Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)

Мета публікації полягає у дослідженні історії виробництва пива, горілки та вина в Чернігові (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Розглядаються питання становлення цієї галузі в м. Чернігові. Опрацювання здобутої інформації базувалось на аналітичному та критичному методах. Наукова новизна представлена наса...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Сiверянський літопис
Дата:	2023
Автор:	Рига, Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Теми:	Історія міст і сіл
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192577
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.) / Д. Рига // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 30-36. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859910378714038272
author	Рига, Д.
author_facet	Рига, Д.
citation_txt	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.) / Д. Рига // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 30-36. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський літопис
description	Мета публікації полягає у дослідженні історії виробництва пива, горілки та вина в Чернігові (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Розглядаються питання становлення цієї галузі в м. Чернігові. Опрацювання здобутої інформації базувалось на аналітичному та критичному методах. Наукова новизна представлена насамперед ґрунтовним дослідженням з історії виробництва та продажу пива, горілки та вина в Чернігові в цей історичний час. Висновки. Впродовж усього XІX – поч. XX ст. виробництво пива, горілки та вина в Чернігові було добре розвинутою справою. З проголошенням та встановленням радянської влади в місті відбулася націоналізація підприємств, зокрема й заводів із виробництва горілки та пива. Заводи, фабрики, а також усе їхнє обладнання та майно переходили в державну власність та були передані у відомство Раднаргоспу. Подальша історія пивоваріння та горілчаного виробництва, як можна прослідкувати, безпосередньо пов’язана з новим соціалістичним ладом та будівництвом у місті, але це вже зовсім інша сторінка історії з життя Чернігова. The purpose of this publication is a comprehensive study of the history of beer, vodka and wine production in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.). The question of the formation of this industry in the city of Chernihiv are considered. Among the methods used for the conducted research, we can highlight analytical and critical, which were based to process the obtained information. The scientific novelty is presented primarily by a thorough study of the history of the production and sale of beer, vodka and wine in Chernihiv at this historical time. Conclusions. This study, in accordance with its purpose, fully investigated and revealed the main factors that included the formation of this industry in the city of Chernihiv. So, throughout the 19th – the early 20th c., the production of beer, vodka and wine in Chernihiv was a well-developed business. With the proclamation and establishment of Soviet power in the city, enterprises were nationalized, including factories for the production of vodka and beer. Plants, factories, as well as all their equipment and property became state ownership and were transferred to the Radnarkhoz department. As you can see, the further history of brewing and vodka production is directly related to the new socialist system and construction in the city, but this is a completely different page of Chernihiv.
first_indexed	2025-12-07T16:02:38Z
format	Article
fulltext	Сіверянський літопис. 2023. № 1 30 УДК 261.5 (477.51) Данило Рига • ВИРОБНИЦТВО ТА ПРОДАЖ ГОРІЛКИ, ПИВА ТА ВИНА У МІСТІ ЧЕРНІГОВІ у XІX – на початку XX ст. DOI: 10.58407/litopis.230104 © Д. Рига, 2023.CC BY4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9461-5721 Мета публікації полягає у дослідженні історії виробництва пива, горілки та вина в Чернігові (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Розглядаються питання становлення цієї галузі в м. Чернігові. Опрацю- вання здобутої інформації базувалось на аналітичному та критичному методах. Наукова новизна представлена насамперед ґрунтовним дослідженням з історії виробництва та продажу пива, го- рілки та вина в Чернігові в цей історичний час. Висновки. Впродовж усього XІX – поч. XX ст. ви- робництво пива, горілки та вина в Чернігові було добре розвинутою справою. З проголошенням та встановленням радянської влади в місті відбулася націоналізація підприємств, зокрема й заводів із виробництва горілки та пива. Заводи, фабрики, а також усе їхнє обладнання та майно переходили в державну власність та були передані у відомство Раднаргоспу. Подальша історія пивоваріння та горілчаного виробництва, як можна прослідкувати, безпосередньо пов’язана з новим соціалістич- ним ладом та будівництвом у місті, але це вже зовсім інша сторінка історії з життя Чернігова. Ключові слова: Розвиток торгівлі, спиртова промисловість, Чернігівські пивзаводи, підприєм- ці. Історія будь-якого продукту є частиною історії діяльності людини, історією умов жит- тя суспільства. Історія продукту – одна зі складових історії в цілому, первинний елемент, «цеглинка», з яких зведена «будівля» людського суспільства. Деякі продукти завжди відігравали важливу роль в історії людства на всіх етапах історичного розвитку суспільства, народу. Горілка – один із саме таких продуктів. Слово «водка» широко відо- ме не лише в нашій країні, але й за кордоном. У той же час мало хто знає його справжній сенс. «Водка» – не що інше, як «вода», але лише в зменшувальній формі. Отриманий в Італії у XІІ ст. винний спирт використовувався спочатку в лікарських цілях під назвою «жива вода». Горілка пройшла довгий шлях становлення і розвитку – це стосується як закріплен- ня за нею терміну «водка», так і виробництва. У XVІІ ст. винокуріння набуло поширення в Чернігівському полку. Основною сирови- ною для отримання горілки було жито, а трохи згодом – картопля. У звичайній винокурні за добу переробляли 7–10 пудів жита й отримували 4–6 відер хмільного напою. Виноку- ріння було однією з головних статей доходу. Ця галузь активно розвивалась1. У 1786 р. у місті Чернігові функціонувало 4 трактири та 4 заїжджі двори. На середину ХІХ ст. у місті кількість закладів дещо збільшилася та становила: 6 трактирних закладів, 8 заїжджих дво- рів, 2 винних погреби, 32 «питейных дома»2. Винокурна промисловість в Україні у дореформений період повністю перебувала у ру- ках дворян (купців позбавляли права займатися гуральництвом) і була тісно пов’язана із господарством маєтку. Більш вільні умови для приватного гуральництва в українських губерніях, ніж у Росій- ській імперії, сприяли влаштуванню у маєтках дрібних винокурень, що не вимагало знач- них капіталовкладень; цьому сприяла монополія дворян на право виключного продажу го- рілки у власному маєтку (через що дворянин міг її зразу ж збувати). Введення системи ча- рочних відкупів призвело до того, що дворяни – власники гуралень керувалися не потре- бами вільного ринку, а запитами чарочних відкупників, за підрядами яких розгорталося виробництво. Таким чином відкупи гальмували розвиток комерційного гуральництва і не створювали для поміщиків стимулів для вдосконалення виробництва. 1 Рига Д. Історія оковитої. Горілка на Чернігівщині. Сіверщина. URL: https://siver.com.ua/news/istorija_okovitoji_ gorilka_na_chernigivshhini/2011-05-29-8054. 2 Чернигов. Черниговские губернские ведомости. 1851. № 24. Часть неофициальная. С. 215–217. Siverian chronicle. 2023. № 1 31 Становлення спиртової промисловості на території України стало активнішим з 1820 р., коли в Україні з’явилися перші парові гуральні. Чернігівська губернія на початок ХІХ ст. була густонаселеною губернією Російської імперії. Цьому сприяло вигідне геогра- фічне положення, сприятливий клімат та родючі ґрунти. У середині ХІХ ст. чисельність населення Чернігівської губернії становила 1.461.866 осіб, із них 37,6% були кріпосні. У середині ХІХ ст. суттєве місце в економіці України посідала винокурна промисловість. Щоправда, введення в липні 1861 p. норми виходу спирту, за яку власник заводу мав сплачувати державі акциз незалежно від виробничих показників підприємства, призвело до того, що багато невеликих винокурень припинили своє існування. Для горілчаної про- мисловості, як і для цукрової, характерним було застосування нової техніки, концентрація виробництва3. Саме в цей час промисловець Туровський у 1860 р. засновує Чернігівський лікеро-го- рілчаний завод. Газета «Чернігівські губернські відомості» повідомляла, що на завод був запрошений досвідчений фахівець-дистилятор Эрисм. Асортимент алкогольної продукції був дуже різноманітний: завод випускав 23 різні напої (спирти, роми, бальзами, настоян- ки, наливки). Статистичні дані з виробництва горілки за 1860–1861 рр. повідомляють, що в Черніго- ві для вироблення горілки та хлібного вина працювало 5 заводів: купця Туровського (най- більший із виробничих обсягів), купців Мар’янова, Ясковського, Халфіна, Биховського. У 1862–1863 pp. в Україні працювало 1.485 горілчаних підприємств. Для виробництва горілки, яка посідала важливе місце в розвитку переробної промисловості, використову- валася велика кількість борошна, а згодом – картоплі та патоки. Під час концентрації ви- робництва відбувалася ліквідація старих невеликих і погано оснащених заводів. Так, по всій Україні на початку 90-х рр. ХІХ ст. залишилась лише третина заводів, побудованих ще в передреформені роки. На виставці предметів сільськогосподарської промисловості, що відбулась у Чернігові 1865 р., похвальними листами відзначили горілки, вироблені на заводі купця Туровського. У ХІХ ст. продукція Чернігівського лікеро-горілчаного заводу нагороджувалась на різно- манітних ярмарках і виставках. Завод упродовж багатьох років був одним із головних під- приємств Чернігівської губернії у сфері виробництва горілки. Горілка традиційно була в побуті українців одним із головних продуктів вживання на свята чи під час інших урочис- тостей4. Створення такого підприємства було важливою справою, діяльність заводу істотно по- повнювала міський бюджет. Загалом лікеро-горілчаний завод перетворював Чернігів на промисловий центр. А це сприяло збільшенню кількості населення та розвитку міста зага- лом5. У 1862–1863 рр. у Російській імперії працювало 4.009 горілчаних підприємств, з них в українських губерніях – 1.485, або понад 37%. У перерахунку горілки на безводний спирт цього року його було викурено 23.796 тис. відер, із яких підприємства України давали 7.359 тис. відер, або близько 31% загального виробництва6. Відомості окружного акцизного управління Чернігівської губернії за 1863 р. свідчать про те, що сума акцизу за нормального виробництва спирту на Рябівському заводі стано- вила 14.064 рублів 86 копійок, Гудівському – 11.395 руб. 12 коп. і Брезгунівському – 10.526 руб. 40 коп.7 У 1906 р. Чернігівське акцизне управління нарахувало у губернії 2 спиртоочисних за- води, 9 винокурних заводів зі спиртоочисним відділенням і 111 винокурних заводів8. У 1907 р. в Україні було 569 винокурних заводи. Крім того, було 203 броварні і 154 медо- варні заводи. Винокурні заводи були в усіх українських губерніях, але найбільшого поши- рення винокуріння набуло у Південно-західному краї. Більш ніж сто років тому Чернігів був провінційним містечком Російської імперії з на- селенням близько 35 тис. жителів і центром однойменної губернії. Правда, від інших ім- перських міст Чернігів вигідно відрізнявся тим, що в ньому доволі динамічно розвивався ринок порівняно недорогих товарів і послуг. Промисловості в містечку майже не було, а середня заробітна плата становила 600–700 руб. на рік. Наприклад, губернський архітек- тор отримував 1400 руб., молодший губернський ветеринар – 460 руб., чиновники ниж- 3 Рига Д. Історія оковитої… 4 Там само. 5 Там само. 6 Москалюк М. Розвиток винокурної промисловості в Україні в др. пол. XIX – на поч. XX ст. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. Вип. 2. Ч. 1. С. 17. 7 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. 138. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 23 зв. 8 ДАЧО. Ф. 138. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 1–4 зв. Сіверянський літопис. 2023. № 1 32 ньої ланки – 240–600 руб., викладачі гімназії – 900 руб., лікарі – 800–850 руб., офіцери − від 760 до 3900 руб., земські вчителі, службовці пошти і санітари – від 200 до 250 руб., робочі – 350–500 руб., священики різного рангу − від 130 до 330 руб. на рік. У місті функціонувало понад 40 різних установ громадського харчування: ресторани, чайні, столові, трактири, паштетні, кавові, харчевні та пивні лавки. У ті роки стакан горіл- ки в чернігівському трактирі коштував 3–5 копійок, а смачно пообідати можна було за 25 коп. За пляшку вина просили від 15 до 25 коп. Проте, пересічних військових там не об- слуговували. Також закон забороняв продавати спиртні напої п’яним9. На межі століть швидкого розвитку набуває виробництва пива – традиційного напою чернігівців, який раніше виготовляли напівкустарним способом. Перші згадки про пиво на території Чернігівщини сягають сивої давнини: пивні кружки, знайдені під час архео- логічних розкопок міської забудови ХV–ХVІ ст., на колишній алеї Героїв. Але особливо активно пивоваріння почало розповсюджуватись після отримання Черні- говом Магдебурзького права у 1623 р. Перші ж пивоварні заводи почали створювати в на- ступному столітті, а найстарішим із них є Ніжинський, побудований в 1787 р., але навіть у першій пол. XIX ст. виробництво пива було переважно кустарним10. За повідомленням Чернігівського магістрату, у 1786 р. «в місті налічувалося 627 бу- динків, 10 кузень, 18 млинів, 8 цегляних заводів, 14 гуралень, одна пивоварня і 4 солодов- ні, 68 крамниць, 8 закладів трактирного промислу». Пивоваріння вважали «вигідною га- луззю сільської промисловості», тому кількість заводів, де виготовлявся цей напій, по- стійно збільшувалась. Якщо в 1851 р. їх налічувалось в губернії близько двадцяти, то в 1860-х рр. ця цифра зросла до п’ятдесяти. У самому Чернігові діяло тоді два пивоварні за- води, обсяг виробництва яких становив трохи більше трьох тисяч відер на рік (відро – ста- ровинна міра об’єму, яка дорівнює 12 л). Наприкінці XІX – поч. XX ст. в місті зʼявились виробництва, які відповідали вимогам світових стандартів11. Серед перших підприємців, які поставили виробництво пива на промислову основу, були Дунін-Борковський та Ми- лорадович, які мали заводи відповідно в Листвіні та Любечі. У самому Чернігові на середину XIX ст. працювали два невеликі пивоварні заводи. На двох вони виробляли трохи більше ніж три тисячі відер на рік. У Чернігові великі пиво- варні заводи з’явились лише наприкінці XIX ст. З 1885 р. в Чернігові працював пивовар- ний завод Йосифа Вондрака12. Завод Йосифа Вондрака працював на вулиці Підмонастирській (зараз вул. Толстого) в районі нинішньої фабрики лозових виробів. Згодом завод отримав офіційну назву «Словʼ- янський перший пиво-медоварний». На заводі працювало всього дванадцять робітників13. У 1901 р. на ньому працювало вже 17 робітників. Для підвищення престижу підприєм- ства в 1909 р. був запрошений чех Томець, який до цього працював пивоваром на відомих заводах Пільзеньському та Сміховському в Празі14. В асортименті зʼявились сорти пива «Пільзенське», «Чорне», «Чеський граніт», «Експорт», «Березневий лежак». Того ж року завод приніс 30 тис. рублів прибутку. Пиво доставлялось на замовлення в межах міста безкоштовно, а в інші міста і реґіони – залізницею та пароплавом15. Ще один пивзавод був заснований у Чернігові в 1910 р. Це було велике підприємство, його засновниця – австрійка Ганна Стржборна – організувала роботу так, що дуже скоро завод мав у своєму асортименті пʼять видів пива. Завод «Стржибрни» розташовувався по вул. Старокиївській (нині вул. Київська), який пропонував «Баварське», «Чеське», «Пль- зенське», «Темне», «Кабінетне» сорти пива. Це підприємство мало потужність 65 тис. ві- дер пива на рік і за високу якість отримало кілька золотих медалей16. Біля річки Стрижень по вул. Старокиївська знаходився ще один завод із виробництва пива – пана Орловського. У 1911 р. на околиці міста, на вулиці Ново-Мстиславській (зараз – вул. Мстиславська) був збудований ще один пивоварний завод, власник якого М. Хавін дав йому доволі гучну назву: «Нова Баварія». Спочатку виробництво було невеликим – працювало лише чотири людини. Зміни настали після того, як новий власник заводу Ю. Шефлер в 1911 р. провів 9 Острянко А. Чернігів у ХІХ – на поч. ХХ ст.: формування міського середовища. Краєзнавство. 2012. № 3. С. 10–12. 10 Гречко Б. Край Чернігівського пива. Чернигов: городской портал. URL: http://www.gorod.cn.ua/city/knigi-o- chernigove/683-chernigivshina-incognita.html. 11 Руденок В. С чего начиналось Черниговское пиво. Семь дней. 2005. № 43 (207). 23 ноября. 12 Лепʼявко С. Чернігів. Історія міста. Київ. 2012. С. 278. 13 Гречко Б. Край Чернігівського пива. 14 Там само. 15 Пивоваров С., Гусєв Г. Велика історія українського пива. Чернігів і Ніжин: чеські традиції і чеська якість з дисконтом. Бабель. URL: https://babel.ua/texts/48552-velika-istoriya-ukrajinskogo-piva-chernigiv-i-nizhin-cheski- tradiciji-i-cheska-yakist-z-diskontom-chastina-chetverta-i-ostannya. 16 Лепʼявко С. Чернігів. Історія міста. С. 278. Siverian chronicle. 2023. № 1 33 генеральну реконструкцію підприємства і став випускати нові сорти пива. Завдяки хоро- шій якості і невисокій ціні нова продукція швидко здобула успіх17. Завод «Нова Баварія» виробляв пиво «Народне», «Столове», «Пльзенське», «Мюнхен- ське», «Темне». Головним секретом популярності пива заводу Ю. Шефлера була якість, яка «не поступалась закордонній і мала приємний смак», а також невисока ціна. Так, пиво «Народне» коштувало 6 коп. за пляшку, «Столове» – 8 коп., «Пільзенське» – 9 коп. Най- дорожче пиво – «Мюнхенське» – коштувало 12 коп. за пляшку, воно стало таким попу- лярним, що Шефлеру навіть доводилось боротись з підробками18. На поч. ХХ ст. в Чернігові було понад 40 різних ресторанів, чайних, їдалень, тракти- рів, паштетних, кав’ярень, харчевень, пивних. Найкраще пиво подавали в елітних рестора- нах Лагутіна, Виноградова, Коновицького, Родіна. А серед пивних магазинів найпопуляр- нішими були крамниці Вондрака і Шефлера. Реклама обіцяла негайну безкоштовну до- ставку додому. Щодо цін, то вони коливались переважно в межах 6–10 коп. за пляшку. Для порівняння: на поч. XX ст. один пуд картоплі коштував 25 коп., мʼясо І сорту – 16 коп. за фунт, курка – 35–40 коп., пшеничний хліб – 3,6 коп., склянка молока – 1,5 коп.19 Назви заводів і сортів засвідчують великий вплив на становлення промислового вироб- ництва пива в Чернігові чеської і німецької традицій. Зазначимо, що Чернігівське пиво мало добру репутацію завдяки високій якості. Продукцію місцевих горілчаних та пивних заводів реалізовували зазвичай у спеціалізованих закладах: трактирах, шинках, пивних, ресторанах. У др. пол. ХІХ ст. в місті вже нараховувалось 7 трактирів20. На кінець ХІХ ст. – поч. ХХ ст. у Чернігові працювало: 4 ресторани, 7 трактирів та чайних, 9 пивних21. На поч. ХХ ст. у Чернігові існували так звані «пивнушки», які були віддалені від центру міста22. На поч. ХХ ст. в Чернігові функціонували ресторани 2-го розряду по вул. Богуслав- ській, вул. Шосейній (нині Проспект Миру); чайні – по вул. Богуславській, Борисогліб- ській (вул. Серьожнікова), Воздвиженській (вул. Родимцева), П’ятницькій, Богоявлен- ській (сучасна частина вул. Шевченка), Шосейній, на розі Сіверянської (вул. Коцюбин- ського) та П’ятницької, на Олександрівській площі, на розі Богоявленської та Борисогліб- ської23, єврейська столова була розташована по вул. П’ятницькій24. По вул. Шосейній роз- міщувався ресторан «Харбін», де можна було отримати смачні обіди від 25 коп. і вище. Чарка горілки коштувала 3–5 коп. відповідно до розміру чарки. У 1887 р. було відкрито 2 трактири на Лісковиці, 1890 р. – 1 трактир на Ковалівці, 1896 р. – 1 трактир на Олексан- дрівській площі, хоча подібні заклади в цих районах та на торгових площах були заборо- нені25. На розі вулиць Борисоглібської та Богоявленської існував ресторан «Волга», де можна було отримати обід та різні закуски, а горілку продавали тільки в закритих пляшках26. До послуг містян та гостей міста були ресторани, що розміщувалися при місцевих готелях. Ресторан готелю «Царьград» на кінець ХІХ ст. пропонував своїм гостям сніданки, обіди та вечері в саду. Ще один відомий ресторан міста був при готелі «Олександрівський», що розташову- вався на розі вулиць Шосейної та Бульварної (нині Проспект Миру та вул. Преображен- ська). Сніданки з двох страв та чашки кави коштували 50 коп., обід із двох страв – 50 коп., а з трьох – 75 коп. У ресторані завжди був гарний вибір вин вітчизняного та іноземного виробництва. Приймалися замовлення в приватні будинки на сніданки, обіди та вечері. Крім того, ресторан приймав замовлення обслуговувати вечори, бали, весілля. В готелі «Гранд-отель», що розташовувався по Шосейній вулиці, до послуг відвідувачів також був ресторан. 1914 р. на розі Шосейної та Єлецької вулиць був відкритий готель «Москва». Ресторан цього готелю мав окремі кабінети та більярд для відвідувачів. Ресторан працював до 2 год. ночі. Приймались замовлення на обід для приватних прийомів, забезпечувалося повне сервірування столу та столова білизна. Ресторан мав свій власний винний погріб, де був чудовий вибір іноземних та вітчизняних вин. 17 Руденок В. С чего начиналось Черниговское пиво. 18 Пивоваров С., Гусєв Г. Велика історія українського пива… 19 Руденок В. С чего начиналось Черниговское пиво. 20 Тридцатилетие деятельности Черниговского Городского Общественного Управления 1870–1901 гг. Чернигов, 1901. С. 278–294. 21 Русов А. Описание Черниговской губернии. Чернигов. 1898–1899. Т. 2. С. 185. 22 ДАЧО. Ф. 145. Оп. 1. Спр. 890. Арк. 64, 135–136, 365, 490–491. 23 Объявления. Черниговское слово. 1908. № 563. С. 4. 24 Объявления. Черниговское слово. 1910. № 905. С. 4 25 ДАЧО. Ф. 145. Оп. 1. Спр. 340. Арк. 78–80. 26 Аскерова Л. Місцеві ресторани та трактири Чернігова XIX – поч. XX ст. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. 2011. Вип. 87. С. 163–167. Сіверянський літопис. 2023. № 1 34 1914 р. міська дума порушувала питання щодо обмеження відкриття «пивных лавок» в Чернігові, завдяки чому планувалося понизити показники вживання населенням спиртних напоїв та зменшити випадки хуліганства. З початком Першої світової війни продаж спиртних напоїв у закладах трактирного типу був заборонений. Міська управа повідомля- ла губернатора про позитивні зміни в місті після введення тимчасової заборони на продаж алкогольних напоїв. Тому міська дума порушувала питання про введення постійної забо- рони на продаж пива, вина, коньяку. На кінець ХІХ ст. місцеві заклади сплачували до міської казни такі податки: готелі – 100–200 руб. на рік, а всього від 11 готелів надходило – 2.000 руб. на рік; від «меблиро- ванных комнат» та заїжджих дворів – 30–100 руб., від трактирів – 75–150 руб., всього з 11 трактирів – 1.140 руб.; з трьох пивних всього – 200 руб. на рік; з двох буфетів усього на рік – 200 руб.27 Таким чином, усе виробництво спрямовувалось на задоволення повсякденних побуто- вих потреб місцевих жителів. Така структура виробництва мала великий мінус: воно не могло давати високих прибутків. Однак це мало свої плюси: внутрішній міський і губерн- ський ринок збуту місцевої продукції був більшим, а прибуток хоч і не великим, але га- рантованим. Важливо також, що виробництво розвивалося в місті найбільш природнім шляхом відповідно до попиту споживачів28. Цікаво, що піддані Російської імперії у той час пили набагато менше, ніж мешканці ба- гатьох інших розвинутих країн світу. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути статистичні дані тих років. У 1893 р. спиртних напоїв одна людина за рік випивала: у Бельгії 195 літрів, у Англії 142 літри, у Франції та Германії приблизно по 120 літрів, а на території Російської держави лише 15 літрів. І все ж пияцтво існувало та викликало зане- покоєння держави і суспільства29. Про те, як чернігівська міська Дума опікувалась про народну тверезість, свідчать її по- станови. 10 жовтня 1884 р. міська управа заборонила ставити шинки у восьми пунктах міста. Зокрема у районі Соборів, біля гімназії та Духовного училища, на Красній площі, у кварталах, прилеглих до лікарні. А ось офіційна інформація про те, скільки горілки випи- вали наші земляки наприкінці ХІХ ст. У той час у Чернігівській губернії налічувалось у середньому 2,1 млн. мешканців, зокрема і близько 500 тис. чоловіків віком від 20 до 60 років, які й були основними споживачами горілки. Якщо за рік на Чернігівщині вжива- лось у середньому 1,3 млн. відер цього напою, то кожний з них випивав за цей період близько 52 пляшок. Враховуючи, що горілка коштувала тоді 5 руб. 45 коп. за відро, вона обходилась мешканцям нашої губернії приблизно у 7 млн. тогочасних рублів щорічно. Треба зазначити, що проблеми, де випити, у губернському центрі не існувало. У той час у Чернігові, в якому проживало 32 тис. мешканців, нараховувалось більше пʼяти десятків шинків, пивних, казенних винних лавок та винних погребів. Крім того, у магазинах можна було придбати шампанські вина, лікери, коньяки, портвейни та інші елітні напої. А тепер подивимось, як впливало вживання алкоголю на стан здоров’я населення. Для цього знову звернемось до статистики. Якщо у 1859 р. на Чернігівщині від зловживання спиртними напоями раптово померло 17 осіб, то у 1891 р. ця цифра зросла до 48. У 1889 р. з 157 осіб, які були госпіталізовані у відділення психічнохворих Чернігів- ської лікарні, 23-м поставили діагноз алкоголізм. Для порівняння: у Швейцарії алкоголіки становили 21% всіх психічнохворих. Задля посилення боротьби з пияцтвом у 1896 р. в Чернігові розпочало роботу «Попечительство о народной трезвости», яке підпорядковува- лось Міністерству Фінансів. Співробітники цієї організації мали право і були зобов’язані наглядати за правилами торгівлі спиртними напоями, проводити антиалкогольну агітацію, організовувати заходи, які б відволікали населення від відвідування шинків. «Попечительство» організовувало народні читання, видавало відповідну літературу та поштові картки, що викривали пияцт- во. Протиалкогольній рекламі протидіяла реклама на шинках, ресторанах та магазинах. Так, на трактирі з нетерплячою сумнівів назвою «Не минай», що розміщувався біля рин- ку, висіла красномовна вивіска із зображеним на ній парубком, який в одній руці тримав виделку зі смачним шматком ковбаси, а в другій – чарку, повну горілки30. Під час Першої світової війни пивоваріння в Російській імперії було заборонено. На момент встановлення радянської влади у Чернігові було чотири пивоварні заводи (Орловського, Фінкельберга, 27 Аскерова Л. Місцеві ресторани та трактири Чернігова… С. 163–167. 28 Лепʼявко С. Чернігів. Історія міста. С. 278. 29 Руденок В. Чернігів – подорож на 100 років назад. Чернігів, 2009. C. 22. 30 Там само. Siverian chronicle. 2023. № 1 35 Вондарка та Хавіна)31. Після жовтневого перевороту та громадянської війни у 1922 р. чернігівські пивоварні заводи були націоналізовані32. З початком орендної кампанії під час Нової економічної політики (НЕП) більшість під- приємств міста були здані в оренду. Чернігівщина посідала перше місце за кількістю пе- реданих в оренду підприємств серед інших реґіонів33. Загалом дев’ять підприємств Черні- гова перейшли в тимчасове користування; серед заводів було два пивоварних заводи – Орловського по вул. Старокиївська (після позбавлення права оренди в 1925 р. він кілька разів передавався в оренду різним власникам) та Фінкельберга по вул. Мстиславській (до 1927 р.). У 1924 р. чернігівська газета «Красное знамя» в розділі «Реклама» повідомляла про відкриття ресторану на лівому березі р. Десна «в оборудованном павильоне с напитками (Вино и Пиво) и разными закусками», який мав досить дивну назву Г.К.П.Д.34 У ранковому випуску газети «Красное знамя» за грудень 1925 р. в розділі «Реклама» розміщена така цікава інформація: «После ремонта пущен госпивзавод “Спартак”. Качест- во пива вне конкуренции. Превосходит привозное любых фирм. Заказы принимаются на заводе по адресу Старокиевская, 50 и по телефону. Арендатор Брикер»35. У 1920-х рр. частину підприємств міста було закрито через нерентабельність, фінансо- ву скруту, відсутність сировинної бази, бажаючих орендувати підприємства. Зокрема, працювати припинили два пивоварні заводи (Вондарка і Хавіна)36. З 1927 р. почали діяти броварня та друга ґуральня. У ІІ пол. 1920-х рр. було утворено об’єднання Бровспиртоб’- єднання. Натомість Бровспиртоб’єднання по вул. Мстиславській почало роботу з 1927 р., об’єднавши діючі у Чернігові ґуральні та броварні. Придбати продукцію можна було в кооперативних магазинах міста та приватних лавках. Якщо у приватних магазинах пиво було як із Бровспиртоб’єднання, так і з інших підприємств, зокрема, Київського Харчо- тресту, то у кооперативних магазинах – винятково місцевого виробництва. Одне відро бочкового пива можна було придбати за 3,6 руб.37 На поч. 1920-х рр. Чернігів і надалі залишався непромисловим містом. З проголошен- ням та встановленням радянської влади в місті було проведено націоналізацію підпри- ємств, зокрема й заводів із виробництва горілки та пива. Заводи, фабрики, а також усе їх- нє обладнання та майно переходили в державну власність. Їх передали у відомство Рад- наргоспу38. Подальша історія пивоваріння та горілчаного виробництва безпосередньо пов’язана з новим соціалістичним ладом та будівництвом у місті, але це вже зовсім інша сторінка іс- торії з життя Чернігова. References Askerova, L. (2011). Mistsevi restorany ta traktyry Chernihova XIX – poch. XX st. [Local restaurants and taverns of Chernihiv in the 19th – the early 20th c.]. Visnyk Chernihivskoho natsionalnoho pedahohich- noho universytetu – Bulletin of Chernihiv National Pedagogical University, 87, P. 163–167. Lepiavko, S. (2012). Chernihiv. Istoriia mista [Chernihiv. The history of the city]. Kyiv, Ukraine. Moskaliuk, M. (2013). Rozvytok vynokurnoi promyslovosti v Ukraini v dr. pol. XIX – na poch. XX st. [Development of the distilling industry in Ukraine in the second half of the 19th – the early 20th c.]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. V. Hnatiuka. Seriia: Istoriia – Sci- entific notes of V. Hnatiuk Ternopil National Pedagogical University. Series: History. Is. 2. Ch. 1. Terno- pil, Ukraine. Nepotenko, I. (2016). Promyslovist Chernihova u 1920-kh rr.: struktury spozhyvannia ta sotsiokultur- nyi prostir [Industry in Chernihiv in the 1920s: consumption structures and socio-cultural space]. Siver- shchyna v istorii Ukrainy: Zb. nauk. pr. – Sivershchyna in the history of Ukraine: Collection of scientific works, 9, P. 469–473. Hlukhiv, Ukraine. Ostrianko, A. (2012). Chernihiv u XIX – na poch. XX st.: formuvannia miskoho seredovyshcha [Cher- nihiv in the 19th – the early 20th c.: formation of the urban environment]. Kraieznavstvo – Local studies, 3, P. 5–19. Rudenok, V. (2009). Chernihiv – podorozh na 100 rokiv nazad [Chernihiv – a journey to the past in 100 years]. Chernihiv, Ukraine. 31 ДАЧО. Ф. Р–793. Оп. 1. Спр. 556. Арк. 84–99; Ф. Р–942. Оп. 1. Спр. 5593. Арк. 1–3; Спр. 5594. 8 арк. 32 Непотенко І. Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір. Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. Глухів, 2016. Вип. 9. С. 469. 33 ДАЧО. Ф. Р–15. Оп. 1. Спр. 292. Арк. 97. 34 Красное знамя. Чернигов, 1924. 13 июля. С. 6. 35 Красное знамя. Чернигов, 1925. 25 декабря (утренний выпуск). С. 4. 36 ДАЧО. Ф. Р–793. Оп. 1. Спр. 186. Арк. 97. 37 Непотенко І. Промисловість Чернігова у 1920-х рр. С. 470–471. 38 Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. 1919. № 6. С. 79. Сіверянський літопис. 2023. № 1 36 Рига Данило В’ячеславович – молодший науковий співробітник відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чер- нігів Стародавній». (вул. Преображенська, 1, Чернігів, Україна). Ryga Danylo – the junior researcher of the department of museum and scientific-fund activity of the National Architectural and Historical Reserve «Ancient Chernihiv» (1 Preobra- zhenska Str., Chernihiv, Ukraine). E-mail: 27drig@ukr.net PRODUCTION AND SALES OF VODKA, BEER AND WINE IN CHERNIHIV (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.) The purpose of this publication is a comprehensive study of the history of beer, vodka and wine pro- duction in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.). The question of the forma- tion of this industry in the city of Chernihiv are considered. Among the methods used for the conducted re- search, we can highlight analytical and critical, which were based to process the obtained information. The scientific novelty is presented primarily by a thorough study of the history of the production and sale of beer, vodka and wine in Chernihiv at this historical time. Conclusions. This study, in accordance with its purpose, fully investigated and revealed the main factors that included the formation of this industry in the city of Chernihiv. So, throughout the 19th – the early 20th c., the production of beer, vodka and wine in Chernihiv was a well-developed business. With the proclamation and establishment of Soviet power in the city, enterprises were nationalized, including factories for the production of vodka and beer. Plants, facto- ries, as well as all their equipment and property became state ownership and were transferred to the Rad- narkhoz department. As you can see, the further history of brewing and vodka production is directly related to the new socialist system and construction in the city, but this is a completely different page of Chernihiv. Key words: Development of trade, alcohol industry, Chernihiv breweries, entrepreneurs. Дата подання: 10 січня 2023 р. Дата затвердження до друку: 12 лютого 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Рига, Д. Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові (XІX – початок XX ст.). Сіверянський літопис. 2023. № 1. С. 30–36. DOI: 10.58407/litopis.230104. Цитування за стандартом APA Ryga, D. (2023). Vyrobnytstvo ta prodazh horilky, pyva ta vyna u misti Chernihovi (XIX – pocha- tok XX st.) [Production and sales of vodka, beer and wine in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 30–36. DOI: 10.58407/litopis.230104.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192577
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2518-7430
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:02:38Z
publishDate	2023
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Рига, Д. 2023-07-16T12:31:12Z 2023-07-16T12:31:12Z 2023 Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.) / Д. Рига // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 30-36. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230104 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192577 261.5 (477.51) Мета публікації полягає у дослідженні історії виробництва пива, горілки та вина в Чернігові (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Розглядаються питання становлення цієї галузі в м. Чернігові. Опрацювання здобутої інформації базувалось на аналітичному та критичному методах. Наукова новизна представлена насамперед ґрунтовним дослідженням з історії виробництва та продажу пива, горілки та вина в Чернігові в цей історичний час. Висновки. Впродовж усього XІX – поч. XX ст. виробництво пива, горілки та вина в Чернігові було добре розвинутою справою. З проголошенням та встановленням радянської влади в місті відбулася націоналізація підприємств, зокрема й заводів із виробництва горілки та пива. Заводи, фабрики, а також усе їхнє обладнання та майно переходили в державну власність та були передані у відомство Раднаргоспу. Подальша історія пивоваріння та горілчаного виробництва, як можна прослідкувати, безпосередньо пов’язана з новим соціалістичним ладом та будівництвом у місті, але це вже зовсім інша сторінка історії з життя Чернігова. The purpose of this publication is a comprehensive study of the history of beer, vodka and wine production in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.). The question of the formation of this industry in the city of Chernihiv are considered. Among the methods used for the conducted research, we can highlight analytical and critical, which were based to process the obtained information. The scientific novelty is presented primarily by a thorough study of the history of the production and sale of beer, vodka and wine in Chernihiv at this historical time. Conclusions. This study, in accordance with its purpose, fully investigated and revealed the main factors that included the formation of this industry in the city of Chernihiv. So, throughout the 19th – the early 20th c., the production of beer, vodka and wine in Chernihiv was a well-developed business. With the proclamation and establishment of Soviet power in the city, enterprises were nationalized, including factories for the production of vodka and beer. Plants, factories, as well as all their equipment and property became state ownership and were transferred to the Radnarkhoz department. As you can see, the further history of brewing and vodka production is directly related to the new socialist system and construction in the city, but this is a completely different page of Chernihiv. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Історія міст і сіл Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.) Production and sales of vodka, beer and wine in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.) Article published earlier
spellingShingle	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.) Рига, Д. Історія міст і сіл
title	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)
title_alt	Production and sales of vodka, beer and wine in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.)
title_full	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)
title_fullStr	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)
title_full_unstemmed	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)
title_short	Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)
title_sort	виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті чернігові у xіx – на початку xx ст.)
topic	Історія міст і сіл
topic_facet	Історія міст і сіл
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192577
work_keys_str_mv	AT rigad virobnictvotaprodažgorílkipivatavinaumístíčernígovíuxíxnapočatkuxxst AT rigad productionandsalesofvodkabeerandwineinchernihivthesecondhalfofthe19ththebeginningofthe20thc

Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси