Неоунія на Волині у 1930-х рр.

Неоунія на Волині у 1930-х рр.

Одним із маловивчених явищ релігійного життя на Волині часів міжвоєнної Польщі є неоунія. Мета дослідження – провести аналіз розвитку неоунійного руху на Волині в 1930-х рр., оскільки цей період найменше вивчений. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали, частина з яких...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Сiверянський літопис
Дата:2023
Автор: Федчук, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Теми:
Церковна старовина
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192891
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Неоунія на Волині у 1930-х рр. / О. Федчук // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 45-52. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192891
record_format dspace
spelling Федчук, О.
2023-07-19T10:01:30Z
2023-07-19T10:01:30Z
2023
Неоунія на Волині у 1930-х рр. / О. Федчук // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 45-52. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
2518-7430
DOI: 10.58407/litopis.230205
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192891
271.2754(477.81)
Одним із маловивчених явищ релігійного життя на Волині часів міжвоєнної Польщі є неоунія. Мета дослідження – провести аналіз розвитку неоунійного руху на Волині в 1930-х рр., оскільки цей період найменше вивчений. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали, частина з яких введена автором до наукового обігу, дають змогу сформувати уяву про особливості формування та функціонування унійних парафій на території Волинського воєводства. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Дослідити архівні джерела дало можливість застосування загальнонаукових (аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення, статистичного) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічного, історичної реконструкції, історико-типологічного, історико-генетичного) методів. Висновки. Було з’ясовано, що протягом 1930-х рр. на Волині організовано загалом сім неоунійних парафій, а ще декілька спроб утворення таких осередків залишилися невдалими. Продовжили своє функціонування декілька парафій, що виникли в 1920-х рр. Порівняно з тим часом, розвиток неоунії на Волині проходив спокійніше, що стало наслідком зменшення кількості конфліктів між уніатами та православними, оскільки влада перестала дозволяти уніатам претендувати на майно православної громади. Набути значного поширення на Волині неоунійному руху не вдалося, адже він не мав тут ідейного підґрунтя й спирався винятково на побутові непорозуміння між окремими православними священниками та їх парафіянами.
One of the little-studied phenomena of religious life in Volyn during the interwar period in Poland is neo-union. The purpose of this study is to analyze the development of the neo-union movement in Volyn in 1930s, since this period is the least studied. The scientific novelty of the article lies in the fact that the materials researched in it, some of which were introduced by the author into scientific circulation, make it possible to get an idea of the peculiarities of the formation and functioning of the Uniate parishes in the territory of Volyn Voivodeship. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity and critical analysis of source material. The investigation of archival sources allowed the use of general scientific methods (analysis and synthesis, comparison, generalisation, statistical) and special historical ones (problematic-chronological, historical reconstruction, historical-typological, historico-genetic). Conclusions. It was found out that during 1930s, a total of seven neo-Union parishes were organized in Volyn, and several more attempts to create neo-Union centers were unsuccessful. Several parishes that appeared in 1920s continued to function. Compared to that time, the development of the Neo-Union in Volyn was more peaceful, which was the result of a decrease in the number of conflicts between the Uniates and the Orthodox, since the authorities stopped allowing the Uniates to claim the property of the Orthodox community. The neo-Union movement did not succeed in spreading significantly in Volyn, because it had no ideological basis here and relied exclusively on everyday misunderstandings between individual Orthodox priests and their parishioners.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Церковна старовина
Неоунія на Волині у 1930-х рр.
Neo-union in Volyn in 1930s.
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Неоунія на Волині у 1930-х рр.
spellingShingle Неоунія на Волині у 1930-х рр.
Федчук, О.
Церковна старовина
title_short Неоунія на Волині у 1930-х рр.
title_full Неоунія на Волині у 1930-х рр.
title_fullStr Неоунія на Волині у 1930-х рр.
title_full_unstemmed Неоунія на Волині у 1930-х рр.
title_sort неоунія на волині у 1930-х рр.
author Федчук, О.
author_facet Федчук, О.
topic Церковна старовина
topic_facet Церковна старовина
publishDate 2023
language Ukrainian
container_title Сiверянський літопис
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt Neo-union in Volyn in 1930s.
description Одним із маловивчених явищ релігійного життя на Волині часів міжвоєнної Польщі є неоунія. Мета дослідження – провести аналіз розвитку неоунійного руху на Волині в 1930-х рр., оскільки цей період найменше вивчений. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали, частина з яких введена автором до наукового обігу, дають змогу сформувати уяву про особливості формування та функціонування унійних парафій на території Волинського воєводства. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Дослідити архівні джерела дало можливість застосування загальнонаукових (аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення, статистичного) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічного, історичної реконструкції, історико-типологічного, історико-генетичного) методів. Висновки. Було з’ясовано, що протягом 1930-х рр. на Волині організовано загалом сім неоунійних парафій, а ще декілька спроб утворення таких осередків залишилися невдалими. Продовжили своє функціонування декілька парафій, що виникли в 1920-х рр. Порівняно з тим часом, розвиток неоунії на Волині проходив спокійніше, що стало наслідком зменшення кількості конфліктів між уніатами та православними, оскільки влада перестала дозволяти уніатам претендувати на майно православної громади. Набути значного поширення на Волині неоунійному руху не вдалося, адже він не мав тут ідейного підґрунтя й спирався винятково на побутові непорозуміння між окремими православними священниками та їх парафіянами. One of the little-studied phenomena of religious life in Volyn during the interwar period in Poland is neo-union. The purpose of this study is to analyze the development of the neo-union movement in Volyn in 1930s, since this period is the least studied. The scientific novelty of the article lies in the fact that the materials researched in it, some of which were introduced by the author into scientific circulation, make it possible to get an idea of the peculiarities of the formation and functioning of the Uniate parishes in the territory of Volyn Voivodeship. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity and critical analysis of source material. The investigation of archival sources allowed the use of general scientific methods (analysis and synthesis, comparison, generalisation, statistical) and special historical ones (problematic-chronological, historical reconstruction, historical-typological, historico-genetic). Conclusions. It was found out that during 1930s, a total of seven neo-Union parishes were organized in Volyn, and several more attempts to create neo-Union centers were unsuccessful. Several parishes that appeared in 1920s continued to function. Compared to that time, the development of the Neo-Union in Volyn was more peaceful, which was the result of a decrease in the number of conflicts between the Uniates and the Orthodox, since the authorities stopped allowing the Uniates to claim the property of the Orthodox community. The neo-Union movement did not succeed in spreading significantly in Volyn, because it had no ideological basis here and relied exclusively on everyday misunderstandings between individual Orthodox priests and their parishioners.
issn 2518-7430
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192891
citation_txt Неоунія на Волині у 1930-х рр. / О. Федчук // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 45-52. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT fedčuko neouníânavoliníu1930hrr
AT fedčuko neounioninvolynin1930s
first_indexed 2025-11-27T01:50:17Z
last_indexed 2025-11-27T01:50:17Z
_version_ 1850792002283634688
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 2 45 УДК 271.2­754(477.81) протоієрей Олександр Федчук • НЕОУНІЯ НА ВОЛИНІ у 1930-х рр. DOI: 10.58407/litopis.230205 © О. Федчук, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­8494­9066 Одним із маловивчених явищ релігійного життя на Волині часів міжвоєнної Польщі є неоунія. Мета дослідження – провести аналіз розвитку неоунійного руху на Волині в 1930-х рр., оскільки цей період найменше вивчений. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріа- ли, частина з яких введена автором до наукового обігу, дають змогу сформувати уяву про особли- вості формування та функціонування унійних парафій на території Волинського воєводства. Ме- тодологія дослідження спирається на принципи історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Дослідити архівні джерела дало можливість застосування загальнонауко- вих (аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення, статистичного) та спеціально-історичних (проб- лемно-хронологічного, історичної реконструкції, історико-типологічного, історико-генетичного) методів. Висновки. Було з’ясовано, що протягом 1930-х рр. на Волині організовано загалом сім нео- унійних парафій, а ще декілька спроб утворення таких осередків залишилися невдалими. Продовжи- ли своє функціонування декілька парафій, що виникли в 1920-х рр. Порівняно з тим часом, розвиток неоунії на Волині проходив спокійніше, що стало наслідком зменшення кількості конфліктів між уніатами та православними, оскільки влада перестала дозволяти уніатам претендувати на майно православної громади. Набути значного поширення на Волині неоунійному руху не вдалося, адже він не мав тут ідейного підґрунтя й спирався винятково на побутові непорозуміння між окремими православними священниками та їх парафіянами. Ключові слова: неоунія, Волинь, Православна Церква, біскуп Микола Чарнецький. Неоунія (унія східного чи візантійсько­слов’янського обряду) виникла після Першої світової війни. Її було ініційовано Ватиканом для полегшення процесу приєднання до Ка­ толицької Церкви православного населення передусім колишньої Російської імперії. На Волині перший неоунійний осередок утворився в 1925 р. у с. Озеро Луцького повіту. До кінця 1920­х рр. неоунійні парафії зʼявилися також у селах Цегів Горохівського повіту, Дубечне й Краска Ковельського повіту, Крутнів Кременецького повіту, Жабче Луцького повіту. Фактично в усіх цих місцях виникнення й розвиток неоунійних парафій супровод­ жувалися гучними конфліктами з православним населенням за право володіння парафі­ яльним майном – храмовими будівлями та церковною землею. Усе це знайшло відобра­ ження як у церковному та цивільному діловодстві, так і в тогочасній конфесійній та світ­ ській пресі. Натомість виникнення неоунійних осередків на Волині в 1930­х рр., як і зага­ лом хід парафіяльного життя, були позбавлені такої гостроти, тому тогочасним процесам розвитку неоунійної конфесії приділялося менше уваги. Відтак про неоунію, що зникла на Волині до 1946 р., сьогодні відомо передусім за подіями другої половини 1920­х рр., а в її розвитку в 1930­х рр. залишається чимало білих плям. Метою цього дослідження є аналіз розвитку неоунії у Волинському воєводстві саме в 1930­х рр. Неоунії в міжвоєнній Польщі увагу приділяло небагато вітчизняних дослідників. Вар­ то звернути увагу на праці В.­Ю. Коваліва1, Ю. Крамара2, М. Кучерепи3, Р. Скакуна4, Н. Стоколос5 та О. Федчука6. В усіх цих працях проаналізовано лише окремі аспекти роз­ 1 Ковалів В.­Й. Ліквідація неоунії в Луцькій дієцезії. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Історичні науки. 2007. Вип. 8. С. 271–288. 2 Крамар Ю. Проблема неоунії на Волині у міжвоєнний період. Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. 1998. Вип. 1. С. 68–73; Його ж. Неоунійний рух на Західній Волині у міжвоєнну добу (1921–1939). Студії і матеріали з історії Волині. Кременець, 2015. С. 206–215. 3 Кучерепа М. Неоунiя на Волинi. «Да всі єдино будуть». Міжнародна наукова конференція, присвячена iсторiï Греко-Католицькоï Церкви на Волинi. Луцьк–Володимир­Волинський, 2010. С. 134–141. 4 Скакун Р. «Нова унія» у Другій Речі Посполитій (1924–1939). Ковчег. Львів, 2007. Т. 5. С. 204–247; Його ж. «Сторож братові своєму»: агентура органів безпеки СРСР у середовищі греко­католицького духовенства в 1939– 1941 рр. Ковчег. Львів, 2018. Т. 8. С. 72–189. 5 Стоколос Н. Неоунія як експеримент східної політики Ватикану в Польщі (1923–1939 рр.). Український істо- ричний журнал. 1999. № 4. С. 74–89. Сіверянський літопис. 2023. № 2 46 витку неоунії, причому в жодній із них не акцентовано на розвитку неоунійних парафій на Волині в 1930­х рр. На початок 1930­х рр. на Волині діяли неоунійні парафії в селах Цегів, Дубечне, Крас­ ка та Жабче, а також осередок ченців­редемптористів у м. Ковелі. Окрім цього, у воєвод­ стві функціонувало декілька греко­католицьких центрів для вихідців із Галичини, яких тут не будемо брати до уваги. До цього часу вже припинили існування унійніі осередки в селах Озеро та Крутнів, втратила імпульс до розвитку неоунійна парафія в с. Жабче, адеп­ там якої довелося віддати православним захоплений раніше храм; слабкі позиції в неоунії були в с. Цегів. Найскладнішою, серед рано посталих центрів неоунії на Волині, ситуація була в с. Дубечне, де навіть і в 1930­х рр. продовжували тривати гучні конфлікти з право­ славним населенням за парафіяльний храм, церковні угіддя та плебанальний дім. У березні 1930 р. Луцький біскуп Адольф Шельонжек у листі до міністра релігійних визнань та народної освіти обґрунтовував доцільність ліквідації в Дубечному православ­ ної парафії, оскільки тут, нібито, залишилося не більше двохсот православних, яких недо­ статньо для окремої парафії7. Проте це було далеким від правди, оскільки з 1928 р. в цьо­ му селі розпочався невпинний процес повернення до православ’я, що стало наслідком мі­ сіонерської діяльності делегованого сюди духовенства. Свою роль зіграла й аморальність унійного священника Василя Гроша. Доказом безпідставності заяв католицького біскупа було майже одночасно подане до уряду клопотання православного населення Дубечного про повернення рідного храму. Підписало його 1003 особи8. Оскільки аргументи православного населення ігнорувалися, священник Віталій Сагай­ даківський, який тоді очолював Дубечненську парафію, вирішив 29 травня 1930 р. органі­ зувати людей на силове повернення церкви, але воно було невдалим9, що знову загостри­ ло міжконфесійну ситуацію в парафії. У подальшому кількість уніатів тут тільки зменшу­ валася. За даними повітового старости, у 1937 р. у великому с. Дубечне сповідувати унію залишилося тільки 10% мешканців, але при цьому уніатами залишалося також чимало мешканців невеликих приписних сіл – у Рокиті їх було 50%, у Лютці – 90%10. Хоча, на думку православного духовенства, уніатам цілком вистачало б каплиці, що знаходилася в Лютці, влада не дозволяла силою забрати в них побудований православними храм, яким вони користувалися до 1927 р., щоб не розпалювати протистояння. Тому чергову спробу православних зі священником Йосипом Грушецьким увійти в храм на початку 1936 р. по­ ліція також придушила, заарештувавши й віддавши до суду кількох активістів. Прагнучи помститися, наступної ночі православні підпалили житло унійного настоятеля, який му­ сив тікати з Дубечного – його замінив інший священник11. Одразу після приєднання Во­ лині до складу УРСР неоунійна парафія в Дубечному розпалася й храм без зайвого клопо­ ту повернувся до православних, якими знову стали й ті, хто до останнього продовжував триматися унії. Не припиняли протягом 1930­х рр. свою діяльність й інші вищезгадані парафії. За по­ дібним сценарієм, як у Дубечному, розвивався неоунійний осередок у с. Краска, де уніати також із 1927 р. користувалися православним храмом. Кількість прихильників неоунії так само поступово зменшувалася, хоча на 1930 р. їх було значно більше за православних: 747 осіб проти 20212. Не маючи доброго організатора в особі настоятеля, православні мешкан­ ці Краски не намагалися повернути храм, але одразу після початку Другої світової війни унія тут також зникла. Третім місцем, де уніати користувалися православним храмом, було с. Цегів, але там ситуація кардинально різнилася. Річ у тім, що настоятелю унійної парафії Олексію Пели­ пенку вдалося, за сприяння цивільної влади, отримати в користування старий сільський храм, яким православні вже фактично не користувалися, побудувавши новий. Протягом 1930­х рр. тут тривали заведені ще раніше судові справи за право володіння парафіяльним майном. Лише в 1937 р. православні виграли суд за церковний дім13. Увесь цей час унійна парафія в Цегові залишалася маломіцною, нерідко залишаючись без священника. Слабкою була й парафія в с. Жабче, яку дуже підірвало повернення православним у 1929 р. храму, чому передувало майже тижневе голодування 152 православних селян у за­ 6 Федчук О. Жабченська трагедія (з історії неоунії на Волині). Луцьк, 2015. 80 с. 7 Archiwum Akt Nowych w Warszawie, Ministerstwo Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego w Warszawie (AAN, MWR i OP). 392, k. 198–199. 8 Ibid. К. 223–224, 231–246. 9 Ibid. К. 261–262. 10 Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). Ф. 60. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 30. 11 Wiadomości i notatki. Oriens. 1936. № 2. S. 63. 12 Державний архів Тернопільської області (далі – ДАТО). Ф. 148. Оп. 2. Спр. 554. Арк. 215. 13 ДАТО. Ф. 148. Оп. 3. Спр. 1489. Арк. 1–42. Siverian chronicle. 2023. № 2 47 критому зсередини храмі (події відбувалися наприкінці лютого 1929 р.)14. Хоча влада й профінансувала будівництво нової унійної каплиці в Жабчому, вона мала мало відвідува­ чів і неодноразово залишалася без священника. Специфічною була унійна парафія при місії редемптористів у м. Ковелі. Прибувши сюди в 1927 р. й оселившись в орендованому приміщенні, перегодом місіонери змогли добре закріпитися тут, отримавши в 1931 р. колишній православний храм, раніше пере­ творений владою на гарнізонний костел, а також землю для будівництва монастиря, при­ міщення якого було освячене 16 жовтня 1932 р. апостольським візитатором уніатів Воли­ ні й Полісся біскупом Миколою Чарнецьким, який сам тут проживав15. Піднесення Ко­ вельської місії редемптористів співпало з архієрейським свяченням М. Чарнецького в Ри­ мі в 1931 р. Хоча основним завданням редемптористів було обслуговування галицьких ко­ лоністів – греко­католиків, які оселилися в різних куточках Волині, їх місія в місті поши­ рювалася й на православне населення. Інформація про успіхи неоунії в Ковелі кардиналь­ но різнилася, залежно від джерела її поширення. Так, в єзуїтському часописі «Oriens» у 1933 р. переконували читачів у тому, що «в Ковелі все більше людей цікавиться діяльніс­ тю редемптористів і зголошується до унії»16, а в 1934 р. лише протягом Великого посту й на Пасху до східного обряду приєдналося близько сотні осіб17. Натомість, місцеве право­ славне духовенство оцінювало кількість уніатів у Ковелі на середину 1930­х рр. у 60–80 осіб, не рахуючи вихідців з Галичини18. У будь­якому випадку, деякі успіхи серед право­ славного населення редемптористи в Ковелі мали, але цілком очевидно, що вони значно перебільшувалися зацікавленими особами. Специфічною була й унійна парафія при Дубенській семінарії східного обряду. Фор­ мально її засновано в 1928 р., але нормальне функціонування закладу розпочалося лише в 1931 р. В уніатському середовищі переконували, що розміщення в Дубному семінарії пе­ ретворило місто на один із основних центрів неоунії на Волині. Заміняючи парафію, семі­ нарія притягувала до себе вірян, які задовольняли у її храмі всі свої релігійні потреби. Ли­ ше в 1936 р. в Дубному начебто було приєднано до неоунії 39 осіб. Із кожним роком семі­ нарський храм все більше й більше відвідувало вихідців із Галичини, а на Пасху 1936 р. в церкву прийшло понад тисячу осіб19. Водночас православне духовенство не помічало в Дубному якихось особливих успіхів уніатів, що в 1935 р. зазначав Волинський єпархіаль­ ний місіонер: «У Дубенському повіті, цьому центрі унійного руху, з приводу перебування в Дубні папської семінарії всхіднього обряду, унія великого успіху не має. В самому місті семінарські будинки й костел стоять обідрані, псуючи загальний вигляд міста»20. Тепер слід звернути увагу на ті неоунійні парафії, які з’явилися на Волині у 1930­х рр. Перша з них, за хронологією, виникла в с. Великі Кусківці Кременецького повіту, де пра­ вославний священник втратив авторитет через непомірні матеріальні запити. Вірогідно, свою роль у виникненні неоунійного руху відіграли вихідці з Галичини, які проживали тут. Разом із місцевими конвертитами, котрих нараховувалося декілька сотень, вони вирі­ шили будувати в селі свій храм, місце для якого обрали на землі православної парафії. Однак після подій у Жабчому влада, не бажаючи виникнення нових «гарячих точок», по­ чала відмовляти уніатам у претензіях на майно православних громад. Чи не вперше таку принциповість було виявлено саме у Великих Кусківцях, а тому виділяти місце під храм на своїй приватній землі довелося місцевому уродженцю Афіногену Арабському – ко­ лишньому православному псаломщику, який і став одним із організаторів у селі неоуній­ ної парафії21. Освячення новозбудованого унійного храму у вказаному селі 3 вересня 1933 р. провів біскуп Микола Чарнецький. Це стало знаковою подією для волинських уніатів, оскільки йдеться про перший для них кам’яний храм у воєводстві22. Однак сподівання зацікавле­ них осіб на те, що це позитивно вплине на подальше поширення неоунії як у самих Вели­ ких Кусківцях, так і в околицях, не справдилося. Волинський єпархіальний місіонер про­ тоієрей Серафим Казновецький у 1935 р. стверджував, що неоунія «не має великого впли­ ву не тільки на оточуючі села, а й на православних тої ж парафії, а то для того, що в самих уніатів на протязі року в парафіяльному житті не було спокою»23. На середину 1937 р. у 14 Див.: Федчук О. Жабченська трагедія... С. 1–80. 15 З успіхів унії у Ковлі. Діло. 1932. № 235. С. 3. 16 Wiadomości z Wołynia. Oriens. 1933. № 2. S. 62. 17 Na różnych placówkach unijnych. Oriens. 1934. № 3. S. 92. 18 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 189. Арк. 10. 19 Wiadomości i notatki. Oriens. 1937. № 3. S. 95. 20 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 183. Арк. 2. 21 Там само. Арк. 4. 22 Успіхи унійної акції на Волині. Діло. 1933. № 268. С. 2. 23 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 183. Арк. 4. Сіверянський літопис. 2023. № 2 48 Волинському воєводському уряді нарахували 185 уніатів24. У 1938 р. новозбудований храм залишився без настоятеля, а ключі забрав католицький декан, через що почали цир­ кулювати чутки, що церкву перетворять на католицький костел. За словами православно­ го благочинного, у Великих Кусківцях напередодні Другої світової війни залишалося не більше п’ятдесяти уніатів25. Лише частково відрізнялася від інших місць причина виникнення неоунійного осеред­ ку в с. Застав’я Рівненського повіту. Тривалий час це село входило до однієї парафії з міс­ течком Межирічі, однак між мешканцями двох населених пунктів, у кожному з яких була своя церква, почали виникати непорозуміння, що спричинило бажання заставців, до яких приєдналися й жителі с. Дивень, поділити парафію. Важливим аргументом на їх користь було те, що саме в Застав’ї знаходилося плебанальне житло й 35 гектарів парафіяльної землі. Однак найбільше, на що погодилася консисторія, це прислати на спільну парафію другого священника, який мав би постійно служити саме в Застав’ї26. Це мало заспокоїло селян, котрі якийсь час іще продовжували їздити в консисторію й навіть декілька разів по­ бували у Варшавського митрополита, а влітку 1931 р. більшістю голосів прийняли рішен­ ня про перехід у неоунію. Як стверджував Рівненський повітовий староста, цього бажали близько 80% мешканців Застав’я (загальна кількість населення 506 осіб) та 30% мешкан­ ців Дивня (зі 640 осіб)27. 23 серпня 1931 р. присланий у Застав’я Луцькою курією «перельот» ієромонах Сера­ фим (Яросевич) звершив тут перше унійне богослужіння. Для забезпечення духовних по­ треб уніати прагнули отримати в своє розпорядження православний храм, але це їм не вдалося. Ця обставина, як і звична для Луцької курії проблема з браком унійного духовен­ ства, стала причиною того, що до кінця 1931 р. унійний священник служив у Застав’ї ли­ ше двічі. Друге богослужіння, наприкінці грудня, відбувалося в сільському магазині за участі двохсот осіб28. На початку 1932 р. Рівненський повітовий староста обґрунтовував перед Волинським воєводою небажаність подальшої унійної агітації в Застав’ї29, але в Луцькій курії не зби­ ралися відступати від намірів організувати тут парафію. 25 березня 1932 р. Луцький біс­ куп, нарешті, прислав сюди настоятеля, яким став «перельот» ігумен Нифонт (Ведмідь). Майже одразу після свого прибуття в Застав’я він організував звернення своїх прихильни­ ків до повітового старости з проханням передати їм ключі від церкви30. Але не чекаючи на відповідь, у ніч на 17 квітня 1932 р. уніати намагалися вдертися до храму, що їм не вдало­ ся31. Невдовзі було зафіксовано ще одну спробу їхнього незаконного проникнення в церк­ ву, через що протягом цілого літа православні щоночі виставляли біля храму варту 15–20 осіб32. А прихильники унії тимчасом молилися то на полі, то в хаті­читальні, то в колиш­ ньому магазині. Зрештою, від спроб отримати діючу церкву в Застав’ї уніатам довелося відмовитися. Не вдалося їм отримати й ділянку землі, на що так сподівався Нифонт (Ведмідь), котрий у липні 1932 р. подав у воєводський земельний відділ прохання про наділення унійної пара­ фії землею. Відмову було мотивовано відсутністю вільної землі, оскільки прийнятий у державну власність Межирицький маєток уже був розділений33. У подальшому в неоунійній парафії в Застав’ї почалися кризові явища, які виражали­ ся в притаманних багатьом унійним осередкам на Волині в 1930­х рр. внутрішніх кон­ фліктах – чи то всередині кліру, чи між священником і паствою. У Застав’ї не могли по­ миритися між собою настоятель і дяк, які так сварилися, що в курії вирішили за краще прибрати їх обох із парафії, після чого тут на якийсь час знову не стало свого священника. Зрозуміло, що за таких обставин важко було сподіватися на зростання кількості адептів неоунії. У 1934 р. в єзуїтському часописі «Oriens» повідомлялося, що загалом у Застав’ї до 150 уніатів34. У 1935 р. парафію очолив випускник Дубенської семінарії східного обряду Йосип Га­ дуцевич, який одразу розпочав роботу з молоддю. Православний єпархіальний місіонер описував це так: «Маючи радіоапарат, він влаштовує слуховиська для населення, а з вча­ щающими до нього проводить бесіди. На ті слуховиська й бесіди він запрошує й право­ 24 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 99. 25 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 190. Арк. 14. 26 Сагайдаківський В. Правди не втопити. Торонто, 1977. С. 37–42. 27 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 9. 28 Там само. Арк. 8. 29 Там само. Арк. 11. 30 Там само. Арк. 19. 31 Там само. Арк. 21. 32 ДАВО. Ф. 60. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 77. 33 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 35. 34 Na różnych placówkach unijnych. Oriens. 1934. № 3. S. 92. Siverian chronicle. 2023. № 2 49 славних молодь та старших. Видно, що він має деякий вплив, бо в тій виставі, яку він має поставити в різдвяні свята, мають приймати уділ й православні парубки та дівчата»35. Отець Йосип пробув у Застав’ї до 1938 р. Православне духовенство стверджувало, що йому не вдалося набути нових адептів, бо на 1937 р. тут нараховували менше сотні уніа­ тів36. Однак, вірогідно, саме він розпочав будівництво в селі унійної церкви, яку біскуп Микола Чарнецький освятив уже 23 травня 1939 р.37 Вона стала останньою культовою спорудою на Волині, яка була побудована тут уніатами. Іще одна неоунійна парафія в Рівненському повіті з’явилася в 1934 р. у с. М’ятин. Причини її появи були подібними до Застав’я – проігнороване консисторією бажання міс­ цевих селян відділитися від парафії с. Посягва й переоформлення парафіяльним настояте­ лем землі М’ятинської церкви на головний парафіяльний храм у Посягві. Скориставшись цим, Рівненський католицький декан намовив ображених селян звернутися до Луцької ку­ рії з проханням призначити їм унійного священника38. Місцеві уніати стверджували, що віру змінили всі без винятку парафіяни, а православний благочинний 6­го округу Рівнен­ ського повіту називав цифру в 750 осіб39. Перше богослужіння для нових уніатів присланий сюди «перельот» Іліан (Гук) 29 лип­ ня 1934 р. провів у місцевій православній церкві. Однак після цього повітовий староста наказав запечатати храм. Відтоді унійні богослужіння відбувалися просто неба. Уніати ставили перед воєводою питання про повернення храму, але, зрозумівши безперспектив­ ність цих клопотань, зайнялися будівництвом власної каплиці, для якої отримали землю в дар від одного з селян. Одночасно було побудовано плебанальне житло, в якому вирішили звершувати богослужіння до будівництва каплиці. Утім, у цей процес втрутилася влада, яка знайшла низку порушень із передачею землі та вже проведеним будівництвом житла, яке було призупинене 9 листопада 1934 р.40 У лютому 1935 р. чотириста мешканців М’ятина звернулися до Луцького біскупа з проханням про допомогу в поверненні храму, який залишався замкнутим. Прохачі стверд­ жували, що православних у селі не залишилося41. Однак клопотання біскупа Адольфа Ше­ льонжека залишилося без наслідків, після чого уніати вирішили, попри відсутність дозво­ лів, таки побудувати свій храм. Звести його зуміли дуже швидко, але місцева влада спер­ шу відмовлялася санкціонувати відкриття храму, збудованого свавільно42. Утім, 2 червня 1935 р. біскупу Миколі Чарнецькому таки вдалося його освятити43. Улітку 1937 р. ієромонах Іліан (Гук) зробив спробу повернутися в православ’я. Разом із ним відповідне клопотання у Волинську духовну консисторію підписало сто осіб44. Із якихось причин незабаром священник відмовився від свого підпису, після чого був пере­ ведений біскупом на іншу парафію45. Згідно урядової статистики, на червень 1937 р. М’я­ тинська неоунійна парафія була доволі великою, нараховуючи 1095 вірян. Однак право­ славна сторона на початок 1938 р. вказувала кількість – 703 уніатів46. Одночасно з мешканцями М’ятина в неоунію вирішили перейти селяни з Гаїв­Лев’­ ятинських Дубенського повіту. Причина була традиційною – конфлікт селян із парафіяль­ ним священником. Групову заяву про перехід в унію Волинському архієпископу Олексію (Громадському) мешканці села написали в липні 1934 р.47 Як і в інших місцях, адепти неоунії спробували забрати тут православний храм, в якому вже розпочав богослужіння православний священник, причому зробили це методом штурму. Ця спроба уніатів була вдалою, і тут почав служити «перельот» Федір Пасічник. Однак через декілька місяців си­ туація в селі поступово почала змінюватися на користь православних, частина колишніх прихильників унії відвернулася від неї. 22 грудня 1934 р. представники влади забрали в уніатів церкву й запечатали її. Воєво­ да погоджувався повернути храм православній громаді, але просив архієпископа Олексія, щоб той призначив на цю парафію відповідального священника, котрий «своїм тактом спричинив би до цілковитої ліквідації пропаганди унії»48. Навесні 1935 р. факт незаконно­ 35 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 183. Арк. 6. 36 Там само. Спр. 190. Арк. 22. 37 Wiadomości i notatki. Oriens. 1939. № 4. S. 126. 38 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 37. 39 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 188. Арк. 53. 40 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 41. 41 Там само. Арк. 47, 52. 42 Wiadomości i notatki. Oriens. 1935. № 1. S. 30. 43 Wiadomości i notatki. Oriens. 1935. № 4. S. 128. 44 Повернення до Православʼя? Церква і нарід. 1937. № 15–16. С. 547–548. 45 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 85. 46 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 190. Арк. 26. 47 ДАТО. Ф. 148. Оп. 3. Спр. 73. Арк. 24. 48 AAN, MWR i OP. 392. k. 285. Сіверянський літопис. 2023. № 2 50 го захоплення храму уніатами було визнано Радивилівським міським судом, а ще через рік цей же суд остаточно віддав його православним49. Це призвело до певного загострення міжконфесійних взаємин у Гаях­Лев’ятинських. Зокрема, бійкою завершилося святкуван­ ня з приводу відновлення у церкві православних богослужінь50. Після усунення з храму уніати почали звершувати богослужіння в приватних помеш­ каннях, а інколи – в католицьких каплицях. Настоятелем парафії залишався Федір Пасіч­ ник. Проживав він в іншому селі, що в «Oriens» пояснювали так: «Вести мову про будів­ ництво в Гаях церковного житла не можна через брак коштів, так і через неприхильність до унії з боку визначальних чинників»51. Згідно православної статистики, в селі було не більше за трьохсот уніатів, але католицькі джерела переконували, що їх тут – близько п’я­ тисот осіб. У 1933 р., через конфлікт частини парафіян із консисторію з приводу священника, нео­ унія зʼявилася в с. Тутовичі Сарненського повіту. Опікуватися новою парафією було до­ ручено «перельоту» Ксенофонту Керші. Лише нетривалий час уніати змогли проводити богослужіння в православному храмі, який влада потім замкнула52. Згодом воєвода прий­ няв рішення повернути церкву православному населенню, але в унійних колах це вважали безпідставним, оскільки майже всі місцеві селяни перейшли в неоунію53. У травні 1934 р. було освячене місце під будівництво в Тутовичах унійної каплиці54, але приступити до ці­ єї роботи доволі довго не дозволяла влада. Служив у Тутовичах ієромонах Микита (Дени­ сенко­Курдибанський). Згідно урядової статистики, на 1 січня 1938 р. в селі було 1100 уніатів55. Якщо в кожному з вищезгаданих сіл причиною появи неоунії стали матеріальні кон­ флікти всередині парафії, якими користалися в Луцькій курії, то виникнення неоунійних парафій у Луцьку та Рівному мало інше підґрунтя. По­суті, тільки у цих двох містах (не беремо до уваги специфічні унійні осередки при Дубенській семінарії та місії редемпто­ ристів у Ковелі) неоунійні парафії не виділилися із «проблемної» православної парафії, а були організовані з чистого аркуша. Перша з них виникла в Луцьку, який був воєводським центром, у 1934 р., хоча унійні богослужіння влаштовувалися в місті й раніше. Настоятелем новоутвореної парафії, якій виділено каплицю при католицькій семінарії, призначено випускника Дубенської семіна­ рії Василя Артемʼєва. Утім, як етнічний росіянин, він не влаштовував деяких парафіян, котрі почали бойкотувати богослужіння. Луцькі уніати сподівалися, що їм призначать українця, після чого хотіли винайняти в центрі міста приміщення для облаштування своєї каплиці56. Але В. Артемʼєв так і залишився на своїй посаді, за винятком нетривалого пере­ ведення на інше місце в 1938 р.57 Власного приміщення уніати м. Луцька так і не знай­ шли, отримавши від Луцької курії каплицю на римо­католицькому цвинтарі. Членами цієї парафії себе вважали небагато людей – до двохсот осіб, більша частина з яких були вихід­ цями з Галичини. За повідомленням Луцького староства, дехто з православних м. Луцька перейшов на позиції неоунії завдяки місіонерській діяльності унійного духовенства, а ін­ ші – через непорозуміння з православною духовною владою58. Однак православні джере­ ла переконують у тому, що Василь Артемʼєв служив у Луцьку для галичан59. Останньою на Волині в 1936 р. організаційно оформилася неоунійна парафія в Рівно­ му. Її настоятелем став уже згадуваний «перельот» Василь Грош60, котрий був змушений тікати з Дубечного. Для потреб цієї парафії католики віддали одну з міських каплиць. У Рівному діяла одна з найменших неоунійних парафій, що нараховувала до сотні осіб61. Однією з негативних ознак її розвитку стали конфлікти між представниками галицької спільноти та місцевими вихідцями. Якщо перші вимагали, щоб богослужіння відбувалися українською мовою, як на Галичині, то інших влаштовувала слов’янська мова богослу­ жіння. Все завершилося відходом греко­католиків із Галичини від цієї парафії, яку з 1938 р. стали відвідувати лише нечисленні конвертити62. 49 AAN, MWR i OP. 392. k. 286. 50 Audiatur et altera pars. Діло. 1936. № 121. С. 3. 51 Wiadomości i notatki. Oriens. 1938. № 6. S. 191. 52 Z Wołynia. Oriens. 1933. № 5. S. 156. 53 Wiadomości i notatki. Oriens. 1933. № 6. S. 188. 54 Wiadomości i notatki. Oriens. 1934. № 4. S. 128. 55 AAN, MWR i OP. 416. k. 313. 56 З поступів унійної акції на Волині. Діло. 1934. № 151. С. 2. 57 Wiadomości i notatki. Oriens. 1938. № 6. S. 191. 58 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 96. 59 ДАТО. Ф. 148. Оп. 5. Спр. 190. Арк. 16. 60 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1853. Арк. 100. 61 AAN, MWR i OP. 416. k. 310–313. 62 ДАВО. Ф. 46. Оп. 9. Спр. 4129. Арк. 13. Siverian chronicle. 2023. № 2 51 У цілому ж на кінець міжвоєнного періоду на Волині влада нараховувала чотирнад­ цять неоунійних парафій і понад десять тисяч вірних (але в числі адептів враховано й ви­ хідців із Галичини разом із їхніми громадами)63. Після встановлення радянської влади ді­ ючими залишилися неоунійні громади в Ковелі, Луцьку, Рівному, Жабчому, Великих Кус­ ківцях, М’ятині, Застав’ї, Тутовичах тощо64. Остаточне зникнення неоунії на Волині по­ в’язане з реалізованим радянською владою протягом 1945–1946 рр. курсом на ліквідацію УГКЦ. Отже, протягом 1930­х рр. на Волині з’явилося сім нових неоунійних парафій, які, разом із місією редемптористів у Ковелі та семінарією в Дубному, додалися до організо­ ваних у 1920­х рр. парафій. Їх виникнення, за винятком луцької і рівненської, стало на­ слідком конфліктних ситуацій всередині сільських парафій, вирішити які не зуміли в ду­ ховній консисторії. Розвиток унійного руху на Волині в 1930­х рр., порівняно з др. пол. 1920­ х рр., вирізнявся меншою кількістю затяжних конфліктів між православними та унійними вірянами, оскільки цивільна влада перестала дозволяти уніатам претендувати на нерухоме майно православної громади. Це й пояснює будівництво в кількох селах уній­ них храмів і каплиць. Отримати дозволи на таке будівництво унійним громадам також бу­ ло важко, оскільки влада, оцінивши наслідки для суспільної безпеки конфліктів кінця 1920­х рр., не була зацікавлена в поширенні неоунії. Характерним явищем для 1930­х рр. став брак неоунійних священників, через що діючі в 1930­х рр. парафії на тривалий час залишалися без своїх настоятелів. Разом із нестачею типових храмів, це було одним із чинників слабкого розвитку неоунії на Волині. Свою роль відіграли й внутрішні конфлік­ ти в низці парафій. Загалом адепти неоунії у воєводстві здебільшого не мали якихось твердих догматичних переконань і їх відхід від Православʼя був повʼязаний тільки з обра­ зами та матеріальним розрахунками. Саме тому частина унійних парафій на Волині зник­ ла вже наприкінці 1939 р., а інші влада без особливих зусиль ліквідувала до кінця 1945 р. References Fedchuk, O. (2015). Zhabchenska tragediia (z istorii neounii na Volyni) [The tragedy of Zhabcha (on the history of Neo­Union in Volyn)]. Lutsk, Ukrainе. Kovaliv, V.­I. (2007). Likvidatsiia neounii v Lutskii diietsezii [Liquidation of the Neo­Union in the Lutsk Diocese]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia: Istorychni nauky – Scientific notes of the National university of «Ostroh academy». Series: Historical sciences, 8, Р. 271–288. Kramar, Yu. (1998). Problema neounii na Volyni u mizhvoiennyi period [The problem of Neo­Union in Volyn in the interwar period]. Naukovyi visnyk Volynskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Istorychni nauky – Scientific bulletin of Volyn state university. Historical sciences, 1. Р. 68–73. Kramar, Yu. (2013). Neouniinyi rukh na Zakhidnii Volyni u mizhvoiennu dobu (1921–1939) [The Neo­Union movement in Western Volyn in the interwar period (1921–1939)]. Studii i materialy z istorii Volyni – Studies and materials on the history of Volyn, Р. 206–215. Kucherepa, M. (2010). Neouniia na Volyni. «Da vsy yedyno budut» [Neo­Union in Volyn. «Let everyone will be one»]. Lutsk–Volodymyr­Volynskyi. Skakun, R. (2007). «Nova uniia» u Druhii Rechi Pospolytii (1924–1939) [«Neo­Union» in the Second Polish­Lithuanian Commonwealth (1924–1939)], Kovcheh – Ark, 5, Р. 204–247. Skakun, R. (2018). «Storozh bratovi svoiemu»: ahentura orhaniv bezpeky SRSR u seredovyshchi hre­ ko­katolytskoho dukhovenstva v 1939–1941 rokakh [«The watcher over his brother»: the agency of the se­ curity agencies of the USSR among the Greek Catholic clergy in 1939–1941]. Kovcheh – Ark, 8, Р. 72– 189. Stokolos, N. (1999). Neouniia yak eksperyment skhidnoi polityky Vatykanu v Polshchi (1923–1939 rr.) [Neo­Union as an experiment of the Eastern policy of the Vatican in Poland (1923–1939)]. Ukrainskyi isto- rychnyi zhurnal – Ukrainian historical journal, 4, Р. 74–89. Федчук Олександр Миколайович, протоієрей – кандидат історичних наук, прорек­ тор із наукової роботи Волинської духовної семінарії (Проспект Свободи, 15, Львів, 79000, Україна). Fedchuk Оlexander, аrchpriest – candidate of historical science, Volyn Orthodox theologi­ cal seminary, scientific division vice­rector (15 Svobody Avenue, Lviv, 79000, Ukraine). E­mail: ol_fedchuk@ukr.net 63 Там само. Спр. 1853. Арк. 97–100. 64 Скакун Р. «Сторож братові своєму»… С. 160. Сіверянський літопис. 2023. № 2 52 NEO-UNION IN VOLYN in 1930s One of the little-studied phenomena of religious life in Volyn during the interwar period in Poland is neo-union. The purpose of this study is to analyze the development of the neo-union movement in Volyn in 1930s, since this period is the least studied. The scientific novelty of the article lies in the fact that the ma- terials researched in it, some of which were introduced by the author into scientific circulation, make it possible to get an idea of the peculiarities of the formation and functioning of the Uniate parishes in the territory of Volyn Voivodeship. The research methodology is based on the principles of historicism, objecti- vity and critical analysis of source material. The investigation of archival sources allowed the use of gene- ral scientific methods (analysis and synthesis, comparison, generalisation, statistical) and special histori- cal ones (problematic-chronological, historical reconstruction, historical-typological, historico-genetic). Conclusions. It was found out that during 1930s, a total of seven neo-Union parishes were organized in Volyn, and several more attempts to create neo-Union centers were unsuccessful. Several parishes that appeared in 1920s continued to function. Compared to that time, the development of the Neo-Union in Vo- lyn was more peaceful, which was the result of a decrease in the number of conflicts between the Uniates and the Orthodox, since the authorities stopped allowing the Uniates to claim the property of the Orthodox community. The neo-Union movement did not succeed in spreading significantly in Volyn, because it had no ideological basis here and relied exclusively on everyday misunderstandings between individual Ortho- dox priests and their parishioners. Key words: Neo-Union, Volyn, Orthodox Church, Bishop Mykola Charnetsky. Дата подання: 27 березня 2023 р. Дата затвердження до друку: 20 квітня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Федчук, О. Неоунія на Волині у 1930­х рр. Сіверянський літопис. 2023. № 2. С. 45–52. DOI: 10.58407/litopis.230205. Цитування за стандартом APA Fedchuk, О. (2023). Neouniia na Volyni u 1930­kh rr. [Neo­union in Volyn in 1930s]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2. P. 45–52. DOI: 10.58407/litopis.230205.

Схожі ресурси