Проблема українсько-польського співіснування в українській консервативній думці міжвоєнної доби: Липинський versus Томашівський у контексті епохи

• Опубліковано в: : Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Дата: 2021
• Автор: Потульницький, В.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2021
• Теми: Україна на міжнародній арені
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188871
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Проблема українсько-польського співіснування в українській консервативній думці міжвоєнної доби: Липинський versus Томашівський у контексті епохи / В. Потульницький // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2021. — Вип. 30. — С. 67-84. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Автор статті, спираючись на джерела та методологію школи Анналів,
 вирізняє позиції двох провідних представників українського традиційного
 консерватизму як істориків, з одного боку, та політиків, з іншого, щодо
 ролі Польщі в історії українського народу та окреслення ними перспективи
 українсько-польських відносин. Автор виводить те спільне, що єднало обох
 мислителів у осмисленні ролі та місця Польщі в історії України та проєктуванні перспективи взаємин між обома народами, так і акцентує увагу на тому відмінному, що в цьому питанні розводило обох монархістів по різні
 сторони дискурсу. Автор визначає, що єднала обох мислителів як істориків насамперед
 визначена ними амбівалентна роль Польщі в історії українського народу.
 Польща, з одного боку, стала прикладом для України на шляху європеїзації
 та сприяла утворенню козацтва та гетьманства, а, з іншого, принесла Україні такі явища, як Гадяцька унія, шляхетська демократія та Варшавське перемир’я, які відіграли, на думку обох мислителів, негативну роль в історії
 України. Автор статті визначає і спільні погляди обох мислителів як чільних політиків монархічного напряму на конструктивну роль ідеології українського консерватизму, який сприяв встановленню рівності у відносинах
 між обома народами. Спільні погляди обидва діячі виявили і на необхідність
 створення в Галичині консервативної територіальної групи, складеної з поляків та українців, що була би покликана сприяти налагодженню дружніх відносин між обома народами. Серед відмінного в історичних позиціях обох українських мислителів
 щодо Польщі автор статті виділяє їхню характеристику польської політики українських гетьманів, зокрема Хмельницького. Відмінним для обох
 мислителів як політиків стало трактування ними доречності орієнтації
 України на Польщу. Тут Липинський врівноважував роль Польщі та Москви,
 а Томашівський виразно протиставляв конструктивну, на його переконання, пропольську орієнтацію України усім іншим орієнтаційним напрямам. Автор відзначає, що Липинський пропонував сепарацію України від
 Польщі як ключову засаду української політики, в той час як Томашівський
 ставив Польщу Україні у приклад успішної реалізації прозахідного напряму державної політики. While studying Polish-Ukrainian relations, outstanding Ukrainian conservative
 thinkers, namely Vjacheslav Lypynskyi and Stepan Tomashivskyi, focused
 mainly on the problem of distinguishing the role of Poland in the history of the
 Ukrainian people and on the issue of orientation towards Poland as a factor in
 the emergence of the Ukrainian state.
 The role of Poland in the history of the Ukrainian people, according to conservatives,
 was twofold. On the one hand, it was Poland that paved the way for
 Ukraine to Europeanization, providing examples of state-style literature and culture.
 This constructive role of Poland was especially fruitful in comparison with
 the Asian influences of Moscow. In this context, the conservatives emphasized
 that these were the Poles who played a key role in the process of separating
 Ukrainians from Russia, promoting the rise and establishment of the Cossacks
 and the Hetmanate, as well as creating the very name “Ukraine”.
 Conversely, the conservatives negatively assessed the Treaty of Hadiach for
 Ukraine, which, in their opinion, was very rational, on the one hand, and contributed,
 on the other hand, to the extermination of the elite and aristocratic
 democracy, and which disorganized the nobility and made it republican by eliminating
 its chivalrous essence and adding destructive anarchism instead. The conservatives
 also sharply assessed the Treaty of Warsaw between Petliura and
 Pilsudski.
 Simultaneously, Ukrainian monarchists did not consider Poland a force that
 could play a role in the creation of the Ukrainian state, although they considered
 the territorial autonomy of Halychyna under Poland as the first stage in educating
 the citizens of Western Ukraine in the spirit of the state monarchical idea.
 They took the position of mutual understanding between Ukrainian conservatives
 and Halychyna Poles in achieving the autonomy of Ukrainian lands under
 Poland, although they condemned the concept of a federation of Poland and
 Ukraine in Halychyna under the conditions put forward by Halychyna Ukrainian
 National Democrats. Conservatives considered such a strategy doomed to failure
 without the creation of a conservative territorial group in Halychyna composed
 of local Poles and Ukrainians. Relying heavily on local Poles not affiliated with
 metropolitan Warsaw, they placed the main emphasis on the internal organization
 of the monarchists rather than on external allies, including Poland.