Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику
Мета дослідження. У статті аналізується мотив Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви на сторінках видатної давньоукраїнської літературної пам’ятки – Києво-Печерського патерика. Також звертається увага на запозичення окремих сюжетів Києво-Печерського патерика з інших, більш давніших християнськи...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192569 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику / П. Ґонно // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 98-104. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192569 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ґонно, П. 2023-07-16T12:30:07Z 2023-07-16T12:30:07Z 2023 Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику / П. Ґонно // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 98-104. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230111 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192569 821.161.2.09 Мета дослідження. У статті аналізується мотив Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви на сторінках видатної давньоукраїнської літературної пам’ятки – Києво-Печерського патерика. Також звертається увага на запозичення окремих сюжетів Києво-Печерського патерика з інших, більш давніших християнських літературних пам’яток і творів. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах наукової об’єктивності, системності та діалектичному підході. Відповідно до поставленої мети й завдань використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Шляхом аналізу тексту простежується вживання мотиву Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви на сторінках твору. Як зазначено в ключовому розділі цієї агіографічної пам’ятки (слово / глава 14), лише зречення мирських цінностей відкриває подвижнику шлях до Спасіння. Автор доходить висновку, що ключ до Патерика міститься в 14-му розділі Послання Симона до Полікарпа, в якому освячується інверсія цінностей, властива зреченню від світу. Саме через аскетичне самоприниження людина підноситься до Неба, і саме з темряви печерної випромінюється Світло Спасіння. Водночас у процесі вивчення та перекладу цієї давньоукраїнської літературної пам’ятки важливе значення набуває виявлення джерел, використаних при її створенні. В окремих сюжетах Києво-Печерського патерика простежуються впливи та запозичення з відомого твору візантійської аскетичної писемності «Ліствиця», написаного наприкінці VI ст. християнським духовним письменником та ігуменом Синайського монастиря святим Іоаном Ліствичником. Purpose of Research. The article analyzes the use of the motif of Rise and Fall, Light and Darkness on the pages of the outstanding ancient Ukrainian literary monument - the Kyiv Pechersk Paterikon. Attention is also paid to the borrowing of some of the plots of the Kyiv Paterikon from other older Christian literary monuments and works. Scientific novelty. The text analysis traces the use of motifs of Rise and Fall, Light and Darkness in the work. The key chapter of this hagiographic monument (chapter 14) indicates that only the overturning of earthly values opens the way to the ascetic's salvation. According to the author's conclusion, the key to the Paterik is contained in the 14th chapter of Simon's Epistle to Polycarp, which consecrates the inversion of values inherent in renunciation of the world. It is because of ascetic self-abasement that man rises to heaven, and it is out of the cavernous darkness that the Light of Salvation radiates. At the same time, in the study and translation of this ancient Ukrainian literary monument it is important to identify the sources used in its creation. Author concludes that some subjects in Kyiv Pechersk Paterikon are borrowed from the well-known Byzantine ascetic writings "The Ladder of Divine Ascent", written at the end of VIth century by Christian spiritual writer and abbot of Sinai monastery St. John Climacus. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Літературознавчі студії Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику Motives of Rise and Fall in the Kyiv Pechersk Paterikon Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику |
| spellingShingle |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику Ґонно, П. Літературознавчі студії |
| title_short |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику |
| title_full |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику |
| title_fullStr |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику |
| title_full_unstemmed |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику |
| title_sort |
мотиви злетів і падіння в києво-печерському патерику |
| author |
Ґонно, П. |
| author_facet |
Ґонно, П. |
| topic |
Літературознавчі студії |
| topic_facet |
Літературознавчі студії |
| publishDate |
2023 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Motives of Rise and Fall in the Kyiv Pechersk Paterikon |
| description |
Мета дослідження. У статті аналізується мотив Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви
на сторінках видатної давньоукраїнської літературної пам’ятки – Києво-Печерського патерика.
Також звертається увага на запозичення окремих сюжетів Києво-Печерського патерика з інших,
більш давніших християнських літературних пам’яток і творів. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах наукової об’єктивності, системності та діалектичному підході.
Відповідно до поставленої мети й завдань використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Шляхом аналізу тексту простежується вживання мотиву Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви на сторінках твору. Як зазначено в ключовому розділі цієї агіографічної пам’ятки (слово / глава 14), лише зречення мирських цінностей відкриває подвижнику шлях до Спасіння. Автор доходить висновку, що ключ до Патерика
міститься в 14-му розділі Послання Симона до Полікарпа, в якому освячується інверсія цінностей,
властива зреченню від світу. Саме через аскетичне самоприниження людина підноситься до Неба,
і саме з темряви печерної випромінюється Світло Спасіння. Водночас у процесі вивчення та перекладу цієї давньоукраїнської літературної пам’ятки важливе значення набуває виявлення джерел,
використаних при її створенні. В окремих сюжетах Києво-Печерського патерика простежуються
впливи та запозичення з відомого твору візантійської аскетичної писемності «Ліствиця», написаного наприкінці VI ст. християнським духовним письменником та ігуменом Синайського монастиря святим Іоаном Ліствичником.
Purpose of Research. The article analyzes the use of the motif of Rise and Fall, Light and Darkness on
the pages of the outstanding ancient Ukrainian literary monument - the Kyiv Pechersk Paterikon. Attention
is also paid to the borrowing of some of the plots of the Kyiv Paterikon from other older Christian literary
monuments and works. Scientific novelty. The text analysis traces the use of motifs of Rise and Fall, Light
and Darkness in the work. The key chapter of this hagiographic monument (chapter 14) indicates that only
the overturning of earthly values opens the way to the ascetic's salvation. According to the author's conclusion,
the key to the Paterik is contained in the 14th chapter of Simon's Epistle to Polycarp, which consecrates
the inversion of values inherent in renunciation of the world. It is because of ascetic self-abasement
that man rises to heaven, and it is out of the cavernous darkness that the Light of Salvation radiates. At the
same time, in the study and translation of this ancient Ukrainian literary monument it is important to
identify the sources used in its creation. Author concludes that some subjects in Kyiv Pechersk Paterikon
are borrowed from the well-known Byzantine ascetic writings "The Ladder of Divine Ascent", written at the
end of VIth century by Christian spiritual writer and abbot of Sinai monastery St. John Climacus.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192569 |
| citation_txt |
Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику / П. Ґонно // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 98-104. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gonnop motivizletívípadínnâvkiêvopečersʹkomupateriku AT gonnop motivesofriseandfallinthekyivpecherskpaterikon |
| first_indexed |
2025-11-24T06:55:46Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:55:46Z |
| _version_ |
1850843361190084608 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 1
98
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТУДІЇ
УДК 821.161.2.09
П’єр Ґонно
•
МОТИВИ ЗЛЕТІВ І ПАДІННЯ
В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ ПАТЕРИКУ1
DOI: 10.58407/litopis.230111
© П. Ґонно, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0009-0006-2491-0174
Мета дослідження. У статті аналізується мотив Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви
на сторінках видатної давньоукраїнської літературної пам’ятки – Києво-Печерського патерика.
Також звертається увага на запозичення окремих сюжетів Києво-Печерського патерика з інших,
більш давніших християнських літературних пам’яток і творів. Методологічні засади дослід-
ження ґрунтуються на принципах наукової об’єктивності, системності та діалектичному підході.
Відповідно до поставленої мети й завдань використано сукупність загальнонаукових, міждисциплі-
нарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Шляхом аналізу тексту простежу-
ється вживання мотиву Вознесіння та Падіння, Світла та Темряви на сторінках твору. Як зазна-
чено в ключовому розділі цієї агіографічної пам’ятки (слово / глава 14), лише зречення мирських цін-
ностей відкриває подвижнику шлях до Спасіння. Автор доходить висновку, що ключ до Патерика
міститься в 14-му розділі Послання Симона до Полікарпа, в якому освячується інверсія цінностей,
властива зреченню від світу. Саме через аскетичне самоприниження людина підноситься до Неба,
і саме з темряви печерної випромінюється Світло Спасіння. Водночас у процесі вивчення та пере-
кладу цієї давньоукраїнської літературної пам’ятки важливе значення набуває виявлення джерел,
використаних при її створенні. В окремих сюжетах Києво-Печерського патерика простежуються
впливи та запозичення з відомого твору візантійської аскетичної писемності «Ліствиця», написа-
ного наприкінці VI ст. християнським духовним письменником та ігуменом Синайського монастиря
святим Іоаном Ліствичником.
Ключові слова: Києво-Печерський патерик, Києво-Печерська лавра, Антоній Печерський, Фео-
досій Печерський, Іоан Ліствичник, аскеза.
Мотиви злетів і падіння лежать в основі християнського бачення світу та питання спа-
сіння. Вони особливо висвітлені в Патерику Києво-Печерському2. Справді, текст упоряд-
кований не лише за горизонтальною віссю часу, від отців-засновників Антонія (†1072) і
Феодосія (†1074) до редакторів, єпископа Симона та ченця Полікарпа (бл. 1225). Він та-
кож упорядкований по вертикальній осі, яка йде з глибин печер, темряви, до висот Неба,
до Світла.
Апофеоз і Вознесіння: Церква на небесах, стовп вогняний
Кілька цікавих фрагментів у Патерику Печерському повторюють біблійну та агіогра-
фічну картину світлих видінь, що пов’язують небо й землю та пророкують процвітання й
розквіт монастиря. Вони зустрічаються, зокрема, у початкових розділах про будівництво
монастирського храму та в завершенні Житія Феодосія. Успенський собор, збудований
між 1073 і 1089 рр., був першою будівлею, зведеною на поверхні, на відміну від печерних
келій, викопаних під землею, а його зведення було пов’язане з дивами; у його структурі
також вдалося ідеально поєднати варязькі (скандинавські) та грецькі впливи.
1 Доповідь була виголошена під час міжнародного наукового круглого столу «Києво-Печерський патерик: дже-
рела та контекст», який відбувся 25 листопада 2022 р. в м. Париж (Франція) у рамках днів франко-українських
наукових досліджень і був приурочений до 800-річчя з часу створення цієї давньоукраїнської літературної пам’-
ятки. Організаторами заходу виступили: École pratique des hautes études (Paris) спільно з Інститутом історії Укра-
їни НАН України (Київ), Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» (Київ) і Міжнародним інститу-
том афонської спадщини (Київ).
2 Усі цитати наведені по виданню: Киево-Печерский патерик / Подг. текста Л.А. Ольшевской, перевод
Л.А. Дмитриева, ком. Л.А. Дмитриева и Л.А. Ольшевской. Библиотека литературы Древней Руси / РАН. ИРЛИ;
Под ред. Д.С. Лихачева, Л.А. Дмитриева, А.А. Алексеева, Н.В. Понырко. Санкт-Петербург: Наука, 1997. Т. 4:
XII век. 687 с. URL: http://lib.pushkinskijdom.ru/default.aspx?tabid=4945.
Siverian chronicle. 2023. № 1
99
Сповідь Шимона-Симона (розділ / слово 1) розкриває нам через згадки про скитання
та пророцтва історію зведення храму. Усе починається в Скандинавії, де жили два варяги
Африкан і Якун. Африкан замовив статую Христа, яка відповідала латинським канонам, у
золотій короні та золотому поясі. Коли Шимона, сина Африкана, дядько виганяє з його
землі, він забирає корону та пояс із собою. Але статуя промовляє до нього й попереджає,
що він повинен віднести цю корону «до визначеного місця, де святий Феодосій збудує
церкву Моєї Матері»3. Злякавшись, Шимон тікає до моря. Він потрапляє в шторм і сприй-
має це як покарання за крадіжку коштовного пояса. Тоді він бачить на небі церкву, і голос
згори каже йому: «У цій церкві, яку збудує святий чоловік в ім’я Божої Матері, ти будеш
похований»4.
Пізніше, у 1068 р., Шимон збирався воювати проти половців разом із синами Ярослава
Мудрого. Антоній Печерський передбачив їм поразку, але запевнив Шимона, що той вря-
тується. Битву було програно, і саме тоді варяг пережив своєрідне вознесіння або воскре-
сіння: лежачи на полі бою, серед убитих і поранених, «звівши очі до неба, він побачив ве-
личезну церкву, подібну до тієї, яку бачив на морі; тоді він пригадав слова Спасителя і
сказав: “Господи! Визволи мене від цієї гіркої смерті молитвами Твоєї Пречистої Матері
та святих отців Антонія і Феодосія!” Одразу невідома сила підняла його з мертвих, і рани
його зцілилися, і він побачив тіло своє цілим та неушкодженим»5. Незабаром Шимон пі-
шов шукати Антонія і розповів йому всю історію. Одкровення супроводжується навер-
ненням: він «залишає латинство» і навертається разом зі своєю сім’єю (близько 3 000
душ) у православ’я, взявши ім’я Симон. Пояс став інструментом для вимірювання розмі-
рів майбутньої церкви, а вінець був розміщений над святим престолом.
Будівництво монастирського храму описується не менш чудесним чином. Грецькі май-
стри-будівельники з Царгорода (Константинополя) раптом прийшли до Антонія та Феодо-
сія, в них вони впізнали достойників, котрих Богородиця призначила опікунами церкви,
яку Вона мала намір побудувати в Києві; для цього Богородиця дала золото на три роки, а
також численні реліквії. Щоб допомогти майстрам зрозуміти, чого Вона очікує, показує
їм «церкву, підвішену в повітрі»6.
Звичайно, ані Антоній, ані Феодосій у той момент не могли бути в Константинополі. Із
тексту зрозуміло, що «імператриця» або «цариця» – це ніхто інший, як Цариця Небесна,
Божа Матір, яка покликала архітекторів до Влахернського храму, оголосивши їм: «Хочу
дати Своє ім’я» майбутньому собору Печерському й подарувала їм чудотворну ікону, яка
й стане тим образом, на честь якого буде здійснено посвяту. Вона також сповістила про
майбутню смерть двох святих засновників Печерської обителі7.
На третьому етапі, через десять років після смерті Антонія (1072) і Феодосія (1074),
прибувають малярі з Константинополя, яких також найняли в Греції два святі засновники,
які вже померли. Побачивши здалеку монастирську церкву, малярі хочуть повернути на-
зад, оскільки вона здається набагато більшою, ніж вони очікували, але Вища сила змушує
їхній корабель пливти вгору за течією. Вони бачать у видінні церкву та ікону Успіння Бо-
городиці й чують голос, що вони даремно опираються своєму покликанню, але якщо під-
коряться, то отримають винагороду на небесах. Тож вони йдуть до Печерського монасти-
ря, впізнають на іконі святих, які їх найняли, виконують свою роботу і закінчують життя в
монастирі, як і було передбачено у видінні8.
3 Киево-Печерский Патерик (далі – КПП), слово 1: «Никакоже, человѣче, сего възложи на главу свою, неси же
на уготованное мѣсто, идѣже зиждется церковь Матере моея от преподобнаго Феодосиа».
4 Там само: «И се видѣх церковь горѣ и помышляхомь, каа си есть церковь? И бых (sic pour бысть) свыше глас к
намь, глаголяй: “Еже хощет създатися от преподобнаго въ имя Божиа Матере, в нейже и ты имаши положенъ
быти”».
5 Там само: «Ту же и Шимонъ лежаше язвен посрѣдѣ их. Въззрѣв же горѣ на небо, и видѣ церковь превелику,
якоже прежде видѣ на мори, и въспомяну глаголы Спасовы, и рече: “Господи! Избави мя от горкиа сиа смерти
молитвами пречистыа твоеа Матере и преподобную отцу Антониа и Феодосиа!” И ту абие нѣкаа сила изъят его
из среды мертвых, и абие исцѣлѣ от ранъ и вся своа обрѣтѣ цѣлы и здравы».
6 КПП, слово 2: «И видѣхомь царицю и множество вои от ней, поклонихомся ей, и та рече к намь: “Хощу цер-
ковь възградити себѣ в Руси, в Киевѣ, велю же вамь, да возмѣта злата собѣ на 3 лѣта” (…)”. Вда же намь и мощи
святыхь мученикь: Артемиа и Полиекта, Леоньтиа и Акакиа, Арефы, Иакова, Феодора, рекши нам: “Сиа поло-
жите во основании”. Взяхомь же злато и лише потребы. И рече к намь: “Изыдете наясно и видите величество”. И
видѣхом церковь на въздусе».
7 Там само: «Царица же рече: “Сий Антоний, точию благословивъ, отходит свѣта сего на вѣчный, а сий Феодо-
сий въ 2 лѣто по нем идет къ Богу”. (…) поклонихомся ей, и въспросихомь: “О госпоже царице, каково имя цер-
кви?” Она же рече яко: “Имя себѣ хощу нарещи”. Мы же не смѣхом еа воспросити: “Како ти есть имя?” Сии же
рече: “Богородичина будет церьки”, и дасть ти намь сию икону. “Та намѣстнаа, – рече, – да будет”».
8 КПП, слово 4: «Въ другую же нощь видѣхомь сию церковь и чюдную икону намѣстную, глаголюще нам: “Че-
ловѣци, что всуе мятетеся, не покоряющеся воли Сына моего и моей; и аще мене преслушаетеся и бежати восхо-
щете, вся вы воземъши и с лодиею поставлю в церьки моей. И се же да вѣсте, яко оттуду не изыдете, но ту в мо-
настыри моемь, остригшися, живот свой скончяета, и азь вам дамь милость в будущем вѣцѣ строителю сею ради
Антониа и Феодосиа”».
Сіверянський літопис. 2023. № 1
100
Цей ряд чудес можна підсумувати так: «від варягів і від самого Господа нашого Ісуса
Христа ... та від святої глави Христової вінець ... Також від греків ікона і майстри-буді-
вельники походять, а мощі святих мучеників були поставлені біля підніжжя кожної стіни,
де ці святі намальовані на стіні, над мощами». Присвячена Божій Матері церква також пе-
ребуває під захистом Трійці: «Отець благословив її згори, росою, вогненним стовпом,
сяючою хмарою; Син дав їй міру від пояса Свого ... нарешті, Святий Дух чудесним вог-
нем викопав яму, де треба було закласти фундамент»9.
Життя Феодосія, справжнього подвижника віри, також осяяне чудесами, особливо пе-
ред смертю. Невідомий чоловік, що прогулювався темної ночі пагорбом поряд із Печер-
ським монастирем, раптом побачив дивовижне світло, яке осяювало лише монастир. У
його світлі Феодосій ревно молиться перед церквою. Тоді з даху церкви зринає велике по-
лум’я, описує дугу, кінець якої впирається в пагорб, де трохи пізніше (1073 р.) Феодосій
закладе фундамент Успенського собору. Вогняна дуга виднілася доти, доки чоловік не по-
вернеться на те місце, де вона вперлася в землю; потім зникла10. У «Повісті врем’них літ»
дуже схоже видіння датоване 11 лютого 1110 р.: дуга починається від трапезної Пе-
черського монастиря й закінчується на місці, де вже стоїть гробниця Феодосія11. Автор ці-
єї глави Печерського Патерика проводить порівняння з Житієм Сави Освяченого (439–
532) і доходить висновку, що в обох випадках вогняна дуга сповіщає про те, що монастир-
ський осередок прославиться12. Можна також запропонувати порівняння з епізодом вихо-
ду з Єгипту в книзі Вихід: коли сини Ізраїля вирушили в путь, «Ягве йшов перед ними
вдень у вигляді хмарного стовпа, щоб показувати їм дорогу, а вночі у вигляді вогняного
стовпа, щоб давати їм світло» (Вих. 13:21)13.
У день смерті Феодосія, 3 травня 1074 р., монахи принесли його до монастирської цер-
кви (ще недобудованої), щоб відслужити заупокійну службу. Несподівано до них приєд-
нався натовп вірних, попереджених «ніби божественним об’явленням». Князь Святослав
(якому Феодосій, як ми побачимо, не побоявся зробити догану) був неподалік, коли рап-
том побачив стовп вогню, що піднімався від землі до неба з боку монастиря. Святослав –
єдиний, хто має привілей цього видіння, але він розуміє його значення і одразу ж заявляє
тим, хто його супроводжує: «Ось, я вірю, що в цей день помер блаженний»14.
Затворництво та усамітнення: печерний аскетизм Антонія та Феодосія
Перша частина життєпису Антонія, натхненника Печерської громади, є відцентровою,
проходить під знаком мандрів. Починаючи з Любеча, що на північ від Києва, Антоній по-
дається у мандри (паломництво). Його приваблював грецький світ: «Одразу ж вирушив
він у дорогу, йдучи шляхами Господніми, подвизаючись для нашого спасіння, і дійшов до
Царгорода. Потім пішов на Святу Гору, відвідав усі святі афонські монастирі» і, нарешті,
прийняв там постриг15. Однак двічі він чує поклик із Русі й повертається додому. Першо-
9 КПП, слово 3: «…от варягъ и от самого Господа нашего Иисуса Христа (…) и святыа главы Христовы вѣнець
(…). Такожде и от Грекь иконѣ пришедши с мастеры, и мощи святыхь мученикъ подо всѣми стенами положены
быша, идѣже и сами написаны суть над мощми по стѣнамь. (…) Разумѣйте, братиа, основание, начало еа: и
Отець свыше благословилъ росою, и столпомь огненымь, и облаком свѣтлым; Сынъ мѣру даровалъ своего поаса
(…); Святый же Духь огнемь невещественым яму ископа на въдружение корениа».
10 КПП, слово 8: «Есть бо мала гора, надълежащи надъ манастырьмь тѣмь, и человѣку тому туда вь нощи по ней
ѣдущю, и се видѣти тому чюдо испълънь ужасти. Нощи бо сущи тьмьнѣ, свѣтъ же прѣчюдьнъ тъкъмо надъ ма-
настырьмь блаженааго, и се, яко възьрѣвъ, видѣ пръподобьнааго Феодосия въ свѣтѣ томь, посрѣдѣ манастыря
прѣдъ цьрквию стояща, руцѣ же на небо въздѣвъшю и молитву къ Богу прилѣжьно творяща. Таче тому зьрящю
и чюдящюся о томь, и се ино чюдо явльшеся тому: пламень великъ зѣло от вьрьха цьркъвьнааго ишьдъ и, акы
комара сътворивъся, прѣиде на другый хълъмъ, и ту тѣмь коньцьмь ста, идеже блаженый отьць нашь Феодосий
цьркъвь назнамена, начатъ зьдати послѣже. Се же якоже и донынѣ есть на мѣстѣ томь манастырь славьнъ. Сий
же тако пламень тъ являшеся тому, яко дуга стоя единѣмь коньцьмь на вьрьху цьркъвьнѣмь, таче и другыимь на
нареченѣмь мѣстѣ, донъдеже тому заѣхавъшю за гору не видѣти того».
11 Полное собрание русских летописей, t. 1, стлб. 284; t.2, стлб. 260–261: «В то же лѣто бысть знаменье в Печерь-
скомъ манастыри февраля въ 11 день: явися столпъ огненъ от земля до небесе, а молнья освитиша всю землю, и
на небеси погремѣ в час 1 нощи, весь миръ видѣ. Се сь же столпъ ста на тряпезници камянѣй, яко не видити
хреста бяше, и стоя мало, ступи на церковь и ста надъ гробомъ Федосьевомъ, и потомъ надъ верхъ съступи, аки
ко въстоку лицемъ, и потомъ невидимо бысть».
12 КПП, слово 8: «И се пакы подобьно есть рещи, еже яко пишеться таково о святѣмь и велицѣмь Савѣ».
13 Heppell M. The Paterik of the Kievan Caves Monastery. Cambridge (Mas), Harvard University Press, 1989, p. 72
(Harvard Library of Early Ukrainian Literature 1).
14 КПП, слово 8: «Благовѣрьный же князь Святославъ бѣ не далече от манастыря блаженааго стоя, и се видѣ
стълъпъ огньнъ, до небесе сущь надъ манастырьмь тѣмь. Сего же инъ никътоже видѣ, нъ тъкъмо князь единъ, и
якоже от того разумѣти прѣставление блаженаго, и глагола сущимъ съ нимь: “Се, якоже мьню, дьньсь блаженый
Феодосий умьре”».
15 КПП, слово 7: «Бысть убо нѣкы благочестивый мужь от града Любичя (…). Человѣколюбивый же Господь
възложи ему на сердце въ страну ити Грѣческую и тамо острищися. Абие путному шествию устремився, странь-
ствуа за страньствовавшаго Господа и труждьшагося нашего ради спасениа, и достиже царьствующаго града. И
въ Святую Гору доиде и обшед святаа монастыря, яже на Офонѣ (…) и прииде въ единъ монастырь от сущих та-
мо монастыревь, и моли игумена, дабы на нь възложилъ агглескъ образъ иноческаго чина».
Siverian chronicle. 2023. № 1
101
го разу його змусило покинути рідну землю насильство, яке спалахнуло в 1015 р. після
смерті Володимира й завершилося мученицькою смертю Бориса і Гліба. Антоній поверну-
вся на Афон, але ігумен через певний час знову наставляє його йти на Русь. У 1051 р. Ан-
тоній повернувся до Києва й оселився в печері, яку залишив затворник Іларіон, щойно по-
ставлений князем Ярославом на митрополита Київського. Таку само ситуацію ми бачимо і
з Феодосієм, який дуже хотів вирушити на Святу Землю, але «благий Бог не попустив по-
кинути країну цю, оскільки йому Він визначив бути пастирем овець Своїх»16. Феодосію
вдалося вирватися з лещат грізної матері, але тільки для того, щоб приєднатися до Києво-
Печерської обителі.
Покликання Антонія Печерського ґрунтується на низці споріднених філіацій. Володи-
мир хрестив Русь, а його син Ярослав, прогнавши вбивцю Бориса і Гліба, ставить на чолі
Руської Церкви русича Іларіона. Антоній є гідним наступником Іларіона в чернечому
житті: «пішов він на гору, де був Іларіон, який викопав собі печеру невелику, і полюбив
це місце, і оселився там». Але Антоній також глибоко пройнятий афонською духовністю і
наслідуванням свого небесного покровителя, Антонія Великого, засновника чернецтва17.
Незабаром до нього приєдналися інші брати, в тому числі Феодосій, які утворили братст-
во «близько 12 членів», подібно до апостолів. «Вони викопали велику печеру, церкву і ке-
лії, які існують донині в підземеллі під старим монастирем». Постало справжнє печерне
місто. Це було перше з довгої низки подібних дочірніх міст. З ініціативи Феодосія Печер-
ський монастир прийняв устав константинопольського монастиря Студійського, «і від
нього всі монастирі Русі запозичили устав»18. Отже, Печерська обитель є першим монас-
тирем у хронологічному порядку, але також, і це не менш важливо, – в аскетичному по-
рядку: «Справді, багато монастирів було засновано царем та боярами, і від багатств зведе-
ні, але вони не схожі на ті, які засновані на сльозах і пості, молитві й бдінні. Антоній не
мав ні золота, ні срібла, але був багатий сльозами та постом»19.
Покликання Феодосія було здобуте ціною радикального розриву зі світом. Залишив-
шись без батька у віці 13 років, цей юнак із заможної родини, який вже тоді вирізнявся
побожністю й відразою до марнот світу, намагався звільнитися з-під влади матері, яка не
соромилася використовувати свою незвичайну силу, щоб утримати його: «Бо була вона
сильна і дебела тілом, як чоловік. Кожен, хто чув, як вона говорила, не бачачи її, був пере-
конаний, що має справу з чоловіком»20. Юнака жорстоко б’ють і заковують у кайдани, ко-
ли він намагається вирушити до Святої Землі. З іншого боку, його мати зриває з нього ве-
риги, які він носить під одягом, щоб умертвити свою плоть. Ці сцени, які мають кілька ак-
центів досвіду, можна також прочитати як перший новіціат, під час якого герой-аскет уже
демонструє цілковиту смиренність постулянта (послушника)21.
Коли Феодосій повторив свою втечу, він пішов у Київ до Антонія. Антоній не прихо-
вував від нього надзвичайної складності аскетичного життя, але здогадувався, що Феодо-
сій виявиться гідним цього завдання. Тоді молодий учень спустився в печеру й усамітнив-
ся там на чотири роки. Цей епізод справедливо розглядається як imitatio Christi22. Печера
справді є місцем гробу Господнього, але також, у православній традиції, – місцем Різдва
Христового23.
Так, як Спаситель провів три дні у «підземному царстві» між смертю і Воскресінням,
Феодосій провів чотири роки під землею, перш ніж повернутися до світла. Його чекає
зустріч із матір’ю, яка нарешті розшукала його, благала і погрожувала Антонію, щоб зно-
ву побачити сина. Феодосій лише неохоче погоджується, залишаючись непохитним у
своїй відмові зректися чернечого покликання чи відкласти його до смерті матері. У цьому
16 КПП, слово 8: «Благый же Богъ не попусти ему отъити отъ страны сея, егоже и-щрева матерьня и пастуха бы-
ти въ странѣ сей богогласьныихъ овьць назнамена».
17 КПП, слово 7: «Антонию же пришедшу к Киеву, и прииде на холмъ, идѣже бѣ Иларионъ печерьку ископа ма-
лу, и възлюби мѣсто то, и вселися в нем (…). И прослу якоже и Великий Антоние».
18 Там само: «И събрася братии к нему яко числом 12. К нему же и Феодосий пришед, пострижеся. Ископаша
печеру велику, и церковь, и кѣлиа, яже суть и до сего дьни в печере под вѣтхым монастырем (…) Феодосию же,
приимшу монастырь (…) и нача взыскати правила чернечьскаго; и обретеся тогда честны инок Михаилъ, мо-
настыря Студийскаго (…). И нача его въпрашати о уставѣ отець студийских, и обрете у него, и исписа (…). Все
съ уставлениемь Феодосий сие то изобрѣтъ, предасть монастырю своему; от того монастыря приаша вси мо-
настыре рустии уставь. Тѣмже почтенъ есть монастырь Печерьскый, иже пръвие всѣх и честию выше всѣх».
19 Там само: «Мнози бо монастыреве от царя, и от болярь, и от богатества поставлени; но не суть таковии, яковии
суть поставлени слезами и пощениемь, молитвою и бдѣниемь. Антоние бо не имѣ злата ни сребра, но стяжа сле-
зами и пощениемь».
20 КПП, слово 8: «…бѣ бо и тѣлъмь крѣпъка и сильна, якоже и мужь. Аще бо кто и не видѣвъ ея, ти слышааше ю
бесѣдующю, то начьняше мьнѣти мужа ю суща».
21 Børtnes J. Visions of Glory: Studies in Early Russian Hagiography. Oslo, Solum Forlag, p. 59 (Slavica Norvegica 5).
22 Ibid., p. 39–40, 62–63.
23 Børtnes J, Visions of Glory, p. 62, resuming Onasch K. Kunst und Liturgie der Ostkirche in Stichworten: unter
Berücksichtigung der Alten Kirche. Wien, H. Böhlau, 1981, p. 345.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
102
він був радикальнішим за Сергія Радонезького, який у XIV ст. погодився служити батькам
до їхньої смерті, перш ніж прийняти постриг. Феодосій залишає матері єдиний вихід, щоб
вона могла його бачити: самій прийняти постриг, на що вона погоджується24. У процесі
цього вона також входить у нове життя і стає ученицею свого сина.
Оповідь починається із серії протистоянь між матір’ю та Антонієм, а потім з її сином, і
спогляданням слідів, які аскетичні випробування наклали на обличчя Феодосія: «вже
обличчя його змінилося від тяжкої праці й стриманості, вона обіймала його й гірко плака-
ла». Але зустріч завершується панегіриком, в якому знову присутня тема Світла. Феодо-
сій тепер – «святий Никифор, що переміг злих духів у печері». Вільний від усіх мирських
турбот, він може подвоїти свою ревність і стати одним із трьох світочів, які освітлюють
печери, разом з Антонієм та іншим його учнем – Никоном25. Цикл поховання й воскресін-
ня повторюється щороку. Феодосій, навіть ставши ігуменом громади і наділивши її пра-
вилом (уставом), на час Великого посту відходить у «потаємне місце» і залишається там
до Вербної неділі26.
Зішестя в пекло? Небезпеки devotio immoderata
Особливо екстремальним наслідувачем Феодосія є Іоанн Затворник. Він накладає на
себе надлюдські випробування, щоб подолати плотські бажання, що його переповню-
ють27. Монах-відлюдник вдається до крайнощів, навіть до власного поховання. Він про-
жив тридцять років у печері святого Антонія, страждаючи від голоду й спраги, обтяжений
ланцюгами. Ба більше, протягом Великого посту він замуровував себе живцем, залишаю-
чи вільними лише руки й голову. Потім на нього нападає страшний і дуже лютий дракон,
полум’я якого спалює бороду й волосся подвижника, але він долає це випробування, тож
у день Пасхи його осяює божественне світло.
У монастирській літературі не бракує парадоксальних ситуацій, коли братія, досягнув-
ши високого ступеня досконалості, зазнає падіння через брак смирення. З огляду на це
особливо красномовною є 4 глава «Святої Ліствиці» «Про блаженний і завжди похваль-
ний послух». У ній Іоанн Ліствичник докладно нагадує: «якщо хтось відмовляється при-
ймати докори, справедливі чи несправедливі, той сам відрікається від власного спасіння».
Він наводить кілька прикладів літніх монахів, які погоджуються на те, щоб їхній настоя-
тель зводив випробування до найскромніших завдань або публічно принижував їх28.
Увесь Печерський патерик, який походить від послання Симона до Полікарпа, можна чи-
тати як роздуми над цією главою Іоанна Ліствичника.
Монах Микита, «прагнучи слави людської, задумав зробити велике діло, але не заради
Бога». Він попросився в затворники й проігнорував застереження ігумена Никона. Після
здійснення свого бажання Микита став жертвою фальшивого ангела, який вдавав, буцімто
молиться за нього, і переконував його присвятити себе тільки святому читанню29. Незаба-
ром Микита починає практикувати лише Старий Завіт, який, як йому здається, знає напа-
м’ять, а від Нового відвертається, і його вважають пророком через кілька пророцтв, які
справдилися. На щастя, більш досвідчена братія, врешті-решт, виганяє з нього біса й від-
криває йому очі на природу пророцтв. Тоді він усвідомлює, що всі його старозавітні знан-
ня розтанули, як сніг на сонці. Це не завадило йому стати згодом архієпископом Новгоро-
да (1098–1108/9).
Історія про Ісаака Затворника, яка є давнішою (до неї апелювали, намагаючись переко-
нати Микиту), розвиває ту само тему набагато докладніше30. Історія працює на інверсії
знаків, але вся увага зміщується убік того, що було втрачено розуміння єдиного безаль-
тернативного знака – знака хреста. Багатий купець Ісаак відрікається від світу, роздає своє
24 КПП, слово 8: «Се, чадо, велимая вься тобою сътворю, и къ тому не възвращюся въ градъ свой, нъ яко Богу
волящю, да иду въ манастырь женъ, и ту остригьшися прочая пребуду дьни своя. Се бо от твоего учения
разумѣхъ, яко ничтоже есть свѣтъ сий маловременьный».
25 Там само: «…бѣ бо уже лице его измѣнилося отъ многааго его труда и въздьржания, и, охопивъшися емь, пла-
кашеся горко (…). Сий убо отьць нашь Феодосий святый побѣдоносьць показася въ пещерѣ на злыя духы. По
острижени же матере своея и по отврьжении всякоя мирьскыя печали большими труды паче наченъ подвизатися
на рьвение Божие. И бѣ видѣти свѣтила три суща въ пещерѣ разгоняща тьму бѣсовьскую молитвою и алкани-
емь: мѣню же преподобнааго Антония, и блаженааго Феодосия и великааго Никона».
26 Там само: «И се же якоже бѣ отъходя въ постьныя дьни въ прѣжѣреченую пещеру и оттуду пакы многашьды,
якоже того не вѣдущю никомуже, въ нощи въставъ и, Богу того съблюдающю, отходяаше единъ на село манас-
тырьско, и ту уготованѣ сущи пещерѣ въ съкръвенѣ мѣстѣ, и никомуже того вѣдущю, прѣбывааше въ ней единъ
до Вьрьбьныя недѣля».
27 КПП, слово 30.
28 Climaque Jean. L’Échelle sainte, p. 74, 64–65 (Histoire de Laurent).
29 КПП, слово 25: «Сей, жалаа славимъ быти от человѣкъ, дѣло велие не Бога ради замысливъ и нача просити у
игумена, да в затворь внидет (…). И глагола ему бѣсъ: “Ты убо не молися, но буди почитаа книгы, и сими обря-
щешися съ Богомъ бесѣдуа, да от нихъ подаси слово полѣзно приходящимъ к тебѣ. Азъ же присно буду моля о
спасении твоемь Творца своего”».
30 КПП, слово 36.
Siverian chronicle. 2023. № 1
103
майно бідним, одягає волосяницю. Він практикує піст і стриманість із надзвичайною су-
ворістю, замуровує свою келію. Антоній особисто приходить годувати його через малень-
ке віконце. Ця аскеза триває сім років. Символічне число вказує на те, що чоловік дійшов
до своєї межі, але як тільки йому здається, що він досягнув своєї мети, він стає жертвою
жорстокого підступу диявола. Посеред ночі світло, сліпуче, як сонце, осяює келію Ісаака,
двоє прекрасних юнаків, яких він приймає за янголів, сповіщають про пришестя Христа й
закликають вклонитися йому. Ісаак робить помилку й підкоряється наказу. Одразу ж де-
мони показують, ким вони є насправді, і змушують його до пекельного танцю, який три-
ває всю ніч. Принагідно автор (й ілюстратор, у випадку Радзивіллівської хроніки, рукопи-
су кінця XV ст.) детально описує музичні інструменти, які супроводжують цей пекельний
танок, оскільки вони, цілком закономірно, заборонені в літургії. Вранці Ісаак майже мерт-
вий, недієздатний. Антоній, а потім Феодосій піклуватимуться про нього, обмиватимуть
його, як новонароджене дитя чи старого, що не тримає сечу, і пройде два роки, перш ніж
Ісаак знову зможе хоч якось володіти своїм тілом. Протягом цих двох років він нічого не
їстиме, не питиме й не скаже жодного слова.
Реабілітація Ісаака буде повільною й проходитиме через виняткове приниження й па-
радоксальну святість. Не покидаючи монастиря, відлюдник стає своєрідним гіровагом
(від італ. girovag – бродити), споглядальником-різноробочим. Той, хто прагнув зустрітися
з Христом у глибині своєї печери, приймає насмішки хлопчиків-кухарів, але все одно мо-
литься з тією ж інтенсивністю. «Після смерті Феодосія, коли Стефан зайняв його місце,
Ісак сказав: “Ти обдурив мене одного разу, дияволе, коли я стояв на одному місці, відте-
пер я більше не буду замикатися в печері, але здолаю тебе благодаттю Божою, ходячи по
всьому монастиреві”. Він знову одягнув свій плащ, а поверх нього тісний одяг, і почав чи-
нити юродство в ім’я Христа. Почав допомагати кухарям і працювати для братії, а на
утреню приходив раніше за всіх і стояв твердо і непорушно [в церкві]. Коли прийшла хо-
лодна зима з лютими морозами, він стояв у стоптаних сандалях, так що його ноги часто
примерзали до кам’яної підлоги, але він не ворушив ними до завершення співу на утре-
ні»31. Він балансував на межі можливого: «робив ніші» для інших братів та ігумена, а та-
кож збирав навколо себе мирян, змушуючи їх носити чорні ряси, чим наражав себе на до-
кори й побої братії. Іноді він страждав від рецидивів хвороби у вигляді галюцинацій: «Ви-
йшов великий натовп з кирками і лопатами, кажучи: “Засиплемо цю печеру і поховаємо
його там!” Інші ж говорили: “Вийди, Ісааку, поховають тебе”. Він же відповів їм: “Якби
ви були люди, то прийшли б удень, а ви – тінь, і ходите в тіні”. Він наклав хресне знамен-
ня, і вони зникли. Іноді вони лякали його, приймаючи вигляд ведмедів або диких звірів,
або левів, іноді повзали, як змії, іноді були жабами, мишами, всілякими плазунами, але ні-
чого не могли йому зробити»32. Наприкінці своїх митарств Ісаак нарешті помер у мирі, і
настоятель поховав його в печерах разом із першими братами.
Висновок
Ключ до Патерика міститься в 14-му розділі Послання Симона до Полікарпа. Він за-
вершується прекрасним риторичним пасажем, який ще раз освячує інверсію цінностей,
властиву зреченню від гріховного світу. Саме через приниження людина підноситься до
Неба, і саме з темряви печерної випромінюється Світло Спасіння: «Господь знає таємни-
ці, і істинно кажу вам: всю цю славу і честь я скоро вважав би за сміття, якби тільки був
кинутий, як сміття, в монастирі Печерському і потоптаний народом або якби був одним із
убогих перед дверима преподобної Лаври (Вих. 58:7) і став би жебраком (Вих. 58:7), це
було б для мене краще, ніж оці скороминущі почесті. Один день у домі Божої Матері кра-
щий за тисячу років (Пс. 89:5; 2П. 3:8), і я волів би жити там, ніж перебувати в оселі гріш-
ників (Пс. 83:10). Істинно кажу тобі, брате Полікарпе, де ти чув про більше чудес, ніж у
цій святій обителі Печерській? Що може бути блискучішим за цих божественних отців,
які засяяли, як промені сонця, по всьому всесвіту?»33
31 КПП, слово 36: «Феодосию же преставившуся и Стефану игуменьство приимъшу, Исакий же рече: “Се уже
прельстил мя еси, диаволе, сѣдяща на едином мѣсте, отселе уже не имам в печерѣ затворитися, но имамъ тя по-
бѣдити благодатью Божиею, ходя в манастыри”. И паки облечеся въ власяницу и на власяницю свиту тесну, и
нача уродство творити. И нача помогати поваромъ и работати на братию, и на заутренюю преже всѣхъ входя и
стоаше крѣпко и непоколебимо. И егда же приспѣваше зима и мрази лютии, стоаше же въ плесницах раздраных,
яко многажды примерзаху нозѣ его к камени, и не подвизася ногама, дондеже отпояху утренюю».
32 Там само: «Иногда же пакы прихождаху к нему, страх творяще ему в мечтѣ, яко се многъ народ с мотыками и
лыскары, глаголюще: “Раскопаемь печеру сию и сего загребем здѣ”; инии же глаголаху: “Изыди, Исакие: хотят
тя загрести”. Онъ же глаголаше к ним: “Аще бысте человѣчи были, то во дьне ходили бысте, а вы есте тма и въ
тмѣ ходите”; и знаменався крестом, и исчезаху. Иногда же страшаху его въ образѣ медвѣжии, овъгда же лютым
звѣремь, овогда львом, иногда же змиа полъзаху, ово ли жабы, и мыши, и всякъ гад – и не възмогоша ничтоже
сътворити ему».
33 Там само: «И съвѣсть тайнаа Господь: и истинно глаголю ти – яко всю сию славу и честь въскорѣ яко калъ
вменилъ бых, и аще бы ми ся смѣтиемь пометнути в Печерьскомъ монастырѣ и попираему человѣки, или едино-
Сіверянський літопис. 2023. № 1
104
References
Kievo-Pecherskij paterik / Podh. teksta L.A. Olshevskoi, perevod L.A. Dmytryeva, kom. L.A. Dmyt-
ryeva y L.A. Olshevskoi [Kievo-Pechersky patericon / Preparatory work. text by L.A. Olshevskaya, trans-
lated by L.A. Dmitrieva, com. L.A. Dmitrieva and L.A. Olshevskaya.]. Biblioteka literatury Drevnej Rusi –
Library of Literature of Ancient Rus' / Pod red. D.S. Lihacheva, L.A. Dmitrieva, A.A. Alekseeva,
N.V. Ponyrko. (1997). T. 4: XIIth century. Saint Petersburg, Russia.
Ґонно П’єр – доктор історичних наук, професор університету Сорбонна, керівник від-
ділу досліджень PSL, Практична школа вищих досліджень (École pratique des hautes étu-
des, EPHE, Париж, Франція).
Gonneau Pierre – Doctor of Historical Sciences, Professor at the Sorbonne University,
Head of Research PSL, École pratique des hautes études (EPHE, Paris, France).
E-mail: pierre.gonneau@sorbonne-universite.fr
MOTIVES OF RISE AND FALL IN THE KYIV PECHERSK PATERIKON
Purpose of Research. The article analyzes the use of the motif of Rise and Fall, Light and Darkness on
the pages of the outstanding ancient Ukrainian literary monument - the Kyiv Pechersk Paterikon. Attention
is also paid to the borrowing of some of the plots of the Kyiv Paterikon from other older Christian literary
monuments and works. Scientific novelty. The text analysis traces the use of motifs of Rise and Fall, Light
and Darkness in the work. The key chapter of this hagiographic monument (chapter 14) indicates that only
the overturning of earthly values opens the way to the ascetic's salvation. According to the author's con-
clusion, the key to the Paterik is contained in the 14th chapter of Simon's Epistle to Polycarp, which conse-
crates the inversion of values inherent in renunciation of the world. It is because of ascetic self-abasement
that man rises to heaven, and it is out of the cavernous darkness that the Light of Salvation radiates. At the
same time, in the study and translation of this ancient Ukrainian literary monument it is important to
identify the sources used in its creation. Author concludes that some subjects in Kyiv Pechersk Paterikon
are borrowed from the well-known Byzantine ascetic writings "The Ladder of Divine Ascent", written at the
end of VIth century by Christian spiritual writer and abbot of Sinai monastery St. John Climacus.
Key words: Kyiv Pechersk Paterikon, Kyiv Pechersk Lavra, Antony of Pechersk, Theodosius of Pe-
chersk, John Climacus, asceticism.
Дата подання: 20 січня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 20 лютого 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Ґонно, П. Мотиви злетів і падіння в Києво-Печерському патерику. Сіверянський літопис. 2023.
№ 1. C. 98–104. DOI: 10.58407/litopis.230111.
Цитування за стандартом APA
Gonneau, Р. (2023). Motyvy zletiv i padinnia v Kyievo-Pecherskomu pateryku [Motives of Rise and
Fall in the Kyiv Pechersk Paterikon]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 98–104. DOI:
10.58407/litopis.230111.
му быти от убогых пред враты честныа лавры и сътворитися просителю, – то лучши бы ми врѣменныа сиа чес-
ти. Единъ день въ дому Божиа Матере паче 1000 лѣт, и в немъ изволилъ бых пребывати паче, нежели жити ми в
селех грѣшничих. И въистину глаголю ти, брате Поликарпе: гдѣ слыша сих дивнѣйши, в томъ въ святемь монас-
тырѣ Печерьском чюдеса? Что же ли божественѣйших сих отцевъ, иже в конець вселенныа просиаша, подобно
лучам солнечнымъ?»
|