Гельсінські угоди: урок загальноєвропейського процесу

• Published in: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Date: 2022
• Main Authors: Котляр, О., Бевзюк, Є.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2022
• Subjects: Проблеми всесвітньої історії
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/188952
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Гельсінські угоди: урок загальноєвропейського процесу / О. Котляр, Є. Бевзюк // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2022. — Вип. 31. — С. 301-321. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

У статті розглянуті основні причини підписання Гельсінського
 заключного акта акторами європейської системи міжнародних відносин.
 Надана характеристика окремих положень самого документа. У результаті дослідження доведено, що Гельсінська угода стала компромісом,
 закріпивши існуючий у Європі статус-кво та означивши рамки мирного
 регулювання відносин між Заходом та Сходом. Документом на довгі
 роки були закріплені ключові принципи європейського миру та безпеки.
 Угода суттєво послабила міжблокову напругу, не розділивши при цьому
 сторони процесу на «переможених» і «переможців». Окремі ідеї Гельсінкі не втратили своєї актуальності і дотепер містять потенціал із
 підтримки системи європейської безпеки. Головне — це невтручання у
 внутрішні справи та баланс інтересів.
 Знаковою спадщиною Гельсінкі стало утворення міжнародної організації — НБСЄ/ОБСЄ. Остання відкривала перед європейцями можливість проводити політику задля створення єдиної, мирної, демократичної та процвітаючої Європи. При цьому важко пройти повз той
 факт, що сучасна ОБСЄ за багатьма параметрами своєї діяльності
 принципово відрізняється від початкового, задуманого варіанту. Сьогоднішня полеміка в рамках організації дедалі більше нагадує малоефективні дискусії часів колишньої Ліги Націй.
 Загалом із масштабних задумів, заради чого все й починалося ще в
 60-х–70-х роках минулого століття, мало що виконано. Проте на
 авансцену вийшла тематика, яка спочатку здавалася багатьом другорядною, питання про дотримання прав людини («третій кошик»).
 Європейська практика міждержавних відносин продемонструвала, що
 гуманітарна частина Гельсінських угод залишається актуальною і
 сьогодні, особливо в пострадянських країнах, де в питанні захисту прав
 людини, загалом, мало що змінилося з часів СРСР.
 ОБСЄ не стала і вже навряд чи стане основним чинником формування комплексної системи європейської безпеки, що охоплює всі аспекти
 — від військового до гуманітарного. Сьогодні в організації переважає
 дрібнотем’я, що не відповідає первісним задумам її засновників. До того
 ж відсутність механізму гарантування дотримання принципів ОБСЄ може остаточно «поховати» організацію. The article examines the main reasons for the signing of the Helsinki Final
 Act by actors of the global and European international system. The description
 of individual provisions of the document itself is provided. As a result of the
 study, it was proved that the Helsinki Agreement became a compromise that
 consolidated the existing status quo in Europe and defined the framework for 
 the peaceful regulation of relations between the West and the East. The key 
 principles of European peace and security were fixed by the document for 
 many years. The agreement significantly eased the inter-bloc tension without 
 dividing the sides of the process into "losers" and "winners". Individual ideas 
 of Helsinki have not lost their relevance and still contain the potential to 
 support the European security system. The main thing is non-interference in 
 internal affairs and a balance of interests. 
 The formation of the international organization — CSCE/OSCE — was a 
 significant legacy of Helsinki. It opened up the opportunity for Europeans to 
 pursue policies for the creation of a united, peaceful, democratic and 
 prosperous Europe. At the same time, it is difficult to ignore the fact that the 
 modern OSCE in many parameters of its activity is fundamentally different 
 from the initial, conceived option. Today’s polemics within the organization 
 are increasingly reminiscent of the inefficient discussions of the former League 
 of Nations. 
 In general, little has been accomplished from the large-scale plans, for 
 which everything started back in the 60s and 70s of the last century. However, 
 a topic that initially seemed secondary to many came to the fore, the issue of 
 observing human rights ("the third basket"). The European practice of 
 interstate relations has demonstrated that the humanitarian part of the Helsinki 
 Agreements remains relevant even today, especially in post-Soviet countries, 
 where, by and large, little has changed since the time of the USSR in terms of 
 the protection of human rights. 
 The OSCE has not become and is unlikely to become the main factor in the 
 formation of a comprehensive system of European security, covering all 
 aspects — from military to humanitarian. Today, pettiness prevails in the 
 organization, which does not correspond to the original intentions of its 
 founders. In addition, the lack of a mechanism to guarantee compliance with 
 the principles of the OSCE can finally "bury" the organization.