Огляди
Saved in:
| Published in: | Ruthenica |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/191633 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Огляди // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 319-346. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-191633 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2023-07-06T15:58:14Z 2023-07-06T15:58:14Z 2019 Огляди // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 319-346. — укр. 1995-0276 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/191633 uk Інститут історії України НАН України Ruthenica Огляди Огляди Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди |
| title_short |
Огляди |
| title_full |
Огляди |
| title_fullStr |
Огляди |
| title_full_unstemmed |
Огляди |
| title_sort |
огляди |
| topic |
Огляди |
| topic_facet |
Огляди |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Ruthenica |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1995-0276 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/191633 |
| citation_txt |
Огляди // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 319-346. — укр. |
| first_indexed |
2025-11-25T20:37:49Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:37:49Z |
| _version_ |
1850527324637757440 |
| fulltext |
ОГЛЯДИ
© Ruthenica XV (2019), 319–346
Florent Mouchard, La Maison de Smolensk: une dynastie princière du Moyen
Âge russe (1125–1404) (Paris, 2015), 308 p.
Книга французького медієвіста Флорана Мушара розповідає про історію
Смоленська та його князів у ХІІ — на початку XV ст. Смоленська земля була
тим політичним реліктом Давньої Русі, що пережив монгольське завоювання
й фундаментальні зміни у Східній Європі ХІІІ ст., не зазнавши карколомних
внутрішніх трансформацій. Праця складається з п’яти розділів, що охоплю-
ють три століття історії Смоленська та його князівської династії. За своїми
часовими й географічними рамками ця студія нагадує стару книжку П.В. Го-
лубовського «История Смоленской земли до начала XV ст.» (К., 1895). Однак
ця робота не претендує на енциклопедизм кінця ХІХ ст. й мало цікавиться
«природою» та «общественным и экономическим бытом». Це — нарис
політичної історії, у центрі якої рід смоленських князів. Французький історик
не пише позитивістичну історію «все про Смоленську землю». Крім стан-
дартного хронологічного викладу, він ставить питання про особливості
репрезентації подій, конструювання образів князів у середньовічних нарати-
вах, відсіює фальшиві або просто пізні джерела. Отже перед нами приклад
якісного історичного тексту на не надто нову, утім актуальну тематику.
Перший розділ розкриває тему, яку можна окреслити парафразом заголо-
вку Повісті временних літ: звідки пішла земля Смоленська і хто в ній почав
першим княжити. Відповідно, значну увагу автор приділяє Ростиславові
Мстиславичу — засновнику смоленської гілки Рюриковичів. У цьому розді-
лі історик розглядає Смоленську землю та родоначальника її династії в кіль-
кох контекстах: родинно-династичному (походження Ростислава, його місце
в родинній ієрархії Рюриковичів), церковному (християнізація Смоленська й
утворення окремої єпархії), територіально-адміністративному (як формува-
лася територія Смоленської землі в ХІ–ХІІ ст.). У двох із семи глав першого
розділу автор висвітлює біографію Ростислава, його шлях до київського
столу та роль у політичних подіях середини ХІІ ст.
У другому розділі Ф. Мушар простежує історію нащадків Ростислава до
монгольського завоювання. Він глибоко аналізує перебіг, обставини бороть-
би Ростиславичів за владу й першість серед руських князів у другій полови-
ні ХІІ — першій третині ХІІІ ст. Автор також звертає увагу на явище стійких
коаліцій, зокрема між Ростиславичами та чернігівськими Ольговичами.
У цьому розділі Ф. Мушар робить акцент на «загальноруському» масштабі
діяльності смоленських князів, яким удавалося в певні періоди контролюва-
ти одночасно Київ, Смоленськ, Новгород і Галич. Важливим питанням у
цьому контексті виступає співвідношення Смоленська з іншими володіннями
клану Ростиславичів, а також особливості становища цих князів у Новгороді
Rythenika_15.indd 319 16.12.2019 11:14:30
320 ОГЛЯДИ
та Галичі, де князівська влада традиційно мала специфічний статус. Завер-
шується розділ аналізом ситуації, що склалася після поразки руських князів
на Калці та смерті кількох видатних представників смоленських Рюрикови чів
(Мстислава Романовича, Мстислава Мстиславича).
Окремі глави першого і другого розділів історик присвячує Київському
літопису як основному джерелу києворуської історії ХІІ ст. Водночас автор
аналізує цей твір як пам’ятку історичної думки та ідеології ХІІ ст., адже його
текст виявляє прихильність до Ростислава та його спадкоємців і, власне,
укладався в інтересах смоленської династії, зокрема київського князя Рюри-
ка Ростиславича.
Третій розділ книжки хронологічно повторює другий. Тут Ф. Мушар
звертається до «зовнішнього», а саме «балтійського», контексту історії Смо-
ленської землі та її князів. Значну увагу історик приділяє торговельним від-
носинам між Смоленськом, Ригою й Готландом та власне договору 1229 р.
До кола висвітлених у цьому розділі «зовнішніх» воєнних конфліктів нале-
жать війни з полоцькими князями, в яких брали участь смоленські князі, а
також непрості відносини останніх із литовцями до середини ХІІІ ст. Загалом
у цьому розділі автор намагається показати місце Смоленська в новій між-
народній ситуації Східнобалтійського регіону першої половини ХІІІ ст., що
визначалася появою орденських держав і зростанням впливу литовців.
У четвертому розділі книги описується ситуація, в якій опинилася Смо-
ленська земля на середину ХІІІ — середину XIV ст. Вона визначалася, з одно-
го боку, установленням монгольської влади над руськими землями та, з ін-
шого боку, виникненням Литовської держави й наступом литовців на схід.
Серед предметів спеціального зацікавлення автора — постать князя Федора
Чорного, за часів якого (в останній третині ХІІІ ст.) Смоленське князівство
чи не вперше пережило криваві внутрішні конфлікти й виявилося втягнутим
у чвари суздальських князів за участі монголів.
Фінальний, п’ятий, розділ стосується останнього періоду історії Смолен-
ської землі та її князів: із середини XIV до початку XV ст. У цей час Смо-
ленськ було «затиснуто» між Великим князівством Литовським і Москов-
ським князівством, котре набирало силу. Це історія «присмерку»
само стійності Смоленська, що закінчилася ліквідацією цього князівства
Вітовтом у 1404 р.
Книга Флорана Мушара споряджена картами, генеалогічними таблицями,
покажчиком імен і географічних назв. Вона стане цікавою знахідкою для
всіх, хто займається східноєвропейським середньовіччям і, власне, давнім
Смоленськом.
В.А.
Rythenika_15.indd 320 16.12.2019 11:14:30
321ОГЛЯДИ
Colloquia Russica. Серія II, том 4. Середньовічна Русь: проблеми термі-
нології. За ред. Мирослава Волощука і Віталія Нагірного. Івано-Фран-
ківськ; Краків, 2018, 355 с.
Четвертий том спеціальної другої серії видання Colloquia Russica присвячено
термінологічним проблемам історії Давньої Русі. Тут уміщено матеріали
конференції, що відбулася 25–27 травня 2017 р. в Івано-Франківську та Галичі.
Відкриває збірник стаття Леонтія Войтовича, в якій обговорюються про-
блеми застосування низки політико-юридичних термінів («дружинна держа-
ва», «феодалізм», «князівство», «волость», «лен», «кормління», «вотчина»)
до історії середньовічної Русі. Стаття Степана Темушева стосується
історіографічних суперечок щодо характеристики роздробленості Русі: була
вона «феодальною», «удільною» чи «політичною». На думку автора,
останній термін — найбільш коректний.
Проблемам «державонайменування» політичних утворень на території
Галицької землі присвячено статтю Мирослава Волощука. Автор відкидає
традиційні назви «Галицька Русь», «Галицько-Волинське князівство», «Га-
лицько-Волинська держава», «Південно-Західна Русь» або «Червона Русь»
як такі, що не мають опертя у джерелах. Натомість ті політичні формації, що
послідовно існували на теренах Галичини впродовж ХІІ–XIV ст. Волощук
пропонує називати так: держава Ростиславовичів, держава Романовичів та
королівство Русі.
Соціальній термінології давньоруської доби присвячено статтю Ігоря
Данилевського. Фахівець аналізує значення слова «бояри»: у науковій
літературі модерних часів та у середньовічних джерелах.
«Термінологічні аспекти правового спадку середньовічної Русі» — такою
є тема статті Євгена Ромінського. Автор простежує труднощі, які виникають
при аналізі та використанні старослов’янських / давньоруських правових
термінів, таких, як «устав», «правда», «суд», «ряд», «завіт» тощо.
Василь Петрик розглядає межі використання термінів «город», «дити-
нець», «місто» й «замок» для позначення населених пунктів, що існували та
виникали на руських (у першу чергу — західних) теренах у ХІІ–ХІІІ ст. Те-
матично близьким до цього тексту став невеликий роздум Олександра Голов-
ка про поняття «місто» й «держава» в дослідженнях з історії Русі.
Важливе для давньоруської історії поняття «Руська Земля» стало пред-
метом двох статей. Олексій Мартинюк звертається до старої проблеми
співвідношення широкого й вузького значення вказаного поняття. На думку
дослідника, первинним було широке значення, що позначало всі землі
східних слов’ян, а вузьке виникло в першій третині ХІІ ст. разом із розпадом
Русі як політичного цілого. У статті Олександра Мусіна розглянуто комплекс
проблем, пов’язаних із виникненням імперських ідеологій у Східній Європі
пізнього середньовіччя та еволюцією поняття «Руська Земля». Автор уважає,
Rythenika_15.indd 321 16.12.2019 11:14:30
322 ОГЛЯДИ
що Слово про погибель Руської Землі було створене наприкінці XV ст. і стало
вираженням нової московської імперської ідеології.
Низка статей збірника стосуються зовнішньополітичного виміру давньо-
руської історії. Зокрема у статті Ольги Козачок розглянуто питання про те,
чи відображали позначення руських князів («архонт», «філарх», «дієпон»,
«гегемон») у візантійських джерелах ХІІ ст. реальний їх статус у політичній
ієрархії. У результаті ретельного дослідження авторка дає негативну
відповідь на це питання.
У студії Дюри Гарді пропонується всебічний аналіз першого випадку
вживання угорськими королями, власне Белою ІІІ, титулу «король Галичини»
у формі «rex Galacie» в контексті міжнародної політики в Балкано-Дунайсь-
кому регіоні 1180–1190-х рр.
Огляд згадок Русі у силезьких джерелах до кінця ХІІІ ст. запропоновано
в тексті Норберта Міки. Натомість погляд із Русі на сусідів став темою статті
Олександра Зимницького. Автор аналізує зміни значення назв «литва»/«Лит-
ва» й «Литовська Земля» в першій частині Галицько-Волинського літопису.
У декількох статтях Русь розглядається в порівняльній перспективі. Так,
Марта Фонт робить огляд ключових давньоруських термінів політичної сфе-
ри в порівнянні з аналогічними термінами латинських джерел центрально-
європейського походження (в першу чергу — Угорщини). Мартин Гомза
простежує подібності й відмінності функціонування етнонімів і політонімів
«русь» / «Русь» та «угри» / «Угорщина» у слов’янських джерелах.
У статті Вадима Арістова запропоновано перегляд основних понять
літописознавства: «літопис», «літописний звід» та похідних. Автор указує на
їх незручність у дослідженні давньоруської історіографії, на зв’язок із
«літописознавчими» гіпотезами Олексія Шахматова та на можливості засто-
сування до цього предмету іншого апарату, центральними поняттями якого є
«аннали» і «хроніки».
Статтю Даріуша Домбровського присвячено труднощам відтворення в
наукових текстах імен, по батькові та прізвиськ давньоруських князів.
Деякі матеріали збірника виходять за хронологічні межі домонгольської
доби. Зокрема Ігор Скочиляс обговорює термінологічні труднощі дослідників
історії руської церкви на прикладі Галицької (Львівської) єпархії ХІІ–XVI ст.
Близьку тематику має текст Андрія Стасюка. Дослідник ретельно простежує
особливості вживання назв «Русь» і «Галичина» в папській кореспонденції
ХІІІ – початку XV ст. У статті Пилипа Падбярозкіна проаналізовано вживання
назв «Russi» і «Russia» у творах ганзейського дипломата кінця XV ст. Альбер-
та Кранца. Андрій Блануца розглядає «старост»/«намісників»/«дер жавців» у
Великому князівстві Литовському на рубежі XV–XVI ст. — у статті йдеться
не тільки про термінологію, а й про визначення їхніх повноважень та статусу.
В.А.
Rythenika_15.indd 322 16.12.2019 11:14:30
323ОГЛЯДИ
Colloquia Russica. Серія I, том 8. Релігії і вірування Русі (ІХ–XVI століття).
Матеріали VIII міжнародної наукової конференції. Львів, 15–18 листопа-
да 2017 р. Краків, 2018, 531 с.
Темою восьмого тому Colloquia Russica стали релігія та вірування середньо-
вічної Русі. Видання розділено на три частини. У першому розділі містяться
статті учасників конференції, що відбулася у Львові 15–18 листопада 2017 р.
Відкривають збірник декілька статей, пов’язаних із початковим поширен-
ням християнства у Східній Європі та проблемами взаємодії язичництва і
християнства. Владислав Кіорсак ставить питання про проникнення сканди-
навських культів Тора й Одіна на схід Європи в період ранньої Русі. Олександр
Роменський обговорює шляхи знайомства русів із християнством у ІХ–Х ст.
і, зокрема, припускає можливість «вибору віри» вже Олегом на початку Х ст.
Леонтій Войтович звертає увагу на «вибір віри» Володимира в контексті су-
часних псевдонаукових ідей про мусульманство князя. Цікавою й дискусійною
є стаття Остапа Кардаша про східні межі Маґдебурзького архієпископства у
Х ст. Автор припускає його розширення до Русі включно у зв’язку з місією
Адальберта 961–962 рр. Християнізації Полоцької землі та можливій участі в
ній скандинавів присвячено статтю Марії Самонової. Археологічні свідчення
культу Перуна на Новгородчині розглядає Олена Тяніна.
Окрему групу статей присвячено релігійним сюжетам у писемних
пам’ятках Русі. Сімон Малменвал обговорює роль культу Бориса та Гліба у
формуванні концепції історії спасіння в Давній Русі. Ігор Данилевський
зосереджується на антилатинських полемічних творах і задається питанням,
наскільки репрезентативні ці тексти, якою була їх аудиторія, чи виконували
прописані в них заборони, і якщо ні, то чому? У статті Тетяни Вілкул запропо-
новано розглянути ймовірні запозичення з Апокаліпсиса в Повісті временних
літ. Темі семантичних особливостей повідомлень про поган у західно євро-
пейських та давньоруських текстах присвячено статтю Маріуса Щавінскаса.
У тексті Степана Темушева дискутуються питання матеріального забез-
печення церкви в домонгольській Русі, зокрема нові джерела утримання
церкви в умовах «політичної роздробленості». Марія Лавренченко простежує
терміни спорідненості в давньоруських текстах «прямої мови» церковних
діячів. Іван Палачанин присвячує свою статтю християнізації фінської
периферії Русі. Дискусійною є праця Ігоря Возного про елементи язичницт-
ва в культурі «Галицької України» ХІІ — першої половини ХІІІ ст.
Церковній археології Галичини присвячено статті Радослава Лівоха та
Ігоря Іваськова. Василь Матвеєв аналізує архітектурні свідчення діяльності
католицьких чернечих орденів на Русі (власне, Галичині). Перспективи
дослідження кириличних написів зі стін храму Св. Пантелеймона в Галичі
обговорює Андрій Гусак. Християнським некрополям давньоруського Во-
лодимира присвячено статтю Ірини Луцик.
Rythenika_15.indd 323 16.12.2019 11:14:30
324 ОГЛЯДИ
Олексій Мартинюк робить спробу зрозуміти спосіб виникнення культу
чернігівського князя Михаїла, убитого в Орді. До теми ставлення до руських
православних князів у країнах Центральної Європи звертається Дюра Гарді.
Натомість Мирослав Волощук розглядає випадки, коли ймовірні нащадки
руських князів ставали католицькими єпископами впродовж ХІІ–XIV ст.
Релігійні зв’язки Русі з Болгарією та Сербією розглянуто, відповідно, у стат-
тях Албени Стаменової (історіографічний аспект) і Небойши Карталії.
Українському середньовічному релігійному малярству присвячено статтю
Володимира Александровича. Про місіонерські абетки як східноєвропейську
аномалію пише Їтка Комендова. Проблему усунення митрополита Пімена в
Москві 1380 р. досліджує Марчін Граля. Андрій Стасюк аналізує історію
францисканського осередку в Русі-Галичині 1372–1430 рр. Еволюції обряду
хрестоцілування за монгольської доби присвячено розвідку Норберта Міки.
Зауваження з приводу рецепції ідей ісихазму в руських землях Великого
князівства Литовського пропонує Юрій Афанасенко.
Олександр Осипян здійснює огляд історії вірменських громад і вірменської
церкви на Русі у ХІІІ–XVI ст. Біблійні впливи в текстах приписів міського
права ХІІІ–XVI ст. стали предметом дослідження Тетяни Гошко. Особливості
пізньосередньовічної й ранньомодерної релігійної культури на теренах Ве-
ликого князівства Литовського за матеріалами читацьких записів на старо-
друках розбирає Поліна Скурко. Марчін Клеменський аналізує сприйняття
руських святих в агіографії Речі Посполитої. Завершує перший розділ
збірника стаття Лукаша Рібара про релігійне життя в Московській державі
очима перського посланця початку XVII ст.
Другий розділ уміщує стенограму дискусії на тему церковного поділу
руських земель у середині XV ст. і виникнення двох моделей християнської
культури (московської та українсько-білоруської). Участь у дискусії взяли
Володимир Александрович, Ігор Скочиляс, Анджей Гіль, Юрій Зазуляк, Ро-
ман Івашко, Тетяна Гошко. У третьому розділі можна ознайомитися з огля-
дами нової історичної літератури.
В.А.
Пчелов Е.В. Олег Вещий. Великий викинг Руси. М.: Молодая гвардия, 2018,
261 [11] с.: илл. [Жизнь замечательных людей: сер. биогр.; вып. 1699]
Книга московського історика, відомого своїми працями з генеалогії та історії
династій Рюриковичів і Романових, є першою спробою відтворення біографії
князя Олега Віщого на основі широкого кола давньоруських, скандинавсь-
ких, візантійських і східних джерел. Ураховує автор і попередню історіо-
графію.
Rythenika_15.indd 324 16.12.2019 11:14:30
325ОГЛЯДИ
Перед читачем постає, по суті, продовження більш ранньої його праці,
присвяченої легендарному родоначальнику великокнязівської династії князю
Рюрику (Пчелов Е.В. Рюрик. М., 2010, 316 [4] с.), що також вийшла у серії
«Життя видатних людей». Як і у студії про Рюрика, у новій книзі авторові
вдалося майстерно й цікаво, але без непотрібних спрощень показати читачеві
свого героя на тлі епохи. Звичайно, книга про Рюрика у силу об’єктивних
причин виявилася не так біографічною, скільки історіографічною, у випадку
ж з Олегом — перед нами справжній життєпис, що складається з пам’ятних
епізодів різних етапів його життєвого шляху. При цьому до честі автора слід
зазначити, що впродовж усього оповідання він залишається в рамках
наукового поля, за рідкісними винятками намагається уникати сумнівних
гіпотез, чітко маркуючи домисли й недоведені припущення, що не мають
підстав у джерелах, як, наприклад, версію про хрещення Олега незадовго до
смерті. Остання, як слушно відзначає автор, «має спекулятивний характер та
абсолютно суперечить тому образу князя, котрий подано у літопису» (248).
Препаруючи дані джерел, автор, утім, часто недооцінює символізм
багатьох літописних описів, прагнучі неодмінно розгледіти в них відо бра-
ження реального стану речей. Звичайно, як справедливо зауважила
Т.Л. Вілкул, дослідники ще довго будуть битися над вирішенням одвічної
проблеми: що в давньоруських текстах відноситься до реалій, а що — до
«віртуального» світу літописця. Але вже зараз очевидно, що «значне число
літописних сцен усе-таки не є “списаними з натури”» (див.: Вілкул Т.
Літопис і хронограф. Студії з домонгольського київського літописання. К.,
2015, 314). Незважаючи на це чимало літописних звісток про Олега, які
мають символічний сенс, Є.В. Пчьолов трактує буквально. У словах, вкла-
дених літописцем у вуста князя після захоплення ним Києва: «Се буди мати
городом руським» він убачає лише оголошення Києва «столицею, центром
усієї Русі» (49). Погляд загалом традиційний. Однак, як показують дослід-
ження останніх десятиліть, сенс цих слів Олега не такий прозорий, як це
здається. Ідеться радше не стільки про заснування в Києві столиці єдиної
держави, скільки про ототожнення Києва з Новим Єрусалимом. Спрощеним
видається і тлумачення автором розповіді про похід Олега на Константино-
поль, а саме згадок про поставлення кораблів русі на колеса, про вітрила з
дорогоцінних матерій, зшитих для русі та славен, а також про те, як на ворота
міста був повішений щит. Звичайно, Є.В. Пчьолов виявляє знайомство з
символічним трактуванням цих сюжетів, що містять у собі приховані біблійні
цитати й алюзії, однак уважає таке їх тлумачення непереконливим.
Слідом за Повістю временних літ та іншими давньоруськими літописами
дослідник визнає Олега «родичем» легендарного Рюрика, тобто «пред став-
ником того ж роду, що і засновник князівської династії» (25). При цьому якщо
Рюрика, спираючись на історіографічну традицію, котра йде від Ф. Крузе,
Є.В. Пчьолов схильний ототожнювати з відомим із західно європейських
Rythenika_15.indd 325 16.12.2019 11:14:31
326 ОГЛЯДИ
джерел Рориком Ютландським, то Олега — зі згадуваним «зі слів данського
короля Адамом Бременським Гельґи» (28). Припущення про тотожність
Олега та цього Helgi раніше висловлювали О. Пріцак і А.А. Горсь кий. На
праці останнього Є.В. Пчьолов, власне, і спирається (причому не тільки в
даному випадку, але й у більшості інших питань початкової історії Русі),
уважаючи слідом за ним, що «перші давньоруські князі варязького
походження були представниками данських родів конунгів, чий іменослов
сходив до династії Скйольдунґів» (29). Висновок цікавий, але недоведений.
Із не меншим успіхом, наприклад, можна вести мову про норвезьке або
шведське походження перших руських князів. Стан джерел залишає простір
тільки для здогадів. Дана гіпотеза при цьому є досить легковажною. Усе, що
нам відомо про згаданого Адамом Бременським останнього конунга Данії з
династії Скйольдунґів на ім’я Helgi складно пов’язати з інформацією про
Олега Віщого. Абсолютно незрозуміло, зокрема, яким чином данський Helgi
міг опинитися на руських теренах у часи, коли прямих зв’язків між Данією
та Руссю ще не було. Самі пошуки історичних коренів як Рюрика, так і Олега
слід визнати справою абсолютно безперспективною, ба більше, пам’ятаючи
давню суперечку «норманістів» та «антинорманістів», небезпечною різного
роду спекуляціями. Звичайно, на відміну від міфічного Рюрика Олег, чиє
існування задокументоване русько-візантійськими договорами, був фігурою
цілком історичною. Однак про його походження нам відомо лише те, що,
судячи з імені (від helgi — «священний»), він був скандинавом. На відміну
від його попередника, відомостей про діяння Олега збереглося чимало. Але
й тут дослідника підстерігає цілий ряд труднощів, пов’язаних як із
легендарним характером більшості літописних звісток про нього, так і самою
природою наративу, що її Є.В. Пчьолов, на жаль, ураховує недостатньо.
Свою розповідь про Олега автор вибудовує багато у чому відповідно до
літописної канви, доповнюючи дані літописів відомостями із зарубіжних
джерел та їх ученими тлумаченнями. При цьому він продовжує дотримува-
тися сумнівної у світлі досліджень останніх десятиліть гіпотези про
існування більш раннього, ніж Повість временних літ, джерела, що
збереглося в Новгородському першому літопису — так званого «Початкового
зводу», хоча в ряді випадків і визнає, що первісний текст зберігся не в ньому,
а таки в Повісті.
Тільки посилила б працю й пильніша увага автора до досліджень з історії
початкової Русі, що дозволяє поглянути на неї незалежним від літописної
канви поглядом. Книга Є.В. Пчьолова виявляється під цим кутом зору доволі
традиційною. Дізнавшись про князівську гідність Олега, який відтіснив
підлітка Ігоря Рюриковича «від справ реального управління» (23), про його
гадане походження (глава «Князь», 13–31), читач далі познайомиться з тим,
як Олег, убивши Аскольда й Діра, захопив Київ, що стало «вирішальним
кроком на шляху державного будівництва у Східній Європі» (49); як він
Rythenika_15.indd 326 16.12.2019 11:14:31
327ОГЛЯДИ
підкорював слов’янські племена (глава «Київ», 32–59), облягав Констан-
тинополь та укладав із візантійцями мирні договори (глава «Константино-
поль», 60–97); як після повернення до Києва прийняв провіщену волхвом-
язичником смерть від свого улюбленого коня (глава «Кінь», 126–156). У цю
літописну канву вклинюється лише відсутній у літописах, але відомий із
творів східних авторів сюжет про воєнну активність русів на Каспії, яка
стала, за словами Є.В. Пчьолова, «ще одним наслідком походу Олега на
Візантію й мирного договору з греками» (98). І хоча сам князь, на думку
автора, «у каспійській епопеї участі не брав» (115), цим подіям присвячено
окрему главу («Каспій», 98–125). У ній же йдеться і про відомого з
Кембриджського документа якогось руського князя «Хелга», що воював на
Каспії. Аргументовано заперечуючи його зв’язок із Віщим Олегом, Є.В. Пчьо-
лов слідом за А.А. Горським уважає, що він «був одним із представників
правлячого в Києві княжого роду» (125). З усіх цих розглянутих у книзі
сюжетів найбільш ретельно опрацьованим видається сюжет про смерть
князя. У відповідній главі піддано детальному аналізу не тільки саму
літописну розповідь і її різноманітні варіації, але й цілий ряд європейських
середньовічних аналогій, найбільш близькою з яких обґрунтовано визнаєть-
ся розповідь однієї зі скандинавських «саг про давні часи» про смерть Одда
Стріли. Не сумніваючись у реальному існуванні «скандинавського пер-
сонажа», автор при цьому схиляється до того, що «легенда, котра склалася
на Русі, була приурочена до особи Одда», а не навпаки. Водночас він не
виключає того, що ця легенда спочатку зовсім необов’язково пов’язувала
смерть Олега з Руссю: «Князь дійсно міг вирушити до Скандинавії в якихось
справах і назавжди зникнути з давньоруської історії» (186).
Заключну главу книги присвячено історичній пам’яті про Олега (157–
185). У ній розглядається поширення в князівському середовищі самого імені
«Олег», зображення Віщого Олега на мініатюрах Радзивілівського літопису
й медалях періоду Катерини II, образ князя в театральних виставах,
літературній і художній творчості XIX–XX ст.
Наприкінці видання вміщено додатки — «Монета Віщого Олега. Нуміз-
матичний скандал середини XIX ст.» (186–193) та «Сага про Одда Стрілу»
(194–227). Книга також споряджена примітками й короткою бібліографією.
Будучи досить професійно та добре написаною, вона становить інтерес для
всіх, хто цікавиться давньоруської історією. Незважаю чи на ряд зазначених
вад, здається, що «перший млинець» усе ж не вийшов «жужмом». Реконст-
руюючи біографію Олега, Є.В. Пчьолов виконав чималу роботу, завдяки чому
ті, хто писатиме про цього князя пізніше, безсумнівно, краще зрозуміють і
пояснять діяння цього «велетня історичної тіні».
О.І.
Rythenika_15.indd 327 16.12.2019 11:14:31
328 ОГЛЯДИ
Амальрик А. Норманны и Киевская Русь. Предисловие и комментарии
О.Л. Губарева. М.: Новое литературное обозрение, 2018, 232 с.: илл.
Праця, що належить перу відомого дисидента Андрія Амальріка (1938–
1980 рр.), має складну долю. Це — курсова робота, за яку її автора, котрий
спробував переглянути панівну в радянській історичній науці концепцію
утворення Давньоруської держави й показати роль у цьому процесі
норманів, у 1963 р. виключили з Московського держуніверситету (з другого
курсу). Із цього епізоду, власне, і почалася біографія А.О. Амальріка як дис-
идента.
Заслуга в публікації цієї праці належить історикові-ентузіасту
О.Л. Губарєву, якому вдалося розшукати її в бібліотеці Університету
Вірджинії у США, де було депоновано відсканований машинопис Амальріка.
Видавець написав до тексту передмову, в якій розповів історію своєї знахідки
(«Як я дістав працю А.О. Амальріка «Нормани й Київська Русь»», 7–12), і
спорядив його коментарями, що склали другу частину книги. Сам текст
Амальріка, котрий не мав будь-якого внутрішнього поділу, «для зручності
читання» було розбито на смислові розділи і глави. Перший такий розділ
присвячений імені «Русь», доведенню його скандинавського походження.
Автор відстоює тут думку, згідно з якою це слово в первісному своєму
значенні серед фінів і слов’ян було назвою норманських дружин. У другому
розділі Амальрік критикує, причому досить різко, погляди тих істориків, хто
прагнув спростувати норманське походження Русі й обґрунтувати «полянсь-
ку» гіпотезу. Особливо тут дістається С.В. Юшкову та М.М. Тихомирову.
У третьому розділі, присвяченому першим згадкам Русі у джерелах і, перш
за все, існуванню так званого «Руського каганату», автор, вагаючись із виз-
наченням його місцезнаходження, доходить висновку про те, що цей «кага-
нат» був «епізодичним утворенням і не залишив після себе скільки-небудь
значного сліду» (61). Четвертий розділ містить критичний розгляд літопис-
ного оповідання про закликання варягів і діяннях перших князів, послідов-
ність яких (Рюрик — Олег — Ігор) Амальрік визнає штучною, а відомості
про них — плодом реконструкцій літописців, що спиралися на грецькі
хроніки і скандинавські саги. Окремий розділ присвячено князюванню Оль-
ги, починаючи з якої «норманська династія входить у колію руського життя,
і за Ольги починається процес перетворення держави з чужорідного тіла на
необхідну функцію слов’янського суспільства та злиття східного слов’янства
в одне політичне ціле» (91). Княгиня Ольга у своїй діяльності для Амальрі-
ка — «повитуха руської державності» (95). Саме з її часів можна говорити
про Київську Русь як державу. Спроби віднести утворення Давньоруської
держави до більш раннього часу, зокрема до «епохи Кия», як це робив
Б.О. Рибаков, автор аргументовано визнає неприйнятними. Думці Рибакова
й розбору його «методу» присвячено шостий розділ праці. Далі йдуть вис-
Rythenika_15.indd 328 16.12.2019 11:14:31
329ОГЛЯДИ
новки, що окреслюють «роль Київської Русі в російській історії», а також
хронологічна таблиця IX–X ст.
У другій частині книги, що належить уже перу О.Л. Губарєва й має назву
«А.О. Амальрік — історик, не допущений у науку», представлені загальна
характеристика праці Амальріка та коментарі до розділів і глав (вони пере-
вищують за обсягом авторський текст). Підготовку такої студії «під час
панування офіційного войовничого антинорманізму» Губарєв оцінює як
«науковий подвиг» (111). По суті ж, уважає він, «роботу Амальріка можна
розглядати як першу спробу на основі схеми давньоруського літописання
О.О. Шахматова і його текстологічного аналізу літописів переглянути
історичні реалії початкової історії Русі» (116). Зіставивши у своїх комента-
рях погляди Амальріка з працями сучасних дослідників Губарєв дійшов
висновку про те, що «його робота “Нормани й Київська Русь” у цілому
знаходиться на рівні вимог сучасної історичної науки» (187). Насправді ж,
головним чином, на рівні уявлень самого О.Л. Губарєва — історика-
любителя, «переконаного прихильника скандинавського походження ва-
рягів-русів» (9) та борця з неоантинорманізмом (як тут не згадати слова
В.О. Ключевського, що визначали «всі ці вчені зусилля роз’яснити варязьке
питання» як явище патології!). Чи не головну слабкість у побудовах
Амальріка він убачає, перш за все, там, де той наслідує схему О.О. Шахма-
това, котра нині піддається сумніву. Загальний його висновок такий:
«В особі А.О. Амальріка російська історична наука втратила майбутнього
талановитого історика-медієвіста» (187).
Наприкінці книги вміщено низку додатків: 1) зіставлення хронологічної
таблиці згідно з А.О. Амальріком, складеної на основі реконструкції
Найдавнішого й Початкового зводів (за Новгородським першим літописом
молодшого ізводу), із хронологією за К. Цукерманом і загальноприйнятою
хронологією подій за ПВЛ; 2) основні дати біографії А.О. Амальріка;
3) рецензія Б.А. Сутиріна на статтю А.О. Амальріка «Нормани й Київська
Русь»; 4) коротка біографія Б.А. Сутиріна.
О.І.
Лукин П.В. Новгородское вече. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Академиче-
ский проект, 2018, 674 с.
«Вічева» проблематика останнім часом знову стала актуальною. Крім безлічі
статей їй були присвячені ґрунтовні монографії Ю. Гранберг і Т.Л. Вілкул,
які зробили істотний внесок у розуміння та сприйняття вічових зборів у
Давній Русі. Але якщо праці зазначених дослідників мали узагальнений ха-
рактер, то студія Лукіна концентрує увагу на Новгороді, котрий являв собою
Rythenika_15.indd 329 16.12.2019 11:14:31
330 ОГЛЯДИ
найбільш яскравий феномен «вічового ладу» в Русі. Незважаючи на те, що
політичний устрій «Пана Великого Новгорода» складно назвати невивченим,
це — перша книга, присвячена новгородському вічу, що охоплює весь період
його історії.
Друге її видання являє собою перероблений і доповнений варіант книги,
уперше опублікованої 2014 р. й наступного, 2015 р., захищеної як докторсь-
ка дисертація. Зміни в порівнянні з першим виданням і дисертацією поляга-
ють не в коригуванні поглядів з урахуванням їх критики, а головним чином
у посиленні власної аргументації та збільшенні обсягу порівняльно-
історичних даних, що залучаються до зіставлення.
У вступі автор докладно розбирає «вічову історіографію» й характеризує
методологію вивчення новгородського віча. Говорячи про сучасну історіо-
графію проблеми, він дещо спрощено пише про панування в ній трьох
концепцій новгородського віча: «феодальна», що сформувалася у працях
радянських істориків, представлена працями І.Я. Фроянова та його школи
«пóлісна» й «ревізіоністська» або «скептична» (праці Ю. Гранберг,
Т.Л. Вілкул, Е. Кінана). Власні погляди на новгородське віче П.В. Лукін, який
займається вічовою проблематикою з кінця 1990-х рр., у жодну з концепцій
не вписує. Він виходить із того, що практично в усіх істориків були апріорні
установки, які заважали автентичному розумінню віча. У самого П.В. Лукіна,
треба думати, такого роду установок немає. Головну новацію пропонованої
праці автор убачає «не у винаході якоїсь нової “всеохопної”, або, навпаки,
“деконструктивної” концептуальної схеми», а в тому, щоб «максимально не-
упереджено оцінити запропоновані раніше інтерпретації новгородського віча
й отримати нове, більш точне знання про нього на основі залучення нових
або маловикористовуваних джерел, широкого застосування текстологічного
та порівняльного методів» (42). Книга, тим самим, виявляється досить
традиційною й не відрізняється свіжими висновками, які б у тому чи іншому
вигляді не зустрічалися в історіографії.
Основний текст розділено на шість глав. У першому розділі, присвячено-
му термінології, розглядаються можливості й межі термінологічного підходу
у вивченні віча та значення старослов’янського й давньоруського слова
«віче» (43–62). У наступних розділах аналізуються ранні звістки про новго-
родське віче та соціально-політичну активність новгородців у цілому (глава
друга, 63–164); історія новгородського віча у XII — середині XIII ст., тобто
в період, коли Новгород набуває політичної самостійності й до встановлення
над ним верховенства Орди (глава третя, 165–265); новгородське віче у
другій половині XIII–XV ст., його функції, кількість і соціальний склад
учасників, проблема «золотих поясів», способи обрання посадових осіб та
«Рада панів» (глава четверта, 266–398); вічові розправи і проблема вічового
суду (глава п’ята, 399–460); новгородська військова організація та її
співвідношення з вічем (глава шоста, 461–518).
Rythenika_15.indd 330 16.12.2019 11:14:31
331ОГЛЯДИ
Основні підсумки дослідження представлено у висновках (519–538).
Вони зводяться до наступного. Новгородське віче являло собою «політичні
збори містян», учасниками яких були «вільні повноправні громадяни
чоловічої статі, що входили в кончанські та вуличанські організації, різного
соціального статусу, за лідируючої ролі знаті — бояр» (519). Число таких
«потенційних учасників віча» становило, відповідно до розрахунків
П.В. Лукі на, «не менше кількох тисяч чоловік» (520), проте «реальна
чисельність учасників “стандартного” новгородського віча, на якому вирішу-
валися найактуальніші питання, не перевищувала, швидше за все, тисячі
людей, а то була й меншою» (314).
«Інституційної» наступності з племінними зборами «словен» новгородсь-
ке віче, на думку автора, не мало, хоча й зберігало певні архаїчні традиції.
«Найбільш яскравим їх проявом була відсутність скільки-небудь чіткої сфери
компетенції віча. Віче займалося тими питаннями, які в даний момент
цікавили містян і на які вони — залежно від співвідношення різних
політичних сил — могли вплинути. Був відсутній, імовірно, і чіткий регла-
мент, не існувало поняття про кворум та періодичність зборів. Іншим при-
кладом може служити спосіб ухвалення рішень на основі “одинацтва” й тісно
пов’язаний із цим метод вирішення суперечностей: не через мирний
політичний процес, а через вічові конфлікти та/або розправи» (520).
Водночас новгородське віче зазнало «певної еволюції», яка полягала в
тому, що якщо раніше віче збиралося вряди-годи, то у XII–XIII ст. воно «стає
найважливішою формою прояву політичної активності новгородців, а у XIV–
XV ст., безумовно, набуває рис республіканського політичного інституту,
найважливішого елемента новгородської політичної системи» (521). Визна-
ючи політичну організацію Новгорода республікою, причому республікою
олігархічною, найближчу аналогію їй П.В. Лукін убачає в устрої середньо-
вічних італійських міст, зокрема Венеції «з її великими володіннями на суші
й заморськими колоніями» (536).
Наприкінці праці вміщено додатки (539–563). Тут автор опублікував
ганзейські документи 1292, 1331 і 1337 рр., що містять цінні та зрідка
використовувані в історіографії відомості про новгородське віче. Книга та-
кож споряджена бібліографічним списком, переліком скорочень, іменним і
географічним покажчиками.
О.І.
Rythenika_15.indd 331 16.12.2019 11:14:31
332 ОГЛЯДИ
Lietuvos metraščių Vavelio nuorašas = The Wawel manuscript of the
Lithuanian Chronicles / Parengė Kęstutis Gudmantas, Nadežda Morozova
(Vilnius: LLTI, 2017), 207 p.
У 2011 р. литовський історик Ґедимінас Лесмайтіс виявив у сімейному фон-
ді Сангушків, що зберігався в Державному архіві у Кракові (Archiwum
Państwowe w Krakowie; тепер — Archiwum Narodowe w Krakowie), фрагмент
літопису Великого князівства Литовського (шифр — ARS 144), який виявив-
ся неповним списком Третього зводу літописів ВКЛ.
Цю знахідку важко переоцінити, адже на той момент були відомі лише два
списки зводу. Причому один із них — Літописець Заславських — лише за
посиланням у Хроніці Мацея Стрийковського, що користувався ним при
створенні власного твору (виданий 1582 р.). Текст іншого списку — т. зв.
Хроніка Биховця — зберігся в польській транскрипції та був виданий 1846 р.
Теодором Нарбутом. Втрата рукопису одразу після смерті видавця (який, до
того ж, мав репутацію фальсифікатора) змусила деяких вчених уважати і
Хроніку Биховця фальсифікатом. А те, що список був транскрибований, на-
віть викликало до життя ідею про авторство Стрийковського. Тож знайдений
список беззаперечно доводить, що обидві ці гіпотези можна відкинути.
Уже в 2012 р., відразу після виявлення фрагменту цього списку, литов-
ський дослідник літописання ВКЛ Кястутіс Гудмантас опублікував велику
статтю, присвячену новознайденому рукопису, додавши до аналітичного
тексту та археографічного опису прочитані уривки списку: початок і кінець
рукопису, а також Повість про війну Яґайла в Польщі та взяття реліквії
Святого Хреста (K. Gudmantas, Lietuvos metraščio Vavelio nuorašas (frag-
mentas), Senoji Lietuvos literatūra 34 (2012), 121–151). У цій статті автор за-
пропонував називати список Вавельським, Краківським або Сангушків
(за місцем сучасного зберігання або за колишньою належністю), установив
зв’язок між цим уривком і Хронікою Биховця, а також спробував відповісти
на питання, чи не є цей список уривком т. зв. Літописця Заславських, яким
користувався Стрийковський у другій половині XVI ст. У статті також було
висловлено цілком обґрунтовану гіпотезу про причину появи саме такого
уривку тексту. Автор пов’язав вилучення знайдених зошитів із роботою іс-
торіографа бенедиктинського монастиря Св. Хреста В. Руффіна, котрий ви-
користав у своїй праці (Historya o Drzewie Krzyza świętego na gorę Lysą
przynieśionym, вид. 1604 р.) історію, яка є частиною Хроніки Биховця, про
взяття реліквії Святого Хреста. Спостереження над папером і почерком до-
зволили К. Ґудмантасу попередньо датувати список сімдесятими – вісімде-
сятими роками XVI ст.
Було зрозуміло, що перша стаття — підготовча до видання повного тексту
новознайденого джерела. Цим виданням і є анотована книжка. Доволі довгий
період дозволив авторам підготувати надзвичайно повне та зручне видання,
Rythenika_15.indd 332 16.12.2019 11:14:31
333ОГЛЯДИ
а також уживати вже сприйняту за ці роки в історіографії назву списку —
Вавельський. Великим плюсом стали паралельні до литовських англійські
версії авторських матеріалів, що робить їх доступними для нелитовськомов-
ного читача.
До видання, що розглядається, увійшла доповнена та доопрацьована стат-
тя К. Ґудмантаса, яка отримала промовисту назву, запозичену з примітки
польського архіваріуса до цього фрагменту тексту: «Co To?» («Kas tai?, arba
Lietuvos metraščių Vavelio nuorašas / What is this? The Wawel Manuscript of the
Lithuanian Chronicles», 11–27 / 28–54). У цьому розділі автор в основному
повторив свої висновки, висловлені 2012 р., щоправда, тут він уточнив дату-
вання списку — більш уважний погляд на папір та водяні знаки дозволили
К. Ґудмантасу стверджувати, що рукопис належить шістдесятим – сімдеся-
тим рокам XVI ст. (15–16, 24 / 32–33, 43). Розділ поділено на чотири частини:
у першій (після невеликого загального вступу) — «Trumpai apie šį rinkinį /
Detailes of the ARS Holding», 12–17 / 29–34 — К. Ґудмантас зупиняється на
характеристиці справи ARS 144, що містить у собі папку з уривком літопису.
Тут читач знайде опис складових частин збірки та детальний опис рукопису.
У другій частині — «Vavelio nuorašas ir Bychoveco kronika / The Wawel Copy
and Bychowiec Chronicle», 17–20 / 35–38 — як видно з назви, автор пропонує
свою гіпотезу зв’язку Вавельського списку з Хронікою Биховця. У третій час-
тині порушується питання про тотожність збереженого фрагменту списку
Заславських, яким користувався Стрийковський при створенні своєї Хроніки
(21–26 / 39–44). Невелика четверта частина повторює фрагмент першої стат-
ті К. Ґудмантаса, де він розглядає питання назви новознайденого тексту
(«Kaip vadinsime? / What should we call these text?», 26 / 44–45). Матеріал
завершується чіткими й лаконічними висновками (27 / 45).
Крім статті К. Ґудмантаса, до анотованого видання ввійшов текст Надії
Морозової, яка зупиняється на особливостях орфографічної системи писця
(Nadežda Morozova. Lietuvos metraščių Vavelio nuorašas: rašovo ortografinės
sistemos ypatumai / The Wawel Manucript of the Lithuanian Chronicles: Features
of the Scribe’s Orthographic System, 55–64 / 65–76). Окрема частина розвідки
присвячена аналізу спроби реконструкції кириличного протографа, яку у
виданні 2006 р. здійснила польська дослідниця Лілія Цітко (61–64 / 71–75).
Між текстами Ґудмантаса й Морозової вміщено 10 кольорових фотогра-
фій, які репрезентують: першу сторінку рукопису (рис. 1, 47), чотири фото
водяних знаків, що наявні в рукопису (рис. 2–5, 48), зміну характеру почерку
на сторінках 285 (рис. 6, 49), 296 (рис. 7, 50), 297 (рис. 8, 51), другу сторінку
видання 1604 р. праці Руффіна з вихідними даними (рис. 9, 52), а також «фак-
симіле» рукопису з видання Хроніки Биховця 1846 р. (рис. 10, 53).
Публікація самого списку очікувано займає більшу частину книги (81–
185). Йому передують зауваги щодо принципів видання («Publikacijos
parengimo principai / Editorial Principles», 77–78 / 79–80). Відтворення тексту
Rythenika_15.indd 333 16.12.2019 11:14:31
334 ОГЛЯДИ
слідує за рукописом посторінково, тобто так, щоб на розвороті знаходилася
сторінка тексту з різночитаннями за виданням Хроніки Биховця 1846 р. та
факсиміле цієї ж сторінки. Якість факсиміле надзвичайно висока, що дозво-
ляє перевірити запропоновані видавцями читання.
До тексту списку видавці долучили додаток (186–187) із текстом Історії
про Дерево святого Хреста Войцеха Руффіна (Historya o Drzewie Krzyza
świętego na gorę Lysą przynieśionym. Spisana przez X. Woycieche Rvffina S.,
W Krakowie: W Drukarni Jakuba Sibeneychera, 1604), джерелом для якого по-
служив Третій звід літописів ВКЛ (а, можливо, і сам список, що представ-
лений в анотованому виданні).
Завершує видання перелік скорочень (188), список джерел, літератури
(189–195) та іменний (196–201) і географічний (202–205) покажчики.
Це прекрасне видання (єдиною вадою котрого, як міг би вказати найви-
багливіший читач, виявилася відсутність покажчика словоформ) неодмінно
стане у пригоді дослідникам історії літописання та книжкової культури.
К.К.
Могаричев Ю.М., Сазанов А.В., Сорочан С.Б. Крым в «хазарское» время
(VIII – середина X вв.): вопросы истории и археологии. М.: Неолит, 2017,
744 с.
Нова книга Ю.М. Могаричова, О.В. Сазанова та С.Б. Сорочана є ґрунтовним
історико-археологічним оглядом історії Криму за часів існування Хозарсько-
го каганату. Загальна думка праці — хозарський вплив на Крим у VIII–ІХ ст.
і присутність хозар на півострові — не варто переоцінювати. Південний
Крим та Керченський півострів були (і фактично, і формально) більш
візантійськими, аніж хозарськими. Період, коли каганат контролював деякі
райони Східного й Південного Криму, обмежується кінцем VIII — другою
половиною ІХ ст.
Відкриває книгу передмова В.Я. Петрухіна та авторський вступ. У пер шій
частині — «Крым в VIII — середине Х вв. по археологическим данным» —
автори послідовно розбирають археологічні матеріали, що можуть свідчити
про походження на культурні зв’язки населення півострова з кінця VII до
кінця ІХ ст. Вони приділяють особливу увагу другій половині VIII —
середині ІХ ст., коли тільки й можна говорити про хозарський політичний і
культурний вплив на півострові та шукати археологічні сліди перебування
тут «хозарського» населення. Важливим висновком є те, що «хозарські»
комплекси не перетинають рубіж ІХ–Х ст., а отже подальша історія Криму з
археологічного погляду не пов’язана з долею хозар. Друга частина —
«Херсон в VIII — середине Х вв.» — висвітлює становище та внутрішнє
Rythenika_15.indd 334 16.12.2019 11:14:31
335ОГЛЯДИ
життя найбільшого візантійського міста Криму. У главах цієї частини
розкрито політичний устрій та управління Херсона, його економічний
розвиток, а також архітектуру міста.
Третя, найбільша, частина книги — «Проблемы истории Крыма «хазар-
ского» времени» — присвячена церковній і політичній історії кінця VII–Х ст.
На основі ретельного аналізу наявних писемних джерел, а також з
урахуванням археологічних, епіграфічних, нумізматичних та інших даних,
автори простежують складну політичну гру, що розгорнулася на півострові
між Візантією, Хозарським каганатом та іншими акторами. Спеціальна глава
присвячена появі хозар на Боспорі на рубежі VII–VIII ст. Наступна глава
розповідає про сторінки церковної історії Криму того часу: відлуння
іконоборства, виникнення Ґотської та Фульської єпархії. Окрема глава
стосується кримських святих — Іоанна Ґотського і Стефана Сурозького — та
херсонської житійної літератури. Остання глава цієї частини книги аналізує
складні питання присутності хозар у Криму в Х ст. Центральним проблемним
джерелом тут виступає т. зв. Кембриджський анонім або «документ
Шехтера», де розповідається про похід хозарського воєначальника Песаха на
Східний Крим. Автори пропонують перевірку реальності походу, відомого
тільки з одного джерела не цілком зрозумілої природи. Точніше, ідеться про
кореляцію дати походу (друга чверть Х ст.) зі слідами пожеж в археологічних
шарах Х ст. у містах Криму та Таманського півострова (Таматарха). За
висновком дослідників, такої кореляції не спостерігається, а отже похід
Песаха залишається не вартою довіри унікальною інформацією Кемб-
риджського аноніма.
В епілозі — «Крымская Хазария X–XII вв. Хазарский анклав в Крыму или
историографический миф» — автори обґрунтовують свою думку про те, що
поняття «Хозарія» в Х–ХІІ ст. не поширювалося на Крим (у т. ч. на
Керченський півострів). Натомість воно позначало території на східному
узбережжі Керченської протоки, Тмутаракань і прилеглі райони Північного
Кавказу.
В.А.
Кузнецов А.А. Князь великий Георгий — основатель Нижнего Новгорода.
Нижний Новгород, 2017, 232 с.
Біографічна праця Андрія Кузнецова стала більш популярним варіантом
попереднього ґрунтовного дослідження автора про владимирського князя
Юрія Всеволодовича (Владимирский князь Георгий Всеволодович в истории
Руси первой трети XIII в. Особенности преломления источников в истори-
ографии. Нижний Новгород: Изд-во Нижегородского госуниверситета
Rythenika_15.indd 335 16.12.2019 11:14:31
336 ОГЛЯДИ
им. Н.И. Лобачевского, 2006. 540 с.). Це перша спеціальна студія, присвяче-
на постаті цього давньоруського князя.
У чотирнадцяти главах історик послідовно описує життя Юрія Всеволо-
довича: від народження до загибелі в битві з монголами 1238 р. Життєвий і
політичний шлях князя подано в контексті політичних, культурних, етнічних
процесів Східної Європи кінця ХІІ — першої половини ХІІІ ст. Дві останніх
глави («Место в истории» та «Георгий Всеволодович в памяти России») під-
сумовують діяльність князя Юрія й розглядають основні віхи конструювання
пам’яті про нього у XIV–XIX ст.
Безпосередньою історичною метою книги Андрій Кузнецов визначає пе-
регляд корпусу текстів про Юрія, що виникали впродовж століть і сформува-
ли не цілком коректний образ князя. Методологічна установка автора проста
та слушна: «В летописях XV–XVI столетий читается относительно ясная,
последовательная история древнерусских княжеств XII – первой трети
XIII века. Многие истории весьма некритично и доверчиво используют её,
воспроизводя средствами научной лексики» (8). Відсікаючи пізні твори й
аналізуючи свідчення джерел ХІІ–ХІІІ ст., дослідник очікує одержати «комп-
лекс достоверных известий о жизни этого героя истории Отечества» (9). Осо-
бливо ефективно цей підхід застосовано в аналізі повідомлень про боротьбу
синів Всеволода Велике Гніздо й, зокрема, про битву на Липиці 1216 р.
Дослідник прагне вписати Юрія та його часи у широку історичну пано-
раму з метою «відновити безперервність історії Східної Європи» (читай:
Росії). Для нього Юрій Всеволодович стає тією ключовою ланкою, що
з’єднує домонгольську — київську й суздальську — історію, з одного боку,
та пізнішу московську — з іншого.
Кузнецов пише біографію князя не просто як суму фактів. Він намагаєть-
ся підійти до відновлення внутрішнього світу Юрія Всеволодовича. У резуль-
таті виникає образ благочестивого князя (не дарма пізніше канонізованого),
побожного християнина, чесної й хороброї людини, мудрого та рішучого
державного діяча. Кузнецов, корінний нижегородець, патріотично симпати-
зує героєві своєї книги — засновникові його рідного міста. Він намагається
переглянути «чорну легенду» Юрія, що, на думку історика, склалася в істо-
ріографії. Цей князь опинився в тіні яскравих попередників (Андрій Бого-
любський, Всеволод Велике Гніздо) та наступників (Олександр Невський),
загинув від рук завойовників і отримав репутацію невдахи.
Натомість Кузнецов створює своєму герою більш компліментарний образ.
Щоправда, він визнає потребу протидіяти зайвій ідеалізації, проте це радше
ритуальні слова. Біограф знімає з Юрія відповідальність за поразку руських
князів на Калці (однією з причин якої подекуди вважають неучасть суздаль-
ського князя), а також змальовує героїчний образ князя-жертви, котрий без-
страшно став на захист рідної землі від монголів. Водночас дослідник демон-
струє заслуги владимирського князя у протидії католицьким орденам у
Rythenika_15.indd 336 16.12.2019 11:14:31
337ОГЛЯДИ
Східній Балтії — у цьому Юрій виявляється незаслужено забутим попере-
дником Олександра Невського. У діяннях Юрія і його братів Кузнецов про-
стежує початки російської імперської політики. Одним із прикладів є хре-
щення карелів Ярославом Всеволодовичем у 1227 р. (нетиповий казус, хоча,
як видається, дещо переоцінений автором). Східну політику князя Юрія
(зокрема походи проти Булгарії та війни з мордвою) дослідник уважає не
менш значущою. Найяскравіше її втілення — заснування Нижнього Новго-
рода — змальовано як ключовий геополітичний хід, що заклав підвалини
російського «Drang nach Osten» наступних століть.
Книга написана в «полегшеному» науковому жанрі, а тому містить не
тільки історичні, а й історіософські роздуми. У цьому плані праця досить
консервативна. Тлом для біографії князя Юрія служать традиційні установки
й поняття російської історичної схеми. Тут і «споконвічна боротьба» Русі/
Росії з «Заходом», і ідея «збирання руських земель», і «звичайна схема» пере-
тікання київської історії в московську через «владимиро-суздальський пері-
од». Явні ревізіоністські наміри автора стосуються перечитування та пере-
писування біографії Юрія Всеволодовича. Утім, відмовляючись у вступі від
традиційного монументалізму у зображенні діячів Давньої Русі, Кузнецов
урешті-решт створює так само монументальний (і панегіричний) образ кня-
зя Юрія — святого й мудрого державника, засновника Нижнього Новгорода.
В.А.
Толочко П.П. Киев и Новгород в X–XIII вв. Исторические очерки. К.: Из-
дательский дом Дмитрия Бураго, 2018, 256 с.
Києву й Новгороду належить особлива роль в історії та культурі середньо-
вічної Русі. Зустріч і сполучення київської й новгородської політичних сис-
тем було, мовлячи словами М.С. Грушевського, «вихідною точкою пізнішої
великої, об’єднаної політичної системи, як вона представляється нам в звіст-
ках і фактах Х віку». Оця політична двоєдність Києва й Новгорода, умотиво-
вує П.П. Толочко, не розпалася і в часи так званої феодальної роздробленос-
ті, а зберігалася впродовж усієї історії існування Давньоруської держави:
«Находясь у истоков Руси и будучи главными государственными средоточи-
ями, оба города стали, по существу, сакральними ее символами. В отличие
от остальных центров Руси, они не превратились в наследственные вотчины
отдельных семей многочисленного княжеского рода Рюриковичей, но на
протяжении всей древнерусской истории являлись общеродовым и обще-
династическим наследием» (39).
У книзі оспорюється усталена в історичній науці думка про те, що після
1136 р. Новгород стає боярською республікою й остаточно відділяється від
Rythenika_15.indd 337 16.12.2019 11:14:31
338 ОГЛЯДИ
Києва. Тезу про новгородську незалежність після «революції» 1136 р. об-
ґрунтувати нічим: «В этом утверждении понятен только адресат. Независи-
мость от Киева. Что касается содержания этой независимости и форм ее
проявления, то кроме так называемой выборности новгородских князей,
ничего более существенного предложено не было» (8). Дослідник детально
й усебічно розглянув явище виборності, виражене у формулі «вільності в
князях», що буцімто від 1136 р. стала нормою державно-політичного життя
Новгорода. На основі ретельного аналізу літописних джерел П.П. Толочко
встановив, що про цю формулу та її реальне наповнення можна говорити не
раніше кінця XII ст. Автор не знайшов скільки-небудь переконливих свід-
чень, що підтверджували б усталену в історіографії думку про те, нібито
новгородці мали виняткове право на заміщення князівського столу, утілене в
договірну формулу «вільності у князях». Вона виявилася фіктивною: «Ника-
ких указаний на то, что она зиждется на какой-то юридической норме, со-
держащейся в «уставах старых князей», «грамотах Ярославлих» или в недо-
шедших до нас договорах Новгорода с князьями ХII — начала XIII вв., нет.
В княжеских грамотах такого пункта не могло быть по определению. Он мог
быть только в условиях новгородцев, на которых они приглашали князей на
стол, но, как свидетельствуют более поздние договорные грамоты Новгорода
с тверскими князьями, нет его и там» (99). Матеріали дослідження перекон-
ливо демонструють, що за устроєм влади Новгород практично нічим не від-
різнявся від інших давньоруських князівств, де так само були князі, віча,
посадники, тисяцькі й такі ж свавільні бояри.
Простежуючи організацію князівської та посадницької влади в Новгороді,
автор спростовує усталену в історіографії думку про втрату новгородськими
князями права розпорядження землею після 1136 р. На основі аналізу свід-
чень берестяних грамот другої половини ХІІ ст. та літописних повідомлень
П.П. Толочко виявив, що новгородські князі не були виключені зі сфери
землевласницької компетенції. Роздача ними земельних наділів, засвідчена
знахідками князівських печаток, була масовим явищем. Їм належала головна
роль у системі новгородської влади. Від їхньої волі залежали й посадники,
котрих традиційно вважають суверенними міськими управлінцями. Незва-
жаючи на широкі повноваження новгородських посадників, князівського
столу вони ніколи не посідали й рівновеликими князям не були. Наведені у
книзі численні приклади взаємовідносин новгородських князів і посадників
не дають підстав стверджувати про протистояння обох гілок влади: «Анти-
княжеской борьбы новгородского боярства, чьим исключительным предста-
вителем будто бы был посадник, в реальной жизни не было. Были противо-
стояния с конкретными князьями, что совсем не равнозначно противо-
стояниям с княжеской властью… Смена посадников, практически при каж-
дой смене князей на новгородском столе, свидетельствует о том, что прави-
тельственная практика Новгорода всегда исходила из того, чтобы между
Rythenika_15.indd 338 16.12.2019 11:14:31
339ОГЛЯДИ
двумя высшими представителями власти существовала совместимость» (69).
Винесений «звичайній схемі» державно-політичного устрою давньоруського
Новгорода вирок оскарженню, здається, не надається.
Новаторськими також є й інші, викладені в низці нарисів цієї книги по-
ложення та висновки, яких дійшов автор. Ідеться, зокрема, про його спосте-
реження щодо київських витоків і традицій новгородського літописання. Не
заперечуючи існування у Новгороді місцевої літописної традиції, П.П. То-
лочко навів додаткові аргументи на користь того, що в основу Новгородсько-
го першого літопису було покладено не «Початковий звід», реконструйова-
ний О.О. Шахматовим, а створену в Києві на початку ХІІ ст. Повість
временних літ. Дослідник не погоджується з думкою своїх попередників про
те, що всі новгородські звістки за ХІ ст. в київському літопису мають новго-
родське походження. Він також піддав сумніву участь новгородського по-
садника Остромира (1054–1060 рр.) у створенні «Новгородського літописно-
го зводу» та не знайшов підстав відносити його створення до 50-х рр. ХІ ст.
Текстологічні спостереження автора дозволили йому обґрунтувати вбивчий
для хрестоматійної схеми розвитку давньоруського літописання висновок:
«Первый Новгородский свод, обнаруживающий отчетливое сходство с по-
следней редакцией Повести временных лет, был составлен, скорее всего, в
первые годы княжения Всеволода Мстиславича. Последующие этапы редак-
торско-сводческой работы новгородских летописцев приходятся на 1136,
1160–1161, 1211–1219 гг., а также на начало 40-х гг. XIII в. Практически во
всех случаях новгородские хронисты ориентировались на киевские летопис-
ные образцы. Кроме стилевых подражаний, в Новгородской летописи обна-
руживаются и текстуальные заимствования» (194).
У книзі ретельно простежено політичні, економічні й церковні зв’язки
Києва та Новгорода, а також подано політичні біографії новгородських кня-
зів (Михайла Чернігівського, Ярослава Всеволодовича та Олександра Не-
вського), що посідали київський великокнязівський стіл у перших десятиліт-
тях ХІІІ ст. Спонукають до роздумів також спостереження П.П. Толочка щодо
мови, якою розмовляли за середньовіччя в Києві й Новгороді. Допитливий
читач знайде у цій книзі ще багато іншого цікавого матеріалу.
В.Р.
Rythenika_15.indd 339 16.12.2019 11:14:32
340 ОГЛЯДИ
Шахматов А.А. Избранная переписка: в 3 т. Т. 1: Переписка с Ф.Ф. Фор-
тунатовым, В.Н. Перетцем, В.М. Истриным. Отв. ред. В.Г. Вовина-Ле-
бедева; авт.-сост. В.Г. Вовина-Лебедева, Е.Н. Груздева, А.Е. Жуков. СПб.:
Дмитрий Буланин, 2018. 944 с., 32 с.
Нещодавно побачив світ перший том ґрунтовного російського наукового ви-
дання — листування видатного філолога Олексія Шахматова (за редакцією
В.Г. Вовіної-Лебедєвої). Тут уміщено кореспонденцію вченого з трьома не
менш потужними фігурами історико-філологічної сфери кінця ХІХ — почат-
ку ХХ ст.: Ф.Ф. Фортунатовим (учителем Шахматова), В.М. Перетцем та
В.М. Істріним. Ця епістолярна спадщина зберігається у фондах Санкт-
Петербурзького філіалу Архіву РАН (ф. 90, 134, 332), Російського державного
архіву літератури й мистецтв (ф. 1277), Інституту російської літератури РАН.
Відповідно до трьох кореспондентів Шахматова книга має три розділи,
укладачами яких виступили В.Г. Вовіна-Лебедєва, О.М. Груздєва та А.Є. Жу-
ков. Опубліковане листування охоплює майже сорок років: із Фортунатовим
1881–1914, із Перетцем 1897–1920, з Істріним 1895–1917 рр. Тексти листів
супроводжують короткі пояснювальні коментарі, а наприкінці книги є де-
тальний персональний покажчик. Уміщено 40 ілюстрацій: це фотографії
Шахматова та його адресатів, членів їхніх родин і колег, а також світлини
деяких листів.
Видання є дуже цінним джерелом до історії академічного середовища
Російської імперії кінця ХІХ — початку ХХ ст.
В.А.
Мининкова Л.В. Князь и дружина Древней Руси: исследование форм об-
щественно-политических отношений раннего русского Средневековья.
М.; СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2018, 496 с.
Монографія Л.В. Мінінкової стала результатом багаторічних студій авторки над
проблематикою соціально-політичної історії середньовічної Русі, зокрема щодо
сюзеренітету-васалітету. У центр дослідницької уваги поставлено, таким чином,
одне з найбільш дискусійних питань ранньосередньовічного періоду історії
Східної Європи.
На початку роботи дослідниця уникає апріорних суджень про існування
сюзеренітету-васалітету в домонгольський період історії Русі. Проте відразу
впадає в око нестримне намагання авторки виявити його істотні ознаки. На-
самперед вона у загальних рисах окреслила модель, або класичний варіант
відносин сюзеренітету-васалітету у країнах Західної Європи. І вже далі спро-
бувала виявити історичні казуси у відносинах, що склалися в Київській Русі.
Rythenika_15.indd 340 16.12.2019 11:14:32
341ОГЛЯДИ
Л.В. Мінінкова справедливо зазначає, що характер міжкнязівських відносин
не залишався однаковим упродовж тривалого періоду від покликання варягів
до навали монголів і переживав поступову еволюцію. Для їх пояснення в
історіографії була ще раніше сформована досить вдала, на думку авторки,
модель родового сюзеренітету, у рамках якої виділяються як ознаки родових
відносин між князями, так і характерні риси сюзеренітету старшого в роді
князя щодо своїх родичів. Л.В. Мінінкова вбачає ознаки сюзеренітету-
васалітету ще в період князювання Ігоря, при якому Свенельд, котрий отри-
мав право збору данини з древлян та уличів, «мав яскраво виражені риси
ленника-васала з леном, що складається тільки з данини» (136–137).
У монографії розкривається зміст термінології міжкнязівських відносин
у давньоруських джерелах і встановлюється її відповідність термінології,
характерної для відносин сюзеренітету-васалітету середньовічного Заходу.
Така відповідність видається дещо прямолінійною. Ризикованою є думка
дослідниці про відповідність характерних ознак і традицій боярської служби
(князівських васалів) зі службою королівських васалів у західноєвропейських
країнах, а служби дружинників, відповідно, зі службою європейського ри-
царства. Розглядаючи правові основи давньоруського сюзеренітету-васа-
літету авторка приймає за чисту монету та розвиває концепцію В.Т. Пашута
про те, що на Русі існувала своєрідна неписана «Рицарська правда», норми
котрої враховувалися у внутрішніх відносинах князівсько-дружинного сере-
довища.
У роботі проаналізовано також економічні основи сюзеренітету-васалі-
тету й типові риси його культури. Особлива увага звертається на становище
знатної давньоруської жінки, «оскільки у системі західного сюзеренітету-
васалітету становище знатної сеньйори становило одну з найбільш яскравих
його сторін» (324–336). На думку Л.В. Мінінкової, особливості соціального
становища давньоруської княгині «відповідали одній з істотних особливо-
стей відносин давньоруського сюзеренітету-васалітету» (?).
Другу частину монографії складають опубліковані раніше статті-дослі-
дження Л.В. Мінінкової, присвячені різноманітним граням історії сюзерені-
тету-васалітету: боярській службі у Північно-Східній Русі, еволюції статусу
дружинника та дружинної культури. У додатках уміщено історіографічний
нарис, присвячений характеристиці наукових праць В.Т. Пашута та його
уявлень про сюзеренітет-васалітет у Київській Русі, а також рецензію автор-
ки на книгу С.М. Каштанова «Московское царство и Запад» (2015 р.), в якій
розглядається зарубіжна історіографія російського феодалізму.
В.Р.
Rythenika_15.indd 341 16.12.2019 11:14:32
342 ОГЛЯДИ
Горский А.А. Русское средневековое общество: историко-терминологи-
ческий справочник. М.: Российская академия наук, Институт российской
истории; СПб.: Издательство Олега Абышко, 2019, 416 с.
Довідкових видань, присвячених російському середньовіччю, небагато.
Після виходу у світ 2014 р. фундаментальної енциклопедії «Древняя Русь в
средневековом мире», книга А.А. Горського — перша серйозна праця
подібного роду. Її поява зумовлена, за словами автора, нагальною потребою
«розібратися, коли те чи інше слово, що відноситься до суспільного устрою
середньовічної Русі, з’являється у джерелах, в якому значенні та як
еволюціонує» (6). Це тим більш важливо, оскільки відповідного наукового
довідника досі не існувало (якоюсь мірою аналог — «Материалы для тер-
минологического словаря древней России», сост. Г.Е. Кочин; под ред. акад.
Б.Д. Грекова. М., Л., 1937 — було опубліковано понад вісімдесят років
тому). У наявних виданнях енциклопедичного жанру, у тому числі згаданій
енциклопедії «Древняя Русь в средневековом мире», про терміни пові-
домляється з необхідності коротко й лише про найбільш значимі. Натомість
А.А. Горський здійснив спробу систематизувати дані всіх доступних дже-
рел, що мають стосунок до суспільного (політичного, соціального) устрою
Давньої Русі. Автор при цьому усвідомлює, що «добі середньовіччя взагалі
не властива сувора “термінологічність”, у сучасному розумінні». Тому сло-
во «термін» використовується в його праці лише для «зручності», точніше
було б говорити про «поняття» (7). Знайомство з конкретними статтями,
уміщеними у книзі, свідчить, однак, про те, що це далеко не завжди так,
адже щодо більшості аналізованих ним «термінів» або «понять», А.А. Горсь-
кий наполягає на їх цілком конкретному значенні, відкидаючи
розпливчастість і полісемію.
До довідника включено іменники, що позначають соціальні верстви й
категорії населення, посади державного апарату, територіальні одиниці,
об’єднання людей, поселення, податі, назви земельних володінь, титули
правителів і найменування політичних установ. Деякі терміни пов’язані не
стільки з руським, скільки з монгольським суспільним устроєм часів
залежності від Орди («баскак», «даруга», «лодейщик», «делюї», «пардус-
ники», «побережник», «поплужник», «темник», «титям», «туска», «тьма»),
а деякі трапляються у джерелах лише один раз («істужник», «перевіз»,
«передмір», «під’їзний», «поногатне»). Поза увагою автора залишилися
при цьому терміни, що мають відношення до церковного устрою й судо-
чинства (за винятком церковних та судових податей), а також переважно
госпо дарсь ко-економічного характеру (у тому числі одиниці грошового
рахунку).
Усього до довідника ввійшли 219 статей (16 із них належать перу
О.Л. Конявської, П.В. Лукіна й С.О. Маслової). Обсяг їх нерівномірний, що
Rythenika_15.indd 342 16.12.2019 11:14:32
343ОГЛЯДИ
пояснюється не тільки значенням та поширеністю того чи іншого терміна, а
й історіографічною ситуацією. Так, більш докладно розглядаються ті з них,
щодо яких існують різні думки («боярин», «віче», «волость», «дружина»,
«смерд» і ряд інших), коротко ж повідомляється про тих, значення й еволюція
яких серйозних дискусій не викликають (наприклад, «дума», «дяк», «снем»,
«ловища», «тіун»). Для термінів, що зустрічаються відносно рідко,
А.А. Горсь кий наводить усі відомі згадки джерел, для тих же, що трапляють-
ся доволі часто — головним чином найбільш ранні, а також ті, що мають
значення для розуміння їх еволюції.
Розглянувши згадки у джерелах слів «боярин» / «болярин», автор дохо-
дить висновку, згідно з яким первісне значення даного терміна — «пред-
ставник верхнього шару князівської дружини (23). «Бояри, — пише далі
А.А. Горсь кий, — виступали як головна, системоутворююча частина дру-
жини [...] У другій половині XII–XIII ст., коли дружину як організацію
служилої знаті змінив княжий двір, боярами почали називати верхній шар
служилих людей «двору»» (26). Висновок, як бачимо, досить традиційний.
Думку П.С. Стефановича, котрий спробував оскаржити уявлення про бояр
як «дружинну знать» (Стефанович П.С. Бояри, отроки, дружини: військово-
політична еліта Русі в X–XI ст. М., 2012), А.А. Горський відкидає. Не
враховує він і те, що «вже у XII ст. лексема бояри починає використовува-
тися давньоруськими книжниками в різних землях в різних сенсах.
Соціальні групи, що позначаються нею, розрізнялися складом, правами і
функціями» (Данилевський І.М. «Бояри»: історіографічна традиція vs
свідоцтва давньоруських джерел. Colloquia Russica. Серія II, том 4:
Середньовічна Русь: проблеми термінології. Івано-Франківськ; Краків,
2018, 65 с.). Прагнення автора залучити максимально можливе число дже-
рел, що містять той чи інший термін, без урахування локалізації тексту іноді
спотворює картину, розмиває її.
Деякі з термінів, які розглядаються у книзі, очевидно, вимагають по-
дальшого більш глибокого вивчення. Це, однак, аж ніяк не применшує
значення довідника, авторові якого вдалося узагальнити солідний обсяг
інформації давньоруських джерел та історіографії, включно з працями
останніх років.
Хронологічно праця охоплює період із IX до кінця XIV ст., коли, за сло-
вами автора, «змінюється політична структура Русі» й на місці понад десят-
ка незалежних земель виникають Московська та Литовська держави, у
зв’язку з чим, «починаючи з XV ст. з’являється чимало нових термінів» (7).
Крім того, верхня хронологічна межа пояснюється історією розвитку мови:
«якщо XIV ст. ще належить до часу існування єдиної давньоруської мови, то
пізніше формуються особливості, властиві великоруській, українській і
білоруській мовам» (7). Обидва аргументи загалом можуть бути визнані
справедливими.
Rythenika_15.indd 343 16.12.2019 11:14:32
344 ОГЛЯДИ
Наприкінці видання вміщено список джерел, в яких фіксуються розглянуті
терміни, а також присвячена цим термінам наукова література. Адресована
всім, хто цікавиться давньоруською історією, праця стане у пригоді перш за
все професійним історикам, котрі займаються проблемами руського
середньовіччя, а для тих із них, хто тільки починає свій науковий шлях, вона
може стати воістину настільною книгою.
О.І.
Успенский Б.А., Успенский Ф.Б. Иноческие имена на Руси. М.; СПб.,
2017, 344 с.
Спільна праця Бориса Андрійовича й Федора Борисовича Успенських при-
свячена традиціям надання імен монахам у рамках руських і російських
церковних структур. Загальновідомо, що, стаючи ченцем, людина змінює
ім’я. Однак існує велика кількість нюансів і факторів, котрі впливали та
впливають на цю зміну. Коли саме і скільки разів монах набуває нове ім’я?
Як відбувається вибір імені й наскільки нове ім’я повинно було/могло
відрізнятися від попереднього? Які обставини визначали постриження у
ченці та зміну імені? Ці й багато дотичних питань порушено у книзі.
Праця Б.А. й Ф.Б. Успенських закроєна масштабно і хронологічно
охоплює тисячоліття: від ХІ до кінця ХХ ст. Структура викладу — тематична.
У першій главі — «Общие предпосылки» — дається загальна характеристика
трьом ступеням чернецтва (рясофор, мала схима, велика схима) та особ-
ливостям постриження, зокрема традиціям зміни імені. Друга глава — «Из-
менение имени в малой схиме как общая практика» — пропонує аналіз
надання нового імені під час обряду постриження в малу схиму. У третій
главі — «Изменение имени при пострижении в рясофор» — розглянуто
проблему зміни імені при постриженні в найнижчий ступінь чернецтва —
рясофор. Цей ступінь не був обов’язковим у православних традиціях Візантії
та Східної Європи, а в російській традиції зміна імені при постриженні в
рясофор виникає впродовж XVII ст. не без українського впливу. До цього
набуття нового імені рясофорним ченцем було радше винятком. У четвертій
главі книги — «Изменение имени при пострижении в великую схиму» —
автори розбирають грецькі, південно- та східнослов’янські приклади
великосхимницької антропонімії й демонструють поступове поширення
практики зміни імені при переході з малої у велику схиму з Балкан через
Україну до Московії.
У п’ятій главі — «Сохранение мирского имени при монашеском постри-
ге» — Б.А. й Ф.Б. Успенські аналізують випадки, коли ім’я під час чернечого
постригу залишалося незмінним. Як виявляється, найчастіше при фор-
Rythenika_15.indd 344 16.12.2019 11:14:32
345ОГЛЯДИ
мальному збереженні імені змінювався патрональний святий, а отже, у
духовному сенсі, зміна таки відбувалася. У шостій главі — «Как выбиралось
имя при пострижении: формальные основания выбора» — автори розбирають
формальні підстави вибору чернечого імені. Зокрема йдеться про дві
традиції — за співзвуччям із мирським та за календарем, а також про вплив
грецької традиції вшанування абетки. Сьома глава — «Кто выбирал имя при
пострижении: процедура выбора» — присвячена загальним принципам і
процедурі визначення чернечого імені. Логічним продовженням цієї глави
стала наступна — «Выбор схимнического имени», де порушено питання
співзвуччя такого імені з попереднім чернечим; практика (формального)
повернення до мирського імені у великій схимі; зміна патронального святого
при останньому постригу тощо.
Дві останніх глави — «Монашеский именослов (особенности иноческих
имен)», «Иноческие имена в быту» — присвячено характеристикам чолові-
чих і жіночих імен монахів. Тут розглянуто звичай давати при постригу
рідкісні імена, особливості утворення жіночих імен, повсякденні способи
співіснування чернечих і мирських імен (та прізвищ), утворення пейоратив-
них і зменшених форм імен.
Основну частину праці продовжують три екскурси. Перший із них,
«Предсмертный постриг в Древней Руси», присвячено звичаю постригатися
у велику схиму перед смертю та його особливості у ченців, мирян і
представників правлячих родин. У наступному екскурсі, «Другие ситуации,
обусловливающие принятие монашества», проаналізовано звичай постригу
вдів, а також випадки насильницького постригу для усунення політичного
конкурента та розірвання шлюбу. Третій екскурс, «Историографические
мифы: мнимые схимнические имена», розвінчує деякі історіографічні міфи
про чернечі імена.
Кожна глава й екскурс складається з низки окремих прикладів-ілюстра-
цій. При цьому більшість прикладів узято з пізньосередньовічної та
ранньомодерної доби, а територіально — з теренів Московії/Росії. Давньо-
руські й українські («югозападнорусские» в термінології авторів) приклади
опиняються на периферії дослідження. У хронологічних рамках своєї праці
Б.А. й Ф.Б. Успенські намічають один внутрішній рубіж — це реформи
Никона другої половини XVII ст.: «В поле нашего рассмотрения входит как
Древняя Русь, так и новое время; граница между ними определяется рефор-
мами патриарха Никона» (11). Утім це дуже розширене і специфічно
російське поняття «Давньої Русі» (до кінця XVII ст.) не видається коректним
навіть на такому «консервативному» матеріалі, як чернечі практики, та
суперечить самим матеріалам праці.
Маргінальність давньоруської (sensu stricto) теми у книзі невипадкова,
адже історія чернечих імен для цієї доби має бідну джерельну базу.
Як відзначають автори, правила постриження в монахи (малу та велику
Rythenika_15.indd 345 16.12.2019 11:14:32
346 ОГЛЯДИ
схиму) відомі з руських требників лише з XIV ст. Однак річ не тільки в тому,
що старіші рукописи не збереглися. Давньоруські практики були менш
систематизованими і просто іншими. Починаючи з XIV ст., у східно-
й північноруських землях формуються специфічні традиції церковної куль-
ту ри, що стає яскраво видно під час реформ Никона на контрасті московсь-
ких та «югозападнорусских» практик.
Дослідники неодноразово підкреслюють зміни у чернечих антропо-
німічних практиках упродовж другого тисячоліття, спеціально зупиняються
на простеженні генези тих чи тих обрядів. Проте загальний підхід і формат
праці є, у певному сенсі, небезпечним. Нарізка прикладів із XV, XVII,
XVIII ст. для ілюстрації певної тези може створити часом хибне враження
про незмінність традиції і спонукати до заповнення лакун у знаннях про
давньоруські часи даними з (ранньо)модерної церковної історії.
Для дослідників Київської Русі будуть особливо цікавими міркування
авторів про імена двох визначних церковних діячів ХІІ ст. — митрополита
Клима (Климента) Смолятича й ростовського (архі)єпископа Леон(т)а. Б.А.
та Ф.Б. Успенські доводять, що імʼя «Клим», під яким знають київського
митрополита руські джерела, є не зменшеною руською формою від
«Климент», а повною грецькою (Κλημης). Іншими словами, цей освічений
русин називав себе грецьким іменем. Так само автори виступають проти того,
щоб називати ростовського єпископа «Леонтом» (як прийнято в історіографії).
У переважній більшості випадків він згадується у джерелах як «Леон». На
думку Б.А. й Ф.Б. Успенських, це — неадаптована грецька форма імені, яке
на слов’яно-руському ґрунті звичайно мало вигляд «Лев». Перешкодою для
гіпотези вчених є грецькомовна печатка, опублікована Валентином Яніним,
яка згадує «Леонтія архієпископа рост[овського?]». Виходячи з того, що та
сама людина не могла зватися одночасно і Леоном, і Леонтієм, автори
вважають, що печатка належала не Леону Ростовському, а іншій, невідомій,
особі. На основі цього висновку вони заперечують гіпотезу Олександра
Назаренка про те, що патріарх константинопольський надав Леон(т)у
Ростовському титул архієпископа.
Загалом праця Бориса й Федора Успенських пропонує широку панораму
історії чернечої антропонімії Східної Європи, що характеризується енци-
клопедичним багатством прикладів. Книга стане у пригоді всім, хто
зацікавлений історією церкви, чернецтва та ономастики східнослов’янських
країн.
В.А.
Rythenika_15.indd 346 16.12.2019 11:14:32
|