З етюдів до біографії Панаса Мирного
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189745 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З етюдів до біографії Панаса Мирного / П. Ротач // Слово і Час. — 2003. — № 2. — С. 76-79. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860002715107590144 |
|---|---|
| author | Ротач, П. |
| author_facet | Ротач, П. |
| citation_txt | З етюдів до біографії Панаса Мирного / П. Ротач // Слово і Час. — 2003. — № 2. — С. 76-79. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| first_indexed | 2025-12-07T16:36:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
“Літературний щоденник” . У передмові укладача цього довідника відомого поета Миколи
Терещенка зазначено, що тут особливу увагу звернуто на “ точність дат, які, до речі,
всюди подаються за новим стилем” . І дійсно, в цьому довіднику подано правильні і точні
дати народження й смерті М.П.Драгоманова: “ 18.IX.1841—20.VI.1895” . Такі ж точні дати
подано і в книжці Д.Заславського, І.Романченка “ Михайло Драгоманов” (К., 1964). А в
другому томі цінного авторитетного наукового довідника “ Українські письменники.
Біобібліографічний словник” (К., 1963) подано точні дати і за старим і за новим стилем:
першу дату подано за новим стилем, а другу дату за старим стилем: “ 18(6) вересня 1841
- 20(8) червня 1895” .
Незрозуміло, чому ж І.Романченко в російській “ Краткой Литературной Энциклопедии”
(т. 2, Москва, 1964) подав неправильні дати народження й смерті М.П.Драгоманова:
“ 18(30).IX.1841 — 20.VI.(2.VII).1895” . Адже в книжці Д.Заславського, І.Романченка (1964)
подано правильні дати.
Оглянувши різні довідники, енциклопедії, монографії, можемо зробити такі висновки:
1) більша частина цих довідників подає неправильні дати народження і смерті
М.П.Драгоманова; 2) тільки деякі праці й довідники 1960-х рр. подають правильні дати.
До них належать праця Д.Заславського, І.Романченка (1964) та довідники “Літературний
щоденник” (1966) та біобібліографічний словник “ Українські письменники” (1963).
Правильність цих дат засвідчують такі незаперечні докази:
1. Лист Лесі Українки до батька вперше надрукований у праці Ольги Косач-Кривинюк
“ Леся Українка. Хронологія життя і творчости" (Нью-Йорк, 1970. — С. 324). У цьому
листі Леся Українка пише: “ Він (дядько) умер несподівано 8 іюня надвечір” (Лист датовано
13 червня 1895 р.). Отже, цей лист стверджує точну дату смерті М.П.Драгоманова.
2. Точну дату народження М.П.Драгоманова стверджує батько Михайла Петро
Драгоманов у своєму “ Молитовнику” таким записом: “ 6 сентября 1841 года в 5 часов
утра в г. Гадяче родился син мой Михайло” . Цей “ Молитвослов Петра Драгоманова” у
1927—1929 рр. зберігався в Гадяцькому музеї ім. М.П.Драгоманова, в хаті, де народився
М.П.Драгоманов. Я оглядав цей “ Молитвослов” і скопіював усі записи, які були в цьому
“ Молитвослові” — записи про дні народження М.П.Драгоманова, Ольги Петрівни
Драгоманової (Олени Пчілки) і Лариси Косач (Лесі Українки). Тут же було записано й
про смерть М.П.Драгоманова: “ Скончался 1895 г. 8 июня в Софіи. Мир праху его” .
Бажано, щоб дослідники життя й творчості М.П.Драгоманова та автори статей, які в
майбутньому будуть друкуватися в нових виданнях різних енциклопедій та довідників, не
повторювали попередніх помилок і подавали справжні дати народження й смерті
М.П.Драгоманова на підставі незаперечних свідчень його батька і його племінниці —
6(18). IX. 1841—8(20).VI. 1895.
США
Петро Ротач
З ЕТЮДІВ ДО БІОГРАФІЇ ПАНАСА МИРНОГО
“Мирним” себе нарік він...”
Весною 1920 року, невдовзі по смерті Панаса Мирного, в Полтаві вийшла маленька
книжечка розміром 17x12 см з написом на сірій обкладинці з м’якого картону: “ Гр.
Коваленко. Панас Мирний (1849—1920). Полтава” . Між прізвищем автора і назвою
містився портрет письменника, виконаний Г.О.Коваленком. Відгорнувши обкладинку,
побачимо на титульній сторінці під назвою книжки уточнення: "Посмертна згадка” .
Видання направду унікальне. Ми не знаємо, яким накладом воно вийшло, — цього
видавці не позначили. Відомо лише, що клопоти з виданням взяла на себе полтавська
Слово і Час. 2003. Ns2
76
Спілка споживчих товариств, а видрукувало товариство “ Печатне Діло” . Скільки таких
примірників збереглося нам теж не відомо. Певно, що одиниці. Тим більша вартість
цього видання.
Цінність “ посмертної згадки” про Панаса Мирного полягає, насамперед, в тому, що це,
поза сумнівом, перше друковане слово про покійного письменника, в якому знаходимо
лаконічний огляд його життя й творчості, а також оцінку Панаса Мирного як людини і
громадянина. Цінна книжечка й тим, що її автор — відомий у Полтаві, та й не лише в
ній, письменник і художник, котрий тривалий час співпрацював з Панасом Мирним в
різних ділянках громадсько-культурного життя, зокрема в редакції “ Рідного краю” . Від
часу виходу в світ цієї праці вона не передруковувалась, більше того, залишається поза
увагою дослідників.
Згаданий примірник нарису був придбаний 1959 р. в Полтаві з рук бібліотекарки
Анастасії Іванівни Комарь, чоловік якої в 30-ті роки був репресований і не повернувся,
залишивши дружині й синові колекцію книжок часів УНР та 20-х років — у них він
кохався.
Отже, заглянемо до змісту книжечки-раритету. Починається “ посмертна згадка" таким
уступом: «Коли ми дивимося на сучасний зріст української культури й свідомости, то
нам не треба забувати тих темних, тісних і тернистих стежок, якими йшло українство до
недавнього часу. Під тяжким гнітом воно загартувало свою силу, муками й жертвами
здобувало для майбутніх поколінь можливість вільно працювати й не носити тавра
рабства” . Думки автора, висловлені в цьому уступові, свідчать про те, що демократична
інтелігенція старого часу ще й у 1920 році вірила, чи, принаймні, хотіла вірити, що буде
зростати й далі, як це було в період УНР, “ культура і свідомість” українства, а ті “ муки
і жертви” , які воно понесло, виборюючи право не носити “ тавро рабства” , не будуть
даремними. Та сталося зовсім інше, в чому переконався невдовзі і сам Г.Коваленко,
котрого стратили в 1937 р. за любов до України і служіння її культурі.
Лаконічно розповідається про батьків письменника, його навчання, службу в різних
місцях Полтавщини, початок творчості, одруження в 40-річному віці, переїзд в затишне
місце на Кобищанській околиці Полтави.
У другому розділі йдеться про творчий шлях Панаса Мирного. Автор відповідає на
питання: як сталося так, що з малоосвіченого писарчука “ виробився не кар’єрист-чиновник,
не Финтик, “ ветвь маслічная от грубаго кореня” , а широко освічений, свідомий діяч
українського письменства, що розкрив перед громадянством всю безмірність народної
нужди і неволі” . Ключ до розуміння “ такого дивного історичного явища” автор знаходить
у вірші П.Мирного, присвяченому власній музі. З того видно, що “ першими його учителями”
були рідна пісня і казка. А далі — Шевченко.
“ Так, в тій великій книзі, в “ Кобзарі” , — пише Г.Коваленко, — знайшов талановитий
хлопець найкращого собі порадника-учителя. Вона, тая книга, була і буде джерелом
свідомости, поезії, джерелом вільности, боротьби проти всякого гніту й неправди. Вона
досі творила дивні діла; а далі творитиме ще дивніші, як її читатимуть маси народні,
тепер ще в більшосте неграмотні...” .
Не обминає Г.Коваленко і впливу на громадську свідомість Панаса Мирного його старшого
брата Івана Білика, з яким, “ мов пара волів добрих, щирих” в спілці тягли вони літературного
плуга. Третій розділ — це перебіг життя і праці Панаса Мирного вже в новому ХХ-му
столітті й аж до смерті. Це була праця не лише літературна, а й громадсько-культурна,
спрямована на те, щоб будити темний народ аби він не був рабом і позбувся “ сорому
неволі” . У часописі “ Рідний край” , де Панас Мирний редагував поезію і белетристику, він
закликав бити “ всяку неправду, хто б не вчинив її” . Надії, котрі постали в українстві в
1905 році, не справдилися. Часопис було заборонено; Олена Пчілка перенесла його до
Києва, але, як зауважив автор, то вже був інший “ Рідний край” .
Скоро настали ще гірші часи. Проти українства виступили російські ліберали.
Сподіваючись уникнути революції, царська Росія втягується в світову війну. Панас Мирний
втрачає старшого сина. І другий син гине в тій кривавій усобиці, що згодом почалася.
“ Се лихо зовсім підкосило старого. Він видимо догорав. Виряджаючи сина на той світ,
він промовляв: “Скоро й я піду до тебе, сину...” .
Слово і Час. 2003. №2
77
Останній прилюдний виступ Панаса Мирного, про який згадує Г.Коваленко, відбувся
12 вересня 1919 р. Це було "на великому народному святі в пам’ять Івана Котляревського” .
Через п’ять місяців письменника не стало. Панас Мирний помер на 71 році життя. “ Був
чималий мороз ЗО січня, як тисячі народу проводили в останню дорогу славного полтавця.
В морозному повітрі лилися жалібні співи українського національного хору. Труну під
червоною китайкою і під прапорами везли, по стародавньому звичаю, на санях двома
парами волів. Поховали поруч із сином...” , — так пише очевидець і автор цього нарису.
Гірку посмішку викликають ці останні слова. Домовину письменника в 30-х роках
відкопали і перенесли до Зеленого гаю. Там і тепер його та дружини могили. А де ж
могила сина? Що то за бездушна влада була, що “ розлучила” батька з сином!..
“ Він тепер належить вічности, — говориться в останньому уступі “ посмертної згадки” .
Автор певний, що Панас Мирний “житиме в грядущих поколіннях, котрі шануватимуть
його за те, що в довгу, тяжку ніч неволі й смутку він ніс і ховав біля свого серця живий
огонь” . Закінчується книжечка заввагою автора такого змісту: “ Сей нарис написано на
підставі відомостей, здобутих від самого П.Мирного, котрого я знав на протязі останніх
35 літ і з ним працював. Окрім того, з доручення полтавського громадянства, я переглядав
і списував папери, що залишилися після покійного” . А з протилежного боку обкладинки,
внизу, вміщено ледве помітний дрібношрифтовий напис: “ Травень р. 1920” .
“ Мирним себе нарік він, і така була його дійсна натура — надзвичайно лагідна,
скромна, тиха, добра” .., — так писав Григорій Коваленко. Понад 70 років тому відійшов
у кращий світ великий правдолюбець. Та не вгас “живий огонь” його любові до українства,
до свого народу і його слова. Він буде осявати шлях і далі, бо мети, про яку мріяв
великий письменник, все ще не досягнуто.
“За журналіста — Рудченко...”
Багато років тому до наших рук потрапив рідкісний документ — квитанція про прийняття
грошей Миргородським повітовим казначейством, на якій один із підписів поставив батько
Панаса Мирного Яків Рудченко. Цей підпис сам по собі викликає інтерес не тільки в
дослідника біографії видатного українського письменника-класика, а й у рядового
шанувальника його творчості.
Відомості про життя Панаса Мирного були досить скупі, бо сам він не хотів поширювати
їх. Ще менше знаємо про його батьків. Тому навіть дрібний документ з підписом Рудченка
привертає увагу і не видається зайвим. Та перш, ніж розповісти про нього, нагадаємо
про те, що вже зуміли розшукати дослідники.
Батько письменника Яків Григорович Рудченко народився 23 квітня 1823 р. в с.Білики
Миргородського повіту в сім’ї учасника війни з Наполеоном. За словами самого Панаса
Мирного, “ батько вів рід з давнього козачого коліна (дід був якийсь військовий чи
бунчуковий товариш, а батько уже взивався прапорщиком). 1838 року Яків Рудченко
скінчив Миргородське повітове училище. Він ріс без батька. Його старший брат Андрій у
цей час уже працював у Миргородському казначействі, і саме він прилучив до цієї
установи молодшого Якова. 1841 року Андрій Рудченко поїхав працювати до іншого
міста, а замість себе лишив Якова, котрий, як видно, виявив похвальні канцелярські
здібності. Через півтора роки (тобто в 1842-му, яким датовано згадану квитанцію) Яків
Рудченко вже обіймав посаду бухгалтера.
У Миргороді в 21-річному віці Яків Григорович одружився з Тетяною Гординською.
їхнім первістком став Іван (нар. 2.09.1845), відомий в майбутньому як Іван Білик, співавтор
Панаса Мирного. Того ж року Яків Григорович був підвищений у званні — він став
колезьким реєстратором. В 1847 р. у них народжується дочка Олександра, а 1(13)
травня 1849 р. з’являється на світ Панас. Потім були ще Лука і Георгій. В 1858 р. сім’я
Рудченків переселилася до Гадяча.
Справедливо пишуть, що доля старших синів Івана та Панаса була визначена батьком:
обидва вони стали високопрофесійними службовцями фінансової справи. Живучи в
Гадячі, Рудченки спілкувалися з родиною Драгоманових. Михайло Драгоманов справив
дужий вплив на розвиток народознавчих інтересів Івана Рудченка, а Панас в пізніші роки
Слово і Час. 2003. №2
78
Vt*r*HJ4f S
•mibttetrmt*tt tt.tr,»> «
тісно співпрацював з Оленою Пчілкою — Ольгою
Петрівною Драгомановою (Косач) і був у дружніх
творчих стосунках з нею до смерті. Яків Рудченко
дожив до 1890 року, а його дружина, мати
Панаса Яковича, пережила чоловіка на 20 років.
Та повернемося тепер до згаданого автографа.
Документ має назву “ Квитанція № 427521” .
її видало 25 травня 1842 р. казначейство
Миргородського повіту штатному наглядачеві
місцевого училища Олексію Кувачинському про
те, що вчитель малювання Гронтковський сплатив
до скарбівні 15 крб 75 коп асигнаціями (що
дорівнювало 4 крб 50 коп сріблом) “за видане
йому свідоцтво на звання учителя французької
мови” . Квитанцію підписали казначей Міхновський
та — “ за журналіста” — Рудченко. І хоч ініціала
на документі нема, поза сумнівом, це підпис Якова
Рудченка, бо саме він в цей час працював у
казначействі. Це була рука батька видатних діячів
української демократичної культури, братів Івана
та Панаса Рудченків. До народження автора знаменитих романів “ Хіба ревуть воли, як
ясла повні? та Повія залишалося сім років...
м. Полтава
n/\</rx&»vr\t<z/\ я)с/\̂
Журнал “ Слово і час” висвітлює питання історії, теорії та сучасної практики
літературного руху, загальнокультурного життя. Виходячи з принципів
об’єктивності та плюралізму, редакція не вважає за обов’язкове поділяти всі
погляди і положення авторів, завдяки чому зберігає і природний ґрунт для
конструктивної полеміки.
Неодмінними вимогами до матеріалів, що подаються на розгляд редколегії,
є достеменність наведених фактів, посилань на всі використані джерела,
точність у цитуванні.
Статті та інші матеріали (крім листів) подаються до редакції українською
мовою, обсягом не більше друкованого аркуша; посилання розміщуються
внизу сторінки.
Статті подавати в комп’ютерному наборі — як текстовий файл без переносів
у словах або WinWord 2.0 DOC-файлом на стандартній дискеті; можна
надсилати електронною поштою (E-mail: jour_sich@ iatp.org.ua;
www.word-and-time.iatp.org.ua).
До дискет (бажано продублювати текстовий матеріал на 2-х дискетах)
обов’язково мусить бути подана виразна роздруковка статті у 2-х примірниках,
виконана шрифтом не менше 14 кегля через 2 інтервали 28 рядків на
сторінці.
До статті додається анотація (до 5-ти рядків) — для розміщення на веб-сторінці.
1 ........ = ?
Слово і Час. 2003. №2
79
mailto:jour_sich@iatp.org.ua
http://www.word-and-time.iatp.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-189745 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:36:51Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ротач, П. 2023-04-21T15:12:46Z 2023-04-21T15:12:46Z 2003 З етюдів до біографії Панаса Мирного / П. Ротач // Слово і Час. — 2003. — № 2. — С. 76-79. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189745 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Штрихи З етюдів до біографії Панаса Мирного Article published earlier |
| spellingShingle | З етюдів до біографії Панаса Мирного Ротач, П. Штрихи |
| title | З етюдів до біографії Панаса Мирного |
| title_full | З етюдів до біографії Панаса Мирного |
| title_fullStr | З етюдів до біографії Панаса Мирного |
| title_full_unstemmed | З етюдів до біографії Панаса Мирного |
| title_short | З етюдів до біографії Панаса Мирного |
| title_sort | з етюдів до біографії панаса мирного |
| topic | Штрихи |
| topic_facet | Штрихи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/189745 |
| work_keys_str_mv | AT rotačp zetûdívdobíografíípanasamirnogo |