Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57)
Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які дотичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело,
 його специфіку та принципи публікації див. першу статтю. У цій статті публікуються матеріали, які охоплюють...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 2023 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192574 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 5-8. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859990457637928960 |
|---|---|
| author | Мушар, Ф. |
| author_facet | Мушар, Ф. |
| citation_txt | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 5-8. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які дотичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело,
його специфіку та принципи публікації див. першу статтю. У цій статті публікуються матеріали, які охоплюють події 1573 р.
In this article, we continue to publish excerpts of the «History of his time» by Jacques-Auguste de Thou
(1551–1617), which relate to the history of Ukraine, in the Latin text with a parallel Ukrainian translation.
About the source, its specifics and principles of publication, see the first article («Northern Chronicle»,
№ 2 (164), 2022, pp. 4–9). In this article, materials covering the events of 1573 are published.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:31:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2023. № 1
5
У ГЛИБ ВІКІВ
УДК 94(477+44)«15»
Флоран Мушар
•
УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI ст.
В «ІСТОРІЇ СВОГО ЧАСУ» ЖАКА-ОҐЮСТА ДЕ ТУ
(продовження; з кн. 56–57)
DOI: 10.58407/litopis.230101
© Ф. Мушар, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0651-8954
Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які до-
тичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело,
його специфіку та принципи публікації див. першу статтю1. У цій статті публікуються матеріа-
ли, які охоплюють події 1573 р.
Ключові слова: історія України XVI–XVII ст., Жак-Оґюст де Ту, новолатинська історіографія,
історіографія давньої Русі.
Від кн. 56, тобто викладаючи події 1573 р., Жак-Оґюст де Ту починає приділяти біль-
шу увагу тому, що відбувалося в Королівстві Польському. Про причину такої уваги не-
важко здогадатися – Польща опинилася в центрі уваги у Франції відтоді, коли її королем
було обрано Генріха герцога Анжуйського, молодшого брата Карла ІХ. Де Ту пише:
«Згадка про те, що герцога Анжуйського обрали королем Польщі, спонукає мене розпо-
вісти про це знову й докладніше викласти справу, про яку ми лише побіжно згадували в
попередній книзі; і я за потреби передовсім згадаю певні речі про саме королівство, його
провінції, королів і державну адміністрацію»2. Тобто, за своїм звичаєм дотримуючись тра-
диції античних істориків, та й власної практики в попередніх книгах3, він вміщує розло-
гий опис країни, яка на той момент виступає в Європі на перший план. Тому саме в кн. 56
зустрічається розгорнутий відступ про Річ Посполиту, зокрема й про її українські землі, а
в кн. 57 описуються переваги та недоліки політичного устрою Польщі.
Треба зауважити, що, хоча автор прагне дати своєму читачеві певні знання про чужі
країни, багато елементів цих розповідань покликані служити дзеркалом для французьких
читачів. Найбільш яскравим прикладом цього є те, що де Ту навмисне наголошує на блис-
кучому знанні латини, зокрема в усній практиці, польськими магнатами – водночас у
французького придворного дворянства вона була дуже слабкою: «Серед усіх цих (членів
польського посольства до Парижа – Ф.М.) не було жодного, хто б не був знавцем латин-
ської мови; багато розмовляли також італійською та німецькою; деякі навіть вимовляли
французькі слова настільки влучно, що здавалося, що вони народилися на Сені чи Луарі, а
не на Віслі чи на Дніпрі; на великий сором придворним, які не тільки невігласи, але й злі
вороги книжності; адже коли їх запитували їхні гості, вони червоніли й були змушені від-
повідати лише кивками»4.
1 Мушар Ф. Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту. Сіверянський
літопис. 2022. № 2. С. 4–9. Продовження: 2022. № 4. С. 13–18.
2 Andini in regem Poloniae creati mentio me admonet, ut electionis illius negotium, de quo superiore libro aliquid obiter
attigimus, nunc ab origine repetam, et pluribus explicem, et ante omnia quaedam de regno ipso, eius provinciis, regibus,
et publica administratione, quantum ad rem satis erit, paucis praemittam.
3 Напр., у кн. 2, приступаючи до розповіді про події шмалькальдської війни 1547 р., він досить докладно висвіт-
лює устрій Священної Римської Імперії; у кн. 9 такий само опис є про Угорщину тощо.
4 Ex iis omnibus nullus non Latini sermonis peritus erat; plures Italice et Germanice loquebantur; quidam etiam tam
concinne Gallicas voces proferebant, ut ad Sequanam potius aut Ligerim quam ad Vistulam aut Borysthenem nati
viderentur, pudore interim aulicis litterarum non tantum rudibus sed infestis hostibus incusso, qui interrogati ab
hospitibus suis erubescere, et nutu tantum respondere cogebantur. – Де Ту тут пише за свідченням очевидців.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
6
Уривок № 10. З географічного відступу про Річ Посполиту (кн. 56.11)
Приступаючи до розповіді про польське посольство до Франції 1573 р., де Ту розмі-
щує просторий опис географічного положення та соціально-політичного устрою королів-
ства Польського. Єдиним документом він називає серед auctores кн. 56 Мартіна Кромера5;
однак поза сумнівом, що в нього були й інші джерела, зокрема повідомлення або розпові-
ді французів, котрі побували в Польщі в свиті Генріха Анжуйського. Ми подаємо лише
уривки, які стосуються українських земель, як Корони Польської, так і Великого князівст-
ва Литовського.
За Віслою, яка є межею Германії на сході,
простягаючись на північ, лежать Сарматії, спо-
чатку європейська, потім азійська; їх розділя-
ють ріка Танаїс і Меотійське болото. Королів-
ство Польське розташоване в Сарматії євро-
пейській, яка простягається на захід від Вісли
до Одеру або В’ядру; [воно охоплює] як бене-
фіціарні Помор’я та Пруссію, найбільші про-
вінції, хоча Німецька Імперія вимагає їх собі;
далі власне Польща, від чого назва цілого ко-
ролівства, обмежується Віслою та Одером. От-
же все королівство розташовується від Одеру
до Вісли й від Вісли до Борисфена, сьогодні
Дніпра, а також від Евксинського Понту до
Балтійського моря й від крайніх меж Литви до
меж Московії та Швеції. На території європей-
ської Сарматії найбільші та найнаселеніші ре-
гіони, що відрізняються звичаями й мовою, –
Польща, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Лівонія,
Литва, Волинь і Поділля, об’єдналися в одне
міцне тіло королівства.
(...)
Ultra Vistulam, qui limes est Germaniae orien-
tem versus, late iacent Sarmatiae, Europea prima,
deinde Asiatica, ad septentrionem porrectae, quae
Tanai fluvio et Maeotide palude discriminantur. In
Europaea Poloniae regnum situm est, quod etiam
citra Vistulam versus occasum ad Oderam seu Vi-
adrum usque protenditur, et Pomeraniam ac Prus-
siam amplissimas Polonicae ditionis beneficiarias
provincias, quamquam et easdem Imperium Ger-
manicum sibi vindicat, Poloniam denique proprie
dictam, a qua toti regno nomen, inter Vistulam et
Oderam amplectitur. Totum igitur regnum ab Ode-
ra ad Vistulam et a Vistula ad Borysthenem hodie
Nieperum dictum, a Ponto Euxino ad mare Bal-
ticum, ab extremis Lithuanorum finibus ad Mos-
corum et Suecorum usque limites extenditur. In
Europaeae Sarmatiae spatio maximae ac frequen-
tissimae regiones moribus ac lingua differentes,
Polonia, Prussia, Massovia, Samogitia, Livonia,
Lithuania, Volhinia, Podolia, in unum fortissimum
regni corpus coaluerunt.
(...)
Вони користуються слов’янською мовою,
як і в Німеччині богемці, сілезці та морави; ця
мова походить від слов’ян із Роксоланії, котрі,
як кажуть, приблизно за часів Аттіли, царя гу-
нів, зайняли вакантні селища вандалів і пере-
можно увірвалися в глиб Німеччини. Від них
сьогодні, як усім очевидно, і мова і народ роз-
повсюдилися значно ширше по всій півночі та
сході, і нею, окрім тих, яких я вже згадав, роз-
мовляють венди, що сусідять із Балтійським
морем, помор’яни, лужичани, роксолани, мос-
ковити, чия держава дуже широка не тільки в
Європі, а й в Азії; далі також черкеси п’ятигір-
ські, які живуть поблизу Понту, в Ілліріку рас-
ції, мезійці, серби, булгари, боснійці, а також
далматинці, істрійці, карніольці і каринтійці.
(...)
Slavica lingua utuntur, ut et in Germania Bo-
hemi, Silesii et Moravi, a Slavis e Roxolania po-
pulis profecta, qui circa Attilae Hunnorum regis
tempora vacuas Vandalorum sedes occupasse, et in
interiorem Germaniam victricia arma intulisse
memorantur. Ab iis, ut genus, sic lingua propagata
hodie quam latissime per Septentrionem et Orien-
tem patet, eaque fere praeter eos, quos dixi, Vin-
dae, Baltico mari vicinae gentes, Pomerani, Lusa-
tii, Roxolani, Mosci, quorum non solum in Europa
sed etiam in Asia latissimum est imperium; Cir-
cassii etiam Quinquemontani ad Pontum habitan-
tes, Rasciani, Moesii, Serviani, Bulgari, Bosnenses
in Illyrico, Dalmatae, Istri, Carniolani, ac denique
Carinthii utuntur.
(...)
Із рештою татар поляки ведуть безперерв-
ну, але не дуже руйнівну війну, оскільки остан-
ні доходять лише до Поділля та Русі; і якраз
цього року, під час Великодніх свят, тисяча ві-
сімсот із них під проводом Баки та Сікози про-
сунулися аж до фортеці Бар, і, спаливши кілька
сіл та навколишніх маєтків, повертались із здо-
биччю; але тоді їх несподіваним набігом ото-
чив загін Бучацького6, каштеляна Кам’янецько-
го, всіх перебив і забрав назад здобич.
(...)
Cum ceteris Tataris continuum magis quam in-
festum bellum gerunt Poloni, quippe in Podoliam
et Russiam usque fere excurrentibus; et hoc qui-
dem anno, in feriis Paschalibus, MDCCC ex iis, Ba-
ca et Sicoza ducibus, ad Baram usque arcem prog-
ressi sunt, vicisque aliquot et praediis circumia-
centibus succensis, dum onusta praeda revertuntur,
a familia Buczacii praefecti Camienecensis inopi-
nata eruptione circumventi sunt ac trucidati, spo-
liis receptis.
(...)
5 Мається на увазі, імовірніше, не його Велика історія Польщі (Martini Cromeri De origine et rebus gestis Polono-
rum libri XXX), а невеликий опис Польщі, опублікований в Кельні в 1577 р. під назвою Polonia sive de situ, populis,
moribus, magistratibus et Republica regni Polonici libri duo («Польща, чи про розташування, народи, звичаї, посади
та державність королівства Польського, в двох книгах»).
6 Тут помилка: каштеляном кам’янецьким у 1573 р. був не Юрій Бучацький, а Ієронім Сенявський. Ю. Бучаць-
кий був ним у 1563–1567 рр.
Siverian chronicle. 2023. № 1
7
Під Литвою лежить Роксоланія; однак це
назва ширшої області, що, як зрозуміло з неї
самої, означаючи розпорошений народ, охоп-
лює всю землю від Балтійського моря, Лівонії,
Швеції, і до північного льодовитого океану,
Волги, яка сьогодні називається Ра, Меотій-
ського болота, Понту Евксинського, Сармат-
ських гір, Польщі, Литви та Жемайтії; і ділить-
ся вона на дві області, з яких одна доходить до
Карпатських гір недалеко від Кракова, а друга
доходить до Дністра й до Волоських країв, а з
іншого боку тягнеться до Дніпра та Понту Ев-
ксинського; далі вона простягається на вели-
чезних просторах землі, і доходить до обох бе-
регів річки Кубані і до Дону, рубежу Європи
й Азії, також і до знатного торгового міста Ас-
трахань, розташованого на дальньому березі
Волги, майже при її гирлі, де ярмарки прово-
дять мідяни, перси, вірмени, скіфи й москови-
ти. Звідти Волга на невеликій відстані розпада-
ється на сімдесят рукавів, обтікаючи численні
острови, і на стільки ж судноплавними гирла-
ми розгортається в Гірканське або Каспійське
море.
І справді та Роксоланія, яка простягається
за Дніпром аж до меж Персії, підвладна вели-
кому князю Московії; а ця, яку ми називаємо
Королівською, охоплює Львівщину, Люблін-
щину та Белзщину, а також землю Подільську,
Волинь, Київщину, Черкаси та Підляшшя.
Lithuaniae Roxolania regio subest, quod no-
men tamen latius patet, et, ut nomen ipsum prae-
fert, disseminatam gentem significans, quidquid
terrarum est inter mare Balthicum et Livoniam,
Sueciam, Oceanum glacialem, Volgam, qui Rha
hodie appellatur, Maeotim paludem, Pontum Euxi-
num, montes Sarmaticos, Poloniam, Lithuaniam,
et Samogitiam complectitur; in duasque regiones
dividitur, quarum altera Carpathios montes non
longe a Cracovia attingit, et secundum Tyram ad
Valachorum fines, atque ex altera parte Borysthe-
nem et Pontum Euxinum porrigitur; tum ad utram-
que Axiaci fluminis ripam vergit, et a Tanai Euro-
pae et Asiae limite ad Astracanum nobile empori-
um in citeriore Volgae ripa, ad eius fere ostia, ubi a
Medis, Persis, Armeniis, Scythis, et Moscis nun-
dinae celebrantur, per vasta terrarum spatia exten-
ditur; inde Volga non magno interiecto spatio in
LXX ramos scinditur, plurimis insulis factis, toti-
demque per ostia navigabilia in mare Hyrcanum
sive Caspium evolvitur.
Et haec quidem Roxolania, quae ultra Borys-
thenem ad Persarum usque fines extenditur, mag-
no Moscoviae duci paret; haec, quam regiam vo-
camus, Leopoliensi, Lublinensi, Belsensi; nec non
Podoliae, Volhiniae, Kioviae, Circassiae et Podla-
chiae regionibus comprehenditur.
Уривок № 11. З кн. 56.12 – про доходи короля Польського
Тут також наводяться винятково ті місця, де автор пише про доходи короля з україн-
ських земель.
До цих речей додається непересічне багат-
ство. Бо королі мають найбільшу спадщину в
усій державі; вони отримують численні мита з
торгівлі; і щороку велика сила грошей винятко-
вою ласкою природи приноситься до скарбниці
з соляних копалень і з глибоких вен землі, ніби
їх викопують зі скелі, як, наприклад, у Бохні та
Величці в воєводстві Краківському, в Галичи-
ні, Коломиї, Салі та інших місцях Роксоланії;
крім того, в подільських пустелях біля Дніпра є
озеро, вода якого на ясному й пекучому сонці
застигає в тверду сіль, так що люди з худобою
та возами ходять по ньому, немов по льоду, ви-
ривають із нього шматки за бажанням та відно-
сять.
Але дешевизна товарів, привілеї шляхти та
насамперед священницького чину, є причиною
того, що доходи цього найбільшого королівст-
ва менші, ніж сусідних; бо вся шляхта звільне-
на від податків і зі свого майна повинна плати-
ти лише військові послуги, і то лише для відсі-
чі ворожої сили, в межах Сарматського коро-
лівства; бо якщо їм накажуть виступити за ме-
жі Польщі, щоб вести війну з чужими народа-
ми, вони отримують плату в п’ять золотих мо-
нет за спис кожні три місяці.
Водночас як шляхта та священницький чин
вільні від усіх тягарів, шляхетні селяни платять
приблизно шість солей за акр, на знак залеж-
ності від королівської влади; державні ж селя-
ни також платять помірний податок. Зрідка ко-
ролі можуть, із дозволу сенату, вимагати від
усіх чинів королівства оплати грошей для за-
гального та громадського використання.
Ad haec accedunt opes non mediocres. Nam
amplissimum regum est toto regno patrimonium;
portoria ex mercatura complura; magna quoque
pecuniae vis ex fodinis salis e profundissmis terrae
venis raro naturae beneficio tamquam e saxo eruti
quotannis in aerarium infertur, quales sunt apud
Bochnam et Veliscam in satrapia Cracoviensi,
apud Haliciam, Colomeiam, Salum, et aliis pluri-
bus Roxolaniae locis; praeterea in desertis Podoli-
ae ad Borysthenem locis lacus est, cuius aqua se-
reno et ardente sole in solidum salem concrescit,
ita ut homines cum iumentis et curribus in eo tam-
quam in glacie versentur, sectumque in frusta arbi-
tratu suo avehant.
Sed uilitas annonae, et nobilitatis immunitates,
ac sacri ordinis in primis, in causa sunt, ut amplis-
simi regni quam vicinorum census sit tenuior; nam
nobilitas universa, omnibus soluta vectigalibus,
bellica tantummodo munera privatis obire stipen-
diis tenetur, idque nonnisi ad propulsandam hosti-
um vim intra Sarmatici regni fines; nam si ad infe-
rendum exteris gentibus bellum extra Poloniam
proficisci iubeantur, singulis ternis mensibus qui-
nos aureos nummos stipendium in hastam accipi-
unt.
Ita sacro ordine et nobilitate ab omni onere im-
muni; coloni equestrium hominum, senos in singu-
la iugera circiter solidos, agnoscendae regiae po-
testati pendunt; regia item plebs moderatum vecti-
gal exsolvit. Interdum regibus, ex amplissimi ordi-
nis sententia, licet universis regni ordinibus tribu-
tum imperare in communes et publicos regni usus.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
8
Уривок № 12. З кн. 57.13 –
з опису урочистого входу Генріха Анжуйського до Кракова
За ним (Альбрехтом Лаським – Ф.М.) ішов
Подільський воєвода зі ста п’ятдесятьма верш-
никами, а з ним у безладному порядку вельмо-
жі Литви й Русі, між якими ішов Віленський
воєвода Микола Юрій Радзивілл, князь Олиць-
кий7, а за ним каштелян Троцький і Жемайтій-
ський Іван Ходкевич8; після них, серед кількох
державних чиновників Литви, Мик. Христофор
Радзивілл9, підперезаний по-італійськи. На-
решті, за ними йшли придворні; потім Костян-
тин Київський воєвода10, із двома своїми сина-
ми; один був в італійському одязі, другий в
московському; із ними також їхали й триста
вершників; потім Браславський воєвода зі свої-
ми двомастами волинянами, одягненими по-та-
тарськи.
Eum sequebatur Podoliae palatinus CL equiti-
bus, et cum eo Lithuaniae et Russiae proceres pro-
miscuo ordine, inter quos Nic. Georgius Radevil-
lius Olicae dux Vilnensis palatinus incedebat, et
post eum castellanus Trocensis et Samogitiae
praefectus Ioannes Chodkievicius. Postea mediis
aliquot publicis Lithuaniae magistratibus, Nic.
Christophorus Radevillus Italico habitu cinctus.
Tandem aulici ministri sequebantur. Tum Consta-
ntinus dux Kioviae palatinus cum duobus filiis,
altero Italorum, altero Moscorum more amictis, et
CCC equitibus, Braslaviensis palatinus cum Volhi-
nis suis CC more Tatarico instructis.
Мушар Флоран – кандидат славістичних наук, доцент, університет Ренн-ІІ, Бретань,
Франція (Place du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France).
Mouchard Florent – Ph.D., Professeur agrégé, Rennes II university, Brittany, France (Place
du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France).
E-mail: florent.mouchard@univ-rennes2.fr
UKRAINIAN HISTORY OF THE SECOND HALF OF THE 16TH c.
IN "THE HISTORY OF HIS TIME" BY JACQUES-AUGUSTE DE THOU
(continued; from books 56–57)
In this article, we continue to publish excerpts of the «History of his time» by Jacques-Auguste de Thou
(1551–1617), which relate to the history of Ukraine, in the Latin text with a parallel Ukrainian translation.
About the source, its specifics and principles of publication, see the first article («Northern Chronicle»,
№ 2 (164), 2022, pp. 4–9). In this article, materials covering the events of 1573 are published.
Key words: the history of Ukraine of the 16th–17th c., Jacques-Auguste de Thou, New Latin historiogra-
phy, historiography of ancient Rus.
Дата подання: 25 грудня 2022 р.
Дата затвердження до друку: 10 лютого 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мушар, Ф. Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту
(продовження; з кн. 56–57). Сіверянський літопис. 2023. № 1. С. 5–8. DOI: 10.58407/litopis.230101.
Цитування за стандартом APA
Mouchard, F. (2023). Ukrainska istoriia druhoi polovyny XVI st. v «Istorii svoho chasu» Zhaka-
Ogiusta de Thou (prodovzhennia; z kn. 56–57) [Ukrainian history of the second half of the 16th century. in
«The History of His Time» by Jacques-Auguste de Thou (continued; from books 56–57)]. Siverianskyi lito-
pys – Siverian chronicle, 1, P. 5–8. DOI: 10.58407/litopis.230101.
7 Тобто Микола Радзивіл «Рудий» (1512–1584).
8 Ян Ієронім Ходкевич (1537–1579).
9 Тут мається на увазі, вірогідно, Христофор Микола Радзивіл «Перун» (1548–1603).
10 Костянтин Острозький (1526–1608).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192574 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:31:06Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мушар, Ф. 2023-07-16T12:30:44Z 2023-07-16T12:30:44Z 2023 Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 5-8. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230101 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192574 94(477+44)«15» Продовжуємо публікувати уривки «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (1551–1617), які дотичні до історії України: латинський текст із паралельним українським перекладом. Про джерело,
 його специфіку та принципи публікації див. першу статтю. У цій статті публікуються матеріали, які охоплюють події 1573 р. In this article, we continue to publish excerpts of the «History of his time» by Jacques-Auguste de Thou
 (1551–1617), which relate to the history of Ukraine, in the Latin text with a parallel Ukrainian translation.
 About the source, its specifics and principles of publication, see the first article («Northern Chronicle»,
 № 2 (164), 2022, pp. 4–9). In this article, materials covering the events of 1573 are published. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) Ukrainian history of the second half of the 16th century. in «The History of His Time» by Jacques-Auguste de Thou (continued; from books 56–57) Article published earlier |
| spellingShingle | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) Мушар, Ф. У глиб віків |
| title | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) |
| title_alt | Ukrainian history of the second half of the 16th century. in «The History of His Time» by Jacques-Auguste de Thou (continued; from books 56–57) |
| title_full | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) |
| title_fullStr | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) |
| title_full_unstemmed | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) |
| title_short | Українська історія другої половини XVI ст. в «Історії свого часу» Жака-Оґюста де Ту (продовження; з кн. 56–57) |
| title_sort | українська історія другої половини xvi ст. в «історії свого часу» жака-оґюста де ту (продовження; з кн. 56–57) |
| topic | У глиб віків |
| topic_facet | У глиб віків |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192574 |
| work_keys_str_mv | AT mušarf ukraínsʹkaístoríâdrugoípolovinixvistvístoríísvogočasužakaogûstadetuprodovžennâzkn5657 AT mušarf ukrainianhistoryofthesecondhalfofthe16thcenturyinthehistoryofhistimebyjacquesaugustedethoucontinuedfrombooks5657 |