Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі
Мета статті – дослідити розвиток та розповсюдження друкованих видань з питань сільського господарства в УРСР бібліотеками, Головним управлінням сільськогосподарської пропаганди, галузевим Міністерством, а також видавництвами впродовж першої половини ХХ ст. для науковоінформаційного забезпечення агр...
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192568 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі / О. Капралюк // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 91-97. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192568 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1925682025-02-23T18:59:26Z Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі Industry printed publications of the USSR in the first half of the 20th century for scientific and informational support of the agricultural industry Капралюк, О. Розвідки Мета статті – дослідити розвиток та розповсюдження друкованих видань з питань сільського господарства в УРСР бібліотеками, Головним управлінням сільськогосподарської пропаганди, галузевим Міністерством, а також видавництвами впродовж першої половини ХХ ст. для науковоінформаційного забезпечення аграрної галузі. Методи досліджень. У процесі дослідження застосовували як загальнонаукові методи (історичний, системно-структурний, логічний), так і спеціальні (історико-порівняльний, предметно-хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна: уперше в українській історіографії проаналізовано діяльність бібліотек, науково-дослідних установ, закладів освіти, Головного управління сільськогосподарської пропаганди, галузевого Міністерства з продукування та розповсюдження аграрних знань за допомогою друкованих видань (книги, журнали, газети, брошури, листівки, рекомендацій тощо). Досліджено інформаційні ресурси впродовж першої половини ХХ ст. за накладом, мовами, тематичним спрямуванням, категорією користувачів. Висновки. За результатами дослідження з’ясовано, що у 20-х рр. ХХ ст. було прийнято низку важливих постанов і директив для діяльності книгозбірень – головних закладів зі зберігання друкованих видань, зокрема «Про централізацію бібліотечної справи в РРСФР», «Про одноразовий грошовий збір у містах і селищах України для потреб культурно-освітніх установ», а також проведено конференції, з’їзди та наради щодо розвитку бібліотек у країні − Першу Всеукраїнську нараду працівників книги (1923), Першу конференцію наукових бібліотек (1925), Перший Всеукраїнський з’їзд бібліотечних працівників (1926) – і наведено основні резолюції, прийняті за результатами їхньої діяльності. Установлено, що важливе значення для задоволення інформаційних потреб сільськогосподарських фахівців мали крайові, обласні та районні газети. У 1938 р. їх налічувалося 1570, із них українською мовою – 600. У 1934 р. перелік галузевих журналів (за назвою) значно розширився і становив 152, а в 1938 р. – 181, зокрема українською мовою публікували такі видання, як «Колгоспниця України», «Соціалістичне тваринництво», «Колгоспне бджільництво», «Сад та город» та ін. Відмічалася тенденція й до збільшення накладів галузевих книг. Так, у 1929 р. їхній обсяг становив 56 млн, 1930 р. – 204 млн, а 1931 – 164 млн примірників. Установлено роль листівок як засобу агітації та мобілізації мас. Виявлено, що головні видавництва, зокрема Сельхозгіз, Культпросвітіздат, а також обласні та крайові брали активну участь у випуску сільськогосподарської літератури. У продукуванні та розповсюдженні передового досвіду ведення аграрного виробництва, а також останніх досягнень науки та освіти важливу роль відігравало Міністерство сільського господарства. The purpose of the article is to study the development and distribution of printed publications on agricultural issues in the Ukrainian SSR by libraries, the Main Directorate of agricultural propaganda, the sectoral Ministry, as well as publishing houses during the first half of the 20th c. for scientific and information support of the agricultural industry. Research methods. In the process of research, both general scientific methods (historical, system-structural, logical) and special ones (historical-comparative, subject-chronological, retrospective) were used. Scientific novelty: for the first time in Ukrainian historiography, the activities of libraries, research institutions, educational institutions, the Main Department of Agricultural Propaganda, the sectoral Ministry for the production and dissemination of knowledge on agricultural issues were analyzed with the help of printed publications (books, magazines, newspapers, brochures, leaflets, recommendations, etc.). Information resources during the first half of the 20th c. have been researched by circulation, languages, thematic direction, category of users. Conclusions. According to the results of the study, it was found that in the 20s of the 20th c. a number of important resolutions and directives were adopted for the activities of libraries – the main institutions for the storage of printed publications, in particular «On the centralization of librarianship in the RSFSR», «On a one-time collection of money in cities and towns of Ukraine for the needs of cultural and educational institutions», as well as conferences, congresses and meetings on the development of libraries in the country – the First All-Ukrainian conference of book workers (1923), the First Conference of scientific libraries (1925), the First All-Ukrainian Congress of library workers (1926) and the main resolutions adopted as a result of their activities are presented. It has been established that regional and district newspapers were of great importance for meeting the information needs of agricultural specialists. In 1938, there were 1570 of them, of which 600 were in Ukrainian. In 1934, the list of journals (by title) expanded significantly and amounted to 152, and in 1938 – 181, including such publications in Ukrainian, as «Collective farm woman of Ukraine», «Socialist animal husbandry», «Collective farm beekeeping», «Garden and vegetable garden» and others. There was a tendency to increase the circulation of books. So, in 1929 their volume amounted to 56 million, in 1930 – 204 million, and in 1931 – 164 million copies. The role of leaflets as a means of agitation and mobilization of the masses is established. It was revealed that the main publishing houses, in particular, Selkhozgiz, Kultprosvetizdat, as well as regional and provincial ones, took an active part in the production of agricultural literature. It has been established that the Ministry of Agriculture played an important role in the production and spreading of advanced experience in agricultural production, as well as the latest achievements of science and education. 2023 Article Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі / О. Капралюк // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 91-97. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230110 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192568 63:93/94:027.55:082.1 uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Капралюк, О. Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі Сiверянський літопис |
| description |
Мета статті – дослідити розвиток та розповсюдження друкованих видань з питань сільського господарства в УРСР бібліотеками, Головним управлінням сільськогосподарської пропаганди,
галузевим Міністерством, а також видавництвами впродовж першої половини ХХ ст. для науковоінформаційного забезпечення аграрної галузі. Методи досліджень. У процесі дослідження застосовували як загальнонаукові методи (історичний, системно-структурний, логічний), так і спеціальні (історико-порівняльний, предметно-хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна: уперше
в українській історіографії проаналізовано діяльність бібліотек, науково-дослідних установ, закладів освіти, Головного управління сільськогосподарської пропаганди, галузевого Міністерства з продукування та розповсюдження аграрних знань за допомогою друкованих видань (книги, журнали,
газети, брошури, листівки, рекомендацій тощо). Досліджено інформаційні ресурси впродовж першої половини ХХ ст. за накладом, мовами, тематичним спрямуванням, категорією користувачів.
Висновки. За результатами дослідження з’ясовано, що у 20-х рр. ХХ ст. було прийнято низку важливих постанов і директив для діяльності книгозбірень – головних закладів зі зберігання друкованих
видань, зокрема «Про централізацію бібліотечної справи в РРСФР», «Про одноразовий грошовий
збір у містах і селищах України для потреб культурно-освітніх установ», а також проведено конференції, з’їзди та наради щодо розвитку бібліотек у країні − Першу Всеукраїнську нараду працівників книги (1923), Першу конференцію наукових бібліотек (1925), Перший Всеукраїнський з’їзд бібліотечних працівників (1926) – і наведено основні резолюції, прийняті за результатами їхньої діяльності. Установлено, що важливе значення для задоволення інформаційних потреб сільськогосподарських фахівців мали крайові, обласні та районні газети. У 1938 р. їх налічувалося 1570, із них
українською мовою – 600. У 1934 р. перелік галузевих журналів (за назвою) значно розширився і
становив 152, а в 1938 р. – 181, зокрема українською мовою публікували такі видання, як «Колгоспниця України», «Соціалістичне тваринництво», «Колгоспне бджільництво», «Сад та город» та ін.
Відмічалася тенденція й до збільшення накладів галузевих книг. Так, у 1929 р. їхній обсяг становив
56 млн, 1930 р. – 204 млн, а 1931 – 164 млн примірників. Установлено роль листівок як засобу агітації та мобілізації мас. Виявлено, що головні видавництва, зокрема Сельхозгіз, Культпросвітіздат, а також обласні та крайові брали активну участь у випуску сільськогосподарської літератури. У продукуванні та розповсюдженні передового досвіду ведення аграрного виробництва, а
також останніх досягнень науки та освіти важливу роль відігравало Міністерство сільського господарства. |
| format |
Article |
| author |
Капралюк, О. |
| author_facet |
Капралюк, О. |
| author_sort |
Капралюк, О. |
| title |
Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі |
| title_short |
Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі |
| title_full |
Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі |
| title_fullStr |
Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі |
| title_full_unstemmed |
Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі |
| title_sort |
галузеві друковані видання урср першої половини хх ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192568 |
| citation_txt |
Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення сільськогосподарської галузі / О. Капралюк // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 91-97. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kapralûko galuzevídrukovanívidannâursrperšoípolovinihhstdlânaukovoínformacíjnogozabezpečennâsílʹsʹkogospodarsʹkoígaluzí AT kapralûko industryprintedpublicationsoftheussrinthefirsthalfofthe20thcenturyforscientificandinformationalsupportoftheagriculturalindustry |
| first_indexed |
2025-11-24T13:02:37Z |
| last_indexed |
2025-11-24T13:02:37Z |
| _version_ |
1849676904597028864 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2023. № 1
91
УДК 63:93/94:027.55:082.1
Оксана Капралюк
•
ГАЛУЗЕВІ ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ УРСР
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. ДЛЯ НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ
DOI: 10.58407/litopis.230110
© О. Капралюк, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2034-8958
Мета статті – дослідити розвиток та розповсюдження друкованих видань з питань сільсько-
го господарства в УРСР бібліотеками, Головним управлінням сільськогосподарської пропаганди,
галузевим Міністерством, а також видавництвами впродовж першої половини ХХ ст. для науково-
інформаційного забезпечення аграрної галузі. Методи досліджень. У процесі дослідження засто-
совували як загальнонаукові методи (історичний, системно-структурний, логічний), так і спеціаль-
ні (історико-порівняльний, предметно-хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна: уперше
в українській історіографії проаналізовано діяльність бібліотек, науково-дослідних установ, закла-
дів освіти, Головного управління сільськогосподарської пропаганди, галузевого Міністерства з про-
дукування та розповсюдження аграрних знань за допомогою друкованих видань (книги, журнали,
газети, брошури, листівки, рекомендацій тощо). Досліджено інформаційні ресурси впродовж пер-
шої половини ХХ ст. за накладом, мовами, тематичним спрямуванням, категорією користувачів.
Висновки. За результатами дослідження з’ясовано, що у 20-х рр. ХХ ст. було прийнято низку важ-
ливих постанов і директив для діяльності книгозбірень – головних закладів зі зберігання друкованих
видань, зокрема «Про централізацію бібліотечної справи в РРСФР», «Про одноразовий грошовий
збір у містах і селищах України для потреб культурно-освітніх установ», а також проведено кон-
ференції, з’їзди та наради щодо розвитку бібліотек у країні − Першу Всеукраїнську нараду праців-
ників книги (1923), Першу конференцію наукових бібліотек (1925), Перший Всеукраїнський з’їзд біб-
ліотечних працівників (1926) – і наведено основні резолюції, прийняті за результатами їхньої діяль-
ності. Установлено, що важливе значення для задоволення інформаційних потреб сільськогоспо-
дарських фахівців мали крайові, обласні та районні газети. У 1938 р. їх налічувалося 1570, із них
українською мовою – 600. У 1934 р. перелік галузевих журналів (за назвою) значно розширився і
становив 152, а в 1938 р. – 181, зокрема українською мовою публікували такі видання, як «Колгосп-
ниця України», «Соціалістичне тваринництво», «Колгоспне бджільництво», «Сад та город» та ін.
Відмічалася тенденція й до збільшення накладів галузевих книг. Так, у 1929 р. їхній обсяг становив
56 млн, 1930 р. – 204 млн, а 1931 – 164 млн примірників. Установлено роль листівок як засобу агі-
тації та мобілізації мас. Виявлено, що головні видавництва, зокрема Сельхозгіз, Культпросвіт-
іздат, а також обласні та крайові брали активну участь у випуску сільськогосподарської літера-
тури. У продукуванні та розповсюдженні передового досвіду ведення аграрного виробництва, а
також останніх досягнень науки та освіти важливу роль відігравало Міністерство сільського гос-
подарства.
Ключові слова: сільське господарство, галузеві видання, науково-дослідні установи, інформа-
ційне забезпечення, користувачі.
На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу України важливу роль віді-
грає впровадження сучасних технологій та передового досвіду. Керівникам та фахівцям
галузі необхідно постійно оновлювати свої знання, ознайомлюватися з новітніми ідеями
та технологіями. Тому для подальшого розвитку аграрного сектору важливе значення на-
бувають сільськогосподарські видання1.
Історіографічний огляд. Питання історії та розвитку сільськогосподарської бібліогра-
фії побіжно знайшли своє відображення в навчальному посібнику Л.М. Каразанової «Ос-
новные этапы развития библиографии сельскохозяйственной литературы»2 та інших пуб-
лікаціях цього автора3. Інша дослідниця О.П. Довгопола здійснила екскурс в історію роз-
витку сільськогосподарської бібліографії4. У своїх працях науковець В.В. Дерлеменко5
1 Сокальський О.С. Організація бібліотечної справи. Харків, 1970. 239 с.
2 Каразанова Л.Н. Основные этапы развития библиографии сельскохозяйственной литературы: учеб. пособие.
Москва: МГИК, 1987. 48 с.
3 Каразанова Л.Н. Сельскохозяйственная библиография: основные итоги и задачи. Советcкая библиография.
1982. № 5. С. 11–20.
4 Довгопола О.П. Бібліографія сільськогосподарської літератури. Харків, 1972. 159 с.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
92
наводить окремі відомості щодо розвитку сільськогосподарських видань, які пропагували
досягнення аграрної науки, зокрема: «Сільське господарство» (1922 р.), «Бюлетень Нар-
комзему» (1922–1934 рр.) та ін. Окремі відомості віднаходимо в результатах досліджень
щодо розвитку періодичних видань з історії агрономії в Україні 20–30-х рр. ХХ ст., прове-
дених О.П. Анікіною6. Проте питання продукування та поширення сільськогосподарських
знань та передового досвіду бібліотеками, науково-дослідними установами, Головним
управлінням сільськогосподарської пропаганди, Міністерством сільського господарства
за допомогою друкованих галузевих видань упродовж першої пол. ХХ ст. висвітлено
фрагментарно, і поза увагою дослідників залишилися питання щодо системного аналізу
розвитку журналів, книг, брошур, листівок, методичних рекомендацій та значення кожно-
го виду інформаційного ресурсу в розповсюдженні аграрних знань, а також чинників, що
впливали на їхній випуск.
Тому метою статті було дослідження розвитку та розповсюдження друкованих ви-
дань з питань сільського господарства в УРСР бібліотеками, Головним управлінням сіль-
ськогосподарської пропаганди, галузевим Міністерством, а також видавництвами впро-
довж першої пол. ХХ ст. для науково-інформаційного забезпечення аграрної галузі.
Методи досліджень. У процесі дослідження застосовували як загальнонаукові методи
(історичний, системно-структурний, логічний), так і спеціальні (історико-порівняльний,
предметно-хронологічний, ретроспективний).
Виклад основного матеріалу. У 1921 р. при Раді Народних Комісарів (РНК) РРСФР
було створено Центральну міжвідомчу комісію із закупівлі та поширення іноземної літе-
ратури (Коміноліт), серед завдань якої значилося здійснення контролю за доставлянням
до спеціальних бібліотек великих міст країни по 1 примірнику всіх закордонних передо-
вих наукових журналів і книг, а також регулярним одержанням усіх періодичних видань.
Відповідно до Декрету РНК РРСФР «Про централізацію бібліотечної справи в РСФРР»,
опублікованого 3 листопада 1920 р., усі бібліотеки, незалежно від їхньої відомчої підпо-
рядкованості, повинні були об’єднатися в бібліотечну мережу під керівництвом Нарком-
освіти. З метою виконання вищезазначеного Декрету в Україні останній після погоджен-
ня з урядом у листопаді 1921 р. створив Центральну міжвідомчу бібліотечну комісію
(УЦМБК) у складі семи осіб. Свої постанови УЦМБК повинна була впроваджувати через
бібліотечний відділ Головполітосвіти. Відмітимо, що станом на 1 січня 1922 р. в Україні
функціонували 3067 бібліотек, у т.ч. у місті – 293, селі – 2774, книжковий фонд яких до-
рівнював 5831271 од. Упродовж 1921–1922 рр. уряд УРСР схвалив низку постанов, спря-
мованих на зміцнення матеріального становища книгозбірень. Так, 13 червня 1921 р. і
13 вересня 1922 р. були опубліковані документи РНК УРСР і Всеукраїнського централь-
ного виконавчого комітету (ВУЦВК) про забезпечення культурно-освітніх, виховних ус-
танов і шкіл приміщеннями, а вже 19 жовтня 1921 р. ВУЦВК видав постанову «Про одно-
разовий грошовий збір у містах і селищах України для потреб культурно-освітніх уста-
нов». Результати від виконання цих постанов було помітно вже наступного року. Так, ста-
ном на 1 січня 1923 р. кількість книгозбірень в УРСР збільшилася на 659 і нараховувала
3726, у т.ч. в місті – 377, селі – 3349, а їхній книжковий фонд зріс на 742629 од. і становив
6573900 примірників7. Важливе значення для подальшого розвитку бібліотек мав ХІІ з’їзд
РКП(б), що відбувся 17–23 квітня 1923 р. На ньому було зазначено важливість відновлен-
ня в селах бібліотек і хат-читалень, а також акцентовано на поєднанні культурно-освіт-
ньої роботи з питаннями сільськогосподарського виробництва8. Відмітимо, що станом на
1925 р. у бібліотеках України найбільшу кількість книг становили видання, написані ро-
сійською мовою (73,2%), значно менше українською (19,4%), єврейською (2%), поль-
ською (1,4%) та іншими (4%). Державні та спеціальні книгозбірні у своїх фондах мали
значну кількість книг, написаних німецькою, французькою та англійською мовами. У
червні 1925 р. з метою централізованого комплектування сільських бібліотек Головполіт-
освіта підготувала і здала до друку зразок каталогу під назвою «Сільська бібліотека»,
який вміщував понад 900 назв книг. У 20-х рр. ХХ ст. значно зміцніла мережа спеціаль-
них бібліотек, які були підпорядковані кільком головним управлінням Наркомосвіти. Так,
у книгозбірні Сільськогосподарського наукового комітету України нараховувалося понад
5 Дерлеменко В.В. Розповсюдження сільськогосподарських знань та інформації в Україні у 20–80-х рр. ХХ ст.
Наукові записки Тернопільського держ. ун-ту. 2002. № 1. С. 84–87. Педагогічна серія; Дерлеменко В.В. Розпов-
сюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації: [монографія]. Київ: ІАЕ УААН, 1999. 410 с.
6 Анікіна О.П. Періодичні видання як джерело з історії агрономії в Україні 20–30-х рр. ХХ ст. Автореф. дис...
канд. іст. наук. Київ: Держ. наук. с.-г. б-ка, 2004. 21 с.
7 Єщенко Ф.О. Бібліотечна справа на Україні в роки відновлення народного господарства (1921–1925): матеріали
до лекції з курсу «Історія бібліотечної справи в СРСР». Харків, 1961. С 1–15.
8 Там само. С. 18–27.
Siverian chronicle. 2023. № 1
93
100000 книг9. Зазначимо, що значний внесок у подальший розвиток книгозбірень мали
Перша Всеукраїнська нарада працівників книги (Харків, 1923), Перша конференція науко-
вих бібліотек (Київ, 1925) та Перший Всеукраїнський з’їзд бібліотечних працівників (Хар-
ків, 1926)10.
Починаючи з 1920-х рр., розпочали свою діяльність пересувні (мобільні) бібліотеки з
метою наблизити віддалених читачів до книги. Під час комплектування фондів таких кни-
гозбірень ураховувалися інформаційні запити фахівців, які проживали у віддалених місце-
востях. На жаль, на закупівлю видань для комплектування пересувних бібліотек було ви-
ділено недостатньо коштів, що впливало на якість їхніх фондів. Окрім того, не вистачало
кваліфікованих бібліотечних фахівців. Незважаючи на усі негаразди та проблеми в діяль-
ності пересувних книгозбірень, Головний політико-просвітницький комітет УСРР при На-
родному комісаріаті освіти (НКО) УСРР – Головполітосвіта та бібліотечна громадськість
почали приділяти їм більше уваги11. Зазначимо, що Головполітосвіту було створено в
грудні 1920 р., проте лише з 1921 р. він офіційно розпочав свою діяльність. Серед завдань
установи значилося й здійснення ідеологічного та політичного нагляду за культурою, нау-
кою та освітою. Головою Головполітосвіту НКО УСРР було призначено А. Самохвало-
ва12. Упродовж першого півріччя 1925 р. бібліотечний підвідділ Головполітосвіти надав
400 книг кожному районному сільбуду для комплектування фондів пересувних книгозбі-
рень. Мешканці міст також брали участь у поповненні фондів сільських бібліотек. Так,
наприклад, за рахунок місцевих коштів й асигнувань товариства «Культзмички міста з се-
лом» у першій половині 1925 р. книгозбірні сіл Одеської губернії отримали понад 65000
книг, що перевищувало кількість, надісланих за два попередні роки.
Відповідно до статистичних даних наприкінці 1925 р. в УРСР функціонувало 1014 біб-
ліотек, що мали пересувні фонди. Так, 246 міських бібліотек мали 3609 пересувних пунк-
тів, обсяг їхніх видань становив 339677, у 768 бібліотеках, що здійснювали інформаційне
забезпечення сільського населення з використанням пересувної мережі, на 3913 пунктів
припадало 226595 книг. Таким чином, фонди пересувних бібліотек, що обслуговували
сільське населення, були меншими порівняно з тими, які здійснювали інформаційне забез-
печення мешканців міст. 236 хат-читалень мали 416 пересувних пунктів з книжковим
фондом 20448 примірників13. У Положенні про сільську бібліотеку зазначалося, що для її
відкриття необхідно мати не менше 1 тис. од. видань, окреме приміщення та необхідне
обладнання. Завідувача призначала селищна рада та затверджував районний відділ куль-
тури. На сільраду припадало близько 7 населених пунктів, які знаходилися на відстані
кількох кілометрів від неї, тому інформаційно-бібліотечне обслуговування населення по-
винні були здійснювати як стаціонарні, так і пересувні книгозбірні. Зазначимо, що мобіль-
ні бібліотеки відігравали важливу роль в інформаційному забезпеченні фахівців, що зай-
малися промисловим рибальством, лісозаготівлею тощо.
Серед сільського населення особливу популярність мали крайові, обласні та районні
газети, кількість яких поступово збільшувалася й на початок 1939 р. дорівнювала 3991, у
т.ч. районних – 3293, із них у сільській місцевості видавали – 2242, низових – 673 (входи-
ли до загальної кількості), у т.ч. газети машинно-тракторних станцій – 70, колгоспів – 552.
Щорічний наклад галузевих газет становив 1813800. У 1938 р. їх публікували 51 мовою
(включаючи мови народів, які населяли СРСР), найбільша їхня кількість виходила росій-
ською – 2493, українською – 600, узбецькою – 111, казахською – 115, білоруською – 89
та ін. У 1939 р. районні та низові газети виходили в УРСР у кількості 501 од., із них най-
більше друкували в Київській та Дніпропетровській областях відповідно по 58 та 53, най-
менше у Сталінській – 19 та Сумській – 17. По інших областях республіки розподіл газет
за їх чисельністю розподілився так: Полтавська – 45, Одеська – 43, Вінницька та Харків-
ська по 42, Чернігівська – 39, Миколаївська – 37, Кам’янець-Подільська – 36, Житомир-
ська – 30, Ворошиловградська – 24. Газети політвідділів радгоспів були складовою лан-
кою в системі інформаційного забезпечення населення з питань ведення сільського госпо-
дарства, досягнень у галузі, передового досвіду, постанов тощо. Переважно радгоспи зер-
9 Бачалдин Б. Специалист сельского хозяйства и библиотека. Библиотекарь. 1968. № 1. С. 32–37.
10 Сокальский А.С. Развитие библиотековедения на Украине. Ленин и современные проблемы библиотековеде-
ния. Москва, 1971. С. 127–129.
11 Там само. С. 130.
12 Стоян Т.І. Головлітівська система радянської цензури 1920–1930-х рр.: організаційна структура та функції.
Науковий часопис / Національний пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2008. Вип. 5. Серія 6: Історичні науки.
С. 170–174.
13 Єщенко Ф.О. Бібліотечна справа на Україні в роки відновлення народного господарства (1921–1925): матеріа-
ли до лекції з курсу «Історія бібліотечної справи в СРСР». Харків, 1961. 46 с.; Таубина Е.П. Новое в организации
информационной работы в помощь сельскохозяйственному производству. Библиотеки СССР. Опыт работы.
1966. Вып. 31. С. 83–92.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
94
нового та молочно-м’ясного напрямків виробництва готували та видавали газети. Понад
83% усіх районних газет виходили щодня або раз на три дні14.
Відмітимо, що для забезпечення інформаційних потреб селян та галузевих фахівців,
окрім газет, формували й журнали, зокрема такі, як «Сельский хозяин», «Журнал земле-
дельца», у яких висвітлювалися питання вирощування сільськогосподарських культур,
механізації виробничих процесів, організації молочної ферми, переробки молока, вибору
молочної худоби, годівлі, лікування хвороб тварин, отримання меду та багато ін. До
1917 р. вони були розраховані переважно на заможні верстви селян, а саме поміщиків,
після – обсяг видань зростав і, крім журналів, на сторінках яких висвітлювалися питання з
різних галузей сільського господарства, стали видавати також і вузькоспеціалізовані, а са-
ме: «Химизация социалистического земледелия», «Тракторист-комбайнер», «Механиза-
ция и электрификация социалистического сельского хозяйства», «Селекция и семеновод-
ство», «Плодоовощное хозяйство», «Коневодство», «Кролиководство» та ін., які знаходи-
ли своїх користувачів серед різних верств сільського населення15. У 1934 р. перелік галу-
зевих журналів (за назвою) значно розширився і становив 152, а 1938 р. – 181 з накладом
відповідно 7366 і 13085 примірників. Кількість видань із питань рослинництва дорівнюва-
ла 35, механізації – 64, тваринництва і ветеринарії – 33. Відмітимо, що журнали видавали
різними мовами, із них українською – «Колгоспниця України», «Соціалістичне тварин-
ництво», «Колгоспне бджільництво», «Сад та город» тощо. Поряд з масовими журналами
з різних галузей сільського господарства виходили наукові журнали та праці науково-до-
слідних установ. У країні важливе значення в системі науково-інформаційного забезпе-
чення сільського господарства відігравали книги, кількість яких упродовж 1730–1916 рр.
сягала 25000 од. з накладом 45000 примірників, а у 1917–1938 рр. – відповідно 78188 і
921188. Наведемо назви низки книг, виданих до 1917 р., а саме: «Как сберегать скот в не-
урожайный год», «Что нужно делать хозяину при бескормице», «Как надо устраивать
крестьянское хозяйство, чтобы не было нужды и голода» та ін. Упродовж 20–30-х рр.
ХХ ст. наклад книг з питань сільського господарства систематично збільшувався й у
1929 р. становив 56 млн, 1930 р. – 204 млн, 1931 – 164 млн примірників16. Широке розпов-
сюдження серед населення на селі мали видання спеціальних серій: «В борьбе за урожай»,
«Поход за урожай и коллективизацию», а також брошури, призначені для інформаційного
забезпечення спеціалістів, залучених у посівній, збиранні врожаю та інших сільськогоспо-
дарських технологічних процесах. У наступні роки, у зв’язку зі збільшенням кількості
фахівців на селі – трактористів, комбайнерів та інших спеціалістів – з’явився новий тип
масової агротехнічної книги: підручники для трактористів та комбайнерів, довідники для
бригадирів, посібники для спеціалістів вищої та середньої кваліфікації. Стосовно галу-
зевої літератури з питань економіки сільського господарства, яка виходила до 1913 р., пе-
реважна більшість на своїх сторінках висвітлювала звіти земств, офіційні огляди щодо
стану сільського господарства в окремих губерніях і т.п. Наклад видань не перевищував
500 примірників. З питань сільськогосподарських машин та знарядь упродовж 1913–
1914 рр. було видано лише 3 брошури: дві про плуг та одну – сівалку. Проте вже до
1938 р. наклад видань з питань механізації зріс майже у 35 разів порівняно з 1913 р. і ста-
новив 3328 примірників, з рослинництва та тваринництва – майже у 6 разів. Відмітимо,
що у 1913 р. більше половини всіх видань з рослинництва припадали на овочівництво та
садівництво, переважно декоративне. Проте не було жодного спеціального видання з пи-
тань олійних культур, рису. Упродовж 20–30-х рр. ХХ ст. ситуація покращилася, кількість
видань з питань зернових культур зросла і в 1928 р. і 1938 р. становила відповідно 77 і
129 назв, технічних – 168 і 397, олійних – 29 і 50, овочівництва та плодівництва – 103 і
202, кормових – 67 і 56, боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських рос-
лин – 221 і 226 назв. Стосовно питань тваринництва у 1913 р. близько 40% усієї літерату-
ри становили книги, які висвітлювали такі напрями галузі, як молочна справа, кролівницт-
во, птахівництво та бджільництво17. У тому ж році було підготовлено та видано 3 книги,
що торкалися питань цукрового буряка, тютюнництва та лікарських рослин. Наприкінці
1930-х рр. було підготовлено та видано навчальний посібник для районних колгоспних
шкіл «Агротехніка коноплі» та спеціальну працю Всесоюзного науково-дослідного інсти-
туту коноплі – «Конопля».
14Сельскохозяйственная печать в цифрах / Под. ред. И.Ф. Кобылецкого. Москва, 1939. С. 44–48; Бачалдина С.П.
О создании единой системы обслуживания специалистов сельськохозяйственного производства. Советское биб-
лиотековедение. 1976. № 2. С. 43–57.
15 Сельскохозяйственная печать в цифрах… С. 44–48.
16 Там само. С. 43.
17 Сельскохозяйственная печать в цифрах… С. 23–35; Григорьева Л.П. Информационная работа в помощь спе-
циалистам народного хозяйства. Советское библиотековедение. 1976. № 2. С. 93–99.
Siverian chronicle. 2023. № 1
95
Відмітимо, що у 1913 р. сільськогосподарську літературу видавали переважно росій-
ською мовою (1434 назви), іншими − 29 книг за назвою. Проте у 1938 р. сільськогоспо-
дарські книги видавали вже 44 мовами народів Радянського Союзу, що становило 822 ви-
дання з загальної кількості 3316, а їх наклад дорівнював близько 5 млн примірників (84%
від загального обсягу). У 1937 р. в СРСР кількість виданої галузевої літератури становила
4206 назв, США − 130, Великобританії – 190 та Німеччині – 633 назви18.
Головним державним видавництвом сільськогосподарської літератури в колишньому
Радянському Союзі був Сільхозгіз, яке видавало науково-популярні книги та брошури,
призначені для аграрних фахівців. Співробітники видавництва намагалися ознайомлюва-
ти читачів з виданнями вчених-класиків сільського господарства, тому систематично їх
друкували. Так, у першій половині 1950-х рр. вийшли друком праці про А.Т. Болото-
ва, М.Ф. Іванова, В.П. Горячкіна, В.В. Докучаєва, К.К. Гедройца, Д.Н. Прянішнікова,
П.А. Костичева та ін. Значним попитом серед фахівців користувалася виробничо-технічна
література з різних галузей сільського господарства, зокрема рослинництва та тварин-
ництва, тому Сільхозгіз публікував такі видання великим накладом. Крім того, він вида-
вав навчальну літературу для галузевих закладів освіти. Щороку публікувалися праці нау-
ково-дослідних установ, довідники, енциклопедичні словники та література з досвіду кра-
щих колгоспів і радгоспів, економіки та організації виробництва в них. Упродовж 1952–
1954 рр. Сільхозгізом було опубліковано 1248 видань з питань сільського господарства
накладом 41 млн примірників. Виданням популярної літератури, плакатів, листівок та
альбомів з аграрної тематики займався Культпросвітіздат, а також обласні та крайові ви-
давництва. У середині 1950-х рр. у колишньому Радянському Союзі видавалося понад
100 періодичних видань із сільського господарства загальним накладом близько 2,5 млн
примірників19.
Чільне місце серед аграрної літератури відводилося й листівкам, підготовкою яких
займалося як Головне управління сільськогосподарської пропаганди, так і місцеві органи.
Вони слугували засобом агітації та мобілізації мас. Викладення матеріалу в листівках бу-
ло лаконічним та чітким, переважно у формі заклику. Доведення до користувачів відбува-
лося швидко. Наприклад, якщо виникала потреба в заклику колгоспників до боротьби з
борошнистою росою на зернових, то впродовж доби формували, редагували, друкували та
доводили до відома колгоспників за допомогою листівки про зазначену проблему та спо-
соби боротьби з нею. До бригад їх доставляли переважно авіапоштою, машиною або мо-
тоциклом. Важливе місце серед поширення галузевої інформації посідали й брошури,
призначені для окремих категорій працівників сільського господарства. Вони випускалися
місцевими виданнями під такими назвами, як наприклад «Библиотечка колхозника»,
«Библиотечка животновода», «Памятка тракториста» тощо. Збільшення випуску галузевої
літератури на місцях мало значний вплив на розповсюдження передового досвіду, оскіль-
ки на сторінках було висвітлено досягнення колгоспів, радгоспів, які розміщувалися в різ-
них географічних зонах країни та мали особливості виробництва20.
Галузеві науково-дослідні установи, виші, радгоспи та колгоспи мали значний досвід
ведення господарства на науковій основі. Результати проведених ними наукових дослід-
жень систематично висвітлювалися на сторінках галузевих видань. Так, у 1963 р. Мініс-
терство сільського господарства підготувало та видало Рекомендації з сільськогосподар-
ської пропаганди, де було зазначено про важливість призначення фахівця при установі та
виші, відповідального за систематичне подання інформації про результати проведених на-
укових досліджень до розділу «Науково-технічна інформація» таких видань, як «Вісник
сільськогосподарської науки», «Соціалістичне тваринництво», «Механізація сільського
господарства» тощо. У виданні також відзначалося, що необхідно подавати інформацію
до початку сільськогосподарських робіт. Наприклад, відомості про весняні роботи доціль-
но публікувати в березневих номерах журналів. Було акцентовано також на покращенні
якості видання літератури – як за змістом, так і художнім оформленням. Кожні рекомен-
дації необхідно було вивчати та перевіряти у виробничих умовах, а також підтверджувати
їхню ефективність на практиці разом зі спеціалістами колгоспів та радгоспів. Щоб літера-
тура, на шпальтах якої друкували передовий досвід, «не залежувалася» у магазинах, а по-
трапляла до читачів, необхідно було на кожну книжку, рекомендацію, плакат у газетах і
журналах друкувати короткі повідомлення, а на фундаментальні праці публікувати рецен-
зії21.
18 Сельскохозяйственная печать в цифрах… С. 61.
19 Осликовская Е.С. Сельскохозяйственная пропаганда. Москва, 1954. 74–80 с; Лукомская А.М., Зильбер-
минц Л.В., Теплов Д.Ю. Библиография естественнонаучной, технической и сельскохозяйственной литературы.
Москва, 1962. 223 с.
20 Осликовская Е.С. Сельскохозяйственная пропаганда… С. 81–82.
21 Там само. С. 5–10.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
96
Висновки. Отже, упродовж першої половини ХХ ст. відбувалося систематичне нако-
пичення, продукування та поширення аграрних знань культурно-освітніми закладами, Го-
ловним управлінням сільськогосподарської пропаганди, галузевим Міністерством, а та-
кож видавництвами за допомогою друкованих галузевих видань, які були розраховані на
різні категорій читачів залежно від фахової підготовки, статі, віку, займаної посади тощо.
Кількість сільськогосподарської літератури поступово збільшувалася впродовж зазначе-
ного періоду як за назвами, так і накладом з метою максимального забезпечення інформа-
ційних потреб користувачів. Кожний вид друкованих видань слугував конкретній меті. На
розвиток друкованих сільськогосподарських видань вплинули як суспільно-політичні, так
і економічні чинники, зокрема: нова економічна політика, колективізація, спеціалізація
галузі, плановість випуску видань.
References
Anikina, O.P. (2004). Periodychni vydannia yak dzherelo z istorii ahronomii v Ukraini 20–30-kh rr.
ХХ st. [Periodicals as a source of the history of agronomy in Ukraine in the 20–30s of the 20th c.]. Kyiv,
Ukraine.
Derlemenko, V.V. (2002). Rozpovsiudzhennia silskohospodarskykh znan ta informatsii v Ukraini u
20–80-kh rr. ХХ st. [Distribution of agricultural knowledge and information in Ukraine in the 20–80s of
the 20th c.]. Naukovi zapysky Ternopilskoho derzhavnoho universytetu – Scientific notes of Ternopil state
university, 1, P. 84–87.
Derlemenko, V.V. (1999). Rozpovsiudzhennia silsko-hospodarskoi naukovo-tekhnichnoi informatsii
[Spreading of agricultural, scientific and technical information]. Kyiv, Ukraine.
Stoian, T.I. (2008). Holovlitivska systema radianskoi tsenzury 1920–1930-kh rr.: orhanizatsiina
struktura ta funktsii [Glavlitovskaya system of Soviet censorship in the 1920s–1930s: organizational
structure and functions]. Naukovyi chasopys – Scientific periodical, 5, P. 170–174.
Капралюк Оксана Вікторівна – кандидатка сільськогосподарських наук, завідувач-
ка відділу науково-методичної роботи та реферування Національної наукової сільсько-
господарської бібліотеки НААН (вул. Героїв Оборони, 10, м. Київ, 03127, Україна).
Кapralyuk Oksana – candidate of agricultural sciences, Head of Department Science-
Methodics Work and Abstracting of National Scientific Agricultural Library of NAAS (10 Gero-
yiv Oborony Str., Kyiv, 03127, Ukraine).
E-mail: Oksanakapr@ukr.net
INDUSTRY PRINTED PUBLICATIONS OF THE USSR
IN THE FIRST HALF OF THE 20TH CENTURY FOR SCIENTIFIC AND INFORMATIONAL SUPPORT
OF THE AGRICULTURAL INDUSTRY
The purpose of the article is to study the development and distribution of printed publications on
agricultural issues in the Ukrainian SSR by libraries, the Main Directorate of agricultural propaganda, the
sectoral Ministry, as well as publishing houses during the first half of the 20th c. for scientific and informa-
tion support of the agricultural industry. Research methods. In the process of research, both general scien-
tific methods (historical, system-structural, logical) and special ones (historical-comparative, subject-chro-
nological, retrospective) were used. Scientific novelty: for the first time in Ukrainian historiography, the
activities of libraries, research institutions, educational institutions, the Main Department of Agricultural
Propaganda, the sectoral Ministry for the production and dissemination of knowledge on agricultural
issues were analyzed with the help of printed publications (books, magazines, newspapers, brochures, lea-
flets, recommendations, etc.). Information resources during the first half of the 20th c. have been re-
searched by circulation, languages, thematic direction, category of users. Conclusions. According to the
results of the study, it was found that in the 20s of the 20th c. a number of important resolutions and directi-
ves were adopted for the activities of libraries – the main institutions for the storage of printed publicati-
ons, in particular «On the centralization of librarianship in the RSFSR», «On a one-time collection of mo-
ney in cities and towns of Ukraine for the needs of cultural and educational institutions», as well as confe-
rences, congresses and meetings on the development of libraries in the country – the First All-Ukrainian
conference of book workers (1923), the First Conference of scientific libraries (1925), the First All-Ukrai-
nian Congress of library workers (1926) and the main resolutions adopted as a result of their activities are
presented. It has been established that regional and district newspapers were of great importance for
meeting the information needs of agricultural specialists. In 1938, there were 1570 of them, of which 600
were in Ukrainian. In 1934, the list of journals (by title) expanded significantly and amounted to 152, and
in 1938 – 181, including such publications in Ukrainian, as «Collective farm woman of Ukraine», «Socia-
list animal husbandry», «Collective farm beekeeping», «Garden and vegetable garden» and others. There
was a tendency to increase the circulation of books. So, in 1929 their volume amounted to 56 million, in
1930 – 204 million, and in 1931 – 164 million copies. The role of leaflets as a means of agitation and mo-
bilization of the masses is established. It was revealed that the main publishing houses, in particular,
Selkhozgiz, Kultprosvetizdat, as well as regional and provincial ones, took an active part in the production
of agricultural literature. It has been established that the Ministry of Agriculture played an important role
Siverian chronicle. 2023. № 1
97
in the production and spreading of advanced experience in agricultural production, as well as the latest
achievements of science and education.
Key words: agriculture, industry publications, research institutions, information support, users.
Дата подання: 27 грудня 2022 р.
Дата затвердження до друку: 29 січня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Капралюк, О. Галузеві друковані видання УРСР першої половини ХХ ст. для науково-інфор-
маційного забезпечення сільськогосподарської галузі. Сіверянський літопис. 2023. № 1. C. 91–97.
DOI: 10.58407/litopis.230110.
Цитування за стандартом APA
Кapralyuk, О. (2023). Haluzevi drukovani vydannia URSR pershoi polovyny ХХ st. dlia naukovo-
informatsiinoho zabezpechennia silskohospodarskoi haluzi [Industry printed publications of the USSR in
the first half of the 20th century for scientific and informational support of the agricultural industry]. Sive-
rianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 91–97. DOI: 10.58407/litopis.230110.
|