Святослав Тадіонович Барась
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану) |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19241 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Святослав Тадіонович Барась // Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану): Зб. наук. пр. — Запоріжжя: НТЦ ПАС НАН України, 2009. — № 6. — С. 122-123. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859728401011572736 |
|---|---|
| citation_txt | Святослав Тадіонович Барась // Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану): Зб. наук. пр. — Запоріжжя: НТЦ ПАС НАН України, 2009. — № 6. — С. 122-123. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану) |
| first_indexed | 2025-12-01T11:38:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану), 2009 (№ 6)
122
ССввяяттооссллаавв ТТааддііооннооввиичч ББаарраассьь
Святослав Тадіонович Барась народився 3 серпня
1949 року в с. Журавець Локачинського району
Волинської області в селянській сім’ї. Школу Святослав
Тадіонович закінчив з золотою медаллю в 1966 році і
тоді ж став студентом радіотехнічного факультету
Київського політехнічного інституту. Вже сплило
чимало часу, відбулося багато подій на території
тодішньої держави і в світі, а пам'ять і до цього часу
зберігає найяскравіші сторінки студентських років. Вона
живе в нових розробках, винаходах, безмежній повазі до
професорсько-викладацького складу КПІ, ностальгії по
студентському життю, незабутих піснях студентської
пори… З професійної точки зору навчання в КПІ дало
потужний багаж знань і налаштувало на повну
мобілізацію всіх внутрішніх сил для отримання
найвищого результату, на самовіддачу, яка
перетворилася фактично на складову характеру.
У 1972 році Святослав Тадіонович Барась
закінчив Київський політехнічний інститут та Київський
громадський інститут патентознавства і був направлений на роботу в Особливе конструкторське
бюро (ОКБ) заводу ім. В. І. Леніна м. Бєльці Молдавської РСР.
Перші кроки виробничої діяльності відбувалися у групі, яку очолював головний конструктор
дослідно-конструкторської роботи (ДКР) «Шойна-2» Гончар Анатолій Іванович. Атмосфера
творчості, ентузіазму, взаємної підтримки, піднесення та відповідальності були постійними
супутниками процесу створення в рамках цієї ДКР першого вітчизняного гідрографічного ехографа
бокового огляду ГЕБО-100. Неперервне удосконалення технічних рішень, виготовлення та наладка
дослідних зразків окремих вузлів та системи в цілому, лабораторні та натурні випробовування,
постійна робота над ергономічністю приладу та його технологічністю – саме ці складові творчого
процесу стали підґрунтям створення конкурентоздатного зразка нової техніки. Молодий інженер
Барась С.Т. був одним з провідних розробників ГЕБО-100, яким за комплекс теоретичних і
експериментальних натурних досліджень, розробку, освоєння в серійному виробництві і
впровадження на Флотах СРСР цього пристрою у 1981 році було присвоєно звання Лауреата
Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (за роботу в галузі гідролокації).
Наступною ДКР, в якій Святослав Тадіонович приймав участь вже як заступник головного
конструктора А.І. Гончара, була «Дудинка-2». В рамках цієї роботи створювалися два гідрографічних
комплекси бокового огляду: ГКБО-500 і ГКБО-2000. Значна увага головного конструктора в процесі
експериментальних досліджень на цьому етапі приділялась новому режиму – інтерферометричного
(фазового) сканування морського дна. Цей режим був введений поряд з основним (енергетичним) в
комплекс ГКБО-500. Теоретичні і експериментальні дослідження гідролокаційного інтерферометра
стали основою кандидатської дисертації С.Т. Барася, яку він успішно захистив на останньому році
навчання в заочній аспірантурі ЦНДІ «Морфізприлад» (м. Ленінград) у 1982 році.
На початку 80-х років рішенням Мінсудпрому СРСР в НДІ «Риф» – правонаступник ОКБ
заводу ім. В.І. Леніна – з ЦНДІ «Морфізприлад» була передана науково-технічна тематика по
створенню абсолютних лагів – вимірювачів швидкості об’єктів плавання. В рамках нового напрямку
необхідно було виконати дослідно-конструкторську роботу «Бокал-2» і створити уніфікований ряд
гідроакустичних доплерівських лагів для всіх типів суден і кораблів ВМФ, ММФ, МРГ, МРФ, а
Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану), 2009 (№ 6)
123
також для глибоководних апаратів різних конфігурацій. Для виконання цієї роботи в НДІ «Риф» в
науково-дослідному відділі (НДВ-3), який очолював А.І. Гончар, була створена окрема комплексна
лабораторія, яку очолив С.Т. Барась, як головний конструктор лагів. У своїй монографії «Прикладні
аспекти побудови гідроакустичних доплерівських лагів», яка вийшла у 2008 році, Святослав
Тадіонович написав про той час такі рядки: «...надзвичайно амбітний і творчий колектив молодих
інженерів і техніків почав працювати над створенням уніфікованого ряду гідроакустичних
доплерівських лагів…
В лабораторії працювали випускники багатьох всесвітньо відомих вищих навчальних закладів.
Висока спільна мета об’єднала цих людей в працездатний та високопрофесійний колектив для
створення таких навігаційних приладів (гідроакустичних лагів), які б не тільки задовольняли всі
вимоги тактико-технічного завдання, але й були на рівні або випереджали кращі світові зразки…».
Це були часи Радянського Союзу, ще до його розпаду колективу комплексної науково-
дослідної лабораторії головного конструктора С.Т. Барася вдалося розробити технічну документацію
і передати у виробництво лише по трьох модифікаціях уніфікованого ряду лагів – ЛА-51, ЛА-52 і ЛА-
53. Натурні дослідження при безпосередній участі і під керівництвом С.Т. Барася проводилися у
різний час в акваторіях Чорного та Азовського морів, морях басейну Північного Льодовитого океану,
Японському, Південно-Китайському, Середземному та Балтійському морях, Тихому, Індійському та
Атлантичному океанах. На всіх етапах значна увага приділялася дослідженню тонкої структури ехо-
сигналів доплерівського лага, був зроблений рішучий крок в бік імпульсного режиму роботи,
створені адаптивні алгоритми пошуку, супроводу ехо-сигналу та вимірювання доплерівських зсувів
частоти. Стосовно імпульсного режиму роботи був задекларований такий девіз – краще працювати з
меншою кількістю якісної інформації, ніж з великою кількістю неякісної.
У ці ж роки під керівництвом С.Т. Барася були виконані і успішно захищені декілька науково-
дослідних робіт, які стосувалися певних специфічних умов використання абсолютних вимірювачів
швидкості об’єктів плавання.
Переломний період, який почався у 1991 році, торкнувся і колективу НДІ «Риф». Почалися
проблеми з фінансуванням, суттєво зменшилася зацікавленість в розробках на території Молдови. Це
причини, які спонукали багатьох фахівців шукати іншої долі. У 1992 році С.Т. Барась прийняв
рішення переселитися у Вінницю. Після переїзду Святослав Тадіонович один рік попрацював на
посаді головного конструктора Спеціального конструкторсько-технологічного бюро «Модуль» при
Вінницькому політехнічному інституті. За цей час під його керівництвом була здійснена розробка і
виготовлено декілька дослідних зразків ультразвукового вимірювача кількості рідини в резервуарах
різної конфігурації.
З 1993 року Святослав Тадіонович перейшов на викладацьку роботу у Вінницький
політехнічний інститут на посаду старшого викладача кафедри конструювання і виробництва
радіоелектронної апаратури (КіВРА). З 1999 року він - доцент кафедри конструювання
радіоелектронної та біомедичної апаратури (КРБА) Вінницького державного технічного
університету, з 2005 року – декан факультету медико-біологічного та електронного
приладобудування Вінницького національного технічного університету (ВНТУ) та доцент кафедри
проектування комп’ютерної та телекомунікаційної апаратури (ПКТА). Роботу на освітянській ниві
Святослав Тадіонович сприймає як продовження реалізації творчого підходу в дещо інших умовах,
але з незмінними зацікавленістю та натхненням.
Святослав Тадіонович Барась - автор понад 30 винаходів (в тому числі патентів України),
переважна більшість яких впроваджена в діючі прилади, біля сотні науково-технічних статей та
доповідей на вітчизняних та міжнародних науково-технічних конференціях, автор монографії.
Сьогодні він продовжує займатися науковою діяльністю, здійснює керівництво магістрами та
аспірантами ВНТУ, отримує особливе піднесення та нові порції енергії від спілкування з онуками .
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19241 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1815-8277 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:38:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2011-04-23T00:00:15Z 2011-04-23T00:00:15Z 2009 Святослав Тадіонович Барась // Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану): Зб. наук. пр. — Запоріжжя: НТЦ ПАС НАН України, 2009. — № 6. — С. 122-123. — укр. 1815-8277 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19241 uk Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України Гідроакустичний журнал (Проблеми, методи та засоби досліджень Світового океану) Святослав Тадіонович Барась Article published earlier |
| spellingShingle | Святослав Тадіонович Барась |
| title | Святослав Тадіонович Барась |
| title_full | Святослав Тадіонович Барась |
| title_fullStr | Святослав Тадіонович Барась |
| title_full_unstemmed | Святослав Тадіонович Барась |
| title_short | Святослав Тадіонович Барась |
| title_sort | святослав тадіонович барась |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19241 |