Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)

Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)

Мета статті – реконструювати основні етапи життєпису Кузьми Потаповича Ходота, першого секретаря міського самоврядування Чернігова, сформованого на підставі законоположення 1870 р., розкрити особливості громадської діяльності К. Ходота як члена управи та гласного думи протягом 1870–1912 рр. Відпов...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2023
1. Verfasser: Шара, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Schriftenreihe:Сiверянський літопис
Schlagworte:
Розвідки
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192893
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912) / Л. Шара // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 65-71. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192893
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1928932025-02-23T20:25:54Z Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912) Local «nugget» Kuzma Potapovich Khodot (1841–1912) Шара, Л. Розвідки Мета статті – реконструювати основні етапи життєпису Кузьми Потаповича Ходота, першого секретаря міського самоврядування Чернігова, сформованого на підставі законоположення 1870 р., розкрити особливості громадської діяльності К. Ходота як члена управи та гласного думи протягом 1870–1912 рр. Відповідно до мети визначено загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, конкретизацію – і спеціально-історичні: історико-генетичний, біографічний, історико-системний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено спробу започаткувати історико-біографічні описи про діячів виборного управління Чернігова другої половини ХІХ – початку ХХ ст. задля формування цілісного й об’єктивного уявлення про роботу його інституцій – думи та управи. Опрацьовані матеріали зумовили такі висновки. Кузьма Потапович Ходот, дворянин за походженням, належав до зачинателів громадського управління Чернігова, створеного в контексті модерних реформ другої половини ХІХ ст., ставши першим міським секретарем й беззмінно виконуючи обов’язки гласного думи упродовж сорока років. Безоплатно працював членом управи й заступником міського голови, суміщаючи із секретарством у губернському дворянському депутатському зібранні. Йому властиві емоційна витриманість, виваженість у прийнятті важливих рішень, прагматизм, життєва мудрість. Розпочавши професійний шлях із судового канцеляриста, набувши досвіду в царині цивільного й адміністративного права, намагався скористатися ним, спрямовуючи ухвали виборної влади в продуктивне русло, наполягаючи на прозорості у її фінансовій діяльності, економії муніципального бюджету. Професіоналізм, відповідальність, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань забезпечили просування кар’єрними сходами й отримання державних нагород. The purpose of the article is to reconstruct the main stages of the biography of Kuzma Potapovich Khodot, the first secretary of the city self-government of Chernihiv, formed on the basis of the law of 1870, to reveal the peculiarities of his public activity as a member of the board and voice of the citi administration and duma during 1870–1912. Research methods, in accordance with the set goal, are general scientific: analysis, synthesis, concretization and special-historical: historical-genetic, biographical, historical-systemic. The scientific novelty of the research lies in the fact that it is an attempt to start a historical-biographical description of the figures of the Chernigov elected administration of the second half of the 19th and early 20th centuries in order to form a holistic and objective view of the work of its institutions – the Duma and the city administration. The processed materials led to the following conclusions. Kuzma Potapovich Khodot, a nobleman by birth, was one of the founders of the public administration of Chernihiv, created in the context of modern reforms of the second half of the 19th century, becoming the first city secretary and continuously performing the duties of the voice of the Duma for 40 years. He worked for free as a member of the city administration and deputy mayor, combining all this with the secretariat in the provincial nobles' deputy meeting. He is characterized by emotional stability, balance in making important decisions, pragmatism, and life wisdom. Having started his professional career as a court clerk, having gained experience in the field of civil and administrative law, he tried to use it, directing the decisions of the elected government in a productive direction, insisting on transparency in its financial activities, saving the municipal budget. Professionalism, responsibility, conscientious fulfillment of assumed obligations ensured advancement up the career ladder and receiving state awards. 2023 Article Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912) / Л. Шара // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 65-71. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230207 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192893 94(092)(477.5125):342.25 uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки
Розвідки
spellingShingle Розвідки
Розвідки
Шара, Л.
Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)
Сiверянський літопис
description Мета статті – реконструювати основні етапи життєпису Кузьми Потаповича Ходота, першого секретаря міського самоврядування Чернігова, сформованого на підставі законоположення 1870 р., розкрити особливості громадської діяльності К. Ходота як члена управи та гласного думи протягом 1870–1912 рр. Відповідно до мети визначено загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, конкретизацію – і спеціально-історичні: історико-генетичний, біографічний, історико-системний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено спробу започаткувати історико-біографічні описи про діячів виборного управління Чернігова другої половини ХІХ – початку ХХ ст. задля формування цілісного й об’єктивного уявлення про роботу його інституцій – думи та управи. Опрацьовані матеріали зумовили такі висновки. Кузьма Потапович Ходот, дворянин за походженням, належав до зачинателів громадського управління Чернігова, створеного в контексті модерних реформ другої половини ХІХ ст., ставши першим міським секретарем й беззмінно виконуючи обов’язки гласного думи упродовж сорока років. Безоплатно працював членом управи й заступником міського голови, суміщаючи із секретарством у губернському дворянському депутатському зібранні. Йому властиві емоційна витриманість, виваженість у прийнятті важливих рішень, прагматизм, життєва мудрість. Розпочавши професійний шлях із судового канцеляриста, набувши досвіду в царині цивільного й адміністративного права, намагався скористатися ним, спрямовуючи ухвали виборної влади в продуктивне русло, наполягаючи на прозорості у її фінансовій діяльності, економії муніципального бюджету. Професіоналізм, відповідальність, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань забезпечили просування кар’єрними сходами й отримання державних нагород.
format Article
author Шара, Л.
author_facet Шара, Л.
author_sort Шара, Л.
title Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)
title_short Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)
title_full Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)
title_fullStr Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)
title_full_unstemmed Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912)
title_sort місцевий «самородок» кузьма потапович ходот (1841–1912)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Розвідки
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192893
citation_txt Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912) / Л. Шара // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 65-71. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT šaral míscevijsamorodokkuzʹmapotapovičhodot18411912
AT šaral localnuggetkuzmapotapovichkhodot18411912
first_indexed 2025-11-25T05:03:13Z
last_indexed 2025-11-25T05:03:13Z
_version_ 1849737343706071040
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 2 65 УДК 94(092)(477.51­25):342.25 Любов Шара • МІСЦЕВИЙ «САМОРОДОК» КУЗЬМА ПОТАПОВИЧ ХОДОТ (1841–1912) DOI: 10.58407/litopis.230207 © Л. Шара, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­4921­4718 Мета статті – реконструювати основні етапи життєпису Кузьми Потаповича Ходота, пер- шого секретаря міського самоврядування Чернігова, сформованого на підставі законоположення 1870 р., розкрити особливості громадської діяльності К. Ходота як члена управи та гласного думи протягом 1870–1912 рр. Відповідно до мети визначено загальнонаукові методи дослідження: ана- ліз, синтез, конкретизацію – і спеціально-історичні: історико-генетичний, біографічний, історико- системний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено спробу започаткувати іс- торико-біографічні описи про діячів виборного управління Чернігова другої половини ХІХ – початку ХХ ст. задля формування цілісного й об’єктивного уявлення про роботу його інституцій – думи та управи. Опрацьовані матеріали зумовили такі висновки. Кузьма Потапович Ходот, дворянин за поход- женням, належав до зачинателів громадського управління Чернігова, створеного в контексті мо- дерних реформ другої половини ХІХ ст., ставши першим міським секретарем й беззмінно виконую- чи обов’язки гласного думи упродовж сорока років. Безоплатно працював членом управи й заступ- ником міського голови, суміщаючи із секретарством у губернському дворянському депутатському зібранні. Йому властиві емоційна витриманість, виваженість у прийнятті важливих рішень, праг- матизм, життєва мудрість. Розпочавши професійний шлях із судового канцеляриста, набувши до- свіду в царині цивільного й адміністративного права, намагався скористатися ним, спрямовуючи ухвали виборної влади в продуктивне русло, наполягаючи на прозорості у її фінансовій діяльності, економії муніципального бюджету. Професіоналізм, відповідальність, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань забезпечили просування кар’єрними сходами й отримання державних нагород. Ключові слова: міське громадське управління, дума, управа, гласний, секретар. На сучасному етапі наукових досліджень про громадське виборне управління Черніго­ ва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. спостерігається тенденція до всебічного роз­ криття його господарської діяльності, особливостей взаємодії з губернським управлінням, земством, алгоритмів швидкого реагування в епідеміологічних ситуаціях, механізмів вирі­ шення нагальних проблем у роки Першої світової війни та багато іншого. Утім, недостат­ ньо вивченим аспектом є персоналії гласних (депутатів, думців), завдячуючи кропіткій роботі яких змінювався «образ» Чернігова, облаштовувалося життєве середовище містян з урахуванням тогочасної модернізації. Зазвичай у фокусі уваги істориків перебували постаті думців, знаних як громадських і політичних діячів, земців, які суміщали роботу й в органах чернігівського міського само­ врядування. Ідеться, скажімо, про Василя Варзара1, Аркадія Верзилова2, Федора Лизогу­ ба3, Василя Хижнякова4, Іллю Шрага5. Водночас зостаються невідомими широкому загалу життєписи тих, чиї прізвища не пролунали на загальнодержавному тлі, у «великій політи­ ці», але хто скромно працював упродовж кількох десятиліть, сумлінно виконуючи обов’­ язки гласного або члена міської управи. Серед таких – Кузьма Потапович Ходот – перший 1 Мекшун Л. Батько промислової статистики (До 150­річчя з дня народження В.Є. Варзара, видатного пред­ ставника чернігівської земської статистики). Сіверянський літопис. 2001. № 2. С. 141–143.; Світенок М. В.Є. Варзар – основоположник промислової статистики. Сіверянський літопис. 2008. № 3. С. 137–142. 2 Верзилов Аркадій Васильович (1867–1931) (Біобібліографічний покажчик). Чернігів, 2015. 79 с.; Курас Г. Український історик та краєзнавець А.В. Верзилов (1867–1931). 5-та Всеукраїнська конференція «Розвиток іс- торичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України» (жовтень 1991 р.): Тези доповідей та повідомлень. Київ–Кам’янець­Подільський, 1991. 3 Пиріг Р. Діяльність Федора Лизогуба щодо організації роботи уряду Української Держави (травень–листопад 1918 р.). Український історичний журнал. 2011. № 5. С. 61–80.; Половець В. Федір Андрійович Лизогуб (1851– 1928) (до 165­річчя з дня народження). Сіверянський літопис. 2016. № 5. С. 156–160. 4 Рахно О. Чернігівські земці (історико­біографічні нариси). Чернігів, 2009. 352 с. 5 Демченко Т. Батько Шраг. Чернігів, 2008. 264 с.; Демченко Т., Курас Г. Батько і син Шраги. Молода нація. 2003. № 1. С. 8–33.; Іваницька С. Ілля Шраг у колі сучасників: нове видання чернігівських істориків. Краєзнав- ство. 2011. № 4. С. 290–294. Сіверянський літопис. 2023. № 2 66 секретар виборного врядування (1870–1872 рр.), заступник міського голови (1887–1890, 1893–1894 рр.), член управи (1875–1877, 1887–1890, 1893–1894 рр.), гласний думи (1870– 1912 рр.)6. Спираючись на архівні та опубліковані джерела, ставимо за мету проаналізувати його діяльність на поприщі громадської служби в інституціях самоврядування Чернігова 1870– 1912 рр. Вважаємо, що персоналізація виборної влади належить до актуальних проблем сучасної урбаністики загалом та історії чернігівського муніципалітету зокрема, що дозво­ ляє написати комплексний портрет його депутатів, сформувати цілісне уявлення про їхню роботу. Кузьма Потапович народився 1 липня 1841 р. у сім’ї Потапа Івановича (8 грудня 1805 р. – після 1848 р.) та Катерини Михайлівни (1815–?) Ходотів, які належали до дво­ рянського військового роду7. Батько, Потап Іванович, походив із села Покошичі Кроле­ вецького повіту Чернігівської губернії (нині – Понорницька територіальна громада, Нов­ город­Сіверський район Чернігівської області). Мав власне господарство, функціонування якого забезпечувалося за рахунок праці кріпаків. Щоправда, це було не єдине джерело доходів, 1831–1836 рр. він працював у судових установах. 9 липня 1831 р. заступив на посаду канцеляриста Кролевецького земського суду, 20 жовтня 1832 р. – перевівся до Кролевецького повітового суду, 31 грудня 1835 р. отримав чин колезького регістратора, а 12 травня 1836 р. звільнився за власним бажанням. Імовірно, відтоді весь час присвячував хазяйнуванню в маєтку і сімейним турботам8.Домашніх клопотів вистачало сповна. Потап Іванович і Катерина Михайлівна були ба­гатодітними батьками, як, власне, і більшість тогочасних родин. Виховували трьох доньок (Євдокію (1834–?), Тетяну (1835–?), Олександру (1847–?)) і п’ятьох синів (Кузьму (1841–1912), Михайла (1843–?), Володимира (1849–?), Федора (1850–1900) та Івана (1859–?))9. Усі вони, крім Тетяни, народилися в с. Покошичі, Тетяна – у с. Бужанка (нині – Короп­ська територіальна громада, Новгород­Сіверський район Чернігівської області). На жаль, ми не володіємо достатньою інформацією про всіх сестер і братів Кузьми Хо­ дота, знаємо лише, що брат Володимир навчався в Київському університеті св. Володими­ ра, «прослухав (значилося у родословнику Вадима Модзалевського) курс юридичних на­ ук». Потому повернувся до Чернігова, працював у губернському земстві, одружився. Йо­ го обраницею стала донька вчителя малювання з Чернігівської чоловічої гімназії – Ната­ лія Миколаївна Олександрова. Брат Федір помер замолоду, будучи ще студентом, Іван зостався у с. Покошичах, створив сім’ю, ґаздував. Бракує інформації про Михайла, Євдо­ кію, Тетяну й Олександру10. Натомість загальнодоступними є матеріали про двоюрідну сестру Кузьми Потапови­ ча – Меланію Загорську (1837–1900). Вона була донькою Овдія Івановича Ходота, рідного брата Потапа Івановича. Уродженка с. Покошичі, на 4 роки старша за Кузьму. Із дитинст­ ва захопилася народним співом, маючи до цього природний талант. Професійне ограню­ вання успадкованого дару відбулося в Київській консерваторії, куди вступила завдяки ма­ теріальній підтримці чоловіка Миколи Загорського, поміщика з с. Авдіївки Сосницького повіту11 (згідно з інформацією В. Модзалевського, чоловіка Меланії звали Іваном Загор­ ським – поміщик Кролевецького повіту12). Навчаючись у Києві, Меланія Овдіївна заприятелювала з відомим композитором Ми­ колою Лисенком, який, записавши з її голосу чимало пісень, 27 із них умістив до третього випуску «Збірника українських пісень»13. Потому життя Меланії продовжилося в Черніго­ ві, де вона стала співачкою, артисткою чернігівського українського драматичного аматор­ ського гуртка «Товариство, кохаюче рідну мову» або «Шановці своєї народності», засно­ ваного 1860 р. Його натхненниками, до речі, й активними учасниками були Леонід Глі­ бов, Опанас Маркович, Ілля Дорошенко, Степан Ніс, Олександр Лазаревський, інші пред­ ставники національно свідомої інтелігенції Чернігова14. Меланія Загорська стала першою 6 Шара Л. Чернігівська міська дума (70–90­і роки ХІХ ст.). Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2010. С. 208–209. 7 Кузьма Потапович Ходот. Geni: A MyHeritage Compani. URL: https://www.geni.com/; Список дворянских родов Черниговской губернии. Википедия. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/. 8 Модзалевський В. Малоросійський родословник. Київ–Санкт­Петербург: Вид­во ВІРД, 2004. Т. 5. Вип. 3. С. 70. URL: http://histpol.pl.ua/ru/poltavskij­rodoslov/malorossijskij­rodoslovnik?id=12216. 9 Кузьма Потапович Ходот… 10 Модзалевський В. Малоросійський родословник. С. 73. 11 Загорська Меланія Овдіївна. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/. 12 Модзалевський В. Малоросійський родословник. С. 72. 13 Загорська Меланія Овдіївна... 14 Верзилов А. Списки діячів Чернігівщини 1927 рік. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Ф. Х. № 4936. Арк. 43.; Петькова З. Товариство, кохаюче рідну мову. Чернігівський істо- ричний музей ім. В.В. Тарновського. URL: https://choim.org/. Siverian chronicle. 2023. № 2 67 виконавицею ролі Наталки в опері М. Лисенка «Наталка Полтавка», поставленій «Това­ риством, кохаючим рідну мову»15. Завдячуючи Меланії, її двоюрідний брат Кузьма заприятелював з Опанасом Маркови­ чем16. Співачка зачарувала своїм голосом відомого фольклориста, вони зблизилися, і Ме­ ланія Овдіївна опікувалася ним до його смерті 1867 р.17 Сімейні традиції й атмосфера спілкування з ріднею, без сумніву, позначилися і на осо­ бистій родині Кузьми Потаповича Ходота. Одружився він на дворянці, доньці надвірного радника Петра Єгоровича Улезко – Любові (1851–1942). Її батько походив із дворянсько­ го роду Стародубського повіту Чернігівської губернії. Освіту здобув у Стародубському повітовому училищі, кар’єру розпочав зі звичайного писаря, але, маючи хист і гарні мате­ матичні здібності, став працювати в Стародубському повітовому суді, повітовій скарбни­ ці, а опісля – ревізором у Чернігівській контрольній палаті, інспектуючи витрати держав­ них коштів різноманітними установами губернії. Мати Любові Петрівни – Надія Федорів­ на (у дівоцтві – Лазаренко) – народилася в родині відпущеного кріпака, утім, це не завади­ ло його дітям достойно влаштуватися в житті. Брати Надії Федорівни: Микола Лазарен­ ко – став директором Новгород­Сіверської чоловічої гімназії, Олександр – старшим рад­ ником Чернігівського губернського правління. Любов Петрівна була не єдина дитина в родині Улезко. Мала брата Миколу та сестер Марію, Клавдію, Віру. Микола працював лікарем у Чернігівській міській лікарні, користу­ вався повагою колег і громади. Щоправда, прожив коротке життя, занедужав на запалення легень, помер у 37 років. Аби засвідчити йому останню шану, вирішили поховати на по­ гості Єлецького монастиря. Петро Єгорович не зміг пережити втрати єдиного сина, і через 4 місяці його також не стало. Надія Федорівна прожила до 1908 р.18 Як бачимо, Кузьма Потапович і Любов Петрівна походили з багатодітних родин і у власній народили шістьох дітей: трьох доньок (Надію (1873–1942), Марію (1876–1970), Софію (1883–1982)) і трьох синів (Володимира (1873–1960), Олександра (1877–1942), Єв­ генія (1879–1880))19. Відомо, що Володимир навчався в Київському університеті св. Воло­ димира, був одружений на Вірі Львівні Гольденовій, доньці купця 2­ї гільдії з м. Вінниці. Олександр працював лікарем 7­ї ділянки Миколаївської залізниці, мав дружину Єлизавету Іларіонівну20.Кузьма Потапович закінчив Севське повітове училище (нині – Севськ – адміністратив­ний центр Брянської області; знаходиться на території історичної області Сіверщина21). Просування кар’єрними сходами розпочалося так, як і в батька Потапа Івановича, з поса­ди судового канцеляриста. 14 грудня 1859 р. був зарахований до штату Новгород­Сівер­ського повітового суду в якості канцелярського службовця 1­го розряду. Утім, через два роки, з 30 листопада 1861 р., продовжив роботу в губернському центрі канцеляристом Чернігівської палати цивільного суду. Через п’ять років дослужився до столоначальника тієї ж палати (з 16 лютого 1866 р.), а з 6 травня 1869 р. перейшов на посаду секретаря Чер­нігівської палати цивільного та кримінального суду по цивільному відділенню. Наступного року життєвий шлях і професійна обізнаність Кузьми Потаповича тісно переплелися з громадським управлінням Чернігова, сформованим за Міським положен­ ням 1870 р., та губернським дворянським депутатським зібранням. У грудні 1870 р. його обрали міським секретарем, а в червні 1872 р. – секретарем губернського дворянського зі­ брання, де він і працював до смерті. Окрім цього, з грудня 1885 р. був делегований дво­ рянським зібранням до правління («ради банку») Чернігівського відділення державного дворянського земельного банку, створеного задля видання довгострокових позик спадко­ вим дворянам­землевласникам під заставу їхньої землі22. У 1890­х роках Кузьма Потапович працював помічником губернського архітектора. Відомо, що в травні 1897 р., за дорученням князя М. Долгорукова, зробив план будинку Мазепи, аби помістити в ньому колекцію, подаровану Василем Тарновським губернсько­ му земству. Крізь призму письмового звіту К. Ходота про виконане завдання прогляда­ ються такі властиві йому риси, як оперативність, відповідальність, скрупульозність, чіт­ кість у діях і формулюванні власних думок. «План зроблений, – написав у доповіді, – і пе­ реданий князю Долгорукову, а за роботу я витратив… десять рублів, які прошу повернути 15 Загорська Меланія Овдіївна... 16 Верзилов А. Списки діячів Чернігівщини… Арк. 43. 17 Загорська Меланія Овдіївна... 18 Хто був господарем оригінального будинку, який знаходиться за адресою Старомиколаївська, 33? Офіційно про Чернігів. URL: https://m.gorod.cn.ua/news_111138.html. 19 Кузьма Потапович Ходот… 20 Модзалевський В. Малоросійський родословник. С. 75. 21 Севськ. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/. 22 Модзалевський В. Малоросійський родословник. С. 73. Сіверянський літопис. 2023. № 2 68 мені, віддавши під розписку швейцара біля будинку Дворянського зібрання Степана Ков­ баси»23. Особистісні риси, фахова компетентність, набутий авторитет стали визначальними чинниками, що спонукали виборців Чернігова упродовж кількох десятирічь делегувати Кузьму Потаповича до інституцій міського самоврядування. Як уже зазначалося, у грудні 1870 р. він потрапив до корпусу народних обранців, увійшов до міської думи і його обра­ ли на посаду секретаря. «За» висловилися 25 гласних (або 64 % від загалу присутніх), «проти» – 14 осіб (або 36 %). Призначили суму річного окладу – 900 руб., тоді як членам управи – по 600 руб., міському голові – 1500 руб.24 Якщо порівняти з обсягами заробітку в інших царинах, то, приміром, лікар отримував 1 тис. руб. на рік, фельдшер – 300 руб.25 Як бачимо, Кузьмі Потаповичу нараховували цілком пристойні кошти за виконання секре­ тарських обов’язків. Однак, попрацював він лише до липня 1872 р., допоки не відбулися перевибори, бо в червні погодився на секретарювання в губернському дворянському де­ путатському зібранні26. Перейшовши туди, Кузьма Ходот зостався в іпостасі думця до за­ вершення каденції (міське самоврядування формувалося на 4 роки). У січні 1875 р. відбулися чергові вибори й Кузьма Потапович знову опинився поміж делегованих у думу 1875–1879 рр. Цього разу йому запропонували членство в управі ра­ зом із І. Шрагом, І. Лагодою, І. Смирновим та І. Гольдіним, але, прикметно, на громад­ ських засадах. З огляду на фінансову неспроможність муніципалітету, по 600 руб. заробіт­ ку призначили лише трьом – І. Шрагу, І. Лагоді та І. Гольдіну27. Кузьма Потапович пого­ дився працювати безоплатно, що, без сумніву, характеризує його з найкращого боку, свід­ чить про щире вболівання за власне місто без меркантильного інтересу28. Мусимо наголосити на специфіці роботи в міській управі. Вона була виконавчим орга­ ном виборної влади, працювала щоденно, її члени мали постійно вирішувати будь­які проблеми муніципального господарства й містян у межах законодавчо прописаної компе­ тенції. Вимагалося бути обізнаним із правовим полем діяльності, швидко реагувати на різноманітні виклики, у тому числі нестандартні ситуації, користуватися повагою та авто­ ритетом серед чернігівців і, суттєво, уміти вести конструктивний діалог із представника­ ми губернської адміністрації, поліції, земством, відстоюючи інтереси громади. Вочевидь, Кузьма Потапович відповідав цим критеріям, оскільки його тричі балотува­ ли в управу і двічі – заступником міського голови. Утім, коли його було обрано 1875 р., не вдалося добути в управі повну каденцію. 1877 р. він написав заяву на звільнення, моти­ вувавши «труднощами сумісництва з роботою секретаря у дворянському зібранні»; ли­ шившись гласним думи29. Під час чергової виборчої кампанії 1879 р. Кузьму Потаповича знову балотували в де­ путати на 1879–1882 рр. Учитуючись у протоколи думських засідань, бачимо, що він – людина дуже виважена, ретельно підходить до справ, висловлює сумніви у навіть, здава­ лося б, очевидній справі. Скажімо, 28 жовтня 1881 р. гласні обговорювали питання про виділення міського кам’яного приміщення для книг, люб’язно подарованих Чернігову графом Григорієм Милорадовичем. У процесі дискусії К. Ходот наполягав, аби достемен­ но з’ясували, «чи варті ті книги такої уваги, щоб для них віддавати муніципальне примі­ щення і витрачати кошти на його утримання»30. Вірогідно, турбувався про доцільність та­ кого спрямування фінансів, убачав першочерговість у задоволенні господарських потреб. На той час архіважливим було будівництво водогінної системи і брукування вулиць, чим поглиналася левова частка доходів муніципалітету. У березні 1882 р. Кузьма Ходот увійшов разом із Володимиром Гутманом та Аркадієм Зеневичем до складу комісії з розробки положення про виплати пенсій особам, які працю­ вали в органах громадського самоврядування і підзвітних йому інституціях – міському банку та сирітському суді31. Вони чітко означили категорії претендентів­пенсіонерів, роз­ робили умови, розміри і строки нарахувань, механізми їх отримання. Раціоналізм, переживання за інтереси своєї громади та креативність думок продемон­ стрував Кузьма Потапович улітку 1884 р., будучи вчетверте обраним гласним на період 1883–1886 рр.32 2 липня 1884 р. у думі обговорювали запит про оренду міських земель під 23 Доценко А. Будинок Полкової канцелярії у Чернігові у кінці ХІХ ст. Сіверянський літопис. 2015. № 4. С. 60. 24 Свод постановлений Черниговской городской думы от 1871–1883 гг. Чернигов: Губернская тип­я, 1883. С. 2. 25 Там само. С. 602. 26 Там само. С. 100. 27 Там само. С. 289. 28 Там само. С. 1180. 29 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. 145. Оп. 2. Спр. 1288. Арк. 3 зв. 30 Свод постановлений … 1871–1883 гг. С. 1108. 31 Там само. С. 1180. 32 Свод постановлений Черниговской городской думы от 1883–1887 гг. Чернигов: Губернская тип­я, 1896. С. 4. Siverian chronicle. 2023. № 2 69 будівництво військових казарм і цегельного заводу. Губернатор, який волів якнайшвидше задовольнити потребу військового міністерства, і військові просили передати ділянку в районі Ялівщини, на березі р. Стрижень. При цьому військове відомство обіцяло випла­ чувати в муніципальний бюджет по 30 коп. з кожної тисячі виготовленої цегли33. Однак місцина розташовувалася поблизу річки, і відповідно в неї потрапляли б усі відходи і з казарм, і з цегельного заводу. Гласні, проаналізувавши справу, дійшли висновку, що «30 коп. не так і дорого, та і земля потрібна місту»34. Кузьма Потапович став на позицію тих думців, які категорично виступили проти пере­ дання землі військовим. Водночас у його словах простежувалася виваженість, далекогляд­ ність, усебічність в оцінці проблеми, уміння попередити або пом’якшити конфлікт інтере­ сів. Він усвідомлював реакцію губернатора на відмову, але розумів, що виборне управлін­ ня мало з ним рахуватися. Тому запропонував вчинити по­хитрому: «знайти експерта, який би фахово пояснив шкідливість забруднення Стрижня, і надрукувати це у столичних газетах»35. Справа набула б публічного резонансу, і через громадськість це перешкодило б будівництву казарм і заводу неподалік річки. Прагматизм, професійна компетентність, життєва мудрість, напевно, були тими якос­ тями Кузьми Потаповича, завдячуючи яким він мав незмінний авторитет і повагу серед чернігівців, постійно обирався до складу органів міського врядування. Отож, делегувався він і до думи п’ятого скликання (1887–1890 рр.), і до думи шостої каденції (січень 1891 – січень 1893 рр.), яка була останньою, сформованою за Положенням 1870 р. Характерно, упродовж 1887–1890 рр. входив до складу управи в якості заступника міського голови, а у роки 6­ї думи – у якості гласного36. Властиво, що на посаду заступника голови К. Ходота вмовляв безпосередньо сам очільник самоврядування Маврикій Фрідман (голова Черніго­ ва протягом 1887–1893 рр.). 1892 р. набуло чинності нове законодавство, значно змінивши виборчу систему, зву­ зивши число осіб із правом голосу і формат самостійності громадського управління. Кузь­ ма Потапович належав до тих, хто зберіг можливість волевиявлення, а, отже, і в сьомий раз став думцем (1893–1896 рр.), два роки поспіль працював заступником міського голови Олександра Ханенка і, що важливо, безкоштовно37. 1894 р. звільнився за власним бажан­ ням, знову через завантаженість секретарськими справами в губернському дворянському зібранні38.Перемагав він і на виборах 1897, 1901, 1905 і 1909 рр., але працював лише як гласний, не входив до штату управлінців. Якщо подивитися на результати голосування 1901 р., то мимоволі напрошується висновок про зниження рівня довіри виборців. 29–30 квітня, під час балотування кандидатів у депутати, «за» Кузьму Потаповича проголосували 98 осіб (або 51 %), «проти» – 93 (49 %). Поміж 26 гласних, обраних того дня, мінімальний розрив у 5 голосів бачимо лише за Кузьму Ходота і Володимира Харченка39. За тридцятиріччя діяльності громадського управління в Чернігові змінилося покоління виборців, які воліли бачити на місцевому Олімпі «нові обличчя», затребуваними стали ін­ ші кандидатури. Ураховуючи, що Кузьма Потапович не полишав кропітких обов’язків секретаря у дворянському зібранні, йому, імовірно, не вистачало часу, аби виявляти ак­ тивність думця, посилюючи свій імідж серед міського електорату. Інакші мотиви негативного сприйняття заслуг К. Ходота мав тодішній керманич гу­ бернської адміністрації Євген Андрієвський. У його баченні, заповзятливість, наполегли­ вість, самостійність у вирішенні проблем муніципального характеру недостатні для поці­ нування діяльності Кузьми Потаповича. Саме такі думки напрошуються під час читання архівної справи за номером 1288 «Про присвоєння гласним Чернігівської міської думи Хижнякову, Ходоту і Шрагу звання “почесні громадяни м. Чернігова” від 26 липня 1901 р.»40. Це мала бути своєрідна моральна винагорода для означених осіб за їхню само­ віддану багаторічну працю у самоврядних структурах, приурочена до 30­річчя запровад­ ження Міського положення 1870 р. Як і належить, 1901 р. думці виробили та затвердили на січневому й березневому зі­ браннях необхідну постанову, передали її на погодження губернатору з його вердиктом та остаточне схвалення міністром внутрішніх справ. Вони детально охарактеризували кож­ ного з претендентів, підкресливши їхні чесноти, «безкорисливість служіння громаді, по­ 33 Свод постановлений… 1883–1887 гг. С. 9. 34 Там само. С. 26. 35 Там само. С. 101. 36 Шара Л. Чернігівська міська дума (70–90­і роки ХІХ ст.). С. 38. 37 ДАЧО. Ф. 145. Оп. 2. Спр. 1288. Арк. 3 зв. 38 Модзалевський В. Малоросійський родословник. С. 73. 39 ДАЧО. Ф. 145. Оп. 2. Спр. 1165. Арк. 32. 40 Там само. Спр. 1288. Арк. 1. Сіверянський літопис. 2023. № 2 70 жертви на її користь своєї праці, енергії, знань». Акцентувалося, що Василь Хижняков і Кузьма Ходот безперервно працювали в думі 30 років, Ілля Шраг – 2541. Безпосередньо про Кузьму Потаповича колеги відгукнулися так: «один із тих самород- ків, які виходять на поверхню суспільного середовища не завдяки знатному походженню чи дипломам, а лише завдяки своїм особистим здібностям і праці… Маючи великий жит- тєвий досвід, ґрунтовні знання цивільного та адміністративного права, велику винахідли- вість, велику ініціативу, К.П. Ходот незамінний при розробці та вирішенні багатьох за- плутаних справ й ускладнених ситуацій»42. Аби не бути голослівними, думці окреслили кілька важливих, на їхній погляд, ініціа- тив Кузьми Потаповича. Зокрема, ішлося про законодавчу аргументацію запроваджених думою податків, заходи щодо благоустрою передмістя, отримання Черніговом статусу окремої земської одиниці (задля зменшення обсягів земського оподаткування), заборону відкривати в Чернігові філію Орловського комерційного банку, який би підривав діяль- ність міського громадського. Наголошувалося на залученні К. Ходота до процесу реаліза- ції Положення 1870 р. у повітових містах губернії, неодноразовому наполяганні на ревізу- ванні звітності управи (був у складі ревізійної комісії), забезпеченні прозорості доходів і витрат з бюджету. Завдячуючи йому, уможливилася конверсія (заміна, обмін) міських об- лігацій з 6 % на 5 %, у результаті чого змогли скоротити обсяги виплат відсотків43. У гу- бернському центрі відкрилася богадільня44. Незважаючи на, здавалося б, достатньо переконливі факти здобутків Кузьми Потапо- вича, як, власне, і двох інших кандидатів на звання «почесний громадянин м. Чернігова», губернатор написав, що він не угледів чогось визначного в особистій діяльності кожного із них на користь Чернігова та його мешканців, а, отже, не бачить можливості підтримати означене подання45. Із міністерства надійшла прогнозована відповідь за підписом міністра внутрішніх справ: «…і я зі свого боку, згідно з Вашим висновком, не віднайшов підстав для задоволення клопотання Чернігівської міської думи…»46 Кузьма Потапович був обраний у думу 1905–1909 рр. і 1909–1913 рр., але останню ка- денцію не добув47. Його добросовісна робота зумовила просування по рангових щаблях. 30 квітня 1869 р. отримав чин колезького секретаря, посівши 10-й рівень у «Табелю про ранги», 21 черв- ня 1871 р. – титулярного радника, 29 березня 1893 р. – колезького асесора, 29 березня 1894 р. – надвірного радника і 23 вересня 1895 р. – колезького радника, досягнувши 6-го рангу «Табеля». Отримував К. Ходот і державні нагороди: 22 вересня 1881 р. – орден св. Володимира 4-го ступеня, 22 травня 1884 р. – подяку від губернського дворянського депутатсько- го зібрання за «зразкову акуратність у веденні рахівництва у сумах дворянства», 29 червня 1891 р. – орден св. Станіслава 2-го ступеня48. Помер Кузьма Потапович 21 лютого 1912 р., проживши повних 70 років, похований у Чернігові на Петропавлівсько- му кладовищі49. Викладений матеріал засвідчив, що Кузьма Ходот, дворя- нин за походженням, належить до зачинателів громадського управління Чернігова, сформованого в контексті модерних реформ другої половини ХІХ ст., ставши першим міським секретарем і беззмінно виконуючи обов’язки гласного думи впродовж 40-ка років. Безоплатно працював членом управи й заступником міського голови, суміщаючи все це із секретар- ством у губернському дворянському депутатському зібранні. Йому властиві емоційна витриманість, виваженість у прий- нятті важливих рішень, прагматизм, життєва мудрість. 41 ДАЧО. Ф. 145. Оп. 2. Спр. 1288. Арк. 1–1 зв. 42 Там само. Арк. 3. 43 Там само. Арк. 3–3 зв. 44 Там само. Арк. 4. 45 Там само. Арк. 5 зв. 46 Там само. Арк. 6. 47 Демченко Т. Чернігівська міська дума у 1905 році (до століття першої російської революції). Сіверянський літопис. 2005. № 6. С. 31; [Б.а.] Состав Черниговской городской думы. Четырехлетия 1909–1913 гг. Гласные. Волна. 1909. № 11. С. 475. 48 Модзалевський В. Малоросійський родословник. С. 72–73. 49 Кузьма Потапович Ходот… Могила К.П. Ходота. Петропавлівське кладовище, м. Чернігів. Siverian chronicle. 2023. № 2 71 Розпочавши професійний шлях із судового канцеляриста, набувши досвіду в царині цивільного й адміністративного права, намагався скористатися ним, спрямовуючи ухвали виборної влади в продуктивне русло, наполягаючи на прозорості у її фінансовій діяльнос­ ті, економії муніципального бюджету. Професіоналізм, відповідальність, сумлінне вико­ нання взятих на себе обов’язків забезпечили просування кар’єрними сходами й отримання державних нагород. Вищевикладеною інформацією ми лише означили вектори історико­біографічного до­ слідження громадської діяльності нашого героя. Самостійними сюжетами можуть стати деталізація його роботи в якості секретаря губернського дворянського депутатського зі­ брання, помічника губернського архітектора; взаємини в родинному колі, з колегами по чиновницькому корпусу, гласними міської думи та багато іншого. References Demchenko, T. (2005). Chernihivska miska duma v 1905 roci: (Do stolittia pershoi rosyiskoi revoliu­ cii) [Chernihiv сity duma in 1905: (To the 100th anniversary of the first Russian revolution)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, Р. 27–35. Docenko, А. (2015). Budynok polkovoi kanceliarii u Chernihovi u kinci ХІХ st. [The building of the regimental office in Chernihiv at the end of the 19th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, Р. 57– 63. Rakhno, О. (2009). Chernihivski zemci (іstoryko­bіоhrafichni narysy) [Chernihiv zemtsi (historical and biographical essays)]. Chernihiv, Ukrainе. Shara, L. (2010). Chernihivska miska duma (70–90­ti roky XIX st.) [Chernihiv city duma (70–90s of the 19th c.]. Chernihiv, Ukrainе. Шара Любов Миколаївна – кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин, Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна). Shara Liubov – candidate of historical sciences, associate professor of the department of the world history and international relations, T.H. Shevchenko National university «Chernihiv Col­ legium» (53 Hetmana Polubotka Str., Chernihiv, 14013, Ukraine). E­mail: Ljuba_che@ukr.net LOCAL «NUGGET» KUZMA POTAPOVICH KHODOT (1841–1912) The purpose of the article is to reconstruct the main stages of the biography of Kuzma Potapovich Khodot, the first secretary of the city self-government of Chernihiv, formed on the basis of the law of 1870, to reveal the peculiarities of his public activity as a member of the board and voice of the citi administrati- on and duma during 1870–1912. Research methods, in accordance with the set goal, are general scientific: analysis, synthesis, concreti- zation and special-historical: historical-genetic, biographical, historical-systemic. The scientific novelty of the research lies in the fact that it is an attempt to start a historical-bio- graphical description of the figures of the Chernigov elected administration of the second half of the 19th and early 20th centuries in order to form a holistic and objective view of the work of its institutions – the Duma and the city administration. The processed materials led to the following conclusions. Kuzma Potapovich Khodot, a nobleman by birth, was one of the founders of the public administration of Chernihiv, created in the context of modern reforms of the second half of the 19th century, becoming the first city secretary and continuously per- forming the duties of the voice of the Duma for 40 years. He worked for free as a member of the city admi- nistration and deputy mayor, combining all this with the secretariat in the provincial nobles' deputy me- eting. He is characterized by emotional stability, balance in making important decisions, pragmatism, and life wisdom. Having started his professional career as a court clerk, having gained experience in the field of civil and administrative law, he tried to use it, directing the decisions of the elected government in a productive direction, insisting on transparency in its financial activities, saving the municipal budget. Professiona- lism, responsibility, conscientious fulfillment of assumed obligations ensured advancement up the career ladder and receiving state awards. Key words: municipal public administration, Duma, city administration, deputy of the city duma, secretary. Дата подання: 6 квітня 2023 р. Дата затвердження до друку: 21 квітня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Шара, Л. Місцевий «самородок» Кузьма Потапович Ходот (1841–1912). Сіверянський літопис. 2023. № 2. С. 65–71. DOI: 10.58407/litopis.230207. Цитування за стандартом APA Shara, L. (2023). Mistsevyi «samorodok» Kuzma Potapovych Khodot (1841–1912) [Local «nugget» Kuzma Potapovich Khodot (1841–1912)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2. Р. 65–71. DOI: 10.58407/litopis.230207.

Ähnliche Einträge