Прояви бароосмосу в підземній гідросфері
Вивчається питання про роль бароосмосу в пiдземнiй гiдросферi на глибинах до 1000–1500 м. Розглянуто ряд незрозумiлих гiдрогеологiчних фактiв, якi легко пояснити, згiдно з теорiєю бароосмосу. Показано, що найлегше бароосмос може проявляти себе в порових водах морських осадкiв; у континентальних пiдз...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19149 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері / С.В. Кушнiр // Доп. НАН України. — 2009. — № 12. — С. 120-125. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860207554867494912 |
|---|---|
| author | Кушнір, С.В. |
| author_facet | Кушнір, С.В. |
| citation_txt | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері / С.В. Кушнiр // Доп. НАН України. — 2009. — № 12. — С. 120-125. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Вивчається питання про роль бароосмосу в пiдземнiй гiдросферi на глибинах до 1000–1500 м. Розглянуто ряд незрозумiлих гiдрогеологiчних фактiв, якi легко пояснити, згiдно з теорiєю бароосмосу. Показано, що найлегше бароосмос може проявляти себе в порових водах морських осадкiв; у континентальних пiдземних водах для цього потрiбнi певнi умови.
We have studied the role of baroosmose in the subsurface hydrosphere at depths of about 1000–1500 m. A number of unintelligible hydrogeological facts are considered which can be explained by the theory of baroosmose. It is demonstrated that baroosmose may easily manifest itself in the porous water of marine deposits. In the continental subsurface waters, certain conditions should be satisfied for this.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:12:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 550.41:556.32
© 2009
С.В. Кушнiр
Прояви бароосмосу в пiдземнiй гiдросферi
(Представлено академiком НАН України Є.Ф. Шнюковим)
Вивчається питання про роль бароосмосу в пiдземнiй гiдросферi на глибинах до 1000–
1500 м. Розглянуто ряд незрозумiлих гiдрогеологiчних фактiв, якi легко пояснити, згiд-
но з теорiєю бароосмосу. Показано, що найлегше бароосмос може проявляти себе в по-
рових водах морських осадкiв; у континентальних пiдземних водах для цього потрiбнi
певнi умови.
У роботах [1, 2] дано фiзико-хiмiчне обгрунтування неминучої появи бароосмотичних по-
токiв молекул Н2О у глинистих товщах при змiнi глибинного розташування останнiх. При-
родою бароосмосу є природне намагання пiдземних вод привести свiй осмотичний тиск
у вiдповiднiсть з гiдростатичним (точнiше — пластовим) тиском на данiй глибинi. Тому
рушiйною силою бароосмосу є “осмотичний напiр Н2О”, який в пластових умовах вимiрю-
ється рiзницею мiж гiдростатичним i осмотичним тисками: Pо.н = Pгiдр − Pосм. У випадку,
коли Pо.н = 0 (тобто Pгiдр = Pосм), настає бароосмотична рiвновага: бароосмотичнi потоки
припиняються i в системi починають дiяти вже звичайнi закони концентрацiйної дифузiї.
Швидкiсть бароосмотичних потокiв повинна визначатись градiєнтами осмотичного напору
Н2О (∆Pо.н) у глинистiй товщi i величиною її “осмотичної проникностi”. При опусканнi ар-
тезiанських вод на бiльшi глибини осмотичний напiр (Pо.н) у них зростає i, коли вiн стане
позитивним (Pгiдр > Pосм), у верхньому глинистому водотривi виникає спрямований уверх
бароосмотичних потiк Н2О (з домiшкою NaCl), наслiдком якого є збiльшення концентра-
цiї пластової води. Розрахунки показали, що у водах морської генези таке концентрування
повинно починатись на глибинi 250 м, а в прiсних поверхневих водах — вже на глибинi
кiлькох метрiв. Аналогiчна ситуацiя мусить виникати i в порових водах морських або озер-
них глинистих осадкiв. Описаний механiзм самочинного бароосмотичного концентрування
пiдземних вод легко пояснює всi особливостi проявiв дуже поширеного загадкового явища
вертикальної гiдрогеохiмiчної зональностi (ВГХЗ) i його можна вважати основною причи-
ною iснування рiзноманiтних зон ВГХЗ.
Для перевiрки цього припущення в роботi [3] розроблено методику бароосмотичного
аналiзу гiдрогеохiмiчних даних для окремих свердловин, яка дозволяє обчислювати Pо.н
у пластових/порових водах за величинами їх мiнералiзацiї на рiзних глибинах, та вiдхиле-
ння цих вод вiд стану бароосмотичної рiвноваги (αосм, %). Застосування цiєї методики для
чотирьох свердловин з рiзних регiонiв показало, що у виявлених на них зонах ВГХЗ змiна
концентрацiї пiдземних вод з глибиною пiдпорядковується величинам градiєнта ∆Pо.н, що
засвiдчує бароосмотичне походження цих зон. При цьому виявилось, що бароосмотичнi по-
токи Н2О можуть бути спрямованi не лише вверх, але i вниз по розрiзу (залежно вiд знакiв
(∆Pо.н i αосм), тобто можуть викликати як концентрування, так i розведення пiдземних вод.
Розглянемо тепер iншi вiдомi гiдрогеологiчнi факти, якi ще не мають задовiльного по-
яснення, але легко вписуються в теорiю бароосмотичного концентрування пiдземних вод.
1. Вивчаючи поровi води молодих i древнiх морських осадкiв, В. Колодiй [4] виявив
характеристичну картину залежностей концентрацiї вiд пористостi i вмiсту вологи (рис. 1).
120 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №12
Рис. 1. Залежнiсть мiнералiзацiї мулових i порових розчинiв вiд природної вологостi (Wп) i пористостi (п)
зразкiв, за [4] з доповненнями.
Осадки: 1 — Середземного моря i Мексиканської затоки; 2 — Атлантичного океану; 3 — Тихого океану; 4,
5 — Каспiйського моря; 6 — Днiпровсько-Донецької западини; 7 — Криму.
Штрихова крива
∗ показує приблизний рiвень концентрацiї порових вод, якi знаходяться у станi бароосмо-
тичної рiвноваги при ущiльненнi осаду до вiдповiдної пористостi
Як видно з рисунку, осадки з пористiстю понад 40% мiстять води з мiнералiзацiєю близько
35 г/л, що вiдповiдає концентрацiї солей в морськiй водi. При меншiй пористостi концен-
трацiя порових вод явно зростає i в деяких випадках перевищує навiть 100 г/л. Автор
статтi [4] вважає, що тут проявляється специфiчний фiльтрацiйний ефект, який затримує
солi в осадках при його ущiльненнi. На наш погляд, отримана картина прямо вказує на
бароосмотичне концентрування вод морської генези, яке, за нашими розрахунками, може
починатись лише на глибинах понад 250 м, де Pгiдр > 2,5 МПа i, згiдно з Гедбаром, глинистi
осади в пластових умовах ущiльнюються як раз до пористостi близько 40% [5, с. 156 ].
Рис. 1 пiдкреслює експоненцiйну залежнiсть росту концентрацiї порових вод у всiх регiо-
нах iз зменшенням пористостi i природного вмiсту вологи Wп. Щоб з’ясувати причину такої
залежностi, розглянемо, з чого складається величина Wп. Вiдомо, що вже на глибинах 10 м
глини не мiстять вiльної (гравiтацiйної) води; отже, вся вода Wп у них зв’язана [6]. Але сила
цього зв’язку змiнюється в дуже широких межах. Вiдповiдно до iснуючих уявлень [7, 8],
зв’язану воду глин можна подiлити на три категорiї:
А — дуже слабко зв’язана (капiлярна, iнтерстицiальна, значна частина плiвкової), яка
легко вiдпресовується i визначає склад порових вод;
Б — слабко зв’язана, яку можна назвати “осмотично зв’язаною”. Це вода дифузної час-
тини подвiйного електричного шару на поверхнi твердих частинок, яка вирiзняється рiзко
зменшеною концентрацiєю iонiв солей i високою дифузiйною рухомiстю молекул Н2О. Вона
∗Крива вiдноситься до низьких температур (нижче 30 ◦С), коли головною причиною концентрування
порових розчинiв є бароосмос. Але вже при 60–70 ◦С осмотично зв’язана вода в осадах практично зникає,
осмос припиняється [1] i основним фактором концентрування стає значно повiльнiша термодифузiя молекул
Н2О. Тому є всi пiдстави припускати, що при пiдвищеннi температури в тонкопористих осадах/породах
параболiчна крива концентрування буде поступово перетворюватись в характерну для звичайної дифузiї
S-подiбну криву, а максимально досяжна концентрацiя порових вод пiднiматиметься значно вище 90 г/л.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №12 121
ще може видiлятись при висиханнi глин, але не видавлюється навiть при помiрно високих
тисках (∼ до 20 МПа);
С — сильно зв’язана — молекули Н2О, адсорбованi на поверхнi глинистих частинок.
Така вода не видавлюється i може видiлятись лише при пiдвищених температурах.
Звичайно у вологих глинах основна маса води представлена типом А, але в осмотичному
переносi молекул Н2О може брати участь лише осмотично зв’язана вода типу Б, частка якої
приблизно на порядок менша. До появи бароосмотичного потоку з глин при їх ущiльненнi
вiдтискується порова вода категорiї А з постiйним хiмiчним складом, що вiдповiдає складу
вихiдної морської води. З початком бароосмосу внаслiдок постiйної емiграцiї з системи май-
же чистої води концентрацiя вод типу А починає зростати, але у водах типу Б залишається
практично незмiнною. За таких умов у мiру ущiльнення глин частка вод типу А у величи-
нi Wп зменшується, а концентрацiя їх пропорцiйно (а не експоненцiйно) збiльшується. I це
триватиме доти, поки на достатньо великих глибинах не почнеться вiдтискування i части-
ни осмотично зв’язаної води, що призведе вже до зменшення∗ концентрацiї вiдпресованих
у лабораторних умовах “порових розчинiв”.
Отже, бароосмотичне концентрування порових вод в морських осадках повинно мати
екстремальний характер з максимумом на глибинi, де при ущiльненнi глин з них явно по-
чинає видiлятись i осмотично зв’язана вода категорiї Б. Вiдзначене на рис. 1 експоненцiйне
пiдвищення концентрацiї, очевидно, можливе лише тодi, коли на бароосмос накладеться
спрямований вверх дифузiйний потiк NaCl з глибинних соленосних вiдкладiв. На наш по-
гляд, саме це i вiдбувається в порових водах Середземного моря i Мексиканської затоки,
вiдомих своїми глибинними покладами кам’яної солi. Схожi процеси вiдбуваються, мабуть, i
в порових водах глинистих товщ Днiпровсько-Донецької западини, якi досягли мiнералiзацiї
100 г/л i бiльше. Щоб елiмiнувати впливи такого накладеного процесу, досить виключити
з розгляду всi проби з M > 100 г/л. Нескладно помiтити, що в такому випадку дослiднi
точки рис. 1 утворюють поле, яке обмежене зверху кривою параболiчного типу (штрихо-
ва крива), як цього i вимагає теорiя бароосмотичного концентрування. Точки цiєї кривої
приблизно вiдповiдають максимально можливим концентрацiям порових вод, якi досягаю-
ться самочинно при вiдповiднiй пористостi в умовах бароосмотичної рiвноваги. Як видно,
крива має максимум в ∼ 90 г/л при пористостi близько 20%. Згiдно з [2], це вiдповiдає
бiроосмотичнiй рiвновазi при Pгiдр ≈ 7,5 МПа, яка досягається на глибинах близько 750 м,
де лiтостатичний тиск у глинах вже перевищує 15 МПа. Це дозволяє стверджувати, що
в континентальних умовах активне вiдтискування осмотично зв’язаної води справдi почи-
нається на глибинах понад 750 м. В результатi i виявляється, що осмотична проникнiсть
рiзних глинистих товщ на глибинах до 750 м практично однакова [3], але значно зменшу-
ється на бiльших глибинах.
Є всi пiдстави очiкувати, що в морських осадках бароосмотична рiвновага може на-
ступати швидше, нiж у бiльш ущiльнених глинистих товщах осадових порiд. Проте рис. 1
показує, що бiльшiсть порових вод все ще далека вiд прогнозованої нами параболiчної лi-
нiї рiвноважних станiв. Логiчно припустити, що в кожному такому випадку iснує якась
конкретна причина, яка перешкодила формуванню рiвноважної системи. В осадах шельфу,
наприклад, це мiг бути розклад захороненої органiчної речовини, який не лише збiльшив
концентрацiю Н2О в порових водах, а й викликав появу великої кiлькостi газових гiдратiв
∗Таке зменшення вже вiдмiчалося рядом дослiдникiв, але бiльшiсть гiдрогеологiв досi вважають отри-
манi результати ненадiйними.
122 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №12
Рис. 2. Порiвняння мiнералiзацiї i складу iзотопiв кисню у водах, пов’язаних з морськими i прiсноводними
родовищами нафти [10, рис. 44 ]:
1 — вiдклади кембрiй-ордовик, Оклахома; 2 — девонськi, Оклахома; 3 — пенсiльванськi, Оклахома; 4 —
третиннi, Техас; 5 — крейдовi, Колорадо; 6 — третиннi, Юта
зi зниженою рухомiстю молекул Н2О. Однак в глибоководних океанiчних осадах з iншим
типом глинистих мiнералiв i тисками понад 30 МПа, як справедливо вiдзначав Р. Хорн [9,
с. 15 ], потрiбно рахуватись з сильними змiнами структури самої води, якi могли привести
навiть до втрати осмотичної проникностi в глинах. Щоб бiльш впевнено говорити про при-
чини “занижених” концентрацiй порових вод у багатьох морських осадках, необхiдно знати
хоча б глибину моря i глибину вiдбору для вiдповiдних проб.
2. Iснують артезiанськi басейни з сповiльненим водообмiном, якi не мають видимої зони
розвантаження вод [10, с. 25 ]. Щоб якось пояснити повiльний рух пластових вод у глибину,
гiдрогеологи ще нещодавно притримувались тут сумнiвної концепцiї “розсiяного розванта-
ження” через водотривкi глинистi товщi. Штучнiсть такого пояснення зникає, якщо визна-
ти, що це розвантаження здiйснюється природним способом за механiзмом бароосмосу, який
виводить з глибинних вод значну частину майже чистої води. Це зменшує об’єми пластових
вод, забезпечує їх концентрування i одночасно викликає рух верхнiх вод по пласту. Отже,
вiд iдеї про “розсiяне розвантаження” вiдмовлятися неварто.
3. Непрямим доказом iснування осмотичних потокiв Н2О вверх по розрiзах навiть у наф-
тоносних басейнах можуть бути й данi про характер розподiлу iзотопу О18 у нафтових
водах рiзної мiнералiзацiї на нафтових родовищах США, якi пов’язанi з морськими вiдкла-
дами [10] (рис. 2). Як видно з рисунка, фiгуративнi точки пластових вод для прiсноводних
родовищ Колорадо i Юти розташовуються на прямiй лiнiї, що є ознакою простого змiшу-
вання глибинних вод з високим вмiстом О18 з метеорними водами. Але точки для солоних
вод морських вiдкладiв родовищ Оклахоми явно групуються у плавнi кривi, опуклiсть яких
звернута в бiк вод меншої мiнералiзацiї. Таку картину можна пояснити лише дифузiйним
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №12 123
потоком молекул Н2О
18 вверх по розрiзу (а з ними i звичайних молекул Н2О
16), а цей потiк
у глинистих товщах при температурах < 60 ◦С мусить мати осмотичну природу.
4. Бароосмотичнi потоки Н2О можуть мати певний вплив i на хiд метаморфiзацiї пiд-
земних вод, яка зазвичай здiйснюється за рахунок рiзних дiагенетичних процесiв хiмiчної
природи [11]. Якщо осмотичний потiк спрямований вверх по розрiзу, то разом з ним пiднi-
мається вгору i частина найбiльш рухливих iонiв розчину (практично це Cl− i Na+). Тому
частка NaCl у загальнiй мiнералiзацiї глибинних вод повинна зменшуватись i розсоли ни-
жнiх водоносних горизонтiв будуть поступово змiнювати свiй склад з Na−Ca(Mg)−Cl на
Ca(Mg)−Na−Cl, а це спостерiгається дуже часто [5, 11, 12]. Якщо ж осмотичний потiк
спрямований вниз, то частка NaCl у розчинених солях нижнiх горизонтiв повинна зроста-
ти. Не виключено, що цi вiдмiнностi можна буде використати як геохiмiчнi показники руху
осмотичних потокiв у конкретних розрiзах.
Незвичнi ефекти може викликати бароосмос в iзольованих водоносних системах, якi
не мають гiдравлiчного зв’язку з водами артезiанських басейнiв. Якщо осмотичний потiк
спрямований в таку систему, в нiй неминуче буде зростати внутрiшнiй тиск, поки не досягне
рiвня Pосм у даних водах. А це можуть бути дуже високi тиски: для 20%-го розчину мор-
ських солей, наприклад, при 40 ◦С Pосм = 24 МПа [9, с. 395 ], що на глибинi 1000 м бiльше,
нiж у два рази перевищує Pгiдр. Отже, до числа вiдомих причин появи надгiдростатичних
тискiв у пiдземних водах можна додати ще одну — осмотичне розсолонення мiцних розсолiв.
Коли ж бароосмотичних потiк спрямований за межi iзольованої системи, пластовий тиск
у нiй мусить зменшуватись; утворюється локальна депресiя, в яку можуть втягуватись рiд-
кi i газоподiбнi продукти катагенетичного перетворення керогену з навколишнiх глинистих
товщ. Отже, iзольована система може стати колектором для нафти або газу. Реальнi про-
яви цих теоретичних прогнозiв необхiдно шукати в матерiалах комплексного дослiдження
свердловин при бурiннi.
Пiдсумовуючи сказане вище, можна стверджувати, що бароосмос справдi є планетар-
ним явищем, але реальнi його прояви можливi лише за наявностi комплексу сприятливих
обставин:
а) довготривала спокiйна тектонiчна обстановка;
б) вiдсутнiсть активного руху пiдземних вод, що затушовує дифузiйнi процеси;
в) наявнiсть тонкопористих осадiв або тонкопористих порiд, що роздiляють водоноснi
горизонти;
г) температура порових розчинiв не перевищує 60 ◦С.
Тому й не дивно, що найчастiше бароосмос проявляє себе в морських осадках, а та-
кож пiдземних водах зони сповiльненого або квазiзастiйного водообмiну на глибинах до
1000–1500 м, де ще неможлива катагенетична дегiдратацiя глинистих мiнералiв. При цьо-
му залежно вiд геологiчної iсторiї регiону в розрiзi може сформуватись одна або кiлька
зон ВГХЗ, параметри яких визначаються градiєнтами ∆Pо.н та осмотичною проникнiстю
глинистих порiд. Проте навiть i в цьому випадку нормальна структура зон ВГХЗ може
бути деформована або навiть i знищена рiзними локальними гiдрогеологiчними процеса-
ми (просочування поверхневих вод по розломах, дифузiя солей з соленосних вiдкладiв,
пiдток глибинних вод тощо). Як показано в статтi [3], такi локальнi процеси можна вияв-
ляти методом бароосмотичного аналiзу. Зрозумiло, що фiзичнi процеси бароосмосу зав-
жди супроводжуються фiзико-хiмiчними процесами взаємодiї порових вод з породами,
якi мало впливають на концентрацiю розчинiв, але можуть помiтно змiнювати їх хiмi-
чний склад.
124 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №12
На закiнчення пiдкреслимо, що не можна ототожнювати бароосмос з давно вiдомим зво-
ротним осмосом. Дiйсно, в обох процесах рушiйною силою є рiзниця Pгiдр−Pосм. Але теорiя
зворотного осмосу враховує лише один варiант такої рiзницi, де Pгiдр − Pосм > 0, що є не-
обхiдною умовою появи зворотноосмотичного потоку молекул Н2О, який, за визначенням,
завжди мусить бути спрямований проти нормального капiлярного осмосу (КО) у будь-якiй
природнiй або штучнiй мембраннiй системi [13]. Отже, зворотний осмос є лише одним з видiв
бароосмосу; останнiй охоплює весь спектр можливих значень Pо.н у пiдземнiй гiдросферi,
а його потоки можуть спрямовуватись як проти КО, так i збiгатися з КО-протоками.
Варто вiдзначити, що евакуацiя молекул Н2О з пiдземних вод при бароосмосi дуже
нагадує випаровування. Тому теорiю бароосмотичного концентрування пластових i порових
вод можна розглядати як своєрiдну наукову реалiзацiю давньої iдеї В. Вернадського про
“пiдземне випаровування”.
1. Кушнiр С.В. Про причини глибинного концентрування вод артезiанських басейнiв у зонi гiпергенезу
(фiзико-хiмiчний аналiз) // Доп. НАН України. – 2008. – № 7. – С. 111–117.
2. Кушнiр С. Механiзми самочинного концентрування пiдземних вод i їхня роль у формуваннi верти-
кальної гiдрогеохiмiчної зональностi в зонi гiпергенезу (фiзико-хiмiчний аналiз) // Геологiя i геохiмiя
горюч. копалин. – 2008. – № 3(144). – С. 78–87.
3. Кушнiр С.В. Бароосмотичний аналiз як новий метод гiдрогеологiчних дослiджень // Доп. НАН
України. – 2009. – № 11. – С. 104–110.
4. Колодий В. В. Условия формирования высокоминерализованных подземных вод седиментационного
генезиса // Геология и геохимия горюч. ископаемых. – 1976. – Вып. 47. – С. 63–68.
5. Филатов К.В. Основные закономерности формирования химического состава подземных вод и пои-
сковые признаки нефтегазоносности. – Москва: Недра, 1976. – 304 с.
6. Мухин Ю.В. Процессы уплотнения глинистых осадков. – Москва: Недра, 1965. – 200 с.
7. Джейкок М., Парфит Дж. Химия поверхностей раздела фаз. – Москва: Мир, 1984. – 269 с.
8. Поверхностные пленки воды в дисперсных структурах / Под ред. Е.Д. Щукина. – Москва: Изд-во
Моск. гос. ун-та, 1988. – 279 с.
9. Хорн Р. Морская химия (структура воды и химия гидросферы). – Москва: Мир, 1972. – 398 с.
10. Климентов П.П., Богданов Г.Я. Общая гидрогеология. – Москва: Недра, 1977. – 357 с.
11. Крайнов С. Р., Швец В.М. Гидрогеохимия. – Москва: Недра, 1992. – 463 с.
12. Кирюхин В.А., Никитина Н.Б., Судариков С.М. Гидрогеохимия складчатых областей. – Ленинград:
Недра, 1989. – 253 с.
13. Дытнерский Ю.И. Обратный осмос и ультрафильтрация. – Москва: Химия, 1978. – 351 с.
Надiйшло до редакцiї 06.04.2009Iнститут геологiї i геохiмiї
горючих копалин НАН України, Львiв
S.V. Kushnir
A manifestation of baroosmose in the subsurface hydrosphere
We have studied the role of baroosmose in the subsurface hydrosphere at depths of about 1000–
1500 m. A number of unintelligible hydrogeological facts are considered which can be explained
by the theory of baroosmose. It is demonstrated that baroosmose may easily manifest itself in the
porous water of marine deposits. In the continental subsurface waters, certain conditions should
be satisfied for this.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №12 125
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19149 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1025-6415 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:12:44Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кушнір, С.В. 2011-04-20T17:47:45Z 2011-04-20T17:47:45Z 2009 Прояви бароосмосу в підземній гідросфері / С.В. Кушнiр // Доп. НАН України. — 2009. — № 12. — С. 120-125. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19149 550.41:556.32 Вивчається питання про роль бароосмосу в пiдземнiй гiдросферi на глибинах до 1000–1500 м. Розглянуто ряд незрозумiлих гiдрогеологiчних фактiв, якi легко пояснити, згiдно з теорiєю бароосмосу. Показано, що найлегше бароосмос може проявляти себе в порових водах морських осадкiв; у континентальних пiдземних водах для цього потрiбнi певнi умови. We have studied the role of baroosmose in the subsurface hydrosphere at depths of about 1000–1500 m. A number of unintelligible hydrogeological facts are considered which can be explained by the theory of baroosmose. It is demonstrated that baroosmose may easily manifest itself in the porous water of marine deposits. In the continental subsurface waters, certain conditions should be satisfied for this. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Науки про Землю Прояви бароосмосу в підземній гідросфері A manifestation of baroosmose in the subsurface hydrosphere Article published earlier |
| spellingShingle | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері Кушнір, С.В. Науки про Землю |
| title | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері |
| title_alt | A manifestation of baroosmose in the subsurface hydrosphere |
| title_full | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері |
| title_fullStr | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері |
| title_full_unstemmed | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері |
| title_short | Прояви бароосмосу в підземній гідросфері |
| title_sort | прояви бароосмосу в підземній гідросфері |
| topic | Науки про Землю |
| topic_facet | Науки про Землю |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19149 |
| work_keys_str_mv | AT kušnírsv proâvibaroosmosuvpídzemníigídrosferí AT kušnírsv amanifestationofbaroosmoseinthesubsurfacehydrosphere |