До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Ruthenica |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190995 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря / О. Тарасенко // Ruthenica. — 2011. — Т. 10. — С. 250-255. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-190995 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тарасенко, О. 2023-06-25T10:09:46Z 2023-06-25T10:09:46Z 2011 До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря / О. Тарасенко // Ruthenica. — 2011. — Т. 10. — С. 250-255. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1995-0276 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190995 uk Інститут історії України НАН України Ruthenica Замітки До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря |
| spellingShingle |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря Тарасенко, О. Замітки |
| title_short |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря |
| title_full |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря |
| title_fullStr |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря |
| title_full_unstemmed |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря |
| title_sort |
до історії заснування чернігівського єлецького монастиря |
| author |
Тарасенко, О. |
| author_facet |
Тарасенко, О. |
| topic |
Замітки |
| topic_facet |
Замітки |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Ruthenica |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1995-0276 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/190995 |
| citation_txt |
До історії заснування чернігівського Єлецького монастиря / О. Тарасенко // Ruthenica. — 2011. — Т. 10. — С. 250-255. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tarasenkoo doístoríízasnuvannâčernígívsʹkogoêlecʹkogomonastirâ |
| first_indexed |
2025-11-25T23:31:23Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:31:23Z |
| _version_ |
1850582082139455488 |
| fulltext |
250 ЗАМІТКИ
17 К числу перекличек между ГВл и текстом Бенедикта Поляка, вероятно, следует отнести и
еще одно поразительное совпадение. Перечисляя Чингизидов, учавствовавших в осаде Кие-
ва, летописец отмечает: «Кююкь иже вратисѧ . оувѣдавъ смр҃ть кановоу . и быс̑ каномь»
(ПСРЛ 2: 785). Это не соответствовало действительности. Но буквально то же читаем и в
Historia tartarorum: «cumque filius Occoday … qui modo est can reversus est patris occulte interitu
intellecto…» (The Vinland Map and the Tartar Relation, 81).
18 Лаушкин А.В. К истории возникновения ранних проложных сказаний о Михаиле Черниговском.
Вестник МГУ. Сер. 8: История. 1999, 18.
19 Иоанн де Плано Капини. История монгалов, 7, 8, 10; The Texts and Versions of John de Plano
Carpini and William de Rubruquis, As Printed for the First Time by Hakluyt in 1598, ed. by C. Raimond
Beazley (London, 1903), 47–48.
20 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития. Обзор редакций и тексты. М. 1915. При-
ложение, 64.
21 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития. Приложение, 65.
22 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития. Приложение, 65.
23 Историческое сочинение Иоанна Де Плано-Карпини, котораго папа Иннокентий IV посылал пос-
лом к Татарам в 1246 году. Собрание путешествий к Татарам. Пер. Д.И. Языкова. Репринтное
издание 1825 г. СПб., 2010, 85.
24 Историческое сочинение Иоанна Де Плано-Карпини, 85; Иоанн де Плано Капини. История
монгалов, 8.
25 Иоанн де Плано Капини. История монгалов, 13.
26 ПСРЛ 2: 807.
27 Историческое сочинение Иоанна Де Плано-Карпини, 85; Иоанн де Плано Капини. История
монгалов, 8.
28 Слово святого Ипполита об антихристе в славянском переводе по списку ХII в. Под ред. К. Не -
воструева. Ч. 2. М., 1868, 83–84. Напомним, что буквально этими же словами смысл обряда
поклонения «идолу» передан и в тексте Плано Карпини: «они делают идол для императора и
[…] покланяются ему как Богу и заставляют покланяться (tanquam Deo inclinant et inclinare)
некоторых знатныхъ лиц, которые им подчинены». В тексте ЖА говорится, что êëàíßõîÓñß è
èäîëîìú èõú […] è ïðàøàõîÓ êîæäî èõú âëàñòè.
29 ПСРЛ 2: 807.
30 В результате находит объяснение и категоричность запрета духовника князю Михаилу Черни-
говскому «ни брашна, ни питья ихъ не прими въ уста нъ исповѣжь вѣру крестьньскую». Он
становится понятен, если слова, приписанные Батыю, — «ты уже нашъ — пии наше питье», —
рассматривать в контексте апокалиптических образов Сказания Ипполита, с помощью которых
описывался процесс вербовки антихристом своих сторонников.
31 ПСРЛ 2: 808.
32 Слово святого Ипполита, 75.
33 О том, что Чингисхан считался творцом монгольского законодательства сообщает Бенедикт
Поляк (Христианский мир и «Великая монгольская империя», 116).
34 ПСРЛ. Т. 2. Стб. 795.
Вадим Ставиский
До історії заснування
Чернігівського Єлецького монастиря
Скарбниця потребная Іоаникія Галятовського залишається невивченим
історичним твором, хоча містить мало не усі сучасні знання про історію
Чернігівського Єлецького Успенського монастиря ХІ–ХVI ст. Книжечка
була оприлюднена у новгород-сіверській друкарні 1676 р. Для чернігівсь-
251ЗАМІТКИ
ких краєзнавців ХІХ–ХХ ст. вона стала наріжним каменем для написання
нарисів ранньої історії обителі. У 1985 р. Скарбниця потребная вдруге
перевидавалася мовою оригінала у складі підготовленого І. Чепігою
збірнику творів Іоаникія Галятовського1 і нині заслуговує на ґрунтовне
джерелознавче дослідження, а також на переклад і видання сучасними
мовами.
В оглядових історіографічних студіях відзначалося, що Іоаникій Галя-
товський, укладаючи Скарбницю потребную, використав твори польських
хроністів, патерики, синодики, Синопсис, а також археологічні, етнографічні
та усні джерела. Як спроби історіографічного аналізу твору, змістовнішими на
сьогодні є студії А. Адруга та О. Коваленка2. Але і вони побудовані здебіль-
шого за принципом констатації наведених у книжці історичних фактів та біб-
ліографічного опису. Однак, Іоаникій Галятовський вочевидь провів складну
пошукову роботу під час підготовки Скарбниці потребної. При наявності в
літературі кількох версій він відбирав логічнішу на його думку. Зокрема, це
стосується ґенези українського козацтва, різні версії якої автор розглянув у
Скарбниці потребної і вибрав з них найдивовижнішу, як на сучасного читача,
і, очевидно, тривіальну для ХVІІ ст.
Досі упорядники нарисів історії Чернігівського Єлецького монастиря спри-
ймали повідомлення Скарбниці потребної як відповіді на традиційні питання.
Насправді, ці питання «підказав» нащадкам сам Іоаникій Галятовський, тому,
на нашу думку, інформацію, ним передану, варто сприймати не як відповіді
на наші запитання, а як запитання до нас. Ми спробуємо з’ясувати питання
хронології ранньої історії Чернігівського Єлецького монастиря, передусім,
дати його заснування, яке міститься у творі Іоаникія Галятовського. Але
спочатку коротко нагадаємо історію створення самої пам’ятки — Скарбниці
потребної.
Іоаникій Галятовський прибув у Чернігів на запрошення архієпископа Ла-
заря Барановича і 6 серпня 1669 р. був висвячений в архімандрита Єлецького
Успенського монастиря. Судячи з викладених у Скарбниці усних свідчень
дивовижних випадків в історії обителі, їх фіксація автором-упорядником, а
значить підготовка книжки, розпочалася у 1670 р. У Скарбниці є згадка про
чудо, яке відбулося у 1669 р., але Іоаникій Галятовський прямо говорить, що
це сталося за його відсутності, значить записувалося ним постфактум.
Очевидно, думку укласти подібну історію монастиря подав тогочасний
Чернігівський архієпископ Лазар Баранович, хоча не виключена й власна
ініціатива Іоаникія Галятовського, адже в його доробку вже існував твір такого
жанру — Небо новое, де викладалися чудеса образів Богородиці, в тому числі
в Києво-Печерському та Куп’ятицькому монастирях. Зауважимо, що в цей час
ієромонах Дмитро (Туптало), якій прибув до Чернігова теж на запрошення
архієпископа Лазаря Барановича, укладав подібний твір про чудеса Іллінської
Божої Матері, названий потім Руно орошенное3.
252 ЗАМІТКИ
Однак, повертаючись до ґенези аналізованого твору, ще раз з акцентуємо
на тому, що автор дійсно практикував, висловлюючись сучасною науковою
термінологією, методи усної історії: опитував старожилів і представників
російських знатних родин Одоєвських та Воротинських, які вважали себе
нащадками династії чернігівських князів. Головне й перше питання Іоаникія
Галятовського, що звучить рефреном у Скарбниці потребній: чому обитель
називається Єлецькою? Це означає, що на момент прибуття до Чернігова він
анічогісінько не знав про минуле монастиря і вивчення його історії, як кажуть,
почав з нуля. Але ця робота книжнику, викладачеві та ректорові Києво-Мо-
гилянської колегії була до снаги. Зрештою вийшла компактна книжечка, в
якій було витворено історичний образ Чернігівського Єлецького Успенського
монастиря шляхом сполучення легенд та інформації писемних джерел. Як
годиться церковному історичному твору ранньомодерного часу, цей образ був
покликаний спорядити відновлювану обитель традицією. Але для краєзнавців
новітнього часу витворений Галятовським образ монастиря виявився просто
магічним, бо повідомленням Скарбниці потребної і досі довірять беззасте-
режно4. Якщо дослідники ХІХ — початку ХХ ст. легко помітили алогічність
хронологічних реперів Скарбниці потребної і шукали способи «примирення»
протиріч її «хронології», то у подальшому загадкова хронологія не турбувала,
наче її було розв’язано попередниками. Насправді, це не так.
Занотовані Іоаникієм Галятовським легенди, пов’язані з чудом появи ікони
Божої Матері на ялиновому дереві, назвою монастиря, ба навіть генеалогія
Одоєвських і Воротинських, годяться для спеціального джерелознавчого
аналізу, але зараз зупинимося на датах, які вочевидь Галятовський-письмен-
ник запозичив з письмових джерел.
Спочатку через кому перелічимо геть усі посилання на літературу Скар-
бниці потребної: Матвій Стрийковський, Мартин Бєльський, Олександр
Гваньїні, Київський патерик Сильвестра Косова, Єлецький синодик Зосими
Прокоповича, Синопсис, Трифологіон (пролог про Антонія Печерського),
«Седнівська» кронічка о козаках (?), хроніки московські (?), Пролог мос-
ковського видання, Цезар Бароній (автор 12-ті томних Церковних анналів,
1588–1607), Никифор (очевидно, візантійський історик Нікіфор Каліст, автор
Церковної історії, виданої в латинському перекладі 1553 р.). Найчастіше
Іоаникій Галятовський використовував Хроніку М. Стрийковського5 (дев’ять
посилань), і майже вся інформація (винятком є згадка про Лівонську війну)
стосується історії Давньої Русі.
Більшість цих літературних джерел можна перевірити. Одне лише дже-
рело, використане Іоаникієм Галятовським і особливо важливе в контексті
порушеної дослідницької проблеми, сьогодні нам не доступне, але саме з
нього автор Скарбниці потребної запозичив повідомлення про заснування
Чернігівського Єлецького монастиря. Мова йде про загублений нині Єлецький
синодик, автором якого був Зосима Прокопович:
253ЗАМІТКИ
Той Образъ Родителки Божиеи на деревѣ еловом знайденый естъ за Князя
Чернѣговского Святослава Ярославича, бо Синодик албо Поминникъ Пресвятои
Богородици Елецкои одъ епископа Чернѣговского Зосимы Прокоповича написаный
свѣдчитъ, же на том мѣсцу Святославъ Ярославичъ Князь Чернѣговскїй от ство-
реня свѣта, року ¤ѕ&фxи [1060 р. — О.Т.] мурованую церков Пресвятои Богородици
Елецкои збудовалъ6.
Про Зосиму Прокоповича відомо небагато. На чернігівську кафедру його
висвятив у 1631 р. Ісайя Копинський, який щойно став київським митро-
политом, а перед тим був Чернігівським архієпископом. Одночасно Зосима
Прокопович обіймав посаду намісника Києво-Михайлівського монастиря.
Слідів перебування в Чернігові Ісайї Копинського і Зосими Прокоповича
не знаходимо, очевидно управління єпархією вони здійснювали з Києва.
У 1632 р. новий Київський митрополит Петро Могила призначив Зосиму
Прокоповича ще й «блюстителем київських печер». Офіційне визнання за ним
титулу Чернігівського єпископа відбулося в середині 1650-х рр.7, принаймні
до 1656 р., бо у грамоті Київського митрополита Сильвестра Косова єпископу
Лазарю Барановичу 1657 р. єпископа Зосиму згадують як «преставлену сущу
от земных к небесным»8.
Поза згадкою Іоаникія Галятовського, про літературну творчість Зосими
Прокоповича теж нічого не відомо. Де, коли, на яких джерелах він уклав
Єлецький синодик — залишається відкритим питанням.
На думку істориків Чернігівського Єлецького монастиря ХІХ — початку
ХХ ст. (архієпископ Філарет (Гумілевський), П. Добровольський, протоієрей
О. Єфимов та інші)9, дата дивовижного знайдення на ялиновому дереві ікони
Божої Матері і спорудження на цьому місці Успенського собору 1060 р. пот-
ребувала пояснень лише в зв’язку з літописним повідомленням про приїзд у
1069 р. до Чернігова Антонія Печерського і благословення ним будівництва
монастиря, на чому з особливою експресією наголосив Іоаникій Галятовський
у Скарбниці потребній. Висловлювалися різні комбінації, але, як слушно
зауважив П. Добровольський, «примирить и согласить все эти разноречивые
и друг другу противоположные мнения довольно трудно, да и нужды в том
не представляется, так как ни одно из них не имеет за собою никакой силы
доказательства»10.
Археологічні дослідження на території Чернігівського Єлецького монас-
тиря і Успенського собору вказують на значно пізнішу дату його заснування:
кінець ХІ ст. (М. Холостенко) або у перша чверть ХІІ ст. (І. Моргилевський та
інші)11. Це, в свою чергу, вплинуло на думку краєзнавців радянського і пос-
традянського періоду, які переважно висловлювалися за те, що в літописній
згадці та Патерику (в житті Антонія Печерського) мова йде про Іллінський
монастир, тобто абсолютно в розріз зауваження Іоаникія Галятовського, що
крім Єлецького монастиря «на горахъ болдинах близко Чернѣгова иншїй
254 ЗАМІТКИ
монастыръ Пресвятои Дѣвы ся не знайдуетъ»12. До того ж, запроваджені
Петром Кулаковським в науковий обіг документи з історії Чернігівщини часів
Речі Посполитої однозначно свідчать, що принаймні в той час Богородичним
монастирем у Чернігові називали саме Єлецький монастир13. Однак повер-
німося до датування.
Ніхто з істориків досі не звернув увагу на іншу, «сусідню», дату в Скарбни-
ці потребній, у розповіді про дивовижну перемогу над половцями Чернігівсь-
кого князя Святослава Ярославича «року ¤а&иf [1059 р. — О.Т.] новембра дня
першого, под Сновском урочищемъ, где нинѣ естъ мѣсто Сновское»14. Як
відомо, цю перемогу після приголомшливої поразки Ярославичів літопис
датує 1068 р.15 Іоаникій Галятовський слідує Стрийковському16, про що він
зробив точне посилання на краях книги. На сьогодні вже встановлено, що
хибну хронологію Стрийковский запозичив у Яна Длугоша. У повідомлен-
нях початку ХІ ст. вона «відстає» на 10 років, поступово вирівнючись до
літописної на середину століття17. Таке «плавання» дат церковної історії від
початків християнізації Русі характерне для всієї апологетичної української
літератури першої половини XVII ст.18.
Отже, наша реконструкція «хронологічної логіки» Скарбниці потребної
Іоаникія Галятовського така: автор запозичив хронологічні вказівки Стрий-
ковського (укладач Єлецького синодику Зосима Прокопович користувався,
очевидно, тою ж таки літературою — іншої не було). Аби узгодити датування
Стрийковського із легендою про знайдення ікони на ялині й заснування мо-
настиря, він зазначив рік — 1060, як дату, прийнятну для чуда з іконою, що
мало статися після чуда розгрому «малим» військом Святослава Ярославича
половців біля Сновська (Седнева) у 1059 р. (за Стрийковським). Наступного
року до Чернігова за сприянням князя Святослава Ярославича прибув Ан-
тоній Печерський.
«Перекладаючи» цю конструкцію XVII ст. на мову літописних повідом-
лень, одержимо наступну комбінацію: поразка Ярославичів, дивовижна пе-
ремога Святослава під Сновом/Седневом восени 1068 р., поява наступного
1069 р. у Чернігові Антонія Печерського. Відтак, знайдення ікони на яловому
дереві і заснування на цьому місці Чернігівського Успенського монастиря,
до чого, як зауважив у Скарбниці потребній Іоаникій Галятовський,19 був
причетний преподобний Антоній, мали статися 1070 р.20
Заснований за достовірними (археологічними даними) не раніше зламу
XI–XII ст. черніговський Успенський монастир явно апелював до посвячення
найвідомішого з Успенських храмів Русі — Печерського монастиря. Його за-
кладали 1073 р. Святослав Ярославич і Феодосій Печерський. Не виключено,
що комбінація Галятовського мала на меті створити обернену перспективу на
взаємини монастирів: чернігівський Успенський собор закладали Святослав
та Антоній Печерський на декілька років раніше.
255ЗАМІТКИ
1 Галятовський І. Скарбница. Галятовський І. Ключ розуміння. Упор. І.П. Чепіга. К., 1985, 344–371.
2 Адруг А.К. «Скарбница потребная» І. Галятовского як джерело з історії Чернігівського Єлецького
монастиря. Чернігівські старожитності. Матеріали наукової конференції «Архітектурні
та археологічні старожитності Чернігово-Сіверської землі». Чернігів, 2006, 5–7; Коваленко
О.Б. Стародавній Чернігів у регіональній історіографії другої половини XVII–XVIII ст.
Старожитності Південної Русі: Матеріали ІІІ історико-археологічного семінару «Чернігів і
його округа в ІХ–ХІІІ ст.». Чернігів, 1993, 170–171.
3 Тарасенко О.Ф. «Руно орошенное» Дмитра Туптала (Підготовка тексту, передмова, коментарі).
Сіверянський літопис. 2009, № 1, 30–50; № 2–3, 206–227; № 4, 151–173.
4 Доходить до курйозів, коли хронологічні помилки й просто ляпи сучасних дописувачів припи-
сують Іоаникію Галятовському: нерідко у чернігівських краєзнавчих опусах трапляється пасаж:
«Як свідчить І. Галятовський, поляки в 1611 р. підступно захопили Чернігів...». Дата помилкова
і запозичена з іншого джерела, тоді як, оповідаючи про цю трагічну й карколомну подію,
Галятовській жодних дат не згадав.
5 Która przedtym nigdy światła nie widziała Kronika polska, litewska, żmódzka y wszystkiey Rusi
Kijowskiey, Moskiewskiey... przez Macieia Ososteviciusa Stryjkowskiego (Królewiec, 1582).
6 Галятовский І. Скарбница потребная. Новгород-Северский, 1676, арк. 3.
7 Mironowicz A. Prawosławie i unia za panowania Jana Kazimierza (Białystok, 1997), 106; Кулаков-
ський П. Чернігіво-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). К., 2006, 193;
8 [Филарет Гумилевский, архиеп.]. Историко-статистическое описание Черниговской епархии.
Чернигов, 1873. Т. 1, 36.
9 [Филарет Гумилевский, архиеп.]. Историко-статистическое описание Черниговской епар-
хии; Добровольский П.М. Черниговский Елецкий Успенский первоклассный монастырь.
Историческое описание. Чернигов, 1900; Ефимов А., прот. Черниговский Елецкий монастырь
Успения Пресвятой Богородицы, со времени основания и до наших дней (1060–1910), его
святыни и достопримечательности. Чернигов, 1901.
10 Добровольский П.М. Черниговский Елецкий Успенский первоклассный монастырь, 3.
11 Моргілевський І. Успенська церква Єлецького монастиря в Чернігові. Чернігів і Північне
Лівобережжя. К., 1928, 197–204; Холостенко Н.В. Архитектурно-археологическое исследование
Успенского монастиря в Чернигове. Памятники культуры. М., 1961, 63–64; Воробьева Е.В., Тиц
А.А. О датировке Успенского и Борисоглебского соборов в Чернигове. Советская археология.
1974, № 2, 98–111.
12 Галятовский І. Скарбница потребная, арк. 5.
13 Кулаковський П. Чернігіво-Сіверщина у складі Речі Посполитої, 71, 125.
14 Галятовский І. Скарбница потребная, арк. 8 зв.
15 ПСРЛ 2: 161.
16 Kronika polska, litewska, żmódzka y wszystkiey Rusi, 187.
17 Толочко О.П. Так званий «напис Петра Могили» у Софії Київської та дата заснування собору.
УІЖ. 2010, № 5, 4–25.
18 Сінкевич Н.О. Повість про кількаразове хрещення Русі: виникнення та розвиток в полемічному
дискурсі першої половини XVII cт. Науковий збірник, присвячений 1020-літтю хрещення
Київської Русі-України: Матеріали науково-практичної конференції «1020-ліття хрещення
Русі-України — із Києва по всій Русі», 21 жовтня 2008 р. К., 2008, 315–324.
19 Пор. у службі Пресвятій Богородиці, на честь ікони її Єлецької, що до революції знаходилася
в Харкові: Вэсть бо Пречистаz таковымъ оутэшеніе подавати и пострадавшыz правды ради
заступати, сегw бо рaди преподобному Антонїю на дрeвэ явися, єгдa во изгнaніи сый молитву
возношaше, съ нимъ же и мы владычицэ возопіимъ: да будетъ милость твоz съ нaми, Q Дэво
пренепорочнаz (Служба Пресвятей Богородице, иконы ради Ея Елецкия, яже во Харькове граде.
М., 1917, арк. 4).
20 Зауважимо, що того ж таки 1070 р. брат Святослава, Всеволод Ярославич, започаткував
будівництво Михайлівського собору на Видубичах (ПСРЛ 2: 164). Синхронізація будівництва
цих двох храмів видається не випадковою.
Олександр Тарасенко
|