Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга
На основі зіставного аналізу тексту твору і джерел, залучених у процесі його написання, доведено, що образ гетьмана в романі спирається на передмодерну й романтичну історіографічні традиції, у яких зникала межа між вимислом і документальністю (що пояснює, зокрема, важливість «Історії Русів» та «За...
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190247 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга / М. Назаренко // Слово і Час. — 2022. — № 6. — С. 34-50. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859470192196714496 |
|---|---|
| author | Назаренко, М. |
| author_facet | Назаренко, М. |
| citation_txt | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга / М. Назаренко // Слово і Час. — 2022. — № 6. — С. 34-50. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| description | На основі зіставного аналізу тексту твору і джерел, залучених у процесі
його написання, доведено, що образ гетьмана в романі спирається на передмодерну й романтичну історіографічні традиції, у яких зникала межа між вимислом і документальністю (що пояснює, зокрема, важливість
«Історії Русів» та «Запорізької старовини» Ізмаїла Срезневського в інтертексті роману). Цілі сторінки є переказом-палімпсестом історичних праць, присвячених Хмельницькому, передовсім Миколи Костомарова та Михайла Грушевського. Поетика роману Загребельного поєднує соцреалістичні, модерністські й (прото)постмодерністські елементи, і звернення до первинних і вторинних джерел, використаних у тексті, дає змогу побачити принципову неоднозначність ідеологічного змісту твору.
In the novel “I, Bogdan” ‘historical authenticity’ is achieved through intuitive, romantic penetration
of the author/narrator into the ‘nation’s spirit’ — and through the citatory narrative
on the verge of cento, which the narrator emphasizes time and again. The fictional, subjective
image of the hetman is presented as the only true one. The author of the novel follows
two historiographical traditions, within which the fiction is not just authentic but real and
true — of course, if consistent with existing narratives. These are premodern and romantic
traditions. Unsurprisingly, Zahrebelnyi is happy to use the texts created both in the premodern
framework (fragments of “Cossack chronicles”) and in the framework of (pre)romanticism
(“History of Ruthenians”; “Zaporozhian Antiquities” by Izmail Sreznevskyi). These texts are
‘created’ and not ‘falsified’, because for their authors the reconstruction of the possible was
not falsification but only filling gaps. For the author of the novel “I, Bogdan”, as well as for
the romantics, the criterion of truth is compliance with the national spirit. Researchers have
repeatedly noted that the novel creates the combined voice of the ‘hero-author’: it is the voice
of the people themselves, on whose behalf his representative can speak.
Zahrebelnyi, when using historical sources, often turns to the palimpsest technique,
rewriting or simply quoting without reference studies on Ukrainian history, especially by
Mykola Kostomarov and Mykhailo Hrushevskyi, making certain ideological changes, and
sometimes radically inverting the meaning of the quoted passages. Hidden intertext, therefore,
may deny the explicit ideology of the text. It is obvious that the ‘encyclopedia of the
model reader’ of the novel was much larger than the ‘encyclopedia’ of the empirical Soviet
reader. So, in fact, the only possible ‘model reader’ was the author himself. This is a very
modernist notion, and at the same time, the illusion of complete clarity on a superficial level
moves Zahrebelnyi’s book closer to the poetics of postmodernism.
|
| first_indexed | 2025-11-24T09:26:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
34 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
ССііЧЧ
Ци т у в а нн я: Назаренко М. Двозначність інтертексту: текстуальність
історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)».
Стаття друга // Слово i Час. 2022. № 6 (726). С. 34—50. https://doi.
org/10.33608/0236-1477.2022.06.34-50
© Видавець ВД «Академперіодика» НАН України, 2022. Статтю опу-
бліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND
(https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/).
https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.06.34-50
УДК 821.161.2-311.6 Загребельний
Михайло НАЗАРЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент
Навчально-науковий інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
бульв. Тараса Шевченка, 14, м. Київ, 01601
e-mail: petrogulak@gmail.com
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3650-162X
ДВОЗНАЧНІСТЬ ІНТЕРТЕКСТУ:
ТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ІСТОРІЇ
В РОМАНІ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
«Я, БОГДАН (СПОВІДЬ У СЛАВІ)».
Стаття друга1
На основі зіставного аналізу тексту твору і джерел, залучених у процесі
його написання, доведено, що образ гетьмана в романі спирається на пе-
редмодерну й романтичну історіографічні традиції, у яких зникала межа
між вимислом і документальністю (що пояснює, зокрема, важливість
«Історії Русів» та «Запорізької старовини» Ізмаїла Срезневського в ін-
тертексті роману). Цілі сторінки є переказом-палімпсестом історичних
праць, присвячених Хмельницькому, передовсім Миколи Костомарова та
Михайла Грушевського. Поетика роману Загребельного поєднує соцреаліс-
тичні, модерністські й (прото)постмодерністські елементи, і звернення
до первинних і вторинних джерел, використаних у тексті, дає змогу по-
бачити принципову неоднозначність ідеологічного змісту твору.
Ключові слова: історичний роман, інтертекст, інтенція тексту, езопо-
ва мова, соціалістичний реалізм.
1 Статтю першу «Двозначність інтертексту: джерела і функції цита-
цій у романі Павла Загребельного “Я, Богдан (Сповідь у славі)”»
див.: Слово і Час. 2022. № 5. С. 94—106.
ХХ СТОЛІТТЯ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 35
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
Історія як текст
Павло Загребельний не раз згадував про вплив, який на його творчість
мав не лише Вільям Фолкнер, а й Томас Манн. Романи українського авто-
ра, так само як і (квазі)історична проза Манна, утілюють поетику пізньо-
го модернізму, у якій уже виразно помітні певні постмодерністські еле-
менти. Цитата з Михайла Бахтіна в устах гетьмана XVII ст. функціонує в
тексті приблизно так само, як цитата із цього ж філософа в устах монаха
XIV ст. («Ім’я рози» Умберто Еко).
У романі «Я, Богдан» «історична достовірність» (свідомо беру ці
слова в лапки) досягається через інтуїтивне, романтичне за природою
проникнення автора / героя в «народний дух» — і через цитатну, по-
деколи навіть центонну природу наративу, яку час від часу підкреслює
розповідач.
«Я живу в оповіді… <…> Час можна затримати лише в слові, надто
ж у слові написаному й записаному», — каже Богдан [6, 10]. І оскільки
джерелами нашого знання про минуле є переважно тексти, то навіть про
свою зовнішність Хмельницький дізнається не безпосередньо (нічого
«безпосереднього» в історії немає!), а з роману Сенкевича.
Дивився на себе збоку, але не вмів побачити як слід, тож мав вірити тому, хто
опише мене, передаючи потомним мій вид і норов: «Муж в силі віку, середньо-
го зросту, широкоплечий, могутньої будови тіла і виразних рис. <…> Було в нім
щось привабливе і відразливе водночас — поважність гетьманська, поєднана з та-
тарською хитрістю, доброта й дикість» [6, 165].
Один із парадоксів роману «Я, Богдан» полягає в тому, що вигада-
ний, виразно суб’єктивний образ гетьмана подано як єдино правдивий.
На це працюють численні полемічні фрагменти твору, де заперечують-
ся інтерпретації фактів в історичних працях XVII—XX ст. та в рома-
нах, присвячених Хмельниччині. Так, наприклад, в епізоді українсько-
польських переговорів у Переяславі в січні 1649 р. розповідач спросто-
вує і художню версію Старицького [6, 380], і документальні свідчення
сучасника («Помстилися мені панове комісари “Книгою пам’ятничою”
Міхаловського, написаною одним з тих, що буцімто був у Переяславі й,
мовляв, правдиво відтворив увесь перебіг тих днів тяжких для Киселя і
його товариства» [6, 379]). Однак саме на праці Якуба Міхаловського й
основано весь епізод, бо жодних інших джерел ми не маємо. Поділ же ви-
кладених у «Книзі пам’ятничій» фактів на правдиві й наклепницькі —
лише справа авторської інтерпретації.
Загребельний наслідує дві історіографічні традиції, у межах яких ви-
гадане є не просто достовірним, але справжнім й істинним (звісно, якщо
узгоджується з уже відомими наративами). Це традиції передмодерна й
романтична (третя — радянська, але на цьому, звісно ж, не наголошено).
Не дивно, що письменник охоче користувався текстами, створеними і
в премодерних рамках (фрагменти «козацьких літописів»), і в рамках
(перед)романтичних («Історія Русів», «Запорізька старовина» Ізмаїла
Срезневського). Саме «створеними», а не «фальсифікованими» тек-
36 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
стами, бо ані для Величка, ані для Срезневського — так само як для Фу-
кідіда чи Тацита — реконструкція можливого була не фальсифікацією, а
лише заповненням лакун. Що вигадано, те й було.
Для Загребельного, так само як для романтиків, критерієм істини
була відповідність національному духу. Тому коли ми читаємо: «А вже
тоді сказав списувати свій універсал зазивний» [6, 167], то після цих
слів ітиме переклад / переказ тексту сумнівної автентичності з Літопи-
су Самійла Величка [1, 46—51], причому в романі вказано точну дату
(«року 1648-го, квітня 21-го» [6, 168]), тоді як у літописі її немає; та-
кож змінено місце написання універсалу («в обозі нашому на Січі»
замість «в обозѣ нашом под Бѣлою Церквою»). А після цього йде вже
відверто вигаданий лист Богдана до Мотрони [6, 168]. У поетиці ро-
ману авторська редакція не надто вірогідного документа й авторська
реконструкція можливого, хоча й малоймовірного листа мають одна-
ковий рівень достовірності.
Повторюю: методологія та ж сама, що й у романтиків. Тому поряд
із цитатами з Величка, щодо яких історики сперечаються досі, стоять
цитати з «Історії Русів», у неавтентичності яких жодних сумнівів бути
не може («Всі народи завжди боронили й вічно боронитимуть своє іс-
нування, свободу та власність на землі…» [6, 20; пор.: 8, 62]). Пере-
лік страчених «товаришів і побратимів Острянициних» [6, 14—15]
також узято з «Історії Русів» [8, 56]. «Пам’ять про ці звірства про-
триває сотні років і чоловіком високої душі буде списана в книгу болю
й скорботи, і книга та навіки лишиться безіменною, бо хіба ж має ім’я
пам’ять?» [6, 15]. Анонімність автора «Історії Русів» стає запорукою
її істинності! Розповідач веде далі: «Хоч знайдеться мудрагель, який
напише: “Особи ці вигадані і в інших відомих нам джерелах не зга-
дуються”» [6, 15]. Хто саме мається на увазі, з’ясувати не пощастило,
але в будь-якому разі важливо, що раціональний підхід до історичних
джерел відкидається беззастережно — знов-таки в романтичному, на-
віть Шевченковому дусі («Коли старі люди брешуть, то й я з ними»,
як сказано в «Гайдамаках» [19:5, 201]). У протиставленні «історії» і
«пам’яті» (за Морісом Альбваксом і П’єром Нора) наратор роману,
безперечно, на боці пам’яті. Легендарність тих чи тих осіб — як-от Іва-
на Мелешка [6, 138] чи Марусі Чураївни [6, 499] — може й не запере-
чуватись, а навпаки, стверджуватись (в останньому випадку, мабуть, —
полемічна відсилка до опублікованого 1979 р. роману у віршах Ліни
Костенко «Маруся Чурай»). Навіть історичність Самійла Величка
ставиться під сумнів [6, 10], але загального принципу побудови тексту
це не змінює.
Одним із утілень неісторичної, позачасової пам’яті стає в романі Са-
мійло Зорка. Величко, як сказано на початку роману, «буцімто перший
списав мою історію, взявши її з діаріуша секретаря мого, теж Самійла,
прозваного нібито Зорка» [6, 10; пор.: 1, 30—31]. Далі посилання на
щоденник Самійла йде вже без будь-яких зауваг [6, 137, 169] (пор.: [1, 18,
35], де ніяких згадок про Зорку немає). Самійло безглуздо гине після
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 37
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
Жовтих Вод і стає Самійлом з Орка, із царства мертвих [6, 213], — так
розповідач етимологізує його прізвище, відоме з літопису Величка. Один
із суворих критиків роману, історик Володимир Сергійчук, слушно за-
уважив, що, за Величком, Зорка «проголосив прощальну промову біля
труни Богдана Хмельницького [див.: 1, 158—161. — М. Н.]. <…> Яким
же чином можна посилатися на нього?» [16, 112]. Відповідь — звісно, не
історична, а естетична — проста: і Самійло з Орка, і Богдан-розповідач
існують поза часом, тож, хто з них помер раніше і чи взагалі існував Зор-
ка, для роману значення не має. Парадоксально, що у світі роману (ви-
гаданий) Зорка існував напевно, а (історичний) Величко — сумнівно. У
фіналі ж Самійло «віднайде свою тілесність» [6, 507] і виголосить-таки
ту саму промову, остаточно розмиваючи межу між реальним і вигаданим,
історичним і тексту альним.
Ще один вияв романтичної логіки — приписування Богданові на-
родних дум. У романі це дано лише натяками: «Чи я складав і співав
своє, чи виспівував уже чуте колись…» [6, 87] — міркує розповідач; в
іншому випадку рядки з думи оформлено як репліку Богдана [6, 184].
У публіцистиці ж Загребельний висловлював таку гіпотезу прямо:
«…всі думи про Хмельниччину склав сам… Хмельницький», а може,
й усі думи взагалі [5, 151— 152]. Пісню «Ой біда, біда / чайці небо-
зі…» [6, 389— 390] атрибутував Хмельницькому ще Михайло Мак-
симович, із посиланням на опінію Миколи Цертелєва [13, 214]. Ми-
кола Костомаров приймав цю версію [11, 614] і твердив, що гетьман
«пел думы своего сочинения» [11, 252]: це типово романтичний до-
мисел, бо в джерелі, на яке посилається історик, сказано просто, що
Хмельницький мугикав думи (dumy nucił) [21, 41].
Які ж саме думи співає чи то мугикає Богдан у романі? Нас не здивує,
що здебільшого це не справжні пісні XVII ст., а романтичні доповнення
фольклору — твори із «Запорізької старовини» Ізмаїла Срезневського.
Коли Хмельницький не знає, чи він співає своє, чи колись чуте, — він
згадує написану через двісті років думу «про славну перемогу Нали-
вайкову над гетьманом коронним Жолкевським при Чигирині» [6, 87],
тобто «Битву Чигринську». Вона ж виникає в гетьманових думках іще
раз [6, 184], і пізніше Богдан співає її козацтву, оплакуючи невинно про-
литу кров [6, 285]. Згадує / вигадує він і пісню про Івана Свірговського,
щодо (не)автентичності якої досі сперечаються фольклористи [6, 343]; у
будь-якому разі опубліковано її також у «Запорізькій старовині», певно
що в редакції Срезневського.
Надзвичайну популярність текстів Срезневського аналізував, по-
між інших дослідників, Михайло Грушевський: «…якраз не автентичні,
народні твори, а складені в духу романтичного відродження підробки
під народню поезію знаходили найвишчу оцінку в літературі…» [2:9.2,
1474]. Сучасний читач, дійшовши до рядків «Бували й мори, / Й вій-
ськові чвари» [6, 88] — цитати з «Битви Чигринської», передовсім зга-
дає Шевченкове «Бували войни й військовії свари…» [19:2, 368]. Але
використання Загребельним рядків із дум Срезневського принципово
38 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
відрізняється і від Шевченкової практики, і від захвату молодих Косто-
марова й Куліша: автор роману «Я, Богдан» знає про пізнє походження
цих псевдонародних творів або принаймні знайомий із дискусією навко-
ло них. (Грушевський, чию «Історію України-Руси» романіст, як поба-
чимо далі, читав наскрізно, був переконаний в авторстві Срезневсько-
го [див.: 2:7, 573; 2:9.2, 1474, 1483].) Роман пропонує нам (пост)модер-
ністську гру, і цитати зі Срезневського опиняються поряд із цитатами зі
Сковороди, Шевченка й Сосюри, а водночас книга повертає читача до
романтичного світогляду, для якого народний геній і його представник
тотожні. «В мій час геніальністю дихав увесь народ український. …дух
його був у многоликості, яку мав призбирувати дбайливо і чесно хтось
один, уповноважений тим народом, і був то гетьман Богдан Хмельниць-
кий» [6, 499—500]. У межах цієї логіки «реконструкції» фіктивних
дум і передсмертного / позачасового монологу Хмельницького однако-
вою мірою автентичні, бо в основі їхньої достовірності — відповідність
«народному генію».
Н. Зборовська звернула увагу на те, як дума (цього разу справжня),
процитована у фіналі роману, «химерно поєднує метафізику імен авто-
ра і його героя» [7, 23]: «Ей, козаки, діти, друзі! / Прошу вас, добре
дбайте: / Борошно зсипайте, / До Загребельної могили прибувайте, /
Мене, Хмельницького, / К собі на пораду ожидайте» [6, 511]. Звісно,
саме від Загребельного і треба очікувати відновлення голосу Хмель-
ницького. «КІНЕЦЬ МОВІ МОЇЙ» — останній рядок твору. Чиїй
мові — Богдана чи Павла? Дослідники неодноразово зауважували, що
в романі виникає «симбіоз “герой-автор”», «автор наче розчиняється
в героєві» [9, 269], «ніби звучить один голос» [4, 6]. Це голос — не
більше, не менше — самого народу, від імені якого може говорити його
представник, анонімно (як Срезневський), опосередковано, через
героя-розповідача (як Загребельний)… чи від власного імені, як автор
«Кобзаря». Явна чи прихована полеміка із Шевченком має поставити
Павла-Богдана на один рівень із ним, принаймні поки триває «сповідь
у славі». І все ж таки (про це мова далі) подеколи зазначений «симбі-
оз» голосів розпадається.
Джерела й ідеологія
Я не ставив перед собою завдання проаналізувати історичні джерела,
якими користувався і які трансформував Загребельний: це потребувало
б монографічного дослідження, сумірного із самим романом. Достатньо
зазначити, що обсяг залученої літератури справді великий (точність пе-
редачі позичених відомостей нерідко давала змогу визначити, які саме
публікації першотворів мав перед очима письменник). Проте, відпо-
відно до центонного й ахронічного принципу побудови тексту, чимало
сторінок роману — це переказ чи навіть цитування ніяк не позначених
вторинних джерел.
Ось типовий приклад:
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 39
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
«Я, Богдан» Михаил Каргер
«Древний Киев»
Уніати ще більше зруйнували Софію
і занедбали Київ. Міщани київські в
листі до гетьмана і Війська Запороз-
ького в 1621 році писали: «Церкву
Софійську як обідрав пан Садков-
ський, то нагадати йому, аби накрив
хоч соломою, жеби їй гнити не давав,
олово обідрав і продав і трісками
накрив умисно, аби се обалити, як і
інші мури повалялися, маєтностей
церковних уживає, а церква, гниючи,
пустуєт…».
Після уніатів у соборі жодних охен-
дозтв не було, як книг, так і жодних
аператів не знаходилося, тільки го-
лий мур і вівтарі, руїнами завалені.
Митрополит Петро Могила в чоло-
битній царю Михайлу Федоровичу в
1640-му повідомляв, що, відібравши
«от волкохищных рук униатов цер-
ковь соборную премудрости божия
в Киеве в разрушенном виде, он по
силе своей об устроении разоренных
в ней зданий и внутреннем украше-
нии и днем и ночию печалуется и
труждается» [6, 345—346].
После того как 1596 г. Софийский
собор был захвачен униатами, раз-
рушение и разграбление его усили-
лось. <…>
…свидетельствует об этом письмо
киевских горожан к гетману и вой-
ску запорожскому около 1621 г. …
«...цер ков Софейскую, я к о б ы д -
р а л п а н С а д к о в с к и й , на по-
менуть его, або и накрил хотя со-
ломою, жебы ей гнити не давал,
о л о в о о б о б р а л и п р о д а л (раз-
рядка наша, — М. К.), а тресками
накрыл умысльне абы се обалити,
як и иншые муры навалялися, мает-
ностей церковных ужывает, а церкви
гніючы пустують».
…в судебном заявлении «возных
енералов» об отобрании от униа-
тов собора… говорится о том, что в
храме «жадных охендозтв не было,
ани до отправованя набоженства
так книг, яко и жадных аператов
не знайдовало, т о л к о с а м ы й
с п у с т о ш а л ы й и о п а л ы й м у р
г о л ы й и олътари, руинами се зава-
ленные зънайдовали».
<…>
Но еще важнее свидетельство са-
мого Петра Могилы, который в чело-
битной царю Михаилу Федоровичу
от 29 октября 1640 г. описывал, как,
отобрав «от волкохищных рук униа-
тов церковь соборную Премудрости
божия в Киеве» в разрушенном и
разоренном виде, он «по силе сво-
ей, об устроении разоренных в ней
зданий и внутреннем украшении ее
днем и ночию печалуется и тружда-
ется» [10, 107—110].
Звернімо увагу, що фрагмент листа Петра Могили, який переказує
Каргер, розповідач роману наводить як частину цитати.
З істориків, на чиї праці спирається Загребельний, найважливіші ті,
кого жодного разу не згадано й не процитовано прямо, — Костомаров
40 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
і Грушевський. Техніка роботи із цитатами така ж сама, палімпсестова.
Наведемо лише два з багатьох прикладів.
«Я, Богдан» Николай Костомаров
«Богдан Хмельницкий»
Королівські гвардійці мали на плечах
тигрові й леопардові шкури, а гусари
зодягнені в залізні панцирі з золо-
тими оздобами, з срібними крилами
на плечах, в шишаках з страусовим
пір’ям, породисті коні їхні повкрива-
но розкішно гаптованими чепрака-
ми, багатими кульбаками, вуздечки
в них поцяцьковані золотими бля-
хами, самоцвітним камінням. Навіть
крізь густий туман над Стиром про-
блискувало королівське військо сво-
їми кольорами, ряхтінням, сяянням:
улани-п’ятигірці, в сітчаних кольчу-
гах, з довгими списами при кульбаці;
піхота в різнобарвних колетах; чужо-
земні рейтари в брилях з високими
гребенями; посполите рушення, де
кожне Воєводство, кожна земля і по-
віт різнилися барвою строїв і мастю
коней, своїми хоругвами і образами
на них.
<…>
Так і виходило, що кожен воював за
те, чого не мав: шляхта за віт чину,
орда — за славу і здобич, козацтво —
за волю.
Польское войско, собранное в таком
громадном размере, в каком редко
собиралось, блистало чрезвычайною
нарядностью и пестротою. Броса-
лись в глаза зрителю своим щеголь-
ством и богатою обстановкою ко-
ролевские гвардейцы с тигровыми
и леопардовыми шкурами на плечах
и гусары, одетые в железные брони
с золотыми украшениями на них, с
се реб ряными крыльями на плечах,
в шишаках, с страусовыми перьями
на голове. Их породистые кони бы-
ли покрыты богато-вышитыми чеп-
ра ками, богатыми седлами, уздами,
укра шенными золотыми бляхами и
драгоценными камнями и множест-
вом разных металлических висюлек.
Меньше богатства, но не менее раз-
нообразия и пестроты выказывали
пятигорцы (род уланов) в сетчатых
панцирях, с длинными копь ями при
седле, — пехота, одетая в разноцвет-
ные колеты и иностранная рейтария
в шляпах, с высокими гребнями. По-
сполитое рушенье различалось по
воеводствам, землям и поветам и де-
лилось на ополчения: каждое опол-
чение имело свой убор, отличаясь от
другого ополчения и по цвету одеж-
ды и по масти лошадей. У всех были
свои знамена, с различными изобра-
жениями [11, 412—413].
«Был вид величественный, — гово-
рят современники, — на простран-
стве, сколько можно было окинуть
взором, разостлались несметные ряды
трех враждебных народов; каждый из
них готовился к бою за то, что было
для них всего драгоценнее: поляки за
отечество, татары за славу и добычу,
козаки за независимость».
[11, 412]
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 41
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
Я здолав свою душевну скорботу,
струсив з плечей незносний тягар
горя, знов з’явився перед своїм вій-
ськом у горностаєвій киреї, обпере-
заний мечем, освяченим митропо-
литом корінфським Іосаафом, з була-
вою гетьманською, на неоціненному
своєму румакові, гострий, гучний
мій голос літав у просторі, нагаду-
вав козацтву, що настав день на все
утвердити свободу віри й батьківщи-
ни, вселяв трепет у душі ворогів.
[6, 483—484]
Коринфский митрополит Иосаф, в
архиерейском одеянии, проезжал на
коне между русскими... <…>
Хмельницкий, в своей горно-
стаевой мантии, препоясанный освя-
щенным мечом, с булавой, осыпан-
ной драгоценными камнями, летал
на бесценном аргамаке и напоминал
козакам, что пришел день утвердить
навсегда свободу веры и русского
отечества; и голос его, приводивший
врагов в трепет своею резкостью, раз-
носился на далекое пространство.
[11, 411]
«Я, Богдан» Михайло Грушевський
«Історія України-Руси»
Заславський тікав до свого Ви-
шнівця, Конецпольський до Бродів,
Остророг до Олеська, Вишневець-
кий на простій підводі домчав до
свого Збаража, а вже другого дня
був у Львові, маючи при собі всього
лише двоє людей, що позосталися з
усього його війська. Пан Кисіль, по-
кинувши карету свою сенаторську,
не зважаючи на подагру, допав коня і
втікав наперегінці з молодими шлях-
тичами. «Біжать усі, і я з ними біжу
в скаліченім своїм здоровлі — сам
не знаю куди, — скаржився гірко. —
О Вислу вже деякі за сей час опер-
лись» [6, 302].
Трівога переходила в страшенну
паніку… <…> …Заславський перший
проминув тепер свою маєтність, за-
плативши, як казали, великі гроші
людям, щоб помогли йому перепра-
витися тут, і тікав до Вишнівця, Ко-
нєцпольский до Бродів, Остророґ до
Олеська і звідти далі — хто куди знав
і куди кому було близше.
<…> Кисіль, покинувши свою ка-
рету, не вважаючи на подаґру, допав-
ши коня, тікав за другими. «Біжать
у світ усі, і я з ними біжу в скаліченім
своїм здоровлю — сам не знаю куди.
О Вислу вже деякі за сей час опер-
лись», — пише він з сеї утечі. Про
Вишневецького пишуть, що бувши
дуже стомленим, він простим підвод-
ним возом подався до Збаража.
[2:8.3, 74—75]
Подекуди Загребельний занурився в матеріал глибше, ніж деякі істори-
ки. Наприклад, Петро Толочко дорікнув йому, що Богдан не міг твердити,
ніби Київ — це «отчина» московського царя [18, 174; див.: 6, 503]. Утім,
міг і твердив: ці його слова наводить, зокрема, Грушевський [2:9.2, 736].
Помилок у романі вистачає, і не лише історичних (переплутано «Іліаду»
й «Одіссею» [6, 412], біблійних патріархів Ісака і Якова [6, 439—440]),
проте здебільшого «хиби» підпорядковані загальним стратегіям тексту.
Тож цікавіше навіть не те, з яких історичних праць автор брав факти,
а як він їх змінював. Упадає в око, що розповідач настійливо заміняє на-
ціональну ворожнечу соціальною, точніше — робить акцент саме на дру-
42 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
гій. Навіть цитуючи першоджерела, він регулярно перетворює «ляхів»
на «панів», «жидів» — на «рандарів» (на цьому пункті наполягала й
цензура [5, 104]!), «німців» — на «найманців». Це, з одного боку, узго-
джувалося з радянською доктриною («І чи важило там, який пан — свій
рідний, польський чи литовський…» [6, 225]), а з другого, — підкреслю-
вало прямо не висловлену тезу, що українці в боротьбі за свою націю не
ворогують з іншими.
Узагалі, у розповіді дуже дозовано подано те, що може дискредиту-
вати Хмельниччину, крім тих випадків, коли це, навпаки, акцентовано,
як у згаданому епізоді єврейського погрому (але й він постає в романі як
поодинокий виняток!). Ось, наприклад, як зображено загибель Данила
Нечая в м. Красне: «Нечай вискочив з господи, де вечеряв…» [6, 468] —
за Грушевським, якому й тут слідує автор, «Нечай вискочив з господи,
де піячив» [2:9.1, 182]. «Підступом взято було замок…» [6, 468] — ні,
«частина міщан, що були в замку, попробувала непомітно утікти через
вилім і стягнула біду на себе і на всю залогу» [2:9.1, 182]. «В смерті своїй
знайшов безсмертя. Полинули по всій Україні пісні про Нечая. Вдари-
ла куля в Нечаєве серце, а вразила серце народу цілого» [6, 468], — па-
фосно каже розповідач, оминаючи той факт, що пісні ці були спрямовані
проти Хмельницького [2:9.1, 188—189]. У романі залишається тільки
слабкий натяк на це — рядок із думи: «Чи не той то хміль хмелевий, що
в меду купався» [6, 468].
Так само лише через звернення до тексту Грушевського стають зрозу-
мілими лаконічні коментарі розповідача до деяких рядків із дум. «В той
час була честь і слава! / Військовая справа / Сама себе на сміх не давала, /
Неприятеля під ноги топтала». «Страшний сміх кобзарський», — каже
на це Богдан [6, 463]. І трохи далі, згадуючи молдавський похід («Я од-
вернув хана від Москви, попхнувши його на молдавського господаря Лу-
пула …»), Богдан зауважує: «Недарма ж співали кобзарі щоразу про мене:
“Тільки бог святий знає, / Що Хмельницький думає-гадає! / О тім не знали
ні сотники, / Ні отамани, ні полковники!..”» [6, 464]. Обидва поетичні
фрагменти знаходимо в «Історії України-Руси» [2:9.1, 97, 80], і перший із
них Грушевський пояснює так:
Справжніх мотивів свого плану, причин і рації волоського епізоду, гетьман і стар-
шина таки не вважали можливим дати ні своїм союзникам, ні своїм рідним укра-
їнським масам, як ми бачили. Але ж надати відповідне освітленнє і оправданнє
сьому несподіваному епізодові вони мали за потрібне, і інспірували громадську
гадку тими засобами, які мали в роспорядженню. Їх офіціозні рапсоди дістали
зав даннє звеличати сей вимушений обставинами і в ґрунті річи зовсім не симпа-
тичний епізод козацької політики як славний і величний акт її мудрости, що слу-
жить на честь і хвалу Запорозького війська [2:9.1, 95].
У романі ж рядки про «честь і славу» йдуть наприкінці епізоду роз-
прави без суду над жінками й дітьми, яку в останню хвилину встигає зу-
пинити Хмельницький. Отже, «страшний сміх кобзарський» — це сміх
над вимушеним слідуванням офіційній ідеології. Чи це не прихована ав-
тохарактеристика твору?
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 43
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
Природно, що з роману зникають усі фрагменти документів чи епі-
зоди, неприємні для Москви.
Нестатки були такі тяжкі, що й посла московського Григорія Неронова, який при-
був наскоро по Зборівській битві з піддячим Посольського приказу Григорієм
Богдановим, чигиринський мій отаман Федір Коробка не міг прийняти належно
(хоч би так, як приймано перед тим Унковського). Давано послам лиш три хліби
житні, щучини в’яленої і бочечку меду відер в шість, а коням самого сіна. Отаман
перепрошував, що за великою водою риби свіжої не можна вловити, а овса не було
зовсім, бо хліб не родився, а подекуди за війною його й не сіяли [6, 452].
Це черговий переказ із Грушевського, але в «Історії України-Руси»
далі йде коментар:
Попереднього посла, Унковского справді приймали щедрійше, але що показували
йому й більшу честь, то й убогість кормів для Неронова очевидно треба розуміти
не тільки як наслідок недостатків, а як вираз і певної холодности для московсько-
го правительства [2:8.3, 245].
Так само в контексті «Історії України-Руси» нового сенсу набуває
морально-етичний пасаж:
Мені хочеться вмерти, розчарованому в нелюдяності свого часу. А які ж часи були
людяними? І коли торжествувала правда на світі? Ірод присяги додержав і Пред-
течу вбив, яка йому користь з такої правди? Чи не краще йому було збрехати? А
Раав-блудниця збрехала і чи винна за ту брехню? Ще й вічне благословення діста-
ла за неї. А в однім місці написано: хто бив пророка, той спасся, а котрий не бив,
той пропав [6, 464].
Історично це не приватні думки Хмельницького, а дослівно передані
його слова московському посланцеві [2:9.1, 123]. І коли на тій же сторін-
ці роману Богдан заявляє: «А мені краще була смерть, як на Московське
государство йти супроти братів своїх…», то це значно спрощує історич-
ний епізод, бо насправді Хмельницький і погрожував піти на Москву «з
Турком, з Татарами, з Венграми, з Волохами», якщо цар не допоможе
у війні проти Польщі [2:9.1, 124], і повторював: «А з тим усім я госу-
дареві слуга (холоп) і й[ого] ц[арській] вел[ичності] свій поклін поси-
лаю» [2:9.1, 123].
Що перед нами — цензурування історії на догоду офіціозу чи натяк
для тих, хто давнє минуле знає краще, ніж цензори?
Езопова мова соцреалізму?
Майже точно посередині роману Богдан міркує:
Прагнучи зазирнути в майбуття, спробував я поглянути в минуле. І що ж я там
побачив? Золотий Київ, а до нього пливуть Дніпром лодії золотії з усіх земель — і
земля одна, народ один, і все одне. <…>
Я намірився об’єднати і возз’єднати роз’єднане, в цьому бачив розумну волю і
вільний розум найбільший — так написав цього власноручного листа до москов-
ського царя Олексія Михайловича [6, 264].
44 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
«Лист у вічність», підкріплений, як ми пам’ятаємо, авторитетом
Шевченка й відсилкою до роману Яновського, має вихідним пунктом ві-
зію з тичининського «Золотого гомону» («Над Києвом — золотий го-
мін / <…> / Човни золотії / Із сивої-сивої Давнини причалюють. / Чов-
ни золотії» [17, 54]). Як часто в романі, перед нами — складна система
дзеркал: розповідач, дивлячись у минуле, прозирає майбутнє, у якому
Тичина, стверджуючи майбутнє, дивиться в минуле. Той самий Тичина,
який поцілував «пантофлю Папи», що Богдан зробити відмовився.
Знову маємо двозначність, вибудувану навколо центрального питання
інтерпретації роману: чи текст безумовно схвалює «возз’єднання України
з Росією», чи потайки робить якісь застереження й заперечення?
Головну національну ідею розповідача можна підсумувати так: укра-
їнський народ існує тисячі років («Віки цілі минали, а народові моєму
відмовляли в праві на розум і мудрість, бо мав годувати світ не розумом, а
хлібом. Кого лиш не годував народ мій! І греків, і персів, і римлян, і орду,
і литовських панів, і шляхту ненажерливу» [6, 35]); «жорстока роз-
окремленість» у післямонгольський період призвела до того, що «мов-
би й не було єдності тої правічної» [6, 264]. «Та народи наші ніколи
не полишали думки про свою духовну спільноту, ніколи не ділили своїх
високих надбань на “моє” і “твоє”, і ліпші сини їхні з давніх-давен труди і
дні свої посвячували невтомній боротьбі за єдність земель, за утверджен-
ня високої єдності» [6, 264—265]. Богдан «писав до царя, бо ж за ним
стояв великий народ, брат найрідніший мого народу» [6, 264], і завдя-
ки «возз’єднанню» Хмельницький нарешті надійно забезпечив свободу
своєму народові: «...тут, на раді в Переяславі, став мій народ собою, став
нацією, історією» [6, 505].
Модель проста й загалом відповідна офіційній ідеології, крім хіба
натяків на прадавнє існування українців. Недарма в одній із рецензій
на роман було слушно зауважено, що «Я, Богдан» — «яскраве свідчен-
ня великих резервів мистецтва соціалістичного реалізму» [4, 6]. (Пор.
аналіз соцреалістичної поетики фільму Ігоря Савченка «Богдан Хмель-
ницький» (1941), де прагнення головного героя, як і в романі, тотожні
заповітним мріям народу: [20, 85—89].)
Водночас до книги Загребельного можна прикласти слова М. Павли-
шина про інший роман українського соцреалізму — «Собор»: «…роман
Гончара неначе задуманий так, щоб максимально залишитися в рамках
марксистсько-ленінської легітимності», але окремі його фрагменти «від-
криті для “підривного” прочитання» [15, 46—47, 48]. (Про один із не-
очевидних випадків такої інтерпретації «Собору» — як і в Загребельно-
го, через вирвану з контексту історичну цитату — див.: [14, 114—116].)
Ось наочний, але дуже добре прихований приклад, який прямо су-
перечить головній «офіційній» ідеї роману «Я, Богдан». Одну з геть-
манських промов, запозичену, як уже було сказано, з «Історії Русів», роз-
повідач доповнює фразою, якої в першоджерелі не було: «Єдину тепер
журу маємо, щоб не були раби неключими і скотом несмисленим» [6, 20].
Біблійний вислів «рабы неключимы» (Лк. 17:10) трапляється в тексті
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 45
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
«Історії Русів» неодноразово, але в контексті Хмельниччини «неклю-
чимое рабство» згадується не лише як опис становища українців у Речі
Посполитій [8, 79, 85], а і як характеристика політичного стану Моско-
вії: «…в народе Московском владычествует самое неключимое рабство
и невольничество в высочайшей степени, и что у них, кроме Божьего,
да Царского, ничего собственного нет и быть не может… <…> Словом
сказать, соединиться с таким неключимым народом есть тоже, что бро-
ситься из огня в пламя» (промова осавула Богуна [8, 98]). Ба більше:
«скот несмысленный» з’являється в «Історії Русів» лише один раз, у
тому ж абзаці, що й чергові «рабы неключимы», — у промові Мазепи,
коли гетьман доводить, чому Україні слід бути незалежною і від Польщі,
і від Росії [8, 203, 202]. Отже, прихований інтертекст заперечує експлі-
цитну ідеологію тексту.
Чи міг 1982 р. не «зразковий», а емпіричний радянський читач по-
бачити приховану гру? (Це спостереження вдалося зробити лише тому,
що сучасна електронна версія «Історії Русів» уможливлює пошук за
ключовими словами.) Чи можна назвати письменницьку техніку Загре-
бельного езоповою мовою? За відомим визначенням Льва Лосєва, езо-
півський текст амбівалентний, бо він розрахований на двох читачів —
цензора, який зчитає лише поверхневий шар, і допитливого читача, який
зможе побачити справжній авторський задум. «Для гіпотетичного “не-
свідомого читача”, метастилістичні — езопові — засоби… здаватимуться
лише стилістичними засобами, не більше ніж елементами стилістично
організованого тексту» [22, 39—40] (приклад такого читання роману
Загребельного: [3]). Насправді ж «зайві», езопові елементи становлять
інформаційний «квазі-шум», створюють «ширми», які приховують
справжній зміст, але водночас містять маркери, котрі дають змогу його
прочитати [22, 45, 51].
Якщо використати цю термінологію, то роман Загребельного міс-
тить безліч ширм і мінімальну кількість маркерів. Власне, маркером стає
будь-яка цитата, щойно ми усвідомлюємо принципи побудови тексту.
Очевидно, що переважна більшість читачів не могла оцінити роботу і
гру із джерелами, поготів — із забороненими в УРСР: «енциклопедія
зразкового читача» роману значно перевищувала за обсягом «енци-
клопедію» (і можливості!) читача емпіричного. Тож фактично єдиним
«зразковим читачем» виявляється сам автор. Це дуже модерністська си-
туація: згадаймо, що Джойс, завершуючи «Фіннеґанів помин», уже сам
не розумів окремих фрагментів роману. У той же час ілюзія цілковитої
зрозумілості на поверхневому рівні наближає книгу Загребельного до
поетики постмодернізму.
Показово, що автор уже в пострадянський час не визнавав, що його
історичні романи — конкретно йшлося про «Диво» — мали алегорично-
політичний підтекст. «Неусвідомлений протест? Дуля в кишені? Може,
й так. Але життя надто складне, щоб міряти його дерев’яним арши-
ном» [5, 127]. Справді, у романі «Я, Богдан» не вдається механічно від-
окремити елементи, призначені для цензора, від елементів, які містять
46 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
«справжній» сенс, відрізнити ширму від маркера. Природа й інтенція
цього тексту — саме у двозначності.
Вище йшлося про помічений дослідниками «симбіоз» голосів авто-
ра і героя. Але в деяких випадках, імовірно, читач має дати власну оцінку
монологу Богдана, тобто прийняти, що інтенція тексту не тотожна ін-
тенції розповідача.
Найразючіший приклад — викличні слова Хмельницького в остан-
ньому розділі роману: «А не хотіли б ви, щоб я розбивав тою булавою
голови і щоб на мене бризкав мозок убитих моєю рукою? Може, то були
бризки мозку геніїв, але я вбивав геніїв, бо так було треба для майбуття
народу!» [6, 496]. А якщо, як сказано далі, «геніальністю дихав увесь
народ український» [6, 499], то чи це означає, що Хмельницький убивав
народ для майбуття народу? П. Толочко обурився цим і заявив, що «ви-
никає сумнів у його [Богдана] психічній врівноваженості. Вбивати геніїв
означає вбивати те саме майбуття народу, заради якого начебто він ішов
на такі жертви» [18, 179]. Справді. Але чи це не той висновок, який і має
зробити читач?
Інший, менш разючий приклад: Богдан наводить довгий перелік
нової козацької шляхти. «О аристократи з хлопськими прізвиська-
ми!». Серед них і політики різної орієнтації, від Тетері до Безбородька,
і суспільні діячі майбутніх століть. Усіх їх, а особливо ж їхніх нащадків,
Хмельницький оцінює вкрай несхвально:
Онуки їхні повиламують коштовне каміння з черенів шабель, здобутих під Корсу-
нем і Збаражем, щоб прикрасити ними пряжки французьких черевиків, переллють
срібний посуд, віддадуть парчеві кунтуші на церковні ризи, а простий люд тільки
й мріятиме, щоб з багряниць панських онучі драти. Шкода говорити! [6, 440].
Тут важлива не так чергова цитата із Шевченка (із заміною церковних
багряниць на панські, пор.: [19:2, 350]), як деякі імена тих предків і нащад-
ків. Богдан згадує поміж іншими Гоголів, Гребінок, Ґалаґанів, Рігельманів,
Милорадовичів, Капністів, Бантиш-Каменських — і ніби навіть із висоти
свого постаменту не бачить жодних їхніх заслуг. Чи це не викликає сумні-
вів у його об’єктивності та повній точності його історичних присудів?
Нарешті, у романі знаходимо і приклади езопової мови як такої. На-
гадаю, ідеться про інтенцію тексту, а не про невідому нам інтенцію авто-
ра, яку слід винести за дужки.
«Коли два народи кажуть один одному “брат”, то це вже надовго, на
віки» [6, 154]. Мова про кримських татар, і в 1982 р. постулат про віч не
братерство українців і киримли був викликом системі.
«Тепер я мав звернутися до всього народу свого, перш ніж вирушити
з Січі. Я довго думав, як назвати те моє звертання. Послання? Грамота?
Відозва? Декрет? Звернення? Вже існувало слово “універсал”, воно охоп-
лювало все: заклик, пристрасті, пророцтва, плачі, обітниці. Я вибрав уні-
версали» [6, 166]. Це історично достовірно (гетьмани справді видавали
універсали), але ахронічний наратив роману актуалізує сенси XX ст. —
універсали Центральної Ради.
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 47
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
Так само по-іншому зазвучала чергова пісня, яку нібито написав
(у романі) Богдан, — «Розлилися круті бережечки...» [6, 361]. Її наво-
дили й автори інших творів про Хмельницького, від Олександра Кор-
нійчука до Оксани Іваненко. Однак текст, гадаю, пам’ятає і про значення
«Червоної калини» у XX ст., тим паче що буквально в наступному аб-
заці Хмельницький роздратовано згадує «комісарів» — нехай королів-
ських, але комісарів.
Так само в СРСР наприкінці XX ст. як алюзія на порівняно недавнє
минуле мав читатися епізод, у якому козаки готуються стратити людей,
винних лише в тому, що вони, говорячи мовою сталінських часів, «члени
родин ворогів народу». Їх «знаходили по всій Україні — на Поділлі, Лі-
вобережжі, в лісах і степах, їх звозили до Чигирина ночами в козацьких
луб’янках, аби ніхто не бачив — жінок і дітей, пов’язаних, кинутих на
дно возів, прикритих лубом, мовби вони вже неживі» [6, 462]. Ключове
слово, звісно, «луб’янка» (Луб’янка).
Хмельницький і Мазепа стільки разів протиставлялися в романі, що
важко уявити, ніби автор, наводячи «Чайку-небогу» як пісню Богда-
на [6, 389—390], не пам’ятав, що, починаючи з «Історії Русів» [8, 201],
значно популярнішою була інша версія авторства — саме Мазепи. Два
гетьмани «перетинаються» ще в одному епізоді, який потребує звер-
нення до загубленого в журналі «Киевская старина» першоджерела:
Богдан ніби проти волі, за намовлянням Виговського, підписує дарчу
грамоту «пану полковнику Гладкому» [6, 441], але насправді це грамота
Мазепи полковнику Михайлові Бороховичу [12, 547].
І нарешті, міркуючи про геніальність людини й народу, Богдан по-
між іншим кидає: «Народ, лякаючись, що згине пам’ять його, мерщій
виставляє наперед великого співця. Може, так стається, що вмираючі сус-
пільства останнім зусиллям народжують геніїв, бо геніальності для всіх
уже не стачає?» [6, 499]. Геніями, крім Хмельницького, у романі названо
лише Сковороду й Шевченка. Тож одразу після розмислів про те, як «во-
роги не простять нам [Україні та Росії] нашого возз’єднання» [6, 499],
розповідач твердить, що не минуло й двох століть після Переяславської
ради, а Україна перетворилася на «вмираюче суспільство»!
Це ще одне запитання, на яке текст не дає відповіді.
І тут, наприкінці, варто повернутися до початку роману — до його
епіграфів. Перший — із Шевченкової поезії «До Основ’яненка» («...Чия
правда, чия кривда, / І чиї ми діти»). Другий — із Гоголевої чернетки «На-
броски драмы из украинской истории» («Как нужно создать эту драму? /
Облечь ее в месячную ночь и ее серебристое сияние и в роскошное дыхание
юга» і т. д. [6, 6]). «Возз’єднання» цих епіграфів — не лише перенесення
«возз’єднання» України і Росії в мовну й культурну площину, а й фактич-
но спроба примирити дві ідентичності автора (байдуже, біографічного чи
«зразкового автора» тексту) — українську і радянсько-імперську. І, звіс-
но, за епіграфами встають складні стосунки Шевченка з Гоголем — творчі
(«Ти смієшся, а я плачу…») і, так би мовити, метаісторичні, тобто спадок
обох письменників у національній культурі.
48 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
Від початку до кінця роман зберігає двоїстість (на рівнях ідеології,
стилю, інтертексту), витворюючи один із найдивніших гібридів пізнього
соцреалізму з пізнім модернізмом.
Дякую Ярославі Стрісі й Богданові Цимбалу за допомогу з літерату-
рою, важкодоступною у воєнний час; Володимирові Аренєву й Дмитрові Сі-
чінаві — за інтертекстуальні підказки.
ЛІТЕРАТУРА
1. [Величко С.] Самійла Величка сказаніє о войнѣ козацкой з поляками. Київ: З дру-
карні Української Академії Наук, 1926. XVI + 268 с.
2. Грушевський М. Історія України-Руси: [У 10 т.]. Львів; Київ, 1898—1936.
3. Даниленко В. Г. Трансформація імперських міфів у романі Павла Загребельного
«Я, Богдан» // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики художнього тек-
сту): Зб. наукових праць. Вип. 18. Дніпропетровськ: Ліра, 2015. С. 11—20.
4. Жулинський М. Сповідь у безсмерті. Роздуми про новий роман П. Загребельного
«Я, Богдан» // Літературна Україна. 1983. 7 липня. № 27. С. 3, 6.
5. Загребельний П. Думки нарозхрист. 1974—2003. Київ: Пульсари, 2008. 237 с.
6. Загребельний П. Я, Богдан (Сповідь у славі): Роман. Київ: Радянський письмен-
ник, 1983. 511 с.
7. Зборовська Н. Влада і свобода в романах Павла Загребельного // Слово і Час. 2011.
№ 10. С. 3—23.
8. История Русов, или Малой России. Сочинение Георгия Кониского, архиепископа
Белоруского. Москва: В университетской типографии, 1846. IV+IV+262+45 с.
9. Ільницький М. М. Людина в історії (Сучасний український історичний роман).
Київ: Дніпро, 1989. 356 с.
10. Каргер М. К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древне-
русского города. В 2 т. Т. 2. Москва — Ленинград: Изд-во АН СССР, 1961. 661 с.
11. [Костомаров Н.] Богдан Хмельницкий // [Костомаров Н.] Собрание сочинений
Н. И. Костомарова. Исторические монографии и исследования. Кн. 4. Т. IX—XI.
С.-Петербург: Тип. М. М. Стасюлевича, 1904. 742 с.
12. Л[азаревский] А. Михайло Борохович, гадяцкий полковник. 1687—1704. (К пор-
трету) // Киевская старина. 1890. Март. С. 547—551.
13. Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем. Москва: В тип. Августа Се-
мена, 1827. XXXVI+234 с.
14. Назаренко М. Нотатки коментатора // Спадщина: Літературне джерелознавство,
текстологія. Т. XV. Київ: К. І. С., MMXX. С. 108—116.
15. Павлишин М. Канон та іконостас. Київ: Час, 1997. 447 с.
16. Сергійчук В. «Я, Богдан» з точки зору історика // Дніпро. 1987. № 10. С. 110—119.
17. Тичина П. Соняшні кларнети. Поезії. Київ: Вид-во «Сяйво», 1918. 62 с.
18. Толочко П. П. Від Русі до України: Вибрані науково-популярні, критичні та публі-
цистичні праці. Київ: Абрис, 1997. 398 с.
19. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. Київ: Наукова думка, 2001—2014.
20. Dobrenko E. Stalinist Cinema and the Production of History: Museum of the
Revolution. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2008. 272 p.
21. Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego autora; wydana z rękopismu
przez Edwarda Raczyńskiego. Poznan: W księgarni Walentego Stefańskiego, 1840.
387 s.
22. Loseff L. On the Benefi cence of Censorship. Aesopian Language in Modern Russian
Literature. München: Verlag Otto Sagner in Kommission, 1984. xii+274 p.
Отримано 4 червня 2022 р.
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 49
Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного...
REFERENCES
1. [Velychko, S.] (1926). Samiila Velychka skazaniie o voini kozatskoi z poliakamy. Kyiv:
Z drukarni Ukrainskoi Akademii Nauk. [in Ukrainian]
2. Hrushevskyi, M. (1898—1936). Istoriia Ukrainy-Rusy (Vols. 1—10). Lviv; Kyiv. [in
Ukrainian]
3. Danylenko, V. H. (2015). Transformatsiia imperskykh mifi v u romani Pavla Zahre-
belnoho “Ya, Bohdan”. Tainy khudozhnoho tekstu (do problemy poetyky khudozhnoho
tekstu), 18, 11—20. [in Ukrainian]
4. Zhulynskyi, M. (1983, July 7). Spovid u bezsmerti. Rozdumy pro novyi roman
P. Zahrebelnoho “Ya, Bohdan”. Literaturna Ukraina, 27, 3, 6. [in Ukrainian]
5. Zahrebelnyi, P. (2008). Dumky narozkhryst. 1974—2003. Kyiv: Pulsary. [in Ukrainian]
6. Zahrebelnyi, P. (1983). Ya, Bohdan (Spovid u slavi): Roman. Kyiv: Radianskyi
pysmennyk. [in Ukrainian]
7. Zborovska, N. (2011). Vlada i svoboda v romanakh Pavla Zahrebelnoho. Slovo i Chas,
10, 3—23. [in Ukrainian]
8. Istoriia Rusov, ili Maloi Rossii. Sochineniie Georgiia Koniskogo, arkhiiepiskopa Belorusko-
go. (1846). Moscow: V universitetskoi tipografi i. [in Russian]
9. Ilnytskyi, M. M. (1989). Liudyna v istorii (Suchasnyi ukrainskyi istorychnyi roman).
Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian]
10. Karger, M. K. (1961). Drevnii Kiiev. Ocherki po istorii materialnoi kultury drevnerus-
sko go, goroda (Vols. 1—2, Vol. 2). Moscow; Leningrad: Izdatelstvo AN SSSR. [in
Russian]
11. [Kostomarov, N.] (1904). Bogdan Khmelnitskii. In [N. Kostomarov], Sobraniie
sochinenii N. I. Kostomarova. Istoricheskiie monografi i i issledovaniia (Books 1—8,
Book 4, Vols. 9—11). St. Petersburg: Tipografi ia M. M. Stasiulevicha. [in Russian]
12. L[azarevskyi], A. (1890). Mikhailo Borokhovich, gadiatskii polkovnik. 1687—1704.
(K portretu). Kiievskaia starina, 3, 547—551. [in Russian]
13. Maksimovich, M. (Ed.). (1827). Malorossiiskiie pesni. Moscow: V tipografi i Avgusta
Semena. [in Ukrainian and Russian]
14. Nazarenko, M. (2020). Notatky komentatora. Spadshchyna: Literaturne dzherelozna-
vstvo, tekstolohiia, 15, 108—116. [in Ukrainian]
15. Pavlyshyn, M. (1997). Kanon ta ikonostas. Kyiv: Chas. [in Ukrainian]
16. Serhiichuk, V. (1987). “Ya, Bohdan” z tochky zoru istoryka. Dnipro, 10, 110—119. [in
Ukrainian]
17. Tychyna, P. (1918). Soniashni klarnety. Poezii. Kyiv: Vydavnytstvo “Siaivo”. [in
Ukrainian]
18. Tolochko, P. P. (1997). Vid Rusi do Ukrainy: Vybrani naukovo-populiarni, krytychni ta
publitsystychni pratsi. Kyiv: Abrys. [in Ukrainian]
19. Shevchenko, T. (2001—2014). Povne zibrannia tvoriv (Vols. 1—12). Kyiv: Naukova
dumka. [in Ukrainian and Russian]
20. Dobrenko, E. (2008). Stalinist Cinema and the Production of History: Museum of the
Revolution. Edinburgh: Edinburgh University Press.
21. Raczyński, E. (Ed.). (1840). Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Poznan: W księgarni Walentego Stefańskiego. [in Polish]
22. Loseff , L. (1984). On the Benefi cence of Censorship. Aesopian Language in Modern
Russian Literature. Munich: Verlag Otto Sagner in Kommission.
Received 4 June 2022
50 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Михайло НАЗАРЕНКО
Mykhailo Nazarenko, PhD, docent
Educational and Scientifi c Institute of Philology,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
14 Tarasa Shevchenka blvd., Kyiv, 01601
e-mail: petrogulak@gmail.com
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3650-162X
THE AMBIGUITY OF INTERTEXT: TEXTUALITY
OF HISTORY IN PAVLO ZAHREBELNYI’S NOVEL
“I, BOHDAN (CONFESSION IN GLORY)”. PART TWO
In the novel “I, Bogdan” ‘historical authenticity’ is achieved through intuitive, romantic pen-
etration of the author/narrator into the ‘nation’s spirit’ — and through the citatory narrative
on the verge of cento, which the narrator emphasizes time and again. Th e fi ctional, subjec-
tive image of the hetman is presented as the only true one. Th e author of the novel follows
two historiographical traditions, within which the fi ction is not just authentic but real and
true — of course, if consistent with existing narratives. Th ese are premodern and romantic
traditions. Unsurprisingly, Zahrebelnyi is happy to use the texts created both in the premodern
framework (fragments of “Cossack chronicles”) and in the framework of (pre)romanticism
(“History of Ruthenians”; “Zaporozhian Antiquities” by Izmail Sreznevskyi). Th ese texts are
‘created’ and not ‘falsifi ed’, because for their authors the reconstruction of the possible was
not falsifi cation but only fi lling gaps. For the author of the novel “I, Bogdan”, as well as for
the romantics, the criterion of truth is compliance with the national spirit. Researchers have
repeatedly noted that the novel creates the combined voice of the ‘hero-author’: it is the voice
of the people themselves, on whose behalf his representative can speak.
Zahrebelnyi, when using historical sources, oft en turns to the palimpsest technique,
rewriting or simply quoting without reference studies on Ukrainian history, especially by
Mykola Kostomarov and Mykhailo Hrushevskyi, making certain ideological changes, and
sometimes radically inverting the meaning of the quoted passages. Hidden intertext, there-
fore, may deny the explicit ideology of the text. It is obvious that the ‘encyclopedia of the
model reader’ of the novel was much larger than the ‘encyclopedia’ of the empirical Soviet
reader. So, in fact, the only possible ‘model reader’ was the author himself. Th is is a very
modernist notion, and at the same time, the illusion of complete clarity on a superfi cial level
moves Zahrebelnyi’s book closer to the poetics of postmodernism.
Keywords: historical novel, intertext, intention of the text, Aesopian language, socialist
realism.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-190247 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T09:26:04Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Назаренко, М. 2023-05-25T13:44:14Z 2023-05-25T13:44:14Z 2022 Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга / М. Назаренко // Слово і Час. — 2022. — № 6. — С. 34-50. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.06.34-50 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190247 821.161.2-311.6 Загребельний На основі зіставного аналізу тексту твору і джерел, залучених у процесі його написання, доведено, що образ гетьмана в романі спирається на передмодерну й романтичну історіографічні традиції, у яких зникала межа між вимислом і документальністю (що пояснює, зокрема, важливість «Історії Русів» та «Запорізької старовини» Ізмаїла Срезневського в інтертексті роману). Цілі сторінки є переказом-палімпсестом історичних праць, присвячених Хмельницькому, передовсім Миколи Костомарова та Михайла Грушевського. Поетика роману Загребельного поєднує соцреалістичні, модерністські й (прото)постмодерністські елементи, і звернення до первинних і вторинних джерел, використаних у тексті, дає змогу побачити принципову неоднозначність ідеологічного змісту твору. In the novel “I, Bogdan” ‘historical authenticity’ is achieved through intuitive, romantic penetration of the author/narrator into the ‘nation’s spirit’ — and through the citatory narrative on the verge of cento, which the narrator emphasizes time and again. The fictional, subjective image of the hetman is presented as the only true one. The author of the novel follows two historiographical traditions, within which the fiction is not just authentic but real and true — of course, if consistent with existing narratives. These are premodern and romantic traditions. Unsurprisingly, Zahrebelnyi is happy to use the texts created both in the premodern framework (fragments of “Cossack chronicles”) and in the framework of (pre)romanticism (“History of Ruthenians”; “Zaporozhian Antiquities” by Izmail Sreznevskyi). These texts are ‘created’ and not ‘falsified’, because for their authors the reconstruction of the possible was not falsification but only filling gaps. For the author of the novel “I, Bogdan”, as well as for the romantics, the criterion of truth is compliance with the national spirit. Researchers have repeatedly noted that the novel creates the combined voice of the ‘hero-author’: it is the voice of the people themselves, on whose behalf his representative can speak. Zahrebelnyi, when using historical sources, often turns to the palimpsest technique, rewriting or simply quoting without reference studies on Ukrainian history, especially by Mykola Kostomarov and Mykhailo Hrushevskyi, making certain ideological changes, and sometimes radically inverting the meaning of the quoted passages. Hidden intertext, therefore, may deny the explicit ideology of the text. It is obvious that the ‘encyclopedia of the model reader’ of the novel was much larger than the ‘encyclopedia’ of the empirical Soviet reader. So, in fact, the only possible ‘model reader’ was the author himself. This is a very modernist notion, and at the same time, the illusion of complete clarity on a superficial level moves Zahrebelnyi’s book closer to the poetics of postmodernism. Дякую Ярославі Стрісі й Богданові Цимбалу за допомогу з літературою, важкодоступною у воєнний час; Володимирові Аренєву й Дмитрові Січінаві — за інтертекстуальні підказки. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час ХХ століття Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга The Ambiguity of Intertext: Textuality of History in Pavlo Zahrebelnyi’s Novel “I, Bohdan (Confession in Glory)”. Part Two Article published earlier |
| spellingShingle | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга Назаренко, М. ХХ століття |
| title | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга |
| title_alt | The Ambiguity of Intertext: Textuality of History in Pavlo Zahrebelnyi’s Novel “I, Bohdan (Confession in Glory)”. Part Two |
| title_full | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга |
| title_fullStr | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга |
| title_full_unstemmed | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга |
| title_short | Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга |
| title_sort | двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі павла загребельного «я, богдан (сповідь у славі)». стаття друга |
| topic | ХХ століття |
| topic_facet | ХХ століття |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190247 |
| work_keys_str_mv | AT nazarenkom dvoznačnístʹíntertekstutekstualʹnístʹístoríívromanípavlazagrebelʹnogoâbogdanspovídʹuslavístattâdruga AT nazarenkom theambiguityofintertexttextualityofhistoryinpavlozahrebelnyisnovelibohdanconfessioningloryparttwo |