Покаянні мотиви у проповідях Антонія Радивиловського

• Datum: 2022
• 1. Verfasser: Максимчук, О.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
• Schriftenreihe: Сiверянський літопис
• Schlagworte: Літературознавчі студії
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192303
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Покаянні мотиви у проповідях Антонія Радивиловського / О. Максимчук // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 150-156. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Метою статті є висвітлення християнського вчення про покаяння у проповідях українського православного діяча др. пол. XVII ст. Антонія Радивиловського. У розвідці використано компаративний, культурно-історичний, герменевтичний методи. Аналіз мотиву каяття сприяє дослідженню парадигми ідей та образів, які використовував у своїй творчості Радивиловський, становлячи наукову новизну цієї студії. Висновки. Антоній Радивиловський неодноразово звертався у проповідях до тематики покаяння як важливої категорії християнського вчення про спасіння людини. Рухаючись у цілому в річищі офіційної церковної доктрини, проповідник, утім, виявляє свободу в презентації та тлумаченні цього поняття для своєї аудиторії. У казаннях Радивиловського покаяння і спокута мають силу повернути людину до стану первісної святості, що виражено метафорою вознесіння до небес та одягання в шати невмирущої слави. Покаяння є не одномоментним актом, а тривалим процесом, який включає розкаяння, сповідь та власне спокутування, що його Радивиловський окреслює як «досить учинєнє». Без переміни свого життя, відмови від гріхів та вад, а також здійснення активної доброчесності, яка має «компенсувати» вчинену провину, покаяння не буде повним. Наголос на активній праведності – vita activa, добрих учинках – характерний для творчості Радивиловського. Водночас проповідник допускає пробачення гріхів уже на найпершому етапі – за умови щирого каяття, у випадку, якщо здійснити таїнство сповіді неможливо, тобто сила покаяння проявляється передовсім у духовних порухах людини, а вже потім у виконанні необхідних приписів. Крім того, Радивиловський закликає священників не накладати на вірних надто важке покутування, щоб не знеохотити їх, тобто в цілому демонструє людиноцентричне, гуманістичне бачення місії священства. Прикметно, що український казнодія створює свої проповіді у час воєнних турбулентностей та соціальних зрушень, протиставляючи знеціненню людського життя турботу про свою паству, її фізичне та духовне благополуччя, запорукою якого, на його думку, є щиросердне каяття перед Богом.