Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Слово і Час
Дата:	2005
Автори:	Безхутрий, Ю.М., Матвеева, Т.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2005
Теми:	Осередки філології
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189409
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті) / Ю.М. Безхутрий, Т.С. Матвеева // Слово і Час. — 2005. — № 5. — С. 71-77. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860116556388761600
author	Безхутрий, Ю.М. Матвеева, Т.С.
author_facet	Безхутрий, Ю.М. Матвеева, Т.С.
citation_txt	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті) / Ю.М. Безхутрий, Т.С. Матвеева // Слово і Час. — 2005. — № 5. — С. 71-77. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Слово і Час
first_indexed	2025-12-07T17:36:57Z
format	Article
fulltext	о, Мені, як вихованцеві Харківського університету, пощастило на його круглі дати: 150-річчя від заснування збіглося в 1955-му році з мо їм випускним роком, а у 200-річний ювілей, запрошений на його відзначення, я вж е мав чим відзвітувати як науковець. До того ж , рідний Інститут довірив мені і вітальний адрес до ювілею передати, і подарунок з видань інститутських вручити, а серед них і шість перших академічних томів Т. Г. Шевченка. Відзначення 200-ліття наприкінці лютого цього року було врочистим і зібрало багато людей, серед яких, крім власне університетського контингенту, — урядовці й офіційні особи, а також, ясна річ, випускники минулих років. Піднесення, зворушення і... не без сліз. Та ще коли ти філолог чи, як колись казали, словесник. “Первый харьковський словесник ж ил и действовал в городе, представлявшем просто большое украинское село, еще не успевшее обрусеть, — писав академік Білецький у статті “Наука о литературе в истории Харьковского университета". — Университет был еще весь в будущем: его настоящее было довольно уныло. Посетивший Харьков в 1837 году М.Ф. Ж уковский свои впечатления от университета отметил в дневнике кратко: “ Теснота и бедность"* 1. “Обрусение”, однак, не забарилося. Або, як засвідчував проф. М.Ф.Сумцов, “з вищих шкіл тільки в університетові завж ди дзвенів маленький струмочок українознавства, завдяки одному-двом професорам або гурточку студентів, який то оживав, то так завмирав, що навіть 26-го лютого — в Шевченкове свято його не можна було почути. Щодо професорів, то на усіх факультетах зрідка стрічались національно чулі, та тільки обмаль. Здебільшого такі професори бували на історично-філологічному факультетові... ”2. Щоправда, як каж е професор-очевидець, бували і в інших факультетах “чулі", “але часто такі полохливі та мовчазні, що не виступали прилюдно оборонцями свого краю й народу”3. Не дивно, що в часи мого навчання — перша половина 50-х років — викладач ще й як мав шануватися, аби не впасти в ідеологічну єресь, аби, Боже борони, не схибити не те що в переконнаннях, а й у необережному слові. “Струмочок українознавства" як тільки не гнітився. А все ж , хай і потайки, дзвенів. / філологія-словесність не завмирала — гляньмо хоча б на доробок україністів-літераторів, названий тут в огляді Ю.М. Безхутрого й Т.С. Матвєєвої. Ну, а студенти що? Визрівали по-всякому, хто як умів. Часто вчилися всього лиш задля оцінки в заліковій книжці. Але... це тема окремої, мабуть, не ювілейної розмови. Григорій Сивокінь, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України 1 Труди філологічного факультету. - Вид-во ХДУ ім. О.М. Горького, 1959. - Т. 7. - С.7. 1 Сумцов М.Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка. - Харків, 2002. - С.186. 5 Там само. Слово і Час. 2005. Ns 5 71 Ю.М. Безхутрий, Т.С. Матвеева VITA BREVIS, ARS LONGA (З історії літературознавства в Харківському університеті) Любя отечество, лю би науку. Она нам необходим а — строгая в исследованиях, ответственная перед целым светом, но родная по направлению, родная по языку. Люби науку не в себе одном, а во всех ее преданиях, везде и во всем, и тепли любовь эту в юношах (Із промови 1.1. Срезневського у день століття смерті М.В. Ломоносова 7 квітня 1865 року). Історія ф ілологічного ф акультету — од ного з найстаріш их у Х арківськом у університеті — цікава людськими долями, багатогранними науковими пошуками, педагогічними здобутками. Відзначаючи 200-річчя університету, звертаємося до витоків, згадуємо й по-новому осмислюємо найважливіш і етапи становлення філологічної освіти в нашій alma mater. Сама назва "ф ілологічний факультет” з ’явилася не одразу, оскільки з часу заснування університету філологічні дисципліни викладалися спільно з історичними курсами: спочатку — на відділенні словесних наук (1805—1835), пізніше — на філософському факультеті, складовою якого вони стали за Статутом 1835 року, а з 1850 року — на історико-ф ілологічному факультеті. Саме такий структурний підрозділ існував у Харківському університеті до часів радянських реорганізацій 20-х — початку 30-х років XX ст., коли факультет був то Літературним відділенням Інституту суспільних наук А кад ем ії теоретичних знань, то С екц ією мови та літератури соціально-економічного відділення факультету проф есійної освіти в Інституті народної освіти, то Літературно-лінгвістичним відділенням Педінституту професійної освіти. Факультетом із двома відділами — літератури та мови — він став після відновлення роботи університету у 1933 році, а назва “ ф ілологічний” закріпилася з 1941 року. Обертаючись у минуле, можемо з горд істю сказати, що історія факультету пов’язана з іменами видатних учених, педагогів, письменників. Із часу заснування університету його ректорами були ф ілологи І.С. Рижський, В.Я. Джунковський, І.Я. Кронеберг, П.П. Гулак-Артемовський, К .К . Фойгт. На факультеті в різний час працювали такі яскраві особиртості, як І.С. Рижський, X. Роммель, П.П. Гулак- Артемовський, М.О. Лавровський, а обов’язки секретаря факультету виконували відомі науковці А.Л. Метлинський, 1.1. Срезневський, 0 .0 . Потебня. Ш и р о ки м був д іа п а з о н н а у к о в и х д о с л ід ж е н ь ф іл о л о г ів , зо кр е м а в літературознавчій царині. Це курси “ Введение в круг словесности” , “ Опыт риторики” , “ Наука стихотворства” професора І.С. Рижського, який перший почав викладати в університетах курс історії російської літератури. Його працями довгий час при читанні лекцій з теорії словесності, науки красномовства, про поезію взагалі, загального курсу історії російської словесності користувалися викладачі Харківського, Казанського, М осковського університетів. Цінним внеском у розробку проблем слов’янознавства стали досл ідження першого в Росії доктора слов’яно-російської філології, професора кафедри історії та літератури слов’янських наріч, почесного члена Х арківського університету 1.1. Срезневського з історії сербської, чеської, польської літератур (“ Словацкие песни", “ Исторический очерк сербо-лужицкой литературы” ). Те ж можна сказати про праці його учня, професора П.О. Лавровського — знавця слов’янських літератур, відомого історіографа (“ Исследования о летописи Якимовской” , “ Успехи славянской филологии в России” ). Ученим-енциклопедистом був професор 0 .0 . Потебня — голова Харківського історико-філологічного товариства, член Московського археологічного товариства, 72 Слово і Час. 2005. Ns 5 член-кореспондент Російської AH, член Товариства шанувальників російської словесності при М осковському університеті. Його праці “ Мысль и язы к” , “ Из записок по русской грамматике” , “ Из записок по теории словесности” стали надбанням світової ф ілологічної думки. Ще навчаючись в ун іверситет і, золоту медаль за досл ід ж ення з іс то р ії демонології, яке до друку не було допущене цензурою, і тільки один розділ “Очерк истории колдовства в Западной Европе” був надрукований 1878 р о ку ,— одержав М.Ф. Сумцов, пізніше професор кафедри російської мови та словесності, член М осковського товариства любителів природознавства, антропології та етнограф ії, Товариства Н естора -л ітописця , В о р о н е зь ко ї а р х ів н о ї ко м іс ії , М о с ко в с ь ко го а р х е о л о г іч н о го то в а р и ств а , ч л е н -ко р е с п о н д е н т Ч е с ь ко - Слов’янського товариства у Празі, відомий працями в галузі фольклористики та етнографії. Після смерті 0 .0 . Потебні саме він очолив Історико-ф ілологічне товариство. Вітаючи М.Ф. Сумцова із двадцятип’ятирічним ювілеєм його наукової діяльності, І.Я. Ф ранко писав: “ Нехай же Вам, вельмишановний добродію , не забракне сили і внутрішнього вогню ще і дальших двадцять п’ять років орати той широкий переліг, на якому Ви вже тепер являєтесь одним із найгідніших робітників” . В раж ає р із н о гр а н н іс т ь с ту д ій ін д іа н іс т а -с а н с к р и т о л о га , сл а в іста , літературознавця, психолога проф есора Д .М . О всянико -К ул иковсько го , який працював у Харківському університеті протягом сімнадцяти років. У своїх спогадах він так окреслив коло власних наукових інтересів: “ Вопросы психологии мысли, языка, творчества ... в литературоведении — психологические исследования творчества и творений великих писателей” . Відповідно значна частина доробку вченого пов’язана з вивченням психологічної природи таланту, типів митців (книги про І.С. Тургенева, О.С. Пуш кіна, М.В. Гоголя, Л.М. Толстого), етнопсихології, психології вірувань (“ Введение в ненаписанную книгу по психологии умственного творчества” , “ П сихология национальности ” , “ Я зы к и и скусств о ", “ Основы ведаизма (культы огня и опьяняющего напитка)” ). Про визнання Д.М. Овсянико- Куликовського свідчить і те, що 1913 року із тридцятип’ятиліттям наукової діяльності вченого привітали І.О. Бунін, О.М. Горький, В.Г. Короленко, О.І. Купрін. Концептуально оригінальним и були праці ха р к ів с ь ки х ф ілол огів з іс то р ії грецької та римської літератури, зв ’язків давньої літератури з сучасною, виконані на кафедрі класичної філології. Це “ Амалтея, или Собрание сочинений и переводов, относящ ихся к изящ ным искусствам и древней классической словесности” професора І.Я. Кронеберга (ректора університету в 1826—1829; 1833—1836 роках); написані латинською мовою дослідження О.І. Пеховського “ Horatii Fiacri epistola ad Pisones” , “ De ironia lliad is ” ; праці “ К вопросу об основной идее трагедии Софокла “ Царь Эдип” ” , “ Критические заметки к тексту трагедии Софокла “ Царь Эдип” ” відомого палеографа, завідувача університетського музею витончених мистецтв і старожитностей професора Г.Ф. Шульца; “ Краткий исторический очерк древней гр еческой л и те р а тур ы ” проф есора О .К . Д еллена , який бл и зько п’ятнадцяти років викладав курси римських старожитностей та історії римської літератури, а за розбір дослідження Єшевського “ Аполлинарий Сидоний” був удостоєний золотої медалі Російської АН. Латиномовні студії про Корнелія Непота, переклади “ Фауста" Й.В. Гете, “ Царя Едіпа” Софокла професора А.Й. Валицького — довгол ітнього завідувача ун іверситетсько го м інц-каб інету, природж еного оратора й педагога, лекції якого , за відгуками М.І. Костомарова, часто бували “ импровизациями, которые потрясали слушателей". Численні розвідки з історії римського алфавіту, цифр, календаря, монетної справи, культів, термінології, видані з ґрунтовними коментарями твори Овідія, Цицерона належали перу члена- Слово і Час. 2005. №5 73 кореспондента Р о с ій сько ї AH , проф есора І.В. Нетушила, який працював в університеті протягом 1885—1928 років, очолював університет у 1912—1919 роках. "Одним из ученейших людей России” назвав М.Ф. Сумцов учня Ф.І. Буслаева, професора кафедри загальної літератури О.І. Кирпичникова, автора понад двохсот досліджень з істор ії заруб іж но ї та рос ійсько ї літератур, істор ії італ ійського мистецтва епохи В ідродження, давньоруського мистецтва (у т.ч., “ Очерки из истории средневековой литературы", “ Кудруна", “ Греческие романы в русской новой л и те р а тур е "). П ош уки проф е сор а в царин і л ітер атур озн а вства та м и сте ц тв о зн а в ств а п р о д о в ж и л и й о го у ч н і: в ід о м и й д а н то зн а в е ц ь Л.-М. Ю. Лазаревич-Шепелевич, знавець історії давньоруського та візантійського мистецтва професор Є.К. Редін. Окремо слід сказати про українознавчі студії, які, з огляду на заборони царату, хоча і здійснювалися неофіційно, проте заклали фундамент україністики, давши, за визначенням Д.І. Багалія, “ чимало славетних діячів на сій ниві” . Саме в XIX ст. з ’ явилися ґр ун то в н і прац і з ф о л ь кл о р и с ти ки : “ С лавянская м и ф о л о ги я " 1.0. Срезневського; “ Взгляд на памятники украинской народной словесности" 1.1. Срезневського в яких утверджувалася думка, що саме народна словесність є джерелом вивчення історичного змісту епохи, життя й душі народу, першоосновою літератури; “ О некоторых символах в славянской народной поэзии” , “ Объяснение малорусских и сродных песен" 0 .0 . Потебні (за оц інку зб ірки Я. Головацького “ Народні пісні Галицької та Угорської Русі” учений був нагороджений золотою медаллю); “ Из южно-русской старины” , “ Религиозно-мифологическое значение малорусской свадьбы” , “ Хлеб в обрядах и песнях” , “ Современная малорусская этнограф ия” М .Ф . Сумцова. У цих та інш их працях досл ідж увалася генеза української обрядовості, звичаєвості, особливості їх побутування в різних регіонах України, вивчався український мелос. Своєрідним лейтмотивом таких розвідок можуть бути слова А .Л . М етлинського з передмови до виданої ним зб ірки “ Народные южнорусские песни” ; “ Живое народное слово — хранитель древних преданий... сокровищ е слез и радостей... бл изко духу и сердцу народа и благотворно для его нравов". М.Ф. Сумцов був також автором праць із давньої та нової української літератури. Його оригінальні публ ікац ії “ Характеристика ю ж норусской литературы ", “ О м алорусской литературе ” , “ О черк истории ю ж н о р у с с ки х апокриф ических сказаний и песен” , “ К истории южнорусской литературы XVII ст.” , розвідки про Г.Ф. Квітку-Основ’яненка, Т.Г. Шевченка (М.Ф. Сумцов — автор статті про Кобзаря в енциклопедичному словнику Ф . Брокгауза та І. Єфрона) мали значний науковий та громадсько-політичний резонанс. 0 .0 . Потебня перекладав українською мовою “ О діссею ” Гомера; укладачем антології давньо інд ійсько ї л ітератури в укра їнських перекладах, та автором перекладів із санскритської літератури був П.Г. Ріттер, який працював на кафедрі східнослов’янських мов і порівняльного мовознавства. Наведені факти переконують, що вже з початку свого існування Харківський університет став центром національного культурного життя, і саме в університеті закладалися основи україністики. Наукові традиції попередників були гідно продовжені вченими-філологами в XX ст. Ш иротою творчого діапазону відзначалася наукова й педагогічна діяльність професора кафедри історії російської літератури М.П. Ж інкіна, який працював в університеті (із незначними перервами) протягом 1917—1956 років . Йдеться, зокрема, про дослідження творчості російських письменників XIX ст., античних авторів, західноєвропейських митців, праці з фольклористики. 74 Слово і Час. 2005. №5 Цінним внеском у вивчення історії російської літератури другої половини XIX ст., кінця X IX — початку XX ст.ст. стали праці наших сучасників : монограф ії професора Р.М. Піддубної “ Традиции Достоевского и сюжет Христа в советском романе” , “ Классическая традиция и сюжет Христа в романе XX в.” , "О творчестве Пушкина 1830-х г г .” , її численні статті про творчість I. Тургенева, В. Брюсова, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, М. Гоголя; професора О.I. Лагунова — автора розвідок про поетів “ ср ібного століття” , монограф ії “ Афанасий Фет и поэзия русского сим волизм а” ; проф есора I.I. М осковк іно ї, у чиєму доробку праці, присвячені Л. Андрееву, В. Гаршину, В. Короленку, монографія “ Проза Леонида Андреева: жанровая система, поэтика, художественный метод". Р ізногранною була діяльність літературознавця, мистецтвознавця (пізніше - д и р е кто р а Інституту л іте р а тур и АН УРСР ім . Т .Г . Ш е в че н ка ), а кад ем іка О.І. Білецького (в Харківському університеті працював упродовж 1912—1926 рр.), автора понад п’ятисот праць із проблем давньої, класичної та новітньої української та російської літератур, заруб іж но ї літератури від доби античності до XX ст. Значна частина теоретико-л ітературних праць ученого пов’язана з вивченням психології творчості, природи й ф ункц ії літератури, теорії літературних стилів, рецепції художніх творів. Науковці ф ілологічного факультету плідно розробляли питання історії зарубіжної літератури. Зокрема, це розвідки учня О.І. Б ілецького доцента О.Г. Розенберга (в університеті працював протягом 1933—1965 рр., завідував каф едрою) про творчість Д. Деф о, Д ж . Свіфта, В. Гюго; студії доцента П.П. Вербицького про А. Барбюса, Л. Арагона, А. Міцкевича, Б. Пруса, написані за двадцять п’ять років наукової діяльності (університету присвятив 14 років життя, очолював факультет); перекладознавчі досл ідження доцента О.О. Миронова: "Ш евченкознавство у Х а р к ів с ь ко м у у н ів е р с и т е т і” (у с п ів а в то р с тв і) , б іб л іо гр а ф іч н и й п о ка ж ч и к "Шевченкознавство в Данії, Швеції, Норвегії, Нідерландах і Бельгії” , який викладав в університеті понад тридцять років. XX століття навіть усупереч репресіям, яких зазнали українські літературознавці у 30-х роках, принесло чимало відкриттів у галузі україністики. Назвемо хоча 6 такі імена, як: В.Д. Коряк; учень М.Ф. Сумцова професор М.А. Плевако — голова секції української літератури в науково-дослідному інституті імені Т. Шевченка, автор праць про Г. С ковороду, Т. Ш евченка, М. Ш аш кевича, Г. Григоренка, М. Чернявського, упорядник двотомної “ Хрестоматії нової української літератури” , що містила біограф ії сімдесяти п’яти письменників із докладною бібліографією, укладач б іб л іо граф ічних п о ка ж чи к ів пер іод ики X IX ст., у кр а їн сько ї дитячої літератури. Л ітературознавч і студ ії були спрям ован і на вивчення іс то р ії у кр а їн сько ї літератури X—XX ст., літературних напрямів, стилів, жанрів, поетики творчості. Так, скажімо, А.М. Ніженець у своїх студіях про Г. Сковороду (“ Г.С. Сковорода: заповідні місця на Харківщині. До 240-річчя з дня народження” , 1962; 1969; “ На зламі двох світів: Розвідка про Г. Сковороду і Харківський колегіум” , 1970) постає як послідовниця академіка Д.І. Багалія, поглиблюючи і доповнюючи новими фактами його фундаментальну працю “ Український мандрований філософ Г.С. Сковорода” (1923). Як голова секції літератури й мистецтва в Товаристві охорони пам’яток іс то р ії й культури А .М . Н іженець активно займалася о р га н іза ц ією музею Г.С. Сковороди в селі Сковородинівка, доклала чимало зусиль для впорядкування сковородинівських місць в інших куточках Харківщ ини. Усталений інтерес до давньої української літератури на кафедрі засвідчують такі ґрунтовні праці, як “ Д авн і у кр а їн с ь к і п о е ти ки ” Г.М . С и во ко ня ; “ К и єво -П ечерський патерик у літературному процесі кінця XVI — початку XVIII ст. на Україн і” , “ Загальна церковна Слово і Час. 2005. №5 75 історія: Підручник для вищих духовних ш кіл ” , "Монашество Давнього Єгипту” , “ Історія Христової Церкви в Україн і” доцента Ю.А. Ісіченка (архиепископа Ігора). Продовжувачами діяльності тих, хто працював на кафедрі у 20-х рр. XX ст., зокрема: І. Айзенштока — автора текстологічних досліджень творів Т.Г. Шевченка ( “ Ш евченкознавство — сучасна проблема. Д о тексту Ш евченкових тво р ів ” ), упоряд ника перш ого п о вн о го ко м е н то в а н о го видання щ од енника поета; 0 . Б ілецького, автора монограф ії “ В майстерні худож ника слова” , оглядово- узагальнюючих розв ідок з проблем і перспектив розвитку українсько ї поезії, прози, драматургії (“ Двадцять років нової української л ірики” , "Проза взагалі й наша проза 1925 р о к у ” , “ У кр а їн ська д рам атургія п ісл яж овтнево ї д о б и ” ); A . Ш ам рая, в д о р о б ку я ко го “ Н арис з іс т о р ії у к р а їн с ь к о ї л іт е р а т у р и ” ; продовжувачами можна вважати й професора І.Т. Балаку ("Патріотизм у поезії Шевченка", “ М. Драгоманов про російську літературу"), доцентів І.Г. Булашенко (“ Т.Г. Ш евченко в українській радянській художній літературі"), М.І. Кенігсберг ( “ Іван Ф р а н к о — вид атний у к р а їн с ь к и й р е в о л ю ц ій н и й п и с ь м е н н и к ” ), B . О. Д орош енка , автора сер ії статей про рецепцію творчості Т. Ш евченка літературознавством 20-х років, одного з упорядників бібліографічного покажчика "Остап Вишня” , В.О. Пасічного (“ Розвиток теоретико-літературної та естетичної думки у XIX— першій половині XX ст.” ), викладача В.Л. Телехова, який досліджував прозу Л.С. Первомайського, розробляв проблеми теорії літератури, професора C. М. Шаховського (на кафедрі працював протягом 1933—1944 років), чиї розвідки про творч ість Т. Ш евченка , Лесі У кр а їн ки , М. К о ц ю б и н с ь ко го , П. Тичини, П. Загребельного, історії української літературної критики, естетики, безперечно, є значним науковим здобутком. З-пом іж ветеранів слід назвати Є.Г. Вербицьку — невтомну досл ідницю творчості Г. К в ітки , авторку м онограф ії “ Григор ій Федорович Квітка-О снов’яненко” . У 60-х—90-х роках у науковій тематиці кафедри визначилися нові напрями. Насамперед це дослідження української романістики XX ст., започатковані працями З.С. Голубєвої “ Український радянський роман 20-х років", “ Сучасний український роман” , “ Нові грані жанру: Сучасний український радянський роман” , які були продовжені в дисертаційних працях багатьох майбутніх учених за творчістю 1. Б агряного , В. П ідм огильного , Ю. Смолича, Гео Ш кур уп ія , Ю. Я новсько го , П. Загребельного, Р. Іваничука, О. Ільченка, Ю. М уш кетика з проблем теорії, стил істики , поетики ж анру. Це та ко ж вивчення іс то р ії, тео р ії у кр а їн с ь ко ї драматургії: дослідження про “ театр корифеїв” , драматургічні елементи в поетиці та ки х м итц ів слова , як Г. К в іт к а -О с н о в ’ я н е н ко , Т. Ш е в че н ко , П .Г у л а к - Артемовський, М. Костом аров, зд ійснен і в м онограф іях доцента О.П. Чугуя “ Класик української драматургії І. Карпенко-Карий” , "Драматургічні елементи в ліриці Т.Г. Шевченка” ; розробка нових аспектів вивчення “ хрестоматійних” авторів (наприклад, у розвідц і В.К. Рудя “ Д еякі аспекти Ф р а н ко в о ї концепц ії нової української драматургії” ), жанрів, як-от у монограф ії професора І.Л. Михайлина "Ж анр трагедії в українській драматургії: питання історії і теорії” . Науковці кафедри беруть участь у створенні навчальної та науково-популярної літератури. Передусім це п ідручники для ф іл ол огічних ф акультетів вищих навчальних закладів України: “ Історія української літератури другої половини XIX ст.” , “ Історія української літератури кінця XIX — початку XX ст.” , "Українська радянська л ітература", членами авторських колективів яких були проф есор З.С. Голубева, доценти Л.Г. Бикова і В.О. Пасічний. На допомогу вчителям видана збірка літературно-критичних матеріалів “ Українські радянські письменники” , в упорядкуванні якої взяли участь Ю.М. Безхутрий, Л.Г. Бикова, Т.К. Блажеєвська, Н.І. Гноєва, З.С. Голубева, В.О. Дорошенко, Ю.А. Ісіченко, І.Л. Михайлин, В.К. Рудь, 76 Слово і Час. 2005. №5 О.П. Чугуй. Так само на допомогу вчителям видані літературні портрети І. Кочерги, М. Бажана, Ю. Смолича, конспекти лекцій “ Двадцяті роки XX ст.: Літературне життя доби як об ’єкт наукових досліджень. Найвидатніші письменники доби” З.С. Голубєвої; хрестоматії з української літератури для 9, 10, 11 класів середніх загальноосвітніх шкіл, видані доцентами О.І. Борзенком та М.П. Сподарцем, залікові зошити з української літератури для тематичного оцінювання учнів 10, 11 класів, укладені О.І. Борзенком. Викладачі кафедри беруть активну участь у республіканських і м іжнародних науково-практичних конференціях, конгресах МАУ, що проводяться як на теренах України, так і за кордоном (Італія, Литва, Польща, Росія, Чехія). Наукове сьогодення каф едри пов’язане з розробкою двох провідних тем: “ Л ітература укра їнсько го б а р о ко ” та “ У країнська проза X IX—XX ст.: теорія, істор ія , ін тер пре тац ія ” , аспекти я ки х — ху д о ж н ій істор и зм , м іф опоетика , психологізм, жанристика, особливості авторської моделі дійсності (зокрема і в мемуарній літературі), інтертекстуальність — відбиті в публікаціях останнього часу: монографії професора Ю.М. Безхутрого “ Хвильовий: проблеми інтерпретації", статтях, о гл яд ах доцентів Т .К . Б л а ж е єв сько ї, О .І. Б о р зе н ка , Н .І. Гноєвої, Ю.А. Ісіченка, Т.С. Матвєєвої, О.Ю. Матушек, М.П. Сподарця, старших викладачів Т.П. Гажі і Г.М. Кудрі. Продовжуючи кращі традиції філологів XIX ст,— І. Срезневського, Р. Гонорського, Є. Ф іломаф ітського, О. Склабовського, А. Метлинського, співробітники кафедри виступають як активна сила в культурно-мистецькому житті міста. Це й постійне авторство в місцевій пресі, виступи на радіо й телебаченні, і діяльна участь у роботі Інституту вдосконалення вчителів, керівництво літературознавчими секціями в MAH, проведення обласних олімпіад з української мови та літератури. Ядро кафедри історії української літератури складають учені найпродуктивнішої вікової генерації, її лави постійно поповнює перспективна аспірантська молодь, що дає підстави сподіватися нових вагомих здобутків в осягненні історико- літературних та загальнотеоретичних проблем. Змінюються покоління, проте вічною залишається мудрість, донесена з глибин віків: “ Vivere est cogita re” (“ Жити — значить мислити” ). Історія триває... Ц е р к в а . Н а ц ія . К ул ьт ура. В и п . 1. /в а н Ф р а н к о і п и т а н н я р е л і г і ї : 36. наукових праць. — Дрогобич: Коло, 2004. — 270 с. В основі збірника — матеріали наукової конференції “ Іван Франко і питання релігії” (Дрогобич, 2003), організованої Науково-культурологічним товариством “ Бойківщина” . Статті висвітлюють релігійні аспекти творчості й світогляду І.Фран ка. Видання доповнене маловідомою статтею о.Гавриїла Кос- тельника “ Плюси і мінуси поезії І.Франка" (1923) і трьома студіями І.Франка про Біблію. Слово і Час. 2005. №5 77
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-189409
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0236-1477
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:36:57Z
publishDate	2005
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format	dspace
spelling	Безхутрий, Ю.М. Матвеева, Т.С. 2023-04-10T17:39:54Z 2023-04-10T17:39:54Z 2005 Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті) / Ю.М. Безхутрий, Т.С. Матвеева // Слово і Час. — 2005. — № 5. — С. 71-77. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189409 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Осередки філології Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті) Article published earlier
spellingShingle	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті) Безхутрий, Ю.М. Матвеева, Т.С. Осередки філології
title	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)
title_full	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)
title_fullStr	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)
title_full_unstemmed	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)
title_short	Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)
title_sort	vita brevis, ars longa (з історії літературознавства в харківському університеті)
topic	Осередки філології
topic_facet	Осередки філології
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189409
work_keys_str_mv	AT bezhutriiûm vitabrevisarslongazístoríílíteraturoznavstvavharkívsʹkomuuníversitetí AT matveevats vitabrevisarslongazístoríílíteraturoznavstvavharkívsʹkomuuníversitetí

Vita brevis, ars longa (З історії літературознавства в Харківському університеті)

Репозитарії

Схожі ресурси