Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною»
Досліджується єдиний випадок, коли у творчості українського філософа Григорія Сковороди наявне текстове запозичення із двох авторів, що належали до його alma mater, — Варлаама Лящевського та Теофана Прокоповича. У корпусі діалогів цього автора майже цілковито відсутні прямі цитати із сучасників. Т...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слово і Час |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2022
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190133 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» / М.Ґ. Бартоліні // Слово і Час. — 2022. — № 5. — С. 17-25. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859732062615896064 |
|---|---|
| author | Бартоліні, М.Ґ. |
| author_facet | Бартоліні, М.Ґ. |
| citation_txt | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» / М.Ґ. Бартоліні // Слово і Час. — 2022. — № 5. — С. 17-25. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| description | Досліджується єдиний випадок, коли у творчості українського філософа
Григорія Сковороди наявне текстове запозичення із двох авторів, що належали до його alma mater, — Варлаама Лящевського та Теофана Прокоповича. У корпусі діалогів цього автора майже цілковито відсутні прямі
цитати із сучасників. Тож у статті з’ясовано особливі семантичні конотації, що їх має цей могилянський підтекст, висвітлено проблеми, які він породжує, і міру, до якої ці вставки дають нам змогу глибше зрозуміти
зв’язок Сковороди з роками його навчання в Києві.
The paper explores Hryhorii Skovoroda’s dialogue “Archistratigus Michael’s Fight with
Satan” (“Bran Arkhystratyha Mykhaila so Satanoiu”, 1783), which contains several
quotations from two authors — Teofan Prokopovych and Varlaam Liashchevskyi – who
belonged to Skovoroda’s Alma Mater, the Kyiv Mohyla Academy. Being a unique occurrence
in Skovoroda’s writings, these quotations from contemporary authors have been analyzed as
an instance of a peculiar “Mohylian subtext” that sheds light on the relationship between
the Ukrainian philosopher and his Alma Mater.
In “Bran Arkhystratyha”, the angelic ranks battling against demonic forces sing a song
taken from Liashchevskyi’s tragicomedy “The Chased Church” (“Honymaia tserkov”) and
from Prokopovych’s 1709 epinikion in honor of tsar Peter’s victory near Poltava. While
Prokopovych’s verses have been slightly changed (Antichrist replaces ‘apostate’ — ‘otstupnyk’)
to reflect the major theme of “Bran Arkhystratyha” — the fight against Satan — the presence
of two fragments from Liashchevskyi’s tragicomedy in the text is even more important, as
“Bran Arkhystratyha” is the only available source for reconstructing the textual content of
this tragicomedy, of which we do not possess any extant copies.
Of particular interest are also the paratextual materials attached to the quotations from
Liashchevskyi and Prokopovych. All three citations are accompanied by an explanatory
note stating: 1) the author to whom the citation belongs; 2) the authors’ affiliation to the
Kyiv-Mohyla Academy; 3) information about the fire that destroyed the library of the Kyiv-
Mohyla Academy on February 29, 1780. This choice testifies to a specific urge on Skovoroda’s
part to honor Alma Mater and its representatives three years after the fire that threatened its
book collection and cultural legacy. In this personal tribute, the notion of memory acquires
a specific meaning for, in the case of Liashchevskyi, “Bran Arkhystratyha” preserves a text
that would not otherwise have been transmitted. Thus, the ‘victory’ glorified in the dialogue
becomes first and foremost a victory against oblivion, through the projection of the Word
into the realm of eternity.
|
| first_indexed | 2025-12-01T14:02:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 17
Ци т у в а нн я: Бартоліні М. Ґ. Про могилянський підтекст у діа-
лозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Са-
таною» // Слово і Час. 2022. № 5 (725). С. 17—25. https://doi.
org/10.33608/0236-1477.2022.05.17-25
© Видавець ВД «Академперіодика» НАН України, 2022. Статтю опу-
бліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND
(https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/).
Слово і Час. ДО 300-річчя ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.05.17-25
УДК 821.161.2: 82-9: «178»
Марія Ґрація БАРТОЛІНІ, PhD, доцент,
Міланський університет
Piazza Sant’Alessandro 1, 20123 Milan (Italy)
e-mail: maria.bartolini@unimi.it
ORCID http://orcid.org/0000-0001-8181-5364
ПРО МОГИЛЯНСЬКИЙ ПІДТЕКСТ
У ДІАЛОЗІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
«БРАНЬ АРХИСТРАТИГА МИХАИЛА
СО САТАНОЮ»
Досліджується єдиний випадок, коли у творчості українського філософа
Григорія Сковороди наявне текстове запозичення із двох авторів, що на-
лежали до його alma mater, — Варлаама Лящевського та Теофана Проко-
повича. У корпусі діалогів цього автора майже цілковито відсутні прямі
цитати із сучасників. Тож у статті з’ясовано особливі семантичні коно-
тації, що їх має цей могилянський підтекст, висвітлено проблеми, які він
породжує, і міру, до якої ці вставки дають нам змогу глибше зрозуміти
зв’язок Сковороди з роками його навчання в Києві.
Ключові слова: Григорій Сковорода, Києво-Могилянська академія, Тео-
фан Прокопович, Варлаам Лящевський.
Проблема ролі, що її відігравало київське середовище в
культурному становленні Григорія Сковороди, стикаєть-
ся з історіографічним міфом, який змальовує українського
філософа як самотню, віддалену від сучасників особу. Кри-
тична позиція, яка схильна деконтекстуалізувати постать
Сковороди, перебільшуючи його культурну незалежність
від власного часу, невіддільна від упередженої думки про
18 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725)
Марія Ґрація БАРТОЛІНІ
брак оригінальності в навчальних програмах Києво-Могилянської ака-
демії, котрі зазвичай описують як компілятивну версію викладання в
польських єзуїтських колегіях. Подібні позиції, що сформувалися на-
прикінці ХІХ — на початку XX ст. та були без вагань підтримані в ра-
дянській історіографії в 1960-ті роки, апріорно виключають будь-яку
спробу проаналізувати період становлення Сковороди, переоцінюючи
суб’єктивний чинник індивідуального натхнення супроти об’єктивного
факту впливу середовища [2, 55—56; 3, 176—177].
У цій статті розглянуто єдиний випадок, коли у творчості письмен-
ника зустрічається текстове запозичення із двох авторів, котрі належали
до його власної alma mater. Із цього приводу важливо наголосити на тому,
що в корпусі діалогів Сковороди майже цілковито відсутні прямі цитати
з доробку сучасників. Тому ми спробуємо зрозуміти особливі семантич-
ні конотації, що їх має цей рідкісний, майже син хронний підтекст.
Казус «Брани Архистратига Михаила со Сатаною» (1783):
уклін у бік Києво-Могилянської академії?
У діалозі «Брань Архистратига Михаила со Сатаною», перша редакція
якого була завершена 1783 р. (розпочата вона була, дуже ймовірно, між
1780-м та 1781-м роками [8, 854; 7:2, 512]), ангельські шереги, задіяні
в есхатологічному конфлікті з бісівськими силами, співають пісню, узя-
ту з трагікомедії Варлаама Лящевського «Гонимая церковь» [8, 848], а
після завершення битви виголошують кілька рядків з епінікія, написа-
ного Теофаном Прокоповичем на честь перемоги Петра І під Полтавою
[8, 852] 1. Рядки з Прокоповича, яких усього чотирнадцять, ідуть неза-
баром після інших 10 рядків, приписуваних трагікомедії Лящевського і
згрупованих під заголовком «Пѣснь побѣдная» [8, 851—852].
Присутність двох фрагментів із трагікомедії Лящевського в тексті
«Брани Архистратига...» подвійно важлива, бо вони не лише свідчать
про зв’язок між філософом і літературною творчістю його alma mater, а
й становлять єдине джерело, з якого можна взяти інформацію про тек-
стовий зміст цієї трагікомедії; адже її примірники не збереглися, а дата
написання невідома [8, 867; 10, 76] 2.
В одній із приміток на полях діалогу утрачені рядки приписано Ля-
щевському; Сковорода, згадуючи колишнього викладача грецької мови,
проклинає пожежу, яка 29 лютого 1780 р. охопила бібліотеку Києво-
Могилянської академії: «И сiя Пѣснь из тогожде Творенiя Лащев-
скаго. <…> O Пламень! поядшiй Кiевскую Библіотеку! Такiя и толикiя
1 «Сія Пѣснь взята из Трагедо-комедіи, нареченная Гонимая Церковь» [8, 848]; «Сiи
Cтихи суть из Побѣдныя Пѣсни Ѳеофана Прокоповича, Ректора Кiевскiя Академiи,
треязычнѣ воспѣвшаго Царю Петру, побѣдившему под Полтавою Градом» [8, 852].
2 Імовірно, її можна датувати періодом, коли Лящевський (1704—1774) викладав
грецьку та давньоєврейську мови в Києво-Могилянській академії, а отже, до 1753 р.,
коли він став ректором Слов’яно-греко-латинської академії в Москві. Щодо дат
перебування Лящевського в Києві див.: [10, 72].
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 19
Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила...»
манускрипты! Коликую Гибель сотворил еси?» [8, 851]. Це наводить на
думку про те, що серед рукописів, знищених цією пожежею, був також
твір Лящевського. До нас дійшла лише інша його «Трагедокомедія о на-
гражденіи в сем свѣтѣ пріисканных дѣл мзды в будущей жизни вѣчной»
[7: 2, 513], але важко встановити, з якого примірника черпав Сковорода,
наводячи рядки із твору «Гонимая церковь».
Як свідчить авторське датування після назви, першу редакцію «Брани
Архистратига...» завершено 1783 р., тобто через три роки після пожежі.
Початкова присвята другові та учню Михайлові Ковалинському уточнює,
що діалог розпочатий і завершений поблизу Харкова (села Бурлук та Ба-
баї). Але нам невідомо, чи під час його написання не відбулося поїздки до
Києва, де, можливо, зберігався примірник цієї трагікомедії [8, 829].
Можна висунути різні гіпотези щодо обізнаності Сковороди із цитова-
ною п’єсою. Імовірно, автор діалогу записав рядки Лящевського ще до поже-
жі, а потім зберіг їх, забравши зі собою в мандри. Чи, може, мав доступ до ін-
шого примірника рукопису, теж утраченого, який тоді зберігався в бібліотеці
однієї з родин, де він іноді гостював? Не можна відкидати й припущення, що
Сковорода ще студентом Академії був присутній на постановці трагікоме-
дії, а цей період у ширшому масштабі збігається з викладацькою кар’єрою
Лящевського, який, зрештою, читав лекції майбутньому філософові.
Епінікій Прокоповича не породжує таких текстологічних проблем,
як трагікомедія Лящевського. Він побачив світ у липні 1709 р. («Пане-
гирикос или слово похвальное о преславной над войсками свейскими
победе») у друкарні Києво-Печерської лаври церковнослов’янською,
латиною і польською мовою («треязычнѣ воспѣвшаго Царю Петру»)
[8, 852], а відтак в ужитку було чимало його примірників, один із
яких зберігався в Києво-Могилянській академії починаючи з 1761 р.
[6, 460—461, 479].
Зацитовані у Сковороди рядки мають дві неістотні відмінності по-
рівняно з оригіналом: у першому наведеному рядку (п’ятому в оригіналі)
перед «О Боже всесильний» і замість «Вeтeйських устен слово» було
додано формулу, типову для Книги псалмів: «Воспоим Господеви» (див.
Пс. 67:5; 95:1; 97:1; 149:1):
Воспоим Господеви! О Боже всесильный!
Еще наш пріял еси Вопль и Плач умилный.
Еще нас не судиши в Конец отринути!
Побѣдихом! Падеся Супостат наш лютый
[8, 852; курсив мій. — М.-Ґ. Б.].
Вѣтийских устен слово. О боже всесилный,
Еще наш приял еси вопль и плач умилный,
Еще нас не судиши в конец отринути!
Побѣдихом! Падеся супостат наш лютый [6, 209].
У п’ятому рядку (десятому в тексті оригіналу) слово «Антихрист» за-
міняє лексему «отступник», і цю зміну виправдовує один із тематичних
вузлів «Брани Архистратига...» — боротьба проти Сатани [див.: 12, 98]:
20 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725)
Марія Ґрація БАРТОЛІНІ
И Антихрист пріял Казнь. Домашній враг велій.
Ко нам же возвратився, грядет Мир веселый.
Он безбѣдно Здравіе ведет за собою.
Нынѣ и День лучшею красен Добротою.
И Солнце силнѣйщiи Лучы испущает.
И Лице краснѣйшее Цвѣт Полнiй являeт
[8, 852; курсив мій. — М.-Ґ. Б.].
И отступник приять казнь, отчества враг велий,
Ко нам же возвращенный грядет мир веселий
И безбѣдно здравие ведеть, со собою.
Нынѣ и день лучшею красен добротою,
И солнце множайшая луча испущает,
И лице краснѣйшее цвѣт полный являет [6, 209].
Часткова заміна зачину формулою, яка вказує на позачуттєвого адре-
сата цих рядків («Господеви»), гадаю, скасовує політичний смисл слів
Прокоповича — включно з ототожненням між Антихристом та Іваном
Мазепою, яке навряд чи могло цікавити Сковороду — і деісторизує зміст
думок попередника, виносячи на перший план потенційні есхатологічні
аспекти цитати, набагато ближчі, звісно, до загальної теми діалогу.
Є лише ще один випадок, коли Сковорода використовує рядки з
Прокоповича. Ідеться про вірші «Прочь уступай, прочь», укладені
1730 р. і присвячені імператриці Анні, які завершують останній із діа-
логів Сковороди («Потоп зміин», 1790) [8, 975; 11, 22]. І в цьому разі
теж треба відзначити наявність лексичної варіації: «печальная ночь»
[6, 218] замінено на «потопная», що перегукується з назвою діалогу
(«Потоп змiин») та його апокаліптичною темою: «Проч уступай проч!
Потопная ноч» [8, 975]. Проте в цьому випадку запозичення із Проко-
повича ніяк не зазначене (цю особливість буде з’ясовано далі у статті).
У пісні, узятій із тексту «Гонимая церковь» і вставленій у «Брань
Архистратига...», оповідається епізод з Об’явлення св. Івана Богослова
(12:13—17), де йдеться про жінку (яку зазвичай ототожнюють із Церк-
вою, нареченою Христа), що отримує крила, аби втекти від води, вивер-
гнутої з пащі змія:
Кто даст мнѣ Крилѣ нынѣ? Кто даст посребренны?
Кто даст мнѣ Рама нынѣ? Кто даст восперенны?
Да лещу сквозѣ присно о Бозѣ,
От Земна Края даже до Рая
И почію.
*
Се Ехидн лютый бѣжит! Се мя достизает!
Се Челюсть Адску на мя лютѣ разверзает!
Поглотить хощет. Ядом клокощет.
Василиск дивый. Аспид питливый.
Ах увы мнѣ!
*
Вод горких Хлябы студно изблевает Черный.
Се мрак! Се облак покры мя нынѣ Вечернїй!
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 21
Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила...»
Увы мнѣ нынѣ! Увы единѣ!
Гонит всѣм Адом мене со Чадом.
Нѣсть мнѣ Мира.
<…>
Боже! ты призри на мя с Высоты святыя.
И приклонися Странной на Слезы ми сiя.
Даждь Крѣпость Силы, бы не сдолѣли Твоей Рабынѣ уста змiины
Ах! О! Боже!
*
Кто даст мнѣ Крила нынѣ? Кто даст Голубины?
Да выспрь парю от сея Адскiя Глубины... [8, 848—849] 3.
Інші десять рядків із трагікомедії Лящевського — після яких Сково-
рода поміщає, за порядком, вільний переказ Псалма 143 (рядки 9—15) 4
і рядки з епінікія Прокоповича — натякають на зміст епінікія і закли-
кають оспівати перемогу Господа над ворогами, проголошуючи тріумф
ангельських сил над бісівськими та завершення духовної битви, на чому
базується цілий діалог:
Пой и воспой! Коль Благ Бог твой!
Скор Рукою, за тобою,
В День Брани твоея стати
Враги твоя Супостаты,
Погоняяй, Поборяяй.
День и Вечерь пой. Нощ и Утро пой.
Коль Десница прославися!
Коль Мессiа возвысися!
Во Побѣдѣ дивных. На Хребтѣ Противных [8, 851—852].
Вставляючи рядки із трагікомедії Лящевського та епінікія Прокопо-
вича в текст діалогу «Брань Архистратига…», Сковорода лише вносив
певні незначні семантичні корективи (переважно лексичні варіації, які,
звісно, можна встановити лише щодо епінікія) у запозичений матеріал,
чий зміст суголосний із деякими центральними темами його власного
діалогу (боротьба в есхатологічній площині; духовна перемога). Україн-
ський філософ не вперше застосовував цитати та парафрази інших тек-
стів, і з цього погляду тут немає нічого особливого.
Натомість неабиякий інтерес становлять паратекстуальні матеріали.
До всіх трьох цитат долучено по примітці, у якій наведено такі відомості:
1. автор цитованого уривка; 2. належність авторів до києво-могилянського
контексту: Лящевський указаний як колишній викладач грецької та дав-
3 Див. відповідний уривок з Йоана (Об. 12:13—17): «И егда виде змий, яко низложен
бысть на землю, гоняше жену, яже роди мужеска. И дана быша жене два крила орла
великаго, да парит в пустыню в место свое, идеже препитана бяше ту время и времен
и пол времене, от лица змиина. И испусти змий за женою из уст своих воду яко реку,
да ю в реце потопит. И поможе земля жене, и отверзе земля уста своя, и пожре реку,
юже изведе змий от уст своих» [1].
4 «Сiе сам я на туюжде Мелодiю сличил из Давидовы Пѣсни 143-я, стих 9: “Боже,
Пѣснь нову воспою тебѣ, во Ѱалт[ири] Десятостр[уннѣм], дающему Сп[асенiе]
Царям”» [8, 852].
22 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725)
Марія Ґрація БАРТОЛІНІ
ньоєврейської мов у Сковороди («учившаго в Кіевѣ и Богословію с Ев-
рейским и Еллинским Языком»), а Прокопович — як колишній ректор
Академії («Ректор[а] Кіевскія Академіи»); 3. інформація про пожежу в
бібліотеці, без дати (1780), можливо через хронологічну близькість події
до часу написання діалогу [8, 848, 851, 852].
Якщо зіставити ці примітки з авторськими звичаями українського
філософа, то наявність пояснювального апарату на полях тексту, безпе-
речно, аномальна: Сковорода майже ніколи не з'ясовував своїх джерел,
а коли й робив це, то завжди дуже лаконічно, а то й відверто неточно.
Але в цьому випадку наведено чимало інформації, яка до того ж уся зосе-
реджена навколо Києво-Могилянської академії та її нещасливої долі. Із
цього приводу слід також наголосити на тому, що на момент написання
діалогу і Лящевський, і Прокопович сприймалися крізь призму їхньої
пізнішої «московської» кар’єри, і Сковорода міг указати на досягнення
старших земляків у післямогилянські роки, щоб описати ці інтелектуаль-
ні постаті. Тому згадка про участь обох авторів у викладацькій діяльності
Києво-Могилянської академії не видається випадковою.
Слід сказати, що якби Сковорода хотів використати тексти Лящев-
ського та Прокоповича лише з огляду на їхній зміст, то мав би цілий
спектр можливих семантичних альтернатив: як ми бачили вище, пісня,
узята з трагікомедії і наведена в центральній частині діалогу, підхоплює
епізод з Об’явлення (12:13—17), з деякими інтерполяціями зі Псалмів:
порівняймо перший двовірш («Кто даст мнѣ Крилѣ нынѣ? Кто даст
посребренны? / Кто даст мнѣ Рама нынѣ? Кто даст восперенны?») і на-
ступну терцину («Да лещу сквозѣ присно о Бозе, / От земна Края, даже
до Рая, / И почію») [8, 848] зі Псалмом 54:7: «...кто даст ми крилѣ якѡ
голубинѣ? и полещу, и почію» [1]. Друга група рядків, що приписуються
Лящевському, поміщена під заголовок «Пѣснь побѣдная» і розгорта-
ється натомість дуже подібно до псалма, а після нього невипадково йде
вільний переказ псалма 143 [8, 852]. В обох випадках Сковорода міг би
використати Біблію, не вносячи суттєвих варіацій у сукупність значень.
Чому тоді Лящевський і Прокопович?
Відповідь міститься, гадаю, у паратекстуальному матеріалі, що су-
проводжує ці три цитати: таке незвичне використання пояснювальних
приміток наголошує на тому, що тут ідеться не про Лящевського та Про-
коповича як окремі постаті, не залежні одна від одної, а про цих осіб як
представників києво-могилянської традиції.
Можна сказати, що рядки, узяті з трагікомедії та з епінікія, розкрива-
ють особливий «могилянський підтекст», який засвідчує вищий рівень
окремих значень цитованих фрагментів. Інакше кажучи, щось спонукало
Сковороду створити мережу семантичних зв’язків між епінікієм та трагі-
комедією також (чи насамперед?) для того, щоб увиразнити спільне по-
ходження їхніх авторів. До такого рішення могли спонукати різні мотиви,
наприклад відчуття людської та інтелектуальної близькості до авторів, за-
хоплення, пошана: з Лящевським, який був одним із його викладачів, Ско-
ворода працював разом над перекладом Біблії, який координував Симе-
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 23
Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила...»
он Тодорський за наказом цариці Єлизавети; впливу Прокоповича Ско-
ворода зазнав через одного з його «духовних синів», Георгія Кониського
[2, 79—80; 5, 605].
Усвідомлюючи цілковиту раціональність цих чинників, усе ж необ-
хідно повернутися на мить до згаданого вище паратекстуального мате-
ріалу й узяти до уваги другий елемент, який може бути корисним для
його розшифрування: повідомлення про пожежу в бібліотеці. Гадаю, що
є потенційна логічна послідовність між позатекстуальною інформаці-
єю про пожежу і (аномальним) текстуальним фактом присутності двох
«могилянців» в одному діалозі та із цієї єдиної нагоди. У нас немає до-
статніх доказів, щоби твердити про першорядну й виняткову вагу такої
мотивації: у тексті мотивація функціонує разом з іншими чинниками,
утрачаючи свою однозначність. Проте окремі обставини, пов’язані із
цим випадком, — спорадичність цитат із сучасників; нерегулярність ви-
користання пояснювального апарату — указують на потребу освятити
словом і у слові певну культурну традицію, тобто києво-могилянську,
якій загрожує знищення з боку зовнішніх подій. У час, коли писав Ско-
ворода, тобто в розпал катерининської доби (1783 р.), крім пожежі, до
небезпек, які загрожували виживанню Академії, слід додати також по-
силення процесу її русифікації [9, 169—170].
На завершення варто сказати, що найглибше значення художнього
засобу, до якого вдався Сковорода, полягає, на мою думку, у тому, щоб
віддати шану власній alma mater через три роки після пожежі в її книго-
збірні. Шану, у якій особливого сенсу набуває поняття «пам’ять», адже
тут зберігається й передається текст (у цьому випадку — Лящевського),
від якого без такої актуалізації не залишилося б і сліду. Тож у тканині діа-
логу природно співіснують запозичені культурні та світські фрагменти:
всюдисуща Біблія і строфа, узята з іншого частково втраченого тексту
(«Беллерофонта» Евріпіда), наведена в перекладі самого Сковороди
(«Сіи Стихи суть из Древняго Трагедіографа Эурипида») [8, 840] 5.
Усі разом — Біблія, Евріпід, Лящевський, Прокопович — вони творять
літературне метамісце, яке робить безсмертною пам’ять про Києво-
Могилянську академію. Так «перемога», що її прославляють слова обох
«могилянців», стає насамперед формою опору забуттю (під впливом
часу) через проєкцію слова в царство вічності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Библия на церковнославянском языке. URL: https://www.ccel.org/contrib/ru/
Sbible/slavpdf.htm (15.06.2022)
2. Iваньо I. В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди. Київ: Наукова думка, 1983. 272 с.
3. Нічик В. М. До питання про схоластичність філософських курсів у Києво-Могилянській
Академії // Від Вишенського до Сковороди (З історії філософської думки на Україні
XVI—XVII ст.) / за ред. В. М. Нічик. Київ: Наукова думка, 1972. С. 54—74.
5 «Сія Пѣснь взята из Трагедо-комедіи, нареченная Гонимая Церковь» [8, 848];
«Сiи Cтихи суть из Побѣдныя Пѣсни Ѳеофана Прокоповича, Ректора Кiевскiя
Академiи, треязычнѣ воспѣвшаго Царю Петру, побѣдившему под Полтавою Гра-
дом» [8, 852].
24 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725)
Марія Ґрація БАРТОЛІНІ
4. Нічик В. М. Сковорода і Києво-Могилянська Академія // Сковорода Григорій:
Oбраз мислителя: Збірник наукових праць / за ред. В. М. Нічик. Київ: Інститут
філософії НАН України, 1997. С. 174—185.
5. Петров Н. Первый (малороссийский) период жизни и научно-философского
развития Григория Саввича Сковороды // Труды Киевской духовной академии.
1902. Т. 3. № 12. С. 588—618.
6. Прокопович Ф. Сочинения. Москва, Ленинград: Издательство Академии наук
СССР, 1961. 503 с.
7. Сковорода Г. С. Повне зібрання творів: У 2 т. Київ: Наукова думка, 1973. Т. 1. 532
с. Т. 2. 576 с.
8. Сковорода Г. С. Повна академічна збірка творів / за ред. Л. Ушкалова. Харків: Май-
дан, 2011. 1398 c.
9. Сулима М. Українська драматургія XVI—XVIII ст. Київ: Стилос, 2005. 368 с.
10. Хижняк З. І., Маньківський В. К. Історія Києво-Могилянської академії. Київ: КМ
Академія, 2003. 181 с.
11. Čyževśkyj D. Literarische Lesefrüchte. Ein Zitat aus Prokopovyč bei Skovoroda // Zeitschrift
für slavische Philologie. 1934. Bd. XI. S. 21—34.
12. Shevelov G. Y. Prolegomena to Studies of Skovoroda’s Language and Style // Hryhorij
Savyč Skovoroda. An Anthology of Critical Articles / Ed. by R. H. Marshall, Jr. and Th .
E. Bird. Toronto: CIUS Press, 1994. P. 93—132.
Отримано 16 лютого 2022 р.
REFERENCES
1. Bibliia na tserkovnoslavianskom yazyke. https://www.ccel.org/contrib/ru/Sbible/
slavpdf.htm [in Old Church Slavonic]
2. Ivano, I. V. (1983). Filosofi ia i styl myslennia H. Skovorody. Kyiv: Naukova dumka. [in
Ukrainian]
3. Nichyk, V. M. (1972). Do pytannia pro skholastychnist fi losofskykh kursiv u Kyievo-
Mohylianskyii Akademii. In V. M. Nichyk (Ed.), Vid Vyshenskoho do Skovorody (Z istorii
fi losofskoi dumky na Ukraini XVI—XVII st.) (pp. 54—74). Kyiv: Naukova dumka. [in
Ukrainian]
4. Nichyk, V. M. (1997). Skovoroda i Kyievo-Mohylianska Akademiia. In V. M. Nichyk
(Ed.), Skovoroda Hryhorii: Obraz myslytelia: Zbirnyk naukovykh prats (pp. 174—185).
Kyiv: Instytut fi losofi i NAN Ukrainy. [in Ukrainian]
5. Petrov, N. (1902). Pervyi (malorossiiskii) period zhizni i nauchno-fi losofskogo razvitiia
Grigoriia Savvicha Skovorody. Trudy Kievskoi dukhovnoi akademii, 3(12), 588—618.
[in Russian]
6. Prokopovich, F. (1961). Sochineniia. Moscow, Leningrad: Izdateltsvo Akademii Nauk
SSSR. [in Russian]
7. Skovoroda, H. S. (1973). Povne zibrannia tvoriv (Vols. 1—2). Kyiv: Naukova dumka.
[in Ukrainian]
8. Skovoroda, H. S. (2011). Povna akademichna zbirka tvoriv (L. Ushkalov, Ed.). Kharkiv:
Maidan. [in Ukrainian]
9. Sulyma, M. (2005). Ukrainska dramaturhiia XVI—XVIII st. Kyiv: Stylos. [in Ukrainian]
10. Khyzhniak, Z. I., & Mankivskyi, V. K. (2003). Istoriia Kyievo-Mohylianskoi akademii.
Kyiv: KM Akademiia. [in Ukrainian]
11. Čyževśkyj, D. (1934). Literarische Lesefrüchte. Ein Zitat aus Prokopovyč bei Skovoroda.
Zeitschrift für slavische Philologie, XI, 21—34. [in German]
12. Shevelov, G. Y. (1994). Prolegomena to Studies of Skovoroda’s Language and Style. In
R. H. Marshall, Jr. & Th . E. Bird (Eds.), Hryhorij Savyč Skovoroda. An Anthology of
Critical Articles (pp. 93—132). Toronto: CIUS Press.
Received 16 February 2022
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 25
Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила...»
Maria Grazia Bartolini, PhD, associate professor
University of Milan
1Piazza Sant’Alessandro, 20123, Milan (Italy)
e-mail: maria.bartolini@unimi.it
ORCID http://orcid.org/0000-0001-8181-5364
ΟΝ THE MOHYLIAN SUBTEXT IN HRYHORII SKOVORODA’S
DIALOGUE “ARCHISTRATIGUS MICHAEL’S FIGHT WITH SATAN”
Th e paper explores Hryhorii Skovoroda’s dialogue “Archistratigus Michael’s Fight with
Satan” (“Bran Arkhystratyha Mykhaila so Satanoiu”, 1783), which contains several
quotations from two authors — Teofan Prokopovych and Varlaam Liashchevskyi – who
belonged to Skovoroda’s Alma Mater, the Kyiv Mohyla Academy. Being a unique occurrence
in Skovoroda’s writings, these quotations from contemporary authors have been analyzed as
an instance of a peculiar “Mohylian subtext” that sheds light on the relationship between
the Ukrainian philosopher and his Alma Mater.
In “Bran Arkhystratyha”, the angelic ranks battling against demonic forces sing a song
taken from Liashchevskyi’s tragicomedy “Th e Chased Church” (“Honymaia tserkov”) and
from Prokopovych’s 1709 epinikion in honor of tsar Peter’s victory near Poltava. While
Prokopovych’s verses have been slightly changed (Antichrist replaces ‘apostate’ — ‘otstupnyk’)
to refl ect the major theme of “Bran Arkhystratyha” — the fi ght against Satan — the presence
of two fragments from Liashchevskyi’s tragicomedy in the text is even more important, as
“Bran Arkhystratyha” is the only available source for reconstructing the textual content of
this tragicomedy, of which we do not possess any extant copies.
Of particular interest are also the paratextual materials attached to the quotations from
Liashchevskyi and Prokopovych. All three citations are accompanied by an explanatory
note stating: 1) the author to whom the citation belongs; 2) the authors’ affi liation to the
Kyiv-Mohyla Academy; 3) information about the fi re that destroyed the library of the Kyiv-
Mohyla Academy on February 29, 1780. Th is choice testifi es to a specifi c urge on Skovoroda’s
part to honor Alma Mater and its representatives three years aft er the fi re that threatened its
book collection and cultural legacy. In this personal tribute, the notion of memory acquires
a specifi c meaning for, in the case of Liashchevskyi, “Bran Arkhystratyha” preserves a text
that would not otherwise have been transmitted. Th us, the ‘victory’ glorifi ed in the dialogue
becomes fi rst and foremost a victory against oblivion, through the projection of the Word
into the realm of eternity.
Keywords: Hryhorii Skovoroda, Kyiv-Mohyla Academy, Teofan Prokopovych, Varlaam
Liashchevskyi.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-190133 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T14:02:33Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бартоліні, М.Ґ. 2023-05-21T12:23:21Z 2023-05-21T12:23:21Z 2022 Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» / М.Ґ. Бартоліні // Слово і Час. — 2022. — № 5. — С. 17-25. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.05.17-25 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190133 821.161.2: 82-9: «178» Досліджується єдиний випадок, коли у творчості українського філософа Григорія Сковороди наявне текстове запозичення із двох авторів, що належали до його alma mater, — Варлаама Лящевського та Теофана Прокоповича. У корпусі діалогів цього автора майже цілковито відсутні прямі цитати із сучасників. Тож у статті з’ясовано особливі семантичні конотації, що їх має цей могилянський підтекст, висвітлено проблеми, які він породжує, і міру, до якої ці вставки дають нам змогу глибше зрозуміти зв’язок Сковороди з роками його навчання в Києві. The paper explores Hryhorii Skovoroda’s dialogue “Archistratigus Michael’s Fight with Satan” (“Bran Arkhystratyha Mykhaila so Satanoiu”, 1783), which contains several quotations from two authors — Teofan Prokopovych and Varlaam Liashchevskyi – who belonged to Skovoroda’s Alma Mater, the Kyiv Mohyla Academy. Being a unique occurrence in Skovoroda’s writings, these quotations from contemporary authors have been analyzed as an instance of a peculiar “Mohylian subtext” that sheds light on the relationship between the Ukrainian philosopher and his Alma Mater. In “Bran Arkhystratyha”, the angelic ranks battling against demonic forces sing a song taken from Liashchevskyi’s tragicomedy “The Chased Church” (“Honymaia tserkov”) and from Prokopovych’s 1709 epinikion in honor of tsar Peter’s victory near Poltava. While Prokopovych’s verses have been slightly changed (Antichrist replaces ‘apostate’ — ‘otstupnyk’) to reflect the major theme of “Bran Arkhystratyha” — the fight against Satan — the presence of two fragments from Liashchevskyi’s tragicomedy in the text is even more important, as “Bran Arkhystratyha” is the only available source for reconstructing the textual content of this tragicomedy, of which we do not possess any extant copies. Of particular interest are also the paratextual materials attached to the quotations from Liashchevskyi and Prokopovych. All three citations are accompanied by an explanatory note stating: 1) the author to whom the citation belongs; 2) the authors’ affiliation to the Kyiv-Mohyla Academy; 3) information about the fire that destroyed the library of the Kyiv- Mohyla Academy on February 29, 1780. This choice testifies to a specific urge on Skovoroda’s part to honor Alma Mater and its representatives three years after the fire that threatened its book collection and cultural legacy. In this personal tribute, the notion of memory acquires a specific meaning for, in the case of Liashchevskyi, “Bran Arkhystratyha” preserves a text that would not otherwise have been transmitted. Thus, the ‘victory’ glorified in the dialogue becomes first and foremost a victory against oblivion, through the projection of the Word into the realm of eternity. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час До 300-річчя Григорія Сковороди Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» On the Mohylian Subtext in Hryhorii Skovoroda’s Dialogue “Archistratigus Michael's Fight with Satan” Article published earlier |
| spellingShingle | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» Бартоліні, М.Ґ. До 300-річчя Григорія Сковороди |
| title | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» |
| title_alt | On the Mohylian Subtext in Hryhorii Skovoroda’s Dialogue “Archistratigus Michael's Fight with Satan” |
| title_full | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» |
| title_fullStr | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» |
| title_full_unstemmed | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» |
| title_short | Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною» |
| title_sort | про могилянський підтекст у діалозі григорія сковороди «брань архистратига михаила со сатаною» |
| topic | До 300-річчя Григорія Сковороди |
| topic_facet | До 300-річчя Григорія Сковороди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190133 |
| work_keys_str_mv | AT bartolínímg promogilânsʹkiipídtekstudíalozígrigoríâskovorodibranʹarhistratigamihailasosatanoû AT bartolínímg onthemohyliansubtextinhryhoriiskovorodasdialoguearchistratigusmichaelsfightwithsatan |