність ІІІ Інтернаціоналу: історіографія проблеми |
| title_sort | вплив великого терору 1936-1938 років на діяльність ііі інтернаціоналу: історіографія проблеми |
| topic | Теоретико-методологічні, історіографічні та архівознавчі розвідки |
| topic_facet | Теоретико-методологічні, історіографічні та архівознавчі розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188741 |
| work_keys_str_mv | AT rimarí vplivvelikogoteroru19361938rokívnadíâlʹnístʹíííínternacíonaluístoríografíâproblemi AT čerevkoo vplivvelikogoteroru19361938rokívnadíâlʹnístʹíííínternacíonaluístoríografíâproblemi AT rimarí theimpactofthe19361938greatpurgeonthethirdinternationalsworkhistoriographicalanalysis AT čerevkoo theimpactofthe19361938greatpurgeonthethirdinternationalsworkhistoriographicalanalysis |