Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра)
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189739 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) / Я. Голобородько // Слово і Час. — 2003. — № 2. — С. 45-47. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859685580306120704 |
|---|---|
| author | Голобородько, Я. |
| author_facet | Голобородько, Я. |
| citation_txt | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) / Я. Голобородько // Слово і Час. — 2003. — № 2. — С. 45-47. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| first_indexed | 2025-11-30T22:16:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
* * *
Ярослав Голобородько
РЕТРАНСЛЯЦІЯ КІТЧУ ( “ Елементал” Василя Шкляра)
...Очевидно, мав глибинну рацію геніально чутливий Микола Хвильовий, коли
виформовував концепцію двох основних полюсів української літератури —
елітарності й масовізму. Весь наступний літературний процес в Україні, окреслюючи
його найзагальнішими рисами, розвивався за цими двома річищами-канонами.
Елітарність асоціювалася з естетичним протестантством, масовізм переважно
потрактовувався як вияв народності. Це вже на хвилі інтелектуальної Реформації
к. 80—90-х рр. XX ст. елітарність почали одягати в культові шати й над образами
її творців засяяв німб вічності, а до цього інтелектуали-сталкери успішно
виконували задекларовану (на офіційному рівні) за ними роль відпрацьованого
об’єкта для неаналітичної критики.
І якщо наприкінці XX ст. могло скластися враження, що елітарний дух, стиль,
художній і термінологічний сленг на тривалий час стане “ законодавцем мод” в
українській літературі (це б їй, з огляду на її суто національну амбітність і художню
незадіяність на світовому макрорівні, не завадило: може, тоді вона набуде-таки
визнання у числі “ першої десятки” світу, що, ймовірно, станеться передусім за
умови розвитку генерацій митців-суперінтелектуалів і традицій гіперінтелектуальної
літератури), то, схоже, цей обнадійливий міф найновітнішого часу починає так
само романтично розвіюватися.
Масовізм повертається.
Тільки вже у вигляді, точніше, у вимірах стандартизованої західної “ маскультури” .
І його нове пришестя благополучно охрещено романом Василя Шкляра
“Елементал” .
Що таке “ Елементал” ? Це, трохи перефразуючи відомого політика поч. XX ст.,
ідо з нього пізніше зробили головного мислителя, естетика й кінознавця, невелика
картинка задля вельми цікавих узагальнень.
"Елементал” — це український поп-роман, в якому міститься, здається, практично
все, що лише може увійти чи бути уведеним до структури роману, — і водночас
немає нічого принципово нового, оскільки в ньому репрезентований майже повний
“джентльменський набір” сучасної (та й уже не дуже сучасної) “ масової культури” .
Відкривається роман класично тривіальною зав’язкою, в якій формулюється
пропозиція “ спецзавдання” (щось “ до болю знайоме” відлунює в такому
підкреслено новаторському початку) і починає звучати мотив привабливості
великих грошей (також уперше відкритий українським письменником акцент), —
ну яке ж спецзавдання без “ півмільйона франків” або “ суми в сто тисяч баксів” ,
як зі скромною привабливістю зазначається в тексті твору!..
“Елементал” має цілковито авантюрний сюжет, місцями вдало “ розкручений” і
психологічно “ підкручений” (авантюрно-психологічний жанр стає родзинкою
нинішньої доби: все тече, все психологізується), що тримається на не позбавлених
цікавості пригодах і нескладних колізійних витівках на кшталт “ прийшов, побачив,
переміг” . Подій так багато і вони так настійливо й нестримно змінюються, що
гостро відчувається внутрішнє авторське гасло — інтрига й стан заінтригованості
понад усе. Текст має кіносценарну основу, й не дивно, яки^о незабаром він
дійде до нас ще й з екранів.
Романові Василя Шкляра властиві легкість оповіді, що з першого ж рядка
уводить до атмосфери феноменальної спрощеності “ чтива” , й невимушена
ефектність фрази, що, між іншим, без будь-якої іронії доречно зарахувати до
певних достоїнств книжки, — з володінням словом у прозаїка, слава Богу, все в
Слово і Час. 2003. №2
45
порядку, що, врешті, нині теж є атрибутивною рисою “ літератури для мас” , яка
не те, щоб підносить рівень, а все ж таки дедалі наполегливіше тягнеться якщо
не за цими масами, то принаймні до них.
“ Елементальний" сюжет супроводжується обов’язковими “ постільними” сценами
(до речі, зі смаком і насолодою виписаними — цікаво, щоб це значило: потреби,
проблеми чи щось інше?), без яких, схоже, сучасний твір виглядає зовсім не
сучасним, не естетичним і майже аморальним.
Структура роману містить і ретросюжет (треба ж хоч трохи композиційно
ускладнити роман — теж відповідність віянням часу: якщо є “ ретро” , то навряд
чи скажуть, що автор старомодний і ретроград), що становить першу історію-
подорож не кудись там, а до Чечні (от і звернення до “ гарячої точки” , хто ж
натякне, що це кон’юнктурне?), який (ретросюжет), утім, принципово не різниться
від характеру основного сюжету.
Усе гаразд в “ Елементалі” й із лейтмотивними "батальними” сценами в дусі
сучасної видовищної стилістики — інакше кажучи, двобої, просто бійки й масові
бійки, коли одинак (і він же за сумісництвом такий собі синтез надгероя і
надлюдини) вправно й дотепно, звісна річ, розганяє “ маси” , себто групи противників
(що, мабуть, входить до ще одного неповторного художнього відкриття автора).
Якщо складається враження, що “ Елементал” — це “ несерйозний” роман, мушу
визнати: в унісон тій самій “ маскультурній” моді (невже для окультурення мас?),
чи, пак, тенденції, книжка просто-таки перевантажена імітат-проблематикою. Чого
в ній тільки не зачеплено! Тут і проблема “ світового тероризму” , й екскурс в
історію регіональних війн, і тема “ Росія-Чечня” , й, можливо, не така (поки)
масштабна, проте також не менш популярна колізія “ Україна-Росія” , української
та російської ментальності, й питання всюдисущої та невмирущої корупції, й
мотиви злочину й кари, влади грошей, діяльності спецслужб і контррозвідок
тощо. Одне слово, новітня літературна енциклопедія “ ходових” і зовнішньо
актуальних тем, проблем, аспектів.
Цілком відповідає рівневі роману й потік свідомості та мови головного персонажа,
заснований на заниженій, місцями брутальній, лексиці та іронічно-розкутій інтонаційній
палітрі (що, знову ж таки без частки іронії треба зазначити, логічно узгоджується
з художньою природою й ментальністю цього героя-вояка-усюдиходи, усюдиплаву
— бо плаває він-таки всюди й добре — й універсала своєї найманської справи).
Наостанок дещо несподівана розв’язка, хоча щось подібне можна було якщо
не передбачати, то принаймні не виключати, бо та, кого він, тобто той, хто в
романі проходить і як “ елементал” , і як “ мосьє Дюшан” , і як “ Анрі” , вивозив і
визволяв із Чечні, виявилася не тією, за кого він, тобто “ Анрі” , “ мосьє Дюшан”
і водночас “ елементал” , її сприймав, й таке інше.
Ну й, безумовно, хепіендівський фінал (нічого не поробиш — закони “жанру
для мас” теж мають бути масово тиражованими): себто не очікуване, але таке
своєчасне побачення, підкреслено смаковита брутальна лайка й оргастичний
вияв “ основного інстинкту” (цього разу для різноманітності — в авто): що ж ще
потрібно для щасливого завершення історії героїв?..
“ Елементал” — це, так би мовити, всежанровий твір, в якому неважко знайти
ін’єкційні дози-риси бойовика, детективу, документальної стилізації, психологізму,
еротики, що вона начебто ненав’язливо переходить у сексміеїю його героїв,
пригодницького та шпигунського роману. Він розрахований на абсолютно сучасний
тип (західний чи вже й український) читача-поглинача, який конче потребує
художніх ефектів, sex-ефектів, спецефектів і надефектів, бо без них його
натренована й закодована уява довго не затримується на течії сюжетного дійства.
Роман Василя Шкляра досить прозоро асоціюється з голівудівською культурою
в її найбільш “ прохідних” формах та стереотипах. До речі, щодо стереотипів: у
творі їх стільки, що, цілком можливо, за їхньою кількістю і якістю виконання він
міг би небезуспішно позмагатися з американською комерц-кінокласикою.
46
Слово і Час. 2003. №2
А лідером, так би мовити, найстереотипніших стереотипів “ Елементала” є сам
образ “ елементала” — такого собі українця-супермена, або супермена по-
українськи, який з по-російськи “ широкою душею” випиває й пригощає інших, —
звичайно ж, незнайомих; палить, щедро витрачає і роздає гроші; а також долає,
передбачає, випереджає, виживає, спокушає, задовольняє і, зрозуміло, між іншим
розправляється з тими, хто, на авторську думку, цього потребує чи трапляється
йому під руку; при цьому, звісно, він гуманіст і носій добрих і добродійних
якостей аж ніяк не з малої літери. Найцікавішим аспектом серед усього феєрверку
“маскультівських” форм і прийомів є стиль “ Елементала” . Хоча він теж у своїх
засадах орієнтується на традиції “ прозахідної” , навіть “ американізованої”
оповідної манери, але, по-перше, в ній чимало цікавих знахідок і здобутків, а по-
друге — Василь Шкляр у багатьох текстових періодах вдало намагається
адаптувати її до специфіки українського художнього мовлення. Лексично й
мелодійно незагерметизована, гранично розкута, аж до стирання меж розкутості,
деунормована (крізь призматику національного прозового канону), романна мова
В.Шкляра дихає свіжістю, відсвічує українським образно-символічним колоритом
і виявляє певний сучасноінтонаційний потенціал.
“Елементал” — до певної міри симптоматичний роман, не тому, що спроможний
стати справжньою подією в українській літературі, а тому, що дає можливість
аналізувати, як західні художні стандарти починають опановувати українським
літературним ґрунтом. Що ж, ми дійсно інтегруємося в пересічну й п’ятирозрядну
літературно-мистецьку Європу, а світовий ринок митців-інтелектуалів буде й надалі
розвиватися без нас.
У чому полягає сенс романного продукту Василя Шкляра для української
літератури з погляду сучасності?
Це дещо нове, хоча принципово не оригінальне; сторінками дотепне, свіже,
колоритномовне, хоча в своїй основі має позначку “ імпортовано"; інколи епатуюче
(мистецтво без епатажу — все одно що розвій без перспективи); місцями
талановите, хоча й непросто виявити талант в ушаблоненій упаковці; трохи
бестселерне, але аж ніяк не рубіжне.
А що означає “ Елементал” з огляду на вічність?
Це взірець звичайнісінької літературної, прозової “ попси” , майстерно
скопійованої з ненайкращих західних романо- й кіношлягерів і старанно
відтвореної, бодай фрагментами й вдало, на концептуально-фабульному полі
українського роману.
Чи повинні існувати “ елементальні” й чимось суто елементарні романи в
українській літературі? Як показує розвиток світового художнього процесу, вони
були, є й будуть і без них не існуватиме вершин.
Проте скільки ж у нас продукуватимуть маловиразні “ західні” художні форми,
концепції, ідеї, та ще й намагаючись робити з цього .водію? Врешті, якщо
орієнтуватися на захід, то є ж зарубіжна елітарна проза? Невже вона не може
слугувати естетичною планкою?
Чому в нас так полюбляють прирікати себе на периферійний духовно-
інтелектуальний й естетичний статус, рівень, розвиток і задовольнятися роллю
одвічного і не дуже перспективного учня? Коли ж в українських письменниках
сформується ген деміургів, а не спарінг-літераторів, імідж пансвітових митців, а
не ретрансляторів кітчу? Якими ж власними, самоцінними, нововитвореними
образно-естетичними канонами українська художня думка збирається в XXI столітті
опановувати світовий літературний подіум?..
А час іде, й, схоже, “ елементально” не на нашу користь.
м. Херсон
Слово і Час. 2003. №2
47
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-189739 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:16:44Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Голобородько, Я. 2023-04-21T15:10:49Z 2023-04-21T15:10:49Z 2003 Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) / Я. Голобородько // Слово і Час. — 2003. — № 2. — С. 45-47. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189739 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Літературна критика Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) Article published earlier |
| spellingShingle | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) Голобородько, Я. Літературна критика |
| title | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) |
| title_full | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) |
| title_fullStr | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) |
| title_full_unstemmed | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) |
| title_short | Ретрансляція кітчу (“Елементал” Василя Шкляра) |
| title_sort | ретрансляція кітчу (“елементал” василя шкляра) |
| topic | Літературна критика |
| topic_facet | Літературна критика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189739 |
| work_keys_str_mv | AT goloborodʹkoâ retranslâcíâkítčuelementalvasilâšklâra |