Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла
Мета статті: проаналізувати фальшиві «пророцтва» про неподільність України, Росії та Білорусі, які приписуються чернігівському святому архимандриту Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) і які московський патріарх Кіріл (Гундяєв) заклав в основу фундаменталістської ідеології «русского міра» та «сакрально...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192323 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 157-166. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192323 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шумило, С. 2023-07-13T11:55:34Z 2023-07-13T11:55:34Z 2022 Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 157-166. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7747373 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192323 271.2-722.51:[27-544.8:27-768(089.5) Мета статті: проаналізувати фальшиві «пророцтва» про неподільність України, Росії та Білорусі, які приписуються чернігівському святому архимандриту Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) і які московський патріарх Кіріл (Гундяєв) заклав в основу фундаменталістської ідеології «русского міра» та «сакрального» обґрунтування загарбницької війни РФ проти України в 2022 р. Автор доходить висновку, що насправді за словами очільника РПЦ МП криється обман і фальсифікація, а сам прп. Лаврентій Чернігівський ніколи не висловлював приписуваних йому політичних ідей та гасел. З точки зору православної теології ці ідеї можуть розцінюватись як єретичні, оскільки зазіхають на основний догмат православного віровчення – про єдність Божественної Трійці. Проведений аналіз текстів та витоків їх походження засвідчив, що справжнім автором цих лжепророцтв є Херувим Дегтяр із Чернігівщини, який вперше оприлюднив цей фейк у 1994 р. у сфальсифікованій і виданій у Москві книжці про прп. Лаврентія (Проскуру) Чернігівського. Належачи до сектантської напівкатакомбної течії «секачівців» і самозвано видаючи себе то за «схиархимандрита», то за «схиархиєпископа», він був одним із перших, хто на початку 1990-х рр. почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна. Автор аналізує і вводить до наукового обігу маловідомі архівні документи, які стосуються як Херувима Дегтяря, так і Лаврентія Проскури, розкриває маловідомі факти їх біографій, поглядів та діяльності. За висновками автора, після канонізації в УПЦ МП прп. Лаврентія Чернігівського його життєпис і повчання в 1994 р. були суттєво сфальсифіковані та спотворені самозваним «схиархиєпископом» Херувимом Дегтярем, який на імені святого спробував створити собі популярність та імідж «учня старця», приписавши подвижнику «висловлювання» і «пророцтва», які насправді той ніколи не казав і не поділяв. Таким чином було здійснено цілеспрямоване перекручення як церковної історії, так і справжнього образу подвижника та сповідуваних ним переконань. Через цю провокацію шанованому в народі чернігівському святому було приписано політичні гасла та ідеї для їх подальшого просування та поширення серед віруючих від «його імені», штучно надаючи їм авторитету «пророцтв» і тим «сакралізуючи» ці ідеї. Ці вигадані «висловлювання» і «пророцтва» були взяті на озброєння при розробці в РФ новітньої імперсько-фундаменталістської ідеології «русского міра», яку посилено пропагує нинішній патріарх РПЦ МП Кіріл Гундяєв. Автор доходить висновку, що в основу проповідуваної в РПЦ МП ідеології «русского міра» покладено гасла, які запозичено не з православної церковної традиції, а з сектантських нетрів маргінальних течій – від відвертих самозванців та авантюристів. Ці фальшиві «пророцтва» нині використовуються для обґрунтування і виправдання як ідей відновлення СРСР / Російської імперії, так і загарбницької війни РФ проти України та здійснення геноциду українського народу. The purpose of the article is to analyze the false «prophecies» about the oneness of Ukraine, Russia and Belarus which are falsely attributed to the Chernihiv St. Archimandrite Lawrence (Proskura; 1868– 1950) and which the Moscow Patriarch Kirill (Gundyaev) laid as the basis for his fundamentalist ideology of «Russian world» and the sacred justification of the Russian invading war against Ukraine in 2022. The author concludes that in fact the words of the head of the Russian Orthodox Church Moscow Patriarchate are a deception and forgery, and that St. Lawrence of Chernihiv has never expressed the political ideas and slogans attributed to him. From the point of view of Orthodox theology these ideas can be regarded as heretical, since they encroach upon the basic dogma of the Orthodox doctrine – the unity of the Divine Trinity. The analysis of the texts and their origins showed that the real author of these pseudo-prophecies was a sectarian and self-appointed «archbishop» Cheruvim (Degtyar) from Chernihiv region who first launched this fake in 1994 in his falsified and published in Moscow book about St. Lawrence (Proskura) of Chernihiv. Belonging to the sectarian semi-katacomb trend of the «Sekachevites» and impersonating himself as «archimandrite» or «archbishop», he was one of the first who in the early 1990s began to spread among the ROC MP pseudo-orthodox sectarian cults of veneration of the «holiness» of Ivan the Terrible and Grigory Rasputin. The author analyzes and introduces into scientific circulation little-known archival documents concerning both Cheruvim Degtyar and Lawrentce Proskura, reveals little-known facts of their biographies, views and activities. According to the conclusions of the author, after Lawrence Chernihiv canonization in UOC MP his biography and teaching in 1994 were significantly falsified and perverted by self-appointed «archbishop» Cheruvim Degtyar who tried to use the name of the saint to create the popularity and image of «disciple of the elder», attributing to the ascetic «statements» and «prophecies» that he never actually said or shared. This was a deliberate distortion of both church history and the true image of the ascetic and his professed beliefs. Through this forgery political slogans and ideas were ascribed to the revered Chernigov saint in order to further promote and spread them among the faithful on «his behalf», artificially attributing to them the authority of «prophecies» and thus «sacralizing» these ideas themselves. These fictitious and spurious «statements» and «prophecies» have been adopted in the development of the latest imperial-fundamentalist ideology of the «Russian world» and which is now being strenuously promoted in the Russian Orthodox Church Moscow Patriarch Kirill Gundev. The author concludes that the ideology of the «Russian world» preached in the ROC MP is based on slogans borrowed not from the Orthodox Church tradition, but from the sectarian slums of marginal currents – from outright impostors and adventurers. These false «prophecies» are used to justify and to exuse both ideas of restoration of the USSR / Russian Empire, and the invader war of the Russian Federation against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Дослідницькі нотатки Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла False "prophecies" of Chernihiv "archbishop" Cheruvim Degtyar as the basis of the military mystifications of Moscow Patriarch Kirill Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла |
| spellingShingle |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла Шумило, С. Дослідницькі нотатки |
| title_short |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла |
| title_full |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла |
| title_fullStr |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла |
| title_full_unstemmed |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла |
| title_sort |
фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" херувима дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха кіріла |
| author |
Шумило, С. |
| author_facet |
Шумило, С. |
| topic |
Дослідницькі нотатки |
| topic_facet |
Дослідницькі нотатки |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
False "prophecies" of Chernihiv "archbishop" Cheruvim Degtyar as the basis of the military mystifications of Moscow Patriarch Kirill |
| description |
Мета статті: проаналізувати фальшиві «пророцтва» про неподільність України, Росії та Білорусі, які приписуються чернігівському святому архимандриту Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) і
які московський патріарх Кіріл (Гундяєв) заклав в основу фундаменталістської ідеології «русского
міра» та «сакрального» обґрунтування загарбницької війни РФ проти України в 2022 р. Автор доходить висновку, що насправді за словами очільника РПЦ МП криється обман і фальсифікація, а
сам прп. Лаврентій Чернігівський ніколи не висловлював приписуваних йому політичних ідей та гасел. З точки зору православної теології ці ідеї можуть розцінюватись як єретичні, оскільки зазіхають на основний догмат православного віровчення – про єдність Божественної Трійці. Проведений
аналіз текстів та витоків їх походження засвідчив, що справжнім автором цих лжепророцтв є Херувим Дегтяр із Чернігівщини, який вперше оприлюднив цей фейк у 1994 р. у сфальсифікованій і виданій у Москві книжці про прп. Лаврентія (Проскуру) Чернігівського. Належачи до сектантської
напівкатакомбної течії «секачівців» і самозвано видаючи себе то за «схиархимандрита», то за
«схиархиєпископа», він був одним із перших, хто на початку 1990-х рр. почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія
Распутіна. Автор аналізує і вводить до наукового обігу маловідомі архівні документи, які стосуються як Херувима Дегтяря, так і Лаврентія Проскури, розкриває маловідомі факти їх біографій,
поглядів та діяльності. За висновками автора, після канонізації в УПЦ МП прп. Лаврентія Чернігівського його життєпис і повчання в 1994 р. були суттєво сфальсифіковані та спотворені самозваним «схиархиєпископом» Херувимом Дегтярем, який на імені святого спробував створити собі популярність та імідж «учня старця», приписавши подвижнику «висловлювання» і «пророцтва», які
насправді той ніколи не казав і не поділяв. Таким чином було здійснено цілеспрямоване перекручення
як церковної історії, так і справжнього образу подвижника та сповідуваних ним переконань. Через
цю провокацію шанованому в народі чернігівському святому було приписано політичні гасла та ідеї
для їх подальшого просування та поширення серед віруючих від «його імені», штучно надаючи їм
авторитету «пророцтв» і тим «сакралізуючи» ці ідеї. Ці вигадані «висловлювання» і «пророцтва»
були взяті на озброєння при розробці в РФ новітньої імперсько-фундаменталістської ідеології
«русского міра», яку посилено пропагує нинішній патріарх РПЦ МП Кіріл Гундяєв. Автор доходить
висновку, що в основу проповідуваної в РПЦ МП ідеології «русского міра» покладено гасла, які запозичено не з православної церковної традиції, а з сектантських нетрів маргінальних течій – від відвертих самозванців та авантюристів. Ці фальшиві «пророцтва» нині використовуються для обґрунтування і виправдання як ідей відновлення СРСР / Російської імперії, так і загарбницької війни
РФ проти України та здійснення геноциду українського народу.
The purpose of the article is to analyze the false «prophecies» about the oneness of Ukraine, Russia
and Belarus which are falsely attributed to the Chernihiv St. Archimandrite Lawrence (Proskura; 1868–
1950) and which the Moscow Patriarch Kirill (Gundyaev) laid as the basis for his fundamentalist ideology
of «Russian world» and the sacred justification of the Russian invading war against Ukraine in 2022. The
author concludes that in fact the words of the head of the Russian Orthodox Church Moscow Patriarchate
are a deception and forgery, and that St. Lawrence of Chernihiv has never expressed the political ideas
and slogans attributed to him. From the point of view of Orthodox theology these ideas can be regarded as
heretical, since they encroach upon the basic dogma of the Orthodox doctrine – the unity of the Divine Trinity. The analysis of the texts and their origins showed that the real author of these pseudo-prophecies was
a sectarian and self-appointed «archbishop» Cheruvim (Degtyar) from Chernihiv region who first launched
this fake in 1994 in his falsified and published in Moscow book about St. Lawrence (Proskura) of
Chernihiv. Belonging to the sectarian semi-katacomb trend of the «Sekachevites» and impersonating himself
as «archimandrite» or «archbishop», he was one of the first who in the early 1990s began to spread
among the ROC MP pseudo-orthodox sectarian cults of veneration of the «holiness» of Ivan the Terrible
and Grigory Rasputin. The author analyzes and introduces into scientific circulation little-known archival
documents concerning both Cheruvim Degtyar and Lawrentce Proskura, reveals little-known facts of their
biographies, views and activities. According to the conclusions of the author, after Lawrence Chernihiv canonization
in UOC MP his biography and teaching in 1994 were significantly falsified and perverted by
self-appointed «archbishop» Cheruvim Degtyar who tried to use the name of the saint to create the popularity
and image of «disciple of the elder», attributing to the ascetic «statements» and «prophecies» that he
never actually said or shared. This was a deliberate distortion of both church history and the true image of
the ascetic and his professed beliefs. Through this forgery political slogans and ideas were ascribed to the
revered Chernigov saint in order to further promote and spread them among the faithful on «his behalf»,
artificially attributing to them the authority of «prophecies» and thus «sacralizing» these ideas themselves.
These fictitious and spurious «statements» and «prophecies» have been adopted in the development of the
latest imperial-fundamentalist ideology of the «Russian world» and which is now being strenuously promoted
in the Russian Orthodox Church Moscow Patriarch Kirill Gundev. The author concludes that the ideology
of the «Russian world» preached in the ROC MP is based on slogans borrowed not from the Orthodox
Church tradition, but from the sectarian slums of marginal currents – from outright impostors and adventurers.
These false «prophecies» are used to justify and to exuse both ideas of restoration of the
USSR / Russian Empire, and the invader war of the Russian Federation against Ukraine and the genocide
of the Ukrainian people.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192323 |
| citation_txt |
Фальшиві "пророцтва" чернігівського "архиєпископа" Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 157-166. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šumilos falʹšivíproroctvačernígívsʹkogoarhiêpiskopaheruvimadegtârââkpídgruntâvoiovničihmístifíkacíimoskovsʹkogopatríarhakíríla AT šumilos falsepropheciesofchernihivarchbishopcheruvimdegtyarasthebasisofthemilitarymystificationsofmoscowpatriarchkirill |
| first_indexed |
2025-11-26T17:00:05Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:00:05Z |
| _version_ |
1850763775397855232 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2022. № 5-6
157
ДОСЛІДНИЦЬКІ НОТАТКИ
ДК: 271.2-722.51:[27-544.8:27-768(089.5)
Сергій Шумило
•
ФАЛЬШИВІ «ПРОРОЦТВА»
ЧЕРНІГІВСЬКОГО «АРХИЄПИСКОПА» ХЕРУВИМА ДЕГТЯРЯ
ЯК ПІДҐРУНТЯ ВОЙОВНИЧИХ МІСТИФІКАЦІЙ
МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХА КІРІЛА
DOI: 10.5281/zenodo.7747373
© С. Шумило, 2022.CC BY4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Мета статті: проаналізувати фальшиві «пророцтва» про неподільність України, Росії та Бі-
лорусі, які приписуються чернігівському святому архимандриту Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) і
які московський патріарх Кіріл (Гундяєв) заклав в основу фундаменталістської ідеології «русского
міра» та «сакрального» обґрунтування загарбницької війни РФ проти України в 2022 р. Автор до-
ходить висновку, що насправді за словами очільника РПЦ МП криється обман і фальсифікація, а
сам прп. Лаврентій Чернігівський ніколи не висловлював приписуваних йому політичних ідей та га-
сел. З точки зору православної теології ці ідеї можуть розцінюватись як єретичні, оскільки зазіха-
ють на основний догмат православного віровчення – про єдність Божественної Трійці. Проведений
аналіз текстів та витоків їх походження засвідчив, що справжнім автором цих лжепророцтв є Хе-
рувим Дегтяр із Чернігівщини, який вперше оприлюднив цей фейк у 1994 р. у сфальсифікованій і ви-
даній у Москві книжці про прп. Лаврентія (Проскуру) Чернігівського. Належачи до сектантської
напівкатакомбної течії «секачівців» і самозвано видаючи себе то за «схиархимандрита», то за
«схиархиєпископа», він був одним із перших, хто на початку 1990-х рр. почав поширювати в сере-
довищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія
Распутіна. Автор аналізує і вводить до наукового обігу маловідомі архівні документи, які стосу-
ються як Херувима Дегтяря, так і Лаврентія Проскури, розкриває маловідомі факти їх біографій,
поглядів та діяльності. За висновками автора, після канонізації в УПЦ МП прп. Лаврентія Чернігів-
ського його життєпис і повчання в 1994 р. були суттєво сфальсифіковані та спотворені самозва-
ним «схиархиєпископом» Херувимом Дегтярем, який на імені святого спробував створити собі по-
пулярність та імідж «учня старця», приписавши подвижнику «висловлювання» і «пророцтва», які
насправді той ніколи не казав і не поділяв. Таким чином було здійснено цілеспрямоване перекручення
як церковної історії, так і справжнього образу подвижника та сповідуваних ним переконань. Через
цю провокацію шанованому в народі чернігівському святому було приписано політичні гасла та ідеї
для їх подальшого просування та поширення серед віруючих від «його імені», штучно надаючи їм
авторитету «пророцтв» і тим «сакралізуючи» ці ідеї. Ці вигадані «висловлювання» і «пророцтва»
були взяті на озброєння при розробці в РФ новітньої імперсько-фундаменталістської ідеології
«русского міра», яку посилено пропагує нинішній патріарх РПЦ МП Кіріл Гундяєв. Автор доходить
висновку, що в основу проповідуваної в РПЦ МП ідеології «русского міра» покладено гасла, які запо-
зичено не з православної церковної традиції, а з сектантських нетрів маргінальних течій – від від-
вертих самозванців та авантюристів. Ці фальшиві «пророцтва» нині використовуються для об-
ґрунтування і виправдання як ідей відновлення СРСР / Російської імперії, так і загарбницької війни
РФ проти України та здійснення геноциду українського народу.
Ключові слова: Херувим Дегтяр, Лаврентій Проскура, Кіріл Гундяєв, русскій мір, свята Русь,
РПЦ МП, Московський патріарх, РФ, російська агресія, геноцид.
Московський патріарх Кіріл Гундяєв у виправданні та підтримці загарбницької війни
РФ проти України намагається опиратись на сектантські підробки та містифікації черні-
гівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря. Зокрема, 4 листопада 2022 р., з нагоди «дня
народної єдності» та «дня військової слави Росії» (цими святами в РФ з 2004 р. заміщено
комуністичне свято «Великої Жовтневої соціалістичної революції) він укотре виголосив
Сіверянський літопис. 2022. № 5-6
158
пропагандистську промову про «возрождение утраченной внутренней целостности наше-
го Отечества». У цьому спічі, повторюючи мов мантру штучні ідеологічні штампи про
«единое историческое пространство святой Руси», він вчергове процитував свій улюбле-
ний слоган «Украина, Россия, Беларусь – вместе мы святая Русь»1.
Через два дні, у проповіді 6 листопада, він знову наголосив на цьому: «я имею в виду и
Россию, и Украину, и Беларусь, которые, по словам выдающегося подвижника благочес-
тия Лаврентия Черниговского, и есть святая Русь»2.
На цьому гаслі ґрунтується вся розроблена Кірілом Гундяєвим фундаменталістська
ідеологія «русского міра», яка стала обґрунтуванням і причиною теперішньої загарбниць-
кої війни РФ проти України3. Це гасло, так би мовити, є його «символом віри». При цьо-
му, полюбляючи маніпулювати цією фразою, Гундяєв постійно приписує її українському
святому першої половини ХХ століття прп. Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) Чернігів-
ському.
«Херувимівська єресь»
Як заявляє патріарх Кіріл, «ядром русского мира сегодня являются Россия, Украина,
Белоруссия, и святой преподобный Лаврентий Черниговский выразил эту идею известной
фразой: “Россия, Украина, Беларусь – это и есть святая Русь”. Именно это понимание Рус-
ского мира заложено в современном самоназвании нашей Церкви»4.
Проте, насправді, за цими словами очільника РПЦ МП криється брутальний обман і
фальсифікація. Адже прп. Лаврентій Чернігівський цих слів ніколи не казав5. Це є афера і
підробка, коли цілеспрямовано з ідеологічною метою в уста шанованого подвижника
штучно вклали слова та ідеї, які ніколи йому не належали і яких він ніколи не поділяв.
Причому, насправді, ідеї безграмотні й навіть єретичні з точки зору християнської теоло-
гії6.
Цитоване Кірілом Гундяєвим апокрифічне висловлювання, штучно приписуване свя-
тому Лаврентію, повністю звучить так: «Киевская Русь была вместе с великой Россией.
Киев без великой России и в отдельности от России немыслим ни в каком и ни в коем
случае. … Как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа – это
Един Бог, – так нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе святая
Русь»7.
За цими словами ідеологів «русского міра» криється неправославна єретична теорія,
згідно з якою земні державні утворення Росія, Україна і Білорусь прирівняні до єдиної та
неподільної Святої Трійці – Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. З точки зору пра-
вославної теології це є нічим іншим, як богохульством і єрессю, які зазіхають на основний
догмат православного віровчення – про єдність Божественної Трійці. Підмінюючи понят-
тя та сенси, через ідею нероздільної «триєдності святої Русі» стверджується нова єретич-
на теорія про уподібнення Святої Трійці до трьох земних державних утворень з метою
штучної «сакралізації» та обґрунтування неподільності «русского міра» як «єдиного прос-
тору трьох братніх народів святої Русі». По суті, відбувається штучне обожнення міфічної
«святої Русі» і наділення її якостями «божества», де три незалежні держави набувають
якоїсь невідомої досі «єдиної духовної сутності», «троїчної в іпостасях, але нероздільної у
єдиній сутності». При такому уподібненні, по суті, заперечується християнський догмат
про єдність самої Божественної Трійці, оскільки якщо три республіки колишнього СРСР
все ж таки розділилися між собою три десятиліття тому, то виходить, що так само може
розділитися і Пресвята Трійця... Такі висловлювання відповідно до православного віро-
1 Слово патриарха Кирилла по случаю Дня народного единства России. 04.11.2022. Patriarchia.ru – официальный
сайт Московского патриархата (далі – Patriarchia.ru.). URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/5973837.html.
2 Проповедь патриарха Кирилла в храме равноапостольного кн. Владимира в подмосковной Балашихе.
06.11.2022. Patriarchia.ru. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/5974368.html.
3 Шумило С.В. Ідея «русского міра» як теологія війни московського патріарха Кіріла: до постановки проблеми.
Сіверянський літопис. 2022. № 4. С. 126–134.
4 Выступление патриарха Кирилла на торжественном открытии III Ассамблеи Русского мира. 03.11.2009. Patri-
archia.ru. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html.
5 Шумило С., Штейников С., Яковенко А. Лжеархиепископ Херувим (Дегтярь) и внутрицерковное сектантство.
Релігія в Україні. 05.07.2012. URL: https://www.religion.in.ua/main/17123-lzhearxiepiskop-xeruvim-degtyar-i-
vnutricerkovnoe-sektantstvo.html; Шумило С.В. Фальшиві «пророцтва» як виправдання війни: сектантські
містифікації московського патріарха Кирила. Радіо Свобода. 7.11.2022. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/
falsyfikatsiyi-patriarkha-kyryla-teolohiya-viyny/32118062.html.
6 Шумило В. Схиархимандрит Лаврентий (Проскура) – член Истинно-Православной Церкви на Черниговщине.
Держава і Церква в новітній історії України. Збірник статей за матеріалами IV Всеукраїнської наукової конфе-
ренції «Держава і церква в новітній історії України» (21–22 листопада 2012 року). Полтава: ПНПУ ім. В.Г. Коро-
ленка, 2013. С. 133–135.
7 Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание / Сост. схиигумен Херувим
Дегтярь. Москва: Русский духовный центр, 1994. С. 153–155.
Siverian chronicle. 2022. № 5-6
159
вчення підпадають під ознаки єресі, а московський патріарх Кіріл Гундяєв виступає в
якості її офіційного утверджувача, тобто єресіарха.
Із сектантських нетрів
Патріарх Кіріл Гундяєв не є автором цієї новоявленої єресі. Він – її продовжувач.
Справжнім «отцем-засновником» цієї єресі є скандальновідомий сектантський діяч і само-
званий «схиархиєпископ» Херувим (Дегтяр) із Чернігівщини, який вперше запустив цей
фейк у 1994 р. у сфальсифікованій і виданій у Москві книжці про прп. Лаврентія Чернігів-
ського8. Належачи до сектантської течії «секачівців»9 і самозвано видаючи себе то за
«схиархимандрита», то за «схиархиєпископа», він був одним із перших, хто на початку
1990-х рр. почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські куль-
ти «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна. Також він був причетним до поши-
рення всередині РПЦ МП сектантської антикодової та антипаспортної пропаганди. Крім
цього, він був духівником російської екстремістсько-фундаменталістської чорносотенно-
опричної організації «Союз православних хоругвеносців» (СПГ), яка, обравши своїм гас-
лом вислів «Православ’я або смерть», займалась пропагандою ідей «русского міра», пра-
вославного фундаменталізму, расизму, неонацизму та українофобії.
Херувим Дегтяр неодноразово був фігурантом різноманітних скандалів, висвітлюва-
них у ЗМІ. Так, ще у 1985 р. в Чернігівській обласній газеті «Деснянська правда» у статті
«“Праведник” із загребущими руками» розповідалося про шахрайство та психічно-сексу-
альні розлади цього чоловіка і повідомлялося, що з 1979 по 1984 рр. він мав довідку з пси-
хіатричної лікарні про те, що є психічно хворим інвалідом10. Також відомо, що у 1983 р.
протягом одинадцяти місяців він проходив лікування у Чернігівській обласній психіат-
ричній лікарні. А у 1984 р. був притягнутий до суду «за шахрайство», проте невдовзі
звільнений зважаючи на інвалідність через психічне захворювання11.
У 2013 р. українські ЗМІ повідомляли про викрадення з хати Херувима Дегтяря у Чер-
нігові грошей на суму близько 1,5 мільйона доларів12. А в 2019 р. набув широкого розго-
лосу новий скандал, коли під впливом Херувима у його рідному селі Мощенка на Черні-
гівщині з могили вночі було викрадене тіло нещодавно померлого місцевого священника,
яке після наруги таємно закопали у лісі посеред хащів13.
Із документів особової справи, яка зберігається в архіві Чернігівської єпархії УПЦ, ві-
домо, що народився Херувим (Дегтяр Михайло Максимович) 2 лютого 1937 р. у селі Мо-
щенка Городнянського району Чернігівської області14 (хоча сам він неодноразово припи-
сував собі на 11 років більше, стверджуючи, що народився в 1926 р.). Освіту мав лише 7
класів сільської школи. У 1958 р. був рукоположений у сан диякона і до 1960 р. служив
позаштатним кліриком Преображенського собору в Чернігові15. У тій самій справі пові-
домляється, що в 1962 р. диякон Херувим (Дегтяр) звільнився зі штату Чернігівської єпар-
хії РПЦ МП і більше ніколи до неї не належав16. При цьому зазначається, що коли з 1969
по 1973 рр. правлячим архиєреєм Чернігівської єпархії був єпископ Володимир Сабодан
(майбутній предстоятель УПЦ МП), то на неодноразові вимоги з’явитися до Єпархіально-
го Управління Херувим ухилявся17. Самозвано видаючи себе за «ієромонаха», він на чис-
ленні вимоги духовенства єпархії відмовлявся показати документ про своє рукоположен-
ня в сан священника. Через це у довідці Чернігівської єпархії РПЦ МП від 28.09.1969 р.
зазначається, що «офіційно Єпархіальне Управління м. Чернігова не може підтвердити,
що він дійсно ієромонах»18. Сам він пізніше стверджував, що начебто у сан священника
його висвятив у 1962 р. в Алма-Аті архиєпископ Алма-Атинський та Казахстанський Йо-
сип (Чернов; 1893–1975). Проте з довідки митрополита Астанайського та Казахстанського
Олександра (Могильова) від 20.05.2020 р. № 587/438 відомо, що «Дегтяр М.М. ніколи не
8 Там само.
9 Шумило С., Штейников С., Яковенко А. Лжеархиепископ Херувим (Дегтярь) и внутрицерковное сектантство.
10 «Праведник» із загребущими руками. Деснянська правда: Чернігівська обласна газета. 1985. № 134 (17167).
16 липня.
11 Там само.
12 Грабіжники винесли з бідної хати монаха-відлюдника по 100 тисяч доларів, євро і гривень. Телевізійна служба
новин (далі – ТСН). 06.08.2013. URL: https://tsn.ua/ukrayina/grabizhniki-vinesli-z-bidnoyi-hati-monaha-vidlyudnika-
po-100-tisyach-dolariv-yevro-i-griven-305349.html.
13 На Чернігівщині з могили зникла труна з тілом священника: хто і чому поглумився з покійника. ТСН.
15.11.2019. URL: https://tsn.ua/ukrayina/na-chernigivschini-z-mogili-znikla-truna-z-tilom-svyaschenika-hto-i-chomu-
poglumivsya-nad-pokiynikom-1444230.html.
14 Архів Чернігівської єпархії УПЦ. Особова справа ієродиякона Херувима Дегтяря. Арк. 1, 10–12.
15 Там само.
16 Там само.
17 Там само. Арк. 1–4.
18 Там само. Арк. 1–4.
Сіверянський літопис. 2022. № 5-6
160
належав до кліру єпархій Казахстанського митрополичого округу і тим паче не отримував
священницьке рукоположення»19.
Відомо, що з 1970-х рр. Херувим Дегтяр належав до нелегальної внутрішньоцерковної
секти «секачівців» (від імені засновника течії – колишнього священника Чернігівської
єпархії РПЦ МП Геннадія Секача), лідери якої видавали себе за «єпископів» та «митропо-
литів», насправді такими не бувши20. Вигадуючи про себе різноманітні «чудодійні» історії
та фальсифікуючи документи, вони їздили по різних регіонах СРСР і займались нелегаль-
ним здійсненням релігійних обрядів. Серед ієрархів цієї течії відомі випадки, коли офіцій-
но вони служили священниками на легальних парафіях РПЦ МП, а серед своїх послідов-
ників по хатах служили як «таємні архиєреї» (о. Є. Жиганов, о. А. Лапін, о. А. Пілецький
та ін.)21. Існує версія, що ця напівкатакомбна сектантська течія була створена за сприяння
КДБ із метою забезпечення контролю над церковним підпіллям в СРСР та стримування
антирадянських настроїв серед віруючих. Саме у цій секті Херувим Дегтяр наприкінці
1970-х рр. отримав рукоположення на «єпископа Чернігівського»22 від її лідерів – само-
званих «схимитрополитів» Геннадія Секача та Феодосія Гуменнікова, які в 1960-ті рр. ра-
зом із ним були кліриками Чернігівської єпархії РПЦ МП23. А на початку 1980-х рр. вони
ж возвели Херувима в сан «архиєпископа»24.
Історія однієї підробки
Після того, як у 1993 р. в УПЦ МП був канонізований шанований на Чернігівщині міс-
цевий подвижник архимандрит Лаврентій (Проскура), Херувим Дегтяр на імені святого
спробував створити собі популярність та імідж «старця» і послідовника прп. Лаврентія. Із
цією метою, видаючи себе за «учня старця Лаврентія», він береться за фальсифікацію йо-
го житія та повчань, які й видав вперше під власною редакцією в 1994 р. у Москві у ви-
давництві «Російський духовний центр»25. Згодом, маючи вже авторське право на текст, у
1996 та в подальші роки він видає цей сфальсифікований твір багатотисячними тиражами,
який російські церковні книговидавці та перекупники поширюють по всіх єпархіях Мос-
ковського патріархату, зокрема в Україні. За основу він взяв виданий ще у 1988 р. у Ні-
меччині в російському емігрантському видавництві «Посєв» збірник «Надєжда», у якому
вперше побачили світ «Життєписи та повчання схиархимандрита Лаврентія Чернігівсько-
го»26. У 1991 р. цей текст без жодних змін був перевиданий у Києво-Печерській лаврі ви-
давництвом «Свєт Печерский»27. І вже на основі цього видання самозваний «схиархиєпис-
коп» Херувим зробив власну версію, переробивши і доповнивши її своїми розповідями і
вигадками. Так у виданій ним версії вперше з’явилась розкручена згодом російськими пі-
арниками і нинішнім московським патріархом Кірілом Гундяєвим єретична фраза: «как
нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа – это Един Бог, – так
19 Архів Канцелярії Київської митрополії УПЦ. Лист митрополита Астанайського та Казахстанського Олек-
сандра (Могильова) від 20.05.2020 р. № 587/438.
20 Шумило С.В. В катакомбах. Православное подполье в СССР. Луцк: Терен, 2011. С. 133–134, 140, 193–196.
Див. також: Яшунский И., иеродиакон. Наши катакомбы. Вестник РХД (Париж). 1992. № 166(III). С. 243–259;
Нечаева М.Ю. Лжекнязь Михаил. Дебют самозванца. Екатеринбург, 2000. 19 с.; Слесарев А.В. Российская пра-
вославная катакомбная церковь в Белоруссии: история и современность. Минские Епархиальные Ведомости.
2007. № 4(83). С. 68–70; Фирсов С.Л. Легенда о царском брате: великий князь Михаил Александрович – соло-
вецкий патриарх Михаил. Государство, религия, церковь в России и за рубежом. 2010. № 4. С. 209–225; Слеса-
рев А.В. Основатель «серафимо-геннадиевской» ветви Катакомбной церкви «схимитрополит» Геннадий (Секач).
Сектоведение: Альманах. Жировичи: Изд-во Минской духовной семинарии, 2012. Т. II. С. 112–147; Нечае-
ва М.Ю. От «великого князя» до «архиепископа». Эволюция самозванца Михаила Поздеева в контексте церков-
ной среды. Религиозное многообразие Уральского региона. Материалы Всероссийской научно-практической
конференции. Оренбург, 2014. С. 168–181.
21 Яшунский И., иеродиакон. Наши катакомбы. С. 243–259.
22 Слесарев А.В. Российская православная катакомбная церковь в Белоруссии: история и современность. С. 68–
70; Яшунский И., иеродиакон. Наши катакомбы. С. 243–259; Слесарев А.В. Доказательство «архиерейства» Хе-
рувима (Дегтяря). Антираскол: cетевой журнал. 2011. URL: https://www.anti-raskol.ru/pages/1320; Письмо епис-
копа Афанасия (Савицкого) к последователям схиархиепископа Херувима (Дегтяря) от 27 декабря 2010 г. Анти-
раскол. 2011. URL: https://www.anti-raskol.ru/pages/1320.
23 Архів Чернігівської єпархії УПЦ. Особова справа священника Григорія Яковича Секача. 108 арк.
24 Слесарев А.В. Доказательство «архиерейства» Херувима (Дегтяря); Письмо епископа Афанасия (Савицкого) к
последователям схиархиепископа Херувима (Дегтяря) от 27 декабря 2010 г.; Шумило С., Штейников С., Яковен-
ко А. Лжеархиепископ Херувим (Дегтярь) и внутрицерковное сектантство.
25 Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание / Сост. схиигум. Херувим Дег-
тярь. Москва: Русский духовный центр, 1994; Те саме: издание исправленное и дополненное. Москва: РДЦ,
1996.
26 Житие и поучения схиархимандрита Лаврентия Черниговского. Надежда: Христианское чтение. Вып. 14.
Frankfurt/Main: Посев, 1988.
27 Житие и поучения схиархимандрита Лаврентия Черниговского. Киев: Изд-во Киево-Печерской лавры «Свет
Печерский», 1991.
Siverian chronicle. 2022. № 5-6
161
нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе святая Русь»28. У жодному
попередньому варіанті житій і повчань прп. Лаврентія Чернігівського цих слів не було.
З’явились вперше з-під пера Херувима Дегтяра у московському виданні 1994 р. й інші
безграмотні містифікації. Так, зокрема, Херувим приписав святому власні псевдопророцт-
ва про те, що «Россия вместе со всеми славянскими народами и землями составит могучее
царство. Окормлять его будет царь православный – Божий помазанник. В России исчез-
нут все расколы и ереси… Русского православного царя будет бояться даже сам анти-
христ. А другие все страны, кроме России и славянских земель, будут под властию анти-
христа»29. Будь-який семінарист легко побачить, що такі уявлення докорінно суперечать
православній святоотцівській есхатології та належать до «хіліастичної єресі». Проте звід-
ки Херувиму, який мав лише сім класів освіти у радянській сільській школі, знати такі
теологічні тонкощі… Однак саме ця ідея набула особливої популярності в середовищі ро-
сійських пострадянських еліт КДБ–ФСБ.
У виданні 1994 р. Херувим додав й інші вигадки, зокрема із засудженням Київського
патріархату (який при житті о. Лаврентія не існував і виник лише в 1990 р.), а також із
осудом київського митрополита Філарета Денисенка (який відокремився від РПЦ МП у
1992 р.) і навіть Російської Православної Зарубіжної Церкви30 (яка в 1990 р. оголосила
про невизнання ієрархії напівкатакомбної течії «секачівців», серед яких назвала й ім’я Хе-
рувима як неканонічного «єпископа Чернігівського»)31. Таким чином, Херувим, фальсифі-
куючи життєпис і повчання святого, під виглядом лжепророцтв спробував помститись лі-
дерам одразу трьох юрисдикцій (УАПЦ, УПЦ КП та РПЦЗ), які почали діяти на постра-
дянському просторі в 1990-ті рр. після розпаду СРСР.
Усі ці доповнення, яких не було в жодному з попередніх видань, свідчили про їх ви-
никнення вже після 1992 р. Це підтвердила й проведена лінгвістична (авторознавча) екс-
пертиза тексту від 1994 р, яка засвідчила суттєву відмінність і невідповідність між стиля-
ми мовлення у більшій частині тексту з новими добавками, які з’явились у виданні 1994 р.
Більше того, у доповненнях 1994 р. присутні чимало термінів і мовних зворотів, які не ви-
користовувались у першій половині ХХ ст. і є характерними саме для 1990-х років.
Коли ця книжка вперше з’явилась у Чернігові, ще живі тоді старенькі монахині – уче-
ниці та пострижениці прп. Лаврентія, – були вкрай обурені такою фальсифікацією, пере-
крученням і вигадками Херувима Дегтяря, якого чернігівські парафіяни-старожили добре
пам’ятали як сектанта та самозванця. Автору цієї статті особисто доводилось чути від цих
«лаврентіївських» монахинь спростування понаписуваного Херувимом. Зокрема ігуменя
Чернігівського Єлецького монастиря Амвросія (Іваненко; 1926–2006), яка з 1942 р. пос-
тійно була при прп. Лаврентії послушницею, а згодом монахинею, категорично заперечу-
вала справжність вищезгаданих висловлювань, неодноразово називаючи це «Херувимів-
ською єрессю». Таку характеристику про видану Херувимом книжку від неї чули чимало
чернігівців, які спілкувались із нею. За словами духовної доньки прп. Лаврентія, він ніко-
ли не заводив розмов про політику й загалом не висловлював і не поділяв подібних погля-
дів, оскільки це суперечило його внутрішнім переконанням. Він навчав, що монахи по-
винні бути осторонь від політики. Ба більше, всі, хто знав подвижника, свідчили, що він
завжди в побуті розмовляв українською мовою і з великою пошаною ставився до україн-
ської культури і традицій.
Не благословляв розповсюджувати цю книжку під редакцією Херувима у Чернігів-
ській єпархії УПЦ МП і тодішній правлячий митрополит Чернігівський і Ніжинський Ан-
тоній (Вакарик; 1926–2003), який ще на початку 1980-х рр. заборонив допускати Дегтяря
до співслужіння і причастя як сектанта і самозванця32.
Чи був прп. Лаврентій прибічником Московського патріархату?
Серед іншого зазначимо, що здійснену Херувимом підробку видає і приписаний
о. Лаврентію (Проскурі) під виглядом удаваного «пророцтва» заклик від його імені «что-
бы верны были мы Московской Патриархии и ни в коем случае не входили в какой рас-
кол» (за текстом маються на увазі РПЦЗ та УПЦ КП)33. Такі церковно-політичні наративи
були досить популярними в середовищі РПЦ МП на початку 1990-х рр., коли чимало її
парафій після розпаду СРСР стали переходити до РПЦЗ, УАПЦ, УПЦ КП та УГКЦ, що
28 Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание / Сост. схиигум. Херувим Дег-
тярь. Москва: Русский духовный центр, 1994. С. 153–155.
29 Там само. С. 157–158.
30 Там само. С. 153–155.
31 Архів Архиєрейського Синоду РПЦЗ, Нью-Йорк. Постановление Архиерейского Собора РПЦЗ от 2/15 мая
1990 г. (Протокол № 6). Справка Канцелярии Архиерейского Синода РПЦЗ за № 4/77/133 от 2(15).8.1990.
32 Шумило С., Штейников С., Яковенко А. Лжеархиепископ Херувим (Дегтярь) и внутрицерковное сектантство.
33 Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание. С. 156.
Сіверянський літопис. 2022. № 5-6
162
загрожувало повним розпадом всієї системи Московської патріархії. Водночас для після-
воєнної доби, коли послідовники о. Лаврентія записали справжні його повчання, такі ак-
центи взагалі були недоречними, оскільки в СРСР репресивні органи держбезпеки забез-
печили повну монополію РПЦ МП на релігійне життя в країні, а всі альтернативні юрис-
дикції – заборонені та знищені фізично.
Більше того, у Держархіві Чернігівської області у матеріалах двотомної слідчої справи
НКВС за 1936–1937 рр. збереглися протоколи допитів о. Лаврентія (Проскури) від 19 ве-
ресня 1936 р. та доноси і свідчення проти нього з боку кількох «сергіянських» священни-
ків РПЦ МП34. Із цих документів дізнаємося, що святий насправді не визнавав влади Мос-
ковського Синоду на чолі з митрополитом Сергієм Страгородським (майбутнім москов-
ським патріархом; 1867–1944) і був одним із лідерів опозиційного до Московського патрі-
архату церковного руху «Істинно-Православна Церква» (ІПЦ) на Чернігівщині35.
У документах НКВС прямо засвідчено, що о. Лаврентій (Проскура) був «стовпом
ІПЦ» у Чернігові, не визнавав московського митрополита Сергія (Страгородського) і на-
віть якщо в якомусь із храмів чув, як поминають ім’я цього ієрарха, демонстративно «за-
кривав собі вуха» руками, чим привселюдно демонстрував своє ставлення до прорадян-
ського московського церковного керівництва РПЦ МП36.
У роки німецької окупації він належав до автономної Української Церкви, яка так само
не поминала московського патріарха Сергія, а її архиєреїв Московський Синод піддав «за-
бороні у священнослужінні». Після приходу радянських військ архимандрит Лаврентій
хоч і змушений був увійти до складу РПЦ МП, але залишався в опозиції до присланого з
Москви єпископа Бориса (Вік), за що неодноразово отримував образи, догани і погрози
«заборони у священнослужінні»37. Відомо, що деякі священники РПЦ МП у Чернігові в
1940-ві рр. називали о. Лаврентія «автокефалістом», застерігаючи своїх парафіян від кон-
тактів із ним38. Ба більше, до самої смерті він продовжував таємно приймати і благослов-
ляти тих катакомбних істинно-православних християн (ІПХ), які не визнавали Москов-
ський патріархат і продовжували таємно молитись по хатах39.
Отже, і з цієї сторони вигадані Херувимом у 1994 р. історії та висловлювання не знахо-
дять підтвердження40.
Таким чином, ми маємо справу зі здійсненою в 1994 р. цілеспрямованою і брутальною
фальсифікацією та перекрученням як церковної історії, так і справжнього образу подвиж-
ника та сповідуваних ним переконань. Завдяки цій провокації шанованому в народі черні-
гівському святому було приписано політичні гасла та ідеї з метою їх подальшого просу-
вання та поширення серед віруючих від «його імені», штучно надаючи їм авторитет т. зв.
«пророцтв» і тим «сакралізуючи» ці ідеї.
Саме ці вигадані та підроблені сектантським діячем Херувимом Дегтярем у 1990-ті рр.
«висловлювання» і «пророцтва», які насправді ніколи не казав і не поділяв прп. Лаврентій
Чернігівський, були взяті на озброєння при розробці новітньої імперсько-фундаменталіст-
ської ідеології «русского міра», яку тепер посилено нав’язує в РПЦ МП нинішній москов-
ський патріарх Кіріл Гундяєв.
Маніпуляції московського патріарха Кіріла
Як заявив на виправдання війни РФ проти України у проповіді від 4 листопада 2022 р.
московський патріарх Кіріл, йому «памятен день празднования 1020-летия Крещения Ру-
си, когда в Киеве, на Крещатике, тысячи людей возглашали слова преподобного Лаврен-
тия Черниговского: “Украина, Россия, Беларусь – вместе мы святая Русь!”. Это был мно-
готысячный хор людей, которых объединяла единая вера, единое национальное самосо-
знание. Какая сила была проявлена тогда нашим народом»41.
34 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8755. Протокол допиту о. Лав-
рентія (Проскури) від 19 вересня 1936 р. Арк. 25–26 зв.
35 Докладніше див.: Шуміло В.В. Схиархімандрит Лаврентій (Проскура) – член Істинно-Православної Церкви на
Чернігівщині. Сiверянський лiтопис. 2019. № 4–5. С. 67–80; Шуміло В.В. Істинно-Православна (Катакомбна)
Церква на Чернігівщині у 20–30-х рр. XX ст.: дис. … к.і.н.: 07.00.01. Чернігів, 2021. 246 с.
36 ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8755. Протокол допиту о. Олексія Тичини від 19 вересня 1936 р. Арк. 23–23 зв.
37 Шумило В.В. Схиархимандрит Лаврентий и его время: Очерк церковной истории Черниговщины (1868–
1950 гг.). Православная жизнь (Джорданвилл, США). 2008. № 2(670). Февраль. С. 38–40.
38 Шумило С.В. Канонизированный при жизни… Исповедническое служение протоиерея Александра Макова
(1881–1985) на Кубани и в Чернигове. Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История РПЦ. 2019. Вып. 90. С. 95–
96.
39 Шумило В.В. Схиархимандрит Лаврентий и его время: Очерк церковной истории Черниговщины (1868–
1950 гг.). С. 38–40.
40 Чепурний В. Чи був преподобний Лаврентiй «малоросом»? Svoboda.fm – Чернігівський інформаційний портал.
21.04.2005. URL: http://svoboda.fm/culture/literature/181341.html?language=ru.
41 Слово патриарха Кирилла по случаю Дня народного единства России. 04.11.2022.
Siverian chronicle. 2022. № 5-6
163
Що ж це була за подія, під час якої «многотысячный хор людей» у Києві «виголошу-
вав» такі гасла і яких нібито об’єднувало «единое национальное самосознание»? Йдеться
про влаштований 26 червня 2008 р. рок-концерт на Хрещатику, під час якого тоді ще смо-
ленський митрополит Кіріл Гундяєв вискочив на сцену і почав перед молоддю гучно
скандувати цей слоган. Навколо на вулиці активно продавались спиртні напої й чимало з
присутніх на концерті були у сп’янілому стані, залишаючи розпиті пляшки прямо під но-
гами... У натовпі було чимало молодиків у однакових футболках з російською символі-
кою, які мов по команді з різних кутків слідом за митрополитом стали скандувати те гасло
про «єдину святу Русь». Слідом за ними у стані якогось гіпнотичного екстазу цей слоган
підхопили і деякі інші молоді люди у натовпі. Більшість із присутніх на концерті шану-
вальників рок-музики, належачи до різноманітних неформальних молодіжних течій (часто
нехристиянського спрямування), навіть не розуміли, хто той дивний дядько з бородою,
схожий на фантастичного толкінівського чарівника, чого він вискочив на сцену разом із
рок-музикантами і що то за казкова «свята Русь», про яку він вигукує. Але Кірілу Гундяє-
ву, схоже, це було байдуже. Головне було зманіпулювати перед телекамерами необхідну
«картинку», щоб потім заявляти про те, що всіх присутніх там об’єднувало «единое на-
циональное самосознание» та «какая сила была проявлена тогда нашим народом»42.
Пізніше на пресконференції у Москві митрополит Кіріл розповідав про цей свій пер-
ший експеримент у Києві: «Это напоминало встречу освободителей – такое ликование
было среди украинцев»43. Також він тоді зазначив: «Последние дни показывают, что и
мы – украинцы, россияне, белорусы – понимаем важность сохранения единого цивилиза-
ционного пространства, которое называется святой Русью»44.
Ставши через пів року, в січні 2009-го, московським патріархом, Кіріл Гундяєв протес-
товану ідеологію «русского міра» зробив офіційною доктриною всієї РПЦ МП. «Только
сплоченный Русский мир может стать сильным субъектом глобальной международной
политики, сильнее всяких политических альянсов», – заявив він на відкритті III «Ассамб-
леї Русского міра» у листопаді 2009 р.45
З того часу маніпуляція гаслами про «єдину святу Русь», «єдиний цивілізаційний прос-
тір», «єдиний русскій мір», «єдині духовні скрєпи» і т. ін. набувають системного характе-
ру, будучи прийнятими на озброєння не лише РПЦ МП, але й владними структурами та
спецслужбами РФ46.
У цій ідеології московський патріарх постійно апелює до термінів «свята Русь» та
«єдиний історичний простір народів святої Русі» як до якоїсь історичної реальності, хоча
насправді це є лише фольклорна метафора, уявний міф-мрія, який був штучно вигаданий
книжниками з оточення Івана Грозного і згодом у вигляді апокрифічних казань перекочу-
вав у фольклор російського містичного сектантства. Отже, це не лише безграмотно з нау-
ково-історичної точки зору (адже реально країни чи держави із назвою «свята Русь» ніко-
ли не існувало), але є свідомою маніпуляцією та підміною понять.
Антиєвангельська «теологія війни»
Друге дихання продукування таких ідей дістало після початку війни РФ проти Украї-
ни. Виправдовуючи її, за два тижні після початку, патріарх Кіріл заявив: «мы вступили в
борьбу, которая имеет не физическое, а метафизическое значение»47. У черговій проповіді
від 18 жовтня 2022 р. він підкреслив, що цю «метафізичну боротьбу» веде Росія на тери-
торії України, «чтобы силой Божией были искоренены из сознания людей, которые не
стремятся к духовному единству святой Руси, все эти диавольские помыслы, чтобы все
мы осознали ответственность за сохранение духовного единства Русского мира. … Я со
смелостью произношу в этих стенах слова “Русский мир”, хотя знаю, что некоторые силы
на Украине их демонизируют. ... Мы употребляем это слово – с полной ответственностью,
внутренним спокойствием и уверенностью в правоте нашей позиции. … Мы единый на-
42 Слово патриарха Кирилла по случаю Дня народного единства России. 04.11.2022.
43 Русская церковь заявляет, что не допустит канонизацию «раскольников». Сегодня – информационный портал.
29.07.2008. URL: https://ukraine.segodnya.ua/ukraine/rucckaja-tserkov-zajavljaet-chto-ne-dopuctit-kanonizatsiju-
rackolnikov-119477.html.
44 Митрополит Кирилл: «Торжества по случаю 1020-летия Киевской Руси явили торжество Православия».
30.07.2008. Patriarchia.ru. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/443064.html.
45 Выступление патриарха Кирилла на торжественном открытии III Ассамблеи Русского мира, 03.11.2009.
46 Шумило С.В. «Православний шахідизм» та неоязичницька теологія війни московського патріарха Кіріла.
Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/kyrylo-hundyayev-russkyy-myr-ideolohiya-
viyny/32054793.html; Шумило С.В. Фальшиві «пророцтва» як виправдання війни: сектантські містифікації
московського патріарха Кирила.
47 Проповедь патриарха Кирилла в Неделю сыропустную в Храме Христа Спасителя. 06.03.2022. Patriarchia.ru.
URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/5906442.html.
Сіверянський літопис. 2022. № 5-6
164
род – народ святой Руси ... единого исторического Отечества, именуемого Православной
Русью. Об этом сегодня наши молитвы, и на это направляем мы сегодня свои труды»48.
Згодом, 25 жовтня 2022 р., відкриваючи засідання XXIV «Всесвітнього російського на-
родного собору» (ВРНС), московський патріарх заявив, що Росія буцімто бореться з «гло-
бальним універсалізмом», без якого не з’явиться той, хто «будет претендовать на глобаль-
ную власть и с именем которого будет связан конец света» (тобто «антихрист»). А отже,
як підкреслив Кіріл Гундяєв, «наша борьба не против плоти и крови, но против миропра-
вителей тьмы века сего, духов злобы поднебесных»49. А в проповіді від 6 листопада, по-
вторюючи свій мем про «непорушну триєдність святої Русі» і побажавши «силы духа»
«представителям гвардии нашей, Вооруженных сил и всем Вооруженным силам Россий-
ской Федерации», він додав, що «Россия сегодня есть некий столп и утверждение истины
(см. 1 Тим. 3:15). Эти слова были сказаны в отношении Церкви, но наш верующий народ
сам по себе является тем, чтобы быть столпом истины»50.
Надихаючись такими «скрєпними» пропагандистсько-мілітаристськими проповідями і
настановами патріарха про «метафізичну боротьбу» проти «мироправителів темряви та
духів злоби піднебесних», про «диявольські помисли» супротивників єдності «русского
міра» та протистояння Росії «антихристу», впливові російські чиновники також почали
заявляти, що «с продолжением специальной военной операции становится все более на-
сущным проведение десатанизации Украины»51.
Так, із нагоди «дня народної єдності» експрезидент РФ та нинішній заступник голови
Ради безпеки РФ Д. Мєдвєдєв того ж таки 4 листопада 2022 р. оприлюднив заяву, яка пе-
регукується з останніми заявами очільника РПЦ МП. Зокрема, він публічно заявив, що
«мы воюем за всех своих, за свою землю, за свою тысячелетнюю историю. Мы сражаемся
против тех, кто ненавидит нас, кто запрещает наш язык, наши ценности и даже нашу веру,
кто насаждает ненависть к истории нашего Отечества. … Поднявшись против них, мы
приобрели сакральную мощь … Когда трухлявый мировой порядок рухнет, он погребет
под многотонным спудом своих обломков всех его надменных жрецов. … Мы слушаем
слова Создателя в наших сердцах и повинуемся им. Эти слова и дают нам священную
цель. Цель остановить верховного властелина ада»52.
Усі ці параноїдальні заяви і висловлювання впливових російських чиновників не тіль-
ки перегукуються з заявами і проповідями московського патріарха, але й доповнюють та
продовжують його псевдосакральну антиєвангельську «теологію війни». Власне Кіріл
Гундяєв і є їхнім натхненником, а отже, разом з іншими кремлівськими військовими зло-
чинцями несе безпосередню відповідальність за розв’язану війну та тисячі жертв серед
мирного населення. Водночас, як ми могли побачити, основу та головні гасла цієї фунда-
менталістської ідеології було запозичено не з церковної традиції, а із сектантських нетрів
маргінальних течій – від відвертих самозванців та авантюристів зі схибленою психікою і
нездоровою духовністю. Одним із таких сектантів і був самозваний «схиархиєпископ»
Херувим Дегтяр, який, як вже зазначалося, вперше на початку 1990-х рр. вигадав і розпов-
сюдив єретичні ідеї, що лягли в основу сучасної ідеології «русского міра». Ба більше, во-
ни є брутальною та свідомою підробкою, завдяки якій «від імені» одного з українських
святих минулого століття (прп. Лаврентія Чернігівського) суто політичні гасла, ідеї та
містифікації антихристиянського і єретичного характеру з метою їх «сакралізації» тепер
екстраполюються в маси, ставши офіційною доктриною РПЦ МП. Ці фальшиві «про-
роцтва» використовуються для обґрунтування і виправдання як ідей відновлення
СРСР / Російської імперії, так і загарбницької війни РФ проти України та здійснення гено-
циду українського народу.
Досить симптоматично, що російські пострадянські правлячі еліти (а це переважно
офіцери колишнього КДБ, яке займалось в СРСР антирелігійними гоніннями і репресія-
ми) та значна частина російського суспільства, все більше занурюючись у дурман патоло-
гічного войовничого божевілля, підживлюються та надихаються саме такими псевдоду-
ховними сурогатами, вигаданими божевільним сектантом. Маргінальне сектантство і ду-
ховно-психічні відхилення лежать в самій їхній основі. Це явна ознака маргіналізації та
48 Проповедь патриарха Кирилла в день памяти святителей Московских в Успенском соборе Московского Крем-
ля. 18.10.2022. Patriarchia.ru. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/5968673.html.
49 Доклад патриарха Кирилла на пленарном заседании XXIV Всемирного русского народного собора. 25.10.2022.
Patriarchia.ru. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/5971182.html.
50 Проповедь патриарха Кирилла в храме равноапостольного кн. Владимира в подмосковной Балашихе.
06.11.2022.
51 В аппарате Совбеза РФ считают все более насущным проведение «десатанизации» Украины. Заявление по-
мощника секретаря СБ РФ А. Павлова. 25.10.2022. ТАСС. URL: https://tass.ru/politika/16150577.
52 «Мы восстали против властелина ада и приобрели сакральную мощь». Заявление заместителя председателя
Совета безопасности РФ Д. Медведева. 04.11.2022. Eurasia Daily. URL: https://eadaily.com/ru/news/2022/11/
04/medvedev-my-vosstali-protiv-vlastelina-ada-i-priobreli-sakralnuyu-moshch.
Siverian chronicle. 2022. № 5-6
165
виродження в сектантство як РПЦ МП, так і частини російського суспільства, яке готове
сприймати і споживати псевдодуховні підробки. Учорашні атеїсти і гонителі віри, пере-
фарбувавшись і мімікруючи під «православних», під проводом «чекістів у рясах» намага-
ються відновити «Вавилонську вежу». Патологічна лжа закладена в основу створеної ни-
ми ідеології «русского міра», просякнутої мілітаризацією церковної свідомості та «сакра-
лізацією» вбивств і геноциду українського мирного населення.
References
Firsov, S.L. (2010). Legenda o czarskom brate: velikij knyaz Mikhail Aleksandrovich – soloveczkij
patriarkh Mikhail [The Legend of the Tsar's Brother: Grand Duke Mikhail Alexandrovich – Solovki Patri-
arch Mikhail]. Gosudarstvo, religiya, czerkov v Rossii i za rubezhom – State, religion, church in Russia and
abroad, 4, P. 209–225.
Nechaeva, M.Yu. (2000). Lzheknyaz Mikhail. Debyut samozvancza [False Prince Michael. Impostor
debut]. Yekaterinburg, Russia.
Nechaeva, M.Yu. (2014). Ot «velikogo knyazya» do «arkhiepiskopa». Evolyucziya samozvancza Mik-
haila Pozdeeva v kontekste czerkovnoj sredy [From «Grand Duke» to «Archbishop». The evolution of the
impostor Mikhail Pozdeev in the context of the church environment]. Religioznoe mnogoobrazie Ural-
skogo regiona – Religious diversity of the Ural Region. Р. 168–181. Orenburg, Russia.
Shumilo, V.V. (2008). Skhiarkhimandrit Lavrentij i ego vremya: Ocherk czerkovnoj istorii Chernigov-
shhiny (1868–1950 gg.) [Schema-Archimandrite Lavrentiy and his time: Essay on the сhurch history of
Chernihiv Region (1868–1950)]. Pravoslavnaia zhyzn – Orthodox life, 2, Р. 1–40. Jordanville, USA.
Shumilo, V.V. (2019). Skhyarkhimandryt Lavrentij (Proskura) – chlen Istynno-Pravoslavnoi tserkvy na
Chernihivschyni [Schiarchimandrite Lavrentiy (Proskura) is a member of the True Orthodox Church in
Chernihiv region]. Siverianskyj litopys – Siverian chronicle, 4–5, Р. 67–80.
Shumilo, V.V. (2021). Istynno-pravoslavna (Katakombna) tserkva na Chernihivshchyni u 20–30-kh rr.
XX st. [True Orthodox (Catacomb) Church in Chernihiv region in the 20s and 30s of the 20th c.]. Cherni-
hiv, Ukraine.
Shumylo, S.V. (2011). V katakombakh. Pravoslavnoe podpole v SSSR [In the catacombs. Orthodox
subfield in the USSR]. Lutsk, Ukraine.
Shumylo, S.V. (2019). Kanonizirovannyj pri zhizni… Ispovednicheskoe sluzhenie protoiereya Alek-
sandra Makova (1881–1985) na Kubani i v Chernigove [Canonized during his lifetime… Confessional mi-
nistry of Archpriest Alexander Makov (1881–1985) in the Kuban and Chernigov]. Vestnik PSTGU – Bulle-
tin of OSTUH, 90, P. 79–114.
Shumylo, S.V. (2022). Ideia «russkoho mira» yak teolohiia viiny moskovskoho patriarkha Kirila: do
postanovky problem [The idea of «Russian world» as the theology of war of the Moscow Patriarch Kirill:
before the problem statement]. Siverianskyj litopys – Siverian chronicle, 4, Р. 126–134.
Slesarev, A.V. (2007). Rossijskaya pravoslavnaya katakombnaya czerkov v Belorussii: istoriya i sovre-
mennost [Russian Orthodox Catacomb Church in Belarus: history and modernity]. Minskie eparkhialnye
vedomosti – Minsk diocesan reports, 4, P. 68–70.
Slesarev, A.V. (2012). Osnovatel «serafimo-gennadievskoj» vetvi Katakombnoj czerkvi «skhimitropo-
lit» Gennadij (Sekach) [The founder of the «Seraphim-Gennadievskaya» branch of the Catacomb Church
«schemetropolitan» Gennady (Sekach)]. Sektovedenie: Almanakh – Sect Studies: Almanac, 2, P. 112–147.
Zhirovichi, Belarus.
Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології
(ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, науковий співробітник
Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Націо-
нальної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури
України (Київ, Україна).
Shumylo Serhii – Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Doctor of Theology
(ThDr.), Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the
Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine, Associate pro-
fessor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture and
Arts at the Ministry of Culture of Ukraine, Honored Worker of Ukraine Culture (Kyiv, Ukraine).
E-mail: institute@afon.org.ua
FALSE "PROPHECIES" OF CHERNIHIV "ARCHBISHOP" CHERUVIM DEGTYAR
AS THE BASIS OF THE MILITARY MYSTIFICATIONS OF MOSCOW PATRIARCH KIRILL
The purpose of the article is to analyze the false «prophecies» about the oneness of Ukraine, Russia
and Belarus which are falsely attributed to the Chernihiv St. Archimandrite Lawrence (Proskura; 1868–
1950) and which the Moscow Patriarch Kirill (Gundyaev) laid as the basis for his fundamentalist ideology
of «Russian world» and the sacred justification of the Russian invading war against Ukraine in 2022. The
author concludes that in fact the words of the head of the Russian Orthodox Church Moscow Patriarchate
are a deception and forgery, and that St. Lawrence of Chernihiv has never expressed the political ideas
and slogans attributed to him. From the point of view of Orthodox theology these ideas can be regarded as
heretical, since they encroach upon the basic dogma of the Orthodox doctrine – the unity of the Divine Tri-
Сіверянський літопис. 2022. № 5-6
166
nity. The analysis of the texts and their origins showed that the real author of these pseudo-prophecies was
a sectarian and self-appointed «archbishop» Cheruvim (Degtyar) from Chernihiv region who first laun-
ched this fake in 1994 in his falsified and published in Moscow book about St. Lawrence (Proskura) of
Chernihiv. Belonging to the sectarian semi-katacomb trend of the «Sekachevites» and impersonating him-
self as «archimandrite» or «archbishop», he was one of the first who in the early 1990s began to spread
among the ROC MP pseudo-orthodox sectarian cults of veneration of the «holiness» of Ivan the Terrible
and Grigory Rasputin. The author analyzes and introduces into scientific circulation little-known archival
documents concerning both Cheruvim Degtyar and Lawrentce Proskura, reveals little-known facts of their
biographies, views and activities. According to the conclusions of the author, after Lawrence Chernihiv ca-
nonization in UOC MP his biography and teaching in 1994 were significantly falsified and perverted by
self-appointed «archbishop» Cheruvim Degtyar who tried to use the name of the saint to create the popu-
larity and image of «disciple of the elder», attributing to the ascetic «statements» and «prophecies» that he
never actually said or shared. This was a deliberate distortion of both church history and the true image of
the ascetic and his professed beliefs. Through this forgery political slogans and ideas were ascribed to the
revered Chernigov saint in order to further promote and spread them among the faithful on «his behalf»,
artificially attributing to them the authority of «prophecies» and thus «sacralizing» these ideas themselves.
These fictitious and spurious «statements» and «prophecies» have been adopted in the development of the
latest imperial-fundamentalist ideology of the «Russian world» and which is now being strenuously promo-
ted in the Russian Orthodox Church Moscow Patriarch Kirill Gundev. The author concludes that the ideo-
logy of the «Russian world» preached in the ROC MP is based on slogans borrowed not from the Orthodox
Church tradition, but from the sectarian slums of marginal currents – from outright impostors and adven-
turers. These false «prophecies» are used to justify and to exuse both ideas of restoration of the
USSR / Russian Empire, and the invader war of the Russian Federation against Ukraine and the genocide
of the Ukrainian people.
Key words: Cheruvim Degtyar, Lawrence Proskura, Kirill Gundyaev, Russian world, Holy Russia,
ROC MP, Moscow Patriarch, RF, Russian aggression, genocide.
Дата подання: 10 грудня 2022 р.
Дата затвердження до друку: 30 грудня 2022 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Шумило, С. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як під-
ґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла. Сіверянський літопис. 2022. № 5–6.
С. 157–166. DOI: 10.5281/zenodo.7747373.
Цитування за стандартом APA
Shumylo, S. (2022). Falshyvi «prorotstva» chernihivskoho «arkhyiepyskopa» Kheruvyma Dehtiaria
yak pidgruntia voiovnychykh mistyfikatsii moskovskoho patriarkha Kirila [False "prophecies" of Chernihiv
"archbishop" Cheruvim Degtyar as the basis of the military mystifications of Moscow Patriarch Kirill].
Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5–6, P. 157–166. DOI: 10.5281/zenodo.7747373.
|