Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894)
Віденську систему міжнародних відносин досліджували вже її сучасники, серед яких особлива
 роль належить професору Імператорського Харківського університету Василю Карловичу Надлеру. Метою та науковою новизною статті є всебічний аналіз наукових робіт В. Надлера, які безпосередньо були присвя...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192565 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) / С. Лиман // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 76-84. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860013136245948416 |
|---|---|
| author | Лиман, С. |
| author_facet | Лиман, С. |
| citation_txt | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) / С. Лиман // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 76-84. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Віденську систему міжнародних відносин досліджували вже її сучасники, серед яких особлива
роль належить професору Імператорського Харківського університету Василю Карловичу Надлеру. Метою та науковою новизною статті є всебічний аналіз наукових робіт В. Надлера, які безпосередньо були присвячені вивченню історичних причин створення Віденської системи міжнародних
відносин, її особливостей та значення, ролі відомих особистостей у тривалому переговорному процесі, що дозволив створити постнаполеонівський міжнародний порядок. Методи, які застосовувалися для досягнення мети дослідження: історико-порівняльний аналіз, систематизація та узагальнення, ретроспективний метод. Висновки. У статті доведено, що крім книги «Меттерних та європейська реакція» (1882) аналізу Віденської системи міжнародних відносин В. Надлер частково
присвятив багатотомну монографію «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу». Хоча
відмінності зовнішньополітичних планів Олександра І від імперської політики Меттерніха В. Надлер виклав дещо тенденційно, проте він у найкращих прогресивних традиціях сучасної йому історіографії намагався не перебільшувати ролі особистості в історії. Утім, для позначення нового
міжнародного порядку В. Надлер зазвичай використовував назву «політична система Меттерніха», що вказувало на надзвичайно важливе значення австрійського міністра як організатора Віденського конгресу, гаранта виконання його рішень, головного ініціатора боротьби з будь-яким інакодумством у європейських країнах. У викладі В. Надлера Віденський міжнародний порядок спочатку
розвивався саме в тому реакційному напрямку, який позначив Меттерніх, а справжнього удару
«системі Меттерніха» завдала Грецька революція та Адріанопольський мирний договір 1829 р., що
підтвердив автономію Греції.
The Vienna system of international relations was already studied by its contemporaries, among whom
Vasily Karlovich Nadler, Professor of the Imperial Kharkov University, occupies a special place. The
purpose and scientific novelty of the article is a comprehensive analysis of V.K. Nadlerʼs scientific works,
which were devoted to the study of the historical reasons for the creation of the Vienna System of International
Relations, its features and significance, the role of famous personalities in the long negotiation process,
which allowed the creation of the post-Napoleonic international order. Methods used to achieve the
goals of the study: historical and comparative analysis, systematization and generalization, retrospective
method. Conclusions. The article shows that V. Nadler, in addition to the book «Metternykh and European
Reaction» (1882), has partly devoted the monograph «Emperor Alexander I and the Idea of the Holy Alliance
» to the analysis of the Vienna system of international relations. Although V. Nadler presented the differences
between foreign policy plans of Alexander I and Metternichʼs imperial policy in a somewhat biased
manner, he tried not to exaggerate the role of the individual in history in the best progressive traditions
of his contemporary historiography. However, to refer to the new international order, V. Nadler usually
used the name «Metternichʼs political system», which emphasized the extremely important role of the Austrian
minister as the organizer of the Vienna Congress, the guarantor of its decisions, and the main initiator
of the struggle against any dissent in European countries. In the presentation of V. Nadler, the Vienna international
order first was developed precisely in the reactionary direction that Metternich outlined, and
the real blow to the «Metternich system» was dealt by the Greek Revolution and the Adrianople Peace
Treaty of 1829, which confirmed the autonomy of Greece.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:43:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 1
76
РОЗВІДКИ
УДК 327(091)«1814/189»:930:929Надлер
Сергій Лиман
•
ВІДЕНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
У ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ КАРЛОВИЧА НАДЛЕРА
(1840–1894)
DOI: 10.58407/litopis.230108
© С. Лиман, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0371-7181
Віденську систему міжнародних відносин досліджували вже її сучасники, серед яких особлива
роль належить професору Імператорського Харківського університету Василю Карловичу Надле-
ру. Метою та науковою новизною статті є всебічний аналіз наукових робіт В. Надлера, які безпо-
середньо були присвячені вивченню історичних причин створення Віденської системи міжнародних
відносин, її особливостей та значення, ролі відомих особистостей у тривалому переговорному про-
цесі, що дозволив створити постнаполеонівський міжнародний порядок. Методи, які застосовува-
лися для досягнення мети дослідження: історико-порівняльний аналіз, систематизація та узагаль-
нення, ретроспективний метод. Висновки. У статті доведено, що крім книги «Меттерних та єв-
ропейська реакція» (1882) аналізу Віденської системи міжнародних відносин В. Надлер частково
присвятив багатотомну монографію «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу». Хоча
відмінності зовнішньополітичних планів Олександра І від імперської політики Меттерніха В. Над-
лер виклав дещо тенденційно, проте він у найкращих прогресивних традиціях сучасної йому істо-
ріографії намагався не перебільшувати ролі особистості в історії. Утім, для позначення нового
міжнародного порядку В. Надлер зазвичай використовував назву «політична система Меттерні-
ха», що вказувало на надзвичайно важливе значення австрійського міністра як організатора Віден-
ського конгресу, гаранта виконання його рішень, головного ініціатора боротьби з будь-яким інако-
думством у європейських країнах. У викладі В. Надлера Віденський міжнародний порядок спочатку
розвивався саме в тому реакційному напрямку, який позначив Меттерніх, а справжнього удару
«системі Меттерніха» завдала Грецька революція та Адріанопольський мирний договір 1829 р., що
підтвердив автономію Греції.
Ключові слова: Віденська система міжнародних відносин, В.К. Надлер, Клеменс фон Меттер-
ніх, зовнішня політика, дипломатія, Віденський конгрес, Священний Союз.
Постановка проблеми. Віденська система міжнародних відносин, що виникла на руї-
нах імперії Наполеона – унікальне явище всесвітньої історії. Вона проіснувала майже сто-
ліття (1815–1914 рр.), створила на континеті баланс сил та політичну рівновагу, демон-
струвала свою стійкість в умовах різних викликів, а в роботі Віденського конгресу та фор-
муванні його договірної бази брали участь правителі та дипломати всіх європейських
християнських держав. В історіографії неодноразово звертали увага на те, що ця система
була добою «відносного миру»1, вона побудувала принципово нові, в порівнянні з попе-
редніми періодами, підходи відносин між європейськими країнами, які по суті можуть
вважатися ціннісними підвалинами міжнародних відносин сучасного типу2, більш гармо-
нійні міждержавні відносини цієї системи дозволяють використовувати термін «Європей-
ський концерт»3, а сам Віденський конгрес є «прообразом єдиної Європи»4, головною по-
дією в історії дипломатії, яка змінила підхід до дипломатичної практики з двосторонньої
1 Ghervas S. What was the Congress of Vienna? 2014. Vol. 64. Is. 9. History Today. URL: https://www.historytoday.
com/archive/what-was-congress-vienna.
2 Дудко І.Д. Bіденська система міжнародних відносин з погляду постнаполеонівських і постбіполярних часів.
2013. С. 44. IRKNEU. URL: http://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/28884.
3 Black J. A History of Diplomacy. London: Reaktion Books, 2010. Р. 5.
4 Ціватий В.Г. Європейське відлуння і дороговкази Віденського конгресу: інституціональна та політико-дипло-
матичні витоки Європейського союзу (теоретико-методологічний аспект). Вісник Маріупольського державного
університету. Серія: Історія. Політологія. 2016. Вип. 15. С. 167.
Siverian chronicle. 2023. № 1
77
на багатосторонню5. Дослідження обставин виникнення Віденської системи міжнародних
відносин та її особливостей здійснювали вже її сучасники. Серед учених України в
ХІХ ст. цю тему активно вивчав професор Імператорського Харківського університету
В. Надлер (1840–1894). Проте справжній внесок Надлера в дослідження Віденської систе-
ми міжнародних відносин дотепер залишався поза науковими інтересами як вітчизняних,
так і зарубіжних авторів.
Аналіз публікацій за темою. У вітчизняній історичній науці В. Надлер найперше відо-
мий як багатогранний фахівець та добрий адміністратор6, представник передової позити-
вістської історіософії7, дослідник західноєвропейського, слов’янського, арабського серед-
ньовіччя8. Ще його учень В. Бузескул вказував на цю багатовекторність наукових інтере-
сів В. Надлера9. Проте він і всі наступні дослідники різних граней творчої спадщини
В. Надлера не робили спроб висвітлити здійснене Надлером дослідження особливостей
Віденської системи міжнародних відносин та діяльності дипломатів провідних країн, хоча
в бібліографічних покажчиках завжди були доступними для ознайомлення монографії
В. Надлера «Олександр І та ідея Свяшенного Союзу» й «Меттерніх і європейська реак-
ція». Зробимо припущення, що існує сумна та не зовсім об’єктивна історіографічна тради-
ція приписувати першій із цих робіт «тенденційність»10, хоча занадто критичні зауважен-
ня відомого сучасника В. Надлера історика П. Мілюкова найперше стосувалися зображен-
ня подій не 1815-го, а 1812 р.; саме концепція Вітчизняної війни дозволила автору рецен-
зії назвати один із томів зазначеної монографії «історичним вінегретом»11. Друга моногра-
фія В. Надлера не зазнала такої критики12, історіографи іноді лише стисло констатували:
«найбільшу популярність здобула його науково-популярна книга “Меттерніх і європей-
ська реакція”»13, хоча насправді до жанру науково-популярної літератури вона не належа-
ла. Незважаючи на те, що книга була присвячена не правителю Россійської імперії, а най-
відомішому зарубіжному дипломату, на жаль, за кордоном ця монографія невідома. На-
приклад, Енно Е. Крейе свого часу писав, згадуючи зовсім інші прізвища фахівців: «Бага-
тообіцяючий початок вивчення Меттерніха було покладено наприкінці XIX ст., коли було
відкрито європейські архіви того періоду. Це дало можливість таким неупередженим вче-
ним, як Адольф Беєр, Едуард Вертхаймер, Август Фурнір, Вільгельм Онкен та Федір фон
Демеліч, створити монографії та опублікувати документи, які залишаються досі основою
дослідницької роботи з цієї теми»14. Наполягаємо: в цьому списку має бути й прізвище
В. Надлера, що й буде доведено в нашій статті.
Зважаючи на вищевказане, мета нашого дослідження полягає у всебічному аналізі на-
укових робіт В. Надлера, які безпосередньо були присвячені вивченню історичних причин
створення Віденської системи міжнародних відносин, її особливостей та значення, ролі ві-
домих особистостей у тривалому переговорному процесі, що дозволив створити постна-
полеонівський міжнародний порядок.
5 Marleku А., Emini А. The Role of Congress of Vienna in the Emergence of Multilateralism. 2016. Vol. 9. № 1. Acta
Universitatis Danubius. Relationes Internationales. URL: https://journals.univ-danubius.ro/index.php/internationalis/
article/view/3349/3545.
6 Лиман С.І. З історії німецької діаспори в Харкові у XIX ст.: проф. В.К. Надлер. Схід–Захід. Харків, 1999.
Вип. 2. С. 131–146; Каплин А.Д. В.К. Надлер – «историк-повествователь», историк-труженик. Віра і розум. 2003.
№ 4. С. 333–336; Гончарук Т.Г., Новікова Л.В. Надлер Василь Карлович. Професори Одеського (Новоросійсько-
го) університету. Біографічний словник. Вид. друге, допов. Одеса, 2005. Т. 3: К–П. С. 367–370.
7 Богдашина О.М. Позитивізм в історичній науці в Україні (60-ті рр. XIX – 20-ті рр. XX ст.). 2-е вид.,
доп. та переробл. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2013. С. 294.
8 Копилов С.А. Проблеми історії слов’янських народів в історичній думці України (остання трет. XVII –
поч. XX ст.). Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. С. 245–247, 280; Лиман С.И. Идеи в латах: Запад или Восток?
Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804 – первая пол. 1880-х гг.). Харьков: ХГАК. С. 239–241,
369–370, 575; Чувпило Л.А. Востоковедение в Харьковском университете (1805–1917 гг.): дисс. канд. ист. наук.
Харьков: ХНУ, 2002. С. 131–134.
9 Бузескул В.П. Всеобщая история и её представители в России в XIX – начале XX вв. Ленинград: Изд-во АН
СССР, 1929. Ч. 1. С. 125–129.
10 Вязигин А.С. Надлер Василий Карлович. Историко-филологический факультет Харьковского университета
за первые 100 лет его существования (1805–1905). Харьков, 1908. С. 307.
11 Милюков П.Н. Новый историк 1812 г. Русская мысль. 1887. № 2. С. 150.
12 Напр.: О.Є. Буднікова констатує наявність розбіжностей між В.К. Надлером, що негативно ставився до осо-
бистих і професійних якостей К. Меттерніха, і О.Д. Градовським, який вважав його обдарованим дипломатом.
Див.: Будникова О.Е. Взгляды и деятельность К. Меттерниха в контексте австрийского консерватизма; автореф.
дисс. канд. ист. наук. Курск, 2007. С. 15.
13 Козлитин В.Д., Кунденко С.П., Пахомов В.Ф., Страшнюк С.Ю., Чувпило А.А. Изучение новой и новейшей ис-
тории зарубежных стран в Харьковском университете (1805–1990). Вестник Харьковского университета. Сер.:
История. Харків, 1991. Вып. 24. № 357. С. 94.
14 Крейе Э.Э. Политика Меттерниха. Германия в противоборстве с Наполеоном. 1799–1814. Москва: Центр-
полиграф, 2002. 383 с. URL: https://www.litres.ru/enno-kreye/politika-metterniha-germaniya-v-protivoborstve-s-
napoleonom-179/chitat-onlayn/.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
78
Виклад основного матеріалу. Нащадок німецьких емігрантів Василь Карлович Надлер
народився у 1840 р. в Харкові, в сім’ї провізора15. В дитячі роки він виховувався в приват-
ному пансіоні Цобеля, а в 1857 р. обрав для свого навчання історико-філологічний фа-
культет Харківського університету. Коло наукових інтересів майбутнього вченого сфор-
мувалося під впливом його учителя, професора кафедри загальної історії М.Н. Петрова, а
також відомого славіста П.О. Лавровського16.
Після закінчення в 1862 р. університету В. Надлера залишили на кафедрі загальної іс-
торії для підготовки до професорського звання. Він готував магістерську дисертацію
«Причини й перші прояви опозиції католицизму в Чехії й Західній Європі в кінці XIV та
на початку XV ст.», яку захистив у 1864 р. Це дозволило В. Надлеру отримати посаду до-
цента кафедри загальної історії Харківського університету17. У 1867 р. він захистив док-
торську дисертацію «Адальберт Бременський – правитель Німеччини в молоді роки Ген-
ріха IV». У наступному 1868 р. він став екстраординарним, рік по тому – ординарним, а в
1890 р. – заслуженим профессором18.
В. Надлер виявився й добрим адміністратором. Протягом 1869–1875 рр. він був секре-
тарем, із 1875 по 1891 рр. – деканом історико-філологічного факультету Харківського уні-
верситету19, а в 1877 р. – першим головою Харківського історико-філологічного товарист-
ва20. В. Надлер очолював історико-філологічний факультет й у Новоросійському (Одесь-
кому) університеті, до якого перейшов у 1891 р.21 У 1893 р. він виконував обов’язки рек-
тора цього університету22.
В. Надлер читав курси з різних розділів всесвітньої історії, і, за твердженнями його су-
часників, був блискучим лектором23. Хоча головним предметом його викладання залиша-
лася історія середніх віків24, у різні роки В. Надлер викладав також римську, російську,
новітню історію (ХІХ ст.)25. Ця тенденція збереглася й після його переходу до Новоросій-
ського університету26.
Якщо в 1860-ті рр. наукові інтереси В. Надлера головним чином були пов’язані з до-
слідженнями різних аспектів доби середньовіччя, з 1880-х рр. учений зосередився на вив-
ченні міжнародних відносин першої чверті ХІХ ст. На наш погляд, це було своєрідною
відповіддю В. Надлера на гострі та актуальні події в сучасній йому Європі, коли на очах
тих, хто ще зберігав надію на життєздатність Союзу трьох імператорів, уже створювався
Троїстий Союз Німеччини, Австро-Угорщини й Італії, а Франція та Російська імперія за-
ради збереження політичної рівноваги Віденської системи робили впевнені кроки назуст-
річ одна одній. Витоки цієї Віденської системи не могли не цікавити В. Надлера, який, як
вже зазначалося вище, викладав разом із середньовічною історіює також й історію ХІХ ст.
В. Надлер у двох монографіях досліджував причини й сам процес створення Віден-
ської системи міжнародних відносин, роль у ньому відомих персоналій. Одна з них – «Ім-
ператор Олександр I та ідея Священного Союзу»27, інша – «Меттерних та європейська ре-
15 Вязигин А.С. Надлер Василий Карлович… С. 282.
16 Митряев А.И. Надлер Василий Карлович. Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический
словарь. Москва: Наука, 1979. С. 247.
17 Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). Ф. 45. Оп. 8 (1894). Спр. 16. Формулярный список о службе
заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В.К. Надлера (копия).
Арк. 64 зв.–66.
18 Там само. Арк. 65 зв.–66, 71 зв.–72.
19 Извлечение из отчёта о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1875 г. За-
писки императорского Харьковского университета. 1876. Т. 1. С. 2; Протокол заседаний Совета [Харьковского]
университета 21 сентября, 12 октября 1878 г. Записки императорского Харьковского университета. 1878. Т. 4
(1879). С. 100.
20 Приложения к отчёту о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1877 г. За-
писки императорского Харьковского университета. 1878. Т. 1 (1879). С. II.
21 ДАОО. Ф. 45. Оп. 8 (1894). Спр. 16. Формулярный список о службе заслуженного ординарного профессора
императорского Новороссийского университета В.К. Надлера (копия). Арк. 71 зв.–72.
22 Там само. Арк. 73 зв.
23 Бузескул В.П. Из истории Харьковского университета второй пол. 70-х гг. Наукові записки науково-дослід-
ницької катедри історії української культури. Харків, 1927. № 6. С. 2–3; Вязигин А.С. Воспоминания о
В.К. Надлере (некролог). Харьковские губернские ведомости. 1894. № 86.
24 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1871–1872 уч. г. Харьков:
В университетск. тип-и, 1871. С. 3; Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском универ-
ситете на 1880–1881 уч. г. Харьков: В университетск. тип-и, 1880. С. 5.
25 Вязигин А.С. Надлер Василий Карлович… С. 284.
26 Гончарук Т.Г., Новікова Л.В. Надлер Василь Карлович… С. 368–369.
27 Кожен том цієї монографії В.К. Надлер починав із присвяти Спадкоємцю – майбутньому імператору Мико-
лі ІІ: «С Высочайшего Соизволения Его Императорскому Высочеству Государю Наследнику Цесаревичу Вели-
кому Князю Николаю Александровичу всеподданейше посвящает автор». Як свідчить архівний «Формулярний
список про службу», «Государ Імператор (Олександр ІІІ – С.Л.)» у 1886 р. прийняв екземпляр другого тому «Ім-
ператор Олександр І та ідея Священного Союзу» і «зблаговолив подякувати йому (В. К. Надлеру – С.Л.) за дару-
вання цього видання». Так само відповіли на «дарування» харківського професора імператриця Марія Федорівна
та Спадкоємець Микола Олександрович. Див.: ДАХО. Ф. 45. Оп. 8 (1894). Спр. 16. Формулярный список о служ-
Siverian chronicle. 2023. № 1
79
акція». Харківський дослідник використав для їх написання широке коло письмових дже-
рел, найперше – тексти міжнародних угод, дипломатичне листування, мемуари відомих
державних діячів, зокрема мемуари К. Меттерніха28.
Термін «система» В. Надлер постійно викристовував для позначення того міжнародно-
го порядку, що склався внаслідок Віденського конгресу 1814–1815 рр. При цьому харків-
ський дослідник не вживав для позначення нової системи міжнародних відносин назву
«Віденська», під якою вона відома всім сучасним дослідникам. В одних випадках він на-
зивав її «системою стабілізму», в інших – системою «нерухомості», у третіх – «австрій-
ською системою», але найчастіше – «політичною системою Меттерніха»29. У такий спосіб
вчений вказував на особливу роль, яка належала у її створенні головному організатору Ві-
денського конгресу. Термін «система Меттерніха» знайомий і сучасній науці30, проте, на-
приклад, О. Буднікова вважає цією системою не міжнародний порядок, а політичні прин-
ципи Меттерніха як головного ідеолога та прибічника політики консерватизму31.
Незалежно від реальної ролі, яку відіграв К. Меттерніх як один із авторів Віденської
системи, у двох фундаментальних монографіях В. Надлер надав австрійському міністру
характеристики, які певним чином відрізнялися одна від одної. З одного боку, дослідник
визнавав Меттерніха «видатним» державним діячем, послідовним керівником європей-
ської реакції32. В іншому – всупереч історіографічній традиції, яка наголошує на винятко-
во важливому значенні Меттерніха на Віденському конгресі, В. Надлер дав йому критич-
ну характеристику: «приписуючи собі успіхи та результати, досягнуті іншими», Меттер-
ніх «був лише брехуном і фанфароном», вирізнявся «надзвичайною легковажністю», ви-
являв «ницість», «займався серйозними справами лише мимохідь та уривками» і навіть ні-
коли не належав «до німецьких патріотів»33. Такому «безпринципному» діячу В. Надлер
протипоставив російського імператора Олександра I, який зображався як «великодушний
визволитель Європи», талановитий політик і адміністратор, сповнений духом «істинної
християнської любові та неупередженого миролюбства»34. Але висока оцінка, дана
В. Надлером значенню всієї державної, зокрема зовнішньополітичної, діяльності Олек-
сандра I не завадила йому визнати, що на Віденському кронгресі «першу роль» грав фран-
цузький міністр Ш. Талейран35. Ця теза знайшла остаточне підтвердження й у сучасній
науці36.
Утім, В. Надлер належав до тих учених, які не перебільшували роль особистості в істо-
рії. Він відкидав думку, ніби «народи – це іграшки великих світу цього»37. Ось чому
В. Надлер вважав, що ні Меттерніх, ні інша особистість не є джерелом «нового могутньо-
го потоку, що поніс за собою все європейське суспільство в момент закінчення війни за
визволення», а той «загальний настрій», який охопив тоді це суспільство38. В. Надлер не
вживав термін «громадська думка», але вважав, що найвпливовіші політики – сучасники
створення Віденської системи – багато в чому були виразниками цієї громадської думки
Європи.
Саме в таких історичних умовах К. Меттерніх став «керівником нової політичної сис-
теми», хоча австрійський міністр, за висловом В. Надлера, «не був сліпим поборником
старих дореволюційних принципів, а скоріше вихованцем наполеонівської епохи»39. Із на-
полеонівської епохи Меттерніх, на думку дослідника, виніс «ту глибоку зневагу до наро-
дів та їх прагнень, ту ненависть до ідеології, ту неповагу до історичних прав націй, уста-
нов та осіб, якими вирізнявся він все своє життя»; ось чому поширену в науці думку про
те, що Віденська система міжнародних відносин мала відновити в правах династії Європи
бе заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В.К. Надлера (копия).
Арк. 70 зв.
28 Memoires, documents et ecrits divers, laisses par le prince de Metternich, chancelier de cour et d'etat, publies par son
fils, le prince Richard de Metternich. Paris: Е. Plon&Cie, 1881. 8 vol.
29 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. Харьков: В университетск. тип-и, 1882. С. ХIII, ХIV, ХV, 40,
70, 135, 151, 169, 208.
30 Напр.: Є.П. Кудрявцева визнає, що Віденська система міжнародних відносин часто називається в історіографії
«системою Меттерниха». Див.: Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде. Вестник МГИМО-
Университета. 2019. № 1 (64). С. 47.
31 Будникова О.Е. Взгляды и деятельность К. Меттерниха в контексте австрийского консерватизма; авто-
реф. дисс. канд. ист. наук. Курск, 2007. С. 21.
32 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция... С. 6.
33 Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Рига: Издание книгопродавца Н. Киммеля,
1892. Т. 5. С. 365, 420, 602, 641.
34 Там само. С. 355, 356, 457.
35 Там само. С. 364–365, 402.
36 Хижняк И.А. Системы международных отношений в истории Нового времени. Київ: Освіта України, 2011.
С. 97.
37 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 5.
38 Там само. С. 6.
39 Там само. С. 9, 10.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
80
та старі дореволюційні порядки В. Надлер вважає «абсолютно безпідставною»40. Хоча Ві-
денський конгрес справді відновив багато держав і династії41, загалом «про повагу до іс-
торичних прав володарів, станів і народів у Відні не йшлося»42.
Для обґрунтування своєї тези дослідник представив повну картину тих значних тери-
торіальних змін, які відбулися згідно з рішеннями Віденського конгресу43: Італія знову
була роздроблена після короткого періоду обʼєднання за Наполеона, а у Німеччині «старе
право та інтереси населення» були розтоптані «ще рішучіше й нахабніше»44. Ці та багато
інших змін мали підтвердити думку харківського вченого про те, що, хоча Віденська сис-
тема мала встановити «на міцних підставах рівновагу сил у Європі» та гарантувати її на-
завжди «від нових завойовницьких прагнень Франції», загалом Віденський конгрес дотри-
мувався цієї мети «суто зовнішнім чином», порушував «природні інтереси і священні пра-
ва», «кроїв на власний розсуд країни, розривав національності, поєднував непоєднуване і
розʼєднував те, що було повʼязане самою природою»45. Така критична оцінка традиційних
у європейській науці уявлень про підсумки Віденського конгресу та значення нової систе-
ми міжнародних відносин доповнювалася вміло описаною В. Надлером картиною внут-
рішньої реакції в кожній європейській країні. Подібно описував ці явища та роль у них
Меттерніха Х. Інсаров (Раковський) – автор другої за часом в Російській імперії окремої
книги, цілком присвяченої діяльності австрійського міністра46.
В. Надлер не заперечував, що після катастрофи Наполеона, в Європі настала реакція,
але вважав «легендою», а не історичною істиною поширену думку про те, ніби ініціатора-
ми реакції були монархи антинаполеонівської коаліції, їхні міністри та оточення47. Ці
твердження про всеохопну реакцію дещо дисонують із твердженнями деяких сучасних ав-
торів про те, що «попри переважний консерватизм політичної еліти, задіяної до форму-
вання Віденської системи міжнародних відносин, остання не стала стримуючим чинником
ліберальних тенденцій, які набирали обертів у Європі»48.
Священний Союз, створений за ініціативою Олександра I для підтримки Віденської
системи Меттерніха, В. Надлер вважав цілком закономірним явищем за тих історичних
умов, за яких він постав та існував; він мав важливе практичне значення для Європи, «по-
служив моральною основою того міцного політичного зв’язку, де зберігалися протягом
трьох десятиліть мир і злагода серед європейських держав»49. Те, що в історіографії Ві-
денська система міжнародних відносин найчастіше ототожнюється із системою Священ-
ного Союзу, вказують й сучасні дослідники50.
Важливими питаннями, які В. Надлер намагався вирішити, були питання про те, коли
саме та під чиїм впливом у Олександра I виникла ідея Священного Союзу й як до цієї ідеї
ставився Меттерніх. На думку В. Надлера, імператор «прийшов до своїх ідей цілком само-
стійно», а сама ідея дозріла остаточно у Відні й була висловлена офіційно наприкінці
1814 р.51 Його послання до правителів Австрії, Пруссії та Англії від 31 грудня 1814 р. ма-
ло на меті «зміцнити взаємні відносини між державами», «завершити справу внутрішньо-
го умиротворення», оскільки імператор «припускав, що міжнародні відносини, як і внут-
рішня політика держав, повинні керуватися одними й тими само принципами євангель-
ської любові та братерства»52. Подібно трактує підходи Олександра І сучасна американ-
ська дослідниця С. Гервас, яка вважає, що «російський погляд на мир у Європі виявився
найпродуманішим», а «за іронією долі “релігійний” договір Священного Cоюзу звільнив
європейську політику від церковного впливу, зробивши його основним актом світської
ери “міжнародних відносин”»53. Згідно з її думкою, Священний Cоюз «перейнявся ідеєю,
натхненною Просвітництвом: ідеєю вічного миру»54.
40 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 9, 12.
41 Див.: Акт Венского конгресса. Полное собрание законов Российской империи, с 1649 г. Санкт-Петербург, 1830.
Т. 33 (1815–1816). Царствование императора Александра I. № 25863. С. 144–178.
42 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 12.
43 Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 368, 476–477.
44 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 13.
45 Там само. С. 12–13.
46 Инсаров X.Г. Князь Меттерних. Его жизнь и политическая деятельность. Санкт-Петербург, 1905. URL: http://
az.lib.ru/r/rakowskij_h_g/text_1905_metternich.shtml.
47 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 4.
48 Дудко І.Д. Bіденська система міжнародних відносин… С. 47–48.
49 Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 642–643.
50 Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде… С. 46. Порівн.: Додолев М.А. Венский конгресс в
историографии ХIХ и ХХ вв. Москва: Ин-т всеобщ. истории РАН, 2000. С. 34.
51 Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 468–469.
52 Там само. С. 458.
53 Ghervas S. What was the Congress of Vienna?...
54 Ibid.
Siverian chronicle. 2023. № 1
81
Відверта ідеалізація В. Надлером намірів Олександра І виражена в твердженнях істо-
рика про те, що імператор «не поєднував з актом Священного Союзу жодних прихованих
думок і планів», у тому числі «для придушення законного прагнення народів до розвитку
вільних установ»55. Цю думку автора спростував подальший перебіг історичних подій, з-
поміж іншого позиція Олександра під час революцій в Іспанії та Італії. В. Надлер намагав-
ся довести свою думку й власною інтерпретацією тексту Договору про Священний Со-
юз56, а також розбором інших документів, у тому числі Циркулярної ноти Олександра І
від 25 березня 1816 р., та спочатку критичною позицією Меттерніха57. Свій критичний по-
гляд В. Надлер обґрунтовував тим, що Меттерних «як людина невіруюча, порожня, легко-
важна» «не визнавав жодних ідей і, подібно до Наполеона, ставився з глибокою зневагою
до будь-якої ідеології», але при цьому, як ніхто інший, «намагався користуватися нею як
знаряддям реакції»58. У сучасній історіографії така позиція Меттерніха пояснюється тим,
що сам він та його радник Ф. Генц вирішили, ніби «під містичними заявами про мир та
братерську любов ховалися войовничі задуми царя»59.
В. Надлер відкидав думку про те, що Священий Союз не мав ніякого практичного зна-
чення. Навпаки, як доводив харківський дослідник, саме цей союз став «моральною осно-
вою того міцного політичного звʼязку, на якому зберігалися протягом трьох десятиліть
мир і злагода серед європейських держав»60. Утім, навряд чи можна вважати згодою різні
погляди лідерів європейських держав на ключові події історії періоду, що розглядається.
Тим не менше й у сучасній історіографії фактично подібно до висновків В. Надлера ствер-
джується, що саме «ідеологія Священного союзу лежала в основі Віденської форми існу-
вання міжнародних сил»61.
В. Надлер визнавав: Священний Союз виявився лише тимчасовою формою організації
нового міжнародного порядку. Саме так його оцінюють і сучасні дослідники62. Однак, як-
що «елементи ворожнечі, незгоди та смути, нарешті, переважили над елементами порядку
та миру, то цей сумний факт вказує лише на ту страшну силу, яку має в житті Європи дух,
споконвіку ворожий високим і чистим принципам християнства», – вважав він63.
Оскільки «печатка меттерніхівського генія» позначалася на всіх діяннях Віденського
конгресу, а «дух Меттерніха витав над ним»64, відповідальність за боротьбу з будь-яким
інакодумством у країнах Віденської системи міжнародних відносин В. Надлер не зовсім
обґрунтовано приписував одному К. Меттерніху. Як представник науки Російської імпе-
рії, що у період написання обох його монографій остаточно стала на шлях контрреформ,
В. Надлер дещо тенденційно виклав відмінність зовнішньополітичних планів його країни
від імперської політики Меттерніха. Ідеалом Олександра I вчений вважав «мир і спокій
Європи», які можуть бути досягнуті «шляхом лагідного, мудрого та прогресивного режи-
му»65. Проте Меттерніх, такий самий ворог будь-якої революції, як і Олександр I, мав «ра-
но чи пізно підпорядкувати собі великодушні, але непрактичні тенденції російського во-
лодаря», а останній мав дійти висновку, що «система порядку та спокою» «несумісна з
прогресивним політичним розвитком» і може існувати лише за умови «повного панування
меттерніхівського режиму»66. Натомість сучасні автори вважають, що відносини Австрії
та Росії саме завдяки Меттерніху були достатньо міцними, особливо тоді, коли австрій-
ський міністр повністю солідаризувався з іншим російським імператором – Миколою I –
заради збереження існуючого ладу та протистояння «демону революції»67.
Водночас, представляючи науку періоду контрреформ, В. Надлер все таки не шкоду-
вав темних фарб і критичних висловів для опису тієї «дикої», «безглуздої», «кровожер-
ної», «божевільної» внутрішньої реакції та «нечуваного деспотизму», які встановилися
після рішень Віденського конгресу в Австрії, Німеччині, Італії та Іспанії68. Тим самим він
визнавав закономірність та неминучість революційних виступів у деяких із цих країн. За-
значимо ще один важливий аспект: хоча Віденську систему міжнародних відносин
В. Надлер найчастіше називав «системою Меттерниха», учений все таки цілком об’єктив-
55 Надлер В. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 634.
56 Трактат Братского Христианского Союза. Полное собрание законов Российской империи, с 1649 г. Санкт-Пе-
тербург, 1830. Т. 33 (1815–1816). Царствование императора Александра I. № 25943. С. 279–280.
57 Надлер В. К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 639–640.
58 Там само. С. 641.
59 Парсамов В.С. Священный союз и его интерпретаторы. Россия и мир в XIX в. 2017. № 4 (97). С. 48.
60 Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 642–643.
61 Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде… С. 46.
62 Ghervas S. What was the Congress of Vienna?…
63 Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 643.
64 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 11.
65 Там само. С. 11.
66 Там само. С. 10–11.
67 Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде… С. 48.
68 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 37, 42. 45, 52, 56.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
82
но визнавав: «вплив канцлера далеко не був рівномірним у всіх європейських держа-
вах»69.
У викладі В. Надлера Віденська система міжнародних відносин спочатку розвивалася
саме в тому «реакційному» напрямку, який окреслив Меттерніх. Це корелюється з кон-
цепціями сучасних дослідників, зокрема П. Рахшміра, який у монографії, присвяченій ді-
яльності австрійського міністра, наголосив: «завдяки дипломатичному мистецтву Меттер-
ніха Австрія почала грати в Європі роль, що перевершувала її реальні можливості»70. Па-
нування цієї системи В. Надлер вважав безвідмовним доти, «поки бурбонська реставрація
у Франції розвивалася в реакційному напрямку, – поки в Англії панували затяті торі, спо-
конвічні друзі канцлера, – поки, нарешті, Росія та Пруссія покірно дотримувалися його
помахів»71. Реальні та небезпечні виклики цій системі (Іспанська революція 1820–
1823 рр., Неаполітанська революція 1820–1821 рр.) стали випробуваннями як для лідерів
великих держав, так і для армій деяких із них, кинутих на придушення революцій після
Другого конгресу Священного Союзу в Троппау.
Віддамо при цьому належне дослідницькій об’єктивності В. Надлера: він визнавав, що
на той час Олександр I «вже остаточно перейшов у табір реакції»72. Стосовно цього пи-
тання харківський дослідник гостро полемізував із відомим німецьким істориком Г. Герві-
нусом, який вважав, що на Троппауському когресі Олександр I виступив рішучим против-
ником інтервенції та змінив рішення лише після отримання звісток про бунт Семенівсько-
го полку. «Уся ця розповідь, на нашу думку, не більше ніж легенда», – вказував В. Над-
лер, який вважав, що протиріччя між Олександром I і Меттерніхом почали згладжуватися
вже під час Ахенського конгресу, а в Троппау вони вже були по суті однодумцями і разом
із Пруссією «проголосили принцип втручання»73.
Незважаючи на існування багатьох спільних інтересів між Австрією та Росією, В. Над-
лер цілком об’єктивно показав суть протиріч Віденської системи вже у перші роки її існу-
вання. Він особливо виокремлював позицію Англії, яка стараннями свого міністра закор-
донних справ Д. Каннінга дистанціювалася від континентальних держав, насамперед у пи-
танні про військове втручання до країн Південної Європи. Англія на початку 1824 р.
«остаточно відійшла від Священного Союзу…», а Д. Каннінг навіть «зрадив» йому, «по-
вів Англію зовсім новим шляхом»74. Але справжнього удару Віденській «системі Меттер-
ніха» завдала, на думку В. Надлера, Грецька революція75 та Адріанопольський мирний до-
говір 1829 р., який підтвердив автономію Греції76. Ця революція в історичних умовах, ко-
ли грецьке питання було для Меттерніха «першочерговим» і навіть затьмарювало собою
події Іспанської революції77, призвела, з одного боку, до перерозподілу політичних сил у
Європі, а з іншого – громадська думка представників різних соціальних груп Старого
Континенту схилялася до підтримки національно-визвольної боротьби греків. Меттерніх,
який тривалий час пригнічував будь-який визвольний рух у Європі, не зміг протидіяти
грекам. «Прагнення європейських народів виявилося сильнішим за бажання певних осо-
бистостей, – вказував В. Надлер. – Метушлива діяльність Меттерніха тривала ще багато
років і після Адріанопольського миру, але ніхто вже не надавав їй такого значення, як ра-
ніше»78. Однак висновок вченого про те, що меттерніхівська «епоха реакції закінчувала-
ся», оскільки «на грецькому сході загорялася зоря нового кращого життя для старої Євро-
пи»79, все ж таки є перебільшеним. Наприклад, сучасник В. Надлера, автор науково-попу-
лярної статті «Меттерніх», Д. Пісарєв вважав, що неспроможність політики Меттерніха
виявилася внаслідок розгрому Австрії в австро-італо-французькій війні 1859 р. та обʼєд-
нання Італії в 1861 р.80
Висновки. Віденська система міжнародних відносин досліджувалася ученими вже в
ХІХ ст., а її створення та перші десятиліття існування зазвичай пов’язувалися з активною
діяльністю міністра закордонних справ Австрійської імперії та її канцлера Клеменса фон
Меттерніха. Автором першої у вітчизняній історіографії монографії, повністю присвяче-
ної дипломатичній діяльності австрійського міністра, був професор Імператорського Хар-
69 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 39.
70 Рахшмир П.Ю. Князь Меттерних: человек и политик. Пермь: Изд-тво Пермского университета, 2005. С. 243.
71 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 40.
72 Там само. С. 71.
73 Там само. С. 76–77.
74 Там само. С. 103, 140, 187.
75 Проте, у сучасній історіографії наголошується, що певною перемогою Меттерніха стала відмова Росії підтри -
мати Грецьке повстання в 1821 р. Див.: Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и нессельроде… С. 52.
76 Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция… С. 224, 229.
77 Там само. С. 107.
78 Там само. С. 228–229.
79 Там само. С. 229.
80 Писарев Д.И. Меттерних. Писарев Д.И. Сочинения. Изд. 5. Санкт-Петербург, 1909. Т. 1. С. 579.
Siverian chronicle. 2023. № 1
83
ківського університету В. Надлер. Крім книжки «Меттерних та європейська реакція»
(1882), аналізу Віденської системи міжнародних відносин він частково присвятив багато-
томну монографію «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу». Для позначення
цього постнаполеонівського міжнародного порядку В. Надлер зазвичай використовував
назву «політична система Меттерніха», що вказувало на надзвичайно важливе значення
австрійського міністра як організатора Віденського конгресу, гаранта виконання його рі-
шень, головного ініціатора боротьби з будь-яким інакодумством у європейських країнах.
Хоча в своїй творчості В. Надлер надавав різні оцінки професійним якостям Меттерніха,
перш за все саме з його ім’ям харківський дослідник пов’язував загальноєвропейську ре-
акцію. У викладі В. Надлера Віденський міжнародний порядок спочатку розвивався саме
в тому реакційному напрямку, який позначив Меттерніх, а справжнього удару «системі
Меттерніха» завдала Грецька революція та Адріанопольський мирний договір 1829 р., що
підтвердив автономію Греції. Хоча відмінності зовнішньополітичних планів Олександра І
від імперської політики Меттерніха В. Надлер виклав дещо тенденційно, проте він у най-
кращих прогресивних традиціях сучасної йому історіографії намагався не перебільшувати
ролі особистості в історії.
References
Black, J.A. (2010). History of Diplomacy. London, England.
Dudko, I.D. (2013). Videnska systema mizhnarodnykh vidnosyn z pohliadu postnapoleonivskykh i
postbipoliarnykh chasiv [The Vienna system of international relations from the point of view of post-Napo-
leonic and post-bipolar times]. Kyiv, Ukraine.
Ghervas, S. (2014). What was the Congress of Vienna? History Today. Vol. 64. Issue 9.
Kozlitin, V.D., Kundenko, S.P., Pahomov, V.F., Strashnyuk, S.Yu., Chuvpilo, A.A. (1991). Izuchenie
novoy i noveyshey istorii zarubezhnyih stran v Harkovskom universitete (1805–1990) [The study of mo-
dern and novadays history of foreign countries at Kharkov University (1805–1990)]. Vestnik Harkovskogo
universiteta. Seriya: Istoriya – Bulletin of Kharkov university. Series: History, 357, P. 83–104.
Kreye, E.E. (2002). Politika Metterniha. Germaniya v protivoborstve s Napoleonom. 1799–1814
[Metternichʼs policy. Germany in confrontation with Napoleon. 1799–1814]. Moscow, Russia.
Marleku, А., Emini, А. (2016). The Role of Congress of Vienna in the Emergence of Multilateralism.
Acta Universitatis Danubius. Relationes Internationales, 1. Vol. 9.
Parsamov, V.S. (2017). Svyaschennyiy soyuz i ego interpretatoryi [Holy Alliance and its interpreters].
Rossiya i mir v XIX v. – Russia and world in the XIX c., 4 (97), P. 45–60.
Rahshmir, P.Yu. (2005). Knyaz Metternih: chelovek i politik [Prince Metternich: man and politician].
Perm, Russia.
Лиман Сергій Іванович – доктор історичних наук, професор, професор кафедри
туристичного бізнесу та країнознавства Харківського національного університеу
ім. В.Н. Каразіна (пл. Свободи, 6, м. Харків, 61022, Україна).
Lyman Serhii – Doctor of Historical Sciences, Рrofessor, Department of Tourism Business
and Regional Studies, V.N. Karazin Kharkiv National University (6 Svobody Sq., Kharkiv,
61022, Ukraine).
E-mail: s.lyman@karazin.ua
THE VIENNA SYSTEM OF INTERNATIONAL RELATIONS
IN THE WORKS OF VASILY KARLOVICH NADLER
(1840–1894)
The Vienna system of international relations was already studied by its contemporaries, among whom
Vasily Karlovich Nadler, Professor of the Imperial Kharkov University, occupies a special place. The
purpose and scientific novelty of the article is a comprehensive analysis of V.K. Nadlerʼs scientific works,
which were devoted to the study of the historical reasons for the creation of the Vienna System of Interna-
tional Relations, its features and significance, the role of famous personalities in the long negotiation pro-
cess, which allowed the creation of the post-Napoleonic international order. Methods used to achieve the
goals of the study: historical and comparative analysis, systematization and generalization, retrospective
method. Conclusions. The article shows that V. Nadler, in addition to the book «Metternykh and European
Reaction» (1882), has partly devoted the monograph «Emperor Alexander I and the Idea of the Holy Alli-
ance» to the analysis of the Vienna system of international relations. Although V. Nadler presented the dif-
ferences between foreign policy plans of Alexander I and Metternichʼs imperial policy in a somewhat bia-
sed manner, he tried not to exaggerate the role of the individual in history in the best progressive traditions
of his contemporary historiography. However, to refer to the new international order, V. Nadler usually
used the name «Metternichʼs political system», which emphasized the extremely important role of the Aust-
rian minister as the organizer of the Vienna Congress, the guarantor of its decisions, and the main initiator
of the struggle against any dissent in European countries. In the presentation of V. Nadler, the Vienna in-
ternational order first was developed precisely in the reactionary direction that Metternich outlined, and
Сіверянський літопис. 2023. № 1
84
the real blow to the «Metternich system» was dealt by the Greek Revolution and the Adrianople Peace
Treaty of 1829, which confirmed the autonomy of Greece.
Key words: Vienna system of international relations, V.K. Nadler, Clemens von Metternich, foreign po-
licy, diplomacy, Congress of Vienna, the Holy Alliance.
Дата подання: 18 січня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 20 лютого 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Лиман, С. Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера
(1840–1894). Сіверянський літопис. 2023. № 1. С. 76–84. DOI: 10.58407/litopis.230108.
Цитування за стандартом APA
Lyman, S. (2023). Videnska systema mizhnarodnykh vidnosyn u tvorchosti Vasylia Karlovycha Nadle-
ra (1840–1894) [The Vienna system of international relations in the works of Vasily Karlovich Nadler
(1840–1894)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 76–84. DOI: 10.58407/litopis.230108.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192565 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:43:10Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лиман, С. 2023-07-16T12:29:34Z 2023-07-16T12:29:34Z 2023 Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) / С. Лиман // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 76-84. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230108 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192565 327(091)«1814/189»:930:929Надлер Віденську систему міжнародних відносин досліджували вже її сучасники, серед яких особлива
 роль належить професору Імператорського Харківського університету Василю Карловичу Надлеру. Метою та науковою новизною статті є всебічний аналіз наукових робіт В. Надлера, які безпосередньо були присвячені вивченню історичних причин створення Віденської системи міжнародних
 відносин, її особливостей та значення, ролі відомих особистостей у тривалому переговорному процесі, що дозволив створити постнаполеонівський міжнародний порядок. Методи, які застосовувалися для досягнення мети дослідження: історико-порівняльний аналіз, систематизація та узагальнення, ретроспективний метод. Висновки. У статті доведено, що крім книги «Меттерних та європейська реакція» (1882) аналізу Віденської системи міжнародних відносин В. Надлер частково
 присвятив багатотомну монографію «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу». Хоча
 відмінності зовнішньополітичних планів Олександра І від імперської політики Меттерніха В. Надлер виклав дещо тенденційно, проте він у найкращих прогресивних традиціях сучасної йому історіографії намагався не перебільшувати ролі особистості в історії. Утім, для позначення нового
 міжнародного порядку В. Надлер зазвичай використовував назву «політична система Меттерніха», що вказувало на надзвичайно важливе значення австрійського міністра як організатора Віденського конгресу, гаранта виконання його рішень, головного ініціатора боротьби з будь-яким інакодумством у європейських країнах. У викладі В. Надлера Віденський міжнародний порядок спочатку
 розвивався саме в тому реакційному напрямку, який позначив Меттерніх, а справжнього удару
 «системі Меттерніха» завдала Грецька революція та Адріанопольський мирний договір 1829 р., що
 підтвердив автономію Греції. The Vienna system of international relations was already studied by its contemporaries, among whom
 Vasily Karlovich Nadler, Professor of the Imperial Kharkov University, occupies a special place. The
 purpose and scientific novelty of the article is a comprehensive analysis of V.K. Nadlerʼs scientific works,
 which were devoted to the study of the historical reasons for the creation of the Vienna System of International
 Relations, its features and significance, the role of famous personalities in the long negotiation process,
 which allowed the creation of the post-Napoleonic international order. Methods used to achieve the
 goals of the study: historical and comparative analysis, systematization and generalization, retrospective
 method. Conclusions. The article shows that V. Nadler, in addition to the book «Metternykh and European
 Reaction» (1882), has partly devoted the monograph «Emperor Alexander I and the Idea of the Holy Alliance
 » to the analysis of the Vienna system of international relations. Although V. Nadler presented the differences
 between foreign policy plans of Alexander I and Metternichʼs imperial policy in a somewhat biased
 manner, he tried not to exaggerate the role of the individual in history in the best progressive traditions
 of his contemporary historiography. However, to refer to the new international order, V. Nadler usually
 used the name «Metternichʼs political system», which emphasized the extremely important role of the Austrian
 minister as the organizer of the Vienna Congress, the guarantor of its decisions, and the main initiator
 of the struggle against any dissent in European countries. In the presentation of V. Nadler, the Vienna international
 order first was developed precisely in the reactionary direction that Metternich outlined, and
 the real blow to the «Metternich system» was dealt by the Greek Revolution and the Adrianople Peace
 Treaty of 1829, which confirmed the autonomy of Greece. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) The Vienna system of international relations in the works of Vasily Karlovich Nadler (1840–1894) Article published earlier |
| spellingShingle | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) Лиман, С. Розвідки |
| title | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) |
| title_alt | The Vienna system of international relations in the works of Vasily Karlovich Nadler (1840–1894) |
| title_full | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) |
| title_fullStr | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) |
| title_full_unstemmed | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) |
| title_short | Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840–1894) |
| title_sort | віденська система міжнародних відносин у творчості василя карловича надлера (1840–1894) |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192565 |
| work_keys_str_mv | AT limans vídensʹkasistemamížnarodnihvídnosinutvorčostívasilâkarlovičanadlera18401894 AT limans theviennasystemofinternationalrelationsintheworksofvasilykarlovichnadler18401894 |