«Буй – Роман»
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Ruthenica |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190778 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Буй – Роман» / В. Ричка // Ruthenica. — 2010. — Т. 9. — С. 149-153. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-190778 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ричка, В. 2023-06-22T12:10:50Z 2023-06-22T12:10:50Z 2010 «Буй – Роман» / В. Ричка // Ruthenica. — 2010. — Т. 9. — С. 149-153. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1995-0276 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190778 uk Інститут історії України НАН України Ruthenica Замітки «Буй – Роман» Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Буй – Роман» |
| spellingShingle |
«Буй – Роман» Ричка, В. Замітки |
| title_short |
«Буй – Роман» |
| title_full |
«Буй – Роман» |
| title_fullStr |
«Буй – Роман» |
| title_full_unstemmed |
«Буй – Роман» |
| title_sort |
«буй – роман» |
| author |
Ричка, В. |
| author_facet |
Ричка, В. |
| topic |
Замітки |
| topic_facet |
Замітки |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Ruthenica |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1995-0276 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190778 |
| citation_txt |
«Буй – Роман» / В. Ричка // Ruthenica. — 2010. — Т. 9. — С. 149-153. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ričkav buiroman |
| first_indexed |
2025-11-25T13:23:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:23:29Z |
| _version_ |
1850512997851594752 |
| fulltext |
149ЗАМІТКИ
«Буй — Роман»
Галицько-волинський князь Роман Мстиславич (1199–1205 рр.) був одним із
наймогутніших і впливових володарів на Русі. Літописець називає його великим
князем, самодержцем Русі та царем в Руській землі1. Його переможні походи
у Половецький степ, хоробрість і войовнича завзятість сприяли створенню в
Україні та Польщі народних переказів, легенд і героїчних пісень, в яких образ
князя Романа Мстиславича набув епічних рис народного богатиря і шляхетного
рицаря. Таким виявом усно-поетичної народної творчості деякі вчені вважають і
літописну похвалу князеві, якою відкривається Галицько-Волинський літопис:
ѡдолѣвша всимъ поганьскъıмъ ӕзъıком̑ оума моудростью . ходѧща по заповѣдемь
Бж҃имъ . оустремил бо сѧ бѧше на поганъıӕ ӕко и левъ . сердитъ же бъıс̑ ӕко и ръıсь
. и гоубѧше ӕко и коркодилъ . и прехожаше землю ихъ ѧко и ѡрелъ . храборъ бо
бѣ ӕко и тоуръ2.
Задумаємося, однак, над питанням, наскільки оригінальною є ця характе-
ристика, що, за словами О.Б. Головка, стала «яскравим проявом виникнення та
існування» ідейно-політичної думки Київської Русі, в якій сконцентрована «па-
радигма ідеального державного володаря — князя Романа Мстиславича»3.
Як відомо, укладач Галицького літопису щедро використовував Хроніку
Геор гія Амартола, Александрію, Хроніку Іоанна Малали та Історію іудейської
війни Йосифа Флавія, вміщені у складі Хронографа 1262 р. Чимало цитат та за-
позичень із цих творів розпізнані дослідниками. Характеристика князя-воїтеля
Романа Мстиславича, здається, також скроєна галицьким книжником із готових
літературних лекал. Свого часу О.С. Орлов звернув увагу на те, що цей панегі-
рик було складено за взірцем характеристики Святослава Ігоревича, вміщеній у
складі Повісті временних літ під 961 р.4
Уславлюючи воєнні походи Святослава, старокиївські літописці вирізняють
такі риси особистості князя, як його невибагливість, лицарське ставлення до
ворога:
Князю Святославу възрастъшю· и възмужавшю· нача вои совкупляти· многи и
храбры, и легъко ходя· аки пардусъ· войны многы творѧше ходѧ возъ по собѣ не
возѧше· ни котъла ни мѧсъ варѧ· но потонку изрѣзав конину ли· звѣрину ли· или
говядину на оуглех испекъ ӕдѧху· ни шатра имѧше· но подъкладъ пославъ и сѣдло
в головахъ […] и посылаше къ странамъ глаголѧ· хочю на вы ити5.
Зауважуючи, що ця характеристика Святослава забарвлена фразеоло гією
Георгія Амартола6, О.С. Орлов, однак, не проілюстрував це твердження від-
повідними текстами. Скориставшись його підказкою, не важ ко виявити в Хроніці
Амартола фразу, що стала джерелом для літопису. Оповідаючи про воєнні похо-
ди Александра, хроніст зауважує, що той «скочи акы пардоус съ многою силою
150 ЗАМІТКИ
на въсточня страны и грады»7. Цим літературним прийомом скористався й ук-
ладач Новгородського третього літопису. Сповіщаючи про вінчання на царс-
тво князя Івана Васильовича він, крім інших епітетів («премудр», «храбосерд»,
«крепорук»), відзначає, що той був до того ж «легок ногами аки пардус»8.
Уподібнення Романа Мстиславича Александру Македонському розвивається
через низку, приписуваних йому «звіриних» рис. Так, лев був символом лютої
сили. Галицький книжник двічі уподібнює Романа левові — у цитованій вже по-
хвалі 1201 р. і в літописній статті 1251 р. Сповіщаючи про повернення Данила із
військового походу, він наголошує на тому , що той, «наследивши поуть ѡц҃а свое-
го великаго Романа . иже бѣ изоѡстрилсѧ на поганыӕ . ӕко левъ»9. О.С. Орлов га-
дав, що порівняння Романа з левом галицький книжник запозичив із першої книги
Хроніки Малали10. Сюжет, на який, здогадно, вказував дослідник, маловиразний
та аж ніяк не пов’язаний з образом Александра Македонського. Уявляється малой-
мовірним, що він був джерелом запозичення. У пошуках відповідних літературних
паралелей уподібненню Романа левові звернімося до текстів інших перекладних
візантійських творів. Цікавим у цьому відношенні є опис зовнішнього вигляду
Александра Македонського в Александрії, вкладений в уста посла перського царя
Дарія: «видѣх страхъ Александра и красоту его и ум и образъ… по храброму его
дерзновению образъ есть его, по всему убо лвов образ имать»11.
Уподібнення Александра леву є наскрізним мотивом вміщеної у складі Літо-
писця Єлинського та Римського повісті «о мужествѣ и доблести умника Алек-
сандра, храброго царя, иже обыиде, акы солнце, всю землю, или рещи, акы зверь
неукротимыи леопардъ, дръзостию же и умом побѣждая вся страны от промысла
вышняго»12. Образ лева присутній також у вміщеній в Літописці Єлинському та
Римському легенді про явлення уві сні македонському царю Філіпу провіщен-
ня народження Александра. Зображення лев’ячої голови містилося на печатці,
якою було скріплене це послання: «Бяше же пръстенъ злат с камениемь, и въ
камени бяше изъбраженъ образъ солнечьныи, и глава лвова, и сулица». Вирізь-
блені на золотому персні ці зображення знаменували, що «рождаяися отрокъ
еллинъ, до въстока проидет, акы левъ, бра(ни) творя, и пусты створить грады за
знамение суличное»13.
Орел — царський птах, який символізує вищу владу, мудрість чи навіть
геніальність, героїзм і стан зверхності. Він був символом соціального і духовно-
го підйому, зв’язку з небом, яке забезпечує його максимальною владою і зберігає
на цьому рівні14. У сказаннях про Александра Македонського йдеться про те,
як завойовник, намагаючись сягнути неба, запряг для цього орлів. У Літописці
Єлинському та Римському смерть Александра також пов’язана з образом орла:
Бысть же на въздусѣ мьгла и явися велика звѣзда, сходящи с небесъ на море, и с
нею орелъ и кумиръ вавилонскыи, нарицаемыи Дѣи, подвижася. Звѣзда же, ос-
тавши орла, пакы възыде на небо, и абие успе Александръ вѣчным сном15.
Знак орла як геральдичний символ влади побутував в емблематиці багатьох
володарів середньовічного світу16. Роман, названий у літописі царем, міг вклю-
151ЗАМІТКИ
чити зображення орла до повсякденного геральдичного оснащення княжого
двору. Як відомо, поблизу Холма Данило звів «столпъ.. каменъ, а на нѣмь орелъ
каменъ изваянъ. Высота же камени десяти лакотъ с головами же и с подножька-
ми 12 лакотъ»17. Холмський кам’яний монумент зі скульптурним зображенням
орла покликаний був, як уявляється, символічно засвідчити королівську гідність
Данила Романовича.
Порівняння Романа з екзотичним крокодилом галицький книжник, імовірно,
запозичив з опису способу життя індійських брахманів, з якими зустрічався під
час своїх походів Александр Македонський. У тій країні, йдеться у Хроніці Геор-
гія Амартола, «мужи на одинои странѣ окияна живоуть, жены ихъ обонъполъ
соуть рекы Гала Гаингия, текущи въ окиянъ къ странѣ Индистѣи». Подолати цю
перепону для тамтешніх чоловіків було непростою справою, «зане звърь есть в
неи, глаголемыи зоуботомитель. [звър же тои] вели, въ ръцъ живыи, многыи сло-
на пожрети цъла»18. Цей «зоуботомитель», як стає ясно із подальшого викладу,
і є крокодилом.
На Русі образ Александра Македонського набув особливої популярності
в ХІІІ ст., коли грецька Александрія була перекладена слов’янською мовою.
Александрія відома у давньоруській літературі у кількох редакціях. Перша редак-
ція входила до складу хронографічного зводу ХІІІ ст. і збереглася в Архівському
і Віленському хронографах та списках першої редакції Літописця Єлинського і
Римського19. Цей історичний персонаж згадується у вміщеній у складі Повісті
временних літ під 1096 р. етногенетичній легенді про походження половців та
інших кочових народів, заклепаних Александром Македонським у пустелі20. Мо-
литва (Слово) Даниїла Заточника з-поміж іншого містить побажання руським
князям віднайти в собі «храбрость Александрову»21. Образ Александра Маке-
донського, певним чином пов’язаний з християнськими канонічними книгами,
був вельми популярним не тільки в давньоруській книжності. Він знайшов вті-
лення у багатьох мистецьких пам’ятках. Доволі поширеними у середньовічному
мистецтві були зображення «вознесіння» Александра. Ця тріумфальна компо-
зиція була, як доводять фахівці, своєрідним гімном, або «апофеозом монархи-
ческой власти, о чем свидетельствуют его («польоту Александра» — В.Р.) вос-
произведения на стенах соборов, на диадемах, наконец, на монетах великого
князя тверского Бориса Александровича». Примітно, що образ Александра Ма-
кедонського «неоднократно встречается в русских магических текстах, связан-
ных с военным делом. При этом ряд заговоров от вражеского оружия (вполне
христианского характера) фигурирует в сборниках первой половины XVII и
30-х гг. XVIII в. как «молитва царя Александра Македонского»22.
Таким чином, літописна похвала князя Романа Мстиславича скроєна галиць-
ким книжником із готових літературних лекал. Подибувані ним характеристики
Александра Македонського у перекладних візантійських творах були цілеспря-
мовано перенесені на нашого героя.
Насамкінець, слід зупинитись на питанні про літературне походження літо-
писного звороту «одолѣвша... оума моудростью», його ідейний зміст та зв’язок
із характеристикою Романа у Слові про Ігорів похід. Сюжет про подолання ро-
152 ЗАМІТКИ
зуму мудрістю галицький книжник запозичив, як і підозрював О.С. Орлов23, із
Хроніки Малали. У першій її книзі, зокрема, йдеться про
доброродного Иракла, его ж глаголють в яме лвове въживоуща и палицу имуща и
три яблока дръжаща, я три яблука ему отемшю въ кощуне глаголютъ им палицею
оубившю змия, рекше одолевша частым злым похотем ума мудростию [тут і
далі виділено мною — В.Р.] акы палицею ходяща въ котызе, акы въ леви яме въ
тверде уме и тако отемше три яблука еже суть трие добрие нрави еже не быти
гневливому ни златолюбцу ни блуднику, палицею тръпетливои души язвьномъ
буюю мысль уму победим24.
У Слові про Ігорів похід для характеристики його персонажів неодноразово
використовуються епітети буй, буй-тур, буесть тощо. Не уникнув такої «похва-
ли» і князь Роман Мстиславич:
А ты буй Романе и Мстиславе!
Храбрая мысль носитъ васъ умъ на дѣло.
Высоко плаваеши на дѣло въ буести,
Яко соколъ на вѣтрехъ ширяяся,
Хотя птицю въ буйствѣ одолѣти25.
За спостереженнями М.П. Сидорова, у пам’ятках давньоруської літератури,
починаючи від Остромирова Євангелія, де буй означає дурість, безумство, всю-
ди слово буесть виступає тільки в негативному значенні. Навіть Володимир Мо-
номах, звертаючись до Богородиці, скаже: «Избави нас от буести и тленности»26.
Якщо у літописі нерозумні помисли Романа долаються мудрістю, то у Слові про
Ігорів похід навпаки — «буесть» переважає над розсудливістю. Ця майстерна
літературна гра вкотре виказує неабиякий, осяяний іскристою іронією талант
Словотворця.
1 Подібна титулатура не була нормою політичної практики середньовічної Русі. Вона спорадично
вживалася давньоруськими книжниками для підкреслення політичного престижу та авторитету
того чи іншого князя. (Ширше див.:Vodoff V., “Remarques sur le valeur du terme “tsar” appliqué
aux princes russes avant le milieu du XV e siecle,” Oxford Slavonic Papers. New Series (1978, Vol. XI,
16–20); Idem, “La titulature des princes russes du Xe au debut du XIIe siecle et les relations exterieures
de la Russie Kievienne,” Revue des Etudes Slaves (1983, I), 139–150).
2 ПСРЛ 2: 715–716.
3 Головко О.Б. Князь Роман Мстиславич та його доба. К., 2001, 206–208.
4 Орлов А. К вопросу об Ипатьевской летописи. ИОРЯС, 1926. Т. ХХХІ, 104.
5 ПСРЛ 1: 64–65.
6 Орлов А. К вопросу об Ипатьевской летописи, 104.
7 Истрин В.М. Книгы временныя и образныя Георгия Мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем
славянорусском переводе. Текст, исследование и словарь. Том І: Текст. Пг., 1920 [Репринтне
відтворення: Die Chronik des Georgios Hamartolos (München, 1972)], 42. Порівн.: «И абие
устремися Александръ въстоку, и оттоль море перскочи, акы пардус, дръзостию воюя землю
Сурскую» (Летописец Еллинский и Римский. Т.1. Текст. СПб., 1999, 103).
8 ПСРЛ 3: 250.
9 ПСРЛ 2: 813.
10 Орлов А. К вопросу об Ипатьевской летописи, 104.
11 Александрия, л. 53.Порівн.: «Всьм одолѣлъ Александръ и вся мужескы творя. По храброму
153ЗАМІТКИ
его дръзновению и образъ убо его по всему лвовъ имѣя, глядаа борзостию подобенъ звѣри,
а храборъством акы огнь» (Летописец Еллинский и Римский. Т.1:117); «образъ убо имяше
человьчьскыи, гриву же лвову, очима же зорокъ, десъное убо око долу зряше, а шуее зекро,
зубы же его остры, яко змиеви, подобие же лвово имяше, скоръ и ясенъ же бяше» (Летописец
Еллинский и Римский. Т.1: 92).
12 Летописец Еллинский и Римский. Т.1: 159.
13 Летописец Еллинский и Римский. Т.1: 90. У війнах Александр, «устремляяся на въсточныя грады,
акы лев, или, рещи, леопардъ, неукротимыи звър, ловя брашна въсхытити, тако бяше и сии.
Но имяше утробу милостиву къ всъм, мужеством же подобенъ звъри» (Летописец Еллинский
и Римский. Т.1: 110). У цьому творі Александр, як і герой Галицько-Волинського літопису,
уподібнюється рисі.
14 Ковачев А.Н. Символы власти и их интерпретация в различных культурах. Антропология
власти. Хрестоматия по политической антропологии: В 2 т. Сост. и отв. ред. В.В. Бочаров.
Т. 1. Власть в антропологическом дискурсе. СПб., 2006, 260.
15 Летописец Еллинский и Римский. Т.1: 177.
16 Див.: Kiersnowski R., Symbol ptaka, Imagines. Potestatis: Rytuały, symbole і konteksty fabularne
władzy zwierzchniej. Polska X–XV w. (z prykładem czeskim i ruskim). Pod. red. Jаcka Banaszkiewicza
(Warszawa, 1994) ,106–116.
17 ПСРЛ 2: 845.
18 Истрин В.М. Книгы временныя и образныя Георгия Мниха. Хроника Георгия Амартола в
древнем славянорусском переводе. Текст, исследование и словарь. Том І: 49; Порівн.: Летописец
Еллинский и Римский. Т.1: 144, 164: «Коркодили, егоже всякъ звърь боится, аще бо ся на что
разгньвает и посцит на древо, то все пламенемь изгорить».
19 Истрин В.М. Александрия русских хронографов: Исследование и текст. М., 1893, 243–249;
Творогов О.В. Александрия Хронографическая. СлККДР. Вып. I. (XI — первая половина XIV в.
Л., 1987, 35–37.
20 ПСРЛ 1: 234.
21 Зарубин Н.Н. Слово Даниила Заточника по редакциям XII — XIII вв. и их переделкам. Л., 1932, 34, 73.
22 Чернецов А.В. «Полет Александра Македонского»: новые материалы к иконографии. Московская
Русь. Проблемы археологии и истории архитектуры. К 60-летию Леонида Андреевича Беляева.
М., 2008, 57–58.
23 Орлов А. К вопросу об Ипатьевской летописи, 104.
24 Истрин В.М. «Хроника» Иоанна Малалы в славянском переводе. Репринтное издание материалов
В.М. Истрина. Подготовка издания, вступительная статья и приложения М.И. Чернышевой. М.,
1994, 17–18.
25 Ироическая песнь о походе на половцев удельного князя Новгорода-Северского Игоря Свя-
тославича, писанная старинным русским язиком в исходе ХІІ столетия с переложением на
употребляемое ныне наречие. М., 1800, 31.
26 Сидоров Н.П. К вопросу об авторах «Слова о полку Игореве». Слово о полку Игореве. Сб. исследований
и статей. Под ред. В.П. Адриановой-Перетц. М; Л., 1950, 166. Порівн.: Робинсон А.Н. Литература
Древней Руси в литературном процессе средневековья ХІ–ХІІІ вв. М., 1980, 275.
Володимир Ричка
К тексту описания новгородского пожара 1217 г.
В Синодальном списке I Новгородской летописи (лл. 87 об.–88), в части, дати-
руемой 2-й полов. XIII в., о пожаре 1217 г. сказано следующее:
|