Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Ruthenica |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/191622 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття / Ю. Коренюк // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 206-249. — Бібліогр.: 126 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-191622 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коренюк, Ю. 2023-07-06T15:56:58Z 2023-07-06T15:56:58Z 2019 Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття / Ю. Коренюк // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 206-249. — Бібліогр.: 126 назв. — укр. 1995-0276 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/191622 uk Інститут історії України НАН України Ruthenica Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття |
| spellingShingle |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття Коренюк, Ю. |
| title_short |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття |
| title_full |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття |
| title_fullStr |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття |
| title_full_unstemmed |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття |
| title_sort |
маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок софії київської середини минулого століття |
| author |
Коренюк, Ю. |
| author_facet |
Коренюк, Ю. |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Ruthenica |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1995-0276 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/191622 |
| citation_txt |
Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської середини минулого століття / Ю. Коренюк // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 206-249. — Бібліогр.: 126 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT korenûkû malovídomíaspektirestavracíímozaíkífresoksofííkiívsʹkoíserediniminulogostolíttâ |
| first_indexed |
2025-11-27T06:08:47Z |
| last_indexed |
2025-11-27T06:08:47Z |
| _version_ |
1850804187387920384 |
| fulltext |
© Ruthenica XV (2019), 206–249
Юрій Коренюк
маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок
софії Київської середини минулого століття
Реставрація ансамблю мозаїк і фресок Софії Київської 1950–1960-х рр. до-
вгий час уважалася взірцем методології приведення до експозиційного стану
пам’ятки зі складними нашаруваннями багатьох епох1. Певні зауваження
щодо окремих вирішень висловлювалися2, але загальних реставраційних
принципів вони не заперечували. Останнім часом, однак, увага дедалі частіше
зосереджується на фактах, які дають підстави для іншої оцінки деяких ре-
зультатів тогочасних робіт. Метою даної статті є розгляд кількох таких фактів
зі спробою проаналізувати їх у контексті реставраційної концепції того пері-
оду. Документ, який би офіційно формулював таку концепцію, нам не відомий
(його могло й не існувати), тому тогочасні теоретичні засади реконструюва-
тимуться на підставі проектних пропозицій реставраторів і протоколів рад,
які їх затверджували3. Але перш ніж розглядатимемо ці матеріали, зупинимо-
ся на основних історичних етапах реставрації Софії Київської.
Про ремонти Софійського собору після руйнувань Києва ханом Батиєм в
1240 р. та після неодноразових розорень кримськими татарами в ХV ст. відо-
мостей не збереглося. Мандрівники, які відвідували місто у ХVІ ст., усі пи-
сали, що велична церква Софії занедбана й поступово руйнується4. Перше
відновлення Софійського собору розпочав у 1633 р. митрополит Петро Мо-
гила, але достатніх коштів він не мав, тому на час його смерті (1647 р.) від-
будова Софії була далекою від завершення. На малюнках художника
1 Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М., 1960, 5, 6; Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской.
Лазарев В.Н. Византийское и древнерусское искусство. Статьи и материалы. М., 1978, 70;
Дорофієнко І. Реставрація стародавніх малювань. Пам’ятки України. 1993. Ч. 1/6, 109–111.
2 Филатов В.В. Утраты в древнерусской живописи, их восполнение и тонирование. Древнерусское
искусство. Монументальная живопись ХІ–XVІІ вв. М., 1980, 360.
3 Більшість цих документів представлено в копіях у звіті керівників реставрації першого етапу
реставрації (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Материалы по реставрации древних мозаик
и фресок Софии Киевской (1952–1954 гг.). К., 1955. Ч. І–ІІ. Науковий архів Національного
заповідника «Софія Київська». Фонд НА ДР 2 №301-303). У покликаннях на них даватимуться
назви документів із визначенням пагінації відповідної частини звіту.
4 Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. К., 2009
(репринт. К., 1874), Отд. ІІ, 16, 24.
Rythenika_15.indd 206 16.12.2019 11:14:13
207Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
А. ван Вестерфельда (1651 р.) лише східний фасад та північна галерея Софії
виглядають архітектурно оформленими, а її західна та південна галереї ще в
руїнах5. Певні відомості про результати робіт того періоду дає щоденник
архідиякона Павла Алеппського (1654 р.), який основну увагу зосереджує на
софійських мозаїках, але дерев’яний різьблений іконостас, установлений
перед головним вівтарем Софії Петром Могилою, своєю красою та розміра-
ми вражає архідиякона не менше. Згадує Алеппський і про деякі стінні роз-
писи, сюжети яких свідчать про часи Петра Могили6.
Остаточну відбудову Софійського собору завершив гетьман Іван Мазепа
в 1706 р. У цей період над замурованими арками зовнішніх галерей храму
з’явилися другі поверхи з новими куполами, в інтер’єрі було піднято підлогу,
при відновленні зруйнованої середньої частини хорів її змістили на одне
членування на захід, унаслідок чого подовжилася центральна нава7. При
митрополитові Рафаїлові Заборовському іконостас часів Петра Могили розі-
брали й 1744–1754 рр. на його місці поставили ще більший8. Від первинного
малярського ансамблю ХІ ст. відкритими на той час залишалися одні мозаїки,
фрескові розписи в кінці ХVІІ ст. були майже суцільно затиньковані. У 1718–
1724 рр. на стінах центральної нави і трансепта олійною фарбою написали
сім Вселенських соборів (рис. 26), в другій половині століття були розписані
хори, віма головного вівтаря та вівтарні частини бокових приділів9, а в пер-
ших десятиліттях ХІХ ст. частково збережені мозаїки центрального купо-
ла (рис. 1) також були записані олійною фарбою10. Про існування у соборі
фресок на той час ніхто не пам’ятав, в опису Софійського собору митропо-
лита Євгенія Болховітінова (1825 р.) перераховуються мозаїки вівтаря та
підкупольного простору, останні частини інтер’єра розписані, як сказано, по
новому тиньку11.
Але незабаром нове тинькування почало відпадати і з-під нього стали
проглядати фрески. Оглянути їх у 1843 р. запросили петербурзького худож-
ника й археолога академіка Федора Солнцева, він провів кілька пробних
розчисток і з’ясував, що майже скрізь під пізніми нашаруваннями зберегли-
5 Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города.
М., Л., 1961. Т. 2, 105–113, рис. 24, 49, 50, 55.
6 Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине ХVII века, описанное его
сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. М., 2005, 170–173.
7 Каргер М.К. Древний Киев, 115–116, 144–146.
8 П.П.Л. [Лебединцев П.] Описание Киево-Софийского собора. К., 1882, 12, 57, 83.
9 Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва. К., 1995, 65–68; Лебединцев П.
Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–1853 г. К., 1879, 5, прим 1; Скворцов И.М.
Описание Киево-Софийского собора по обновлении его в 1843–1853 годах. К., 1854, 30–31.
10 Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва, 67; Крыжановский С. Киевские
мозаики. Записки Императорского Русского археологического о-ва. СПб., 1856. Т. 8, 235–236.
Окрім мозаїк купола й купольного барабана над східною попружною аркою було записано
мозаїчний медальйон із Христом Ієреєм, С. Крижановський уважав його зруйнованим (Крыжа-
новский С. Киевские мозаики, 239), але після його розчистки у ХХ ст. він виявився збереженим.
11 Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва, 68.
Rythenika_15.indd 207 16.12.2019 11:14:14
208 Юрій Коренюк
ся фрески. Виникла думка їх розчистити, щоб надати інтер’єру Софії пер-
винного вигляду, пропозиції з цього приводу Ф. Солнцев представив імпе-
раторові Миколі І. На той час провідною темою історичної доктрини
Російської імперії був її спадкоємний зв’язок із Візантією, у контексті якого
храми великокнязівської доби набували особливого значення. Тож солнцев-
ські пропозиції було схвалено й направлено до Св. Синоду, де проект рес-
таврації Софії Київської отримав фінансову підтримку. У наступному 1844 р.
імператорським указом у Києві було створено Комітет з відновлення Софій-
ського собору, його керівниками призначили митрополита Філарета і київ-
ського генерал-губернатора, а відповідальним за виконанням живописних
Рис. 1. Центральний купол, мозаїки Христос Пантократор і архангел
(ліва нижня постать), останні три архангела дописані олійною фарбою. Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 208 16.12.2019 11:14:14
209Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
робіт — Ф. Солнцева12. У тому ж році розчистка фресок розпочалася і до
початку 1846 р. в усіх частинах собору була завершена. У результаті було
відкрито 25 багатофігурних (сюжетних) фрескових композицій (без ураху-
вання сцен світської тематики у сходових вежах), 220 постатей на повний
зріст, 108 поясних зображень і значну кількість орнаментів13. Більшу части-
ну олійних розписів ХVІІI ст., які перекривали фрески, знищили – таким
було розпорядження імператора14. Але запис мозаїк купола залишили неза-
йманим, очевидно, з фактурної поверхні мозаїчного набору знімати олійну
фарбу було складно.
У процесі розчистки багато фресок попсували, оскільки роботу викону-
вали металевими інструментами випадкові поденники15. Для виправлення
пошкрябаних фресок за рекомендацією Ф. Солнцева запросили петербурзь-
кого іконописця М. Пєшехонова. Після пробної реставрації кількох фресок
він приступив до виконання в 1848 р. основної роботи. Для заправки фресок
М. Пєшехонов користувався фарбами на яєчному в’яжучому, доповнення
проводив у межах втрат, і претензій до його роботи комітет попервах не мав.
Але М. Пєшехонов був старовіром, що не подобалося митрополитові Філа-
рету, який встановив за реставратором нагляд. Окрім того, доповнення,
виконані яєчними фарбами, почали через рік псуватися від вологи, урешті-
решт у роботі М. Пєшехонова виявили іконографічні невідповідності пер-
винним фрескам і в 1850 р. контракт із ним розірвали16. Нову угоду митро-
полит уклав з ієромонахом Іринархом, який перед тим займався рестав рацією
розписів ХVІІI ст. в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Для рес-
таврації софійських фресок о. Іринарх застосовував олійні фарби, якими всі
фрески суцільно переписував (рис. 2–4), у тому числі доповнені яєчними
фарбами. У результаті зі ста постатей і близько п’ятдесяти поясних зобра-
жень, відреставрованих М. Пєшехоновим, непереписаними олією залиши-
лися всього п’ять фресок (рис. 5)17. А в куполі поверх існуючого запису
мозаїк о. Іринарх написав за ескізом Ф. Солнцева нове зображення
12 Закревский Н. Описание Киева. Т. 2. М., 1868, 806–809; Лебединцев П. Возобновление Киево-
Софийского собора, 1–8, 57; Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности
и сведения, необходимые для его почитателей и путешественников. К.; СПб., 1900 (изд. 7),
103–104; Белик Ж. Монументальная мастерская М.С. Пешехонова и ее участие в реставрации
Софии Киевской в середине ХІХ века. Софійські читання. К., 2007. Вип. 3. 251–252.
13 Закревский Н. Описание Киева, 812–814; Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского
собора, 68–69; Вздорнов Г.И. История открытия и изучения русской средневековой живописи.
ХІХ век. М., 1986, 32, прим 18.
14 Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 15.
15 Сементовский Н. Киев, его святыни, 104–105.
16 Закревский Н. Описание Киева, 809–810; Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского
собора, 19–28; Вздорнов Г.И. История открытия и изучения, 32; Белик Ж. Монументальная
мастерская М.С. Пешехонова, 251–253, 257–260.
17 Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 28; Вздорнов Г.И. История открытия
и изучения, 32–33; Белик Ж. Монументальная мастерская М.С. Пешехонова, 259.
Rythenika_15.indd 209 16.12.2019 11:14:14
210 Юрій Коренюк
Бога-Отця18. У 1851 р. імператор Микола І під час відвідин Києва й Софій-
ського собору, оглядаючи в ньому записані фрески, висловив «высочайшее
одобрение»19, а проте, розпорядився у приділі Трьох святителів (св. Георгія)
постаті отців церкви не чіпати, пояснивши митрополитові: «Фрески эти на-
добно оставить без подновления, потомки наши, увидев их, поверят, что всё
прочее мы поновили, а не вновь написали»20. Наступного року о. Іринарх,
не закінчивши робіт, звільнився, нібито за станом здоров’я, за іншою версі-
єю, отримавши похвалу імператора, він перестав слухати митрополита та
був відсторонений21. Нову угоду уклали з помічником о. Іринарха священиком
18 Крыжановский С. Киевские мозаики, 236, прим. 2; Лебединцев П. Возобновление Киево-
Софийского собора, 35.
19 Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 29; П.П.Л. [Лебединцев П.] Описание
Киево-Софийского собора, 44.
20 Закревский Н. Описание Киева, 808; Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 29;
Сементовский Н. Киев, его святыни, 96–97. Згідно з іншими даними, незаписаними фрески
залишили у вівтарі не Михайлівського, а Георгіївського приділу (Айналов Д., Редин Е. Киево-
Софийский собор: Исследование древней мозаической и фресковой живописи. СПб., 1889, 6).
Реставратори ХХ ст. свідчать, що у вівтарях обох названих приділів фрески були прооліфлені та
прописані, але не суцільно, а частково (Рясная Т. Дневники работ Павла Ивановича Юкина по
реставрации Софии Киевской. Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. К., 2012. Вип. 2, 382–384,
412–414). Це підтверджують і фотографії, зроблені у процесі розчисток обох вівтарів (рис. 8, 9).
21 Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 29–30.
Рис. 2. Центральна нава із записаними фресками, головний вівтар з мозаїками.
До демонтажу верху іконостаса в 1888 р.
Rythenika_15.indd 210 16.12.2019 11:14:14
211Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Рис. 3. Північна частина трансепта із записаними фресками.
До початку розчистки в 1935 р.
Rythenika_15.indd 211 16.12.2019 11:14:14
212 Юрій Коренюк
Рис. 4. Фреска невідомий мученик з частинами олійного запису, на ділянках пізнього
тиньку вгорі та внизу постаті (лопатка південно-західного підкупольного стовпа).
Rythenika_15.indd 212 16.12.2019 11:14:15
213Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Рис. 5. Фреска невідомий святитель з доповненням М. Пєшехонова
на ділянці пізнього тиньку внизу постаті
(лопатка стовпа Петропавлівського приділу). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 213 16.12.2019 11:14:15
214 Юрій Коренюк
Й. Желтонозьким, який працював тими ж олійними фарбами. Йому допо-
магали 40 підмайстрів і невдовзі фрески, які ще залишалися відкритими, усі
були записані22. 4 жовтня 1853 р. відреставрований таким способом Софій-
ський собор (див. рис. 2, 3) урочисто освятили23.
22 Закревский Н. Описание Киева, 810; Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора,
29–31; Вздорнов Г.И. История открытия и изучения, 33.
23 Закревский Н. Описание Киева, 810; Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 53.
Рис. 6. Фреска святитель Григорій Богослов
до запису (північна стіна південної
внутрішньої галереї).
Акварель Ф. Солнцева. 1843–1849-ті рр.,
фрагмент (за публікацією Л. Ганзенко).
Рис. 7. Фреска святитель
Григорій Богослов
після розчистки від запису
(північна стіна південної внутрішньої
галереї). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 214 16.12.2019 11:14:15
215Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
По завершенню реставрації її оцінки були винятково схвальними, але
після смерті Миколи І тон відгуків змінився. Історик М. Закревський писав,
що фрески Софії страждали спочатку при затиньковуванні, потім при роз-
чистці й замальовуванні фарбами, під якими старовину у соборі тепер необ-
хідно розшукувати24. Але найбільше претензій в авторів ХІХ ст. викликало
вільне поводження поновлювачів із написами біля постатей святих. Збереже-
них написів ХІ ст. після розчистки фресок виявили трохи більше двох десят-
24 Закревский Н. Описание Киева, 809–810.
Рис. 8. Фреска з постатями святительського чину (північна стіна апсиди Михайлівського
приділа). Процес розчистки від потемнілої оліфи і часткових записів в 1935–1936 рр.
Rythenika_15.indd 215 16.12.2019 11:14:15
216 Юрій Коренюк
ків (у різних авторів їх число варіюється)25, а при поновленні святих зі втра-
ченими написами імена їм обирали за іконописними взірцями «більш-менш
вірогідно», а частіше навмання26. Показовими у цьому відношенні є залишки
ктиторської композиції з родиною князя Ярослава Мудрого, частини якої
збереглися у центральній наві: на південній стіні — всі чотири постаті (рис. 10,
11), а на північній стіні — фрагмент із двома постатями. У 1651 р. збережені
25 Закревский Н. Описание Киева, 808; Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора,
31, 70–71; Скворцов И.М. Описание Киево-Софийского собора по обновлении его в 1843–
1853 годах. К., 1854, 37; Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской. Лазарев В.Н. Византийское и
древнерусское искусство. Статьи и материалы, 66.
26 Христианские древности. Ред. В. Прохоров. СПб., 1875, 8–12.
Рис. 9. Фреска з постатями святительського чину після розчистки
(північна стіна апсиди Михайлівського приділа). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 216 16.12.2019 11:14:16
217Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
на той час частини цієї композиції замалював А. ван Вестерфельд, який зо-
бразив на південній стіні нави постаті чотирьох княжичів у гостроверхих
шапках (рис. 12). Схоже виглядають ці постаті й на акварелі Ф. Солцева,
зробленій відразу після розчистки цієї фрески від нашарувань (рис. 13). Од-
нак у списку розчищених фресок, складеному М. Пєшехоновим та єпархіаль-
ним архітектором П. Спарро, постаті на південній стіні нави були названі
мученицями Софією, Вірою, Надією й Любов’ю27. Тому при запису їх олій-
ною фарбою о. Іринарх замість шапок намалював усім постатям жіночі
чепчики, оточив їх голови німбами і зробив відповідні написи (рис. 14), а
27 Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора, 18, 32–33.
Рис. 10. Південна стіна центральної нави. Фреска з постатями ктиторської композиції
(між лопатками). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 217 16.12.2019 11:14:16
218 Юрій Коренюк
Рис. 11. Постаті ктиторської композиції після розчистки від запису
(південна стіна центральної нави). Сучасний стан.
Рис. 12. Постаті ктиторської композиції (південна стіна центральної нави).
Малюнок А. ван Вестерфельда. 1651 р., фрагмент.
Rythenika_15.indd 218 16.12.2019 11:14:17
219Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Рис. 13. Постаті ктиторської композиції до запису (південна стіна центральної нави).
Акварель Ф. Солнцева. 1843–1849-ті рр.
Рис. 14. Мучениці Софія, Віра, Надія, Любов, написані в 1850–1852 рр.
на місцях персонажів ктиторської композиції (південна стіна центральної нави).
До розчистки в 1935 р.
Rythenika_15.indd 219 16.12.2019 11:14:17
220 Юрій Коренюк
симетрично їм на північній стіні зобразив святителів. Із цього приводу
кафед ральний протоієрей П. Лебединцев, який уникав давати оцінку діяль-
ності очолюваного митрополитом комітету, дозволив собі зауваження: «Об-
новители по странному недоразумению рассудили преобразовать головы всех
четырёх фигур в женские [мова про південну стіну], накрыв их белыми плато-
чками по русскому обычаю и переименовав в мучениц»28. Надалі ці постаті
вважалися вже зображеннями мучениць29. Лише через два десятиліття
І. Срезневський звернув увагу, що дві постаті цієї групи мають чоловічий одяг
і висловив думку про те, що це були зображення членів князівської родини30.
У ХХ ст. реставрацію фрескового ансамблю Софії Київської першої по-
ловини попереднього століття називали варварством і вандалізмом, головним
винуватцем чого вважався Ф. Солнцев31. Його провину у цьому відношенні
ще в ХІХ ст. визначив історик М. Сементовський, котрий писав, що Ф. Солн-
цев у Києві бував короткими наїздами та робіт у Софії не контролював32.
Різкіше у ХХ ст. висловився Г. Вздорнов, який підкреслив, що Ф. Солнцев
серед усіх, причетних до реставрації Софії, був єдиним фахово освіченим,
тому мав би її бодай якоюсь мірою захистити, але не зробив для цього й де-
сятої долі необхідного, тож головна провина за нищення фресок — на ньо-
му33. Нині ставлення до Ф. Солнцева дещо змінилося, принаймні в деяких
дослідників. Кілька десятиліть тому Л. Ганзенко виявила в архіві 29 акваре-
лей-копій щойно розчищених софійських фресок, виконаних Ф. Солнце-
вим34. На той час такі роботи відігравали роль сучасної реставраційної фото-
фіксації (див. рис. 6, 7), тому вони засвідчують, на думку дослідниці,
сумлінне ставлення їх виконавця до своїх завдань. А причиною плачевних
результатів реставрації фресок вона вважає не особисто Ф. Солнцева, а кон-
фліктну ситуацію між ним і митрополитом Філаретом. У зв’язку з цим під-
креслює, що останній початково був противником розчистки фресок і лише
після того, як її підтримав імператор, митрополитові не залишалося нічого
іншого, як виконувати імператорські розпорядження. Але, будучи керівником
комітету, Філарет питання виконавців робіт вирішував самочинно, усіляко
28 П.П.Л. [Лебединцев П.] Описание Киево-Софийского собора, 40–41.
29 Скворцов И.М. Описание Киево-Софийского собора, 47–48.
30 Срезневский И.И. О фресках и возобновлении их в Киевском Софийском соборе. Труды І
Археологического съезда в Москве 1869. М., 1871. Т. І, СІХ–СХ.
31 Шероцький К.В. Київ. Путівник. Репринтне відтворення видання 1917 р. К., 1994, 61–62;
Скуленко И. Реставрация бывш. Софийского собора в Киеве. Советский музей. 1936, №3, 57;
Бабат М. Реставраційні роботи в Софійському заповіднику. Архітектура Радянської України.
1939, № 10, 32; Каргер М.К. Портреты Ярослава Мудрого и его семьи в Киевской Софии. Ученые
записки Ленинградского государственного университета. Л., 1954. №160. Серия: Исторические
науки. Вып. 20, 143; Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 66; Вздорнов Г.И. История
открытия и изучения русской средневековой живописи, 34; Калениченко Л.П., Плющ О.Ф.
Реставрация настенной живописи. Теория, методика, техника. Книга первая. К., 2010, 17.
32 Сементовский Н. Киев, его святыни, 103.
33 Вздорнов Г.И. История открытия и изучения русской средневековой живописи, 34.
34 Ганзенко Л. Федір Солнцев: спроба наукової реабілітації. Пам’ятки України. 1999, Ч. 1, 115–120.
Rythenika_15.indd 220 16.12.2019 11:14:17
221Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
обмежуючи можливості Солнцева, який попри монаршу протекцію не мав
реальних важелів впливу на діяльність комітету35. Утім слід узяти до уваги й
те, що Солнцев не міг не знати про записані олією мозаїки центрального
купола, але розпорядження на їх розчистку не давав, натомість власноруч
виготовив ескіз для їх повторного запису36. Тож виправдовувати діяльність
(чи бездіяльність) Солнцева у Софії Київській сумнівно, але очевидним фак-
том є те, що відповідальність за вандалізм, що коївся у соборі в період так
званої «солнцевської реставрації», митрополит київський Філарет (Амфіте-
атров) несе не меншу, ніж сам академік.
Завершуючи розгляд даного етапу реставрації Софії Київської, кілька слів
скажемо про виконані Ф. Солнцевим акварелі-копії софійських фресок, яких
було чимало (точна кількість невідома). Імператорське російське археологіч-
не товариство мало намір їх опублікувати спеціальним виданням «Киевский
Софийский собор» і Ф. Солнцев представив у 1857 р. для нього 80 акварелей.
Але відповідальний за видання граф С. Строганов публікувати їх відмовився,
не виявивши в них схожості із замальованими фресками. Проте проект ви-
дання було реалізовано — для нього із записаних фресок познімали кальки,
котрі було репродуковано як «фрески»37. Наступні півстоліття репродукції
чотирьох альбомів «Киевский Софийский собор»38 були основним джерелом
інформації про софійські фрески ХІ ст. У передмові до першого фундамен-
тального дослідження мозаїк і фресок Софії Київської, опублікованого
1889 р., його автори Д. Айналов і Є. Рєдін пишуть, що свою роботу вважають
пояснювальним текстом до цього видання39. Ним користувався й М. Покров-
ський у своїх іконографічних штудіях, але при цьому підкреслював, що ар-
хеологічну цінність записані фрески втратили40.
Наступний етап реставрації малярського ансамблю Софії Київської
пов’язаний з ім’ям професора Петербурзької академії художеств Адріана
Прахова, який із початку 1880-х рр. працював у Києві. У 1882 р. він звернув
увагу на збережену в південному компартименті західної зовнішньої галереї
Софії велику фреску «Сорок севастійських мучеників», а також на побудо-
вану у ХІІ ст. й розписану апсиду цього приміщення, в якій збереглася сцена
«Хрещення Господнього», що стала підставою для атрибуції компартименту
як хрещальні. На той час це приміщення використовувалося як складське,
завдяки чому збережені в ньому фрески уникли записів, але були дуже
35 Ганзенко Л. Федір Солнцев, 115–117.
36 Крыжановский С. Киевские мозаики, 236, прим. 2; Лебединцев П. Возобновление Киево-
Софийского собора, 35.
37 Ганзенко Л. Федір Солнцев, 120–121; Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 68–69; Христианс-
кие древности, 9–12.
38 Киевский Софийский собор. Древности Российского государства. СПб., 1871–1887. Вып. І–ІV.
39 Айналов Д., Редин Е. Киево-Софийский собор, 1.
40 Покровский Н. Очерки памятников христианской иконографии и искусства. СПб., 1900
(изд. 2), 283.
Rythenika_15.indd 221 16.12.2019 11:14:17
222 Юрій Коренюк
забруднені й А. Прахов вирішив зайнятися їх промивкою41. Одночасно він
провів зондування закладених арок північної та південної зовнішніх галерей
Софії, в яких виявив і звільнив від мурування ще кілька фресок42. У 1884 р.
у центральному куполі було встановлено риштування і А. Прахов розчистив
від олійних фарб мозаїки Христа Пантократора та збережену постать архан-
гела (див. рис. 1), а в купольному барабані розчистив фрагмент мозаїчної
постаті апостола Павла. Тоді ж він виявив і звільнив від пізнього тинькуван-
ня на північній лопатці вівтарної арки мозаїку первосвященика Аарона, про
яку ніхто раніше не знав43. Після демонтажу в 1888 р. верхнього ярусу іконо-
стаса ХVІІІ ст., на вівтарних стовпах відкрилося кілька незаписаних фресок,
а в 1893 р., коли іконостас розібрали для перезолочування, — ще декілька44.
Усього в той період по собору було виявлено 22 невідомих раніше лицевих
фрески, не рахуючи їх фрагментів45. Усіма цими фресками займався А. Пра-
хов, який обмежився їх промивкою, не доповнюючи навіть дрібних втрат.
Надалі саме вони були джерелом інформації про автентичні фрескові роз-
писи Софії аж до початку розчисток записів у ХХ ст.46 Однак при доповненні
у центральному куполі олійним живописом трьох втрачених мозаїчних по-
статей архангелів тло збережених мозаїк було вкрито листовим золотом по
щільному шару ґрунту, який реставраторам ХХ ст. довелося видаляли з ве-
ликими труднощами47. Олійною фарбою були прописані й мозаїки підку-
польного кільця, а також вівтаря, серед останніх найбільшою мірою Бого-
родиця Оранта в консі апсиди та Деісус над нею. Реставратори, які ці записи
у ХХ ст. знімали, уважали їх результатами діяльності А. Прахова48, але хто й
коли помалював вівтарні мозаїки — достеменні відомості відсутні.
У січні 1918 р. при артобстрілі Києва більшовицькими військами один із
снарядів влучив у центральну апсиду Софії, унаслідок чого мозаїки від її
41 Прахов А.В. Киевские памятники византийско-русского искусства. Древности. Труды Импера-
торского Московского археологического о-ва. М., 1887. Т. 11. Вып. 3, 7; Открытие купольных
мозаик и фресок Софийского собора в г. Киеве. По воспоминаниям профессора Адриана
Викторовича Прахова. Сообщение художника Н.А. Прахова. Публ. И. Преловской. Софія
Київська: Візантія. Русь. Україна. К., 2012. Вип. 2, 346.
42 Вздорнов Г.И. История открытия и изучения русской средневековой живописи, 134–135;
Открытие купольных мозаик и фресок Софийского собора, 345.
43 Л[ебединце]в П. Открытие древних мозаик в главном куполе Киево-Софийского собора.
Киевская старина. 1884. Сентябрь (Т.Х.), 164–165; Вздорнов Г.И. История открытия и изучения
русской средневековой живописи, 134; Прахов А.В. Киевские памятники, 5, 7, 8; Открытие
купольных мозаик и фресок Софийского собора, 341–344; Рясная Т.М. З історії реставрації
купольних мозаїк Софії Київської. Софійські читання. К., 2015. Вип. 7, 384.
44 Петров Н.И. Историко-топографические очерки древнего Киева. К., 1897, 132–133, прим. 1.
45 Открытие купольных мозаик и фресок, 355.
46 Вздорнов Г.И. История открытия и изучения русской средневековой живописи, 135.
47 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 114, 115 (124, 125), 125, 126 (136, 137), 131–134
(142–145); Корнієнко В.В. Мовою документів: реставраційні роботи у Софійському соборі
1930 р. під керівництвом Миколи Сичова. Софійські читання. Вип. 7, 247.
48 Мемуары П.И. Юкина. 40 лет моей работы. Публ. И.Л. Кызласовой. Софія Київська: Візантія.
Русь. Україна. К., 2013. Вип. 3, 357–358, 364.
Rythenika_15.indd 222 16.12.2019 11:14:18
223Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
південної стіни почали відшаровуватися49. Аварійні закріплення тиньку цих
мозаїк виконав художник і реставратор Михайло Бойчук. У наступному році
він провів консервацію тиньку фресок хрещальні та зробив кілька пробних
розчисток записаних фресок. Тогочасні роботи у соборі проводив створений
1917 р. Центральний комітет охорони пам’яток старовини і мистецтва, а також
спеціальний Софійський комітет50. Зі встановленням в Україні радянської
влади мистецтвознавець Федір Шміт ініціював створення Софійської комісії,
яка мала займатися реставрацією та дослідженнями Софії Київської. Таку
комісію було сформовано 1921 р. у складі Археологічного комітету при Все-
українській академії наук51 і Ф. Шміт опублікував комплексну програму до-
сліджень та реставрації Софії52. Але Софійський собор був на той час діючим
храмом й атеїстична радянська влада не поспішала фінансувати його рестав-
рацію. Проте в 1927 р Раднарком УСРР виділив для реставрації Софії 5 тис.
руб., на які з Ленінграда запросили реставратора Дмитра Кіпліка, котрий на-
ступного року розпочав розчистку від олійних записів софійських фресок у
південної сходової вежі. Але в роботі Д. Кіпліка виявили вади і від його послуг
невдовзі відмовилися53. Запланована Софійською комісією подальша рестав-
рація собору розпочалася в 1930 р. з розчисток мозаїк купола ленінградським
мистецтвознавцем і реставратором Миколою Сичовим54, але й ці роботи три-
вали недовго, оскільки в 1933 р. Софійську комісію було ліквідовано55.
Після припинення у Софії Київській в 1934 р. служби, храм було переда-
но як філію Всеукраїнському музейному містечку (з 1939 р. це самостійний
Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей», нині
Національний заповідник «Софія Київська»). У тому ж 1934 р. Раднарком
УСРР виділив на ремонт Софії 250 тис. руб. і незабаром собор уже як музей
приймав відвідувачів56. Проте тогочасна ситуація не була ідилічною.
49 Эрнст Ф. Художественные сокровища Киева, пострадавшие в 1918 г. К., 1918, 8–12;
Повстенко О. Катедра Св. Софії у Києві. Нью Йорк. 1954, 176.
50 Повстенко О. Катедра Св. Софії у Києві, 176–177; Тимченко Т. Київська школа реставрації
станкового малярства (1920–1930 рр.). Пам’ятки України. 2001, Додаток 1, прим. 3; Іванисько С.
Реставрація фрескового малярства Софії Київської (1920–30-ті рр.). Пам’ятки України. 2006.
Ч. 1/2, 67–68; Іванисько С. Київська Софія в пам’яткоохоронній діяльності 1918–1934 рр.: Стан
споруди та проблеми збереження. Софійські читання. Вип. 3, 288–289; Чередніченко А.Ф.І. Шміт
та історія заснування Софійської комісії. Софійські читання. Вип. 3, 373–375, 378.
51 Афанасьев В.А. Федор Иванович Шмит. К., 1992, 56; Іванисько С. Реставрація фрескового
малярства Софії Київської, 69–70; Іванисько С. Київська Софія в пам’яткоохоронній діяльності,
290–291; Чередніченко А.Ф.І. Шміт та історія заснування Софійської комісії, 380; Преловська І.
Передумови, обставини організації та перші роки функціонування Софійського державного
архітектурно-історичного музею-заповідника. К., 2012, 128–129.
52 Шміт Ф. Про видання св. Софії. Українське наукове товариство. Збірник секції мистецтв. К.,
1921. Вип. 1, 104–106.
53 Іванисько С. Реставрація фрескового малярства Софії Київської, 71–73.
54 Корнієнко В.В. Мовою документів, 242–245; Рясная Т.М. З історії реставрації купольних мозаїк,
384–385.
55 Іванисько С. Реставрація фрескового малярства Софії Київської, 73–74; Преловська І. Передумови, 132.
56 Преловська І. Передумови, 134–137.
Rythenika_15.indd 223 16.12.2019 11:14:18
224 Юрій Коренюк
За спогадами Олекси Повстенка, опублікованими в еміграції (в передвоєн-
ний час він був членом ради Софійського музею, за німецької окупації став
його директором), після передачі Софії Музейному містечку іконостаси
ХVІІ–ХVІІI ст. в її бокових приділах усі знесли, а деякі приділи переробили
для технічних потреб57. Але ансамбль софійських мозаїк, на той час уже
всесвітньо відомий, більшовицьке керівництво нищити не наважилося.
У 1934 р. Наркомат освіти УСРР склав план архітектурно-археологічних до-
сліджень Софії й реставрації її мозаїк та фресок. Для виконання цих робіт
створили комісію з київських музейних працівників, архітекторів, археоло-
гів, яку очолив відомий московський мистецтвознавець Ігор Грабар. Для
проведення реставрації мозаїк і фресок запросили з ленінградської Академії
мистецтв керівника мозаїчної майстерні Володимира Фролова, а з Москви
— реставратора Всесоюзної академії архітектури Павла Юкіна58.
Першою роботою В. Фролова в Києві, яку він розпочав 1934 р., був де-
монтаж і перенос на нові основи мозаїк Михайлівського Золотоверхого со-
бору59, який у 1937 р. за розпорядженням ЦК КП(б)У висадили в повітря60.
Після демонтажу найбільшої з михайлівських мозаїк «Євхаристії», її фраг-
менти були перевезені до Софії, де в одному з приміщень південної галереї
в 1935–1936 рр. В. Фролов зі своїм помічником змонтував їх на спеціально
встановленій стіні у цілісну композицію61. Після завершення роботи з михай-
лівськими мозаїками В. Фролов приступив до консервації тиньку мозаїк
Софії62. П. Юкін також працював у Михайлівському соборі, знімаючи зі стін
фрески63, але основним його замовленням була реставрація Софії. У ній
П. Юкін спочатку займався промивкою від забруднень і записів мозаїк, потім
розпочав консервацію й розчистку від записів фресок64. Його робота з фрес-
ками в період 1935–1937 рр. документована щоденником одного з учасників
57 Повстенко О. Катедра св. Софії в Києві, 176–180.
58 Преловська І. Передумови, 132, 139–141, 151.
59 Фролов В. Робочий щоденник зняття і консервації мозаїк Михайлівського монастиря в Києві
(1934 року). Публ. А. Бережина, В. Погрібняк, В. Фролов (онук). Пам’ятки України. 1990/1991.
Ч. 4/1, 35–39; 1991. Ч. 2, 48–49.
60 Більшовик. 19 серпня 1937. № 190, 3.
61 Коренюк Ю. Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. Каталог. К., 2013, 32–36,
92; Преловська І. Передумови, 148–149.
62 Скуленко И. Реставрация, 56; Мамолат Є. Реставрація мозаїк і фресок Софійського собору в
Києві. Архітектура і будівництво. 1953, № 3, 29; Фролов В. (онук) В. Фролов — реставратор
мозаїчного мистецтва. Пам’ятки України. 1990/1991. Ч. 2, 50; Рясная Т.М. З історії реставрації
купольних мозаїк, 385–386.
63 Кызласова И.Л. О Павле Ивановиче Юкине (1883–1945). Приложение. Материалы к биографии
Павла Ивановича Юкина: Избранные документы из архива семьи. Софійські читання. К., 2009.
Вип. 4, 262; Мемуары П.И. Юкина. 40 лет моей работы. Публ. И.Л. Кызласовой. Софія Київська:
Візантія. Русь. Україна. Вип. 3, 352–355, 361, 364, 370.
64 Мемуары П.И. Юкина, 355–364, 366, 369; Рясная Т. Реставраційні дослідження фресок північної вежі
Софії Київської в 1935–1936 рр. Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. К., 2011, 181–191;
Рясная Т.П. Юкін — дослідник фресок Софії Київської. Софійські читання. К., 2013. Вип. 6, 425–434.
Rythenika_15.indd 224 16.12.2019 11:14:18
225Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
цих робіт Сергія Краміди65. А згідно із записами самого П. Юкіна, із 1934 по
1940 рр. він у Софії розчистив 600 кв. м фресок, 300 кв. м мозаїк (площа
останніх дещо перебільшена, їх усього збереглося 260 кв. м), закріпив тинь-
ку ХІ ст. 270 кв. м66. Щоправда, не обійшлося без деяких курйозів. На час
розчистки чотирьох постатей ктиторської композиції, розташованих на пів-
денній стіні нави (1935 р.)67, узвичаїлася думка, що під олійним записом
ХІХ ст., який зображає мучениць (див. рис. 14), знаходяться жіночі постаті
(три доньки та дружина Ярослава Мудрого)68, тому при їх розчистці П. Юкін
у межах контурів чепчиків, намальованих у ХІХ ст., разом з олійною фарбою
зняв до чистого тиньку і фрескові пігменти (рис. 15). Тож на головах усіх
чотирьох постатей білі «чепчики» збереглися й після розчистки від запи-
су (див. рис. 11, рис. 15–17), в оригінальних фрескових зображеннях світла
пов’язка на голові існувала лише у третьої постаті зі заходу69. Надалі сприй-
няття цих постатей як жіночої частини сім’ї Ярослава остаточно ствердило-
ся70, пропонувалися навіть їх атрибуції за іменами71. Лише в 1957 р. Сергій
Висоцький висловив думку, що постаті на південній стіні нави є зображен-
нями княжичів, зіпсованими кількома реставраціями, але на той час її від-
хилили як хибну72, а наукові публікації С. Висоцького з обґрунтуванням
пропонованої ним атрибуції з’явилися десятиліттям пізніше73.
65 Авторство щоденника (студент-архітектор С. Краміда) визначене на титулах зошитів щоденника;
там само наведено й інших учасників робіт, якими були співробітники київського Інституту історії
матеріальної культури: Б. Сігал, Г. Зацепіна, Д. Натансон (Рясная Т. Дневники работ, 381, 395–396).
66 Мемуары П.И. Юкина, 366, прим. 74.
67 Рясная Т. Дневники работ, 385–388, 401.
68 Мемуары П.И. Юкина, 359.
69 У цієї постаті пов’язка з голови опускається двома кінцями на плечі (рис. 19), контури
зафіксовані грав’єю, виконаною по вологому тиньку.
70 Лазарев В.Н. Живопись и скульптура Киевской Руси. История русского искусства. М., 1953. Т. 1,
177; Лазарев В.Н. Новые данные о мозаиках и фресках Софии Киевской. Византийский временник.
1956. Т. 10, 164; Лазарев В.Н. Новые данные о мозаиках и фресках Софии Киевской. Групповой
портрет семейства Ярослава. Византийский временник. 1959. Т. 15, 156–161, илл. 2, 7–11;
Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской, 56–57; Лазарев В.Н. Древнерусские мозаики и фрески ХІ–
ХV вв. М., 1973, 25, табл. 102–106; Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 113–115; Лазарев В.Н.
Искусство Древней Руси. Мозаики и фрески. М., 2000, 73, илл. 17, 18; Калениченко Л. Реставрация
мозаик и фресок Софии Киевской. Искусство. 1958, № 6, 70; Кресальний М.Й. Софійський
заповідник у Києві. К., 1960, 118–122, 252–255, іл. 102.
71 Скуленко И. Реставрация бывш. Софийского собора, 58; Бабат М. Реставраційні роботи в
Софійському заповіднику, 32–33; Каргер М.К. Портреты Ярослава Мудрого и его семьи,
157–162, 180, илл. 6–9.
72 С. Висоцький був на той час співробітником Софійського музею, адміністрація якого передала його
наукову роботу на цю тему до Науково-методичної ради з охорони пам’яток культури при Президії
АН СРСР, котра створила комісію для атрибуції постатей на південній стіні нави. Після огляду цією
комісією постатей їх було визнано жіночими (Лазарев В.Н. Новые данные о мозаиках и фресках
Софии Киевской. Групповой портрет семейства Ярослава, 156, прим. 28; Высоцкий С.А.
Светские фрески Софийского собора в Киеве. К., 1989, 73, 74; Мемуары П.И. Юкина, 367, 368,
прим. 78). За спогадами одного з членів цієї комісії, реставратора Віктора Філатова, головний
висновок формулювався так: «Пол детей Ярослава Мудрого при раскрытии живописи […] не
пострадал» (Филатов В.В. Пятнадцать лет и пятнадцать дней ГЦХРМ. 1945–1961. М. 2008, 315).
73 Висоцький С.О. Про портрет родини у Софійському соборі у Києві. Вісник Київського
Rythenika_15.indd 225 16.12.2019 11:14:18
226 Юрій Коренюк
Рис. 15. Верхня частина другої із заходу
постаті ктиторської композиції
(південна стіна центральної нави).
Процес розчистки від запису в 1935 р.
Рис. 17. Голова четвертої постаті
ктиторської композиції
(південна стіна центральної нави).
Сучасний стан.
Рис. 16. Верхня частина другої із заходу
постаті ктиторської композиції після
розчистки від запису (південна стіна
центральної нави). Сучасний стан.
Рис. 18. Голова четвертої постаті
ктиторської композиції (південна стіна
центральної нави), рентгеноеміссіограма
(видно залишки втраченого зображення
гостроверхої шапки). 1980 р.
Rythenika_15.indd 226 16.12.2019 11:14:19
227Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Із 1938 р. консервацією й розчисткою фресок Софії Київської окрім П. Юкі-
на займалися московські реставратори з Державної Третьяковської галереї,
Катерина Домбровська, Іван Овчинников, Іван Баранов74. За два роки, які за-
лишалися до початку війни, вони розчистили, згідно з тогочасною періодикою,
100 кв. м фресок75, було також звільнено від запису «Перший Вселенський
собор» (див. рис. 26), одну з небагатьох композицій ансамблю ХVІІI ст., яка
збереглася на західній торцевій стіні центральної нави, але в 1893 р. поверх неї
написали «Різдво Христове»76. Після закінчення війни реставраційні роботи у
Софії Київській було продовжено. У 1948–1953 рр. К. Домбровська й І. Овчин-
ников (у цей період співробітники Центральної проектно-реставраційної
майстерні при Академії архітектури СРСР) досліджували стіни віми головно-
го вівтаря та лопатки вівтарної арки й розчищали виявлені на них фрагменти
фресок77. Паралельно вони провели консервацію тиньку композиції «Сорок
мучеників севастійських» у хрещальні78. А в північній зовнішній галереї Ві-
ктор і Павло Брягіни консервували фрески, відкриті свого часу в арках79.
У 1951 р. президія Академія архітектури УРСР ухвалила постанову про
реставрацію художнього ансамблю Софії Київської з консервацією мозаїк і
фресок по всьому собору та з розчисткою фресок від олійних записів80.
Із цією метою в Інституті монументального живопису та скульптури при
Академії архітектури було створено сектор реставрації й технології під ке-
університету. К., 1967, № 8. Серія історії та права. Вип. 1, 35–44; Высоцкий С.А. Ктиторская
фреска Ярослава Мудрого в Киевской Софии. Древнерусское искусство. М., 1988, 120–134;
Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского собора в Киеве, 64–112. Фотофізичні дослідження
постатей ктиторської композиції південної стіні нави, проведені в 1980 р. І. Гільгендорфом,
виявили в першої постаті із заходу подвійний контур верхньої частини голови, залишки опушки
шапки, а у четвертої постаті — сліди зчищеної гостроверхої шапки (рис. 17, 18) (Гильгендорф И.Н.
Комплексное исследование группового портрета Ярослава Мудрого в Киевской Софии.
Искусство. 1981, № 10, 65–67; Дорофиенко И.П. О новом исследовании группового портрета
семьи Ярослава Мудрого в Софийском соборе в Киеве. Древнерусское искусство, 137–138,
140–141). Після цих досліджень атрибуція С. Висоцьким постатей південної стіни нави як
княжичів стала загальновизнаною. Однак існує дещо відмінний варіант атрибуції, запропонова-
ний А. Поппе, згідно з яким на південній стіні нави чоловічими є лише три постаті, а третя із
заходу — жіноча (Poppe А. Kompozycja fundacyjna Sofii Kijоwskiеj. W poszukiwaniu układu
perwotnego, Biuletyn historii sztuki. 1968. 1, 3–29). Детальніше про третю постать див. прим. 69.
74 Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 70. Ініціали реставратора Івана Андрійовича Баранова
(1889–1971 рр.) іноді пишуть помилково: А.І. Баранов (Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской,
70; Іванисько С. Київська Софія, 74).
75 Степовий П.Ф. В Софійському заповіднику. Архітектура Радянської України. 1941. № 4, 44.
76 Шероцький К.В. Киев, 63.
77 Отчет и описание работ... художника-реставратора Е. Домбровской (Калениченко Л., Плющ О.,
Мамолат Е. Ч. І, л. 246–264 (258–276)); Дневник и описание по раскрытию фресковой живописи
старшего художника-реставратора Овчинникова (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ,
л. 149–160 (160–171)).
78 Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НА ДР 1 № 48, 127.
79 Софийский собор в г. Киеве. Реставрационные работы в северной галерее. М., 1949. Науковий
архів Національного заповідника «Софія Київська». НА ДР 1 № 136.
80 Выписка из протокола № 31 заседания Президиума Академии архитектуры Украинской ССР от
8 августа 1951 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е.Ч. ІІ, л. 211–214 (225–228)).
Rythenika_15.indd 227 16.12.2019 11:14:19
228 Юрій Коренюк
рівництвом київського реставратора Луки Каленіченка. Того ж року праців-
ники сектору провели обстеження стану стінного живопису Софії, за резуль-
татами якого склали план його реставрації. У кінці 1951 р. його було
представлено на розгляд Науково-методичної ради з охорони пам’яток
культури при президії АН СРСР (далі Науково-методична рада при АН
СРСР), котра його схвалила81 і створила для контролю за реставраційними
81 Протокол пленума Научно-методического совета по охране памятников культуры при Президиуме
АН СССР, состоявшегося 11 и 12 декабря 1951 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ,
л. 228–338 [238] (242–253)).
Рис. 19. Голова третьої постаті із заходу ктиторської композиції
(південна стіна центральної нави). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 228 16.12.2019 11:14:19
229Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
роботами у Софії Київській комісію на чолі з мистецтвознавцем членом-
кореспондентом АН СРСР Віктором Лазарєвим82. У середині 1952 р. Науко-
во-методична рада при АН СРСР затвердила проект реставрації мозаїк ві-
втаря83 і в тому ж році під керівництвом його автора — Л. Каленіченка,
мистецтвознавця Євгена Мамолата та хіміка-технолога Ольги Плющ брига-
да молодих київських реставраторів розпочала практичні роботи. У 1953 р.
було затверджено проект реставрації мозаїк купола і підкупольного просто-
ру й до середини 1954 р. реставрація всього мозаїчного ансамблю заверши-
лася (див. рис. 1, рис. 20)84. Пленум Науково-методичної ради при АН СРСР
під головуванням академіка Ігоря Грабаря відзначив високу якість виконан-
ня робіт і їх видатне наукове значення85. Наступним етапом була консервація
й розчистка від записів фрескового ансамблю, яку виконували ті самі рес-
тавратори. Роботи розпочалися у другій половині 1950-х рр. у п’ятинавовому
ядрі Софії, потім перемістилися у сходові вежі та галереї, де на початку
1970-х рр. були завершені86.
Науковим керівником усіх робіт цього післявоєнного часу став голова
комісії від Науково-методичної ради при АН СРСР В. Лазарєв, котрий уваж-
но стежив за реставрацією Софії Київської ще з довоєнних часів. Результати
цих спостережень знайшли відображення в його відомій монографії по іс-
торії візантійського живопису, у статтях та довідково-енциклопедичних ви-
даннях87. Після завершення реставрації софійських мозаїк В. Лазарєв при-
святив їм монографію88, а розпочате дослідження фресок відклав до
завершення розчистки всього ансамблю. Але до продовження цієї роботи не
повернувся, нотатки до монографії про софійські фрески у вигляді статті
82 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 30 (23); Протокол пленума Научно-методического
совета по охране памятников культуры при Президиуме АН СССР, состоявшегося 11 и 12 декабря
1951 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 231 (245)); Постановление № 205.
Заседание Президиума Академии архитектуры от 6-го августа 1952 г. (Калениченко Л., Плющ О.,
Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 239–240 (254–255)); Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 70.
83 Інститут монументального живопису і скульптури. Вісник Академії архітектури УРСР. 1952.
№ 4, 38; Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 28 (21).
84 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 18, 19 (14, 15), 28–33 (21–27); Кресальний М.Й.
Софійський заповідник у Києві, 88, 95. Нині опубліковані спогади одного з реставраторів
бригади початкового складу (Тоцький Л.Г. Реставрація монументального живопису у Софії
Київській у 60-ті роки. Софійські читання. К., 2009. Вип. 4, 516–525).
85 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 31, 32 (24, 25); Выписка из протокола Пленума
Научно-методического совета от 23 июня 1954 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ,
л. 252, 253 (267, 268)).
86 Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НА ДР 1 № 116, 123, 260–273,
275–285; НА ДР 2 № 287–300, 304–322, 325–330, 332–334; НА ДР 3 № 839, 843, 844.
87 Лазарев В.Н. Новые открытия в Киевской Софии. Архитектура СССР. 1937, № 5, 51–54;
Лазарев В.Н. История византийской живописи. М., 1986 (изд. 2), 76–79; Лазарев В.Н. Живопись
и скульптура Киевской Руси, 159–189; Его же. Новые данные о мозаиках и фресках Софии
Киевской, 161–177; Лазарев В.Н. Древнерусские мозаики и фрески ХІ–ХV вв., 22–29; Лазарев В.Н.
Искусство Древней Руси. Мозаики и фрески, 28–80.
88 Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М., 1960.
Rythenika_15.indd 229 16.12.2019 11:14:19
230 Юрій Коренюк
Рис. 20. Головний вівтар, мозаїки апсиди, у склепінні і на стінах віми нейтральний тон,
яким зафарбовані залишки розписів ХVІІ–ХVІІI ст.
Rythenika_15.indd 230 16.12.2019 11:14:20
231Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
було опубліковано вже після смерті дослідника89. Оцінюючи у цій статті ре-
зультати реставрацій фресок Софії Київської різних періодів, В. Лазарєв
підкреслив, що порівняно з безсистемним веденням розчисток довоєнних
часів повоєнні роботи набули впорядкованого характеру, а головне, велися
згідно із заздалегідь визначеними принципами. При розчистці від олійних
записів звільнялися лише ті ділянки, де існували фрески, а в місцях їх повної
втрати залишали олійний запис ХІХ ст., що міг фіксувати деталі первинного
розпису, які у процесі поновлення були знищені (див. рис. 4, 5, 7)90. Щодо
розписів ХVІІ–ХІХ ст., котрі не мали сюжетного зв’язку з первинними фрес-
ками, то з ними чинили по-іншому (тут процитуємо В. Лазарєва): «Эти фрес-
ки (фресками тут названо клейові та олійні розписи ХVІІ–ХІХ ст. — Ю.К.),
поскольку они никак не были связаны с первоначальной иконографической
системой, решено было прикрыть нейтральным тоном, позволившим более
чётко выявить основные архитектурные линии интерьера [...], от чего вну-
тренний вид Софии Киевской бесконечно выиграл»91. Друком ця стаття ви-
йшла через кілька років після завершення розчистки всіх фресок, але писа-
лася вона, коли розчистка лише починалася92. Тож наведені положення та
цитати, хоча вони й говорять про реставрацію ансамблю в минулому часі,
можуть вважатися тезами головного наукового керівника робіт до програми
приведення софійського художнього ансамблю в експозиційний вигляд. Це
повною мірою підтверджує протокол пленуму Науково-методичної ради при
АН СРСР середини 1953 р., який, заслухавши доповіді В. Лазарєва й Л. Ка-
леніченка про хід реставрації Софії Київської, дав наступні рекомендації. По
вімі головного вівтаря: 1) закріпити тиньк мозаїк і фресок, а також тиньк
пізнього олійного живопису; 2) повністю розкрити збережені мозаїки та
фрески, включно із живописом кінця XVІІ – початку XVІІІ ст.; 3) для екс-
позиції залишити відкритими лише мозаїки і фрески; 4) розкритий живопис
XVІІ – початку XVІІІ ст. зафіксувати (кольорова фотографія, копії, обміри),
остаточне рішення про збереження живопису XVІІ–XVІІІ ст. ухвалити після
його повного розкриття. Рекомендації по центральному куполу та підкуполь-
ному простору: 1) закріпити тиньк мозаїк і фресок, а також тиньк пізнього
олійного живопису; 2) в місцях втрат давнього живопису олійні доповнення
ХІХ ст. зберегти й реставрувати шляхом тонування; 3) інтенсивність тону
олійних доповнень узгодити з тоном збережених мозаїк і фресок93.
89 Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской. Его же. Византийское и древнерусское искусство.
Статьи и материалы, 65–115.
90 Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 70.
91 Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской.
92 Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, прим. на с. 65.
93 Протокол пленума Научно-методического совета при Президиуме АН СССР, г. Москва, 25–
26 июня 1953 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 341–344 (256–259)).
Rythenika_15.indd 231 16.12.2019 11:14:20
232 Юрій Коренюк
Стосовно віми відзначимо, що окрім її північної стіни, на якій збереглися
два невеликих фрагменти мозаїки і два фрескових фрагменти, решту площі
обох її стін і склепіння займають складні нашарування розписів різних епох,
починаючи з XVІІ ст. Вони були виявлені реставраторами ще в 1920-х рр.94,
а детальні дослідження віми, проведені в 1952 р.95, показали таку картину.
У склепінні збереглися залишки клейового розпису ХVІІ ст. із зірками на си-
ньому тлі. Нижче на схилах склепіння та на стінах кілька шарів олійного
живопису з сюжетними композиціями й одноосібними постатями, що дату-
ються кінцем ХVІІ та ХVІІІ ст. Найбільш пізній шар — це грубо-ремісничий
розпис склепіння другої половини ХІХ ст.96, який реставратори самі запропо-
нували перекрити нейтральним тоном97. Що ж до композицій ХVІІІ ст., збе-
режених фрагментами в нижніх частинах схилів склепіння та на обох сті-
нах (рис. 21, 23–25), то більшість із них являли очевидний інтерес в
історичному й естетичному відношеннях98 і у проектних пропозиціях Л. Ка-
леніченка передбачалося залишити на стінах віми відкритими вісім найкраще
збережених ділянок цього живопису, який давав би уявлення про характер
декорації собору різних періодів, не перешкоджаючи сприйняттю збережених
мозаїк99. Однак пленум Науково-методичної ради при АН СРСР хоча й не
відхилив категорично цей пункт пропозицій, але рішення про збереження
живопису віми ХVІІ–ХVІІІ ст. вирішив ухвалювати на місці після його повно-
го розкриття100. Очевидно одностайності у цьому питанні на пленумі досяг-
нуто не було, натяк на це дає «особлива думка» В. Лазарєва, окремим арку-
шем підшита до рішень пленуму. Аркуш датовано місяцем пізніше завер шення
його роботи. Отже В. Лазарєв заявляв, що на засіданні спеціальної комісії, яке
відбулося в Києві 19 червня 1953 р., уже вирішено, що розписи віми ХVІІ–
ХVІІІ ст. після розчистки мають бути вкриті загальним тоном і протокол
пленуму він підписує за виконання цієї умови101. Проте остаточне рішення
було компромісним: загальним нейтральним тоном зафарбували склепіння й
верхні частини обох стін віми (див. рис. 20, 22), а в нижній частині кожної
стіни залишили по медальйону з композицією ХVІІІ ст. (рис. 25).
94 Іванисько С. Реставрація фрескового малярства Софії Київської, 70.
95 У той період у вімі було виконано 59 зондів, їх cписок із короткими описами (Калениченко Л.,
Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 221–225 (233–237)).
96 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 229–241 (241–253).
97 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. І, л. 229 (241).
98 Кілька розчищених у вімі фрагментів живопису ХVІІІ ст. опубліковано (Мамолат Є. Реставрація
мозаїк і фресок Софійського собору в Києві. Архітектура і будівництво. 1953, № 3, 29–30),
атрибуція й естетична оцінка цього живопису (Калениченко Л. Реставрация мозаик и фресок
Софии Киевской. Искусство. 1958, № 6, 68).
99 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е.Ч. ІІ, л. 240, 241 (252, 253))
100 Протокол пленума Научно-методического совета при Президиуме АН СССР, г. Москва, 25–
26 июня 1953 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 343 (258)).
101 Лазарев В. Особое мнение. 22 VІІ 1953 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 251
(266)).
Rythenika_15.indd 232 16.12.2019 11:14:20
233Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Рис. 21. Фрагменти мозаїчного
орнаменту та постать олійного розпису
ХVІІI ст. (північна стіна віми головного
вівтаря). До пофарбування нейтральним
тоном у 1954 р.
Рис. 23. Олійний розпис ХVІІI ст., голова
ангела композиції «Різдво Христове»
(склепіння віми). До пофарбування
нейтральним тоном у 1954 р.
Рис. 22. Фрагменти мозаїчного орнаменту
та ділянка нейтрального тону,
яким зафарбовано олійний розпис.
Сучасний стан.
Рис. 24. Олійний розпис ХVІІI ст., голова
Богородиці композиції «Різдво Христове»
(південна стіна віми). До пофарбування
нейтральним тоном у 1954 р.
Rythenika_15.indd 233 16.12.2019 11:14:21
234 Юрій Коренюк
На такий результат могла вплинула думка президента Академії архітекту-
ри УРСР Володимира Заболотного. Його погляди з цього приводу викладено
в доповідній записці, направленій до Науково-методичної ради при АН СРСР
ще до початку реставраційних робіт102. У цій записці обґрунтовується необ-
хідність перейти від безсистемних локально-спорадичних реставрацій, які
велися у Софії Київській попередні роки, до планових комплексних ремонт-
но-реставраційних робіт із метою привести до відповідного технічного стану
102 Заболотный В. В Научно-методический совет по охране памятников культуры при Президиуме
Академии наук СССР (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 202–210 (216–224)).
У реставраційній документації представлено машинописну копію доповідної записки, яка не має
ані особистого підпису В. Заболотного, ані дати. Оригінальний текст записки може орієнтовно
датуватися другою половиною 1951 р.
Рис. 25. Олійний розпис ХVІІI ст. зі сценою євангельських Блаженств
(південна стіна віми). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 234 16.12.2019 11:14:21
235Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
будівлю собору (опалення, вентиляція) й забезпечити належні умови для
збереження художнього ансамблю. Але основний зміст записки стосувався
запланованої реставрації ансамблю, передусім результатів його обстеження,
проведеного в 1950 р. реставраційною майстернею при Академії архітектури
СРСР і представлених доповіддю начальника цієї майстерні Л.А. Петрова
(ініціали за російським текстом), деякі положення якої при обговоренні пре-
зидією Академії архітектури УРСР викликали заперечення103. Прізвище
В. Лазарєва у записці не згадується (в період її написання Комісія з контролю
за реставрацією Софії Київської, яку В. Лазарєв згодом очолив, ще не була
створена), але його реставраційна концепція, згідно з якою у соборі мають
бути залишені лише мозаїки і фрески та ділянки записів, які доповнюють
втрати фресок, була вже, вочевидь, сформульована й озвучувалася доповіддю
Л. Петрова. Із цього приводу В. Заболотний від імені президії Академії архі-
тектури УРСР писав:
В то же время выяснилось, что с некоторыми методически-программными вопро-
сами, выдвинутыми мастерской АА СССР, нельзя было полностью согласиться. [...]
в Софийском соборе находятся образцы живописи, хотя и более позднего проис-
хождения, но также пред ставляющие известную историческую и художественную
ценность и характеризующие определённые этапы в формировании украинского
изобразительного искусства. Указанное обстоятельство и обязало нас подойти чрез-
вычайно осторожно и критически к предложению реставрационной мастерской о
[по]всеместном и полном удалении всей живописи, не относящейся к ХІ, ХІІ вв.104
У записці вказувалося також, що президія Академії архітектури УРСР
сформувала комісію, яка повинна визначити ті частини пізніх розписів, котрі
становлять історичну та художню цінність і мають бути експоновані поряд
із мозаїками та фресками. Передбачені й випадки з фресками, перекритими
пізнішим живописом, який заслуговує на збереження — ділянки такого жи-
вопису повинні відшаровуватися й переноситися на полотно для експонуван-
ня в інших місцях105. Як бачимо, повна протилежність реставраційній кон-
цепції В. Лазарєва, котрий вимагав усе, не пов’язане з «первоначальной
иконографической системой», прибирати з метою чіткішого виявлення
основних архітектурних ліній.
У 1953 р. співробітники реставраційної майстерні Академії архітектури
СРСР (К. Домбровська, І. Овчинников) роботу, розпочату у Софії Київській
103 Доповідь Л. Петрова обговорювалася Президією АА УРСР 11 липня 1951 р. Текст доповіді та
протокол його обговорення були додатком № 1 до доповідної записки (Заболотный В. В Научно-
методический совет (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 209 (223)), але в рестав-
раційній документації ці додатки відсутні.
104 Заболотный В. В Научно-методический совет (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ,
л. 203–205 (217–219)).
105 Заболотный В. В Научно-методический совет, л. 205, 206 (219, 220).
Rythenika_15.indd 235 16.12.2019 11:14:21
236 Юрій Коренюк
кількома роками раніше, завершили й надалі реставрацією софійського ху-
дожнього ансамблю займалися лише співробітники сектору реставрації Ін-
ституту монументального живопису та скульптури при Академії архітекту-
ри УРСР (після її ліквідації в 1955 р. вони стали співробітниками Київської
міжобласної науково-виробничої реставраційної майстерні)106. Але наукове
керівництво роботами ще довгий час залишалося за комісією, очолюваною
В. Лазарєвим, який своєї початкової концепції приведення софійського
інтер’єру до експозиційного вигляду не змінював. Це з очевидністю засвід-
чує застосування нейтрального тону, яким у Софії в 1950–1960-х рр. було
перекрито до 80% площі живопису ХVІІ–ХVІІІ ст., причому визначити нині
логіку його застосування в багатьох випадках проблематично. Окрім майже
суцільного пофарбування нейтральним тоном стін віми, про що вже йшлося,
нейтральним тоном було перекрито всі склепіння центрального просторо-
вого хреста107 (у 2018 р. у південній частині трансепта цей нейтральний тон
зняли й живопис ХІХ ст. відкрили, реставратор А. Остапчук). Зі збережених
у центральному просторі розписів ХVІІІ ст. відкритим залишився тільки
«Перший вселенський собор» (рис. 26), написаний на пізній торцевій стіні
центральної нави, але тоді незрозуміло, навіщо зафарбовували розпис скле-
піння цього ж новоствореного західного компартименту нави, яке також
суцільно перекладене. У подібному контексті зовсім неясно, яким чином
зацілів олійний живопис, що перекриває фресковий тиньк у консі апсиди
Петропавлівського приділу. На хорах, де всі збережені розписи ХVІІІ ст.
залишилися незайманими, ніби все зрозуміло – хори від центрального про-
стору відмежовані, але зовнішні північна та південна галереї також є ізо-
льованими приміщеннями, а в них пофарбування нейтральним тоном за-
106 Причини припинення роботи московських реставраторів у Софії Київській нам невідомі.
Документи початкового етапу робіт передбачали співпрацю київських і московських фахівців:
Науково-методична ради АН СРСР зобов’язувала співробітників АА УРСР розробляти
технологію закріплення мозаїк спільно з Центральною проектно-реставраційною майстернею
АА СРСР (Протокол пленума Научно-методического сонета по охране памятников культуры при
Президиуме АН СССР, состоявшегося 11 и 12 декабря 1951 г. (Калениченко Л., Плющ О.,
Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 230 (244), 336 [236] (251)). Ще раніше керівництво АА УРСР направило листа
керівництву реставраційних майстерень при АА СРСР із пропозицією співпраці (Начальнику
Центральной проектно-реставрационной мастерской Академии архитектуры СССР тов.
Л.А. Петрову (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 215–217 (229–231)), відповідь на
пропозицію була позитивною (там же, л. 218, 219 (232, 233)). Плани спільної роботи київських
і московських реставраторів зафіксовано також іншими документами (Выписка из протокола
№ 31 заседания Президиума Академии архитектуры Украинской ССР от 8 августа 1951 г.
(Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 213 (227)). А за усними спогадами очевидців
тогочасних робіт, у період 1950–1951 рр. між керівництвом АА СРСР та АА УРСР ішла боротьба
за право реставрувати Софію Київську. Перемогу в ній здобула АА УРСР завдяки особистим
зв’язкам її президента В. Заболотного в найвищих ешелонах влади. Але це окрема тема, яка
потребує самостійного дослідження.
107 Рясная Т.М. Прихований живопис Софії Київської. Питання атрибуції. Софійські читання.
К., 2010. Вип. 5, 148–155; Рясная Т.М. Живописне оформлення склепінь центральної нави Софії
Київської. Пам’ятки України. 2011. Ч. 3/4, 80–87.
Rythenika_15.indd 236 16.12.2019 11:14:21
237Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
стосовувалося чи не найширше, хоча також не скрізь. Східне приміщення
північної галереї (так звана князівська усипальня, з ХVІІ ст. приділ Благо-
віщення) реставрувалося на початку 1970-х рр., коли суцільного нейтраль-
ного пофарбування вже не застосовували108, тому тут збереглися й нині
експонуються разом із фрагментами фресок ХІ ст. розписи XVІІ та
XVІІІ ст.109 (рис. 27). Але в решті приміщень цієї галереї всі склепіння до її
західного торця суцільно перекриті нейтральним тоном. Лише над аркою
108 При розчистці від записів фресок Кирилівської церкви, яке проводилося в 1970-х рр., для
послаблення надто яскравих ділянок живопису ХІХ ст. застосовували напівпрозоре пофарбування,
що є більш виваженим експозиційним вирішенням, ніж щільний нейтральний тон, оскільки таке
пофарбування зберігає інформацію про історичні етапи побутування пам’ятки (Филатов В.В.
Утраты в древнерусской живописи, 360).
109 Тоцька І.Ф., Єрко О.Ф. До історії північної галереї Софії Київської. Археологічні дослідження
стародавнього Києва. К., 1976, 119–136.
Рис. 26. Олійний розпис 1718–1724 рр. «Перший Вселенський собор», середня частина
(західна торцева стіна центральної нави). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 237 16.12.2019 11:14:21
238 Юрій Коренюк
входу до приділу Благовіщення незафарбованою збереглася поліхромія на
ліпному фронтоні часів Петра Могили (див. рис. 38). Тож є підстави споді-
ватися, що під шарами нейтрального тону існують залишки й тих розписів,
про які писав свого часу Павло Алеппський. Окрім приділу Благовіщення
та фронтону над ним від розписів XVІІ ст. зберігся єдиний невеликий фраг-
мент композиції з постаттю ангела, розташовуваний на південній стіні Ми-
хайлівського приділу (див. рис. 39). А в південній галереї нейтральним то-
ном було суцільно пофарбовано західне приміщення (Апостольський
приділ). У 2009 р. це пофарбування було зняте (реставратор А. Остапчук) і
під ним відкрилися розписи початку XVІІІ ст., щоправда грубо переписані
на початку ХХ ст., але зі збереженою сюжетною програмою, часів гетьмана
Івана Мазепи110. Зонди, зроблені у записах, показують хороший стан ниж-
нього живопису (рис. 28), але замість того, щоб звільнити цілісний ансамбль
110 Нікітенко Н. Капела Івана Мазепи в Софії. Пам’ятки України. 2011. Ч. 3/4, 56–63; Люта Т. Софія
Київська та Іван Мазепа: Теза Івана Мигури в контексті Слова про закон і благодать. Ruthenica XI
(2012), 102–105.
Рис. 27. Олійні розписи ХVІІІ ст. (вівтарі Благовіщенського приділа
в північній зовнішній галереї). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 238 16.12.2019 11:14:21
239Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
XVІІІ ст. від пізнього поновлення, реставратори 1960-х рр. його зафарбува-
ли суцільним нейтральним тоном.
Однак простими зафарбовуваннями в 1950–1960-х рр. обмежувалися не
завжди. Окремі розписи, які за переконаннями того чи іншого керівника
робіт могли завадити сприйняттю мозаїк і фресок, або просто не були варти-
ми уваги, іноді нищилися фізично, тобто збивалися зі стіни разом із шаром
тиньку. Нормативні документи Науково-методичної ради при АН СРСР таку
процедуру також передбачали – в одному з протоколів її пленуму читаємо
(курсив наш — Ю.К.):
В тех случаях, когда позднейшая живопись сильно разрушена, не представляет
художественной ценности и удаление её не нарушит иконографической системы
собора, должна быть удалена или покрыта нейтральным тоном. Вопрос об остав-
лении (с последующей реставрацией) или удалении позднейшей масляной живо-
Рис. 28. Олійний розпис ХVІІІ ст. Спас на престолі, частково розчищений від записів
(апсида Апостольського приділа в південній зовнішній галереї). Сучасний стан
Rythenika_15.indd 239 16.12.2019 11:14:21
240 Юрій Коренюк
писи в каждом отдельном случае решается на месте с представителем Научно-
методического совета111.
Скільки подібних видалень представниками ради було санкціоновано «на
месте» — нині не скаже ніхто, але одне з них не так давно привернуло увагу
широкого загалу. Це — напис, виконаний у XVІІ ст. на бокових щоках по-
пружних арок центрального купола (рис. 29). Текст напису коротко викладав
історію Софійського собору: в літо 1037 почав будуватися князем Ярославом-
Георгієм Володимировичем, у літо 1038 був освячений митрополитом київ-
ським Феопемптом, у літо 1634 зусиллями митрополита Петра Могили почав
обновлятися (повний текст цього напису з наведеними датами неодноразово
публікувався112). Однак при записуванні софійських фресок у 1850-х рр. по-
новили й напис, при цьому рік початку будівництва Софії переправили з
«1037» на «1011»113 (рис. 31). Ця трансформація стала темою обговорення
напередодні відзначення 1000-річчя Софії Київської в 2011 р., оскільки по-
новлений варіант цього напису став одним з аргументів Надії Нікітенко, ав-
торки теорії ультрараннього датування Софії (1011 р.)114, попри те, що пізнє
111 Выписка из протокола Пленума Научно-методического совета от 23 июня 1954 г. (Калениченко Л.,
Плющ О., Мамолат Е.Ч. ІІ, л. 253 (268)).
112 Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці, 60–61; Закревский Н. Описание Киева, 784.
113 Скворцов И. Описание Киево-Софийского собора по обновлении его в 1843–1853 годах, 50, 54;
Лебединцев П.Г. О св. Софии Киевской. Труды Третьего археологического съезда в России,
бывшего в Киеве в августе 1874 г. К., 1878. Т. 1, 56.
114 Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: Историческая
проблематика. К., 1999, 54–55 (Изд. 2. К., 2004, 72–73); Нікітенко Н. У 1000-річчя Софії
Київської. Пам’ятки України. 2010. № 3/4, 18; Рясная Т.М. З історії поповнення втрат на
мозаїчних композиціях Софії Київської. Софійські читання. К., 2009. Вип. 4, 510.
Рис. 29. Щока північної попружної арки центрального купола
до видалення напису 1930-ті рр. (за публікацією Т. Рясної).
Rythenika_15.indd 240 16.12.2019 11:14:21
241Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
походження цієї дати відоме й детально описане115. Подробиці дискусії між
тими, хто дотримується літописних датувань Софі Київської (1017 р. або
1037 р.), і адептами її ультрараннього датування розбирати не будемо, а у
зв’язку з нашою темою підкреслимо те, що напис, який став предметом об-
говорення, давно не існує. Його як пізнє доповнення реставратори ще
в 1953 р. видалили на всіх чотирьох попружних арках разом із тиньковою
основою для того, щоб імітувати фарбами на його місці частини мозаїчних
орнаментальних фризів (рис. 30, 32), які були збиті у XVІІ ст. перед виконан-
ням напису. Рішення імітувати на місці напису втрачену мозаїку прийняв
у 1953 р. пленум Науково-методичної ради при АН СРСР: «Места утрат
мозаичного орнамента на подпружных арках (на месте надписи маслом) […]
дополнить живописными средствами, изготовив и утвердив предварительно
картоны»116. А реставратори у звіті про це видалення написали так:
Выполняя утверждённый проект реставрационных работ, на всех четырёх под-
пружных арках был восстановлен (имитирован под мозаику) мозаичный орнамент.
С подписей (видаленого напису — Ю.К.), сделанных на местах утрат мозаики и
относящихся к эпохе Петра Могилы, были сняты кальки. Текст надписи (содержа-
ние) со всех четырёх арок117.
115 Толочко О.П. Так званий «напис Петра Могили» у Софії Київській та дата заснування собору.
Український історичний журнал. 2010, № 5, 7–19; Толочко А.П. Основание Софийского собора
в 1011 году: источники легенды. Первые каменные храмы Древней Руси. Труды Государственного
Эрмитажа. СПб., 2012. Т. LXV, 305–314.
116 Протокол пленума Научно-методического совета при Президиуме АН СССР. г. Москва, 25–26
июня 1953 г. (Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 344 (259)).
117 Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 119 (130).
Рис. 30. Щока північної попружної арки центрального купола з живописною імітацією
мозаїчного орнаменту на місці видаленого в 1953 р. напису. Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 241 16.12.2019 11:14:22
242 Юрій Коренюк
Рис. 31. П’яти південної та західної попружних арок центрального купола
з частиною напису, де вказана розташовувалася «1011» до видалення напису.
1930-ті рр. (за публікацією Т. Рясної).
Рис. 32. П’яти південної та західної попружних арок центрального купола
з живописною імітацією мозаїчного орнаменту на місці видаленого в 1953 р. напису.
Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 242 16.12.2019 11:14:22
243Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Виникає запитання: чому напис не зафарбували нейтральним тоном, як
це робили в багатьох інших місцях із живописом XVІІ ст. та пізніших періо-
дів? Імітувати мозаїку фарбою можна було б і по нейтральному пофарбуван-
ню (звернімо увагу – у постанові ради йдеться не про нищення напису, а про
відновлення мозаїки живописними засобами). Але незалежно від того, ким і
з якою метою було прийняте рішення про видалення напису разом із шаром
тиньку, провина з погляду сучасної реставрації виконавців цієї акції полягає
в тому, що перед видаленням історичного нашарування вони не провели його
належної фотофіксації (кілька невеликих світлин у звіті не дають про напис
практично ніякої інформації) й не зробили його детального технологічного
опису (у звіті немає ніякого опису, як немає і згаданих кальок напису, якщо
вони були зроблені). Найголовніше: реставратори не залишили обов’язкових
при виконанні таких операцій реставраційних «зондів» (невеликих ділянок
тинькового шару, що видаляється), які дали б нині можливість досліджувати
хоча б залишки пам’ятки – визначити час появи її тинькової основи, характер
фарбового шару, кількість поновлень та ін.
Окрім описаного випадку існує кілька прикладів і такої роботи рестав-
раторів 1950-х рр., яка вже не надто відрізнялася від діяльності поновлю-
вачів ХІХ ст. У процесі профілактичної консервації мозаїк і фресок Софії,
що проводилася у 2013–2014 рр., звернули увагу на мозаїчні орнаменталь-
ні фризи бокових граней лопаток підкупольних стовпів, які не доходять до
карнизних плит рівня підлоги хорів на 0,5–1 м, із позбавленими набору
ділянками й розписаними «під мозаїку» (рис. 33) так само, як і щоки по-
пружних арок, де до реставрації існував видалений напис. У 2013 р. на
північно-східному стовпі було проведено зондування такого реставрацій-
ного доповнення, яке на південній лопатці (внутрішня північна лопатка
вівтарної арки) відкрило збережений мозаїчний тиньк ХІ ст. з фресковим
підмальовком, зробленим під мозаїчний орнамент, набір якого до карниза з
якихось причин доведено не було. Тож реставратори ХХ ст., розписавши
цей тиньк «під мозаїку», вирішили завершити роботу, не закінчену мозаїс-
тами ХІ ст. А зондування аналогічних ділянок над карнизами на лопатках
північно-західного стовпа дало зовсім неочікувані результати. Тут під ша-
рами реставраційних записів «під мозаїку» було виявлено збережені фрес-
кові панелі ХІ ст., які у верхніх частинах перекриваються мозаїчними
орнаментальними фризами, недоведеними до карнизних плит приблизно на
1 м (рис. 34). Таким чином з’ясувалося, що мозаїчна декорація північно-
західного стовпа не була на ньому первинною, а замінила фреску, якою цей
стовп було розписано спочатку. Проведені тоді ж зондажні дослідження
північної частини підкупольного простору виявили ще кілька ділянок, де
мозаїка перекриває не до кінця зрубаний первинний фресковий розпис. Це
відкриття спростувало традиційний погляд, згідно з яким робота над фрес-
ками у Софії Київській розпочалася після того, як було завершено всі її
Rythenika_15.indd 243 16.12.2019 11:14:23
244 Юрій Коренюк
мозаїки118, стало очевидно, що принаймні якась частина мозаїч ної декорації
підкупольного простору з’явилася після того, як інтер’єр собору почали роз-
писувати фресками119. І було б про це відомо ще в 1950-х рр., якби не надмір-
на активність тогочасних реставраторів щодо приведення пам’ятки до «пер-
винного вигляду», котра дала протилежний результат — її первинний стан
було неприпустимо трансформовано і спотворено (як реагував на таку актив-
ність реставраторів науковий керівник робіт В. Лазарєв наразі не відомо).
У зв’язку з наведеними історіями пригадаємо ще деякі факти, щоправда,
прямого відношення до художнього ансамблю Софії вони не мають, але ха-
рактеризують тогочасні методи «наукового» дослідження та реставрації
пам’ятки. Один із них стосується цоколя іконостаса Петра Могили, виявле-
ного під чавунною підлогою ХІХ ст. під час її пониження в 1949 р. За свід-
ченнями М. Каргера, який проводив у той період у соборі розкопки, цоколь
іконостаса був цегляним, мав складний фігурний план, із західного боку був
потинькований і розписаний клеєвою фарбою (про характер розпису та міру
його збереженості інформація відсутня), висота цоколя на час виявлення
118 Лазарев В.Н. Новые данные о мозаиках и фресках Софии Киевской, 164; Лазарев В.Н. Мозаики
Софии Киевской, 26, 38, прим. 4; Лазарев В.Н. Древнерусские мозаики и фрески, 28–29;
Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской, 65.
119 Детально про результати досліджень підкупольного простору у 2013–2014 рр. (Коренюк Ю.,
Гуцуляк Р., Шевченко Н. Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської.
Ruthenica XIV (2018), 49–104).
Рис. 33. Фрескова постать та мозаїчні
орнаменти з живописними імітаціями
мозаїк (північно-західний підкупольний
стовп). До 2014 р.
Рис. 34. Фрескові панелі, частково
перекриті мозаїчними орнаментами,
(північно-західний підкупольний стовп)
після видалення в 2014 р. реставраційної
імітації мозаїк. Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 244 16.12.2019 11:14:23
245Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
становила 30–40 см120. Його долю вирішувала комісія, яка інспектувала стан
Софійського собору перед початком реставраційних робіт і стосовно цоколя
констатувала: «Иконостас ХVІІ ст. [цоколь] представляет большую художе-
ственную ценность, но [он] не связанный с архитектурой собора, в дальней-
шем желательно перенести [его] в другое специальное музейное экспо-
зиционное помещение»121 (яким способом при перенесенні передбачалося
зберегти на цоколі розпис, якщо його збереження планувалося, не поясню-
ється). У 1952 р. цоколь іконостаса повністю розібрали, під ним виявили
фрагменти мозаїчної підлоги ХІ ст.122, але в іншому приміщенні цоколь ніхто
не складав. Де нині знаходиться цегла від нього, якщо вона збереглася, не-
відомо; про обміри чи фотофіксацію цоколя до його видалення, якщо такі
проводилися, також не знаємо. Від унікальної пам’ятки ХVІІ ст. до сьогодні
не дійшло нічого, окрім двох рельєфних гіпсових гербів Петра Могили, зна-
йдених у розбитому стані під новою підлогою вівтаря ще в 1940 р.123 Ці гер-
би нині відреставровано, вони обидва експонуються (рис. 35).
Одночасно з видаленням цоколя іконостасу Петра Могили у центральній
апсиді Софії переробили й сінтрон із метою відновлення його первинної
дворівневої форми, яка збереглася під пізнішою надбудовою. Доповнення
дворівневого сінтрона третьою лавою відбулося, скоріше за все, також у часи
Петра Могили, оскільки Павло Алеппський у 1654 р. описував сінтрон со-
фійського вівтаря з трьома лавами (рис. 36), хоча сучасні дослідники не ви-
ключають можливості надбудови його і в домонгольські часи124. Але
з’ясувати хронологію будівельних періодів сінтрона тепер неможливо, адже
від його надбудованих частин, як і від цоколя іконостаса, не збереглося жод-
ного фрагмента (рис. 37). У висновках згадуваної вище комісії фігурує горнє
місце (сінтрон), яке у процесі пониження підлоги має бути «реконстру-
йоване»125 — характер реконструкції не уточнювався.
120 Каргер М.К. Древний Киев, 113, 190.
121 М. Каргер писав, що комісія була від Управління охорони пам’яток при Раді Міністрів УРСР
(Каргер М.К. Древний Киев, 190), але від нього в комісії були три представники, Є. Горбенко,
Є. Кириченко, П. Юрченко; головою комісії був в. о. президента АА УРСР Є. Катонін, а основна
кількість її членів — від Науково-методичної ради при АН СРСР та реставраційної майстерні
при АА СРСР (Заключение комиссии по осмотру Киевского Софийского собора, в связи с
предполагаемыми реставрационными работами (22. ХІ 1951 г.) (Калениченко Л., Плющ О.,
Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 224 (238)).
122 Каргер М.К. Древний Киев, 190, 193–194.
123 Каргер М.К. Древний Киев, 113.
124 Архипова Е.И. Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х – первая половина ХІІІ вв.).
К., 2005, 63–64.
125 Заключение комиссии по осмотру Киевского Софийского собора (22. ХІ 1951 г.) (Калениченко Л.,
Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 223, 224 (237, 238)). Проект «реконструйованого» сінтрона в період
цього огляду вже розроблявся на підставі матеріалів розкопок М. Каргера, які рекомендувалося
продовжити для завершення проектування (Протокол пленума Научно-методического совета по
охране памятников культуры при Президиуме АН СССР, состоявшегося 11 и 12 декабря 1951 г.
(Калениченко Л., Плющ О., Мамолат Е. Ч. ІІ, л. 334 [234] (248)).
Rythenika_15.indd 245 16.12.2019 11:14:23
246 Юрій Коренюк
На цьому підбиватимемо підсумки. Оцінюючи роботи у Софії Київській
реставраторів 1950–1960-х рр., передусім відзначимо виконану ними повну
технічну консервацію тинькових основ мозаїк і фресок ХІ ст., а також роз-
писів пізніших періодів. Щоправда не всі матеріали й технології, які тоді за-
стосовувалися, у сучасних реставраторів вважаються досконалими. Але то-
гочасні матеріали (полімерні смоли) давали швидкий результат закріплення,
тому на початку 1950-х рр., коли значна площа тинькових основ перебувала
в аварійному стані, застосування їх слід уважати раціональним. Тож аби не
тодішні консерваційні заходи, деяких мозаїк і фресок ми сьогодні не мали б.
Важливим результатом стало практично повне звільнення фрескового
ансамблю Софії від записів ХІХ ст., яке виконувалося із застосуванням лет-
Рис. 35. Один з двох гербів митрополита Петра Могили з цокольної частини встановле-
ного ним іконостасу, після 1733 р. (складений з уламків). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 246 16.12.2019 11:14:23
247Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Рис. 36. Трирівневий сінтрон зі сходами ХІХ ст. трону митрополита
(апсида головного вівтаря). Процес видалення надбудови у 1952 р.
Рис. 37. Дворівневий сінтрон центральної апсиди після видалення надбудови і сходів
ХІХ ст. (апсида головного вівтаря). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 247 16.12.2019 11:14:23
248 Юрій Коренюк
ких розчинників, що не впливають негативно на пігменти фресок. Розчистка
велася методом, який у сучасній реставрації називається «фрагментаризаці-
єю», тобто від записів звільнялися лише фрагменти існуючих фресок, а в
місцях їх втрат залишався новітній тиньк із ділянками записів ХІХ ст.126, які
не лише можуть тією чи іншою мірою зберігати інформацію про відсутні
частини первинних розписів, а й сприяють цілісному сприйняттю компози-
цій зі значними руйнуваннями.
Складніше кваліфікувати заходи щодо приведення малярського ансамблю
до експозиційного вигляду. Реставратори 1950–1960-х рр. не декларували за-
дачі відновлення «первинного стану» інтер’єру, як це робили поновлювачі
ХІХ ст., але від практики останніх їхня робота в окремих випадках мало чим
відрізнялася. Показовим є виконання живописних імітацій мозаїк, в результаті
яких з’являлися псевдоісторичні муляжі на ділянках, де реальних мозаїк ніколи
не було. Щодо фізичного нищення частин ансамблю, існування яких тому чи
іншому керівникові робіт видавалося недоцільним, то така діяльність має оці-
нюватися з погляду законодавства, у даному разі пам’яткоохоронного, але то-
гочасне законодавство подібні акції не лише допускало, а й санкціонувало.
126 Для виявлення під суцільним шаром щільного олійного запису збережених частин фрескового
тиньку, які мають бути розчищеними, стіну досліджували в боковому освітленні, що дозволяє
виявити під нашаруваннями межі ділянок різночасового тинькування.
Рис. 38. Ліпний фронтон над аркою вівтаря Благовіщенського приділа, після 1733 р.
(північна зовнішня галерея). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 248 16.12.2019 11:14:24
249Маловідомі аспекти реставрації мозаїк і фресок Софії Київської
середини минулого століття
Тож доходимо висновку про те, що пофарбування нейтральним тоном,
яким реставратори 1950–1960-х рр. закривали все, що не вважали вартим
уваги, у тих умовах було оптимальним варіантом збереження різночасових
нашарувань унікального історичного ансамблю. Маємо підстави сподіватися,
що сотні квадратних метрів нейтрального тону, що нині вкриває склепіння і
стіни віми та більшість склепінь центрального простору Софії Київської, а
також значні частини її галерей, приховують не одну невідому сторінку ба-
гатовікової історії собору, кожна з яких чекає на свого дослідника.
Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури
Рис. 39. Клейовий розпис, фрагмент невідомої композиції з постаттю ангела,
після 1733 р. (південна стіна нави Михайлівського приділу). Сучасний стан.
Rythenika_15.indd 249 16.12.2019 11:14:24
|