“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства
Рецензія на книгу: Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка. Ред. і упоряд. Ільницького О., Гавриша Ю. У 4 т. — Т. 1—4. — Нью-Йорк; Едмонтон, Торонто. — 2001. — 3229 с.
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2005 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189305 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | “Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства / Г. Аврахов // Слово і Час. — 2005. — № 1. — С. 82-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-189305 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Аврахов, Г. 2023-04-07T10:55:15Z 2023-04-07T10:55:15Z 2005 “Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства / Г. Аврахов // Слово і Час. — 2005. — № 1. — С. 82-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189305 Рецензія на книгу: Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка. Ред. і упоряд. Ільницького О., Гавриша Ю. У 4 т. — Т. 1—4. — Нью-Йорк; Едмонтон, Торонто. — 2001. — 3229 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії “Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства |
| spellingShingle |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства Аврахов, Г. Рецензії |
| title_short |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства |
| title_full |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства |
| title_fullStr |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства |
| title_full_unstemmed |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства |
| title_sort |
“конкорданція поетичних творів тараса шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства |
| author |
Аврахов, Г. |
| author_facet |
Аврахов, Г. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2005 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка. Ред. і упоряд.
Ільницького О., Гавриша Ю. У 4 т. — Т. 1—4. — Нью-Йорк; Едмонтон,
Торонто. — 2001. — 3229 с.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189305 |
| citation_txt |
“Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка”: рівновеликості задуму та виконавства / Г. Аврахов // Слово і Час. — 2005. — № 1. — С. 82-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT avrahovg konkordancíâpoetičnihtvorívtarasaševčenkarívnovelikostízadumutavikonavstva |
| first_indexed |
2025-11-24T03:02:27Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:02:27Z |
| _version_ |
1850839196713877504 |
| fulltext |
“КОНКОРДАНЦІЯ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”:
РІВНОВЕЛИКОСП ЗАДУМУ ТА ВИКОНАВСТВА
Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка. Ред. і упоряд.
Ільницького О., Гавриша Ю. У 4 т. — Т. 1—4. — Нью-Йорк; Едмонтон,
Торонто. — 2001. — 3229 с.
Об’єктивно поціновуючи творення й ви-
друкування “ Конкорданції...” , важко
втриматися від захоплення. Адже тут кож
на непряма форма постає самодостатньою
синтагмою, сувереном інформаційної здат
ності; чітка кодова система реєстру полегшує
пошуки необхідного. Всеосяжно й мудро
презентуючи мистецьку спадщину найсла-
ветніших, нація запатентовує тим дійством
зрілу наукову предостойність.
Якщо, взоруючи на ареали культурології
англомовного світу, ми не перші1, то й не
другі, якщо оглянути мовознавчі довідники
Росії: їх лінгвістична теорія ще й на сьо
годні не засвоїла самого терміна
конкорданція як особливого жанру лекси
кографічних напрацювань. Таки жоден із
довідників останніх ЗО років конкордансу
не реєструє1 2. Коли ж у péeстрах чужомов
ної лексики і трапляються словоформи
“конкордантность”, “ конкордант” чи “дис-
кордантность”3, то лінгвістики вони жодним
чином не стосуються. Відсутній термін —
нема й напрацювань такого статусу й суті.
Здається, перше розважливе тлумачення
терміна по-слов’янськи подавано у Велико-
1 Зорівчак Р. Конкорданція поетичних творів
Тараса Шевченка / / Мовознавство. - 2003. —
N2 L - С.89-90.
1 Ахманова О.С. Словарь лингвистических тер
минов. - М., 1966. - 608 с.; Розенталь Д .Э .,
Теленкова М .А. Словарь-справочник лингвисти
ческих терминов. - М., 1976. - 544 с.; Словарь
иностранных слов. - Изд. 14-е. - М., 1987. —
608 с.; Лингвистический энциклопедический сло
варь. - М., 1990. - 686 с Не реєструє терміна
конкорданція Словарь лингвистических терминов.
- М., I960. — 436 с
3 Словарь иностранных слов. Изд. 14-е. - М.,
1987. - С245, 320.
му тлумачному словнику сучасної українсь
кої мови (BTC СУМ): “Конкорданс, -у ч. —
Алфавітний перелік усіх слів якого-небудь
тексту з наведенням контекстів їх викорис
тання; тип словника такого виду”4.
Безперечно, актуалізація, поправне назов-
ництво терміна конкорданція, що все
владніше входить у науковий обіг, нале
жить Ільницькому— Гавришу: розголос про
успішне завершення їхньої праці поширив
ся від літа 2000-го. Та це не применшує
заслуг оперативного відголосу київських
словникарів, які менше року по тому атес
тували доконечний термін (ВТС СУМ
“ підпис[ано] до друку 9.07.01”).
Підготовку й видрукування “ Конкор
данції...” , як уже зазначалося, важко
переоцінити. Масовий, щиро зацікавлений
читач — од шевченкознавців найвищого ста
тусу, усіх небайдужих педагогів-філологів, аж
до допитливого студентства, ба, навіть стар
шокласника, схильного самостійно
дошукуватися істини, — знайде в мудрому
чотирикнижжі багатющу інформацію об тім,
якою напрочуд різноманітною (кількісно, те
матично, жанрово та евфонічно злагодженою)
прописалася — на віки й віки — спадщина
національного генія. У завбачливій системі
покажчиків явлено частотність, варіативність,
ритмомелодійну викінченість Слова в його
“живій” контекстовій справжності всіх не пря
мих, а не тільки самих собою вихідних,
першоелементних формативів, як то зазви
чай буває в лексиконах масового типу.
А поза всім “ Конкорданція...” забезпе
чує відносну легкість користування чи не
кожним із шевченківських видань.
4 ВТС СУМ. - К-, 2001. - С.448.
82
Слово і Час. 2005. № 1
Стосовно ж аспектів текстологічних посту
пувань назустріч осяганню ідеальної
автентичності Шевченкових напрацювань,
“Конкорданція...” заохочує, стимулює науко
вий пошук, одкриває захоплюючі перспективи
студіювань: задля усунення граматичних, гра
фічних помилок, що могли статись за умов
заборони, надскладного побутування украї
нської мови, усної та писемної. Те ж саме —
щодо пунктуаційної эвтектики, коли відсутній
в авторському тексті знак*, буває, доставлено
редакторами невпопад, од чого гірко страж
дає логіка вислову, нав’язується щось
протилежне задуму митця. Ще гірше, коли
свавільне стороннє вторгнення має присмак
зловмисного спотворення.
До завдань “Конкорданції...” не входить
наукова критика тексту: висліди текстологіч
ної достеменності "базових” публікацій,
якими обрано “ Повне зібрання творів”5.
Проте яскраве насвітлення всіх словоформ у
екзистенційній натуральності їх частотних, кон
текстуальних застосувань не раз підказує, де
можуть бути прогріхи, явні й притаєні спот
ворення очевидного, мовби програмуючи,
скільки належить поновно дослідити, одсія-
ти наносне зло як нинішнім, так і прийдешнім
поколінням дбайливих охоронців Слова.
Наразі зосередьмося на вислові особливої
значимості, що його хибно, спекулятивним спо
собом інтерпретують уже понад 160 років: “як
та галич поле криє / Ляхи, уніати налітають...”
[1, 3, 1911]. І хоча автентична достеменність
поеми “Тарасова ніч” од першодруку в “Коб
зарі” 1840-го ніколи не ставилася під сумнів,
бо засвідчена незрушним авторитетом В.До-
маницького, таки ніким по-справжньому не
піддавалась фаховій критиці.
Свідомий того, що можу накликати на себе
нищівний вогонь, насмілюся стверджувати, що
“ляхи-уніати” — прикладка, а не однорідна
суб’єктивність. "Уніати” — це ті ж “ляхи”, об’
єднані в загони чи збройні формування, аби
розбоєм, оружно протистояти найменшій
спробі реалізувати — бодай формально — про
голошену унією “рівність" римо-католиків із
православними греко-католиками.
Можна по-різному трактувати Берестейсь
ку унію, не применшуючи значимості
межової події: в аспектах закономірності,
вчасності, доконечності есхатологічної злу-
Це можна пояснити умовами творення поезій,
еруптивністю щасливого прозріння, коли було “не
до знаків”.
5 Шевченко Т. ПЗТ: У 12 т. - Т. 1-3. - К., 1989-
1991. Вийшло друком тільки перші три томи.
ки. Але не подобає кривдне тлумачити ге
нія, безтактно паразитуючи на єдиному (чи
дворазове вжитому) слові, що жодним чи
ном не надається пейоративним конотаціям.
У поемі “ Гайдамаки” Т.Шевченко перепо
відає жахіття розбрату в підпольській
колоніальній займанщині:
На гвалт Пулавського і Паца
Встає шляхетськая земля,
І разом сто конфедерацій [6; 1, 67].
А колоборантного проступства унійних
“землячків” — навіть не згадано.
Уже б де, здавалося, вигулькнути могло
несхвалення унії, так це в “Словаре языка
русских (належало б русскоязычных. — ГА )
произведений Шевченко”. Так ні ж бо! Топо
німічне “унія” зустрічається лише один раз6.
А потрактування схвальності незапереченої
злуки лишається недосяжно високим ще й
по день нинішній — недосяжно високим для
ревнителів Шевченкової “справжності”: “Уния
(1). Союз правосл. и кат. церквей (це від
укладачів Словаря), а далі авторове: боль
шая часть этих церквей построена казаками
во время унии [7; 2, 476].
На завершення доказовості мовленого
зішлемося на завершальні метроряди по
езії “ Полякам” : “Отак-то, ляше, друже,
брате! / Неситії ксьондзи, магнати / Нас
порізнили, розвели...” [1; 2, 177]. Для сьо
гочасного становлення міждержавної
злагоди поміж країнами Шевченкове про
видця особливо значуще...
“Конкорданцію...” належить доконче пере
видати в Україні, аби стала вона
загальнодоступною, супроводилася додатковим
наставництвом, як раціональніше користувати
ся зводом. У перспективах доповнення —
найактуальнішим, як на сьогодні, буде рішуче
розблокування напівпризабутої графеми — по
чаткового “Й” як паралелі “І”: “икання”, а не
тільки “ ікавка” чи “гикавка”. Не відновивши
сповідуваних поетом написань та й вимови
“ирій” — годі й думати про евфонічну красу
ідеально злагоджених метрорядів: “Полетіли
москалі. Сірі гуси в ирій, ирій / По чотири, по
чотири". І не тільки в цьому контексті.
Першу “ реінкарнацію” лінгвостилістично
го плану вчинили автори ВТС СУМу,
поновивши правочинність “ одинадцятої
літери українського алфавіту на позначен
ня голосного звука “Й” [5, 392]. Подальші
кроки, сподіваємось, будуть рішучими.
Григорій Аврахов
‘ СЯРП Шевченко. - У 2 т. - К, 1986. - T.Z - С476.
Слово і Час. 2005. № 1
83
|