Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау)
Наукова спільнота відзначає 100-річчя від дня народження найвизначнішого
 радянського фізика-теоретика і творця однієї з найпотужніших наукових
 шкіл, лауреата Ленінської і Нобелівської премій академіка Лева Давидовича
 Ландау. Наукові результати Л.Д Ландау ввійшли до золотог...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/1926 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) / Локтєв В. // Вісн. НАН України. — 2008. — N 1. — С. 36-44. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860087554176450560 |
|---|---|
| author | Локтєв, В. |
| author_facet | Локтєв, В. |
| citation_txt | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) / Локтєв В. // Вісн. НАН України. — 2008. — N 1. — С. 36-44. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Наукова спільнота відзначає 100-річчя від дня народження найвизначнішого
радянського фізика-теоретика і творця однієї з найпотужніших наукових
шкіл, лауреата Ленінської і Нобелівської премій академіка Лева Давидовича
Ландау. Наукові результати Л.Д Ландау ввійшли до золотого фонду фізичної
науки, і багато з них було отримано під час його роботи в Українському фізико-
технічному інституті, тобто в Харкові, де він провів близько п’яти (1932—
1937 рр.) винятково успішних, з наукового погляду, років, де почав створювати
свою всесвітньо відому теоретичну школу, де написав (у співавторстві) перші
томи курсу «Теоретичної фізики», які стали справжнім рукотворним па-
м’ятником їхнім авторам Л.Д. Ландау і Є.М. Ліфшицю, і де, нарешті, позна-
йомився з чарівною харків’янкою К.Т. Дробанцевою, яка стала його дружиною.
Українська фізична спільнота свідома того, що Л.Д. Ландау, або просто Дау,
як до нього впродовж життя зверталися здебільшого всі колеги та учні, зробив
величезний внесок у становлення, розвиток і, можна впевнено стверджувати,
у майбутнє вітчизняної тео ретичної фізики.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:20:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
ПостатI
Щоб глибше осягнути те, що здійснив
учений, варто на початку згадати
драматичний епізод із його життя. Безпе-
речному і визнаному лідерові радянської
теоретичної фізики Леву Давидовичу Лан-
дау було лише (без двох тижнів) 54 роки,
коли 7 січня 1962 р. він став жертвою дуже
важкої (за своїми наслідками) автомобіль-
ної аварії, після якої вже не зміг поверну-
тися до активної творчої роботи. Проте
його наукове життя почалося настільки
рано, а науковий доробок виявився настіль-
ГЕНІАЛЬНИЙ ФІЗИК І ВЕЛИКИЙ ПЕДАГОГ
До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау
Рыцарь без страха и упрека, он служил
своему идеалу всегда и во всем. Этим
служением проникнута вся его жизнь.
М.І. Каганов
Наукова спільнота відзначає 100-річчя від дня народження найвизначнішого
радянського фізика-теоретика і творця однієї з найпотужніших наукових
шкіл, лауреата Ленінської і Нобелівської премій академіка Лева Давидовича
Ландау. Наукові результати Л.Д Ландау ввійшли до золотого фонду фізичної
науки, і багато з них було отримано під час його роботи в Українському фізико-
технічному інституті, тобто в Харкові, де він провів близько п’яти (1932—
1937 рр.) винятково успішних, з наукового погляду, років, де почав створювати
свою всесвітньо відому теоретичну школу, де написав (у співавторстві) перші
томи курсу «Теоретичної фізики», які стали справжнім рукотворним па-
м’ятником їхнім авторам Л.Д. Ландау і Є.М. Ліфшицю, і де, нарешті, позна-
йомився з чарівною харків’янкою К.Т. Дробанцевою, яка стала його дружиною.
Українська фізична спільнота свідома того, що Л.Д. Ландау, або просто Дау,
як до нього впродовж життя зверталися здебільшого всі колеги та учні, зробив
величезний внесок у становлення, розвиток і, можна впевнено стверджувати,
у майбутнє вітчизняної тео ретичної фізики.
ки значним, унікальним і для переважної
більшо сті науковців недосяжним, що його
справедливо вважають одним із творців су-
часної фізики і, безсумнівно, однією з най-
помітніших постатей у науці ХХ століття.
Його яскраве життя обросло сонмом легенд,
інтерес до нього не тільки не зменшується, а
й зростає, і розповіді про Л.Д. Ландау не-
змінно збирають великі аудиторії. Додам,
що результати, отримані Л.Д. Ландау, не
втратили своєї значущості, а книги багато-
томного «Курсу» залишаю ться популярни-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 37
ми й сьогодні. Та й у цілому життя і діяль-
ність цієї нестандартної в усіх своїх проявах
людини викликають постійний жвавий ін-
терес, а кількість книг про Л.Д. Ландау, які
навіть важко перелічити, свідчить на ко-
ристь формування в наукознавстві окремо-
го розділу — «ландаузнавства».
Лев Давидович Ландау народився 22
січня 1908 р. у м. Баку в сім’ї інженера-
нафтовика. Мати Л.Д. Ландау працюва-
ла лікарем й одночасно була науковцем-
фізіологом. Він був другою дитиною в сім’ї,
його старша сестра Софія згодом стала хі-
міком. Розпочавши навчання в гімназії,
Л.Д. Ландау виявив неабиякі здібності, за-
кінчивши її повний курс у 13 років. У тако-
му ранньому віці він не міг стати студентом
вищого навчального закладу, тому бать-
ки направили його до технікуму, де він рік
навчався економіки. Можливо, цей період
життя запам’ятався йому по-особливому,
оскільки пізніше Л.Д. Ландау, що славив-
ся дуже дошкульними висловлюваннями,
інколи казав: «Немає науки економіки, а є
тільки здоровий глузд».
Математичне обдарування Л.Д. Ландау
виявилося дуже рано: він, за його словами,
навіть не пам’ятав, коли навчився дифе-
ренціювати та інтегрувати. У Бакинському
університеті, куди майбутній учений всту-
пив у 14 років, він відвідував одразу два фа-
культети — фізичний та хімічний, свідомо
відмовившись від математичного з огляду
на надзвичайну неосяжність математики.
Л.Д. Ландау, незважаючи на ще юнацький
вік, хотів опанувати фізику не поверхово,
а ґрунтовно. Можна сказати, що цього він
досягнув у повному обсязі, бо згодом знав
теоретичну фізику, як ніхто інший, ставши
в ній одним із найпрофесійніших універса-
лів за всю історію цієї багатогранної науки.
У Баку Л.Д. Ландау провчився два роки
й у 1924 р. став студентом фізичного відді-
лення Ленінградського університету, який
(разом із Московським університетом) був
у ті часи найкращим вищим навчальним за-
кладом країни. Його він успішно закінчив у
1927 р. У тому ж році Л.Д. Ландау був за-
рахований «понадштатним» аспірантом Ле-
нінградського фізико-технічного інституту
(ФТІ) — провідної в галузі фізики устано-
ви країни. Першу свою роботу молодий уче-
ний надрукував у 1926 р., а вже в наступ-
ному вийшла його друга і, безумовно, пер-
ша видатна робота, у якій він запропонував
опис квантових систем, що не перебувають
у так званих чистих станах, увівши в науко-
вий обіг принципово нове фундаментальне
поняття про матрицю густини.
Треба зауважити, що в ті роки ще відчу-
валися наслідки громадянської війни, ін-
тервенції та розрухи, відновлення нормаль-
ного життя тільки розпочалося, але наука в
країні швидко розвивалася. З’явилися пер-
ші академічні науково-дослідні інститути,
де в основному працювали молоді цілеспря-
мовані люди, виховані в післяреволюційний
період. У Росії тоді ще не було жодного до-
сить відомого фізика-теоретика, тому моло-
де покоління теоретиків зростало значною
мірою самостійно, завдяки взаємній спів-
праці та спілкуванню на семінарах, де можна
було виголосити не тільки власні доповіді, а
й прочитати опубліковані роботи закордон-
них авторів. Зокрема, Л.Д. Ландау розпові-
дав, яку насолоду він отримував, вивчаючи
роботи В. Гейзенберга і Е. Шредінгера, а та-
кож А. Ейнштейна, у яких було закладе-
но основи квантової механіки та загальної
теорії відносності. Трохи пізніше своє за-
хоплення від тріумфу людського генія він
висловив фразою, яка стала загальновідо-
мою: «Людина здатна зрозуміти речі, які не-
спроможна уявити». До таких речей і явищ
Л.Д. Ландау відносив насамперед принцип
невизначеності та кривизну простору-часу.
Велике бажання молодих дослідників
того часу виїхати за кордон можна поясни-
ти, найімовірніше, відсутністю вчителів.
Наукова молодь прагнула попрацювати в
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
найкращих західних наукових центрах і, що
найважливіше, налагодити безпосередні
кон такти з визначними вченими. Для тео-
ретика такими були: Н. Бор у Копенгагені,
П. Дебай у Цюриху, А. Зоммерфельд у Мюн-
хені, П. Еренфест у Лейдені. Л.Д. Ландау
отримав таку можливість і в 1929 р., за від-
рядженням Наркомосвіти, поїхав до Євро-
пи, де пробув півтора року, відвідавши Да-
нію, Англію та Швейцарію. Особливо плід-
ним було його перебування в Н. Бора, та-
лант учителя та його людяність справили
на Л.Д. Ландау незабутнє враження. Згодом
Лев Давидович зізнавався, що Н. Бор силь-
ніше, ніж будь-хто інший, вплинув на нього,
тому він (Ландау) завжди вважав себе його
(Бора) учнем. Можна також припустити, що
саме завдяки Н. Бору Л.Д. Ландау остаточ-
но усвідомив, як важливо відбирати та ви-
ховувати талановиту молодь. В Інституті
тео ретичної фізики збиралися фізики-теоре-
тики — переважно молоді — з усього світу,
палко обговорюючи на семінарах під керів-
ництвом Н. Бора найгостріші проблеми фі-
зики того часу, що переживала, як відомо,
один із найвизначніших періодів свого істо-
ричного розвитку. Пізніше Л.Д. Ландау ба-
гато спілкувався з Н. Бором: двічі (у 1933 і
1934 рр.) побував у Копенгагені і тричі при-
ймав його в СРСР (двічі — 1934 і 1937 рр. у
Харкові та один раз — 1961 р. у Москві).
За кордоном Л.Д. Ландау отримав ще
один свій «іменний» науковий шедевр, роз-
рахувавши діамагнетизм електронного газу
(«діамагнетизм Ландау») та знайшовши
його дискретний спектр («рівні Ландау»).
Він також разом із Р. Пайєрлсом визначив
обмеження, які накладає на вимірність фі-
зичних величин релятивістська квантова
механіка.
У 1931 р. Л.Д. Ландау повертається до
ФТІ, який на той час настільки розрісся,
що від нього, за ініціативою його дирек-
тора А.Ф. Йоффе, почали відгалужувати-
ся окремі наукові установи. Нові інститути
фізико-технічного профілю були створені в
Томську, Свердловську й тодішній столиці
України — Харкові, де з’явився знаменитий
УФТІ. До останнього на запрошення ди-
ректора І.В. Обреїмова, щоб очолити теоре-
тичний відділ, у серпні 1932 р. і переїздить
24-річний Л.Д. Ландау. На той час там уже
працювала «десантна» група молодих ви-
хованців ФТІ — Л.В. Шубников, О.І. Лей-
пунський, А.К. Вальтер, К.Д. Синельни-
ков та ін., які прибули до УФТІ з Ленінгра-
да разом з І.В. Обреїмовим. Невдовзі після
прибуття до Харкова Л.Д. Ландау очолив
також кафедру теоретичної фізики в Хар-
ківському механіко-машинобудівному ін-
ституті (пізніше — ХПІ), де вже викладав
Л.В. Шубников, який, за визнанням усіх
фізиків, збагатив фізичну науку кілько-
ма фундаментальними відкриттями нобе-
лівського рівня і, безперечно, є найвидат-
нішим фізиком-експериментатором серед
тих, хто працював коли-небудь в Україні.
У 1938 р. Лев Васильович Шубников був
Л.Д. Ландау
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 39
репресований сталінським режимом, але
за короткий час устиг зробити надзвичай-
но багато і протягом усієї своєї діяльно-
сті в УФТІ плідно співпрацював з іншим
«уфтінським» Левом — Ландау.
Харківський період, який тривав трохи
більше як 4 роки і який варто схарактеризу-
вати детальніше, справді став визначальним
у житті Л.Д. Ландау. На ці роки припадає
ряд результатів, які, безумовно, можна від-
нести до основних досягнень Л.Д. Ландау.
Це теорія фазових переходів ІІ роду («те-
орія фазових перетворень ІІ роду Ландау»),
кінетичне рівняння для систем частинок із
кулонівською взаємодією, теорія проміж-
ного стану надпровідників, теорія дисперсії
магнітної проникності феромагнетиків, де
він разом із Є.М. Ліфшицем отримав відо-
ме рівняння руху для намагніченості («рів-
няння Ландау-Ліфшиця»), теорія диспер-
сії та поглинання звуку, теорія мономоле-
кулярних реакцій, теорія металів при над-
низьких температурах, теорія розсіювання
світла на світлі, статистична теорія атомних
ядер. А якщо додати, що Л.Д. Ландау, спи-
раючись на експерименти Л.В. Шубнико-
ва, висловив ідею про існування антиферо-
магнетиків, а також передбачив можливість
автолокалізації електронів у кристалах (так
звані «поляронні стани», послідовну тео-
рію яких пізніше сформулював київський
теоретик академік НАН України С.І. Пе-
кар), то стає зрозумілим безпрецедентний
ступінь наукової активності Л.Д. Ландау
під час роботи в УФТІ. Відповідні публіка-
ції зробили його ім’я всесвітньо відомим, а
Харків — одним із провідних центрів теоре-
тичної фізики не тільки в СРСР, а й у Єв-
ропі. До УФТІ приїжджало і працювало там
багато видатних фізиків: Н. Бор, П. Дірак,
В.О. Фок, Я.І. Френкель, І.Є. Тамм, Г. А. Га-
мов, В. Вайскопф, Ф. Хоутерманс, Г. Плачек,
Р. Пайєрлс та ін.
Результати досліджень, які Л.Д. Ландау
отримав у Харкові, стали класичними, бага-
то з них носять його ім’я. Прийшло й перше
формальне визнання: без захисту дисертації
Л.Д. Ландау в 1934 р. було присуджено нау-
ковий ступінь доктора фізико-ма те ма тичних
наук. Але не менш важливим було й те, що
тоді почала створюватися школа Ландау. Він
розпочав також викладацьку діяльність.
Уже з перших лекцій слухачам (здебільшого
його ровесникам) ставало очевидним, що
молодий викладач має абсолютно оригі-
нальні погляди і на фізику, і на спосіб її ви-
кладання. Воно спиралося на найновіші до-
сягнення фізики й містило глибокі узагаль-
нення, які могла усвідомити та сформулю-
вати лише видатна особистість і які до цього
часу були відсутні в підручниках. Уже тоді
Л.Д. Ландау вважав теоретичну фізику чи
не єдиною наукою, що може бути побудова-
на на основі загальних тверджень, що відпо-
відають реальності, — передусім законів збе-
реження енергії. Незвичайність його підхо-
ду полягала також у тому, що свій виклад
він ґрунтував на логіці ідей безвідносно до
хронології або експериментальної верифіка-
ції того чи іншого закону. Так, теоретичну
механіку Ландау викладав не за Ньютоном
із використанням наочних демонстрацій, а
на основі властивостей симетрії простору-
часу і загальних законів збереження енергії,
імпульсу і моменту імпульсу, що випливали
з неї, без безпосереднього звертання до явищ
природи. Разом із тим викладання матеріа-
лу було таким, що будь-який теоретичний
висновок можна було застосувати для інтер-
претації тих чи інших конкретних експери-
ментальних даних.
Цей підхід надалі було повністю реалі-
зовано в багатотомному курсі «Теоретична
фізика», який Л.Д. Ландау написав разом
із Є.М. Ліфшицем. Цю працю відзначили
найвищою в Радянському Союзі нагоро-
дою — Ленінською премією. Природжений
педагог, він став професором у 27-річному
віці. Л.Д. Ландау мріяв написати посібни-
ки з фізики й математики для фізиків на
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
всіх рівнях — від шкільних підручників для
вчителів до монографій для професіоналів.
Значною мірою це йому вдалося, бо за його
активного життя вийшли друком майже
всі томи зазначеного курсу, а також декіль-
ка томів «Фізики для всіх». Як висловив-
ся один із його учнів, вражають не стільки
плани людини ще зовсім не похилого віку,
скільки їх успішне виконання. Значення на-
писаного Л.Д. Ландау для розвитку фізики
неможливо переоцінити: і фізик-теоретик, і
фізик-експериментатор, і студенти можуть
знайти в його книжках усе, що потрібно
кожному з них. «Теоретичну фізику» пере-
кладено більш ніж десятьма мовами і вида-
но (в окремих випадках по декілька разів)
в усіх розвинених країнах, проте, на жаль,
її українського видання поки що немає.
Слава Л.Д. Ландау як лектора була на-
стільки гучною, що в серпні 1935 р. його за-
просили до Харківського університету, де
він почав викладати на кафедрі теоретич-
ної фізики, а вже в жовтні того ж року його
призначили завідувачем кафедри експери-
ментальної фізики 1, де він працював до по-
чатку 1937 р.
У середині 30-х років Л.Д. Ландау за-
думав і почав послідовно здійснювати
свою власну систему підготовки фізиків-
теоретиків шляхом складання ними серії
спеціальних іспитів з математики (їх зазви-
чай було два) і фізики — так званий «те-
ормінімум Ландау». Фактично теормінімум
з фізики відповідав матеріалу семи томів
курсу. Ця система довела свою високу жит-
тєздатність й існує дотепер. Той, хто прой-
шов повне випробування, отримував право
називати себе учнем 2 Л.Д. Ландау (а його
самого — Дау) і, що найважливіше, мож-
ливість без професійних перешкод спокій-
но працювати над будь-яким питанням те-
оретичної фізики. Проте життя показало,
що універсалізму Вчителя не зумів досяг-
нути жоден із його учнів, а серед них ви-
датні теоретики, зокрема, лауреат Нобелів-
ської премії О.О. Абрикосова, академіки
Російської академії наук (РАН) О.Ф. Ан-
дреєв, Л.П. Горьков, Ю.М. Каган, Л.П. Пі-
таєвський та І.М. Халатников. Багато охо-
чих робило спроби (і неодноразові) склас-
ти програму теормінімуму в повному обся-
зі, і ні для кого це не було легкою справою.
З 1934 р. до 1961 р. усі іспити, які приймав
сам Л.Д. Ландау і після яких не залиша-
лося жодних оцінок, а лише дата з позна-
чкою «склав» або «не склав», склали тіль-
ки 44 особи. Зокрема, в харківські роки — це
член-кореспондент РАН О.С. Компанієць,
академіки РАН Є.М. Лівшиць та І.Я. По-
меранчук, академік НАН України О.І. Ахі-
єзер й угорець Л. Тісса.
Завершуючи розповідь про роботу
Л.Д. Ландау в Україні, зазначу, що тут піс-
ля нього залишився філіал школи Ландау, а
два найбільш яскраві її представники —
академіки НАН України О.І. Ахієзер й
І.М. Ліфшиць (молодший брат Є.М. Ліф-
шиця) — створили свої власні дуже сильні
наукові школи. Вони, за всієї своєї само-
стійності, зберігали (і, наскільки це можли-
во в сучасних умовах, зберігають) основні
традиції школи Ландау: надзвичайно висо-
кий професійний рівень, який забезпечува-
ла ландауська система підготовки та відбо-
1 Нещодавно харківські фізики встановили, що
Л.Д. Ландау очолював саме цю кафедру, а не кафе-
дру загальної фізики, як помилково стверджують
майже всі матеріали, присвячені його життю і діяль-
ності.
2 Упевнений, читачеві буде цікаво дізнатися про одну
дуже незвичайну особливість співпраці Л.Д. Ландау
зі своїми учнями. Вона полягала в тому, що, прийняв-
ши іспити, тобто підготувавши їх до роботи, він ні
своїм аспірантам, ні своїм співробітникам ніколи не
пропонував ані тему для дисертації, ані завдання для
досдідження. Вони мали знаходити їх самі. Це від по-
чатку привчало їх до самостійності та виховувало
якості справжніх наукових лідерів. Проте за Вчите-
лем залишалося право на обговорення, поради і, якщо
було необхідно, критику не тільки отриманих резуль-
татів, але й вибору самої проблеми дослідження.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 41
ру кадрів; вимогливість на семінарах і вза-
ємну доброзичливість у життєвих питан-
нях; дружні, навіть неформально теплі,
стосунки Вчителя з учнями; турботу про
молоде покоління, яке мало засвоювати й
розуміти базові принципи існування Шко-
ли, чітко їх дотримуючись. А оскільки все
це, на щастя, спрацювало, можу з повною
відповідальністю стверджувати, що фак-
тично Л.Д. Ландау створив і вивів харків-
ську теоретичну фізику на світову орбіту.
З іншого боку, Харків став певним трамп-
ліном для майбутніх не менш значущих
звершень і самого Л.Д. Ландау — тут він
фактично розпочав свою блискучу наукову
кар’єру, виховав перших своїх учнів, біль-
шість із яких стала його однодумцями в пра-
ці та близькими друзями в житті, тут наро-
дилися сміливі плани організації та розви-
тку теоретичної фізики в країні й підготов-
ки в ній фізиків-теоретиків, тут він знайшов
сприятливе середовище для отримання сво-
їх видатних результатів, тут, урешті-решт,
він зустрів Конкордію (Кору) — головну
жінку свого життя, що стала дружиною і
матір’ю його єдиного сина Ігоря, який, на
відміну від батька, присвятив себе експери-
ментальній фізиці.
У 1935 р. П.Л. Капиця створив у Москві
Інститут фізичних проблем (ІФП) — усе-
світньо відомий «Капічник», куди на по-
чатку 1937 р. перейшов Л.Д. Ландау з при-
чин, які більше стосувалися його взаємин
із керівництвом як УФТІ, так і універ-
ситету, ніж науки. У новому інституті
Л.Д. Ландау створив відділ теоретичної
фізики, який, якщо не враховувати одно-
річного ув’язнення в 1938 р. унаслідок об-
винувачень в антирадянських діях (із в’яз-
ниці його відпустили під особисту відпо-
відальність того ж П.Л. Капиці), він не-
змінно очолював увесь час аж до своєї
смер ті 1 квітня 1968 р.
Довоєнний період роботи в ІФП ознаме-
нувався публікацією однієї з найбільш відо-
мих теоретичних робіт Л.Д. Ландау, у якій
він почав формулювати теорію відкрито-
го П.Л. Капицею явища надплинності ге-
лію, отримавши так званий «спектр Лан-
дау», і за яку в 1962 р. його нагородили
найпрестижнішою відзнакою в галузі нау-
ки — Нобелівською премією. В ІФП твор-
чий потенціал Л.Д. Ландау досягнув розкві-
ту — тут він завершив головну справу сво-
го наукового життя — створив теорію кван-
тових бозе- і фермі-рідин («двокомпонентна
теорія рідкого гелію-ІІ Ландау» та «теорія
фермі-рідини Ландау»), яка здійснила рево-
люційний вплив на цілий ряд інших галу-
зей фізики. Прийшло й суспільне визнання:
Ландау обрали академіком АН СРСР, при-
своїли йому звання Героя Соціалістичної
Праці, вручили Державну (Сталінську) пре-
мію (тричі). Він став також членом багатьох
зарубіжних академій і наукових товариств,
йому присудили одну з найпочесніших у фі-
зиці низьких температур премію ім. Ф. Лон-
дона, за досягнення в галузі теоретичної фі-
зики вручили медаль ім. М. Планка.
Говорячи про науковий доробок Л.Д. Лан-
дау під час його перебування в Москві, не-
можливо обминути такі його непереверше-
ні досягнення, як спільну з В.Л. Гінзбургом
роботу 1950 р., у якій було запропоновано
феноменологічну теорію надпровідності
(«тео рія Гінзбурга-Ландау») і яка стала
однією з найбільш цитованих публікацій у
фізиці, а також «принцип збереження ком-
бінованої парності» в слабких взаємодіях
(1957 р.), що врятувало симетрію простору,
а асиметрія переходила на елементарні час-
тинки 3. У 1946 р. у роботі, присвяченій те-
орії плазми, Л.Д. Ландау довів, що електро-
3 Утім, незважаючи на те що принцип комбінованої
парності виявився навіть більш широко застосова-
ним, ніж це припускав Л.Д. Ландау, в останні роки
були відкриті процеси, у яких комбінована парність
порушується. Проте глибинний сенс такого незбере-
ження поки що залишається незрозумілим.
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
магнітні хвилі в плазмі затухають навіть
тоді, коли частинки в ній рухаються без зі-
ткнень («затухання Ландау»). Але й це не
все, що Л.Д. Ландау зробив до трагічного
випадку на дорозі Москва-Дубно.
Можливо, меморіальна стаття не місце
для перерахування всього, що зробив у фі-
зиці Л.Д. Ландау, оскільки найбільш харак-
терною рисою його творчого доробку була
безпрецедентна широта, що охоплювала, як
уже було зазначено, всю теоретичну фізи-
ку, а отже, і фізику взагалі. Крім названого
вище, йому належать першокласні резуль-
тати в таких віддалених галузях сучасної
фізики, як квантова теорія поля і кванто-
ва електродинаміка, статистична механіка,
фізика рідин і газів, гідродинаміка, фізика
ядра, фізика речовин, що детонують, кос-
мологія. Усе це загальновідомо, і для будь-
кого з фізиків немає жодної необхідності
доводити величину і роль внеску Л.Д. Лан-
дау в теоретичну фізику. Можна лише з усі-
єю впевненістю підтвердити, що він був од-
ним із найбільших універсалів, яких узага-
лі знала історія фізики.
Разом із тим, на мою думку, широкому за-
галу суспільства, зокрема і багатьом науков-
цям, менше відомо про участь Л.Д. Ландау
в прикладних дослідженнях, які, безумовно,
ніяк не можна обминути увагою. У 1947—
1953 рр. Л.Д. Ландау залучили до Атомно-
го проекту, деякі подробиці якого розсекре-
чені лише відносно недавно. Спочатку він
не хотів залишати своїх досліджень про-
блем фундаментального характеру й нама-
гався уникнути прямої участі у відповідних
розробках. Проте науковий керівник Атом-
ного проекту І.В. Курчатов зумів знайти ар-
гументи й переконати Л.Д. Ландау очолити
невелику групу теоретиків для допомоги в
створенні водневої бомби.
І.В. Курчатов вважав, що Л.Д. Ландау
може швидко знайти оригінальне, найбільш
адекватне, розв’язання будь-якої проблеми
і взагалі піднести її на більш високий рі-
вень. Цілком можливо, І.В. Курчатов також
знав про те, що Л.Д. Ландау був одним із
перших фізиків, хто, за свідченням Р. Па-
йєрлса, ще в 1934 р. фактично без усяких,
здавалося б, на те підстав і лише на основі
даних експериментів про розсіювання ней-
тронів на ядрах урану правильно передба-
чив «вибухові» можливості ядерної енергії,
хоча тоді про це ніхто й не здогадувався 4.
Як тепер відомо з різних спогадів учас-
ників Атомного проекту, спершу Л.Д. Лан-
дау з групою колег доручили розрахувати
процеси, що (в часі: 10-6 с) супроводжують
ядерний вибух, тобто оцінити його ефек-
тивність, або, інакше кажучи, силу після-
вибухового руйнування. Завдання поляга-
ло у великому обсязі чисельних розрахун-
ків, які слід було виконати на електричних
арифмометрах. Обчислення вдалося вико-
нати лише після того, як Л.Д. Ландау разом
з І.М. Халатниковим спростили рівнян-
ня, але й спрощені, вони вимагали важкої,
тривалої (до кількох місяців) роботи, тому
що обчислювали їх здебільшого вручну.
Утім, відповідність між розрахунками й да-
ними випробовувань була дуже хорошою.
З 1950 р. група Л.Д. Ландау (разом із ще
декількома створеними для незалежного
розв’язання цього ж завдання) почала ана-
лізувати один із варіантів «термоядерного
виробу», оскільки розрахунки, проведені
іншими фахівцями, не дали певної відпо-
віді, а мова йшла про принципове питання:
на якому конкретному варіанті бомби зосе-
редитись і почати її виготовляти, оскільки
всі вони були надзвичайно витратними.
4 Треба відзначити, що ядерна ера в СРСР починалася
в УФТІ, де, як відомо, було вперше здійснено штуч-
ну реакцію розщеплення атомного ядра — важлива
подія в ядерній фізиці того часу. І взагалі співробіт-
ники УФТІ брали безпосередню участь у цьому про-
екті, а один із них — В.С. Шпінель — отримав автор-
ське свідоцтво на винахід атомної бомби, хоча, як
з’ясувалося пізніше, запатентований принцип був
помилковим.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 43
Л.Д. Ландау не був розробником або
проектантом вибухових пристроїв, але міг
на фізичному рівні проаналізувати, чи буде
діяти той або інший запропонований при-
стрій, а також, що найважливіше, міг на-
дійно обґрунтувати, від яких параметрів
залежить ККД бомби. Розрахунок водне-
вої бомби виявився, як згадує один із учас-
ників групи Л.Д. Ландау, набагато склад-
нішим, ніж атомної. Узагалі ж те, що таке
складне завдання вдалося розв’язати тими
обчислювальними засобами, які мала гру-
па, більшість фахівців вважає дивом. І
основна заслуга знову ж таки належить
Л.Д. Ландау, який, завдяки своїй філігран-
ній фізико-математичній техніці, інтуїції
та глибочезному проникненню в суть по-
слідовних процесів, що здебільшого мит-
тєво відбуваються під час вибуху, здійснив
революцію в чисельних методах інтегру-
вання рівнянь у часткових похідних («ме-
тод сіток Ландау»). Навіть математики-
професіонали не змогли нічого вдіяти, вва-
жаючи спочатку розрахунки Л.Д. Ландау
зайвими. Проте досить швидко з’ясувалося,
що без цих розрахунків проблему стійкос-
ті не розв’язати. А якщо умови стійкос-
ті отриманого розв’язання не встановлено,
то це відповідно не дає підстав для висно-
вків щодо остаточної величини ККД бом-
би. Коли ж випробовування реальної вод-
невої зброї були проведені, вони підтверди-
ли правильність розрахунків тільки однієї
групи — саме групи на чолі з Л.Д. Ландау.
Крім того, з них випливала нова фізика ба-
гатоступеневого термоядерного процесу,
який виявився не атомним вибухом, підси-
леним реакцією синтезу, а на 90% складав-
ся з вибуху саме водневого складника. Та-
ким чином, було відкрито шлях до досяг-
нення, по суті, необмежених потужностей
водневої зброї.
Особисті заслуги Л.Д. Ландау (а те, що
йому вдалося зробити, було на той час не
під силу жодній людині) отримали високу
і справедливу оцінку, що відповідала масш-
табу здійсненого. За участь у найважливі-
шому спеціальному завданні Батьківщини,
що закінчилося її переозброєнням, він був
удостоєний звання Героя, отримав урядову
дачу, автомобіль, Державну премію та дея-
кі інші привілеї (наприклад, його діти мо-
гли вступати в будь-які вищі навчальні за-
клади без іспитів). Проте, як тільки осно-
вні розрахунки було закінчено, а постав-
лену практичну мету досягнуто — тобто
бомбу підірвано, він зробив усе можливе,
щоб більше не продовжувати відповідної
діяльності. Здійсненню його бажання, без
небезпечних наслідків для нього посприя-
ла, безумовно, смерть Й.В. Сталіна в берез-
ні 1953 р. З іншого боку, є архівні матеріа-
ли, з яких випливає, що, на відміну від біль-
шості фізиків, які самовіддано працювали
в Атомному проекті, Л.Д. Ландау залишав-
ся принциповим супротивником термо-
ядерної зброї, як негуманного витвору для
масового знищення людей. Він вважав, що
нормальна, розумна людина має перебува-
ти подалі від практичної діяльності подіб-
ного роду, уникати, за його словами, атом-
них справ. Л.Д. Ландау не погоджувався з
думкою, що спецроботи — це роботи задля
добра Батьківщини. До таких він відносив
тільки заняття рідною фундаментальною
наукою. Дослідник негайно повернувся до
своєї улюбленої справи, як тільки розв’язав
конкретні завдання, які ставили перед ним.
Треба відверто визнати, що, незважаючи
на жодні обставини, він і в розв’язанні цих
прикладних завдань — попри ставлення до
них — виявився на справжній, недосяжній
для багатьох своїх колег, науковій і фахо-
вій висоті, оскільки не вмів робити погано
чи впівсили те, за що брався, особливо в га-
лузі теоретичної фізики.
Сподіваюся, усе зазначене вище дає пев-
не уявлення про справді видатну людину,
якою був Лев Давидович Ландау. Його нау-
кові заслуги беззаперечні й визнані у світі
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
всіма, хто має хоч якийсь стосунок до фі-
зики. Але й поза наукою це була дуже осві-
чена, різнобічна і разом з тим, певною мі-
рою, екстравагантна особистість. Він лю-
бив і чудово знав історію всіх часів, захо-
плювався поезією, знав напам’ять безліч
віршів. Весела, надзвичайно дотепна лю-
дина, він був широковідомий своїми різ-
кими, інколи в’їдливими, висловлювання-
ми, які часто стосувалися і його друзів, і
приятелів, що, зрозуміло, не були в захва-
ті від почутого. Можливо, це було наслід-
ком того, що Л.Д. Ландау був надзвичай-
но критичним і ставив дуже високі вимоги
до фізиків, особливо теоретиків, незалежно
від їхніх звань, кваліфікації або віку. Це не
спрощувало йому життя, проте він був і за-
лишався дуже шанованою і авторитетною
людиною, а його думку з приводу того чи
іншого фізичного питання сприймали як
незаперечну істину. Як і кожна насправді
діяльна людина, Л.Д. Ландау інколи бував
неправий, але ніхто не підрахував його не-
численних помилок, детально не проаналі-
зував їх. Проте деякі з них увійшли до низ-
ки підручників як повчальний приклад для
порівняння. Усе це дає підстави вважати
його ранню смерть 40 років тому ще більш
трагічною.
Суспільні увага й інтерес до Л.Д. Ландау
всі наступні роки після його смерті не зга-
сають. Подібний феномен можна пояснити
не тільки результатами його зіркової науко-
вої кар’єри з її по-справжньому трагічними
моментами, а й, безумовно, його оригіналь-
ними, навіть інколи такими, що шокува-
ли пересічну людину, поглядами на життя
і стосунки між чоловіком і жінкою, а також
сім’ю і шлюб, які він ніколи не приховував;
його характеристиками науковців і запро-
понованою ним шкалою для оцінювання
внеску різних учених у науку (своєрідний
«табель про ранги» Ландау); врешті-решт,
його непересічним і неповторним демокра-
тизмом у ставленні до людей — від студен-
тів до міністрів і партійних функціонерів.
Усе це зробило особистість Л.Д. Ландау і
його характерні риси відомими не тільки
серед фахівців, але й з-поміж людей нена-
укової сфери. Сказане, впевнений, забезпе-
чить нетлінну пам’ять про нього й надалі.
На цьому, гадаю, можна завершити, об-
межившись, насамкінець, словами Нобе-
лівського лауреата В.Л. Гінзбурга, який
так пояснив причину сталого бажання но-
вих і нових поколінь фізиків якомога біль-
ше знати про свого визначного попередни-
ка: «Л.Д. Ландау був унікальним фізиком
і унікальним учителем фізиків. Тому став-
лення до нього нерозривно пов’язане зі
ставленням до самої фізики, такої дорогої
та близької багатьом із нас».
В. ЛОКТЄВ,
академік НАН України (Київ)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1926 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:20:52Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Локтєв, В. 2008-09-04T14:37:00Z 2008-09-04T14:37:00Z 2008 Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) / Локтєв В. // Вісн. НАН України. — 2008. — N 1. — С. 36-44. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/1926 Наукова спільнота відзначає 100-річчя від дня народження найвизначнішого
 радянського фізика-теоретика і творця однієї з найпотужніших наукових
 шкіл, лауреата Ленінської і Нобелівської премій академіка Лева Давидовича
 Ландау. Наукові результати Л.Д Ландау ввійшли до золотого фонду фізичної
 науки, і багато з них було отримано під час його роботи в Українському фізико-
 технічному інституті, тобто в Харкові, де він провів близько п’яти (1932—
 1937 рр.) винятково успішних, з наукового погляду, років, де почав створювати
 свою всесвітньо відому теоретичну школу, де написав (у співавторстві) перші
 томи курсу «Теоретичної фізики», які стали справжнім рукотворним па-
 м’ятником їхнім авторам Л.Д. Ландау і Є.М. Ліфшицю, і де, нарешті, позна-
 йомився з чарівною харків’янкою К.Т. Дробанцевою, яка стала його дружиною.
 Українська фізична спільнота свідома того, що Л.Д. Ландау, або просто Дау,
 як до нього впродовж життя зверталися здебільшого всі колеги та учні, зробив
 величезний внесок у становлення, розвиток і, можна впевнено стверджувати,
 у майбутнє вітчизняної тео ретичної фізики. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Постаті Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) Article published earlier |
| spellingShingle | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) Локтєв, В. Постаті |
| title | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) |
| title_full | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) |
| title_fullStr | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) |
| title_full_unstemmed | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) |
| title_short | Геніальний фізик і великий педагог (До 100-річчя від дня народження академіка Л.Д. Ландау) |
| title_sort | геніальний фізик і великий педагог (до 100-річчя від дня народження академіка л.д. ландау) |
| topic | Постаті |
| topic_facet | Постаті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/1926 |
| work_keys_str_mv | AT loktêvv geníalʹniifízikívelikiipedagogdo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkaldlandau |