Леон Василевський на переговорах у Ризі: до сторіччя Ризького мирного договору 1921 р.

• Опубліковано в: : Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Дата: 2021
• Автор: Вялова, Ю.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2021
• Теми: Україна на міжнародній арені
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188870
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Леон Василевський на переговорах у Ризі: до сторіччя Ризького мирного договору 1921 р. / Ю. Вялова // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2021. — Вип. 30. — С. 45-66. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Стаття присвячена 100-річчю підписання Ризького мирного договору
 1921 р., дискусії щодо наслідків якого не припиняються і сьогодні. Яке значення
 мав цей договір для історії Європи, а особливо для її політичної архітектури
 міжвоєнного періоду? Які наслідки цей договір мав для поляків, росіян, українців і білорусів? Оцінки підписаного сто років тому договору досі розходяться
 – одні вважають, що документ, який встановив кордони Польщі майже в
 межах другого поділу Речі Посполитої (1793 р.) був поразкою тогочасної польської еліти, інші – що він був виразом реального стану речей. У цій статті
 акцентовано увагу на перебігу польсько-радянських переговорів під час підписання трактату, боротьбі всередині польської делегації між прихильниками
 двох державних геополітичних концепцій («ендецької» інкорпоративної та
 «федералістичної» Ю. Пілсудського) та встановленні східного кордону Польської держави. Відомий польський дипломат і політичний діяч Л. Василевський
 відіграв одну з ключових ролей під час цих переговорів, дослідження його діяльності сприятиме з’ясуванню декількох спірних моментів під час переговорів. Ризький мирний договір 1921 р. поставив крапку в польсько-більшовицькій
 війні, визначив польський кордон на сході і водночас перекреслив Варшавську
 угоду Петлюра-Пілсудський, що засвідчило крах федералістичної програми
 Ю. Пілсудського. Ба більше, політика польської влади щодо національних меншин у подальшому виявилася майже дискримінаційною, що послаблювало Поль ську державу зсередини. Для України та Білорусі цей договір виявився
 національною катастрофою, позбавивши їх перспектив державності. Цей
 мир можна назвати «ситуативним компромісом», який у короткотривалій
 перспективі розв’язував проблему закінчення війни, але не розв’язувавжодної
 із геополітичних проблем Польщі: не гарантував безпеки, як і не гарантував
 стійкості східного кордону Польщі. Порушення цього миру з боку радянської
 Росії було питанням часу, що і сталося в 1939 році. The article is dedicated to the 100th anniversary of the signing of the Treaty
 of Riga (1921), discussions about the significance of which do not stop today.
 What significance did this treaty have for the history of Europe, and especially
 for its political architecture of the interwar period? What were the consequences
 of this agreement for Poles, Russians, Ukrainians and Belarusians? Estimated
 of the agreement signed a hundred years ago still differ – some believe that the
 document then established the borders of Poland almost within the Second Partition
 of Poland (1793) was the defeat of the then Polish elite, others – that it was
 an expression of the real state of affairs. This article focuses on the course of
 Polish-Soviet negotiations during the signing of the treaty, the struggle within
 the Polish delegation between supports of two state geopolitical concepts (National
 Democracy “incorporative” and “federal” J. Pilsudski) and establishment
 of the Eastern border of the Polish state. The well-known Polish diplomat and
 politician Leon Wasilewski played one of the key roles during these negotiations,
 and the study of his activities will help to clarify several controversial points during
 the negotiations.
 The Treaty of Riga (1921) put an end to the Polish-Bolshevik war, defined
 the Polish border in the East and the same time cancelled the Petliura-Pilsudski
 Agreement, which testified to the defeat of the federalist program of J. Pilsudski.
 Further, the Polish government’s policy towards national minorities later proved
 to be almost discriminatory, weakening the Polish state from within. For Ukraine
 and Belarus, this agreement proved to be a national catastrophe, depriving them
 of the prospects of statehood. This peace can be called a “situational compromise”,
 which in the short term solved the problem of ending the war, but did not
 solve any of the geopolitical problems of Poland: neither guaranteed security
 nor guaranteed the stability of Poland’s Eastern border. The violation of this
 peace by Soviet Russia was a matter of time, as it happened in 1939.